Фінансові ресурси місцевих органів влади

Цель - на примере банковской сети Автономной Республики Крым и банковской системы Украины оценить влияние экономического кризиса на депозитный рынок.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Нехайчук, Д.В., Чос, Є.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2012
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55595
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фінансові ресурси місцевих органів влади / Д.В. Нехайчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 223. — С. 61-65. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-55595
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-555952014-02-09T03:20:21Z Фінансові ресурси місцевих органів влади Нехайчук, Д.В. Чос, Є.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Цель - на примере банковской сети Автономной Республики Крым и банковской системы Украины оценить влияние экономического кризиса на депозитный рынок. 2012 Article Фінансові ресурси місцевих органів влади / Д.В. Нехайчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 223. — С. 61-65. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55595 336.027 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Нехайчук, Д.В. Чос, Є.О. Фінансові ресурси місцевих органів влади Культура народов Причерноморья
description	Цель - на примере банковской сети Автономной Республики Крым и банковской системы Украины оценить влияние экономического кризиса на депозитный рынок.
format	Article
author	Нехайчук, Д.В. Чос, Є.О.
author_facet	Нехайчук, Д.В. Чос, Є.О.
author_sort	Нехайчук, Д.В.
title	Фінансові ресурси місцевих органів влади
title_short	Фінансові ресурси місцевих органів влади
title_full	Фінансові ресурси місцевих органів влади
title_fullStr	Фінансові ресурси місцевих органів влади
title_full_unstemmed	Фінансові ресурси місцевих органів влади
title_sort	фінансові ресурси місцевих органів влади
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2012
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55595
citation_txt	Фінансові ресурси місцевих органів влади / Д.В. Нехайчук // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 223. — С. 61-65. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT nehajčukdv fínansovíresursimíscevihorganívvladi AT čosêo fínansovíresursimíscevihorganívvladi
first_indexed	2025-07-05T06:53:31Z
last_indexed	2025-07-05T06:53:31Z
_version_	1836788913539121152
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 61 Выводы. Таким образом, преимущества составления финансовой отчетности по международным стандартам действительно есть и они неопровержимы для большинства пользователей финансовой отчетности. МСФО можно расценивать как инструмент глобализации экономики, в условиях которой сопоставимость документации является необходимым фактором. Так как сравнительный анализ финансово- хозяйственной деятельности организаций из разных стран эффективен только в том случаен, если она осуществляется на основе сопоставимой финансовой отчетности. Источники и литература: 1. Распоряжение «Об одобрении применения международных стандартов финансовой отчетности в Украине», утвержденное КМУ от 24.10.07 г. № 911-р : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nibu.factor.ua/info/Zak_basa/Z996/ 2. Чайка В. Сравнительная характеристика мировых моделей бухгалтерского учета и финансовой отчетности / В.Чайка // Бухгалтерский учет и аудит. – 2005. – № 3. 3. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами : практ. посіб. / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко. – К. : Лібра, 2004. – 880 с. 4. Ловинская Л. Г. Государственное регулирование бухгалтерского учета в Украине : [Электронный ресурс] / Л. Г. Ловинская. – Режим доступа : http://www.nibu.factor.ua/info/instrbuh/psbu1/ 5. Коршикова Р. Приказ об учетной политике предприятия на 2003 год / Р. Коршикова // Все о бухгалтерском учете. – 2003. – № 4. – С. 9-11. 6. Международные стандарты финансовой отчетности. – М. : Аспери - АССА, 1998. – С. 78. Нехайчук Д.В., Чос Є.