Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)

На основі нових архівних даних і опублікованих матеріалів розглядаються заходи архівістів щодо упорядкування архівних документів у Західній Україні в повоєнні роки. Висвітлено характерні особливості тогочасної архівної роботи. Показано як позитивні зміни, що відбулися в архівній справі в цей періо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Мищак, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schriftenreihe:	Історико-географічні дослідження в Україні
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54056
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) / І. Мищак // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 218-228. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54056
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-540562014-01-30T03:10:45Z Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) Мищак, І. На основі нових архівних даних і опублікованих матеріалів розглядаються заходи архівістів щодо упорядкування архівних документів у Західній Україні в повоєнні роки. Висвітлено характерні особливості тогочасної архівної роботи. Показано як позитивні зміни, що відбулися в архівній справі в цей період, так і притаманні їй недоліки. Based on new archival data and published materials the measures of archivists concerning ordering the archival materials in the West Ukraine during postwar years are reviewed. Special features of archival development are presented. Such dificults and impediments which appeared on the way of the repid rewewal of archival work are shown. 2005 Article Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) / І. Мищак // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 218-228. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54056 930.25(477) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	На основі нових архівних даних і опублікованих матеріалів розглядаються заходи архівістів щодо упорядкування архівних документів у Західній Україні в повоєнні роки. Висвітлено характерні особливості тогочасної архівної роботи. Показано як позитивні зміни, що відбулися в архівній справі в цей період, так і притаманні їй недоліки.
format	Article
author	Мищак, І.
spellingShingle	Мищак, І. Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Мищак, І.
author_sort	Мищак, І.
title	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
title_short	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
title_full	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
title_fullStr	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
title_full_unstemmed	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
title_sort	упорядкування архівних документів у західній україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54056
citation_txt	Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) / І. Мищак // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2005. — Число 8. — С. 218-228. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT miŝakí uporâdkuvannâarhívnihdokumentívuzahídníjukraínídrugapolovina1940hperšapolovina1950hrr
first_indexed	2025-07-05T05:25:29Z
last_indexed	2025-07-05T05:25:29Z
_version_	1836783374968029184
fulltext	218 УДК 930.25(477) Іван Мищак УПОРЯДКУВАННЯ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА 1940-х – ПЕРША ПОЛОВИНА 1950-х рр.) На основі нових архівних даних і опублікованих матері- алів розглядаються заходи архівістів щодо упорядкуван- ня архівних документів у Західній Україні в повоєнні роки. Висвітлено характерні особливості тогочасної архівної ро- боти. Показано як позитивні зміни, що відбулися в архівній справі в цей період, так і притаманні їй недоліки. Д руга світова війна завдала величезної шкоди архівній справі України. Мільйони унікальних документів було знищено, а ті, що залишилися, внаслідок недбайливого зберігання, перетворилися в купи розсипу і стали недоступними для наукового використання. Одночасно за роки війни нагрома- дилася велика кількість документальних матеріалів, що вима- гали негайної концентрації як джерельна база для вивчення іс- торії цієї війни. Крім цього, упорядкування вимагав комплекс архівних матеріалів, що в роки війни був із різних причин виве- зений з архівів і розміщений у приміщеннях, не