Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія

У статті з’ясовується відображення в працях українських істориків проблеми возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною на заключному етапі Другої світової війни. Відзначається, що більшість авторів позитивно розцінюють цей процес, який сприяв об’єднанню українських етнічних територій...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Мищак, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Проблемна історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54670
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія / І. Мищак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 455-474. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54670
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-546702014-02-05T21:44:48Z Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія Мищак, І. Проблемна історіографія У статті з’ясовується відображення в працях українських істориків проблеми возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною на заключному етапі Другої світової війни. Відзначається, що більшість авторів позитивно розцінюють цей процес, який сприяв об’єднанню українських етнічних територій у складі однієї держави, та доводять його право мірність. The article is devoted to the reflections in the works by Ukrainian historians of the problem of reunion of the Transcarpathian Ukraine with Soviet Ukraine at the final stage of the Second World War. The author stresses that most historians positively assess this process which was instrumental in uniting the Ukrainian ethnic territories in the composition of one state, and proves its being legitimate. 2010 Article Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія / І. Мищак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 455-474. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54670 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Мищак, І. Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті з’ясовується відображення в працях українських істориків проблеми возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною на заключному етапі Другої світової війни. Відзначається, що більшість авторів позитивно розцінюють цей процес, який сприяв об’єднанню українських етнічних територій у складі однієї держави, та доводять його право мірність.
format	Article
author	Мищак, І.
author_facet	Мищак, І.
author_sort	Мищак, І.
title	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія
title_short	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія
title_full	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія
title_fullStr	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія
title_full_unstemmed	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія
title_sort	возз’єднання закарпаття з радянською україною: сучасна історіографія
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54670
citation_txt	Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія / І. Мищак // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 455-474. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT miŝakí vozzêdnannâzakarpattâzradânsʹkoûukraínoûsučasnaístoríografíâ
first_indexed	2025-07-05T05:58:04Z
last_indexed	2025-07-05T05:58:04Z
_version_	1836785425424842752
fulltext	Іван Мищак ВОЗЗ’ЄДНАННЯ ЗАКАРПАТТЯ З РАДЯНСЬКОЮ УКРАЇНОЮ: СУЧАСНА ІСТОРІОГРАФІЯ Визволення території України від нацистських загарбників і возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною завершили процес об’єднання українських етнічних земель в одній державі. Той факт, що возз’єднання було віковічною мрією українців по обидва боки Карпат, а прагнення жителів Закарпаття жити в Радянській Україні на заключному етапі Другої світової війни стало масовим, був ключовою тезою радянського уряду на переговорах з Чехословаччиною щодо Закарпатської України. Справедливість такого твердження і масовість руху закарпатсь - ких українців за возз’єднання не ставиться під сумнів більшістю істориків і сьогодні, хоча чимало безапеляційних тверджень і висновків радянської історіографії уже викликають певні сум - ніви в сучасних дослідників. Актуалізує дослідження проблеми і введення до наукового обігу нових архівних документів, які раніше були недоступними для істориків, та залучення числен - ної мемуарної літератури, у тому числі й зарубіжних політичних та громадських діячів, які були причетними до зазначених подій. То ж у істориків є всі підстави для продовження всебічного і об’єктивного вивчення й аналізу такої непересічної події в житті українського народу, як возз’єднання Закарпатської України з Українською РСР. У радянській історіографії одними з перших узагальнюючих праць з історії Закарпаття стали дослідження Ф. Шевченка1, в яких автор послідовно відобразив прагнення місцевого населен - ня до возз’єднання з Українською РСР та висвітлив події, яке передували цьому процесу. Ряд наступних праць2 головну роль у возз’єднанні краю з українськими землями відводять активній діяльності місцевих комуністів. Поширеною була теза про те, що після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською 455 Україною в 1939 р. «тисячі закарпатців переходили кордон і йшли в Радянський Союз як у свою рідну Батьківщину»3, при цьому замовчувалася доля закарпатців, які нелегально перейшли радянсько-угорський кордон в 1939–1941 рр. і опинилися в радянських таборах. Так само неоднозначно висвітлювалася роль закарпатців у боротьбі з гітлерівськими військами у лавах чехословацької армії, репресії радянської влади проти місцевого населення тощо. Разом з тим у працях радянського періоду значна увага приділялася наданню допомоги Червоною армією населен - ню Закарпаття, участі громадян СРСР у розбудові краю тощо4. Помітну увагу радянська