Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького

Стаття пропонує деякі гіпотези щодо обставин поховання та місцезнаходження могили гетьмана. Автор піддає сумніву існуючу версію стосовно поховання Богдана Хмельницького та висовує версію про можливе поховання гетьмана в одному з підземель поблизу церкви св. Іллі, про існування яких не було дост...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Новик, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:Історико-географічні дослідження в Україні
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54214
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького / М. Новик// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 204-210. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-54214
record_format dspace
spelling irk-123456789-542142014-01-31T03:11:06Z Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького Новик, М. Стаття пропонує деякі гіпотези щодо обставин поховання та місцезнаходження могили гетьмана. Автор піддає сумніву існуючу версію стосовно поховання Богдана Хмельницького та висовує версію про можливе поховання гетьмана в одному з підземель поблизу церкви св. Іллі, про існування яких не було достовірних відомостей. Гіпотеза спирається на результати літньої експедиції Інституту археології НАНУ 2005 р. The article suggests a number of hypotheses on the circumstances and location of the hetman’s grave. The author doubts the existing versions of B. Khmelnytskyj’s burying. He puts forward an idea that the grave is in the crypt of st. Illya Church in Subotiv. The reasons of the delay and the secrecy of the hetman’s funeral are substantiated in the article. The following hypothesis is supported by the expedition of the scholars of the Institute of Archaeology in summer 2005. 2009 Article Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького / М. Новик// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 204-210. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54214 903.5 Б. Хмельницький uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Стаття пропонує деякі гіпотези щодо обставин поховання та місцезнаходження могили гетьмана. Автор піддає сумніву існуючу версію стосовно поховання Богдана Хмельницького та висовує версію про можливе поховання гетьмана в одному з підземель поблизу церкви св. Іллі, про існування яких не було достовірних відомостей. Гіпотеза спирається на результати літньої експедиції Інституту археології НАНУ 2005 р.
format Article
author Новик, М.
spellingShingle Новик, М.
Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet Новик, М.
author_sort Новик, М.
title Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
title_short Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
title_full Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
title_fullStr Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
title_full_unstemmed Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького
title_sort обставини поховання і місцезнаходження могили богдана хмельницького
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54214
citation_txt Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького / М. Новик// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 204-210. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv AT novikm obstavinipohovannâímísceznahodžennâmogilibogdanahmelʹnicʹkogo
first_indexed 2025-07-05T05:35:50Z
last_indexed 2025-07-05T05:35:50Z
_version_ 1836784026300448768
fulltext 204 УДК 903.5 Б. Хмельницький Михайло Новик ОБСТАВИНИ ПОХОВАННЯ І МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ МОГИЛИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Стаття пропонує деякі гіпотези щодо обставин поховання та місцезнаходження могили гетьмана. Автор піддає сумніву існуючу версію стосовно поховання Богдана Хмельницького та висовує версію про можливе поховання гетьмана в одному з підземель поблизу церкви св. Іллі, про існування яких не було достовірних відомостей. Гіпотеза спирається на результати літньої експедиції Інституту археології НАНУ 2005 р. Т ема дослідження обумовлена необхідністю встановлення об’єктивної картини обставин поховання Богдана Хмель- ницького та подальшої долі його могили, стосовно яких майже не існує достовірних відомостей. Б.Хмельницький був і залишається найвидатнішою особою не тільки своєї епохи, але й всього національно-визвольного руху українського народу та багатосотлітнього процесу формування української нації. Мармурова плита, що покладена в 1954 р. в церкві св. Іллі в с. Суботів, свідчить про поховання Б.