Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.

В статті на підставі аналізу картографічних матеріалів кінця XVIII – початку ХІХ ст., представлених мапами, атласами, описами, відтворено процес залюднення та господарського освоєння території Північного Приазов’я....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Гедьо, A.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schriftenreihe:	Історико-географічні дослідження в Україні
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54053
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця xviii – xix ст. / A. Гедьо // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 165-178 — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54053
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-540532014-01-30T03:10:36Z Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст. Гедьо, A. В статті на підставі аналізу картографічних матеріалів кінця XVIII – початку ХІХ ст., представлених мапами, атласами, описами, відтворено процес залюднення та господарського освоєння території Північного Приазов’я. At is analyzed the process of settling and the economic development of North Priazovye territories on the base of cartographic documents (maps, atlases, Descriptions) of the end XVIII – the beginning XIX cent. 2005 Article Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця xviii – xix ст. / A. Гедьо // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 165-178 — Бібліогр.: 43 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54053 (084.3)(477.7)«17/18» uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	В статті на підставі аналізу картографічних матеріалів кінця XVIII – початку ХІХ ст., представлених мапами, атласами, описами, відтворено процес залюднення та господарського освоєння території Північного Приазов’я.
format	Article
author	Гедьо, A.
spellingShingle	Гедьо, A. Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст. Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Гедьо, A.
author_sort	Гедьо, A.
title	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.
title_short	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.
title_full	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.
title_fullStr	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.
title_full_unstemmed	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.
title_sort	значення картографічних матеріалів у вивченні історії північного приазов’я кінця xviii – xix ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54053
citation_txt	Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця xviii – xix ст. / A. Гедьо // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 165-178 — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT gedʹoa značennâkartografíčnihmateríalívuvivčenníístoríípívníčnogopriazovâkíncâxviiixixst
first_indexed	2025-07-05T05:25:21Z
last_indexed	2025-07-05T05:25:21Z
_version_	1836783366531186688
fulltext	165 УДК (084.3)(477.7)«17/18» Анна Гедьо ЗНАЧЕННЯ КАРТОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У ВИВЧЕННІ ІСТОРІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я КІНЦЯ XVIII – XIX ст. В статті на підставі аналізу картографічних матеріалів кінця XVIII – початку ХІХ ст., представлених мапами, ат- ласами, описами, відтворено процес залюднення та госпо- дарського освоєння території Північного Приазов’я. Б ільш глибоке вивчення історії України, вимагає не лише уважного всебічного вивчення відомих традиційних дже- рел, але й використання нових, маловживаних. До їх чис- ла можна віднести матеріали картографії – мапи, атласи, описи та інші графічні документи як прикладного, так і наукового при- значення. На важливість використання цього виду джерел звер- нув увагу ще Д.І.Яворницький1, однак дослідники використову- вали їх порівняно мало. Це обумовлювалося не лише станом їх зберігання, але й обмеженістю доступу до них. Використання картографічних матеріалів як одного з важливих видів дже- рел має місце в дослідженнях В.Кабузана2, В.Тимофієнка3, В.Пірка4, А.Бойка5. Значенню картографічних матеріалів у з’я- суванні питань розселення греків, аналізу їх соціально-еконо- мічного розвитку і духовного життя присвячено дослідження М.Дмитрієнко та О.