Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст.
Стаття присвячена аналізу рецепції української історії в британській та американській історіографії 30-40-х рр. XX ст. Розглядаються основні праці з української історії, їх зміст, ідеологія, вплив на подальший розвиток англомовної україніс тики....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54672 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 475-484. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54672 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-546722014-02-04T03:18:28Z Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. Батуріна, С. Проблемна історіографія Стаття присвячена аналізу рецепції української історії в британській та американській історіографії 30-40-х рр. XX ст. Розглядаються основні праці з української історії, їх зміст, ідеологія, вплив на подальший розвиток англомовної україніс тики. The article is devoted to analyzing the perception of Ukrainian history in the Britannic and American historiography of the 30-40th XX c. The main works on Ukrainian history as well as their contents, ideology and influence on the subsequent development of Englishlanguage Ukrainian studies are considered. 2010 Article Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 475-484. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54672 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемна історіографія Проблемна історіографія |
| spellingShingle |
Проблемна історіографія Проблемна історіографія Батуріна, С. Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. Історіографічні дослідження в Україні |
| description |
Стаття присвячена аналізу рецепції української історії в британській та американській історіографії 30-40-х рр. XX ст. Розглядаються основні праці з української історії, їх зміст, ідеологія,
вплив на подальший розвиток англомовної україніс тики. |
| format |
Article |
| author |
Батуріна, С. |
| author_facet |
Батуріна, С. |
| author_sort |
Батуріна, С. |
| title |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. |
| title_short |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. |
| title_full |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. |
| title_sort |
історія україни в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Проблемна історіографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54672 |
| citation_txt |
Історія України в англомовних дослідженнях 30-40-х рр. ХХ ст. / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 20. — С. 475-484. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT baturínas ístoríâukraínivanglomovnihdoslídžennâh3040hrrhhst |
| first_indexed |
2025-07-05T05:58:09Z |
| last_indexed |
2025-07-05T05:58:09Z |
| _version_ |
1836785430312255488 |
| fulltext |
Світлана Батуріна
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В АНГЛОМОВНИХ
ДОСЛІДЖЕННЯХ 30-40-х рр. ХХ ст.*
Зарубіжна україністика ХХ ст. нараховує на сьогодні сотні
позицій, серед яких переважна частка перепадає на роботи
представників української діаспори. І лише не велика кількість
праць написана не етнічними українцями. Впродовж тривалого
часу, що, зрештою, не є виключенням і для сучасних західних
студій українська історія як предмет наукового зацікавлення
залишалася на маргінесах, розчиняючись в загальних славіс тич -
них курсах чи російських студіях. Відтак, поява в 30–40-х рр. в
«недержавний» період декількох загальних праць по українсь -
кій історії, написаних не українцями, видається вартим особли вої
уваги. Проведення аналізу таких робіт є доволі перспек тив ним
з огляду на можливість прослідкувати рецепцію української
минувшини вченими не заангажованими етнічним корінням,
прослідкувати, що знали про Україну на Заході в аналізований
період. Цей аналіз допоможе реконструювати походження і
розвиток деяких стереотипів про Україну та її історію, що й досі
панують в європейській та американській історіографії.
Йдеться про англомовні роботи, опубліковані за десятиліття
1939–1949 рр.1 Не ставиться за мету аналіз усіх праць з укра -
їнської історії, завданням є охарактеризувати синтетичні роботи,
які охоплюють увесь період історії України. Особливо помітною
є хронологія появи цих книг, дотична періоду ІІ Світової війни.
Адже послідуючі десятиліття інтерес до української історії серед
американських та британських істориків помітно спадає.
Відповідь слід очевидно шукати в геополітичних реаліях, що
склалися в Європі і світі в період війни. Україна, яка хоч і не
475
* Стаття підготована за підтримки Інституту Кеннана Центру ім. Вудро
Вільсона (Вашингтон, США).
мала державності, однак займала чільне місце в планах воюючих
сторін, відтак інтерес до її історії актуалізувався в часи Першої
Світової війни2.
