Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці

У статті, ідея написання якої виникла після прочитання книги С. Климовського «Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», порушені питання збереження пам’яток історії та історичного ландшафту міста Києва....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Дмитрієнко, М., Іщенко, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Історико-географічні дослідження в Україні
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54223
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці / М. Дмитрієнко, Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 21-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54223
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-542232014-01-31T03:13:10Z Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці Дмитрієнко, М. Іщенко, Я. У статті, ідея написання якої виникла після прочитання книги С. Климовського «Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», порушені питання збереження пам’яток історії та історичного ландшафту міста Києва. In the article the questions of preserving monuments of our history and a historical landscape of Kiev are raised. The idea of writing this article has arisen on reading the book of S. Klymovskyi. 2009 Article Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці / М. Дмитрієнко, Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 21-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54223 908 (477) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті, ідея написання якої виникла після прочитання книги С. Климовського «Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», порушені питання збереження пам’яток історії та історичного ландшафту міста Києва.
format	Article
author	Дмитрієнко, М. Іщенко, Я.
spellingShingle	Дмитрієнко, М. Іщенко, Я. Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Дмитрієнко, М. Іщенко, Я.
author_sort	Дмитрієнко, М.
title	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
title_short	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
title_full	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
title_fullStr	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
title_full_unstemmed	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
title_sort	таємниці замкової гори у києві: до проблеми збереження пам’яток столиці
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54223
citation_txt	Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці / М. Дмитрієнко, Я. Іщенко // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 21-47. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT dmitríênkom taêmnicízamkovoígoriukiêvídoproblemizberežennâpamâtokstolicí AT íŝenkoâ taêmnicízamkovoígoriukiêvídoproblemizberežennâpamâtokstolicí
first_indexed	2025-07-05T05:36:11Z
last_indexed	2025-07-05T05:36:11Z
_version_	1836784048766189568
fulltext	21 УДК 908 (477) Марія Дмитрієнко Ярослава Іщенко ТАЄМНИЦІ ЗАМКОВОЇ ГОРИ У КИЄВІ: ДО ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК СТОЛИЦІ У статті, ідея написання якої виникла після прочитання книги С. Климовського «Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», порушені питання збереження пам’яток іс- торії та історичного ландшафту міста Києва. О станнім часом столичні київські газети майже з номера у номер почали публікувати статті, що спрямовані на за- хист історичного середовища, архітектурної спадщини міста, збереження його унікального ландшафту. Що гріха таї- ти, саме безжальний наступ багатоповерхового будівництва в столиці на її святая святих – старовинну малоповерхову забу- дову, прагнення міської влади якнайдорожче продати дорого- цінні сотки землі в центрі, пустивши при цьому під лезо буль- дозера, знищити назавжди, разом зі старовинними вулицями й неповторний краєвид, викликали гострий протест громадсько- сті, архітекторів, істориків, археологів. Статті науковців й жу- рналістів зарясніли зверненнями до владних структур всіх рі- внів із закликом припинити повальне знищення історичного центру столиці, власне все те, що становить гордість міста, ви- різняє його з-поміж інших великих міст України. Ми звикли до тих вибухів захоплення, які проявляються що- раз, коли високі гості та знавці градобудівництва з інших дер- жав відвідують Київ. Матір городів руських вважають у сві- ті дорогоцінною архітектурною перлиною, що сяє в оточенні вкритих зеленню масивом холмів і круч, які омиває блакитний Дніпро. В екскурсійній практиці київських екскурсоводів здавна при- йнято починати свої оповіді про місто із згадки про сім холмів, 22 що стали його колискою. Київ прирівнюють до семихолмового Рима. Як і там, холми Києва з глибокої давнини отримали свої назви. Серед київських гір, густо заселених та здавна обжитих від- сутністю будь-яких будівель виділяється та, що піднеслася над древнім Подолом на північ від Старокиївської гори, якій вона не поступається висотою. У минулі часи носила гора різні на- зви. Вочевидь, найбільш давньою з них є Хоревиця, що пов’яза- но з ім’ям одного з літописних братів-засновників Києва – Хо- рива. Саме так схильні вважати найвідоміші вчені, які у свій час досліджували історичну топографію міста, одночасно звертаю- чись до інформації літописів та архівних матеріалів.1 Величезна за обсягом наукова література про Київ, зокрема така, що стосується різних складових території міста2, дає під- ставу стверджувати, що Хоревицю не обійдено увагою, оскільки вона – невід’ємна частина його історичної топографії. Гора відігравала неабияку роль в історії міста. Засвідчують це численні історичні джерела,3 які підтверджують матеріали, отримані в результаті археологічних розкопок, що вже понад півтора століття продовжують дивувати науковий світ своїми унікальними знахідками.4 Після того, як 1240 р. полчища хана Батия зруйнували вщент місто, поховавши під руїнами Десятинної церкви його останніх захисників, першу назву запустілої гори призабули. З XIV до середини XVII ст. її йменували Замковою. Це сталося через те, що саме тут звели Київський замок, одну з могутніх і великих фортифікаційних споруд не тільки у Придніпров’ї, а й в усьо- му Великому Князівстві Литовському, до складу якого входили українські землі. А з 1646 р. здебільшого починають називати гору вже Киселі- вкою, за ім’ям останнього польського воєводи Києва Адама Ки- селя. Саме він звів тут свій розкішний палац. Весь той час фор- теця була офіційною резиденцією київських воєвод і символом державної влади у місті. На Замковій горі двічі зупинявся гетьман Богдан Хмельни- цький, де й збирав на раду своїх полковників. А от з середи- 23 ни XVII ст. починається на Киселівці період поступового за- пустіння. Чимало причин стали сутнісними чинниками того, що врешті 1840 р. гору, яка втратила своє значення як надійна захисна фо- ртифікаційна споруда, передали під кладовище Флорівському жіночому монастирю. Звідси і пішла остання з назв гори – Фло- рівка або Флорівська гора. Отже, у самому центрі сучасного мегаполіса височить заросла самосадом дерев і кущів вільна від будівель ділянка, яка чомусь нікому не потрібна. Відповідь на те, що являла собою у минулому Хоревиця – Замкова – Киселівка – Флорівська гора дає надзвичайно цікава книжка кандидата історичних наук Сергія Климовського «Зам- ковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», яку видруковано у видавництві «Стилос» 2005 р. накладом у тисячу примірни- ків. Видання цієї книжки стало можливим завдяки сприянню