Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України

Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут геотехнічної механіки імені М.С. Полякова НАН України 2012
Schriftenreihe:Геотехническая механика
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53967
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України // Геотехническая механика: Межвед. сб. науч. тр. — Днепропетровск: ИГТМ НАНУ, 2012. — Вип. 100. — С. 27-68. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-53967
record_format dspace
spelling irk-123456789-539672014-01-29T03:13:08Z Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України 2012 Article Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України // Геотехническая механика: Межвед. сб. науч. тр. — Днепропетровск: ИГТМ НАНУ, 2012. — Вип. 100. — С. 27-68. — укр. 1607-4556 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53967 uk Геотехническая механика Інститут геотехнічної механіки імені М.С. Полякова НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
title Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
spellingShingle Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
Геотехническая механика
title_short Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
title_full Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
title_fullStr Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
title_full_unstemmed Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України
title_sort історична довідка про діяльність ігтм нан україни
publisher Інститут геотехнічної механіки імені М.С. Полякова НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/53967
citation_txt Історична довідка про діяльність ІГТМ НАН України // Геотехническая механика: Межвед. сб. науч. тр. — Днепропетровск: ИГТМ НАНУ, 2012. — Вип. 100. — С. 27-68. — укр.
series Геотехническая механика
first_indexed 2025-07-05T05:21:41Z
last_indexed 2025-07-05T05:21:41Z
_version_ 1836783136768262144
fulltext 27 ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ІГТМ НАН УКРАЇНИ КЕРІВНИЦТВО ІНСТИТУТУ (1967-2012 рр.) 1967-1970 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР М.С. Поляков д-р техн. наук М.Ф.Друкований канд. техн. наук С.А. Полуянський канд. техн. наук Є.Є. Новіков 1970-1974 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР М.С. Поляков д-р техн. наук М.Ф.Друкований канд. техн. наук С.А. Полуянський канд. техн. наук Е.І. Єфремов 1974-1975 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР М.С. Поляков д-р техн. наук В.М. Потураєв канд. техн. наук С.А. Полуянський канд. техн. наук О.Я. Манойло 1975-1982 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР В.М. Потураєв д-р техн. наук Е.І. Єфремов канд. техн. наук С.А. Полуянський канд. техн. наук О.Я. Манойло 1982-1986 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР В.М. Потураєв д-р техн. наук Е.І. Єфремов канд. техн. наук С.А. Полуянський канд. техн. наук А.Ф. Булат 1986-1992 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік АН УРСР В.М. Потураєв чл.-кор. АН УРСР Е.І. Єфремов д-р техн. наук А.Ф. Булат канд. техн. наук Ю.С. Овсянніков 1992-2011 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік НАН України А.Ф. Булат д-р техн. наук В.В. Виноградов д-р геол.-мін. наук В.В. Лукінов д-р техн. наук В.Г. Перепелиця 28 2011-2012 рр. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік НАН України А.Ф. Булат д-р техн. наук В.В. Виноградов д-р геол.-мін. наук В.В. Лукінов д-р техн. наук В.Г. Шевченко З 2012 р. Директор Заст. директора з наукової роботи Учений секретар академік НАН України А.Ф. Булат д-р техн. наук В.В. Виноградов чл.-кор. НАН України О.І. Волошин д-р техн. наук В.Г. Шевченко ІСТОРІЯ НАУКОВИХ ВІДДІЛІВ ІНСТИТУТУ 1948 р Відділ фізико-механічних основ гірничого транспорту Керівники: Поляков Микола Сергійович 1948-1975 рр. академік АН УРСР, д-р техн. наук, проф. Новіков Євген Єрмолайович 1975-1991 рр. д-р техн. наук, проф. Червоненко Альфред Григорович 1991-1993 рр. д-р техн. наук, проф. Монастирський Віталій Федорович 1993-1996 рр. д-р техн. наук, проф. Максютенко Валерій Юрійович канд. техн.. наук, ст. наук. співр. 1996- до ниніш. часу 1961 р. Відділ процесів виймання та навантажування гірських порід (1961-1987 рр.) Керівники: Родіонов Георгій Вікторович 1961-1963 рр. д-р техн. наук, проф. Полуянський Станіслав Антонович 1963-1987 рр. канд. техн. наук, ст. наук. співроб. 29 Відділ речовинного складу та фізико-механічних властивостей гірських порід (1961-1983 рр.) Керівники: Широков Олександр Зосимович 1961-1970 рр. чл.-кор. АН УРСР, д-р геол.-мінерал. наук. проф. Забігайло Володимир Юхимович 1970-1983 рр. д-р геол.-мінерал. наук, проф. Перетворено в 1983 р у Відділ геології вугільних родовищ великих глибин Керівники: Забігайло Володимир Юхимович 1983-1986 рр. д-р геол.-мінерал. наук, проф. Лукінов В’ячеслав Володимирович 1986 –2012 рр. д-р геол.-мінерал. наук, проф. В.о. зав. відділом Безручко Костянтин Андрійович з 2012р.- до ниніш. д-р геол. наук, cт. наук. співроб. часу Відділ динаміки та міцності гірничих машин (1961-1975 рр.) Керівники: Лазарян Всеволод Арутюнович 1961-1966 рр. д-р техн. наук, проф. Потураєв Валентин Микитович 1966-1970 рр. д-р техн. наук, проф. Новиков Євген Єрмолайович 1970-1975 рр. д-р техн. наук Відділ проблем руйнування гірських порід Керівники: Епштейн Євген Федорович 1961-1963 рр. д-р техн. наук, проф. Верескунов Григорій Петрович 1963-1965 рр. канд.техн. наук, доц. Москальов Олександр Миколайович 1966-1990 рр. д-р техн. наук, проф. 30 Васильєв Леонід Михайлович д-р техн.. наук, проф.. 1990 р.- до нинішнього часу 1962 р. Відділ безперервних процесів гірничих робіт (1962-1983 рр.) Керівники: Новожилов Михайло Галантионович - 1962-1966 рр. д-р техн. наук, проф. Тартаковський Борис Миколайович - 1966-1981 рр. д-р техн. наук, проф. Шапар Аркадій Григорович - 1981-1983 рр. д-р техн. наук Перетворено в 1983 р у Відділ геомеханічних основ технології відкритої розробки родовищ Керівники: Шапар Аркадій Григорович - 1983-1988 рр. д-р техн. наук, проф. Четверик Михайло Сергійович д-р техн. наук, проф..- 1988-до ниніш. часу Відділ гірничої аерогазотермодинаміки Керівник Абрамов Федір Олексійович - 1962-1982 рр. чл.-кор. АН УРСР, д-р техн. наук, проф. Перетворено у 1982 р. у два підрозділи: Відділ гірничої аерогазодинаміки ім. Ф.О. Абрамова (1982-2012 рр.) Керівники: Шевельов Гаррій Агапович - 1982-1999 рр д-р техн. наук, проф. Колесников Володимир Григорович - 1999-2002 рр. д-р техн. наук, ст. наук. спів роб. Перепелиця Валентин Григорович - 2002-2011 рр. д-р техн. наук, проф. 31 Відділ гірничої термоаеродинаміки та автоматизованих систем Керівники: Цейтлін Юрій Анатолійович - 1982-1996 рр. д-р техн. наук, проф. Виноградов Віктор Васильович - 1996- до ниніш. часу д-р техн. наук, проф. 1963 р. Відділ механіки підйому (1963-1977 м. Харків, 1981-1996 м. Дніпропетровськ) Керівники: Нестеров Павло Петрович - 1963-1977 рр. чл.-кор. АН України, д-р техн. наук, проф. Білобров Віктор Іванович - 1981-1996 рр. д-р техн. наук, проф. Відділ механіки вибуху гірських порід Керівники: Друкований Михайло Федорович - 1963-1974 рр. д-р техн. наук, проф. Єфремов Ернест Іванович - чл.-кор. АН України, д-р техн. наук, проф. 1974-до ниніш. часу Відділ механіки гірських порід Керівники: Широков Олександр Зосимович - 1963-1966 рр. чл.-кор. АН УРСР, д-р геол.-мінерал. наук, проф. Глушко Василь Трохимович - 1966-1981 рр. д-р техн. наук, проф. Усаченко Борис Миронович - 1981-2010 д-р техн. наук, проф. Скіпочка Сергій Іванович д-р техн. наук, проф. 2010-до ниніш. часу 1965 р. Відділ вибухових деформацій ґрунтів (м. Київ) (1965-1977) Керівник: Вовк Олексій Онуфрійович д-р техн. наук, проф. 1970 р Відділ теорії машин та механізмів (1970-1977 м Київ) Керівники: Кожевников Сергій Миколайович - 1970-1977 рр. чл.-кор. АН УРСР, д-р техн. наук, проф. 32 Відділ динаміки та сталості руху машин (1970-1977 м. Київ) Керівники: Голубенцев Олександр Миколайович - 1970-1971 рр. д-р техн. наук Кухта Костянтин Якович - 1971-1977 рр. д-р фіз.-мат. наук 1974 р. Відділ теорії гірничих машин та робочих процесів (1974-1984 рр.) Керівники: Потураєв Валентин Микитович - 1974-1984 рр. академік НАН України, д-р техн. наук. проф. Перетворено в 1984 р. У Відділ геодинамічних систем та вібраційних технологій Керівники: Потураєв Валентин Микитович 1984-1996 рр. академік НАН України, д-р техн. наук. проф. Блюсс Борис Олександрович - 1996-до ниніш. часу, д-р техн. наук, проф. Відділ керування гірничо-технічними процессами Керівники Тян Рево Борисович - 1974-1977 рр д-р техн. наук 1975 р. Відділ керування динамічними проявами гірничого тиску Керівники: Зорін Андрій Микитович - 1975-2002 рр. д-р техн. наук, проф. Кияшко Юрій Іванович - 2002-до ниніш. часу, д-р техн. наук, ст. наук. співроб. Відділ проблем розробки рудникових родовищ та комплексного використовування сировини (1975-1979 м. Кривий Ріг) Керівник: Малахов Георгій Михайлович - 1975-1979 рр. академік АН УРСР, д-р техн. наук. проф. 33 1978 р. Відділ проблем розробки родовищ на великих глибинах Керівники: Грецингер Борис Євгенович - 1978-1990 рр. д-р техн. наук, проф. Булат Анатолій Федорович - 1990-до ниніш. часу, акад. НАН України, д-р техн. наук, проф. 1980 р. Відділ керування станом масивів гірських порід глибоких кар”єрів (1980-1983 рр) Керівник: Шапар Аркадій Григорович - 1980-1983 рр д-р техн. наук 1983 р. Відділ високотемпературної теплотехніки (1983-2009 рр.) Керівник: Прісняков Володимир Федорович - 1983-2009 рр. академік НАН України, д-р техн.наук, проф. 1983 р. Відділ еластомірних конструкцій гірничих машин Керівник: Дирда Віталій Ілларінович - 1983-до ниніш. часу д-р техн. наук, проф. 1992 р. Відділ (потім - лабораторія) проблем рейкового транспорту Керівник: Говоруха Володимир Васильович - 1992-до ниніш. часу канд. техн. наук, ст. наук. співроб. 