Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові
В данной статье проводится исследование средневерхненемецких дериватов с суффиксом -er, обозначающих лиц мужского пола. Даётся их фономорфологическая характеристика, определяются словообразовательные функции суффикcа -er и словообразовательные типы производных с его участием, анализируется влияние...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55089 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові / О.А. Смоляк // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 194-198. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-55089 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-550892014-02-06T03:20:18Z Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові Смоляк, О.А. В данной статье проводится исследование средневерхненемецких дериватов с суффиксом -er, обозначающих лиц мужского пола. Даётся их фономорфологическая характеристика, определяются словообразовательные функции суффикcа -er и словообразовательные типы производных с его участием, анализируется влияние мотивирующей базы на семантику существительных на -er. У наведеній статті проводиться дослідження середньоверхньонімецьких дериватів із суфіксом -er на позначення осіб чоловічої статі. Представлена їх фономорфологічна характеристика, визначаються словотвірні функції суфікcа - er та словотвірні типи похідних за його участю, анализується вплив мотивуючої бази на загальну семантику іменників на -er. The present article concerns the research of Middle High German derivatives with suffix -er denoting the male persons. The phonomorphological characteristics is given, it defines suffix -er word-building functions and word-building types of derivatives with their participation, the effect of the motivate basis on semantic of the nouns with -er suffix is analysed. 2007 Article Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові / О.А. Смоляк // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 194-198. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55089 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В данной статье проводится исследование средневерхненемецких дериватов с суффиксом -er, обозначающих лиц мужского пола. Даётся их фономорфологическая характеристика, определяются словообразовательные функции
суффикcа -er и словообразовательные типы производных с его участием, анализируется влияние мотивирующей базы на семантику существительных на -er. |
| format |
Article |
| author |
Смоляк, О.А. |
| spellingShingle |
Смоляк, О.А. Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові Культура народов Причерноморья |
| author_facet |
Смоляк, О.А. |
| author_sort |
Смоляк, О.А. |
| title |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| title_short |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| title_full |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| title_fullStr |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| title_full_unstemmed |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| title_sort |
функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55089 |
| citation_txt |
Функціональні класи та словотвірні типи іменників на позначення осіб чоловічої статі
із суфіксом -er у середньоверхньонімецькій мові / О.А. Смоляк // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 110, Т. 2. — С. 194-198. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT smolâkoa funkcíonalʹníklasitaslovotvírnítipiímennikívnapoznačennâosíbčolovíčoístatíízsufíksomeruserednʹoverhnʹonímecʹkíjmoví |
| first_indexed |
2025-07-05T06:24:45Z |
| last_indexed |
2025-07-05T06:24:45Z |
| _version_ |
1836787104017809408 |
| fulltext |
194
Источники и литература
1. Гриценко Т. Б. Власні назви як засіб стилетворення в українській історичній прозі другої половини ХХ ст. (на матеріалі романів про
Б. Хмельницького): Дис . . . канд. філол. наук: 10. 02. 01. – К., 1998.
2. Карпенко О. Ю. Функції онімії у фантастичному творі: оповідання А. Бестера «Time is the Traitor» // Записки з ономастики: Зб. наук. пр. / Від.
ред. Ю. О. Карпенко. – О.: ОДУ, 2001. – Вип. 5. – С. 91-98.
3. Порпуліт О. О. Ономастичний простір українських чарівних казок (у зіставленні з російськими казками): Автореф. канд . . . філол. наук:
10. 02. 01. – О.: ОДУ, 2000.
4. Звєрєв А. Д. Про власні та загальні імена // Мовознавство. – 1976. – № 1. – С. 32-37.
5. Франко З. Т. Ономастика в мові творів Івана Франка // Мовознавство. – 1975. – № 2. – С. 55-66.
6. Hemingway E. A Farewell to Arms. – M., 1976.
7. Greene G. The Quiet American. – M., 1959.
8. Dreiser T. The Financier. – M., 1964.
9. Maugham W. S. Cakes and Ale: or the Skeleton in the Cupboard. – M., 1980.
10. Aldington R. Death of a Hero. – M., 1958.
11. Коренева М. М. Духовный кризис общества и нравственная позиция личности // Литература США ХХ века. Опыт типологического
исследования (Авторская позиция, конфликт, герой). – М., 1978. – С. 12-69.
12. Билык Н. Д. Искусство и художник в английском реалистическом романе (1950-1980 гг.)//Литература Англии. ХХ век. – К., 1987. – С. 90-117.
13. Томахин Г. Д. Топонимы как реалии языка и культуры (на материале географических названий США) // Вопросы языкознания. – 1984. –
№ 4. – С. 84-90.
