Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція
В статті досліджено внутрішній зміст поняття «лавра» та його історичну еволюцію протягом епохи середньовіччя, передусім в києво-печерській традиції. Аналізуються випадки використання цього терміну в давньоруській літературі і повсякденному житті....
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Назва видання: | Історико-географічні дослідження в Україні |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54055 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція / Є. Кабанець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 195-217 — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54055 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-540552014-01-30T03:08:16Z Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція Кабанець, Є. В статті досліджено внутрішній зміст поняття «лавра» та його історичну еволюцію протягом епохи середньовіччя, передусім в києво-печерській традиції. Аналізуються випадки використання цього терміну в давньоруській літературі і повсякденному житті. The article is investigated the internal contents of concept of «laurels » and its historical evolution during epoch of a middle ages, first of all in Kiev-Pechrsk tradition, it analysed the cases of use of this term in the ancient rus’ literature and daily life. 2005 Article Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція / Є. Кабанець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 195-217 — Бібліогр.: 44 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54055 908 (477): 726.5 uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті досліджено внутрішній зміст поняття «лавра»
та його історичну еволюцію протягом епохи середньовіччя,
передусім в києво-печерській традиції. Аналізуються випадки використання цього терміну в давньоруській літературі
і повсякденному житті. |
| format |
Article |
| author |
Кабанець, Є. |
| spellingShingle |
Кабанець, Є. Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція Історико-географічні дослідження в Україні |
| author_facet |
Кабанець, Є. |
| author_sort |
Кабанець, Є. |
| title |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| title_short |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| title_full |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| title_fullStr |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| title_full_unstemmed |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| title_sort |
сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54055 |
| citation_txt |
Сакральний топос «лаври» в печерській агіографічній традиції: походження та еволюція / Є. Кабанець // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 195-217 — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Історико-географічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT kabanecʹê sakralʹnijtoposlavrivpečersʹkíjagíografíčníjtradicíípohodžennâtaevolûcíâ |
| first_indexed |
2025-07-05T05:25:25Z |
| last_indexed |
2025-07-05T05:25:25Z |
| _version_ |
1836783371628314624 |
| fulltext |
195
УДК 908 (477): 726.5
Євген Кабанець
САКРАЛЬНИЙ ТОПОС «ЛАВРИ»
В ПЕЧЕРСЬКІЙ АГІОГРАФІЧНІЙ
ТРАДИЦІЇ: ПОХОДЖЕННЯ
ТА ЕВОЛЮЦІЯ
В статті досліджено внутрішній зміст поняття «лавра»
та його історичну еволюцію протягом епохи середньовіччя,
передусім в києво-печерській традиції. Аналізуються випад-
ки використання цього терміну в давньоруській літературі
і повсякденному житті.
Т
ермін «лавра» як соціокультурний устрій на теренах
християнської церкви і досі не отримав переконливо-
го тлумачення в науковій літературі. Нині існує чимало
припущень щодо його походження та внутрішнього змісту. Як
правило, дослідники намагаються реконструювати його ети-
мологію, звертаючись до історичних аналогій та ретроспектив-
них реконструкцій, беручи за основу первісні форми ранньох-
ристиянського подвижництва. Нашою метою було з’ясувати,
коли термін «лавра» з’явився в Давній Русі і якого еволюційно-
го змісту він набув на різних етапах становлення Православної
церкви.
Слово «лавра» у сучасній богословській літературі вжива-
ється переважно в значенні загальножитійної обителі1. Проте в
первісному розумінні це давнє іонійське слово означало просто
міську вулицю або широкий, багатолюдний квартал2. За свід-
ченням одного з отців християнської церкви преп. Єпіфанія
(пом. 403), лаврою називалися в Олександрії Єгипетській ву-
лиці, де стояли храми (на ознаку, мабуть, того, що до цих куль-
тових споруд, і справді, було влаштовано зручні хідники в су-
цільній житловій забудові). Пізніше ця назва поширилася на
православному Сході на окремі чернечі обителі, що виникли
196
на місці усамітнення анахоретів (відлюдників), але згодом ста-
ли багатолюдними і перетворилися на величезні поселення із
значною кількістю будівель, тобто почали впроваджувати еле-
менти організованого простору в свою планувальну структу-
ру. Зокрема, в Палестині протягом візантійського періоду (IV
– VII ст.) існувало принаймні 19 лавр, серед яких найвідоміши-
ми були наступні: три, засновані преп. Харитоном сповідником
(бл. 270–350) – Фаранська, біля джерела Фара на північний
схід від Єрусалиму, Дукійська у відрогах гори Quruntul захід-
ніше Єрихону та Суккійська (Стара), на південь від Віфлеєма;
преп. Євфімія (376–473) на рівнині Mishor Adummim, праворуч
дороги на Єрихон; преп. Герасима (пом. 475) на Іордані; преп.
Савви (439–532), біля потоку Кедрон3.
В сучасній науковій літературі зустрічається чимало тлума-
чень слова «лавра», однак більшість з них пропонує поверхо-
ву, спрощену або занадто формалізовану характеристику даного
феномену або навіть суперечить один одному. Значною мірою
це можна пояснити тим, що більшість дослідники, за звичай,
зосереджують свою увагу лише на загальних аспектах соціаль-
ної моделі чернечих осередків чи окремих, найбільш характер-
них елементах монастирського устрою, ігноруючи при цьому
особливості їх внутрішньої топографії і планіметрії. Зокрема,
англійський візантініст Д.Оболенський вважає лавру за пере-
хідний тип між відлюдницькою оселею та кіновією, або за тип
поселення ізольованих груп анахоретів, які живуть окремо, але
під наглядом і керівництвом авви, і зустрічаються лише по су-
ботах для спільного прийняття Євхаристії4. Інший англійський
дослідник С. Рансімен називає лаврою поселення невеличкої
групи ченців-відлюдників, що живуть без чітко визначених пра-
вил і суворо детермінованої організації. Такі аморфні структури,
на думку вченого, вперше сформувалися в пустелях Єгипту на
світанку існування християнської релігії (III – IV ст.)5.
Німецький мінорит Леонард Хольц розуміє під цим поняттям
колонії відлюдників, що наслідували взірець якоїсь неназваної
на ім’я найдавнішої лаври (усвідомленої в якості певного етало-
ну або прототипу), що існувала поблизу Ієрусалима (тобто на-
197
голошує суто асоціативний зв’язок з цією «протолаврою»). На
думку вченого, для подібних анахоретських поселень вже була
притаманна певна тенденція до спільного життя; ченці мешка-
ли окремо в своїх келіях, але збиралися навколо авви, форму-
ючи вільні з дисциплінарної точки зору (ідіоритмічні?) об’єд-
нання6. Російський дослідник Л.Беляєв стверджує, що поняття
«лавра» зародилося в Єгипті, де під цією назвою були відомі так
звані «келіотські монастирі», які складалися з «центрального
суспільного центру», оточеного «скитами». Подібні утворення
існували, за твердженням вченого, починаючи з V – VI ст., і зни-
кли не раніше XIV ст.7 А от для видатного російського історика,
філософа і культуролога Г.Федотова лавра – це взагалі напівкі-
новіальна іночеська організація, яка сформувалася вперше на те-
риторії Палестини8. Польський дослідник А.Поппе припускає,
що слово «лавра» вживалося у пізній Візантії та на Русі як по-
чесний ієрархічний титул, який надавався найавторитетнішим
монастирям-кіновіям разом із званням архімандритії9. Утім, це
точка зору не спирається на писемні свідчення; крім того до-
слідник не пояснює, коли і як виникла подібна практика.