історіографія приділила висвіт - ленню організації місцевих органів влади, проведенню й роботі І з’їзду Народних комітетів Закарпатської України5. Незважаючи на ідеологічне спрямування цих праць, вони містять цікавий фактографічний матеріал та дають можливість простежити діяльність цього представницького форуму й проаналізувати прийняті на ньому документи. Особливо варто відзначити роботу М. Трояна6, який значну увагу приділив характеристиці делегатів І з’їзду Народних комітетів та вмістив 19 окремих біографічних нарисів про них. Виключно позитивно оцінювали радянські історики й підписання «Договору про Закарпатську Україну» між СРСР та Чехословаччиною, називаючи його тор - жеством історичної справедливості. Новий етап у дослідженні проблеми розпочався на зламі 80–90-их рр. минулого століття, коли з проголошенням неза - лежності України було знято ідеологічні обмеження, а історики отримали можливість об’єктивно висвітлювати замовчувані раніше питання та аналізувати їх з урахуванням раніше секрет - них архівних документів. Завдяки цьому історіографія проблеми значно збагатилася. На сьогодні темі возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною присвячено численні збірники документів7, ряд наукових конференцій, дисертаційні дослі - дження, монографії та численні наукові праці. Історіографія проблеми також отримала певне висвітлення як у спеціальних монографічних дослідженнях, так і дисертаціях та окремих наукових працях8. Водночас інтерес дослідників до цієї теми зростає. Крім того, протягом останнього часу нерідко з’явля - 456 ються праці, які ставлять під сумнів не лише легітимність процесів, які проходили в Закарпатській Україні в 1944–1945 рр., а й легітимність перебування Закарпатської області у складі України в цілому. При цьому їхні автори, головним чином не історики чи юристи, а громадські діячі та представники певних політичних угруповань, намагаються «довести», що процес возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною не мав масової підтримки серед місцевого населення, а всі рішення та угоди, які його супроводжували, були завідомо нікчемними. Тому проблема возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною потребує подальшого прискіпливого дослідження на основі нових архівних документів та критичного переосмис - лення уже відомих історичних фактів. Пропонована стаття має на меті з’ясувати відображення в пра - цях сучасних українських істориків процесу возз’єднання Закар - паття з Радянською Україною, а також те, наскільки зазна чені події відповідали прагненням місцевого населення, та якою при цьому була роль радянських військових і цивільних органів влади. Аналізуючи події, які супроводжували визволення Закарпаття від угорських і нацистських окупантів, В. Задорожний та С. Фе да - ка справедливо зауважують, що термін «визволення» в укра - їнській мові має подвійних смисл — це і позбавляти колишньої залежності, і робити вільним господарем на власній землі. Тому, наголошують автори, говорити про повне визволення Закарпаття не доводиться, але завдяки приходу Червоної армії край було звільнено від жорстокої гітлерівсько-гортіївської окупації та возз’єднано з іншими українськими землями. Тому позитивна роль цього процесу перебуває поза сумнівом9. Разом з тим процес возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною неоднозначно оцінюється дослідниками проблеми. На сьогодні в історіографії можна зустріти визна - чення даного процесу і як приєднання, і як об’єднання, і, навіть, як анексія чи окупація. Та все ж авторитетні фахівці10 схильні вважати, що термін «возз’єднання», який вжитий у офіційних документах — Маніфесті про возз’єднання Закарпаття з Укра - їною та Договорі між Радянським Союзом і Чехословаччиною про Закарпатську Україну — є адекватним і точним відображен - 457 ням тих подій. Крім того, О. Довганич, О. Корсун та інші істо - рики вірно вказують на те, що рух частини закарпатських укра - їнців за возз’єднання з Україною не розпочався з визво ленням краю від гітлерівсько-гортіївських окупантів, а активно тривав від закінчення першої світової війни. На думку окремих істориків, саме довоєнне перебування Закарпаття у складі Чехословаччини заклало підвалини для подальшого національного розвитку місцевих українців. Так, І. Гранчак зазначає, що хоча Закарпаття у складі Чехословаччини пережило немало тяжких моментів, проте незаперечними стали успіхи в утвердженні демократизму, принципів європейського життя тощо. Саме у складі ЧСР, переконаний автор, у Закарпатті утверджувалася українська національна ідея та велася боротьба за возз’єднання з Україною11. Водночас дослідники висловлюють переконання, що визво - лення Закарпаття стало результатом дії багатьох різноспрямо - ваних векторів, серед яких, по-перше, прагнення корінного насе лення жити вільно на своїй землі, по-друге, бажання укра - їнців із-за Карпат допомогти їм у цьому, по-третє, зацікавленість СРСР отримати стратегічний плацдарм за Карпатами. І якщо в процесі визволення Закарпаття переважав третій чинник, то, за визначенням В. Задорожного та С. Федаки, історично справед - ливим його роблять два перші12. Р. Офіцинський вірно вказує на те, що чехословацький еміг - рантський уряд і екс-президент ЧСР Бенеш в роки війни так і не виробили чіткої позиції щодо Закарпаття, проте вже з початку війни були готові домовлятися з Радянським Союзом про спільний кордон13. У свою чергу, В. Маркусь доводить, що радянський уряд у роки війни також не мав остаточної думки щодо статусу Закарпаття та постійно висловлював готовність визнати незалежність та цілісність Чехословаччини в домюн - хенських кордонах14, що й було підтверджено низкою двосто - ронніх угод. Крім того, за словами М. Болдижара, возз’єднанню Закарпатської України з Українською РСР сприяла відсутність протидій чи серйозних заперечень приєднанню з боку інших держав і, перш за все, союзників СРСР по антигітлерівській коаліції в Другій світовій війні15. 