14. Ирисханова К. М. Функционирование топонимов в художественной литературе: Автореф. дисс. . . канд. филол. наук. – М., 1978.
Смоляк О. А.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ КЛАСИ ТА СЛОВОТВІРНІ ТИПИ ІМЕННИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСІБ
ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ ІЗ СУФІКСОМ -ER У СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ
1. Попередні зауваги. Найменування осіб утворюють багату семантичну мікросистему, що посідає значне
місце у загальній номінативній системі мови. Тому ця категорія іменників привертає увагу сучасних дослідників
[пор.: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7]. Учені аналізують (на матеріалі різних мов) структурні, семантичні та синтаксичні критерії
іменників на позначення оосіб, проте залишається ряд не достатньо вивчених питань. До них належить у т. ч.
фундаментальне дослідження іменників на -er на попередніх історичних етапах розвитку німецької мови,
зокрема, у середньоверхньонімецькій (далі – свн.) мові, оскільки назви осіб розглядаються, як правило,
імпліцитно, в рамках окремого напрямку дослідження мови [8].
У цьому контексті актуальним здається функціональний і структурний аналіз свн. особових назв, у т.ч.
іменників на позначення осіб чоловічої статі (далі – ОЧС), утворених за допомогою суфікса -er (1381 лексема,
вибрана методом суцільної вибірки із тритомного словника свн. мови М. Лексера [9]). Для досягнення означеної
мети, необхідно розв’язати ряд завдань, а саме: встановити частиномовну приналежність мотивуючої бази
означених похідних, проаналізувати іменники залежно від функцій словотворчого форманта, їх морфологічної та
семантичної умотивованості.
2. Виникнення і розвиток суфікса -er. Коріння -er слід шукати у давньому латинському (далі – лат.)
суфіксі -arius, який скорочується і настільки адаптується в німецькій мові, що вважається тепер генетично
німецьким суфіксом. Спочатку виникають його форми -ări, -ære, пізніше, у свн. мові, – -er, що є актуальною
формою для сучасної німецької мови.
Активне творення назв осіб чоловічої статі за допомогою -er В. Вільманнс [10, с. 285] зумовлює тим, що
спочатку у німецьку мову були запозичені лат. найменування на -ări, які позначали особу чоловічої статі та
походили тільки від іменників. Пізніше значну частину новоутворень склали віддієслівні лексеми. Згодом ця
модель стає найбільш продуктивною так само у німецькій мові [10, с. 289].
3. Морфологічна мотивація свн. іменників на -er. Визначення напрямку мотивації являє собою
невід’ємну частину словотвірного аналізу [11, с. 374]. Дослідження свн. іменників на позначення ОЧС,
утворених за допомогою -er, призводить до висновку, що абсолютна більшість іменників є умотивованими,
тобто, за П.- О. Мюллером [12, с. 44], морфологічно та семантично залежними від іншої лексеми, що визнається
їх словотвірною базою. Свн. похідні на позначення ОЧС із суфіксом -er утворюються від різних частин мови, а
також від словосполучень (див. табл. 1):
Таблиця 1
Частиномовна приналежність мотивуючих баз іменників на -er
Лексеми Мотивуюча база
абс. %
Дієслово 840 60,97
Словосполучення 301 21,80
Іменник 218 15,64
Дієслово/іменник 11 0,80
Числівник 4 0,29
Прикметник 3 0,22
Іменник/прикметник 2 0,14
Дієслово / прикметник 2 0,14
Разом 1381 100,00
Найбільш чисельну групу (60,97 %) репрезентують віддієслівні іменники, напр.: maler ‘художник’ ←
malen ‘малювати’; partierære ‘брехун’ ← partieren ‘брехати’; singære ‘співак’ ← singen ‘співати’. Похідні із
словосполученнями як словотвірною базою, утворюють другу групу лексем (21,80 %), напр.: brôtbecker ‘пекар’
← brôt bаcken ‘віпікати хліб’; riusenmacher ‘оброблювач риби’ ← riusen machen ‘обробляти рибу’; viurmacher
195
‘кухар’ ← viur machen ‘розводити вогонь’. Третя позиція (15,64 %) належить відіменниковим похідним, напр.:
karrer ‘візник’ ← karre ‘повіз’; nâdelære ‘голкар’ ← nâdel ‘голка’; spiegelære ‘дзеркальник’ ← spiegel ‘дзеркало’.
Таке частиномовне співвідношення мотивуючих баз зберігається також у ранньонововерхньонімецькій (далі –
рнвн.) мові [13, с. 260; 14, с. 186].