1993 р Відділ механіки машин та процесів переробки мінеральної сировини Керівники: Червоненко Альфред Григорович - 1993-1997 рр. д-р техн. наук, проф. Надутий Володимир Петрович - 1997-до ниніш. часу д-р техн. наук, проф. Відділ проблем розробки технологій вугільних родовищ Керівник: Софійський Костянтин Костянтинович - 1993-до ниніш. часу, д-р техн. наук, проф. 34 Відділ комплексів гірничих машин для розробки природних та техногенних родовищ (1993-2003 рр.) Керівник: Пригунов Олександр Сергійович - 1993-2003 рр. д-р техн. наук, ст. наук. спів роб. Відділ шахтних енергетичних комплексів Керівники: Чемерис Ігор Федорович - 1993-2012 канд. техн. наук, ст. наук співроб. Семененко Євген Володимирович - з 2012р. д-р. техн. наук, ст.. наук. співроб. Відділ науково-експериментальний (1993-2009 рр.) Керівник: Шевченко Георгій Олександрович - 1993-2009 рр. канд. техн. наук, ст. наук співроб. 1994 р. Відділ вібротранспортуючих систем та комплексів Керівник: Волошин Олексій Іванович 1994-до ниніш. часу чл.-кор. НАН України, д-р техн. наук, проф. 1972 р. Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Директори: Друкований Михайло Федорович - 1972-1974 рр. д-р техн. наук, проф. Потураєв Валентин Микитович - 1974-1979 рр. д-р техн. наук, проф. Шуляк Ігор Андрійович - 1979-1981 рр. канд. техн. наук, доц. Пригунов Олександр Сергійович - 1981-1994 рр. канд. техн. наук, ст. наук. співроб. Булат Анатолій Федорович - 1994-2009 рр. акад. НАН України, д-р техн. наук, проф. Морус Володимир Леонідович – 2009-до ниніш. часу канд. техн. наук, ст. наук. співроб. 35 Заступники директора: Макашов Володимир Миколайович - 1972-1977 рр. канд. техн. наук Шуляк Ігор Андрійович - 1977-1979 рр. канд. техн. наук, доц. Пригунов Олександр Сергійович - 1979-1981 рр. канд. техн. наук, ст. наук. співроб. Софійський Костянтин Костянтинович - 1981-1992 рр. д-р техн. наук, проф. ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ – ЧЛЕНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Академіки НАН України: Булат Анатолій Федорович Забігайло Володимир Юхимович Малахов Георгій Михайлович Поляков Микола Сергійович Потураєв Валентин Микитович Прісняков Володимир Федорович 2000 р. 1990 р. 1967 р. 1967 р. 1979 р. 1990 р. Члени-кореспонденти НАН України: Абрамов Федір Олексійович Волошин Олексій Іванович Єфремов Ернест Іванович Кожевников Сергій Миколайович Нестеров Павло Петрович Широков Олександр Зосимович 1967 р. 2006 р. 1985 р. 1951 р. 1948 р. 1957 р. 36 БУЛАТ Анатолій Федорович 17.XII.1947 Видатний учений у галузі механіки гірських порід і механіки руйнування масивів гірських порід як середовищ із активним запасом внутрішньої енергії. Доктор технічних наук (1989), професор (1994), член-кореспондент НАН Укра- їни (1995), академік НАН України (2000), академік-секретар Відділення механі- ки НАН України (з 2001 р.) Заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996), премії ім. О.М. Динника (1992). Анатолій Федорович Булат народився 17 грудня 1947 р. у Дніпропетровсь- ку. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (тепер Національний гірни- чий університет). З 1965 р. працює в Інституті геотехнічної механіки НАН Україні (з 1986 р.- заступник директора з наукової роботи, з 1992 р. - директор інституту). Наукова діяльність А.Ф. Булата багатогранна і плідна. Наукові дослідження стосуються механіки гірських порід і геомеханіки масивів, проблеми реструк- туризації вугільної галузі, створення техніки і технологій ведення гірничих ро- біт на великих глибинах, видобутку та утилізації шахтного метану. Він установив раніше невідому закономірність руйнування вкрай на- пружених порід за умови малоенергоємних впливів і визначив умови, за яких масив гірських порід залучається до корисної роботи для зупинення або активізації самочинного руйнування порід приконтурної зони гірничих виробок. Ці результати відзначені в 1992 р. премією НАН України 37 ім. О.М. Динника, а в 1996 р. — Державною премією України в галузі нау- ки і техніки. Розвиваючи науковий напрям, що визначає масив як середовище з акти- вним запасом внутрішньої енергії, вчений докорінно змінює концептуаль- ний підхід до створення техніки і технологій ведення гірничих робіт на ве- ликих глибинах. Так, фактори, які в традиційних технологіях є негативни- ми (висока напруженість, викидонебезпечність, газонасиченість та ін.), у нових технологіях запропоновано залучати до корисної роботи і виконання важливих технологічних функцій. Практичним підсумком такого підходу є впровадження у виробництво нових ефективних способів і технологій від- працювання вугільних пластів, а також засобів управління гірським тис- ком. Зокрема, під керівництвом А.Ф. Булата розроблено і реалізована галу- зева програма широкомасштабного впровадження анкерних систем на шах- тах України. Програма передбачає створення технології опорно-анкерного кріплення гірничих виробок, де основний робочий елемент самі гірські по- роди, які за відповідних умов набувають високої несучої здатності і мож- ливості протистояти діючим у масиві напруженням. Такі технології ство- рюють основу для практичної реалізації безпечного і ефективного видобут- ку вугілля високонавантаженими лавами. Анатолій Федорович є керівником Програми НАН України з видобуван- ня й утилізації шахтного метану, в межах якої виконуються пілотні проекти з видобуванням газу. Під його керівництвом розроблено науково-технічну концепцію принципово нової технології підземної дегазації, яка передбачає розподіл у часі й підземному просторі процесів видобутку вугілля і газу. У світовій практиці це здійснено вперше. Запропонував нову технологію де- газації, яка дозволить подолати “газовий бар’єр”, що стримує видобуток вугілля та суттєво поліпшити умови праці гірників. Науковою основою но- вої технології стали дослідження під керівництвом А.Ф. Булата закономір- ності впливу геологічних, геохімічних і геодинамічних факторів на напру- жено-деформований стан гірського масиву, його газодинамічні характерис- тики та умови вилучення газу. А.Ф. Булат створив наукову школу «Наукові основи розв’язання палив- но-енергетичних проблем на підставі нетрадиційних технологій видобу- вання та перероблення вугілля і шахтного газу», в межах якої під його ке- рівництвом розроблено новий концептуальний підхід до проблеми реструк- туризації вугільної галузі в частині закриття нерентабельних вугільних шахт. Як альтернативу запропоновано диверсифікацію діяльності шахт шляхом створення теплоенергетичних комплексів малої потужності для ви- роблення теплової та електричної енергії безпосередньо в місцях видобу- вання вугілля з подальшим його поглибленим переробленням. Перу вченого належить понад 500 наукових праць, у тому числі 22 мо- нографії і понад 100 винаходів. Результати наукових досліджень А.Ф. Бу- лата опубліковані як в нашій країні, так і за кордоном, вони ввійшли до ни- зки нормативних документів з управління гірським тиском, затверджених 38 вуглевидобувною галуззю, і з успіхом запроваджені на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського вугільних басейнів. Під науковим керівництвом Анатолія Федоровича підготовлено 8 кандидатів і 2 доктори наук. Анатолій Федорович виконує значну наукову і науково-організаційну роботу. Він член Президії НАН України, академік-секретар Відділення ме- ханіки НАН України, Голова Придніпровського наукового центру, голова Українського відділення Міжнародної асоціації авторів наукових відкрит- тів, голова Міжвідомчої наукової ради «Наукові основи розробки вугільних родовищ України» при Президії НАН України і Мінвуглепромі України. Учений входить до складу Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Президії ВАК України, кількох міжнародних наукових то- вариств і комітетів. А.Ф. Булат керує роботою аспірантів та докторантів, бере активну участь в атестації наукових кадрів найвищої кваліфікації як голова спецради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при Ін- ституті геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України. Він є чле- ном редколегій журналів "Вісник НАН України" та "Уголь Украины", голо- вний редактор міжвідомчого збірника “Геотехническая механика”. За значний особистий внесок у зміцнення наукових засад гірничої спра- ви А.Ф. Булату Указом Президента України присвоєно почесне звання «За- служений діяч науки і техніки України» (1997 р.). Його нагороджено орде- ном «За заслуги» ІІІ ступеня (2006 р.), знаками «Шахтарської слави» трьох ступенів (1996, 1997, 2000 рр.) і «Шахтарської доблесті» трьох ступенів (2006, 2007, 2008 рр.), медалями “Керівник ХХІ століття” (2001), Кембри- джського Міжнародного біографічного центру “Видатний учений світу- 2007”, дипломом “Кращий вчений Придніпров’я” (2003). 39 ЗАБІГАЙЛО Володимир Юхимович 29.VI.1934-15.VIII.1996 Видатний учений в галузі вугільної і нафтогазової геології, академік АН України (1990),чл.-кор. Академії наук УРСР (1988), академік Української наф- тогазової академії (1993), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1975). С 29.06.1934 у Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський гірничий ін.-т (1958). У 1958-1961 – працював у Миргородській промислово-геофізичній експедиції тресту “Укргеофізрозвідка”, 1961-1964 – Дніпропетровській експе- диції УкрНДГРІ, 1964 -1968 – Ін-ті мінеральних ресурсів , 1968 – 1996 – Ін-ті геотехнічної механіки АН УРСР (1970-1986 – зав. відділом), за сумісництвом у 1979-1986 – Дніпропетровському гірничому ін.-ті ( професор), 1986-1996 – Ін-ті геології і геохімії горючих копалин АН України (1986-1987 –в.о. директора, 1987-1996 – директор ін.-ту). Помер 15.08.1996. Засновник наукової школи комплексного дослідження геологічних форма- цій вугільних басейнів і нафтогазових провінцій. Основні наукові дослідження пов’язані з вивченням природи газоносності вугільних пластів, її кількісною оцінкою і дослідженням закономірностей розподілу метану, а також розробкою на основі цих даних моделі природної металоносності, за допомогою якої були оцінені кількісні параметри складу вугільних газів. Досяг фундаментальних ре- зультатів у дослідженні умов осадко- та вугленагромадження, вивченні мінера- 40 льного складу, структури, колекторських та фізико-механічних властивостей порід вугленосних формацій, газоносності вугільних родовищ .