Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст.
У статті на широкій джерельній базі досліджено інфраструктурні та особисті зв’язки між південноукраїнськими істориками та академіками Санкт-Петербурзької (Російської) Академії наук впродовж другої половини ХІХ ст. – 1920-х років....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54691 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. / О. Музичко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 56-83. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54691 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-546912014-02-04T03:14:51Z Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. Музичко, О. Історія історичної науки У статті на широкій джерельній базі досліджено інфраструктурні та особисті зв’язки між південноукраїнськими істориками та академіками Санкт-Петербурзької (Російської) Академії наук впродовж другої половини ХІХ ст. – 1920-х років. The article, based on a great number of sources, researches the infrastructural and personal contacts between the historians of South Ukraine and academicians of the St.-Petersburg Academy of Sciences throughout the second half of the ХІХ century – 1920-ies. 2011 Article Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. / О. Музичко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 56-83. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54691 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія історичної науки Історія історичної науки |
| spellingShingle |
Історія історичної науки Історія історичної науки Музичко, О. Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. Історіографічні дослідження в Україні |
| description |
У статті на широкій джерельній базі досліджено інфраструктурні та особисті зв’язки між південноукраїнськими істориками та академіками Санкт-Петербурзької (Російської) Академії наук впродовж другої половини ХІХ ст. – 1920-х років. |
| format |
Article |
| author |
Музичко, О. |
| author_facet |
Музичко, О. |
| author_sort |
Музичко, О. |
| title |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. |
| title_short |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. |
| title_full |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. |
| title_fullStr |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. |
| title_sort |
південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині хіх – на початку xx ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія історичної науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54691 |
| citation_txt |
Південноукраїнські історики та російська академічна еліта: етапи та напрямки співпраці у другій половині ХІХ – на початку XX ст. / О. Музичко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 56-83. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT muzičkoo pívdennoukraínsʹkíístorikitarosíjsʹkaakademíčnaelítaetapitanaprâmkispívpracíudrugíjpoloviníhíhnapočatkuxxst |
| first_indexed |
2025-07-05T05:58:55Z |
| last_indexed |
2025-07-05T05:58:55Z |
| _version_ |
1836785479319552000 |
| fulltext |
56
Олександр Музичко
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІ ІСТОРИКИ
ТА РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЧНА ЕЛІТА:
ЕТАПИ ТА НАПРЯМКИ СПІВПРАЦІ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ –
НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
Визначальною рисою європейської історіографії другої
половини ХІХ – початку ХХ ст. було створення інфраструктур-
ри історичної науки (кафедр, інститутів, товариств, журналів,
з’ їздів), що стимулювало подальше пожвавлення зв’язків між
істориками1. У багатьох країнах головним чинником цього про-
цесу були Академії наук. Для Наддніпрянської та Причорномор-
ської України таким центром була Імператорська С.-Петер-
бурзька АН (у 1914–1917 – Петроградська), у 1917–1925 рр. –
Російська, а від 25 липня 1925 р. – АН СРСР (у подальшому тек-
сті ці назви узагальнено абревіатурою АН)2. В активному конта-
кті з російськими академіками-лібералами перебувала перша
українська Академія Наук – львівське НТШ. Попри адміністра-
тивно-політичні та культурні зміни часів війн та революцій,
створення ВУАН, зв’язки з російськими академіками зберігали
свою привабливість для багатьох українських істориків. Про
співпрацю українських істориків та російських академіків голо-
вним чином відомо крізь призму біографій центральних поста-
тей української історіографії, наприклад, М.Грушевського. Од-
нак на сьогодні взаємовплив російських академічних структур
та української історичної науки комплексно не досліджено.
У цій статті прагнемо дослідити регіональний зріз цієї
проблеми – систему контактів між південноукраїнськими істо-
риками (територія сучасних Одеської, Миколаївської, Херсон-
ської областей України та АРК) та російських академіків-
гуманітаріїв (передусім взято до уваги мешканців С.-Петербургу
(Петрограда, Ленінграда) та Москви, які уособлювали АН і ви-
значали її роботу). Розглянуто два блоки питань: по-перше, при-
57
ватні контакти між істориками (в тому числі, істориками права,
літератури та мистецтва, на наш погляд, – повноправними учас-
никами історіографічного процесу), які часто зумовлювали офі-
ційні, по-друге, – інфраструктурні зв’язки, тобто співпрацю АН
та південноукраїнських установ, товариств, участь академіків
у роботі товариств і навпаки – південноукраїнських істориків –
у роботі АН (публікація статей у виданнях, підготовка відгуків
на академічні премії та оримання премій тощо). Хронологічні
межі статті зумовлені тим, що попри відчутні зовнішні зміни,
у науковому житті другої половини ХІХ ст. – 1920-х рр. тради-
ційна система зв’язків між вченими в основних рисах залишала-
ся незмінною. Докорінний перелам між поколіннями відбувся
лише у 1930-х рр.
У попередній історіографії найґрунтовніший внесок у до-
слідження співпраці російських академіків та кримських істори-
ків зробив кримський професор А.Непомнящий3. Єдина стаття,
що безпосередньо відповідає одеському зрізу нашої теми, нале-
жить одеському історіографу Л.Новіковій4. Однак загалом за-
пропонована тема не формулювалася і комплексно не досліджу-
валася. Основну джерельну базу нашої статті складають актові
та епістолярні джерела з Архіву РАН у Москві та С.-Петер-
бурзькій філії, Державного архіву Одеської області, праці істо-
риків та періодичні наукові видання ХІХ – початку ХХ ст.
Розвиток історичної науки на території сучасних півден-
ноукраїнських областей у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. відбувався нерівномірно. Головним осередком історич-
них досліджень, безумовно, була Одеса з її Новоросійським уні-
верситетом (НУ) та декількома товариствами історичного про-
філю при ньому: Історико-Філологічним (ІФТ) (1889–1923) та
Бібліографічним (ОБТ) (1911–1923). У 1839–1921 рр. в Одесі
активно діяло Одеське товариство історії і старожитностей
(ОТІС), в якому провідну роль відігравала професура. На своє-
рідному другому місці за інтенсивністю історіографічного про-
цесу перебував Крим, де у 1887–1923 рр. діяла Таврійська вчена
архівна комісія (ТВАК), активно розвивалися археологічні до-
слідження Північного Причорномор’я. Попри зусилля відомого
58
ентузіаста археологічних та музеєзнавчих студій В.Гошкевича,
інший міський центр Півдня – Херсон, все ж таки не досяг рівня
Одеси та Крима. Лише декілька аматорів історичної думки пра-
цювало в цей час у Миколаєві. У 1920-х рр. запропонована
«ієрархія» загалом збереглася.
Зазначені особливості «історіографічного районування»
Південної України зумовили рівень інтенсивності контактів між
південноукраїнськими істориками та академічною елітою Росії.
Перші контакти пов’язані з іменами одеських істориків А.Скаль-
ковського та М.Мурзакевича. На приватному рівні обидва під-
тримували відносини з академіками М.Погодіним та А.Ку-
ніком. На 1856 р. здебільшого завдяки особистим контактам
цих істориків почеснм членом ОТІС був обраний президент
АН С.Уваров та дійсними – М. Погодін, Д.Язиков, І.Срез-
невський, О.Бодянський, О.Уваров та М.Устрялов. У 1842 та
1851 рр. у члени ОТІС були обрані провідні іноземні славісти,
іноземні члени АН, В.Ганка, В.Караджич, В.Копітар, П-Й.Ша-
фарик (пізніше до них приєднався Л.Нідерле). З них найактив-
ніше з ОТІС співпрацював М.Погодін, який першим з представ-
ників російської академічної еліти опублікував у 1, 2 та 8 томах
«Записок» ОТІС 3 статті. Праця М.Мурзакевича «Апостол
Зографский ХIV века» була опублікована у 1861 р. у 2 випуску
Х тому «Известий» АН.
У 1837 р. за дорученням О.Уварова М.Мурзакевич відві-
дав Крим задля складання опису місцевих старожитностей. Не-
одноразово свої праці на премії АН подавав А.Скальковський,
щоправда без успіху. Зрештою, за рукопис першої частини своєї
праці «Опыт статистического описания Новороссийского края»
(1850–1853) у 1849 р. одеський історик отримав «половинну»
Демідівську премію АН. Більш того, у 1856 р. А.Скальковський
був обраний членом-кореспондентом АН. Додамо, що у першій
половині ХІХ ст. в одеському Рішельєвському ліцеї 6 років працю-
вав відомий орієнталіст В.Григор’єв, який вже 9 років після
від’їзду з Одеси у 1853 р. був обраний членом-кореспондентом АН.