О. УДК 336.027 ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ Вступ. При визнанні державою права місцевих органів влади на їх організаційну та фінансову автономію постає проблема відповідного фінансового забезпечення, необхідного для здійснення місцевих програм економічного розвитку. А відтак виникає проблема обґрунтування економічного змісту фінансових ресурсів місцевих органів влади, визначення їх ролі у суспільному житті, дослідження складу місцевих фінансів, удосконалення механізму формування і використання фінансових ресурсів місцевих органів влади. Постановка питання. Теоретичні основи сучасних наукових підходів до формування і використання ресурсної бази місцевих органів влади були закладені такими відомими зарубіжними фахівцями, як Г. Атаманчук, Е. Блейклі, Д. Б’юкенен, М. Вишегородцев, О. Зевальд, Р. Максгрейв та ін. Проблеми делегування повноважень місцевим органам влади, зміцнення їх фінансової бази, оптимізації механізму формування місцевих бюджетів, визначення обсягів міжбюджетних трансфертів досліджували вітчизняні вчені О. Василик, О. Данілов, О. Дацій, В. Зайчикова, О. Кириленко, В. Кравченко, І. Луніна, Ц. Огонь, В. Опарін, К. Павлюк, Ю. Пасічник, М. Свердан, С. Слухай, А. Соколовська, О. Сунцова, Л. Тарангул, І. Чугунов, С. Юрій та ін. Фахівці багато уваги приділяють проблемам формування доходів місцевих бюджетів, зміцненню податкового потенціалу регіонів, механізмам розрахунку міжбюджетних трансфертів тощо. Однак подальшого наукового обґрунтування вимагають теоретичні положення сутності фінансових ресурсів місцевих органів влади, методичні підходи до оцінки їх якісного складу, положення щодо оптимізації розподілу повноважень між рівнями місцевої влади. Метою дослідження є обґрунтування засад і напрямів удосконалення формування і використання фінансових ресурсів місцевих органів влади. Виклад основного матеріалу. Організація місцевої влади у будь-якій країні неможлива за відсутності хоча б однієї з таких умов: законодавчого забезпечення компетенції органів місцевої влади, належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевими органами влади, державної підтримки місцевих органів влади через перерозподіл фінансових ресурсів. Таким чином, функціонування місцевих фінансів пов’язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих рад та органів місцевого самоврядування. Згідно з передовим світовим досвідом більша частина функцій органів місцевого самоврядування повинна фінансуватись за рахунок місцевого бюджету. Практика взаємовідносин між державним і місцевим бюджетом засвідчує необхідність продовжити практику стимулювання збільшення обсягів фінансових ресурсів територій, завдяки чому у розпорядженні місцевих бюджетів буде залишатись більше коштів за умови високих темпів нарощування обсягів доходів. Незважаючи на декларування принципу самостійності місцевих бюджетів, більша частина ресурсів держави акумулюється у державному бюджеті. В основі надходжень до місцевих бюджетів на сьогоднішній день лежать податки, які включають надходження від загальнодержавних податків і зборів, обов’язкових надходжень і платежів, які практично не пов’язані з діяльністю органів місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що нормативи відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів змінюються щорічно, важко оцінити їх самостійність. До цього часу питома вага місцевих податків і зборів у місцевому бюджеті залишається низькою. Це негативно впливає на самостійність місцевих органів влади, оскільки перелік закріплених доходів за місцевим бюджетом може змінюватися щороку, а основу формування бюджету, як свідчить зарубіжний досвід, повинні становити місцеві податки і збори. http://www.nibu.factor.ua/info/Zak_basa/Z996/ http://www.nibu.factor.ua/info/instrbuh/psbu1/ Нехайчук Д.В., Чос Є.О. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ 62 Природно, що із зменшенням власних доходів місцевого бюджету, які формуються за рахунок податкових надходжень, зростає роль міжбюджетних трансфертів. Збільшення обсягу трансфертів з Державного бюджету звужує коло повноважень органів місцевого самоврядування і тим самим централізує визначення пріоритетів бюджетних видатків. Така ситуація не сприяє стимулюванню донорського фінансування потреб територіальних громад. На сьогодні процеси бюджетної децентралізації в Україні хоча і широко декларуються, однак на практиці досить важко реалізуються. На нашу думку, для того щоб бюджетна децентралізація стала реальністю, реформи у сфері фінансового забезпечення