Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму)
Статья посвящена исследованию специфики формирования терминов туризма в современном украинском языке. Автор рассматривает эти единицы с позиции словообразовательной номинации, выделяя наиболее продуктивные типы и структурные модели терминов....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Russian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54721 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) / І.М. Черненко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 108. — С. 117-120. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54721 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-547212014-02-04T03:17:14Z Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) Черненко, І.М. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Статья посвящена исследованию специфики формирования терминов туризма в современном украинском языке. Автор рассматривает эти единицы с позиции словообразовательной номинации, выделяя наиболее продуктивные типы и структурные модели терминов. Стаття присвячена дослідженню специфіки формування термінів туризму в сучасній українській мові з погляду словотвірної деривації. Розглянуті найбільш продуктивні типи та структурні моделі термінів. The article deals studying of specificity of tourism terms forming in modern Ukrainian language. The author studies these units from the point of vien of wordformative nomination, distinguishing the most productive types and structural models of terms. 2007 Article Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) / І.М. Черненко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 108. — С. 117-120. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54721 ru Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Russian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Черненко, І.М. Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) Культура народов Причерноморья |
| description |
Статья посвящена исследованию специфики формирования терминов туризма в современном украинском языке. Автор рассматривает эти единицы с
позиции словообразовательной номинации, выделяя наиболее продуктивные
типы и структурные модели терминов. |
| format |
Article |
| author |
Черненко, І.М. |
| author_facet |
Черненко, І.М. |
| author_sort |
Черненко, І.М. |
| title |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| title_short |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| title_full |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| title_fullStr |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| title_full_unstemmed |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| title_sort |
словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54721 |
| citation_txt |
Словотвірна деривація в термінології (на матеріалі термінів із галузі туризму) / І.М. Черненко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 108. — С. 117-120. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT černenkoím slovotvírnaderivacíâvtermínologíínamateríalítermínívízgaluzíturizmu |
| first_indexed |
2025-07-05T06:00:09Z |
| last_indexed |
2025-07-05T06:00:09Z |
| _version_ |
1836785556792541184 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
117
Черненко І.М.
СЛОВОТВІРНА ДЕРИВАЦІЯ В ТЕРМІНОЛОГІЇ
(на матеріалі термінів із галузі туризму)
Дослідження особливостей становлення і розвитку окремих термінологічних систем української мови,
їх функціонування, проникнення іншомовних елементів у термінофонд національної мови, проблеми термі-
нотворення становлять на сьогодні значний теоретичний і практичний науковий інтерес.
Практичний аспект сучасного термінознавства передбачає, окрім систематизації, упорядкування й ста-
ндартизації терміносистем, також уніфікацію, яка відбувається на двох рівнях – лексико-семантичному та
словотворчому. Останній, як відомо, базується на системі словотворення сучасної української літературної
мови, у якій виділяються і використовуються перш за все такі способи та засоби, що здатні якнайповніше
відобразити специфіку професійної сфери мови.
ХХ століття породило чимало нових напрямків науки і техніки, галузей професійної діяльності, серед
яких своєю багатоаспектністю виділяється туризм не лише як вид соціокультурної, економічної та рекреа-
ційної діяльності, але й перспективна наукова галузь – туризмознавство, що матеріалізує свій поняттєвий
апарат у мові, зумовлюючи появу відповідних термінів.
У дослідженнях останніх десятиліть, які репрезентують як загальнотеоретичний (Суперанська А.О. та
ін [15], Панько Т.І, Кочан І.М., Мацюк Г.П. та ін. [13], Журавльова Т.А. [4], Д’яков А.С., Кияк Т.Р. та ін.[3],
так і практичний (Симоненко Л.О.[14] Овчаренко Н.І.[11], Малевич Л.Д. [9], Ніколаєва А.О.[10], Костенко
Л.М. [7] тощо напрямки термінознавства, структурним особливостям та словотвірним моделям термінів
приділено значну увагу.
Проте в сучасній українській мові комплексного словотвірного аналізу терміноодиниць, які обслугову-
ють галузь туризму, на сьогодні ще немає. Саме це і зумовило актуальність нашої розвідки, мета якої – ви-
явити і проаналізувати найбільш продуктивні словотвірні моделі термінів, на основі чого можливе упоряд-
кування термінології туризму і прогнозування тенденцій майбутнього термінотворення в цій галузі.
