Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності

В статье проанализированы проблемы системы банковского и небанковского финансирования инновационной деятельности. Показаны направления решения проблем. Разработана система мероприятий по усовершенствованию банковского и небанковского финансирования....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Зінько, Н.Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54603
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності / Н.Я. Зінько // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 52-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54603
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-546032014-02-04T03:17:33Z Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності Зінько, Н.Я. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье проанализированы проблемы системы банковского и небанковского финансирования инновационной деятельности. Показаны направления решения проблем. Разработана система мероприятий по усовершенствованию банковского и небанковского финансирования. У статті проаналізовано проблеми системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності. Показані напрями вирішення проблем. Розроблена система заходів щодо удосконалення банківського та небанківського фінансування. The article deals with the problem of banking and non-banking innovation financing. In article has shown ways of solving problems. The special attention has paid to the event system of banking and non-banking financing improvement. 2007 Article Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності / Н.Я. Зінько // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 52-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54603 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Зінько, Н.Я. Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності Культура народов Причерноморья
description	В статье проанализированы проблемы системы банковского и небанковского финансирования инновационной деятельности. Показаны направления решения проблем. Разработана система мероприятий по усовершенствованию банковского и небанковского финансирования.
format	Article
author	Зінько, Н.Я.
author_facet	Зінько, Н.Я.
author_sort	Зінько, Н.Я.
title	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
title_short	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
title_full	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
title_fullStr	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
title_full_unstemmed	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
title_sort	удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54603
citation_txt	Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності / Н.Я. Зінько // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 109. — С. 52-56. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT zínʹkonâ udoskonalennâsistemibankívsʹkogotanebankívsʹkogofínansuvannâínnovacíjnoídíâlʹností
first_indexed	2025-07-05T05:55:34Z
last_indexed	2025-07-05T05:55:34Z
_version_	1836785268113276928
fulltext	Зинова В.В. КОНЦЕПЦИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ ДОЛГОСРОЧНОГО ИНВЕСТИЦИОННОГО КРЕДИТОВАНИЯ 52 • выявлены проблемы организации долгосрочного инвестиционного кредитования банками второго уровня Украины и предложены пути их решения. Цель исследования достигнута, так как на основе системного подхода нами была разработана концеп- ция совершенствования организации долгосрочного инвестиционного кредитования, включающая органи- зационно-правовой и экономический механизмы, что позволяет увеличить наличие долгосрочных ресурсов в банках второго уровня, повысить капитализацию банков, создать специальные банковские институты ин- вестиционного кредитования, разработать и применить на практике более совершенные методики инвести- ционного кредитования и оценки. Обобщая вышесказанное, мы считаем, что практическая значимость нашего исследования состоит в том, что разработанная нами концепция является универсальной и может быть применима в различных банках второго уровня, что позволит им повысить эффективность долгосрочного инвестиционного креди- тования. Источники и литература 1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами від 14.09.2006//Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6 . – Ст. 4. 2. Бюлетень НБУ. Вимоги банків за кредитами, наданами в економіку України. – 2006. – №11. – С.113 – 117. 3. Зинова В.