Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова

У статті розглянуто особливості вивчення та рецепції римської історії VIII–I ст. до н. е. в антикознавчих студіях М. Драгоманова. Зроблено висновок, що дослідження М. Драгоманова з історії Риму вплинули на формування наукових і суспільно-політичних поглядів вченого, а також Лесі Українки та І. Ф...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Гарнага, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Історіографічні дослідження в Україні
Schlagworte:	Біоісторіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54692
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова / В. Гарнага // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 86-102. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54692
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-546922014-02-04T03:14:55Z Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова Гарнага, В. Біоісторіографія У статті розглянуто особливості вивчення та рецепції римської історії VIII–I ст. до н. е. в антикознавчих студіях М. Драгоманова. Зроблено висновок, що дослідження М. Драгоманова з історії Риму вплинули на формування наукових і суспільно-політичних поглядів вченого, а також Лесі Українки та І. Франка. In the article peculiarities of study and reception of Roman history VIII–I centuries B.C. in M. Drahomanov’s classical researches are highlighted. The author concludes that M. Drahomanov’s Roman classical studies influenced on formation of scientific and political views of M. Drahomanov, Lesya Ukrainka, I. Franko. 2011 Article Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова / В. Гарнага // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 86-102. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54692 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біоісторіографія Біоісторіографія
spellingShingle	Біоісторіографія Біоісторіографія Гарнага, В. Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті розглянуто особливості вивчення та рецепції римської історії VIII–I ст. до н. е. в антикознавчих студіях М. Драгоманова. Зроблено висновок, що дослідження М. Драгоманова з історії Риму вплинули на формування наукових і суспільно-політичних поглядів вченого, а також Лесі Українки та І. Франка.
format	Article
author	Гарнага, В.
author_facet	Гарнага, В.
author_sort	Гарнага, В.
title	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова
title_short	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова
title_full	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова
title_fullStr	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова
title_full_unstemmed	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова
title_sort	царський і республіканський рим в антикознавчих дослідженнях м.п. драгоманова
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Біоісторіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54692
citation_txt	Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова / В. Гарнага // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 86-102. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT garnagav carsʹkijírespublíkansʹkijrimvantikoznavčihdoslídžennâhmpdragomanova
first_indexed	2025-07-05T05:58:58Z
last_indexed	2025-07-05T05:58:58Z
_version_	1836785482257661952
fulltext	БІОІСТОРІОГРАФІЯ 86 Валентин Гарнага ЦАРСЬКИЙ І РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ РИМ В АНТИКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ М.П. ДРАГОМАНОВА Однією з найменш досліджених частин творчої спадщини видатного українського громадсько-політичного діяча і науко- вця М.П.Драгоманова є його праці з історії стародавнього світу. Причиною цього, на наш погляд, є те, що адекватний аналіз сходознавчої та антикознавчої спадщини вченого потребує фа- хових знань у різних галузях історичних наук (історіографія, методологія історичних досліджень, філософія історії, сходо- знавство, антикознавство), знання декількох іноземних мов. Не претендуючи на розв’язання цього надскладного завдання, автор хотів би зупинитися на найважливішому напрямку досліджень М.П.Драгоманова з історії стародавнього світу – романістиці. Аналіз української і російської історіографії засвідчує, що окремі аспекти означеної проблематики розглянуті у рецензіях В.О.Більбасова та В.І.Модестова1, спеціальних розвідках Х.Слю- саренка2, Г.Д.Зленка3, В.В.Ставнюка4, О.М.Петречка5, А.Ігнатьє- вої6, В.П.Гарнаги7, а також частково висвітлені у більш загаль- них антикознавчих працях В.І.Модестова8, О.В.Амфітеатрова9, В.П.Бузескула10, М.О.Машкіна11, В.С.Шиловцевої12, В.М.Щер- батюка13, Е.Д.Фролова14, В.О.Летяєва15, К.В.Вержбицького16 та ін. (не враховуючи авторів, які звертались до антикознавчих праць вченого для з’ясування його історичної методології і фі- лософських поглядів). Однак значна частина питань, до яких звертався М.П.Драгоманов у студіях з романістики, досі зали- шається поза увагою дослідників. Вищеназвані автори зосереджували свою увагу на працях Драгоманова з історії імператорського Риму, тоді як оцінка ви- датним вченим царського і республіканського періодів римської історії частково розглянута лише у публікаціях В.