пристосованих для зберігання документів, або, взагалі, просто неба. Тільки за- вдяки перевезенню до архівосховищ ці документи вдалося вря- тувати від знищення. Результатом проведеної архівістами роботи стало зосеред- ження в архівосховищах України великої кількості унікальних у науковому відношенні фондів, але їх треба було зробити при- датними для наукової розробки й практичного використання. Труднощі полягали в тому, що всі документи були розкидани- ми та являли собою купи розсипу. Щоб їх використовувати, по- трібно було, у першу чергу, провести їх упорядкування (науко- 219 во-технічну обробку) – розділити окремі архівні матеріали по фондах і об’єднати їх у справи, визначити зміст, хронологічні межі документів тощо. Звичайно, архівісти приступили до впо- рядкування одночасно з концентрацією матеріалів до сховищ. Проте за браком кваліфікованих співробітників вдалося згро- мадити тільки незначну частину всіх сконцентрованих архівних документів. Та інакше й не могло бути, оскільки провідні архі- вісти розшукували архівні документи, які потрібно було зібрати по «гарячих слідах». Ситуація стала змінюватися на краще лише на початку 1946 року. Зокрема, на нараді начальників Архівних управлінь (АУ) союзних республік, крайових і обласних архівних відділів (АВ), що відбулася в квітні 1946 року в Москві, обговорювався стан архівної справи та завдання архівних установ у післявоєн- ний період. Учасники наради відзначили, що в тих регіонах, які були окуповані загарбниками й перебували в районі бойових дій, стан архівної справи залишався катастрофічним. Тому го- ловним завданням на даному етапі розвитку архівного будівни- цтва було визнано повне впорядкування архівних фондів. Важливість і невідкладність цього завдання, як справедливо відзначив у своєму дослідженні О.Г.Мітюков1, зумовлювали- ся необхідністю зробити архівні фонди доступними для вико- ристання в інтересах розвитку народного господарства, науки і культури. Адже під час війни основні довідники по фондах дер- жавних архівів УРСР – описи – частково загинули або були пошкоджені, самі документи внаслідок багатьох переміщень перетворилися на купи розсипу, який вимагав швидкого роз- бирання, систематизації та описування. Особливо у складному стані опинилися документи дорадянського періоду в архівах за- хідних областей, які ще з довоєнного часу не були впорядковані. Так, наприклад, у Чернівецькому облдержархіві були відсутні описи на 90% документів. Упорядкування документів усклад- нювалося ще й тим, що переважна їх більшість була на німець- кій, польській, румунській, угорській та інших мовах. НКВС СРСР і УРСР проявляв особливу цікавість до цих документів, вимагаючи їх розробки з оперативною метою. 220 На початку 1948 року в західних областях України у роз- сипу перебувало ще 474 тонни документів, із них 230 тонн – у Львівському облдержархіві. Впорядкування фондів в ар- хівах Західної України йшло особливо повільно через брак досвідчених архівістів. Так, у Закарпатському облдержархіві на цей час було розібрано по фондах лише 25% документів. У Дрогобицькому облдержархіві із 269379 од. зб. у 1947 році було впорядковано лише 3877 од. зб.2 Не набагато кращим було ста- новище і в інших державних архівах регіону. Повільно йшла робота по створенню науково-довідкового апарату (НДА) ар- хівів, низьким залишався рівень науково-технічної обробки документів. Це явище було характерним не тільки для архівів Української РСР, а й архівів СРСР у цілому. У зв’язку з цим ГАУ МВС СРСР видало наказ № 155 від 5 серпня 1948 року «Про заходи по поліпшенню якості науково-технічної оброб- ки документальних матеріалів і описів у державних архівах СРСР». У ньому відзначалося, що в багатьох архівах допущено помилки при впорядкуванні документів, причиною чого стала неналежна кваліфікація архівістів. Одночасно ставилася вимо- га виправити становище вже протягом найближчих років. Для виконання указу в більшості державних архівів України було створено спеціальні групи контролю з найбільш кваліфікова- них співробітників, які займалися переглядом уже впорядко- ваних архівних документів і, у разі необхідності, вносили до- повнення чи виправлення. Саме завдяки кваліфікованій роботі груп контролю в архівах вдалося помітно поліпшити рівень на- уково-технічної обробки