та фінансовій підтримці генерального директора фірми «ТММ» Миколи Толмачьова, який, як виявилося, не менш за автора – археолога, душа якого прикипіла до цього клаптика київської землі, вболіває за стан історико-культурної спадщини міста. А ще виношують ці небайдужі, віддані справі захисту історично- го довкілля люди ідею відродити славу Замкової гори, звернути увагу широкої громадськості на цікавий, почасти романтичний проект відновлення Київського замку. Вони сприяли відкриттю музею «Замкова гора», що має стати одним із центрів українсь- кого туризму. Власне головним завданням книги, що розгляда- ється і яка дала поштовх для роздумів над долею збереження історичного середовища Києва, й є попереднє узагальнення на- явного історичного і археологічного матеріалу і, врешті решт, однозначно призводить до думки щодо необхідності реального втілення в життя такого потрібного нам всім задуму. Автор книги Сергій Климовський – знаний археолог, який з 1988 р. постійно працював безпосередньо на археологічних роз- копках Києва. Автор монографії «Соціальна топографія Києва XVI – середини XVII ст.» (2002), а також понад 50-и наукових публікацій, Сергій Іванович щиро прагне, щоб все те, що дізна- 24 вався він про Замкову гору, вивчаючи її історію, стало надбан- ням не тільки його колег-науковців, а й всіх киян та громадян нашої держави. Якщо брати по великому рахунку й не остері- гатися гучних слів, він, на наше переконання, є справжнім па- тріотом своєї батьківщини і гаряче, всіма доступними сьогодні засобами, обстоює за збереження унікального спадку наших предків, який виховує досі одна з київських гір. І зовсім не випадковим виглядає той факт, що «Передмо- ву» до книги С. Климовського написав відомий український вчений – філософ, академік НАН України Мирослав Попо- вич, запальні виступи якого у засобах масової інформації ча- сто присвячені вболіванням за збереження пам’яток нашого минулого, що тісно пов’язані з історичною долею нації, всьо- го культурно-політичного регіону України. У вступі Мирослав Попович підкреслює, що «біографію» Замкової гори не можна зрозуміти, не з’ясувавши деталей і змісту всієї національної іс- торії. А з іншого боку – зміст цілого відкривається лише через деталі, які ми, на жаль, надто часто ігноруємо, приносячи їх у жертву загальним більш-менш довільним історичним концеп- ціям. І хоча Сергій Климовський, підкреслено у вступі, обрав незвичайний для історика жанр – розповідає про історію, зо- середившись на одному-єдиному географічному пункті, кла- птику землі, сама історія у книзі набуває конкретності і стає просто-таки захоплюючою. Кваліфікований археолог за фахом і ерудований історик за на- уковими вподобаннями, автор запропонував читачам аргумен- товану та виважену працю, з оцінками і висновками якої можна сперечатися, тільки маючи дуже серйозні докази. М. Попович високо оцінив працю Сергія Климовського, яка має, на його ду- мку, зацікавити патріотів нашого міста та нашого краю «і стиму- лювати зусилля, спрямовані на благородну справу дослідження та захисту старовини, поєднану з сучасним облаштуванням ди- вом збереженого культурно історичного ландшафту» (С. 5). Одночасно у вступі академік М.Попович вважав за потрібне зазначити, що у нього при ознайомленні з текстом книги ви- никло два зауваження щодо окремих тверджень автора. Це, пе- 25 редусім, питання щодо належності зарубинецьких племен до слов’янського світу. Було би доцільним, відзначає він, аби «ав- тор навів хоч короткі відомості про суперечки відносно появи слов’ян на нинішніх українських землях, щоб наукова склад- ність проблеми та примітивність тверджень деяких політиків на кшталт «ми жили тут вічно» стали очевидними. А гіпотети- чна слов’янська належність зарубинецької культури пересуває дату міграції слов’ян у Подніпров’я на кілька століть». Рекомендуючи книгу читачам, автор вступу наголошує, що книга примушує їх думати. Зокрема він вважає, що її автор «мав більше рахуватися з результатами досліджень індоєвропе- їстики, аби зробити аргументовані висновки щодо міфологічної підоснови легенди про братів-засновників та їхню сестру, такої розповсюдженої в різних регіонах індоєвропейського світу (аж до співпадінь із вірменською легендою про братів Каура, Мел- тея та Хореана). Сучасні спроби прив’язати літописні відомості до археологічних реалій так, як Шліман прив’язав свої розкоп- ки до Гомера, нерідко тісно пов’язані з наївною вірою в букваль- ний смисл джерел. Тут проглядає наївне та поверхове аматорст- во, а є і озброєний сучасною технікою аналізу професіоналізм». Зрештою, робить висновок академік М. Попович, автор формує свою загальну позицію достатньо критично. Свій вступ до книги – «Предисловие» – подав і сам С.І.Кли- мович, щоб відразу пояснити всім зацікавленим про обраний об’єкт дослідження, його місцезнаходження («височить над Подолом») і ті причини, що спонукали його взятися за на- писання цієї праці. На жаль, саме тут, на наше переконання, автор припускається ще одної помилки, відносячи виявлені об’єкти трипільської культури на Замковій горі до «ІІІ тися- чоліття до н.е.» Справа в тому, що сьогодні тільки ледачий не торкається про- блеми спадщини трипільців з їх мегаполісами-протомістами – до 450 га площею, виліпленими з червонуватої глини без гонча- рного приладдя будиночками-макетами «на ніжках», фігурками людей і тварин, горщиками з щедрою орнаментацією, вирізь- бленими хвилястими лініями, які вважають шедевром, плави- 26 льними печами, металообробкою, прикрасами з міді виготов- леними досконалими методами кування та лиття, знаряддями праці, знаковою системою закріплення інформації (нараховано 300 блоків й окремих знаків-символів). На цю культуру зараз мода... Однак, вважаємо, «політизм» тут ні до чого. Приємно мати за плечима спадщину від талановитих предків, але, як переконані вчені, – істина дорожча. Цієї думки притри- мується доктор історичних наук, професор Віталій Васильович Отрощенко, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Ним достатньо аргументовано доведено: «час дії» при- бульців-трипільців на нашій території V – початок ІІІ тис. до Р.Х. На створеній ним карті червонувата хвиля, що відмічає ре- гіон поширення трипільської культури на теренах України, під- носиться від румунського кордону, могутнім валом докочується до Дніпра і тут, самим тільки краєчком пересікаючи його десь біля теперішнього Києва, затухає.5 У пізніші часи слідів три- пільців віднайти не вдалося. Вимерли вони від лихоліть, при- родних катаклізмів, мору-епідемій, кудись мігрували чи були асимільовані автохтонним населенням, на чиї землі прийшли, або знесені прибулими на терени їх розселення східними хви- лями кочівників? Відповідь на питання досі відсутня. Як тут не пригадати гіпотезу одного з найвизначніших вчених, академіка Бориса Олександровича Рибакова, який тривалий час очолю- вав Інститут археології АН СРСР. Він звернув особливу увагу у своїй монографії «Язычество древних славян»6 на значну за часом глибину пам’яті народу, вбачаючи у міфах, обрядах, мис- тецтві слов’янського язичництва коріння походження ряду еле- ментів, відгомін мисливських вірувань часів кам’яної доби, зо- лотого віку неолітичної доби стародавніх землеробів, а, відтак, потім й племен трипільської культури в Україні. Протягом ти- сячоліть, за основною ідеєю вченого, стале населення на тери- торії Східної Європи не змінювалося, а постійно проживало на одному й тому самому ж місці, зберігаючи дуже давні за хроно- логією