Хмельницького, але жодна з археологічних експедицій 50–70-х рр. Р. А.Юри, П. А.Горішнього1 та інших, що мала на меті знайти і дослідити поховання гетьмана, не змогла підтвердити факт наявності поховання ані під плитою, ані в будь якому іншому місці. До цього часу, не знайдено жодних письмових свідчень сучасників про процедуру поховання, попри те, що останні дні гетьмана описані досить детально, зважаючи на історичне значення подій, які розгорталися по його смерті. Є ві- домості про «діаріуш» Самуїла Зорки, особистого секретаря ро- дини Хмельницького, з якого було зроблено копію, але, яка як і оригінал, вважається втраченою2. Поки що не знайдено достовір- них відомостей про процедуру поховання і облаштування могили ні в листах Лазаря Барановича, ні в кореспонденції Івана Вигов- 205 ського, хоча ці люди, як і Зорка, були сучасниками подій і при- ймали безпосередню участь у поховальному обряді. Сучасна версія поховання та подальшого розорення могили походить з нечисленних літописних свідчень, які хоч і були на- писані сучасними авторами, але вони, вочевидь, не були безпо- середніми свідками подій, і тому достовірність наведеної в них інформації викликає певні сумніви. Так, версія з літопису Ріге- льмана3 про те, що польський шляхтич Чарнецький, розлюче- ний невдалими діями проти кошового отамана Сірка, в 1664 р. спалив хутір, а кістки гетьмана і його сина просто викинув з мо- гили, – при більш поглибленому вивченні питання, видається досить поверхневою. По-перше, тому, що навіть в ті воєнні часи існував неписаний кодекс військової етики, за яким не вбивали, за рідким винятком, тих, хто складав зброю під час битви і дава- ли змогу викупити себе з полону, а після битви, ховали не тіль- ки своїх загиблих, але й супротивника, віддаючи належну шану військовій старшині. По-друге, незважаючи на загальноприйня- ті, для того часу, руйнування та спалення захоплених міст, сіл, фортець нам невідомі свідчення, принаймні до цього часу, про знищення кладовищ, або цілеспрямовану наругу над могилами видатних діячів, за винятком, мабуть, тільки могили Мазепи. Польський шляхтич Чарнецький мав би дотримуватися непи- саного військового кодексу, згідно якого він міг би пограбувати та спалити хутір і замок, але навряд чи несанкціоновано вчинив наругу над могилою гетьмана і його сина, при чому сама кам’яна церква під час пожежі та руйнування лишилась неушкодженою. Малоймовірно, щоб Чарнецький мав особисту образу на гетьма- на, бо коли Б.Хмельницький захопив його в полон під Жовтими Водами, то Чарнецький був відпущений до Чигирина без будь- якої кривди, образ і за традицією йому, як і іншим, була надана можливість викупити себе з полону4. Таким чином, версія Ріге- льмана про наругу над могилою гетьмана «оскаженілого від люті шляхтича», виглядає досить сумнівною. Цій справі – від похорон гетьмана до «розорення» його могили, притаманна одна спільна риса – майже повна відсутність письмових свідчень сучасників про ці, без сумніву, важливі події. Звичайно, можна припустити, 206 що під час активних бойових дій Чарнецький не залишив ніяких письмових свідчень на кшталт щоденника, або «діяриуша», або навіть військового рапорту про таку важливу історичну «акцію». Це можливо. Але що трапилося з іншими свідченнями про похо- вання Б.Хмельницького? Невже архієпископ Л.Баранович, відо- мий своїми друкованими працями з теософії, не залишив жодної згадки про похорон гетьмана, який за 3 місяці до смерті підписав універсал про його право власності на майно Чернігівської єпа- рхії5 і тіло якого він особисто супроводжував з Чигирина в Су- ботів, виконуючи останню волю Богдана-Зиновія?! 6 Збереглися листи І.Виговського до воєводи Зюзина, в яких він сповіщає про дату смерті гетьмана і про майже місячне очікування поховання7. А через 3 дні після поховання – 29. 08. 1657 р. він, уже гетьман, підписує одним з перших, універсал, яким не тільки підтверджує попереднє право власності Барановича на майно Чернігівського монастиря, але й надає право власності на маєтності Новгород- Сіверської єпархії8. Це може свідчити про те, що Баранович осо- бисто приймав участь не тільки у перевезенні тіла з Чигирина до Суботова, але й про участь безпосередньо у процедурі поховання, і при цьому він не залишив про це жодної згадки?! Так само і ге- неральний писар Війська Запорозького і, невдовзі по смерті Зіно- вія, новообраний гетьман І.