До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації

В статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації – шкільних та вузівських підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Батуріна, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Проблемна історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54701
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 315-334. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-54701
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-547012014-02-04T03:12:46Z До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації Батуріна, С. Проблемна історіографія В статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації – шкільних та вузівських підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини. The article presents a survey of the didactic literature of the Russian Federation – school and higher educational school textbooks of History, analyses the presentation of Ukrainian history in textbooks and characterizes the main trends and stereotypes in showing Ukraine’s past. 2011 Article До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 315-334. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54701 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Батуріна, С. До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації Історіографічні дослідження в Україні
description	В статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації – шкільних та вузівських підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини.
format	Article
author	Батуріна, С.
author_facet	Батуріна, С.
author_sort	Батуріна, С.
title	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації
title_short	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації
title_full	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації
title_fullStr	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації
title_full_unstemmed	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації
title_sort	до питання про представлення української історії в дидактичній літературі російської федерації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54701
citation_txt	До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 315-334. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT baturínas dopitannâpropredstavlennâukraínsʹkoíístoríívdidaktičníjlíteraturírosíjsʹkoífederacíí
first_indexed	2025-07-05T05:59:21Z
last_indexed	2025-07-05T05:59:21Z
_version_	1836785506282635264
fulltext	315 Світлана Батуріна ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДСТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ В ДИДАКТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ Підручники з історії є важливим компонентом формуван- ня суспільної свідомості. Разом з тим вони «індикатор масової історичної свідомості»1. Ці дві категорії поєднані між собою за- мкнутим колом. Оскільки навіть у розвинених демократіях зміст підручників у більшій чи меншій мірі визначається пануючою державною ідеологією, своєрідним державним замовленням. В свою чергу, цей зміст впливає і на свідомість громадян держа- ви, формуючи комплекс знань, уявлень чи стереотипів про істо- рію свого народу чи сусідів. Далі вже сформований комплексі уявлень – масова історична свідомість (хоч підручники є далеко не єдиним джерелом її формування) впливає на творення нових дидактичних матеріалів, підтримуючи або ж блокуючи ті ідеї, які співпадають чи ідуть в розріз з нею. Однією із складових масової історичної свідомісті є фор- мування образу «іншого», тобто представників іноетнічних груп в середині суспільства, іноземців або іншої держави в цілому і в дискурсі підручників зокрема. Ця тема наразі є доволі популяр- ною. Яскравим прикладом чого є наукові форуми, дискусії, пуб- лікації, присвячені цьому питанню2. В такому контексті цікавим видається прослідкувати реце- пцію «іншої» історії в дидактичній літературі країни-сусіда – Російської Федерації. Йдеться про представлення України, укра- їнської історії в шкільних та вузівських підручниках з історії. Перед тим як перейти до характеристики дидактичних ма- теріалів варто згадати про саму систему шкільної історичної освіти в Росії. До 1993 року в цій країні існувала лінійна система викладання історії в школах, тобто матеріал від молодших до старших класів подавався по висхідній лінії від найдавніших 316 часів до сучасності (подібна система функціонує нині й в Украї- ні). Згодом в школах Росії та в інших колишніх радянських рес- публіках, зокрема в Латвії й Литві, у викладанні історії був здій- снений перехід на концентричну систему. Вона передбачає ви- вчення всього курсу історії до 8–9 класу, а в 10–11 класах ви- кладання історії знову починається від найдавніших до сучасно- сті але вже на більш поглибленій методологічній основі3. Сюжети, в яких так чи інакше висвітлюються події україн- ської історії, представлені в курсі «Отечественная история». В рамках роботи над даною публікацією проаналізовано понад сто шкільних та вузівських підручників з історії, публікованих впродовж 1993–2007 рр. Нижня хронологічна межа визначена запровадженням нової системи викладання історії, верхня є до- вільною і не претендує на певну закономірність. Матеріал, ви- кладений в них, охоплює період від найдавніших часів до поч. ХХІ ст. В близько 80 % підручників присутні сюжети з україн- ської історії4. В решті підручників такі сюжети відсутні. Йдеться в основному про підручники, що охоплюють період ХІХ–ХХ ст. Варто відзначити, що існують ряд вузлових моментів, якими обмежено представлення української історії в російських підручниках: 1) Найдавніші часи. Київська Русь; 2) Визвольна війна під проводом Б.Хмельницького; 3) період Руїни; 4) Півні- чна війна. Полтавська битва. Мазепа; 5) революційні події 1917– 1920–х рр.; 6) голод 1932–1933 рр.; 7) події ІІ Світової війни. Якщо розмістити ці блоки за ступенем детальності їх висвітлен- ня, отримаємо наступний перелік: 1) Визвольна війна під прово- дом Б.