документальних матеріалів і якість складання описів фондів. Проте для остаточного впорядкуван- ня документів необхідно було провести величезну методичну і практичну роботу. Для надання методичної допомоги державним архівам Західної України АУ МВС УРСР підготувало спеціальну «Інструкцію по впорядкуванню документальних матеріалів, що утворилися в системі діловодства колишніх австрійських, польських, румунських і чеських установ»3. З цією ж метою на початку жовтня 1949 р. у Львові було проведено регіональну 221 науково-методичну нараду керівних і наукових співробітників архівів західних областей України, на якій обговорено вище- названу інструкцію, а також питання, пов’язані з науково-тех- нічною обробкою фондів, сконцентрованих у цих архівах (уні- фікація назв фондів адміністративних установ, обговорення колишніх австрійської і польської систем діловодства, які зна- чно відрізнялися від системи справочинства Російської імпе- рії, обмін досвідом у справі організації роботи з науково-тех- нічної обробки фондів і т.д.)4. Для надання науково-методичної й практичної допомоги у впорядкуванні архівних матеріалів співробітники АУ МВС УРСР виїжджали в окремі державні архіви і виступали там із лекціями та проводили науково-прак- тичні семінари для підвищення ділової кваліфікації співробіт- ників архівів. Одночасно проводилися виробничі навчання, по- ліпшувалася якість науково-технічної роботи в архівах тощо. Усе це давало певні результати і сприяло упорядкуванню ар- хівних документів. Протягом 1949 р. АУ МВС України обстежило майже всі цен- тральні й обласні державні архіви. Головна увага при перевірці приділялася якості науково-технічної обробки архівних доку- ментів. Але незважаючи на те, що на виконанні цієї роботи було зосереджено висококваліфіковані архівні співробітники, ре- зультати перевірки показали, що значна кількість документів залишається невпорядкованою. Стало зрозуміло, що з такими темпами роботи архівні фонди ще впродовж тривалого часу бу- дуть непридатними для наукового використання. У зв’язку з цим МВС СРСР 16 жовтня 1950 р. видало наказ № 0707 «Про заходи по завершенню науково-технічної обробки і поліпшенню умов зберігання документальних матеріалів у дер- жавних архівах»5, який зобов’язував архівістів прискорити впо- рядкування фондів. Для оперативного виконання цього наказу була створена спеціальна комісія на чолі з міністром внутрішніх справ Української РСР генерал-лейтенантом Т.Строкачем, яка з 24 жовтня до 2 листопада 1950 р. провела вивчення стану до- кументальних матеріалів та умов їх зберігання в державних ар- хівах України6. Представники комісії виїжджали для ознайом- 222 лення зі станом справ до більшості обласних державних архівів. Комісія встановила, що тільки 12 державних архівів повністю впорядкували свої документи, а ще 10 держархівів планува- ли закінчити обробку матеріалів у 1950 р. За висновками ко- місії було підготовлено доповідну записку, згідно з якою най- більше невпорядкованих документів зберігалося у Львівському, Чернівецькому, Закарпатському і Київському облдержархівах та філіалі ЦДІА в м. Львові, де загальна кількість невпорядко- ваних матеріалів на час перевірки складала 6917000 справ і 560 тонн розсипу7. (Усього за даними цієї ж доповідної записки в держархівах України на 1 січня 1950 р. було сконцентровано 21869000 справ і 730 тонн розсипу). Із загальної кількості архів- них документів оброблено було тільки 10395725 од. зб., тобто менше половини документів. Так, у Закарпатському обласному державному архіві і його філіалі в м. Мукачево за 1947 – 1949 роки було впорядковано лише 9404 од. зб8. Зважаючи на такий стан справ, у 1950 році було видано нову «Інструкцію про впорядкування документальних матеріа- лів, сконцентрованих у державних архівах західних областей УРСР», яка значно доповнила попередні методичні рекомен- дації. Зокрема, пропонувалося перекинути всіх співробітни- ків архівів на завершення науково-технічної обробки докумен- тальних матеріалів, а всі інші роботи в архіві, які не пов’язані з упорядкуванням документів, тимчасово припинити. За роз- робленим планом опрацювання архівних фондів мало завер- шитись у 1951 – 1952 рр., лише для Львівської, Чернівецької й Закарпатської областей встановлений термін продовжено до 1953 