Відкриття у 1865 р. в Одесі першого і єдиного на півдні
Російської імперії університету сприяло подальшій інтенсифіка-
59
ції контактів з АН. Славісти В.Григорович (член-кореспондент
АН з 1851 р.) та І.Ягич (дійсний член АН з 1869 р.) прибули до
НУ в академічному статусі. Для частини викладачів одеський
університет став трампліном для подальшого сходження на ве-
ршини академічного Олімпу: палеографів та істориків літерату-
ри Ф.Корша та В.Істрина (слід згадати й Б.Ляпунова, хоч він
значно більше був лінгвістом, аніж істориком), істориків мисте-
цтва Н.Кондакова та О. Нікітського, історика літератури
Д.Овсянико-Куліковського (до того ж випускника НУ), славіста
П.Лаврова. Н.Кондаков та Д.Овсянико-Куліковський вже у ста-
тусі академіків знову викладали в НУ у 1918–1920 рр. Випуск-
ники НУ, відомий археолог Б. Фармаковський та історик мисте-
цтва Д.Айналов, минуючи статус викладача своєї альма-матер,
після переїзду з Одеси у Західну Європу та С.-Петербург у
1914 р. були обрані членами-кореспондентами АН. Схожу роль
Одеса відіграла й у долі радянського академіка Г.Панкратової,
випускниці 1917 р. історико-філологічного факультету Одесь-
ких вищих жіночих курсів.
Низка викладачів-істориків НУ були вихованцями ро-
сійських академіків та членів-кореспондентів АН: русисти
М.Смирнов і Г.Перетяткович – М.Устрялова та С.Соловйова;
візантиніст та славіст Ф.Успенський – В.Ламанського та
К.Бестужева-Рюміна; славіст О.Кочубинський – Н.Попова; єги-
птолог О.Коцейовський – Б.Тураєва; історики нової історії Захі-
дної Європи П.Ардашев і Є.Щепкін – В.Герьє; історики літера-
тури О.Кірпічніков, В.Істрин, І.Іванов, В.Лазурський – Ф.Бу-
слаєва та М.Стороженка; історик церкви О.Доброклонський –
В.Ключевського; медієвісти В.Крусман та К.Флоровська – І.Гре-
вса, М.Дьяконова, С.Платонова, М.Ростовцева. У 1918–1920-х
рр. викладачем історії у середніх навчальних закладах Одеси та
співробітником архіву працювала В. Пісная – випускниця пітер-
ських Бестужівських жіночих курсів, вихованка академіків
Ф.Зелінського та С.Ольденбурга.
Ці зв’язки не могли не впливати на контакти НУ та АН.
В Одесі частина з цих істориків підтримувала тісні взаємини зі
своїми вчителями та колишніми друзями, здебільшого шляхом
60
листування (П.Ардашев, Є.Щепкін – з В.Герьє, К.Флоровська –
з І.Гревсом). Професори кафедри руської історії М Смирнов та
Г.Перетяткович популяризували серед студентів погляди
С.Соловйова, який був для них безумовним авторитетом. З іні-
ціативи М.Смирнова знаменитий московський історик у 1876 р.
був обраний почесним членом НУ. За поданням Ф.Успенського,
аналогічне звання отримав у 1883 р. В.Ламанський, у 1888 р. за
ініціативи О.Кірпічникова – Ф.Буслаєв. Почесними членами
НУ були також обрані О.Уваров та М.Погодін (1871), І.Срез-
невський (1879), О.Міллер (1885)5. Деяким професорам вдалося
прищепити пієтет до своїх вчителів своїм учням. Яскравим при-
кладом цього є доповідь на засіданні ОТІС одеського учня
Ф.Успенського М.Попруженка про покійного В.Ламанського6.
Серед петербурзької академічної еліти найжвавіши конта-
кти з одеськими колегами підтримував професор І.Помя-
ловський – антикознавець, член-кореспондент АН з 1890 р. Він
листувався з одеськими істориками О.Кочубинським, І.Линни-
ченко, В.Войтковським, В.Надлєром, О. Павловським, О.Алма-
зовим, деканами історико-філологічного факультету НУ І.Не-
красовим та О.Деревицьким. Листування було присвячено різ-
номанітним науковим та приватним питанням. Зокрема, В.Вой-
тковський надіслав колезі півтора десятки листів відомого сла-
віста М.Раєвського, що залишились у нього від сотні листів вна-
слідок двадцятирічного листування між ними7. В інших листах
розповіді про наукові плани густо пересипані враженнями від
дріб’язкової боротьби між професорами. В.Надлєр вважав, що
НУ – «это настоящее провинциальное затишье со всеми, подо-
бающими таковому месту атрибутами. Тут есть немало честных
и даровитых тружеников науки, но не они, а сплетники и интри-
ганы задают здесь тон и заправляют всеми делами»8. Натомість
О.Деревицький, хоч і зазначав, що «удобства жизни здесь не-
сравнимо лучше чем в Харькове», але був незадоволений доро-
говизною життя та великою кількістю євреїв: «отрицательну
сторону Одессы составляют именно ее обитатели – разумеется в
массе. Я не принадлежу к числу непримиримых юдофобов, но
нельзя сказать, чтобы иерусалимские дворяне были близки мо-
61
ему сердцу. А сколько их здесь, Бог мой! Евреи в купальнях,
евреи в ресторанах, в полиции, на почте, на базаре, улице, в ма-
газинах, на бульварах, за стеною нашей квартиры! И как доста-
ется бедному нашему языку – нашему прекрасномув языку,
здесь в Одессе! Сюдою (сюда), столяр, пересыпь, блудить (блу-
ждать). Я хотел в справочной конторе взять няню для детей из
уроженок великороссийских губерний, но таковой не нашлось, и
мы взяли немку. А одесская пресса! – все пересыпано иудаиз-
мами. Жидки заполонили местную печать и сообщили ей свой-
ственный их натуре характер юркости, назойливости, трусливо-
го нахальства и самодовольной пошлости».
Ці характеристики Одеси та НУ загалом збігаються з вра-
женнями академіків І. Ягича та Н. Кондакова. Привертають ува-
гу й характеристики колег-одеситів. Так, про М.Попруженко
О.Деревицький писав: «это человек скромный, трудолюбивый,
сознающий свои недочеты, чуждый нахальству и шарлатанства,
но все же подчас невежество его поразительно. При том упорст-
ве труда, которым он отличается, можно впрочем надеяться, что
он еще будет много учиться и в конце концов с честью займет
то место, которое ему указывается самим кругом его занятий».
Дещо згодом він він зауважував, що М.Попруженко не хапає з
неба зірок, але є старанним викладачем, знаючим та корисним».
Учня Г.Перетятковича О.Белюгова він атестував як «человека
очень робкого, застенчивого и не умеющего показать товар ли-
цом, трудолюбивого и знающего, но не даровитого». Після поїз-
дки до Криму, у О.Деревицького залишились позитивні вражен-
ня від діяльності ТВАК, її музею та бібліотеки, які він вважав
кращими, ніж в ОТІС. Він виділяв діяльність А.Маркевича та
Ф.Лашкова, які «вносят большое оживление и успевают почти
из ничего созидать многое»9.
З одеського боку найактивнішим у налагодженні співпраці
з академіками був професор кафедри руської історії НУ у 1896–
1919 рр. І.Линниченко. Захист магістерської дисертації в С.-
Петербурзі, викладання наприкінці 1880-х – першій половині
1890-х рр. у Московському університеті, активна участь у жур-
налах, товариствах та з’ їздах забезпечили науковцю знайомство
62
з майже усім цвітом гуманітраного «крила» АН: О.Лаппо-
Да/нилевським, О.Шахматовим, А.Куніком, О.Веселовським,
Ф.Коршем, В.Міллером, О.Орешніковим, М.Богословським,
М.Сперанським, І.Ждановим, П.Уваровою та ін. Особливо теп-
лими І.Линниченко вважав свої відносини з О.Шахматовим10. Ви-
сока оцінка О.Шахматовим одеського колеги відбилась в одному
з його листів, в якому він привітав бажання І.Линниченка видати
свій курс з історіографії, вважаючи, що «Вам едва ли не единст-
венному из наших историков, может удаться составление обзора
западноевропейских источников с критической их оценкой»11.
Перебуваючи в Одесі, І.Линниченко підтримував контакти
з пітерськими та московськими істориками шляхом частих від-
ряджень та листування. Важливою складовою змісту листів бу-
ли не лише педагогічні та приватні справи, наукові плани, але й
осмислення шляхів розвитку академічної науки. Ще перебуваю-
чи у Москві, 9 травня 1889 р. у листі до новопризначеного пре-
зидента АН великого князя Костянтина Костянтиновича І.Лин-
ниченко висловлював впевненість, що тепер АН набуде справді
національно російського характеру, покінчить з засиллям нім-
ців. І.Линниченко вважав, що АН потребує реформ та обіцяв
підтримку російських науковців. Він запевняв, що пише не як
людина пов’язана з АН, але лише як скромний російський нау-
ковець, для якого дороги російська наука та російське життя: «я
слишком люблю нашу науку, нашу бедную Русь, мне больно и
обидно презрительное к ним отношение»12. У 1898 р. І.Линни-
ченко надіслав до АН записку про заснування критико-
бібліографічного журналу з оглядом видань з руської історії та
літератури13. У 1916 р. він піднесено зустрів ініціативу видання
«Русского исторического журнала», надіславши в редакцію 500
рублів14. У грудні 1917 р. він вже обіцяв В. Бенешевичу пожерт-
вувати 1 тис. рублів на видання цього нового історичного часо-
пису АН15. Іноді він жертвував в бібліотеку АН цінні рукописи.