Найбільш ранньою за хронологією є робота англійського
вченого «Україна та її народ» (1939)3. Її автор — Х’ю Уолес не
був професійним істориком. Марксист за політичним переко -
нанням, інженер, довгий час працював в одному з британських
технічних журналів. Звільнившись із цієї посади в 1929 р., він
присвятив себе написанню публіцистичних статей з історії та
політики. Більшість із них пройняті апологетикою до комунізму
та марксизму, захопленням усім радянським. Книга про Україну
з’явилася як результат йог вражень після відвідин СРСР в 1936 р.
Серед інших мотивів зацікавлення українською тематикою
можна навести слова самого автора, винесені ним у передмову:
«Сепаратистський рух в Україні в 30-х рр, який має за мету
створення незалежної держави в Східній Європі, безперечно
використає Гітлер. Чи вдасться йому це зробити? Аби відповісти
на це запитання мусимо прослідкувати історію українського
народу»4. Книга Уолеса побудована за проблемно-хроноло гіч -
ним принципом. Традиційно, як і в усіх аналізованих тут працях,
Уолес значну увагу звертає на опис природних особливостей
України, корисних копалин, ґрунтів, водних ресурсів, клімату5.
Часом переважання такої інформації не зовсім сумісне із специ -
фікою власне історичного дослідження. Втім слід враховувати,
що для західної історіографії того періоду Україна залишалася
передусім краєм незлічених природних багатств. Подібно до
традицій європейської історіографії XVII–XVIII ст. Уолес описує
Укра їну як багату і безлюдну землю.6 Досліджуючи власне
історію, Уолес намагається дотримуватися марксистської док -
три ни при характеристиці більшості подій та категорій українсь -
кої історії. Так, на його переконання, соціалізм в СРСР і в Україні
притаманний історично, оскільки для слов’ян з давніх-давен був
ближчим колективізм, зумовлений необхідністю обробляти
великі ділянки землі та захисту від небезпек кочового степу
через відсутність значних природних кордонів7. Автор, характе -
ри зуючи особливості населення України, намагається виокре -
мити антропологічні особливості українця від великоросів. За
476
Уолесом українець вищий за росіянина та має ряд інших карди -
нальних антропологічних відмінностей. Суттєві відмінності
автор вбачав також і в етногенезі обох народів. Українці постали
як результат змішання слов’янського і тюркського елементів,
російський етнос виник на основі слов’яно-фінського субстрату.
Втім для Уолеса різниця між обома народами постає не так
чітко, коли йдеться про мову та літературу. З властивою для
марксистського світогляду категоричністю, він взагалі заперечує
окремішність української мови, схиляючись до визначення її як
діалекту російської. Тут же слідує таврування «фанатичних
українських націоналістів які шукають бодай незначної різниці
в мові та літературі, і коли таких не знаходять, то творять їх,
породжуючи ворожість до великоросіян та їхньої культури».8
Висвітлення політичної історії в книзі розпочинається з коза -
цьких повстань 20–30-х рр. XVII ст. Характерною рисою стилю
викладу є російськоцентризм української історії. Так, першопри -
чиною козацьких повстань була політика Івана Гроз ного, послі -
дуюча Смута в Московській державі, пов’язані з нею розруха та
голод. Все це змушувало тамтешніх російських селян втікати до
України. Згодом саме вони, згідно висновків автора, стали заснов -
ни ками українського козацтва9. Для Уолеса усі козаки російські
із розмежуванням їх на задніпрових та донських, повстання
Хмель ницького, Разіна, Пугачова, Мазепи, Булавіна — події суто
російської історії10. Хоча Богдана Хмель ницького згадано як про
видатного українського політика, про якого писали англійські
газети XVII ст., що в свою чергу стимулювало подальший інтерес
британських інтелектуалів до України та її історії.11 Епоха Руїни
у візії англійського автора це протистояння між Західною та Схід -
ною Україною, між «польсь кими» та «російськими» козаками12.