С.Шиловце- вої, яка вивчала погляди М.П.Драгоманова на причини кризи 87 республіканського ладу в Римі і встановлення принципату. До- слідниця критикувала праці Драгоманова з позицій класового та економічного детермінізму, вважаючи його позицію ідеалістич- ною. Вона справедливо вказувала, що погляди вченого «на істо- рію переходу від республіки до імперії у Римі … склалися … під великим впливом його політичних ідей»17. Автор вважала, що М.П.Драгоманов підкреслює негативні риси політичного устрою Римської республіки та «до деякої міри ідеалізує імперію», ігно- руючи «розвиток економіки, поширення рабства, зародження колонатних відносин, народно-визвольні рухи в римських про- вінціях». Причину цього вона бачила в уявленнях Драгоманова про закономірність і прогресивність історичного процесу, які він пов’язував «з розвитком органів управління і державного устрою»18. Хоча дослідження історії царського і республіканського Риму займали менше місця в антикознавчих студіях історика порівняно з добою принципату, їх аналіз дозволяє створити ці- лісне бачення антикознавчої спадщини М.П.Драгоманова й аде- кватно оцінити його внесок у розвиток романістики в Україні. Отже, метою даної розвідки є аналіз поглядів М.П.Дра- гоманова на історію Стародавнього Риму VIII–I ст. до н. е. та з’ясування їх місця і ролі у творчій спадщині історика. Об’єктом дослідження є праці М.П.Драгоманова з античної історії. Пред- метом дослідження є формування і розвиток поглядів М.П.Дра- гоманова на історію царського і республіканського Риму, мето- дологічні та історіософські засади цих поглядів, місце драгома- нівського бачення давньоримської історії VIII–I ст. до н. е. в йо- го творчості та в історії антикознавства в Україні. Хронологічні межі дослідження охоплюють 60-ті – 90-ті рр. ХІХ ст., тобто час створення Драгомановим його антикознавчих праць. Методоло- гічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктив- ності, поєднані із загальними і спеціальними методами науково- го пізнання: аналізу, синтезу, логічним, історичним, порівняль- ним і хронологічним. Інтерес до античної, зокрема римської історії, сформував- ся у Михайла Драгоманова ще під час навчання у гімназії. За- 88 вдяки талановитим вчителям та університетським викладачам, наполегливості, знанням класичних та декількох європейських мов він після закінчення Київського університету св. Володи- мира присвятив себе дослідженню і викладанню стародавньої історії (про формування вченого як антикознавця див. попередні розвідки автора19). До історії Стародавнього Риму VIII–I ст. до н. е. М.П. Драгоманов звертався у своїй дисертації pro venia legendi (на право читання лекцій в університеті) «Император Тиберий»20, магістерській дисертації «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит»21, у наукових статтях «О состоянии женщины в первый век римской империи»22, «Го- сударственные реформы Диоклециана и Константина Велико- го»23, «Палатинский холм в Риме по новейшим раскопкам (1847–1872)»24, «Положение и задачи науки древней истории»25, популярних виданнях «Рай і поступ»26 і «Заздрі боги»27 (тобто у переважній більшості своїх антикознавчих досліджень). Питання про методологію драгоманівських праць неодно- разово розглядалось у науковій літературі28 (переважно на осно- ві аналізу магістерської дисертації і статті «Положение и задачи науки древней истории»), тому ми коротко охарактеризуємо лише найважливіші для нас теоретичні засади, які визначали драгоманівське бачення історії царського Риму і республіки. Мету звернення вченого до історії царського і республікан- ського Риму можна охарактеризувати такими його словами: «за- хищаючи римську імперію від звинувачень і принижень, які здава- лись нам несправедливими, ми повинні були звернутись до аналізу також несправедливих піднесень республіки»29. На нашу думку, подібна мета історичного дослідження ставить під сумнів можли- вість зваженого підходу автора до аналізу історичного матеріалу. Власне і сам Драгоманов неодноразово підкреслював суб’єктив- ність висновків істориків і їх залежність від пануючих політичних, релігійних, етичних уявлень30. З іншого боку, він вважав, що засто- сування правильної методики і методології історичних досліджень забезпечує об’єктивність висновків дослідника. Основою розвідок з римської історії було широке викори- стання історико-порівняльного методу, у чому В.В.