місцевих органів влади мають проходити паралельно із реформами у сфері місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. На сьогодні функціонує 27 бюджетів регіонів, близько 700 бюджетів районів і міст обласного значення і близько 12000 бюджетів сільських рад та міст районного значення. Необхідно зазначити, що в Україні є багато адміністративно-територіальних одиниць, які мають окремий бюджет, але не мають власної доходної бази і не можуть її мати, оскільки кількість населення надто мала. Такі адміністративно- територіальні одиниці живуть винятково за рахунок трансфертів. На наш погляд, їх укрупнення дозволило б зменшити обсяги міжбюджетних трансфертів і посилити контроль за їх використанням. Існуюча схема адміністративно-територіального устрою гальмує процеси бюджетної децентралізації. Наявна система також суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування, оскільки має більше трьох рівнів устрою, а базові адміністративно-територіальні одиниці не є рівноправними, оскільки одні базові одиниці можуть входити до складу інших. Якщо адміністративно-територіальний устрій України не змінити, то немає сенсу тоді здійснювати подальшу бюджетну децентралізацію. Необхідно зазначити, що адміністративно-територіальний устрій має вагомий вплив на організацію фінансових відносин між центром та регіонами. Загалом можна виділити дві основні моделі організації фінансових відносин. Перша модель заснована на конкретному закріпленні видів податків за відповідними рівнями управління. Фінансові органи влади здійснюють вирішальний вплив на податкову ініціативу (як у США). А місцева влада підлаштовується під податкову політику, хоча може і самостійно змінювати податкові ставки [3]. Для України така модель не є оптимальною, оскільки вона є унітарною державою з невеликою територією, з єдиною автономною республікою. Друга модель фінансових відносин між регіонами і державою ґрунтується на розподілі податків за стабільними нормативами між рівнями управління. Модель ґрунтується на дольовій участі органів влади у створенні фінансів місцевого рівня, при цьому частка кожного рівня влади в податках фіксується їх компетенцією, як, наприклад, у ФРН. В Австрії, Іспанії, Люксембурзі місцеві органи влади отримують фіксований відсоток від прибуткового податку в країні, який зараховується до бюджетів усіх рівнів. У Бельгії, Канаді (крім провінції Квебек), Данії, Норвегії місцеві органи влади самостійно встановлюють додаткові місцеві надбавки до ставок податку, які надходять до центрального рівня. [3]. Така модель організації фінансових відносин між центром і регіонами може бути цілком адаптована до умов України. У Польщі 1999 р. було запроваджено новий адміністративно-територіальний устрій, країну поділили на 16 воєводств і 384 повіти та гміни з повітовими правами. Після реформи фінансова система органів місцевої влади в Польщі функціонує на засадах доповнюваності та чіткого розподілу сфер державних послуг. Наприклад, гміни відповідають за початкову освіту, всі комунальні послуги, частину дорожньо- транспортного господарства, базові функції соціальної сфери та охорони здоров’я. Повіти мають дбати про розвиток середньої освіти, соціальне забезпечення, вирішувати деякі питання використання землі та місцевої політики працевлаштування. Воєводства уповноважені провадити регіональну політику, спрямовану на підвищення рівня життя населення. Центральний уряд відповідає за встановлення стандартів надання державних послуг та їх виконання [2]. Таким чином, польський досвід підтверджує необхідність проведення адміністративно-територіальної реформи, яка буде спрямована на укрупнення адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, корисним для України буде досвід розподілу відповідальності за рівнями влади. У Швеції під час реформи місцевого самоврядування 1991-1992 рр. фінансове забезпечення місцевих органів влади перетворилось на самостійний фінансовий інститут. Основними джерелами, за рахунок яких формуються фінансові ресурси місцевих органів влади, є місцеві податки, субсидії на вирівнювання податкових надходжень регіонів, незв’язані державні субсидії, цільові державні субсидії, позики тощо. Більше половини доходів формується за рахунок місцевих податків [2]. У Норвегії діє дворівнева система місцевого