Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва

У статті аналізується історія археологічних досліджень і матеріали розкопок 2005 р. на Замковій горі у Києві. Результати досліджень доводять перспективність продовження розкопок та необхідність створення музейного комплексу і парку на Замковій горі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Климовський, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Історико-географічні дослідження в Україні
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54229
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва / С. Климовський // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 93-108. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54229
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-542292014-01-31T03:11:09Z Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва Климовський, С. У статті аналізується історія археологічних досліджень і матеріали розкопок 2005 р. на Замковій горі у Києві. Результати досліджень доводять перспективність продовження розкопок та необхідність створення музейного комплексу і парку на Замковій горі. In the article is analysed history of archaeological researches and material of excavations 2005 on Castle’s mountain in Kyiv. Results of the analysis demonstrate perspective of continuing the excavations and prove need of making the museum complex and park on Castle’s Mountain. 2009 Article Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва / С. Климовський // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 93-108. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54229 908 (477) uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті аналізується історія археологічних досліджень і матеріали розкопок 2005 р. на Замковій горі у Києві. Результати досліджень доводять перспективність продовження розкопок та необхідність створення музейного комплексу і парку на Замковій горі.
format	Article
author	Климовський, С.
spellingShingle	Климовський, С. Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet	Климовський, С.
author_sort	Климовський, С.
title	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва
title_short	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва
title_full	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва
title_fullStr	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва
title_full_unstemmed	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва
title_sort	перспективи досліджень і нові знахідки на замковій горі києва
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54229
citation_txt	Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва / С. Климовський // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 93-108. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT klimovsʹkijs perspektividoslídženʹínovíznahídkinazamkovíjgoríkiêva
first_indexed	2025-07-05T05:36:25Z
last_indexed	2025-07-05T05:36:25Z
_version_	1836784063652823040
fulltext	93 УДК 908 (477) Сергій Климовський ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ І НОВІ ЗНАХІДКИ НА ЗАМКОВІЙ ГОРІ КИЄВА У статті аналізується історія археологічних досліджень і матеріали розкопок 2005 р. на Замковій горі у Києві. Ре- зультати досліджень доводять перспективність продов- ження розкопок та необхідність створення музейного ком- плексу і парку на Замковій горі. В історичній топографії Києва важливе місце посідає Замкова гора, розташована у центрі його давнього мі- стоутворюючого ядра. Більшістю дослідників вона ото- тожнюється з літописною Хоревицею і вже самою назвою органічно пов’язана з історією становлення Києва як міста. Проте, заселена вона була значно раніше його виникнення. Найдавніші речові матеріали, знайдені на Замковій горі, да- туються ІІІ тис. до н. е. і залишені носіями трипільської куль- тури. Продовжується життя тут і у наступний період – за доби бронзи, а на рубежі н.