458 Разом з тим деякі вчені вказують на тиск з боку СРСР на чехословацький уряд. Так, І. Поп зазначив, що такий тиск проявлявся в інспірації «загальнонародного руху» закарпатців на возз’єднання з Українською РСР16. Дещо поміркованішої точки зору дотримується М. Болдижар, який зауважив, що доленосне для Закарпаття рішення приймалося в специфічних умовах: у присутності на території краю військових сил іншої держави, нечітко визначеного в документах його державно- правового статусу, зацікавленості СРСР мати у своєму складі стратегічно важливу територію17. О. Корсун на основі аналізу архівних документів дійшов до висновку, що підхід радянської військової адміністрації до процесу возз’єднання «був абсолютно прагматичним, доволі спрощеним і, перш за все, базувався на силі каральних органів, всеохоплюючій пропаганді, соціальній і політичній демагогії, цілеспрямованих провокаціях та безпідставній підозрі і недовірі до місцевого населення, до окремих його національних меншин, що в цілому закладало вигідне і звичне для влади підґрунтя для розбрату, страху і покори громадян, котрі незабаром мали стати радянськими»18. У свою чергу, Д. Данилюк переконаний, що твердження про те, що рух за возз’єднання був інспірований Москвою, не відповідає дійсності. На підтвердження своїх слів він наводить свідчення уповноваженого чехословацького уряду в Закарпатті Ф. Нємеца, який інформував свій уряд і президента про народний характер і стихійність цього руху та його зростання після визволення краю Червоною армією19. За словами І. Миговича20, серед політичних сил краю пер - шими офіційно заявили про бажання возз’єднати Закарпаття з Українською РСР комуністи, а згодом його було підтверджено на І з’їзді Народних комітетів Закарпатської України. Подібні факти наводить також М. Болдижар, який водночас визнає, що правомочність рішень нечисельної партії комуністів від імені всього населення краю є дискусійним, проте автор наголошує, що позиції комуністів у цьому питанні збігалися з позицією більшості населення, підтвердженням чому послужили подаль - ші події21. Про вагому роль комуністів у започаткуванні руху на возз’єднання з Україною твердять також О. Довганич, З. Пашкуй 459 та М. Троян22, які, зокрема, наголошують, що рішення місцевих комуністів і їхня діяльність значною мірою вплинули на роботу І з’їзду Народних комітетів Закарпатської України. На думку В. Худанича, одностайне схвалення І з’їздом Народ - них комітетів Закарпатської України Маніфесту про возз’єд - нання Закарпаття з Україною є свідченням того, що на час проведення з’їзду національна свідомість усіх верств населення краю була досить високою, а ненависть до загарбників тільки підігрівала подібні настрої. Крім того, запорукою такого рішення стала підтримка народного волевиявлення командуванням Чер во - ної армії. Водночас історик не ставить під сумнів законність рішення про возз’єднання Закарпаття з Україною, справедливо відзначаючи те, що І з’їзд Народних комітетів Закарпатської Укра- їни був найбільшим в історії представницьким зібранням, на якому вирішувалася доля Закарпаття, а Маніфест про возз’єд нан - ня додатково підписала більшість дорослого населення краю23. М. Макара та І. Чаварга характерним вважають те, що суспіль - ні перетворення на Закарпатті і процес возз’єднатися з Радянсь - кою Україною підтримували не лише закарпатські українці, а й представники інших національностей. Це сталося, вважають дослідники, як завдяки привабливим гаслам радянської влади про рівноправність усіх націй у Радянському Союзі, так і вива - женій політиці Народної Ради Закарпатської України, яка пер - шими своїми постановами скасувала дискримінаційні закони гор тистсь кого уряду щодо євреїв, відновила роботу шкіл з угор - сь кою, румунською, словацькою мовами викладання та ін.24 В історіографії отримали висвітлення спроби представників чехословацького уряду провести альтернативну конференцію делегатів окружних національних комітетів. Однак дослідники вказують, що її організатори не мали ні відповідних матеріаль - них можливостей, ні людських ресурсів, а органи радянської військової влади чинили різні перепони діяльності представ - ників ЧСР у Закарпатті. Тому, за словами І. Шніцера25, збори не відбулися, і намагання уповноваженого чехословацького уряду скликати паралельний з’їзд і тим самим дискредитувати з’їзд Народних комітетів було усунуто. Крім того, активність чехо - сло вацьких представників на Закарпатті вирішили показово 460 при пинити без офіційного втручання радянських органів. Як спра ведливо наголошують В. Кульчицький, М. Настюк, Б. Ти щик, М. Глубіш26, підставою для припинення будь-яких зв’язків Народних комітетів на місцях з уповноваженим чехосло ваць - кого уряду та його апаратом став відповідний декрет Народної Ради Закарпатської України, після проголошення якого чехо - словаць кій місії не залишалося нічого іншого, як покинути територію краю. Помітну увагу в сучасних працях приділено діяльності місце вих Народних комітетів. О. Довганич на основі аналізу доповід ної записки політуправління 4-го Українського фронту наводить свідчення про те, що «перші Народні комітети не стільки обиралися, скільки призначалися командирами вій сь - кових частин, які оволоділи тим чи іншим населеним пунктом». Разом з тим автор наголошує, що війська Червоної армії перебували не в кожному селі, а деякі Народні комітети створювалися ще в підпіллі напередодні визволення краю27. На переконання В. Мар куся, хоча перші органи місцевої влади не були результатом загальних виборів при таємному голо - суванні, вони