Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853)
Статтю присвячено австрійській монетній продукції, що поступала з 1774 р. на Буковину з основних монетних дворів Австрії (Відень, Кремніца, Карлсбург, Прага, Надьбаня, Гюнцбург, Галь). Надходження монетної продукції координувалося Надвірною палатою, що була законодавчим та регулюючим органом, та...
Збережено в:
Дата: | 2009 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
Назва видання: | Історико-географічні дослідження в Україні |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54218 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) / О. Огуй// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 262-303. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-54218 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-542182014-01-31T03:12:30Z Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) Огуй, О. Статтю присвячено австрійській монетній продукції, що поступала з 1774 р. на Буковину з основних монетних дворів Австрії (Відень, Кремніца, Карлсбург, Прага, Надьбаня, Гюнцбург, Галь). Надходження монетної продукції координувалося Надвірною палатою, що була законодавчим та регулюючим органом, та Головним монетним відомством, яке займалося технологічним контролем якості продукції. Завдяки координованій співпраці цих відомств, спрямованої на організацію монетних дворів, монархія забезпечувалася необхідним обсягом продукції, кількість якої була в основному вирахувана автором на архівних матеріалах для кожного періоду. Крім того, автор визначив (на основі опрацювання 7000 монет, знайдених на Буковині), орієнтовні обсяги монетної продукції, що поступали на Буковину з цих монетних дворів за періоди правління Марії Терезії, Йосифа ІІ, Леопольда ІІ, Франца І, Фердинанда І та Франца Йосифа І. This article deals with organization of money circulation of Austrian monarchy on the territory of Bucovina annexed by Austria in 1774. It was based on coordinated work of Court Chamber, Main Coin Office and mints. This well coordinated system regulated the types, quality and quantities of coins for the whole monarchy calculated by the author on the basis of archive materials. Besides, the author described typical mints preferable for every reign and defined their quantities in Bukovyna. 2009 Article Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) / О. Огуй// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 262-303. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54218 336.746 (436) «1774 – 1853 uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
Статтю присвячено австрійській монетній продукції, що
поступала з 1774 р. на Буковину з основних монетних дворів Австрії (Відень, Кремніца, Карлсбург, Прага, Надьбаня,
Гюнцбург, Галь). Надходження монетної продукції координувалося Надвірною палатою, що була законодавчим та
регулюючим органом, та Головним монетним відомством,
яке займалося технологічним контролем якості продукції.
Завдяки координованій співпраці цих відомств, спрямованої на організацію монетних дворів, монархія забезпечувалася необхідним обсягом продукції, кількість якої була
в основному вирахувана автором на архівних матеріалах
для кожного періоду. Крім того, автор визначив (на основі опрацювання 7000 монет, знайдених на Буковині), орієнтовні обсяги монетної продукції, що поступали на Буковину з цих монетних дворів за періоди правління Марії
Терезії, Йосифа ІІ, Леопольда ІІ, Франца І, Фердинанда І
та Франца Йосифа І. |
format |
Article |
author |
Огуй, О. |
spellingShingle |
Огуй, О. Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) Історико-географічні дослідження в Україні |
author_facet |
Огуй, О. |
author_sort |
Огуй, О. |
title |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) |
title_short |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) |
title_full |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) |
title_fullStr |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) |
title_full_unstemmed |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) |
title_sort |
монетні двори австрії як центри емісій для буковини (1774–1853) |
publisher |
Інститут історії України НАН України |
publishDate |
2009 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54218 |
citation_txt |
Монетні двори Австрії як центри емісій для Буковини (1774–1853) / О. Огуй// Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 262-303. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. |
series |
Історико-географічні дослідження в Україні |
work_keys_str_mv |
AT ogujo monetnídvoriavstrííâkcentriemísíjdlâbukovini17741853 |
first_indexed |
2025-07-05T05:35:59Z |
last_indexed |
2025-07-05T05:35:59Z |
_version_ |
1836784036454858752 |
fulltext |
262
УДК 336.746 (436) «1774 – 1853
Олександр Огуй
МОНЕТНІ ДВОРИ АВСТРІЇ ЯК ЦЕНТРИ
ЕМІСІЙ ДЛЯ БУКОВИНИ (1774–1853)
Статтю присвячено австрійській монетній продукції, що
поступала з 1774 р. на Буковину з основних монетних дво-
рів Австрії (Відень, Кремніца, Карлсбург, Прага, Надьбаня,
Гюнцбург, Галь). Надходження монетної продукції коорди-
нувалося Надвірною палатою, що була законодавчим та
регулюючим органом, та Головним монетним відомством,
яке займалося технологічним контролем якості продукції.
Завдяки координованій співпраці цих відомств, спрямова-
ної на організацію монетних дворів, монархія забезпечу-
валася необхідним обсягом продукції, кількість якої була
в основному вирахувана автором на архівних матеріалах
для кожного періоду. Крім того, автор визначив (на осно-
ві опрацювання 7000 монет, знайдених на Буковині), орі-
єнтовні обсяги монетної продукції, що поступали на Бу-
ковину з цих монетних дворів за періоди правління Марії
Терезії, Йосифа ІІ, Леопольда ІІ, Франца І, Фердинанда І
та Франца Йосифа І.
А
нексія Галичини та Буковини Австрією сприяли утвер-
дженню на цих територіях австрійської конвенційної сис-
теми, що відбувалося за координованої взаємодії Надвір-
ної палати (далі НП) в монетно-гірничій справі (Hofkammer in
Münz- und Bergwesen), Головного монетного управління та моне-
тних дворів із органами місцевої влади1. При цьому Головне мо-
нетне управління у Відні (Hauptmünzamt), контрольоване НП,
відало координацією карбування на всіх монетарних та збором
золотого і срібного брухту, а емісійною діяльністю займали-
ся краєві монетні двори, серед яких головним був Віденський.
Хоча робота деяких монетних дворів (повністю Галю в Тіролі,
Кремніци в Угорщині тощо2) поставала предметом окремих до-
263
сліджень, проте розповсюдження конвенційної монети не лише
на Буковині, а й на інших територіях, де монета не карбувалася,
ще ніколи не було предметом аналізу. Тому розгляд цієї пробле-
ми послужив основною метою статті.
Матеріалом дослідження стали не лише численні записи в
архівних справах та спеціальних дослідженнях, а й залишко-
ві рештки: а) із окремих місцевих знахідок та монетних скар-
бів XVIII – початку ХХ ст., що переважно зберігаються в му-
зейних фондах (1900 монет); б) зі складу 80 салб (2678 монет);
в) із двох великих та трьох менших приватних колекцій (по-
над 1500 монет із переглянутих 10 тис. перфорованих). При
аналізі головний акцент було зроблено на «салбових тезавраці-
ях», які могли зберегти випадково-закономірний характер регі-
онального обігу. Дані музейних та приватних колекція, в яких
звичні, чи повторювані монети відкидалися, враховуємо лише
додатково. Статистично достовірна величина та відхилення ви-
бірки (до 3%) дозволять робити достатньо об’єктивні висновки.
Певні суб’єктивні коливання, що внесли приватні колекцій, за
законом великих чисел мали шанси компенсуватися величина-
ми самої вибірки.
1. ГРОШОВИЙ ОБІГ АВСТРІЇ: СПОСОБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЯГИ
1.1. Запровадження конвенційної системи
Після встановлення австрійської влади в 1772–1774 рр. на те-
ренах Галичини та Буковини була запроваджена австрійська
конвенційна система, створена ще 1750 р. сілезьким графом Фрі-
дріхом Вільгельмом фон Гаугвітцем. Ця система ґрунтувалася на
лічильному флорині (Rheinisch Florin: r.fl.: р.фл.=60 крейцерів),
якому в якості обігової монети відповідав гульден (Gulden). Гу-
льден містив: два півгульдени або чвертьталяри (Vierteltaler) чи
чвертаки, три двадцятикрейцеровики (Zwanziger; сфанци; соро-
ківці), три та 3/4 сімнадцятикрейцеровиків (Siebenzehner; марі-
яші), 6 десятикрейцеровиків (Zehner), 8,57 зібенера − семикрей-
церовика (Siebener; пітачі), 12 п’ятикрейцеровиків (Funfkreuzer,
Funfer), 20 трьохкрейцеровиків (Groschen; гроші), 60 крейцерів
(Kreuzer; кручери; грыіцари) та 120 денаріїв (Denar; бані; дена-
264
ри), карбованих з кельнської марки срібла (283 г срібла). Срібні
емісії за цією стопою мали назву «конвенційні монети» (КМ).
Два лічильних флорини або гульдени складали 1 таляр (Thaler),
а 4,5 флорина (1786 р.) − один золотий дукат (Dukaten). Обидві
монети мали торгівельний характер (особливо левантинський
таляр Марії Терезії 1780 р., який став своєрідною «експортною
валютою» для торгівлі зі Сходом, у т.ч. із Туреччиною)3. Поло-
вина конвенційних монет до 1765 р. носили, крім герба, зобра-
ження Марії Терезії (1740–1780) та її чоловіка – Франца Сте-
фана (1745–1765), портрет якого згодом замінили зображення
Йосифа ІІ (1765/1780–1790). На монеті різнотипними способа-
ми вказувалося місце випуску – монетний двір та ініціали мо-
нетного майстра та управителя монетного двору (до 1780 р.),
що давало змогу контролювати якість монетної продукції (див.
додаток 1 та 2).
Конвенційна система була доповнена пізнішими, кардиналь-
ними за спрямуванням патентами щодо розмінної мідної моне-
ти, якими узаконювалися перші кредитні випуски, номінальна
вартість яких не відповідала вартості металу4. Так, за патентами
від 1748 р, 27 вересня 1760 р. та 8 жовтня 1779 р. у Відні, Галі,
Празі та Кремніці (з 1765 – і в Гюнцбурзі) розпочали карбуван-
ня мідних монет: крейцера, його половини й четвертини – ге-
лера та пфеніга, і грешля (3/4 кр.), угорського денарія (2/5 кр.)
(додаток 3), якими замінили непрактичні (через малі розміри)
відповідні срібні номінали (1/4, півкрейцера та крейцер). За-
значимо, що населення Буковини, за листом А.фон Куглера від
24 березня 1798 р. [Wagner 1983: 184], відмовлялося, однак, при-
ймати номінали, дрібніші ніж півкрейцер (keine andere Brüche als
halbe Kreutzer annehmen), що пояснює звичну для Буковини від-
сутність гелерових та пфенігових монет XVIII ст.
Завдяки оптимальній організації обсяг розмінних монет, що
служили для роздрібної торгівлі (minuto commercio), досяг у
1760–1763 рр. 3,2 млн. фл. міддю і зростав надалі5, остаточно
витіснивши з обігу іноземну білонну монету. Згодом для забез-
печення розмінною монетою нових територій (у т.ч. і Галичи-
ни з Буковиною) було відновлено діяльність монетного двору
265
у словацькому містечку Смолнік (нім. Schmöllniz), багатому мі-
дними рудами, де до квітневого пожару 1800 р., а згодом після
реконструкції до 1817 р. було карбовано значну кількість мідної
монети (півкрейцеровики, крейцери та сольдо Гориції кінця 18
ст. та крейцери, 3 та 6 крейцерів 1800 р.)6.
Аналіз реформи Гаугвіца, яка успішно прижилася на терито-
рії монархії, засвідчує її спрямованість на координацію всіх ти-
пів монет до 20-гульденової монетної стопи, уніфікацію монет-
них номіналів та (завдяки емісії 17-крейцеровиків) ліквідацію
старих 1/8 таляра (15 кр.), до яких раніше доплачувалося пев-
не ажіо «націнка». Повсякденний обіг опанували обігові «цва-
нцігери», тобто двадцятикрейцеровики, емісії яких відбували-
ся коштом перекарбування доконвенційної монети7, та мідні
крейцери, що давало певний фінансовий виграш. Вдала грошо-
ва реформа допомогла стабілізувати грошову циркуляцію Ав-
стрії та покращити бюджетні надходження – якщо 1754 р. дер-
жавні прибутки складали 40 млн. фл., то в 1757 р. вони сягали
вже 57 млн. фл. (із яких 4 млн. фл. забезпечила реформа!)8. За-
вдяки добрій організації конвенційна система зберігала свою
стабільність більше ніж століття – попри наполеонівські війни
аж до 1858 р.
1.2. Територіальні випуски
Окрім конвенційних монет, державно визнаними засобами
розрахунку були й територіальні випуски для певних нових зе-
мель, які, однак, на противагу конвенційним не мали права між-
народної циркуляції. Населення коронних земель (у т.ч. Буко-
вини) регулярно інформувалось про появу чи введення нових
державних чи регіональних монет, їх курс9. До регіональних
випусків належали: 1 шилінг, карбований у м. Шмьольніц (нім.
Schmölnitz, чи словацьк. Smolnik, звідти S), 15 та 30 крейцерів
1774−77 рр. віденського карбування для Галичини; сольдо Герца
(Гориції) та Градіски; чеська та угорська монета: обол (=1/4 кр.),
денар (1/2 кр.), грешль (3 оболи = 1,5 денари=3/4 кр.), полтура
(3 денари або 1,5 кр.); монета Мілану, а згодом «ломпарда-вене-
чана», призначена для італійських володінь за розпорядження-
ми від 1774, 1778, 1788, 1817 рр.: чентезімі (1817); допія, сольдо,
266
скудо та його половина й четвертина, ліра та півліра, а згодом і
соверен золотом (1749 для Бельгії; 1823 для Ломбардії); австро-
нідерландські суверени, дукатони та кронталяри, їх половинки
та четвертини тощо, карбовані за розпорядженнями від 1749,
1755, 1775 та інших років10.
