Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю
Рецензія репрезентує книгу, яка містить чимало опублікованого вперше картографічного матеріалу. Видання становить інтерес для дослідників Задунайської Січі, поселень запорожців, утворення української задунайської діаспори. Про значну роль росіян і українців у освоєнні дунайської дельти свідчить ба...
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2004
|
| Назва видання: | Історико-географічні дослідження в Україні |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53944 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю / Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 404-410. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-53944 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-539442014-01-29T03:14:42Z Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю Іщенко, Я. Рецензія репрезентує книгу, яка містить чимало опублікованого вперше картографічного матеріалу. Видання становить інтерес для дослідників Задунайської Січі, поселень запорожців, утворення української задунайської діаспори. Про значну роль росіян і українців у освоєнні дунайської дельти свідчить багато наведених автором назв. Працю характеризує велика кількість використаних джерел і вона є значним внеском до вивчення історичної географії північної Добруджі, дунайської дельти та українського Придунав’я. Given review presents the book, which has a lot of map materials published for the first time. This issue is interesting for the researchers of Zadunayskaya Sich, zaporozhtsy’s settlements, creation of Ukrainian Zadunayskaya diaspora. The large amount of names, suggested by author, shows the significant role of Russians and Ukrainians in the developing of Danube delta. Present work is an important contribution to the investigating of historical geography of Northern Dobrudzhi, Danube delta and Ukrainian Danube areas. 2004 Article Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю / Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 404-410. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53944 (93/94+39) 910.2: 282.243.7 uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Рецензія репрезентує книгу, яка містить чимало опублікованого вперше картографічного матеріалу. Видання становить інтерес для дослідників Задунайської Січі, поселень запорожців, утворення української задунайської діаспори.
Про значну роль росіян і українців у освоєнні дунайської
дельти свідчить багато наведених автором назв. Працю характеризує велика кількість використаних джерел і вона є
значним внеском до вивчення історичної географії північної
Добруджі, дунайської дельти та українського Придунав’я. |
| format |
Article |
| author |
Іщенко, Я. |
| spellingShingle |
Іщенко, Я. Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю Історико-географічні дослідження в Україні |
| author_facet |
Іщенко, Я. |
| author_sort |
Іщенко, Я. |
| title |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю |
| title_short |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю |
| title_full |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю |
| title_fullStr |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю |
| title_full_unstemmed |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю |
| title_sort |
історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти дунаю |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2004 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53944 |
| citation_txt |
Історико-географічні та етнографічні матеріали досліджень української діаспори дельти Дунаю / Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 7. — С. 404-410. — укр. |
| series |
Історико-географічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT íŝenkoâ ístorikogeografíčnítaetnografíčnímateríalidoslídženʹukraínsʹkoídíasporidelʹtidunaû |
| first_indexed |
2025-07-05T05:20:42Z |
| last_indexed |
2025-07-05T05:20:42Z |
| _version_ |
1836783074802663424 |
| fulltext |
404
УДК (93/94+39) 910.2: 282.243.7
Ярослава Іщенко
ІСТОРИКОCГЕОГРАФІЧНІ
ТА ЕТНОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ
ДОСЛІДЖЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ
ДІАСПОРИ ДЕЛЬТИ ДУНАЮ
Рецензія на кн.: Сапожников І. Матеріали з історичної
географії та етнографії дельти Дунаю. – Іллічівськ,
1998. – 72 с.
Рецензія репрезентує книгу, яка містить чимало опублікоC
ваного вперше картографічного матеріалу. Видання станоC
вить інтерес для дослідників Задунайської Січі, поселень заC
порожців, утворення української задунайської діаспори.
Про значну роль росіян і українців у освоєнні дунайської
дельти свідчить багато наведених автором назв. Працю хаC
рактеризує велика кількість використаних джерел і вона є
значним внеском до вивчення історичної географії північної
Добруджі, дунайської дельти та українського Придунав’я.
О
станнім часом засоби масової інформації все частіше
згадують сюжети, так чи інакше пов’язані з будівницт8
вом каналу на Дунаї. З’являються друком карти, які де8
талізують окремі частини дельти, у свій спосіб вирішують пи8
тання оптимізації майбутнього будівництва. Істориків та фахів8
ців з історичної географії та картографії цікавлять питання
більш глобальних масштабів. В їх полі зору перебувають мате8
ріали, пов’язані з вивченням етнічних та етно8конфесійних груп
населення, які з різних на то причин опинилися відірваними від
своєї батьківщини та існують досі на території сучасної Румунії
– в Північній Добруджі та дельті Дунаю. Йдеться про нащадків
населення Січі Запорізької – військово8політичного формуван8
ня, скасованого понад 170 років тому. Вони, попри все, зберіга8
ють славні традиції запорізького козацтва, яке волею долі опи8
405
нилося на землях тодішньої Османської імперії. Серед нечис8
ленних публікацій останніх років з цієї тематики осібно стоїть
дослідження Ігоря Сапожникова «Матеріали з історичної геог8
рафії та етнографії дельти Дунаю» (Іллічівськ, 1998. – 72 с.).