Після цього, фактично опускаючи аналіз історії XVIII–XIX ст.,
Уолес переходить до висвітлення подій сучасного йому ХХ ст. Не
зважаючи на хронологічно близький автору період, в його тексті
так само як і в аналізі попередніх періодів вистачає курйозних
моментів. Так, наприклад, українсько-польська війна 1918 р. за
Галичину у сприйняття Уолеса — протистояння між українцями,
одні з яких бажали злуки з Києвом, інші ні.13 Найбільше
марксистські переконання автора та його симпатії сталінському
477
режимові проявилися при аналізі подій 30-х рр. Зрозуміло, що про
голод 1932–1933 рр. на Україні не згадано нічого. Натомість
вказано, що великий врожай 1933 р. показав значну перевагу
нового колгоспного ладу, при якому селяни мали значні вигоди,
працюючи в спільних колективах на проти вагу індивідуальній
праці на «карликових земельних наділах»14 «Знищення куркулів,
сепаратистів та успіхи колективізації сприяли консолідації радян -
ської влади на селі»15. Так підсумував Уолес свою працю.
За рік після вищезгаданої праці Х’ю Уолеса виходить друком
книга іншого британського вченого Вільяма Едварда Алена
(1901–1973) присвячена українській історії «Україна. Історія»16.
Декілька слів про самого автора. Він більш відомий як політик,
був депутатом парламенту від партії «юніоністів», в 30-х рр став
прихильником фашизму, вступивши до партії Освальда Мослі —
відомого лідера британського фашизму17. Після війни займався
історичними студіями, досліджуючи історію та літературу Кав -
казу та Казахстану ранньомодерного періоду. Книга на українсь -
ку тематику випадає із загального контексту та тематики його
праць, втім її поява продиктована тими ж самими причи нами,
що і поява інших аналізованих тут праць — спроба пролити
світло на події в Східній Європі а також глибше дослідити
українське питання, яке постало напередодні ІІ Світової війни.
Праця Алена вигідно відрізняється від інших робіт євро пейсь -
ких і американських вчених які писали про українську історію в
30–40-х рр. Хоч рецензенти і звинувачували його у свій час в
українофобії, недостатньому висвітленню походження укра їнсь -
кого націоналізму в ХХ ст.,18 його праця принаймні позбав лена
хронологічних неточностей чи фактологічних курйо зів, якими
переповнені інші роботи. В книзі годі шукати нових ідей та
концепцій, це просто результат ретельного опрацювання під ста -
вових текстів, якими для автора стали твори М. Косто марова,
В. Антоновича, М. Грушевського, а також документальні мате рі -
али опубліковані в «Архиве Юго-Западной Руси», М. Бан ти шем-
Каменським, О. Левицьким. У передмові до книги автор зазна -
чив, що при її написанні йому допомагало четверо українських та
російських вчених, що консультували його у виборі джерел, їх
інтер претації, допомагали упорядковувати інформаційно-довід -
478
ко вий апарат видання. Втім, прізвищ цих людей невідомо, оскіль -
ки вони побажали залишитись анонімними.19 Прикмет ною рисою
даної праці це введення української історії в широ кий світовий
контекст. Так, аналізуючи події доби Київської Русі, Ален порів -
нює їх з епохою Хрестових походів на Близькому Сході та
Європі. Зокрема, проводиться аналогія між хрестовими походами
та походами київського князя Володимира Мономаха на полов -
ців. Діяльність князя порівнюється із правлінням Давида Будів -
ника в Грузії.20 В такий же широкий міжнародний контекст
введено українські події XVII–XVIII cт. Ален показав процес
утвердження імперій на Європейському континенті та відгук
«напівдержавних» української, лівонської, трансільвансь кої еліт
на цей процес. Варто відзначити, що у 80-х рр. Орест Субтельний
знову звернувся до проблеми «Великої кризи», одним із аспектів
якої є співіснування регіональних еліт і нових імперських
порядків кінця XVII–XVIII ст.21 Подібно до праць інших авторів,
розглянутих тут, період 1648–1709 Ален розглядає як епічний
період української історії — «епоха гетьманів», причиною
занепаду якого та інкорпорації України Російською імперією
автор називає відсутність сконсолідованого прошарку українсь -
кої еліти.22 Наступні періоди окреслені лише побіжно. Зокрема,
XIX ст. охарактеризовано як період існування «українського
літе ра турного націоналізму».23 Попри доволі стриманий виклад
української історії до ХХ ст., події сучасного йому ХХ ст. Ален
аналізує в контексті суто власного сприйняття. Як зауважив один
із критиків: «Ален — українофоб, однак його українофобія
поступається місцем антирадянщині»24. Дійсно, якщо при
висвітленні давнього пері оду історії України в праці Алена не має
жодних проявів українофобії, то в завершаль них розділах книги
про ХХ ст. це доволі помітно. Втім радше це не українофобія, а
зневага до усіх українських політиків періоду визвольних змагань.