е. гору займає велике поселення заруби- нецької культури. У давньоруський час гора стає одним з основних центрів фо- рмування майбутнього міста, але згодом ця роль відходить до більшої за площею Старокиївської гори, а Хоревиця перетво- рюється на окремий посадський район Києва. Незабаром після Батиєвої навали вона знову виконує функцію укріпленого ди- тинця, в усякому разі наявність на ній замку з другої половини XIV ст., який і дав горі нову назву, сумнівів не викликає. Майже 300 років київський замок був не тільки гарантом існування мі- ста, резиденцією князів і воєвод, але й матеріальним втіленням державної влади. З середини XVII ст. змінилася військова і політична ситуація і нова фортеця знову постала на Старокиївській горі, а Замко- 94 ва почала іменуватися Киселівкою на згадку про Адама Киселя, останнього польського воєводу Києва, який звів у замку розкі- шний будинок. Невдовзі хазяйновиті кияни розібрали дубові палі замкових укріплень і гора запустіла на 200 років. У 1840 р. її передано під кладовище Фролівському жіночому монасти- рю, яке швидко перетворилося на загальноміське. Кладовище було закрито 1918 р., а у 1930-ті рр. тут планувалося закласти парк. Цей проект залишився нереалізованим і у повоєнні роки на горі розташувалася невеличка військова частина, розформо- вана близько 1990 р. Так виглядають у загальних рисах основні етапи історії Зам- кової гори. З точки зору дослідника, Замкова гора є унікаль- ною в межах Києва історико-археологічною пам’яткою: вона не зайнята сучасною забудовою і частково зберегла свій пе- рвісний вигляд. В умовах сучасного міста, яке інтенсивно за- будовується й зростає, гора поки що залишається єдиною мі- сциною, збереженою історією та природою, де на глибині 10 – 15 см лежать речі та шари давніх часів. Разом з тим, вона стихійно давно вже стала диким парком у центрі міста. Тож створення на горі музейного комплексу під відкритим небом, експозиція якого сягала б витоків історії Києва і завершува- лася відтвореними укріпленнями замку у сполученні з парко- вою зоною, уявляється найбільш доцільною та логічною пер- спективою. Має цей проект і суто дослідницький історико-науковий ас- пект. Адже проведення археологічних розкопок на Замковій горі дозволить перевірити декілька наукових гіпотез і розв’яза- ти низку проблем з історії Києва. Це й вирішення питання часу і обставин виникнення самого міста, місця і ролі Хореви- ці у структурі Києва ХІ–ХІІІ ст., уточнення дати зведення зам- ку, визначення чисельності його населення та багато інших. До того ж самі дослідження, як часто буває, можуть поставити й нові питання, які навіть складно передбачити. Археологічно Замкова гора на сьогодні вивчена слабо, розко- пки на великих площах тут не проводилися, і навіть оцінка ста- ну збереження культурних шарів викликає певні розбіжності. 95 На гору, як історичну пам’ятку, вперше звернув увагу напри- кінці 1880-х рр. М.Ф.Біляшевський, коли тут під час викопу- вання могильних ям під кладовище почали знаходити давні будівельні матеріали та інші предмети старовини.1 Власно роз- копок М.Ф.Біляшевський не проводив, а як і А.І.Ставровський обмежувався наглядом за риттям могил. Згодом, подібні спо- стереження вів і М.І.Петров, викуповуючи у землекопів най- більш цікаві знахідки для Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Уперше справжні археологічні дослідження частини Замко- вої гори здійснив В.В.Хвойка наприкінці 1890-х рр. На жаль, точне місце і площа їх невідома. Відсутня й відповідна польо- ва документація. Монографія В.В.Хвойки «Древние обитатели Среднего Поднепровья и их культура в доисторические време- на» містить тільки стислу інформацію про відкриття тут ювелі- рної майстерні та знахідки великої кількості кістяних, залізних та інших виробів.2 Хоча Замкова гора вже з кінця 1880-х рр. привернула до себе увагу науковців і громадськості міста як цікава археологічна пам’ятка, Фролівський монастир продовжував активно розпро- давати її територію під ділянки для поховань, маючи від того чималий зиск. Тільки у 1895 р. це дало монастирю 30 тис. карб. прибутку.3 Аби закрити гору від стороннього ока, черниці звели на ній високий цегляний мур. Він розпочинався на північному схилі, проходив понад усім урочищем Гончарі та перерізав пів- денну частину гори, відокремлюючи володіння монастиря від садиб городян. Тим самим гора фактично стала недосяжною для дослідників, хоча знайдені під час копання могил старожитнос- ті поповнювали зібрання київських колекціонерів: Ф.Ф.Кунде- ревича, Б.І.Ханенко, Є.М.Терещенко та інших. Невеличка коле- кція пічних кахлів XIV–XVII ст., зібрана Д.