Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)

Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)

У статті розкривається діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби. Розглядається робота як правління організації, так і цілої низки регіональних підрозділів. Висвітлюються заходи по вивченню, обстеженню, реставрації пам’яток, їх з...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Демиденко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:Історико-географічні дослідження в Україні
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54231
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) / О. Демиденко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 409-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-54231
record_format dspace
spelling irk-123456789-542312014-01-31T03:11:37Z Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) Демиденко, О. У статті розкривається діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби. Розглядається робота як правління організації, так і цілої низки регіональних підрозділів. Висвітлюються заходи по вивченню, обстеженню, реставрації пам’яток, їх захисту від руйнування впродовж другої половини 1960 – 1980-х рр. The article related to activities of Ukrainian society of protecting places of cultural and historical interest concerning to safety of the places of cultural and historical interest of Cossack period. Activity of the main department as well as various regional subdivisions of Ukrainian society on protecting places of cultural and historical interest has been considered. The actions of the monuments investigation, restoration and protection during second half of 1960th – 1980th were widely covered in present work. 2009 Article Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) / О. Демиденко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 409-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54231 351.853(477)«1969/1980» uk Історико-географічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розкривається діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби. Розглядається робота як правління організації, так і цілої низки регіональних підрозділів. Висвітлюються заходи по вивченню, обстеженню, реставрації пам’яток, їх захисту від руйнування впродовж другої половини 1960 – 1980-х рр.
format Article
author Демиденко, О.
spellingShingle Демиденко, О.
Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
Історико-географічні дослідження в Україні
author_facet Демиденко, О.
author_sort Демиденко, О.
title Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
title_short Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
title_full Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
title_fullStr Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
title_full_unstemmed Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
title_sort діяльність українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54231
citation_txt Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) / О. Демиденко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2006. — Число 9. — С. 409-425. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv AT demidenkoo díâlʹnístʹukraínsʹkogotovaristvaohoronipamâtokístoríítakulʹturizízberežennâobêktívkozacʹkoídobidrugapolovina1960h1980tírr
first_indexed 2025-07-05T05:36:30Z
last_indexed 2025-07-05T05:36:30Z
_version_ 1836784068234051584
fulltext 409 УДК 351.853(477)«1969/1980» Ольга Демиденко ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) У статті розкривається діяльність Українського товари- ства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби. Розглядається робота як правління організації, так і цілої низки регіональних підрозділів. Висві- тлюються заходи по вивченню, обстеженню, реставрації пам’яток, їх захисту від руйнування впродовж другої поло- вини 1960 – 1980-х рр. П ам’ятки історії та культури є цінним національним над- банням, унікальним спадком, який залишився від попе- редніх поколінь і потребує збереження та примноження. Україна по праву належить до країн з багатою історико-куль- турною спадщиною, нараховуючи 147 тис. пам’яток, що відно- сяться до різних історичних періодів. Козацька доба стала зна- ковим етапом не тільки в сфері українського державотворення, суспільного, національного розвитку, а й перетворилась на ката- лізатора зростання рівня культури, зокрема, залишивши по собі чималу кількість визначних споруд. З історією козацтва пов’язані дві паралельно існуючі групи об’єктів – нерухомі пам’ятки історії та пам’ятні знаки. Неру- хомі пам’ятки історії – це «один із видів історико-культурної