елементи своєї ідеології. «Це були мігранти-переселенці з просторів румунського При- карпаття, – стверджує свою думку щодо трипільців В. Отроще- 27 нко. Там [на теренах Румунії. – Авт.] їх материнська культура, історики її називають Кукутені».7 І багатьом приємно вважати: Трипілля – колиска України. «Але не виходить колиски, хоча трипільці десь поряд з нею стояли», – переконаний В. Отроще- нко. Тепер це вже не стільки наукова проблема, скільки істо- рико-археологічний міф. Так і йде по двох напрямках вивчен- ня Кукутенсько-Трипільської культурно-історичної спільноти і залишається поширеним міф: трипільці – предки українців, росіян і взагалі слов’ян8. А в метрополії ця культура, твердять фахівці, більш яскрава, виразна. І глиняних макетів домівок там знайшли сотні, а на нашій території – тільки десятки. Трипіль- ці ніколи не займали всіх теперішніх українських теренів. Вони після демографічних вибухів виштовхували «зайве» населення на північний схід, а вже ті потіснили місцевих жителів – наших предків. Які тільки фактори не відмічали історики та археологи ХХ ст. для того, довести безперервність розвитку етносу праукраїнців. Вони залучали відомості з праць стародавніх авторів (Пліній Старший, Тацит, Йордан, Птоломей), твердження нашого муд- реця-літописця Нестора, матеріали визначних вітчизняних вче- них – попередників, посилаючись на зіркове ім’я класика історії М.С. Грушевського, уславленого своїми знаннями, оригінальні- стю поглядів та висновків М.Ю. Брайчевського. Останні дослідження з проблеми хронології Трипілля, зокре- ма дані, наведені у праці М.Ю. Відейка, відносять аграрну ци- вілізацію трипільців на наших землях до меж від 5400–5100 до 3200–2750 років до н.е.9 Існують й інші дати, теж не позбавлені доказів. Походження народу – одна з найскладніших проблем загальної історії. Наше просторе пояснення щодо помилки, яка потрапила до книги – приклад необхідності прояву пильної уваги вчених до кожного рядка у науковій праці, яка покликана нести вивіре- ну інформацію, щоб викликати довіру читачів. Відсутність, до того ж, ще звичайної коми у фразі автора (С. 7) щодо Замкової гори: унікальної пам’ятки, де знаходяться об’єкти різних куль- тур – «від трипільської культури, існувавшої у ІІІ тис. до н.е. [,] 28 до пізнього середньовіччя», – до безглуздя спотворили зміст. До речі, на сторінці 10-й одній з найдавніших і високо розви- нутих цивілізацій Європи і Середземномор’я С. Климовський вже щедро додає аж ціле тисячоліття! У книзі 10 розділів, кожен з яких має оригінальну «родзинку», оскільки захоплений своєю темою автор хоче подати якомога більше цікавого матеріалу, щоб і ми всі зрозуміли унікальність та неповторність Замкової гори, як історико-культурного об’єк- ту, однієї частки – складової великого поселення, протоміського утворення трипільців, що протягом століть було центром, на- вколо якого зростав наш Київ. Переказувати й аналізувати зміст книги немає сенсу, оскіль- ки вона кожним рядком примушує задуматися над проблемами збереження та відтворення нашої спадщини. Її потрібно прочи- тати. Може тоді всі ми, історична громада Києва, як це зробив академік В.А. Смолій, надавши свій схвальний відгук проекту, підтримаємо, поможемо реалізації, ми б сказали, грандіозного задуму автора і його однодумців. І зовсім не потрібно боятися визначним нашим історикам-сучасникам, що постарішає місто, додавши собі віку, змінивши «дату народження» колись ними встановлену. Пам’ятаєте слова класика марксизму: «Кожний пі- гмей майбутнього – вище титана сучасного, бо стоїть на його плечах». Так от підросли наші учні! Закон розвитку науки у дії. Велике бачення на відстані. Тож зупинимося ще на кількох аспектах, на яких акцентує увагу автор, вболіваючи за відродження минулої слави гори. Загальна площа її по верхньому краю сягає до 2-х га і являє со- бою останець, який відділено древнім розмивом від сусіднього плато Старокиївської гори десь у четвертинний період. Висота її біля 80-и м над рівнем Дніпра, а над сучасною вулицею Вер- хній Вал – до 50-и м. Очевидно, що у давнину була гора біль- шою, але зменшилася в результаті зсувів. Тільки у XVI ст. їх чі- тко зафіксовано у 1524, 1552, 1570 рр., а раніше? Автор пояснює ерозійні процеси також діяльністю людини. Зокрема це стосу- ється тих часів, коли наприкінці XIV ст. всю площу її зайняв за- мок та оборонна споруда навколо нього. Щоб дерева не закри- 29 вали огляду при обстрілі та штурмі, їх вирубали. Киянам навіть включили в офіційний список повинностей викошувати схили від рослинності, настільки великого значення надавали вимо- гам оборони. З часом, вже у XVII ст., схили поросли зеленню. У главі, в якій автор ставить за мету локалізувати літописну Хо- ревицю на топографічній картосхемі історичного центру Києва, доказово, на численних прикладах, підтверджених багаторічни- ми археологічними розкопками, свідченнями з праць істориків міста доведено, що то – сучасна Замкова гора. Автор порушив, намагаючись внести в дану проблему свою інтерпретацію відомих фактів, й питання відносно вірогідно- сті інформації «Повісти временних літ» щодо дати заснуван- ня міста Києва. Читачу запропоновано заглибитися в історію двохтисячної давнини, пройти шляхами, торованими нашими знаними істориками, які досконало вивчали свідчення різних літописів і, порівнюючи їх дані з датованим матеріалом розви- ток, приходили до висновків про першопочаток Києва. Гіпоте- зи, що висловлені численними його дослідниками, коливаються за хронологією в межах від 430 р. до VII ст. (М. Стрийковський) Брайчевський оформив припущення І. Самойловського і В. Пе- трова щодо ІХ – Х ст., аргументовану концепцію «гнізда прото- київських поселень», однак якісний стрибок переростання їх у місто відніс до межі 60-х р. VI – 30-х рр. VII ст. Найбільш поширену дату заснування міста – V ст. доводили академіки Б.Д. Греков, Б.О. Рибаков та П.П. Толочко. Третя гру- па дослідників відносять час заснування Києва (Д.С. Ліхачьов, М.К. Каргер та прибічники хазарської та тюркської теорії) до межі VIII – ІХ ст. Безперечно, що широта діапазону в межах І та ІХ ст., не може задовольнити пошукачів істини й археологи не- одноразово, на основі розкопок (автор навів переконуючі дані з- понад 20-и з них) останнього часу зміщують нижню дату. Щож стосується безпосередньо Замкової гори, то С. Климовський схильний вважати, що поселення на ній датовані VIII – ІХ ст. слід вважати пов’язаним з іменем Хорива. А окрім 3-х названих літописами князівських градів, у околицях «гнізда» знаходило- ся ще чотири-п’ять поселень. Академік П.П. Толочко стверджує, 30 що замкове поселення – то трамплін, з якого почалося освоєння Старокиївської гори (термін, як історико-літературний, виник десь наприкінці ХІХ ст.). Розкопки у майбутньому мають дати відповідь на ці та інші питання. Надзвичайно інформативно насичений розділ присвячено розповіді про Замкову гору, як про ремісничий район Києва ХІ – ХІІІ ст. Крім знахідок кухонних горщиків, тут чимало й черепків дорогого столового посуду, вкритих поливою зелено- го кольору, фрагментів візантійських червоноглиняних амфор для вина, амфорок київського типу для води, світильників та блюдець із складною декоративною конструкцією, вкритих гла- зур’ю. Залишки посуду, як предметів повсякденного вжитку, чи не найкраще свідчення наявності на горі гончарних майстерень, залишки яких тепер віднайдено. Загальна кількість знайдених виробів з кістки, деталей кінської збруї, гребінців, ґудзиків, ви- явлених у 1928 – 1929 рр., сягає понад 1000 предметів. Розкоп- ки наступних років призвели до знахідок 80-и матриць для ли- тва різних виробів (описані О.