Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті
У статті проведено аналіз бойових та робочих серпів XVII-XX ст. із фондів Харківського історичного музею.
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Назва видання: | Історико-географічні дослідження в Україні |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54048 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті / Є. Бадаєв // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 129-134 — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54048 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-540482014-01-30T03:11:09Z Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті Бадаєв, Є. У статті проведено аналіз бойових та робочих серпів XVII-XX ст. із фондів Харківського історичного музею. This article dedicated by sickles collection of the Kharkiv historical museum. Kharkiv’s sickles appertain to the 3 basic types – arhaic, russian and english. Spreading of the first two types at the east part of the region and the third type at west part close considered with etnic special feature and economical development Kharkiv’s region at the border of 19-20 century. 2005 Article Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті / Є. Бадаєв // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 129-134 — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54048 631.342 Харків uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проведено аналіз бойових та робочих серпів
XVII-XX ст. із фондів Харківського історичного музею. |
| format |
Article |
| author |
Бадаєв, Є. |
| spellingShingle |
Бадаєв, Є. Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті Історико-географічні дослідження в Україні |
| author_facet |
Бадаєв, Є. |
| author_sort |
Бадаєв, Є. |
| title |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| title_short |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| title_full |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| title_fullStr |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| title_full_unstemmed |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| title_sort |
харківські серпи: типологія у регіональному аспекті |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54048 |
| citation_txt |
Харківські серпи: типологія у регіональному аспекті / Є. Бадаєв // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 129-134 — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Історико-географічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT badaêvê harkívsʹkíserpitipologíâuregíonalʹnomuaspektí |
| first_indexed |
2025-07-05T05:25:09Z |
| last_indexed |
2025-07-05T05:25:09Z |
| _version_ |
1836783354777698304 |
| fulltext |
129
УДК 631.342 Харків
Бадаєв Дмитро
ХАРКІВСЬКІ СЕРПИ: ТИПОЛОГІЯ
У РЕГІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТІ
У статті проведено аналіз бойових та робочих серпів
XVII-XX ст. із фондів Харківського історичного музею.
Г
рупа зберігання «Метал» фондів Харківського історично-
го музею нараховує 31 робочий серп, який належить до
періоду XVII – XX ст., Нових та Новітніх часів. Серпи, що
походять з давнини та середньовіччя, зберігає археологічна ко-
лекція музею. Окремо слід згадати про бойовий серп – зразок бо-
йової холодної зброї, що зберігається у фонді «Зброя» під номе-
ром ОС-361. Ця екзотична клинкова зброя походить з Північної
Африки, де входила до комплексу озброєння вояків феодаль-
них держав Судану1. Вона має двогостре пасмо з вигином 17,5/
41 см, довжиною 74,5 см та шириною 4 cм. 5 см смуги поблизу
ефеса прямі. Ефес не зберігся; наявний пірамідальний черен 10-
,5/1/0,6 см із шляпкою діаметром 1 см. Аналогічна зброя експо-
нується у Краєзнавчому музеї м. Євпаторія (Республіка Крим);
у неї збереглися і ефес, і піхви. Там вона анотована як «татар-
ський меч із середньовічного поховання» – більш повних даних
не збереглося. На наш погляд, обидва предмети вірогідніше за
все потрапили до музеїв із реквізованих у пореволюційний час
приватних колекцій колоніальних раритетів, що активно ство-
рювалися у останній чверті XIX – на початку XX ст.
Але звернімося безпосередньо до робочих серпів. Це фак-
тично найдавніше землеробське знаряддя вже у античну епоху
зробилося одним з найпоширеніших виробів із заліза та сталі.