Єдиний діяч, якого не зневажає автор це, як не дивно, Симон
Петлюра. Хоч той і провалив українську ідею, він цінний для
автора передусім як непримиренний ворог совітів25.
В книзі Алена помітна диспропорція між висвітленням
ранніх і пізніх періодів української історії. Він вдавався до
детальних описів та аналізу ранньомодерного періоду. Цілком
479
можна погодитись із твердженням критиків, що романові Мазепи
з Мотрею Кочубей приділено більше уваги ніж періоду революції
1917–192126. Однак Ален був передусім істориком медієвістом,
який писав про середньовічний Кавказ та Середню Азію. Про
події українського XVIII ст. у Великобританії було відомо більше
ніж про нещодавню українську революцію. Попри все книга
Алена про Україну довгий час лишалась на Заході авторитетним
дослідженням української історії. Жоден із авторів, який працю -
вав над цією тематикою не обходив увагою книгу Алена.
В 1944 р. в Нью-Йорку виходить книга американського істо -
рика і журналіста Уільяма Генрі Чемберлена (1897–1969) —
автора книг про зовнішню політику США в ХХ ст., революцію
1917 р. в Росії, сталінізм, «холодну» війну. Чемберлен, так само як
і Уолес був в СРСР і в Україні зокрема, втім його враження про
країну соціалізму цілком протилежні. Свою книгу «Україна —
підкорена нація» він написав, очевидно, під враженнями пере -
бування в Україні.27 На відміну від праці Уолеса, структура якої
прив’язана до російської історії та Аллена, який викладав текст
згідно схеми Грушевського, вона має своєрідну структуру.
В Чемберлена традиційно значна увага приділена характе -
ристиці природних умов України, корисних копалин та ін., що
складає вступну частину книги. Далі слідують три розділи:
«Героїчна доба» (XVI–XVIII ст.), «Україна в тіні» (від поразки
виступу Мазепи до 1917 р.) і розділ «Війна, революція та націо -
нальне відродження». Цікаво, що Чемберлен, так само як і
Уолес, випустив характеристику давньоруського та литовського
періодів української історії. Це видається доволі дивним,
оскільки саме Київську Русь він відносив до найбільших успіхів
в історії українського державотворення. Найбільшу увагу в праці
приділено Героїчній добі. Аналізуючи історію українського
козацтва, він підтримує тезу історика Джорджа Вернадського,
про те що якби українські та донські козаки об’єдналися, вони б
стали серйозною загрозою для Московського царства.28 Однак,
на його думку, цей шанс був утрачений в добу Смути. Чергова
можливість об’єднання з Доном постала в часи Мазепи, втім
гетьман не скористався можливістю підтримки повстання Була -
віна. До речі, Мазепу Чемберлен вважав останнім українським
480
гетьманом, оскільки після нього настав трагічний для України
період, що тягнувся аж до 1917 р. Цей значний проміжок часу в
книзі представлений лише побіжно. Автор спробував проаналі -
зувати історію крізь призму літератури, реконструюючи твор -
чість Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Короткотривале
відродження періоду революції, події якої Чемберлен знову
окреслює лише схематично, замінюється «темними віками
України під совітами». Знову як в попередньому розділі звер -
нення до літератури, дослідження творчості М. Хвильового,
В. Винниченка. Значне місце приділено голоду 1932–1933 рр.,
який Чемберлен означив як «політичний», тобто штучний.29 Він
сам був його безпосереднім свідком. Подорожуючи із своєю
дружиною по Україні, він відвідав Полтавщину та Київщину, де
зустрічався з голодуючими селянами, збирав свідчення, які є
додатковим джерелом для реконструкції подій 1932–1933.