Маркової6. Картографічні матеріали дозволяють відтворити процес осво- єння території Північного Приазов’я і заснування на цій терито- рії населених пунктів. Основна їх частина зберігається в фондах Російського державного архіву давніх актів, Російського дер- жавного військово-історичного архіву та Російського держав- ного історичного архіву. Створенню різноманітних картографічних матеріалів, що 166 можуть бути нині використані для вивчення історії Північного Приазов’я, сприяла робота в галузі картографії, яка велася в Петербурзькій академії наук та в Правлячому Сенаті і завер- шилася створенням «Атласа Российской империи»7, а також чисельні війни між Росією та Туреччиною протягом XVIII ст. Ці фактори сприяли появі не лише рукописних, але й друко- ваних мап, планів оборонних споруд, міст та ін. Поширення картографічних матеріалів у зазначений період пояснюється і тим, що в 80-ті рр. XVIII ст. посилилася робота щодо обсте- ження, межування і картографування земель Новоросії. Це було пов’язане із адміністративними реформами та роздачею земель іноземним поселенцям. У зв’язку з цим місцева адміні- страція прагнула з’ясувати, який земельний фонд вона має в своєму розпорядженні. Найбільш численні та різноманітні картографічні матері- али стосовно Північного Приазов’я припадають на останню чверть XVIII ст. Після Кючук-Кайнарджійського миру те- риторія Новоросії значно збільшилася, що призвело до пе- ребудови внутрішніх і зовніш ніх кордонів Російської імпе- рії. Згідно з імператорським указом від 14 лютого 1775 р. з частини колишньої Новоросійської губернії, земель Війська Донського. а також земель, що прилягали до Чорного моря, створювалася Азовська губернія8. Вона поділялася на дві провінції: Бахмутську й Азовську. До складу Бахмутської провінції ввійшли Бахмутський повіт і Слов’яно-Сербія, до Азовської – Азов, Таганрог, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Енікалє в Криму, м. Кінбурн з землею між Дніпром і Бугом і Земля Війська Донського9. Укріплення стратегічних позицій Росії у Північному Причорномор’ї у 1774 р. зробило зайвим існування Запорізької Січі і 5 серпня 1775 р. Січ була ліквідована10. Азовська губернія розташовувалася в межиріччі Дніпра й Сіверського Дінця. На півночі її межу становила Українська лінія, на заході – р. Дніпро, на півдні – Дніпровська лінія, Азовське море. До неї входили міста Керч і Єнікале та зем- лі Війська Донського. На початку 1777 р. вона складалася з 167 Катерининської, Натальїнської, Бахмутської та Павлівської провінцій. Центром губернії спочатку була Белівська фор- теця на Українській лінії, а з 1782 р. – Катеринослав (нині – Новомосковськ)11. Новоросійська губернія займала територію на правобереж- жі Дніпра та міжріччі Орелі й Псла. Спочатку вона поділяла- ся на Кременчуцький повіт, Полтавську, Єлизаветградську, Слов’янську та Херсонську провінції, але вже у 1779 р., як свід- чить «Атлас Новороссийской губернии, составленной из 12 уез- дов», вона поділялася на 12 повітів. Імператорським указом Новоросійському наміснику Г.Потьомкіну від 30 березня 1783 р. на підставі Азовської та Новоросійської губернії створювалося Катеринославське намісництво, його генерал-губернатором було призначено Г.Потьомкіна. До його складу передбачалося включити 12 по- вітів, у тому числі й Маріупольський12. Уточнення необхідних деталей наказувалося зробити Потьомкіну. Остаточно структура намісництва визначалася у 1784 р. З цього часу воно складалося з 15 повітів: Катеринославського, Олек сандрівського, Олексопольського. Бахмутського, До- нець кого, Елісаветградського, Костянтиноградського, Кре- менчуцького, Маріупольського, Новомосковського, Оль ві- опольського, Павло градського, Полтавського, Сла в’янського та Херсонського13. Наприкінці XVІІІ – початку ХІХ ст. відбувалися ще деякі ад- міністративні зміни. У 1791 р. Катеринославське намісництво було перейменоване в Катеринославську губернію14, яка, в свою чергу, 12 грудня 1796 р. була перейменована в Новоросійську15. 31 грудня 1796 р. Ново російська губернія була поділена на 12 повітів: Катери нославський, Бахмутський, Єлісаветградський. Маріупольський, Новоспасівський, Ольвіопольський, Павло- градський, Перекопський. Ростовський, Сімфе ропольський, Тираспольський, Херсонський16. Однак адміністративно-територіальне реформування краю на цьому не закінчилось. 