У Нову добу у країнах Східної Європи його позицію доміну-
ючого засобу збирання врожаю зернових та фуражу поступово
посуває коса, перетворюючи серпи на здебільшого жіноче гос-
подарське знаряддя. Більшість серпів цього періоду з колекції
ХІМ використовувалися у сільському господарстві до середи-
130
ни XX ст. 11 з них походять з Північно-Західної Харківщини
(10 – Краснокутський район, 1 – Богодухівський район),
8 – з Північно-Східної (4 – Великобурлуцький район, 2 –
Вовчанський район, 2 – селище Мартова Печенізького району),
3 – з Південної (2 – з Барвінківщини, 1 – з селища Андріївка
Балаклійського району), 9 – з довоєнних фондів або точно не
визначені за походженням. Безпосередню хронологічну прив’яз-
ку мають лише 2 предмети: серп М-2143 з Андріївки був при-
дбаний у 1910 р., а серп М-1253 служив знаряддям комунарам
великобурлуцької комуни ім. Петровського, створеної у 1925 р.
Цей серп – найцікавіший у колекції, і він ще буде згаданий.
За типологією серпи з колекції ХІМ поділяються на 3 осно-
вних групи. Найбільша – 19 предметів – серпи англійського
типу виробництва XIX – початку XX ст. 5 серпів належать до
російського типу того ж періоду (враховуючи також довоєнні
1920-і – 1930-і роки). 7 серпів представляють архаїчний тип, по-
ширений з XVII по XX ст. (щонайменше 2 з них слугували се-
лянам Харківщини ще у минулому столітті), який може бути
визначений як «скобоподібний» або «С»-подібний.
Серпи останнього типу добре відомі як російській2, так і укра-
їнській археології XVII ст.; саме до цього періоду належать три
серпи за номером М-1098. Однією з їх характерних ознак є згор-
нуте у спіраль вістря; у зразка М-1098/1 воно утворює мигдале-
подібний кінчик. І.К.Свєшніков3 вважав спіральне вістря озна-
кою бойового серпа козацької доби – воно нібито дозволяло
використовувати серп як холодну зброю на зразок клевця-ке-
лепа. На наш погляд, спіральне вістря – це типова ознака серпів
XVII ст. взагалі: для сільського коваля тих часів, який посту-
пався своїм наступникам у навичках гартування, це був найпро-
стіший засіб зміцнити вістря серпа, яке виводило вже досить
тонким, та запобігти його зламу.
Розміри серпів «С» – подібного типу з колекції ХІМ колива-
ються від 34,5 до 47 см за довжиною, від 12 до 14 см за шириною
(від смуги «вістря – кінець руків’я» до спинки полотна); широ-
та самого полотна – 2,1-2,6 см (існує екземпляр шириною 1,-
8 см, але він, вочевидь, стоншений внаслідок корозії). Товщина
131
спинки – 0,4-0,5 см, діаметр руків’я звичайно 2,5 см. Серед від-
мінностей архаїчних серпів від серпів інших типів слід назвати
такі, як наявність долу вздовж спинки полотна; діл на черені зу-
стрічається також і в серпів інших типів.
Полотна «С» – подібних серпів у 2 випадках сплющені, а в од-
ному лезо серпа має двобічне загострення, тоді як у серпів більш
досконалих конструкцій полотно пласке з лівого (від спинки)
боку та опукле, а також загострене з правого, внаслідок чого пе-
реріз серпа наближається до прямокутного трикутника. Така
конфігурація – «бритва» – характерна окрім серпів також для
багатьох інших інструментів, призначених для «махового» різан-
ня, зокрема для деяких сокир та саперних тесаків. Лише на одно-
му з 7 серпів (М-1141/2, з Мартової) збереглася насічка зубців.