Виявив граничні числові параметри мінерального складу та структури, при яких відбуваються викиди порід та газу. Запропонував новий підхід до кількісного визначення об’єму пор, зайнятого газом метаном. Вперше була запропонована й опрацьо- вана математична модель природної метаноносновості. Розробив систему літо- лого-стратиграфічних корелятивів, які значною мірою і тепер застосовуються в наукових дослідженнях та виробничій практиці. Аналізуючи напружений стан викидонебезпечності порід та його вплив на їх руйнування, зробив висновок, що основними факторами напруженого стану є геостатичний тиск та ступінь газонасиченості порід. Встановив закономірну зміну кількості метану в залеж- ності від глибини і ступеня метаморфізму вугілля. Розробив генетичну класи- фікацію газодинамічних явищ, на основі яких виділені геологічні критерії про- гнозу, створив регіональний метод прогнозу викидонебезпечності порід на глибоких горизонтах. Автор понад 200 наукових праць ( у т.ч. 14 монографій, 17 авторських сві- доцтв). Голова наукової ради Президії НАН України з проблеми ‘’ Геологія і геоте- хнологія горючих копалин ‘’ (1987-1996), член бюро наукової ради ‘’Тектоно- сфера України’’ і міжвідомчої наукової ради ‘’ Наукові основи розробки вугі- льних родовищ України ‘’ (1993-1996), редактор республіканського журналу “ Геология и геохимия горючих ископаемых “ (1993-1996). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), премія АН УРСР ім. В.І.Вернадського (1986). Знак “Шахтарська слава„ II ст.(1984), III ст. (1979), пам’ятна медаль ім. Йозефа Грабака (1977) пам΄ятна медаль “Горный Пршибрам в науке и технике„( Чехія,1991), орден “Знак почета„ (1986), орден “Отличник разведки недр„(1986). Почесні грамоти Президії АН України, дип- лом і срібна медаль ВДНГ СРСР (1980), диплом і бронзова медаль ВДНГ СРСР (1984). 41 МАЛАХОВ Георгій Михайлович 29.ІІІ.1907-02.VII.2001 Видатний вітчизняний вчений-новатор у галузі розробки залізорудних і мар- ганцеворудних родовищ, доктор технічних наук (1951), професор (1953), ака- демік АН УРСР (1967), начальник Криворізького гірничого сектора науково- дослідного гірничорудного інституту (1939-1941), головний інженер рудника Бакал Челябінської області (1941-1944), головний інженер рудника Дашкесан в Азербайджані (1944-1945), завідувач кафедри Криворізького гірничорудного інституту (1951-1973), завідувач відділу охорони надр, проблем розробки і комплексного використання сировини Інституту геологічних наук АН УРСР (від 1973). Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1948), лау- реат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1970), лауреат премії іме- ні В.І.Вернадського (1987). Георгій Михайлович Малахов народився 29 березня 1907р. у м.Білопілля Сумської області. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (1926-1930) після чого працював начальником дільниці, завідувачем відділу механізації і пневматичного буріння, завідувачем гірничих робіт, головним інженером Інгулецького рудоуправління, рудоуправління ім. газети “Правда”, рудоуправління ім. Дзержинського (1930-1939) на Криворізькому залізорудному родовищі. Був начальником Криворізького гірничого сектора науково-дослідного гірничорудного інституту (НДГРІ) (1939-1941). Під час на- паду фашистської Німеччини і окупації України Г.М.Малахов зробив усе мож- 42 ливе для евакуації НДГРІ на Урал. У кінці 1941р. він із персоналом повністю включився в роботу з розвитку залізорудної й марганцевої промисловості у Челябінській області. На руднику Бакал головний інженер Малахов впровадив нову технологію видобування руди й у 1943р. цей рудник видавав руди більше ніж на 180% у порівнянні з 1942р. У 1944р. Малахова направляють в Азербайджан на будівництво Дашке- санського рудника. Неабиякі організаторські здібності Георгія Михайловича сприяли успішному проектуванню і будівництву рудника Дашкесан. В кінці 1946р. його відряджають до Кривбасу, де він проходить по конкурсу на посаду завідувача кафедри розробки рудних родовищ Криворізького гірничорудного інституту. За розробку і впровадження високоефективної системи поверхнево- примусового обрушення з відбійкою руди глибокими свердловинами у 1948р. Г.М.Малахов одержав Державну премію СРСР. Упродовж 22 років (1951-1973) Георгій Михайлович був ректором Криворізького гірничорудного інституту. Під його керівництвом значного роз- витку одержали прикладні наукові дослідження. Колектив учених, очолюваний Малаховим у співдружності з ІТП шахти “Гігант” здійснив велику роботу по удосконаленню технологічного процесу та підвищенню продуктивності праці одного робітника. У 1958р. це була найвища продуктивність праці на гірничорудних шахтах СРСР. Працюючи у Криворізькому басейні з 1930р., Г.М.Малахов впродовж 50 років проводив дослідження в галузі теорії гірського тиску і керування ним при гірничих роботах. Він заміряв напружений стан гірських порід у верхній частині земної кори до глибин 1100-1200 м, як поза зоною впливу очисних робіт, так і в зоні, що становить значний науковий і практичний інтерес. Ці дослідження послугували базою для докорінного удо- сконалення методів розробки потужних родовищ і у 1970р. були відзначені Державною премією УРСР. Останні важливі дослідження академіка Малахова стосувалися циклічнопо- точної технології видобування міцних руд і магнетитових кварцитів - “Подзем- ная разработка магнетитовых кварцитов в Криворожском бассейне” (1983) і “Циклично-поточная технология подземной разработки магнетитовых кварци- тов” (1986). За ці новації Г.М. Малахову із співавторами було присуджено пре- мію імені В.І.Вернадського (1987). Георгій Михайлович написав близько 300 наукових праць із гірничої про- блематики, в тому числі 26 крупних персональних і колективних монографій і одержав свідоцтва на 15 винаходів. Серед останніх, наприклад, такі: пристрій для сухого покускового збагачення руд (1968), спосіб розробки рудних родо- вищ (1971), спосіб переробки марганцевих руд (1974), спосіб фракційного аналізу гірських порід (1974), самохідна u1073 бурова платформа (1977), спосіб розрушення гірських порід свердловинними зарядами (1984), платівчатий конвеєр (1986). Такі його новаторські книги, написані у співавторстві, як “Сни- жение потерь и разубоживания руды при разработке Криворожского бассейна” (1955), “Выпуск руды из обрушенных блоков” (1958), “Системы подземной 43 разработки железорудных месторождений” (1958) перекладені на китайську мову і видані в Китаї. Як ректор і завідувач провідної кафедри Г.М.Малахов надавав великої уваги організації учбового процесу й підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації. Володіючи європейськими мовами, він читав лекції у Фрайбурзькій гірничій академії, у гірничих коледжах університетів міст Глазго і Кемпберн. Виступав із науковими доповідями у Канаді, США, Індії. Георгій Михайлович виховав 73 кандидата наук і 14 докторів наук. За видатні заслуги перед Батьківщиною Г.М.Малахов удостоєний багатьох високих урядових нагород у тому числі нагрудного знаку “Шахтарська слава” І- го, ІІ-го і ІІІ-го ступенів. Помер Г.М.Малахов у Кривому Розі 2 липня 2001р. де його й поховали. ПОЛЯКОВ Микола Сергійович 18.V.1903 – 5.ХІІ.1991 Видатний учений в галузі гірничої механіки, професор, член-кореспондент АН УРСР (1945), академік АН УРСР (1967), заслужений діяч науки УРСР (1978). Микола Сергійович Поляков народився 18 травня 1903 року в м. Катеринославі (нині Дніпропетровськ) . Після закінчення з відзнакою реа- льного училища поступає до Катеринославського університету на хімічне від- ділення, в тому же році і до гірничого інституту на гірничо-геологічний факу- льтет. У 1923 залишає навчання в університеті і повністю присвячує себе ви- 44 вченню дисциплін у гірничому інституті, спеціалізуючись по кафедрі “ Гірни- че мистецтво”. Під час навчання М.С. Поляков працює конструктором і прое- ктувальником у проектному бюро Південсталі при інституті . У 1926 році успішно закінчив гірничий інститут і стає викладачем кафедри гірничого мис- тецтва. До 1931 року поєднує роботу в інституті з роботою в проектних ор- ганізаціях. Працюючи під керівництвом професора Л.Д. Шевякова по ство- ренню науково-обгрунтованої методики проектування гірничих підприємств ним вперше розроблені оригінальні рішення проектних питань у подальшому прийнятих типовими. Під час Великої вітчизняної війни професор М.С. Поляков разом з гірни- чим інститутом був в евакуації. Працюючи викладачем, одночасно очолював декілька кафедр . Викладав курси: основи гірничої справи, вибухові роботи, розробка рудних родовищ, відкриті роботи, рудниковий транспорт. В цей же час закінчує роботу по підготовці фундаментальної праці – підручника “Курс рудничного транспорта”. Це була перша праця, в якій розглянуті всі основні транспортні засоби пов’язані з технологічними процесами видобутку корис- них копалин і затверджений як підручник для гірничий ВУЗів. В ці воєнні ро- ки М.С. Поляков організував і очолив колектив науковців на допомогу комбі- нату “Карагандавугілля” в покращенні роботи підземного транспорту, підви- щенню продуктивності підйому і зниженню працемісткості важких робіт. Ця робота принесла вагомі результати в нарощуванні видобутку вугілля. За успі- шну творчу діяльність М.С. Полякова було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора (1943) і Грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР (1944). Після повернення в 1944 році гірничого інституту в Дніпропетровськ М.С. Поляков працює завідувачем кафедри (до 1964р.), заступником дирек- тора з наукової і учбової роботи (1948-1951), заступником директора з науко- вої роботи (1951-1961), проректором з наукової роботи (1961-1962). За 38 ро- ків викладацької діяльності в інституті М.С. Поляков читав курси: гірнича справа, вибухові роботи, гірничі машини, розробка рудних родовищ, механі- зація підземних і відкритих робіт, і, головним чином, рудниковий транспорт. М.С. Поляков вклав багато сил і знань у формування курсу “Рудниковий транспорт”. М.С. Поляков видав перші підручники і учбові посібники з пи- тань рудникового транспорту, які відповідали сучасному рівню гірничої тех- ніки, а деякі з них було перекладено іноземними мовами. В 1962 році була надрукована капітальна праця ( в співавторстві) “Основы теории и расчеты рудничних транспортних установок”, яка і сьогодні широко використовується при розрахунках рудникових транспортних машин науковими та інженерно- технічними працівниками науково-дослідних і проектно-конструкторських ін- ститутів. М.С. Поляков є одним із піонерів механізації навалки вугілля на конвеєр. Разом з інженером М.