року. Для прискорення науково-технічної обробки матеріалів ви- ділили певні кошти. Так, на впорядкування архівних фондів у західних областях України на 1951 – 1952 рр. було виділено близько 1,5 млн. крб. та залучено понад 100 співробітників з ін- ших підрозділів МВС та архівів інших областей. Такі заходи дали деякі позитивні результати. Якщо в 1951 р. у Львівському облдержархіві було невпорядкованих 148 тонн розсипу й близь- ко 3 млн. од. зб. документальних матеріалів та вся друкована лі- 223 тература науково-довідкової бібліотеки (НДБ), то вже в 1952 р. було оброблено 2603695 од. зб. і понад 32 тонни розсипу, а над обробкою документів тут працювало 68 співробітників. В інших архівах справи просувалися дещо повільніше, але результати і тут були помітними. Так, на 1 січня 1951 р. у центральних і об- ласних державних архівах УРСР та їх філіалах було зосеред- жено 22 млн. од. зб. і близько 600 тонн розсипу документів, із них невпорядкованими (згідно з відомостями держархівів) – 12071125 од. зб.9, а вже на 1 січня 1952 року невпорядкованими залишалися 8387715 од. зб. і 257 тонн розсипу, в основному у Львівській, Чернівецькій і Закарпатській областях10. Для заохочення понаднормової роботи в позаурочний час було введено додаткову оплату. Так, лише у Львівському об- лдержархіві з 1951 до 1954 року включно було використано 300 тис. крб. таких коштів. За рахунок цієї суми піддано науко- вій обробці 15 тонн розсипу, складено 230 тис. заголовків і за- інвентаризовано 221 тис. од. зб.11 Проте досягнути запланова- них результатів так і не вдалося, оскільки в архівах не вистачало кваліфікованих архівістів, а користі з переведених з інших під- розділів МВС співробітників було мало, оскільки вони не були фахівцями в архівній справі. Через великий обсяг робіт державні архіви проводили оброб- ку документів за скороченим циклом: переробляли заголовки лише у випадку явної невідповідності змісту документів, крайні дати справ уточнювали лише в разі їхньої відсутності на титуль- них аркушах, а внутрішню систематизацію й нумерацію арку- шів не робили взагалі. Лише після закінчення первинного впо- рядкування документів архіви приступили до вдосконалення науково-технічної обробки фондів. Звичайно, прискорені темпи опрацювання архівних докумен- тів мали й негативні наслідки. Зосереджуючи зусилля на нау- ково-технічній обробці матеріалів, архіви послабили роботу на інших напрямах. За вказівкою директивних органів на впо- рядкування фондів перекинули навіть тих архівних працівни- ків, які не мали відповідної кваліфікації й не могли бути ви- користані при науково-технічній обробці документів. Про це 224 свідчить лист начальника АВ УМВС по Чернівецькій області О.О.Горячкіна, написаний у грудні 1950 року начальнику АУ МВС УРСР С.Д.Пількевичу: «Виконуючи Вашу вказівку, в облдержархів мною уже пере- кинуті: завідуючий міським архівом та інспектор міськархіву. Обоє не знають іноземних мов і на впорядкуванні не можуть бути використані... . Одночасно ставлю до відома, що мною припиняється прийом матеріалів із міських установ, тому що цього немає кому роби- ти, припиняється видача консультацій міським установам, при- пиняється вихід співробітників у міські установи по експертизі і дача заключень по присланих відбіркових списках, припиня- ється перевірка поточного діловодства й архівів міських уста- нов, підприємств і організацій»12. Така ж ситуація склалася і в інших архівах. Але незважаючи на труднощі і недоліки в роботі, вже в 1953 році державні ар- хіви України в основному закінчили впорядкування докумен- тальних матеріалів, що дозволило залучити до наукового обігу тисячі цінних документів, які значно збагатили джерельну базу національної історичної науки. У 1954 – 1955 рр. робота по впорядкуванню документів про- довжувалася лише в держархівах Закарпатської області, част- ково в Ізмаїльському та Чернівецькому облдержархівах, які працювали над науково-технічною обробкою документів, пере- даних із Румунії. Усього ж протягом 1946 – 1955 рр. у держав- них архівах із постійним фондовим складом було улагоджено за скороченим циклом 9 млн. справ, удосконаленою науково-тех- нічною обробкою – 1,6 млн. справ. Ще 1,4 млн. справ було ула- годжено в районних і міських державних архівах13. Але частину матеріалів так і