Єдиний з південноукраїнських істориків він брав участь у підго-
товці академічних збірників: про Болеслава-Юрія ІІ та листу-
вання А.Куніка та П.Бруна. Світ побачив лише перший проект16.
Здебільшого цим двом проектам було присвячено листування
63
І.Линниченка з О.Лаппо-Данилевським. Свої особисті зв’язки
І.Линниченко використовував для торування шляху у вищий
науковий світ своїм учням – Б.Вахевичу, С.Аваліані, В.Арна-
утову, А.Флоровському.
У листах до академіків І.Линниченка цікавив передусім
моральний аспект розвитку науки. Так, у листі до В.Ламан-
ського він заперечив можливість надання академічної премії
О.Петрову лише за громадські заслуги, адже тоді постраждають
інтереси науки17. Докладніше І.Линниченко висловивився у лис-
ті до О.Шахматова 24 грудня 1899 р.: «АН не может быть вер-
ховным научным трибуналом и безапелляционно стоять во гла-
ве научного движения, у его руля. Примеры Французской Ака-
демии, да и нашей достаточно это опровергают. У нас есть Уни-
верситеты, масса ученых обществ, крупных ученых, стоящих
вне академии и всей совокопностью последних, а не А. опреде-
ляется наше научное движение. Т.о. роль А. была бы иная; я бы
назвал ее – научно-благотворительной и научно-поощритель-
ной. В первом отношении роль А. состоит в материальном обес-
печении выдающихся ученых, жалованье А-ка дает ученому
возможность сосредоточить свои силы исключительно на одной
научной деятельности. Во 2-ом отношении А. должна бы иметь
возможность с одной стороны поддерживать или предприни-
мать крупные научные предприятия. Но теперь А. считает себя
научно-административным учреждением. За звание академика
А. требует определенных административных обязанностей…
Личные отношения, узко-административные цели, даже власт-
ные рекомендации нередко определяют выбор академиком».
Ілюструючи свої тези, він зазначав, що академіками не є
В.Антонович, В.Іконников, В.Ключевский18. Рефлексуючи над
думками колеги, О.Шахматов зауважив: «В Ваших отзывах о
членах-корреспондентах, нами избранных, много справедливо-
го. Но назовите пожалуйста Вы настоящих деятелей в области
литературы и языка, которых мы не знали. Безлюдье страшное, а
на безлюдьи и Фома дворянин»19. З огляду на історіографічну
репутацію І. Линниченка, виглядає несподіваним його заклик до
О.Шахматова у 1914 р. аби АН захистила опального М.Грушев-
64
ського. Проте знамените українофільство О.Шахматова мало
певні межі, традиційні для російського лібералізму. У грудні
1917 р. у листі до І.Линнниченка О.Шахматов проклинав
Центральну Раду і, отже, свого товарища М.Грушевського20.
Окрім І. Линниченка, значною активністю у налагодженні
зв’язків з членами АН відзначався німецький археолог, декан
історико-філологічного факультету НУ та провідний діяч ОТІС
Е.фон Штерн. Найжвавіше листування він підтримував з
П.Уваровою та В.Латишевим. Головним чином, предметом об-
говорення були археологічні розкопки та підготовка археологіч-
них з’ їздів. Зокрема, у процесі підготовки до Чернігівського ар-
хеологічного з’ їзду (1908 р.) П.Уварова розглядала Е.фон Штер-
на як спеціаліста, який зможе протистояти «українофільській
пропаганді». Про високу оцінку з боку П. Уварової свого колеги
свідчить те, що вона гаряче переконувала його не залишати Ро-
сійську імперію після відставки з НУ21.
У процес співпраці і, зокрема, листування з російськими
академіками були залучені й позауніверситетські одеські істо-
рики, про що, зокрема, свідчить біографія сходознавця та крає-
знавця, викладача одеських середніх навчальних закладів, члена
ОТІС, П.Юрченка. Після його смерті в його особовому архіві
О.Маркевич виявив листи Ф.Буслаєва, А.Бичкова, М.Васильєв-
ського та О.Уварова22.
У Криму безумовними лідерами у налагодженні зв’язків з
російськими академіками були провідні кримські історики
А.Маркевич та О.Бертьє-Делагард, К.Косцюшко-Валюжинич.
Коло зв’язків, зокрема, листування цих істориків з російськими
академіками було приблизно однаковим: П.Уварова, О.Ореш-
ніков, В.Латишев, Н.Кондаков, Ф.Успенський, С.Платонов,
О.Спіцин23. Важливим питанням, що обговорювалося у низці
листів, була інціатива А.Маркевича та І.Линниченка щодо орга-
нізації археологічного з’ їзду у Криму. У Херсоні співробітницт-
во та листування з Б.Фармаковським налагодив В. Гошкевич,
завдяки чому фонди Херсонського міського музею старожитно-
стей Херсонського краю та витончених мистецтв (1911–1923)
поповнилися цінними знахідками з розкопок Ольвії.
65
Прямий контакт між південноукраїнськими істориками та
членами АН відбувався під час археологічних та історичних
з’ їздів, відряджень. Так, під час Одеського археологічного з’ їзду
1884 р. делегатами від АН були А.Бичков та І.Ягич. У 1912 р.
голова ІФТ С. Вілінський представляв товариство в урочистому
засіданні АН24. У травні 1915 р. одесити І.Линниченко, Є.Трифі-
льєв, О.Шпаков разом з С.Платоновим та М.Любавським взяли
участь у з’ їзді професорів кафедр руської історії та права у Мос-
ковському університеті.
Важливе значення для зростання реноме південноукраїн-
ської історичної науки мало винагородження академічними
преміями одеських істориків. Вперше після А.Скальковського
25 вересня 1880 р. академічною, 23 Уварівською, премією був
нагороджений доцент кафедри загальної історії НУ, візантініст
Ф.Успенський за докторську дисертацію «Образование второго
Болгарского царства» (1879). Через 10 років доцент кафедри
слов’янської філології О.Кочубинський став одним з перших
лауреатів Макаріївської премії за відгуком свого колишнього
колеги в НУ І.Ягича25. Видатною подією в південноукраїнсько-
му історіографічному процесі слід визнати тему преміальної
праці О.Кочубинського: дослідження слов’янознавчої діяльності
гуртка російських вчених, об’єднаних у першій половині
ХІХ ст. в Російській Академії, – зародку другого відділення
(«русского языка и словесности») АН. Таким чином, О.Кочу-
бинський був автором унікального у місцевому історіографіч-
ному середовищі академікознавчого дослідження.
У 1894 р. професор кафедри церковного права НУ О.Ал-
мазов отримав премію митрополита Макарія за видану в Одесі
трьотомну працю «Тайная исповедь в Православной восточной
церкви: опыт внешней истории». Цю працю він захистив як док-
торську дисертацію. У тому ж 1894 р. на Пушкінську премію
АН без успіху претендував одеський юрист та історик А.Лонгі-
нов26. Однак це було прелюдією для найбільшого успіху одесь-
ких істориків на зламі століть. У 1900 р. професор О.Кочубин-
ський був нагороджений за відгуком В.Ламанського 42 премією
графа Уварова за монографію присвячену ґенезі «східного пи-
66
тання» в політиці Російської імперії27. Таким чином, одеський
славіст став першим і єдиним з одеських істориків лауреатом
відразу двох престижних академічних премій.
29 грудня 1915 р. фундаментальну працю професора кафе-
дри історії християнської церкви НУ О.Доброклонського про
життя одного з найвидатніших візантійських церковних діячів
Феодора Студійського28 було нагороджено премією Ахматова,
але за відсутністю грошей автор отримав почесний відгук29.
У 1916 р. Уварівську премію за свою магістерську дисертацію
«Состав Законодательной комиссии 1767–1774 гг.» отримав
учень І.Линниченка, екстраординарний професор кафедри русь-
кої історії НУ А. Флоровський.