Хмельницького; 2) Північна війна. Полтавська битва. Ма- зепа; 3) Найдавніші часи. Київська Русь (йдеться про «до київ- ський» період на українських теренах а також Галицько-Во- линську державу); 4) період Руїни; 5) голод 1932–1933; 6) рево- люційні події 1917–1920–х рр.; 7) події ІІ Світової війни. Проаналізуємо тепер означені сюжети, залучивши хроно- логічний принцип. В багатьох російських підручниках при ви- світленні вітчизняної історії не робиться територіального роз- межування між українською та російською історією. Відтак, іс- торія Причорноморських грецьких міст-держав, а також історія 317 протодержавних формувань скіфів, сарматів розглядається в ра- мках російської історії і трактується відповідно. Те ж саме сто- сується Трипільської культури5 а також інших подій раннього середньовіччя на українських теренах: готи, гуни, Черняхівська культура6. В частині підручників під давнім, древнім періодом розу- міється рання історія Східних слов’ян та початки Київської Русі. Остання трактується як частина російської історії і, зрідка, як спільний період ще й для української та білоруської історії. Ви- знається також існування єдиної давньоруської народності. В загальному контексті російської історії в підручниках розглядається також Галицько-Волинське князівство. Ця держа- ва, як зазначають окремі автори, разом із Володимиро-Суздаль- ським князівством зберегла традиції державотворення на схід- нослов’янських теренах. Серед іншого, піднесенню Галицько- Волинського князівства було опосередковане сприятливим кліматом та родючими грунтами7. Один із галицько-волинських князів – Данило Галицький згадується в кожному з епізодів, присвячених цьому державному утворенню. У візії авторів під- ручників він один із самих сильних володарів8. Серед головних акцентів у характеристиці князя виокремлюється його коронація королівською короною, здійснена папським легатом. Втім, як наголошується, він протистояв просуванню католицизму на Схід і всіляко перешкоджав місіонерській діяльності ватикансь- ких посланців9. Коронація Данила, а відтак, обрання ним захід- ного вектору розвитку мали для його держави катастрофічні на- слідки, що врешті-решт призвело до її зникнення з політичної мапи. В такому контексті прозахідній політиці Данила проти- ставляється політика іншого володаря – Олександра Невського, який «извлек уроки из событий в Галицко-Волынском княжест- ве»10 та не лише не прийняв підтримку папської курії, але й вступив на шлях жорсткої військової конфронтації з католиць- кими рицарськими орденами11. Період XIV–XV І ст. української історії не представлений в російських підручниках. Трапляються поодинокі згадки про пе- рехід території Південної Русі під литовську зверхність, а також 318 про формування української народності в XV ст. та виникнення назви «Україна»12. Наступний тематичний блок з української історії, який найбільш повно презентований у дидактичній літературі, стосу- ється подій Визвольної війни (1648–1657 рр.). Аналіз підручни- ків виявив, що інтерпретація в них означених подій в цілому мало чим відрізняється від системи поглядів, вироблених в рам- ках радянської історіографії. Йдеться про домінування в дискур- сі підручників термінів «возз’єднання», «віковічні прагнення», «потрійний гніт». Натрапляємо й на вживання альтернативних означень: «приєднання Лівобережної України»13, або ж «украи- нская автономия», «фактически независимое государство», «российский протекторат». Події війни висвітлені в контексті зовнішньополітичної активності Московської держави. Для кращого розуміння учня- ми матеріалу часом робиться короткий екскурс в передісторію подій Хмельниччини, ранню історію козацтва. Так, про існуван- ня козацтва на території України згадано XVI століттям, але лише в загальному контексті історії козацьких формувань на окраїнах Московської держави – донських, терекських, яїцьких, сибірських козаків14, хоча іноді згадується про Запорозьку Січ як своєрідну «козацьку республіку». При характеристиці пер- ших козацьких повстань К.Косинського, С.Наливайка, Гуні ак- цент робиться на їх причинах, в основному це «потрійний гніт», що терпіло українське населення, в рамках якого заборонялося «разговаривать на родном языке», а також соціальна та релігійна його складові. В рамках останньої в окремих підручниках згаду- ється про релігійні утиски православного населення Речі Поспо- литої – «особенно зверствовали униаты», відзначили автори од- ного із підручників15. Згідно із думкою іншого автора, умови життя в тодішній Україні і без кріпосницького гніту були значно гіршими ніж в Московській державі16. Перші козацькі повстан- ня, зорганізовані православними «русскими пассионариями»17, були направлені не лише на звільнення від Польщі, але й збли- ження з Росією, «видели в России опору»18. Разом з тим в підру- чнику Л.Гумільова поряд з тезами про заснування Січі «русски- 319 ми пассионариями», натрапляємо й на таку: «…безграмотные казаки не понимали различия между православием и католи- цизмом... была принадлежность «свои»19. В більшості робіт прослідковується твердження, що, зреш- тою, не суперечить канонам радянської історіографії про вікові- чні прагнення українців до возз’єднання з Росією. Яскраво ця теза прослідковується у підручнику 2007 р.: «Украинцы мечтали о независимости от Польщи, свободной от крепостной неволи жизни. Нередко их взоры обращались на восток к единоверной, православной, близкой по культуре и языку России»20. До праг- нень українців, як до об’єктивних передумов возз’єднання долу- чались і інші. Серед них спільна «суперетнічна приналеж- ність»21 а також такий фактор як «збирання земель», «возвраще- ние прародительських отчин»22. У XVIII ст. з’являється можли- вість входження частини земель, що входили до Київської Русі, а пізніше були захоплені Польщею і Литвою23, вказується при цьому на безальтернативності вибору для українців, які мали об’єднатися з російським народом, аби разом нести тягар спіль- ної історії24. Возз’єднання, згідно тексту деяких підручників, хотіли не лише українці, але й самі росіяни, які відчували мора- льний обов’язок у спасінні православних українців25. «Этот мо- ральный долг остро ощущался многими россиянами, начиная с царя... Россияне не могли спокойно наблюдать ополячивание православных украинцев»26. Задля доведення своїх намірів, уряд вже на ранньому етапі війни