Територіальні випуски, в основному маловживані крім аре-
алу свого обігу, випадаючи з конвенційного обігу, виконували,
однак, необхідні соціальні функції – створювали ілюзію певної
незалежності, забезпечували населення обіговою монетою (не
перевантажуючи додатковими замовленнями державну скарб-
ницю), пристосували грошовий ринок нових територій до авс-
трійської валюти. Так, щоб населення Галичини призвичаїлося
до ведення рахунків австрійськими грошима, австрійське Мі-
ністерство фінансів випустило в 1775–1777 рр., окрім мідно-
го шилінга 1774 р., срібні монети: злотову, або 15-крейцерову,
і двозлотову, або 30-крейцерову, які узгоджували австрійську
та польську конвенційні монетні системи11, водночас вилучаю-
чи срібну та мідну польську монету на переплавку [ÖSA, HKA,
F.1, rt.Nr.3481: 41, 173, 180, 308]. Саме ці нові галицькі п’ятна-
дцятикрейцеровики (neue in vorigen Jahr geprägte Galizische 15
kr. Stückl), тобто карбовані у 1776 р., за звітом військового гу-
бернатора Буковини Г. фон Сплені, на суму 380 фл. (1520 шт.)
розкинули серед натовпу під час присяги 12 жовтня 1777 р.12
Вони залишалися обіговими й через 40 років за патентом від
6.04.1813 р.13. Певним недоліком територіальних карбувань
було відхилення від конвенційних норм та створення різнобою
в розрахунках.
Деякі з регіональних карбувань стали завдяки їх високій яко-
сті загальноавстрійськими монетами. Це, в першу чергу, суве-
рен (з 19.09.1749) та дукатон, замінений згодом кронталяром
та його фракціями (з 19.07.1755 р.), карбовані на основі гро-
шової реформи від 19 вересня 1749 р. у приєднаних після вій-
ни за іспанське наслідство (1701–1703) Австрійських Нідер-
ландах, які економічно піднялися завдяки ткацтву, гобеленам
та торгівлі. За активної підтримки патріотично налаштовано-
го населення, яке здало наявні запаси цінних металів, було на-
267
лагоджено в Антверпені, Брюсселі та Брюгге карбування цих
високоякісних монет. Кронталяри (Kronentaler), названі «ко-
ронними талярами» чи за стопою, подібною до французьких
«ecu aux cauronnes»14, чи за зображеннями спочатку чотирьох
(до 1780 р.), потім трьох корон на Андріївському хресту, були
майже повним відповідником старих бельгійських альбертус-
талярів 17 ст. (29,48 г ваги 866 проби, тобто 25,9 г чистого срі-
бла), які раніше тут емітувалися. Ця якісна монета, що завдяки
своїй пробі здобула вищий курс – від 2 фл.12 кр. до 2 фл. 42 кр.
(1800), карбувалася в Бельгії (Антверпен, Брюссель, Брюгге)
замість дукатона з 1755 до 1789 р., з 1783 р. до 1798 р. у Відні, з
1793 по 1797 р. – у Кремніці та інших монетних дворах монархії
(Гюнцбург, Прага та ін.), з 1786 до 1800 як crocione «хрестовик»
у Мілані, ставши всеавстрійською монетою. У 1793 р. річний
обсяг кронталярів досяг у зв’язку з військовими операціями в
Нідерландах 3,8 млн. фл. Згодом карбування цих популярних
талярів розповсюдилося на південнонімецькі держави Баварію,
Вюртемберг, Баден та Гессен-Дармштадт, де воно продовжува-
лося аж до запровадження Монетного союзу 1857 р. Подібною
популярністю користувалися й нідерландські цілий суверен
(Souverain d’or: 11,06 г 919 проби) та його половина, що мали
курс в 3 та 1,5 дукати15. Суверени карбувалися спочатку виклю-
чно у Відні, що розглядав їх як прибуткову торгівельну монету,
а згодом і в Мілані (до 1800 р.), проте вони мали там позначен-
ня «соверени» (Sovrano)16.
1.3. Принципи організації монетної справи
Монетне управління поділило монархію на територіальні
зони, які обслуговували певний монетний двір. Для збору золо-
того та срібного брухту (курс: 23 фл. 30 кр. за віденську марку в
281 г срібла) у великих містах, де не карбувалися монет (Пешт,
Трієст, Загреб, Брно тощо), були організовані скупки та пробі-
рні заклади (Punzierungs- und Einlösungsämter), а доконвенційні
монети (аж до їх офіційного вилучення) збиралися в касах. У
1775 р. таким закладом стало для Галичини та згодом Букови-
ни відкрите у Львові «Крайове монетне та філіальне пробірне
управління» (Landes Münzprobierer- und Filial-Punzierungsamt), пе-
268
рейменоване на початку 1850-х рр. на «Крайове монетне пробір-
не управління з викупу золота та срібла» (Landes Münzprobierer-,
Gold-und-Silber-Einlösungsamt)17. Ці заклади були підпорядковані
у справах визначення проби Головному пробірному управлінню
у Відні, а щодо закупок монет та виробів із цінних металів – Го-
ловному монетному управлінню.
Золотий та срібний брухт містив, як уже зазначалося, старі
та пошкоджені монети (у т.ч. після опрацювання спеціаліста-
ми і з місцевих скарбів) і вироби з цінних металів18. До 1801 р.
на Віденську монетарню поступали монети, зібрані в Австрії,
Штирії, Карінтії (Корутанії), Крайні, Герці (Гориції) та Гради-
сці і в Трієсті. Банат та Трансільванія забезпечували монетар-
ню в Карлсбурзі, Тіроль та Форарльберг – в Галі (Hall). Заду-
найська частина Угорщини постачала монетний двір Надьбані,
а решта Угорщини, Хорватія та округи Галичини – Кремніц,
нині Банська Штявніца у Словаччині19. Управління перероз-
поділяло зібраний монетний матеріал за потребами монета-
рень. У 1765 р. Прага, яку забезпечували монетним матеріалом
Богемія, Моравія та Сілезія, перекарбувала, наприклад, зібра-
ні крейцери, півтораки та грошени (3 кр.) в конвенційну моне-
ту на 205 тис. фл. та направила за розпорядженням Монетного
управління срібного брухту до головної Віденської монетарні
сумою на 139 тис. фл.20. Монетне управління, підконтрольне
Надвірній палаті, організовувало подібну співпрацю й між ін-
шими монетними дворами.
1.4. Обсяги монетної продукції Австрії за монетними
дворами та загалом
1.4.1. Робота основних монетних дворів (1740/53–1792)
Суттєве значення для розуміння особливостей грошового
обігу має місце знаходження емісійних центрів, де карбували-
ся конвенційні монет. За часів Марії Терезії (1740–1780) інте-
нсивно використовувалися територіальні монетні двори, які
позначалися на монетах певними геральдичними символами
та скороченими надписами – назвами дворів, їх управителів та
майстрів (ймовірно, для контролю за якістю продукції). Осно-
вні монетні двори функціонували в австрійському Відні, шти-
269
рійському Граці, тірольському Галі, угорській Кремніці, чеській
Празі, угорсько-трансільваніській Надьбані, трансільванському
Карлсбурзі, передньоавстрійському Гюнцбурзі, бельгійському
Брюсселі та ін. (див їх символи в дод.1–2).
Монетна продукція виготовлялася зі срібла еріального (дер-
жавного), видобутого на рудниках, та приватного, з якого кар-
бувалися великими обсягами левантинські таляри. Закупівлю
приватного срібла та продаж готових талярів на Левант (Бли-
зький Схід) організував барон Й. фон Фріс. За посередництва
Й.Фріса лише з 1752 по 1753 рр. було продано Туреччині по-
над 8 млн. левантинських талярів для подальшого їх перекарбу-
вання на турецьку монету чи на перепродажу21. У 1751–1763 рр.
чистий прибуток від продажу 17 млн. талярів склали 1,25 млн.
фл. (66,5% відійшли державі та 38,5% – Фрісу), а з 1763 р. ба-
рону діставалося вже 64% прибутку, після чого незабаром уряд
не подовжив контракту на співпрацю з ним. Надалі уряд нама-
гався втримувати щорічний прибуток з талярного карбування
в межах 70 тис. фл.22.
Про обсяги монетної продукції за правління Марії Терезії
(1740–1780) та Франца Стефана (1745–1765) науковий загал
звично користувався незначними згадками, отриманими аналі-
тиками довідкових видань23, які приведемо нижче. Доповнимо
ці згадки деякими даними по окремих роках, що у Віденських
архівах на основі річних звітів зібрав З.Бехер24, частковими да-
ними про емісії талярів Марії Терезії з Гюнцбурга25 та повними
даними для щорічної продукції з Тіролю26. У Галі, за нашими
перерахунками, накарбували в 1741/53–1764 рр. 2,05 млн. чвер-
тьталярів (1,026,4 млн.фл.), 2,6 млн. 15/17-крейцерівок (сумою
на 736,7 тис. фл.), 8,49 млн. 6/7-крейцеровиків (990,7 тис.фл.),
1,3 млн. срібних політура (14,7 тис. фл.) та 5,45 млн. срібних
однокрейцеровиків (90,9 тис. фл.) і 10,27 млн. чвертькрейцеро-
виків (47,8 тис. фл.). Згодом у 1750/64–1780 рр. тут з’явили-
ся 3,397 млн. 3-крейцеровиків (169,8 тис. фл.), 2 млн. 439 тис.
десятикрейцерівок (до 97,5 тис. у рік) на суму в 406,5 тис.фл.,
12,3 млн. двадцяток 1754–1780 рр. (до 490 тис. монет на рік),
що склали 4,1 млн.фл., та 37,945.304 фл. гульденами та таляра-
270
ми. Окрім того, тут незначними обсягами з’являлися золоті ду-
кати (1741/1780: 75587 штук вартістю 325 тис.фл.) та більшим
обсягом мідні карбування. Мідні однокрейцеровики склали в
1761–1780 рр. 6,154 млн. штук (на 102,5 тис. фл.), півкрейцеро-
вики – 7,46 млн. (31 тис. фл.), чвертькрейцеровики – 2,89 млн.
екз. (12,05 тис. фл.), а сольді (4,8 млн.) і півсольді (1,07 млн.) на-
брали разом 89,348 тис. фл. Отже, враховуючи номінальну вар-
тість монет, загальний обсяг монетної продукції Галю того часу
склав 49,08 млн. фл.
Для Праги відомий лише обсяг карбування цванцігерів з 1765
по 1769 р., що становив 146.812 марок срібла. Загалом у Пра-
зі, за неповними даними, з’явилося на світ від 13,7 до 15 млн.
двадцяток 1754–1780 рр. (по 550 тис. монет на рік), всього на
470 тис. фл.; точні обсяги карбування 3 кр., 10 та 17 кр. та Ѕ та
таляра залишаються на нині невідомими. У Граці, крім усього:
талярів, флоринів, двадцяток тощо, незначним тиражем карбу-
валося золото – разом на 11.093 фл. Загальний обсяг монетної
продукції цих дворів складав до 20 млн. фл. Незначними були
емісії трансільванського Карлсбурга та величезними – Гюнцбу-
рга. У 1764 р. там, наприклад, накарбували 2,512.905 левантин-
ських талярів (тобто понад 5 млн.фл.)27, а в 1767 р. – 5,537.401
фл. з 13,1 млн. фл. для всієї монархії (із них 5,405.148 фл. таля-
рами, 72.828 фл. півталярами, 16.430 фл. 20-крейцеровиками та
10.566 фл. 5-крейцеровиками). За цим роком видно, що інші ка-
рбування займали щонайбільше 2,5% всієї монетної продукції.
Звідси, обсяг монетної продукції Гюнцбурга (за рахунок леван-
тинського карбування, яке не потрапляло в місцевий обіг) мав
перевищити за апроксимативними розрахунками 100 млн. фл,
проте орієнтовно 2,5 млн. фл. розмінної монети залишалися в
краєві для потреб внутрішнього ринку.
Як засвідчує аналіз даних З.Бехера та врахування паралель-
них досліджень28, до 1751 р. Угорщина займала в карбуванні
цісарської монети визначальне місце, домінуючи срібним ка-
рбуванням (до 80% обсягу) та покриваючи 65–90% типів зо-
лотого карбування та 90% його вартості. Навіть після початку
карбування австрійськими монетними дворами левантинсь-
271
ких талярів в 1753–1754 рр. обсяг угорської монетної продук-
ції ще складав 30–40% загальноавстрійського, після того зни-
зившись до його 20%. Карбування срібних монет (талярів та
дрібних номіналів), що кожного року займало 10–30 тон срі-
бла, складало 400–600 тис. фл. щорічно, проте в 1780 р. емісії
лише «мадонними талярами» досягли 360,3 тис. фл.29. Карбу-
вання мідної монети розпочалося лише в 1759 р. і досягло сво-
го апогею в 1762 р., коли Угорщина, витративши 300 тон міді,
викарбувала 27 млн. мідних крейцерів на 270 тис. флоринів
(!). Обсяги мідного карбування незабаром знизилися – після
1763 р. мідні заготовки з Шмьолніца та Нойзоля почали по-
ступати на інші монетарні Австрії та закордону (Італії, Гол-
ландії, Франції). Домінуючу кількість угорської монети кар-
бувалося в Кремніці.