Інші групи похідних, що утворюються від прикметника, числівника, а також подвійно умотивовані
похідні, представлено обмеженою кількістю лексем.
4. Словотвірні типи і функціональні класи іменників на -er. Іменники на позначення ОЧС із суфіксом -
er у свн. мові утворюються за певними словотвірними типами, тобто морфологічно і семантично означеною
схемою, за якою встановлюються ряди однаково оформлених словотвірних конструкцій [пор.: 15, с. 21, 80; 16, с.
12; 11, с. 36]. Словотвірне значення форманта (у данному випадку – суфікса -er), визначається, за Ш. Мозером
[16, с. 16], через парафразу, що містить мотивуючу базу та описує семантичні відносини між нею і похідним.
Дібрані іменники на позначення ОЧС розподіляються за 12 словотвірними типами та уживаються у трьох
словотвірних функціях – агенса, пацієнса і моції (див. табл. 2).1
Таблиця 2
Словотвірні функції похідних на -er
Словотвірні
функції
Парафраза База
(частина мови)
Лексеми
Приклад лексеми
Словотвірна
база
абс. %
Агенс [-er]¹ ‘той, хто Д’ дієслово gengære ‘піший’ gân 838 61,62
Агенс [-er ]² ‘той, хто Д’ словосполучення brôtbecker
‘булошник’
brôt becken 301 22,13
Агенc [-er]3 ‘той, хто робить І
/ робить щось за
допомогою І’
іменник ackerer ‘землероб’ acker 165 12,13
Агенс [-er]4 ‘той, хто живе,
мешкає в/на І’
іменник franzoiser
‘француз’
franz 18 1,32
Агенс [-er]5
то, хто робить
І’/‘той, хто Д
іменник/дієслово brâter ‘кухар’ brâte / brâten 11 0,81
Агенс [-er]6 ‘той, хто має І’ іменник eigentüemer
‘власник’
eigentuom 10 0,73
Пацієнс [-er]7
‘хтось, із ким ...
робиться, діється’
дієслово verâhter
‘переслідуваний’
verâhten 4 0,29
Агенс [-er]8 ‘той, хто є одним з
Ч’
числівник vünfer ‘один з
п’яти’
vünfe 4 0,29
Агенс [-er]9 ‘той, хто є П’ прикметник hübeschære
‘красунчик’
hübesch 3 0,22
Агенс [-er ]10 ‘той, хто Д/той,
хто є П’
дієслово/прикмет
ник
valschære
‘фальшивий
чоловік, брехун’
valschen /
valsch
2 0,15
Агенс [-er]11 ‘той, хто є І/ той,
хто є П’
іменник/прикмет
ник
heimelîchære
‘довірений
чоловік’
heimelîche/
heimelîche
2 0,15
Моція [-er]12 ‘той, хто є І
чоловічої статі’
іменник witwer ‘вдовець’ witwe 1 0,07
Разом
1360 100,00
Оскільки -er бере участь, насамперед, у творенні назв осіб, є очевидним, що в абсолютної більшості
випадків суфікс -er надає лексемам агентивного2 значення.
До таблиці не увійшли плеонастичні (3 лексеми) та ідіоматизовані утворення (18 лексем), які
розглядаються в рамках загального дослідження.
4.1. Іменники на позначення агенса
4.1.1. -er¹. Мовне сприйняття склалося вже таким чином, що всі іменники, які мають віддієслівну
словотвірну базу, сприймаються як віддієслівні агентивні утворення [10, с. 289] і тлумачаться через словотвірну
парафразу ‘jemand, der V’ (де V – Verb) (‘той, хто Д’ (де Д – дієслово)). Кількість лексем типу -er¹ становить
838 одиниць, у статті розглядаються найбільш типові приклади, напр.: bestellære ‘замовник’; drëscher ‘молотник’;
kempfer ‘воїн; luogære ‘брехун’; neiger ‘образник’; vüerer ‘вождь’.
Віддієслівні похідні мають загальне значення, що виходить з мотиву найменувань, – відношення до дії,
процесу. Абсолютна більшість іменників позначає чоловіків, пов’язаних з певним видом діяльності. Велика
кількість утворених лексем свідчить про високу продуктивність цього типу, яка не втрачається і на наступних
етапах розвитку німецької мови [15, с. 152; 19, с. 121].
4.1.2. Тип -er². Іменники типу -er² репрезентують групу лексем, утворених від словосполучення і його
останнім компонентом є дієслово, натомість першим – іменник або прикметник, пор: klagevüerer ‘позивач’;
kornköufer ‘торговець зерном’; swarzverwer ‘маляр’; schônsprëcher ‘оратор’. Перший компонент словосполучення
(іменник або прикметник) позначає інструмент дії або ознаку, другий – дієслово – саму дію.