не було оброблено. Державні архіви замовчува- ли це в своїх звітах, намагаючись пошвидше доповісти про ви- конану роботу. Ситуація з упорядкуванням документів партійних архівів була значно гіршою. Із загальної кількості 2047481 справ, які згідно зі звітом сектору партархіву Інституту історії партії ЦК Компартії України перебували на зберіганні в партархівах на 1 225 січня 1953 р., було опрацьовано 1755673 справи (близько 80%)14. Головною причиною цього була нестача кваліфікованих кадрів. Зокрема, у більшості партархівів було лише по одному науково- му співробітнику, а в деяких архівах західних областей України посада наукового співробітника взагалі не була передбачена. У результаті цього партархіви не мали змоги проводити повноцін- ну наукову роботу, а впорядкування документів та організація їх використання велися повільно і то не в усіх архівах. Одночасно з улагодженням архівних фондів архівісти вели ро- боту по експертизі цінності документальних матеріалів, оскіль- ки разом з унікальними документами в архівах було сконцен- тровано чимало матеріалів, що не мали важливого наукового значення, бо в період масової концентрації вони поступали до сховищ без будь-якої експертизи. Такі матеріали лише займали місце, не даючи можливості зберігати в архівосховищах дійсно цінні документи. Для проведення експертизи цінності документів наказом мі- ністра внутрішніх справ № 121 від 6 квітня 1946 р. була створе- на експертно-перевірочна комісія (ЕПК), яку очолив кандидат історичних наук А. Й. Грінберг – завідувач відділу комплек- тування УДА МВС УРСР і, одночасно, викладач кафедри ар- хівознавства та допоміжних історичних дисциплін КДУ ім. Т.Г.Шевченка. До складу комісії увійшли Ф.П.Шевченко, В.І.Стрельський (викладачі тієї ж кафедри університету й ар- хівісти-практики), А.Д.Ярошенко, Г.С.Пшеничний та інші до- свідчені архівісти15. Згодом такі ж комісії було створено в усіх центральних та об- ласних державних архівах. Особливо велика робота по експер- тизі документів була проведена в західних областях України, де зберігалося багато другорядних документів колишніх австрій- ських, польських, румунських, чеських і угорських установ. Так, лише у Львівському обласному державному архіві з 1947 по 1949 рік ЕПК перевірила й здала в утиль 89 тонн і 890440 од. зб. документів, Закарпатським облдержархівом з 1946 по З0 верес- ня 1949 р. було здано в утиль 1305285 од. зб. і 150930 кг. розси- пу, Станіславським облдержархівом з 1945 по середину 1949 р. 226 – 440200 од. зб.16 У цілому по Україні до 1956 р. було здано в утиль велику кількість архівних документів, що не мали важ- ливого науково-практичного значення. Завдяки цьому архіви змогли прийняти до сховищ мільйони документів надзвичай- ної ваги. Проте часто траплялися випадки, коли через поверхнево про- ведену експертизу знищувалися унікальні матеріали. Ліквідація цінних документів відбувалася і через відсутність критеріїв їх оцінки. Особливо це характерно для обласних і міськрайдер- жархівів, співробітники яких не мали відповідної кваліфікації для проведення експертизи документів. Що стосується партій- них архівів республіки, то в них експертиза документів не про- водилася фактично до 1956 р., а передачі на постійне зберіган- ня підлягали всі наявні документи партійних і комсомольських організацій, починаючи з районного рівня. Одними з останніх включилися в справу комплектування і впорядкування документів філіал Центрального державного іс- торичного архіву (ЦДІА) УРСР у Львові та Центрального дер- жавного архіву кінофотофонодокументів (ЦДАКФФД) УРСР у Києві, бо основні фонди цих архівів були вивезені загарбни- ками з України в роки війни і повернуті до архівів лише в 1945 – 1947 рр. Тільки з цього моменту архіви розпочали повноцінну роботу. Проте вже на 1 січня 1948 року у філіалі ЦДІА УРСР у Львові нараховувалося 118 фондів обсягом 41596 справ і 9970 кг розсипу. З них повністю упорядкованими були 109 фондів обсягом 20999 справ, і на всі фонди заведено НДА17. Багато документів профілю архіву було виявлено серед фондів ін- ших архівів і музеїв. Так, лише в 1947 р. зі Львівського облдер- жархіву філіал ЦДІА отримав 2 фонди: «Ставропігійський ін- ститут» (у кількості 1500 кг розсипу) і «Народний інститут у Львові – 1849 – 1939 роки» (у кількості 