Частина свідчень була поміщена до аналізованої тут книги.
Серед аналізованих в даній розвідці вчених які писали про
українську історію, ім’я Клеренса Меннінга є найбільш відомим
для дослідників. Американський історик-славіст. Здобув освіту
в Колумбійському університеті, згодом в 1948 р. отримав ступінь
доктора в Українському Вільному університеті в Мюнхені.
Обраний членом філологічної секції НТШ. Клеренс Меннінг
автор численних статей та монографічних досліджень праць з
історії української літератури історії30. Можна сказати, що його
«Нарис з української історії» (1949)31 є найбільш «україно філь -
сь кою» працею із проаналізованих вище. Очевидно на це впли -
нула довга співпраця і тісні контакти з українською діаспорою
спочатку в Мюнхені, а згодом в Сполучених Штатах та Канаді.
Структуру праці знову ж таки традиційна з широким вступом
про природні ресурси та розміри території України. Автор спеці -
ально зазначив для американського читача що площа України
більша за будь-який зі штатів за виключенням Техасу32. Торка -
ючись ранньої історії України та слов’янства в цілому, Меннінг
зазначає про різкий контраст між українцями та росіянами ще в
стародавні часи. Базовим елементом відмінності на його думку
був колективізм, притаманний росіянам і цілком чужий для
українців. Це і стало домінантою історії обох народів на довгі
481
століття аж до сьогодення.33 Відмінності, продовжує автор,
посилилися підчас монгольського правління, коли московська
знать ізолювала себе від слов’янства і від Європи, одружувалися
з монгольськими царівнами та носили татарські костюми.34
Вже в XVII ст. Україна справляла потужний інтелектуальний
вплив на Москву, що з часом ще більше посилився і сприяв
вестернізації Московського царства. Сама ж Україна, на думку
автора, знаходилася в колах європейських впливів. Зокрема,
Богдан Хмельницький був активним гравцем на європейські
політичній арені XVII ст. Його наміром було створення феде рації
православних народів35. Втім, військова фортуна відвер нулася від
Хмельницького, що призвело до Переяслава та окупації України
російськими військами. Шанс звільнитися від окупації з’явився
в 1708 з укладенням Мазепою союзу з Шве дами. Мазепу Меннінг,
як і попередні автори визнавав за останнього українського
гетьмана. На його думку у Мазепи не було нічого спільного з
козацьким ватажкам, це був радше ренесан сний володар.
Оскільки в 1950–1951 рр. Клеренс Меннінг написав дві книги
про українську історію ХХ ст. в нарисах він не став детально
зупинятися на цій темі, лише окресливши її. Матеріал про це
століття радше нагадує довідник. Втім цей матеріал цінний
передусім авторською візією подій.
Представлений тут огляд не претендує на вичерпність, а є
лише окресленням окремого сегменту українознавчих студій в
західній історіографії 30–40-х рр. ХХ ст. Доводиться констату -
вати, що українська історія не була предметом широкого науко -
вого зацікавлення. Інтерес до України був хіба зумовлений
політичними мотивами, опосередкованими подіями світової
війни. Звідси й такий інтерес до природніх ресурсів України, про
що не оминав написати жоден з дослідників. Російськоцентризм,
притаманний більшості авторів, був зумовлений з одного боку
політичними чинниками, адже Україна асоціювалася передусім
як частина російського світу, з іншого боку браком джерел. Адже
навіть хрестоматійні дослідження з української історії не завжди
були доступними для західних вчених того часу, які змушені були
виокремлювати український матеріал із праць по російсь кій
історії. Звідси і наявність курйозних моментів та неточностей при
482
висвітленні окремих подій чи явищ. Звідси також і відсутність в
працях про Україну розділів з історії Київської Русі, яка сприйма -
лась дослідниками як складова російської історії. Історія України
часто розпочиналася з козацької доби, яка у візії авторів була
епічним періодом вітчизняної історії. Закінчилася ця доба в 1709 р.