Вперше у вітчизняній історіографії автор бере на себе сміли8
вість узагальнити дані з історії українських та російських посе8
лень на Нижньому Дунаї, публікує низку унікальних картогра8
фічних матеріалів, які покликані стати переконливим свідчен8
ням ретроспективного огляду досліджуваної території, її особ8
ливостей, пов’язаних зі зміною статусу приналежності.
У полі зору автора – дві великі національні діаспори, що
проживають на теренах, які сьогодні приналежні Румунії, од8
нак зуміли зберегти традиційні етнографічні ознаки.
Приємно відзначити, що І.В.Сапожников вповні віддає належ8
не своїм попередникам і відзначає їх заслуги у справі досліджен8
ня даних теренів. Серед них – А.О.Скальковський, П.П.Коро8
ленко, В.І.Кальсієв, М.С.Грушевський, В.А.Голобуцький,
А.Д.Бачинський та широковідомий своїми фундаментальними
працями Ф.К.Волков (Хведір Вовк), ціла низка публікацій яко8
го базується на безпосередньо польових розвідках 1881 1882 рр.
у Добруджі. Праці ряду перелічених дослідників сьогодні визна8
ються вченими за класичні зразки вдумливого підходу до різно8
го виду джерельних матеріалів. Автор віддає шану Ф.К.Волкову,
що започаткував і успішно використав у своїх працях новний на8
уковий напрямок при вивченні українців Добруджі наприкінці
ХІХ ст., який можна означити як історико8етнографічний.
Із зрозумілих на то причин, серед яких чільне місце посідала
політична, тривалий час історико8географічна проблематика
дослідження українського населення Добруджі та дельти Ду8
наю опинилося вилученою з переліку актуальних тем. Тільки
Перша українська задунайська етнографічна експедиція 1990 р.
стала початком нового етапу збору матеріалів про землі, міста і
населення краю, що здавна тісно пов’язані багатьма узами з іс8
торією нашої Вітчизни. 1997 р. автор книги за допомогою спон8
сора – О.М.Бадери здійснив експедицію в згадані райони. В ек8
спедиції з назвою «Часи козацькі», організованої українським
406
Товариством охорони пам’яток історії та культури, взяли участь
науковці та представники фірми «Акаржа» О.М.Бадери. Ре8
зультатом її проведення став збір великої кількості матеріалів з
історії населених пунктів, зокрема етнографії, історичної геог8
рафії, топоніміки Північної Добруджі та дельти Дунаю, цієї час8
тини Румунії, де за чисельністю українці становлять значну час8
тину в демографічному обліку та національному складі.
Велика частка зібраних і проаналізованих та узагальнених
матеріалів з польових пошуків склала джерельну базу цього
наукового дослідження, яке відкриває перспективу подальшо8
го вивчення різних питань з історії, етноніміки, етнографії та
етноісторії краю. Автор досить детально зупинився на питанні
історичної географії українських та російських поселень дель8
ти Дунаю, зазначивши при цьому, що хоча ціла низка аспектів
історії задунайських запорожців, некрасівських козаків, укра8
їнців та липован на Дунаї, зокрема періодизація заселення, со8
ціально8етнополітичних відносин, чисельність діаспор в різні
часи, причини міграції та іміграції, їх головні етапи, ставали
предметом вивчення, та вони здебільшого позбавлені того пе8
реконливого ілюстративного оформлення, яке дає історична
географія з її унікального значення картами.
Починаючі свою оповідь с часів перших згадок про появу на8
ших пращурів на Нижньому Дунаї десь на початку Х ст., про
резиденцію київського князя Святослава у Переяславці (Пе8
реяславі) на Дунаї, автор локалізує перші поселення завдяки
створеній ним «Схемі розташування українських і російських
поселень та монастирів у Нижньому Подунав’ї», яку супро8
воджує надзвичайно цікава, науково обґрунтована легенда.