М. Шовкопляс), які віднесено до Х ст. А от про ювелірні знахідки читачам варто самим прочита- ти, а також подивитися на ілюстрації із зразками високохудож- ніх предметів. Прикраси з напаяними на корпус золотими куль- ками (зернь), або відрізками золотого дроту (скань) – то чудові приклади неперевершених знахідок (всього по Києву їх 50), що примушують дивуватися майстерності ремісників-ювелірів, в тому числі і з Замкової гори. Факт існування на горі масштабного на той час ювелірного виробництва підтверджують не тільки знахідки формочок для художнього литва, а й самих унікальних виробів та їх фрагме- нтів. За кількістю таких знахідок Замкова гора не має аналогів серед інших міст Східної Європи. Тож у Х – ХІІІ ст. вона стано- вила один з великих ювелірних центрів Русі. Численні знахідки виробів із заліза та черепків побутового посуду, замків і ключів до них, риболовних гачків, ножів, кре- сал для добування вогню, ножиць, голок та шил, різців для об- точування дерева тощо, – то численні факти, які сутнісно до- повнюють загальну картину розвинутого ремісництва на горі. 31 Оскільки досі досліджено не більше 5 % її загальної площі, як то підраховував С. Климовський, можна сподіватися на появу ще сили-силенної вражаючих знахідок. Присутність у розкопках на значній глибині тонкої квадра- тної цегли (плінфи) та її фрагментів зі зв’язуючим розчином на поверхні – то свідчення наявності там кам’яного будівниц- тва за давньоруського часу. Деякі дослідники локалізують тут кам’яний палац княгині Ольги, однак ця версія не має вагомої аргументації і не співвідноситься з сучасними реконструкціями історичної топографії міста10. Аналізуючи численні, надзвичайно цікаві спостереження ар- хеологів щодо залишків цегляного виробництва (М.Ф. Біля- шівський, В.А. Харламов, Г.Ю. Івакін та ін.), автор книги до- дає до них свідчення, зроблені на основі власних знахідок під час розкопок схилів гори 2004 р. Серед переконуючих доказів на користь цегляної будови новий артефакт – фрагмент стінки голосника, керамічного горщика, які вмуровувалися до пере- криття склепіння церкви для зменшення на них навантаження і покращення акустики храму. На голоснику до його обпален- ня була прокреслена сюжетна композиція, з якої збереглася тільки фігура чоловіка, що стріляє з лука (Див.: зображення на с. 57 книги). Самі по собі графічні знаки, тим більше сюже- тні композиції на голосниках, – дуже рідкісне явище, але факт знахідки на Замковій горі, як і плінфи із залишками цем’ян- ки – зв’язуючого розчину, що стосується будівельної індуст- рії виключно Давньої Русі, – то безперечні докази наявності на ній кам’яних споруд, зокрема храму у кінці ХІ – на почат- ку ХІІ ст. Загальну картину доволі високого рівня соціального розвит- ку цього району міста доповнюють нумізматичні знахідки: араб- ської монети 943 р., скарб мідних херсонських монет (схован- ка кінця Х ст.); виявлений автором в 2003 р. анонімний мідний фолліс ХІ ст., карбований у Константинополі. І ці скарби з’яви- лися у культурних шарах за часів, коли у давньоруських містах через низький рівень інтенсивності грошового обігу такі знахі- дки поодинокі. 32 Далі автор книги переходить до тої частини хронологічно ви- будованої оповіді про посадський район Києва, який більш- менш висвітлений матеріалами літописів і доповнений архео- логічними знахідками. Однак, на наш погляд, не тільки цьому розділу, а й попереднім, не вистачає своєрідного додатку. Біо- графія гори мала б обов’язково мати хронологію – з посилан- нями на всі знахідки, що стосуються часів, починаючи від гі- потетичного заснування наявних поселень на горі (за даними археології), потім згадки місцевості у рукописних джерелах, лі- тописах (адже часто за відлік часу заснування міста обирають його літописну згадку), а далі за хронологією – до історії гори у ХІХ – ХХ ст. Відтак читач мав би переконатися у особливій і своєрідній ролі Замкової гори, яка сьогодні заслуговує на відбу- дову в якості музейного містечка. Ґрунтуючись на дослідженнях своїх попередників, приводячи численні докази у полеміці відносно того, чи сутнісно змінилося населення міста після 1240 р.11, автор виявляє себе прибічником автохтонної концепції, посилаючись на наявність у шарах пів- нічної частини гори великої кількості кераміки ХІV – XV ст.12, а у центральній – залишків достатньо щільної забудови (згідно з власними дослідженнями). Дещо випадає з хронології Замкової гори у розділі «Хто збу- дував Київський замок» розповідь про чотири храми (ілюстра- ція 1552 р.) – католицький і три православних, з яких на XVII ст. залишилася одна церква (С. 63–64). Існуванням цих буді- вель автор намагався довести свою тезу про те, що деякий час гора була центральним районом Києва. Все ж доречнішим, на нашу думку, було б не повертатися двічі до цього факту, а викла- дати історію так, як це зроблено далі. Саме тут доречною була б вже згадана нами докладна хронологічна таблиця, відсутність якої затрудняє сприйняття тексту. Значну частину розділу С.І. Климовський приділяє доказу того, що певний час Київ був «автономною самокерованою мі- ською общиною» (С. 68). Наводячи факти з літописів, думки вчених (М.П. Дашкевич, В.Б. Антонович, М.С. Грушевський), свідчення церковних джерел про те, що являло собою місто і 33 його частини впродовж 120 років (1240 – 1360 рр.) – від напа- дів кочівників – до захоплення його литовцями, автор спробу- вав довести (не без допомоги історичної топографії): ідеальним місцем, де існував надійний пристанок для киян в разі небезпе- ки, була Хоревиця. Гора, не з’єднана з плато, з стрімкими ухила- ми схилів висотою 20 – 50 м, мала укріплення по краю довжи- ною 1.400 м. Київська земля була ласим шматком для Великого князівства Литовського і для Золотої Орди. Результатом відве- ртого конфлікту врешті стала битва на річці Сині Води (її дату різні джерела відносять до 1361 – 1363 рр.). Тож в результаті першим, хто довго, понад 30 років, після двохсот років перерви, очолював управління містом, став син великого князя литовсь- кого Ольгерда – Володимир. Саме з його іменем більшість до- слідників пов’язують появу київського замку на Хоревиці. Логічність концепції щодо появи замку за правління Володи- мира Ольгердовича очевидна, як і твердження автора про існу- вання укріплення на горі задовго до цього. Свідчення літопису від 1339 р. про те, що в результаті походу на Київ великий князь литовський Вітовт «зарубі Київ», вже ніхто не сприймає як час зведення саме замкової споруди. На далекій від Литви землі Ві- товт хотів мати гарантію безпеки, а капітальна перебудова на горі ставала реальним матеріальним втілення присутності в міс- ті державної влади. У донесенні резидента магістру Литовсько- го Ордена з Києва у січні 1397 р., зазначено про зміцнення обо- ронних споруд і надходженні сюди великої кількості гармат13. Опускаючи огляд хитросплетінь історії, в яких фігурував за- мок надалі, згадаємо, що доказом солідності його укріплень впродовж ХІV–XV ст. є неприступність під час облоги 1399 р. та 1416 р. Едигей, спочатку всевладний темник, потім хан, зму- шений був взяти не сам замок, як твердить Ніконовський літо- пис (ПСРЛ. – СПб., 1843. – Т. 2. – С. 360), а 3300 рублів відсту- пного. Ця сума майже дорівнює викупу, взятого ним з Москви 1408 р. – одного з найбільших по тих часах міст Східної Європи. Отже, місто було багатим і його статки певно що примножені не тільки за останні сім років правління Вітовта. То здобутки деся- тиліть життя і праці киян під захистом фортеці. 