Як бачимо, наведені вище оцінки почасти суперечать одна
одній, пропонуючи широкий діапазон характеристик внутріш-
нього устрою (поселення відлюдників, келіотський монастир,
ідіоритмічне об’єднання, проміжний тип між анахоретським по-
селенням і кіновією, напівкіновія) та ареалу первісного побуту-
вання лавр (Єгипет, Палестина, вся християнська ойкумена).
Цілком очевидно, що термін «лавра» не вкладає в себе раз і на-
завжди окресленого або постійного, незмінного змісту, принай-
мні на довготривалий історичний період. Нагадаємо, що чернеча
монастирська традиція взагалі увірвалася і змаліла у Східному
Середземномор’ї після арабського завоювання Палестини і
Єгипту у 2 третині VII ст. З огляду на це слід обережно стави-
тися до самої можливості запозичення взірців раннього христи-
янського благочестя у пізній Візантійській імперії.
Споріднену, хоча із деякими застереженнями трактов-
ку терміну «лавра» запропоновано в «Оксфордському візан-
тійському словнику». Спираючись на писання св. Афанасія
198
Олександрійського, відомі американські візантологи А – М.Тел-
бот і П.Каждан тлумачать вказане поняття як «тісний прохід (a
narrow lane) або вузьку вулицю чи провулок (an alley) в місті».
Згідно з цим формулюванням, слово «лавра» ототожнюється з
скупченням чернечих келій, розпорошених навколо централь-
ного комплексу, який вміщував в себе церкву, трапезну, спільну
залу і різноманітні зовнішні будівлі (комори, стайні, пекарні).
Ченці жили відлюдно, проводячи час в постійних молитвах або
одноманітній праці, але мусили коритися своєму настоятелю і
щонеділі збиратися разом, щоб прийняти участь у спільному
богослужінні й отримати тижневі запаси їжі і рукоділля10.
Як бачимо, лавра характеризується тут як проміжна стадія між
повним усамітненням і кіновією, що уособлювала собою зарод-
кові форми колективного життя. У зв’язку з цим її не слід сприй-
мати за абсолютно автономну, саморегульовану і самодіяльну
форму монастирського устрою – скоріше за все, вона належала
до перехідного типу суспільної організації в надрах ранньохрис-
тиянської Церкви, що трансформувався пізніше в більш регла-
ментовані в організаційному відношенні форми співжиття.
Комплексний аналіз терміну «лавра» можна знайти у фахів-
ців, що займалися натурним вивченням монастирських комп-
лексів православного Сходу. Дж. Патріч характеризує лавру як
колонію заснованих анахоретами келій, що з’єднувалися між
собою та рештою суспільних і культових будівель мережею спе-
ціально прокладених доріг. При чому в первісному архаїчному
розумінні слово «лавра» уособлювало собою саме вузьку доро-
гу (провулок) як комунікаційну ланку, що сполучала між собою
окремі чернечі житла11. За тлумаченням ізраїльського археолога
І.Хіршфельда, лавра виступає як поселення спільноти анахоре-
тів, що проживають в хаотично і безсистемно розкиданих навко-
ло центрального ядра ізольованих келіях. Саме поняття «лав-
ра» поширюється тут на звичайну дорогу, що з’єднувала житла
пустельників з храмовим комплексом, у повній відповідності
до буквального розуміння цього грецького слова – «провулок»,
особливо якщо мова йде про монастирські осередки, що вини-
кали у вузьких гірських долинах, ущелинах або руслах сухих
199
потоків (wadi). Порівняльні плани палестинських лавр ранньо-
візантійської епохи наочно демонструють дотримання вказа-
ного принципу в просторово-топографічному вимірі. Водночас
дослідник відзначає тенденцію до перетворення центрального
ядра окремих анахоретських лавр, розташованих на рівнині, в
типові кіновії із замкнутою планувальною структурою12.
В палестинських лаврах ранньохристиянської епохи, за твер-
дженням вченого, були відсутні такі важливі елементи монас-
тирської забудови як кухні або трапезні (a kitchen, a refectory),
що зумовлювалося особливим характером суспільного служін-
ня анахоретів – їх відрубним, ізольованим способом життя та
духовного служіння. Крім того, подібні поселення, особливо ті
з них, що були влаштовані в місцевості із складним, сильно пе-
рехрещеним рельєфом, за звичай, не мали суцільної огорожі і
їх кордони позначалися суто умовними маркерами – нагрома-
дженнями брил чи каміння, баштами тощо. Найхарактернішою
рисою подібних комплексів була їх значна протяжність і, як на-
слідок цього, величезна розпорошеність на них житлових келій.
Загальна площа пустельних лавр Палестини IV – VII ст. коли-
вається в межах від кількох десятків до кількох сотень тисяч
квадратних метрів (тобто від кількох до кількох десятків гек-
тарів), при чому іноді зустрічаються й справжні велетні, як-от
розташована на північ від Єрусалима лавра Firminus площею
1200000 кв.м. (що дорівнює 120 гектарам, тобто цей монастир
більше ніж у 4 рази перевищував територію сучасної Києво-
Печерської лаври з площею у 28 гектарів).
Разом з тим залюдненість та щільність забудови згаданої ве-
летенської території залишалася досить незначною – кількість
келій (а відтак і їх мешканців) в палестинських лаврах сягала
щонайбільше 3-4 десятків, а середня відстань між келіями до-
рівнювала 30-65 м13. Звідси аж ніяк не дивно, що головним ор-
ганізаційним елементом подібних чернечих осередків ставали
не окремі будівлі чи планувально-топографічні вузли, а шляхи
сполучення, своєрідні артерії суспільного життя, від яких й піш-
ла універсальна назва всього комплексу. Для порівняння зазна-
чимо, що палестинські кіновії мали набагато менші розміри, що
200
коливалися в межах від кількасот до кількох тисяч кв. м (монас-
тир El-Qasr на півночі Іудейської пустелі мав внутрішні розмі-
ри 11,4х13,7 м і загальну площу 225 кв. м, найбільша палестин-
ська кіновія преп. Феодосія, заснована бл. 479 р. на південному
березі Кедрону між Єрусалимом та Віфлеємом, обіймала площу
в 9 тисяч кв.м, тобто менше одного гектара14). Характерно, що
пустельні кіновії виникали, як правило, у місцевості з помірним
рельєфом: з 44 досліджених на сьогоднішній день в Палестині
монастирів цього типу 39 були влаштовані на рівнинах або по-
логих схилах і лише п’ятеро в скельних формаціях.
