Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса"
Статья посвящена словообразованию авторських неологизмов, изспользованых в зборнике стихов П. Маха "Озеро". В ней описываются способы словообразования использованых автором неологизмов. Анализируется их речевое распространение....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54995 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" / О.Я. Кузьмич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 302-304. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-54995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-549952014-02-05T03:16:42Z Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" Кузьмич, О.Я. Статья посвящена словообразованию авторських неологизмов, изспользованых в зборнике стихов П. Маха "Озеро". В ней описываются способы словообразования использованых автором неологизмов. Анализируется их речевое распространение. Стаття присвячена словотвору авторських неологізмів, використаних у збірці П. Маха "Плеса". В ній описуються способи словотвору вжитих автором неологізмів. Аналізується їх мовна поширеність. The article is devoted to the word-building of innovations in the creation "Lake" by P. Mach. Word-building of innovations are described in this article. Its language distributions are analised. 2007 Article Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" / О.Я. Кузьмич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 302-304. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54995 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Статья посвящена словообразованию авторських неологизмов, изспользованых в зборнике стихов П. Маха "Озеро". В ней описываются способы словообразования использованых автором неологизмов. Анализируется их речевое
распространение. |
| format |
Article |
| author |
Кузьмич, О.Я. |
| spellingShingle |
Кузьмич, О.Я. Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" Культура народов Причерноморья |
| author_facet |
Кузьмич, О.Я. |
| author_sort |
Кузьмич, О.Я. |
| title |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" |
| title_short |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" |
| title_full |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" |
| title_fullStr |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" |
| title_full_unstemmed |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" |
| title_sort |
словотвір авторських неологізмів у збірці п. маха "плеса" |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/54995 |
| citation_txt |
Словотвір авторських неологізмів у збірці П. Маха "Плеса" / О.Я. Кузьмич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 1. — С. 302-304. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT kuzʹmičoâ slovotvíravtorsʹkihneologízmívuzbírcípmahaplesa |
| first_indexed |
2025-07-05T06:16:31Z |
| last_indexed |
2025-07-05T06:16:31Z |
| _version_ |
1836786586267680768 |
| fulltext |
302
языковые различия в подчинительных или сочинительных отношениях основ сложного прилагательного
(подробнее об этом см. [Кузьмина 2004]).
В откликах на проект свода надо четко различать мнение, с одной стороны, специалистов – лингвистов,
методистов, преподавателей, которые серьезно анализируют проект, признавая назревшую необходимость
уточнения и исправления правил, и указывают на положительные и отрицательные стороны проекта, и, с другой
– мнение обывателей, точку зрения которых ярко выражают (а то и формируют!) журналисты, в расчете на
сенсацию, как правило, уже заранее враждебно настроенные к проекту. Можно сказать, что проект новой
редакции правил получил отражение в кривом зеркале СМИ, которые под видом защиты общества от
посягательства на язык и культуру, прибегая к демагогии и извращению фактов, не столько информировали,
сколько дезинформировали общество, запугивая его «широкоохватной реформой», «перетряской всего русского
правописания». Нередко говорили даже о реформе русского языка, о посягательстве на язык (по обыкновению
отождествляя письмо и язык).
Поскольку для авторов разработанного проекта его актуальность, его пафос были не в усовершенство-
вании орфографии, а в «ремонте», в наведении порядка в орфографическом хозяйстве, было решено отказаться
от предложений по изменению написаний и еще раз пересмотреть проект с учетом поступивших критических
замечаний (см. [Свод 2003]).
В 2006 г. одобренный Орфографической комиссией проект был опубликован в качестве справочника
«Правила русской орфографии и пунктуации. Полный академический справочник». – М.: Эксмо, 2006.
Работа над проектом новой редакции свода правил и его обсуждение показали недостаточную
разработанность многих вопросов теории эволюции письменной нормы, общих принципов внесения изменений
в орфографию. Р. И. Аванесов справедливо писал: «Любая попытка кодификации орфографии должна иметь
свой стратегический план, на почве которого только и могут решаться частные тактические задачи. <…> Такого
стратегического плана, так сказать, плана дальнего прицела, общей теоретической основы не было у состави-
телей проекта реформы орфографии, который в основных своих частях был проведен в 1917 и 1918 гг., ни у
многочисленных комиссий, работавших с тридцатых годов до нашего времени.» [Аванесов 1978: 223].