спадщини, що включає розташовані просто неба матеріальні об’єкти (будинки, споруди, поховання, природні утворення) й локалізовані території (пам’ятні місця природного й антропо- генного характеру), які є реальними свідками історичних по- 410 дій і явищ, життя і діяльності відомих діячів та носіями інфо- рмації загальнолюдського, етнонаціонального значення про всі сфери суспільно-політичного, економічного, культурного і ду- ховного розвитку народу і кожної країни»1. На відміну від цієї, синхронної у часі з історичними подіями, групи пам’яток мен- шу історичну цінність складають пам’ятні знаки – «матеріальні об’єкти (скульптури, меморіальні дошки, стели, пам’ятні каме- ні), створені або використані для увічнення історичних подій, персоналій тощо» 2. В даній статті розглянемо тільки групу нерухомих пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва. Найбільша конце- нтрація козацьких об’єктів в територіальному відношенні при- падає на тісно пов’язані з воєнними діями Волинь, Поділля, Дніпропетровщину. Згідно з класифікацією за формально-хро- нологічними ознаками, розробленою Е. Пісковою та Л. Федоро- вою, виділяється п’ять груп нерухомих пам’яток3, в тому числі і козацької доби: будівлі адміністративного, громадсько-політич- ного, військового, релігійного, житлового та іншого призначен- ня (наприклад, фортеця XIII–XVIII ст. в м. Хотині Чернівець- кої області, палац Розумовського в смт. Батурині Чернігівської області тощо); інженерно-технічні і виробничі споруди (решт- ки горнів для видобування заліза на околиці Кам’янської Січі в с. Республіканець Бериславського району Херсонської обла- сті); об’єкти природи (Музична балка, Вошива скеля на о. Хо- ртиці в м. Запоріжжі); пам’ятні місця (місце битви запорізьких козаків з польсько-шляхетськими військами 1648 р. в м. Жов- ті Води Дніпропетровської області); поховання (могила уман- ського полковника І. Ганжі в Пиляві Старосинявського району Хмельницької області). Впродовж свого існування пам’ятки зазнавали значних руйну- вань як від природних, так і від антропогенних чинників: війн, антирелігійних кампаній, перепланувань, неправильної експлу- атації, численних актів вандалізму тощо. В середині 1960-х рр. з подачі наукової та творчої інтелігенції в суспільстві остаточно сформувалась думка про необхідність створення окремої гро- мадської організації по охороні історико-культурної спадщини 411 і залучення широких кіл населення до цієї справи. Під впливом численних громадських пропозицій ЦК КПУ та Рада Міністрів УРСР своїми постановами від 25 та 28 серпня 1965 р. ухвалили рішення про організацію Товариства охорони пам’яток історії та культури УРСР. На І Установчому з’їзді УТОПІК у грудні 1966 р. відбулось затвердження Статуту, обрання правління і Ревізійної комі- сії. При Правлінні Товариства були створенні науково-мето- дичні секції, серед яких активну діяльність розгорнули – вій- ськово-історичних пам’яток, пам’яток архітектури, пам’яток історії, пам’яток народної творчості та етнографії, пам’яток науки і техніки, громадська інспекція, науково-методична рада тощо4. Відзначимо, що під тиском громадськості та окремих пред- ставників влади, серед яких заступник Голови Ради Мініст- рів України, майбутній голова УТОПІК П. Тронько, в 1965 р. також відбулось ухвалення постанов ЦК КПУ та Ради Мі- ністрів УРСР про утворення на о. Хортиці в м. Запоріжжі Державного історико-культурного заповідника та увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорізького козацт- ва. Не зважаючи на те, що рішення так і не були реалізовані, в розробці цих проектів брали участь представники Товарист- ва. Важливим напрямком діяльності УТОПІК було сприяння виявленню, вивченню, збереженню та доцільному викорис- танню пам’яток. Товариством також передбачалось влашту- вання санкцій за допомогою партійних, радянських, громадсь- ких організацій проти осіб, винних у пошкодженні пам’яток. УТОПІК виступало за здійснення комплексних робіт по рес- таврації та відновленню козацьких пам’яток на території Чер- каської, Київської, Запорізької та інших областей5. Функції по координації роботи, пов’язаної з архітектурними споруда- ми, виконувала секція пам’яток архітектури і містобудуван- ня при Республіканському правлінні УТОПІК, до складу якої увійшли Ю. Нельговський, М. Коломієць, Ю. Асєєв, Л. Грау- жіс, Г. Логвин, В. Ленченко, Т. Тригубова тощо. Секції УТО- ПІК на місцях працювали над дослідженням, збереженням 412 пам’яток, складанням додаткових списків виявлених об’єктів для взяття їх на облік. Збиранню інформації про становище історико-культурної спадщини сприяло надходження значної кількості листів на ад- ресу Товариства