Ставнюк ба- 89 чить модернізацію історії31. Драгоманов виділяв спільні ступені історичного розвитку всіх індоєвропейських народів: 1) побут кантонально-патріархальний, із зародками монархії, аристокра- тії і жрецтва; 2) побут героїчний, коли монархія, аристократія і жрецтво висуваються більш чітко; 3) прагнення до розвитку державних відносин на основі монархії або аристократії, при цьому найчастіше військова або жрецька аристократія отриму- ють перевагу над монархією, після чого розпочинається бороть- ба нижчих верств суспільства проти вищих; 4) наслідком цієї боротьби стає встановлення монархії або демократичної респуб- ліки32. Відповідно до цієї схеми вчений порівнював царський Рим з добою Марбодів, Гензеріхів у германських народів, добою Кіра у персів; період ранньої республіки – з часами останніх Меровінгів або добою розпаду держави Карла Великого у фран- ків33. Крім того, Драгоманов вважав можливим пояснення фак- тів стародавньої історії через факти нової історії, і навпаки, оскільки «багато фактів новоєвропейської історії … при систе- матичному розподілі їх за ступенями розвитку, довелося б роз- містити не … нижче фактів давньої історії, а поряд з ними …, так як ці факти нової історії … відрізняються від фактів давньої історії тільки розмірами і складністю, а не сутністю. Такий па- ралельний огляд фактів давньої і нової історії підвищує інтерес і значення особливо історії класичних народів … паралельне вивчення фактів давньої і нової історії … повне користі і для давньої історії…»34. Драгоманівське бачення ранньої римської історії зумовле- не його розумінням прогресу людства. Історик вважав, що кож- ний народ у своєму розвитку проходить певні ступені, які орга- нічно змінюють одна одну. За Драгомановим, прогрес залежить від розумового розвитку народу, тобто, вслід за О. Контом, мис- литель бачив рушії поступу суспільства в духовній сфері. При цьому розвиток кожного народу залежить від поєднання бага- тьох внутрішніх і зовнішніх факторів, може уповільнюватись і пришвидшуватись залежно від обставин35. Відповідно до ево- люційної теорії Драгоманова, інститути давньої римської дер- жави розвинулись органічно, «а не від випадкового і зовнішньо- 90 го впливу троянських колоністів і різнокаліберної дружини, створеної Ромулами і Туліями. … перехід римської республіки в імперію не є результат впливу різних … зіпсованих осіб і зіпсу- вання народу римського, але відбувся під впливом нагальних потреб обширної країни…»36. Драгоманов запропонував власну періодизацію римської історії: «I) Рим – держава міська: спочатку патріархальна мона- рхія, потім патриціанська республіка, далі патриціансько-нобі- літанська; ІІ) римська держава територіальна: спочатку боротьба аристократичної держави з новою, потім перемога останньої і завершення її в систему державної опіки і монархічної центра- лізації»37. Вчений різко негативно оцінював гегелівсько-гердерівське розуміння прогресу38 та провіденціалістський підхід до римської історії, згідно якого, розуміючи римську історію «як зовнішній факт – завоювання світу і потім зруйнування Риму варварами, – звичайно і говорять, що перше було місією римської республіки, виконавши яку, вона, незважаючи на розвиток цивілізації, впала в агонію, перейшла в імперію і стала здобиччю варварів»39. Ра- зом з тим, для самого Драгоманова були характерні елементи провіденціалізму, оскільки він бачив історичну роль Римської республіки у «зовнішньому» (військово-політичному) об’єднан- ні цивілізованного світу і відкритті Західної Європи для елліно- східної цивілізації, тоді як роль імперії полягала у «внутрішньо- му» (юридичному і духовному) об’єднанні підкорених народів40. Драгоманов поділяв історію кожного народу на: «історію держави (внутрішню і зовнішню), історію цивілізації (переваж- но внутрішню), історію поширення ідей певного роду (власне зовнішню)». Найбільше значення має історія цивілізації, що охоплює мораль, побут, приватне життя41. Відносно Римської республіки це означало, що найважливішим було вирішення внутрішніх проблем, тоді як сенат зосередився на зовнішній, завойовницькій політиці. Дотримуючись думки про багатофак- торність історичного процесу, Драгоманов писав про взаємоза- лежність всіх сфер суспільного життя римлян42. 91 Описуючи римську історію VIII–I ст. до н. е., Драгоманов окреслив власне розуміння призначення суспільства і держави: «Будь-яке суспільство … прагне до можливого задоволення по- треб кожного члена … якщо певний устрій тримається, то тому тільки, що відповідає певним потребам суспільства, хоча б з де- яких сторін він був і гірше попереднього». Завданням історика є визначення суспільних ідеалів досліджуваної доби, можливос- тей їх реалізації для окремих індивідів і суспільства в цілому і причин існування такого ладу43. Метою існування держави проголошується «матеріальний і моральний розвиток особисто- сті», але на практиці часто посилення держави супроводжува- лось пригніченням свободи людини44. Застосовуючи такий під- хід щодо римської історії, Драгоманов зробив висновок про те, що царський, республіканський та імперський періоди необхід- но розглядати як самодостатні і рівноправні етапи еволюції римської державності, кожний з яких на свій час відповідав по- требам і ступеню розвитку суспільства45. На жаль, у конкретних прикладах автор не завжди залишався в межах такого підходу. Досліджуючи римську історію, вчений закликав критично ставитись до свідчень античних авторів, оскільки «давні анналі- сти майже не заглиблювались у внутрішні причини