В. Мамоновим і заводом “Свет шахтера” ним були ство- рені одні із перших вітчизняних конструкцій навалочних машин МП-1, МП-2 і 45 МП-3, дослідна експлуатація яких на ряді шахт Донбасу і Кузбасу сприяла у подальшому вирішенню задач створення вугільних комбайнів. В лютому 1945 року загальними зборами Академії наук УРСР М.С. Поля- ков обирається членом-кореспондентом АН УРСР за фахом гірнича механіка. З того часу він проводить активну наукову роботу в системі АН УРСР, спря- мовує свої зусилля на розвиток в Дніпропетровську досліджень в галузі гір- ничої справи для потреб буровугільної промисловості України і для віднов- люваного Донбасу. Організує наукову групу, а згодом лабораторію руднико- вого транспорту при інституті гірничої справи (м. Київ). Він об’єднує зусилля викладачів кафедри і науковців академічної лабораторії і спрямовує їх діяль- ність на проведення досліджень з метою створення нових і вдосконалення іс- нуючих видів рудникового транспорту, гірничопрохідницького устаткування, а також машин для очисної виїмки вугілля і руди при підземних засобах їх ви- добутку. Активізує роботу по підготовці наукових кадрів з числа молодих фа- хівців через аспірантуру, а також фахівців учасників війни як здобувачів уче- ного ступеня. Це було початком закладення фундаменту дніпропетровської наукової школи рудникового транспорту. Основні роботи були спрямовані на розробку фізичних основ теорії і робо- ти транспортних машин, на теоретичні і експериментальні дослідження кіне- матики і динаміки гірничотранспортних машин з метою їх удосконалення, на створення нової спеціальної апаратури для експериментальних досліджень машин в лабораторії і на діючих шахтних установках, на створення нових гірничотранспортних машин і нової технології робіт. В результаті масштабних досліджень скребкових конвеєрів розроблено теорію динамічного розрахунку і рекомендації для заводів-виробників по збільшенню швидкості тягового ор- гану-ланцюга та його довговічності , а за підсумками комплексних досліджень магістральних стрічкових конвеєрів визначено реальні значення коефіцієнтів опору руху стрічок, потужності і зусиль, що дозволило суттєво поліпшити їх проектування. Все це зробило значний внесок у вітчизняне конвеєробудівниц- тво і сприяло підвищенню продуктивності видобутку корисних копалин. При безпосередній участі М.С. Полякова за короткий час було створено забійний агрегат “ЗАМ” для безлюдного видобутку марганцевої руди і прохідницький комбайн ДГІ-ІГД АН УРСР, а також прохідницькі щити для тунелів. Значну увагу М.С. Поляков приділяв популяризації і результатів досліджень. Він ор- ганізував видання фундаментального тематичного збірника наукових праць “Вопросы рудничного транспорта”,перший випуск якого відбувся в 1954 ро- ці. Подальше його видання завоювало визнання і широку популярність серед учених-гірників. Наприкінці 50-х років розпочався етап різкого зростання гірничого вироб- ництва на території Дніпропетровської області, яка була провідною в країні по видобутку залізних і марганцевих руд. Виникла нагальна потреба у посиленні наукових розробок по створенню нових технологій і засобів видобутку з ме- тою підвищення продуктивності праці. 46 З того часу настає новий етап в житті та науковій діяльності М.С.Полякова,який полягає в його переході на постійну роботу в Академію наук УРСР, де в 1967 році він очолив створений ним Інститут геотехнічної механіки АН УРСР. Тут набувають розвиток дослідження в галузі технології ведення гірничих робіт на кар’єрах і шахтах Криворізького і Нікополь-Марганецького басейнів, розробка нових методів руйнування гірських порід, управління гірським тис- ком, провітрювання кар’єрів і шахт. За участю М.С. Полякова та його учнів було внесено суттєвий вклад в розробку наукових основ і нових методів руй- нування гірських порід (вибухом, термічною, силовою механічною дією та ін.), в створення нових транспортних, вантажних та інших машин і агрегатів, а також в створення теоретичних основ потокової технології відкритих гірни- чих робіт. Під його керівництвом розроблено і запропоновано метод динаміч- ного розрахунку стрічкового конвеєра, нові автоматичні натяжні пристрої за- мість вантажних, способи гальмування конвеєрів, що працюють з великими швидкостями руху стрічки. Розроблено, виготовлено і передано ГЗК гнучкі роликоопори для стрічкових конвеєрів, що транспортують крупнокускові руду і породу. Для обладнання дослідно-промислової ділянки по застосуванню роз- робленої циклічно-потокової технології на Ново-Криворізькому ГЗК було розроблено і створено круто похилий підйомний стрічковий конвеєр з подат- ливими роликоопорами. Для внутрішньо шахтного рейкового транспорту було розроблено: комплекс нових методів визначення динамічних навантажень,що діють на шахтний потяг, інженерну методику вибору раціональних параметрів міжвагонних зв’язків і конструкції буферно-зчінних пристроїв з автозчеплен- нями, що дозволило значно знизити динамічні зусилля при підвищенні швид- кості потяга. Тривала робота із створення засобів механізації робіт по видобу- тку марганцевих руд. За ініціативою М.С. Полякова набули розвиток нові не- традиційні методи руйнування гірських порід – термічний і термомеханічний. Були створені нові хімічні вогнеструйні пальники,що працюють на повітрі, а також плазмові. Розвивалися роботи по електрофізичному руйнуванню, по до- слідженню фізико-механічних властивостей гірських порід та їх змінювань в різних глибинах шахт, а також розробці засобів кріплення виробок при їх про- веденні на великих глибинах. Велика увага приділялась проблемі дослідження по боротьбі з раптовими викидами порід,вугілля і газу,а в подальшому по ви- рішенню проблеми боротьби з вугільним пилом. Відмінною рисою наукової школи академіка М.С. Полякова була щонайповніша довіра людям, свобода самостійної творчості, нетрадиційний погляд на вирішення наукових проблем. М.С. Поляков заклав не тільки наукові основи майбутніх досягнень, він вихо- вав яскраву плеяду відомих учених, приймав безпосередню участь у створенні матеріально-виробничої бази інституту і, завдяки його зусиллям ІГТМ АН УРСР став найпотужнішою і широковідомою науковою організацією гірничо- го профілю. Протягом багаторічної науково-педагогічної діяльності М.С. Поляков під- готував тисячі гірничих інженерів, під його керівництвом захищено 5 доктор- 47 ських і 58 кандидатських дисертацій. Автор 280 наукових праць і авторських свідоцтв. М.С. Полякова нагороджено орденами: Леніна (1949, 1953, 1961), Трудо- вого Червоного Прапора (1943, 1948), Дружби народів (1983), Знак пошани (1971), почесним Знаком “Шахтарська слава” І, ІІ і ІІІ ступенів. Помер М.С. Поляков 5 грудня 1989 року у м. Дніпропетровськ Згідно з рішенням Президії НАН України від 25.03.1993р. № 733 на голо- вному корпусі інституту встановлено горел’єф і меморіальна дошка М.С. Поля- кова. Відповідно до Постанови Президії НАН України №320 від 23.10. 2002 р. Інституту геотехнічної механіки НАН України присвоєно ім’ я М.С. Полякова.   ПОТУРАЄВ Валентин Микитович 18.I.1922 – 29.XII.2003 Видатний учений в галузі гірничої механіки, динаміки важких машин, віб- раційної техніки і прикладної механіки гуми, доктор технічних наук (1965), професор (1967), почесний професор Національного гірничого університету (1993), член-кореспондент АН УРСР (1976), академік НАН України (1979), за- служений діяч науки і техніки України (1991), лауреат Державної премії в галу- зі науки і техніки (1975), премії НАН України ім. О.М. Динника (1987), премії Ради Міністрів СРСР (1987), учасник Великої Вітчизняної війни. 48 Валентин Микитович Потураєв народився 18 січня 1922 року в селі Густо- мої Курської області. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізнич- ного транспорту (1948). Брав участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. У 1953-1974 роках працював у Дніпропетровському гірничому інституту (1962-1972-проректор з наукової роботи, 1972-1973-ректор, 1967-1974- завіду- вач кафедри). Одночасно з 1967 року в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР (1974-1975-заступник директора інституту з наукової роботи, 1975-1992 – директор інституту,1992-2003- почесний директор інституту). З ім’ям В.М. Потураєва пов’язані дослідження присвячені динаміці і міцно- сті важких гірничих машин, прикладній механіці гуми, теорії та використанню вібраційних ефектів. Створив наукову школу в галузі механіки вібраційних машин для гірничо-металургійної промисловості. Зробив внесок у теорію, роз- робку методів розрахунку, конструювання вібраційних машин з лінійними і не- лінійними пружними зв’язками. Виконаний під його керівництвом цикл робіт у галузі прикладної механіки гуми вперше з позицій механіки і фізики твердого тіла дозволив зробити адекватний математичний опис реакції гуми на комплекс механічних, фізичних і хімічних дій. Розробив методи розрахунку гумових еле- ментів машин, що працюють в умовах великих динамічних навантажень. Об- грунтував теорію машин резонансного типу, гірничо-транспортних пристроїв та технологічних машин, що взаємодіють із сипучим гірським середовищем. Побудував феноменологічну модель гірської маси у віброзавислому стані, за- сновану на рівняннях в’язко-пружності. Створив методи розрахунку і проекту- вання машин для видобутку і переробки корисних копалин, підготовки шихто- вих матеріалів для порошкової металургії . Вперше в Україні створив наукові напрямки, пов’язані з видобуванням корисних копалин з дна Світового океану і принципово новим видом транспорту на надпровідниках. Під його керівницт- вом створені нові гірничо-збагачувальні машини, впроваджені у промисловість і прийняті у серійне виробництво. Значна його заслуга у освоєнні вугільного басейну Західного Донбасу. У 1975 році за створення і впровадження нового виду пневматичного кріплення для вугільних шахт В.М. Потураєву прису- джена Державна премія УРСР. У 1979 році В.М. Потураєв обирається дійсним членом АН УРСР. З його ініціативи при Президії АН УРСР створюється Наукова рада по проблемі «Наукові основи розробки і збагачення мінеральної сировини», головою якої він призначається, а на ІГТМ АН УРСР покладається роль головного інституту в системі Академії наук по організації і координації досліджень для гірничодобувної промисловості. У 1982 році за створення наукових основ міцності і руйнування гумових конструкцій машин В.