Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.

Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.

Величезний за обсягом і дуже різноманітний за національним складом скарбовий матеріал ХVІІ – ХVІІІ ст., знайдений на території Центральної та Лівобережної України, є історичним джерелом великої ваги. Автор статті, використавши відомі монографії, довідники, каталоги, археологічні карти Київської та...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Бакалець, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:Історико-географічні дослідження в Україні
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54042
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст. / О. Бакалець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 308-334 — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-54042
record_format dspace
spelling irk-123456789-540422014-01-30T03:10:32Z Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст. Бакалець, О. Величезний за обсягом і дуже різноманітний за національним складом скарбовий матеріал ХVІІ – ХVІІІ ст., знайдений на території Центральної та Лівобережної України, є історичним джерелом великої ваги. Автор статті, використавши відомі монографії, довідники, каталоги, археологічні карти Київської та Подільської губерній, раніше не досліджені і сучасні нові скарби, зробив спробу прослідкувати процес поширення та утвердження в грошовому обігу Гетьманщини російських монет, насамперед срібної копійки. Здобувач досліджує і вперше вводить у науковий обіг матеріал про Глинський скарб 1929 року російських копійок ХVІ – ХVІІ ст., Піщанський скарб 1988 року (в якому поряд із західноєвропейськими зберігалося 10 срібних російських копійок), Журавлівський скарб польських монет 1990 року та Немирівський скарб 2004 року. Huge by volume and very various by belonging, material of hoards of buried treasures of the 17 th – 18 th centuries, found on territory of the Central and Left-bank Ukraine, is a valuable historical source. The author of the article, having used data of known monographs, numismatic reference books and catalogues, the maps of the Kiev and Podolsk provinces which have not been used before, and also the modern material of recently-discovered hoards, has made an attempt to retrace the process of spreading and consolidation of Russian coins in monetary circulation of Ukraine – Hetmanate, in particular the silver copeck. There are investigated and put into scientific use materials of Glyns’k hoard 1929, Pishchans’k hoard 1988, Zhuravliv hoard of Polish coins 1990 and Nemyriv hoard 2004. 2005 Article Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст. / О. Бакалець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 308-334 — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54042 63.2 (Укр)5. uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Величезний за обсягом і дуже різноманітний за національним складом скарбовий матеріал ХVІІ – ХVІІІ ст., знайдений на території Центральної та Лівобережної України, є історичним джерелом великої ваги. Автор статті, використавши відомі монографії, довідники, каталоги, археологічні карти Київської та Подільської губерній, раніше не досліджені і сучасні нові скарби, зробив спробу прослідкувати процес поширення та утвердження в грошовому обігу Гетьманщини російських монет, насамперед срібної копійки. Здобувач досліджує і вперше вводить у науковий обіг матеріал про Глинський скарб 1929 року російських копійок ХVІ – ХVІІ ст., Піщанський скарб 1988 року (в якому поряд із західноєвропейськими зберігалося 10 срібних російських копійок), Журавлівський скарб польських монет 1990 року та Немирівський скарб 2004 року.
format Article
author Бакалець, О.
spellingShingle Бакалець, О.
Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet Бакалець, О.
author_sort Бакалець, О.
title Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
title_short Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
title_full Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
title_fullStr Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
title_full_unstemmed Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст.
title_sort російська срібна копійка в грошовому обігу україни ii половини xvii – i чверті xviii ст.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54042
citation_txt Російська срібна копійка в грошовому обігу України II половини XVII – I чверті XVIII ст. / О. Бакалець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 308-334 — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv AT bakalecʹo rosíjsʹkasríbnakopíjkavgrošovomuobíguukraíniiipolovinixviiičvertíxviiist
first_indexed 2025-07-05T05:24:53Z
last_indexed 2025-07-05T05:24:53Z
_version_ 1836783337856827392
fulltext 308 УДК. 63.2 (Укр)5. Олексій Бакалець РОСІЙСЬКА СРІБНА КОПІЙКА В ГРОШОВОМУ ОБІГУ УКРАЇНИ ІІ ПОЛОВИНИ XVII – І ЧВЕРТІ XVIII ст. Величезний за обсягом і дуже різноманітний за національ- ним складом скарбовий матеріал ХVІІ – ХVІІІ ст., знайде- ний на території Центральної та Лівобережної України, є історичним джерелом великої ваги. Автор статті, вико- риставши відомі монографії, довідники, каталоги, архео- логічні карти Київської та Подільської губерній, раніше не досліджені і сучасні нові скарби, зробив спробу прослідку- вати процес поширення та утвердження в грошовому обі- гу Гетьманщини російських монет, насамперед срібної ко- пійки. Здобувач досліджує і вперше вводить у науковий обіг матеріал про Глинський скарб 1929 року російських копійок ХVІ – ХVІІ ст., Піщанський скарб 1988 року (в якому поряд із західноєвропейськими зберігалося 10 срібних російських копійок), Журавлівський скарб польських монет 1990 року та Немирівський скарб 2004 року. М онетний обіг в Україні широко відбитий у нумізматичній літературі досліджуваного періоду, особливо ХХ ст. Так, М.Деммені ще в 1909 р. у своїй розвідці «К вопросу о че- канке севских чехов» дає характеристику невдалої спроби ро- сійського уряду створити особливу монету для України – сєв- ські чехи у 1675 – 1686 рр. 1. Початок вивчення монетного обігу ХVІІ ст. в українських землях, в якому збільшується серед західноєвропейської гро- шової маси російська срібна копійка, започаткувала праця В.А.Шугаєвського про грошове господарство Лівобережжя – «Монета и денежный счёт в Левобережной Украине» (1918). 309 Цікаві аргументи про карбування власних монет на почат- ку 50-х років ХVІІ ст. гетьманом Б.Хмельницьким наводить у 20-ті роки ХХ ст. відомий український історик М.Є.Слабченко у своїй науковій роботі «Чи була в Гетьманщині своя моне- та?» (1925). У 20-х – 50-х роках І. Крип’якевич у своїх моно- графіях: «Монети Б.Хмельницького і П.Дорошенка» (1924) і «Богдан Хмельницький» (1954) висловив думку про те, що Хмельницький вживав заходи до випуску власної монети 2. Помітним явищем у вивченні грошового обігу України та Білорусії в ХVІІ – ХVІІІ ст. стала виконана на високому про- фесійному рівні праця В.Н.