196
Характерною рисою аналізованих похідних є подвійна умотивованість, оскільки подібні іменники можна
розглядати як такі, що утворені за допомогою словоскладання (bildemâler ‘художник’ ← bildе + mâler) або
суфіксації (bildemâler ‘художник’ ← bilde mâlen + -er). У першому випадку bildemâler є композитом, тобто його
лексичне значення можна тлумачити через значення його безпосередніх складників (bildemâler ‘mâler des bildes’).
В останньому випадку ідеться про суфіксальне похідне, утворене від словосполучення. Таке тлумачення лексеми
завдячує словотвірній парафразі ‘jemand, der bilde mâlet’ (‘той, хто малює картини’).
Лінгвісти-дериватологи по-різному класифікують похідні цієї групи: з них зараховують їх до групи
віддієслівних іменників [13, с. 256], інші розглядають їх як окремий словотвірний тип [11, с. 248, 250; 5, с. 152-153].
4.1.3. -er3, -er4, -er6. Словотвірні типи -er3, -er4, -er6 репрезентують відіменникові похідні на позначення
агенса. Вони розрізняються за парафразами і семантикою базових іменників,
4.1.3.1. При аналізі відіменникових похідних типу -er3 проблематичним постає питання про реконструкцію
саме дієслова у словотвірній парафразі. Існує широкий спектр подібних дієслів, що уживаються у парафразі
‘jemand, der S tuet/machet’ (де S – Substantiv) ‘той, хто робить І’ (де І – іменник) замість лексем із загальним
значенням дії tun або machen ‘робити’. Словотвірна семантика новоутворених похідних при цьому не змінюєься.
Так, іменник salter ‘виконавець псалмів’ (словотвірна парафраза – ‘jemand, der salte singet’ ‘той, хто співає
псалми’) не відрізняється за функціональними ознаками від іменника kecheler ‘гончар’ (словотвірна парафраза –
‘jemand, der kechel machet’ ‘той, хто виробляє горщники’), оскільки обидва іменники позначають чоловіків-діячів3.
Словотвірна парафраза може містити прийменники – mit або in, рідше –um, auf, напр.: lôner ‘найманець’ –
‘jemand, der um lohn arbeitet’ (‘той, хто працює за платню’). Таке тлумачення відповідних іменників пов’язане із
різноманітним спектром відносин між похідним і твірним, що позначає конкретний предмет, абстрактне поняття,
якість або відносну ознаку.
4.1.3.2. Наступний словотвірний тип -er4 позначає чоловіка за місцем перебування або мешкання4 (dorfære
‘селянин’; merkære ‘мешканець прикордонної землі’), його приналежністю до певного народу, племені (Beier
‘баварець’; Tater ‘татарин’). Особливість цього типу полягає також в тому, що відповідна словотвірна парафраза
не вказує на конкретну дію особи, а лише імпліцитно індикує ознаку агентивності.
4.1.3.3. Іменникова база похідних типу -er6 позначає об’єкт предикації, а словотвірна парафраза
складається за допомогою дієслова haben5, напр.: eigentüemer ‘власник’ (‘jemand, der eigentuom hat’ ‘той, хто має
власність’); mülnære ‘мельник’ ‘(jemand, der müle hat’ ‘той, хто має млин’); spieჳer ‘воїн з шписем’ (‘jemand, der
spieჳe hat’ ‘той, хто має шпис’).
Похідні цього типу близькі за синтаксичним відношенням між іменником і дієсловом у парафразі до
похідних типу -er3, але частотність уживання дієслова haben у порівнянні з іншими дієсловами, його валентність
з іменникому парафразі робить доцільним визначити цей тип як окремий.
4.1.4. -er5, -er10, -er11. Словотвірні типи -er5, -er10, -er11 являють собою подвійно умотивовані іменники.
Лексеми типу -er5 можуть вважатися такими, що утворені від дієслова або іменника, напр.: porzenære
‘охоронник’ (можливі словотвірні парафрази – ‘jemand, der bephortet’ (‘той, хто стоїть на воротах’) або
‘jemand, der phorte hüetet’ (‘той, хто охороняє ворота’)); niezære ‘сластолюбець’ ‘jemand, der niezet’ (‘той, хто
насолоджується’) або ‘jemand, der niez hаt’ (‘той, хто має насолоду’); zabelære ‘гравець’ (‘jemand, der zabelet’
(‘той, хто грає на гральній дошці’) або ‘jemand, der auf dem zabel spielet’ (‘той, хто грає на гральній дошці’);
stümper ‘поганий робітник, халтурник’ ‘jemand, der stümp ist’ (‘той, хто є поганим’) / ‘jemand, der stümpet’ (‘той,
хто погано робить’).