Загалом Кремніца, що була одним із основних монетних дво-
рів монархії, продукувала того часу за даними довідників30 знач-
ну кількість різнотипних монет: 3 кр. 1747–1780 рр. обсягом 7,9
млн. екз. (у середньому по 260 тис. на рік); 7 кр. 1753–1765 рр.
– 13,4 млн. (до 1,6 млн. на рік); 10 кр. 1742–1769 рр. – 2,189 млн.
екз. (по 156 тис. на рік); 17 кр. 1751–1766 рр. – 25 млн. екз. (по
0,93 млн. щорічно); 20 кр. 1755–1780 рр. – до 20 млн. екз. (до
830 тис. монет щорічно); 1 флорин 1741–1780 рр. – 1,1 млн. екз.
(28 тис. монет на рік); 1 таляр 1741–1780 рр. – 8,9 млн. екз. (по
150 тис. талярів щороку), дукат 1741–1765 рр. – 5,7 млн. екз. (по
260 тис. дукатів на рік) та 2 дукати (всього 0,8 млн.). Зазначи-
мо, що в 1767 р. у Кремніці з’явилося талярів та півталярів май-
же в 40 разів менше ніж у Відні – всього відповідно на 50.828 та
7016 фл.31. Загальний обсяг продукції Кремніци склав у такий
спосіб близько 67,5 млн. фл. У Надьбані карбувалися золоті ду-
кати 1741–1780 рр. невеликою кількістю – 560 тис. штук (тобто
по 15 тис. дукатів щорічно) та значно більші емісії (по 260 тис.
екз. щорічно) 20-крейцерових монет 1755–1777 рр. – близько 9
млн. монет (на 3 млн. фл.).
Не меншим ніж у Кремніці був обсяг монетної продукції Від-
ня, про який збереглися кількісні дані З.Бехера та К.Пееца, не
враховані аналітиками «WC». За 1741–1751 рр. тут було нака-
272
рбовано монет на 2,634.365 фл. сріблом (тобто по 263 тис. фл.
у рік) та за 1742–1757 р. – 1,201.780 фл. золотом32, проте емісії
мали тенденцію зростати. У 1751–1763 рр. у Відні з’явилося ще
понад 5,18 млн. талярів (сумою на 10,37 млн. фл.), у 1764 р. – ще
1,49 млн. екз. (2,98 млн.фл.)33, а в 1767 р. талярів та півталярів
було накарбовано відповідно на 2,087.200 та 90.014 фл. та майже
ж настільки – 20-та 10-крейцеровиків (2,061.712 фл. і 21.045,5
фл.)34. З 1771 р. емісія талярів зменшилась і до 1780 р. досягла
всього 1.120.404 талярів (тобто 2 млн. 240,8 млн. фл.). Кількі-
сне зіставлення даних Бехера підтверджує тенденцію, виявле-
ну угорськими дослідниками35: угорське та австрійське монетне
карбування складали значною мірою дзеркальне відображення,
тобто при рості монетної продукції одного краю відповідно зни-
жувалася продукція іншого.
Грошовий обіг Австрії доповнювали регіональні випуски
Бельгії – золоті половина та цілий суверени 1751–1777 рр. (2
млн.115 тис. екз) і срібні Ѕ кронталяра 1755–1765 рр. (8,7 млн.
екз.), 1 кронталяр 1755–1779 рр. (8,6 млн. екз.), середньорічні
випуски якої (250 тис. монет на рік) перевищували емісії Крем-
ніци майже вдвічі. Зважаючи на проведене дослідження, можна
передбачити загальний обсяг монетної маси 1750–1770 рр. як
0,5 млрд.фл. (без урахування монет, що тезаврувалися в про-
цесі обігу).
Про діяльність монетних дворів за правління Йосифа ІІ
(1765/80–1790) збереглася хоч анонімна, проте компетент-
на інформація36, датована 1782 р. та укладена, на нашу думку,
відповідальним чиновником тогочасного Міністерства фінан-
сів. За цією інформацією, монетні двори Мілана, Флоренції та
Брюсселя, частина документації яких збереглася, не були під-
порядковані, як інші монетні двори, головній монетній скарб-
ниці (Münzamt) у Відні. За нашими даними37, Брюссель випус-
тив по 5,6 млн. половинок та цілих кронталярів 1781–1790 рр.
(тобто по 390 тис. монет щороку) і 30 тис. половинних та цілих
суверенів 1786–1790 рр.
Що ж стосується обігу тих земель, де не було монетарень
(міста Лінц, Брно, Лайбах, Клагенфурт, Львів), то там пере-
273
бували монетні спеціалісти (Münzprobierer), які забезпечува-
ли «погашення» (придбання) виробів із золота та срібла, що,
за винятком галицького срібла, доставлялися переважно до
центральної монетарні у Відень. Крім того, віденська монетар-
ня забезпечувалася міддю, сріблом та золотом із нижньоавст-
рійських Аннаберга та Нойзоля (Neusohl), де й виготовлялися
мідні заготовки для Кремніци. Кремніца використовувала пе-
реважно золото та срібло із нижньоугорських родовищ, а та-
кож надходження зі Львова. За збереженими даними монет-
ного двору38, Кремніца накарбувала з 1781 по 1788 рр. 5 млн.
«ценерів», 46 млн. 331 тис. «цванцігерів» (до 25 млн. фл.) та
немалу кількість півталярів та талярів. В трансільванській На-
дьбані (тепер Байя-Маре, Румунія), «угорському місті в Сат-
марському комітаті», «карбувалися монети у всіх металах що-
місяця, вдвічі більше ніж раніше». Враховуючи наявні дані,
можна припустити там щорічні 500-тисячні емісії цванцігерів
та 30-тисячні емісії дукатів.
Чеська Прага мала «посереднє карбування, що крім закупів-
лі ґрунтувалася на власному видобутку» (ймовірніше, в попе-
редніх, вище зазначених обсягах). У тірольському Галі, на про-
тивагу часам Марії Терезії, коли там регулярно виготовлялися
левантинські таляри, «карбували лише раз у рік», і то не стіль-
ки золоті, як срібні монети та переважно мідь. Загалом, врахо-
вуючи наявні дані39, Галь випустив на 814,98 тис. фл. дукатами
(189,5 тис. екз.) і 969,6 тис. фл. золотими суверенами та півсу-
веренами. Що стосується срібла, то загальний обсяг, за наши-
ми розрахунками, теж був досить невеликим – 4,1 млн. двадця-
ток за 1781–1790 рр., тобто в середньому по 410 тис. монет на
рік і 1,37 млн. фл. загалом. Десятикрейцерові монети карбува-
лися набагато рідше – дві емісії по 30 тис. монет кожна (тобто
до 10 тис. фл. загалом). Шести – та трьохкрейцеровики з’яв-
лилися не частіше – відповідно 74 тис. монет (тобто 7,4 тис.
фл.) та 122,7 тис. екз. (6,1 тис. фл.). Тірольської міді було від-
карбовано на 136,7 тис. фл. цілими та половинними крейцера-
ми та 44,2 тис. фл. сольдо/напівсольдо. Загалом вся монетна
продукція Галя за незалежне правління Йосифа ІІ (1780–1790)
274
склала 3,36 млн. фл. У передньоавстрійському Гюнцбурзі, де
колись емітувалися мільйони дзвінких талярів для тієї ж ле-
вантинської торгівлі, яку підірвала російсько-турецька війна,
з’являлося, за словами відповідального чиновника, «небагато
срібних та мідних монет». Штирійський Грац тримався лише
на закупці.
У містах Семигороду були власні скупки, які відправляла на
тутешній монетний двір (Карлсбург, нині Альба-Юлія, Руму-
нія) старі монети, прикраси, посуду. За рахунок цих надходжень
та власних трансільванських видобутків Карлсбург карбував
переважно золоті дукати різних номіналів, від 150 до 200 марок
щомісяця (за нашими розрахунками, 40–50 кг золотих монет,
тобто до 12 тис. дукатів щомісяця та до 150 тис. дукатів на рік!),
дещо срібла (переважно таляри та двадцятки), проте, на проти-
вагу попереднім карбуванням Марії Терезії та наступним Фра-
нца ІІ, ніякої міді – мідь відправлялася до Шмьольніца (нині
Смолнік, Словаччина), де карбувалася переважна більшість мі-
дної монети та виготовлялися монетні заготовки для інших мо-
нетних дворів40.
За правління Леопольда ІІ (1790–1792) кількість монетних
дворів та типи монетної продукції суттєво скоротилися – Марія
Терезія та Йосиф ІІ забезпечили країну монетою в достатньо-
му обсягу. Основними монетними дворами залишалися Відень
(А), Кремніца (В), Карлсбург (Е), Гюнцбург (Н), Галь (F)41. У
Кремніці продукували 2,35 млн. десятикрейцеровиків (166 тис.
фл.), близько 7 млн. двадцятикрейцеровиків (2,49 млн. фл.) і
досить рідкі мадонні гульдени та таляри. Обсяги віденських та
гюнцбурзьких карбувань залишаються до повного опрацюван-
ня віденських архівів ще невідомими, проте гульдени та таляри
Віденського карбування вважаються дуже рідкими. Обсяги ка-
рбування 10 та 20 кр., мають, на нашу думку, бути близькими до
даних Кремніци. У Галі42 відкарбували близько 3,8 тис. дукатів
(17 тис. фл.) та 2,8 тис. суверенів та їх половинок (разом на 17
та 18 тис. фл.), 570 тис. двадцяток (190 тис. фл.) та на 20,7 тис.
фл. сольді , тобто монети з’явилося всього на 231,5 тис. фл. Не-
значними тиражами від 1,25 до 20 тис. з’являлися половинні та
275
цілі суверени (карбування ABEF), досить великими – чвертьк-
ронталяри (карбування АВН: Відень, Кремніца, Гюнцбург), ко-
ронні півталяри та таляри (АНМ). У Брюсселі карбували лише
ліард (746 тис. екз.), 2 ліарди (293 тис.), 10 ліардів (106 тис.) та
14 ліардів (632 тис.) на 52.460 кронталярів43. Отже, загальний
обсяг карбування за Леопольда ІІ склав до 7 млн. фл.
1.4.2. Робота основних монетних дворів (1792–1835)
Обсяг емісій суттєво зросте за правління Франца ІІ (який піс-
ля 1806 р., позначається як імператор Франц І). Визначимо цей
обсяг для всього правління Франца ІІ (І), користуючись дани-
ми для всій монархії, які зібрав на основі річних звітів віден-
ський історик проф. Зігфрид Бехер44. Умовно розподіливши
ці дані за історичними півперіодами: 1791–1802 та 1803–1811
(підперіоди банкоцетлів у час наполеонівських війн), 1812–
1815 (підперіод Віденської валюти), 1816–1822 (підперіод ре-
форми), 1823–1834 (підперіод стабілізації), узагальнимо їх у
наступній таблиці:
Табл.2.2:
Обсяг монетної продукції Австрії за правління Франца І (у млн., тис. фл.)
Випуски Суверен 2 та 4 ду-
кати
Дукат Таляри Таляр
МТ
20 та 10
крейц.
7кр.1802
5 кр.
3 кр. Розмінні
24,12,6кр.
1792/1802 5,907.860 968.130 12,356.64 979.011 6,524 12,023.54 30,547.51 30.573 18,508.8
1803/1811 - 172.620 9,332.47 4.116 7,192 61,781.67 11,772.08 4,024.9 10.664.9
1812/1815 285.246 - 4,625.01 10,683.317 Вкл. 5,983.457 - - -
1816/1822 5,639.003 - 15,190.04 19,686.757 Вкл. 12,433.334 565.641 630.171 -
1823/1834 26,521.046 - 46,579.38 24,178.183 Вкл. 44,654.431 667.880 861.899 -
Загалом 38,353.155 1,140.75 68,083.55 55,531.384 13,716 136,876.43 43,553.11 5,547,6 29,173.7
Як бачимо, загальний обсяг золотих монет не перевищив
107,6 млн. фл. (127,673.950), а срібних монет різної якості ся-
гнув 468,2 млн. фл. Карбування з міді, користуючись тією ж
системою позначення (млн., тис. фл.), становили в 1792–1802
рр. – 32,337.745 фл.; у 1803–1812 рр. – 139,788.940 фл.; з 1813
до 1818 р., коли припинилося централізоване карбування міді
– 8,791.601 фл., 1824–1826 рр. – провінційне карбування для
Ломбардії на суму 861.067 фл., тобто 181,779.933 фл. разом45.
276
Загалом, за нашими розрахунками, всі емісії за 42 роки правлін-
ня цього імператора склали суму в 756,7 млн. фл., карбовані на
всіх монетних дворах монархії.
Як відомо, на початку правління Франца ІІ Австрія мала 8
монетних дворів: Відень (А), Галь (F), Гюнцбург (H), Крем-
ніца (В), Надьбаня (G: 1829), Карлсбург (Е), Мілан (М: 1799;
1800) та Брюссель (до 1794 р.). У 1793 р. протягом року фун-
кціонувала монетарня у Венеції (V), яка продовжила роботу в
1818 р. У 1796 р. до монетарень знову приєдналася Прага (С).
Після поразки під Аустерліцом замість втрачених Тіроля та Ве-
неції Австрія отримала Зальцбург (D), де був монетний двір,
на якому карбувалися срібні цванцігери, золоті дукати 1807–
1809 рр. та мідні монети, проте з роком 1800. У 1812 та 1816 рр.