Рябцевича «О чём рассказывают мо- неты», видана в Мінську у 1977 році. Ця робота присвячена ана- лізу грошового обігу Чернігово-Сіверщини (Лівобережжя) та Східної Білорусії, де за гетьманування Б.Хмельницького розмі- щувався Стародубський полк. У 50-80-ті роки ХХ ст. відомі українські нумізмати І. Г.Спась- кий, М. Ф. Котляр та В. В. Зварич здійснили своєрідний якіс- ний стрибок у вивченні, систематизації та узагальненні нових досліджень про грошовий обіг в Україні у ХVІІ – ХVІІІ ст., реформування російської грошової системи, розвиток укра- їнсько-російських економічних відносин у період становлен- ня і занепаду української гетьманської держави – Війська Запорозького. У післявоєнний період вагомий внесок у до- слідження українського та російського грошових господарств ХVІІ ст. здійснив І.Г.Спаський. Протягом 1957 – 1970 рр. чотирма виданнями було випущено в Ленінграді, де остан- ній період життя працював вчений, працю «Російська мо- нетна система». У ній І.Г.Спаський розглянув українські ну- мізматичні теми на загальному тлі грошового господарства Східної Європи, насамперед, Росії і Білорусії. У іншій своїй праці «Талеры в русском денежном обращении 1654 – 1659 гг. Сводный каталог ефимков» (1960) вчений, характеризуючи невдалу грошову реформу царя Олексія Михайловича (1645 – 1676), дає оцінку грошового ринку України після, так зва- ного, «возз’єднання» України із Росією у 1654 році. Вивчивши монетний та документальні матеріали, І.Г.Спаський вказав на 310 безпосередній зв’язок згаданої грошової реформи із спробою російського царя створити об’єднуючу обидві сторони монет- ну систему, відділити український грошовий ринок від захід- ноєвропейського, насамперед, від польського. Відомий факт про те, що після Переяславської Ради та укладення в Москві «Березневих статей» у 1654 році козацьке військо одержало від царя «жалування» за службу у вигляді золотих копійча- них монет. Не менш цінну інформацію про найважливіші грошові одини- ці, які перебували в грошовому обігу України ХVІІ – ХVІІІ ст. містить «Нумізматичний словник» відомого львівського моне- тознавця В.В.Зварича. Він вийшов двома виданнями україн- ською мовою у видавництві Львівського університету в 1973 і 1975 роках та російською мовою у 1976 і 1980 роках. У 1998 році В.Зварич, спільно із відомим українським істо- риком Р.Шустом видали перше в незалежній Україні фунда- ментальне довідкове видання «Нумізматика. Довідник», який містить понад 2000 нумізматичних термінів, більшість із яких торкається назв монет та їх розповсюдження в різні часи в Україні. Але грошовий обіг періоду Гетьманщини (1648 – 1764) не був і не міг бути темою спеціального дослідження ні в період пере- бування України в складі Російської імперії, ні – в радянський період української історії. Переважна більшість студій торкалася великих періодів фор- мування грошового обігу на території України від Київської Русі до кінця ХХ ст., або більш вузькі періоди. Найбільш цінни- ми по досліджуваному періоду є праці М.Ф.Котляра «Грошовий обіг на території України доби феодалізму» (1971) та «Нариси історії обігу лічби монет на Україні ХІV – ХVІІІ ст.» (1981), до яких ми ще будемо не один раз повертатися. Дуже важливий і детальний нумізматичний матеріал про ро- сійську грошову систему та її вплив на грошовий обіг в Україні у ХVІ – ХVІІ ст. містить фундаментальна праця А.С.Мельникової «Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого» (1989), науково – популярна книга професора Московського універси- 311 тету Г.А.Федорова – Давидова «Монеты – свидетели прошло- го» (1985). Неоціненний внесок в розвиток російської нуміз- матики зробила книга В.В.Узденникова «Монеты России. 1700 – 1917», видана в Москві у видавництві «Финансы и статисти- ка» у 1985 році. Ця праця присвячена другому періоду монет- ного російського карбування і має своєю метою не тільки дати перелік і опис цих монет із використанням нового принципу систематизації, але і більш повно показати весь комплекс склад- них питань, зв’язаних із виробництвом та обігом російських зо- лотих, срібних та мідних монет у 1700 – 1917 рр. Із скарбового матеріалу відомо, що срібна російська копійка («чешуйка»), яка домінувала на російському грошовому рин- ку із 1534 до 1718 року, поступово проникала і на український грошовий ринок, особливо в другій половині ХVІІ – на почат- ку ХVІІІ ст. Копійці передувала новгородка – срібна монета, яку карбу- вали у Новгороді із 1420 до 1534 року. Її маса складала 0,97 г . Із гривні срібла вагою в 204,7 г виготовляли 216 монет. У дру- гій половині ХVІ ст. карбувалося вже 260 новгородок по 0,78 г кожна. 1 новгородка = 2 московкам, тобто московській дензі. Із 1534 року в Московській державі була введена основна грошова одиниця – Новгорода, яку за наказом цариці Олени Глинської – матері Івана Грозного (1533 – 1584) карбували на всіх мо- нетних дворах держави – Новгородському, Московському, Псковському та Тверському. Із гривні срібла карбували вже по 300 новгородок вагою 0,68 г кожна, які із 1547 року почали на- зивати копійкою через зображення на ній царя на коні із списом («копйом») в руці. Після грошової реформи в російському грошовому рахунку з’являється десятинна монетна система, яка існує до сьогодніш- нього дня як в Росії, так і в більшості країн світу. Основна части- на грошових одиниць ділилась на 100 частин – від 1 копійки до 1 рубля. У вигляді монет також існували фракції срібної копій- ки – денга (1/2 копійки) і полушка (1/4 копійки). Таким чином, 1 рубель = 100 копійкам = 200 денгам (московкам) = 400 полу- шкам. Маса срібної копійки постійно зменшувалась – у 1610 – 312 1613 рр. – до 0,51 г, з 1630 року – до 0,48 г, з 1682 року – до 0, 41 г. У 1698 – 1718 рр. копійка вже важила 0,28 г. Відповідно зни- жувалася якість монетного металу 3. Монетній реформі 1698 – 1718 рр. Петра І (1682 – 1725) пе- редували дві різні по масштабах і наслідках спроби розвинути чи перебудувати монетну систему 1534 року. Повна відсутність в ній великих грошових одиниць, жорстка політика державного монетаризму та заборона в грошовому обігу Росії використову- вати іноземні монети – все це гальмувало розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі, формування загальноросійського ринку і проведення ефективних реформ. У 1610 році цар Василь Шуйський (1606 – 1610), витративши всі запаси срібних копійок у казні на оплату найманих військ, вирішив випустити в грошовий обіг золоту копійку. За дав- нім російським звичаєм золоті копійки карбувалися спеціаль- но для царських вінчань – ними обсипали царя при виході із Успенського собору в Москві. Також золоті копійки викорис- товували як нагородні медалі, які солдати пришивали на шапку чи на рукав кафтана 4. Шуйський випустив в обіг золоті денги та копійки того ж ви- гляду і ваги, як срібні (способом розплескування кусочків зо- лотого дроту), але у відповідності із ринковою ціною їх вартість перевищувала вартість срібних монет у 10 разів. З’явилися нові російські монети номіналом у 10 і 20 «денег», або