К сожалению, это в полной мере может быть отнесено и к работе комиссии конца XX – начала XXI вв. В самом
деле, здесь много нерешенных вопросов. Так, неясно, должны ли изменения в письме происходить скачками,
взрывами после того, как изменения в языке достигнут критической массы (и какой срок нужен для выжидания,
созревания изменений?) или они должны вноситься постепенно. В области слитного-дефисного написания
сложных прилагательных тактика постепенного внесения в изменений в орфографический словарь себя не
оправдала. Она была направлена на дальнейшее расшатывание семантико-синтаксического принципа, однако не
привела к победе формально-грамматического принципа, но лишь усилила орфографический разнобой
(подробнее см. [Борунова 1998; Кузьмина 1998]).
Нет единого понимания того, что такое реформа орфографии, какие изменения в письме можно считать
существенными, а какие лишь упорядочением, уточнением. Например, нет ясности в том, реформу ли предлагала
орфографическая комиссия 60-х гг. Даже по поводу реформы начала ХХ века были расхождения во мнениях о
степени значительности предлагаемых ею изменений. Общество же любые изменения в орфографии, даже
самые незначительные, воспринимает как реформу, притом в силу низкого уровня лингвистической культуры –
как реформу языка. Так, выход в свет первого общеобязательного свода правил в 1956 г. многие ошибочно
называют реформой, хотя тогда была проведена лишь унификация: из нескольких бытующих в практике
написаний закреплялось одно; к тому же таких изменений оказалось немного.
Какие предварительные уроки можно извлечь из работы над проектом?
– Исходя из природы и назначения письма, вносить изменения в письмо можно в крайнем случае, когда
нельзя не менять, когда это «зло необходимое», по выражению Е. Д. Поливанова.
– Несомненным показателем необходимости изменений является бездействие правила, регулярное
несоблюдение его в практике письма грамотных людей.
– Нуждается в детальной теоретической разработке вопрос о степени жесткости современной орфографии
и допустимости вариантов написаний.
– Проекты, уточняющие правила орфографии, должны обсуждаться специалистами-учеными, вузовскими
преподавателями, учителями, методистами, но не широкой общественностью.
Литература
1. Аванесов Р. И. Заметки по теории русской орфографии // Восточнославянское и общее языкознание. – М.: Наука, 1978. – С. 220-229.
2. Борунова С. Н. Об одной дискуссионной проблеме русской орфографии (к вопросу о написании сложных прилагательных в русском языке)
// Русистика сегодня. – № 3-4. – 1998. – С. 148-158.
3. Букчина Б. З. «Правила русской орфографии и пунктуации» (1956 г.) и орфографическая практика // ИАН, СЛЯ, том 33. – № 1. – М., 1974. – С. 44-52.
4. Букчина Б. З., Калакуцкая Л.П. Сложные слова. – М., 1974.
Свод правил русского правописания. Орфография. Пунктуация. Проект. – М., 2000.
5. Кнорина Л. В. По поводу «Правил орфографии и пунктуации» // Кнорина Л.В. Грамматика, семантика, стилистика. – М., 1996. – С. 79-87.
6. Кузьмина С. М. Об умягчении нравов русской орфографии (к проблеме вариативности написаний) // Жизнь языка. Сборник статей к
80-летию М. В.Панова. – М., 2001. – С. 406-411.
7. Кузьмина С. М. Реформа или новая редакция? (о новой редакции свода правил русской орфографии) // Отечественные записки. – 2002. – № 1.
8. Лопатин В. В. Новая редакция правил русского правописания: реальности и мифология // Общественные науки и современность. – 2002. – № 3.
Кузьмич О. Я.
СЛОВОТВІР АВТОРСЬКИХ НЕОЛОГІЗМІВ У ЗБІРЦІ П. МАХА «ПЛЕСА»
Поетичне мовлення є невичерпним джерелом появи різноманітних мовних інновацій, зокрема,
індивідуально-авторських лексичних новотворів, без яких важко уявити сучасну поезію. Основною причиною
активного творення поетами оказіональних слів є поліфункціональність таких лексичних одиниць.
303
Особливою експресивністю і характером уживання в процесі комунікації відзначаються саме назви, що
являють собою індивідуально-авторські утворення. Якщо для звичайних слів головною функцією є номінативна,
то для оказіоналізмів – експресивно-зображальна. Зрозуміло, це зовсім не означає, що індивідуально-авторські
утворення позбавлені інформації про об’єкт, конкретної співвіднесеності з об’єктами позамовної дійсності [5,
с. 35-36].
Авторським неологізмом прийнято вважати мовленнєве утворення системного й асистемного характеру,
що виникло в процесі індивідуального творчого акту як результат свідомого порушення автором мовної норми.