Лексеми типів -er10 і -er11 можуть вважатися такими, що утворені від дієслова/прикметника або від
іменника/прикметника. У першом випадку це наприклад, іменник stümper ‘дурень, слабак, халтурник’ (можливі
словотвірні парафрази – ‘jemand, der stump ist’ (‘той, хто є дурним, слабким’) або ‘jemand, der stumpfet’ (‘той, хто
нерозумно робить’)). У другому – іменник heimelîchære ‘довірений чоловік’ (можливі словотвірні парафрази –
‘jemand, der heimelîche hаt’ (‘той, хто має довіру’) або ‘jemand, der heimelîche etw. machet’ (‘той, хто щось
довірливо робить’)).
Іменники аналізованої групи, де мотивуючими базами є дієслова та іменники, характеризують чоловіків за
видом діяльності. Якості осіб репрезентують відприкметникові деривати.
4.1.5. -er8. У словнику М. Лексера зафіксовано 4 похідних на -er, утворених від кількісних числівників.
Вони позначають чоловіка, який належить до групи людей, що складається з певної кількості людей, напр.:
vünfer ‘п’ятий’ (‘член суду, який складається з п’яти чоловіків’) [9, Т. 3, с. 567]. Іменники цього типу
визначаються за парафразою ‘jemand, der einer von ZW ist’ ‘той, хто є одним із Ч’, (де ZW – Zahlwort, Ч –
числівник), пор.: vierer ‘четвертий’; zëhendenære ‘десятий’; zwelver ‘дванадцятий’.
4.1.6. -er9. Аналіз лексико-графічних джерел виявляє три іменника на позначення ОЧС, мотивуючою
базою яких є прикметник. Природно, що всі вони характеризують чоловіка за його зовнішністю, рисами
характеру, соціальним станом, пор.: behendigære ‘умілець’; hübeschære ‘красунчик’; oberer ‘головуючий’
‘jemand, der ober ist’ (‘той, хто є головнішим’).
4.2. Похідні у функції пацієнса
4.2.1. -er7. Функцію пацієнса у групі дібраних лексем виконують іменники, що позначають чоловіка як
об’єкт чи результат дії або ‘об’єкт предикації з базовим дієсловом’ [16, с. 12] і відповідають парафразі ‘jemand,
der V wird’ [12, с. 63], тобто ‘той, з ким / чим ... робиться, діється’. Кількість утворень цього функціонального
класу і словотвірного типу є обмеженою – 4 лексеми, пор.: æhter ‘зневажений’ ‘jemand, der verâhtet wird’ (‘той,
кого зневажають, переслідують’6); verâhter ‘зневажений, переслідуваний’ ‘jemand, der verâhtet wird’ (‘той, кого
зневажають, переслідують’) (обидва похідні є синонімами); verletzer ‘поранений’ ‘jemand, der verletzet wird’
(‘той, кого поранили’); marterære ‘мученик’ ‘jemand, der gemarteret wird’ (‘той, кого мучають’).
Лексеми на позначення осіб у функції пацієнса зафіксовані Б. Брендель, Р. Фрішем, Шт. Мозером,
Н. Вольфом у рнвн. мові [13, с. 263], напр.: anesprecher ‘співбесідник’ ‘jemand, den jemand anespricht’ ‘той, до
197
кого хтось звертається’. Такі приклади дослідники називають «особовими випадками» [14, с. 188], оскільки
вони трапляються у німецькій мові взагалі не часто, але вказують на те, що цей тип похідних на -er став зразком
для подальших утворень, але на позначення неістотних об’єктів дії [13, с. 264].
4.3. Моція
До класу ‘моція’ належить один іменник типу -er12 witewer ‘вдовець’, що парафразується як ‘jemand, der S
männlichen Geschlechts ist’ ‘той, хто є І чоловічої статі’. За даними німецьких дослідників [13, с. 265; 14, с. 189; 15,
с. 185], цей тип не був продуктивним на давніх етапах розвитку німецької мови, більш поширеним є тип
іменників на позначення осіб жіночої статі із суфіксом –in, утворених, навпаки, від імен чоловічої статі, напр.:
свн. becker ‘пекар’ → beckerinne ‘пекарка’, milcher ‘молочник, молочар’ → milcherin ‘молочниця, молочарка’,
strîter ‘сперечальник’ → strîterîn ‘сперечальниця’.