були сформовані в громадах на широких зборах і принцип коаліції при їхньому формуванні дотримувався28. Тому катего рично ствер джувати про масове призначення членів Народних комі тетів не варто. Крім того, у дослідників не викликає заперечень, що місцеве населення з симпатією стави - лося до Червоної армії і виступало за возз’єднання з Укра - їнською РСР, що й проявилося в рішеннях Народних комітетів на місцях. Новітня історіографія наголошує на тому, що Народні комі - тети одночасно були органами державної влади та органами місцевого самоуправління й мали широкі повноваження. Так, ряд дослідників29 вірно зазначає, що місцеві Народні комітети в межах підпорядкованої їм території забезпечували виконання актів Народної Ради й завідували всіма питаннями, що стосува - лися забезпечення добробуту населення, розробляли місцевий бюджет і забезпечували його виконання, здійснювали керівниц - тво і контроль за діяльністю підприємств, забезпечували охоро - ну державного ладу і прав громадян тощо. 461 Водночас автори доводять непослідовність національної політики на Закарпатті напередодні возз’єднання краю з Радян - сь кою Україною. Вони наводять свідчення про те, що радянська військова влада втручалася в роботу місцевих комітетів, зобов’язувала проводити облік чоловіків німецької та угорської національності, яких згодом було відправлено до таборів військовополонених, також мала місце дискримінація угорців та німців щодо працевлаштування та ін. Крім того, радянські військові займалися формуванням керівного складу партійних, адміністративних та господарських органів, що переросло в різке порушення етноструктури населення, кадрове засилля приїжджих, масову русифікацію тощо30. Таку ж непослідовність історики відзначають і в галузі соціально-економічних перетворень. І. Шершун та В. Мельник наголошують, що соціалізація народного господарства Закарпат - тя проходила на основі двох протилежностей. З одного боку націоналізувалася промисловість, банківська система, торгівля, транспорт, а з іншого — земля передавалася в особисту влас - ність селян31. Утім, на думку більшості сучасних істориків, передача землі селянам, як і на інших західноукраїнських землях одразу ж після їх возз’єднання з Радянською Україною, була лише тактичним кроком нової влади, спрямованим на заспоко - єння місцевого населення. Підтвердженням цьому стали подаль - ші заходи радянських органів щодо націоналізації всього земельного фонду. І. Рєпін виділяє ряд факторів, які, на його думку, призвели до прискореної радянізації Закарпаття. Це, по-перше, обмеження діяльності чехословацької урядової місії в Закарпатті в зоні воєнних дій Червоної армії, а потім і в найближчих її тилах. По- друге, набір добровольців в Червону армію, а в деяких місце - востях і їхня мобілізація. По-третє, затримання й направлення на пункти військовополонених військовозобов’язаних угорців і німців з числа місцевих жителів. По-четверте, запровадження державної символіки, судочинства, силових структур за радянсь - ким зразком. По-п’яте, конфіскація землі й націоналізація про- мисловості, транспорту, торгівлі, ще задовго до протоколь ного оформлення переходу Закарпаття до складу УРСР32. Автор 462 наполягає, що ці заходи були прямим порушенням радянсько- чехословацьких угод, оскільки проводилися ще до офіційного возз’єднання краю з Радянською Україною. І. Гранчак, В. Мар’їна, І. Поп, М. Россовська та інші автори33 помітну увагу приділили аналізу дипломатичних відносин між Радянським Союзом і Чехословаччиною напередодні підписання двостороннього договору щодо Закарпаття і переговорам з цього питання. Вони також проаналізували пункти цього договору та відзначили окремі проблеми, які так і не було врегульовано. Крім того, ними наведено приклади порушення радянською стороною двосторонніх домовленостей та відмінне від чехів трактування ряду умов. М. Макара справедливо вказує на те, що підписання договору викликало й певні заперечення з боку закарпатської діаспори в Америці, значна частина діячів якої вважала, що Закарпатська Україна повинна залишитися в складі ЧСР34. На думку І. Вовканича, включення до договору між ЧСР і СРСР всіх принципових вимог радянської сторони стало своє - рідним хабаром Сталіну з надією, що у відповідь радянський уряд підтримає претензії Чехословаччини на Тєшинську Сіле - зію, за яку в той час велася гостра суперечка з Польщею. Проте, пішовши на поступки, чеський уряд так і не отримав бажаної підтримки від Радянського Союзу35. Крім того, автор звертає увагу на досить активну попередню діяльність радянських дипломатів щодо досягнення згоди представників різних політичних сил Чехословаччини на приєднання Закарпаття. Завдяки цьому проти входження Закарпаття до складу СРСР на переговорах у Москві не мав заперечень жоден чеський політик, а зауваження правоцентристських партій Чехословаччини стосу - валися виключно процедури передачі краю радянській стороні на конституційно-правових принципах36. До дискусійних проблем, що стали наслідком підписання радянсько-чехословацького договору, історики відносять і про - бле му оптації (вибору громадянства та, відповідно, переселення до СРСР чи ЧСР — І. М.) громадян. Характерно, що деталі подіб ного обміну населенням не були прописані в двосторон - ньому договорі, тому згодом неодноразово уточнювалися на дипломатичному рівні та закріплювалися в окремих угодах. 