Такі новотвори - це периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою і вперше
засвідчені у письмових текстах художнього, наукового чи публіцистичного стилю; крім того, вони не зафіксовані
у словниках національної мови відповідного періоду. Авторському новотворові властиві ознаки нестандартності
і новизни, які усвідомлюються мовцем. За сприятливих умов така лексична номінація може увійти до мовної
системи, тобто стати узуальною [9].
В останні роки інтенсивно досліджується мовотворчість письменників. Цими проблемами займається
С. Я. Єрмоленко [4] Г. М. Вокальчук [2], І. М. Браїлко [1], Н. М. Сологуб [8], В. М. Галич [3], Т. П. Юрченко
[10], В. М. Русанівський [7], Л. С. Паламарчук [6], та інші. Проте використання авторських неологізмів у
творчості регіональних письменників і досі залишається поза увагою дослідників. Тому обрана тема дослідження
є досить актуальною.
Мета роботи полягає у вивченні словотвору авторських неологізмів у поетичній збірці волинського
письменника П. Маха «Плеса» (Поезії. – К.: Дніпро, 1981. – 171 с.).
Завданнями роботи є 1) дослідити способи словотвору, вжиті П. Махом при створенні авторських
неологізмів; 2) визначити ієрархію цих способів словотвору.
Петро Мах – відомий волинський письменник, автор багатьох поетичних і прозових збірок. Серед них –
«Плеса» (1981), «Крайполе» (1984), «Ластів’ятко» (1998), «На білих крилах рушників» (1998), «Христос воскрес
– воскресне Україна!» (1999) та інші.
При творенні неологізмів автор послугувався морфологічним способом словотвору у таких варіантах:
префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, основоскладання, словоскладання.
Префіксальним способом П. Мах утворив 10 слів з такими префіксами:
без-: А тепер, дивись, в бездощовинні Навіть і опенька не знайдуть (с. 49);
пере-: Я не шукав легкого переброду (с. 10); Коні, коні – доріг перелопіт (с. 17); І знов ночей його
спливали переблуди (с. 38); з-/с-: І, набравшись і літі свіжосили, Ти чомусь знадумала свій біг (с. 130); Коли ж
курликання спов’ється в трави? (с. 67). ви-: А вірність воїв, їх дулібські кроки Несли в Європу вихвалу живу
(с. 15); по-: Спираючись на полякливість нашу І тишу, що не зранена ніким (с. 124); за-: Десь там на Волині, я
тобі лишив Весла від замрії і човна світанку (с. 143); все-: Хтось комусь сказав на всевесілля (с. 47).
Значно ширше у збірці вжито авторські неологізми, утворені за допомогою суфіксів:
- н'- : Та в безнадію не тікаю я, Сосновим надихаюся озонням (с. 121); Зброї не складу, Докіль чадіти буде
дух На світі скорпіоння (с. 164); Де ховало не раз її кроння (с.16); -от-: Паннота впала з пліч мого народу
(с. 10); - ин'н'-: Паліли блискавки – ти не ховалась У кущовиння (с. 32): -ищ-:
Промінивсь світ крізь зморища дощу (с. 10); Над хмарами – виталище орлів (с. 55); -j-: Веду алею на
горбок, Накинувши на плечі їй бронзов’я (с. 13); Він світився з портрета задум’ям ясним, У якому мої
наливалися сили (с. 149); Гір високість, морів глибочінь і рівнин зеленав’я пахуче (с. 31); А я у розшир йшов, а я
стримів у небо Із ваготою дум, із щирим невгамов’ям (с. 69). Де труйний гриб, Там скоро буде мухомор’я
(с. 162); -ан'н'-: Знову ідеш ти У пекуче згадання людини (с. 16); -енн- : А вже несуть тобі прийдешність люди, -
Нових натруджень родиться хорал (с. 15); -л'- Хто на поле намулля горне? (с. 161); І побачу за обрієм, ген, Все
розкрилля високого краю(с. 28); -ен'н'- Я не знаю іншого видива, Коли книга солдатом стає І вбиває міщанства
ідола, Де загрузло будення чиєсь (с. 40); -інь: А для нього не світяться води І не мила цвітінь на землі (с. 18);
Була палюча громовінь В чужім краю, в далекі роки (с. 151); І вітри голубі Із яруг у вишінь Полетіли, щоб
вмерти у мандрах (с. 62); Її п’янюча духовінь Спокусою у груди входить (с. 79); -ість: Де вулиць не порівнювана
повідь, Здійме квітчастість юного добра (с. 25); Я у твоєму небі був, Я твою осягнув озерність (с. 140); «Ой!» -
сріблотність серпнева Затремтіла у росах (с. 112); Поривам своїм дай промінність живу (с. 55); Їм набридла