від громадян, які наводили конкретні прикла- ди руйнування споруд, просили вжити необхідні заходи. Так, впродовж 1967–1968 рр. до УТОПІК поступили сигнали про загрозливе становище пам’яток Батурина Чернігівської облас- ті – гетьманської столиці при Д. Многогрішному, І. Мазепі та К. Розумовському. Зокрема, в Товариство звернулися член-ко- респондент Академії наук УРСР О. Іваненко6, представник Спі- лки художників України В. Вечерський7, група співробітників Інституту мовознавства АН УРСР8. Вони висловили прохання вжити заходи для збереження таких пам’яток як будинок Кочу- бея кінця XVII — початку XVIII ст., поховання К. Розумовсько- го тощо9. У зв’язку з цими фактами правління УТОПІК висуну- ло вимогу Чернігівській обласній організації товариства вжити необхідні заходи10. Незадовільне становище палацу Розумовського та будинку Кочубея в Батурині привернуло також увагу місцевих пам’ят- коохоронців. Так, в 1967 р. після обстеження цих споруд члени Бахмацької районної організації товариства звернулись до об- ласного правління з проханням пожвавити ремонтні роботи в палаці Розумовського та відбудувати дім Кочубея. Для збере- ження цих пам’яток районне правління поставило питання про їх передання в оренду зацікавленим організаціям. В 1968 р. Че- рнігівська обласна організація схвалила пропозицію про реста- врацію будинку Кочубея на кошти Бахмацької районної орга- нізації. Після завершення робіт тут передбачалось розташувати народний музей. Питання про незадовільний стан пам’яток іншої гетьмансь- кої резиденції – м. Глухова Сумської області підняли в 1967 р. науковці Н. Новаківська, В. Мойсеєнко та журналіст М. Царев. В результаті їх звернення, обласний відділ у справах будівни- цтва та архітектури разом з представниками обласного та ра- йонного правлінь Товариства та орендаря споруди здійснили 413 обстеження Миколаївської церкви XVII ст. Саме в цьому хра- мі відбулось висвячення гетьманів України І. Скоропадського, Д. Апостола та К. Розумовського. Питання про утримання цієї пам’ятки та її терміновий ремонт розглядалось на засіданні ви- конкому Глухівської міської ради, в результаті чого орендарю запропонували провести ремонтні роботи в 1967–1968 рр. та вжити необхідні заходи для правильної експлуатації пам’ят- ки надалі11. В 1967 р. на ім’я голови УТОПІК професора К. Дубини на- дійшла колективна заява про незадовільний стан Хортицького заповідника, на території якого, згідно з рішенням Ради Міні- стрів УРСР від 18 вересня 1965 р. мав споруджуватись істо- рико-меморіальний комплекс запорізького козацтва. Автора- ми виступили голова Київської міської організації Товариства охорони природи, доктор історичних наук К. Стецюк, голова історичної секції УТОПІК, доктор історичних наук О. Ком- пан, консультант проектної групи по створенню історико-ме- моріального комплексу кандидат історичних наук О. Апано- вич, заслужений діяч мистецтв УРСР, скульптор І. Гончар, письменник С. Плачинда, а також студенти-дипломники ар- хітектурного факультету Київського державного художнього інституту В. Красенко, А. Матвієнко, В. Гуменюк, П. Римар, В. Куземко, В. Барсук, які безпосередньо працювали над ство- ренням проекту історико-меморіального комплексу запорізь- кого козацтва і неодноразово обстежували стан острова. До- писувачі засудили продовження хаотичної забудови територій заповідника, історично пов’язаних з життям козацтва, кот- рі передбачалось увічнити меморіальними знаками, зокрема, Музичної балки, Вошивої скелі тощо. Автори заяви виступи- ли проти руйнування історичних пам’яток, меморіальних міс- цевостей та ландшафтів острова. Отримана заява розглядалась на засіданні президії Правління УТОПІК, був направлений за- пит про становище на Хортиці голові правління Запорізької обласної організації УТОПІК, заступнику голови облвикон- кому М. Киценку з проханням поставити питання про упоряд- кування забудови острова та охорони державного заповідника 414 на розгляд перед Запорізьким облвиконкомом12. Але в цілому, не зважаючи на заходи Товариства по збереженню Хортицько- го комплексу, і на сьогоднішній день ці проблеми залишають- ся нерозв’язаними. В 1967 р. представники УТОПІК проводили обстеження пам’яток Рівненщини. Вони схвально оцінили стан музею-за- повідника «Козацькі могили» під Берестечком, особливо від- значивши діяльність одного з його засновників, завідуючого – П. Лотоцького. Вони також висловили побажання про по- жвавлення підготовчих і якнайшвидший початок реставрацій- них робіт в Межигірській фортеці, стелі та башта якої стрімко руйнувалися. Становище Острозького ансамблю не викликало жодних зауважень в учасників огляду, водночас вони наголоси- ли на