відкрили нову монетарню в південносхідноугорському Сіклова
(Sziklova), яка карбувала мідні монети. Цей монетний двір не
могли позначити буквою S – така буква відносилася до Шмьо-
льніца (Schmölniz: S), що поновив свою діяльність після квіт-
невого пожару 1800 р. Замість S з’явилося буквене позначення
(О) за районним центром Оравіча (Oravicza).
Саме на цих дворах з’явилася величезна монетна продукція
Франца ІІ, що склала за 1792–1834 рр. 756 млн. фл. Зупинимося
детальніше на конкретній продукції окремих монетних дворів.
Галь46 випустив з 1793 по 1804/05 р. (коли припинив своє існу-
вання) 2357 цілих та 7384 половинних суверендорів (разом 85
тис. фл.), 784,5 тис. кронталярів та їх половинок (=до 1,5 млн.
фл.), 2,25 млн. цванцігерів (=750 тис. фл.). Розмінними загаль-
ноавстрійськими були 26 тис. 3 білонних крейцерових монет
(1300 фл.) та 2,8 млн. мідних 3-крейцеровиків (140 тис. фл.), 1,6
млн. однокрейцерових, 474 тис. півкрейцерових та 808 тис. чве-
ртькрейцерових монет (загальною вартістю на 35 тис. фл.). Це
означає, що загальний обсяг загальноавстрійського карбування
Тіроля склав 2,5 млн. фл. Крім того, в Галі емітувалися розмінні
білонні монети для італійських володінь в австрійському Тіролі:
790,3 тис. монет у 1,5 ліри (370 тис. фл.) та 17,9 млн. 15-сольдо-
вих монет (4,5 млн.фл.), регіональні 12 та 6 кр. (на 3,7 млн.фл.) і
монети в, 1 та Ѕ сольдо (до 700 тис. фл.), тобто на 9,27 млн. фл.
277
За збереженими матеріалами словацького архіву з Банської
Штявніци (раніше Кремніца), опрацьованими дослідниками47,
в 1792 р. Надвірна палата, враховуючи військові дії в австрій-
ських Нідерландах, передала до Кремніци право вирізати ште-
мпелі суверенів та їх половинок. Крім того, з листопада 1792 р.
Надвірна палата наказала карбувати в Кремніці чверть-, по-
ловинні та цілі коронові таляри, карбування яких відбували-
ся незначними обсягами – не вистачало матеріалу. За квітень
1792 р. було накарбовано суверенів на 23026 фл. 24 кр., дукатів
на 32418 фл., а за травень – ще півсуверен на 24188 фл. та ду-
катів на 14778 фл. Загалом за 1792 р. з’явилося 20-крейцерових
монет на 616430 фл. та 10-крейцеровиків – на 130493 фл.; 3 кр.
– 7236 фл.57 кр.; рідких чверть коронних талярів – на 34394
фл. 24 кр. Наприкінці року запаси срібла та золота скінчилися
і монетні майстри простоювали тижнями, внаслідок чого їх кі-
лькість скоротили спочатку з 40 до 29, а згодом – до 21. Золото
та срібло, якого так не вистачало для забезпечення належного
карбування, за розпорядженням Віденської Надвірної палати,
поступало до Кремніци з різних частин монархії, у т.ч. і з Гали-
чини. Так, у 1794 р. з Галичини та Буковини надійшло золота та
срібла на 217937 фл. 43 кр., з яких накарбували золоті суверени
та кронталяри, а зі Львова прислали позику цінними матеріа-
лами на 278610 фл.40 кр. Золото було перекарбоване на сувере-
ни, потрібні для міжнародної торгівлі, а ѕ срібла – в двадцятки
та його ј – в десятикрейцерові монети. Галичина (з Буковиною)
надіслала до Кремніци в листопаді 1796 р. чергову партію брух-
ту. Це находження доповнила Віденська монетарня, що присла-
ла до Кремніци гамбурзького срібла (на 98674 фл.), російських
рублів (на 117962 фл.) та польської срібної монети (на 278338
фл.). Усі чотири партії в черговий раз були перекарбовані в 20-
крейцерові монети та кронталяри48.
З 1795 р. по 1801 р. Кремніца щомісяця випускала 6 – та 12-
крейцерові монети, збільшивши їх емісію з 1799 р. до 500 тис.
фл. (тобто на 6 млн. фл. за рік) і накарбувала за увесь період
36,1 млн. шестикрейцеровиків та 85 млн. 12-крейцеровиків. З
цих монет щомісяця до банкоцетлевих банків Львова та Кра-
278
кова (тобто в Галичину) поступало по 75 тис. фл. білоном та
25 тис. фл. нових мідних трьохкрейцеровиків, замість яких зі
Львова, Кракова та Чернівців доставляли срібний брухт та ста-
рі крейцеровики49. Загалом Кремніца, проводячи монетарну по-
літику військового часу, накарбувала з 1792 по 1816 р. 85 млн.
двадцяток (28,3 млн. фл.), 2,12 млн. десяток (=350 тис.фл.), та
білонових «крайових монет» у 6, 12 та згодом 24 кр. 250-ї проби
(декретом від 1 серпня 1800 р.) тощо. У 1800 р. монетний двір
працював на повну потужність – до пізньої ночі та без вихідних
і свят50.
За наявними даними інших монетних дворів, Прага нерівно-
мірними випусками з 1796 по 1816 р. емітувала 20,7 млн. цван-
цігерів (на суму до 3 млн. фл.). Тиражі 10-крейцеровиків рідко
коли переходили 10–40 тис. монет на рік51. Обсяги інтенсивно-
го карбування Відня та неінтенсивні інших монетних дворів за-
лишаються, однак, невідомими до повного опрацювання Віден-
ських архівів (особливо фінансового архіву та архіву Надвірної
палати).
1.4.3. Робота основних монетних дворів (1835–1848)
Типи монетної продукції Фердинанда І (1835–1848), за місце-
вими матеріалами, не відзначаються великою різноманітністю:
емісії зі «стрічками в повітрі» (1835–1836) та «з прилягаючими
стрічками» (1838–1848), на яких містився надпис DALM. Імпе-
ратор не випускав мідної монети, користуючись багатими емі-
сіями своїх попередників. Через великі обсяги паперових емі-
сій, що постали результатом наполеонівських воєн, ранні срібні
випуски не мали значних обсягів – у Австрійському банку на
1843 р. було всього 14 млн. фл. дзвінкою монетою52, що озна-
чало монетний дефіцит для величезної імперії. Певною причи-
ною тому було те, що кількість монетних дворів зменшилася
до п’яти (Відня, Кремніци, Праги, Карлсбурга та Мілана), які
лише після 1837 р. частково змогли налагодити роботу. Обся-
ги карбування для 5 та 10 кр., флоринів та талярів практично
залишаються невідомими, за винятком кількох вихідних цифр:
таляр 1848 А був карбований обсягом 119 тис. екз. Збереглися
лише дані для цванцігерів, карбованих у Празі. Якщо емісії 1835
279
С мали обсяг 295 тис. екз., то наступні випуски перевищують 1
млн. (для зіставлення, емісія 1848 А досягла 13 млн.632 екз.!).
Всього на монетному дворі Праги було карбовано 15,5 млн. екз.
(по 1,9 млн. монет щороку). Емісії Кремніци для цього періоду
залишаються невідомими, проте, зважаючи на розповсюдже-
ність монет, які випереджують чеські, вони не поступалися ав-
стрійським.
1.4.4. Проблеми революційних та пост-революційних років
(1848–1857)
У березні 1848 р. грошовий запас Австрії становив 219 млн.
фл. (у т.ч. 65 млн. конвенційною монетою; 54 млн. банк-еско-
нтами та 100 млн. державними нотами: 5, 10, 50, 100, 1000 гу-
льденів, емітовані 1 січня 1841 р.; 5, 10, 100, 1000 гульденів сі-
чня 1847 р.)53. Однак стабілізація незабаром припинилася.
Поштовхом до нової інфляції стали революційні події та полі-
тична дестабілізація 1848 р. Унаслідок цього грошовий ринок
прийшов у неспокій: зросли інфляційні процеси, що призвело
до наростання ажіо золота та срібла, особливо стрімке у пер-
ші революційні місяці – до 20 % щомісяця. Обігових грошей (і
розмінної монети) катастрофічно не вистачало, внаслідок чого
у квітні 1848 р. було заборонено вивозити дорогоцінних металів
за кордон, з 22 травня паперовим грошам було надано примусо-
вий курс, а з 2 червня припинено обмін банкнот на золото. З мо-
нетних дворів стабільно працював лише Віденський.
Для подальшої компенсації відсутньої розмінної монети (за
цісарським патентом від 19 серпня 1848 р., в обіг було випуще-
но великими емісіями дві нові розмінні монети − два мідні крей-
цери (загальною емісією у 7 755 тис. на суму 285500 гульд.), та
білонну шістку (Sechser) на монетних дворах Відня, Кремніци
та Праги. Останню монету, якої отримували 288 монет з віден-
ської марки (288,644 г) срібла VІІ лотової проби) на суму 28,8
рин. фл., карбували великими емісіями – лише у Відні вийшло
90,4 млн. монет на суму 9,4 млн. гульд.54. Згодом, коли ажіо срі-
бних монет піднялося на 20%, і вони зникли з обігу, за патентом
від 1 червня 1849 р., ймовірно, не меншою емісією, з’являєть-
ся нова шістка, яку офіційно зняли з обігу лише за цісарським
280
розпорядженням від 29 серпня 1870 р. Вона виявилася на 1/6
(тобто майже на ті ж 20%) легшою, ніж попередня. З огляду на
те, що на віденську марку припадало вже 336 монет срібла VІІ
проби, які відповідали 33,6 гульд.55, навіть така незначна відмін-
ність срібного вмісту давала скарбниці суттєву економію на 48
монет чи 4,8 гульд. з марки. Зниження срібного вмісту виявило-
ся у час різкого піднесення ажіо недостатнім, бо й ці ще низько-
пробніші монети осіли в руках населення. Тому металеві гроші
з дорогоцінних металів, що містили зображення імператора, до
1852 р. більше не карбувалися.
Певна спроба виправити становище розпочалася, однак, лише
1851 р. Замість різних мідних монет, з яких частина походила
ще з часів Марії Терезії і Йосифа II та емісії 1816 р.56, за ініці-
ативою фон Крауса та цісарським розпорядженням від 7 квіт-
ня 1851 р. було випущено величезними емісіями при монетних
дворах Відня, Кремніци, Праги та Надь-Бані нові — номіналами
в 3 крейцери (7173 тис. екз.), 2 крейцери (22419 тис.), 1 крейцер
(106458 тис.), 1/2 (27733 тис.) і 1/4 крейцера (9637 тис. екз.),
що в сукупності склали суму в 3 512,5 тис. рин. фл. Міністр фі-
нансів фон Бумгартнер зробив іншу спробу монетарної рефо-
рми, згодом – із 1855 р. продовженої його наступником – фон
Бруком. У 1852 р. за розпорядженням Баумгартнера карбува-
лися (ще за конвенційною стопою) надзвичайно рідкі, чи про-
бні, гульденові та талярні монети 1848−1851 А. із «лівосторон-
нім» зображенням Франца Йосифа І, які, однак, не сподобалися
імператору, та двадцять крейцерів 1852 р. (вагою в 6,68 г 500-ї
проби і накладом щонайменше 300 тис. загальною вартістю на
100 тис. фл.)57. Циркуляція цих талярів на буковинському рин-
ку була більш ніж спорадичною, що засвідчує, за нашими дани-
ми, поява лише двох таких монет у колекціях України.
За цісарським розпорядженням від 31 липня 1852 р. у гро-
шовому обігу Австрії з’являлися регулярно, проте у відносно
незначній кількості нові золоті і срібні конвенційні 10- та 20-
крейцерові монети зменшеної ваги та підвищеної проби (2,16
г та 4,32 г 900-ї проби), з «правостороннім» портретом Франца
Йосифа І58. Емісії цих розмінних монет переважно віденського
281
карбування, досить повно представлених у музеях та приват-
них колекціях, для величезної країни були відносно незначни-
ми − від 30 тис. до 4 млн. екз. на рік (загальна сукупність склала
близько 24 млн. монет, тобто 8 млн. фл.)59. Крім того, за цим же
розпорядженням було карбовано й іншу монету: чотири дукати
1853−1859 A, V (по 10−13 тис. екз. щорічно), дукат А, B, E, M, V
(30−150 тис. екз. у рік), таляр 1852−1856 А. (вагою в 25,99 г 900-ї
проби та невизначених емісій), півталяра чи гульден 1852−1856
рр. (?). Оскільки розмінної монети, зважаючи на наявні дані60,
за нашими розрахунками, було карбовано не більше 10–12 млн.
фл. та крупної орієнтовно на 6–8 млн. фл., то її обсягу загалом
не могло вистачити для 25-мільйонної імперії.
2. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА БУКОВИНІ: ОБСЯГИ ЕМІСІЙ
2.1. Аналіз наявного монетного матеріалу
з Північної Буковини
Для здійснення аналізу проведемо кількісне вивчення зали-
шкових решток: а) із окремих зафіксованих місцевих знахі-
док та монетних скарбів XVIII – початку ХХ ст. (близько 1900
монет); б) зі складу 80 салб (2678 монет), які в певних межах
можна вважати своєрідними «сільськими тезавраціями»; в) із
двох великих та чотирьох менших приватних колекцій (бли-
зько 1600 монет із переглянутих 10 тис. перфорованих) та де-
кількох музейних фондів (200 з понад 2000 монет). Завдяки
довільності вибірки надамо при цьому перевагу «салбовим те-
завраціям», враховуючи, однак, й усі інші дані (особливо окре-
мих колекцій).