Інший вихованець І.Линниченка, С.Аваліані через небла-
гонадійність так і не зміг розпочати викладання ані в НУ і був
змушений задовольнитися лише статусом вчителя одеських гім-
назій. Тим важливішим для С.Аваліані було те, що 5 травня
1915 р. комісія АН з проведення 57 Уварівського конкурсу
у складі О.Шахматова, О.Лаппо-Данилевського, М.Дьяконова,
В.Перетца, О.Соболевського, В.Латишева вирішила надати пре-
мію саме йому за трьотомну працю «Крестьянский вопрос в За-
кавказье» (1911–1913). За відсутністю коштів С.Аваліані отри-
мав почесний відгук. Спочатку рецензування було доручено
економісту та статистику О.Кауфману та сходознавцю М.Мар-
ру. Однак останній відмовився, вказавши заміну в особі приват-
доцента Петроградського університету І.Джавахова (Джавахіш-
вілі). О.Кауфман вважав недоліком праці С.Аваліані «решитель-
ное преобладание элемента повествования и даже пересказа над
элементом исследования, анализа, недостаток исторической пер-
спективы, иногда – выводов, основанные на недостаточных дял
обоснования вывода суммарных данных; в главной части книги
– система размещения материала, затрудняющая чтение и ме-
шающая читателю составить себе целостное предстваление по
каждому из затронутых крестьянскою реформою вопросов;
наконец, – внешняя неотделанность изложения». Однак, на його
думку, це не применшувало головної позитивної сторони роботи
– використання та оприлюднення великого комплексу нових
67
джерел. І.Джавахов вважав недоліком праці «некоторую неосве-
домленность автора в печатных источниках». Водночас, він на-
голошував, що «главная задача, основные вопросы изучены ав-
тором такою тщательностью и обстоятельностью, что перед чи-
тателем встает полная картина крестьянской реформы в Гру-
зии»30. До високої оцінки АН приєднався Московський універ-
ситет, який нагородив С.Аваліані премією ім. Ю.Самарина. Ці
події зумовили обрання грузинскього історика приват-доцентом
Петроградського університету. Цей факт піднесено зустріли
одеські журналісти, один з яких зазначав, що Симона Лукича
«знают и ценят в Петрограде и Москве – там, где как общеизве-
стно, к ученой Одессе и ученым из Одессы относятся, если не с
большой предвзятостью, то, во всяком случае, ой-ой-ой, как су-
рово, и куда далеко не любого пускают»31.
За дорученням АН, декілька одеських істориків рецензу-
вали твори, що були висунуті на здобуття академічних премій.
У 1907 р. І.Линниченко рецензував працю О.Петрова про Закар-
паття, висунуту на 12 премію митрополита Макарія. На думку
одеського професора, рецензована праця відзначалася слабкістю
методологічної бази та висновків. Робота О.Петрова дала привід
І.Линниченко висловити свою позицію щодо розмежування по-
нять народ, нація, плем’я, національність. Він вважав, що плем’я
є етнографічним поняттям, тоді як нація, національність – куль-
турно-історичними. Посилаючись на Е.Мейера, він додавав, що
нація є відносно пізнім історичним явищем32. Окрім цього, він
готував рецензії на твори В. Лянскоронського та Л.Падалки, але
вони були зняті з конкурсу і історик опублікував їх пізніше в
«Известиях» ОБТ.
У 1918 р. АН призначила учня І.Линниченка А.Флоров-
ського рецензентом монографії Г.Максимовича «Выборы и на-
казы в Малороссии в Законодательную Комиссию 1767 г., ч. 1.
Выборы и составление наказов» (Нежин, 1917), що була висуне-
на на 60 Уварівський конкурс. У листі до С.Ольденбурга від 29
листопада 1917 р. А.Флоровський писав, що вважає за свій ви-
сокий обов’язок виконати доручення РАН. Він представив до-
кладну і здебільшого прихильну рецензію на твір Г.Максимо-
68
вича33. Однак премія Г.Максимовичу не була надана. Натомість
А.Флоровському було висловлено глибоку подяку та надано
золоту медаль. Однак у зв’язку зі складними обставинами ме-
даль було замінено на грошову винагороду.
Як найважливішу подію в історії співробітництва півден-
ноукраїнських істориків з АН слід розглядати їх обрання спів-
робітниками АН. Першим після А. Скальковського у 1873 р. це
почесне звання отримав історик церковного права, професор
кафедри канонічного права НУ О.Павлов. У 1893 р. напередодні
від’ їзду з Одеси до Константинополя членом-кореспондентом
АН було обрано Ф.Успенського. У 1894 р. аналогічний статус
отримав О. Кірпічников, який ще чотири роки потому викладав
в НУ. Зрештою, 20 листопада 1913 р. у члени-кореспонденти
історико-філологічного відділення АН разом з Б.Тураєвим з ре-
зультатом 9 – за, 1 – проти було обрано І.Линниченка. У відгуку
М.Дьяконова, М.Янжула та О.Лаппо-Данилевського, зокрема,
зазначалося, що «после В.Антоновича немало способствовал
оживлению интереса к Южной и Юго-Западной Руси один из
его преемников И. Линниченко». Академіки знайшли за потріб-
не відзначити і значні педагогічні заслуги одеського професора,
велику роль у заснуванні та становленні ОБТ.
Низка російських істориків – академіків та членів-
кореспондентів АН – у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
була обрана членами одеських історичних товариств. Найбільш
презентабельним було ОТІС, членами якого були обрані П.Ува-
рова, А.Бичков, І.Забєлін, Д.Ровінський, Д.Кобеко, І.Помялов-
ський, І.Цветаєв, В.Ернштедт, Ф.Корш, В.Дружинін, Л.Нідерле,
В.Тізенгаузен, В.Латишев, Н.Попов, М.Веселовський, І.Ягич,
І.Срезневський, В.Ламанський, В.Васильєвський, Д.Айналов,
О.Орешніков, М.Ростовцев. Додамо, що почесним членом ОТІС
був поет, президент АН, великий князь Костянтин Костянтино-
вич. Частина з них була обрана у члени ще не маючи академіч-
ного звання. Почесними членами ІФТ було обрано академіків
П.Нікітіна, В.Латишева, С.Платонова та П.Лаврова. І після
від’ їзду з Одеси членами ІФТ залишались Ф.Успенський та
Ф.Корш. Особисті зв’язки І.Линниченка зумовили членство в
69
ОБТ О.Веселовського, О.Лаппо-Данілевського, О.Шахматова,
П.Уварової та юриста О.Коні.
Позаяк ТВАК, як і інші архівні комісії, з’явилась завдяки
ініціативам АН, її зв язки з АН були дуже тісними. Вже у
1918 р. у звіті за 1917 р. кримчани скаржилися на те, що «лиши-
лись в это ужасное время поддержки, которую они всегда нахо-
дили в РАН, за которую всегда будут благодарны»34. Вже на-
прикінці діяльності ТВАК у 1922 р. у зв’язку з 35-річчям уста-
нови від РАН надійшла вітальна телеграма за підписом секрета-
ря АН С. Ольденбурга, в якій наголошувалося на заслугах комі-
сії у справі збереження спадковості традицій дореволюційної
науки та сьогодення35. Членами ТВАК були Д.Айналов, В.Бар-
тольд, М.Веселовський, О.Лаппо-Данілевський, М.Марр, О.Ореш-
ніков, С.Платонов, О.Спіцин, О.Шахматов, М.Ростовцев, О.Са-
мойлович, М.Ліхачов, О.Соболевський. Столичні члени не на-
лежали до найпомітніших діячів південноукраїнських історич-
них установ, проте внесок деяких з них був досить помітним,
головним чином, шляхом забезпечення обміну літературою та
публікації своїх статей. Так, В.Латишев опублікував на сторін-
ках «Записок» ОТІС 8 статей, М.Ростовцев – 2, О.Вікторов,
Ф.Зелінський, М.Веселовський, Б.Тураєв – по 1. Вже у статусі
члена-кореспондента та академіка АН Б. Фармаковський та
Ф.Корш опубліковали по одній статті. В «Известиях» ТВАК бу-
ли опубліковані 3 статті та замітки Д.Айналова, 8 – М.Веселов-
ського, 4 – В.Латишева, 2 – О.Орешнікова, 1 – С.Платонова,
М.Ростовцева, О.Спіцина, П.Уварової, О.Шахматова, 6 – О.Са-
мойловича. Частина статей була опублікована у збірках на честь
Е.фон Штерна та О.Бертьє-Делагарда.
Публікації в академічних виданнях були важливою фор-
мою співробітництва південноукраїнських істориків з АН в
останні десятиліття ХІХ – на початку ХХ ст. У 1873 р. О.Павлов
надрукував джерелознавчу працю «Наказной список по Стогла-
ву» у «Записках Академии Наук». Окрім згаданої рецензії,
І.Линниченко опублікував в «Известиях Отделения русского
языка и словесности» («ИОРЯС») резонансну полемічну статтю,
спрямовану проти трактування М.Грушевським грамот галиць-
70
кого князя Лева36. Зв’язки І.Линниченка відкрили шлях до цього
видання його учню В.Арнаутову та другу О.Маркевичу. Щопра-
вда, стаття останнього була суто мовознавчого характеру37.
В «ИОРЯС» опублікував свою історико-етнографічну працю
стипендіат НУ, а в подальшому класик української педагогічної
думки, О.Музиченко38. Особливою активністю відзначався
В.Істрин: під час свого перебування в Одесі (1897–1907) у «Сбор-
нике» і «Известиях» ОРЯС та «Византийском временнике» він
опублікував 8 історико-літературних та палеографічних статей39.