загрозі знесення козацької церкви у с. Колесник Ольшан- ського району. Учасники обстеження підняли питання про не- обхідність термінового взяття на облік і захисту цієї пам’ятки13. Обстеженню становища об’єктів Рівненської області у 1967 р. також приділив увагу інший член УТОПІК, художник Г. Ткаче- нко. У доповідній записці Правлінню товариства він теж наго- лосив на необхідності термінових робіт у Межиріцькому архі- тектурному ансамблі. Зокрема, художник указав на те, що деякі будівлі фортеці напівзруйновані, позбавлені даху. Троїцька цер- ква у Межиріччі перебувала у доброму стані тільки через опіку- вання нею православною громадою. Г. Ткаченко також відзна- чив, що Луцький замок із палацом використовувався воєнним відділом, і, якщо палац перебував у досить належному станови- щі, то на баштах була відсутня покрівля14. Згідно плану реставрації пам’яток в 1967 р. Радою Міністрів були виділені кошти на відповідні роботи у Хотинській форте- ці Чернівецької області. Проведення цих заходів контролюва- лося головою Правління УТОПІК К. Дубиною. Для перевірки за ходом здійснення консерваційних робіт, була утворена спе- ціальна комісія у складі представників Чернівецької обласної організації Товариства, обласного відділу у справах будівницт- ва і архітектури, краєзнавчого музею та газети «Радянська Бу- ковина». У вересні 1967 р. члени комісії надіслали у Правління 415 УТОПІК свої висновки, в яких відмічалась надзвичайна неква- пливість консерваційних робіт, причини якої полягали в недо- статньому забезпеченні працівниками, обладнанням та транс- портом15. Важливе питання порушив у грудні 1967 р. заступник голови Бюро громадської інспекції товариства Г. Логвин. Він наголо- сив, що у зв’язку з планами побудови Могилів-Подільської ГЕС передбачалось затоплення значних територій разом із розташо- ваними на них пам’ятками археології, історії та архітектури, що могло б призвести до їх знищення. Г. Логвин навів приклад, що до зони затоплення потрапив Хотин, а також Кам’янець-По- дільський, в якому планувалось підняти воду на три – чотири метри. Вчений звертався з проханням поставити цей проект на обговорення громадськості16. До УТОПІК в 1968 р. надійшов лист, в якому приверталась увага до незадовільного становища могили учасників повстання «Коліївщина» 1767 р. в с. Кодня Житомирської області. УТО- ПІК вжило заходи щодо упорядкування цієї пам’ятки17, але за- безпечити оптимальну охорону вдалося тільки після занесення цього об’єкту до Державного реєстру нерухомих пам’яток Укра- їни в 2001 р. Відмітимо, що збереження пам’яток козацької доби значною мірою залежало від стану організації регіональних структур УТОПІК. Наприкінці 1960-х рр. на одному з останніх місць пе- ребували Закарпатські відділення Товариства. Причини галь- мування роботи полягали у надмірній декларативності та фо- рмалістичному підході до охорони та збереження пам’яток, прямому ігноруванні керівниками районних організацій покла- дених на них обов’язків, а також у незабезпеченні необхідними приміщеннями18. Все це стояло на заваді вчасному розгортан- ню заходів по врятуванню від подальшої руйнації Мукачівсь- кого замку «Паланок», в якому під час національної революції XVII ст. відбувались дипломатичні переговори послів Б. Хме- льницького. Пам’ятка потребувала термінових ремонтно-реста- враційних робіт у зв’язку з аварійним становищем стін та півні- чно-західного бастіону замку. 416 В 1969 pp. за дорученням Ради Міністрів УРСР спеціаль- на експедиція до Черкащини УТОПІК, до складу якої увійш- ли О. Компан, Г. Логвин, О. Апанович, В. Баран, С. Кілесо, О. Микитенко та інші, обстежила об’єкти Чигирина, Суботова та Холодного Яру. Дослідники розробили пропозиції по впо- рядкуванню цих історико-культурних об’єктів, запропонували зробити Чигирин та Суботів містами-заповідниками, а Холод- ний Яр – національним заповідником-парком. На жаль, тоді ці пропозиції залишились без уваги і не були реалізовані19. На початку 1970-х рр. за дорученням заступника голови Ради Міністрів УРСР П. Тронька УТОПІК вивчало становище коза- цьких пам’яток м. Кременця Тернопільської області. В резуль- таті огляду з’ясувалось, що козацькі могили перебували в зане- дбаному стані, консерваційні роботи на фортеці під Замковою горою, яку в 1648 р. захопили війська М. Кривоноса, здійснюва- лись занадто повільно. В результаті чого Товариство виділило кошти для проведення консерваційних заходів та досягло домо- вленість з Кременецьким комунальним відділом райвиконкому про благоустрій козацьких могил. Президія правління УТОПІК у своєму листі до П. Тронька наголосила на доцільності оголо- шення м. Кременця історико-культурним