М.Щербаківським, надійшла до Київського музею старожитностей та мистецтв. Бі- льшість цих речей зараз зберігається у Національному музеї іс- торії України.4 Закриття кладовища надало можливість провести стаціонарні дослідження на горі. Вона була включена як об’єкт досліджень 96 до програми семінару з археології та музейної справи, організо- ваному при археологічному відділі Всеукраїнського історично- го музею ім. Т.Г.Шевченка у Києві, і у 1928 – 1929 рр. здійснено розкопки на її північно-східному виступі над Житнім ринком, де 1926 р. було знайдено і передано приватними особами до му- зею кілька кістяних виробів.5 Цими розкопками відкрито зали- шки косторізної майстерні та зібрано значну кількість різнома- нітних знахідок, що доводило перспективність продовження досліджень. Їх поновив 1932 р. С.С.Магура, який у північно-західній ча- стині гори за межами стіни кладовища понад яром, де прохо- дила давня дорога, розкрив близько 288 кв. м.6 Пізніше у 1939 і 1940 рр. розкопки в цій частині гори продовжували І.В.Бондар та В.Є.Козловська. На жаль, польова документація за 1939 р. не збереглася, що не дозволяє визначити розміри розкритої площі. З щоденниках розкопок 1940 р., які вели Н.В.Гепенер і М.В.Куз- нецов, відомо, що дослідження здійснювалися на схилі гори по- близу розкопів 1932 р. з 11.07 по 15.08.1940 р. і за цей час було розкрито 96 кв. м площі.7 Розкопки 1930-х рр. дали численний і цікавий матеріал, який зберігається в трьох окремих колекціях Національного музею історії України. Матеріали розкопок 1932 р. налічують 2295 одиниць зберігання, 1939 р. – 1576 одиниць і 1940 р. – 3053 одиниці.8 Разом з тим, вони поставили й низку наукових гіпотез, які потребували подальшого продовження досліджень з метою їх перевірки. Однією з них, було твердження анонімної статті, автором якої звичайно вважається Сильвестр Магура, що поту- жність культурних шарів на Замковій горі перевищує 4 м і вони мають послідовну історико-культурну стратиграфію.9 Перевір- ка цієї тези й стала одним із завдань експедиції В.А.Богусевича, яка досліджувала гору у 1948 р.10 На відміну від своїх попередників, Богусевич не обмежився розкопками невеличкої ділянки однієї частини гори, а заклав шість шурфів у різних місцях. Два біля попередніх розкопів, по одному на східному і західному краю північної частини гори і 97 два у південній частині. Загалом було розкрито 140 кв. м. Ре- зультати виявилася несподіваними. За винятком шурфу № 2 площею 4 кв. м, потужність культурного шару ніде не переви- щувала 2 м. Тільки у шурфі № 2 вона досягала 5 м, але врахо- вуючи його невеликі розміри, найімовірніше, що шурф натра- пив на заповнення впущеного у материк об’єкту і отриманий результат не можна розглядати як показник товщини культу- рного шару. Розкопки Богусевича довели, що потужність культурних ша- рів на горі загалом не перевищує 2 м і чітка їх культурно-істори- чна стратифікація відсутня. Проте, цей висновок не можна було вважати остаточними, через незначну площу окремих шурфів і відсутність таких у центральній частині гори. У 1977 р. В.О.Харламов здійснив спробу відшукати фундаме- нти кам’яної будівлі, які бачив у 1898 р. М.І.Петров під час рит- тя поховальної ями. Для цього навколо будівлі військової час- тини на північно-західній ділянці гори було закладено кілька шурфів, сумарна площа яких сягала 40 кв. м. Фундаменти тоді виявити не вдалося, а докладний опис стану культурного шару у звіті відсутній.11 З метою з’ясування стану культурного шару в центральній частині гори, нами у 1999 р. було закладено 9 шурфів загаль- ною площею 50 кв. м північніше розташованого тут великого склепу. Шурфи закладалися в одну лінію по всій ширині гори і яв- ляли собою фактично переривчасту траншею. Це дозволило отримати досить вичерпну інформацію про культурний шар на цій ділянці. Його потужність виявилася нерівномірною, але максимальна товщина не перевищувала 2 м. Чітка культурно- хронологічна послідовність тут не простежувалася, оскільки більш рані прошарки були значно порушені впускними об’єк- тами пізнішого часу, внаслідок чого значна частина речового матеріалу залягала у перевідкладенному стані. Вдалося також встановити, що ця частина гори слабо постраждала