Виговський, людина високоосвічена, не залишив по собі ніяких особистих архівів, спогадів, листів. З десяток універсалів загального змісту, що зберігаються в ЦДІАК України, кілька листів з «Актів Південно-Західної Русі» не міс- тять жодного пояснення причин стосовно майже місячного очі- кування похорон. Зважаючи на напружену політичну ситуацію з приводу неповноліття Юрія Хмельницького та його фактичну не- здатність до керівництва державою, місячний термін очікування поховання, а відтак і вирішення подальшої долі гетьманства, по- винні були б мати вагомі причини. Інформація про такі причини могла б знаходитися в архівах Польщі, Швеції, Росії, Туреччини. Дипломатичні представники майже всіх цих країн були в Чиги- рині під час смерті гетьмана і тому, вони могли б бути присутніми і під час поховання, і за обов’язком своїм, мали б дати детальний опис події і присутніх. Але, на жаль, про такі описи невідомо. 207 Шукаючи відповіді на це запитання можна зробити припу- щення, що перенесення тіла в Суботів, при якому була присут- ня безліч люду9, і поховання тіла, про яке, поки що, не знайде- но жодних документальних свідоцтв, – не одна і та сама подія. Якщо церква була збудована за життя гетьмана як родинна по- ховальна церква Хмельницьких, то які приготування проводи- лися протягом майже місяця і як, до речі, вдалося зберегти тіло під час серпневої спеки? Імовірно припустити, що церква не була добудована на час смерті гетьмана. На користь цієї версії свідчить те, що єдиний свідок будівни- цтва церкви, що залишив письмові свідоцтва про це, – Павло Алеппський, який відвідував Суботів у серпні 1656 р.10, спілку- вався з вдовою Тимоша Хмельницького, служив службу в де- рев’яній церкві св. Михайла, де був похований Тиміш, і бачив як будується кам’яна церква св. Іллі. При цьому, він був враже- ний величезними розмірами каміння, що його гетьман привіз з розореної неподалік мусульманської мечеті. Вражаюче велике каміння навряд чи могло бути покладене у верхів’я стінової кла- дки. Скоріше, воно могло бути використано на рівні фундаме- нту і це менш ніж за рік до смерті! А зважаючи на такий термін як будівельний сезон, то часу на добудову лишалося небагато. Навіть зараз, при більш м’якому кліматі, будівельний сезон за- кінчується в жовтні і починається в травні, здебільшого після Великодня. Беручи до уваги люті морози, про яких писав Боп- лан у відомому описі України11, то з серпня 1656 р. гетьман мав не більше 2 місяців на добудову, і з травня 1657 – ще 2–3, при цьому, з початку року він вже був тяжко хворий і, вірогідно, мав багато інших більш важливих справ. Таким чином, на добудо- ву церкви гетьман мав загалом від 2 до 5 місяців, і цього мог- ло виявитися замало, що, відповідно, могло стати причиною за- тримки поховання. З іншого боку, не обов’язково, щоб гетьман особисто займався цим питанням. Це могло б бути доручено ко- мусь з родини, або якомусь виконавцю. Але, якщо все ж таки припустити, що церква була побудова- на ще за життя гетьмана в 1656 р., і якщо, ані в вітчизняних, ані в іноземних архівах не знайдеться жодного свідчення сучасни- 208 ків, що були присутні безпосередньо при похованні, – то можна припустити іншу версію, за якою власне поховання відбувало- ся за участю обмеженого кола наближених осіб та близьких ро- дичів, які навмисно, може за попередньою згодою, не залишили ніяких письмових свідчень, а місячне очікування поховання, в такому разі виправдовувалось приготуванням якогось спеціа- льного приміщення, яке могло б зберегти таємницю поховання гетьмана. Беручи до уваги політичну нестабільність, в яку мог- ла потрапити і, врешті, потрапила Україна після смерті Б.Хме- льницького, таке рішення могло б бути цілком виправданим, як, власне, і поки що не підтверджена версія про його пізніше пере- поховання. Таким чином, якби Чарнецький або будь-хто інший, хто захотів би зажити собі подібної «слави», вчинивши наругу над могилою гетьмана, то він може і викинув би чиїсь кості з могили, але навряд чи Б.Хмельницького. На користь цієї версії також може свідчити ряд фактів, що виявилися після детального обстеження церкви св. Іллі. За ре- зультатами проведення фізичних обмірів будівлі церкви вияви- лися, чомусь ніким раніше не помічені, але абсолютно очевидні архітектурні невідповідності про які йдеться далі. За припущенням Г.Н.