8 жовтня 1802 р. Новоросійська гу- бернія була поділена на три: Миколаївську, Катеринославську 168 і Таврійську. Маріуполь ський повіт поділили між Катери- нославською і Таврійсь кою губерніями. Незначна його час- тина на межі з Таврійською областю відійшла до Таврійської губернії, більша, з повітовим містом Маріуполем, – до Катеринославської17. Імператорським указом від 31 жовтня 1807 р. м. Маріуполь з грецькими селами склали Маріупольський грецький округ, ко- трий під по рядковувався Таганрозькому градоначальству18. Крім Маріуполя у склад градоначальства входили м. Нахічевань і Ростов. Всі ці територіально-адміністративні зміни у Російській ім- перії, які проводилися на підставі законодавчих актів мож- на прослідкувати, використовуючи чисельні мапи кінця XVIII ст. Серед найбільш важливих з них є дві мапи 1778 р.: «Генеральная карта Новороссийской и Азовской губернии с показанием разделения оных на уезды» і «Карта, пред- ставляющая Азовскую и Новороссийскую губернии, с по- казанием смежных к оным земель»19. На них крім Азовської і Новоросійської губерній, нанесені материкова частина Кримського ханства і чітко виділені межі повітів. Поселення подані червоним кольором, територія Азовської губернії за- значена жовтим, а Новоросійської – зеленим. Крім уже відмі- чених на більш ранніх мапах оборонних споруд, на ній позна- чені найбільш відомі поселення цих губерній. Найбільш важливим документом, який визначив кордони від- веденої в Маріупольському повіті землі грекам, є «Карта, пред- ставляющая часть Азовской губернии Мариупольского уезда, земли, которые определяются вышедшим из Крыма грекам. Октября 1779 г.»20. В науковій літературі вона більш відома як Конфірмована карта. Дозволяє скласти картину стану населених пунктів Пів ніч- ного Приазов’я «Генеральная карта, представляющая Азовскую губернию с показанием казенных и помещичьих дач. Июнь 1781 г.»21. На ній відмічено кількість придатної і непридатної землі. Дуже важливим є перелік населених пунктів із зазначен- ням чисельності і складу населення, яке мешкало на цій тери- 169 торії. За її даними у 1781 р. в Маріупольському повіті існував 21 населений пункт. Згідно з «Генеральной картой Азовской губернии с ее уезда- ми, сочиненной И. Исланьевым 1782 г.»22 названа губернія скла- далася з Азовського, Бахмутського, Торського, Натальїнського, Царичанського, Катерининського, Марієнпольського, Олек- сандрівського та Павлоградського повітів. Велику наукову цінність серед картографічних матеріалів яв- ляє собою «Геометрическая карта Екатеринославского намест- ничества с описанием провинций и прочих земель, оное соста- вивших ... апреля 1787 г.»23. На ній зображені межі Новоросії 70-80-х рр. XVIII ст. Вона дозволяє відстежити хід адміністра- тивної реформи 1775-1785 рр. в Новоросії. Адміністративна мапа Катеринославської губернії 1809 р.24 містить свідчення про всі населені пункти губернії цьо- го періоду. До неї додається «Алфавитный список поселений Екатеринославской губернии»25, який був покладений в основу мапи. В ньому представлені такі дані: назва і тип поселень за по- вітами, відстань населених пунктів від повітових міст, кількість хатин в кожному населеному пункті. Значне місце серед джерел XVIII – ХІХ ст. посідають еко- номічно-географічні та статистичні описи, що складалися не тільки з фіскальних, політичних і науково-пізнавальних мо- тивів. Найбільший інтерес серед них складають топографіч- ні описи Азовської губернії і Катеринославського намісни- цтва, в яких крім повідомлень про особливості місцевості, чисельність і соціальний склад населення, стан господарства, наявні і короткі історичні довідки про міста та повіти. Їх до- повнюють матеріали межування земель і створені на їх під- ставі описи до атласів Азовської, а пізніше Новоросійської і Катеринославською губерній. Основна частина цих джерел міс- титься у фонді «ВУА» РДВІА, який був створений у Петербурзі у 1797 р. за наказом імператора Павла І як «Власне його імпера- торської величності депо карт»26. Поява депо карт була зумовле- на перш за все військовими потребами держави для успішного ведення