в 5 і 10 копі- йок. Отже, перший «п’ятачок» та «гривеник» були золотими мо- нетами, але вони випускалися лише півроку. Після 1626 року всі офіційні російські джерела продовжували говорити про росій- ську срібну монету як про високопробну. Але протягом наступ- них кількох десятків років поступове зниження ваги копійки та «денги» не могло бути не поміченим. Це сприяло підвищенню цін на західноєвропейські талери, які в Росії переплавляли на срібні копійки та її фракції. Якщо в 1613 році вартість талера, якого в Росії називали «єфимком», складала 42 срібні копійки, у 1619 році – 48 копійок, у 1634 році – 51 копійку, а в 1648 році – 52 копійки 5. В період грошової реформи, яка проводилася у 1654 – 313 1663 рр. за царя Олексія Михайловича (1645 – 1676), єфимок був офіційно прирівняний до 64 копійок. Раніше у ХVІ ст. вага талера (28 – 30 г) перевищувала кількість російських копійок, які виходили після перекарбування. Якщо вага талера складала за даними Торгової книги 43,5 копійок, то після перекарбуван- ня із нього виходило 42 копійки. В середині ХVІ ст. вводиться монополія держави на закупку в іноземних купців та за кор- доном талерів і тверда ціна на них. В умовах формування за- гальноросійського ринку, постійних війн, в тому числі проти Польщі у союзі із козацькою Україною, крупні торговельні до- говори затруднювалися відсутністю великих номіналів, необ- хідністю підрахунку тисяч і сотень тисяч дрібних срібних ко- пійок та їх фракцій. Дрібну ж торгівлю в містах гальмувала недостатність дрібної розмінної монети, що призвело до кар- бування низькопробних підробок копійки – «пирогів», «мор- довок», «пулів». Суть грошової реформи Олексія Михайловича полягала у ви- готовленні крупної грошової одиниці – срібного рубля, який за вагою і формою був би подібний до західноєвропейського тале- ра. Були також введені нові грошові номінали із міді. Не змогла не відіграти свою роль і необхідність зрівняти грошовий обіг Росії із грошовим обігом Гетьманщини, із якою було укладено військово – політичний союз і в якій мало місце обслуговуван- ня польськими та західноєвропейськими монетами. Спочатку, 1654 року уряд вирішив залишити в обігу старі срібні монети, а в доповнення до них випустити неповноцінні рублі, перекарбовані із талерів, на яких попередньо збивали зо- браження та іноземні написи. З одного боку рубля карбувався герб – двоголовий орел, на іншому – цар верхи на коні. Рубель прирівнювався до 100 срібних копійок, хоча його реальна вага складала 64 копійки. Отже, рубель 1654 року із самого почат- ку ставав неповноцінною монетою. Вже в 1655 році емісія сріб- них рублів припинилася і російський уряд знову повернувся до єдиної метрології старої срібної копійки 6. Щоб врятувати ста- новище цар наказав випустити велику кількість талерів із над- чеканкою із копійчаним штемпелем і датою 1655 рік. Про те, 314 що єфимок із «признаком» випускався і для України яскраві- ше всього свідчить титул російського царя, розміщений на ньо- му – «Царь и великий князь Всея Великая и Малая Русси». Протягом 1655 року в обіг було випущено від 800000 до 1000000 талерів – єфимків 7. Але в цей час у Гетьманщині купці і насе- лення перевагу віддавало не єфимкам, а талерам та їх фракціям. Хоча в скарбах другої половини ХVІІ, особливо в Лівобережжі, зустрічаються окремі екземпляри талерів – єфимків разом із за- хідноєвропейськими монетами. В 1655 році також розпочався випуск на Новому Москов- ському (Англійському) монетному дворі «мідних єфимків» – круглих полтиників номіналом в 50 копійок. З міді карбував- ся алтин (3 копійки), грош (2 копійки). Випуск мідної копійки розпочався із 1656 року на Московському, Новгородському, Псковському і Кукейнойському монетних дворах. Але до 1662 року мідні копійки поступово впали в ціні, по- рівняно із срібними монетами. Обіг мідної монети допускав- ся лише в європейській частині Росії, а в Сибіру будь-які пла- тежі повинні були здійснюватися лише сріблом як старого, так і нового зразка. Платня для службовців та солдатів ви- плачувалася у мідній монеті, а податки казна збирала із на- селення лише старими срібними копійками. Така політика Олексія Михайловича привела до так званого «мідного бун- ту» у 1662 році, до повного розбалансування грошового рин- ку, зникнення з обігу срібних монет та появи великої кількості мідних і срібних фальшивих копійок. Єдиним позитивним ре- зультатом грошової реформи Олексія Михайловича, на нашу думку, був допуск в грошовий обіг Росії талера, але не у ви- гляді рубля, а у вигляді єфимка з «признаком», що наближа- ло нову російську систему до європейської. Реформа не до- сягла вирішення питання про зміну грошового господарства Гетьманщини на користь Росії. Разом із тим аналіз скарбів ХVІІ – ХVІІІ ст. свідчить про зростання використання сріб- них російських монет в грошовому господарстві України, пе- реважно в Лівобережжі та Чернігово – Сіверщині. Російська срібна монета постійно проникала в Україну ще із часів Івана 315 ІІІ і особливо після 1654 року. Але в грошовому обігу України ще понад 80 років переважала західноєвропейська монета, на- самперед, стара, тобто випущена в обіг у ХVІІ ст. Таким чи- ном, якщо іноземні срібні талери, які потрапляли до Росії, пе- рероблялися на російські гроші, то в Лівобережжі зберігався обіг польських, шведських, німецьких, голландських монет та- лерно – дукатового типу. Через відсутність карбування влас- ної національної монети, зменшення притоку нових грошей із Правобережжя, яке знову потрапило після Андрусівського перемир’я 1667 року під владу Речі Посполитої, старий гро- шовий запас Гетьманщини в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. швидко зменшувався і зношувався під час щоденних грошо- вих операцій. Велика кількість срібних і золотих монет осіли в православ- них церквах та монастирях у вигляді церковної казни чи оздо- блення ікон та предметів культу, про що яскраво свідчить скарб Києво-Печерської Лаври 1898 року. Повноцінна, переважно срібна монета осіла в невеликих скарбах, панських і козаць- ких тайниках. Середня і дрібна срібна монета стиралася, через що, її не хотіли брати на торгах і особливо ярмарках. Як вва- жає М.Ф.Котляр, серед дрібних монет українського грошового ринку другої половини ХVІІ ст. четверту групу за кількістю піс- ля монет Речі Посполитої, Бранденбургсько-Пруської держави і Шведської Прибалтики, складають російські монети (81 ви- падок знахідок). Разом із тим на 25 випадків знахідок єфимків припадає 81 скарб із російськими копійками 8. Російські копійки та денги ХVІІ ст., як правило, не мають дат, тому хронологію скарбів вивчають за роками правління царів. М.Ф.