Зупинимося детальніше на конвенційних карбуваннях 1770–
1840-х рр., участь яких у монетних прикрасах навіть через 80–
100 рр. після припинення їх обігу, перевищує 50% загальної мо-
нетної маси. Суттєва частка припадає на 454 посмертні торгові
таляри Марії Терезії (1740–1780), карбовані наприкінці ХІХ ст.
не стільки для виготовлення прикрас, як для східної – леван-
тинської торгівлі з державами Північної Африки (Абіссінією:
Ефіопією, Занзібаром та Суданом), де їхня вартість складала
2,5–4 тис. каурі61. Відкинувши при розрахунках ці необігові та-
282
ляри, використаємо для аналізу лише прижиттєві емісії – 6 та-
лярів Марії Терезії та 33 таляри інших правителів у «салбових
тезавраціях» (195 екз. із колекціями та 220 екз. загалом). Зна-
чна кількість розмінної конвенційної монети (10, 20 кр. тощо),
що залишалася тезаврованою на буковинських прикрасах, свід-
чить про її стабільне вилучення із обігу внаслідок високого ажіо
срібла. Це вилучення відбувалося практично постійно – у коле-
кціях представлені всі обігові, «ходові» роки, а також і відносно
рідкі емісії. Із загостренням політичної ситуації кількість вилу-
чених монет за відповідними роками зростає.
Що ж стосується характеристики монет за правителями, то
серед «салбових тезаврацій» не менше половини конвенційних
монет (від 48% до 54%: 505 салбових та 909 усіх монет) при-
падає на правління Франца ІІ (І), що, ймовірно, пояснюється
тривалим часом його правління – 43 роки. Відносно значний
обсяг складають емісії Фердинанда І (від 15% до 17 %) та Марії
Терезії (до 17%). Їм дещо поступається обсяг прижиттєвих мо-
нет Йосифа ІІ – 9–12 %. Незначною є прижиттєва та посмерт-
на монетна продукція Франца Стефана (1745–1765), який по-
мер за дев’ять років перед анексією Буковини (19 салбових /
64 усіх монет: до 3,3%), і досить малою – хворого Леопольда ІІ
(1790–1792: 2%), який правив всього повних два роки (всього
13/34: 1,3–1,7%).
Серед залишкової обігової монети всього періоду, окрім мі-
дних крейцерів, відомих у місцевих знахідках, домінують два-
дцятки, тобто монети в 20 крейцерів – близько 900 екз. Вони
складають 30% (!) монетної маси всіх прикрас та близько 80%
всієї конвенційної монети. Це пояснюється великими обсяга-
ми цього типу монетної продукції – емісія 20-крейцерової мо-
нети становила у 1848 р. лише для Віденської монетарні понад
13,6 млн. екз.!62. Їм значно поступаються таляри – 18 % (близь-
ко 493 екз.), основу яких складають розповсюджені, проте не-
обігові левантинські таляри Марії Терезії (454 екз.), що відно-
сяться, за визначниками, до кінця ХІХ – початку ХХ ст. і тому
при дослідженні невраховані. Лише 2 % всієї талярної продук-
ції становлять прижиттєві емісії Марії Терезії та Франца Сте-
283
фана, а 10 % – емісії Франца І. Пізніші емісії Фердинанда І та
Франца Йосифа І ледве досягають 4 % талярної продукції, що
свідчить про зміни акцентів. Що ж стосується монетних дво-
рів, то загалом переважають мідні монети Шмьолніца та сріб-
на продукція Відня, Кремніци та менш потужного Карлсбурга
(нині Алба-Юлія в Румунії), яким істотно поступаються Прага
та інші монетарні.
Зупинимося детальніше на обігу у кожному із підперіодів, ви-
явлених при вивченні письмових документів та уточнених на
основі монетного матеріалу.
2.2. Паралельний обіг двох грошових систем за правління
Марії Терезії, Йосифа ІІ та Леопольда ІІ (1774–1792)
2.2.1. Паралельний обіг двох грошових систем:
загальні тенденції
Розглянувши отримані дані із документально-архівної части-
ни праці, спостерігаємо в 1774–1786 рр. паралельний обіг двох
грошових систем – попередньої (з перевагою турецької срібної
та голландської золотої монети) та австрійської. Це й підтвер-
джують архівні дані про офіційний вивіз купцями з Буковини
(до вересня 1775 р.) для торгівлі 948759 фл. За структурним
складом цього монетного експорту іноземна монета (773777
фл. золотом та 82541 фл. сріблом) в 9,3 рази переважала над ц.
к. монетою (68506 фл. золотом та 23928 фл. сріблом)63, причо-
му спостерігалося більше ніж одинадцятикратне домінування
іноземної золотої та 3,5-кратне – срібної монети. Це означає,
що на початках Австрія здійснювала незначну, але стабільну
монетну інтервенцію своїми (якіснішими ніж турецькі) сріб-
ними монетами. Грошові одиниці попередньої системи поволі
вилучалися, а натомість все певніше, як засвідчує документа-
ція 1780-х рр., утверджувалися австрійські монети – здебіль-
шого, як засвідчують знахідки, популярні цванцігери, крейце-
ри та таляри.
Звичні паралельні грошові одиниці (турецькі піастри та пара,
таляри, рублі та їх розмінні фракції) як «леї, леї турецькі чи леї
турецькими грошима», що мали певний грошовий курс до за-
провадженого австрійського флорина, продовжували викорис-
284
товуватися до середини 1790-х рр. в актах купівлі та продажу і
при проведенні платежів. Крім того, як засвідчують місцеві зна-
хідки, паралельні монети репрезентували середньовічна та того-
часна талярна монета (ріксдаальдери, левендаальдери, іспанські
таляри, німецькі та австрійські доконвенційні таляри Леополь-
да, Карла VІ), російські рублі (копійки, за винятком привне-
сених російськими військами, практично не простежувалися за
винятком 1820-х рр.), голландські дукати та турецькі зері-мах-
буби з алтунами тощо, складаючи в сукупності до 25% монет-
ної маси. Таляри, куруші та рублі (поряд із польськими ортами
1730–1750-х рр. та середньовічними «маряшами» – угорськими
15-крейцеровиками) інтенсивно підроблювали як на території
Молдови, так і російського Кам’янець-Подільського, що й за-
свідчують як місцеві знахідки, так і відповідні документи64. Роз-
мінною монетою, крім пара, аспрів та залишків білонної та мід-
ної середньовічної монети (див. боратинки в скарбі із Ширівців;
прибалтійські та польські соліди у скарбі з Чернівців-Шанців),
стали польські мідні гроші, а також розмінні монети німецьких
земель (разом до 63% початкового грошового обігу), які пово-
лі поступилися австрійським монетам. Кредитні російсько-мол-
довські пара, що циркулювали до приходу Австрії на Буковину,
були заборонені до обігу.
В еріальних (державних) касах (при сплаті податків) подібні
монети активно вилучали і, за архівними документами, відпра-
вляли на переплавлення. Процес відбувався настільки актив-
но, що в середині 1820-х рр. спеціальні агенти монетних дворів
(переважно із сусіднього трансільванського Карлсбурга – нині
Алба-Юлія, з яким установилися завдяки діяльності Антона
Манца довірчі відносини), решток цих монет майже не заста-
ють, а закуповують лише зняті з обігу австрійські монети. Мо-
нети паралельного обігу також майже не зустрічаються на жіно-
чих монетних прикрасах з Буковини кінця ХІХ ст. (за винятком
двох перфорованих російських рублів та піастра 1789 р. із Гли-
боччини. Автору відомо ще декілька перфорованих турецьких
піастрів Селіма ІІІ 1789 р., виявлених, однак, під час польових
робіт у Хотинському районі.
285
Натомість з середини 1780-х рр. інтенсивно утверджується
австрійська конвенційна система. Попереднє ознайомлення із
залишковими обіговими монетами засвідчує домінування два-
дцяток, тобто монет в 20 крейцерів, які позначали ще «цванці-
герами, сфанцами, сороківцями» (близько 10 % усіх конвенцій-
них двадцяток загалом), часту появу крейцерів і значно меншу
– талярів (2,5 % монети). Півталяри, чи флорини ринські, на які
йде звичний рахунок по всьому буковинському та загальноавс-
трійському ринку, є досить рідкою монетою – за салбовими ма-
теріалами (не враховуючи колекцій) вдалося зафіксувати появу
лише двох таких монет. З колекціями та окремими знахідками
флорини та таляри займали до 1792 р. орієнтовно 6 % монетної
маси (43 таляри з 690 монет того часу). Інші конвенційні моне-
ти – 3, 6 та 7, 15 та 17 кр. – збереглися незначною мірою внаслі-
док постійного вилучення.
2.2.2. Обіг монет на Буковині: загальні кількісні параметри
Розглянувши ж проведену вибірку розповсюджених загально-
державних срібних 10-та 20-крейцерових та талярних монет на
Буковині (920 монет салбової та 1910 загальної вибірки), то се-
ред них за часів правління Марії Терезії переважала продукція
м.д. Відня (48–56 % її карбування), Кремніци (16–20%), Праги
(7,5–12%) та Тіроля (9,5–10,4%). Певну участь в обігу складала
сукупна продукція сусідніх угорсько-трансільванських Надь-
Баня та менш потужного Карлсбурга. Їм значно поступалися
штірійський Грац та Гюнцбург (Бургау), за винятком талярів.
Проведений нами аналіз засвідчує, шкода, не завжди з релеван-
тними кількісними величинами, домінування карбування золо-
том у Кремніці та в Карлсбурзі і мідного – в Шмьольніці (нім.
Schmöllniz, слов. Smolnik), де було відновлено діяльність монет-
ного двору саме для забезпечення розмінною монетою (шилінги
1774 р., пів- та цілі крейцери) Галичини з Буковиною65.
За часи правління Йосифа ІІ акценти переносяться на Кремні-
цу (40–48,9%), витісняючи Відень (20–21,7%). Це, попри значну
емісію двадцяток (на 46,3 млн. фл. загалом), трапилося, на нашу
думку, за рахунок галицьких закупок срібла, які, за прописами
Головного монетного управління, мали відправлятися до Крем-
286
ніци на переплавлення і, ймовірно, оплачувалися кремніцькими
цванцігерами. Продукція віддаленого Галя (7,6–10,9% ?!) та від-
носно близької Байя-Маре (6,5–9%) займають лише третє – че-
тверте місце. Решту монетних дворів їм суттєво поступаються.
Подібні тенденції, проте меншими обсягами, властиві для роз-
мінної монети Леопольда ІІ (1790–1792) – 3,5 млн. двадцяток та
близько 1 млн. десятикрейцерових монет Кремніци (35% тогоча-
сного буковинського обігу) і 300 тис. цих монет Галю на рік66. Се-
ред мідних крейцерових монет закономірно домінує продукція
багатих міддю та економічно потужних Шмьолніца (за кількіс-
тю зафіксованих 12 одиничних згуб) та Кремніци (8), що забез-
печували розмінною монетою саме Буковину. Карбування Відня
(3) на привізній сировині трапляються значно менше. Крейцери
Праги, Грацу, Байя-Маре, і, особливо, Карлсбурга з’являються
дуже рідко.
На противагу загальнодержавним, поступлення територіаль-
них випусків срібних монет визначалося, на нашу думку, двома
факторами: ступенем віддаленості територій та обсягом монет-
ної продукції. Тому сусідні «галицькі» (освієнцім-заторські) 15
та 30 кр. 1775/77 рр. на Буковині вдавалося виявити (в т.ч. і
на салбі, причому з боковою, прижиттєвою перфорацією), чого
не скажеш про «малотиражні» карбування ізольованих італій-
ських володінь Австрії. Поряд із тим, конвенційні бельгійські
кронталяри Марії Терезії, Йосифа ІІ, Леопольда ІІ та, епізоди-
чно, Франца Стефана, емітовані великою кількістю, як засвід-
чують дані, з’являлися досить нерідко на буковинському гро-
шовому ринку.
Близько 10 % грошового обігу 1770–1790-х рр., за опрацьо-
ваними даними, складали «ценери» (10 кр.), «цванцігери» (20
кр.) та таляри німецьких земель (21 монета з 198 монет 1770–
1790-х рр.), карбовані за конвенційною стопою, що дозволяли
їм розчинитися серед австрійських монет. Більше половини
цих монет, завезених не лише купцями, а й німецькими колоні-
стами67, за даними «салбових тезаврацій», підтвердженими ма-
теріалами приватних та музейних колекцій, складали випуски
Баварії, значна їх частка припадала на карбування Бранденбу-
287
рга-Байройта та Зальцбурга, епізодично з’являлися монети Бі-
ркенфельда, Бранденбурга-Ансбаха, Вюртемберга, Вюрцбурга,
Франкфурта та Гамбурга тощо. Згодом із розпалом наполео-
нівських війн (особливо після 1805 р.) надходження німецьких
конвенційних монет зменшилося в 4 рази, обмежуючись випу-
сками Баварії, та затухло після 1820 р., коли на Буковині інтен-
сифікується обіг російських монет.
2.3. Коливання грошового обігу за правління Франца ІІ (І)
(1792–1835)
2.3.1. Обіг монет часу наполеонівських війн на Буковині:
загальні кількісні параметри
На час воєн основні акценти військового часу було покладе-
но на емісії паперових банкоцетлів, що стають з 1795 р. засо-
бом обігу для Галичини та Буковини. Однак кількість цих гро-
шових знаків для Буковини та Галичини залишається загалом
зовсім невизначеною – серед місцевих архівних матеріалів не
фіксуються розміри грошових надходжень саме в банкоцетлях.