В. Долгосрочное кредитование как форма участия банка в инвестиционном процессе пред- приятий. Труды 7-ой межд. конф. студ-в и мол-х уч-х «Управление развитием социально- экономических систем: глобализация, предпринимательство, устойчивый экономический рост».Часть 1./Ред.кол.Ступин А.Б. и др. – Донецк:ДонНУ,2006. – С. 89–92. 4. Пересада А.А.,Майорова Т.В.Інвестиційне кредитування:Навч.посіб. – К.:КНЕУ, 2002. – 271с. 5. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність:Навч.посіб. – К.:”Центр навч. літ-ри, 2004. – 376 с. 6. Матвиенко И.В.Финансовое обеспечение технического перевооружения промышленности Украины. – К.:Наук.думка, 2004. – 256 с. 7. Івасів Б.С.Гроші та кредит:Підручник. – Тернопіль:Карт-бланш, 2005. – 528 с. 8. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок:навч.посіб. – Л.:Вид-во Нац. Ун-ту «Львівська політехніка», 2004. –192 с. 9. Шелудько В.М.Фінансовий ринок:Навч.посіб. – К.:Знання-Прес, 2002. – 535с. 10. Кириллов В. Розвиток довгострокового фінансування інвестиційних проектів в Україні //Управління сучасним містом. – 2004. – № 7 – 9. – С.206–210. 11. Волкова Н.И. Деньги, кредит, банки. Уч.пособие. – Д.: ДонГУ, «Китис», 2000. – 286с. Зінько Н.Я. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО ТА НЕБАНКІВСЬКОГО ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Вступ. Попри задекларовану інноваційно-інвестиційну модель економічного розвитку України фак- тичні показники інноваційної активності вітчизняних підприємства залишаються наднизькими. Статистичні дані свідчать, що основним джерелом інвестиційних ресурсів для інноваційних проектів вітчизняних підприємств є власні фінансові ресурси. Очевидно, що базуючись лише на власних ресурсах, не залучаючи сучасних фінансових інструментів, деякі з яких, розроблені саме з метою найбільш ефективного фінансу- вання інноваційних проектів, вітчизняні підприємства не зможуть забезпечити перехід національної економічної системи на якісно новий рівень, а отже – й забезпечити її конкурентоспроможність у гло- балізованому світі. Аналіз останніх досліджень. У зв’язку з цим питання фінансування інноваційної діяльності за рахунок залучених фінансових ресурсів значно актуалізується. Це знаходить відображення у тематиці досліджень вітчизняних науковців. Провідними вітчизняними дослідниками у вирішенні згаданої проблеми є: Я.Базилюк, Є. Бойко, О. Василик, В. Васюренко, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Долішній, Я.Жаліло, О. Ки- риленко, О. Ковалюк, М. Крупка, А.Кузнєцова, О. Кузьмін, О. Лапко, І. Луніна, Л. Омелянович, С. Онишко, В. Опарін, А. Пересада, А. Поддєрьогін, Л. Федулова, Д. Черваньов, А. Чухно, Н. Чухрай, Л. Шаблиста, С. Юрій. Попри високу актуальність проблеми значна кількість питань залишаються недослідженими, як-то: проблеми банківського кредитування інноваційних проектів, роль та місце небанківських посередників у фінансуванні інноваційної діяльності, можливості та перспективи застосування напрацювань світового досвіду для активізації фінансування інноваційної діяльності. Викладене вище й обумовило вибір теми статті. Основний текст. Проведене дослідження дало можливість виявити систему причинно-наслідкових зв’язків у системі проблем банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності (див. рис.1). Як можна відмітити на рисунку 1, ключовими факторами, що обумовили невисоку активність банків та небанківських фінансових посередників у сфері фінансування інноваційної діяльності є наступні: Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 53 1. Специфіка інноваційних проектів: довго строковість та високий рівень ризику. Особливість інно- ваційної діяльності як одного з різновидів підприємницької діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприємництвом. Такий ризик обумовлений новизною, творчим характером науково-технічної роботи, можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату. Саме завдяки цьому інноваційна діяльність у розвинутих країнах має більш точну назву венчурний (ризиковий) бізнес [1]. На сьогоднішній день, об`єктивно існує ряд умов, які підвищують рівень ризику інноваційної діяль- ності: − нестабільність законодавства в області підприємницького права; − жорстка недиференційована податкова система; − відсутність попиту на продукцію НДЕКР; − низька ринкова грамотність населення; − відсутність необхідної інфраструктури; − інертність держави у відношенні підтримки нових фірм; − низький престиж інженерної та наукової діяльності. 2. Низька інвестиційна активність населення. Ця проблема уже достатньо широко була висвітлена у по- передньому розділі. 