бойових дій. Існуючі до цього часу картографічні мате- 170 ріали в більшій мірі являли собою межові плани. В основу скла- дання таких планів були покладені кордони володінь та угідь. Для військових дій такі відомості не мали значення. Необхідні були відомості про нерівності поверхні, прохідність хребтів, рі- чок та урвищ. Саме тому, після того як були зібрані всі існу- ючі до того часу плати та атласи, «депо карт» розпочало скла- дання саме топографічних карт і описів. У 1812 р. «Депо карт» було передано Військово-топографічному депо Військового мі- ністерства. За своїм призначенням нова установа повинна була виконувати функцію головного збирача карт окремих регіонів Російської держави. Як наслідок, було систематизовано вели- чезну кількість картографічного матеріалу, який належав росій- ським імператорам. Сьогодні відомо п’ять атласів Південної України останньої чверті ХVІІІ століття. Всі вони були складені за зразком ат- ласу Калузького намісництва, який було створено за апробо- ваним Правлячим Сенатом формуляром27. Межові канцеля- рії також виробили певні правила для складання генеральних планів та атласів. Для економічного опису місцевості вима- галося вказувати для міст: наявність водних ресурсів, відо- мості про церковні та адміністративні споруди, богодільні, учбові заклади, аптеки, шпиталі, трактири, лавки. Стосовно останніх необхідно було зазначити торговельний асортимент. Додавалися відомості про фабрики та заводи, їхніх робітни- ків, про ярмарки, купецькі та обивательські промисли. Атласи мають мапи повітів, плани міст, а також додатки до них, опи- си дач, що подають коротку характеристику кожного посе- лення на час їх створення. Ці картографічні матеріали разом із супровідними описами дають найбільш повну інформацію не лише про населені пункти, але й наявні оборонні спору- ди на цій території. Укладення описів стало логічним продо- вженням упорядкування атласів. Описи складались насам- перед для потреб військових відомств. Військова комісія та Адміралтейство на їх підставі робили розрахунки про зимове розквартирування військ, забезпечення фуражем та провіан- том військових команд і флотських екіпажів. 171 У квітні 1784 р. було складено перший Атлас Катерино- славського намісництва, який налічував загальну карту всьо- го намісництва та 15 окремих карт. Він допомагає з’ясувати кількість населених пунктів Північного Приазов’я . Атлас свід- чить, що в 1784 р. було засновано ще два населених пункти: се- лище митрополита Ігнатія, яке в подальшому буде називатися Гозадинівкою і селище першого голови маріупольського грець- кого суду Михайла Хаджинова – в подальшому Хаджиновки. Згідно з ним в Маріупольському повіті у цьому році існува- ло м. Маріуполь і 20 грецьких населених пунктів. У 1784 р. в Маріупольському повіті проживало 21410 осіб чоловічої статі і 17494 особи жіночої статі28. Цього ж року було складено за прикладом Атласу 1784 р. но- вий Атлас Катеринославського намісництва29. На відміну від попереднього він був не адміністративним, а межовим. По кож- ному повіту, у тому числі і Маріупольському, вказувалася за- гальна кількість придатної і непридатної землі, кому вона на- лежала, а також кількість ревізьких душ чоловічої та жіночої статі. Однак, слід зазначити, що даний Атлас містить відомості 1785 р. Тоді ж було складено опис Катеринославської губернії, в якому приводяться дані по історії губернії, її межах, клімату, розвитку промисловості та сільського господарства. Атлас 1787 р. і його опис дозволяють проаналізувати зміни в чисельності грецького населення, його складі і розміщенні. Першим на інформаційні можливості Атласу 1787 р. звернув увагу В. Григорович30. Його послідовницею була Н. Полонська- Василенко. Новий Атлас Катеринославського намісництва було складено у 1793 р.31 на підставі Економічних приміток до генерального межування. До нього додавався чотирьохтомний опис. В опи- сі 1793 р., крім відомостей, які містилися у Атласах 1784 і 1787 рр., повідомлялося про кількість дворів в кожному населено- му пункті, подавався детальний аналіз земельного фонду. Крім цього, в ньому містилися економічні примітки стосовно якості ґрунту, зайняття населення, кількість млинів та інших промис- лових підприємств. 