самоврядування – 19 графств і 431 муніципалітет. У половині норвезьких муніципалітетів мешкає менше 5000 осіб, і лише в 12 муніципалітетах кількість мешканців становить понад 50000 осіб. Проте на перспективу планується укрупнення муніципалітетів і приведення їх до загальноєвропейських стандартів. Норми щодо регіонального самоврядування не прописані в Конституції Норвегії, тому обов’язки муніципалітетів регулюються Парламентом Норвегії (Стортингом). У результаті муніципалітети і графства можуть робити більше, ніж зобов’язані законом, однак не можуть брати на себе відповідальність за те, що Стортинг доручив іншим гілкам і рівням влади. Графства і муніципалітети виконують відмінні функції і мають автономні бюджети. Так, доходи муніципалітетів становлять 17,8 % від ВВП Норвегії. Кількість працівників муніципального сектору становить 20 % від зайнятого населення. Рівень безробіття у Норвегії – 3,4 %. Середній річний бюджет муніципалітету з 5000 жителів дорівнює 30 млн. євро на рік, 45 % прибутків муніципалітетів становлять доходи від податків, і понад 20 % – державні цільові і нецільові дотації муніципалітетам. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 63 До зони відповідальності муніципалітетів відносяться: дитячі дошкільні заклади, початкова і середня неповна освіта, первинні пункти медичної допомоги, служби соціального страхування, догляд літніх людей та інвалідів, культура, спорт, церква, комунальне господарство (водогін, каналізація, вивіз сміття), місцеве планування і землекористування. Графства відповідають за старші класи середньої школи, середню спеціальну освіту та регіональний розвиток: дороги графства і громадський транспорт, регіональне планування і розвиток, розвиток бізнесу і промисловості, культури (музеї, бібліотеки). Утримання лікарень фінансується державою [2]. Отже, досвід Норвегії також свідчить про необхідність укрупнення адміністративно-територіальних одиниць, що дозволить покращити систему контролю за використанням фінансових ресурсів та зменшити обсяги міжбюджетних трансфертів. У Німеччині функції місцевого самоврядування реалізуються через землі, округи і общини. Дуже важливим елементом є не просто існування общин взагалі, а можливість виконувати общинами покладені на них функції із забезпечення необхідних послуг населенню. Так, доходи з реальних податків належать общинам, доходи з місцевих податків, податків на споживання і на предмети розкоші – общинам або у випадках, передбачених законодавством землі, – об’єднанням общин. У межах закону общинам надається право встановлювати порядок збирання податків. Якщо земля не має у своєму складі общин, то доходи за реальними і місцевими податками на споживання і предмети розкоші належать землі. Місцеві бюджети формуються переважно за рахунок податків. Місцеві податки є важливим елементом формування бюджету общини і можуть збиратися лише відповідно до закону і незалежно від спеціальних послуг з боку самоврядування у відповідь. Община, як правило, має свої специфічні податки (на полювання, на собак, на казино тощо), а також натуральні податки – поземельні податки та промисловий податок. Поземельні і промислові податки називають натуральними, тому що об’єктами їх оподаткування є земельні ділянки або промислові підприємства. Однак найбільш вагомим для общин є прибутковий податок, у розпорядженні общин залишається 15 % від його надходжень. Збори можуть вводитися разові, наприклад, за розширення доріг у місті. У системі фінансового вирівнювання використовуються цільові і нецільові дотації [2]. Таким чином, у Європі склалася тенденція до укрупнення адміністративно-територіальних одиниць та посилення процесів децентралізації. Загалом здійснено чіткий розподіл обов’язків між місцевими органами влади і центральним урядом, для місцевих органів влади створено належні умови щодо можливостей мобілізувати необхідні фінансові ресурси для виконання своїх функцій. Користуючись результатами європейського досвіду пропонуємо в першу чергу провести адміністративно-територіальну реформу відповідно до стандартів ЄС, а в подальшому на її основі впроваджувати процеси бюджетної децентралізації. Укрупнення адміністративно-територіальних одиниць призведе до скорочення загальної кількості адміністрацій, що дозволить зекономити на витратах