3. Нерозвинутість фондового ринку. 4. Несприятливий інвестиційний клімат. Рис.1. Причинно-наслідкові зв’язки у системі проблем банківського та небанківського фінансування інно- ваційної діяльності Джерело: опрацювання власне Саме викладені чотири фактори й обумовили наявний стан банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності. Інші ж параметри, які вітчизняні науковці часто зараховують до при- чин (наприклад, низький рівень кредитного менеджменту банків, відсутність державної підтримки фінансування інноваційної діяльності), по суті, є лише умовами, за яких вказані фактори негативно вплину- Низький обсяг банківсь- кого кредитування інно- ваційної діяльності Низький обсяг інвестування банків та парабанківських фі- нансових посередників інно- ваційної діяльності Незначна роль фінансо- вого сектору у фінансу- ванні інноваційної діяль- ності Низький попит на банківські кредити з боку інноваційно- активних підприємств Низька привабливість інно- ваційних проектів для бан- ків як об’єктів кредитування Високий попит на кредитні ресурси з боку високорента- бельних та низько ризикових галузей Брак до- вгостро- кових банків- ських пасивів Висока вар- тість пози- кового капі- талу Високий рі- вень ризику та довгостро- ковість інно- ваційних проектів Низька інве- стиційна ак- тивність на- селення Незадовільний рі- вень розвитку фо- ндового ринку Несприят- ливий інвес- тиційний клімат Зінько Н.Я. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО ТА НЕБАНКІВСЬКОГО ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 54 ли на стан банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності. У зв’язку з цим нами було розроблено систему заходів, спрямовану підвищення ефективності банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності, яка спрямована на усунення нега- тивного впливу вказаних факторів при одночасному формування більш сприятливих умов. Оскільки, вияв- лені фактори впливу на стан банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності діють на різних рівнях (макро, мезо та мікро), розроблені заходи також мають реалізовуватися на різних рівнях економічної системи. Розроблені заходи систематизовано у табл. 1. Ці заходи також можна умовно розділити на три групи: 1) спрямовані на формування пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів; 2) спрямовані на формування попиту на фінансові ресурси з боку інноваційно-активних підприємств; 3) спрямовані на підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності банками та парабанків- ськими посередниками (як з боку кредитора, так і з боку позичальника). Розглянемо систему розроблених заходів (табл.1) поелементно. 1. Активізація інвестиційної діяльності населення. Питання необхідності залучення заощаджень насе- лення у якості внутрішніх інвестиційних ресурсів уже неодноразово досліджувалася вітчизняними еко- номістами. Таблиця 1. Система заходів, спрямована на активізацію та підвищення ефективності банківського та пара- банківського фінансування інноваційної діяльності Макрорівень Мезорівень Мікрорівень 1 Активізація інвестиційної дія- льності населення Програма освітньої інформатизації населення Створення Бюро кредитних історій Система заходів державної підтримки інноваційної ді- яльності 2 Зниження ризиків інноваційних проектів (особливо, кредитних ризиків) Х Підвищення кваліфі- кації персоналу кре- дитних відділів Система заходів державної підтримки банківського та парабанківського фінансу- вання інноваційної діяль- ності Покращення інвестиційно- го клімату в державі Розвиток проектного та консорціумного фі- нансування 3 Розвиток та активізація інших видів фінансування інновацій- ної діяльності фінансовими по- середниками Розвиток фондового ринку Х Джерело: опрацювання власне Найбільш доцільним вбачається відповідна державна стимулююча політика у трьох напрямках: − сприяння формуванню довіри населення до вітчизняної банківської системи. Варто відмітити, що віт- чизняні банківські установи свого часу прикладали надзусилля для залучення депозитів від населення, однак з часом основну роль у цьому було віддано завищеним ставкам по вкладенням, які набагато пе- ревищували відповідні показники у країнах Європи та США. Така практика обумовила один із визнача- льних факторів невисокої конкурентоспроможності вітчизняних банків у порівнянні є європейськими конкурентами: зависока вартість фінансових ресурсів. Таким чином питання залучення депозитів не за рахунок підняття