від похова- льних ям кладовища і є, відповідно, досить перспективною для подальших досліджень.12 98 З метою остаточного з’ясування реального стану культурних шарів по всій Замковій горі та визначення найбільш перспек- тивних ділянок майбутніх розкопів, археологічною експедиці- єю Музею «Замкова гора» у травні 2005 р. здійснено вибіркову розширену шурфовку по всіх частинах Замкової гори. В рамках цих робіт було закладено 8 шурфів: по два у південній, центра- льній і північній ділянках гори, та два на мисі у північно-східній частині. Їх сумарна площа становила 60 кв. м. Оскільки резуль- тати розкопок ще не були введені до наукового обігу, то на них слід зупинитися докладніше. Шурфи № 1 і № 2, загальна площа яких складала 12 м, у пів- денній частині гори натрапили на ділянку, культурні шари ко- трої були зруйновані перекопами ХІХ–ХХ ст. під час зведення якоїсь кам’яної будівлі та склепу. Цегла у фундаменті будівлі позначена клеймом з літер «П.З.». Речовий матеріал тут, у порі- внянні з іншими ділянками, був вкрай нечисленним і складався з митної пломби ХІХ ст., мушкетної кулі XVI–XVII ст., зубила і кількох фрагментів посуду XІI–XІV ст. Материк тут зафіксовано на глибині 1,2 м, що цілком коре- люється з результатами наших спостережень за схилами гори у її південній частині з боку Гончарів наприкінці 1980 – 90-х рр., коли вони ще не задернувалися. Тоді в розрізах чітко визнача- лися не тільки культурні нашарування, але й впущені у материк об’єкти. Потужність шару на схилі не перевищувала 1 – 1,5 м. Отже, слід очікувати, що загалом у південній частині гори тов- щина шару не перевищує 1,2 – 1,5 м. Більш результативними виявилися шурфи № 3 і № 4 у центральній частині гори. Перший був закладений на гребені підвищення рельєфу гори, другий – на його понижені. Сучас- ний перепад висот між цими точками складає близько 2 м. Ма- терик в обох шурфах зафіксовано на майже однаковій глибині від сучасної денної поверхні, що свідчить про існування зазна- ченого гребеню гори й у давнину. Ця інформація має практичне значення для наступних розкопок, оскільки дозволяє реконст- руювати тогочасний ландшафт гори, а відповідно й визначити найбільш зручні місця для забудови. Слід також взяти до уваги, 99 що великі громадські та культові споруди звичайно зводили у найбільш високих точках місцевості. Отже, залишки фундамен- тів кам’яних споруд давньоруського часу, про існування котрих на горі свідчать численні знахідки будівельних матеріалів, необ- хідно шукати на площі гребеню та основного плато центральної і північної частин гори. Обидва шурфи у центральній частині гори мали площу по 12 кв. м. Це дозволяє досить впевнено аналізувати отримані завдя- ки ним данні щодо стану культурного шару. Шурф № 3 був закладений на відстані 38 м на захід від склепу і незалежно від наших розрахунків опинився на ділянці, зайня- тій похованнями та траншеєю електрокабелю, якій вів до коли- шньої будівлі військової частини. Культурний шар тут майже на всій площі був пошкоджений земляними роботами, пов’яза- ними з цими об’єктами. Проте, ретельне опрацювання грунту з них дало цікаві предмети різних епох, які були не помічені під час цих робіт. Перш за все, слід зазначити високу концентрацію тут свинце- вих куль XVI–XVII ст. На площі шурфу у 12 кв. м на глибині 0,5 – 0,7 м їх знайдено 7 одиниць. Подібна ситуація не спостері- галася в жодному з інших шурфів. Серед куль трапилися й дві браковані, які мали вигляд півсфер. На двох кулях збереглися необрізані літники і їх можна вважати напівфабрикатами. Діа- метр куль коливається у діапазоні 1,1 – 1,2 см. На цьому рівні у значній кількості зустрічалися й дрібні виплески свинцю. Ви- сока концентрація куль і виплесків свинцю, у поєднанні із на- явністю серед них браку та напівфабрикатів, дозволяє припус- тити, що на ділянці поблизу шурфу № 3 якийсь час відливали кулі. Цікаво, що у шурфі на глибині 0,6 м також знайдено заліз- не ядро вагою 300 г і діаметром 4,7 см. Багатим виявився шурф й на індивідуальні знахідки давньо- руського часу. Найбільш цікавим є виріб у формі лунниці діа- метром 3 см. Зроблений він з тонкої платівки срібла і покри- тий позолотою. Чільний бік предмету прикрашений рослинною композицією з скані та восьма емалевими