Для словотворчої архітектоніки термінологічних одиниць характерні в цілому ті ж принципи, що й для
загальновживаних одиниць [3, с.13]. Але на відміну від загальномовного, термінологічне словотворення має
певні особливості, пов'язані насамперед з самою специфікою терміна як лексичної одиниці обмеженої сфе-
ри вживання [14, с.92]. Термінологічне словотворення є усвідомленим процесом; воно дає можливість шту-
чно запроваджувати в галузеві термінології спеціалізовані за значенням словотворчі морфеми, які виступа-
ючи в певних терміносистемах виразниками конкретних значень, виконують разом з тим класифікаційну
функцію [2, с.65].
У межах слів-термінів традиційно виділяються два типи словотвірних форм: непохідні та похідні. У си-
стемі термінів туризму маємо як власне українські (слов’янські) ( гість, гора, лід та ін.), так і запозичені
(тур, чартер, траверс тощо ) непохідні одиниці, що служать твірною базою для інших термінолексем, на-
приклад: гість – гостинність, лід – льодовий, льодовик; чартер – чартерний, траверс – траверсувати,
траверсування, траверсовий тощо.
Похідне слово, як зауважує Є.Голанова, є найменшим “синтагматичним цілим”, якому притаманні син-
тетичність форми, повторюваність знаків, багатоаспектність мотивації, різноманітність формальних засобів
і словотвірних структур” [1, с.188]. При цьому похідні слова-терміни можуть бути як простими, так і склад-
ними.
Найбільшу кількість серед простих похідних одиниць терміносистеми туризму становлять терміни,
утворені шляхом афіксації. При цьому афікси виступають семантичними модифікаторами, які зумовлюють
нове категорійне бачення того, що позначено мотивуючою основою. Цей спосіб є достатньо продуктивним,
оскільки в морфологічній структурі афіксальних термінів “органічно закладені основи структурної систе-
матизації, що має першочергове значення для термінології” [12, с.120].
Переважна більшість однослівних похідних термінів – це іменники, що постали внаслідок морфологіч-
ної деривації від дієслівних, іменникових і прикметникових основ. Найпродуктивнішим способом творення
таких одиниць є суфіксальний, де суфікс виконує роль ономасіологічного базису: він відносить похідні до
відповідної поняттєвої категорії та експліцитно відображає категоріальні зв’язки туристських понять. Твір-
на основа в суфіксальних дериватах передає, як правило, ономасіологічну ознаку.
Віддієслівні терміни-іменники туризму представлені 12 словотвірними типами різного ступеня продук-
тивності. Серед словотворчих формантів можна виділити як українські (- ник (-альник), -ння, -к(а)), так і
іншомовні суфікси (-аці-я, -ант, -ор та ін.): відпочивальник, лавірувальник, мандрівник, апробація (туру),
класифікація (маршрутів), диверсифікація (туристського продукту), адаптація; траверсант тощо.
Значною продуктивністю серед термінів-іменників туризму характеризуються словотвірні типи з украї-
нськими суфіксами –ник(-альник) та –ння (-ення, -іння, -ювання), наприклад, орієнтувальник, перевіз-
ник, провідник, страхувальник; бонітування, днювання, глісирування, змагання, лазіння, маркірування, оріє-
нтування, пересування, сходження, траверсування), а також деривати з нульовим суфіксом, більшість яких
утворена від префіксованих дієслівних основ ( виїзд, в’їзд, перевал, переправа тощо). Як переконуємося,
наведені приклади є дериватами, мотивованими дієслівними основами.
Словотвірні типи віддієслівних термінів туризму з суфіксами іншомовного походження представлені в
основному інтернаціоналізмами. Найбільшою продуктивністю відзначається словотвірний тип з суфіксами
–аці-я (-яці-я), -ці-я. Деривати з цими суфіксами відповідають дієсловам з суфіксом –ува-ти і основами ін-
шомовного походження і мають такі значення: “опредметнена дія, процес” (апробація (туру), класифікація,
Черненко І.М.
СЛОВОТВІРНА ДЕРИВАЦІЯ В ТЕРМІНОЛОГІЇ
118
диверсифікація); “предмет – наслідок дії” (адаптація, акліматизація, ануляція, калькуляція, рекламація);
“сукупність осіб” (міграція); “абстрактні поняття” (кваліфікація). Достатньо продуктивними є також слово-
твірні типи з суфіксом –ант і загальним значенням особи – активного носія процесуальної ознаки (мігрант,
траверсант, трасант ) і суфіксом –ат, що має значення особи (адресат (туризму), трасат) або ж предме-
та (експонат), що є об’єктами певної дії.