34 Для нас особливо важливо наголосити ще на одному визна- чальному факті з історії гори. Коли Володимир Ольгердович оволодів містом, то свою резиденцію він розташував у замку, як найбільш безпечному місці. З цього моменту гора слугує за політико-адміністративний центр Києва. І саме там, після по- над 300 років14 «безмонетного» періоду, почали власне карбу- вання монет. Технологія їх виготовлення суттєво відрізняла- ся від європейської, де їх карбували на кружальцях, вирізаних з листових пластин металу, чи Візантії та південнослов’янсь- ких країн, де зображення наносили штемпелем на попередньо відлиті заготовки. Монети з Києва виготовлені за подібною до середньоазійської технологією, яку татари запозичили від за- войованого ними Хорезма. Чеканили їх з нарізаного срібного дроту, попередньо розчавивши отримані заготовки. Вибір тех- нології та овальної форми грошей обумовлений тим, що у По- дніпров’ї домінували в обігу золотоординські монети. А інших населення ніколи не бачило. Сьогодні відомо (серед виявле- них 1200 штук монет) кілька варіацій їх розміру від: 11х12 до 14х15 мм. 969 з них походять з Сосницького скарбу (Націо- нальний музей історії України), а от 2-і знайдено на Замковій горі. С. Климовський робить сміливе припущення щодо мож- ливості віднайдення в ході майбутніх розкопок приміщення, де їх виготовляли. Читачі книги обов’язково також звернуть увагу на логічно по- будовані в ній докази автора стосовно того, що цілком ймовірно на горі й до прибуття князя існувала майстерня, яка карбува- ла монети, подібні до грошей хана Джанібека (Гюлістан, 1352– 1353). Дослідник-нумізмат К.К Хромов доводить, що на 2004 р. відо- мо про знахідки 34-х монет, що є місцевим наслідуванням монет Джанібека15. Основна їх маса походить з Сумщини, 2 – з Києва, 17 – з Борщівського скарбу 1948 р. Чеканку монети Володимира Ольгердовича нумізмати відно- сять до 1362, 1367, 1374 або 1377 рр. Але кожний з можливих варіантів дат десь на 15 років випереджає появу монет у самій Литві. 35 Князь на одному з боків монети наказав вибити своє ім’я і ха- рактерний знак, відносно семантичного значення якого у дослі- дників-нумізматів немає одностайності. Одні бачать в ньому зображення Софійського собору чи Золотих воріт, інші – ро- дові знаки Рюриковичей або литовських князів. Цікаво те, що на першому типі монет Володимира на звороті присутній схе- матично зображений арабський напис, що не читається. Відтак його умовно назвали «плетениця» або «плетево». І дякуючи йому монета зберегла звичайний для населення вигляд хансь- ких грошей. Після адаптації монети на ринку «плетеницю» змі- нили інші знаки. Автор цілком правильно визначив, що поява київських грошей – то не амбітні прагнення князя, а свідчення рівня власного економічного розвитку міста і Київської землі, зумовлених і продиктованих реаліями того часу. Бурхливі події кінця ХІV – першої половини ХV ст. привели до того, що в реш- ті-решт, після тривалого протистояння прибічників польського і литовського спрямування політики щодо приналежності Ки- ївської землі, було проголошено створення Великого князівства Руського із столицею у Києві на чолі з великим князем Свидри- гайлом. Однак розпад Великого князівства Литовського на дві частини тільки розпалив згасаючий вогонь ворожнечі. Тут потрібно принагідно сказати, що Київське князівство, яке дуже потерпало від Великої феодальної війни (1430–1440), за часу правління Олелька (син Володимира Ольгердовича) та його сина змогло відновитися та покращити економічний стан. Київ, в якому майже 200 років не велося кам’яне будівництво, поступово його відроджує. У всіх перипетіях політичної боротьби Київський замок зали- шився не тільки могутньою військовою фортецею, але й затиш- ним місцем для його володарів. Археологічні знахідки свідчать про перехід мешканців замку до більш комфортних побуто- вих умов (пічні кахлі різних форм і малюнків – із зображен- ням тварин, голови вельможі і лева, з рослинним орнаментом). Про страшну руйнацію замку 1482 р., якої він зазнав від вій- ська кримського хана Менглі-Гірея, свідчать знахідки наконе- чників стріл XV ст., а також скарбів. У ХІХ ст. при ритті могил 36 на кладовищі знайдено 3 скарби празьких грошей XIV–XV ст., монет Володимира Ольгердовича та монетні гривні. А в 1978 р. та 1990 р. на горі виявили київські монети, 24 празькі гроші, що мали контрамарки німецьких міст: Аугсбурга, Зальцбурга, Кас- селя, Нюренберга, Регенсбурга та ін. Інші численні археологіч- ні матеріали (частина бронзового хреста – енколпіона із зобра- женням євангельського сюжету «Розп’яття з предстоячими» та ін.), що датуються кінцем ХІІІ – початком ХІV ст., є чудовими та рідкісними зразками роботи київської художньої школи. Подальша історія Замкової гори пов’язана з широким буді- вництвом, коли «на роботу киевскую с топором» було зібрано 20 тис. майстрових, яких охороняло військо чисельністю до 40 тис. Принаймні так оповідають джерела,16 зокрема «Сообщение послов Киевской земли королю Сигизмунду І о земле и Киев- ском замке» (1520 р.). Врешті «Київ вище підняли, добре забу- дували». Найбільш детальний опис замку міститься у люстрації Київського воєводства, складеній у 1552 р.17 В ній повідомляло- ся, що замок складався з «133-х городен» (дерев’яні прямокутні зруби, з’єднані між собою, довжиною від 4 сажень, тобто до 8 м і більше). Відбудова замку була не тільки воєнно-стратегічним завданням, але й питанням престижу самої державної влади. Одним з факторів, які визначали розмір городен, було їх фун- кціональне призначення: оборонну стіну на схилі гори, яку вони складали спільно з виходами на плато, засипали землю, а вільні городні використовували для потреб господарства, зберігання провіанту, воєнного спорядження. Городяни переховували там свої цінні речі, важливі документи. У цілях пожежної безпеки з внутрішньої сторони будівлю обмазували глиною. Часто горо- дени були 2-х ярусні. 1552 р. у замку нараховувалося 15 оборонних веж. Над двома ворітьми, що вели до замку, встановили механічні годинники з боєм, за якими Поділ дізнавався про час. Головна Воєводська брама розміщувалася на північному краю гори (над теперішнім Житнім ринком). До неї вела дорога, що, очевидно, існувала з давньоруських часів. На протилежному боці гори знаходилася Драбська брама, охороняли яку «драби» 37 – солдати. Брама з’єднувалася із сусідньою горою Клинець де- рев’яним містком, що у 1525 р. носив назву Кривий. У книзі С. Климовського досить докладно описано все те, що стосується вигляду замкових будівель: криниці – 60-ти метрової глибини (у 1619 р. їх залишилося дві), приміщень різного при- значення (для пороху, армійського спорядження, артилерії різ- ного калібру, 2-х трофейних мортир, ядер, ціпів, куль, крюків, навіть відер зроблених з волячих шкір; запасів продовольства тощо; конюшень, пивоварні. Броварні, будинків, що належали чиновникам воєводства, київським монастирям. 