вставками у листі на гілках, з яких чотири білі, а чотири фіолетові. Верхній край 100 предмету грубо загнутий бортиком до зворотного боку. Виріб в двох місцях грубо пробитий наскрізними отворами, які мо- гли використовуватися для кріплення. Ці грубі отвори дисо- нують з художньою довершеністю самого предмету. Очевидно, їх зробили пізніше при його повторному використанні. Точно визначити час виготовлення цієї прикраси та її функціональ- не призначення складно. Обставини її знахідки у перевідкла- денному стані виключають можливість датування за стратигра- фією. Хоча предмет за формою і нагадує лунниці, добре відомі прикраси Х–ХІІ ст., але не має властивого їм вушка для приві- шування, а орнаментація, як за технікою, так і за семантикою, далека від них. Такі прикраси невідомі серед давньоруських і пізньосередньо- вічних матеріалів. На нашу думку, найімовірніше віднести її ви- готовлення до кінця ХІІ–ХІІІ ст., періоду найбільшого розквіту техніки скані та емалі у містах давньої Русі. Очевидно, загубле- на у давньоруський час ця річ була пізніше знайдена і повтор- но використана в іншій якості, внаслідок чого і з’явилися грубі отвори. Дещо проблемним є датування фрагменту перекладини хрес- та, яка завершується трьома концентричними сферами. Вигото- влена вона з сплаву білого кольору. Загалом, побутування хрес- тів такого типу можна віднести до ХІІ–ХІІІ ст. Досить оригінальною знахідкою є виріб зі світло-сірого дрі- бнозернистого піщанику, який може бути шашкою або піша- ком з шахового набору фігур. Від добре відполірований, має вигляд циліндру, який звужується до рівної нижньої основи. Верхня основа циліндру півсферична. Висота предмету 2,4 см, діаметр нижньої основи – 1,4 см, максимальний діаметр верхньої – 2,1 см. Фігурка подібної форми, але зі скла була вже знайдена у Києві на вул. В.Житомирській, 2.13 Зазначи- мо, що кістяні шахові фігурки коня і ладьї, також знайдені на Замковій горі, зберігаються у Національному музеї істо- рії України. Виявлений на глибині 0,7 м бронзовий кулькоподібний бубо- нець є типовим оздобленням одягу, який також виконував фу- 101 нкцію амулету. Він має масивне вушко для кріплення та хрес- топодібний проріз у нижній частині. Діаметр бубонця 1,8 см. За технікою виготовлення він датується ХІІ–ХІІІ ст. До цього ж часу можна віднести і бронзовий решітчастий на- персток. Його висота 2 см, діаметри верхнього і нижнього краю – 1,6 і 1,9 см. Хоча він, як й більшість інших предметів давньо- руського часу знайдений у перевідкладенному стані, але за ана- логічними знахідками на Старокиївській горі та Подолі він да- тується ХІІ–ХІІІ ст. Найбільш масовий археологічний матеріал – фрагменти ке- рамічного посуду, по всій площі шурфу також залягав у пере- відкладенному стані, що зменшує його інформаційну цінність. Проте, статистика знахідок кераміки зарубинецької культури у шурфі на різних рівнях досить висока і коливається від 11 до 90%. Враховуючи, що у сусідньому шурфі № 4 її відсоток також значний, то логічним є висновок про розміщення ядра зарубинецького поселення рубежу н.е. саме у центральній ча- стині гори. Загалом, приклад шурфу № 3 доводить доціль- ність досліджень грунту засипки пізніх поховань на Замковій горі, оскільки це дає можливість отримати цікавий речовий матеріал. Культурний шар шурфу № 4, розташованого на відстані 16 м на схід від шурфу № 3, мав кращий стан збереження, оскіль- ки поховальні ями тут відсутні, а переміщення грунту зумов- лювалися земляними роботами періодів не пізніше середини XVII ст. Це дозволило зафіксувати два впущених у більш ран- ній культурний шар об’єкти Х–ХІ ст. – будівлю та господарсь- ку яму. Проте, саме внаслідок земляних робіт Х–ХІІІ ст. більш тонкий шар зарубинецького поселення та доби бронзи тут за- знав руйнації. Матеріали доби бронзи з шурфу представлені лише чотир- ма фрагментами кераміки, що свідчить про невисоку інтенсив- ність життя на Замковій горі у цей період. Значно чисельнішою є кераміка зарубинецької культури, відсоток якої серед загаль- ної кількості знахідок на різних рівнях сягав від 12 до 71%. У невеликій кількості зустрічалася й ранньослов’янська керамі- 102 ка VIII–IX ст., але домінували матеріали давньоруського часу та XIV–XV ст. Аналіз знахідок за