Як засвідчує проведений нами словотвірний аналіз, серед термінів туризму поширені також відсубстан-
тивні терміноодиниці переважно з суфіксами іншомовного походження: –тор (аквізитор, директор); -ер
(вояжер, кемпер, менеджер); -ист (-іст) (турист, балуніст, боніст); -ант (екскурсант, рекреант); –изм (-
ізм) (туризм, альпінізм); –ик-а (боністика, туристика, фалеристика); –іад-а (альпініада, Ельбрусіада, ту-
ріада, Хібініада) з різними словотвірними значеннями.
Деад’єктиви в термінології туризму представлені невеликою кількістю одиниць. Найбільш продуктив-
ним типом серед них є тип із суфіксом -ість, деривати якого мотивовані якісними та відносними суфіксаль-
ними прикметниками з українськими та чужомовними кореневими морфемами (атрактивний – атрактив-
ність, гостинний – гостинність, категорійний – категорійність тощо). Наведені терміни мають значення
якості, властивості, що визначається мотивуючим прикметником.
У термінології туризму репрезентовано також іменникові деривати, мотивовані кількісними числівни-
ками. Це, зокрема, словотвірний тип з суфіксом –к-а і значенням, відмінним від загальноприйнятого в літе-
ратурній мові – “група осіб, зібрана в кількості, названій мотивуючим словом” (двійка, трійка, п’ятірка).
Такі терміни широко представлені на сторінках науково-популярних видань і навчальних посібників з про-
блем спортивного туризму, наприклад: “Група, здійснивши сходження за маршрутом 5б категорії склад-
ності, спускалася “двійками” [Мартынов , с.26].
Прикметники та дієслова як окремі терміни для термінології туризму нехарактерні. Як правило, вони
входять до складу термінів-словосполучень (субстантивно-ад’єктивних (похід агітаційний, категорійний
перевал, туристський маршрут тощо) чи вербально-субстантивних (вирубувати сходи, йти за течією, ма-
ркірувати маршрут, навісити перила, стати на воду та ін.) і не вживаються як самостійні терміни, у
зв’язку з чим їхня словотвірна деривація нами не досліджувалася. Але як свідчить аналіз однослівних тер-
мінів туризму, саме суфіксальний словотвір(в цілому), на відміну від префіксального та префіксально-
суфіксального, засвідченого поодинокими прикладами, є дуже продуктивним у термінології туризму.
Крім афіксації, до продуктивних способів словотворення українських термінів туризму належать осно-
во – і словоскладання, використання яких зумовлено появою нових слів у відповідь на соціальні замовлен-
ня, збільшенням запозичень-складних слів, засвоєння яких веде до виокремлення нових або зростання про-
дуктивності вже відомих основ і залучення їх у процеси словотворення мови, подальшим згортанням сло-
восполучень [6, с.83], наприклад: екологічний туризм – екотуризм, етнічний туризм – етнотуризм, спелео-
логічний тур – спелеотур, туристський потік – турпотік, туристський сезон – турсезон тощо. ( “Екоту-
ризм – це подорожі з метою відпочинку та пізнання природи в ті місця, які порівняно мало зазнали антро-
погенного впливу”[КГТ 2002, №35, с.2]; “До закладів, що організовують подорожі, належать турагенст-
ва, турфірми, турбюро та інші”[МТ 1997, с.108]).
Складні номінації мають істотні переваги перед термінами, утвореними іншими способами. Композитні
утворення відзначаються структурною і семантичною цілісністю, забезпечують точність вираження, конк-
ретизацію понять, завдяки своїй двобічній семантичній мотивованості реалізують необхідність “висловити
дві ідеї в одному слові” (Г.Винокур). Складне слово виступає засобом мовної економії, оскільки воно зав-
жди коротше, ніж словосполучення. Крім того, у ньому “відпадає турбота про граматичне оформлення
компонентів”, бо складане слово “синонімічне словосполученню і складається з опорних слів, відповідно до
моделі його утворення”[8, с.73]. Терміни-композити функціонують у тісному зв'язку з системою словоспо-
лучень і є вищим ступенем конкретизації, оскільки “об'єднання в одному слові по кілька основ дає можли-
вість точно характеризувати предмети, явища за кількома ознаками”[14, с.109].