2477 кг розсипу). Крім цього, Львівський історичний музей передав архіву 500 кг. розсипу документів (5 фондів), включаючи частину фонду Ставропігійського інституту, фонд «Галицько-Руська Матиця» та інші18. Ці матеріали мають величезне значення для вивчення національно-визвольного руху на Західній Україні, становища 227 освіти, культури в краї тощо. Тому й сьогодні активно викорис- товуються дослідниками. Отже, питання впорядкування архівів особливо гостро по- стало в перші повоєнні роки. Воно було зумовлено тим, що ве- лику кількість архівних фондів було знищено органами радян- ської влади при відступі на початку війни. Ще більше архівних матеріалів втрачено в ході бойових дій, значна частина доку- ментів була пошкоджена або вивезена загарбниками. Крім цьо- го, за роки війни згромадилася велика маса документів, які ви- магали дослідження окупаційного періоду та воєнної історії. Відсутність приміщень в архівах та мала площа архівосховищ призвели до того, що багато документів було звалено у штабелі без будь-якої систематизації. У такому вигляді вони стали не- придатними для наукового використання. Усі наявні матеріа- ли потрібно було якнайшвидше упорядкувати. Обсяг роботи був величезним. Тому на впорядкування фондів виділено до- даткові кошти й перекинуто співробітників з інших архівів та підрозділів МВС. Такі форсовані методи роботи мали свої як позитивні, так і негативні сторони. Позитивним було те, що до кінця 1953 р. більшість наявних документів було впорядковано. Але переведення архівістів з інших архівів мало і ряд недоліків. Багато з них були некомпетентними й не могли бути викорис- тані при науково-технічній обробці документів. Водночас при- зупинилася робота, яку вони проводили в своїх архівах: видача довідок, експертиза цінності документів і комплектування архі- вів, надання методичної допомоги й перевірка роботи відомчих архівів, що мало негативні наслідки для їх подальшої роботи. Проте, незважаючи на перелічені недоліки, завдяки повоєнно- му масовому впорядкуванню архівних матеріалів до наукового обігу було залучено багато унікальних документів, які збагати- ли українську історію та культуру. 1. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні.1917- 1973. – К.: Наук. думка, 1975. – С. 157. 2. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України ( далі – ЦДАВО України).– Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 334.– Арк. 27. 228 3. ЦДАВО України.– Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 527.– Арк. 45. 4. Там само.–Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 527.–Арк. 45. 5. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 529.– Арк. 2. 6. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 529.– Арк. 2. 7. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 529.– Арк. 3. 8. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 425.– Арк. 127–128. 9. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 623.– Арк. 150. 10. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 623.– Арк. 150. 11. Бутич И. Л. Использование документальных материалов госу- дарственных архивов УССР в научных и народнохозяйственных це- лях // Научно-информационный бюллетень АУ УССР. – 1954. – № 2. – С. 65-66. 12. ЦДАВО України. Ф. 14. – Оп. 2. – Спр. 529. – Арк. 51-52. 13. Мітюков О.Г. Вказ.праця. – С. 159. 14. Центральний державний архів громадських організацій Украї- ни.– Ф. 39.– Оп. 3.– Спр. 763.– Арк. 13. 15. ЦДАВО України.– Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 150.– Арк. 4. 16. Там само. – Ф. 14.– Оп. 2.– Спр. 438.– Арк. 21, 34, 49. 17. Там само. – Ф. 14.– Оп. 3.– Спр. 3.– Арк. 28–29. 18. Там само. – Ф. 14.– Оп. 3.– Спр. 3.– Арк. 29. Ivan Myshchak ON ORDERING THE ARCHIVAL MATERIALS IN THE WEST UKRAINE (SECOND HALF 40-s’ – FIRST HALF 50-s’) Based on new archival data and published materials the measur- es of archivists concerning ordering the archival materials in the West Ukraine during postwar years are reviewed. Special features of archival development are presented. Such dificults and impediments which app- eared on the way of the repid rewewal of archival work are shoun.

Упорядкування архівних документів у Західній Україні (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)

Institution

Ähnliche Einträge