Відомо лише те, що депозити однієї з крайових галицьких кас
(типу чернівецької) складали на початку травня 1809 р. 11780
фл. переважно банкоцетлями. Цікаві співвідношення номіналів,
ймовірно, властиві й для Буковини: 400 банкоцетлів по 10 фл.,
80 – по 5 фл., 142 – по 1 фл., 6 – по 1000 фл. та 8 – по 100 фл.
Решту (до 364 фл.) складали інші номінали банкоцетлів, срібні
та мідні монети68. За цими ж даними, золоті монети (особливо 4
дукати та суверени, звичні для 1792–1802 рр.), в обігу вже від-
сутні до 1812 р.
Зупинимося детальніше на обігу тогочасних срібних монет.
Врахувавши обсяг продукції монетних дворів, розглянемо їх
конкретний прояв. Зазначимо, однак, що срібні монети на Бу-
ковині, де процвітав обмін натурпродуктами, за емоційною зау-
вагою І.Будай-Деляну69, «були рідкістю для селян». Війни з ре-
волюційною Францією, державні потреби в цінних металах для
фінансування військових операцій призвели до різкого збіль-
шення кредитних банкоцетлів, які з 1795 р. стали обіговими на
Буковині, та інших кредитних емісій. До таких емісій належать і
білонні «крайові» (20–25-процентного срібла) монети в 6, 12 та
288
24 кр. 1795 р. та 7 кр. 1802 р., перекарбовані із вилучених 2-лір-
них монет. За обсягами на Буковині переважали випуски Крем-
ніци, яким істотно поступалися емісії Відня. Це пояснюється не
лише великим обсягом кремніцських емісій (36,1 млн. шести-
крейцеровиків. 85 млн. 12-крейцеровиків та 102 млн. семикрей-
церовиків 1802 р., яким за розповсюдженістю рівносильними
були емісії Відня), а й тією обставиною, що Кремніца, отриму-
ючи галицько-буковинське срібло, відправляла нову монету на
ці території. Продукція інших монетних дворів (Праги, Карлс-
бурга, Надьбані) навряд чи перевищували відомі дані для Галя
(3 млн. для 6 та 10,3 млн. для 12 кр.)70, і за матеріалами місцевих
знахідок, монетні надходження цього ґатунку поступали вшес-
теро менші – переважно з Надь-Баня (Байя-Маре, Румунія) та
Карлсбурга. Неприйняття монети населенням, з одного боку, її
інтенсивне зношення (монети в гарному стані трапляються над-
звичайно рідко), з іншого, призвели до стягнення білону з обі-
гу, починаючи з 1802 р. Офіційно цей процес продовжувався до
1817 р., однак приватна закупівля білону монетними дворами
провадилася ще й у 1824 р. Внаслідок цього, як засвідчує коле-
кційний та салбовий матеріал, білонна монета практично була
вилучена з Буковини – процентне співвідношення цієї монети
(на противагу величезним емісіям) до вибірки з цих років ста-
новить всього 3%.
Суттєве зменшення конвенційної продукції спряло її пода-
льшому тезавруванню населенням краю. Внаслідок фінансової
паніки з обігу зникли рештки не лише обігової срібної, а й біло-
нної монети, яка, ймовірно, частково повернулася в обіг лише
в час стабілізації після 1815 р. Натомість у селі, як засвідчують
численні знахідки, превалювала мідна монета 1800 р., якої Ав-
стрія накарбувала в 1800–1816 рр. на 175 млн. фл.71, що певним
чином (на противагу міській циркуляції кредитних паперових
грошей) дозволяє стверджувати про окремішність «сільського
грошового обігу». Серед тогочасної мідної монети на Букови-
ні беззаперечно переважала монета зі Шмьолніца (літерне по-
значення S: 14 екз., за даними колекцій мідних монет). Окрім
того, досить значними були надходження із Відня (A: 7) та Ка-
289
рлсбурга (E: 7), Граца (G: 6), Кремніци (B: 5). Їм поступалися
випуски Праги (C: 2), Галя (F: 2), нещодавно відкритої Оравіци
(O: 4). Дуже рідкими були карбування Зальцбурга (D) та Пе-
редньої Австрії (Н). Серед номіналів домінують крейцерові та
трьохкрейцерові монети. Випусків дрібних ј та Ѕ кр. збереглося
на Буковині дуже мало – ймовірно це пояснювалося не стільки
малим розміром монети та обсягом емісій – емісії були досить
значні – як характером грошових операцій. Оскільки в буко-
винських документах кінця XVIII – початку ХІХ ст. більше не
простежуються ціни із дробовими номіналами, то це означало,
що віддалений буковинський ринок дещо закруглював ціни на
товари та послуги в бік їх збільшення. Це й підтверджують ли-
сти 1790-х рр. А. фон Куглера72, який відзначив відмову буко-
винців приймати монету номіналами менше півкрейцера. У кі-
нцевому результаті буковинський грошовий обіг найдрібніші
монети в основному відкинув – у них не було особливої потре-
би. Наступна реформа 1806 р. призвела до інтенсивного обігу
інших кредитних монет – мідних 15 та 30 кр. 1807 р. переваж-
но шмьолніцького та віденського карбування. Зрідка з’являли-
ся випуски Надь-Баня та Кремніци. Зі встановленням віден-
ської валюти у 1812 р. ці монети були замінені на 3, 1, Ѕ та ј кр.,
що походили переважно із Шмьолніца та Кремніци й, рідше,
Надь-Бані.
Що ж стосується не такого ж частого конвенційного карбу-
вання воєнного часу (33 млн. фл. золотом та 364 млн. фл. сріб-
ними монетами 1792–1815 рр.)73, то за наявними матеріалами,
можна простежити суттєве переважання на Буковині 20-крей-
церових монет (по 200 екз. із салб та колекцій) над кронталя-
рами (всього 6/20) – суто австрійські таляри того часу у мо-
нетних прикрасах (за винятком інших наявних знахідок)
практично не фіксуються (окрім таляра 1807 А). Кількісні дані
за роками відносно співвідносяться з емісіями монетної проду-
кції та подіями, що розгорталися в імперії. Двадцятки воєнного
часу, доповнені незначною кількістю німецьких конвенційних
монет, офіційно дозволених до обігу внаслідок нестачі обігових
коштів, становлять, однак, лише певний відсоток (близько 38
290
%) щодо інших повоєнних років цього номіналу. Надходжен-
ня територіальних випусків (типу тірольських монет Андреа-
са Гофера: 1 екз.) є, скоріше, винятком аніж правилом. Доміну-
ють карбування Відня та Кремніци. Зазначимо, що галицькі 15
та 30 кр. 1775–1777 рр. залишалися також обіговими й через
40 років після їх випуску, що й підтверджує патент від 6 квіт-
ня 1813 р.74.
2.3.2. Відновлення конвенційного обігу після
наполеонівських воєн (1816–1835 рр.)
Населення Буковини, втягнувшись у правову та фінансову
системи Австрії, почало використовувати їх елементи. Це за-
свідчує масова поява в краї банкнот, векселів, квитанцій, що но-
сять за сферою свого використання кредитний характер. Хоча
банкноти інтенсивно залучаються до обігу, населення має все ж
більшу довіру до карбованої монети (і не лише офіційної). Тому
в циркуляції ще зберігаються через нестачу срібла паралельні
монети, які держава продовжує вилучати. Вилучення парале-
льних монет проводиться настільки успішно, що середньовічні
альбертусталяри, старі російські рублі (1700–1762 рр.), а також
турецькі та рагузькі монети XVIII ст. практично зникають між
кінцем першої третини – половини ХІХ ст.75, внаслідок чого по-
значення цієї категорії монет перестають з’являтися в докуме-
нтах того періоду. Загалом продовжується інтенсивна скупка
монетного матеріалу, особливо того, який населенням вже не
сприймається як обігові гроші. З 1818 по 1848 р., лише за на-
явними матеріалами, Львівська пробірна палата провела опис
щонайменше 8 буковинських скарбів. Нецінна монета поверта-
лася власнику чи потрапляла на переплавлення, а рідкісна – у
колекції. Натомість інтенсивнішим стає обіг нової європейсь-
кої монети – наприкінці 30-х рр. ХІХ ст. мандрівник Ф.Коль76
відзначав значну популярність голландських червінців, євро-
пейських талярів та російських рублів ХІХ ст. для Галичини,
до складу якої належала Буковина. Тому ці монети трапляють-
ся на її території.
Як засвідчують дані про емісії австрійських монет77, обсяги
карбування Карлсбурга та Байї-Маре для рідких 3 кр. та 5 кр.
291
залишилися практично майже невідомі – лише рідка 5 кр. 1822
Е була карбована у кількості 5791 екз. Це ж стосується й інших
монет. Звичні 10-крейцеровики карбувалися в межах 20–50 тис.
монет на рік. Прага, що карбувала цванцігери спочатку 30-90 ти-
сячними емісіями, різко підняла карбування у 1830-х рр., випу-
стивши загалом більше 14 млн. цих монет (по 870 тис. щорічно).
Розміри емісій флоринів та талярів, зважаючи на їх розповсю-
дженість, навряд чи перевищували випуски Кремніци та Відня.
Кремніца карбувала три крейцери 1818–1830 емісією в 8,5 млн.
екз. (по 937,5 тис.), 5 кр. 1818–1821 – 6,9 млн. (по 2,3 млн. екз.),
10 кр. 1815–1821 – до 2 млн. екз. (за винятком 1815 р., переваж-
но незначними емісіями), 20 кр. 1818–1822 рр. – щонайменше
16 млн. фл. (по 1 млн. монет щороку), флорини 1818–1830 рр.
– 126 тис. (по 12 тис. монет щороку), таляри 1818–1830 рр. – 2,1
млн. (по 200 тис. талярів щорічно) та дукати 1811–1835 рр., об-
сяги яких залишилися невідомими.
Що ж стосується австрійської монети, серед якої переважа-
ють крейцери та цванцігери, то вона все інтенсивніше посту-
пає на буковинський грошовий ринок, поволі витісняючи чу-
жоземні паралельні монети, у т.ч. численні турецькі монети
та російські копійки. Як відомо, численні територіальні зміни
найшли своє вираження на сорока шести типах монетних ле-
генд та 8 монетних типах78. Всі вони репрезентовані на моне-
тах, знайдених на Буковині. Географія монетних дворів досить
різноманітна, проте дозволяє виявити деякі тенденції. Серед
мідної австрійської монети явно переважає монета з багатого
міддю Шмьольніца (5) та Відня. Зрідка з’являються мідні ви-
пуски Кремніци, Оравіци, Гюнцбурга тощо. Розмінні карбу-
вання доповнюють мідні російські копійки, засвідчені як у мі-
сцевих знахідках, так і в архівних матеріалах. Серед карбувань
срібної монети домінують емісії Кремніци (25,5 %, переважно
до 1800 р.) та Відня (52,5%). Їх доповнюють емісії Праги (7,5
%) та з початку 1800-х рр. – емісії трансільванського Карлсбу-
рга, які виходять з першого десятиліття 19 ст. на третє місце
(9,5 %). Емісії Галя, Зальцбурга, Гюнцбурга, Мілана та Венеції
обслуговуючи інший – центральний та південний регіон імпе-
292
рії, з’являються на Буковині досить епізодично (разом всього
5 %). Подібне співвідношення засвідчують і дані музейної та
приватних колекцій.
У кількісному відношенні монети 1816–1835 рр., за даними
вибірки, 250 монет на 19 повоєнних років становлять віднос-
ну величину 13,1, що вище 9,5 для подібної підбірки монет во-
єнного часу (220 монет на 23 років). Отриманий перерахунок
цих величин засвідчує переважання повоєнної монетної проду-
кції майже в півтора рази. Невизначеними залишаються, однак,
обсяги тогочасної монетної продукції, які поступали на Буко-
вину. На нашу думку, вони піддаються певним обрахункам. Як
відомо, Антон Манц із Марієнзее інтенсифікував на Кирлиба-
бі виплавляння із свинцевих руд срібла, яке закуповував уряд.
З Буковини до монетного двору у трансільванський Карлсбург
(нині Алба-Юлія в Румунії) поступало щорічно від 500 до 1000
марок срібла, тобто від 200 до 388 кілограм срібла79. За іншими
даними, річний видобуток срібла на Кирлибабі коливався у ті
часи від 261,302 кг (1819) та менше (на початку виробництва)
до максимальних 388,445 кг у 1829 р.80 і складав у 1840 р. 892
марки 10 лотів81. З 288 кг можна було, наприклад, викарбува-
ти щонайменше 5700 талярів чи до 12000 флоринів розмінною
монетою на рік (360 тис. фл. за 30 років). Саме цю монету бу-
ковинського походження фінансовий Відень, ймовірно, повер-
тав на Буковину для обслуговування її грошового ринку: випла-
ти платні, закупівлі сировини тощо. Мабуть, саме ці обставини
дозволили трансільванській монетній продукції, досить рідкій
за нумізматичними довідниками, зайняти на Буковині за часи
правління Франца І та згодом Фердинанда І третє місце.