Значну активність у справі налагодження співпраці з АН
розвинув славіст, викладач НУ та директор Одеської публічної
бібліотеки М.Попруженко. В «ИОРЯС» та «Византийском вре-
меннике» він опублікував три візантинознавчі та болгаристичні
статті40. Завдяки контактам з діловодом ІІ відділення АН
П.Симоні М.Попруженко налагодив надходження періодичних
видань АН та праць академіків до бібліотеки. На початку ХХ ст.
він взяв участь у багатотомному проекті АН «Словаря совре-
менного русского литературного языка». У листі до П.Симоні
1906 р. М.Попруженко зазначав, що дуже пишається участю у
виданні АН, але неприємно вражений тим, що у 6 та 7 випусках
словника його назвали «А.И.Попруженко»41. Останніми у доре-
волюційний період серед південноукраїнських істориків свої
статті в «ИОРЯС» опублікували одеський історик та літературо-
знавець, викладач гімназій, В.Данілов та кримський історик
О.Бертьє-Делагард42. Більшість згаданих статтей можна тракту-
вати як українознавчі.
На сторінках візантинознавчого видання АН «Византийс-
кий временник» було опубліковано низку рецензій та статей
професорів НУ, історика церкви та археолога М.Красносель-
цева, О.Кірпічникова, В.Істрина, М.Попруженка та історика пра-
ва В.Сокольського. У передреволюційні роки АН прийняла до
друку велику працю історика права, професора кафедри русько-
го права НУ О.Шпакова «Історія секуляризації церковного май-
на у Новгороді за Івана ІІІ» (до 70 друкованих аркушів з 180
статистичними таблицями за рукописними матеріалами), але
вона так і залишилась у рукописі.
71
Діяльність північних та південних колег по «історичному
цеху» була об’єктом обопільної рецепції. В першу чергу про це
свідчать численні рецензії академіків та членів-кореспондентів
АН на праці південноукраїнських істориків43, некрологи, огляди
діяльності установ та товариств44. Так, С.Платонов використав у
своєму дослідженні про Бориса Годунова працю О.Шпакова, у
загальному курсі історії Росії відзначив високий рівень дисерта-
ції А.Флоровського45. Одним зі свідчень поваги академіків до
південноукраїнських істориків слід вважати прихильну статтю
М.Ростовцева про О.Бертьє-Делагарда у популярній енциклопе-
дії46. На урочистому засіданні ІФТ у 1905 р. його голова В.Істрін
з задоволенням констатував, що важливе значення видання то-
вариства «Летописи» неодноразово було візначено у «Византий-
ском временнике»47.
Рецензуючи праці членів АН, півдненноукраїнські істори-
ки найчастіше надавали огляди, уникаючи значної критики. На-
приклад, на засіданні ІФТ 28 квітня 1901 р. учень І.Линниченка
Б.Вахевич доповів на тему «Дослідження академіка О.О.Шах-
матова про руські літописи», в якій розповів про основні висно-
вки видатного історика щодо складу літописних зводів, методо-
логію його праць. Півдненноукраїнські історики часто демон-
стрували пієтет до своїх поважних колег шляхом влаштування
меморіальних засідань з відповідними публікаціями на сторін-
ках місцевих видань, надсиланням вітальних делегацій та від-
правлення делегацій і, зрештою, у приватному спілкуванні.
В ОТІС, ІФТ та ОБТ регулярно відзначали ювілеї чи вшануван-
ня пам’яті колег-академіків. І.Линниченко доповідав про зна-
чення діяльності М.Погодина, А.Куніка, В.Ключевського, М.Ко-
валевського, О.Павлова, П.Уварової; І.Некрасов – М.Тихонра-
вова; М.Попруженко – В.Ламанського; В.Сокольский та Є.Щеп-
кін – О.Павлова та В.Васильєвського; С.Аваліані – М.Марра та
В.Міллера; О.Шпаков – В.Ключевського. Окремо слід відзначи-
ти публікацію професором НУ В.Яковлевим в одному з томів
«Записок» ОТІС листів М.Погодіна до архієпископа Херсонсь-
кого та Таврійського Іннокентія, що, таким чином, започаткува-
ло вивчення питання про контакти академіків з діячами півдня
72
України48. Зазначимо, що у згаданих ювілейних статтях та некро-
логах це принципово важливе питання здебільшого оминалося.
На засіданнях ТВАК О.Маркевич виголосив доповіді про
І.Забєліна, великого князя Костянтина Костянтиновича, М.Весе-
ловського, О.Лаппо-Данилевського, М.Дьяконова, С.Платонова
(у 1919 р. вченого помилково було зараховано до числа помер-
лих у роки лихоліття), О.Шахматова, В.Латишева, В.Ключев-
ського, О.Лаппо-Данилевського; Д.Айналов – про С.Платоно-
ва, Вернадський Г. – С.Платонова та О.Лаппо-Данилевського;
Б.Греков – С.Платонова, О.Лаппо-Данилевського, М.Дьяконова;
І.Іванов – І.Помяловского; О.Назаревський – О.Лаппо-Данилев-
ського; Л.Моїсеєв – про 25-річчя наукової діяльності Б.Фарма-
ковського.
В особистих контактах південноукраїнські історики часто
наголошували на провідному значенні діяльності академіків для
своєї роботи. У 1909 р. В.Арнаутов скаржився О.Шахматову на
те, що у своїй роботі над літописами в Одесі він самотній і до-
давав, що «Ваши работы по летописному вопросу я всегда чи-
таю с величайшим интересом и в своих занятиях руководству-
юсь методом и принципами, положенными в их основание»49.
Даруючи примірник першого тому своєї праці «Крестьянский
вопрос в Закавказье» М.Ковалевському, С.Аваліані зробив дар-
чий надпис: «Максиму Максимовичу Ковалевскому, учителю и
наставнику в сфере научного познания Кавказа, от одного из
многих идейных учеников в знак безграничного поклонения и
уважения. С.Авалиані. Одесса 26/II. 1914 г.»50. Пізніше, на осно-
ві вивчення робіт М. Ковалевського з історії звичаєвого права
народів Кавказу, С.Аваліані написав у 1916 р. статтю «Заслуги
М.М.Ковалевского в изучении обычного права народностей
Кавказа».
Проте, історія взаємин південноукраїнських істориків та
академіків включає й випадки опонування. У 1889 р. спалахнула
гостра журнальна полеміка між Ф.Успенським та В.Васильєв-
ським51. І.Линниченко достатньо критично сприймав діяльність
В.Ключевського. У 1903 р. Є.Щепкін та деякі інші професори
НУ намагалися влаштувати на кафедру руської історії НУ
73
М.Рожкова. Вони заручилися позитивним відгуком В.Ключев-
ського, підкреслюючи академічний статус московського профе-
сора52. Однак це не зупинило І. Линниченка, який гостро роз-
критикував М.Рожкова, тим самим, вочевидь, піддавши сумніву
авторитет В.Ключевського. На відміну від М.Попруженка,
І.Линниченко дуже критично сприймав діяльність В.Ламансько-
го, про що яскраво свідчить його стаття 1915 р.53. Думку В.Ла-
манського про застарілість Слов’янських товариств не сприйняв
О.Маркевич54.
Політичні зміни 1920-х рр. призвели до деякої еволюції у
контактах між південноукраїнськими істориками та російськими
академіками. Як частина РСФРР, Крим отримав більші переду-
мови для співпраці з АН, тоді як інші південноукраїнські регіо-
ни мали переорієнтуватися на тісніше співробітництво з ВУАН
та на українознавчі дослідження. Дісно, у 1920-ті рр. Крим ви-
йшов на провідні позиції на півдні сучасної України у співпраці
з АН. Провідником цієї співпраці, як і раніше було ТВАК, яке у
березні 1923 р. було перейменовано у Таврійське товариство
історії, археології та етнографії (ТТІАЕ) на чолі з А.Марке-
вичем. ТТІАЕ діяло до 1931 р. Стратегія співпраці з АН зали-
шилась без змін. До складу ТТІАЕ було обрано сходознавців
І.Крачковського та І.Орбеллі, русиста Ю.Готьє та візантиніста
О.Васильєва. В.Бартольд, М.Марр та І.Крачковський були обра-
ні почесними членами. Особливістю ТВАК було велике пред-
ставництво російських орієнталістів, що відповідало специфіці
історичного значення Криму та важливості сходознавчого на-
прямку у роботі комісії. З переїздом до Криму у 1919 р. І.Лин-
ниченка та наданням звання академіка у 1927 р. С.Жебельову
потенціал товариства зріс, так би мовити, завдяки внутрішнім
ресурсам.