Котляр, вивчивши 72 детально описані російські скарби, знайдені в Україні, зробив висновок про те, що половина знахі- док (36) відноситься до часів правління попередників Олексія Михайловича, а інша половина – до років правління цього царя та його наступників – Федора, Іоана, Софії та Петра І. Аналіз складу знахідок із срібними копійками ХVІІ ст. пока- зав, що скарби монет Олексія Михайловича та його наступни- ків за кількістю екземплярів значно більші від скарбів першої 316 половини ХVІІ ст., що свідчить про зростання кількості росій- ських монет на грошовому ринку України. Географічно скарби з російськими монетами ХVІІ ст. розподіляються таким чином. Найбільша кількість знахідок походить із Київщини (27 скар- бів), Чернігівщини (14 скарбів), Волині (11 скарбів), Поділля (3 скарби), Галичини (2 скарби). На Полтавщині зафіксовано 7 знахідок, біля Канева – 3, в Чигирині – 2. Найбільше знахідок відомі на Київщині 9. У роки правління старшого брата Петра І – Федора Олек- сійовича (1676 – 1682), зберігалася попередня вага срібної копійки, срібний рубель містив 46 г срібла. В 1683 році за ре- гентства Софії (1682 – 1689) вага срібла у лічильному рублі знизилася до 38 г. Срібні копійки і «денги» карбувалися роз- дільно від імені кожного із братів – Іоана Олексійовича (1682 – 1696) та Петра Олексійовича (1682 – 1725) . Вагомі зміни в російському та українському монетному гос- подарстві відбулися лише за Петра І. Маючи на меті створен- ня грошової системи з великою кількістю номіналів, уніфікацію російського та українського грошових ринків і збільшення до- ходів казни, цар провів грошову реформу, яка тривала з 1698 по 1718 рік. На першому етапі (у 1698 р.) лічильно – ваговий ру- бель був прирівняний до західноєвропейського талера. Він міс- тив 28 г і ділився на 100 срібних копійок. Розпочалося будів- ництво кількох нових монетних дворів, де виробництво монет мало здійснюватися не ручним, а машинним способом. У 1700 році в обігу з’явилися нові мідні монети – денга (1/2 копійки), полушка (1/4 копійки) та пів полушка (1/8 копійки). 1701 рік характеризувався появою нових срібних полтин, пів полтин, гривеників, які складали 50, 25, 10 копійок, а також 5 срібних копійок – десять «денег». Того ж року розпочалося карбуван- ня золотого червінця вагою 3,44 г, який відповідав західноєв- ропейському дукатові та подвійного червінця із зображенням портрета Петра І. Ці монети важили стільки, скільки відповідних їм номіналу срібні копійки. Їх легко приймали на ринку. Петро зумів із ча- сом налагодити масове виробництво крупної срібної монети, 317 використовуючи нову іноземну техніку. Лише після всіх цих попередніх заходів у 1704 році цар наказав випустити срібний рубель і до нього мідну копійку вартістю 1/100 рубля. Вага ру- бля дорівнювала рахунковому рублю в 28 г, тобто він був рів- ний 100 срібним копійкам вагою в 0,28 г, які перебували в обігу. Бажаючи показати, що грошовий рахунок в Росії не змінився, в тому ж році випустили срібний алтин ( 3 копійки)10. Старі срібні копійки перебували в грошовому обігу до 1718 року. Нові круглої форми срібні монети були випущені в обіг у 1710 році. В 1718 році почався випуск нових золотих мо- нет вагою 4,04 г із текстом, що засвідчував їхню вартість – 2 ру- блі. У наступні роки з’явилися нові номінали: мідні 5, срібні 15 і 20 копійок, золоті імперіали (11,61 г золота) і напівімперіали, що становили 10 і 5 рублів відповідно. Весь спектр нових номі- налів срібних російських монет, які широко використовували- ся в Лівобережжі у ХVІІІ ст. можна прослідкувати за даними таблиці № 1. Дані таблиці про срібні монети Росії ХVІІІ ст. яскраво свід- чать про зменшення ваги монет та зниження в них вмісту срі- бла 11. Дохід від реформи 1698 – 1718 років спочатку був величезний, але скоро він почав скорочуватися. У російську казну поступа- ли податки вже не в вигляді срібних монет, а дрібними мідни- ми грошима. Срібні гроші осідали в скарбах або залишалися на руках у населення. Крім цього ринок був наповнений фальши- вими монетами, фабрикація яких після введення 40 – рубльо- вої стопи (при ціні на мідь близько 8 рублів за пуд (16 кг), стала дуже дохідною справою і відбувалася не лише в середині краї- ни, але й за кордоном. До числа негативних явищ відноситься випуск в 1726 – 1727 рр. розмінних срібних монет із дуже ма- лим вмістом чистого срібла, які пізніше знімалися із обігу на рівні із фальшивими монетами. Наслідки реформи Петра І не- забаром відбилися на грошовому обігу Лівобережжя. У своєму літописі Самійло Величко відмітив, що Петро І «по- сле баталии Полтавской зо шведом монету старовечную поль- скую зо всей Малой России ... вывел и выгубил, только талеров Номінал Час карбування Проба сплаву Маса монети в грамах Єфимок 1698 83 1/3 31,1 Рубель 1704 –1705рр 1707р. 1710 р 1712 і 1714рр. 1718 –1730 рр. 1731 –1761 рр. 1762 –1796 рр. 84 84 і 77 77 і 72 58 70 77 83 1/3 28,00 28,00 27,50 28,50 28,44 25,85 24,00 Полтина, 50 копійок 1699 –1706 рр. 1707р. 1710 р. 1712 р. 1718 – 1729 рр. 1731 – 1761 рр. 1762 –1796 рр. 84 84 і 77 77 і 72 58 70 77 72 14,00 14.00 14,00 14,00 14,22 12,93 12.00 Півполтини 25 копійок 1701 –1705 рр. 1707 р. 1710 р. 1713 р. 1726 р. 1730 р. 1739 –1754 рр. 1755 –1758 рр. 1764 –1796 рр. 84 84 і 77 77 і 72 72 55 і 72 70 77 77 72 7,00 7,00 7,00 7,00 6,65 7,11 6,46 6,04 5,97 20 копійок 1760 р. 1762 р. 1763 р. 1764 –1793 рр. 72 72 71 2/3 72 4,80 4,72 4,80 4,77 15 копійок 1760 р. 1762 р. 1763 р. 1764 –1794 рр. 72 72 712/3 72 3,60 3,52 3,60 3,56 Гривеник, 10 копійок 1701 –1706 рр. 1707 і1709 рр. 1710 і 1713 рр. 1718 –1723 рр. 1726 –1727 рр. 1731 –1739 рр. 1741 – 1745 рр. 1746 –1757 рр. 1764 – 1796 рр. 77 84 72 70 42 77 72 77 72 2,80 2,80 2,80 2,84 2,66 2,59 2,59 2,42 2,37 Десять денег, 5 копійок 1701 –1704 рр. 1713 –1714 рр. 1755 –1761 рр. 1762 р. 1763 р. 1797 р. 77 38 77 72 71 83 1/3 1,40 2,83 1,21 1,17 1,20 1,46 Алтин, алтинник, 3 копійки 1704 р. 1710 –1712 рр. 1713–1714 рр. 1718 р. 1727 р. 77 72 38 38 48 0,80 0,80 1,70 1,70 0,80 Грош 1727 р. 48 і 12 0,55 і 1,27 1 копійка 1710 р. 1713–1714 рр. 1714р. 1718 р. 1729 –1730 рр. 38 38 не вище 10 38 48 0,60 0,60 2,18 0,57 0,30 Т А Б Л И Ц Я № 1 319 да червоных памятка осталася; а на то мест свою медную и среб- ную дробную и твёрдую, красным конштом изданную, наполнил Малую Россию монетою»12. Насправді в І чверті ХVІІІ ст. част- ка російських монет в грошовому обігу Гетьманщини була ще не значною, але в середині ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. скла- дається рішуча перевага російських монет над західноєвропей- ськими: на 297 знахідок російських монет ХVІІІ ст. і 79 – пер- шої половини ХІХ ст. припадають відповідно 102 і 2 польські та 42 та 1 пруссько – бранденбургські. Характерно, що всі скарби Правобережжя першої чверті ХVІІІ ст., які містили лише росій- ські монети, знайдено поблизу російського кордону: торговель- ний обмін у цей час між Росією, Гетьманщиною, з одного боку, і Речі Посполитої був досить інтенсивним 13. У І чверті ХVІІІ ст. ще не було повного панування в Лівобережжі російських монет. Так , серед 67 українських скар- бів цього періоду, виявлено лише 10 російських монетних скар- бів в Правобережжі, інші – 57 – в Лівобережжі. Деякі скарби були досить значними. Наприклад, скарб із Флорівського мо- настиря з Київщини містив 1000 срібних монет Петра І (1689 – 1725), а інший, знайдений поблизу Корсунь – Шевченківського містив близько 4 кілограми срібних копійок Петра І 14. Збереглося багато документів про використання в Ліво- бережжі золотих та срібних російських монет ХVІІ – ХVІІІ ст. як нашийних жіночих прикрас – дукачів та як підвісок і лан- цюжків для дорогих ікон тощо. Так, у описі ризниці Новгород – Сіверського Спасопреображенського монастиря, складе- ному на початку ХVІІІ ст. серед підвісок згадуються «... ко- пеек серебряных старих 10 и золотих 155». У приписаній до Спасопреображенського монастиря церкві с. Пречистенського «На образе Николая прикладних 12 крестов, червоний золотой один, таляров польских серебряних три, копеек серебряних вы- золочених 26, серебряних мелких копеек 52» 15. Аналізуючи Археологічну карту Київської губернії, складе- ну у 1895 році В.