463 Результатом подібної правової неврегульованості, за словами І. Вовканича та М. Гайдоша, стало порушення майнових і громадянських прав українців, які переселилися до Української РСР, а також чехів та словаків, які виїхали до Чехословаччини37. У свою чергу, Ю. Бисага та інші історики, аналізуючи договір між СРСР та Чехословаччиною про возз’єднання Закарпатської України з Українською РСР, наголошують, що хоча Договір не був досконалим з погляду міжнародного права, його значення стало доленосним для подальшої історичної долі Закарпаття. Крім того, процесу об’єднання українських земель, на думку дослідників, сприяли кілька факторів: по-перше, давня історич - на традиція і прагнення населення Закарпаття до возз’єднання з Україною, по-друге, відсутність протидій чи серйозних запере - чень возз’єднанню з боку інших держав, і, перш за все, союзни - ків СРСР у війні, по-третє, невпевнена позиція чехословацького уряду та президента Бенеша щодо Закарпатської України38. Історики помітну увагу приділяють дослідженню репресив - ної політики радянської влади проти політичних діячів і простих громадян Закарпаття. Цій проблемі присвячено дослідження М. Вегеша, С. Віднянського, І. Вовканича, М. Гайдоша та ін. У ряді праць автори намагаються проаналізувати причини арештів діячів Карпатської України. Так, М. Вегеш та В. Туря - ниця звертають увагу на те, що хоча Президент Карпатської України А. Волошин після захоплення її території військами Угорщини виїхав в еміграцію і вже з кінця 1939 р. перестав займатися політикою й цілком присвятив себе викладацькій роботі, його після війни, незважаючи на похилий вік, було заарештовано радянськими правоохоронними органами, а справ - жня причина смерті у в’язниці досі невідома39. Дещо відмінну точку зору на політичну діяльність громадських діячів Кар - патської України висловив діаспорний дослідник та колишній делегат І з’їзду Народних комітетів В. Маркусь. За його словами, «уже на етапі визволення Закарпаття від гітлерівських військ А. Волошин мав контакти з чеськими керівниками з приводу майбутнього співробітництва між чехами й карпато- українцями на основі автономного статусу Закарпатської України 1939 р.»40 464 Деякі представники новітньої історіографії виокремлюють ряд причин, які, на їхню думку, призвели до масових репресій проти колишніх активістів Карпатської України. По-перше, сталінське керівництво методично усувало всіх прихильників української національно-державної ідеї, незалежно від того, де вони перебували. По-друге, діячі Карпатської України на чолі з А. Волошиним становили ймовірну загрозу для радянської влади у випадку можливого звернення чехословацьких держав - них органів з приводу висловлення ними точки зору щодо передачі Закарпаття Радянському Союзові. Саме тому арешти провідних діячів Карпатської України відбулися до підписання радянсько-чехословацької угоди щодо Закарпаття41. Окремі дослідники звертають увагу на те, що до складу Закарпаття, яке відійшло до Української РСР, не були включені заселені українцями землі Мараморощини і Пряшівщини, насе - лення яких також виступало за возз’єднання з Україною. На думку М. Макари42, радянський уряд знехтував їхніми прохан - нями, не бажаючи через русинів-українців псувати відносини з Чехословаччиною та Румунією. Тут можна провести певні аналогії з етнічними українськими територіями, які залишилися в складі Польщі. Деякі дослідники переконані, що завдяки цьому Радянський Союз мав і надалі певний вплив у цих країнах та міг потенційно чинити на них тиск за умови загострення терито - ріальних питань. Крім того, більшість істориків вказують на той факт, що ра - дян ське керівництво хоча й обґрунтовувало возз’єднання Закар - паття з Радянською Україною цілком справедливо бажан ням міс цевого населення, проте ні представники Народної Ради Закарпатської України, ні представники уряду УРСР не були запро шені до переговорів з цього питання і не брали участь у підписанні радянсько-чехословацького договору щодо Закарпаття. У свою чергу, В. Ганчин вказує, що Закарпатська Україна не була суб’єктом міжнародного права, тому її представники не мали права підписувати міжнародний договір, а І з’їзд Народних комітетів Закарпатської України не мав на меті створити нову державу, а лише домагався возз’єднання краю з Радянською Україною, що і було здійснено43. Погоджується з цією тезою 465 М. Болдижар, який визнає, що І з’їзд Народних комітетів Закар - патської України не прийняв чітких рішень про статус Закар - паття. Історик дійшов до висновку, що Закарпатська Україна була окремим адміністративно-політичним утворенням з багать ма елементами державності: законодавчою і виконавчою вла дою, конкретною господарською діяльністю, наявністю (хоч і не дуже чіткою) кордонів, їх охороною тощо. Проте, на переко нання М. Болдижара, це було лише державне утворення перехід ного типу, завдання якого цілком вичерпувалося реалізацією волеви - явлення народу про возз’єднання з Радянською Україною44. О. Довганич звертає увагу на той факт, що з моменту визво - лення Закарпаття Червона армія активно проводила мобілізацію місцевих жителів до своїх лав, не маючи законних підстав для таких дій. Крім того, автор наводить документальні свідчення з донесень чехословацьких військових про те, що радянська сто - рона перешкоджала мобілізації закарпатців до лав чехосло ваць кої армії45. Погоджуються з цією точкою зору й інші дослід ники. Так, С. Устич наголосив, що навіть після підписання договору між СРСР і ЧСР про вихід Закарпаття зі складу Чехо сло ваччини і возз’єднання краю з Радянською Україною Закар пат ська Україна продовжувала існувати, а її Народна Рада діяла й прийняла ще ряд важливих постанов, декретів і рішень. Загалом же, вказує автор, чинність радянського законодавства офіційно було поширено на територію Закарпаття лише з 24 січ ня 1946 р.46 На переконання Ю. Бисаги та інших дослідників47, відсут - ність у Договорі про возз’єднання чітко визначеного статусу Закарпатської України значно «полегшило» вирішення питання про перетворення краю на область у складі Української РСР. Тим не менше, значення договору історики вважають доленосним