явищ, які вони описували», а також «не маючи ідеї про прогрес, дивились особливо безрадісно на сучасність й особливо ідеалізували ми- нуле»46. Такий погляд був причиною ідеалізації республікансь- кої доби авторами І ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. Їхнє бачення закріпи- лося в європейській історіографії доби середньовіччя і нового часу, що створила образ Римської республіки як зразка демокра- тії, патріотизму і політичної мудрості, хоча, на думку Драгома- нова, «ні демократії, ні свободи, ні справжньої політичної муд- рості ніколи не було в римській республіці, тим менше справед- ливості, а була тільки спритність в політичній інтризі, дійсно дивовижна військова стійкість і дійсно безприкладна зовнішня велич»47. У популярних книжках «Заздрі боги» і «Рай і поступ», на- писаних у 1890-ті рр., М.П. Драгоманов розвивав положення, висловлені в ранніх працях. На прикладі Овідія він доводив, що 92 для давніх авторів були характерні уявлення про суспільний ре- грес, моральний занепад людства, зокрема римського суспільст- ва48. У другій розвідці автор підкреслював консерватизм Горація щодо будь-яких суспільних нововведень49. Розраховані на широ- ку публіку, ці праці неодноразово перевидавались у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., на відміну від спеціальних антикознавчих до- сліджень Драгоманова, з яких була перевидана лише стаття «По- ложение и задачи науки древней истории», тому вони залиши- лись маловідомими навіть серед спеціалістів з античної історії. У магістерській дисертації Драгоманов погоджувався з думкою Т.Моммзена про те, що вся римська історія є процес інкорпорації переможених у середовище переможців: весь хід римської історії «від допуску Сервієм Тулієм плебса у військо до визнання права римського громадянства за всім вільним на- селенням імперії, … завершеного вже законодавством Юстиніа- на, складає одне органічне ціле. Головний зміст цього цілого полягає у поширенні на можливо більший простір громадянсь- кої рівності, а на багато менше в тому, який політичний устрій мала римська держава»50. Загальною рисою римської історії вчений вважав також те, що «римська конституція ніколи не піддавалась широкій реформі, а розвивалась шляхом угод, по- ступок, які ті, хто поступився, відразу намагались надолужити. Тому, незважаючи на велику кількість чиновників і установ, що розвивались у добу боротьби аристократії і царів, плебеїв і пат- риціїв, римська конституція в цілому була надзвичайно нероз- винута і залишалась за змістом абсолютно первісною»51. Відповідно до таких поглядів вчений трактував всю історію царського і республіканського Риму. Характеризуючи царський Рим, він писав, що «у цей час люди живуть у патріархальній про- стоті і рівності, під гегемонією патріархальних царів»52. На його думку, державний лад Риму за часів царів і доби влади патриціїв не зазнав кардинальних змін: «вигнання царів зовсім не було ре- формою в римській конституції: … сенат став сам остаточно ві- дати тими справами, в яких раніше він мав тільки дорадчу участь, та замість одного пожиттєвого царя стало двоє порічних»53. Вче- ний вважав, що подальше створення трибунату, зрівняння в пра- 93 вах плебеїв і патриціїв також суттєво не змінили стан справ, оскі- льки влада все одно залишалась в руках аристократії54. На нашу думку, такий підхід є очевидним спрощенням політичної еволю- ції римської державності протягом семисот років. На ранніх етапах римської історії аристократія відігравала позитивну роль, бо спочатку її «складали дійсно кращі люди; аристократизм дає розвиватись вищим потребам, розвиває пев- не благородство; в аристократії починає розвиватись особис- тість»55. З часом патриції узурпували державну владу, сенат був засобом управління і збагачення аристократії. Полісна ідеологія громадянських цінностей, політичної свободи і відданості вітчи- зні переважно обмежувалась патриціями і багатими плебеями, тоді як більшість плебеїв і провінціали фактично перебували у напіврабському становищі і мали низький рівень політичної сві- домості56. Автор писав, що «маси римського народу залишались до кінця республіки в глибокому неуцтві, із суто сільським сві- тоглядом, повним різного роду марновірств»57. Криза полісної ідеології, розвиток індивідуалізму призвели до боротьби арис- тократичних угрупувань за владу, маніпулювання демагогами низькою політичною культурою населення, що стало першою причиною падіння республіки58. Оскільки «давньоримський республіканський устрій скла- вся завоюванням», то проблема зрівняння у правах римських громадян і підкорених народів з часом вийшла на перше місце. На думку Драгоманова, саме небажання римської аристократії вирішити це питання законодавчим шляхом стало другою важ- ливою причиною громадянських війн і встановлення принципа- ту, які насильницькими методами досягли визнання прав прові- нціалів на участь у політичному житті Риму59. Окрім загального висвітлення римської історії VIII–I ст. до н. е., Драгоманов у своїх працях розглядав більш вузькі про- блеми. У