172 Велике значення має Атлас Катеринославського намісни- цтва 1795 р. Він отримав назву «Атлас Катеринославського на- місництва, що складається з 14 повітів, які залишилися після відкриття Вознесенського, двадцяти та двох, що були приєдна- ні від Київського намісництва»32. Атлас складався з двох час- тин: атласу, куди входили плани міст і повітів та камерального опису до атласу. У свою чергу опис до атласу мав два відділен- ня. До першого увійшли відомості та економічні примітки по Катеринославському, Олександрійському, Новомосковському, Олексопольському, Градизькому, Хорольському та Мир- го родському повітах. Свідчення про Полтавський, Кон- стантиноградський, Слав’янський, Бахмутський, Донецький, Павлоградський та Маріупольський повіти містилися у дру- гому відділенні. В описах наведені дані про кількість дворів у Марі у- польському повіті, кількісний склад населення чоловічої та жіночої статі, а також кількість земельних наділів придатної та непридатної землі. Вони свідчать про появу нових населених пунктів і містить відомості відносно громадського та церков- ного життя греків Приазов’я і соціально-економічний склад населення33. Інтерес дослідників привертає також Атлас Новоросійської губернії 1799 р.34 і двотомне описання до нього. Атлас склада- ється з генеральної карти всієї губернії і 12 карт окремих по- вітів і камерального опису до Атласу Новоросійської губерній 1799 р.35. Як і Атлас, опис має дві частини. До першої частини увійшли м. Новоросійськ та його повіт, м. Новомосковськ з по- вітом, м. Елісаветград та його повіт, м. Ольвіополь та його повіт, м. Тирасполь та його повіт, м. Херсон та його повіт. До другої – м. Перекоп з повітом, м. Акмечеть з повітом, Маріупольський повіт, м. Павлоград з повітом, м. Бахмут з повітом, фортеця Святого Дмитра Ростовського з повітом. Наприкінці кожної частини, згідно з формуляром було вміщено алфавітний по- кажчик населених пунктів. містить відомості аналогічні опи- сам попередніх років. Згідно з цим документом в 1799 р. в Маріупольському повіті нараховувалося 30 440 осіб чоловічої 173 статі і 22 523 особи жіночої статі. Із 2 218 416 дес. землі, площа придатної землі складала 263 833 дес.36. У 80-х рр. XVIII ст. було складено «Описание границ Азов- ской губернии» і «Описание городов Азовской губернии»37. Вони були знайдені М. Мурзакевичем і опубліковані в 1852 р. у «Записках Одеського товариства історії та старожитностей та передруковані Я. Новицьким у «Літописі Катеринославської ученої архівної комісії». Рукопис зберігається у фонді А.Скальковича в Держархіві Одеської області38, а копія XVIII ст. – Інституті рукопису ЦНБУ НАН України39. Досліджуючи проблему обставин упорядкування опису, М. Мурзакевич ви- словив припущення, що вищеназваний документ було складе- но в 1779 р. у губернській канцелярії. З цим висновком пого- дився і Я. Новицький. Базуючись на глибокому аналізі змісту документу, в статті «Описи Азовської губернії XVIII ст.» В. Пірко переконливо доказав безпідставність висновків М. Мур- закевича щодо датування опису 1779 р. Так, В. Пірко підкрес- лив, що наявність відомостей про заснування м. Маріуполя, Павлограда, Нахічеваня в 1780 р. та зміцнення торгівельних зв’язків міст Азовської губернії з містами Харківського наміс- ництва (урочисто відкритого в 1780 р.), спростовує вищеназ- вану тезу. Дослідник відзначив, що враховуючи опис кордонів губернії, де говориться, що село Борове, згідно з указом імпера- триці «минулого 1780 р.» було передано з Азовської губернії до Харківського намісництва, та повідомлення про соляні промис- ли в Бахмуті як про діючи (в грудні 1782 р. вони були закриті) дає підстави стверджувати, що опис був упорядкований не ра- ніше 1781 р.40. Опис насичений конкретними соціально-економічними ві- домостями. Особливий інтерес становлять дані про сільське господарство, ремесло, торгівлю, кількість населення. Згідно з ним у 1781 р. в м. Маріуполі мешкало 144 купці, 13 міщан, 1149 цехових41. Цікавими є відомості про розвиток рибальства. В Описі вка- зується, що користуючись правом безмитного заняття цим про- мислом, наданим їм Жалуваною грамотою від 21 травня 1779 р., 174 маріупольські купці й міщани, а також поселяни-греки ство- рювали на узбережжі