М. Потураєву присуджена премія АН УРСР ім. О.М. Динника. У 1987 р. – премія Ради Міністрів СРСР за створення і впрова- дження технології випуску і доставки руди великими віброживильниками при розробці родовищ корисних копалин підземним способом. Результати його наукової діяльності систематично демонструвалися на міжнародних виставках, ВДНГ СРСР і УРСР, де відзначалися медалями і дипломами. У 49 1986 р. В.М. Потураєв нагороджений Почесним дипломом ВДНГ СРСР. Приймав активну участь у міжнародних конференціях і симпозіумах. В.М. Потураєв був талановитим педагогом і організатором учбового процесу. Враховуючи стрімкий розвиток промисловості збагачення корис- них копалин, він створює і викладає курс по процесам і машинам для зба- гачення і згрудкування корисних копалин. Це стало початком підготовки інженерів за спеціальністю “машини для збагачення корисних копалин” не тільки в ДГІ, а і в інших вузах країни. Автор понад 500 наукових праць (у т.ч. 24 монографії і одного науково- го відкриття). Підготував 25 докторів і 55 кандидатів наук. З 1978 по 1985 р. В.М. Потураєв є членом Президії АН УРСР і головою Придніпровського наукового центра АН УРСР. У ці роки ним виконана значна науково-організаційна робота з формування і реалізації комплекс- них планів науково-технічного прогресу установами АН УРСР у Придніп- ровському регіоні. Науково-організаційна діяльність В.М. Потураєва багатогранна. Він був членом Наукової ради АН СРСР із проблем машинобудування і технологі- чних процесів; Виконавчого комітету по справах Міжнародної федерації по теорії машин і механізмів; Наукової ради ДКНТ СРСР по проблемі «Нові процеси і способи провадження робіт у гірничій справі»; Наукової ради АН УРСР з фізико-технічних проблем розробки корисних копалин; Наукової ради ДКНТ по проблемі «Віброзахист машин і вібраційна техніка»; Респу- бліканської ради по координації наукових досліджень в області природних і суспільних наук; Наукової ради АН СРСР з теорії машин і систем машин, а також членом ряду рад, комісій, редакційних колегій і інших органів ДКНТ СРСР, АН СРСР і УРСР, міністерств і відомств. За значні заслуги в галузі підготовки фахівців і розвитку науки В.М. Потураєв нагороджений орденом «Жовтневої революції» і орденом «Знак Пошани», а за плідну наукову і науково-організаційну роботу для вугільної і гірничорудної промисловості - почесним знаком «Шахтарська слава» І, ІІ і ІІІ ступеня. У 1991 році академіку НАН України В.М. Потураєву присвоє- не Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», а в 2002 ро- ці, його заслуги відзначені новою вітчизняною нагородою – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Має нагороди за участь у Великій Вітчизняній війні. Помер В.М. Потураєв 29 грудня 2003 р. На головному корпусі інституту встановлено його горел’єф з меморіальною дошкою. 50 ПРІСНЯКОВ Володимир Федорович 18.VI.1937 – 28.XI.2009 Видатний вчений у галузі ракетно-космічних двигунів і енергетичних установок, академік Національної академії наук України (1990 р.), заслу- жений діяч науки УРСР. Володимир Федорович Прісняков народився 18 червня 1937 р. у с. Ко- зинці Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Закінчив із золотою медаллю середню школу (1955 р.). Закінчив із відзнакою фізико- технічний факультет Дніпропетровського Державного університету (1960 р.). Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри двигу- нобудування (1963-1967 рр.). Проректор університету з навчальної роботи (1972-1977 рр.). Завідуючий відділом високотемпературної теплотехніки Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України (1983- 2009 рр.). У 1986-1998 рр. - ректор Дніпропетровського державного універ- ситету. Кандидат технічних наук (1963 р.), доктор технічних наук (1975 р.), до- цент (1964 р.), професор (1974 р.), член-кор. НАН України (1988 р.), акаде- мік НАН України (1990 р.). Основні наукові дослідження стосуються галузі динаміки рідинних ра- кетних двигунів, гідродинаміки та тепломасообміну при кипінні робочих тіл і теплоносіїв, електроракетних двигунів, проектування космічних енер- гоустановок тощо. 51 В останні роки свого життя, працюючи тільки в Інституті геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України їм розроблена фізична і матема- тична модель динамічних процесів у тепловій трубі при її роботі в умовах вібраційних дій, при яких забезпечується стійка робота капілярнопористої структури. Отримані результати дозволяють підвищити якість і точність прогнозу- вання впливу зовнішніх дій на ефективність тепломасообмінних процесів з фазовими перетвореннями робочих тіл, сприяють створенню нових і під- вищенню точності існуючих методів і методик розрахунків процесів пере- носу тепла і маси в системах охолодження об’єктів ракетно-космічної тех- ніки, ядерної енергетики, металургійної промисловості. За роки наукової та педагогічної діяльності в університеті Володимир Федорович створив великий колектив дослідників і викладачів, котрі успі- шно працювали над розв’язанням важливих для країни проблем. Понад 50 учнів В.Ф. Пріснякова захистили кандидатські та докторські дисертації, стали професорами, членами міжнародних академій, ректорами вищих на- вчальних закладів. Більше двадцяти років Володимир Федорович був голо- вою двох спеціалізованих рад у ДДУ, на яких захищено майже 200 доктор- ських і кандидатських дисертацій, в основному українськими вченими, з усього спектра проблем ракетно-космічної техніки. В.Ф. Прісняков – фундатор однієї з провідних шкіл з питань фазових переходів у ракетно-космічних системах, з динаміки рідинних, твердопали- вних й електричних ракетних двигунів. За його ініціативою і під його кері- вництвом у 1995 р. у ДДУ був створений Науково-дослідний інститут енер- гетики. Основна наукова тематика НДІЕ – екологічно чиста енергетика, за- стосування сонячної енергії в Космосі та на Землі, дослідження електрора- кетних двигунів, конверсійні технології, забезпечення України новими ене- ргозберігаючими технологіями. Вагомим є внесок Володимира Федоровича і в міжнародне наукове співробітництво. Він регулярно брав участь у міжнародних астронавтичних і психологічних конгресах, конференціях з теплообміну, симпозіумах з проблем космічної науки і техніки в Японії. Два терміни В.Ф. Прісняков був членом президії Міжнародної академії астронавтики (МАА), Головою міжнародного комітету з ракетних двигунів і віце-головою енергетичного комітету Міжнародної астронавтичної федерації (МАФ). Завдяки діяльнос- ті вченого Україна була репрезентована у цій найвпливовішій організації світової космічної еліти двома членами – Національним космічним агентс- твом й Астронавтичним товариством – громадською організацією, створе- ною з ініціативи й очоленої Володимиром Федоровичем. Заслуги вченого у дослідницькій праці, підготовці наукових і педагогіч- них кадрів, розвитку ракетно-космічної техніки відзначені низкою нагород. За участь у створенні зразків нової техніки йому присуджено звання «За- служений діяч науки УРСР». За зразкову педагогічну діяльність Володимир Федорович удостоєний медалі Ф. Маліни Міжнародної астронавтичної фе- 52 дерації – «За видатний внесок у космічну освіту», що підтвердило міжна- родний престиж української вищої школи і чільну роль ученого у підготов- ці фахівців з ракетної техніки. Наукові здобутки В.Ф. Пріснякова відзначе- ні срібною і двома золотими медалями Міжнародної академії інформацій- них технологій (Мінськ) — «За видатні наукові досягнення». У травні 2002 р. у Версалі він одержав Міжнародну медаль Французької асоціації аеро- навтики й авіації — «Визнання високого рівня наукового внеску у світове ракетне двигунобудування». Володимир Федорович Прісняков пішов із життя 28 листопада 2009 р. АБРАМОВ ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ 21.III. 1904-05.XII.1982 Відомий учений у галузі рудникової аерології, доктор технічних наук (1950), професор (1952), член-кореспондент АН УРСР (1967), заслужений діяч науки УРСР (1974), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976). Учасник Великої Вітчизняної війни. Федір Олексійович Абрамов народився 21 березня 1904 року в м. Лисичан- ську. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут в 1930 році. Трудову дія- льність розпочав з 1919 р. робітником на шахтах Донбасу, інженерну, наукову і педагогічну – з 1930 р. У 1930-1941, 1944-1968 рр. працював в Дніпропетровсь- кому гірничому інституті (аспірант, асистент, доцент, завідувач кафедри, про- фесор), одночасно з 1962 р. працював в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР (1962-1967- Відділення гірничорудних проблем, філіал інституту механі- 53 ки АН УРСР) по 1982 р. завідувачем у створеному ним відділі аерогазодинамі- ки. З червня 1941 р. по березень 1944 р. – учасник Великої Вітчизняної війни (підрозділи метеослужби артилерії). Наукова діяльність Ф.О. Абрамова багатогранна. Вчений активно займався науковими дослідженнями у галузі аерогазодинаміки провітрювання шахт і ру- дників, техніки безпеки та боротьби з газодинамічними явищами в шахтах. Ф.О. Абрамов вперше в СРСР обґрунтував і довів на практиці економічну і технічну доцільність застосування індивідуального металевого кріплення очис- них вибоїв шахт Донбасу і запропонував клиновий принцип виймання метале- вих стояків, який був широко впроваджений на шахтах Донбасу. В період від- новлення шахт Донбасу зробив вагомий внесок по налагодженню провітрюван- ня шахт і Указом Президії Верховної Ради СРСР був нагороджений медаллю «За відновлення шахт Донбасу». З ім’ям Ф.О. Абрамова пов’язані фундамента- льні дослідження з проблем рудникової аерології. Вчений розробив аналітичні й експериментальні методи визначення аеродинамічного опору виробок, спосо- би та засоби контролю рудникової атмосфери, заклав теоретичні основи елект- ричного моделювання шахтних вентиляційних мереж. Був ініціатором, одним із розробників серії моделюючих приладів і пристроїв, впроваджених у промис- ловість і практику науково-дослідних та проектних інститутів. Були створені прилади й апаратура для контролю якості атмосфери шахт і рудників, основи диспетчеризації та автоматизації шахтного провітрювання. Ф.