для подальшого історичного розвитку Закарпаття. Водночас історики досі дискутують, який статус мала Закар - патська Україна з моменту її визволення і аж до утворення Закарпатської області та поширення на її територію радянського законодавства, у якому статусі вона була возз’єднана з Радянсь - кою Україною та ін. Як зауважує А. Пушкаш, противники возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною ще й сьогодні намагаються знайти будь-які аргументи, які б, на їхню думку, 466 підтвердили тезу про неправомірність цього процесу48. Однак неупереджені дослідження спростовують подібні «аргументи». Показовим є те, що Перший з’їзд закарпатських українців Америки і Канади (1972 р.), делегатів якого важко запідозрити в симпатіях до СРСР, визнав возз’єднання Карпатської України з Україною доконаним фактом, який відповідає віковічним прагненням українського народу жити в національній соборній державі, та відкинув як безпідставні будь-які претензії чехо - словацьких та угорських політиків на Закарпаття49. Таким чином, аналіз праць з даної проблеми дає підстави стверджувати, що більшість істориків позитивно оцінюють процес возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, який об’єктивно відповідав прагненню місцевого населення жити в одній державі з усім українським народом. Разом з тим фахівці відзначають, що радянський уряд у боротьбі за Закарпатську Україну значною мірою керувався бажанням отримати страте - гіч но важливий регіон як плацдарм для можливого подальшого просування й контролю території Центральної Європи. Крім того, новітня українська історіографія в цілому доводить, що суспільні перетворення в Закарпатті за радянським зразком і репресії проти місцевого населення певною мірою підірвали рівень довіри до влади й актуалізували численні дискусії щодо правомірності возз’єднання краю з Україною, які не вщухають і сьогодні. Разом з тим подальшого дослідження потребують питан ня ставлення різних верств населення і політичних партій до возз’єднання краю з Українською РСР, доля політичних діячів і активістів громадських рухів, опозиційно налаштованих до радянської влади, особливості реалізації плану суспільно-полі - тичних і соціально-економічних перетворень після 1945 р. тощо. 1 Шевченко Ф. Боротьба за радянську владу на Закарпатській Україні. — К., 1950; його ж. Шляхом до волі. — К., 1955 та ін. 2 Співак Б. І. Нариси історії революційної боротьби трудящих Закарпаття в 1930-1945 роках. — Львів, 1963; Супрун Д. Споконвічна мрія збулася: Комуністи Закарпаття на чолі боротьби трудящих за возз’єднання з Радянською Україною та здійснення соціалістичних перетворень в 467 області. — К.: Політвидав України, 1969; Хайнас В. Здійснення мрії: З історії Закарпатської комуністичної організації 1938–1945 років. — Ужгород, 1963; Халус П. В боях за волю. — Ужгород, 1959 та ін. 3 Сірко П. С. Закарпатці в чехословацькій військовій частині в СРСР в період Великої вітчизняної війни // Великий Жовтень і розквіт возз’єд на - ного Закарпаття. Матеріали наукової сесії, присвяченої 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. 29 червня — 2 липня 1967 р. (Зб. статей). Ред. колегія М. В. Троян (відп. ред.) та ін. — Ужгород: Карпати, 1970. — С. 236-244. 4 Ткачова Л. І. Допомога воїнів Червоної армії трудящим Закарпаття (жовтень 1944–1945 рр.) // Великий Жовтень і розквіт возз’єднаного Закарпаття. Матеріали наукової сесії, присвяченої 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. 29 червня — 2 липня 1967 р. (Зб. статей). Ред. колегія М. В. Троян (відп. ред.) та ін. — Ужгород: Карпати, 1970. — С. 263-269; Куценко К. О. Братня допомога народів СРСР у відбудові і розвитку промисловості Закарпатської області // Там само. — С. 283–292 та ін. 5 Див.: Евсеев И. Ф. Народные комитеты Закарпатской Украины — органы государственной власти (1944-1945 гг.). — М., 1954; Пальок В. В. Про І з’їзд Народних комітетів Закарпатської України // Український історичний журнал. — 1965. — № 6. — С. 58–62 та ін. 6 Троян М. В. Того дня зійшло сонце возз’єднання: Перший з’їзд Народ - них комітетів Закарпатської України. — Ужгород: Карпати, 1979. — 136 с. 7 Про Закарпатську Україну: Збірник матеріалів. — К., 1945; Шляхом Жовтня. Визволення Радянською армією Закарпатської України і возз’єд - нання її з Радянською Україною. — Збірник документів. Т. 6. — VІІІ.1939 — І.1946. — Ужгород: Карпати, 1965; Возз’єднання: Зб. архівних док. і матеріалів (травень 1944 — січень 1946 рр.) про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною / Державний архів Закарпатської області / В. І. Балога (ред.кол.), О. Довганич (упоряд.,авт.передм.та покажч.). — 2.вид., доп. — Ужгород: Закарпаття, 2000. — 344 с. та ін. 8 Данилюк Д. Д. Історіографія Закарпаття в новітній час (1917–1985). — Львів: Вища школа, 1987; Данилюк Д. Д. Українська радянська історична література про возз’єднання Закарпаття з УРСР // Український історичний журнал. — 1985. — № 6. — С. 136–144; Данилюк Д. Д. Проблема визво - лення та возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною у вітчизняній історіографії // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листо - 468 пада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорож - ний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 98–102; Данилюк Д. Д. Українська історіографія історії Закарпаття 1919–1945 рр. // Карпатська Україна і Августин Волошин: Матеріали міжнар. наук. конф. «Карпатська Україна — пролог відродження укра - їнської держави» (Ужгород, 11–12 березня 1994 року) / Павло Чучка (відп.