Внутрішнє планування таких комплексів демонструє відсут-
ність чітко вираженої просторової осі і вуличної схеми: їх забу-
дова зосереджувалася навколо (або по периметру) внутрішньо-
го двору у вигляді суцільного блоку громадських і культових
будівель15. Ця планувальна традиція чудово розкриває причи-
ни і обставини виникнення особливої топографічної терміноло-
гії, що відповідала різним моделям і типам чернечих поселень.
Щодо перетворення терміну «лавра» на самоназву чернечих
обителей можна висловити наступне припущення. Як відомо,
одним з найдавніших анахоретських поселень в єгипетській
пустелі Келій керували міські пресвітери, чільне місце серед
яких посідав преп. Макарій Олександрійський16. Громада олек-
сандрійських пресвітерів і могла принести в чернече середови-
ще устрій міських порядків з їх адміністративно-територіаль-
ним поділом на квартали-лаври17.
Схожих поглядів на походження і внутрішній зміст термі-
ну «лавра» дотримується болгарський дослідник Н.Тулєшков.
Ґрунтуючись на скрупульозному аналазі архітектурної моделі
середньовічних християнських монастирів Південної Європи
(переважно Болгарії і Македонії), він робить висновок, що
слово «лавра» символізувало собою не дисциплінарні засади
чернечого устрою, а лише територіальну структуру обителі,
що визначалася перш за все її розмірами та функціональним
призначенням споруд. На думку вченого, в епоху пізнього се-
редньовіччя (X – XIV ст.) лаврами слід вважати будь-які мо-
настирі з чисельністю братії понад 40 чоловік18. В даному разі
201
складна структурованість чернечої общини як громадського та
релігійно-обрядового центру передбачає панування в ньому
суворо централізованих засад управління, а отже кіновіальних
порядків.
Принаймні, в кінці Х ст. на Св. горі Афон виникла лавра св.
Афанасія, яку неможливо зарахувати до типу ні «келіотсько-
го монастиря», ані проміжної ланки між кіновією та осібножи-
тійною обителлю, ні тим більше до ідіоритмічного утворення.
Ця обитель з самого початку була яскраво вираженою кіновією
з чітко структурованою організацією і суворою дисципліною.
Відомо, що з 120 ченців згаданої лаври лише 5 (sic!) були ке-
ліотами19. Фактично ж келіоти як соціальна група вже повніс-
тю втратили в цей час свою самостійність не лише на Афоні,
але й повсюдно в імперії, утворюючи рідке оточення кіновій
і повністю підпорядковуючись їм. Агіографічні джерела доне-
сли до нас чимало свідчень про гострі суперечності між від-
людниками і кіновітами на Афоні20. Характерно, що всі відомі
на сьогоднішній день візантійські чернечі статути XI – XII ст.
являються кіновіальними21. В даному контексті поняття «лав-
ра» вміщує в себе щось більше, аніж характеристику соціаль-
ного типу організації.
Поступово відмінність між відлюдницькими і загальножитій-
ними монастирями могла розмиватися. Одні й ті ж самі анахо-
рети ставали засновниками і кіновій, і осібножитійних обите-
лей, тому слово «лавра» з часом поширилося на обидва типи
поселень. Тим більше, що кіновію не можна розглядати як за-
вершальну стадію розвитку ідіоритмічного монастиря, оскільки
обидві типологічні структури з’явилися та співіснували одно-
часно. Крім того, дуже часто кіновія виступала лише підготов-
чим етапом до вступу ченців у відлюдницькі келії або скити як
своєрідне випробування їх доброчестя і готовності до самостій-
ної аскези. Згідно «Оксфордському словнику», у VIII ст. різ-
ниця між лаврами і кіновіями повністю нівелюється і зникає.
Преп. Кирило Скіфопольський (514–557), описуючи життя па-
лестинського чернецтва ще протиставляє лаврський і кінові-
альний устрій. Однак в пізніші часи слово «лавра» докладалося
202
переважно до великих, особливо афонських, монастирів, що ви-
никали у віддаленій безлюдній місцевості, зрідка до міських або
приміських обителей, як-от у випадку з монастирем св. Михаїла
at Anaplous22.
На теренах Східної Європи дослідники лише здогадно вка-
зують випадки побутування лаврської структури, передусім в
південно-західному Криму. Мова йде про печерний монастир
на північному схилі городища Тепе-Кермен, в 6 км на півден-
ний схід від Бахчисарая23. Утім, наведений приклад є занадто
контроверсійним. На думку А.Ю.Виноградова і Н.І.Гайдукова,
цей монастир виник в VI – VII ст. як кіновіальний і набув ста-
тусу незагальножитійної обителі-лаври лише на 3 етапі свого
існування (X (?) – XIII ст.). Проте саме в цей час у ньому була
збудована трапезна, розрахована одразу на 10 чоловік. Як зазна-
чалося вище, присутність подібного громадського закладу була
невластива для анахоретських комплексів. Щоб якось пояснити
цю суперечність, дослідники висунули припущення, що згадана
трапезна використовувалась досить нерегулярно, лише під час
свят, і саме тому була влаштована на значній віддалі від решти
житлових і господарських споруд24. Зрозуміло, що подібна ре-
конструкція не може вважатися цілком задовільною, оскільки
не вписується в загальноісторичне тло (деградація келіотської
практики у візантійській ойкумені в XI – XII ст.) і не знаходить
ближчих аналогій («других пещерных лавр в Крыму нам неиз-
вестно»).
Підсумовуючи запропонований вище екскурс, можна дійти
висновку, що термін «лавра» протягом своєї тривалої еволюції
не завжди характеризував соціальний тип організації, з часом він
почав уособлювати собою лише просторову форму її існування,
що розвинулася на замкнено-територіальній основі: лаврою не
можна іменувати просту сукупність (конгрегацію) відлюдниць-
ких келій, що мала своєрідне кущове (гніздове) розташування
на місцевості; в основі лаврського устрою була закладена чіт-
ко оформлена планувальна схема, що зосереджувалася навколо
вуличної мережі. Інакше кажучи, слова «вулиця», «прохід» ві-
діграють тут ключове, вирішальне значення. Можна стверджу-
203
вати, що в анахоретських поселення Єгипту і Палестини саме
своєрідна вулична структура (сітка), а не пересічна, невиразна
забудова з нетривкого, недовговічного матеріалу, претендувала
на роль основного топографічного елементу в антропогенному
ландшафті. Тобто саме дороги як пішохідні і транспортні магі-
стралі ставали найголовнішими топографічними орієнтирами
для перших християнських неофітів чи благочестивих прочан;
на противагу цьому кіновії IV – VII ст. уявляли собою невелич-
кі компактні масиви суцільної забудови без чітких візуальних
ознак внутрішніх комунікацій.