О. Абрамов роз- робив наукові основи перехідних аерогазодинамічних процесів у вентиляційних мережах і запропонував методи подолання газового бар’єру шахт. За участь у розробці і впровадженні способу подолання газового бар’єру на виїмковій діль- ниці, що забезпечує на багатогазових шахтах навантаження на лаву понад 1000 тон за добу (засобами вентиляції). Ф.О. Абрамов став лауреатом Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки. Під керівництвом Ф.О. Абрамова здійснена велика робота по проведенню досліджень з проблем боротьби з раптовими викидами вугілля, породи і газу у вугільних шахтах за участю інших інститутів АН УРСР. У результаті розроб- лено основні положення теорії викидів вугілля, породи і газу, які стали визна- чальними для вирішення практичних задач. Ф.О. Абрамов заклав основи теорії природної дегазації зближених пластів, розробив математичні моделі просторового розподілу газового тиску, швидко- сті газоотдачі, розподілу залишкової газоносності у товщі гірських порід з ура- хуванням основних діючих факторів. Це дало змогу розробити спосіб прогно- зування газового тиску в зонах розкриття викидонебезпечності пластів, а також визначення меж захищених зон щодо газового фактора при вийманні захисних пластів. Високу оцінку роботам Ф.О. Абрамова і його колективу дали президе- нти академій наук СРСР і УРСР академіки М.В. Келдиш і Б.Є. Патон при відві- дуванні Інституту геотехнічної механіки АН УРСР. З проблеми боротьби з пи- лом у вугільних шахтах, на яку звернули увагу академіки М.В. Келдиш і Б.Є. Патон, розроблені наукові основи пінного методу пилоподавлення, визна- 54 чена ефективність уловлювання пилу піною, створено новий, дешевий піноут- ворювач на основі доступної сировини. Результати виконаних Ф.О. Абрамовим досліджень широко використовува- лися на шахтах і рудниках Донбасу і Кривбасу, Кузбасу, Воркути і Караганди. Протягом понад 50-ти років Ф.О. Абрамов успішно поєднував педагогічну роботу з продуктивною науково-дослідною діяльністю. Підготував 6 докторів і 56 кандидатів наук. Ним створена дніпропетровська наукова школа в галузі ру- дникової вентиляції, яка зробила вагомий внесок у розробку безпечних і ком- фортних умов праці шахтарів, в підготовку і виховання наукових кадрів та ін- женерів для гірничої промисловості. Наукові результати Ф.О. Абрамова представлені в монографіях, підручни- ках, навчальних посібниках, наукових статтях і авторських свідоцтвах. Праці Ф.О. Абрамова в галузі захисних пластів увійшли складовою частиною у тео- рію викидів вугілля, породи і газу, створену ведучими колективами вчених в галузі гірничої науки нашої держави. Ф.О. Абрамов виконував велику суспільну роботу. Він був Головою комісії АН УРСР по боротьбі з викидами вугілля, породи і газу; головою секції венти- ляції і кондиціювання повітря Наукової Ради охорони праці Держкомітету по науці і техніці Ради Міністрів СРСР і Президії ВЦРПС, членом наукових рад Міністерств вугільної і чорної металургії СРСР і УРСР. Ф.О. Абрамов нагороджений орденами Леніна (1961), Трудового Червоного Прапора (1949, 1953), почесним Знаком «Шахтарська слава» І (1973), ІІ (1969), ІІІ (1964) ст., медалями: «За боевые заслуги»(1944), «За победу над Германи- ей»(1946), «За доблестный труд»(1946), «За восстановление шахт Донбас- са»(1947), почесними грамотами Президії АН УРСР. 5 грудня 1982 року у віці 78 років Федір Олексійович пішов з життя. Ім’я Ф.О. Абрамова рішенням Президії НАН України (1983 р.) присвоєно науковому відділу аерогазодинаміки ІГТМ НАН України, а в 1987 році на головному кор- пусі інституту установлено його горел’єф з меморіальною дошкою. 55 ВОЛОШИН Олексій Іванович 19.V.1951 Відомий вчений у галузі систем трубопровідного транспорту, геотехнологій, теплоенергетики, ракетно-космічного комплексу, член-кореспондент Націона- льної академії наук України за спеціальністю «Механіка рідин і газів» (2006), доктор технічних наук (1990), професор (2006). Народився 19 травня 1951 р. в м. Новочеркаську Ростовської області. У 1968 р. став студентом Дніпропетровського гірничого інституту, який закінчив у 1973 р., отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «Гірничі машини та комплекси» і почав працювати в Інституті геотехнічної 1993 р. – академік Тра- нспортної академії України, з 2010 р. по цей час – генеральний директор Інсти- туту стратегічних технологій, з 1992 р. по цей час – директор науково- інженерного центру «Екологія-Геос» Українського відділення Міжнародного центру наукової культури «Всесвітня лабораторія». В 1994 р. О.І. Волошин очолив відділ вібропневмотранспортних систем та комплексів Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України, яким керує до цього часу. О.І. Волошин є основоположником механіки пневмотранспортування. В її основу покладена розроблена фізично обґрунтована математична модель руху двофазних потоків «газ – тверді частки» в полі дії віброаеродинамічних сил. Вона стала основою для формування нового напрямку у розробці пневмотранс- портного гірничого обладнання високого технічного рівня – створення малога- баритних, економічних, високоефективних вібропневмотранспортних машин 56 безперервної та циклічної дії. Вперше в світовій практиці створені вібропнев- мотранспортні машини безперервної дії для транспортування вологих та лип- ких матеріалів. Комплекси обладнання, оснащені ежекторними машинами без- перервної дії пройшли широкомасштабні випробування та рекомендовані до впровадження на підприємствах гірничодобувної промисловості України. Під керівництвом та за безпосередньої участі О.І. Волошина розроблена принципово нова методологія та програмно-технологічний комплекс «Техноло- гія стратегічного планування розвитку гірничих робіт», які дозволяють вперше комплексно враховувати зв'язок та взаємовплив 36 гірничо-геологічних та гір- ничотехнічних показників та факторів, які мають вплив на ефективність веден- ня гірничих робіт, та на цій основі визначати раціональні технічні і технологіч- ні параметри для кожної видобувної ділянки, які забезпечують збалансоване сполучення навантаження на очисний вибій, дотримання правил безпеки з мак- симально можливими економічними показниками роботи шахти. Широкомасш- табна апробація «Технології» на шахтах Західного та Центрального Донбасу показала її високу виробничу та економічну ефективність. О.І. Волошин зробив неоціненний вклад у галузь теплоенергетики, розроби- вши математичну модель турбулентного руху неізотермічних нагрітих закруче- них газових потоків, які вміщують тверді частки, що горять, з урахуванням змі- нювання їх маси та теплообміну газової фази з фазою твердих часток і хіміч- них змін в газових потоках. На базі отриманих результатів розроблена новітня технологія спалювання низькосортного вугілля в котлах теплових електростан- цій на основі використання створеного високотемпературного термодинамічно- го реактору, яка забезпечує спалювання без використання газу та мазуту прак- тично при повному зменшенні недопалу при мінімальному вмісту легких до 4 %. Для використання у ракетно-космічному комплексі та в інших галузях про- мисловості сумісно з ДП «КБ Південне» виконано комплекс робіт по створен- ню принципово нових, прецизійних засобів контролю герметичності порожнис- тих виробів, які працюють під надлишковим тиском. Створено прилад контролю герметичності по методу фіксованих об’ємів, який є найбільш досконалим засобом безбарокамерної перевірки герметичності. Результати виконаних випробувань засвідчили принципову можливість ство- рення Державного еталону одиниці потужності мікропотоку газу. Численні досягнення у розробці основних питань у галузях геотехнології, теплоенергетики, ракетно-космічного комплексу Олексій Іванович виклав у 193 публікаціях, серед них 6 монографій, 12 публікацій за кордоном, 58 винаходів, 1 наукове відкриття та 3 патенти, 7 свідоцтв на авторські права. Під науковим керівництвом О.І. Волошина виконані і захищені три доктор- ські та три кандидатські дисертації. Олексій Іванович приймає активну участь у науково-організаційній діяльності. Він три терміни був членом експертної ради ВАК України, є членом спеціалізованої вченої ради ІГТМ НАН України, чле- ном Національного комітету з теоретичної і прикладної механіки НАН України. О.І. Волошин є повним кавалером знаків «Шахтарська слава». 57 ЄФРЕМОВ Ернест Iванович 14.XI. 1934 Відомий вчений – фахівець у галузі гірничої справи з питань механіки руй- нування порід з використанням енергії вибуху, член-кореспондент Національ- ної академії наук України (1985), доктор технічних наук (1973), професор (1976), заслужений діяч науки і техніки України (1993), лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки (1983,1997). Народився 14 листопада 1934 р. в Донецьку. Після закінчення середньої школи зі срібною медаллю вступив до Дніпропетровського гірничого інституту (Національний гірничий університет), який закінчив у 1957р. Працював у гірничій промисловості (на вугільній шахті та кар’єрах –1957- 1959). 3 1959р. до 1962 р. виконував дослідження в галузі вибухової справи на кафедрі відкритих гірничих робіт Дніпропетровського гірничого інституту. В Інституті геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України (з 1962р.) пройшов шлях від старшого інженера до заступника директора інституту з нау- кової роботи (1974-1992) і завідувача відділу механіки вибуху гірських порід (з 1974 р.). Основна наукова та практична діяльність Єфремова Е.І. спрямована на ви- рішення фундаментальних питань механіки руйнування порід з використанням енергії вибуху. Окремі фундаментальні результати, пов’язані з вивченням осно- вних параметрів вибухового імпульсу, механізму руйнування тріщинуватих блокових середовищ, ролі хвиль напружень і газоподібних продуктів вибуху в 58 їх руйнуванні, створенням і впровадженням екологічно надійних ресурсозбері- гаючих технологій, а також з дослідженнями впливу електромагнітного поля на роботу вибуху, є вагомим внеском у фундаментальну науку і практику й актив- но використовуються під час розробки нових технологій вибухового руйнуван- ня і видобутку корисних копалин, зокрема прогресивної циклічно-потокової технології гірничих робіт при розробці корисних копалин відкритим способом. Єфремов Е.