Б.Антоновичем, можна зробити висновок про те, що із 159 знайдених і досліджених у 1833 – 1895 рр. скар- бів монет ХVІІ – ХVІІІ ст. переважна кількість має змішаний 320 склад. Не визначений склад лише 15 знахідок. Найбільше скар- бів складаються із польських монет – 52 (32 %), 31 (19,5 %) – із німецьких та австрійських, 24 (15 %) – із шведських та швед- сько – лівонських, 21 (13,2% ) – із російських, 13 ( 8 % ) – із чеських, 4 (2,5 % ) – із угорських, 4 ( 2,5% ) – із литовських, по 2 ( 0,62%) англійських, італійських, шотландських і молдавських монет, по 1 турецькій та іспанській монеті. Таким чином, російські монети займають лише четверте місце в грошовому обігу Київщини 16. ТАБЛИЦЯ № 2. Скарби іноземних монет ХVІІ – ХVІІІ ст., виявлені і зафік- совані у 1833-1895 рр. В.Б.Антоновичем в Київській губернії № п/п Повіти Всього скарбів Іноземних монет Російських монет та змішаних із західноєв. з них: російських срібних копійок 1. Радомишльський 43 34 9 4 2. М. Київ 15 6 9 7 3. Васильківський 9 8 1 1 4. Сквирський 11 8 3 1 5. Бердичівський 9 8 1 – 6. Липовецький 12 11 1 1 7. Таращанський 9 9 – – 8. Канівський 14 10 4 3 9. Черкаський 17 15 2 – 10. Чигиринський 10 9 1 1 11. Звенигородський 10 9 1 – Всього: 159 138 21 18 В % 100 86,8 14,2 11,32 Отже, західноєвропейських та польських скарбів виявлено в Київській губернії 138 (86,8%), а російських – 21 ( 14, 2%). 321 Серед російських монет переважають скарби із срібних копійок – 18, або 11,32% від загальної кількості скарбів. Проаналізуємо найбільш цікаві скарби російських срібних та мідних монет, а також змішані скарби, у яких зустрічаються ро- сійські копійки та її фракції. Радомишльський повіт. У 1884 р. у м. Коростишів в скляній посудині виявлено 357 срібних монет: Польщі, Росії, Швеції, ні- мецьких міст ХVІІ ст. до 1666 р. В 1881 р. у с. Царівка знайдено глечик, наповнений російськи- ми мідними монетами 1732 – 1803 рр. У 1888 році в с. Макаров виявлено скарб монет ХVІІІ ст.: 1 голландська, 2 російські, 2 прусські і 3 польські. У 1888 році у цьому ж селі селяни вико- пали на полі скарб із 7 прусських талерів, російських рублів ХVІІІ ст. і 1 золотої голландської монети 1768 року. 1852 році в с. Мощунь знайдено скарб із 334 російських мідних монет ХVІІІ ст. У 1851 році в с. Бєлгорода виявлено скарб із 22 сріб- них копійок Михайла Федоровича (1613 – 1645). 1871 року в с. Хамків оприлюднено 1 золотий червінець Рудольфа ІІ 1588 року та 71 срібна копійка російських царів від Іоана ІV(1533 – 1584) до Михайла Федоровича. У 1886 році у с. Германська Слобода було знайдено скарб із 838 дрібних монет: російських, польських, шведських, прусських ХVІІ – ХVІІІ ст. 1890 року в с. Мірочка зафіксовано скарб російських срібних копійок Петра І. Всього в повіті знайдено 43 скарби, в тому числі – 9 із росій- ськими монетами . м. Київ. У 1889 році на території Братського монастиря вияв- лено скарб із 7 монет: російських, польських, шведських ХVІІ – ХVІІІ ст. 1888 року в садибі Кисельова знайдено флягу для води, наповнену 1000 срібними копійками Петра І. 1860 року в садибі Грабовського відкопано скарб із 2243 польських і ро- сійських монет. 1861 року в садибі Стародубцева знайдений скарб у двох посудинах, наповнених 35,5 фунтами срібних ро- сійських копійок від Василя ІІ до Петра І. У 1854 році на ки- ївській площі виявлено великий скарб із російських монет ХVІІ – ХVІІІ ст.: 26 – Катерини ІІ (1762 – 1796), 645 копійок від Василя Шуйського (1606 – 1610) до Олексія Михайловича 322 (1645 – 1676), 11 монет від Петра І до Катерини ІІ, 61 срібна ко- пійка Олексія Михайловича. 1833 року під залишками церкви святої Ірини відкопано скарб із 98 мідних копійок Олексія Михайловича 1656 – 1662 рр. В 1856 році в садибі Капітанського знайдено скарб із 772 срібних копійок Олексія Михайловича. У 1887 році в Андронівському провулку виявлено скарб у глиняній посудині, який містив 2400 срібних копійок Петра І. Це – одна із найбільших знахі- док подібних монет на території України. У 1857 році поблизу Аскольдової могили відшукано 157 срібних російських монет Єлизавети Петрівни (1741 – 1761), Катерини ІІ (1762 – 1796) та Павла І (1796 – 1801 ). Васильківський повіт. У 1867 році в с. Салівоньки знайдено скарб із 518 срібних монет: польських, шведських, рижських, прусських та російських копійок 1618 – 1648 рр. Сквирський повіт. У 1844 році виявлено глечик, у якому зберігалися 125 російських і бранденбургських монет 1687 – 1757 рр. У 1887 році в с. Паволоч знайдено скарб із 200 вели- ких срібних монет ХVІІІ ст.: польських, прусських, російських, зокрема срібні рублі Катерини ІІ та Павла І. У 1880 році в с. Володарка знайдено 3, 5 пуди ( 56 кг) російської мідної моне- ти ХVІІІ ст. Бердичівський повіт. У 1889 році в с. Писарівна знайдено скарб із 18 монет ХVІІІ ст. Липовецький повіт. У 1885 році в с. Підвисоке виявлено скарб із 200 срібних копійок Петра І, датованих кінцем ХVІІ – початком ХVІІІ ст. Таращанський повіт. Знайдено 9 скарбів, але в жодному не виявлено російських монет досліджуваного періоду. Канівський повіт. У 1886 році в с. Кирилівка знайдено скарб із 1000 срібних монет Іоана ІІІ (1462 – 1505), Михайла Федоровича Романова (1613 – 1645), угорських, голланд- ських та польських золотих червінців ХVІІ ст. У 1886 ро- ці в м. Каневі знайдено три скарби: перший складався із 400 російських, 312 польських, 9 нідерландських монет; дру- гий – із польських монет Сигізмунда ІІІ (1587 – 1632); тре- 323 тій – із російських срібних копійок Петра І (1689 – 1725). У 1892 році в м. Каневі знайдено скарб із 330 російських мо- нет: срібних копійок від Іоана ІV (1547 – 1584), до Михайла Федоровича (1613 – 1645), 3 турецьких монети та 6 голланд- ських золотих червінців 1592 – 1614 рр. Черкаський повіт. У 1859 році в с. Бабичі виявлено скарб із 67 мідних російських монет 1761 – 1768 рр. У 1887 році в с. Мошний знайдено скарб із 485 мідних п’ятаків 1763 – 1793 рр. Чигиринський повіт. У 1881 році на полі поблизу м. Чигирин знайдено 73 срібні російські копійки та шведські монети ХVІІ ст. Звенигородський повіт. У 1881 році в с. Городниця виявлено скарб із 20 монет: 18 польських 1660 – 1688 рр. і 2 російських монет 1745 і 1751 років. Таким чином, використавши Археологічну карту Київської губернії В.