відсоткових ставок, а за рахунок забезпечення довіри населення до банківської систе- ми в умовах вступу України до СОТ знову актуалізується; − інформатизація населення стосовно принципів функціонування фінансових ринків для формування у населення довіри до суб’єктів цих ринків; − державна підтримка розвитку усіх інституцій фінансового ринку та особливо фінансових посередників. Тому виключно необхідним на рівні загальнодержавної та регіональної влади є розробка програми з інформаційного стимулювання населення до виведення власних заощаджень на фінансовий ринок. Тут цілком обґрунтованим є залучення (за рахунок місцевого бюджету) на тендерній основі фахівців з „паблік рілейшнз” для розробки та реалізації програми. В результаті успішної реалізації такої освітньої програми мають помітно зрости ресурси фінансових посередників, для максимально ефективного використання яких необхідно вчасно забезпечити необхідний рівень розвитку фондового ринку. Окрім цього необхідним є формування сприятливого інвестиційного клімату в країні. Тут вирішальним є відповідна державна політика. Варто відмітити, що більшість іноземних експертів саме стабільність виділяють вирішальним фактором інвестиційної привабливості країни [2]. Реалізація розроблених заходів у сукупності по трьох напрямках: стимулювання інвестиційної актив- ності населення, розвиток фондового ринку та покращення інвестиційного клімату має забезпечити спря- мування заощаджень населення на ринок капіталу. Тим самим ми вирішуємо першу складову проблеми: відсутність повноцінної пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 55 Наступним є комплекс заходів, спрямованих на забезпечення попиту на фінансові ресурси з боку інно- ваційно-активних підприємств. Потребують зміни механізми, залучення коштів в інноваційні проекти. Перспективною є така структура залучення коштів венчурних інвесторів, коли розроблені інноваційні проекти пропонуються не з боку інвесторів державним та комунальним органам для відповідного погодження та/або фінансування, а навпа- ки розроблені та втілені як готові до впровадження інноваційного продукту проекти репрезентуються дер- жавними, комунальними органами (у супроводі із страхуванням відповідних ризиків) інвесторам для впро- вадження та приватного фінансування. Тому слід переорієнтувати джерела державного фінансування інно- ваційної діяльності з фінансування готових інвестиційних проектів на фінансування наукових розробок проектів та їх доведення до стадії безпосереднього впровадження, що має супроводжуватися повним ком- плектом правовстановлюючої та дозвільної документації тощо. Держава має створити реальні переваги для інноваційного інвестування у порівнянні з іншою еко- номічною діяльністю. В іншому випадку ризиковий та довгоочікуваний характер інноваційного процесу зведе нанівець будь-які плани щодо інноваційного розвитку економіки України. Забезпечення інноваційної складової інвестицій є принципово важливим з огляду на потребу прискоре- ного оволодіння сучасними чинниками конкурентоспроможності, які мають переважно інноваційну спря- мованість. При цьому слід зауважити, що саме лише пряме стимулювання “високопродуктивного” сектора в „ручному режимі” (наприклад, шляхом створення технопарків, «міст високих технологій» тощо) не сприятиме зміцненню економіки, а зумовить створення відокремлених “технологічних анклавів”, спромож- них розвиватися здебільшого за рахунок штучного перерозподілу ресурсів всередині національної еко- номіки. Отже, ці заходи мають бути доповнені організаційною модернізацією науково-технологічної сфери та формуванням відповідного середовища мотивації суб’єктів господарювання до інновацій. Держава має взяти на себе фінансування масштабних прогнозно-аналітичних досліджень з метою ви- значення пріоритетних напрямів науково-технологічної та інноваційної діяльності. Це потрібно не тільки для конкретизації та надання належної цілеспрямованості політиці уряду, а й для орієнтації бізнесу – як безпосередня допомога держави виробничим підприємствам у пошуку своєї ніші у світовому розподілі праці, напрямів можливого прориву вітчизняної високотехнологічної продукції на світовий ринок. Для та- кого роду досліджень необхідно задіяти не тільки всю потужність вітчизняного науково-технічного по- тенціалу, але і можливості представництв України за кордоном. Прямою підтримкою високотехнологічних галузей виробництва має стати інфраструктура інноваційної діяльності, яка також у більшості країн створюється, перш за все, за