І. – вчений, який створив наукову школу в галузі механіки вибухового руйнування гірських порід, широко відомий в нашій країні та за її межами. Ним підготовлено одного доктора наук і 31-го кандидата наук. Він є автором 21-ї монографії, підручників, довідників, 140 винаходів і патентів, 476- ти наукових статей. Він неодноразово виступав з доповідями на міжнародних конференціях і симпозіумах у Австрії, Німеччині, Італії, Болгарії, Югославії, Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Росії та інших країнах. Його доповіді та публікації отримали широкий відгук і високо оцінені спеціалістами. Єфремов Е.І. проводить активну науково-організаційну та суспільну роботу. Він є головою Наукової ради Президії НАН України з проблеми “Механіка і технології вибуху та його використання у народному господарстві”, головним редактором збірника “Сучасні ресурсоенергозберігаючі технології гірничого виробництва”, головним редактором Інформаційного бюлетеня Українського союзу інженерів-підривників (УСІП), заступником відповідального редактора наукового збірника «Геотехнічна механіка» ІГТМ НАН України, віце- президентом Українського союзу інженерів-підривників, заступником Голови міжвідомчої ради з вибухової справи Держгірпромнагляду України. Інженерна, наукова та громадська діяльність Е.І. Єфремова була високо оці- нена. Його нагороджено: Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1985), Премією НАН України ім. О.М. Динника (1989), орденом «За заслуги» ІІІ сту- пеня (2004), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2005), відзнакою Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2008). Внесок Е.І. Єфремова у подальший розвиток гірничої промисловості відзна- чений Знаком «Шахтарська Слава» І, ІІ і ІІІ ступеня, а також відзнакою «Шах- тарська доблесть» ІІІ ступеня. 59 КОЖЕВНИКОВ Сергій Миколайович 23.IX.1906-29.IX.1988 Відомий вчений в області механіки і теорії механізмів, член- кореспондент АН УРСР (1951 р.), професор (1942 р.), Заслужений діяч нау- ки УРСР (1976 р.), Лауреат Державної премії СРСР (1968 р.). Сергій Миколайович Кожевников народився 23 вересня 1906 р. у м. Ка- теринослав (нині Дніпропетровськ) у сім'ї робітника - токаря металургійно- го комбінату. В 1922 році він закінчив Катеринославську класичну гімна- зію. У 1922-1925 роках він був учнем слюсаря фабрично-заводського учи- лища при Дніпропетровськом металургійному заводі, а після того, як закін- чив навчання в училище, Сергій Миколайович Кожевников вступив на під- готовче, а потім на фізико-технічне відділення на механіко-математичну спеціальність Московського індустріально-педагогічний інституту, який закінчив в 1930 році. З 1930 по 1934 рік Сергій Миколайович, будучи аспі- рантом кафедри технічної механіки, працює асистентом та очолює лабора- торію кафедри деталей машин та опору матеріалів цього ж інституту. Піз- ніше з 1934 по 1943 рік він викладав у Московському авіаційному інститу- ті, з 1942 р. – завідуючий кафедрою. В 1937 році С.М. Кожевников отримав науковий ступінь кандидата тех- нічних наук за сукупністю робіт в області динаміки металоріжучих верста- тів.; у 1940 р. – захистив докторську дисертацію в Московському військо- вому технічному училищі (МВТУ) ім. Баумана на тему: «Динаміка нестаці- 60 онарних процесів у машинах». З 1944 по 1962 рр. – завідувач кафедри тео- рії механізмів Дніпропетровського металургійного інституту, а у 1960-1962 рр. – завідувач відділу Інституту чорної металургії АН УРСР. З 1962 по 1968 р. очолює кафедру теорії механізмів і машин і теоретичної механіки Київського інституту інженерів цивільної авіації, з 1968 по 1971 р. завіду- вач кафедри опору матеріалів Української сільськогосподарської академії. Одночасно з 1970 по 1977 р. завідувач сектором (потім відділом) теорії машин і механізмів Інституту геотехнічної механіки АН УРСР. З 1978 року по 1988 працює в Інституті механіки АН України на посаді керівника від- ділу машин і механізмів. У 1983 році С.М. Кожевников обраний почесним членом Міжнародної федерації по теорії механізмів і машин. С.М. Кожевников заклав основи принципово нового наукового напрям- ку – нестаціонарної динаміки машин з реальними фізичними властивостя- ми ланок приводу (нелінійними характеристиками, пружністю) та врахо- вуючи процеси в гідравлічних, електричних і інших підсистемах. Сергій Миколайович вніс вагомий вклад в розвиток теорії структурного аналізу і синтезу механізмів, біомеханіку, експериментальні методи дослі- дження динаміки важких машин, кінематику та інші розділи механіки ма- шин. Вчений приділяв велике значення педагогічній діяльності – викладав у різних інститутах, керував навчальним процесом на посадах завідувача кафедр. У 1949 р. вийшло перше видання підручника С.М. Кожевникова з теорії механізмів, який перевидавався 4-ри рази не тільки на рідній, але й на польській, чеській, угорській, китайській мовах., у 1950 р. – перше видання довідника «Механізми», де описано більше 2500 механізмів. Професор С.М.Кожевников був членом Вченої ради з теорії машин і ро- бочих процесів АН СРСР. Основні праці стосуються проблеми механізації й автоматизації металургійного виробництва, динаміки перехідних проце- сів у машинах, синтезу епіциклічних передач, кулачкових і просторових механізмів. Вчений створив методику розрахунку перехідних процесів у пневматичних і гідравлічних системах важких машин. С.М.Кожевников нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Пра- пора, Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР (1986 р.). Ним підготовлено 80 кандидатів і 7 докторів наук; опубліковано понад 550 нау- кових праць, в т. ч. 14 монографій. Має 85 авторських свідоцтв на винахо- ди, 20 іноземних патентів. Сергій Миколайович Кожевников пішов із життя 29 вересня 1988 р. 61 НЕСТЕРОВ Павло Петрович 23.02.1903 – 17.10.1978 Відомий учений у галузі гірничої механіки і конструювання, доктор технічних наук (1960 р.), професор (1962 р.), член-кореспондент АН Украї- ни (1948 р.). Павло Петрович Нестеров народився 23 лютого 1903 р. в Тулі. В 1932 р. закінчив Московський гірничий інститут. П.П.Нестеров в 1933-1938 рр. працював старшим науковим співробітни- ком в Інституті гірничої механіки АН УРСР, в 1933-1935 рр. доцентом Ки- ївського геолого-гірничого інституту, в 1938-1948 рр. – працював старшим науковим співробітником Інституту гірничої справи АН СРСР. З 1948 по 1967 рік – професор, завідувач кафедри Харківського гірничого інституту (пізніше – Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики і обчислювальної техніки), керівник відділу Інституту гірничої справи АН УРСР. З 1963 по 1977 р. Павло Петрович працював старшим науковим співробітником, завідуючий відділом механіки підйому Дніпропетровської філії Інституту механіки АН УРСР (з 1967 р. Інститут геотехнічної механі- ки ім. М.С. Полякова НАН України), з 1978 р. – завідуючий відділом Інсти- туту проблем машинобудування АН УРСР (м. Харків). Наукові праці П.П.Нестерова присвячені питанням теорії і практики шахтного підйому, конструюванню і технології виготовлення сталевих ка- натів, розробці теоретичних основ багатоканатного й інших видів підйому з 62 глибоких шахт. Вніс істотний вклад у теорію конструювання і технологію виробництва сталевих канатів. Він уперше розглянув канат як агрегат, що складається з дротів з різними деформаціями і напруженнями. Для забезпе- чення надійної й ефективної роботи піднімальних установок на глибоких шахтах створені і впроваджені спеціальні попередньо обтягнуті сталеві ка- нати. Під його керівництвом розроблена теорія беззрівняльного многокана- тного підйому, методи міцностних розрахунків полегшених скіпів, дослі- джені нові види безканатного (пневматичного) підйому. П.П. Нестеров, працюючи в інститутах Академії наук України створив наукову школу з шахтного підйому й особливо з шахтних піднімальних ка- натів. Їм підготовлена плеяда кандидатів і докторів наук. Був членом вче- ної ради Інституту гірничої механіки. Павло Петрович нагороджений 2 орденами "Знак Пошани", медалями. Павло Петрович Нестеров помер 23 жовтня 1978 року. ШИРОКОВ Олександр Зосимович 18.IX.1905-07.XI.1987 Відомий вчений в галузі геології та фізико-механічних властивостей гірських порід. Народився в м. Іваново. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (1929 р.) і до 1941 року працював у ряді геологічних установ країни. В роки Великої Вітчизняної війни керував розвідницькими роботами в Підмоско- вному вугільному басейні. 63 З 1945 року працює в Дніпропетровськом гірничому інституті, поєднуючи педагогічну діяльність з науково-дослідною роботою. З 1961 року працює у Відділенні гірничорудних проблем АН УРСР, Дніпро- петровській філії інституту механіки АН УРСР (надалі Інститут геотехнічної механіки АН УРСР) як завідувач відділу. Їм створюється Відділ речовинного складу і фізико-механічних властивостей гірських порід. Головними об'єктами досліджень були Донбас і Дніпробас. Установлені ним закономірності вугленакопичення на території цих районів привели до прогно- зу якості і властивостей вугіль у межах Доно-Дніпровского прогину і сприяли відкриттю і визначенню вугленосної площі Західного Донбасу. Працюючи в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР до 1970 року він підготував творчий колектив наукових співробітників за участю яких стало можливим рішення задач по проблемі розробки вугільних родовищ на великих глибинах. З його участю були створені наукові відділи: механіки гірських порід і геології вугільних родовищ великих глибин. Очолили ці відділи його учні. О.З.Широков автор 250 наукових праць, серед яких є і декілька фундамен- тальних монографій. Зокрема, “Вопросы развития угольной промышленности Западного Донбасса” (1965), “Большой Донбасс” (1957), “Вугільні ресурси Західного Донбасу” (1959). Професор О.З.Широков протягом усього життя провадив велику педагогічну роботу. Під його безпосереднім керівництвом підготовлено і захи- щено 29 кандидатських і 9 докторських дисертацій. Велику увагу він приділяв науково-організаційній і громадській діяльності. Був депутатом Верховної Ради УРСР, заступником голови Верховної Ради УРСР шостого скликання, брав участь у роботі вчених рад, редколегій наукових журналів і збірників. За плідну роботу з відбудови розвитку вугільної промисловості та науково-педагогічну діяльність його нагороджено багатьма високими урядовими нагородами. У 1987р. йому присуджено премію імені В.