щоденна лякість Кущаків у ярах понад лісом (с. 65); Сивий праліс взяв промінність на широкі плечі (с. 104);
-юх-: Зборовши болотюху, твань живу, Дорога ще упертість свіжу мала (с. 34); -иськ-: Місяць – за
вовниськом хмар (с. 155); Пізнав я в пісковиську на кінець Значимість «Волинянки» як машини (с. 121);
Останній вітровій, шмагнувши подорожніх бичовиськом, Шмигнув у яр (с. 74); -н-: А тут, на луках, юність
віднайшов, Загомонів із друзями сріблотно ( с. 76); Тут, на плиті, тобі злотно (с.60); -анн-; -инн-; -інн-: А я
очманіло гнався за метеликами згадання (с. 88); І задивилась на дерев сріблиння (с. 105); «Либонь заспали?» -
вийшла на поріг «Весновіння!» – кричить зеленим покликом лоза (с. 106); Коли жорстоке сніговіння Мої дороги
захова – Просвітить син своїм сумлінням Всі недописані слова! (с. 38); -ят-: А бджолята до нього (с. 112);
-ниц-: Бджола була цікавниця, А діти цікавників люблять (с. 82);
Сюди ж відносяться назви середнього роду на -я з подовженям приголосного перед закінченням, що за
аналогією постали внаслідок фонетичних змін відповідних колишніх іменників з суфіксами -ниє, -тиє: -ж-: Бо
впало здивоване сонце У тундру твого байдужжя (с. 91); -ч-: Снаги заводської височчя – На Турію, Стохід і
Стир… (с. 24); Зазоріли спогади живі – Це твоїм озвуччям світ не повен (с. 130); Замість заквіття – в очах
Тиха зажура встає (с. 156);
Ряд новотворів виникли від іменників за допомогою дієслівних суфіксів, типу -ува-, -і-, -и- і под., напр.:
Пелюсткувалась дума уві сні (с. 128); Де видивила очі вже ялина І жолудиться споконвік їх рід (с. 124);
Журавліють слова материнські над нивою (с. 21); Можна, врешті, помарити тим, Що політ десь пісениться
грайно (с. 30); Попхався назад через гравій, Де солод бурштинився в сотах (с. 51); А риба – як на сцені – па-де-
304
де Над плесо вичибрикує одверті (с. 122); І шемроче, мов бабця, журбою Бідну долю свою над водою (с. 125); Їй
гримілось, блискалось, дощилось (с. 92);
Чотири новотвори Петра Маха належать до безсуфіксного способу: Я знаю, Вони були щасливі, Бо
відкривалась ясна майбуть (с. 9); В трамвайній галді, одинока, Не бачачи наших очей, Смуглянка вслухалася в
Блока (с. 41); Щоб перебути непогідь, мені Принаймні слід набратися відваги (с. 121); Радо зміїться війка-
повійка, Опрокльонена людом нав’яза ( с.78).
Кілька неологізмів утворено суфіксально-префіксальним способом:
Бо ти її у світ пустив, А не для себе утюремив (с. 79); Мала втіху на взгірку єдину, Що всіма тут
шанований граб Любить тільки її, ліщину! (с. 125); Хай надосвітку збудять Молоду Косачівну (с. 113).
Заворожила зорям срібну вись, Сама спотиха вітрові га дає (с. 124); Думок звітрованих Еол, жени човни моєї
мрії (с. 159); Коли слово кучеряве З уст злінивлених зринає (с. 101). Чи розгілених літ Пахне ніжність довіку
Дорогої землі (с. 130).
Авторські неологізми, які є результатом основоскладання мають таку різну внутрішню семантику. Вони
вказують на: об’єкт: Виростає до сонця між людьми Стартмайдан мого космодрому (с. 8). Я ж висну гей-гей в
неболоні (с. 91); дію над об’єктом: Чесний хліб – Зерноносне село Із невтомою молодою! (с. 33). Розбуди-но
вітра дужого добровійного (с. 84); Іду, немов сівач, в мандрівку днів, Лишаючи обійстя тихоспіву (с. 33);
Наслухавсь я хороспіву І назбирав медопаху (с. 52); Відшукаю тебе,Відшукаю в густім травостої (с. 132);
характеристика: Цілую слід, який проліг Від добролюдськості доріг До серця, матінко, твойого (с. 162); колір:
Між соснами не наживеться дуб, Коли вони такі зеленомовні (с. 124); Втікав щораз у власне сивобрів’я (с. 68);
Закружляв на вітрі жовтолист, І дерева, наче діти, босі (с. 145); місце: Я ж сумую за смутком твоїм, На
крайполі розшукую згубу (с. 137); В крайсвіт, де грім, людська турбота мчиться, Колір весен – березозорий
(с. 62); На виднополі вистигла рілля Лежить грудьми відкритими до неба (с. 33); ознака: В шпиталі тягне
бруднотілом (с. 156); Квітопінна відгуде хвала І повійка всохне коло плоту (с. 145); Спогади ронять На
людський диволист перехожі (с. 16).