На цій антиномії і базувалася формалізована відмінність між
лаврами і загальножитійними монастирями в перші часи хрис-
тиянської ери: одні мали лінійну просторову, а інші замкнуту
багатокутну конфігурацію. Однак після арабського нашестя (а
можливо, й раніше) ситуація кардинально змінилася. Кіновії
розростаються до значних розмірів, трансформуючись в чима-
лі духовні центри із складною стратиграфією та розгалуженою
системою ходів-сполучень між окремими будівлями чи цілими
кварталами забудови. Таким чином, використання старої тер-
мінології в якості диференційної ознаки або особливого крите-
рію для розпізнавання двох типів чернецьких поселень втрачає
будь-який сенс. Віднині й загальножитійні обителі можуть пре-
тендувати на звання «лавріотських», тобто «помережаних вну-
трішніми дорогами», а отже слово «лавра» поступово перетво-
рюється на загальне поняття, яке можна докласти до будь-якого
типу християнського монастиря.
На підставі сказаного, слід відхилити думку, що словом «лав-
ра» середньовічна християнська традиція позначала виключно
«відлюдницькі (тобто в жодному разі не кіновіальні. – Прим.
автора) осередки, в яких ченці мешкали осібно, лише подекуди
відправляючи спільні богослужіння»25. Це твердження супере-
чить як натурним археологічним, так і нарративним даним.
Останнім часом з’явилася гіпотеза, згідно якій до істори-
ко-культурного типу «лаври» від самого початку свого існу-
вання належав і Києво-Печерський монастир. При чому була
запропонована наступна схема його еволюційного розвитку.
204
Монастир нібито виник в 1030–40-і рр. як підземне анахорет-
ське поселення на кшталт пустельних обителей візантійського
Сходу. На першому етапі його існування ченці жили в окремих
печерах, осібно, лише зрідка збираючись на спільні богослу-
жіння. Пізніше в 1050–60-і рр. через схильність певної части-
ни братії до загального життя стався поділ монастиря на келі-
отський (відлюдницький) та кіновіальний (спільножитійний)
осередки, при чому останній розмістився навколо наземного
«ветхого монастиря».
Після смерті ігумена Феодосія (1074) кіновіальна структура
поступово занепала, що стало поштовхом до нового поширен-
ня затворницької практики в печерах з кінця XI ст. В цей час
відновлюються ідіоритмічні засади у «ветхому монастирі» та
виникають анахоретські печерні поселення-скити у лаврських
володіннях. Впродовж всієї домонгольської епохи самітники
і затворники нібито відігравали значну роль в історії Києво-
Печерського монастиря26. Згідно іншій точці зору, кіновіальна
громада в обителі взагалі була створена з єдиною метою – вес-
ти підсобне господарство, аби утримувати ченців-анахоретів, не
втручаючись в їх повсякденне життя та особисту дисципліну27.
Як бачимо, автори апелюють до узагальнених агіографічних клі-
ше з первісної християнської історії, вдаючись до відвертого ви-
кривлення реальних подій. Між тим запропонована ними істо-
рична схема не підтверджується давньоруськими джерелами.
Слід також наголосити, що у вказаному випадку дослідники
свідомо послуговуються контроверсійними методами, заснова-
ними на кореляції синкретичних історико-культурних явищ та
екстраполяції зниклих архаїчних форм на невластиву для них
пізню епоху. При цьому головна увага приділяється пошуку то-
тожних рис в поховальному ритуалі та функціональному при-
значенні підземних комплексів. Подібний підхід слід сприйма-
ти як petitio principii, тобто приховане і неочевидне на перший
погляд підлаштування бажаного результату до умов завдання.
Звичайно, що здобуті у такий спосіб висновки не можуть мати
достатньої доказової сили, оскільки поняття «схожий», «по-
дібний», «однорідний» («споріднений») не є тотожними. Не
205
можна механічно переносити чи проектувати ранньохристи-
янські аскетичні засади на реалії пізнішого часу, зокрема епохи
Київської Русі, виходячи лише із зовнішньої подібності окре-
мих духовно-культурних явищ і феноменів. Вкрай сумнівно,
щоб церковні узвичаєння могли зберегтися протягом 600–700
років в незмінному вигляді, не зазнавши істотної трансформа-
ції в новому етнополітичному та географічному середовищі, де
вона запроваджувалась. Тому некоректно моделювати релігій-
ну ситуацію, ігноруючи вірогідність конвергентного розвитку
історичних процесів.
Перш за все, незрозуміло, звідки могли йти запозичен-
ня тої духовної та аскетичної практики, що описана автором.
Головною особливістю в історичному розвитку монастирського
життя для православної ойкумени в XI – XII ст. було подальше
зміцнення загальножитійних тенденцій. Фактично в цей час у
Візантійській імперії спостерігається повсюдна перемога кіно-
вії, коли слово «ідіоритм» як втілення осібножитійного устрою
стає образливою лайкою28. Навіть, якщо вважати, що соціальна
корпоративність візантійського чернецтва (тобто його прихиль-
ність до кіновії) лишалася слабкою, не виходячи за межі ілю-
зорного ідеалу, то все одно відсутні ознаки якоїсь серйозної про-
тидії об’єднавчим тенденціям. Цілком очевидно, що економічні
та політичні фактори зіграли суттєву роль в обмеженні духо-
вного індивідуалізму у Візантійській церкві. За тими самими
законами мусило розвиватися релігійне життя і на церковній
периферії візантійської ойкумени, в Східній Європі. Виходячи з
цього, тезу про існування в Печерському монастирі розвинутої
самітницької практики слід вважати сильно перебільшеною.
Відкидаючи такі відверті недоречності як вказівку на засну-
вання обителі в 1030-і рр. та перенаселеність печер в 1050–60-
і рр.29, мусимо констатувати, що вся змальована вище картина
не відповідає автентичним джерелам. Самітництво і затвор-
ництво ніколи не були домінантними в історії печерної общи-
ни. Протягом XI – XII ст. відомо поіменно лише 6 затворників.
Більше того, монастирська адміністрація завжди вдавалася до
жорстких заходів, переслідуючи крайній релігійний індивідуа-
206
лізм. Осібне проживання невеличкої групи подвижників у пе-
черах припинилося на початку 1060-их рр., коли більша частина
братії перейшла в наземну обитель і прийняла загальножитій-
ний статут. Останній, між іншим, не передбачав жодних приві-
леїв та компромісів стосовно окремих категорій чи груп іноків,
незалежно від прийнятих ними обітниць. Так само не могло іс-
нувати окремих дисциплінарних чи побутових виключень, що
нібито регламентували осібне життя анахоретів. Поділ монас-
тиря на окремі частини був пов’язаний не з організаційними за-
садами, а його звичайним територіальним ростом. Ніякого роз-
межування «монашеського ділання» не келіотську і кіновіальну
практику, ані відрубного співіснування печерської братії та пе-
реважання серед неї ідіоритмічних вподобань в агіографічних
джерелах не простежується .