1552 р. на горі існували три православні і одна католицька церкви, у 70-х рр. – по одній кожної конфесії. Дякуючи малюнку Абрагама ван Вес- терфельда 1651 р. ми маємо уяву щодо загального вигляду замку, над яким підносяться куполи церков і будівля палацу (С. 113). На горі існувала і корчма та льодовий льох для збереження продуктів. Люстрація 1570 р. засвідчує три високі будівлі із сві- тлицями, одна з яких «с большой избой» – розміщувалася на терасі гори. В замку мешкала частина гарнізону, а десяцьким командирам там належало 30 будинків. Як твердять дослідники, які вивча- ли документи, крім підвоєвод, гродничих, міщан тут частими гостями були купці.18 Особливо ретельно в люстрації описані будинки, які належать підвоєводам, стольникам, королівським секретарям: «три світлиці..., з двома сіньми, з однією боковою кімнатою і коморою... і ще кілька комор» (С. 99–100). Хоча воєводи та городничі менш всього прагнули, аби до лю- страцій вводили справжні цифри існуючого державного майна, королівські ревізори все ж пильним оком (особливо після пе- редачі Київського воєводства від Великого князівства Литов- ського до Польської корони згідно з статями Люблінської унії 1569 р.) визначали наявність великих запасів зерна та іншого збіжжя, нових будинків тощо. Але чомусь у реєстрах фігуру- вали інші цифри. Ситуацію всезагального порушення законів – «тихий саботаж» чиновників, що спостерігався в українських воєводствах Речі Посполитої повсюдно, польські джерела іро- нічно називали «порядок, як в Україні» (С. 10). 38 З глави «Доходи і видатки» читач дізнається про те, яким було економічне життя на горі XVI–XVII ст., зокрема про во- лодіння замком, численними землями навколо Києва, припи- сними селами, які виплачували данину казні (Петрівці, Деми- дів, Лутава, Новозваричі, Погреби, Милославці, (Вигурівщина), Засушани, м. Остер, села по річці Трубіж – до Мозиря). У пе- реліку володінь перераховано луки, кілька багатих рибою озер на Оболоні, угіддя на островах Муромець та Труханів, водяний млин (урочище Гончарі на річці Кудрявці). Наявність натураль- них повинностей мешканців приписних місцевостей теж дода- вали чимало до замкової скарбниці. Минали роки і значення замку, як фортеці, через зміну полі- тичної ситуації, суттєво змінилося. У Польської корони не було таких грошей (500 тис. золотих дукатів. – С. 108), щоб відбуду- вати занепадаючий замок. З 1559 по 1608 рр. київським воєво- дою був син православного полководця К.І. Острозького – Ко- стянтин-Василь Костянтинович, найбільша політична фігура в українській історії того часу.19 Він вважався єдиним православ- ним магнатом в королівстві, мав незліченні родові маєтки, роз- кидані по теренах Волинського, Руського (Галичина), Київсь- кого та Брацлавського воєводств. Відомий меценат, засновник шкіл, він підтримував православну церкву, але не дуже любив Київ, столицю воєводства, особливо його Поділ, громада якого завжди у суперечках посилалася на своє магдебурзьке право за- лежати тільки від короля. Захищати своїх підлеглих воєвода не мав бажання, тому не займався ремонтом замку, вік будівель якого у кінці XVI ст. ся- гав півсотні років. Тож замок став легкою здобиччю при нападі загону К. Косинського (1592 р.), а потім козаків і селян під про- водом С. Наливайка (1596 р.). Отже, укріплення замку через бездіяльність князя Острозько- го прийшли у повне запустіння, про що свідчили у своїх записах подорожуючі іноземці.20 До того ж на початку XVII ст. будівлі замку підпалила блискавка. Король Сігизмунд ІІІ у грамоті до- зволив громадянам відбудувати його за свої кошти (в 1605 р., а пожежа сталася 1600 р., за іншими джерелами – 1603 р.). Кі- 39 лька пожеж поспіль ще дужче позначилися на стані будівель. І хоча сейм 1607 р. прийняв постанову зобов’язати короля, воєво- ду, київський магістрат і підданих воєводства відбудувати замок терміново, цей «термін» розтягнувся на роки. 1608 р. воєводою київським призначено Станіслава Фол- ковського. Маючи за плечима понад 60 років, воєвода тільки 1614 р., звільнившись від військової служби, прибув до Києва. Саме він, не маючи значних коштів, організував 1616 р. зриття гори Уздихальниці на 11 м, що виключало можливість обстрілу з неї замкової фортеці. Перебудував він і сам замок. Соснові городні замінили дубовим частоколом, залишивши тільки дві оборонні вежі біля воріт, у самому замку звели тре- тю вежу (типу донжон), що мала слугувати останнім притулком для захисників. Гарнізон замку був малим – у 200 осіб, за ним рахувалося 225 коней (С. 119). Досі не встановлено, що зробили для замку наступні воєводи, зокрема – Томаш Замойський і Януш Тишкевич. Відомо тіль- ки, що коли влітку 1638 р. загін козаків на чолі з полковником Б. Бардаченком спробував захопити місто і замок, то постраж- дав від значної пожежі тільки Поділ. 1649 р. король Ян ІІ Казимир призначив воєводою Адама Ки- селя. На відміну від попередників, він поселився і так довго про- жив саме у замку, що кияни почали у побуті називати гору Ки- селівкою. До свого призначення Кисіль з 1646 по 1648 рр. був каштеляном (наглядачем) замку. До того ж воєвода сповіду- вав православну віру, довго володарював у Брацлавському воє- водстві, був відомий у козацькому середовищі. Коли ж гетьман Б. Хмельницький 8 серпня 1649 р. при заключенні Зборівського миру настояв, щоб на контрольовани ним територіях всі урядові чиновники сповідували православ’я, кандидатура Киселя вияви- лася найбільш підходящою. Прибув А. Кисіль до міста у вересні 1649 р. і відразу поселився у замку, де височів його чудовий бу- динок, зведений ще за його каштелянства, а не у власному домі на Подолі. До речі, у книжці С. Климовського наведено малюнок прекрасно виконаної реконструкції П. Юрченка «Будинок воє- води А. Киселя» (С. 126), який можна побачити і на малюнку 40 замку А. ван Вестерфельда 1651 р. Вибір місця перебування по- винен був довести всім: до Києва повернулася королівська вла- да. Саме на горі Кисіль шанобливо прийняв гетьмана Богдана, з яким домовлявся щодо виконання угод Зборова у Києві. Пішов Кисіль і назустріч чиновникам магістрату, передав мі- сту в оренду замкові угіддя, складські приміщення і сам замок, щоб ним не займатися особисто. Але цей доброчинний акт за- тьмарили окремі дії Киселя (зокрема, повернення шляхтичам та католицьким ченцям маєтностей) і козаки з міщанами 1651 р. взяли замок в облогу. Це змусило воєводу тікати з Києва. Пі- сля невдач козацького війська та заключення Білоцерківської угоди, у жовті 1651 р. А. Кисіль повернувся на гору, в замок. За- лишив він його після того, як дізнався про поразку польського війська під Батогом 25 травня наступного року. Спустілий замок перейшов у відання магістрату. Московські воєводи, прибулі до Києва 1654 р., зробили однозначний висно- вок – місце розміщення замку не задовольняє вимог воєнної на- уки (С. 128). Остання згадка про замок відноситься до 1658 р. і пов’язана з ім’ям полковника Данила Виговського, який хотів заволодіти Києвом, попередньо вибивши з гори московський гарнізон. На плані стрілецького полковника І. Ушакова 1695 р. на горі Киселівці забудова відсутня. Дослідник київської старовини М.В. Закревський перший у середині ХІХ ст. відзначив, що 200 років Замкова гора слугує місцем для гуляння, пікніків та влаштування боїв на кулаках. Про це свідчать значні знахідки глиняних дитячих іграшок, би- того посуду, трубок для паління, побутових речей. 1840 р. відзначився в історії гори тим, що її передали Флорів- ському жіночому монастирю для поховань черниць. Та монас- тир швидко перетворив це місце на престижне й респектабельне міське кладовище. Тут ховали князів, чиновників, військових, купецтво, а на нижньому, більш дешевому ярусі, знайшла спо- кій професура Київської духовної академії. 1857 р. звели на горі церкву Св. Трійці, а 1859 р. проклали дорогу для жалобний про- цесій. 