5. Висновки та перспективи дослідження. Отже, свн. суфікс -er є продуктивним у творенні іменників на
позначення ОЧС. Він уживається в агентивних похідних (98,48 %), на позначення пацієнса (1,52 %) і моції (одна
лексема).
Аналізовані іменники на позначення ОЧС утворюються за 12 словотвірними типами залежно від
частиномовної приналежності бази та семантичного зв’язку між нею і похідним, що виражається через
словотвірну парафразу. За кількістю лексем превалює тип віддієслівних агентивних похідних (-er1), що
позначають чоловіка за певним видом діяльності.
Окремий словотвірний тип (-er2) утворюють іменники на позначення ОЧС, мотивуючою базою яких є
словосполучення. Якщо вербальний компонент базового словосполучення має предикативну функцію і називає
дію, то перший його компонент – іменник або прикметник – надає похідному більш детальну характеристику, а
саме – позначає інструмент або ознаку дії чоловіка.
Відіменникові похідні розподіляються за трьома словотвірними типами – -er3, -er4, -er6 – у залежності від
змістовного дієслова у парафразі. Похідні з дієсловами wohnen (kommen) і haben утворюють окремі словотвірні
типи – -er4, -er6 відповідно. Інші похідні належать до одного типу -er3. Характерним є те, що поряд із
узагальнюючими дієсловами tun, machen, у словотвірній парафразі цього типу уживаються також інші дієслова
(напр.: singen, nehmen, tragen, kaufen).
До словотвірних парафраз окремих відіменникових похідних на позначення чоловіка уходять
прийменники, як правило, це – mit або in, рідше –um, auf.
Лексеми типів -er5, -er10, -er11 розглядаються як подвійно умотивовані, тобто такими, що утворюються від
іменника/дієслова (-er5), дієслова/прикметника (-er10), іменника/прикметника (-er11). Іменники типу -er9
характеризують чоловіків за їх якостями і зовнішністю, що відображені у базових прикметниках. Похідні від
числівника (-er8) позначають осіб чоловіків як таких, що належать до групи людей, що складається з певної
кількості людей.
Аналіз виявляє, що свн. суфікс -er має яскраву агентивну семантику у творенні найменувань осіб чоловічої
статі. Дослідники неодноразово підкреслюють значущість та надзвичайні функціональні можливості цього
словотвірного форманта у різних сферах мови. У подальшому планується провести функціонально-семантичний
аналіз означеної групи суфіксальних іменників на матеріалі свн. текстів.
Література
1. Lenk H. Е. Personennamen im Vеrgleich. Die Gebrauchsformen von Anthroponymen in Deutschland, Österreich, der Schweiz und Finnland. –
Hildesheim; Zürich; New York: Georg Olms Verlag, 2002. – 490 S.
2. Satkauskaite D. Zur Bedeutungsentwicklung des Lexems Schläfer // Muttersprache. – 2004. – H. 4. – S. 311-333.
3. Бияк Н. Я. Особливості найменувань осіб в українській художній прозі та збереження їх функцій у німецькомовних перекладах: Автореф.
дис. ...канд. філолог. наук: 10.02.01 / Прикарп. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2001. – 20 с.
4. Шеляховская Л. А., Кудрявцева В. А. Имена деятеля, образованные от глаголов речемыслительной деятельности // Исследования по
семантике (семантика языка и речи): Зб. наук. пр. – Уфа: Башкирский университет, 1991. – С. 117-125.
5. Гончарова Т. В. Лінгвоаксіологічна семантика агентивних номінативних одиниць із формантом -er у сучасній англійській мові: Дис. ...канд.
філол. наук: 10.02.04. – К., 2005. – 237 с.
6. Бутнікова Л. Т. Назви осіб у сучасній словацькій літературній мові: словотвірний аспект: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.03. – Ужгород,
2004. – 226 с.
7. Tekinay A. Pesonenbezeichnende Suffixe in der deutschen und türkischen Wortbildung. – Eine kontrastive Analyse // Zielsprache Deutsch. – 1981. – H.
3. – S. 29-34.
8. Ягупова Л. М. Іменники з негативним оцінним значенням у середньоверхньонімецьких рукописах: утворення з префіксом un- //
Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – Число восьме. – С.350-354.
9. Lexer M. Mittelhochdeutsches Handwörterbuch: In 3 Bd-n. – Nachdruck der Ausgabe Leipzig 1872-1878. – Stuttgart: S. Hierzel, 1992. – Bd. I. – 2262
S., Bd. II. – 2050 S., – Bd. III. – 1632 S.
10. Wilmanns W. Deutsche Grammatik: Gotisch, Alt-, Mittel- und Neuhochdeutsch. – 2. Auflage, unveränderter Neudruck. – Berlin und Leipzig: Walter
de Gruyter & Co., 1930. – 671 S.