Б.Антоновича, проаналізувавши зафіксовані у 1833 – 1892 роках, скарбові матеріали м. Києва та 10 повітів губернії, можна зробити такі висновки. По-перше, скарбовий матеріал ХVІІ – ХVІІІ ст. зафіксований та досліджений досить поверхово. По-друге, 15 скарбів зовсім не ідентифіковані. По-третє, в скарбах Київської губернії пере- важають польські, німецькі, австрійські, шведські, голландські та інші західноєвропейські монети, переважно середніх номіна- лів, що характерно для грошового обігу в усіх регіонах України. Частка російських скарбів не значна, вона складає із 159 комп- лексів, лише 21 скарб (14,2%), при чому серед російських монет переважають старі срібні копійки від Івана ІІІ (1462 – 1505 ) до Петра І (1682 – 1725), часто разом із західноєвропейськими монетами. По-четверте, вивчені скарби засвідчують поступове проникнення російської монети на український ринок, особли- во після 1654 року, розширення українсько-російських еконо- мічних зв’язків та поступову експансію російського самодер- жавства на права Гетьманщини, особливо у ХVІІІ ст. Цікаві дослідження про грошовий обіг Київщини у ХVІІ ст. проведені під час написання дисертації «Джерела з істо- рії грошового обігу Київщини ХVІІ століття» (1994) Бєлою 324 Ольгою Миколаївною. Вона, дослідивши багато нових пись- мових джерел та скарбів Київщини, наголошує на тому, що перехід Києва та частини українських земель під юрисдикцію московського уряду, розміщення тут російського воєводи та гарнізону, сприяли вже в другій половині ХVІІ ст. швидкому зростанню в грошовому обігу Києва російських срібних гро- шей. Кількість скарбів, знайдених на Київщині, у другій по- ловині століття збільшується і складає, за підрахунками ав- тора, 78 знахідок, тоді як у першій половині століття тільки 53. О.М.Бєлая доводить, що в Києві російські срібні копійки зустрічають виключно в Старому місті, де стояв російський гарнізон. Разом із тим вона показує, що скарбових комплек- сів у Києві за першу половину ХVІІ ст. було виявлено 18, а за другу – 23, що свідчить про посилення ролі Києва як центру міжнародної торгівлі, зростання грошових заощаджень у на- селення, вірогідно, і про зменшення інтенсивності торгових операцій, а також про пануючий розлад в грошовому обігу, який був викликаний зміною в підпорядкуванні Києва, пере- творенням його з центру воєводства Речі Посполитої в при- кордонне місто Гетьманщини, а пізніше – Московського цар- ства і Російської імперії. Із цими висновками в цілому можна погодитися 17. За даними Є. Сицинського «Труды одинадцатого археологичес- кого съезда в Киеве 1888 г.» на Археологічній карті Подільської губернії із 1845 до 1898 років було зафіксовано 78 скарбових комплексів ХVІІ – ХVІІІ ст. Географія знахідок різна, як і різ- ний їхній склад. Так, 10 знахідок виявлено в Брацлавському по- віті, по 9 – у Ольгопільському, Ямпільському, Кам’янецькому, по 8 – в Проскурівському та Вінницькому, 6 – в Ушицькому, по 5 – в Летичівському та Гайсинському, по 3 – в Літинському, Балтському та Могилівському повітах. Російські срібні та мідні монети тут переважно зустрічаються із монетами західноєвропейських держав. Таких змішаних скар- бів було виявлено 6 і лише 2 скарби складалися повністю із ро- сійських монет. Зокрема, це – скарб із 24 срібних копійок Іоана ІV (1547 – 1584), знайдений у 1883 році в м. Вінниці у шкіряній 325 торбинці; скарб із с. Станіславчик Балтського повіту, який на- раховував 17 мідних копійок Петра І (1689 – 1725). Якщо в Київщині знахідки російських монет ХVІІ – ХVІІІ ст. по кількості скарбів займають 4–те місце після польських, ні- мецьких та шведських, то на Поділлі, яке лише деякий час пе- ребувало в складі Гетьманщини (1648 – 1667 рр.), а в основно- му – в складі Речі Посполитої,– останнє. Це , переважно, дрібні срібні та мідні російські монети, які в Правобережжі та, зокре- ма, на подільських ринках були відсутні. Про це яскраво свід- чить таблиця № 3. ТАБЛИЦЯ № 3. Скарби іноземних монет ХVІІ – ХVІІІ ст., виявлені та зафік- совані у 1844-1891 рр. Є. Сицинським в Подільській губернії. № п/п Повіти Всього скарбів Західноєв. монет Росій- ських мо- нет з них: російських срібних копійок 1. Брацлавський 10 10 - - 2. Ольгопільський 9 8 1 1 3. Ямпільський 9 9 - - 4. Кам’янецький 9 8 1 1 5. Проскурівський 8 6 2 1 6. Вінницький 8 7 1 1 7. Ушицький 6 6 - - 8. Летичівський 5 5 - - 9. Гайсинський 5 5 - - 10. Латинський 3 2 1 1 11. Балтський 3 1 2 1 12. Могилівський 3 3 - - Всього: 78 70 8 6 В % 100 89 11 7,69 Всього скарбів по 2 губерніях: 237 207 29 24 Вивчення монетних фондів Вінницького обласного краєз- навчого музею та 3 приватних колекцій (жителів м. Бару), 326 підтверджують попередню думку. Разом із тим нові знахідки скарбів та окремих монет ХVІІ – ХVІІІ ст. розширюють гео- графію дослідження, вносять нові дані до історичної науки, зо- крема нумізматики. Дуже рідко зустрічаються срібні російські копійки на По- діллі, зокрема за часів царювання Олексія Михайловича та Петра Олексійовича. Лише 10 срібних копійок царя Федора Івановича (1584 – 1598) містить скарб іноземних монет, зна- йдений 1988 року в с. Гобщиця Погребищенського району Вінницької області. Скарбовий комплекс нараховує 6821 іно- земну монету. Переважну більшість – 6000 монет складають срібні польські півтораки. Талери у скарбі, як і в більшості ін- ших знахідок відсутні. У 1991 році в с. Журавлівці Барського району на городі Тарапатої С.Д. під час копання стовпчиків під весільний шалаш було виявлено скарб, який складався із 924 срібних монет. Він містив 16 ортів 1621 – 1626 рр. ча- сів Сигізмунда ІІІ (1587 – 1632), 38 шостаків 1622 – 1626 рр., 817 півтораків Речі Посполитої 1619 – 1627 рр., 165 шведських драйперкерів 1630 – 1635 рр., 45 півтораків прибалтійських во- лодінь Швеції 1622 – 1635 рр., 1 драйперкер Померанії 1622 р., 61 монету Прусії Георга Вільгельма та Густава ІІ Адольфа 1621 – 1633 рр. В Барському скарбі 2002 року, переданого до Вінницького державного педагогічного університету Лисим А.К., міститься 76 срібних польських та литовських монет ХVІІ ст. від півгрошів до ортів. Найдавніша монета у скарбі – шостак (6 грошів) із зображенням портрета Сигізмунда ІІІ 1614 року , найновіша – шостак 1670 року. 18 Вивчаючи вже відомі скарби, колекції та знахідки окремих монет, досліджу- ваного періоду, виявлені із 1844 до 2004 року на території м. Бара та Барського району Вінницької області (Барські скарби 1895р., 1982р., 2002р.; Володієвецький 1851 р.; Ялтушківський 1897 р.; Журавлівський 1990 р.), автор не зустрів у переліче- них скарбах жодної російської монети. Про це свідчить також остання знахідка монет ХVІІ ст., виявлена в с. Велика Бушинка Немирівського району в червні 2004 року. 327 ТАБЛИЦЯ № 4 Дані про скарб із 483 срібних та мідних польських монет ХVІІ ст., знайдений в червні 2004 року в с. Велика Бушинка Немирівського району, Вінницької області мешканцем села Криворучко В.