рівнем їх залягання дозволяє припустити, що рівень поверхні у XIV–XV ст. на цій ділянці знаходився на 40–60 см нижче сучасного, а наростання тут шару прискорюва- лося переміщеннями грунту з розташованих вище точок гори внаслідок земляних робіт і природних факторів. З шурфу походить також кілька цікавих предметів. Перш за все, це фрагмент ливарної формочки, виготовленої з брудно-сі- рого сланцю. Він має ширину 4 см, товщину – 1,5 см, довжина до лінії розлому – 3 см. На формочці вирізано зображення кру- глого медальйону, по краю якого нанесено знаки, що імітують літери. Діаметр медальйону – 3 см. Ця знахідка показова, оскільки на Замковій горі вже вияв- лено 38 кам’яних плиток з матрицями для відливання най- різноманітніших прикрас.14 За кількістю їх знахідок гора пе- ревершує будь-який район інших міст давньої Русі. Отже, існування тут розвиненого ювелірного виробництва сумнівів не викликає. Дослідженнями 1928–1929 рр. у північній частині гори від- крито численні залишки косторізного виробництва давньору- ського часу.15 У центральній частині знахідки виробів з кіс- тки поодинокі. У шурфі № 4 виявлено тільки два предмети. Це амулет у формі мечика, який побував у сильному вогни- щі, через що наскрізь обвуглився. Він дбайливо вирізьблений з тонкої кістки. Довжина його 3,7 см, максимальний діаметр стержню – 0,5 см. З найбільшою вірогідністю його можна від- нести до давньоруського часу. Другий предмет являє собою круглий обрізок відполірованої кістки діаметром близько 2 см і довжиною 4,5 см, на яку нанесено 7 неглибоких парале- льних насічок. З інших знахідок давньоруського часу слід відзначити два фрагменти стінок візантійського кубкового скляного посуду, гострильний брусок для заточування голок та деформовану пластину з посрібленням, яка можливо є частиною металево- го дзеркала. 103 Для пізнього середньовіччя оригінальною знахідкою є фраг- мент коробчастої кахлі із зображенням лева. Кахля покрита те- мно-жовтою поливою, яка збереглася фрагментарно. Подібні кахлі датуються кінцем XVI – першою половиною XVII ст.16 Цікавою є також знахідка у засипці будівлі Х–ХІ ст. фрагмен- ту глиняного виробу, який нагадує яйце. Подібні грубо обпалені глиняні яйця нами вже були виявлені in situ у будівлі трипіль- ської культури на вул. В. Житомирській, 20.17 Значно менш багатими на знахідки виявилися шурфи № 5 і № 6, закладені на мисовому виступі у північно-східній части- ні гори. Потужність культурного шару тут не перевищувала 0,7 м, а нечисленний речовий матеріал був представлений кілько- ма фрагментами посуду ХІ – ХV ст. Чітка культурно-історична стратифікацію тут також не фіксувалась. Шурф № 7, закладений у північній частині на території кла- довища, виявив ситуацію подібну до зафіксованої шурфом № 3. Його площа також була прорізана поховальними ямами, але щільність їх невисока і між ними вціліли ділянки культурного шару. Попередні спостереження дозволяють вважати, що ниж- че поховань ХІХ ст. можуть знаходитися непошкодженими впу- щені у материк об’єкти більш раннього часу. Шурф не було доведено до материка на всій площі. Ми обме- жилися виїмкою культурного шару між поховальними ямами, контури яких фіксувалися вже на глибині 0,5 м від сучасної ден- ної поверхні. Такий підхід зумовив й меншу кількість знахідок. Серед них найбільш значимою є кругла пічна кахля. Вона має вигляд тарілки діаметром близько 50 см з круглим отвором діа- метром майже 15 см посередині. У перетині кахля нагадує тарі- лку на широкому кільцевому піддоні, діаметр якого 46 см. Зсе- редини вона покрита поливою болотного кольору і прикрашена орнаментом з концентрично розташованих хвиль, які переплі- таються між собою. Між ними вміщено тиснені у високому ре- льєфі фігурки, які нагадують птахів, звернутих головами один до одного. Така кахля встановлялася в отвір печі, через який за- безпечувалася тяга або закладалися дрова. У Києві кахля такого типу знайдена вперше. 104 Цікаво, що виявлено її у тій частині гори, де на відомому ма- люнку 1651 р. А.