При творенні складних термінів туризму використовуються компоненти, що побутують у мові як само-
стійні одиниці (туристсько-спортивний – туристський і спортивний; туристсько-краєзнавчий – туристський
і краєзнавчий тощо), і зв’язані компоненти, які самостійно не вживаються (біо-, гідро-, дендро-; -дром, -
логія, -тель та ін.), проте саме вони переважають у терміносистемі туризму. Наприклад: біотуризм – “ту-
ризм, об’єктами якого є будь-які прояви живої природи, чи то окремі види, чи біоценози”[КГТ 1998, № 11,
с.7]; флотель – готель на воді[ЕТ–2000, с.36]; туризмологія – науковий напрямок, що вивчає туризм як соці-
альне явище.
Ступінь семантичної абстракції основ, що з них творяться складні деривати, різний. В одних випадках
композити вільно трансформуються в мотивуючі словосполучення (глибиномір – “прилад, що міряє глиби-
ну, від “глибину міряти”), у інших – опорний компонент виражається іменником, а попередня основа вико-
нує уточнюючу, конкретизуючи функцію ( агротуризм – “вид туризму, туризм у сільській місцевості, коли
туристи під час відпочинку ведуть сільський спосіб життя на фермах і хуторах”[КГТ 1998, №11, с.7]. Твірні
основи поєднуються, як правило, за допомогою інтерфіксів (–о-, -е-, -и-) і можуть бути як національними,
так і запозиченими.
Достатньо високою продуктивністю при творенні термінів-композитів туризму характеризується спосіб
поєднання міжнародних терміноелементів як з власномовними, так і запозиченими іменниковими основа-
ми. Більшість запозичених формантів – інтернаціоналізми греко-латинського походження, що зазнали фо-
номорфологічної асиміляції, характеризуються семантичною стійкістю і поєднуються за словотвірними мо-
делями української мови.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
119
Найбільш уживаними міжнародними компонентами в термінології туризму є авіа-, авто-, вело-, мото-,
спелео-; -дром, -логія, -тель, -тур, менш вживаними – агро-, аква-, біо-, гео-, гідро-, еко-, етно-, міні . Ча-
стина таких компонентів тяжіє до препозиції ( авіа - , авто- , агро-, аква-, еко-, біо-, вело-, гео-, спелео- то-
що), інші – постпозиції ( -дром, - логія, - тель), а деякі ( мото, тур) варіюють своє місце у структурі слова.
З цими компонентами створюються своєрідні стандартні словотворчі структури-формули, які вносять еле-
мент системності в термінологію туризму, наприклад: авто-: автотур, автотуризм, автотурист, авто-
стоп та ін.
Дуже широко в термінології туризму представлені іменники-композити з опорними компонентами ту-
ризм і турист. При цьому складні слова з цими компонентами номінують не нові реалії туризму, а виступа-
ють засобом мовної економії, замінюючи відповідні словосполучення: автотуризм- автомобільний туризм,
велотуризм – велосипедний туризм, екотуризм – екологічний туризм, етнотуризм – етнічний туризм тощо.
Отже, як засвідчує зібраний та проаналізований матеріал, основоскладання (композиція) є достатньо проду-
ктивним способом творення термінів туризму.
Українські складні терміни туризму – юкстапозити – творяться шляхом складання окремих слів. Неза-
лежно від того, з кількох слів складаються такі терміни, за змістом вони мають одне значення і становлять
одну лексему. До них зараховуємо такі одиниці, як: блок-чартер, інсентив-туризм, кантрі-туризм, карт-
бланш, ліжко-день, людино-день, скі-тур тощо. У порівнянні з композитами юкстапозити є менш продукти-
вними при творенні термінів туризму.
У цілому творення термінів туризму шляхом осново – та словоскладання не відрізняється від аналогіч-
ного процесу в сучасній українській літературній мові. Розбіжності виявляються в продуктивності окремих
національних та інтернаціональних терміноелементів і вибірковому використанні регулярних загальномов-
них словотвірних моделей.
До продуктивних способів творення номінативних одиниць туризму належить і абревіація – “своєрідна
самооптимізація лексичного матеріалу, що включає комбінаторний етап, етап компресії, етап власне опти-
мізації” [4, с.142]. Певна частина мовознавців (В.Борисов, І.Арнольд, Т.Журавльова) вважає абревіатури
мовними знаками, що служать для отримання, передавання й збереження інформації. Абревіатури розгля-
даються цими дослідниками як вторинна номінація конкретного поняття, оскільки виникають у мові не од-
ночасно з появою цього поняття, а лише через деякий час, після вираження його вербальним мовним зна-
ком.