рахунок держави і за її організуючої ролі. До неї входить, в першу чергу, сучасна система науково-технічної інформації, яка в наш час повинна не тільки забезпечити широкий доступ у всіх регіонах країни до знань про нові досягнення науки та техно- логії, до патентної інформації, але і надати можливість користувачам задіяти сучасні інформаційні техно- логії в інтересах розвитку і оптимізації діяльності своїх підприємств. На порядку денному також створення національного реєстру електронних інформаційних ресурсів. Великого поширення в світі набула практика створення державою системи демонстраційно-консультативних та навчальних інноваційних центрів у регіонах, які влаштовують демонстрацію можливостей нових технологій, консультації та навчання працівників, які збираються їх застосовувати, організують контакти споживачів із розробниками. Гостро відчувається потреба в створенні таких елементів інноваційної інфраструктури як центри прока- ту сучасних приладів і обладнання та лізингу устаткування – їх можна було б організовувати значною мірою і за рахунок приватних коштів, але в наших умовах для цього все одно необхідна організуюча роль держави. Прямої державної підтримки потребує створення в регіонах мережевих інноваційних структур, які сприяли б розвитку співробітництва технологічно пов’язаних між собою підприємств, наукових установ, фінансових інституцій, адміністративних органів. Певної уваги потребує і розгортання інфраструктури захисту прав інтелектуальної власності, до якої повинні увійти не тільки органи, що видають відповідні захисні документи, а й патентні бібліотеки та за- гальнодоступні бази даних, які дали б можливість вітчизняним авторам здійснювати на сучасному рівні па- тентний пошук, патентні суди і т.п. Принципової ваги для прориву українських товарів і технологій на світовий ринок набуває сьогодні патентування винаходів і товарних зразків вітчизняних розробників у роз- винених країнах світу. Для стимулювання зарубіжного патентування і збереження прав на інтелектуальну власність за ук- раїнськими винахідниками і виробниками доцільно було б надавати авторам необхідні для цього кошти з державних фондів, обумовлюючи це певними зобов’язаннями, як це робиться в ряді країн. Висновки Отже, викладені заходи мають сприяти активізації фінансування інноваційної діяльності банками та іншими фінансовими посередниками за рахунок підвищення попиту та пропозиції на ринку капіталу для фінансування інноваційних проектів, підтримавши це покращенням умов для реалізації інноваційних про- ектів. Оскільки, виявлені фактори впливу на стан банківського та парабанківського фінансування інноваційної діяльності діють на різних рівнях (макро, мезо та мікро), розроблені заходи також мають ре- алізовуватися на різних рівнях економічної системи. Ці заходи також можна умовно розділити на три гру- пи: спрямовані на формування пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів; спрямовані на формування попиту на фінансові ресурси з боку інноваційно-активних підприємств; спрямовані на підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності банками та па- рабанківськими посередниками (як з боку кредитора, так і з боку позичальника). Зінько Н.Я. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО ТА НЕБАНКІВСЬКОГО ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 56 Источники и литература 1. Будянский В. Инновационная деятельность и проблемы совершенствования ее правового регулирова- ния // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 2. – С. 7–9 2. Jorge E. Intriago. Ukraine - Investment Potential // Business Times Journal. – 2005. – №6 (21). – Р.24. Ісаєва А.А. НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ Вже тривалий час продовжується бурхливий розвиток ринку цінних паперів. Зі змінами в економіці змінюється і законодавча база. Бухгалтери, які здійснюють облік цінних паперів та деривативів та аудитори, які перевіряють достовірність, правильність відображення в обліку операцій з цінними паперами керуються як нормативно-законодавчою базою регулювання обліку і аудиту цінних паперів, так і нормативно- законодавчою базою регулювання ринку цінних паперів. Законодавче регулювання ринку цінних паперів розглядали О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, І.В. Кри- вов’язюк, В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, О.Г. Чумаченько. Зокрема І.В. Кривов’язюк, В.І. Павлов, І.