1918 р. монастир ліквідували, закрили кладовище. Але там 1919 р. поховали 14 січових стрільців, загиблих у сутичках 41 з денікінцями. 1939 р. розібрали церкву. У 1935 р. на урядово- му рівні було прийняте рішення перетворити кладовище у па- ркову зону! Але там ще у 40-х – 50-х рр. продовжували ховати небіжчиків, як то свідчать залишки надгробків та заіржавілих хрестів. ...Так і стоїть пусткою посеред стольного Києва славна своєю історією Замкова гора. Спочатку, коли ми тільки прочитали книгу С. Климовсько- го, нам просто захотілося розповісти громадськості міста і всієї України про дивну пам’ятку, яка заслуговує на те, щоб про неї знали. Але ознайомившись додатково із значною кількістю рі- зної наукової літератури, на яку чомусь не посилається навіть автор у 145-ти виносках – примітках до тексту (С. 137–145),21 зазирнувши до старих карт міста, путівників, зокрема К.В. Ше- роцького «Киев: Путеводитель» (К., 1917), прийшли до висно- вку, що «не все гаразд у нашому королівстві». Група ентузіастів на чолі з досвідченим археологом, канди- датом наук Сергієм Климовським створила музей «Замкова гора». Та попередньо він, працюючи у Музеї історії м. Києва, де вів проблематику середньовічної столиці, досконало опрацював тему. У музеї вже існував у експозиції макет Замкової гори, що мав би прислужитися реконструкції замку, ідеологом якого був Віктор Харламов. На превеликий жаль, С. Климовський не знайшов підтримки в Інституті археології НАН України, де працював, щодо архео- логічних розкопок на горі та відносно свого проекту. Монопо- ліст у їх здійсненні, цей інститут аргументував офіційну відмо- ву на видачу заявки тим, що археологу... бракує кваліфікації. А те, що відсутність у інституту коштів на ведення своїх розкопок, чи не призведе врешті до отримання в оренду якимось інвесто- ром забутої Богом і людьми, привабливо пустуючої гори? І ви- никне там щось на зразок «чудового архітектурного творіння» у Маріїнському парку на схилах Дніпра? Чому ми боїмося і кого, коли потрібно вирішувати складні питання? Адже відбудували Золоті ворота? Тут треба принагі- дно сказати, що всі замки Подніпрової України були дерев’яни- 42 ми, а Західної – кам’яними. Зводили у середньовіччі дерев’яні укріплення Московія, Білорусь, Литва. Остання розпочала те- пер відбудову першої резиденції Міндовга, а мер Москви опіку- ється роботами по відновленню дерев’яного палацу царя Оле- ксія Михайловича у селі Коломенське. На відміну від знаних європейських кам’яних, Київський замок має бути дерев’яним і стане його будівництво єдиною в Україні точно відтвореною фо- ртифікаційною спорудою XIV – XVII ст. «Можливо історія повторюється, – пише газета «Урядовий кур’єр», – побудова замку у ХІІІ ст. була власною ініціативою киян, такою ж ініціативою було і відтворення замку після поже- жі XVII ст.».22 То що заважає всім нам сьогодні посприяти від- родженню Замкової гори? А тим часом у Підзамчі, біля підніжжя гори, у старому київ- ському урочищі Гончарі ведеться активне будівництво. На тлі зелені гори, її урвища вже височать красиві споруди, що мають представляти в столиці Європу в мініатюрі. Б’є на сполох преса, намагаючись збудити совість у близько- зорих киян. Журналісти побували на Замковій горі й були шо- ковані: біля підніжжя не важко помітити великі кам’яні надмо- гильні брили. Ще нещодавно вони стояли на могилах, або були частиною капітальних склепів. Люди з примітивним мислен- ням, вандали ХХІ ст. поскидали їх в урвище. Це видовище чо- мусь у них викликає захоплення. Каміння внизу, з боку Свя- то-Флорівського монастиря, лежить роками, вростає в землю, обростає деревами самосаду. На самій горі скрізь можна побачити складені із старих цег- лин кострища, а поряд – сідельця з могильних плит. Скажіть Бога ради, чому саме адепти бездушного проводження часу об- рали кладовище для смаження шашликів? «Їдять м’ясо і чита- ють: «Під сим каменем лежить полковник, кавелер,...» або «по- кладене тіло Наталії Некасовської, Ск. 15 липня 1882 р.» або «Яко гряде час і нині мертві почують глас Сина Божого і почу- вши оживуть». Іоанн .5:25». Єдиний склеп, що зберігся на цви- нтарі, вандали розписали і розмалювали так, що він схожий на агітку, а красивого литва загорожа біля дверей (які відсутні) но- 43 сить сліди намагання перетворити її на металобрухт. Навіть зо- браження хреста, вибито вгорі на камені, не пожаліли, вкрили «граффіті». Відомо, що вже не раз пройшлися горою «чорні» археологи з армійським міношукачем та чимало тут знайшли. А часом тут можна бачити альпіністів-початківців, які відробля- ють на кручах свої професійні навички. Серед величезних куп сміття, яке залишають тут щораз у великій кількості веселуни, любителі гострих відчуттів, ходять нещасні бомжі у пошуках порожніх пляшок і чогось їстівного.23 А ще на вершині гори встановлено телеантени, мабуть тут си- гнал ловить краще, ніж на Андріївському узвозі. Трапляється тут заброди – всюдисущі туристи, щоб зробити своє фото з ви- дом на замок Ричарда. Тож гора живе своїм власним життям, та- ким не схожим до того, що вирує за сто метрів від неї. ... Не видно тут тільки археологів. І поки що довкілля, зарос- ле травою безпам’ятства, нищиться далі. Паплюжать культурні шари багатьох віків, які не були абсолютно зруйновані пізньою забудовою. А здійснені пошукові роботи на горі торкнулися тільки 3-х відсотків території. Чому ж автор книги не б’є на сполох? Адже він разом із спів- робітниками Музею замку зробили свій макет, провели наукові конференції, зібрали численні матеріали для майбутньої експо- зиції, розробили проектну документацію. А Замкова гора з 5-и тисячолітньою історією стоїть пусткою стільки років поспіль! До того ж нам так кортить дізнатися, які «риси обличчя» утворили рельєфи Замкової гори на карті правобережної частини Києва, з космічних фотозйомок. От тут саме час сказати, що образливо за державу! Жалкуємо, що не знайшлося в книзі місця для біо- графії гори в датах, які, зібрані в воєдино, показали б все те, що довелося їй, так би мовити, пережити за довгі роки. Вміщених ілюстрацій теж могло би бути значно більше. Їх відсутність (чи- мала кількість карт є у архівних сховищах) взагалі дивує. На- прошується у книзі, окрім переліченого, ще й окремий додаток з хронологією всіх відомих археологічних розкопок з переліком знахідок та їх атрибуцією. Сподіваємося, що все це можна буде побачити у книзі, яка буде видана українською мовою. 