З «С»-подібними серпами походження пов’язує серпи росій-
ського типу. Головна їх відміна від серпів інших типів – вістря,
спрямоване під певним кутом (від вісі руків’я – тупим) вгору,
а не вперед, у бік леза, як у «С» – подібних та англійських сер-
пів. Серед рис, що поєднують окремі зразки «С» – подібних та
російських серпів, слід назвати зрізане дугою з боку леза ши-
лоподібне вістря у серпів М-2814 («С») та М-3674 (рос.) – ще
один засіб запобігти зламу, а також плавний дугоподібний пе-
рехід від полотна до черена у вигляді слабо вигнутої шийки: М-
2424 («С») та НДФ-12715 (рос.). Для російських серпів харак-
терні і 2 інших засоби такого переходу – радикальне скруглення
та прямокутний виступ. Вигин полотна досить рівномірний,
від 13,5/5,5 до 16/10 cм, довжина – від 35 до 41,5 cм, ширина
полотна – від 2,1 до 2,8 см, товщина спинки – 0,3-0,5 см, діаметр
руків’я – 2,8-3,3 см.
Серпи російського типу виготовлялися не лише кустарним,
але і фабричним засобом. Серпи М-3674 та М-1678, які поєд-
нані збігом інших рис – наявність зубців та прямокутний пере-
хід від полотна до черена – та мають фабричні клейма у вигля-
ді літери «О» або «С» та позначкою ліворуч від неї: у першому
випадку це овал із схожим на тризуб зображенням рослини або
птаха (можливо, двоголового орла), у другому – п’ятигранна
стрілка. Імовірно, що це модифікації одного і того ж клейма ча-
132
сів Російської імперії та 1920-х – 1930-х років. Обидва серпа по-
ходять із північно-східної Харківщини; з 12 серпів «С» – поді-
бного та російського типів 4 серпа «східних» лише 1 «західний»
та 7 – невстановленого регіонального походження.
Серпи англійського типу безумовно домінували на північно-
му заході Харківщини, де на межі XIX – XX ст. панувало ве-
лике поміщицьке землеволодіння та вирощування технічних
культур, і ринкові відносини були більш заглиблені у сільське
господарство, ніж на сході, на хуторах харківської Задонеччини.
Саме тому на Краснокутчині, у долині р. Мерлі, частіше купу-
вали серпи фабричного виробництва, можливо, навіть імпортні,
ніж замовляли місцевим ковалям серпи традиційних зразків.
Фермерство і взагалі ринкові відносини у аграрній сфері роз-
вивалися на Україні, так само, як і в інших європейських кра-
їнах, на основі великого поміщицького господарства і були
пов’язані не просто із посуненням, але із відвертою експропріа-
цією селянства, зорієнтованого, у ідеальних умовах, виключно
на натуральне господарство. Так було у Англії XVI – XIX ст, у
Франції в часи Наполеонівських війн, у Російській імперії за
Столипіна та у СРСР під час колективізації; щодо північно-за-
хідної Харківщини, то «розселянювання» цілих повітів місце-
вими панами-цукрозаводчиками тут розгорнулося ще напри-
кінці XVI ст. і особливо під час столипінських реформ.
Що ж до причин розбіжностей у використанні серпів різних
типів у різних регіонах краю, то поширення російського серпа на
північному сході Харківщини могло бути пов’заним і з значним
прошарком, якщо не домінуванням, росіян серед сільського на-
селення регіону на відміну від заходу та півдня Харківщини.
Але повернімося до особливостей серпів англійського типу.
До їх ознак належить нерівномірний вигин полотна – силь-
ний при основі, слабший до вістря – та спрямування шпича-
ка вперед у бік леза майже під прямим кутом від вісі руків’я.
Коливання вигину за зразками серпів із колекції ХІМ – від 18/
11 см до 20/7 см. Ширина полотна коливається від 2 до 3 см, за-
гальна ширина – від 10 до 20,1 см (здебільшого 17-20 см), до-
вжина – 33-45 см (здебільшого 41 – 45 см), товщина спинки
133
– 0,3-0,5 см, діаметр руків’я – 3-3,5 см. Для поєднання серпа з
руків’ям інколи вживається металева муфта.