Як і раніше, між ТТІАЕ та АН відбувався обмін видання-
ми, на засіданнях товариства вшановували ювілеї (80-річчя
Ф.Успенського) та пам’ять видатних осіб, в тому числі спаплю-
жених радянською пропагандою емігрантів: О.Соболевського,
П.Уварової, І.Линниченко, Ф.Успенського, Б.Фармаковського,
В.Бартольда, Н.Кондакова. Продовжилася, хоча і меншою мі-
74
рою, практика публікацій статей та повідомлень академіків на
сторінках «Известий»: 2 – С.Платонова, 2 – С.Жебельова, 1 –
Д.Айналова. Аж 7 публікаціями відзначився член-кореспондент
АН Є.Петухов, колишній, колишій петербуржець, але на той
момент вже викладач Таврійського університету. У 1925 р.
ТТІАЕ привітала телеграмою АН з 200-річчям. У Москву та Ле-
нінград було делеговано Є.Петухова. 1 листопада 1925 р. Є.Пе-
тухов доповів членам товариства про урочистості, наголосивши,
що «торжествами была подчеркнута наша связь с недавним
прошлым и умственной культурой, из которой выросла совре-
менная наука. Торжества являются ярким событием для русско-
го ученого, просветом для провинциального научного работни-
ка, оживляющим его тягу к общественности». Значення свята
також підкреслив А.Маркевич55.
Тривали й контакти на індувідуальному рівні. Вже з Кри-
му І.Линниченко писав листи М.Богословському, О.Орешні-
кову, М.Сперанському, розповідаючи про свою педагогічну та
творчу діяльність, прохаючи посприяти йому у покращенні ма-
теріальних умов, допомогти учням. У 1925 р. І.Линниченко те-
леграмою привітав АН з черговим ювілеєм та висловловив на-
дію, що «из под пепла старой России снова поднимется вечно
чистое знамя науки»56. Однак його спогади про Д.Іловайського
не були прийняті до друку в академічному виданні і не лише
через брак коштів, але й через публіцистичність статті.
Значно більш успішним був досвід А.Маркевича. У 1925 р.
АН привітала А.Маркевича з приводу 70-річчя та 50-річчя його
наукової діяльності. Зокрема, академік І.Крачковський зазначав,
що: «можно смело сказать, что его труды и редактированные им
«Известия» представляет собой своеобразную энциклопедию по
истории и культуре Крыма, которая еще долго послужит путе-
водителем для всех исследователей края». 15 січня 1927 р.
А.Маркевич першим серед кримчан та останнім серед південно-
українських істориків ХІХ – першої половини ХХ ст. був обра-
ний у члени-кореспонденти АН СРСР по разряду історичних
наук за поданням С.Платонова та С.Крачковського57. Через рік
А.Маркевич «відплатив» академікам публікацією на сторінках
75
«Известий АН СРСР» першої в своїй творчості статті в академі-
чному виданні58.
Хоч і не так жваво, але й у 1920-ті рр. розвивалися контак-
ти між АН та одеськими істориками. На інституційному рівні
унікальним фактом було створення у 1926 р. Одеського відді-
лення Русько-Візантійської історико-словникової комісії АН, до
якої увійшли одесити А.Готалов-Готліб, С.Дложевський, Є.За-
горовський, П.Потапов та М.Болтенко. Вони мали взяти участь
у перевиданні словника Дюканжа та відновити вивчення Візан-
тії в Одесі59. 6 листопада 1925 р. Є.Загоровський написав листа
до голови Русько-Візантійської комісії РАН академіка В.Бе-
нешевича, в якому дякував за обрання його у члени цієї комісії
та доручення простудіювати візантійський аспект праці П.Бруна
«Черноморье», висловлював радість з приводу відновлення ча-
сопису «Византийский временник» та бажання надрукувати на
його сторінках свої роботи. Також історик просив надіслати йо-
му книгу М.Ростовцева «Скифия и Боспор»60. Є.Загоровському
доручили дослідити біографії одеських істориків, зокрема, віза-
нтологів, В.Юргевича, М.Мурзакевича, П.Бруна та В.Григоро-
вича61. Ці плани були реалізовані лише незначною мірою. Деякі
результати своїх студій він оприлюднив на засіданнях Одеської
комісії краєзнавців та у збірці ВУАН «Полуднева Україна»62. До
цього факту дотичне співробітництво одеських археологів
(С.Дложевського, М.Болтенко, В.Пора-Леонович, Г.Цомакіона),
зосереджених в археологічній секції Одеської краєзнавчої комі-
сії при ВУАН та Одеському археологічному музеї, з музеями та
археологічними комісями АН, головним чином, завдяки діяль-
ності члена археологічної секції Одеської краєзнавчої комісії
при ВУАН Б.Фармаковського. Співпрацю з цим вченим продо-
вжили й херсонці В.Гошкевич та Г.Крисин. На смерть археолога
відгукнувся у центральному українському сходознавчому ви-
данні одесит М.Болтенко63. Членом Центрального бюро крає-
знавства при АН з 1924 р. був С.Дложевський. Інфраструктур-
ний зв’язок з Одесою простежується також в ювілейному приві-
танні за підписом В.Істріна та В.Шишмарьова, що у 1926 р. АН
надіслала історику літератури В.Лазурському як найстарішому
76
руському англознавцю64.
Окрім згаданої публікації А.Маркевича серед південноук-
раїнських істориків у виданнях АН опублікували свої статті іс-
торик права І.Фаас та єгиптолог С.Доніч65. Єдиним фактом пуб-
лікації в одеських виданнях історико-літературно-філологічної
праці російського академіка є стаття В.Істрина у ІІ томі «Уче-
ных записок Высшей школы г. Одессы. Отдел гум.-общ. наук.»,
який був присвячений 30-річчю іншого колишнього одесита
академіка Б.Ляпунова66. У 1920–1930-х рр. останній продовжу-
вав підтримувати найтісніші стосунки зі своїми одеськими коле-
гами, зокрема, В.Лазурським, Є.Загоровським, О.Шпаковим,
М.Слабченко. У додатку до статті публікуємо до цього невідо-
мий слабченкознавцям лист видатного історика до свого колиш-
нього університетського викладача Б.Ляпунова. За духом він
схожий на листи 1920-х рр. М.Слабченка до І.Линниченка – сво-
го основного вчителя67. Лист допомагає встановити ще невідо-
мий факт теплих стосунків між науковцями, відбиває ставлення
одесита до О.Шахматова. Це не був єдиний факт листування
М.Слабченка з російськими академіками. У 1928 р. він написав
листа до С. Ольденбурга з проханням надійслати для Одеського
наукового товариства матеріали та спогади про філософа В.Ле-
севича. Особливо його цікавила інформація про журфікси у фі-
лософа, рукопис його опальної праці68. Однак, як писав М.Слаб-
ченко С.Єфремову, відповіді він так і не одержав69. Серед інших
фактів міжособових контактів південноукраїнських істориків та
членів АН у 1920-ті рр. слід відзначити короткотривале листу-
вання Є. Загоровського та Ф.Успенського у 1925 р.70 та подорож
у грудні 1925 р. С.Борового до Ленінграду, де він зустрічався з
візантіністом В.Бенешевичем, працював з каталогом єврейських
книг в Азійському музеї АН СРСР71. Якщо з Кримом у перші
пореволюційні роки була пов’язана біографія радянського ака-
деміка Б.Грекова, то з Одесою – у подальшому співробітників
АН істориків літератури Ю.Оксмана, Й.Троцького (Тронського),
І.Троцького і археолога С.Семенова-Зусера.
Отже, в історії відносин південноукраїнських істориків та
АН у другій половині ХІХ – у перших десятиріччях ХХ ст. спо-
77
стерігався взаємовплив, а не однобічний диктат північних сто-
лиць. Зміцнення контактів між південноукраїнськими історика-
ми та АН відбувалось не лише завдяки загальним закономірнос-
тям, але й дії особистого чинника. На всіх етапах періоду між-
особистісні відносини переважали над інституційними. Зокрема,
слід відзначити найвагоміший внесок у розвиток налагодження
контактів серед російських академіків родини Уварових,
В.Латишева, С.Платонова, Н.Кондакова, Ф.Успенського, серед
південноукраїнських істориків – А.Маркевича, О.Бертьє-Дела-
гарда та І.Линниченка. В історії інфраструктурних зв’язків най-
важливішу роль відіграли товариства історико-етнографічного
профілю – ОТІС та ТВАК/ТТІАЕ, а з боку АН – історико-
філологічне відділення та відділення російської мови та словес-
ності. У цих контактах яскраво відбилася одна з провідних рис
тодішньої гуманітаристики – тяжіння до міждисциплінарності.
Загалом, за рівнем інтенсивності співпраці з російською акаде-
мічною елітою та структурами Південна Україна перебувала на
приблизно однаковому рівні з Правобережною.
Додаток
СПБ ФАРАН. – Ф. 752. – Оп. 2. – Спр. 288. – 2 арк.
Лист М.Слабченка до Б.Ляпунова
Глубоко уважаемый Борис Михайлович!