на державне управління. Створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою дозволить продовжувати процес фіскальної децентралізації найбільш ефективно, оскільки буде порівняно просто визначити, які послуги має надавати кожна адміністративно-територіальна одиниця та уникнути дублювання їх функцій. Завдяки ліквідації проміжних рівнів спрощується процес надання міжбюджетних трансфертів для фінансового вирівнювання територій та покращується ефективність міжбюджетних відносин, тому що встановлюються прямі відносини між державним і місцевими бюджетами. Значення міжбюджетних трансфертів зростає разом із перерозподілом функцій центральних органів влади на користь місцевих, тобто із децентралізацією. Децентралізація не лише збільшує роль місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, а й породжує необхідність пошуку нових підходів до здійснення фінансового вирівнювання – тобто забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами відповідно до видаткових функцій. Однак децентралізація передбачає зменшення обсягів міжбюджетних трансфертів. Після проведення адміністративно-територіальної реформи та реформ місцевого самоврядування обсяги міжбюджетних трансфертів скоротилися у Чехії – на 11 %, ФРН – 8 %, Угорщині – 21 %, Норвегії – 8 %, Польщі – 16 %. Отже, бажаного зменшення міжбюджетних трансфертів було досягнуто [6]. Реформа адміністративно-територіального устрою дозволить здійснити більш ефективний розподіл повноважень між органами місцевої влади та дасть можливість створити ефективну систему контролю за результативністю здійснюваних видатків. Як свідчить зарубіжний досвід, укрупнення адміністративно- територіальних одиниць дало можливість перерозподілити доходну базу місцевих органів влади та оптимізувати видаткову частину місцевих бюджетів, що дозволило скоротити потребу у дотаціях і зменшило обсяги міжбюджетних трансфертів. Досліджуючи проблемні питання формування фінансового забезпечення місцевих органів влади, вчені по-різному підходять до шляхів їх вирішення. Так, О. Тулай, М. Мних акцентують увагу на тому, що діюча структура місцевих бюджетів не є досконалою, бо частка надходжень від власних джерел, насамперед від місцевих податків та зборів, зовсім невелика. Найбільша питома вага в доходах місцевих бюджетів сьогодні належить надходженням від загальнодержавних податків і зборів, а також інших надходжень, які практично не пов’язані з власною діяльністю місцевих органів влади [7, 8]. База оподаткування місцевими податками і зборами розташована нерівномірно, 3/4 усіх надходжень забезпечують лише комунальний податок та ринковий збір. Найпоширенішою є думка, що реальне збільшення доходної частини місцевих бюджетів можливе шляхом: введення нових місцевих податків, перерозподілу частини загальнодержавних податків на місцевий рівень, збільшення величини міжбюджетних трансфертів [3; 9]. Таким чином, можна виділити Нехайчук Д.В., Чос Є.О. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ 64 два базових напрями зміцнення доходної бази місцевих бюджетів. Перший напрям – ліквідація непродуктивних місцевих податків, другий – запровадження нових, більш ефективних. Ряд вітчизняних фахівців вважає, що зміцнити доходну базу місцевих бюджетів можна за рахунок запровадження податку на нерухомість. Зокрема, С.В. Вишняков вважає, що «…следует признать логичным избрание в качестве альтернативного объекта налогообложения стоимость принадлежащего гражданам недвижимого имущества. Дело в том, что, во-первых, его можно рассматривать как показатель части суммы прошлых доходов и прошлого потребления, а поэтому, благодаря налогу на имущество, способность индивида платить, которой он обладал в прошлом, не будет проигнорирована. Во-вторых, недвижимое имущество представляет собой долгосрочные активы, которые могут быть трансформированы в более ликвидную форму – деньги. Разумеется, сделать это не всегда просто, но тем не менее, отрицать такую возможность было бы неправильно» [10]. І. Луніна вважає, що податки, які надходять до місцевих бюджетів, повинні відповідати таким вимогам:  вони не повинні мати значних регіональних відмінностей, якщо такі відмінності не пов’язані з наданням місцевих благ і послуг;  не бути особливо чутливими до кон’юнктурних коливань;  дія податків, що надходять