Більше того, після смерті преп. Феодосія сталося не посла-
блення кіновіальної структури, а лише загальна демораліза-
ція іноків під впливом зовнішніх подій («съмятение» серед
князів, затримка з освяченням Успенського собору), яка була
швидко подолана. Про широке поширення затворництва в
останній третині XI ст. не може бути й мови, оскільки єди-
ним затворником у цей час, та й то дуже недовго, залишав-
ся Ісаакій, якого печерська братія силоміць змусила жити «в
миру». «Ветхий монастир» після переселення ченців на Гору
перетворився на крихітний скит з кладовищем; «въ оном же
месте… мало их оставшу, им же обычаи усыпающую братию
тамо погребати»30, що суперечить уявленню про піднесення
затворницької практики. Взагалі скитський устрій в цей час
все більше набуває суворо регламентованих форм, несумісних
з духом самітницької аскези.
Із сказаного випливає, що аналіз церковної структури Пе-
черського монастиря не відповідає запропонованому вище тлу-
маченню «лаври» як відлюдницького центру, тим більше, що
книжна традиція домонгольської Русі знає це слово виключ-
но як самоназву монастиря св. Сави Освяченого в Палестині
(«Ходіння ігумена Даниїла»). Якби типологічне поняття «лав-
ра» і справді мало безпосереднє відношення до Печерського
207
монастиря, то можна було б сподіватися на його значне поши-
рення в давньоруській писемності. Тим більше, що монастир ві-
дігравав помітну роль в духовному житті Східної Європи: «по-
чтенъ есть манастырь Печерьскый старей всех», «от сего чинь
и устроение всем въ Русии манастыремь предасться»31. Однак
жодних слідів подібного впливу не знайдено.
Незрозуміло також, чому дослідники нехтують прямим ети-
мологічним тлумаченням слова «лавра». Як вже вказувалося
вище, в архаїчному значенні воно перекладається як «вулиця,
просіка в лісових нетрях», пізніше серед суцільної міської забу-
дови. Як бачимо, спостерігається поступове розширення зміс-
ту цього поняття «зсередини назовні» на весь оточуючий ланд-
шафт або зовнішній прилеглий простір у вигляді антропогенної
забудови. Таким чином, для цієї урбаністичної конструкції при-
таманні риси складного об’ємно-просторового комплексу, куди
могли входити як наземні, так і підземні елементи. Це нагадує
гіпотезу болгарського дослідника Н.Тулєшкова, згідно якій лав-
ра – перш за все функціонально-територіальна структура, не
пов’язана з внутрішніми дисциплінарними засадами (відлюд-
ники, як відомо, не надавали серйозної уваги урбаністичним за-
садам: їм були не потрібні особливі житлові і господарчі умови
для своєї діяльності). Разом з тим всі перелічені вище ознаки
цілком вичерпуються більш нейтральним поняттям «монас-
тир», яке могло замінити собою решту споріднених термінів. До
певної міри це може пояснити майже повну відсутність назви
«лавра» в давньоруській літературі та її побутування в творах
паломницького жанру, де описано чужоземні святині і звичаї.
Звичайно, найпростіше розтлумачити цей лінгвістичний па-
радокс за рахунок існування в літературній мові звичайного
синонімічного замінника-кальки для вказаного терміну або
контамінації семантично споріднених понять. Зокрема, візан-
тійська самітницька практика «ісіхазм» згадується в руських
джерелах як «одиночьство» («Повчання дітям» Володимира
Мономаха)32. Для слова «лавра» можна знайти пряме етимо-
логічне тлумачення в Пролозі 1-ої чверті XIV ст. (1313 р.) з
Історичного музею в Москві: «лавра, глаголемая ограда».
208
Цілком вірогідно, що давньоруські книжники спочатку не ви-
різняли це поняття із загального масиву іншомовної лексики,
усвідомлюючи його як складну лексичну конструкцію з топоні-
мічним відтінком. Саме тому в більшості випадків вони могли
умисно підміняти його умовним перекладом на кшталт «огра-
да», «съграждение» у значенні «комплекс суцільної забудови».
Відомі випадки, коли ці поняття вживалися в писемних пам’ят-
ках одночасно. Зокрема, в «Похвалі Феодосію Печерському»
(Слово 11 ПКП) зустрічаємо нарівні обидва звороти: «прибе-
гохом в дом Божиа матере… и въ твое ограждение» «прибегохом
в дом пречистыа владычица наша Богородица и въ ограду свя-
тую твою», «да помянет милости своя древняа о ограде сей»,
«и умножить стадо ограды твоея»33.
Зрозуміло, що синонімічність (спорідненість) понять «лав-
ра» – «ограда» можна довести на значно ширшому матеріалі,
однак залишимо це завдання для фахівців з семантики давньо-
руської літератури. Для нас набагато важливіше з’ясувати, коли
слово «лавра» вперше з’явилося в агіографічній, передусім ки-
єво-печерській традиції і отримало сучасне значення. На дум-
ку А.Поппе, це сталося близько 1169 р. у зв’язку з підвищен-
ням Печерського монастиря до рангу архімандритії й наданням
йому ставропігіальних прав (формальної незалежності від міс-
цевої церковної влади) константинопольським патріархом
Михаїлом III (див. вище). Це припущення ґрунтується на під-
робній грамоті Андрія Боголюбського, виготовленій в XVI ст. В
даному контексті почесний титул «лавра» уособлював здобуття
монастирем перерахованих вище привілеїв.
Фактично ж поширення відповідної термінології було за-
початковано лише в післямонгольську епоху. Нещодавно
пролунала думка, що слово «лавра» з’явилося в давньорусь-
кій писемності в 1 половині XV ст. під впливом так званого
2-ого південнослов’янського впливу у зв’язку із поширенням
афонської ісіхастської традиції34. За цією версією термін «лав-
ра» виступає усього лише художнім тропом, або спеціальним
стилістичним зворотом, що насичував первісне вузькотопо-
графічне значення слова новими асоціативними відтінками.
209
Інакше кажучи, якщо спочатку цей термін характеризував
монастирську забудову, то тепер, в новій якості, його почали
розглядати як своєрідну літературну алюзію на образ старо-
давніх візантійських монастирів, в тому числі й східних оби-
телей IV – VII ст. та Великої Афонської лаври преп. Афанасія.
Нагадаємо, що в середині XIV ст. під впливом ісіхастської док-
трини у Візантійській імперії відбувалося повернення до ран-
ньохристиянських ідеалів чернецтва у богословській та аске-
тичній сфері35.
Таким чином слово «лавра» могло використовуватися дав-
ньоруськими агіографами XIV – XV ст. як художній елемент
певного символічного ряду, що вказував на містичний зв’язок
Печерської обителі з давніми єгипетськими та палестинськи-
ми монастирями й уподібнював її до цих духовних центрів.
Найдавнішим рукописним текстом, де відобразилася згадана
тенденція, вважається Арсеніївська редакція ПКП 1406 р., укла-
дена тверським єпископом Арсенієм за благословення київсько-
го митрополита Кипріана. Останній же, як відомо, був ревним
послідовником знаменитих афонських містиків-ісіхастів патрі-
арха Філофея Коккіна та Григорія Палами.