статті «О состоянии женщины в первый век римской империи» він також зупинявся на питанні про сімейний лад і становище жінки в Римській республіці. Критикуючи погляди римських істориків і сатириків доби громадянських війн і ран- нього принципату щодо становища жінки в суспільстві і сім’ ї, 94 порушення моральних норм і стародавніх звичаїв, вчений вказу- вав, що ідеалом цих авторів був старий патріархальний лад. Він доводив, що у ранньому Римі сім’я була патріархальна – чоловік мав повну владу над жінкою і дітьми. Ідеалом дружини і дочки була хороша домогосподарка, здорова мати, вірна помічниця, але аж ніяк не вільна особистість. Таке становище сприяло роз- витку у жінок хитрості, впертості, дріб’язковості. За визнанням Ювенала, патріархальний лад тримався завдяки страху і біднос- ті60. Римські автори скаржились на моральну деградацію суспіль- ства, зруйнування патріархальної сім’ ї в останні роки республіки і в добу імперії. Драгоманов вважав подібні заяви перебільшени- ми, а ті негативні явища, що справді мали місце, на думку вчено- го, були спричинені попереднім рабським становищем жінки, тобто були тимчасовими побічними наслідками емансипації. Археологія Риму царської і республіканської доби була висвітлена у статті «Палатинский холм в Риме по раскопкам (1847–1872)». Автор присвятив увагу з’ясуванню походження назви «Палатин», розповіді про появу перших поселень на паго- рбі, найдавнішу релігію і легенди римлян, опису розкопок, знайдених пам’яток царського періоду і часів республіки (стіна Ромула, Луперкальська печера, ворота Porta Mugonia, храм Юпі- тера Статора, храм Кібелли, будинки заможних патриціїв ІІ–І ст. до н. е. та ін.). Це дослідження було результатом наукового від- рядження в Італію і базувалось на найновіших зарубіжних пуб- лікаціях та особистих спостереженнях, тому не втратило свого значення і зараз. Ранні антикознавчі праці М.П.Драгоманова викликали го- стру критику їхніх рецензентів, які вказували на суперечливість наукових методів автора, погане знання іноземних мов, праць класичних авторів, сучасної йому європейської історіографії, звинувачували у грубих помилках і навіть плагіаті. Дійсно, вче- ний не завжди послідовний у методах дослідження, викладі ма- теріалу, висновках, однак остаточний висновок щодо фактично- го змісту і наукової цінності праць Драгоманова можна зробити лише на основі детального аналізу наративних і епіграфічних джерел з історії Риму, використаних вченим, історіографії та 95 історико-політичної традиції трактування римської історії від пізньої античності до другої половини ХІХ ст., а також сучасного стану вивчення цих проблем. Очевидно, що таке завдання вихо- дить далеко за межі нашої статті, тому ми обмежимося окремими зауваженнями, що окреслюють проблему в загальних рисах. Проведене дослідження не підтверджує думку рецензентів В.О.Більбасова і В.І.Модестова про цілком плагіативний харак- тер дисертації М.П.Драгоманова «Император Тиберий»61 (до речі, самі ці історики не аргументували своє звинувачення). Порівняння дисертації Драгоманова з працями Г.Р.Зіверса й А.Штара показало оригінальність авторської концепції україн- ського історика. Хоча під час захисту магістерської дисертації «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит» Драгоманов не заперечив, що в його праці були окремі запози- чення з досліджень Ф.Лорана, Ч.Мерівеля, А.Тьєррі, які не су- проводжувались необхідними посиланнями62. Складність перевірки достовірності даних, наведених в антикознавчих студіях Драгоманова, ілюструє наступний при- клад. Під час захисту магістерської дисертації опонент україн- ського вченого видатний антикознавець В.І.Модестов, що отри- мав загальноєвропейське визнання завдяки своїм працям з ран- ньої історії Італії, досить категорично заявив, що дисертант для аналізу поглядів римського історика Саллюстія використовував його листи до Юлія Цезаря, хоча вже 300 років відомо, що ці листи є підробкою63. Натомість відомий сучасний антикознавець В.О.Горенштейн у передмові до найновішого російського ви- дання праць Саллюстія вказував, що суперечка про справжність листів Саллюстія до Цезаря триває з 1537 р. до нашого часу і що серед відомих істориків ХХ ст. їх вважали підробкою А.Ерну і Р.Сайм, а Е.Мейер, К.Бюхнер, М.Шуе, К.Вретска, Кл.Николе та Ж.Еллегуарк визнавали їх справжніми64. Таким чином, деякі проблеми, висвітлені у працях Драгоманова, до нашого часу не мають однозначного вирішення. Загалом погоджуючись з головними пунктами критики праць М.П.Драгоманова у рецензіях В.О.Більбасова і В.І.Моде- стова65, хотілось би наголосити на тому, що в трактуванні окре- 96 мих проблем римської історії VIII–I ст. до н. е. сучасна наука схиляється більше до поглядів українського вченого, ніж його опонентів66. Цінність драгоманівського бачення історії Риму до- би царів і республіки полягає перш за все у його значенні для розвитку наукових і суспільно-політичних поглядів вченого, а також його впливі на найближче оточення, особливо Лесю Українку та І.Я.