активно допомагав продовольст- вом, зброєю. Згодом до повсталих долучилися загони донських козаків, російських селян та міщан27. Кульмінаційною подією війни стала Переяславська рада. Її природа визначається по-різному – від одностайного схвалення, акту народної волі до простої політичної угоди, що визначала приєднання на правах автономії28. Значної уваги в підручниках приділено Богдану Хмельни- цькому. Він постає як талановитий полководець, дипломат, освічена людна, знавець мов а також далекоглядний політик, що мав усі якості вождя, зокрема, вміння лавірувати. Втім, не був він позбавлений й певних авантюрних рис: «Хмельницкий гро- 320 зился, когда был разгорячен вином, сломать Московию, когда его княжество разрастется до Вислы, а он станет единовластным самодержцем русским...»29. Наслідки подій 1648–1654 рр., які так чи інакше розкри- ваються в дидактичній літературі, можна розділити на декілька категорій: а) позитивні для України, б) позитивні для Росії, в) негативні для України. Позитивні наслідки для України варі- юються в підручниках від поміркованих – «збільшення козаць- кого реєстру»30 та отримання Україною автономії31 до пафосних на кшталт: «огромное значение», «спасение от порабощения»32. В окремих епізодах прослідковується риторика, характерна для радянської історіографії про «об’єднання двох братніх народів» або «воссоединение цементировало дружбу двух братських на- родов… Открывало перспективы для вхождения всей террито- рии Украины в состав России»33. Зокрема, наголошується на до- бровільному входженні України до складу Московського царст- ва з екстраполяцією на сучасність, що є рисою багатьох російсь- ких підручників, «а не порабощения ее москалями как представ- ляют украинские националисты прошлого и нынешнего време- ни»34. Трапляються також й дещо курйозні висновки, зокрема про створення Хмельницьким «вильной Украины» та запрова- дження жовто–блакитного стягу як одного із її символів35. Відзначено також і негативні наслідки союзу з Московсь- ким царством, які в основному зводилися до втручання царсько- го уряду у внутрішні справи України, що викликало невдово- лення місцевих жителів36. Відмічено про різницю в політичних системах України й Московської держави, яка полягала в само- сприйнятті козаків як вільних підданих, яких цар трактував сво- їми холопами37. Один із авторів наголошував на суперечливості твердження про однозначно позитивний вплив на Україну при- єднання до Москви, оскільки у них були зовсім відмінні культу- рні і релігійні середовища. Населення України не знало самоде- ржавства і користувалося значно ширшими свободами й приві- леями, яких не було в Московській Русі38. Виокремлено також значний позитивний вплив союзу з Україною на подальший хід російської історії. То були, передусім, стратегічні вигоди – мож- 321 ливість повернення територій, втрачених в часи останньої війни з Річчю Посполитою39, перспектива розпочати війну за вихід до Балтійського моря, а також більш далекосяжні наслідки – інте- лектуальний вплив українського духовенства, розвиток контак- тів з країнами Західної Європи. Зазначається також, що бороть- ба за Україну допомогла Московському царстві стати в перспек- тиві великою європейською державою40. Доба після Хмельницького, або період Руїни також знай- шов відображення в російських підручниках. Тут він ніяк не означений, або ідентифікований за допомогою таких термінів як «смута» чи «сумятица»41. В основному ці події трактуються як відхід від попередніх досягнень у російсько-українських відно- синах. Діяльність гетьманів від Виговського до Самойловича розглядається як зрадницька. Їй протиставляється політика їх- нього попередника Хмельницького, якого також у свій час схи- ляли до зради представники інших держава, передусім Польщі та Османської імперії, втім, він не піддався42. В більшості підру- чників вибудовується антагоністична схема. З одного боку якої гетьмани-зрадники, пропольська козацька старшина, яка мріє про повернення старих порядків, з іншого – народ, що рішуче протистоїть будь-яким спробам антиросійської політики своїх очільників і в разі потреби піднімається на повстання43. Діями зрадливих гетьманів та старшини рухали егоїстичні вузькоста- нові інтереси, народ же розумів доленосність українсько- російського союзу, дружби між народами та неможливість існу- вання поза ним. Варто процитувати один із типових епізодів: «Воссоединение подверглось испытанию после смерти Хмель- ницкого. Булава оказалась у старшин польской ориентации. Во- преки воле украинских селян и горожан они пытались разорвать узы, воссоединяющие Украину и Россию. Корыстные интересы части старшин вступали в противоречие с коренными интереса- ми украинского народа»44. Втім, існують спроби пояснити події Руїни не лише кате- горіями «вірність-зрада», але й через усвідомлення різниці укра- їнських і російських політичних традицій. Як зазначив один із авторів, нащадки Хмельницького, які звикли до «золотих воль- 322 ностей» Речі Посполитої, змінювали політичний курс, відчувши «тяжесть московского самодержавия»45. Ця різниця в політич- них традиціях та устрої обернулися розходженням у трактуванні прав і вольностей. Для козаків вони були даровані Богом, для царського уряду статус України був «результатом Государева пожалования снизошедшего до челобития «новых холопушек. Царь дал, царь может и взять»46. Наступний сюжет української історії, що знайшов своє ві- дображення в підручниках міститься в розділах про зовнішню політику Російської держави на початку XVIII ст. Йдеться про події Північної війни, постать гетьмана Мазепи. Гетьман згаду- ється в понад тридцяти з проаналізованих підручників. Слід від- значити, що в деяких із них інформація про Мазепу повністю відсутня, хоч в матеріалах і йдеться про події Північної війни та Полтавської битви. В цілому, загальна схема описуваних подій доволі однотипна і різниться певними нюансами в окремих ро- ботах. Карл ХІІ повірив запевненням гетьмана про значну під- тримку козацького війська та повсталого проти Москви насе- лення. Натомість замість очікуваних (в різних підручниках від 30 до 50 тис.) гетьман привів лише незначну кількість. Вона ва- ріюється