із крахом планів гетьмана Мазепи. Після цього політична
складова зникає із праць з історії України, залишається історія
культури. Прикметно, що історія українсь кого ХХ ст. подається
більшістю авторів як результат власного сприйняття подій через
відсутність ще усталених історіографіч них концепцій.
Насамкінець варто зауважити, що аналізовані в статті праці
не претендують на науковість. Їх автори ставили собі завданням
ознайомлення європейської та американської інтелектуальної
спільноти з Україною в контексті нових геополітичних умов.
Втім зміст цих праць впливав на свідомість наступних поколінь
дослідників. Певні положення, висвітлені тоді, й донині домі -
нують в наукових інтерпретаціях вітчизняної історії.
1 Manning C. Outline of Ukrainian History. — Winnipeg, 1949; Simpson G.
Ukraine and Atlas of its History. — London-New-York, 1941; Vowles H. Ukra -
ine and its People. — London, 1941; Chamberlin W. The Ukraine a Submerged
Nation. — New-York, 1944; Allen W. The Ukraine. A History; London, 1940.
2 Sands B. The Ukraine. A Lecture Delivered on Ukrainian History and Pres-
ent Day Political Problem. — London, 1914; Henry D. U. Mead. The Ukrain-
ian Nation. — Strasburg, 1919; Ukraine. On the Road to Freedom. Selection of
Articles, Reprints and Communications Concerning the Ukrainian People in
Europe. — New-York, 1919.
3 Vowles H. Ukraine and its People. — London, 1941.
4 Ibidem. — P. 5.
5 Ibidem. — P. 13–25.
6 Ibidem. — P. 13.
7 Ibidem. — P. 42.
8 Ibidem. — P. 83.
9 Ibidem. — P. 117.
10 Ibidem. — P. 111–114.
483
11 Ibidem. — P. 7.
12 Ibidem. — P. 120.
13 Ibidem. — P. 133.
14 Ibidem. — P. 185.
15 Ibidem. — P. 188.
16 Allen W. The Ukraine. A History; London, 1940.
17 Craig F. British parliamentary election results 1918-1949 (3rd. edition). —
Chichester, 1969. — C.660.
18 Skerpan A. Review // The Journal of Modern History. — Vol.14 (1). —
1942. — P. 92–94; Weinstein H. Review // The American Historical Review. —
Vol. 47 (3). — 1942. — P. 555–556.
19 Allen W. The Ukraine. A History. — P. 5.
20 Ibidem. — P. 21.
21 Subtelny O. The Domination of Eastern Europe, Foreign Absolutism and
Native Nobilities (1500-1715). — Gloucester, 1986.
22 Allen W. The Ukraine. A History. — P. 206.
23 Ibidem. — P. 240.
24 Weinstein H. Review // The American Historical Review. — Vol.47 (3). —
1942. — P. 555.
25 Allen W. The Ukraine. A History. — P. 247–255.
26 Weinstein H. Review. — P. 556.
27 Chamberlin W. The Ukraine a Submerged Nation. — New-York, 1944.
28 Ibidem. — P. 21.
29 Ibidem. — P. 21.
30 Manning C. A History of Slavic Studies in The USA. — Milwauke, 1957;
Manning C. Twentieth-century Ukraine, New-York, 1951; Manning C. The Ukra-
ine under Soviets. — New-York, 1950; Manning C. The Story of The Ukraine.
— New-York, 1947; Manning C. Ukrainian Literature: Studies of the Leading
Authors. — Jersey-City, 1944; Manning C. Ivan Franko. — New-York, 1937.
31 Manning C. Outline of Ukrainian History. — Winnipeg, 1949.
32 Ibidem. — P. 7.
33 Ibidem. — P. 29.
34 Ibidem. — P. 30.
35 Ibidem. — P. 31.
484
|