В загальних рисах можна погодитися із запропонованою схе-
мою, однак вона потребує деякого коригування. Дійсно, поява
і поширення назви «лавра» в Давній Русі відображає, скоріше
за все, не реальну історичну, а книжну візантінуючу традицію.
Після монгольського нашестя духовне життя у Східній Європі
занепало, оскільки були знищені і сплюндровані майже всі го-
ловні культурні центри. Проте вже в останній третині XIV ст.
на Русі настає епоха своєрідного релігійного ренесансу, коли
під проводом Сергія Радонєзького та його учнів починається
поступове відродження старих і становлення нових церковних
осередків, що відбувалося під гаслами релігійної та етнічної са-
моідентифікації. В цих умовах емоційне звернення до ранньох-
ристиянських взірців усвідомлювалося як моральна запорука
подолання духовної кризи у східнослов’янському суспільстві.
Саме тому заснування чи відновлення в XIV ст. пустиней,
скитів і самітницьких келій розглядалося як відновлення древ-
210
ньої іночеської традиції, притаманної для православного Сходу.
Безсумнівно, що всі перелічені поняття (пустинь, скит, келія)
належать до єдиного образного ряду, об’єднаного спільними
асоціативними зв’язками в різних просторових, хронологічних
і ситуаційних координатах. В конкретному випадку йдеться про
свідоме ототожнення або кореляцію духовних феноменів різних
релігійних епох (III – VII та XIII – XV ст.) на основі спільних
релігійних засад, духовних цінностей, стереотипів моралі і по-
ведінки тощо. Отже, і слово «лавра» може виступати тут лише
в якості літературної або поетичної метафори до образу древніх
лавр Єгипту, Сирії, Палестини. Проте виникають певні сумніви
щодо часу, коли виникла і остаточно сформувалася ця духовна
традиція – на рубежі XIV – XV ст. чи набагато раніше.
Слово «лавра» зустрічається в рукописних книгах Давньої
Русі XI – XIV ст. близько 35 разів36. До них належать:
1) Ходіння ігумена Даниїла поч. ХII в. (РНБ, Q. XVII.88,
1495; РДБ, Рум., № 335, XV-XVI вв.)37 – 13:
– лавра святого Сави – 3 (с. 26), 3 (с. 56), 5 (с. 58), 1 (с. 60), 1
(с. 90);
2) Києво-Печерський патерик 1 чверті XIII в. (РНБ, Q.п.I,
31, Ар с. ред. 1406 г.; НБУВ, 386 П/157, 1553-54 гг., Ка с. II ред.
1462 г.)38 – 7:
– у заголовку твору: «архимандритія всея Рускыа земля, еже
есть лавра святаго и великаго отца нашего Феодосіа» (с. 1);
– у Слові 11 (Похвала Феодосію): «Лавра твоа хвалиться о
тебе…» (с. 91); «таци суть отци твоея лавры» (с. 91); «тебе
имуще пособника и помощника Лавре твоеи…» (с. 92), «яко хо-
щеть место сіе пречистыа Богородица и твоа святаа Лавра въз-
величитися…» (с. 93);
– у Слові 14 (Послання єпископа Симона): «пред враты чест-
ныа тоя Лавры» (с. 103);
– у заголовку Слова 15 (Сказання єпископа Симона про пе-
черських чорноризців) за Арсенієвською редакцією 1406 р.:
«иже в Киеве, в Лавре святааго Феодосия» (с. 104);
3) Пролог Лобковський 1262 чи 1282 р. (ДІМ, Хлуд., № 187,
арк. 83 г);
211
4) Пандекти Никона Чорногорця 1296 р. (ДІМ, Син., № 836,
арк. 145 зв.);
5) «На пи са ние Аки н ди на мни ха ла в ры свя тыа бо го ро ди ца…39»,
до 1311 р. (у складі Власфімії, юридичного збірника, що увій-
шов до новгородського Требника 1505 р.)40 (РНБ. Солов. №
1085/1194);
6) Пролог вересневої половини 1 чв. XIV ст. (1313) (ДІМ,
Син., № 239, арк. 2 в): «лавра, глаголемая ограда»;
7) Пролог березневої половини 1383 р. (ЦДАДА, ф. 381, №
172 (Тип., № 367), арк. 9 а);
8) Пандекти Никона Чорногорця XIV ст. (ДІМ, Чуд., № 16,
арк. 17 а);
9) Пролог Прилуцький на березень-серпень XIV-XV ст.
(ДПБ, СПб., Дух. Акад., А, I, 264, т. 1, арк. 91в-92в, 103 а-б (сло-
во про чорноризця, що покидає монастир): «лавра манастыря
печерьскаго»;
10) Огласительні повчання Федора Студита, XIV ст. (ДБЛ,
МДА, ф. 172 (I), № 52, арк. 162 в) та інші41.
Особливе місце слово «лавра» посідає в «Послании некое-
го старца къ богоблаженному Василию архимандриту о ски-
ме», адресата якого, за звичай, ототожнюють з настоятелем
Печерського монастиря, архімандритом Василієм, призначе-
ним на цю посаду в 1182 р.: «тобою же не точию церковь бо со-
дела, но и стены каменыа около святыа лавры созда»42. Утім,
згадана пам’ятка збереглася лише в єдиному пізньому спис-
ку із збірника XVI ст. (Синод. зібр. № 935), тому залишає-
мо аналіз вказаного свідчення для окремого дослідження.
Найдавніша безперечна згадка слова «лавра» в печерському
агіографічному циклу зустрічається в «Похвалі Феодосію»
зі складу Печерського патерика. Вона датується за різни-
ми даними кінцем XI (Д.І.Абрамович, М.Гудзій), 2 пол. XIII
(І.І.Срєзнєвський, М.С.Грушевський) чи навіть межею XIII
– XIV ст. (І.А.Шляпкін). Це ускладнює можливість об’єктив-
ної оцінки джерела. Проте вціліло кілька свідчень, що дозво-
ляють уточнити запропоновану хронологію. В Псалтирі з по-
каянними 1296 р. (ДІМ, Син., № 235, арк. 277 зв.) збереглася
212
«Молитва Феодосія Печерського», в якій зустрічається харак-
терний стилістичний зворот: «иже соуть в затворехъ и въ стол-
пехъ, и в печерахъ и въ поустыне бра(т)іа наша». Поява в руко-
писній традиції з кінця XIII ст. слова «пустинь» говорить про
те, що використання алегоричної символіки як метафори до об-
разу ранньохристиянських монастирів почалося ще задовго до
того, як у Візантійській імперії перемогло фаворське богослов’я
(ісіхазм) чи розпочався інтенсивний імпорт книжної продукції
з Балканського регіону (2 пол. XIV ст.).
За наявними даними це запозичення простежується при-
наймні з останньої третини XIII ст. (поява слова «лавра» в
Лобковському Прологу 1262 чи 1282 р. і «Пандектах» Микити
Чорногорця 1296 р.), що вказує на розвиток інтенсивних інте-
лектуальних пошуків і духовного взаємообміну з православним
Сходом вже в найближчі часи після монгольського нашестя.