Вестерфельда зображено великий двоповерхо- вий будинок київського воєводи Адама Киселя. Можливо, що ця знахідка у майбутньому допоможе відкрити й залишки бу- динку воєводи. Шурф № 8 закладено на південно-східному краю Замко- вої гори на відстані 5 м від тріангуляційного репера. За своїм розташуванням ця ділянка близька до місць розкопок 1930- х рр. Проте, материк тут виявлено на глибині 2,2 м від сучасної по- верхні, на відміну від спостережень автора статті у «Археоло- гії» 1940 р. Чітка стратифікація також не фіксувалася. Грунт у шурфі до материка складався з однорідного чорного суглинку з високим вмістом гумусу, дрібної печини та вуглинок і виділити візуаль- но в ньому окремі прошарки було неможливо. Аналіз речових матеріалів за горизонтами через кожні 20 см також доводить, що до глибини принаймні 1,5 м вони знаходяться у перевідкла- денному стані. Відкриття на рівні 2 м in situ залишків глиноби- тної печі фіксує той горизонт, з якого слід очікувати «чистих» результатів. Від самої печі збереглася тільки тильна частина та округлий черінь розмірами 48 х 27 см. Залишки стінок печі не перевищу- вали 12 см, а їх товщина становила близько 1 см. Речовий мате- ріал безпосередньо у засипці печі відсутній, що разом з невира- зною стратиграфією утруднює її точне датування. Слід зазначити, що до глибини 1 м речові матеріали були нечисленними і складалися з дрібних фрагментів гончарного посуду давньоруського і пізньосередньовічного часу. Досить часто до цього рівня зустрічалися й невеликі уламки цегли- брущатки жовтого, червоного і бежевого кольорів завтовшки 3,5 та 4 см. Нижче кількість знахідок дещо зросла, а її хронологічний склад змінився. На рівні 1,6 – 2 м знайдено два фрагменти по- суду зарубинецької культури та один трипільської. На рівні 1,8 – 2 м виявлено оригінальний фрагмент руків’я залізного ножа, 105 декорованого з обох сторін однаковими бронзовими накладка- ми з тисненим рослинним орнаментом, який датується давньо- руським часом. Розміри накладок 1,4 х 0,9 см. Довжина частини руків’я, яка збереглася, становить 2,8 см, ширина – 0,9 см, тов- щина – 0,4 см. На глибині 1,1 м знайдено монету, – мідний солід Речі Поспо- литої. На її аверсі вміщена королівська корона, нижче якої ве- ликі літери «S» та «R». На реверсі легенда у три рядки «SOLID REGNI POLON», а нижче – дата карбу «16.. рік». На жаль, дві останні цифри затерті. Соліди такого типу карбувалися за Си- гізмунда ІІІ (1587 – 1632) у 1616 та 1622 – 1625 рр. Діаметр мо- нети 15,3 мм. Ще одна монета виявлена на 0,5 м у шурфі № 3. Це теж мі- дний солід Сигізмунда ІІІ, але з добре помітними залишками сріблення. На аверсі монети зображено у картуші малий герб м. Риги – хрест над двома перехрещеними ключами. На ревер- сі вміщена монограма з літери «S» та гербового щитка. Легенда сильно затерта і дата карбу, якщо була нанесена, то не читаєть- ся. Час випуску цих монет припадає на період між 1587 і 1621 рр. Діаметр її – 17,5 мм. Підведемо підсумки досліджень 2005 р. Їх результати повніс- тю підтверджують висновок В.А.Богусевича і наших розкопок 1999 р., що товщина культурного шару на Замковій горі в сере- дньому не перевищує 2 м, а чітка класична культурно-хроноло- гічна послідовність у його стратиграфії відсутня. Шар доби три- пілля-бронзи не мав тут значної потужності і, наскільки можна визначити, майже повністю зруйнований земляними роботами у наступні епохи. Проте, не виключено, що під час майбутніх досліджень тут пощастить виявити впускні об’єкти зазначено- го періоду. Дещо кращою є ситуація щодо рубежу нашої ери, представле- ного поселенням зарубинецької культури. Висока концентрація матеріалів цього періоду фіксується на гребені та підвищенні у центральній і частково північній частинах гори. Очевидно, по- селення займало саме цю її ділянку. Враховуючи, що вона ста- новить близько 1,5 га, то шанс виявити тут окремі непошкодже- 106 ні пізнішими перекопами ділянки культурного шару та об’єкти зарубинецького часу є досить високим. У порівняно доброму стані знаходяться об’єкти VIII–XIII ст. Стан збереження шару та об’єктів XIV–XV ст. поки що визначити складно, хоча кіль- кість знахідок речових матеріалів цього періоду досить значна. Виходячи з даних розкопок 1930–40-х рр., якими зафіксовано залишки оборонних укріплень замку XVI ст., відкриття нових об’єктів цього періоду є цілком перспективним. У просторовому відношенні найбільш перспективними щодо стану збереження шару та археологічних об’єктів є незайнята кладовищем