Три серпи з Краснокутчини – М-1207, М-2340 та М-2817 –
мають клеймо у вигляді цифр «325», яке у зразка М-2817 поєд-
нується з написом, схожим на факсимілеє. У 2 випадках клейма
з правого боку (тобто з боку леза), у зразка М-1207 – з лівого,
гладкого боку.
Взагалі ж серпи англійського типу відзначаються великою різ-
номанітністю. До їх загальних рис належить гостроконечне, але не
загострене з боку леза вістря. Однак конфігурація гостряка різно-
манітна – від шилоподібної (без вирізу) до трикутної та долото-
подібної (сплощеної у горизонтальній площині). Наявні й зразки
зі зрізаним (затупленим) вістрям. Перехід від полотна до черена
зустрічається як округлений, так і скошений, утворюючи зручне
гніздо довжиною до 4 см для вказівного пальця женця, з виступом
під основою леза. Наявні зразки як з зубцями, так і без насічки;
лезо виводиться виключно з правого боку. Зустрічаються серпи з
виразним горбком у середній частині спинки. Однак пов’язати ці
особливості різних серпів одне з одним і з їх походженням та ви-
ділити окремі групи, окрім єдиного випадку, наявний матеріал не
дозволяє: вони поєднуються досить хаотично.
Саме різноманітність серпів англійського типу наводить на
думку про їх частково кустарне походження. Можливо, у цьо-
му полягає відміна у побутуванні серпів цього типу на Східній
Україні та у Росії, де ковалі-кустарі виробляли лише серпи ро-
сійського типу4. Їх місцеві колеги могли використовувати як
зразок популярні серед населення фабричні вироби. В усяко-
му разі, фабричні серпи могли зазнавати кустарної переробки –
останнє безумовно стосується насічення зубців та виготовлен-
ня руків’я.
Серед серпів англійського типу у колекції ХІМ окрему гру-
пу складають 4 короткі (33-40 см) та широкі (10-17 см) серпи
з трикутним, широким в основі та незагостреним з боку лезом,
вістрям та округленим переходом від полотна до черена – риса,
що наближує цю групу до серпів російського типу. Серед них –
вже згаданий серп М-1253. Він вирізняється шириною та виги-
134
ном (20 см та 20/7 см), 38 см довжиною. Руків’я діаметром 3 см
– найгрубішої обробки серед усіх наявних у колекції, але по-
лотно – єдине, що прикрашене карбованим орнаментом: з ліво-
го (гладкого) боку – орнаментна смуга у вигляді дужок із хрес-
тиками поміж ними та кільцями під ними. Цю обставину можна
вважати побічним свідченням про кустарне походження серпа
М-1253 і загалом всієї групи серпів «місцевого варіанту англій-
ського типу». Можна припустити, що цей витвір сільського ко-
валя зі східної Харківщини потрапив до рук великобурлуцьких
комунарів із господарства заможного селянина внаслідок рек-
візиції. Безсумнівно, що цей предмет – найцікавіший з колекції
серпів Харківського історичного музею.
1. История боевых искусств. От Нового света до Черного континен-
та. – М.: Олимп, 1997 – С.162, мал.55
2. Никитин А.В. Русское кузнечное ремесло 16-17 вв../Археология
СССР. Свод археологических источников. – М.:Наука.1971 – С.37,
таб.1/6
3. Свєшніков І.К. Битва під Берестечко. – Львів: Слово, 1992 – С.2-
18, мал.52
4. Русские: историко-этнографический атлас. – М.:Наука,1967 –
С.60-63
Demetrius Badaev
THE SICKLES OF KHARKIV: REGIONAL TYPOLOGY
This article dedicated by sickles collection of the Kharkiv historical
museum. Kharkiv’s sickles appertain to the 3 basic types – arhaic, rus-
sian and english. Spreading of the first two types at the east part of the
region and the third type at west part close considered with etnic spe-
cial feature and economical development Kharkiv’s region at the border
of 19-20 century.
|