Франка, у творчості яких античні сюжети й об- рази займали важливе місце. На основі проведенного дослідження було зроблено на- ступні висновки: 1. Аналіз наукової спадщини М.П.Драгоманова свідчить про його значне, але все-таки недостатньо повне знайомство з римсь- кою історією, культурою та літературою доби царів і республіки. Рецензенти критикували ранні праці історика за відсутність науко- вих методів, велику кількість фактичних помилок і навіть звинува- чували у плагіаті. Вказані недоліки суттєво зменшують наукову цінність студій М.П.Драгоманова з римської історії. 2. Драгоманівське бачення історії Риму VIII–I ст. до н. е. безпосередньо обумовлене його історіософськими поглядами і методологічними підходами, згідно з якими кожний народ у своєму історичному розвитку проходить певні стадії, які харак- теризуються вдосконаленням політичних інститутів і державно- го устрою. Історична роль Римської республіки, на думку вчено- го, полягала у військово-політичному об’єднанні країн Серед- земномор’я. 3. Зосередженість на негативних явищах в історії Римської республіки частково була зумовлена полемічним характером основних антикознавчих праць М.П.Драгоманова, спрямованих проти пануючих до середини ХІХ ст. в європейській історіогра- фії критичного ставлення до Римської імперії та ідеалізації рес- публіки67. У свою чергу це стало причиною ідеалізації вченим імперської доби та недооцінки позитивних сторін римського республіканського суспільно-політичного устрою. На нашу ду- мку, вчений на практиці не в усьому зумів дотриматися власної тези про те, що «розуміючи недосконалість аристократії і деспо- тичної опіки, все-таки надаємо перевагу тому, щоб віддати на- 97 лежне кожній добі та кожному устрою. … ми вважаємо занадто дріб’язковим і несправедливим битися з минулим, чи то буде римська імперія, чи республіка»68. 4. Дані про римську історію царського і республіканського періодів у працях Драгоманова переважно мають загальний ха- рактер і не містять наукової новизни. Факти з історії республіки використовуються вченим для обґрунтування його бачення рим- ської історії загалом, перш за все доби принципату. Виключення становить стаття вченого, присвячена археології Риму, яка базу- валась на найновіших на той час працях зарубіжних вчених і особистих спостереженнях автора, що не втратили свого нау- кового значення до сьогодні. 5. Проаналізований матеріал містить важливу інформацію, що характеризує драгоманівське бачення античної і загалом все- світньої історії, його методологію історичних досліджень. Саме у період занять римською історією сформувались головні філо- софські, історичні, суспільно-політичні погляди М.П.Драгома- нова, подальший розвиток яких зробив його вченим європейсь- кого масштабу. Драгоманов мав значний вплив на формування світогляду Лесі Українки та І.Я.Франка, зокрема античний на- прям у їхній творчості. 6. Таким чином, хоча студії М.П.Драгоманова з римської історії VIII–I ст. до н. е. не мали великого значення для розвитку антикознавства в Україні, але, оскільки вони суттєво вплинули на розвиток наукових і певною мірою суспільно-політичних по- глядів вченого, а також Лесі Українки та І.Я.Франка, то мають важливе значення в історії української культури. __________ 1 Диспут приват-доцента Драгоманова в заседании историко- филологического факультета университета Св. Владимира / [декан Селин, проф. Модестов, Бильбасов, Яроцкий, Гогоцкий] // Журнал Министерства на- родного просвещения. – СПб., 1870. – Ч. CXLVIII. – № 3. – Отд. IV. – С. 3–20; Бильбасов В. [Рец.:] Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит. – Часть I. – М.Драгоманова. Киев, 1869 // Университетские известия. – К., 1870. – № 10. – Отд. II. – Ч. IV. – С. 1–5; Его же. Рим и Византия в трудах 98 двух киевских историков (В.Иконников и М.Драгоманов) // Русский вестник. – 1870. – № 11. – С. 293–308. 2 Слюсаренко Х. Студії М.Драгоманова з історії Риму // Драгоманів- ський збірник / під заг. ред. В. Сімовича. – Прага: Заходом вид. тов-ва «Сіяч» при Укр. високому пед. ін-ті, 1932. – С. 243–257. 3 Зленко Г.Д. Магістерські екзамени Михайла Драгоманова // З полону літ: літ.-критичні нариси / Г.Д.Зленко. – К.: Радян. письменник, 1989. – С. 54–57. 4 Ставнюк В.В. Роль античних студій у формуванні історико- філософських поглядів Михайла Драгоманова // Український історичний жур- нал. – 1998. – № 6. – С. 46–54. 5 Петречко О. Оцінка Тіберія у творчості Михайла Драгоманова // Дро- гобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 1997. – Вип. ІІ. – С. 103–107. 6 Ігнатьєва А. Судження римських істориків про імперію та імператор- ську владу в оцінці М.П.Драгоманова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: зб. наук. праць. – Х., 2007. – Вип. 10. – С. 185–193; Ее же. Проблема «римского мира» в творчестве М.П.Драгоманова // Каразінські чи- тання (історичні науки) : тези доповідей 61-ї Міжнар. наук. конференції моло- дих вчених (ХНУ імені В. Н. Каразіна, 25 квітня 2008 р.). – Х.: Вид-во ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2008. – С. 119–121. 