І.Вернадського. Останні роки життя Олександр Зосимович працював професором кафедри геології розвідки родо- вищ корисних копалин Державної гірничої академії України. 64 ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ, ВІДЗНАЧЕНІ ДЕРЖАВНИМИ ПРЕМІЯМИ ТА ІМЕННИМИ ПРЕМІЯМИ АКАДЕМІЇ НАУК УРСР ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Державні премії в галузі науки і техніки 1972 р. Тартаковський Б.Н. (доктор техн. наук, професор) - Розробка та впровадження прогресивної технології видобутку марганце- вої руди відкритим способом та гірничотехнічної рекультивації відпрацьованих земельних масивів в Нікопольському басейні 1975 р. Потураєв В.М. (доктор техн. наук, професор) - Створення та впровадження нового типу пневматичного кріплення для ву- гільних шахт 1976 р. Абрамов Ф.О. (член-кор. АН УРСР, доктор техн. наук, професор), Грецингер Б.Є. (доктор техн. наук, професор) - Розробка та впровадження способу подолання газового бар’єру, що забезпечує на багатогазних шахтах навантаження на лаву 1000 тон за добу 1983 р. Єфремов Е.І. (доктор техн. наук, професор), Тартаковський Б.Н. (до- ктор техн. наук, професор) - Розробка та широке промислове впровадження прогресивної циклічно- поточної технології на залізорудних кар’єрах Кривбасу 1988 р. Васильєв Л.М. (доктор техн. наук, професор), Москальов О.М. (док- тор техн. наук, професор), Ніколаєв А.Т. (канд. техн. наук) - Розробка та впровадження нового покоління комплексу технічних засобів попередньої обробки вугільних пластів для боротьби з пилом в шахтах 1991 р. Зорін А.М. (доктор техн. наук, професор) - Наукове обґрунтування, розробка і впровадження методів прогнозу вики- донебезпечності гірського масиву та способів попередження динамічних про- явів гірського тиску 1996 р. Булат А.Ф. (член-кор. НАН України, доктор техн. наук, професор), Виноградов В.В. (доктор техн. наук), Рєпка В.В. (доктор техн. наук), Софійсь- кий К.К. (доктор техн. наук) - Наукове обґрунтування, розробка і впровадження ресурсозберігаючих ме- тодів та технологія керування властивостями і станом наднапруженого вугле- породного масиву малоенергетичними діями 1998 р. Єфремов Е.І. (член-кор. НАН України, доктор техн. наук, професор), Петренко В.Д. (доктор техн. наук) 65 - Розробка, створення та впровадження в галузі народного господарства України ресурсозберігаючих технологій, які базуються на використанні енергії вибуху спеціальних конверсійних та промислових вибухових матеріалів 2003 р. Усаченко Б.М. (доктор техн. наук. професор) - Розробка та впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення та охоронних конструкцій капітальних виробок на підставі геомеханіки системи «кріплення-породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію шахт України 2008 р. Паламарчук Т.А. (доктор техн. наук), Скіпочка С.І. (доктор техн. на- ук), Яланський А.О. (доктор тех. наук) - Науково-технічні основи, розробка та впровадження високоефективного геомеханічного моніторингу підземних геотехнічних систем шахт і рудників 2010 р. Лукінов В.В. (доктор геолого-мінер. наук, професор), Перепели- ця В.Г. (доктор техн. наук, професор), Чемерис І.Ф. (канд. техн. наук) - Створення енергоефективного комплексу добування та використання шах- тного газу метану Іменні премії НАН України ім. О.М. Динника 1982 р. Потураєв В.М. (академік НАН України, доктор техн. наук, профе- сор), Дирда В.І. (доктор техн. наук) - Наукові основи конструювання машин 1989 р. Єфремов Е.І. (член-кор. НАН України, доктор техн. наук, професор), Шапар А.Г. (доктор техн. наук, професор) - Механіка вибухового і гравітаційного руйнування та переміщення гірських порід 1992 р. Булат А.Ф. (доктор техн. наук, професор), Виноградов В.В. (доктор техн. наук), Зорін А.М. (доктор техн. наук, професор) - Геомеханіка та керування вивільнення енергії масиву гірських порід при розробці корисних копалин 1995 р. Колесніков В.Г. (доктор техн. наук), Шевельов Г.А. (доктор техн. наук, професор) - Геомеханічні основи керування станом тріщино-порового газонасиченого шаруватого гірничого масиву 66 1999 р. Вакарчук С.Б. (канд. техн. наук), Перепелиця В.Г. (доктор техн. на- ук), Усаченко Б.М. (доктор техн. наук, професор) - Геомеханічні основи керування станом масиву гірських порід при розробці потужних пластів та повторному використанні відпрацьованих підземних прос- торів 2009 р. Блюсс Б.О. (доктор техн. наук, професор), Семененко Є.В. (доктор техн. наук) - Гідромеханічні основи екологічно безпечних ресурсо- та енергозберігаю- чих технологій транспортування і переробки мінеральної сировини ім. В.І. Вернадського 1986 р. Забігайло В.Ю (доктор геолого-мінер. наук, професор), Лукінов В.В. (канд. геолого-мінер. наук) - Геомеханічні умови викидонебезпечності вугільних пластів та гірських по- рід Донбасу ім. С.П. Тимошенка 2012 р. Дирда В.І. (доктор техн. наук, професор) - За цикл праць «Прикладна механіка деформування та руйнування пружно- спадкових середовищ» Премія Академії наук СРСР (Російської академії наук) ім. О.О. Скочинського 1990 г. Зорін А.М. (доктор техн. наук, професор) – Розробка та впровадження способів запобігання раптовим викидам вугілля і газу в особливо складних умовах лав пологих пластів Донбасу. 1997 г. Вишницький О.І. (інж.), Веретенник В.М. (інж.), Ткаченко О.М. (інж.) – За розробку контрольно-вимірювального приладу – анемометру АПР-2 для використання в шахтах небезпечних по газу та пилу. Лауреати Державної премії Ради Міністрів СРСР 1982 г. Дирда В.І. (доктор техн. наук), Потураєв В.М. (академік НАН України, доктор техн. наук, професор) – За створення та впровадження способів переміщення руди потужними віброживильниками при розробці родовищ корисних копалин. 67 ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ, ВІДЗНАЧЕНІ ПОЧЕСНИМ ЗВАННЯМ “ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ” 1974 р. Абрамов Ф.О. (член-кор. АН УРСР, доктор техн. наук, професор) 1976 р. Кожевников С.М. (член-кор. АН УРСР, доктор техн. наук, професор) 1978 р. Поляков М.С. (академік АН УРСР, доктор техн. наук, професор) 1982 р. Прісняков В.Ф. (академік АН УРСР, доктор техн. наук, професор) 1991 р. Потураєв В.М. (академік НАН України, доктор техн. наук, професор) 1993 р. Єфремов Е.І. (член-кор. НАН України, доктор техн. наук, професор) 1997 р. Булат А.Ф. (академік НАН України, доктор техн. наук, професор) 1998 р. Дирда В.І. (доктор техн. наук, професор) ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ - АВТОРИ НАУКОВИХ ВІДКРИТТІВ 1987 р. А.М. Зорін, С.А. Полуянський – Закономірність руйнування гірських порід у підземних умовах. 1992 р. А.Ф.Булат, В.В.Виноградов, А.М. Зорін, В.М. Потураєв – Закономірність руйнування вкрайнапружених гірських порід при слабких впливах. 1995 р. А.М. Зорін – Закономірність омонолічування пухких водонасичених порід під впливом електричного струму. 1997 р. А.М. Зорін – Закономірність зміни в'язкості литогеної жовчі ссавців під впливом ультразвуку. 1998 р. В.Г. Колесников, А.Т. Курносов – Закономірність руйнування гірських порід у приконтурній області виробки. 1998 р. В.А. Іванов – Явище аномальності зміни інтенсивності потоку квантів проникаючого випромінювання моно-і багатоелементними середовищами. 1999 р. А.М. Зорін – Властивість бітофіту придушувати ріст і розмноження патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. 1999 р. 68 Є.Г. Бородулін, Е.І. Мучник, К.К. Софійський – Закономірність руйнування пористих газонасичених тіл при циклічному гідродинамічному впливі. 1999 р. А.М. Зорін – Властивість каменів нирок як біологічних об'єктів проявляти цируто-грузько-пластичні деформації. 1999 р. А.М. Зорін, В.Г. Колесников– Закономірність деформування шаруватих гірських порід при зміні кута додатка навантаження. 2000 р. В.А. Іванов – Явище порушення інтенсивного вторинного рентгенівського випару в покриттях рентгенолюмінофора. 2000 р. А.М. Зорін, С.К. Мєщанінов – Закономірність зміни стійкості породних оголень при змінних навантаженнях. ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ - ЗАСЛУЖЕНІ ВИНАХІДНИКИ УКРАЇНИ 1987 р. А.М. Зорін ВЧЕНІ ІНСТИТУТУ - КРАЩІ ВИНАХІДНИКИ НАН УКРАЇНИ 1989 р. А.Г. Червоненко 1995 р. В.Ф. Монастирський 1997 р. І.Ф. Чемерис 1998 р. С.П. Минєєв 1999 р. В.М. Потураєв Співробітники ІГТМ НАН України Герой соціалістичної праці: Шибаєв Василь Тихонович Герой Радянського Союзу: Панчешний Трохим Андрійович 69 УДК [622.7.002.5:621.8.031.4-752].001.5 Отдел геомеханических систем и вибрационных технологий, зав. отделом, д-р техн. наук Б.А. Блюсс ИСТОРИЯ СОЗДАНИЯ, РАЗВИТИЯ И НАПРАВЛЕНИЯ НАУЧНО- ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОТДЕЛА ГЕОДИНАМИЧЕСКИХ СИСТЕМ И ВИБРАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ИГТМ НАН УКРАИНЫ У статті представлено матеріали, які відображають етапи науково-дослідницької діяль- ності відділу геодинамічних систем і вібраційних технологій з моменту його створення до те- перішнього часу. HISTORY OF CREATION, DEVELOPMENT AND DIRECTION OF SCIEN- TIFIC RESEARCH IN THE DEPARTMENT OF GEODYNAMICAL SYS- TEMS AND VIBRATION TECHNOLOGIES, IGTM NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES, UKRAINE This paper presents major steps and research achievements of the Department of Geodynamical Systems and Vibration Technologies from its creation until present. История создания и развития отдела тесным образом связана с именем крупного ученого-механика академика НАН Украины, доктора технических на- ук, профессора Валентина Никитича Потураева (рис. 1), который за годы руко- водства отделом создал мощную научную школу. Ученики В.Н. Потураева воз- главили многие отделы института, при этом некоторые из них были образованы путем преобразования соответствующих лабораторий отдела, которым он руко- водил, в самостоятельные структурные подразделения института. Рис. 1 – Академик НАН Украины, заслуженный деятель науки и техники Украины, лауреат Госу- дарственной премии УССР в области науки и техники 1975 г., лауреат именной премии АН УССР А.Н. Динника 1982 г. и премии Совета Министров СССР 1987 г., доктор технических наук, про- фессор В.Н. Потураев Профессор В.Н. Потураев стал заведующим отделом динамики и прочно- сти горных машин в 1967 г., до этого момента отделом руководил профессор

Ähnliche Einträge