Очень признателен Вам за память обо мне. Здоровье мое,
слава Богу, совсем восстановилось, а дух по-прежнему остается
смятенный. И смятение это об’ясняется глубочайшей изверен-
ностью в людей. Уже голодный год сильно обнажил людскую
душу. Колоссальная масса представилась в таком неприглядном
виде, что жуть взяла. Судите, насколько велико было мое потря-
сение потому, что я ведь истор. материалист, в жизни бывал не
столько на коне, сколько под конем, всю компанию провел, во
время междоусобицы и разрухи потерял множество близких
людей. Но ничто меня так не потрясло, как утеря человеком
78
людского облика. Да, я хорошо знал, что ученый представляется
зарницей, которая трепеща, освещает сразу глубокие дали. А вот
Вы уехали в Россию – и нет зарницы, ученого и человека сразу,
нет, понимаете, с Вашим отсутствием человека, присутствие
которого освежало и бодрило, как легкий ветерок в жгучие жа-
ры. Остались чиновники, слепые музыканты, которым все равно
что играть, лишь бы платили! И поведешь скорбными очами и в
тоске крикнешь: «батьку, де ти?» А в ответ слышишь жужжа-
ние: «чего прикажете». Мятусь, злобно протестую. Не знаю, над
кем иронизирую, над иными, над своей обокраденной верой в
человека. Ну-да, я, конечно, добросовестно буду вести свою
ученую работу, ведь я тоже ученый хотя и маленький, не чувст-
вую себя каким-то эмигрантом. Но долго-ль смогу работать? Рад
был бы и не выздоравливать. Какая насмешка! На Пасху был
при смерти – уцелел, на Петра и Павла умирал – уцелел. Но ка-
кой от этого толк? Стоило ль уцелевать во время войны и рево-
люции, стоило ль жить 42 года, чтоб придти к выводу, что Ля-
пуновы и Шахматовы зарницы, а вокруг них непроглядная еги-
петская ночь? Ужасно! И, вот Вам крест святой, только и жив
что зарницами. Без них руки на себя наложил бы! Посему може-
те себе представить, как тяжело мне было узнать о Вашем
от’езде из Украины. Теперь уж у нас нет трепетного света, и си-
явшего, и гревшего нас. И не будет, дорогой мой учитель и по-
следний богатырь науки. Прощайте и простите.
Ваш М. Слабченко
6. ІX. 1924
___________
1 Стельмах С.П. Інтеграційні процеси в європейській історичній науці
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2005.
– № 5. – C. 28–39.
2 Басаргина Е.Ю. Императорская Академия наук на рубеже XIX–XX
веков. – М., 2008. – 656 с.
3 Див. праці А.А.Непомнящего: К вопросу об исследовании Крыма
российскими востоковедами // Востоковедный сборник / Таврический эколо-
79
гический ин-т, фак-т востоковедения. – Симферополь, 1999. – Вып. 3. – С. 39–
52; О роли Н.И.Веселовского в изучении истории и этнографии Крыма (по
материалам архивов Москвы и Санкт-Петербурга) // Архівознавство.
Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.,
1999. – Вип. 1: Архів і особа.– С. 182–191; Крым в научном наследии академи-
ка А.Н.Самойловича // Самойлович А.Н. Избранные труды о Крыме. – Симфе-
рополь, 2000. – С. 8–18; Научная деятельность А.В. Орешникова в контексте
изучения Крыма в конце ХІХ – первой трети ХХ века // Гуманітарний журнал.
– Дніпропетровськ, 2000. – № 2 (6). – С. 20–25; Наукова спадщина Василя Лати-
шева: досвід кримознавчої біобібліографії // Наукові праці Національної бібліо-
теки України імені В.І. Вернадського. – К., 2001. – Вип. 7.– С. 417–426 та ін.
4 Новікова Л. «История Новой Сечи или Последнего Коша Запорож-
ского» А.А.Скальковского на Демідівському конкурсі Петербурзької Академії
наук // Чорноморська минувщина. – Вип. 2. – Одеса, 2007. – С. 97–108.
5 Маркевич А.И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийско-
го университета: Историческая записка и академические списки. – Одесса,
1890. – С. V–VI.
6 Попруженко М.Г. В.И.Ламанский // Записки Одесского общества ис-
тории и древностей (ЗООИД). – Т. 32. – 1916. – С. 88–107.
7 Відділ рукописів Російської національної бібліотеки (ВР РНБ). –
Ф. 608. – Оп. 1. – Спр. 666. – 4 арк.
8 ВР РНБ. – Ф. 608. – Оп. 1. – Спр. 1038. –Арк. 46–47.
9 ВР РНБ. – Ф. 608. – Оп. 1. – Спр. 743 – Арк. 62–63, 81, 98–99, 129–
130, 164, 168.
10 Малоизвестная статья И.А.Линниченко «Памяти Алексея Александ-
ровича Шахматова» // Филимонов С.Б. Интеллигенция в Крыму (1917–1920). –
Симферополь, 2006. – С. 204.
11 Державний архів Одеської області (ДАОО). – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр.
457. – Арк. 40.
12 ДАОО. – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 195. – Арк. 1.
13 С.–Петербурзька філія архіву Російської академії наук (СПБ
ФАРАН). – Ф. 95– Оп. 2.– Спр. 525. – Арк. 62.
14 Російський державний архів літератури та мистецтва. – Ф. 305. –
Оп. 1. – Спр. 488. – Арк. 15; СПБ ФАРАН. – Ф. 113. – Оп. 3. – Спр. 223. –
Арк. 26–27.
15 СПБ ФАРАН. – Ф. 331. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 15.
16 Болеслав-Юрий ІІ, князь всей Малой Руси: Сборник материалов и ис-
следований. – СПБ: Тип. Император. АН, 1907. – 334 с.
80
17 СПБ ФАРАН. – Ф. 35. – Оп. 1. – Спр. 859. – Арк. 1.
18 СПБ ФАРАН. – Ф. 134. – Оп. 3. – Спр. 849. – Арк. 12–14.
19 ДАОО. – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 457. – Арк. 11.
20 ДАОО. – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 458. – Арк. 1.
21 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вер-
надського. – Ф. V. – Спр. 2496. – Арк. 1.
22 Маркевич А. Петр Осипович Юрченко // ЗООИД. – Т. 15. – Одесса,
1889. – С. 883.
23 Непомнящий А. Арсений Маркевич. Страницы истории крымского
краеведения. – Симферополь, 2005. – 432 с.; Непомнящий А.А. Александр
Львович Бертье-Делагард: библиографические штудии // Боспорские исследо-
вания. – Вып. V. – Симферополь–Керчь. – 2004. – С.476–494.
24 ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 556.
25 Ягич И.В. Отзыв о книге: Кочубинский А.А. Адмирал Шишков и
канцлер Гр.Румянцов. Начальные годы русского славяноведения. – Одесса,
1887–1888 // Отчет о 3 присуждении премий Макария. Приложение к LXIII
тому Записок ИАН. – № 3. – СПБ, 1890. – С. 114–128.
26 Владимиров П.В. Отчет о 10-м присуждении премий имени
А.С.Пушкина в 1894 г. // Известия отделения русского языка и словесности
АН (ИОРЯС). – 1897. – Т. 63. – № 16. – С. 35–74.
27 Ламанский В.И. Отзыв на книгу: Кочубинский А.А. Граф Андрей
Иванович Остерман и раздел Турции. – Одесса, 1899 // Отчет о 42 присужде-
нии наград гр. Уварова, 25 сентября 1900 г. – СПБ, 1900. – С. 9–12.
28 Доброклонский А.П. Преподобный Федор, исповедник и игумен
Студийский. – Ч. 1–2. – Одесса, 1913–1914.
29 ДАОО. – Ф. 45. – Оп. 4. – Спр. 1255. – Арк. 12.
30 СПБ ФАРАН. – Ф. 2. – Оп. 1–1913. – Спр. 40. – Арк. 12, 50, 59–60.
31 Москвич Н. Муж науки и госпожа совесть // Одесский листок. – 1917.
– 25 марта.
32 Линниченко И.А. Рец. на: Петров А.Л. Материалы для истории Угор-
ской Руси. – Спб, 1906 // Отчет о 12 присуждении ИАН премий митрополита
Макария в 1907 г. – СПБ, 1910. – С. 35–53.
33 СПБ ФАРАН. – Ф. 2. – Оп. 1–1917. – Спр. 26. – Арк. 28.
34 Филимонов С.Б. Интеллигенция в Крыму (1917–1920). – Симферо-
поль, 2006. – С. 30.
81
35 Филимонов С.Б. Хранители исторической памяти Крыма. – Симфе-
рополь, 2004. – С. 144.
36 Линниченко И.А. Грамоты Галицкого князя Льва и значение подлож-
ных документов как исторических источников // ИОРЯС. – Т. 9. – Кн. 1. –
1904. – С. 80–102.
37 Маркевич Отступления от грамматических правил в карточных играх
(посвящается В.Н.Б.) // ИОРЯС. – Т. 9. – Кн. 1. – 1904. – С. 359–365.