44 Невелика книжка примусила нас замислитися над долею Зам- кової гори. Історична пам’ять сьогодні ой як потрібна і важли- ва для розвитку сучасної України як європейської держави, яка стала самостійною і незалежною недавно, а свою історію почи- нає з найдавніших глибин європейської і світової цивілізації. Зберігаючи у спадщини велич тисячоліть історії, Україна має не тільки геополітичне значення у світі завдяки своєму геогра- фічному розміщенню і політичному спрямуванню, а й дякуючи своїй яскравій особливій історії, яку ми наочно повинні пока- зати світу, зберігаючи заповідне і відтворюючи при можливос- ті по краплинах, те що знищене. Тут не може бути двох думок. І сьогодні вже серед багатьох істориків побутує думка, що має наш Київ набагато більше років, ніж колись йому встановили. Розкопки Замкової гори мають це підтвердити, або спростува- ти. Ми схиляємося до того, що майбутні знахідки стануть сен- саціями і допоможуть воскресінню замку. А громадська думка, збуджена і заполонена виплеканою ідеєю ентузіастів-археоло- гів, як то не раз доведено, неодмінно здолає всі перешкоди, чи- новницькі перепони, амбітність окремих керманичів науки, які вважають свої постулати за Святе Письмо. Вона має перекона- ти всіх, зрештою, у праві існування замку, що обов’язково підні- ме свої вежі та золоті куполи церкви над Подолом, як то колись було. Дуже б хотілось, щоб сталося те за нашого з вами життя. «Всі речі – в праці; не може людина переказати всього; не наси- титься око баченням, не наповниться вухо слуханням» (Книга Екклезіаста, або проповідника 1 : 7-18). За інформацією Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, у столиці 3705 пам’яток історії та культури. З них 1,5 тис. – місцевого значення, 347 – державного значення (23 – пам’ятки архітектури, 83 – історії, 35 мистецтва, 210 – архі- тектури), 51 перебуває під опікою ЮНЕСКО, інші – щойно ви- явлені.24 Тож не буде заважати комусь забудова Замкової гори, що має обов’язково відбутися після археологічних розкопок. Існує достатньо загальних питань, актуальних практично ко- жного дня з 401-історичного міста України, що перебувають під охороною держави.25 Гострота цих питань така, що потребує 45 продуманих, зважених і швидких рішень. Саме від цього зале- жить залишаться вони «історичними», чи забудуються далеко не кращими взірцями пострадянської архітектури з окремими поодинокими вкрапленнями історичних пам’яток. 1. Петров Н.И. Историко-топографические очерки древнего Киева. – К., 1897; Берлинський М.Ф. Історія міста Києва. – К., 1991; Максимович М.О. Киевъ явился градом великимъ... – К., 1994; Рыбаков Б.А. Город Кия // Вопр. истории. – 1980. – № 5; Каргер М.К. Древний Киев. – М.; Л., 1958; Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ? – К., 1963; Толочко П.П. Істори- чна топографія стародавнього Києва. – К., 1972. 2. Боровський Я.Є. Походження Києва. Історіографічний нарис. – К., 1981. 3. Див.: Киевский синопсис или краткое собрание от разных летописцев. – К., 1836; Максимович М.А. Обозрение старого Киева // Киевъ явился градом великимъ...– К., 1994; Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх. – К., 1992 тощо. 4. Голубев С.Т. Спорные вопросы о древней топографии Киева. – К., 1910; Шовкопляс А.М. Керамические комплексы с горы Киселевка в Кие- ве // Пр. Київ держав. істор. музею. – К., 1958. – Вип. 1; Климовський С.І. Соціально-історична топографія Києва ХVІ – середини ХVІІ ст. – К., 2002; Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Климовський С.І. Звіт про археологічні до- слідження Старокиївської експедиції Інституту археології НАН України в 2000 р. на вул. Володимирській, 20-21; Вони ж. Звіт про археологічні до- слідження за трасою траншеї газопроводу у 1999 р. (вул. Володимирська – Рильський провулок – вул. Стрілецька – вул. Рейтарська); Вони ж. Звіт про археологічні дослідження Старокиївської експедиції Інституту архео- логії НАНУ у 1994 р. в м. Києві на вул. Великій Житомирській, 11 та ін. Звіти перебувають на збереженні у Науковому архіві Інституту археології НАНУ.– Авт. 5. Археологічні матеріали, знайдені у трипільських поселеннях, а також карти, які перебувають в Археологічному музеї Інституту археології НАН України. – Авт. 6. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981. 7. Див.: Трипольский миф. Если они нам и родственники, то очень даль- ние // Киев. ведом. – 2005, 10 сент. – С. 11. 46 8. Див.: Трипільська цивілізація у спадщині України. Конференція, при- свячена 110-річчю відкриття трипільської культури (Мат-ли та тези допов. конф. (Київ 30-31 трав. 2003 р.). – К., 2003. – 326 с. 9. Відейко М.Ю. Нова хронологія Кукутені – Трипілля // Там само. – С. 106–117. Автор вибудував на основі археологічних даних таблиці (С. 111– 114, 115), які переконливо доводять існування цієї археологічної культури з кінця неоліту, впродовж мідного віку – 5600–2750 рр. до н.е. Див. також: Черняк В. Трипілля – вікно у початок історії // Там само. – С. 28–40. Відей- ко М. Трипільська цивілізація. – К., 2002. 10. Климовский С.И. Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории. – К., 2005. – С. 55; Петров В.И. Про першопочатки Києва (до 1100-річчя пер- шої літописної згадки про Київ) // Укр. іст. журн. – 1962. – № 3. – С. 14–21; Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ? – С. 49–52 та ін. 11. Про сутність запустіння Києва, у т.ч. гори (М.М. Кармазін, Д.М. Бан- тиш-Каменський, М.І. Костомаров), її заселення після захоплення Батиєм 1240 р. вихідцями з Галичини (теорія М.П. Погодіна), поляками (польсь- кі історики К. Шейноха, А. Яблоновський, український – П. Куліш), – на- писано чимало. Критика у багаторічній дискусії різних побічних гіпотез М.А. Максимовичем, а потім підтримка його позицій В.Б. Антоновичем і оформлення нарешті в історіографії їх переконання під поняттям «авто- хтоне населення Києва», яке розділяв й розвинув далі М.С. Грушевський, – це етапи у формуванні поглядів на перебіг історичних подій в біографії Києва. – Авт. 12. Богусевич В.А. Розкопки на горі Киселівці // Археологічні пам’ятки. – [К.].–1952.– № 3. – С. 66–67. 13. Див.: Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ – середини XVI ст. – К., 1996. – С. 85. 14. У Києві монету карбували за Володимира Святославича і його синів Святополка та Ярослава Мудрого. Після них, за винятком карбування мо- нет близько 1070 р. Тмутараканським князем Михайлом, спроб випуску власних грошей на Русі не було. – Авт. 15. Хромов К.К. К вопросу о начале монетной чеканки на территории Киевского княжества в XIV ст. (о «Киевских» подражаниях монет Джани- бека // ХІІ Всерос. нумизматич. конф. Мат-лы. – М., 2004. – С. 87–88. 16. Івакін Л.Б. Вказ. праця. – С. 138. Сб. ст. и мат-лов по истории Юго- Западной России. – К., 1916. – Вып. 2. – С. 1–10. 47 17. Боряк Г.В., Яковенко Н.М. Каталог документів з історії Києва XV– XIX ст. – К., 1982. – № 22. – С. 37; Антонович В.Б. Киев, его судьба и зна- чение с XIV по XVI ст. (1362–1569). – К., 1882. 18. Ісаєвич Я.Д. Нове джерело про історичну топографію і архітектур- ні пам’ятки стародавнього Києва // Київська Русь: культура, традиції. – К., 1982. – С. 121. 19. Див.: Укр. історич. журн. – 1989. – № 5. – С. 108. 20. Ісаєвич Я.Д. Вказ. праця. – С. 121. 21. Достатньо перегорнути сторінки творів визначних вчених – істори- ків, археологів, мистецтвознавців, етнографів ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. – М.Максимовича, А.Прахова, Є.Рєдіна, П.Макарова, Д.Самоквасова, М.Су- мцова, В.Січинського та багатьох інших, які звернули увагу на пам’ятки архітектурно-мистецької спадщини, як свідків подій, явищ, фактів суспі- льного життя та побуту. У наш час вчені пішли далі, обґрунтувавши науко- ві засади, ідеологію відродження пам’яток історії та культури. Див.: Вида- тні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі.: Бібліограф. довідник. У 2-х т. – К., 2005. – Авт. 22. Матюшина А. Чи готовий Андріївський узвіз ще до одного замку? // Урядовий кур’єр. – 2005, 6 серп. – № 145. – С. 14. 23. Стретович І. Підводні рифи столичної реставрації // Урядовий кур’єр. – 2005, 3 листоп. – С. 8–9. 24. Там само. 25. Урядовий кур’єр. – 2005, 6 серп. – № 145. – С. 7. Mariya Dmytriyenko Yaroslava Ishchenko MYSTERIES OF ZAMKOVA HILL IN KIEV. REFLECTIONS ABOVE DESTINY OF OUR HERITAGE In the article the questions of preserving monuments of our history and a historical landscape of Kiev are raised. The idea of writing this ar- ticle has arisen on reading the book of S. Klymovskyi.

Таємниці Замкової гори у Києві: до проблеми збереження пам’яток столиці

Institution

Ähnliche Einträge