заповідником20. За- значимо, що Кременець ввключено до Списку iсторичних мiст, але заповідника з нього і досі не створено. У серпні 1970 р. Президія правління УТОПІК ухвалила по- станову «Про перевірку виконання орендних угод організаці- ями, які орендують пам’ятники культури», в результаті чого розпочалось обстеження архітектурних споруд, в тому числі об’єктів, пов’язаних з козацькою історією. Відмітимо, що пере- вірка торкнулась тільки споруд, взятих під державну охорону, решта об’єктів не потрапила до уваги пам’яткоохоронців, тому їх орендарі вдавались до більш жорсткої експлуатації. Так, на Рівненщині діяла спеціальна комісія у складі з представників громадської інспекції обласної організації товариства, облвід- ділу у справах будівництва та архітектури, облуправління куль- тури, а також орендарів споруд21. Відбулось обстеження замку XV ст., який у 1648 р. штурмом захопили козаки отамана Коло- 417 дки у смт. Клевані Рівненського району. Пам’ятка з 1953 р. оре- ндувалась місцевою школою механізації, яка здійснила ремонт кровлі і в цілому виконувала свої зобов’язання по утриманню споруди. Задовільним було визнано становище замку XIV ст. та Богоявленської церкви XVI ст. у м. Острозі, які використовува- лись місцевим краєзнавчим музеєм, а також монастиря-фортеці XVІІ ст. у с. Устенське Друге Здолбунівського району, де розмі- щувалась школа-інтернат22. Огляд замку князів Острозьких XVI ст. та палацу князів Лю- бомирських XVI–XVII ст. у м. Дубно, які перебували на ба- лансі військової частини, показав, що в цілому загально-тех- нічний, санітарний та протипожежний стан цих пам’яток був задовільним, військове командування здійснювало їх ремонт. Але оборонні стіни та сторожові вежі знаходились у зруйно- ваному, аварійному стані. Облвиконком у липні 1969 р. ухва- лив рішення щодо ремонту і реставрації оборонних стін і сто- рожових башт. Але Комісія указала на пасивність при охороні пам’яток військової частини і виконкому міськради та запропо- нувала обласному відділу у справах будівництва та архітектури надалі здійснювати керівництво та контроль за відбудовчими роботами, що і було реалізовано та прискорило згодом рестав- рацію цих споруд23. Водночас у незадовільному становищі перебувала Луцька брама XVI ст. у Дубно, що входила до комплексу оборонних укріплень міста. З 1953 р. приміщення використовувались під контору Дубнівського змішторгу та магазин господарських товарів, але тільки з 1962 р. почала надходити орендна пла- та. Водночас згідно з положенням 1948 р. використовувати історико-архітектурні пам’ятки в культурно-освітніх і госпо- дарських цілях можна було тільки на умовах «Охоронних зо- бов’язань» та «Охоронно-орендних договорів» при внесенні необхідної суми. У 1968 р. орендар зробив капітальний ремонт без дозволу обласного відділу у справах будівництва і архітек- тури, чим порушив Інструкцію про порядок утримання і реста- врацію пам’ятників архітектури, що перебувають під держав- ною охороною. В результаті ремонту було замуровано бійницю 418 у південно-західній частині споруди, поштукатурено стіни фа- саду та пофарбовано їх у рожевий колір. Отже, внаслідок цих робіт, пам’ятка втратила свій первісний вигляд. Комісія поста- новила відкрити замуровану бійницю та перефарбувати стіни у сірий колір24. Відмітимо, що і це рішення не було найкра- щим, оскільки воно не ліквідовувало змін, привнесених у ви- гляд фасаду. Полтавська обласна організація УТОПІК на чолі з К. Глади- шем обстежила будівлі колишнього гетьманського палацу в м. Гадячі XVII ст., Успенську церкву 1686 р. в с. Лютенька Гадя- цького району тощо, виготовила документацію на їх ремонтно- реставраційні роботи, здійснила фотофіксацію та обмірні крес- лення. Товариство опікувалося не тільки пам’ятками, взятими на державний облік, а також і тими, які не потрапили до цих списків. Так, зусиллями полтавських пам’яткоохоронців вда- лось скасувати рішення облвиконкому про знесення Пушка- рівської (Вознесенської) церкви 1762 р.25. Новий етап у функціонуванні УТОПІК припадає на початок 1970-х рр., коли розгорнулась боротьба з так званим «україн- ським буржуазним націоналізмом». Державна влада спробу- вала взяти під свій контроль громадські заходи по збережен- ню пам’яток, в результаті чого 3 жовтня 1972 р. Політбюро ЦК КПУ ухвалило постанову «Про роботу Українського товарис- тва охорони пам’яток історії та культури». Діяльність цієї ор- ганізації була піддана жорсткій критиці, засуджувалось «за- хоплення старовиною, її ідеалізацією», водночас указувалось на необхідність пріоритетного вивчення, реставрації та збере- ження пам’яток, пов’язаних з подіям революції, Великої Ві- тчизняної війни. В