ред.). — Ужгород: Гражда, 1995. — С. 97–109; Довганич О. Д. Проблеми історії Закарпаття напередодні та в роки Другої світової війни (1938–1945 рр.): Дис... д-ра іст. наук у вигляді наук. доповіді: 07.00.01 / Ужгородський держ. ун-т — Ужгород, 1997. — 72 арк.; Олашин М. Возз’єднання Закарпаття з УРСР (листопад 1944 — червень 1945 рр.) в публікаціях документів та літературі // 1945 рік. Закарпатська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офі цинсь кий (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — С. 92–98; Пальок В. Возз’єднання Закарпаття з Україною (історіографія питання) // Закар патсь ка Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — С. 92–98 та ін. 9 Задорожний В., Федака С. Визволення Закарпаття Радянською Армією: правда і домисли Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Мате - ріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашиз - му та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 9–32. — С. 10. 10 Довганич О. За глибоке вивчення джерельної бази та історіографії возз’єднання Закарпаття з Україною // Возз’єднання Закарпаття з Укра - їною: матеріали наук. конф., присвяч. 60-ти річчю возз’єднання Закарпаття з Україною, Ужгород, 29 червня 2005 р. / Ужгородський національний ун-т. Історичний факультет. Кафедра історії України / М. М. Вегеш (голова ред.кол.). — Ужгород: Говерла, 2006. — С. 34–47. — С. 34. 11 Гранчак І. Утворення Чехословаччини та її вплив на долю народів Центральної Європи // Закарпаття в складі Чехословаччини: проблеми відродження і національного розвитку: Доп. наук. семінару, присвяч. 80-ій річниці утворення Чехословаччини, Ужгород, 28 жовтня 1998 р. / Ужго - родсь кий держ. ун-т. Історичний факультет. Інститут карпатознавства / І. Гранчак (відп.ред.). — Ужгород, 1999. — С. 3-20. — С. 18. 469 12 Задорожний В., Федака С. Визволення Закарпаття Радянською Армією: правда і домисли // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 9–32. — С. 10. 13 Офіцинський Р. Політичні орієнтири підкарпатських членів Держав - ної ради Чехословацької Республіки у Лондоні (1940–1944) // 1945 рік. Закарпатська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — (С.28–40) — С. 37. 14 Маркусь В. Приєднання Закарпатської України до Радянської України 1944–1945 / Андре П’єр (вступ.слово). — 2. вид. — К., 1992. — С. 34. 15 Болдижар М. Справжнє народне волевиявлення // 1945 рік. Закар - патська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — (73–78). — С. 77. 16 Поп І. І. Режисери і статисти. «Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною в дзеркалі московських документів 1944–1945 рр. // Карпатський край. — 1995. — № 1–4. — С. 68–72. 17 Болдижар М. Справжнє народне волевиявлення // 1945 рік. Закар - патська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — С. 77. 18 Корсун О. Возз’днавчий рух на Закарпатті у 1944-1945 рр. у світлі нових архівних документів // Возз’єднання Закарпаття з Україною: матеріали наук. конф., присвяч. 60-ти річчю возз’єднання Закарпаття з Україною, Ужгород, 29 червня 2005 р. / Ужгородський національний ун-т. Історичний факультет. Кафедра історії України / М. М. Вегеш (голова ред.кол.). — Ужгород: Говерла, 2006. — С. 48–58. — С. 50. 19 Данилюк Д. Возз’єднання Закарпатської України з Українською республікою — закономірний історичний акт // Возз’єднання Закарпаття з 470 Україною: матеріали наук. конф., присвяч. 60-ти річчю возз’єднання Закарпаття з Україною, Ужгород, 29 червня 2005 р. / Ужгородський націо - нальний ун-т. Історичний факультет. Кафедра історії України / М. М. Вегеш (голова ред.кол.). — Ужгород: Говерла, 2006. — С. 8–17. — С. 14. 20 Мигович І. Діяльність комуністів Закарпаття на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни // 1945 рік. Закарпатська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офі - цинсь кий (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — (С.60–68). — С. 63. 21 Болдижар М. Справжнє народне волевиявлення // 1945 рік. Закар - патська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — (73–78). — С. 75. 22 Довганич О. Д., Пашкуй З. А., Троян М. В. Закарпаття в роки війни. — Ужгород: Карпати, 1990. 23 Худанич В. Перший з’їзд Народних комітетів Закарпатської України // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 32–42. — С. 36, 40. 24 Макара М., Чаварга І. національна політика народної влади // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородсь - кий ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офі - цинсь кий (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 51–63. 25 Шніцер І. Ставлення чеських та словацьких політиків до возз’єд - нання Закарпаття з Радянською Україною // Возз’єднання Закарпаття з Укра їною: матеріали наук. конф., присвяч. 60-ти річчю возз’єднання Закар - паття з Україною, Ужгород, 29 червня 2005 р. / Ужгородський національ - ний ун-т. Історичний факультет. Кафедра історії України / М. М. Вегеш (голова ред.кол.). — Ужгород: Говерла, 2006. — С. 116–121. — С. 117. 26 Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й., Глубіш М. І. Входження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939– 1945 рр.). — Дрогобич: Добре сердце, 1995. — С. 57. 471 27 Довганич О. Питання возз’єднання у доповіді політуправління 4-го Українського фронту головному політичному управлінню Червоної армії // 1945 рік. Закарпатська Україна: Матеріали наук. конф., присвяч. 50-річчю перемоги над фашизмом та 50-річчю возз’єднання Закарпаття з Україною (Ужгород, 26 травня 1995 р.) / Ужгородський держ. ун-т / В. Є. Задорожний (відп.ред.), В. Є. Задорожний (упоряд.), Р. А. Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1995. — (С.50-60) — С. 51. 28 Маркусь В. Приєднання Закарпатської України до Радянської України 1944–1945 / Андре П’єр (вструп.слово). — 2. вид. — К., 1992. — С. 36. 29 Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й., Глубіш М. І. Вход - ження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939–1945 рр.). — Дрогобич: Добре сердце, 1995. — С. 56. 