38 Музыченко А.Ф. История поселения и фонетические особенности го-
вора крымских болгар // ИОРЯС. – Т. ХІІ. – Кн. 2. – 1907. – С. 72–134.
39 Див. праці В. Істрина: Замечания о составе Толковой палеи. – СПБ.,
1898. – 160 с. (Сб. ОРЯС, LXV, № 6З); Один только перевод Псевдокаллисфе-
на, а древнеболгарская энциклопедия X в. – мнимая // Византийский времен-
ник (ВВ). – Т. 10. – Вып. 1. – 1903. – С. 1–30; Иверский список среднегрече-
ской Александрии // ВВ. – Кн. VI. – № 1. – 1899. – С. 91–130; Греческие списки
апокрифического мучения Даниила и грех отроков // Сборник ОРЯС. –
Т. LXX. – № 1. – 1901. – С. 1–18; Редакции Толковой Палеи, II. Взаимоотно-
шения полной и краткой Палеи в пределах текста Палеи Коломенской //
ИОРЯС. – Т. XI. – Кн. 1. – 1906. – С. 1–43; Редакции Толковой Палеи, III. Хро-
нографическая часть полной и краткой Палеи и «Хронограф по великому из-
ложению» // ИОРЯС. – Т. XI. – Кн. 2. – 1906. – С. 26–61; Редакции Толковой
Палеи, IV. Общие выводы // ИОРЯС. – Т. XI. – Кн. 3. – 1906. – С. 418–450;
Греческий оригинал так называемого болгарского перевода хроники Георгия
Амартола // ИОРЯС. – Т. XIII. – В. 1. – 1906. – С. 36–57.
40 Попруженко М.Г. Несколько замечаний о сочинениях Юрия Крижа-
нича // ИОРЯС. – 1897. – Т. 2. – Кн. 1. – С. 302–319; Попруженко М.Г. «Аба-
гар» (Из истории возрождения болгарского народа) // ИОРЯС. – 1905. – Т. 10.
– С. 299–258; Попруженко М. Славяне и Византия // ВВ. – 1915–16. – Т. 22. –
С. 253–280.
41 Відділ писемних джерел Державного історичного музею. – Ф. 37. –
Оп. 1. – Спр. 76. – Арк. 18.
42 Данилов В.В. «Киевлянин» М. Максимовича // ИОРЯС. – 1909 –
Т. 14. – Кн. 3. – С. 280–306; Бертъе-Делагард А.Л. Как Владимир осаждал Кор-
сунь // ИОРЯС. – Т. XIV. – Кн 1. – 1909. – С. 241–307
43 Пыпин А. Рец. на: Маркевич А.И. Григорий Котошихин // Вестник
Европы. – 1896. – В. 9. – С. 245–295; Истрин В.М. [Рец.]: Новые исследования
в области славяно–русской литературы. А. Д. Григорьев. Повесть об Акире
Премудром. Исследование и тексты. 1913; 2) С. Г. Вилинский. Житие св. Ва-
силия Нового в русской литературе, ч. 1. Исследование, ч. II. Текст жития.
Одесса, 1913 // Журнал министерства народного просвещения (ЖМНП). –
1914. – июнь. – С. 333–369; июль. – С. 179–208; Истрин В.М. А. В. Рыстенко
(некролог) // ЖМНП. – 1915. – Декабрь. – С. 51–60; Успенский Ф.И. Рец. на:
82
Доброклонский А.А. Преподобный Феодор, исповедник и игумен студийский
// ВВ. – 1915–16. – Т. 22. – С. 172–184.
44 Лаппо-Данилевский А.С. Доклад о деятельности некоторых губерн-
ских ученых архивных комиссий по их отчетам за 1904–1911 гг. // Известия
Императорской Академии Наук. – Серия VI. – СПБ, 1913. – № 2. – С. 84.
45 Платонов С.Ф. Полный курс лекций по русской истории // http:
//www. gumer. Info bibliotek_Buks/ History /Plat/_23.php
46 М.Р. [Ростовцев М.И.]. Бертье-Делагард А.Л. // Новый энциклопеди-
ческий словарь Брокгауза и Ефрона. – Т. 6. – СПб., 1916. – С. 234–235.
47 Пятнадцатилетие Историко–Филологического общества при Импера-
торском Новороссийском университете. – Одесса, 1905. – С. 31–32.
48 Яковлев В.А. Письма М.П.Погодина к Высокопреосвященству Инно-
кентию Архиепископу Херсонскому и Таврическому. 1847–1857 // ЗООИД. –
Т. 15. – 1889. – С. 808–828.
49 СПБ ФАРАН. – Ф. 134. – Оп. 3. – Спр. 60 – Арк. 2, 5.
50 Матиева А.Х. Библиотека М.М. Ковалевского в фонде Отдела редких
книг и рукописей научной библиотеки МГУ // http: // universitates. univer.
kharkov. ua /arhiv/ 2008_1 /matieva/ matieva. html
51 Успенский Ф.И. Византийские владения на северном берггу Черного
моря // Киевская старина. – Т. 25. – 1889. – № 5–6. – С. 253–294; Васильевский
В.Г. О построении крепости Саркела // ЖМНП. – 1889. – № 10. – С. 273–290;
Успенский Ф.И. Ответ на полемическую заметку В.Г. Васильевского // Киев-
ская старина. – 1889. – Т. 27. – № 12. – С. 604–621.
52 ДАОО. – Ф. 45. – Оп. 4. – Спр. 2552. – Арк. 98–99.
53 Линниченко И.А. Патриарх русского славяноведения (Владимир
Иванович Ламанский) // Голос Минувшего. – 1915. – № 2. – С. 244–253.
54 Маркевич А.И. Продолжать ли Одесскому благотворительному
обществу свою деятельность? // Отчет Одесского Славянского благотвори-
тельного общества Св. Кирилла и Мефодия за 1895 г. – Одесса, 1896. –
С. 89–98.
55 Филимонов С.Б. Хранители исторической памяти Крыма. – Симфе-
рополь, 2004. – С. 98–199.
56 Державний архів при Раді міністрів Автономної республіки Крим. –
Ф. 538. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 70.
57 Непомнящий А. Арсений Маркевич. Страницы истории крымского
краеведения. – Симферополь, 2005. – С. 416–417.
83
58 Маркевич А.И. Переселения крымских татар в Турцию в связи с
движением населения в Крыму // Известия АН СССР. Отдел гуманитарных
наук. – 1928. – № 4 – 7. – С. 375–405.
59 Бенешевич В. Русско-Византийская историко-словарная комиссия в
1926–1927 годах // Византийский временник. – Т. 25. – 1928. – С. 165.
60 СПБ ФАРАН. – Ф. 126. – Оп. 3. – Спр. 9/13. – Арк. 1–2.
61 Там само. – Арк. 5, 6, 7, 8.
62 Загоровський Є. Життя та діяльність В.І.Григоровича // Вісник Оде-
ської комісії краєзнавства при УАН. – Ч. 4–5. – Секція соціально – історична. –
1929. – С. 27–28.
63 Болтенко М. Б.В. Фармаковський [Некролог] // Східний світ. – 1928.
– № 6.
64 Відділ рукописних фондів Інституту української літератури ім.
Т.Шевченка – Ф. 183. – Спр. 521. – Арк. 12, 16.
65 Фаас И.Я. Рец. на: Егиазаров С.А. Исследования по истории армянс-
кого права публичного и частного. – К., 1919. – В. 1 / Государственный, обще-
ственный, хозяйственный и юридический строй Армении в Х–ХІІІ в. по над-
писям Ани и Ширака. – К., 1919 // Записки коллегии востоковедов при Азиат-
ском музее АН СССР. – Т. 1. – Л., 1925. – C. 482–500; Donič S. The Sarcophagus
of Ptahthru №3 of the History and Archaeology Museum of Odessa // Доклады
Академии Наук. – Серия В. – 1929. – № 8. – С. 149–151.
66 Истрин В.И. Иудейская война Иосифа Флавия в древнем славяно–
русском переводе // Ученые записки высшей школы г. Одессы (Отдел гумани-
тарно–общественных наук). – Т. II. – Одесса, 1922. – С. 27–40.
67 Музичко О.Є. Листи Михайла Слабченка до Івана Линниченка //
Київська старовина. – 2007. – № 2 (березень–квітень). – С. 130–146.
68 СПБ ФАРАН. – Ф. 208. – Оп. 3. – Спр. 541. – Арк. 1–2.
69 Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині (1882–
1952) / Упор. В.Заруба. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 141.
70 СПБ ФАРАН. – Ф. 116. – Оп. 2. – Спр. 473. – Арк. 1–2; Музичко О.Є.
Нові архівні джерела про діяльність одеських істориків Є.О. Загоровського та
М.Є.Слабченка у 1920-ті роки: зміст та джерелознавчий потенціал // Вісник
Одеського історико-краєзнавчого музею. – 2008. – № 6. – С. 80–88.
71 Боровой С. Воспоминания. – М.: Иерусалим, 1993. – С. 130–131.
|