Спостереження за складом рукописних книг XI – XIV ст. до-
зволило встановити, що слово «лавра» досить пізно потрапило
до лексикону давньоруських книжників, одразу набувши мето-
німічного значення. Відсутність цього поняття в писемних дже-
релах домонгольської Русі (за винятком поодиноких творів па-
ломницької літератури) може вказувати на дослівне розуміння
та засвоєння його змісту як технічного терміну. Ця особливість
зберігається в східнослов’янський літературі аж до кінця XIV
ст. Редактор Прологу 1313 р. вважав за необхідне додатково по-
яснити значення цього слова своїм читачам: «лавра, глаголемая
ограда». Наведена вставка є типовою інтерполяцією, вміщеною
до тексту в дидактичних цілях.
Укладач Прилуцького прологу XIV – XV ст. залишає назву
«лавра» без перекладу і тлумачення, але використовує її в по-
передньому службовому значенні житлового кварталу, упоряд-
кованої забудови: «лавра манастыря печерьскаго». Це, вірогід-
но, найдавніша згадка Печерської обителі з таким посвяченням.
Однак лавра ще не виступає тут епітетом чи почесним титулом.
На жаль, згаданий Пролог не має точної хронології. «Похвала
Феодосію» використовує термін «лавра» вже в якості літера-
турної метафори, але наявність у творі синонімічних зворотів
213
«ограда» і «лавра» (в значенні обитель, монастир) вказує, скорі-
ше за все, на те, що в цей час почалося інтенсивне витіснення ви-
хідного слова-кальки різноманітними літературними тропами.
Показово, що за часів преп. Сергія Радонєзького в ужитковій
лексиці Північно-Східної Русі з’являється місцевий діалектич-
ний замінник слова «лавра» – «голутва», що використовувався
для позначення місць, розчищених від лісу для різноманітних
господарчих потреб. Зокрема, у Володимирській губернії аж
до XIX ст. голутвами називали просіки і вирубки в суцільних
лісових заростях, що відігравали роль шляхів сполучення і до-
ріг. Від цього слова походить назва Голутвина Богоявленського
монастиря при впадінні р. Москви в Оку, який був заснований
Дмитрієм Донським в 1385 р.43 Цілком очевидно, що етимоло-
гія вказаного терміну відображала характерні топографічні осо-
бливості облаштування чернечих поселень, споріднені плану-
вальним принципам ранньохристиянської епохи.
В XV – XVI ст. ім’я «лавра» поступово набуває загальновжива-
ного (рос. «нарицательного»), абстрактного значення і викорис-
товується як соціальний маркер великих православних монас-
тирів, передусім у Північно-Східній Русі, зокрема Чудівського
в Москві, Юр’єва та Антонієва в Новгороді, Савиного
Сторожевського, Білозерського Кирилова, Глушицького та ін-
ших. Водночас у Південній Русі єдиною «лаврою» лишалася
Києво-Печерська обитель, що було пов’язано з несприятливи-
ми політичними та конфесійними умовами, які склалися в цьо-
му регіоні впродовж XIV – XVI ст.. Утім вимушена духовна ізо-
ляція у ворожому латинському середовищі надала Печерському
монастирю й суттєві переваги: якщо в Московії слово «лавра»
з часом повністю знебарвилося і знецінилося, то в українських
землях воно поступово отримало значення найвищого хариз-
матичного ступеня і почесного титулу, які засвоювалися кі-
новіальним обителям. Офіційне закріплення цього звання за
Печерським монастирем відбулося в 1596 р. за повелінням кон-
стантинопольського патріарха Ієремії. Згодом цей титул під-
твердив московський патріарх Іоаким (18.IV.1688) і російський
цар Петро I (31.V.1688, 16.X.1720)44.
214
1. Полный православный богословский энциклопедический сло-
варь. – СПб., 1991. – Т. 2. – Стб. 1505.
2. «Вулиця», пізнішого часу (з IV ст. до н.е.) «дорога в лощині, про-
хід» (Вейсман А.Д. Греко-русский словарь. – М., 1991. – Стб 752 (ре-
принтне видання 1899 р.) Порівняй з іншим, менш вдалим перекла-
дом: «лавра – це група або шерега (рос. вереница) чернечих келій (a
row of monastic cells), завсідники яких не живуть спільним життям»
(Evangelinus Apostolides Sophocles. Greek Lexicon of the Roman and By-
zantine Periods. – Hildesheim-Zurich-New York, 1992. – P.707). Показо-
во, що в англійській мові слово «row» має також значення «вулиця,
утворена двома рядами будинків».
3. Hirschfeld Y. The Judean Desert Monasteries in the Byzantine Period.
– Yale University Press. New Haven and London, 1992. – P. 20 next.
4. Оболенский Дм. Византийское содружество наций. Шесть визан-
тийских портретов. – М., 1998. – С. 312.
5. Рансимен С. Восточная схизма. Византийская теократия. – М.,
1998. – С. 200.
6. Хольц Леонард. История христианского монашества. – СПб.,
1993. – С. 51.
7. Беляев Л. Христианские древности. – М., 1998. – С. 152, прим. 38.
8.Цит. за: Георгій Федотов. Християнство Київської Русі // Людина
і світ. – 2001. – № 8. – С. 4.
9. Цит. за: Щапов Я.Н. Государство и церковь Древней Руси X–XIII
вв. – М., 1989. – С. 200.
10. Talbot A.M., Kazhdan P. Lavra // The Oxford Dictionary of Byzanti-
um. Vol. 2. – New York-Oxford. Oxford University Press, 1991. – P. 1190.
11. Patrich J. Sabas, Leader of Palestinian Monasticism, Fourth to Seve-
nth Centuries. – Dumbarton Oaks Research Library and Collection. Was-
hington, 1995. – P. 3, 13, 32, 122.
12. Hirschfeld Y. Вказ. праця. – P. 19, 31, поз. 5.
13. Там само. – P. 19-20, 31.
14. Там само. – P. 49, 32, fig. 11.
15. Там само. – P. 34, 48, fig. 25.
16. Казанский П.С. История православного монашества на Востоке.
– М., 2000. – Ч. 2. – С. 56-72.
215
17. Парафіяльний устрій Олександрії детально описано в кн.: Архи-
еп. Лоллий. (Юрьевский). Александрия и Египет. – СПб., 2001. – С.
272-273.
18. Тулешков Н. Архитектура на българските манастира. – София,
1989. – С. 141, 145.
19. Meyer Ph. Die Haupturkunden fur die Geschichte der Athoskloster.
– Leipzig, 1894. – S. 28.
20. Успенский П. История Афона. – К., 1877. – С. 39; Афонский па-
терик. – М. 1897. – Ч. 2. – С. 34-35, 38.
21. Каждан А.П. Византийский монастырь XI–XII вв. как социаль-
ная группа // Византийский временник. – 1971. – Т. 31. – С. 53.