ділянка у південній частині гори і центральна ча- стина, де щільність поховань ХІХ ст. невисока. Цілком ймові- рно, що східна понижена частина гори також була слабо зайня- та кладовищем. Разом з тим, як показали дослідження 2005 р., на території самого кладовища існують непошкоджені ділян- ки, а опрацювання грунту поховальних ям дає багатий речо- вий матеріал, який залишився непоміченим під час їх викопу- вання. Деякі з них могли б стати окрасою експозиції Музею «Замкова гора». Розкопки 2005 р. дозволили створити колекцію у 624 пред- мети. Ще близько 7 тис. одиниць зберігається у Національно- му музеї історії України і 938 одиниць з розкопок 1999 р. у Ін- ституті археології НАН України. Загальна досліджена площа, яка піддається обчисленню, складає близько 674 кв. м. На жаль, розміри розкопів В.В.Хвойки, 1928 – 29 рр. і 1939 р. невідомі, але навряд, що сумарно вони перевищували 300 – 400 кв. м. Отже, можна вважати, що на сьогодні досліджено понад 1000 кв. м гори, тобто менше 5% її площі. В середньому кожний ква- дратний метр гори дає 8 музейних експонатів, а це досить висо- кий показник. Таким чином, проведення стаціонарних археологічних дослі- джень Замкової гори перспективно як у науковому плані, так й з точки зору формування музейного фонду України. Само від- творення на горі її давньої забудови для різних періодів і особ- ливо укріплень київського замку, який був символом державно- сті, сприяло б відновленню історичного середовища ядра міста і 107 зробило б наочним сприйняття історії нашими сучасниками та наступними поколіннями. 1. Беляшевский Н. Следы великокняжеской эпохи на горе Киселевке // Киевская старина (далі – КС). – 1888. – № 8; Его же – Еще несколько слов о горе Киселевке. – КС. – 1888. – № 9. 2. Хвойка В.В. Древние обитатели Среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена. – К., 1913. – С. 71. 3. Проценко Л.А. Історія київського некрополя. – К., 1995. – С. 200. 4. Шовкопляс Г.М. Археологічні пам’ятки гори Киселівки в Києві // Пра- ці Київ. держ. іст. музею. – К., 1958. – Вип. 1. 5. Коршак К. З праці семінару при археологічному відділі Всеукраїнсь- кого історичного музею ім. Шевченка у Києві // Хроніка археології та мис- тецтв. – К., 1930. – Ч. 1. – С. 58. 6. Магура С.С. Звіт про розкопки на Киселівці (Замковій горі) у 1932 р. // Науковий архів Інституту археології НАН України (далі – НА ІА НАНУ). – Ф. 20. – Од. зб. 21-а. 7. Козловская В.Е. Дневник археологических исследований Замковой горы за 1940 г. // НА ІА НАНУ. – Ф.20. – Од. зб. 23. – Арк.22. 8. Автор щиро вдячний О.О. Попельницькій за цю, люб’язно надану, ін- формацію. 9. Розкопки в Києві на горі Киселівці в 1940 р. // Археологія. – К., 1947. – Т. 1. – С. 142 – 149. 10. Богусевич В.А. Розкопки на горі Киселівці // Археологічні пам’ятки УРСР. – К., 1952. – С. 66. 11. Харламов В.А. Отчет о разведке на Замковой горе в Киеве за 1999 г. // НА ІА НАНУ. – 1977 / 9-в. – 6 с. 12. Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Климовський С.І. Звіт про досліджен- ня Старокиївської експедиції Інституту археології НАН України // НА ІА НАНУ. – 1999. – С. 62 – 77. 13. Боровський Я.Є., Калюк О.П. Дослідження київського дитинця // Стародавній Київ. Археологічні дослідження. 1984 – 1989. Зб. наук. праць. – К., 1993. – С.23. 14. Шовкопляс Г.М. Археологічні пам’ятки гори Киселівки в Києві... – С. 144. 15. Там само. – С. 141 – 142 108 16. Виногродська Л.І. До історії розвитку кахлярства в Україні у XIV – XVII ст. // Історія Русі-України. (Історико-археологічний зб.). – К., 1998. – С. 268 – 269. 17. Мовчан І.І., Климовський С.І. Звіт про археологічні дослідження Старокиївської експедиції Інституту археології НАН України у м. Киє- ві в 2001 – 2002 рр. на вул. В.Житомирській, 20 // НА ІА НАНУ. – 2002. – С. 149. Sergey Klimovsky PERSPECTIVE RESEARCHES AND NEW DISCOVERIES ON CASTLE’S MOUNTAIN IN KYIV In the article is analysed history of archaeological researches and material of excavations 2005 on Castle’s mountain in Kyiv. Results of the analysis demonstrate perspective of continuing the excavations and prove need of making the museum complex and park on Castle’s mountain.

Перспективи досліджень і нові знахідки на Замковій горі Києва

Репозитарії

Схожі ресурси