до місцевих бюджетів, повинна бути обмежена відповідною територією або ж бути платою за послуги, які надаються на місцевому рівні [11]. Суттєвим джерелом наповнення доходної бази місцевих бюджетів можуть стати екологічні податки за умови відповідного їх реформування з урахуванням зарубіжного досвіду. Про необхідність реформування екологічних податків в Україні фахівці ведуть мову давно, однак ґрунтовних напрацювань у цій сфері дуже мало. Ще одним важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів може стати єдиний податок, який сплачують суб’єкти підприємницької діяльності. В умовах недостатньо сильної фінансової бази місцевих органів влади особливу увагу необхідно звернути на оптимізацію видатків місцевих органів влади [12]. З функціонального погляду основна частина видатків бюджету місцевих органів влади спрямована на соціальні сектори. Сукупні видатки на пенсії, соціальний захист і соціальну допомогу становлять 20 % ВВП, наступне місце посідають видатки на освіту і охорону здоров’я, частка цих видатків зростає з року в рік. Тобто з року в рік збільшується навантаження із соціальних виплат на видаткову частину місцевих бюджетів. Аналогічними темпами зростають тільки видатки на державне управління. На нашу думку, це говорить не про необхідність скорочення видатків на ці галузі, а про підвищення контролю за ефективністю їх здійснення, встановлення взаємозв’язку між обсягами здійснених видатків та результатами діяльності відповідних установ. Висновки. На наш погляд, виходом із ситуації, що склалася, може бути переведення частини установ, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, на комерційний розрахунок, або створення у їх структурах комерційних підрозділів. Прикладом може бути створення приватних підприємств-перевізників для розвантаження комунального транспорту, що успішно уже впроваджується у багатьох регіонах України. Прикладом використання елементів комерційного розрахунку може бути організація позашкільної роботи з учнями шкіл силами самих шкіл. Основу фінансових ресурсів місцевих органів влади становлять доходи місцевих бюджетів відповідних територій. Однак протягом останніх років частка місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті Україні зменшується. Більшість місцевих бюджетів більше як на 50 % сформовано за рахунок міжбюджетних трансфертів, питома вага місцевих податків і зборів залишається вкрай низькою, що свідчить про відсутність податкової бази формування місцевих бюджетів. Реформування трансфертної політики та системи формування доходів і видатків місцевих органів влади має відбуватися паралельно із адміністративними і територіальними реформами. Подальша реалізація принципів децентралізації місцевих органів влади і їх функцій може відбутися тільки після здійснення адміністративно-територіальної реформи. Збільшення доходної частини місцевих бюджетів має відбуватися паралельно із скороченням видаткової. Джерела та література: 1. Зевальд О. Значение местного самоуправления и его модели в европейских странах / О. Зевальд. – М. : Фонд Ф. Науманна, 1996. – С. 27-30. 2. Зайчикова В. В. Системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в європейських країнах : дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг, кредит / В. В. Зайчикова. – К., 2003. – 192 с. 3. Зелена книга. Бюджетна децентралізація в Україні в контексті реформи місцевого самоврядування : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.icps.kiev.ua/project.html?pid=96. 4. Туряниця М. М. Удосконалення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері міжбюджетних відносин / М. М. Туряниця // Фінансова система України : зб. наук. праць. – Острог : Вид-во «Національний університет «Острозька академія»., 2007. – Вип. 9. – Ч. 1. – С. 375-385. 5. Суховірська О. Б. Фінансові ресурси місцевих органів влади / О. Б. Суховірська // Фінанси України. – 2002. – № 11. – С. 61-67. http://www.icps.kiev.ua/project.html?pid=96 Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 65 6. Світові методи муніципального управління вже в Україні. Досвід готовий до поширення : [Електронний ресурс] // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – 2006. – №. 4. – Режим доступу : http://www.icps.kiev.ua. 7. Тулай О. Проблеми зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів та напрями їхнього вирішення / О. Тулай // Наука молода. – 2007. – № 8. – С. 109-114. 