11. Кубрякова Е.С. Основы морфологического анализа. – М.: Изд-во АН СССР, 1974. – 320 с.
12. Müller P.O. Substantiv-Derivation in den Schriften Albrecht Dürers: ein Beitrag zur Methodik historisch-synchroner Wortbildungsanalysen
(Wortbildung des Nürnberger Frühneuhochdeutsch; Bd. 1). – Berlin; New York: de Gruyter, 1993. – 531 S.
13. Wort- und Begriffsbildung in frühneuhochdeutscher Wissensliteratur. Substantivische Affixbildung / Brendel B., Frisch R., Moser St., Wolf N.R.
(Wissensliteratur im Mittelalter, 26). – Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag, 1997. – 707 S.
14. Döring B., Eichler B. Sprache und Begriffsbildung in Fachtexten des 16. Jahrhunderts (Wissensliteratur im Mittelalter, 24). – Wiesbaden: Dr. Ludwig
Reichet Verlag, 1996. – 342 S.
15. Fleischer W., Barz I. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. – 2., durchgesehene Auflage. – Tübingen: Niemeyer, 1995. – 382 S.
16. Moser S. Substantivische Affixbildung im Frühneuhochdeutschen. Morphologie und Semantik der Präfixe außer ge- und Suffixe -el, -(l/n)er, -(e)rich,
– e/i)ss(e/in), -icht, -in, -lein, -ling: Inaug.-Diss. – Würzburg, 1993. – 195 S.
17. Wellmann H. Das Substantiv / Deutsche Wortbildung. Typen und Tendenzen in der Gegenwartsprache. Eine Bestandaufnahme des Instituts für
deutsche Sprache Forschungsstelle Innsbruck. Zweiter Hauptteil (Sprache der Gegenwart, 32). – Düssseldorf: Schwann, 1975. – 500 S.
18. Lewandowski Th. Linquistisches Wörterbuch: In 3 Bd-n. – 6. Auflage; unveränderter Druck. – Heidelberg; Wiesbaden: Quelle & Meyer, 1994. – Bd.
1. – S. 1- 415.
19. Donalies E. Die Wortbildung des Deutschen. Ein Überblick. – 2., überarbeitete Auflage. – Tübingen: Narr France Attempto Verlag, 2005. – 192 S.
198
Примітки
1Словотвірні типи розподіляються у таблиці за частиномовною приналежністю мотивуючої бази і кількістю лексем, що експлікують верхні
індекси [17, с. 16].
2Agens – від. лат. аgere «діяти» [18, т. 1, с. 32].
3Німецькі лінгвісти Б. Брендель і Ш. Мозер [13, с. 260; 16, с. 72] називають такі випадки парафразування відіменникових дериватів
4Tätigkeitsprädikation або Tunprädikation.
До словотвірної парафрази уходять дієслова wohnen ‘жити, проживати, мешкати’ або kommen ‘походити з.... ’
5 «Haben-Prädikation» (термін Б. Брендель [13, с. 260]).
6М. Лексер [9, Т. 1, с. 31] подвійно тлумачить цей іменник: æhter ‘зневажуючий, переслідувач’ ‘jemand, der âhtet’ (‘той, хто зневажає,
переслідує’) , та æhter ‘зневажений’ ‘jemand, der verâhtet wird’ (‘той, кого зневажають, переслідують’).
УДК 81.373.211
Соколова Т. П.
УКРАИНСКАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ОНОМАСТИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА МОСКВЫ
Топонимия Москвы и Московской области складывалась в течение длительного времени и «впитала»
разноязычные топоосновы. Достаточно явно в ономастическом пространстве Москвы проявляются следы былых
выходцев из неславянских стран, а также Польши и Украины.