Логвина, відомого дослідника архітек- турних особливостей українських середньовічних церков, і, зо- крема, Суботівської, про яку йдеться мова, ця церква є похо- вальною для родини Хмельницьких, але, на жаль, результати археологічних експедицій поки що не дали підстав ідентифіку- вати її як таку. Крім того, дослідник описуючи церкву і замчи- ще, згадує про підземні ходи, що вірогідно їх поєднували, знову ж таки, без будь-яких доказів. Крім того, він видає майже 2-ме- трове потовщення південно-західної стіни за будівельну тради- цію12, ігноруючи при цьому, що в такому самому потовщені про- тилежної північно-західної стіни облаштовано сходи на хори і горище, а сама південна стіна майже на 1 м довша за північну, і це при тому, що точність архітектурних елементів, які повторю- ються, дорівнює 1 см! Використовуючи сучасне пошукове обладнання, розвідуваль- ною експедицією інституту археології НАН України під керів- 209 ництвом Н.П.Шевченко, 24. 08. 05 р. було проведене ультразву- кове обстеження південної і південно-західної стіни, і в місцях «потовщення» знайдено ознаки порожнин, які ведуть до півден- ної стіни, вздовж якої також виявлені ознаки порожнин на гли- бині 10–13 м, а глибина власне порожнин сягає 2,5–5 м13. Ви- щенаведене дає змогу висунути припущення, що підземелля та підземні ходи все ж таки існують навколо Суботівської церкви, а також, що поховання Б.Хмельницького могло проводитися та- ємно, в присутності обмеженого кола осіб, в одному з підземель поблизу церкви, з метою збереження поховання видатної особи від воєнного лихоліття. Поєднуючи ці припущення вірогідною видається версія, що гетьман міг бути похований або в одному з підземель поблизу церкви, або, взагалі, десь в іншому, таємному місці14, для чого і знадобився майже місячний термін приготувань. А якщо це так, то зрозумілою стає щедрість новообраного гетьмана до Барано- вича, так само як і мільйон золотих талярів, що отримав І. Ви- говський з особистої скарбниці родини Хмельницьких, під офі- ційним приводом про опікунство над Юрієм, якого він одразу ж усунув від фактичного керівництва країною. В такому разі, мільйон червонців і необмежена влада в державі одному і має- тності Чернігівського і Новгород-Сіверського монастирів – ін- шому могли б розглядатися не як підступність І. Виговського в боротьбі за владу, а як відкуп родини Хмельницького за збере- ження таємниці і її недоторканість. Якщо це так, то це – мабуть за дуже важливу таємницю! Спо- діваємось, що відповідь на ці питання ми зможемо отримати в найближчому часі за результатами досліджень нової експеди- ції, що готується за участю вчених Інституту мистецтвознавст- ва, фольклористики та етнології, Інституту історії та Інституту археології НАН України. 1. Звіти експедицій Інституту археології НАН України. 1970 р. – Юра Р. А., 1971 р. – Горішний П. А. 2. Герасименко Н. О. Історичні події на Україні 1657–1659 рр. – К., 1999. – С. 8. 210 3. Рігельман. Літопис. – М., 1847. – Т. 2. – С. 74. 4. Костомаров Н. Богдан Хмельницький. – СПб., 1859 р. – Т. 1. – С. 118– 122. 5. Центральний державний історичний архів України (далі – ЦДІАК України). – Ф. 51. – Оп. 3. – Од. зб.. 15204. –Арк. 112. 6. Величко С. Літопис. – К., 1991. – Т. 1. – С. 207. 7. Акти Південно-Західної Русі, Т. 4, акт 3 від 16. 08. 1667, акт 8 від 26. 08. 1667. 8. ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Од. зб. 15204. – Арк. 113. 9. Літопис Самовидця. – К., 1971. – С. 75. 10. Алеппский П. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине 17 в. описанное его сыном, архидияконом Павлом Але- ппским. – М., 1898. – Вип. 4. – С. 193. 11. Боплан Г. Опис України. – Л., 1998. – С. 138. 12. Логвин Г.Н. Чигирин, Суботів. Архітектурно-історичний нарис. – К., 1954. – С. 45–47, 58. 13. Звіт експедиції Інституту археології НАН України. – Шевченко Н. П. від 24. 08. 05. 14. ЦДІАК України. – Ф. 442. – Оп. 709. – Од. зб. 123. – Арк. 1–8. Michael Novyk CIRCUMSTANCES OF BURYING AND WHEREABOUTS OF THE OF BOHDAN KHMELNYTSKYJ’S GRAVE The article suggests a number of hypotheses on the circumstances and location of the hetman’s grave. The author doubts the existing versions of B. Khmelnytskyj’s burying. He puts forward an idea that the grave is in the crypt of st. Illya Church in Subotiv. The reasons of the delay and the secrecy of the hetman’s funeral are substantiated in the article. The following hypothesis is supported by the expedition of the scholars of the Institute of Archaeology in summer 2005.