22. Talbot A.M., Kazhdan P. Там само.
23. Виноградов А.Ю., Гайдуков Н.И. Тропа над пропастью. Пещер-
ный монастырь на северном обрыве городища Тепе-Кермен // Сугдей-
ский сборник. I. К.;– Судак, 2004. – С. 13-35.
24. Там само. – С. 27.
25. Бобровський Т. Київська Лавра (до питання культурно-істо-
ричної інтерпретації) // Могилянські читання. Мат. наук. конф. – К.,
1999. – С. 21.
26. Там само. – С. 21-22.
27. Руденок В.Я. Чернігівський Богородична лавра // Могилянські
читання 2000 р. Києво-Печерська лавра в контексті світової історії. Зб.
наук. пр. – К., 2001. – С. 254.
28. Каждан А.П. Вказ. праця. – С. 53-54.
29. Уявлення про те, що монастир виник в 30-і рр. XI ст., з’явило-
ся під впливом міфологічних даних «Житія Антонія». Насправ-
ді його фундація цілковито пов’язана з епохою Ізяслава Ярославича.
На початку 1060-их рр. чернеча громада налічувала всього 12 іноків;
«множьство приходящихъ» з’явилося лише тоді, коли обитель стала
кіновіальною. Пор.: Шахматов А.А. Разыскания о древнерусских лето-
писях. – М., 2001. – С. 196–201. – §1917-11; Артамонов Ю.А. Пробле-
ма реконструкции древнейшего Жития Антония Печерского // Сред-
невековая Русь. – М., 2001. – Ч. 3. – С. 5-81.
30. Києво-Печерський патерик (далі ПКП). – К., 1991 (репринтне
видання 1931 р.). – С. 76.
31. Полное собрание русских летописей (далі ПСРЛ). – Т. 1. Лаврен-
216
тьевская летопись. – М., 1962. – Стб. 160; ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская
летопись. – М., 1962. – Стб. 149; ПКП. – С. 87; Памятники литературы
Древней Руси (далі ПЛДР). XI – начало XII века. – М., 1978. – С. 174;
ПЛДР. XII век. – М., 1980. – С. 456.
32. Орлов А.С. Владимир Мономах. – Л., 1946. – С. 134.
33. ПЛДР. – М., 1980. – С. 464, 466; ПКП. – С. 92, 93.
34. Мається на увазі проникнення до Східної Європи оригінальної лі-
тературної продукції з Балканського регіону, насамперед Болгарії, Сер-
бії та Візантії. Див.: Козак Н. Впливи візантійського ісихазму в Арсені-
ївській редакції Києво-Печерського патерика // Могилянські читання
1998 р. – К., 1999. – С. 76; її ж. До питання про набуття ймення «лавра»
Києво-Печерським монастирем // Лаврський альманах. К., 2001. – Вип.
5. – С. 63–68. Про другий південнослов’янський вплив див.: Соболевскй
А.И. Южнославянское влияние на русскую письменность в XIV–XV
веках. // Переводная литература Московской Руси XIV–XVII веков.
– СПб., 1903. – С. 1–14; Лихачев Д.С. Некоторые задачи изучения вто-
рого южнославянского влияния в России. – В кн.: Исследования по
древнерусской литературе. – Л., 1986. – С. 7–56; Грушевський М. Се-
редньоболгарські впливи. Відродження містики та її можливі відбиття
на Україні. // Історія української літератури. – К., 1995. – Т. V. Кн. 1.
– С. 7-30; Пелешенко Ю.В. Другий південнослов’янський вплив і укра-
їнська література кінця XIV–XV ст. // Писемність Київської Русі і ста-
новлення української літератури. Зб. ст. – К., 1988. – С. 138–166.
35. Мейендорф И.О византийском исихазме и его роли в культур-
ном и политическом развитии Восточной Европы в XIV в. // Тр. отде-
ла древнерус. письменности. – Т. 29. – Л., 1974. – С. 291–305.
36. Словарь древнерусского языка (XI–XIV вв.). – М., 1991. – Т. IV.
– С. 386.
37. ПЛДР. – М., 1980. – С. 24–115.
38. ПКП. – С. 1-194; ПЛДР. – М., 1980. – С. 412–623; Успенский сбор-
ник XII–XIII вв. Изд. О.А.Князевская и др. – М., 1971. – С. 71–135.
39. На думку дослідників, тут мається на увазі якийсь тверський
монастир – Отроч (Є.В.Бєлякова) або Богородичний на річці Шоші
(Є.Є.Голубінський).
40. Русская историческая библиотека. – Т. 6. Памятники древнерус-
ского канонического права. – Ч. 1. Памятники XI–XV вв. – СПб., 1880.
217
– Стб. 150–158; Голубинский Е.Е. История русской церкви. – Т. 2. Ч.
1. – М., 1900. – С. 111–115; Кучкин В.А. Источники «написания» мни-
ха Акиндина // Археографический ежегодник за 1962 год (к 70-летию
акад. М.Н.Тихомирова). – М., 1963. – С. 60-68; Белякова Е.В. Акиндин
// Православная энциклопедия. – М., 2000. – Т. I. – С. 394–395.
41. Залишаємо поза увагою всі згадки слова «лавра» (18 позицій) у ста-
рослов’янських книгах X–XI ст. балканського походження, що зустріча-
ються в перекладних агіографічних творах (зокрема в «Житії Сави Освя-
ченого») і презентують переважно давньоболгарську і давньосербську
книжну традицію, не засвідчену безпосередньо в східноєвропейському
ареалі. Див.: Старославянский словарь (по рукописям X–XI веков). / Под
редакцией Р.М.Цейтлин, Р.Вечерки и Э.Благовой. – М., 1999. – С. 303.
42. [Горский А.В.] Послание к Василию, архимандриту Печерскому
XII ст. // Творения св. отцев в русском переводе. – Т. 18. Прибавления.
Ч. 10. – М., 1851. – С. 347–357; Еремин И.П. Литературное наследие Ки-
рилла Туровского // Тр. отдела древнерус. литературы. – М.–Л.. 1956.
– С. 344–346; Понырко Н.В. Эпистолярное наследие Древней Руси XI–
XIII вв. Исследования, тексты, переводы. – СПб., 1992. – С. 166.
43. Энциклопедич. словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона. – СПб.,
1893. – Т. IX (17). – С. 124; Т. XXVa (50). – СПб., 1898. – С. 504; Т. XX-
VII (53). – СПб., 1899. – С. 150.
44. Митрополит Євгеній Болховітінов. Описание Киево-Печерской
лавры. // Вибрані праці з історії Києва. – К., 1995. – С. 302.
Eugene Kabanets
SACRAL TOPOS «LAURA» IN THE PECHERSK
HAGIOGRAPHY’S TRADITION: AN ORIGIN AND EVOLUTION
The article is investigated the internal contents of concept of «laure-
ls» and its historical evolution during epoch of a middle ages, first of all
in Kiev-Pechrsk tradition, it analysed the cases of use of this term in the
ancient rus’ literature and daily life.
|