результаті такого підходу значна частина об’єктів козацької доби не була поставлена на державний об- лік, не охоронялась, що призвело до подальших пошкоджень та руйнувань. Ініціатива у її вивченні та збереженні належала окремим ентузіастам. Зокрема, значна робота по досліджен- ню місця Берестецької битви 1651 р. здійснювалась археоло- гічною експедицією Рівненського краєзнавчого музею під ке- рівництвом І. Свєшнікова. Розкопки розпочались у 1970-му і 419 тривали понад вісімнадцять років, ознаменувавшись унікаль- ними знахідками. УТОПІК надавало як наукову, так і матері- альну підтримку дослідникам, частина яких входила до його лав26. Рада Міністрів УРСР 24 листопада 1976 р. ухвалила поста- нову «Про затвердження переліку старовинних малих і сере- дніх міст та інших населених пунктів республіки, що мають пам’ятники історії, містобудівництва і архітектури». Поміт- ний внесок в її реалізацію зробила секція пам’яток архітекту- ри і містобудування при Республіканському правлінні УТО- ПІК. В 1978 р. Товариством було ґрунтовно проаналізовано пропозиції спеціалістів, розроблено та накреслено заходи, в яких передбачалась активна участь громадськості. Члени се- кції брали участь у розробці, консультуванні та обговоренні планів і проектів забудови стародавніх населених пунктів в УРСР, надавали свої рекомендації по реставрації та викори- станню пам’яток27. Напередодні святкування 325-річчя возз’єднання України з Росією президія правління Товариства ухвалила постанову від 29 вересня 1978 р., згідно з якою розгорнулось обстеження, ви- явлення та вивчення козацьких пам’яток і пам’ятних місць28. В процесі виконання цього рішення представники Чернігівсь- кої обласної організації Товариства в 1978 р. обстежили низ- ку об’єктів, пов’язаних з козацькою історією, засвідчивши за- грозливий стан багатьох із них. Огляд показав надзвичайно погане становище Густинського Троїцького монастиря Прилу- цького району. Припинились реставраційні роботи, але консе- рвації пам’ятки не відбулось, тому встановлені риштування, інші дерев’яні реставраційні конструкції стали непридатни- ми. У склепі-підвалі розташувався склад овочів для інтерна- ту, територія комплексу запустіла, пам’ятки зсередини були засміченими. Члени УТОПІК зазначили, що в 1975 р. здійс- нювалось попереднє обстеження цього комплексу, результати якого разом із пропозиціями архітектурної інспекції обласної організації товариства направлялись в обком КПУ, але зали- шились без уваги29. 420 До негативних наслідків призвело також припинення рес- тавраційних робот у Миколаївській церкві 1720 р., збудова- ної полковником Г. Галаганом у м. Прилуках, зокрема, зняття куполу на невизначено довгий строк могло тільки прискори- ти руйнування пам’ятки. В запущеному становищі перебува- ла полкова скарбниця першої чверті XVIII ст. у Прилуках, що розташовувалась на території приватної садиби. Значні по- шкодження Замкової церкви у Ніжині на території колишньої Ніжинської фортеці великою мірою були спричинені переоб- ладнанням споруди під холодильник. Суперечлива ситуація виникла з архітектурним ансамблем Спасо-Преображенсько- го монастиря у м. Новгороді-Сіверському. Згортання рестав- раційних робот, відсутність консерваційних заходів призвели до подальшого руйнування пам’ятки та означали збільшення витрат на ліквідацію її аварійного стану в подальшому. Цей комплекс використовувався інтернатом для людей похилого віку, директор якого мав необхідні кошти для реставрації спо- руд. Але його численні звернення з цього приводу до облвід- ділу у справах будівництва та архітектури виявились безрезу- льтатними30. За результатами огляду представники Чернігівської облас- ної організації Товариства направили листа до обкому КПУ, в якому указали на відсутність необхідної уваги до пам’яток історії та культури на місцях, не реалізацію існуючих мож- ливостей для їх збереження та раціонального використання. Учасники обстеження наголосили, що місцеві органи влади повинні застосувати засоби підприємств, господарських, то- ргівельних та інших організацій для розгортання першочер- гових заходів по збереженню пам’яток, які розташовані на їх територіях, а для раціонального використання враховувати особливості та значення кожної пам’ятки в контексті її місце розташування. Також указувалось на необхідність розчистки території пам’яток від зелених насаджень, які захаращували та руйнували цінні споруди. На думку дописувачів до вирі- шення цих завдань місцеві органи влади могли би підключити представників УТОПІК. Аналізуючи причини такого незадо- 421 вільного становища, учасники огляду прийшли до висновку, що крім відсутності грошових асигнувань та необхідних