від «небольшого отряда», декількох сотень, 1, 2, 5, 3, 4, 8, 10 тис.47 Конкретизація і означення тих, хто перейшов на бік Мазепи також різна. В одних випадках це сердюки – особиста охорона гетьмана, Батуринський полк чи просто «кучка при- спешников»48. Трапляються й безоціночні судження: «Мазепа с верными ему войсками присоединился к шведскому королю... Петр І обьявил казаков изменниками»49. В одному з видань автор наголошує, що Мазепа привів до короля 3 тис. війська, але зробив це обманом через запевнення, що веде їх проти Карла50. Хоч в такому разі залишається не зо- всім зрозумілою така мала кількість тих, хто виголосився висту- пити проти шведів, зважаючи на тезу про всенародну війну про- ти них, яка домінує в підручниках. В сюжетах про Мазепу, так як і в попередніх про Руїну знову спостерігаємо застосування категорій «вірність-зрада». Антиросійській політиці гетьмана і козацькій старшині проти- 323 стояв народ, який «не поддержал изменника и оказал решитель- ное сопротивление агрессору»; «одвернулись от предателя и ос- тались верны России» 51. Особа самого гетьмана характеризується від емоційних означень «коварный, лицемерный»52, «авантюрист, правдами не- правдами добывший гетманскую булаву»53 до майже хрестома- тійного «изменник», «изменивший гетман», шо супроводжують ім’я Мазепи чи не в кожному підручнику. Плани гетьмана висвітлюються по–різному. За однією з версій, він хотів повернути Україну до складу Речі Посполитої, відірвавши її від Росії. За іншими – Мазепа «мечтал о щведском вассалитете, где бы он был фактически независимым монар- хом», «хотел независимой Украины», «мечтал о Великом Кня- жестве Украинском во главе с самим собой»54. Задля підсилення негативних конотацій особи гетьмана згадується, що він разом із шведами палив села і вбивав мирних жителів55. Деякі автори також не забувають нагадати про жовто–блакитний стяг Мазе- пи, який є похідним від кольорів шведського прапора56. Викладеною схемою інформація про гетьмана Мазепу об- межується, доповнюючись в деяких підручниках згадками про взяття Батурина, проголошення анафеми. Один раз згадується класичний сюжет про любовні пригоди майбутнього гетьмана при королівському дворі та його відносини з Мотрею Кочубей. Ніщивний образ гетьмана підкріплюється описами сцен його втечі після Полтавської битви. Промовистими, зокрема, є два наступних фрагменти: «Карла ХІІ окровавленного еле унес- ли из поля боя, рядом, спасаясь бегством от преследования, ска- кал с несколькими казаками Мазепа»57; «Карл ХІІ бежал из–под Полтавы ко Днепру. С ним находился Мазепа, который успел захватить с собой два бочонка золота»58. Подальші згадки про історію України в російських підру- чниках відносяться аж до початку ХХ ст.59 Українські справи розглядаються в контексті революційних подій 1917–1920-х рр. Ці сюжети з української історії подаються переважно як суто інформаційні ремарки без помітного емоційного забарвлення, хоч подекуди і не позбавлені певних оціночних суджень. В під- 324 ручниках наголошується, що бездіяльність та слабкість Тимча- сового уряду призвела до активізації політичного життя в націо- нальних окраїнах колишньої Російської імперії, в тому числі і в Україні, та стимулювали дедалі радикальніші сепаратистські прояви. Проти такої політики уряду, зокрема, виступили кадети і, на знак протесту проти проголошення автономії УНР, вийшли з нього. В автономній Україні діяли «буржуазно-националисти- ческие» Центральна Рада, а також Директорія та уряд Скоропад- ського60. Наступна сторінка української історії – голодомор 1932– 1933 рр. згадується у переважній кількості російських вузівсь- ких та шкільних підручників з історії, в яких висвітлюється пе- ріод ХХ ст. В таких сюжетах, як правило, виокремлюється три категорії: причини голоду, територія поширення та наслідки (кі- лькість загиблих). Серед причин автори вбачають природні ка- таклізми – засуха, недорід61, економічні фактори – «просчет в аграрной политике»62, надмірний експорт63 а також політичні чинники. Щодо них, автори наголошують на штучному характе- рі голоду, свідомо організованого владою64 і навіть як акт по- мсти Сталіна за опір колективізації65. В усіх підручниках, де згадується тема голоду, наголошу- ється на його поширенні на території Уралу, Поволжя, Кубані, України, Казахстану. Часто конкретизація території опускаєть- ся, замінюючись визначенням «аграрні райони СРСР», «обшир- на територія» та ін. В окремих випадках особливо наголошуєть- ся на Україні, яка найбільше постраждала від голоду. Кількість його жертв подається різна: від 750 тис. до 15 млн. по усій тери- торії СРСР без поділу на регіони. В окремих підручниках зазна- чено кількість жертв серед населення України, але з приміткою «по даным украинских историков». Варто окреслити ще одну сторінку української історії, ві- дображену, хоч і дуже фрагментарно, в дидактичній літературі. Це період ІІ Світової війни, зокрема діяльності ОУН–УПА. Ха- рактеристика останньої подана в загальному контексті огляду колабораціоністських формувань на території Східної Європи. В переважній більшості підручників ОУН–УПА – суто колабора- 325 ціоністська організація, профашисти, що грали на русофобських настроях та лише формально вели війну на два фронти, зосере- джуючись в основному на протистоянні з Червоною армією. Ра- зом з тим робиться спроба зрозуміти підґрунтя антирадянських настроїв на ново приєднаних західних територіях СРСР, що зрештою призвели до збройної боротьби. Серед причин, зокрема названо репресивну політику радянських властей до місцевого населення. Аналіз комплексу дидактичної літератури Російської Фе- дерації виявив, що українська історія рідко виступає самостій- ною категорією її сюжети включені, як правило, в загальноро- сійський контекст як в територіальному аспекті так і по відно- шенню певних подій, явищ, персоналій. При цьому виділяються декілька тематико-хронологічних блоків. Найбільша увага при- ділена раньомодерному часу, зокрема, подіям Хмельниччини, історії Гетьманщини, що є продовженням ще радянської історіо- графічній традиції. Наразі виділяються дві тенденції у висвітленні українсь- ких сюжетів в підручниках. Їх автори продовжують оцінювати події, явища, персоналії української історії категоріями «вір- ність-зрада» або ж шукають нових прийомів, що ґрунтуються на врахуванні нових викликів сучасних реалій. __________ 1 Бомсдорф Фальк, Бордюгов Геннадий. Учебники истории: носители стереотипов, памяти о конфліктах или источник для взаимопонимания // Рос- сия и страны Балтии, Центральной и Восточной Европы, Южного Кавказа, Центральной Азии: старые и новые образы в современных учебниках истории. – М., 2003. – С. 10. 