Абревіатурні утворення, наявні в терміносистемі туризму, є подільними та неподільними з погляду їх
морфемної будови. У подільних чітко виділяються усі частини, які можуть сполучатися з іншими слова
(альп- спелео-, -тур-, -кор тощо) як у препозиції (наприклад, альптабір, спелеоспорядження, турпутівка), так
і в постпозиції (наприклад, туркор, “Аскотур”, „УкрСоюзТур” та ін). Неподільні абревіатури складаються з
окремих літер або звуків ( наприклад: ГІТ, ДЕТС, ТРС, УТІС , ШІТ тощо).
Компоненти абревіатур визначають їх структурні типи, серед яких у термінології туризму виділяються
такі: буквені, або літерні (ініціальні) (БММТ- Бюро міжнародного молодіжного туризму, ВТО – Всесвітня
туристична організація, ГТЦ – Головний туристський центр);, звукові абревіатури (ВАТА- Всесвітня асоці-
ація туристських агенцій, ГІТ – груповий інклюзив-тур тощо); складові абревіатури, утворені шляхом усі-
чення основ двох (або більше) слів: промальп – промисловий альпінізм, спорттур – спортивний туризм, ту-
ркор – туристський кореспондент та деякі ін. (Абревіатури цього структурного типу нечисленні); міша-
ні(часткові) абревіатури, що складаються з початкової частини (або частин) слова та цілого слова (слів):
Держкомтуризм – Державний комітет України по туризму, спецгрупа(туристська) – спеціалізована група
(туристська), екскурспункт – екскурсійний пункт, турбаза- туристська база тощо.
До абревіатур такого типу належать і конструкції з усіченими міжнародними компонентами авто-, авіа-,
вело- (автотуризм, авіатур, велотурист), які Н.Клименко [6] розглядає як напівабревіатурні-напівкомпозитні
одиниці.
Поділ абревіатур на складові частини, як зазначає Н.Клименко, “якісно інший, ніж у нескорочених оди-
ниць. У їхній будові виділяються своєрідні аброморфеми, межі яких не збігаються з ними за значенням і ча-
стково співвідносними за формою морфемами. Подібно до інших морфем аброморфеми наділені значен-
ням, вони повторюються у багатьох словах і в сполученні з різними основами, тобто використовуються як
активний словотворчий формант” [5, с.7]. При творенні скорочених термінів туризму найбільш продуктив-
ною аброморфемою є тур-. Можливості побудови структурно-семантичної моделі з цією аброморфемою
майже не обмежені, оскільки практично будь-яке терміноване словосполучення з прикметником туристсь-
кий можна перетворити на мішану абревіатуру шляхом усічення прикметника (за нашими підрахунками за
допомогою аброморфеми тур- утворено близько 100 термінів): туристична фірма – турфірма, туристичний
салон – турсалон, туристський продукт – турпродукт, туристичні підприємства – тур підприємства тощо.
Окрім охарактеризованих вище типів абревіатур у термінології туризму має місце скорочення засобами
символіки (буквені, цифрові абревіатури, що складаються з окремих букв(цифр) або букв і цифр). Цей тип
властивий, як правило, лише термінологічній абревіації (номенклатурним утворенням). Поява такого типу
одиниць викликана необхідністю цифрової конкретизації при маркіруванні окремих видів туризму, що ви-
користовується в міжнародній туристській практиці (ІГ – туризм груповий, ІІН – туризм національний, ІІІВ
– туризм внутрішній, ІХР – туризм річковий) тощо.
Таким чином, наявність у терміносистемі туризму різноманітних типів абревіатур пояснюється передо-
всім прагненням уникнути складних як для писемного, так і усного мовлення термінів, прагненням до мов-
ної економії, більш лаконічного вираження того чи іншого поняття.
З’ясування основних способів творення термінів туризму сприяє подальшому системному внормуван-
Черненко І.М.
СЛОВОТВІРНА ДЕРИВАЦІЯ В ТЕРМІНОЛОГІЇ
120
ню цієї термінології, а також уможливлює прогнозування шляхів і способів поповнення її новими одиниця-
ми у процесі активного розвитку туризмознавства як науки, оскільки засоби і структурні моделі, які відпо-
відають основним принципам професійної реалізації системи і структури мови – актуальності, доцільності,
аналітичності є найбільш продуктивними.
Умовні скорочення назв джерел:
КГТ – Краєзнавство. Географія. Туризм.
МТ – Міжнародний туризм.