І. Пилипе- нко наголошували на загальних засадах регулювання відносин ринку цінних паперів в Україні. Була роз- глянута робота Комісії з цінних паперів та фондового ринку, пов’язана з удосконаленням засад державного регулювання ринку цінних паперів та захисту прав інвесторів; посиленням конкурентоспроможності фон- дового ринку України; розвитком Національної депозитарної системи та корпоративного управління. [10, с.335] О.Д. Данілов, Г.М. Івашина та О.Г. Чумаченько законодавчу базу, яка регулює обіг цінних паперів умовно поділили на закони, постанови, нормативні документи з питань розвитку професійної діяльності на ринку цінних паперів; закони, нормативні документи, що здійснюють опосередковане законодавче регулю- вання відносин на ринку цінних паперів та діяльності його учасників; закони, укази, постанови та інші за- конодавчо-нормативні документи, які забезпечують здійснення фінансової та інвестиційної політики в Україні; державні програми, специфічні акти-концепції, які визначають методи та напрями регулювання ринку цінних паперів; договори, конвенції, угоди, укладені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими структурами у сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів; кодек- си, положення яких регулюють встановлення правовідносин власності на ринку цінних паперів [9, с.245]. Досі лишаються не визначено перелік нормативно-законодавчих документів, які повинні використову- вати бухгалтери та аудитори при роботі з цінними паперами. Через велику кількість законів, указів, поста- нов та інших нормативних актів бухгалтерам та аудиторам важко орієнтуватись в усіх вимогах законодав- ства, тому метою цієї статті є розкриття основної нормативно-законодавчої бази регулювання операцій з цінними паперами, яка повинна використовуватись під час обліку та аудиту фінансових інструментів. При емісії та обігу цінних паперів слід дотримуватись Законів України „Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р. та „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006р. № 3480–ІV. У першому законі наводиться визначення поняття „цінні папери” та „фондова біржа”; надано перелік видів цінних па- перів та їх характеристика; перелік вимог, які повинні дотримуватись емітенти при реєстрації випущених цінних паперів та при наданні інформації про їх випуск. Увагу слід звернути на глави присвячені захисту майнових прав інвеститорів та державному контролю за випуском і обігом цінних паперів. Другий закон містить класифікацію та характеристику цінних паперів, порядок передачі прав та виконання зобов’язань за цінним папером, процедури емісії при відкритому та закритому розміщенні цінних паперів, вимоги щодо розкриття інформації емітентами та професійними учасниками фондового ринку. Порядок регулювання державними органами операцій з цінними паперами на ринку зазначається в За- коні України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”. Цей Закон визначає мету та фо- рми державного регулювання ринку цінних паперів, види професійної діяльності які можуть здійснюватись на цьому ринку, надається інформація про органи, що здійснюють державне регулювання ринку. Докладно Закон розкриває правові засади функціонування Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Основними контролюючими органами на ринку цінних паперів є Координаційна рада з питань функці- онування ринку цінних паперів в Україні та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяль- ність яких регулюється Указами Президента України „Про Координаційну раду з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні” та „Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” відповід- но. Правові засади регулювання операцій з цінними паперами зазначено у книзі першій Цивільного кодек- су України в главі 14 „Цінні папери” та у Кримінальному кодексі України в статтях 223 та 224. Оскільки цінні папери можуть здійснювати обіг в електронному вигляді, законодавством України пе- редбачено його регулювання за допомогою Закону України „Про Національну депозитарну систему та осо- бливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. У цьому Законі визначається структура та учасники Національної депозитарної системи, правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній сис- темі, основи регулювання діяльності Національної депозитарної системи та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Підприємство може здійснювати операції з деривативами, які обертаються на фондовому ринку.

Удосконалення системи банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності

Institution

Ähnliche Einträge