2 Шкільна історія очима істориків-науковців. Матеріали Робочої нара- ди з моніторинґу шкільних підручників історії України / Упорядкування та редакція Наталі Яковенко. – Київ, 2008; Россия и страны Балтии, Центральной и Восточной Европы, Южного Кавказа, Центральной Азии: старые и новые образы в современных учебниках истории. – М., 2003; Историки читают учеб- ники истории: Традиционные и новые концепции учебной литературы. – М., 2002; Гирич І. Рецидиви синдрому «історичних народів», або як деякі сучасні німецькі історики дивляться на українські підручники з історії // Молода нація. 326 – 2006. – № 2 (39). – С. 58–83; Гирич І. Висвітлення деяких питань історії Дру- гої світової війни в українських підручниках: імперський погляд // Історія та правознавство. – Липень 2007. – № 19–21 (119–121). – С. 81–91; Курукин И. Гетман Мазепа – портреты в разной технике // Отечественные записки. – 2007. – № 1(34). – С. 118–137; Janmaat J.G. «The «Ethnic Other» in Ukrainian History Textbooks: The Case of Russia and the Russians» // Compare: a Journal of Com- parative Education. – Vol. 37. – № 3. – Р. 307–324. 3 Никулина Н. Методика преподавания истории в средней школе. – Ка- лининград, 2000. – С. 22–24. 4 Такі сюжети містяться в 90 із проаналізованих підручників. История Руси с древнейших времен до Петра І: Экспериментальное учебное пособие для средней школы. Авт. кол.: А. Богданов, А. Степанищев, худ. А. Митро- фанов. – М.: ТЕРРА-Книжный клуб, 1998; Анисимов Е.И., Каменский А.Б. Россия в XVII – п.п.XIX в.: История. Историк. Документ: Экспериментальное пособие для старших классов. – М.: Мирос, 1994; Борисов Н.С. История Рос- сии с др. времен до конца XVII века: учебник для 10 кл. общеобразовательных учреждений. – М.: Просвещение, 2005; Боханов А.Н. История России (XIX– XX в.). Учебник для 8–9 кл. – М.: Русское слово, 1998; Боханов А.Н. История России XIX в. Учебник для 8 класса основной школы. 3-е изд. – М.: ТИД «Рус- ское слово», 2003; Буганов В.И. Зырянов П.Н. История России: конец XVII– XIX в: Учебник для 10 кл. общеобразовательных учреждений / Под ред. А.Н. Сахарова. – М.: Просвещение, 1995; Георгиева Н.Г., Георгиев В.А. Исто- рия России: XIX – нач. ХХ в. 8 класс. Учебник. – М.: ТК Велби, изд–во Про- спект, 2004; Гумилев Л.Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 класс: Пособие для общеобразовательных учебных заведений / Под. ред. акад. А.М.Панченко. – М.: Дрофа; Наталин, 1996; Данилов А.А. История госу- дарства и народов России. XVI–XVIII вв.: Учебник для 7 кл. общеобразовате- льных учреждений / А.А.Данилов, Л.Г.Косулина. 4-е изд., стереотип. – М.: Дрофа; Издательский образовательный центр «Ведипринт», 2003 (2005, 2007); Данилов Д.Д., Павлова Н.С., Рогожин В.А. Российская история нового време- ни. XVI–XVIII в. Учебник для 7-го кл. основной школы. – М.: Баласс, 2003(2007); Данилов А.А., Косулина Л.Г. История России с древнейших вре- мен до XVI в. Учебник для 6–7 кл. основной школы. – М.: ЦГО, 1998; Дани- лов А.А. История России IX–XIX в. Справочные материалы. – М.: ГИЦ ВЛАДОС. – 1997; Данилов А.А., Косулина Л.Г. История государства и наро- дов России с древнейших времен до начала XVI в.: Учебник для 6 кл. общеоб- разовательных учебных заведений. 2-е изд. стереотип. – М.: Дрофа, 2001; Да- нилов А.А. История государства и народов России XIX в. Учебник для 8 кл. 2- е изд., 2002; Данилов А.А. История государства и ХХ век. Учебник для 9 кл. 3- е изд., 2003; Дмитриенко В.П., Есаков В.Д., Шестаков В.А. История Отечества. ХХ век. 11 кл: пособие для общеобразовательных учебных заведений. 4-е изд. – М.: Дрофа, 2000; Долуцкий И.И. Отечественная история ХХ век. Ч. I, II. Учебник для 10 кл средней школы. – М.: Мнемозина, 1994 (1998), 2000; Жаро- ва Л.Д., Мишина И.А. История Отечества. ХХ век. Учебник для 9 класса ос- 327 новной школы. 2-е изд., исправ. и дополн. – М.: ЦГО, 2002; Зуев М.Н. История России IX–XIX вв.: Пособие по отечественной истории 10–11 кл. – М.: Дрофа, 1995; Зуев М.Н. История России ХХ век. Пособие по отечественной истории для 10–11 кл. – М.: Дрофа, 1995; Зуев М.Н. Отечественная история: Учебное пособие для старшеклассников и поступающих в вузы в 2-х кн. – М.: Оникс, 2003; Ионов И.Н. Российская цивилизация. IX – кон. ХХ вв. Учебное пособие 10–11 кл. общеобразовательных учреждений. – М.: Просвещение, 2003; Воло- буев О.В. История России ХХ в. – М.: Дрофа, 2004; Денисенко В.П., Измо- зин В.С., Островский В.П., Старуев В.И. История Отечества 1939–1996. Учеб- ник для 11 кл. средней (полной) образовательной школы. – СПб.: СпецЛиг, 2000; Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Кривошеев Ю.В., Флоринский И.Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов / Под. ред. И.Я.Фроянова / Кафедра русской истории факультета СпбГУ. 2-е изд. – СПб.: «Макет», 1998; Загладин Н.В., Минаков С.Г., Козленко С.И., Пет- ров Ю.А. История Отечества ХХ век.: Учебник для 9 класса общеобразова- тельных учреждений. 4-е изд. – М.: Русское слово, 2003 (2005); История. Справочник абитуриента / С.В.Новиков. – М.: АСТ, «Слово», 2001; История России IX–XX в.: Пособие по отечественной истории для старшеклассников, абитуриентов и студентов / Под ред. М.М.Шумилова, С.П.Рябикина. 5-е изд., исправл. и дополн. – СПб.: Изд. дом Нева, 1997; Кацва Л.А История Отечест- ва: Справочник для старшеклассников и поступающих в вузы / Под научн. ред. В.Р.Лещинера. – М.: АСТ–ПРЕСС ШКОЛА, 2002; Левандовский А.А. История России ХХ – нач. ХХI века: Учебник для 11 кл. общеобразовательной школы. 8-е изд. – М.: Просвещение, 2003; Моряков В.И. и др. Пособие по истории для поступающих в ВУЗы. Т. I–III. – М.: Манускрипт, 1993; Орлов А.