мате- ріалів мають місце недостатнє опікування облвідділу у спра- вах будівництва та архітектури і місцевих органів влади збере- женням та використанням пам’яток, неправильне планування та неякісність реставраційних робіт, а також незначний обсяг консерваційних заходів31. В 1978 р. відбулось заснування першого українського пам’ят- коохоронного видання, яким став інформаційно-методичний бюлетень УТОПІК «Пам’ятники України», а згодом – всеук- раїнський часопис «Пам’ятки України». На його сторінках дру- кувались історичні розвідки про долю козацьких пам’яток, ре- зультати їх досліджень, а також офіційні матеріали Товариства, стенограми конференцій тощо. Підготовка фундаментального енциклопедичного багатотом- ного видання – «Зводу пам’яток історії та культури», що роз- почалась у 1982 – 1983 рр. призвела до розгортання широко- го громадського руху по виявленню, вивченню та дослідженню пам’яток козацької доби. У зв’язку з розгортанням у другій половині 1980-х рр. проце- сів демократизації та гласності, початком національного відро- дження, відбувались зміни у суспільній оцінці історико-культу- рної спадщини, пов’язаної з історією козацтва, до якої зростав інтерес. Перша комплексна наукова експедиція «Запорізька Січ: зруй- новане й уціліле» під керівництвом визначної дослідниці укра- їнського козацтва О.Апанович відбулась в 1989 р. Маршрут пролягав уздовж Дніпра по території Черкаської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Ме- тою було комплексне обстеження та початкове впорядкування вцілілих козацьких пам’яток. Організатором виступила реда- кція журналу «Пам’ятки України» за підтримки Українського фонду культури в рамках програми «Часи козацькі» УТОПІК. В результаті своєї подорожі дослідники констатували незадо- вільне становище значної кількості уцілілих пам’яток: розри- вання козацьких могил, повалення хрестів, запустіння соборів, 422 зокрема, Троїцької церкви Мотронинського монастиря на Чер- кащині тощо. Дослідники наголосили на значній загрозі техно- генних факторів для історико-культурної спадщини, особливо на території Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської об- ластей32. Увагу УТОПІК привертали також охоронні зони пам’яток, які не завжди могли забезпечити комплексне збереження об’єк- тів і потребували кваліфікованого перегляду. Так, спеціалісти зазначали, що вивчення креслень охоронних зон і обстеження прилеглих до пам’яток архітектури територій часто свідчило про те, що межі охоронних зон та зон регулювання забудови були недостатніми і задовольняли лише формальні вимоги. Не повне врахування особливостей ландшафту, головних оглядо- вих точок, а також відомих за історичними джерелами кордо- нів прилеглих до пам’яток територій, негативно позначались на охороні споруд. Це стосувалось, зокрема, Собору Різдва Бого- родиці у Козельці та Трьохсвятительської церкви в с. Лемеші Козелецького району Чернігівської області. Але навіть наявні охоронні зони зазнавали численних порушень. Зокрема, в охо- ронній зоні Катерининської церкви 1715 р. у Чернігові трива- лий час функціонував танцювальний майданчик33. Обстежен- ням було виявлено, що не дотримувалась охоронна зона замку XVI ст. в м. Дубному, замкові укріплення потребували терміно- вих консерваційних та реставраційних заходів. Президія УТО- ПІК виділила кошти на виготовлення проектної документації для реконструкції цієї пам’ятки, а також добивалась дотриман- ня охоронної території34. Отже, рубіжною віхою для долі козацьких пам’яток стала се- редина 1960-х рр., коли відбулось утворення Українського то- вариства охорони пам’яток історії та культури, яке згуртувало пам’яткознавців і стало єдиною організацією, спроможною на той час вирішувати широке коло питань навіть при відсутнос- ті закону про охорону пам’яток. Збиранню інформації сприяла широка мережа підрозділів Товариства та активність громадян, які в своїх листах повідомляли УТОПІК про пошкодження та руйнування історико-культурної спадщини. Товариство брало 423 участь у обстеженнях козацьких пам’яток, заходах по їх консе- рвації і реставрації, перевірках дотримання орендно-охорон- них договорів. Але політична реакція, боротьба з «українсь- ким буржуазним націоналізмом», що розгорнулися на початку 1970-х рр. обумовили прагнення радянської влади контролюва- ти та скеровувати діяльність УТОПІК. Це призвело до того, що в 1970-х – першій половині 1980-х рр. робота по благоустрою пам’ятних місць та об’єктів козацької доби набула переважно епізодичного характеру, спираючись на ентузіазм окремих дія- чів. Процеси демократизації у другій половині 1980-х рр. сприя- ли активізації вивчення цього виду пам’яток, але