В. (на основі витягу з протоколу №8 фондо- во – закупівельної комісії Вінницького краєзнавчого музею від 05.07.2004 року). Номінал Вага Рік карбу- вання Метал, проба Правитель, Країна Кількість екземплярів Талер Талер Талер Талер 28,8г 28 г 28 г 28 г 1611 1619 1620 1621 Срібло 700 « – « « – « « – « Сигізмунд ІІІ (1587-1632 ), Річ Поспол-ита « – « « – « « – « 1 2 2 2 Тимф 6,0 – 6,6г 1663 Срібло, 700 Ян ІІ Казимир, Річ Посполита 14 Орт Коронний 5 – 7,20 г 1621 – 1623 Срібло, 250–700 Сигізмунд ІІІ, Річ Посполита 266 Орт (Данціг) 5,60 – 6,30 г ХVІІ ст. Срібло, 250– 700 Річ Посполита 35 Шостак 3,95 – 3,48 г 1632 – 1627, 1651 – 1668 Срібло, 375 і 475 СигізмундІІІ, Ян ІІ Казимир, Річ Посполита 12 Півторак 1,00 – 1,2 г 1622 – 1632 Срібло, 250–375 Сигізмунд ІІІ, Річ Посполита 128 Боратинка, солід 1,2 – 1,4 г 1660 – 1668 мідь Ян ІІ Казимир, Річ Посполита 21 Всього монет 483 Всі монети скарбу (за оцінкою експерта Шиліна Ю.М.) пога- ної збереженості . Багато срібних монет надщерблені, із пробитими отворами, потерті та окислені, які вимагають негайної реставрації, консер- вації та апробації. Орієнтаційна вартість скарбу складає близь- ко 1100 гривень. Наукова вартість Велико-Бушинського скар- бу надзвичайно велика. По-перше, в даний час дуже рідко до 328 музейних працівників чи наукових установ доходять цілі скар- бові комплекси, їх як правило перепродують колекціонерам. По-друге, скарб 2004 року складається виключно із польських монет 1611 – 1668 рр., переважно королів Сигізмунда ІІІ (1587 – 1632) та Яна ІІ Казимира (1648 – 1668). По-третє, майже всі срібні та мідні монети скарбу сильно потерті, що свідчить про тривалий термін їх використання та популярність їх на україн- ському грошовому ринку в період перебування Поділля в скла- ді Речі Посполитої ( перша половина ХVІІ ст.) та Гетьманщини (1648 – 1667). По-четверте, в скарбі поряд із ортами, тимфа- ми, шостаками, півтораками та боратинками , наявні 7 поль- ських талерів 1611 – 1621 рр., що є рідкісним явищем. Так, у Барському скарбі польсько – литовських срібних монет 2002 року, Журавлівському 1990 року польських, шведських та пруських монет, Володієвецькому скарбі 1896 року із західно- європейських талерів та більшості інших скарбів ХVІІ ст., зна- йдених у Правобережжі, майже відсутні срібні польські талери, особливо Владислава ІV(1633 – 1648). До місцевих барських колекціонерів надійшли із окремих зна- хідок лише 4 російські монети, зокрема, це – 1 підробка срібної копійки (без дати, з написами лише з одного боку і отвором), 1 срібна копійка Олексія Михайловича (1645 –1676), 1 мідна копійка 1704 року та 1 срібна кругла копійка 1718 року часів карбування Петра І (1682 – 1725). Останню монету знайдено у 2004 році в Барському районі. Збереження монети відмінне, її вага складає 0,6 г. На аверсі монети зображено царя верхи на коні, на реверсі – номінал буквами в два рядки – « копейка» та дата буквами 1718 рік. 329 Ця монета складає колекційну та історичну цінність через те, що 1718 рік був останнім роком карбування «этих вшей», як ви- словився про старі срібні монети сам Петро І, які в невеликій кількості ще карбувалися поряд із великими емісіями мідних копійок. Але, з другого боку, ця знахідка свідчить про те, що по- дільський ринок, який знову ввійшов у 1714 році до господар- ства Речі Посполитої, використовував не лише польські і захід- ноєвропейські монети, але й російські срібні гроші. Окремі російські срібні копійки ХVІІ ст. трапляються у більш західних українських землях, зокрема у Наддністрянщині. Так, влітку 1984 року співробітники Заліщицького відділу Тернопільського краєзнавчого музею провели археологічну роз- відку в с. Іваново – Золоте, де поблизу р. Дністер, колгоспник Д. Ганзюк на своєму городі знайшов 26 монет ХVІ – ХVІІ ст. Після подальших розкопок було виявлено ще 166 монет та уламки горщика на глибині 0,4 м. Основну частину скарбу складають гроші Речі Посполитої. Із 193 монет – 168 належать королям Сигізмунду ІІ Вазі (1587 – 1632), 9 – Стефану Баторію ( 1680 – 1687), 1 – Сигізмунду І Старому (1506 – 1548). Монети Сигізмунда ІІ складаються із 149 солідів, 5 гро- шів, 12 півторагрошовиків і 2 трояків. 105 солідів Сигізмунда ІІІ карбовані в Ризі, 3 соліди – у Гданську. Певний інтерес в комплексі складають монети: солід прусського короля Георга Фрідріха, 2 срібні монети Лівонського ордену, а також 11 монет Німецької імперії. Серед монет скарбу є одна срібна російська копійка Бориса Годунова (1598 – 1605). Дана знахідка свідчить, що в грошовому обігу Наддністрянщини та Західного Поділля ХVІІ ст. були, поряд із західноєвропейськими монетами, срібні монети Московського царства 18. Зовсім інші дані про поширення срібних копійок у досліджу- ваний період в Лівобережжі містить Глинський скарб ХVІ – ХVІІ ст., опис якого вперше друкується в даній статті. Скарб був знайдений за 16 кілометрів від м. Глухова Сумської облас- ті на місці зруйнованого радянською владою у 1922 році чоло- вічого православного монастиря, так званої «Глинської пусти- ні». Цей монастир був заснований на початку ХVІ ст. на кошти 330 родини дворян Глинських на місці появи чудотворного образу «Різдва Богородиці», яка врятувала їх від смерті. Це були воє- вода Путивля та його дочка Олена Глинська, яка стала дружи- ною Великого князя Московського Василя ІІІ (1505 – 1533) та матір’ю Івана ІV Грозного (1547 – 1584). Сама Олена Глинська після смерті чоловіка, будучи регентом свого малолітнього сина Івана, у 1534 році провела реформу московської копій- ки, ввела в обіг срібний рахунковий рубель, який складався із 100 срібних «проволочених» копійок. Пізніше, на вилучених у ХVІІ ст. із грошового обігу «чешуйках» – потертих монетах ХVІ – ХVІІ ст., пробивали на кінцях отвори і нанизували на тоненькі мотузки. Їх використовували як нашийні прикраси – дукачі або як своєрідний скарб, який передавався на користь церкви та монастирів. Скільки було цих монет і як довго здій- снювалася ця традиція не відомо, тому що під час погрому та за- криття церков і монастирів в перші десятиріччя радянської вла- ди, значна частина старих ікон, підвісок, копійчаних в’язок були викинуті або розійшлися серед населення. Глинський скарб нараховує 294 срібних копійок та 6 свин- цевих пломб (підробок). Скарб на двох в’язках потрапив у 1929 році від невідомого глухівчанина до рук місцевого вчителя історії та краєзнавця Заїки Володимира Миколайовича (1925 – 1994). Перед смертю він подарував знахідку своєму синові – Заїці Віктору Володимировичу, який у 2002 році передав в екс- позицію Глухівського історико – краєзнавчого музею 110 сріб- них монет із скарбу. Попереднє дослідження Глинського скарбу вказує на те, що це скарб срібних російських копійок та її фрак- цій (полушок і дєнег) ХVІ – ХVІІ ст. Тут також присутні 6 свин- цевих пломб копійчаної форми та 16 так званих «мордовок». Як відомо із нумізматичної літератури, «мордовки» – це грубе копіювання допетровських монет, які виготовлялися із грязно – сірого металу – ймовірно із низькопробного срібла і зустрі- чаються майже всі із проколотим отвором. Назву «мордовки « отримали в колекціонерів від назви одного із народів Поволжя. «Написи» на них зазвичай не читаються – це просто орна- мент, складений із подібних на букви знаків. Виробництво їх у 331 Поволжі викликала необхідність у звичних, традиційних при- красах для шиї, одягу, яка стала відчутною у ХVІІ – на початку ХVІІІ ст., коли російська монета стала більш легкою і дрібною та особливо зросла після реформи Петра І (1698 – 1718) рр., коли поряд із срібною, в грошовий обіг Росії та Лівобережної України було введено круглу мідну копійку. Відомо, що срібні круглі копійки вагою 1,47 – 0,60 г карбувалися в Росії із 1710 до 1718 року включно. Г.