30 Макара М., Чаварга І. національна політика народної влади // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 51–63. 31 Шершун І., Мельник В. До питання про соціально-економічні пере - творення в Закарпатті (листопад 1944 — грудень 1945 р.) // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 63–68. 32 Рєпін І. В. Східно-Карпатська операція та приєднання Закарпаття до СРСР (вересень 1944 р. — червень 1945 р.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національний ун-т «Львівська політехніка» — Л., 2007. — 20 с. 33 Марьина В. В. Закарпатская Украина (Подкарпатская Русь) в политике Бенеша и Сталина. 1939-1945 гг. — М.: Новый хронограф, 2003. — 304 с.; Россовська М. І. Й. Сталін, Е. Бенеш і Закарпаття восени 1944 р. // Carpatica-Карпатика: Актуальні питання історії, історіографії і культури країн Центральної і Південно-Східної Європи. Зб. статей. — Ужгород: Патент. — Вип. 2. — С. 210–222; Гранчак І. М., Поп І. І. Закарпаття в чехословацько-радянських відносинах періоду Другої світо - вої війни // Carpatica-Карпатика: Актуальні питання історії, історіографії і культури країн Центральної і Південно-Східної Європи. Зб. статей. — Ужгород: Патент. — Вип. 2. — С. 223–236 та ін. 34 Макара М. П. Закарпатська Україна: шлях до возз’єднання, досвід роз - витку (жовтень 1944 — січень 1946 рр.). — Ужгород: Патент, 1995. — С. 53–54. 472 35 Вовканич І. Радянсько-чехословацькі домовленості про Закарпатську Україну від 29 червня 1945 р. // Закарпаття в складі Чехословаччини: про - блеми відродження і національного розвитку: Доп. наук. семінару, присвяч. 80-ій річниці утворення Чехословаччини, Ужгород, 28 жовтня 1998 р. / Уж- городський держ. ун-т. Історичний факультет. Інститут карпатознавства / І. Гранчак (відп.ред.). — Ужгород, 1999. — С. 84-96. — С. 84, 95. 36 Вовканич І. Проблема Закарпаття на переговорах президента ЧСР Е. Бекеша в Москві у березні 1945 р. // Закарпаття в складі Чехословач - чини: проблеми відродження і національного розвитку: Доп. наук. семі- нару, присвяч. 80-ій річниці утворення Чехословаччини, Ужгород, 28 жовтня 1998 р. / Ужгородський держ. ун-т. Історичний факультет. Інститут карпатознавства / І. Гранчак (відп.ред.). — Ужгород, 1999. — С. 74–83. — С. 76. 37 Вовканич І., Гайдош М. Оптація громадян між ЧСР і СРСР (Укра - їною) в 1945–1948 рр. та сучасні проблеми української меншини в Словач - чині // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник / НАН України, Інститут історії України. — К., 1998. — С. 500-516. 38 Бисага Ю. М., Коровська Н., Угляй В., Сагарда В. Історичне значення возз’єднання Закарпаття з Україною // Українські землі в роки Другої світової війни: Науково-методичний збірник матеріалів конференції (Ужгород, 19 грудня 1997 р.) / Упорядк. В. Мельника і Р. Офіцинського. — Ужгород: Патент, 1998. — С. 109–110. 39 Вегеш М., Туряниця В. Короткий життєпис Августина Волошина (1874–1945) / Ужгородський держ. ун-т. — Ужгород, 1995. — С. 25–27. 40 Маркусь В. Приєднання Закарпатської України до Радянської Укра - їни 1944–1945 / Андре П’єр (вструп.слово). — 2. вид. — К., 1992. — С. 36. 41 Вовканич І., Вовканич І. Сталінські репресії проти політичних діячів Карпатської України і Чехословаччини після закінчення Другої світової війни // Карпатська Україна: питання державно-правового розвитку і міжнародного становища: Доповіді та повідомлення наук. конф., присвяч. 60-річчю проголошення незалежності Карпатської України, Ужгород, 10–11 березня 1999 р. / Ужгородський держ. ін-т інформатики, економіки та права Міносвіти України; Закарпатський регіональний центр соціально- економічних і гуманітарних досліджень НАН України / І. М. Гранчак (ред.). — Ужгород, 1999. — С. 161–172. 42 Макара М. П. Закарпатська Україна: шлях до возз’єднання, досвід роз - витку (жовтень 1944 — січень 1946 рр.). — Ужгород: Патент, 1995. — С. 51. 43 Ганчин В. закарпатська Україна: державног-правові аспекти // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвяченої 473 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужго - родський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 76–79. 44 Болдижар М. Про статус Закарпаття: історичні факти і домисли // За- карпаття в складі Чехословаччини: проблеми відродження і національ ного розвитку: Доп. наук. семінару, присвяч. 80-ій річниці утворення Чехосло- ваччини, Ужгород, 28 жовтня 1998 р. / Ужгородський держ. ун-т. Історич- ний факультет. Інститут карпатознавства / І. Гранчак (відп.ред.). — Ужго род, 1999. — С. 20–28. — С. 25–26. 45 Довганич О. Д. Закарпатські добровольці: Нариси з історії та бойо - вого шляху. — Ужгород, 1998. — С. 79–80. 46 С. Устич. З’їзд був, є і залишається видатною подією в історії краю // Закарпатська Україна. Осінь 1944 року: Матеріали наук. конф., присвя - ченої 50-річчю визволення Закарпаття від фашизму та 50-річчю Першого з’їзду Нар. ком. Закарпат. України (Ужгород, 18 листопада 1994 р.) / Ужгородський ун-т / В. Задорожний (відп.ред.), В. Задорожний (упоряд.), Р. Офіцинський (упоряд.) — Ужгород: Патент, 1995. — С. 3–7. — С. 4–5. 47 Бисага Ю. М., Коровська Н., Угляй В., Сагарда В. Історичне значення возз’єднання Закарпаття з Україною // Українські землі в роки Другої світової війни: Наук.-метод. зб. матеріалів конф., Ужгород, 19 грудня 1997 р. / Кафедра історії України Ужгородського держ. ун-ту / Василь Мельник (упоряд.), Роман Офіцинський (упоряд.). — Ужгород: Патент, 1998. — С. 107–110. — С. 109. 48 Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье, 1918–1945. — М.: Европа, 2006. — С. 440. 49 Шандор Вікентій. Спомини. Т. 2: Карпатська Україна 1939–1945. — Ужгород: Гражда, 2000. — С. 196. 474

Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною: сучасна історіографія

Репозитарії

Схожі ресурси