Азовського моря (поблизу міста і на ко- сах) рибні заводи: « на морских косах прежде бывали великие рыбные ловли»42. Внаслідок того, що серед грецьких поселен- ців рибалок майже не було, «лов производился одними мало- россиянами»43. Таким чином, картографічні матеріали і описи – це єдиний комплекс документів, який зберігає велику кількість свідчень з історичної географії Північного Приазов’я, даних для вивчен- ня сільського господарства, промисловості. В них представлені плани міст, відмічено розташування промислових підприємств. До атласів зроблено описи, які також мають велике значення. В описах подаються відомості про місто Маріуполь, його будів- лі, вони характеризують розвиток ремесла, торгівлі, називають кількість ремісників, купців по гільдіях. При характеристиці сіл вказується кому вони належали, скільки в них разом дворів, яка була кількість землі, а також описуються споруди села. В описах повітових міст містяться відомості про час їх засну- вання, населення, його заняття, особливості адміністративно- го управління, дається характеристика окремих господарств. Кожний опис супроводжує кольоровий план повіту, на якому позначені поселення. Наводяться дані про орну землю, сіноко- си, ліси, ріки, млини, шляхи сполучення. В описах повітів пред- ставляють інтерес відомості про хліборобство і промисли. Отже, як випливає з усього сказаного, значення карт, як дже- рела до вивчення адміністративно-територіального поділу пев- них територій, а в даному випадку – Північного Приазов’я, є незаперечним. Звичайно, карти, як і текстові джерела, дають перелік певних адміні стративно-територіальних одиниць, на які у той час була поділена означена територія. Водночас вони відображають кордони, певну конфігурацію цих одиниць, їхнє розташування, розміри. На них завжди нанесені населені пун- кти, що дозволяє визначити їхню належність до певної адміні- стративно-територіальної одиниці, а позначення міст, містечок, міст-фортець, сіл різ ними значками дає змогу визначити тип того чи іншого поселення. 175 На окремих картах знаходимо ще й додатковий матеріал: про кіль кість населених пунктів у регіоні та у кожній адміністратив- но-територіаль ній одиниці, кількість населення у краї загалом та в окремих типах посе лень. Короткий огляд найбільш важливих картографічних матері- алів кінця XVIII – початку ХІХ ст., що стосуються Північного Приазов’я , дає всі підстави стверджувати, що ця територія до- сить добре представлена таким видом історичних джерел, як картографічні матеріали, котрі в комплексі з іншими видами джерел дають можливість більш глибоко вивчити недостатньо досліджені питання залюднення та господарства зазначеної те- риторії, політику російського уряду стосовно цього регіону, а також простежити досконало всі зміни в його адміністративно- му поділі. 1. Эварницкий Д.И. Карты Украины и Запорожья и планы р. Днепра // Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе. – М., 1908. – С. 51-60. 2. Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Хер- сон ской губерний) в ХVІІІ – первой половине ХІХ века (1719-1858 гг.)– М.: Наука, 1976.– 307 с. 3. Тимофеенко В.И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVІІІ в.– К.: Наук. думка, 1984. – 219 с. 4. Пірко В.О. Матеріали картографії як джерело до історії Півдня України XVIII ст. // Україн ський археографічний щорічник. – Вип. 5/6. – Київ, 2001. – С. 25-39. 5. Бойко А.В. Топографічні описи Південної України початку ХІХ століття // Записки науково-дослідної лабораторії історії Півден- ної України Запорізького державного університету: Південна Украї- на XVIII – ХІХ століття. – Вип. 2. – Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1996. – С. 28-30. 6. Дмитрієнко М.Ф., Маркова О.Є. Греки в Україні: значення кар- тографічного методу досліджень для з’ясування питань їх розселення, соціально-економічного стану та духовного життя // Україна-Греція: історія та сучасність. – Київ, 1993. – С.46-50. 7. Пірко В.О. Матеріали картографії як джерело до історії Півдня 176 України XVIII ст. // Україн ський археографічний щорічник. – Вип. 5/6. – Київ, 2001. – С. 26. 8. ПСЗ – 1. – Т.20, № 14252. – С.55-56. 9. Російський державний архів давніх актів. – Ф.16, оп.1.– Спр.588, ч.1.