ЕТ - Энциклопедия туриста / Под ред Е.И. Тамма. – М., 1993.- 610 с.
Мартынов - Мартынов А.И. Промальп (Промышленный альпинизм). – М.: Изд-во «СпортАкадемПресс»,
2001.- 208с.
Джерела та література
1. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Способы номинации в современном русском языке. –
М.: Наука, 1982. – С.159–228.
2. Даниленко В.П. О грамматических особенностях терминов-существительных // Русская речь. – 1970. –
№ 6. – С.63–66.
3. Д’яков А.С., Кияк Т.Р. , Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспек-
ти. – К.: Видавничий дім „КМ Academia”, 2000. – 218 с.
4. Журавлёва 1998: Журавлёва Т.А. Особенности терминологической номинации. – Донецк: Донбасс,
1998. – 253 с.
5. Клименко Н.Ф. Абревіатура// Енциклопедія “Українська мова”/ Редкол. Русанівський В.М., Тараненко
О.О. та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 752 с.
6. Клименко Н.Ф. Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української мови // Українська
мова. – 2003. – № 3–4. – С.83–105.
7. Костенко Л.М. Лексико-семантична та словотвірна структура української термінології садівництва. Ав-
тореф. дис. канд. філол. наук. – Запоріжжя, 2005. – 22 с.
8. Лях Ірина. Композити в термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб.наук.праць. Вип.ІУ. –
К.: КНЕУ, 2001. – С.72–74.
9. Малевич Л.Д. Становлення і розвиток української гідромеліоративної термінології. Автореф. дис. канд.
філол. наук. – К., 1999. – 20 с.
10. Ніколаєва А.О. Структурно-семантична характеристика термінології програмування, комп’ютерних
мереж та захисту інформації. Автореф. дис. канд. філол. наук. –Харків, 2002. – 16 с.
11. Овчаренко Н.І. Способи номінації і словотворення у сучасній українській мінералогічній термінології.
Автореф. дис. канд. філол. наук. – Донецьк, 1996. – 18 с.
12. Панько Т.І. Системність і мотивованість у політекономічній термінології // Мовознавство. – 1979. –
№6. – С.15–19.
13. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів, 1994. – 216 с.
14. Симоненко Л.О. Формування української біологічної термінології. – К.: Наукова думка, 1991. –152 с.
15. Суперанская и др. 1989: Суперанская А.О., Васильева Н.В., Подольская Н.В. Общая терминология: Во-
просы теории. – М., 1989.- 243 с.
Шацький І.В.
ТВОРИ О.Ольжича “ГРУДЕНЬ 1932” ТА “НЕЗНАНОМУ ВОЯКОВІ”: АКТАНТНА
МОДЕЛЬ
Постановка проблеми. В сучасному літературознавстві поширеними є погляди, відповідно до яких
маркерами сучасної культури виступають тотальна невизначеність і релятивність, а особистість не є ціліс-
ним та внутрішньо стабільним суб’єктом, який має стійку природу (Ю.Крістева, Ж.Лакан, М.Фуко). А від-
так часто акценти дослідження художніх творів зміщуються з індивідуально-особистісних та соціально-
психологічних аспектів їх змісту на аспекти дискурсивно-текстологічні та комунікативні, таким чином час-
то нівелюючи ідейно-смислове навантаження доробку митців. Особливої ваги набувають ці питання при
розгляді творчості поетів Празької школи, зокрема О.Ольжича, оскільки ідейно-змістове навантаження його
творів яскраво виражено, чітко підпорядковує собі всі інші аспекти художньої образності.
Мета статті. Окреслити актантні моделі поем О.Ольжича “Грудень 1932” та “Незнаному Воякові”,
встановити їх співвідношення з ідейним навантаженням та загальним пафосом даних творів.
Олег Ольжич і в боротьбі, і в науці, і в поезії був взірцем громадянського обов’язку і чину.
Збірка “Вежі” О.Ольжича вийшла в Празі 1940 р. Її складають дві великі ліро-епічні поеми, написані,
щоправда, ще на початку 30-х рр. Це – “Грудень 1932” (початкова назва “Городок 1932”, згодом виправлена
автором), датована 1933 роком, і “Незнаному Воякові”, створена у 1935 році. Обидві вони цілком присвя-
чені сучасності, тобто націоналістичному руху – в основному на Галицьких землях у 30-х роках, коли
Польська держава окупувала Галичину. Найефективнішою і найсильнішою організацією руху спротиву ук-
раїнців стала ОУН.
|