Враховуючи кількість засвідчених монетних знахідок із
салб Північної Буковини, яка становить 48 монет (сумою на
17,5 фл.), можна визначити її співвідношення до загальної
кількості трансільванських карбувань на Буковині (сумою
12000 фл. щорічно). Ця величина підтверджується монета-
ми з колекцій (87 монет на 29 фл.). Встановивши цю вели-
чину та знаючи співвідношення між продукцією різних мо-
нетних дворів, видається за можливе визначити загальний
293
обсяг всього монетного обігу на Буковині у 1800–1835 рр.
Іншим і простішим способом апроксимативного визначення
обсягу монетної продукції на рік є звернення до процентно-
го співвідношення, визначене нами на дослідженому матері-
алі. Якщо майже 10 % трансільванської монетної продукції
орієнтовно відповідають щорічним 12 тис. флоринів, то 42 %
продукції Відня мають складати 50,4 тис. флоринів, а 28 %
монетної продукції із Кремніци орієнтовно містять 33,6 тис.
флоринів. Решту монетної продукції (20%, які мали відпові-
дати 24 тис. фл.) поставляли інші 7 монетних дворів. У такий
спосіб сукупна монетна маса, що поступала на Буковину, мі-
стила за рік в середньому щонайменше 120 тис. фл. сріблом
(що наближається до перших розрахунків, отриманих діафа-
нтним рівнянням). Ця монетна маса доповнювалася емісія-
ми попередників, а решту грошей покривали банкноти та мі-
дні монети, кредитні за своїм характером, за рахунок чого у
1818 р. буковинці могли заплатити щорічний податок розмі-
ром у 320 тис. фл. конвенційною монетою.
2.4. Особливості регіонального грошового обігу
на Буковині за час правління Фердинанда І (1835–1848)
У «салбових тезавраціях» (при врахуванні інших знахідок)
представлені срібні емісії його монет, які включають 3 та 5, 10
та 20 крейцарів і таляр. За кількісними характеристиками в бу-
ковинському обігу переважали конвенційні випуски переважно
двадцяток (75–89 % салбових монет) та, виділилися значно бі-
льше ніж раніше, 10 крейцерові монети (17 % серед 20-крейце-
рових монет Фердинанда І та 10 % загалом серед його салбових
монет). За географічним розташуванням монетарень зберігаєть-
ся ієрархія попереднього періоду – Відень (30–38 %), Кремніца
(29–36%), Карлсбург (15–20 %), Прага (8 %) і Мілан.
Що стосується орієнтовної величини грошового обігу Буко-
вини, то (на противагу іншим краям) вона залишається невідо-
мою для Буковини й часів Фердинанда І. Загальна сума грошей,
яка функціонувала, наприклад, перед революційним 1848 р. у
2,2-мільйонній Трансільванії, за даними Ласло Кьоварі82, оціню-
валася орієнтовно близько 10 млн. талярів, тобто 20 млн. гуль-
294
денів. Наші елементарні підрахунки вказують, що на кожного
жителя Трансільванії припадали по 8 гульденів дзвінкою моне-
тою. Сума загального обігу в усій імперії, яку населяли орієнто-
вно 28 млн. жителів, складала на той час 360 млн. талярів, тобто
720 млн. флоринів. За співвідношенням між кількістю флори-
нів обіговою монетою та кількістю жителів, за нашими підраху-
нками, на кожного жителя мало б припадати по 25 фл. Згідно із
пропорцією до території та населення всієї імперії обіг Трансі-
льванії мав б охоплювати від 50 млн. (за кількістю жителів) до
74 млн. фл. Звідси висновок, що грошовий обіг у Трансільванії
засвідчував нижчий рівень економічного розвитку цієї провін-
ції (відносно до решти імперії).
На жаль, для 375-тисячної Буковини, грошовий обіг якої за
такими розрахунками мав би складати в ідеальному випадку 9
млн. 375 тис. фл., подібні статистичні відомості не збереглися.
Тому при встановленні обсягів її грошового обігу доводиться
звертатися до побічних фактів, щоби використати їх для пода-
льшої реконструкції. Як відомо, видобуток срібла з Кирлибаби
за час правління Фердинанда І знизився майже вдвоє (у порі-
внянні з удатним 1829 р.: 388,485 кг) – до 197,31 кг у 1844 р.83.
Наприкінці сорокових років 19 ст. звідти у Карлсбург, де знахо-
дилася трансільванська монетарня, поступало лише від 300 до
400 марок чистого срібла, тобто 90–100 кг срібла на рік84. Така
кількість срібла давала змогу накарбувати монет щонайменше
на 4000 флоринів. Для визначення орієнтовної кількості було
побудовано вихідну таблицю, щоб провести реконструкцію на
основі зібраного матеріалу. У верхній горизонтальній шпальті
ми виставили всі наявні дані про обігові монетні двори, а в ни-
жні шпальти було вписано назви основних монетних дворів, що
активно діяли на той час. Отримані результати засвідчують, що
в обіг щорічно поступало до 200 тис. фл. сріблом, а решту суми,
враховуючи дані про середньорічний податок та торгівельні від-
носини, складали кредитні паперові емісії (щонайменше до 500
тис. фл.). Отримані результати (у т.ч. низький коефіцієнт моне-
тизації) виступають показником низького економічного розви-
тку Буковини тих років.
295
2.5. Особливості регіонального грошового обігу
на Буковині за час правління Франца Йосифа І (1835–1848)
Наприкінці 1849 р. після революційних подій мідна та сріб-
на монету знову «осіла» в населення. Внаслідок значної нестачі
розмінних монет при користуванні кредитними чеками вини-
кла проблема здачі в Галичині та на 400-тисячній Буковині (у
т.ч. у 18-тисячних Чернівцях). Місцеве населення у 1849 р., за
архівними даними, почало спекулювати срібними та мідними
монетами, настійно відмовляючись від знецінених паперових
грошей85, яких у австрійському обігу було загальною сумою на
313,08 млн. гульд.86. Якщо врахувати, що обсяг останніх монет-
них емісій склав орієнтовною суму лише в 20 млн. гульденів, які
припали на 14 млн. населення Австрії, то цього внаслідок тезав-
рування не могло вистачити. На Буковині відзначається значна
нестача мідної та срібної монети87.
Інфляційні процеси революційних років призвели до катаст-
рофічного зникнення конвенційної монети з обігу, а потім – до
припинення її карбування. Епізодичні спроби втримати монету
в обігу (рідкі для Буковини 2 кр. 1848 р. та популярні 6 кр. 1848
та 1849 рр.) вимивалися витками інфляції. Ця білонна монета
в 6 кр. інтенсивно тезаврувалася у буковинському селі, про що
засвідчують окремі її знахідки (1) та монетний матеріал із при-
крас (11 безпосередньо на салбах та 12 монет із колекцій). Се-
ред 7 монет 1848 р. та 16 карбувань 1849 р. переважають карбу-
вання Відня, значно менше – Праги (3) і дуже рідко – Кремніци
(1 екз.). Це пояснюється внутрішніми факторами – Угорщина,
до якої належала Кремніца, була на той час охоплена револю-
ційними подіями.
Спроба економічної стабілізації (після 1852 р.) призвела до
репрезентативної появи нових лівосторонніх монет Франца
Йосифа І, які через свої незначні емісії, окрім мідних крейцерів
1851 р., не змогли закріпитися в обігу. Як засвідчують монетні
знахідки із Буковини, що стосувалися переважно буковинсько-
го села, в обіг потрапили переважно мідні монети: крейцери та
два крейцери (за співвідношенням 1:4). Дрібні ј, Ѕ кр. та 3 кр.
з’являлися значно рідше – у співвідношенні 1 до 10 однокрей-
296
церовиків. Срібні лівосторонні 20 крейцерові монети (2 м.д. Ві-
день, 1 м.д. Праги) фіксуються лише в трьох буковинських ко-
лекціях, в основі яких лежать ті ж сотні салб – тобто близько 10
тис. двадцятикрейцерових монет. Єдиний лівосторонній проб-
ний таляр 1849 р. з Буковини носить випадковий характер. Зви-
чні правосторонні конвенційні карбування 1852–1856-х рр. не
були властивими для віддаленої та економічно бідної Буковини
з її ослабленим товарообміном – за монетним матеріалом фік-
суються лише 1 десятикрейцерова, 6 двадцятикрейцерових та 6
талярних монет цих років переважно карбування Відня. Ці по-
казники значно нижчі попередніх карбувань Фердинанда та пі-
зніших емісій Франца Йосифа, що, ймовірно, пояснюється не-
великим обсягом цих монет.
Нові срібні випуски 1853–1856 рр. суттєво не вплинули на
інтенсифікацію грошового обігу, бо внаслідок високого ажіо
цінних металів вони зникли, як і попередні карбування Фер-
динанда І (згодом з’явившись лише на двох буковинських са-
лбах). Залишковий матеріал (разом із колекціями) становить
мізерну кількість – всього 36 монет вартістю дещо більше 30
флоринів, що підтверджує мізерну обігову масу на тогочасній
Буковині. Значно рідшими стали карбування м.д. Карлсбурга
(м.Алби-Юлії) – за нашими даними, простежується лише по од-
ній двадцятикрейцеровій та десятикрейцеровій монеті 1854 р.
із Буковини. Це має своє пояснення – срібні запаси Кирлибаби
виснажилися і наприкінці 1852 р. річний видобуток срібла впав
до 70,448 кг88, тобто став дуже збитковим.
Підводячи підсумки, зауважимо поступове наповнення гро-
шового ринку Буковини монетною продукцією, особливо заміт-
ною в часи правління Франца І як зростання коефіцієнту моне-
тизації (на душу населення). У кожен період (правління Марії
Терезії, Йосифа ІІ, Леопольда І, Франца І, Фердинанда І) Бу-
ковина тяжіє до певних монетних дворів, причому після 1800-х
рр. завдяки прямим зв’язкам особливо виділяється Карлсбург.
У перспективі доцільно продовжити вивчення архівів монетних
дворів для перевірки обсягів монетної продукції, що надходила
до Буковини.
297
Додаток А.1.
ОСНОВНІ МОНЕТНІ ДВОРИ ГАБСБУРЗЬКОЇ АВСТРІЇ
ЗА ЧАСІВ МАРІЇ ТЕРЕЗІЇ ТА ФРАНЦА СТЕФАНА (1740–1780)
(системи: геральдична, мінцмайстрів та скорочених назв міст)
[Austria; Szaivert]
Монетний двір : позна-
чення землі в легенді
Знаки монетних
майстрів на аверсі
Геральдичний знак
на аверсі
МТ (на реверсі)
(1740-1780)
ФС
(45/65)
Відень (Wien), Австрія
(AUST. DUX)
IC-SK; IC-FA; GK;GA;
IZK; AW
Щит зі срібною сму-
гою на черв. полі
А (з 1765): Ag
W, WI (1741/65) :Cu
С-А
Кремніц (Kormaczbanya),
Угорщина (HUNG.);
K-D; SK-PD; EVM-D;
КМ-РН;
Мадонна В (з 1765);
K-B(1740/1765)
К-В
Прага (Prag), Богемія
(BO/H),
нині Прага в Чехії
VS-S, EVS-AS; VSK,
EvS-IK;PSIK
Богемський лев P, PR (1760/67): Сu;
C (1776/79): Ag
P-R
Грац (Graz), Штирія
(STYR),
нині столиця землі в
Австрії
IK;G-K; CG-AK;
CvG-AK;
Штирійський
леопард
- ; G (1762/3): Cu G-R
Карлсбург (Karlsburg),
Трансільв. (TRANS.), нині
Alba-Julia в Румунії
H-G, A-H;
H-S, AH-GS
7 веж та орел над
мостом (Банат)
E (1774/79):Ag
C-A (1761/64): Cu
-
Галь (Hall), Тіроль (TYR.),
нині в Австрії
A-S; VC-S; Тирольський орел H (1760/80): Cu H-A
Гюнцбург (Günzburg),
Бургау (BURG.), нині в
Німеччині
S-C, TS-IF;
S-F, ST-SF;
Коса срібн. смуга
на зелен. полі
G(1764/78): Ag -
Надьбанья (Nagybanya),
Угорщина (HUNG.), нині
Baia-Mare в Румунії
B-L, IB-FL;
B-V, IB-IV;
Мадонна NB, N (1743/65 )
G (1760/1773)
N-B
Шмьольніц (Schmölnitz,
Szmolnok), Угорщ., нині
Banska Stiavnica в Сло-
вач.
Лише мідь Мадонна/ картуш S (1763/90): Cu -
Бельгійські м.д.:
Antwerpen, Brügge
Брюсель (Brüssel)
-
Лев; голова; рука
- (1744/80) +
Італійські м.д.:
Мантуя (MANTOVA)
Мілан (MEDIOLANI)
- Двоголовий орел;
Бестія та орлик
(1750/58);
(1741/80)
+
Примітка: Ці монетні двори карбували монети також для князівства Освієнцім-Заторсь-
кого та Галичини (A; S), Гьорца та Градіски (A, H; Грац), Чехії (S), Мілану (A,S), Угорщини
(A,H) тощо.