реалізація но- вих програм по їх збереженню розпочалась вже після здобуття Україною незалежності. Але, разом з тим, значна кількість об’єктів, пов’язаних з коза- цькою історією, не отримала необхідної уваги УТОПІК та ор- ганізації оптимальних заходів по їх дослідженню та збережен- ню. Так, тільки у 1989 р. розпочалось комплексне обстеження Запорозьких Січей; козацькі некрополі та більшість пам’ятних місць козацьких битв залишались малодослідженими і майже зовсім незахищеними від руйнувань, розорювань. Не зважаю- чи на ухвалення в 1978 р. Закону «Про охорону і використан- ня пам’яток історії та культури», порушення якого передбачало кримінальну відповідальність, і наявність в УТОПІК числен- них фактів пошкодження історико-культурної спадщини, судо- ві справи Товариством не порушувались, і винні особи практи- чно не зазнавали необхідних юридичних санкцій. Недоліками в роботі Товариства стали декларативність, надмірна централіза- ція, нерідко – формалістичний підхід до охорони пам’яток. Все це разом з нестачею матеріальних засобів особливо далося взна- ки в 1990-х рр., коли УТОПІК опинилось у кризовому стані. Не зважаючи на це, беззаперечною заслугою Товариства стало збе- реження та врятування від загибелі значної кількості пам’яток українського козацтва, а також об’єднання цією справою різних поколінь української громадськості. Досвід такої роботи осо- бливо цінний в сучасних умовах, оскільки охорона історико- культурної спадщини потребує активізації спільних зусиль. 424 1. Піскова Е., Федорова Л. Нерухомі пам’ятки історії (теоретичні аспек- ти проблеми) // Київська старовина. – 1999. – № 5. – С. 153. 2. Там само. 3. Там само. – С. 151. 4. Заремба С.З. Українське товариство охорони пам’яток історії та куль- тури: (Історичний нарис). – К., 1998. – С. 56. 5. Данилюк Ю.З. Досвід і проблеми охорони пам’яток історії та культури в 60–80-х роках // Охорона, використання та пропаганда пам’яток історії та культури в УРСР: У 6 ч.– К., 1989.– Ч. 4.– С. 119. 6. Центральний державний архів верховних органів влади (далі – ЦДАВО) України. – Ф. 4760. – Оп. 1.– Од. зб. 33 .– Арк. 18. 7. Там само. – Од. зб. 53. – Арк. 152, 153. 8. Там само. – Арк. 18, 42. 9. Там само. – Од. зб. 33. – Арк. 18; Од. зб. 53. – Арк. 152, 153, 18, 42. 10. Там само. – Од. зб. 53. – Арк. 152, 153. 11. Там само. – Од. зб. 33. – Арк. 45. 12. Там само. – Арк. 6, 7, 8, 9. 13. Там само. – Арк. 36, 37, 38. 14. Там само. – Арк. 69, 70, 71. 15. Там само. – Арк. 58, 59, 60. 16. Там само. – Арк. 128. 17. Там само. – Од. зб. 53. – Арк. 41, 78, 79. 18. Державний архів Закарпатської області. – Ф. Р-2474. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 77, 78, 91, 93, 94. 19. Компан О., Апанович О., Ворончук Я. Місто стольне козацьке // Пам’ятники України. – 1970. – № 3. – С. 41, 42. 20. ЦДАВО України, Ф. 4760. – Оп. 1. – Од.зб. 116. – Арк. 14. 21. Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО), – Ф. Р-2528. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 20. 22. Там само. – спр. 19. – Арк. 24 – 29. 23. Там само. – Арк. 33, 34. 24. Там само. – Арк. 30 – 32, 34, 35. 25. Журавель Г., Гавриленко І. Вивчення та збереження пам’яток козаць- кої доби на Полтавщині // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Зб.ст. – К, 2001. – Вип. 12. – С. 34222 425 26. ДАРО. – Ф. Р-2528. – Оп. 1. – Спр. 64. – Арк. 36, 60, 61; Спр. 99. – Арк. 25, 66; Спр. 118. – Арк. 23; Спр. 151. – Арк. 20, 95, 100. 27. Данилюк В. Вказ. праця. – С. 133 – 134. 28. Там само. 29. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. Р-518. – Оп. 1. – Спр. 247. – Арк. 7. 30. Там само. – Арк. 4, 5, 8, 9, 10 31. Там само. – Арк. 10, 11, 12. 32. Сєриков А. Січ уціліла?! // Пам’ятки України. – 1989. – №. 4. – С. 6, 7. 33. ДАЧО. – Спр. 223. – Арк. 13; Спр. 302. – Арк. 13. 34. Поточний архів УТОПІК. Мат-ли засідання президії Республікансь- кого правління Товариства за 1988 рік. Olga Demidenko ACTIVITIES OF UKRAINIAN SOCIETY ON PROTECTING OF CULTURAL AND HISTORICAL INTEREST CONCERNING SAFETY OF THE PLACES OF CULTURAL AND HISTORICAL INTEREST OF COSSACK’S PERIOD DURING HALF OF 1960TH – 1980TH The article related to activities of Ukrainian society of protecting places of cultural and historical interest concerning to safety of the plac- es of cultural and historical interest of Cossack period. Activity of the main department as well as various regional subdivisions of Ukrainian society on protecting places of cultural and historical interest has been considered. The actions of the monuments investigation, restoration and protection during second half of 1960th – 1980th were widely cov- ered in present work.

Схожі ресурси