С. История России XVI–XIX в. 7-й кл. Учебник. – М.: Велби, Проспект, 2004; Орлов А.С., Георгиев В.А., Полунов А.Ю., Терещенко Ю.Я. Основы курса истории России: Учебное пособие. – М.: Простор, 1997; Островский В.П. История России ХХ век: 9-й кл. Учебник для общеобразовательных учреждений / В.П.Островский. – М.: Астель, 2004; Отечествоведение: Учебник для старших классов. – М.: Захаров, 2004; Павленко Н.И. История России XVII–XIX вв.: Учебник для 10 кл. общеобразовательных учреждений / Н.И.Павленко, Л.М.Лященко, В.А.Твардовская, 2-е изд. – М.: Дрофа, 2002; Пашков Б.Г. Исто- рия России. XVIII–XIX века: Учебник для 8 кл. общеобразовательных учебных заведений. – М.: Дрофа, 2000; Пашков Б.Г. История России ХХ век. 9 класс: Учебник для общеобразовательных заведений. – М.: Дрофа, 2000; Преобра- женский А.А., Рыбаков Б.А. 7-е изд. – М.: Просвещение, 2001; Данилов А.А., Косулина Л.Т. История России: конец XVI–XVIII век: учебник для 7 кл. обще- образовательных учреждений. 4-е издание. – М.: Просвещение, 2005; Пче- лов Е.В. История России с древних времен до конца XVI века: Учебник для 6 класса основной школы. – М.: РС, 2002; Данилов А.А., Данилов Д.Д., Кло- ков В.А., Тырин С.В. Российская история с древнейших времен до начала XVI века. Учебник для 6 кл. – М.: С-инфо; Балас, 1999; Волобуев О.В., Кло- ков В.А., Пономарев Н.В., Рогожин В.А. Россия и мир: Учебник для 10–11 кл. общеобразовательных учебных заведений. В 2-х частях. Ч. 1. 10 кл. – М.: Но- 328 вый учебник, 2001 (2005); Сахаров А.Н., Боханов А.Н. История России XVII– XIX в. Учебник для 10 кл. средних общеобразовательных заведений. – М.: РС, 2003; Черникова Т.В. История России IX–XVII в. Учебник для 6–7 кл. обще- образовательных учебных заведений / Под ред. А.Н.Сахарова. – М.: Дрофа, 1997; Чернокова Т.В. История России XVII–XVIII в.: Учебник для 7 кл. обще- образовательных учебных заведений / Под ред. А.Н.Сахарова. – М.: Дрофа, 2000; Чумаченко Э.Г. История России. 12 веков (IX–XX в.): Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2002; Барсенков А.С., Вдовин А.И. История России. 1917–2004: Учебник для поступающих в вузы. – М.: Аспект–Пресс, 2005; Ис- тория России (Россия в мировой цивилизации): Курс лекций / Отв. редактор А.А.Радугин. – М.: Центр, 2001; История России с древних времен до конца XVII в. / А.П.Новосельцев, А.Н.Сахаров, В.И.Буганов, В.Д.Назаров. Отв. ред. А.Н.Сахаров, А.П.Новосельцев. – М.: АСТ–ЛТД, 1997; История России с древнейших времен до конца XVII века / А.П.Новосельцев, А.Н.Сахаров, В.И.Буганов, В.Д.Назаров; отв. ред. А.Н.Сахаров, А.П.Новосельцев. – М.: АСТ, 1996 (1997); История России с начала XVIII до конца XIX в. / Л.В.Милов, П.Н.Зырянов, А.Н.Боханов; отв. ред. А.Н.Сахаров. – М.: АСТ– ЛТД, 1996 (1997); Карчалов В.В., Савельев Ю.С., Федоров В.А. История Рос- сии с древних времен до 1917 г. – М.: РС, 1998; Курс Отечественной истории IX–XX веков. Основные этапы и особенности развития российского общества в мировом историческом процессе: Учебник для вузов / Под ред. Л.И.Ольштынского. 2–е изд, испр. и доп. – М.: ИТРК, 2005 (2002); Лева- нов Б.В. Чунаков А.В. История России. Курс лекций. Учебн. пособие. – М.: ИКФ Омега-Л, 2002; Мунчаев Ш.М., Устинов В.М. История России. – М.: ИНФРА М-НОРМА, 1997; Отечественная история / И.Ю.Заорская, М.В.Зотова, А.В.Демидов и др.; Под. ред. М.В.Зотовой: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Логос, 2002; Отечественная история: Учебник для вузов / Ш.М.Мунчаев, В.М.Устинов, Ю.П.Кожаев. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998 (2002); Отечественная история: Учебник / Под общ. ред. Р.Г.Пихои. – М.: Рагс, 2005. (Учебник Российской государственной службы при Президенте РФ); Отечественная история: Учебное пособие для высших учебных заведений / Научн. ред. А.А.Радугин. – М.: Центр, 2003; Отечественная история (1917– 2001): Учебник / Отв. ред. проф. И.И.Узнаров. – М.: Гардарики, 2002 (2004); История России. В 2 т. – Т. 1. С древнейших времен до конца XVIII в. / Саха- ров А.Н., Морозова Л.Е., Рахматулин М.А. – М.: АСТ, 2007; История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н.И.Павленко, И.А.Андреев, В.А.Федоров. 4–е издание. – М.: Высшая школа, 2007; Полити- ческая история Российского государства: Учебник для вузов / Ш.М.Мунчаев, В.М.Устинов, А.А.Чернобаев. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998; История России с древних времен до наших дней: учебник / А.Н.Сахаров, А.Н.Боханов, В.А.Шестаков; под. ред. А.Н.Сахарова. – М.: Велби, Проспект, 2007; Терещен- ко Ю.Я. История России ХХ – нач. ХХI в. – М.: Филологическое общество «СЛОВО», 2004; Дворниченко А.Ю., Ильин Е.В., Кривошеев Ю.В. Русская история с древних времен до наших дней. 5–е изд. – СПб.: Лань, 2004; Федо- ров В.А., Моряков В.И., Щетинов Ю.А. История России с древнейших времен 329 до наших дней. – М.: КноРус, 2006; Фортунатов В.В. Отечественная история для гуманитарных вузов. – СПб.: Питер, 2007; Щетинов Ю.А. История России ХХ в.: Учебное пособие. – М.: ФАИР–ПРЕСС, 1999; Шинкарук С.А., Сино- ва И.В. История Отечества (862–1917): Справочное учебное пособие для сту- дентов вузов, 6-е изд. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2007; Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Флоринский М.Ф. Отечественная история (до 1917 г.): Учебное пособие / Под ред. Фроянова. – М.: Гардарики, 2005; Потатуров В.А., Тутусо- ва Г.В., Гурина М.Г. История России. – М.: Академпроект, 2002; Сахаров А.Н., Буганов В.И. История России с древних времен до конца XVII века. – М.: Про- свещение, 2007; Андреев И.А., Данилевский И.Н., Куриллов В.В. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. М.: Изд–во Мнелюзина, 2007; Загладин Н.В., Симония Н.А. История России и мира.10 кл. – М.: РС, 2007; История: Учебник для 10 кл. / А.В.Чудинов, А.В.Гладышев, Ю.Г.Степа- нов и др. – М.: Академия, 2006; Журавлева О.Н., Пашков Т.И., Кузин Д.В. История России: 10 кл. – М.: Вентана-Граф, 2007; Левандовский А.А. История России XVIII –XIX в.: Учебник 10 кл. – М.: Просвещение, 2007; Сахаров А.Н. История России XVII –XVIII в.: учебник для 7 кл. общеобразовательных учре- ждений. 3-е изд. – М.: Просвещение, 2006; Пчелов Е.В. История России XVII – XVIII в.: учебник для 7 кл. основной школы. 