Саме вона містить назви населених пунктів, які продубльова8
но їх новими означеннями або перейменуваннями за часів
входження краю до Румунії. Уяву вражає той факт, що з 85
приведених назв населених пунктів значна частина топонімів
і досі зберігли своє звучання і написання. На нашу думку, цей
блок картографічної інформації заслуговує на окреме деталь8
не висвітлення. Адже до наших часів зберіглися такі давньо8
руські топоніми, як «Переяславець – Переяславль – Прис8
407
лав», «Галиць –Галич». Крім них, в регіоні, десь до середини
XVII ст., існували призабуті слов’янські назви. Це «Облічиця»
– стара назва «Ісакчі» та «Паллеко» – назва одного з перших
островів між Дунаєм та Чорним морем.
Цікаву інформацію має карта 1 (с.11), на якій нанесено ві8
зантійські фортеці I VI ст. н.е., виділені окремими пунктами
міста на шляху русів до Цариграда (за Костянтином Багряно8
родним), міста, які поіменовано в списку руських міст XIV ст.
До середини XVIII ст. практично нічого не відомо про укра8
їнські та російські села у пониззі Дунаю. Легендарні перекази
засвідчують, що старообрядці8липовани почали тут селитися у
XVII ст. А деякі вчені твердять, що перша спроба створення Сі8
чі на Дунаї зроблена запорожцями, які залишили Придніпров’я
разом з гетьманом І.Мазепою 1709 р. Однак це припущення
достатньою мірою не обгрунтоване. Набагато більше відомос8
тей є щодо переселення такої гілки старообрядців, як донські
козаки8некрасівці 1740 – 1742 рр. Про це свідчать назви Липо8
ванське (Вилкове) у 1746 р., в околоці Кілії – Сплантіївка8Ско8
робогатівка тощо. Більш конкретні відомості про старовірські
села дельти відносяться до 1771 р. Зокрема, полковник Кличко
під час війни з Туреччиною 1768 – 1774 рр. на чолі чотирьох ба8
тальйонів Кабардинського полку спустився на човнах Георгі8
євським гирлом і у липні 1771 р. спалив липованські села Прес8
лав і Бештене. Акцію проти турок повторено у квітні 1773 р.
Автор вважає, що саме тоді була знята перша відома йому
«Карта Молдавии и Валахии по подлинным квартирмейстер8
ским чертежам и по наблюдением астрономическим в оных
странах учиненным», яку склав Я.Ф. Шмідт (видана 1774 р.).
Саме на ній означені села, що дають підставу через назву суди8
ти про національний склад населення. У книзі наведено дані
про утворення нових населених пуктів 308и тис. кубанців, що
переселилися з Кубані або дезертирували з діючої армії.
До відрізку часу між двома російсько8турецькими війнами
(1771–1774 рр.) належить і початок колонізації дельти запорізь8
кими козаками. Перші запорожці ознайомилися з краєм під час
походів на Кілію 1575р. та 1577 р. Існують відомості про битву
408
морської запорозької флотилії з 3008т чайок проти османських
галер. На Дунаї запорожці залишилися в ході Дунайської експе8
диції 1771–1774 рр. Першу спробу облаштування запорожців у
дунайській дельті відносять до 1775 р. – після розгрому Нової
Січі. 1777 р. турки відвели їм поселення Вилківський острів, по8
тім 2 тис. козаків опинилося у гирлі р.Серет, між Галацом і Бра8
їлою. Надалі джерела дуже скупо фіксують появу запорозьких
поселень. Тільки з 1785–1786 рр. можна говорити про існуван8
ня Запорозької Січі на Дунаї з Кошем у Катирлезі (на лівому
березі Георгієвського або Свято8Юрського гирла).
Досі вчені (автор книги в їх числі) не знайшли жодної карти,
яка б передавала особливості регіону ті часи – 808і – 908і рр..
XVIII ст. Окремі відомості містять два картографічні джерела
(с.19), які й аналізує автор.
Досить переконливими матеріалами про місце розташуван8
ня сіл запорожців є спогади. Дякуючи ним, автор локалізує на
1796 р. місце Коша – на правому березі Дунаю між Сілістрією
і Гирсою. На «Карті Румунії» (М.: ГУГК, 1989) поселення ло8
калізуються біля с.Сеймики – відповідно 15 і 8 км на північ8
ний схід від м.Черновода. Автор наводить цікаві дані щодо ри8
боловецьких промислів запорожців, що до 1814 р. артілями ве8
ли сезонним промисел у Кілійському гирлі.