8. Мних М. В. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування / М. В. Мних // Економіка, фінанси, право. – 2004. – № 2. – С. 15-17. 9. Кравченко В. Проблеми становлення місцевих фінансів в Україні / В. Кравченко // Економічний часопис. – 1998. – № 1. – С. 28-30. 10. Вишняков С. В. Місцеві бюджети / С. В. Вишняков // Фінанси України. – 2001. – № 10. – C. 11-16. 11. Луніна І. О. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування / І. О. Луніна // Економіка України. – 2002. – № 5. – С. 10-16. 12. Шевчук Н. Ю. Структура видатків місцевих бюджетів України та особливості їх побудови / Н. Ю. Шевчук // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 5. – С. 202-207. Перзеке Н.Б., Шигалёва В.В. УДК 336.717:339.747.(447.75) ВЛИЯНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА НА ДЕПОЗИТНЫЙ РЫНОК АР КРЫМ И УКРАИНЫ Постановка проблемы. Экономический кризис оказал влияние на многие сферы экономики, в том числе на банковскую систему. Банки активно разрабатывают стратегии посткризисного развития, предусмотрев адекватные системы управления рисками, прибыльностью, ликвидностью, капиталом. В связи с этим изучение проблем влияния экономического кризиса на депозитный рынок приобретает особое значение и интерес. Степень изученности. В последние годы специалисты банковского дела отмечают возрастающее влияние депозитной политики банков на развитие их деятельности. Вместе с тем недостаточная разработанность теоретических основ формирования, проблем практической реализации и методов оценки депозитной политики ослабляет ее воздействие на улучшение количественных и качественных показателей функционирования банков и банковской системы в целом. Имеется немало публикаций рассматривающих отдельные аспекты влияния кризиса на депозитный рынок, но в то же время этот вопрос требует дальнейшего исследования. Цель. На примере банковской сети Автономной Республики Крым и банковской системы Украины оценить влияние экономического кризиса на депозитный рынок. Основное содержание. Для оценки влияния экономического кризиса на депозитный рынок АР Крым и Украины, необходимо провести анализ депозитного рынка с 2007 по 2012 гг., включая докризисный, кризисный и посткризисный периоды. В Автономной Республике Крым в результате экономического кризиса в 2009 году на банковских депозитах сократился объем депозитов в национальной валюте, однако за счет некоторого прироста средств в иностранной валюте общий объем хоть и не значительно, но вырос. Таблица 1. Обязательства банков, работающих в Крыму, по привлеченным средствам. Показатели По сост. на 01.01.2008 По сост. на 01.01.2009 По сост. на 01.01.2010 По сост. на 01.01.2011 По сост. на 01.11.2011 ВСЕГО 6128949 7169663 7228490 10019000 11271000 1. По видам валют - в нац. валюте удельный вес, 4088032 66.7 4016354 56.0 3821277 52.9 5680773 56.7 6413199 56.7 - в иностр. валюте удельный вес, % 2040918 33.3 3153309 44.0 3407213 47.1 4338227 43.3 4857801 31.3 2. По срочности - до востребования удельный вес, % 2097588 34.2 1748013 24.4 2221895 32.5 2973000 29.7 3525000 31.3 В том числе - переводные - прочие 2027952 69636 1700600 47413 2185187 36708 2942546 30454 3493723 31277 По видам валют - в нац. валюте - в ин. валюте 1686203 411384 1307869 440144 1550417 671479 2137000 836000 2460000 1065000 - срочные удельный вес, % 4031361 65.8 5421649 75.6 5006594 67.5 7046000 70.3 7746000 68.7 В том числе -краткосрочные -долгосрочные 1399863 2631498 2047148 3374501 3328063 1678530 5021103 2024897 5523050 2222950 По видам валют - в нац. валюте - в ин. валюте 2401827 1629533 2708484 2713165 2270859 2735734 3544000 3502000 3953000 3793000 Источник: составлено автором по отчетным данным бюллетеней ГУ НБУ в АР Крым [2,3,4,5] На срочных депозитах, наблюдалось сокращение. Однако по депозитам до востребования наблюдавшееся сокращение остатков средств в 2008 году, в 2009 году сменилось ростом на 8,1%. Что касается обязательств банков по средствам привлеченным на счета субъектов хозяйственной деятельности (таблица 2) в период экономического кризиса на банковских депозитах наблюдалась такая http://www.icps.kiev.ua/

Фінансові ресурси місцевих органів влади

Репозитарії

Схожі ресурси