298
Додаток А.2
МОНЕТНІ ДВОРИ ГАБСБУРЗЬКОЇ АВСТРІЇ
(З 1867 АВСТРО-УГОРЩИНИ) (1765–1892)
Монетні двори Йосиф
ІІ
Лео-
польд ІІ
Франц І (ІІ) Ферди-
нанд І
Франц Йо-
сиф
А – Відень, Австрія +(з 1765) + + + +(до1872)
В –Кремніц, Угорщина + (з 1765) + + +(до1848) -
С –Прага, Чехія + (з 1767) - + + +(до1856)
D – Грац, Штирія;
D – Зальцбург
+(1767/78) - - - -
- - + (1804/09) - -
Е–Карлсбург,Трансільванія + (з 1774) + + + +(до1863)
F – Галь, Тіроль + (з 1768) + +(1797/1804) - -
G – Надьбанья, Угорщина + (з 1773) + + - +(до1851)
GM – Мантуя, Італія - -- - + (1848) -
GY.F-Gyulafehervar
(Карлсбург, Альба-Юлія)
- - - - + (1871)
Н – Гюнцбург, Бургау +(з 1767) + + (до 1803) - -
К – Кремніц, Угорщина +(1760/80):Сu - - - -
К-В–Кремніц, Угорщина - - - + (1848) +(до1918)
М – Мілан, Італія (+) + + + +(до1859)
NB – Надьбанья, Угорщина 1849
О – Оравіца, Трансільв. +(з1780):Сu - + (до 1816) - -
S – Шмьольніц, Угорщ + (1774) - + (до 1816) - -
V – Венеція, Італія - - + (з 1818) (+) +(до1866)
Примітка: Популярні кронталяри, бельгійські за своїм походженням, карбувалися з часів
Йосифа ІІ (1765/80–1790) на всіх основних монетних дворах Австрії і тому можуть містити
відповідні літери.
1. Див. Огуй О.Д. Особливості монетного регулювання Австро-Угорської
імперії // Питання історії України. – Чернівці, 2005. – Вип. 8. – 8 с. (у друці);
Oguy O. Zvlaštnosti organizacie peňažneho obehu v rakuskej monarchii na pri-
klade Bukoviny 1774–1848 // Smolnik 2005: Zaniknute mincovne, ich historia
a vyznam: medzinarodne numizmaticke symposium – suhrny referatov. – Smol-
nik 15 –18.9.2005. – S. 30–31
2. Moser H., Tursky H. Die Münzstätte Hall in Tirol 1665–1809. – Innsbruck:
Verl.Dr.R.Erlach, 1981. – 280 s.; Becher S. Das österreichische Münzwesen
vom Jahre 1524 bis 1838 in historischer, statistischer und legislativer Hinsicht
299
mit besonderer Berücksichtigung der allgemeinen deutschen Reichs-Münzsys-
teme, der Münzverhältnisse fast aller in Europa während dieser Zeit coursire-
nden Gold-, Silber- und Kupfer-Geldsorten, und ihrer Valvirung nach dem ös-
terreichischen Münzfuße. – Bd. I,1: Historischer, statistischer Theil. – Wien:,
1838. – 246 s.; Becher S. Das österreichische Münzwesen vom Jahre 1524 bis
1838... – Bd. I,2: Valvations-Theil. – Wien:, 1838. – 241 s.; Becher S. Das öster-
reichische Münzwesen vom Jahre 1524 bis 1838... – Bd. 2: Legislativer Theil.
– Wien:, 1838. – 514 s.
3. Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові
в кінці XIV–першій третині ХІХ ст.: Проблема поліномінацій в адаптивних
термінологічних системах. – Чернівці: Рута, 1997. – С. 133–134.
4. Novotny V. Mince Marie Terezie 1740–1780. – 2. dopl. vyd. – Hodonin:
Bona Print, 2001. –S. 5.
5. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte: Von den Anfängen
bis 1918. In 2 Teilen. – 3. Aufl . – Wien; Köln; Weimar: Böhlau, 1994. – S. 504.
6. Žifčak F. Z novšich poznatkov k dejinam «medenej» mincovne z Smolniku
// Smolnik 2005: Zaniknute mincovne, ich historia a vyznam: medzinarodne
numizmaticke symposium – suhrny referatov. – Smolnik 15–18.9.2005. – S.
30–31.
7. Rittmann H. Deutsche Geldgeschichte 1484–1914. – München: Battenberg,
1975. –S. 338–340.
8. Vajda S. Felix Austria. Eine Geschichte Österreichs. –Wien: Ueberreiter,
1980.– S.356.
9. Державний архів Чернівецької області (далі ДАЧО). – Ф. 1. – Оп. 1.
– Спр. 4489: 3–13.
10. Див. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. 2: Legislativer
Theil. – Wien:, 1838. – 546 s.
11. Kalkowski T. Tysiąc lat monety polskiei. – Wyd. 2. – Krakow:
Wydawnictwie literackie, 1974. – S. 358–359.
12. Polek J. Die Huldigung der Bukowina am 12.Oktober 1777. – Czernowitz:
H.Pardini, 1902. – S. 1902: 11;14; 32.
13. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S. 83.
14. Rittmann H. Deutsche Geldgeschichte 1484–1914. – S. 466.
15. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S .62.
300
16. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 514–517;
Rittmann H. Deutsche Geldgeschichte 1484–1914. – С. 465-467.
17. Центральний державний історичний архів України (далі ЦДІА Укра-
їни (Львів). – Ф. 210. – Оп.1–3.
18. за: Becher S. Das österreichische Münzwesen vom Jahre 1524 bis 1838...
– Bd. 2: Legislativer Theil. – Wien:, 1838. – S. 393–398.
19. за: Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. 2: Legislativer
Theil. – Wien:, 1838. – S. 272–273.
20. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S.184.
21. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 508–509;
Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка, капіталізм ХV–ХVІІІ ст.
– К.: Основи, 1998. – Т. 3: Час світу. – С. 423.
22. Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers. – Wien:
C.Graeser, 1898. – S. 44-45.
23. Krause Ch., Mishler C. First Edition of standard catalog world coins (WC):
Eighteenth Century 1701–1800 / Ch.Krause, С.Mishler, C.R.Bruce II (S. Ed.),
M. Moe, Th.Michael, R.Wilhite, F.J.Borgmann, A.Herbert, G.Cuhaj, J.Melum,
L.Adams, S.Album, A.Alessandrini,... A.Oguy et al. – Iola: Wisconsin, 1995. –
1008 p.; Krause Ch., Mishler C. 1995 edition of Standard catalog of world coins:
1801–1995 / Ch.Krause, С.Mishler, C.R.Bruce II (S. Ed.), M. Moe, Th.Michael,
R.Wilhite, F.J.Borgmann, A.Herbert, S.Lachman, L.Sin, J.Melum, L.Adams,
E.Ahlroth, K.Akin,... A.Oguy et al. (202). – 22 nd. ed. – Iola: Wisconsin, 1995.
– 2216 p.
24. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd.I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S. 212–213.
25. Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers; Coffi ng
C.L. Talary Marii Teresy zdobuly swiat // Biuletyn numizmatyczny. – Warszawa,
1982. – Nr. 3–4 (171–172). – S. 59–62.
26. Moser H., Tursky H. Die Münzstätte Hall in Tirol. – S. 208.
27. Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers. – S. 81.
28. Radoczy G. Maria Teresia Magyar Penzverese. – Budapest: Danubius
KH, 1982. – C. 61.
29. Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers. – S. 81.
30. Krause Ch., Mishler C. World coins (WC): 1701–1800; Krause Ch.,
Mishler C. World coins (WC): 1801–1995.
301
31. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S. 182–183.
32. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S. 182–183.
33. Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers. – S. 44.
34. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S.182–183.
35. Radoczy G. Maria Teresia Magyar Penzverese. – C. 26–27.
36. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S.19–521.
37. Див. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800.
38. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800. – Р. 70–72; 518.
39. Moser H., Tursky H. Die Münzstätte Hall in Tirol. – S. 221.
40. див. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800. – Р. 70–72.
41. Там само. – Р.72–76.
42. Moser H., Tursky H. Die Münzstätte Hall in Tirol. – S. 230.
43. Див. Krause Ch., Mishler C. WC 1701-1800. – Р. 84–85]
44. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S.213–221.
45. В основі цих підрахунків лежать дані за: Becher S. Das österreichische
Münzwesen. – Bd .I,1: Historischer, statistischer Theil. – S. 212–217.
46. За: Moser H., Tursky H. Die Münzstätte Hall in Tirol. – S. 248–249.
47. Žilak J. Činnosŧ kremnickej mincovne v rokoch 1792–1800 //
Numismaticky sbornik 18. – Praha, 1989. – S. 137–153.
48. Там само. – S.142.
49. Там само. – S.142–143.
50. Там само. – S.146.
51. Див. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800; Krause Ch., Mishler C. WC
1801–1995. – Р. 142.
52. Austria. Wochenschrift für Volkswirtschaft und Statistik (1856–1859). –
Wien: k.k. Hof- u.Hof- und Staatsdruckerei. – 8.Jg. – 1858. – Bd. 3: 1. Juli. – S.
678.
53. März E., Socher K. Währung und Banken in Cisleithanien //
A.Wandruschka, D.Urbanitsch, Die Habsburger Monarchie 1848–1918. Die
wirtschaftliche Entwicklung. – Wien; München: Verl. f. Geschichte und Politik,
1973. – S. 324.
54. див. Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р. 138–139.
302
55. Зварич В.В. До питання про грошовий обіг у Галичині під пануванням
Австро-Угорщини // Історичні джерела та їх використання.– К.,1966. – Вип.
2. – С.209; Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 533.
56. Зварич В.В. До питання... – С. 210.
57. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 537; Szaivert
1992: 231; Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р.137–145.
58. ДАЧО. – Ф. 1.– Оп. 1. – Спр.10729. – Арк.16.
59. Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р. 137−145.
60. Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р. 137–141.
61. Coffi ng C.L. Talary Marii Teresy zdobuly swiat. – S. 59–62.
62. Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р.141.
63. Österreichisches Staatsarchiv (ÖSA, Wien), Abteilung Hofakammerarchiv
(HKA): F.30. Münz- und Bergwesen (1745–1856), R. Nr. 3481, S. 765.
64. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 120. – Оп. 1. – С. 559,
Арк.1, 5, 34.
65. Žifčak F. Z novšich poznatkov. – С. 31–32.
66. Krause Ch., Mishler C. WC 1801–1995. – Р. 70–72.
67. Огуй О.Д. Формування німецьких колоній на Буковині у ХVІІІ–ХХ
ст.: Соціально-економічні та мовні аспекти // Етнічна історія народів Євро-
пи: Зб. наук. праць. – Вип. 16: Німці в етнокультурному просторі України.
– К., 2004. – С. 120–125.
68. ЦДІА України (Львів). – Ф.146. – Оп. 7. – Спр. 383. – Арк. 93–95.
69. Budai-Deleanu I. Kurzgefaßte Bemerkungen über Bukowina //
A.Armbruster (Hrsg.), Vom Moldauwappen zum Doppeladler: Ausgew. Beiträge
zur Geschichte der Bukowina. – Bd. 2. – Augsburg: Hofmann-Verl., 1993. – S.
275.
70. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800. – Р. 70–72; Krause Ch., Mishler
C. WC 1801–1995. – Р. 138–139.
71. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 530.
72. Wagner Rudolf. Die Revolutionsjahre 1848/49 im Königreich Galizien
– Lodomerien (einschließlich Bukowina). – München: Der Süddeutsche, 1983.
– S. 184.
73. Probszt G. Österreichische Münz- und Geldgeschichte. – S. 530.
74. Becher S. Das österreichische Münzwesen. – Bd. I,1: Historischer,
statistischer Theil. – S. 83.
75. ДАЧО. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр.10222. – Арк.1–6.
303
76. Kohl F.G. Reisen im Inneren von Rußland und Polen. Dritter Teil: Die
Bukowina, Galizien, Krakau. – Dresden u. Leipzig, 1841. – S. 366.
77. Krause Ch., Mishler C. WC 1701–1800; Krause Ch., Mishler C. WC
1801–1995;
78. Див. Szaivert E. Münzkatalog Österreich. Von 1740 (Maria Theresia) – 1990.
Aktuelle Marktpreise in öS. – 2. Aufl . – Augsburg: Battenberg, 1991. – S. 170.
79. Wochenschrift der Bukowinaer Handels- und Gewerbekammer: Organ für
inn- und ausländische Handels- und Gewerbeinteressen. – Czernowitz, 1852.
– 12.November. – S. 352
80. Ficker A. Hundert Jahre (1775–1875). – Wien: Verlag der k.k. Statistischen
Central-Commission, 1875. – S. 19.
81. Bendella T. Die Bukowina im Königreich Galizien // A.Armbruster
(Hrsg.), Vom Moldauwappen zum Doppeladler: Ausgewählte Beiträge zur
Geschichte der Bukowina. – Bd. 2: Festschrift zum 75.Geburtstag von Frau
D.P.Tiefenthaler. – Augsburg: Hofmann-Verl., 1993. – S. 287.
82. Köväry L. Erdelyorszag statisztikaja. – Cluj, 1847. – Р.237.
83. Ficker A. Hundert Jahre. – S.19.
84. Wochenschrift. – 1852. – 12 November. – S. 352.
85. ДАЧО. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр.10 056. – Арк. 1−4.
86. Зварич В.В. До питання... – С. 211.
87. ДАЧО. – Ф. 1.– Оп. 1. – Спр. 9663:4; Спр. 10729. – Арк. 24–27.
88. Ficker A. Hundert Jahre. – S. 19.
Oleksandr Oguy
AUSTRIAN MINTS AS EMISSIONAL CENTRES
FOR BUKOVYNA (1774-1853)
This article deals with organization of money circulation of Austrian
monarchy on the territory of Bucovina annexed by Austria in 1774. It
was based on coordinated work of Court Chamber, Main Coin Office
and mints. This well coordinated system regulated the types, quality and
quantities of coins for the whole monarchy calculated by the author on
the basis of archive materials. Besides, the author described typical mints
preferable for every reign and defined their quantities in Bukovyna.
|