Дослідники знайдуть в книзі, крім картографічних матеріалів,
відомості щодо заснування сіл і з питання про поселення Заду8
найської січі в кордонах 1814–1828 рр. «Карта запорожских по8
селений за Дунаем», складена Ф.К.Волоковим, відтворює за8
гальну топографічну ситуацію в районі Січі, локалізує взаємне
розташування Січі (Верхнього або Великого Дунавця) і Райї
(Козацької Райї або Нижнього Дунавця) (1882 р., у кн. с.27). На
«Карті...» позначені не тільки колишні запорозькі, а й майже всі
села цієї частини північної Добруджі та дельти Дунаю на 708і –
808і рр. ХІХ ст. Дослідники даного періоду знайдуть для себе
чимало цікавих відомостей про села, мости, криниці, шляхи
сполучення, які знаходилися на кордонах запорожців.
І.Сапожников прослідкував суттєві зміни в структурі укра8
їнської задунайської діаспори, що відбулися після 1828 р., ко8
409
ли запорожці з родинами під орудою отамана О.М.Гладкого на
608и човнах залишили Січ і подалися до Ізмаїла. 1830 р. 275
родин запорожців пішли на Дніпро, а полк залишився у с.Кис8
лиці, де і знаходився Кіш (штаб).
Автор аналізує дані з картографічного джерела – «Генераль8
ная карта земли, отходящей к Турции и Молдавии, согласно Па8
рижского мирного трактата 18/30 марта 18508го года и протоко8
ла Парижской конференции 25 декабря/6 января 1857 года,
приложения к акту Демаркационной комиссии и подписания в
городе Кишеневе марта «__» дня 1857 года» і стверджує, що на8
селення поступово почало повертатися на спустошені землі.
Далі в книзі проведено аналіз даних з праць зарубіжних дос8
лідників, що дають дещо відмінне трактування приналежності
за національною ознакою цілого ряду населених пунктів
(с.40–45).
Переконливими даними щодо чисельності та економічного
добробуту українських громад Нижнього Дунаю побічно свід8
чить факт наявності там 208и храмів 1880 р., ряду жіночих та
чоловічих монастирів. Про значну роль у освоєнні дунайської
дельти свідчить і багато географічних назв, зафіксованих на
старих і сучасних картах. Це – озеро «Казаку», канали і прото8
ки «Бабиця», «Поткова», «Макухова», «Таралова», «Затон»,
«Периволовча», «Дранів», «Змійка», «Головиця» тощо.
Автор, презентуючи свою карту (Рис. 1), а також наведені
писемні, картографічні, етнографічні джерела, матеріали по8
льових досліджень 1997 р., переконливо показав роль україн8
ців у колонізації Нижнього Придунав’я. За його даними 90 на8
селених пунктів регіону, тобто більше половини існуючих тут
сіл і міст, засновані переселенцями з наших теренів. Своїм еко8
номічним та соціальним розвитком вони зобов’язані саме їм.
У «Додатку» автор (у співпраці з Г.В.Сапожниковою,
Ю.О.Бадерою) оприлюднив «Етнографічні дослідження заду8
найських українців», які містять надзвичайно цінні відомості
про намогильні пам’ятники українцям – кам’яні хрести різних
форм і модифікацій з написами латиницею та здебільшого –
кирилицею. Некрополістика – відносно молода галузь спеці8
410
альних історичних знань, але вже перші фахові дослідження з
її проблематики, особливо ті, що стосуються історії українсь8
кого козацтва, дають цінну інформацію щодо особливостей
побудови некрополів, намогильних хрестів з написами.
Автор вказав на значення вивчення пам’яток матеріальної
культури, хатнього вжитку, засобів пересування для подаль8
шого вивчення історії нащадків запорожців у Придунав’ї.
Книга, що розрахована на фахівців8істориків, археологів, ас8
пірантів, студентів, краєзнавців та учителів має добре послу8
житися справі подальшого вивчення історії українського ко8
зацтва та нашої діаспори на закордонні.
Yaroslava Ishchenko
HISTORICALCGEOGRAPHICAL
AND ETHNOGRAPHICAL MATERIALS
FOR RESEARCH OF UKRAINIAN DIASPORA
OF DANUBE DELTA
Y. Ishchenko. HistoricalCgeographical and ethnographical mateC
rials for research of Ukrainian diaspora of Danube delta. Book
review of I.Sapozhnykov. Materials of historical geography and
ethnography of Danube delta. – Illichivsk, – 1998. – 72 р.
Given review presents the book, which has a lot of map mateC
rials published for the first time. This issue is interesting for the
researchers of Zadunayskaya Sich, zaporozhtsy’s settlements,
creation of Ukrainian Zadunayskaya diaspora. The large
amount of names, suggested by author, shows the significant
role of Russians and Ukrainians in the developing of Danube
delta. Present work is an important contribution to the investiC
gating of historical geography of Northern Dobrudzhi, Danube
delta and Ukrainian Danube areas.
|