5-е изд. – М.: РС, 2006; Павлен- ко Н.И., Андреев И.А., Ляшенко Л.М. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. – М.: Дрофа, 2007; Степанищев А.Т. История России IX–XVII веков: От российской государственности до российской империи. Учебное пособие. – М., 2007; Данилов А.А., Косулина Л.Г. История. Государ- ство и народы России. 9 кл. – М.: Просвещение, 2007; Алексашкина Л.Н., Да- нилов А.А., Косулин А.Г. Россия и мир в ХХ – нач. ХХI в. 11 кл. Учебник для общеобразовательных учреждений. – М.: Просвещение, 2007; История России. ХХ век. 9 кл. / О.В.Волобуев, В.В.Журавлев, А.П.Ненароков, А.Т.Степанищев, 6-е изд. – М.: Дрофа, 2007; Якименко Б.Г. История отечества: ч. II. XVI– XVIII в. Учебник для 10 кл. – М.: ЦГО, 2003; Шестанов В.А., Горинов М.М., Вяземский Е.Е. История Отечества ХХ – нач. ХХI века: учебник 9 кл. 4-е изд. – М.: Просвещение, 2006; Ванькова А.Б. Долотова И.А., Родионов О.А. Исто- рия России: ч. 2. XVII–XVIII в. Учебник для 7 кл. – М.: ЦГО, 2002. 5 История Руси с древнейших времен до Петра. Пособие для средней школы. – М., 1998. 6 Гумилев Л.Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 класс: Пособие для общеобразовательных учебных заведений. – М, 1996; История России с древних времен до конца XVII в. / А.П.Новосельцев, А.Н.Са- харов, В.И.Буганов, В.Д.Назаров. Отв. ред. А.Н.Сахаров, А.П.Новосельцев. – М., 1997. 7 Данилов А.А., Косулина Л.Г. История России. С древнейших времен до XVI в. Учебник для 6–7 кл. основной школы. – М., 1998. – Ч. 1. – С. 79. 330 8 Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Кривошеев Ю.В., Флориский И.Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов. – СПб., 1998. – С. 24. 9 Денисенко В.П., Измозин В.С., Островский В.П., Старуев В.И. Исто- рия Отечества 1939–1996. Учебник для 11 кл. средней (полной) образователь- ной школы. – СПб., 2000. – С. 19; Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Кривоше- ев Ю.В., Флоринский И.Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов / Под. ред. И.Я.Фроянов / Кафедра русской истории факультета СпбГУ. – 2-е изд. – СПб., 1998. – С. 24; Данилов А.А. История России IX–XIX в. Справочные материалы. – М., 1997. – С. 40; История Руси с древнейших времен до Петра І. – С. 132. 10 Данилов А.А., Косулина Л.Г. История России. С древнейших времен до XVI в. Учебник для 6–7 кл. основной школы. – М., 1998. – Ч. 1. – С. 105. 11 1 История Руси с древнейших времен до Петра І: Экспериментальное учебное пособие для средней школы. Авт. кол.: А. Богданов, А. Степанищев, худ. А. Митрофанов. – М., 1998. – С. 158–159. Образи Данила («западника») та Олександра («восточника») як представників двох полярних векторів розвитку яскраво виражені в роботах «євразійців», зокрема, Г.Вернадського, М.Клепініна (20-ті рр. ХХ ст.). Див. Шенк Ф.–Б. Александр Невский в русской культурной памяти. Святой, покровитель, национальный герой (1263–2000). – М., 2007. – С. 261–263. 12 Див. напр.: История России с древних времен до наших дней: учеб- ник / А.Н.Сахаров, А.Н.Боханов, В.А.Шестаков; под. ред. А.Н.Сахарова. – М., 2007. – С. 257; 13 Кацва Л.А История Отечества: Справочник для старшеклассников и поступающих в вузы / Под научн. ред. В.Р.Лещинера. – М., 2002. – С. 146. 14 Данилов А.А. История государства и народов России. XVI – XVIII вв.: Учебник для 7 кл. Общеобразовательных учреждений / А.А.Данилов, Л.Г.Косу лина. 4-е изд., стереотип. – М., 2003. – С. 7. 15 История Руси с древнейших времен до Петра І: Экспериментальное учебное пособие для средней школы. Авт. кол.: А. Богданов, А. Степанищев, худ. А. Митрофанов. – М., 1998. – С. 311. 16 Гумилев Л.Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 класс: Пособие для общеобразовательных учебных заведений / Под. ред. акад. А.М.Панченко. – М., 1996. – С. 269. 17 Там же. – С. 273. 18 Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Кривошеев Ю.В., Флориский И.Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов / Под. ред. И.Я.Фроянов / Кафедра русской истории факультета СпбГУ. – 2-е изд. – СПб., 1998. – С. 89. 331 19 Гумилев Л.Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 класс: Пособие для общеобразовательных учебных заведений / Под. ред. акад. А.М.Панченко. – М., 1996. – С. 268. 20 История России с древних времен до наших дней: учебник / А.Н.Сахаров, А.Н.Боханов, В.А.Шестаков; под. ред. А.Н.Сахарова. – М., 2007. – С. 257. 21 Гумилев Л.Н. От Руси до России. – С. 283. 22 Андреев И.А. Данилевський И.Н., Куриллов В.В. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. М.: Изд-во Мнелюзина, 2007. – С. 144. 23 Курс Отечественной истории IX–XX веков. Основные этапы и осо- бенности развития российского общества в мировом историческом процессе: Учебник для вузов / Под ред. Л.И.Ольштынского. 2-е изд, испр. и доп. – М., 2005. – С. 546. 24 Дворниченко А.Ю., Кащенко С.Г., Кривошеев Ю.В., Флориский И.Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов / Под. ред. И.Я.Фроянов / Кафедра русской истории факультета СпбГУ. 2-е изд. – СПб., 1998. – С. 107. 25 История Руси с древнейших времен до Петра І: Экспериментальное учебное пособие для средней школы / Авт. кол.: А. Богданов, А. Степанищев, худ. А. Митрофанов. – М., 1998. – С. 310. 26 Леванов Б.В. Чунаков А.В. История России. Курс лекций. Учебн. по- собие. – М., 2002. – С. 189. 27 1 История России (Россия в мировой цивилизации): Курс лекций / Отв. редактор А.А.Радугин. – М., 2001. – С. 96. 28 Волобуев О.В., Клоков В.А., Пономарев Н.В., Рогожин В.А. Россия и мир: Учебник для 10–11 кл. общеобразовательных учебных заведений. В 2-х частях. – М., 2001. – С. 158; Сахаров А.Н. Боханов А.Н. История России XVII– XIX в.: Учебник для 10 кл. средних общеобразовательных заведений. – М., 2003. – С. 80. 29 Черникова Т.В. История России IX–XVII в.: Учебник для 6–7 кл. об- щеобразовательных учебных заведений / Под ред. А.Н.Сахарова. – М., 1997. – С. 323. 30 Гумилев Л.Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 класс. – С. 284. 31 Курс Отечественной истории IX–XX веков. Основные этапы и осо- бенности развития российского общества в мировом историческом процессе: Учебник для вузов. – М., 2005. – С. 70. 