І.Спаський вважав, що ці копії срібних російських копійок, яких завжди бракувало російській казні, особливо для окраїн, були неофіційним платіжним засобом в Сибіру та Поволжі і тому часто зустрічаються там у вигляді скарбів. Як «мордовки» потрапили до Глинської пустині не відомо. Можна припусти- ти, що їх із Сходу принесли паломники чи ченці, які посели- лися в монастирі. Однак деякі види найбільш старих «мордо- вок» із хорошого срібла можуть відноситися ще і до останніх часів Казанського ханства і правління Івана Грозного (1533 – 1584) 19. У всіх 16 «мордовок», як і у всіх монетах скарбу, зробле- но отвір, на одному боці викарбувано орнамент, на іншо- му – відтворено коня із вершником або без нього. У скарбі є 45 срібних копійок, в яких зображення майже стерті, що свід- чить про тривалий термін їх використання в грошовому обігу. У Глинському скарбі наявні 4 монети Івана Грозного (1533 – 1584), 3 – Федора Івановича (1584 – 1598), 20 копійок Бориса Федоровича Годунова, 6 монет Дмитра Івановича (1605 – 1606), 1 монета Василя Івановича Шуйського (1606 – 1610), 3 копій- ки Владислава Жигмонтовича (1610 – 1612), 1 копійка часів шведської окупації 1611 – 1617 рр., 16 монет царя Михайла Федоровича Романова (1613 – 1645), 28 копійок Олексія Михайловича (1645 – 1676), 35 копійок Федора Олексійовича (1676 – 1682), 11 монет Іоана V Олексійовича (1682 – 1696) та 22 монети старого типу Петра І Олексійовича (1682 – 1725). Найбільше срібних копійок у скарбі припадає на період прав- ління Федора Олексійовича (1676 – 1682), коли в умовах Руїни в Лівобережній Україні посилюється російський вплив та в 332 більшій кількості на ринок проникає російська срібна дрібна монета. Так, на одній із добре збережених монет яйцеподібної форми з одного боку зображено царя верхи на коні із списом у руці, а з іншого – напис «Великий цар Фёдор Алексеевич». Аналізуючи лицьове зображення на копійчаних та півкопійча- них монетах Глинського скарбу можна прийти до висновку про те, що на всіх монетах ХVІ – ХVІІ ст. зображено стилізований образ правителя верхи на коні. Внизу для позначення продукції кожного монетного двору використовувалися спеціальні знаки: в Москві – о/М, с/М і букви М О, в Пскові – П С, в Новгороді –В/НО. На одному боці монет розміщена легенда, на якій вка- зано титул, ім’я та по-батькові московського князя чи царя, на іншому – зображено вершника зі списом в руці. 19 Глинський скарб та інші, розглянуті у даному дослідженні скар- би, на нашу думку, мають велике значення для сучасної істо- ричної науки, виявлення економічних зв’язків Гетьманщини із іноземними державами та іншими частинами України, для проведення об’єктивного аналізу грошового обігу та лічби іно- земних грошей в Україні у ХVІІ – ХVІІІ ст. Розглянуті в статті 333 письмові та скарбові матеріали переконливо доводять, що гро- шовий обіг Лівобережної та Правобережної України у період Гетьманщини (1648 – 1764) був наповнений переважно срібною західноєвропейською монетою. Але особливо із другої половини ХVІІ – першої чверті ХVІІІ ст. у Лівобережжі зростає на укра- їнському ринку кількість російських срібних та мідних монет. Це був результат політики щодо обмеження прав Гетьманщини та втягнення її економіки до загальноросійського ринку з боку російських царів Олексія Михайловича (1645 – 1676) та Петра І (1682 – 1725). 1. Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодаліз- му. – К., 1971, – С. 108. 2. Крип’якевич І.П.Богдан Хмельницький.– К., 1959. – С.376. 3. Зварич В., Шуст Р. Нумізматика. Довідник. – Т., 1998.– С.198. 4. Спасский И.Г. Русская монетная система.– Т., 1962. – С. 113. 5. Мельникова А. С. Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого. – М., 1989. – С.197. 6. Бакалець О.А. Талер в грошовому обігу України кінця ХVІ – пер- шої чверті ХVІІІ ст. – Бар, 2004. – С.13. 7. Спасский И.Г. Талеры в русском денежном обращении. Сводный каталог ефимков. – Л., 1960. – С. 5. 8. Котляр М. Ф. Вказ. праця.– С. 127. 9. Котляр М.Ф. Там само. – С. 128. 10. Фёдоров – Давыдов Г.А. Монеты – свидетели прошлого. – М., 1985. – С. 160. 11. Узденников В.В.Монеты России 1700 – 1917. – М., 1985. – С. 413 – 414. 12. Величко С. Летопись событий в Юго – Западной России в ХVІІ в. В 3 томах. – К., 1851. Т. 2.– С. 516. 13. Котляр М.Ф. Вказ. праця.– С. 151. 14. Котляр М.Ф. Там само. – С. 153. 15. Спаський І.Г. Дукати і дукачі України. Історико – нумізматичне дослідження. – К., 1970. – С. 34. 16. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии.– М., 1895. – С. 3 – 30. 334 17. Бєлая О.М.Джерела з історії грошового обігу Київщини ХVІІ ст.: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. – К., 1994.– С.18 – 19. 18. Бакалець О.А. Барський скарб польсько – литовських монет ХVІІ століття. //Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції « Історичні витоки козацького роду в Україні». Вінниця, 2004.– Ч. 1.– С. 36 – 38. 19. Олійник В.І. Монетний скарб першої половини ХVІІ ст.//Тези доповід. VІ Подільської іст. – краєзнав. Конф. (Секція археології). – Кам’янець – Подільський, 1985. – С.81 – 82. 20. Спаський И. Г. Русская монетная система.– Л., 1962. – С.125. 21. Розанов С., Розанов І. О разшифровке букв «Б –о /М –О на ли- цевом штемпеле монет Бориса Годунова.// Нумізматика і фалеристи- ка. – 2002. – № 2.– С. 41. Olexiy Bakalets’ THE RUSSIAN COPECK IN MONETARY CIRCULATION OF THE SECOND HALF OF THE 17TH CENTURY – THE FIRST QUARTER OF THE 18TH CENTURY Huge by volume and very various by belonging, material of hoards of buried treasures of the 17 th – 18 th centuries, found on territory of the Central and Left-bank Ukraine, is a valuable historical source. The au- thor of the article, having used data of known monographs, numismatic reference books and catalogues, the maps of the Kiev and Podolsk pro- vinces which have not been used before, and also the modern material of recently-discovered hoards, has made an attempt to retrace the pro- cess of spreading and consolidation of Russian coins in monetary circ- ulation of Ukraine – Hetmanate, in particular the silver copeck. There are investigated and put into scientific use materials of Glyns’k hoard 1929, Pishchans’k hoard 1988, Zhuravliv hoard of Polish coins 1990 and Nemyriv hoard 2004.

Схожі ресурси