7 Гарнага В.П. Творчість Корнелія Тацита у дослідженнях М.П.Драго- манова // Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки. – Черкаси, 2010. – Вип. 182. – С. 27–33. 8 Модестов В.И. Тацит и его сочинения. Историко-литературное ис- следование. – СПб. : Типография Н. Тиблена и комп., 1864. – С. 204. 9 Амфитеатров А.В. Исторические параллели // Вестник и библиотека самообразования. – 1905. – № 48. – С. 1522. 10 Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале ХХ века : в 2 т. – К.: ПЦ «Фолиант», 2004. – Т. 2. – С. 223–224. 11 Машкин Н.А. Изучение истории Рима // Очерки истории историчес- кой науки в СССР : в 5 т. / под ред. М.В.Нечкиной (глав. ред.), М.Н.Тихоми- рова, С.М.Дубровского и др. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – Т. II. – С. 315–318. 12 Шиловцева В.С. Проблема кризиса и падения Римской республики в русской историографии эпохи разложения феодально-крепостнических отно- шений и развития капитализма (вторая половина XVIII–XIX в.): автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Х., 1970. – С. 12, 13; Ее же. Дворянські та буржуазні істо- рики Росії про причини переходу від республіки до імперії у стародавньому Римі // Вісник Харківського університету. – 1970. – № 45. – Істор. серія. Вип. 4. – С. 42–43. 99 13 Щербатюк В.М. «Университетские известия» (1861–1919) та їх роль у розгортанні наукових досліджень у галузі історії в Київському університеті : дис. … канд. іст. наук: 07.00.06. – К., 1998. – Арк. 127–130. 14 Фролов Э.Д. Русская наука об античности: историографические оче- рки. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1999. – С. 214–215. 15 Летяев В.А. Восприятие римского наследия российской наукой XIX – начала ХХ в. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2002. – С. 50, 54–58, 60–61, 72–73, 162, 165–167. 16 Вержбицкий К.В. Принципат Тиберия в трудах античных и совре- менных историков [Електронний ресурс] // Развитие системы принципата при императоре Тиберии (14–37 гг. н. э.): моногр. / К.В.Вержбицкий. – Режим до- ступу: http://www.centant.pu.ru/aristeas/monogr/verzhbit/verzhb011.htm 17 Шиловцева В.С. Дворянські та буржуазні історики Росії... – С. 42. 18 Там само. – С. 43. 19 Гарнага В.П. Формування наукових інтересів та методології М.П.Драгоманова як дослідника історії стародавнього світу у полтавський період його життя // Історичні етюди: зб. наук. праць / під ред. С.І.Світленка. – Дніпропетровськ: Літограф, 2010. – Вип. 2. – С. 146–149; Его же. Вплив В.Я.Шульгіна на формування М. П. Драгоманова як дослідника історії старо- давнього світу // Каразінські читання (історичні науки): тези доповідей 63-ї Міжнар. наук. конференції (м. Харків, 23 квітня 2010 р.). – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2010. – С. 81–82. 20 Драгоманов М.П. Император Тиберий. – К.: Университетская типо- графия, 1864. – 112 с. 21 Его же. Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит. – К.: Университетская типография, 1869. – Ч. I. – VIII, 417 с. 22 Его же. О состоянии женщины в первый век римской империи (Про- бная лекция, читанная в Университете Св. Владимира для получения звания приват-доцента М.Драгомановым) // Университетские известия. – К., 1864. – № 5. – Отд. ІІ. – С. 1–33. 23 Его же. Государственные реформы Диоклециана и Константина Ве- ликого (Вторая пробная лекция, читанная в Университете Св. Владимира кан- дидатом М.Драгомановым, для получения звания приват-доцента) // Универси- тетские известия. – К., 1865. – № 2. – Отд. ІІ. – С. 1–21. 24 Его же. Палатинский холм в Риме по раскопкам (1847–1872) (Посв. К.О.Полевичу) // Журнал Министерства народного просвещения. – 1873. – Ч. CLXVIX. – № 8. – Отд. 2. – С. 221–259. 100 25 Его же. Положение и задачи науки древней истории // Вибране («…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні») / М.П.Драгома- нов; упоряд. Р.С.Міщук. – К.: Либідь, 1991. – С. 60–83. 26 Його ж. Рай і поступ. – Б. м., 1915. – 75 с. 27 Його ж. Заздрі боги (із серії популярних видань) // Пам’яти Михайла Драгоманова: збірник / за ред. Я. Довбищенка. – Х.: ПОЮР, 1920. – С. 91–111. 28 Богдашина О. Нові підходи до розуміння суспільних законів та зако- номірностей в історичній науці другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в Укра- їні // Історіографічні дослідження в Україні / редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін.; відп. ред. О.А.Удод. – К., 2008. – Вип. 19. – С. 9, 14; Гарнага В.П. Твор- чість Корнелія Тацита... – С. 29; Його ж. М.П.Драгоманов про філософію істо- рії Г.В.Ф.Гегеля // Дні науки історичного факультету : матеріали ІІІ Міжнар. наук. конференції учених, присвяч. 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній Війні. – К., 2010. – Вип. ІІІ: у 4-х ч. / редкол.: В.Ф.Колесник (голова), О.Ю.Ко- маренко (заст. голови), І.В.Семеніст (відп. ред.) та ін. – Ч. 3. – С. 90–92; Лук М.І. Історіософія М.Драгоманова // Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова: зб. наук. праць / відп. ред. М.І.Лук. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 3–17; Лукеренко В.