332 32 Орлов А.С., Георгиев В.А., Полунов А.Ю., Терещенко Ю.Я. Основы курса истории России: Учебное пособие. – М., 1997. – С. 148. 33 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н.И.Павленко, И.А.Андреев, В.А.Федоров. 4-е издание. – М., 2007. – С. 220. 34 Потатуров В.А., Тутусова Г.В., Гурина М.Г. История России. – М., 2002. – С. 193. 35 Данилов Д.Д. Павлова Н.С. Рогожин В.А. Российская история нового времени. XVI–XVIII в. Учебник для 7-го кл. – М., 2003. – С. 123. 36 Данилов А.А. История государства и народов России. XVI – XVIII вв.: Учебник для 7 кл. Общеобразовательных учреждений. – М., 2007. – С. 118; Волобуев О.В., Клоков В.А., Пономарев Н.В., Рогожин В.А. Россия и мир: Учебник для 10–11 кл. общеобразовательных учебных заведений. – М., 2001. – С. 158. 37 Ионов И.Н. Российская цивилизация. IX – кон. ХХ вв. Учебное посо- бие 10–11 кл. общеобразовательных учреждений. – М., 2003. – С. 150. 38 История России IX–XX в.: Пособие по отечественной истории для старшеклассников, абитуриентов и студентов. – СПб., 1997. – С. 147. 39 Орлов А.С., Георгиев В.А., Полунов А.Ю., Терещенко Ю.Я. Основы курса истории России: Учебное пособие. – М., 1997. – С. 149. 40 Данилов Д.Д., Павлова Н.С., Рогожин В.А. Российская история ново- го времени. XVI–XVIII в. Учебник для 7-го кл. – М., 2003. – C. 123. 41 Данилов Д.Д., Павлова Н.С., Рогожин В.А. Российская история ново- го времени. XVI–XVIII в. Учебник для 7-го кл. основной школы. – М., 2003. – С. 471; Черникова Т.В. История России IX–XVII в.: Учебник для 6–7 кл. обще- образовательных учебных заведений / Под ред. А.Н.Сахарова. – М., 1997. – С. 327. 42 Отечественная история: Учебное пособие для высших учебных заве- дений / Научн. ред. А.А.Радугин. – М., 2003. – С. 93. 43 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н.И.Павленко, И.А.Андреев, В.А.Федоров. 4-е издание. – М., 2007. – С. 22; Сахаров А.Н. История России XVII–XVIII в.: учебник для 7 кл. общеобразова- тельных учреждений. 3-е изд. – М., 2006. – С. 67; Данилов А.А. История госу- дарства и народов России. XVI–XVIII вв.: Учебник для 7 кл. Общеобразовате- льных учреждений / А.А. Данилов, Л.Г. Косулина. – М., 2003 (2005, 2007). – С. 119; Дмитриенко В.П., Есаков В.Д., Шестаков В.А. История Отечества ХХ век. 11 кл: пособие для общеобразовательных учебных заведений. – 4-е изд. – М., 2000. – С. 139. 44 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н.И.Павленко, И.А.Андреев, В.А.Федоров. 4–е издание. – М., 2007. – С. 221. 333 45 Андреев И.А., Данилевський И.Н., Куриллов В.В. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. М., 2007. – С. 144. 46 Там же. – С. 146. 47 Данилов А.А., Косулина Л.Т. История России: конец XVI–XVIII век: учебник для 7 кл. общеобразовательных учреждений. 4-е издание. – М., 2005. – С. 208; Кацва Л.А История Отечества: Справочник для старшеклассников и поступающих в вузы / Под научн. ред. В.Р.Лещинера. – М., 2002. – С. 146. 48 История Отечества. Учебник для 6–7 кл. / Преображенский А.А., Ры- баков Б.А. 7-е изд. – М., 2001. – С. 207. 49 Волобуев О.В., Клоков В.А., Пономарев Н.В., Рогожин В.А. Россия и мир: Учебник для 10–11 кл. общеобразовательных учебных заведений. В 2-х частях. Ч. 1. 10 кл. – М., 2001 (2005). – С. 237. 50 Павленко Н.И., Андреев И.А., Ляшенко Л.М. История России с древ- них времен до конца ХIХ века. 10 кл. – М.: Дрофа, 2007. – С. 158. 51 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н.И.Павленко, И.А.Андреев, В.А.Федоров. 4-е издание. – М., 2007. – С. 249; История Отечества. Учебник для 6–7 кл. / Преображенский А.А., Рыбаков Б.А. 7-е изд. – М., 2001. – С. 207. 52 История России с начала XVIII до конца XIX в. / Л.В.Милов, П.Н.Зырянов, А.Н.Боханов; отв. ред. А.Н.Сахаров. – М., 1996. – С. 37. 53 Павленко Н.И., Андреев И.А., Ляшенко Л.М. История России с древ- них времен до конца ХIХ века. 10 кл. – М.: Дрофа, 2007. – С. 158. 54 Данилов Д.Д., Павлова Н.С., Рогожин В.А. Российская история ново- го времени. XVI–XVIII в. – С. 177; Моряков В.И. и др. Пособие по истории для поступающих в ВУЗы. – М., 1993. – С. 113. 55 История России с древнейших времен до конца XVIII в. / Саха- ров А.Н., Морозова Л.Е., Рахматулин М.А. – М., 2007. – С. 558; Сахаров А.Н. История России XVII–XVIII в.: учебник для 7 кл. общеобразовательных учре- ждений. 3-е изд. – М., 2006. – С. 135. 56 Там же. – С. 135. 57 Сахаров А.Н. Боханов А.Н. История России XVII–XIX в.: Учебник для 10 кл. средних общеобразовательных заведений. – М., 2003. – С. 124. 58 Пашков Б.Г. История России. XVIII–XIX века: Учебник для 8 кл. об- щеобразовательных учебных заведений. – М., 2000. – С. 15. 59 Події другої половини – кінця XVIII ст. майже не фіксуються, трап- ляються поодинокі згадки про братів Розумовських, ліквідацію Січі 1775 р. ХІХ ст. представлене повідомленнями про діяльність декабристів на території України. 334 60 История России (Россия в мировой цивилизации): Курс лекций / Отв. редактор А.А.Радугин. – М., 2001. – С. 253; История. Справочник абитуриента / С.В.Новиков. – М., 2001. – С. 353; История России IX–XX в.: Пособие по отечественной истории для старшеклассников, абитуриентов и студентов / Под ред. М.М.Шумилова, С.П.Рябикина. 5-е изд., исправл. и дополн. – СПб., 1997. – С. 365. 61 Курс Отечественной истории IX–XX веков. Основные этапы и осо- бенности развития российского общества в мировом историческом процессе: Учебник для вузов / Под ред. Л.И.Ольштынского. 2-е изд, испр. и доп. – М., 2005. – С. 356. 62 Волобуев О.В. История России ХХ в. – М., 2004. – С. 136. 63 История России IX–XX в.: Пособие по отечественной истории для старшеклассников, абитуриентов и студентов / Под ред. М.М.Шумилова, С.П.Рябикина. – СПб., 1997. – С. 365; Долуцкий И.И. Отечественная история ХХ век. Учебник для 10 кл средней школы. – М., 1998. – Ч. І. – С. 358. 64 Кацва Л.А История Отечества: Справочник для старшеклассников и поступающих в вузы / Под научн. ред. В.Р.Лещинера. – М., 2002. – С. 567; Волобуев О.В. История России ХХ в. – М., 2004. – С. 136. 65 Чумаченко Э.Г. История России. 12 веков (IX–XX вв.): Учебное по- собие. – М., 2002. – С. 378.

До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації

Репозитарії

Схожі ресурси