Новотвори, утворені словоскладанням утворилися найчастіше в результаті порівняння: Де старенький
скрипаль відкривавТаємничі міжгір’я-строфи (с. 28); Перша вушка-слухітки встромляє в надвечірню симфонію
лану (с.78). Проте їх виникнення може бути зумовлене і іншими чинниками напр.: Високий світ у Ірпені
Благословенний гордими стежками,
А не отими зграйно-гробцями (с. 14); Де світ ловив його захланно-наглий,
Та не впіймав і ницим не продав (с. 22); У тінь його прохожі йдуть, Пекучістю-жарінню гнані (с. 79).
У збірці П. Маха «Плеса» автор використовує 93 неологізми. З них префіксальних утворень – 10
(9,3%); суфіксальних – 50 (46,5%); безсуфіксних – 4 (4,3%); суфіксально-префіксальних – 7 (7,52%);
основоскладання – 17 (5, 37%).
Створена Петром Махом у збірці «Плеса» авторська номінація вміщує в собі згусток мисленнєвої й
образної енергії митця слова. Вона якнайточніше показує не лише його власне світобачення, а й художньо
відтворює національне світовідчуття.
Література
1. Браїлко І. М. Словесні модифікації в поезії Михайла Семенка //Культура слова //Вип. 55-56. К., 2000. – С. 18-21.
2. Вокальчук Г. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект): Монографія /За ред.. А. П. Грищенка –
Рівне: Перспектива, 2004. – 524 с.
3. Галич В. М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика. – Луганськ: Знання, 2002. – 212 с.
4. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). – К.: Довіра, 1999. – 431 с.
5. Мойсієнко А. К. Експресивні відприкметникові назви //Укр. мова і літер. в шк. – 1985. – № 1. – С. 34-37.
6. Паламарчук Л. С. Українська радянська лексикографія. – К.: Наук. думка, 1978. – 203 с.
7. Русанівський В. М. Народження слова //Українське мовознавство. – 1974. – № 2. – С.46-50.
8. Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара. – К.: Наук. думка, 1991. – 140 с.
9. Стишов В. Ф. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі засобів масової інформації): Монографія. – К.: Вид. Центр КНЛУ, 2003. – 388 с.
10. Юрченко Т. П. Експресивність словотвірних оказіоналізмів у прозі П. Загребельного //Культура слова. – Вип. 57-58. – К., 2001. – С. 36-41.
Курдюмова И. А., Крулькевич М. И.
ПРОБЛЕМЫ ЛЕКСИКОГРАФИИ В УСЛОВИЯХ МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОММУНИКАЦИИ
Исследование социокоммуникативных процессов в современном трансформирующемся обществе требует
более пристального внимания к проблемам языка науки, ядром которого является терминология. И поскольку
основная задача систем научной коммуникации – обеспечение эффективного обмена научными документами
между создателями и потребителями информации, в центре внимания ученых находятся проблемы лексико-
графического отражения специальной лексики.
Отечественной и зарубежной лингвистикой накоплен богатый опыт в развитии научных взглядов на
организацию социально значимой научной информации способами словарного дела. В работах С. Г. Барху-
дарова, В. П. Даниленко, Л. Л. Кутиной, Е. Н. Толикиной, О. С. Ахмановой, П. П. Денисова, А. В. Суперанской,
А. С. Герда, Л. С. Паламарчука определены основные принципы, проблемы, направления терминографической
работы.
Переосмысление теории и практики лексикографической работы на основе новой парадигмы знания,
функциональной по своей общей направленности, содержится в работах Н. Ю. Шведовой, А. Н. Рудякова и др.
Вопросы коммуникации в межкультурном контексте рассматриваются в работах Л. П. Крысина,
Ю. Е. Прохорова, Н. Г. Озеровой, Е. М. Верещагина, В. Г. Костомарова и др.
Вместе с тем ключевые проблемы терминографии: отбор терминов для специальных словарей и способы
их определения в специальных словарях различного типа, – сохраняют свою актуальность, приобретая особую
остроту в условиях межкультурной коммуникации.
|