Очевидна связь Москвы с Киевом. Одно из древнейших городищ – Киевец – располагалось на берегу
Москвы-реки, было опоясано ручьем Черторыем. На археологической карте Киевец показан близ Остоженки,
рядом с селом Семчинским, напротив «лугов, что потягли к с. Хвостовскому». По мнению историков Москвы, на
месте улицы Остоженка была в древние времена дорога из Киева и Смоленска во Владимир, Суздаль, Ростов
Великий. Дорога эта шла через Москву-реку (там, где ныне располагается Крымский мост, а тогда был брод)
мимо прибрежных сел и лугов к Кремлю и далее на север и северо-восток. Н. М. Карамзин приводит сведения о
переселении в 1332 г. в Москву на службу к Ивану Калите боярина Родиона Несторовича с сыном Иваном «и с
ним же княжата и Дети Боярские и двора его до тысящи и до семи сот». Они поселились невдалеке от
сухопутной дороги из Киева и построили деревянную церковь Николая, «что в Киевцах» [5, с. 149-150]. Однако,
по мнению К. А. Аверьянова, этому утверждению противоречат следующие факты: храм впервые упоминается в
сохранившихся источниках в 1625 г. с уточнением «позади Зачатейского монастыря, за Чертольскими вороты», и
только с 1657 г. у него появляется определение «что в Киевце, у Москвы-реки, на берегу». В связи с этим
историк делает вывод, что селение Киевец появилось в XVII в.: в 1654 г. жители Киева присягнули царю
Алексею Михайловичу, после чего разразилась русско-польская война, и с этого времени появляются в Москве
выходцы из Украины, для поселения которых была выделена земля, получившая название Киевец [1, с. 41]. На
наш взгляд, факты более древнего существования Киевца подтверждаются. Родион Несторович – историческое
лицо, его сын Иван Родионович Квашня умер в 1380 г., именно от него и пошел род Квашниных [3, с. 138]. Хотя
церковь Николая Чудотворца действительно получила привязку «что в Киевцах» в XVII в., но, по данным
Паламарчука, существовала в 1524 г., перестроена в камне в 1691 г., упразднена в 1772, разобрана в 1773 г. [8,
с. 508]. В селении выходцев из Киева был еще один храм – Ильи Пророка Обыденного (построенный обыденкой,
то есть за один день), по данным Сытина, XV в., но первое упоминание в 1611 г. Очевидна связь этого храма с
киевской традицией [6, с. 134].
Еще один древний след в московской топонимии связан с именем Дмитрия Михайловича Боброка,
получившего прозвище Волынский. Во второй половине XIII в. население Киевской и Волынской земель,
спасаясь от татарского нашествия, передвигалось в Галицкую и Прикарпатскую земли. В середине XIV в.
галичанам и волынянам пришлось испытать опустошительные набеги польского короля Казимира Великого. К
этому времени относится выезд из Волыни в Москву крупного боярина Боброка. Дмитрий Михайлович прибыл в
город с обширным «двором» дружинников и слуг и был принят с большой честью: великий князь Дмитрий
Иванович отдал ему в жены свою сестру и пожаловал большими вотчинами, одно из сел – Волынское
(в летописных источниках впервые упоминается с 1572 г.) – сохранилось в современной Москве как название
местности на берегу реки Сетунь и в имени улицы – Староволынская [2, с. 383].
Со второй волной переселения украинцев в Москву связаны иные названия. Хохловка, Хохлы – с XVII в.
так именуется местность в Старых Садах, где селились выходцы из Украины. В 1696 г. в Хохловском переулке
построена церковь Животворящей Троицы, которая получила ориентирующий компонент «в Хохлах», «что в
Хохловке». По переулку была названа Хохловская площадь. Поблизости расположена и улица Маросейка, где в
XVII в. находилось Малороссийское подворье: здесь останавливались представители гетманов Украины. В
названии улицы закрепилась сокращенная московская форма – Маросейка. В 1954 г. в ознаменование 300-летия
воссоединения Украины с Россией улица была переименована в ул. Богдана Хмельницкого. В 1990 г.
восстановлено первоначальное название. Улицы Верхняя и Нижняя Хохловка, Новохохловская связаны с другой
деревней Хохловка, расположенной на одноименной речке (ныне Хохловский ручей) на востоке Москвы, по
соседству с Калитниками [4; с. 11].
Целый куст «украинских» названий формируется в связи со строительством железнодорожного вокзала,
открытого в 1899 г. как Брянский (по конечному пункту – гор. Брянск), с 1934 г. – Киевский. К нему примыкают
Брянская вокзальная площадь (ныне пл. Киевского вокзала), Брянская ул., Киевская ул., 1-й, 2-й Брянские пер.,
Украинский бульвар (с 1965 г.), ведущий к гостинице «Украина» и наб. Тараса Шевченко (с 1961 г.). В 2001 г.
поблизости сооружен мост Богдана Хмельницкого. В 1937 г. в здание Киевского вокзала встроен наземный
вестибюль станции метро – Киевская. В украшении станции использован рельефный украинский национальный
орнамент. В 1953 и 1954 гг. открыты одноименные станции Арбатско-Покровской и Кольцевой линий. В
оформлении их использованы украинские национальные орнаменты, фрески, посвящённые событиям из истории
Украины. Московский метрополитен – памятник сталинской эпохи, поэтому сюжеты «идеологически выдержан-
ные»: на торцовой стене – красочное панно в память о 300-летии воссоединения Украины с Россией, свод
|