Л. Світогляд М.П.Драгоманова. – К.: Наук. думка, 1965. – С. 43, 45–46, 53–54, 58, 61–62, 64, 69; Метельський Р.Е. Конституціоналізм Михайла Драгоманова: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 1997. – Арк. 38–41; Ставнюк В.В. Роль античних студій... – С. 47–51; Стельмах С.П. Істо- рична наука в Україні епохи класичного історизму (ХІХ – початок ХХ століт- тя). – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – С. 229–230, 232–233, 235–241, 245–247; Ясь О. Український аташе в Європі: Багатоликі відповіді Михайла Драгоманова [Електронний ресурс] // День. – 2010. – № 167–168. – Режим до- ступу: http://www.day.kiev.ua/309602 29 Драгоманов М.П. Вопрос об историческом значении... – С. 413. 30 Там же. – С. 33, 34, 413; Его же. Положение и задачи науки древней истории... – С. 76; Его же. Программа по истории Древнего Востока, представ- ленная историко-филологическому факультету приват-доцентом М.Драгома- новым // Университетские известия. – К., 1865. – № 10. – Отд. ІІ. – С. 3. 31 Ставнюк В.В. Роль античних студій... – С. 48, 53. 32 Драгоманов М.П. Вопрос об историческом значении... – С. 227. 33 Там же. – С. 228. 34 Его же. Положение и задачи науки древней истории... – С. 82–83. 35 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 220, 227, 228, 388; Его же. Император Тиберий. – С. 36. 36 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 4. 37 Его же. Государственные реформы Диоклециана... – С. 2. 101 38 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 220–226, 228–230. 39 Его же. Император Тиберий. – С. 35; див. також: Его же. Государст- венные реформы Диоклециана... – С. 19. 40 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 408–409. 41 Там же. – С. 316. 42 Там же. – С. 313. 43 Его же. Император Тиберий. – С. 36. 44 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 317. 45 Там же. – С. 228; Его же. Император Тиберий. – С. 108, 111, 112; Его же. Государственные реформы Диоклециана... – С. 2. 46 Его же. Император Тиберий. – С. 37, 109; див. також: Его же. Поло- жение и задачи науки древней истории. – С. 62, 74; Его же. Вопрос об истори- ческом значении... – С. 37, 51, 57, 62, 65. 47 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 395. 48 Його ж. Рай і поступ. – С. 3–5. 49 Його ж. Заздрі боги. – С. 102–103. 50 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 7. 51 Там же. – С. 399. 52 Его же. Император Тиберий. – С. 39. 53 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 399–400. 54 Там же. – С. 400–402. 55 Его же. Император Тиберий. – С. 39. 56 Там же. – С. 39–40, 54, 65–66, 75. 57 Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 398. 58 Его же. Император Тиберий. – С. 41–42; Его же. Государственные реформы Диоклециана... – С. 4. 59 Его же. Государственные реформы Диоклециана... – С. 3–5; Его же. Вопрос об историческом значении... – С. 12–13, 403–405. 60 Его же. О состоянии женщины в первый век римской империи. – С. 18. 61 Модестов В.И. Тацит и его сочинения. – С. 204; Бильбасов В. Рим и Византия в трудах двух киевских историков... – С. 294. 62 Диспут приват-доцента Драгоманова... – С. 14, 15, 18; див. також: Laurent F. Йtudes sur l̓histoire de l̓humanitй : en 18 vol. – Paris, 1864; 102 Merivale Ch. A History of the Romans under the Empire : in 7 vol. – New York: D.Appleton and Company, 1863–1865; Thierry A. Tableau de l̓empire romain depuis la fondation de Rome jusquʼa la fin du gouvernement imperial en occident. – Paris, 1862. – 476 p. 63 Диспут приват-доцента Драгоманова... – С. 16–17. 64 Горенштейн В.О. Гай Саллюстий Крисп [Електронний ресурс] // За- писки Юлия Цезаря / пер. с лат., коммент. М.М.Покровского; Крисп Г.С. Со- чинения / Гай Саллюстий Крисп; пер. с лат., статья и коммент. В.О.Горен- штейна. – М.: Ладомир; АСТ, 1999. – 750 с. – Режим доступу: http://ancientrome.ru/publik/gorenstein/goren02-f.htm 65 Гарнага В. П. Творчість Корнелія Тацита... – С. 31. 66 Бирюков А.В. «Римский миф»: некоторые вопросы историографии // XXI век: актуальные проблемы исторической науки: материалы междунар. науч. конф., посвящ. 70-летию ист. фак. БГУ. Минск, 15–16 апр. 2004 г. / редкол.: В.Н.Сидорцов (отв. ред.) и др. – Минск: БГУ, 2004. – С. 124–125; Бочарова Е.С. Теория падения нравов в эпоху античности и Просвещения (к вопросу о рецепции античных идей в творчестве британских просветителей) // Історичні і політологічні дослідження. – 2008. – № 3–4. – С. 199–206; Чека- нова Н.В. Трансформация представлений о публичной власти и ее носителях в Риме в эпоху гражданских войн [Електронний ресурс] // Античное общество – IV: Власть и общество в античности. Материалы Междунар. конф. антикове- дов, проводившейся 5–7 марта 2001 г. на ист. факультете СПбГУ. СПб., 2001. – Режим доступу: http://www.centant.pu.ru/centrum/publik/confcent/2001- 03/chekan.htm 67 Драгоманов М.П. Вопрос об историческом значении... – С. 413. 68 Его же. Император Тиберий. – С. 112.

Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Драгоманова

Institution

Ähnliche Einträge