– А.2-2 зв. 10. ПСЗ – 1. – Т.20, № 14354. – С.190-193. 11. Пірко В.О. Матеріали картографії як джерело до історії Півдня України XVIII ст. // Україн ський археографічний щорічник. – Вип. 5/6. – Київ, 2001. – С. 28. 12. ПСЗ – 1. – Т.21, № 15696.– C.889. 13. ПСЗ – 1. – Т.22, № 15910. – С.11. 14. Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Хер сон ской губерний) в ХVІІІ – первой половине ХІХ века (1719- 1858 гг.). – С.61. 15. ПСЗ – 1. – Т.24, № 17634. – С.229-230. 16. ПСЗ – 1. – Т.24, № 17702. – С.242. 17. ПСЗ – 1. – Т.27, № 20449. – С.272-291. 18. ПСЗ – 1. – Т.29, № 22671. – С.1318. 19. РДВІА.– Ф.ВУА.– Спр.20125. – Карта, представляющая Азов- скую и Новороссийскую губернии, с показанием смежных к ним зе- мель 1778 г.; спр.20126. – Генеральная карта Новороссийской и Азов- ской губерний и пр.1778 г. 20. Маріупольський краєзнавчий музей. – Спр.3354; Російський державний історичний архів. – Ф. 1399, оп. 1. – Спр. 13 – Карта части Азовской губернии с обозначением земли, определенной вышедшим из Крыма грекам в Мариупольском уезде. Копия 1810 г. 21. РДВІА. – Ф.ВУА.– Спр.25793. – Генеральная карта, представля- ющая Азовскую губернию с показанием казенных и помещичьих дач. Июнь 1781 г. 22. РДАДА. Ф.192, оп.1.-Спр.1 – Генеральная карта Азовской губер- нии с ее уездами, сочиненная И. Исланьевым 1782 г. 23. РДВІА. – Ф.ВУА.– Спр.20141 – Геометрическая карта Екатери- нославского наместничества с описанием провинций и прочих земель, оное составивших апреля 1787 г.. 24. Там само. – Спр.20775. – Генеральная карта Екатеринославской губернии с показанием уездов, городов, посадов, местечек и пр. 1808 г. 177 25. Там само. – Спр.18733. – Описание Екатеринослав-ской губер- нии с приложением мнения гражданского губернатора и описания квартир 1808 г. 26. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIIІ століття: аналіз джерел. – С.219. 27. Константинова В.М. Джерела з соціально-економічної історії міст Південної України останньої чверті XVIII – 1853 р.– Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Запоріж- жя, 2004. – С.77. 28. РДВІА. – Ф.ВУА.– Спр.18725. – Атлас Екатеринославского на- местничества, составленный из одной губернской генеральной карты и 17 уездных с назначением каждого владения дач, к коим присоеди- нены подробные изъяснения и купно 15 уездных, двух приписных и 1 портового города планы 1787 г. 29. РДВІА. – Ф.ВУА.– Спр.18724. – Атлас Екатеринославского на- местничества 1784 г. 30. Григорович В. Записка о пособиях к изучению южно-русской земли, находящихся в военно-ученом архиве Главного штаба. – Одес- са, 1876. 31. РДВІА. – Ф.ВУА.– Спр.18727. – Атлас Екатеринославского на- местничества и пр. 1793 г. 32. Там само. – Спр. 20772 – Атлас Екатеринославского наместни- чества 1795 г. 33. Там само. – Спр.18728. – Описание атласа Екатеринославского наместничества 1795 г. 34. Там само. – Спр.20159. – Атлас Новороссийской губернии 1799 г. 35. Там само. – Спр.18336. – Описание атласа Новороссийской гу- бернии, составленного из 12 уездов и разделенного на 2 части 1799 г. 36. Там само. – А.51-64. 37. Описание границ Азовской губернии // Летопись Екатеринос- лавской ученой архивной комиссии. – 1904. – С. 62-71; Описание го- родов и уездов Азовской губернии // Летопись Екатеринослав ской ученой архивной комиссии. – 1904. – С. 72-93. 38. Держархів Одеської області. – Ф.147, оп. 1. – Спр. 28. 39. ІР ЦНБУ НАН України. – Ф. V. – Спр. 704. 178 40. Пірко В.О. Описи Азовської губернії (кінець XVIII ст.) // Дні- пропетровський історико-археографічний збірник. – Дніпропетровськ, 1997. – Вип..1. – С.190-199. 41. Описание городов Азовской губернии // Летопись Екатеринос- лавской ученой архивной комиссии. – 1904. – С. 72-93. 42. Там само. – С.79. 43. Там само. Anna Gedyo THE FUNDAMENTAL IMPORTANCE OF CARTOGRAPHIC DOCUMENTS IN STUDIES OF HISTORY OF NORTH PRIAZOVYE (THE END XVIII – THE BEGINNING XIX CENT.) At is analyzed the process of settling and the economic developme- nt of North Priazovye territories on the base of cartographic docum- ents (maps, atlases, Descriptions) of the end XVIII – the beginning XIX cent.

Значення картографічних матеріалів у вивченні історії Північного Приазов’я кінця XVIII – XIX ст.

Institution

Ähnliche Einträge