Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55678 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства / В.В. Лучанська // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 208. — С. 167-168. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-55678 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-556782014-02-10T03:16:25Z Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства Лучанська, В.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ 2011 Article Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства / В.В. Лучанська // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 208. — С. 167-168. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55678 168.522 + 130.2 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Лучанська, В.В. Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Лучанська, В.В. |
| author_facet |
Лучанська, В.В. |
| author_sort |
Лучанська, В.В. |
| title |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| title_short |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| title_full |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| title_fullStr |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| title_full_unstemmed |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| title_sort |
регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55678 |
| citation_txt |
Регіонально-національний компонент екології культури в інформаційному суспільстві як чинник гуманізації суспільства / В.В. Лучанська // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 208. — С. 167-168. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT lučansʹkavv regíonalʹnonacíonalʹnijkomponentekologííkulʹturivínformacíjnomususpílʹstvíâkčinnikgumanízacíísuspílʹstva |
| first_indexed |
2025-07-05T06:57:07Z |
| last_indexed |
2025-07-05T06:57:07Z |
| _version_ |
1836789140889272320 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
167
13. Семитко А. П. Правовая культура социалистического общества : сущность, противоречия, прогресс /
А. П. Семитко. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 172 с.
14. Синюкова Т. В. Правосознание и правовое воспитание / Т. В. Синюкова // Теория государства и права /
под ред.: Н. И. Матузова, А. И. Малько. – Саратов, 1995.
15. Сурилов А. В. Теория государства и права / А. В. Сурилов. – К., Одесса, 1989. – С. 450.
16. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий.
– СПб., 1909. – Т. 2.
17. Уледов А. К. Структура общественного сознания / А. К. Уледов. – М. : Наука, 1968. – 360 с.
18. Фарбер И. Е. Правосознание как форма общественного сознания / И. Е. Фарбер. – М. : Юридич. лит-ра,
1963. – 430 с.
Лучанська В.В. УДК 168.522 + 130.2
РЕГІОНАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ
В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЯК ЧИННИК ГУМАНІЗАЦІЇ
СУСПІЛЬСТВА
Очевидна потреба в нових концептуальних підходах, які могли б пояснити людині характер її
сьогодняшнього буття і зафіксували значення екології культури в інформаційному суспільстві. Людина 20-
21 століть побачила світ надзвичайно суперечливим, багатополюсним, розрізненим, фрагментарним, а
також, завдяки інформаційним технологіям, єдиним. Людські істоти прагнуть до досягнення безлічі цілей і
в той же час досліджують, яким чином та або інша мета може бути досягнута найефективніше, з
найменшими втратами для досягнення інших цілей. Найбільш руйнівною і небезпечною є криза культури,
розмивання основних культурних та моральних норм, існуючих тисячоліттями, які складають ядро екології
культури в інформаційному суспільстві. В сучасній напруженій екологічній ситуації необхідне спеціальне
вивчення особливостей становлення людини до природи в різних культурах. Роздумуючи над сенсом
життя, людина оцінює навколишній світ, вибудовує визначену ієрархію цінностей, формує для себе ціннісні
орієнтації. Особливе значення і актуальність набуває в сучасних умовах дослідження світу ціннісних
орієнтацій молоді в пошуку сенсу життя, оскільки світ проходить черговий етап ломки традиційних
цінностей. Історична цінність нового покоління полягає в забезпеченні безперервності цивілізаційного
процесу, передачі фундаментальних цінностей від старшого покоління до майбутнього покоління. Молодь
– чуйний барометр культурного розвитку суспільства. По тому, які цінності визнаються молоддю
пріоритетними, можна дати адекватну оцінку етичного здоров'я даного суспільства. Вирішити проблему,
чим в дійсності є «Я», покликана екологія культури, завдання якої – представити адекватну модель взаємин
людини і природи, тобто людського в людині. Людяність не лише виражає єство екології культури, але і
стає властивістю буття людини. Людяність - гарант етичної стабільності внутрішнього світу людини.
Людяність дозволяє особливим чином досягати суспільно значимі цілі. Людяність є реалізацією гуманізму,
з одного боку, а з іншої – передумовою для формування гуманістичного відношення до природи.
Культурологічне осмислення реалізації людяності дає гуманізм, як світоглядна система в інформаційному
суспільстві. Пізнавши аксіологічні закономірності в екології культури, які стосуються існування цінностей,
людина в змозі виробити ту або іншу життєву позицію, почати творчість нових цінностей на основі
концепції екології культури в інформаційному суспільстві.
В монографії «Методологічні підстави теоретичного аналізу екології культури в інформаційному
суспільстві» висвітлено процеси розвитку екології культури в інформаційному суспільстві. Кажучи про
екологічну культуру, слід зазначити, що вона спирається на розуміння природи як найбільшої цінності, як
загальної умови виживання людства в цілому і кожного окремого його представника. Теоретико-
методологичну основу дослідження склали твори класиків світової і вітчизняної культурологічної і
філософської думки, а також праці сучасних вчених, які займаються вивченням єства і форм прояву
екологічної культури. Це дозволило здійснити дослідження вибраної теми з врахуванням наявних в різних
областях наукового знання теорій і концепцій. У сучасній культурології достатньо багато місця
приділяється розгляду таких проблем, як екологічна культура і екологія культури, екологічна етика,
біосферні концепції культури, культура і глобальні проблеми людства, діяльність Римського клубу: критика
безперервного зростання індустріального суспільства, нові ідеї в області організації життя людей
(А. Печчєї, Л. Меддоуз і ін.), типи взаємин людини і природи. Головне завдання – формування морального
обличчя людей. Екологія духу людського неотделима від екології всього соціокультурного середовища –
природних і соціальних умов, повсякденних людських відносин, ціннісних орієнтацій, сім'ї, умов
соціалізації і самореалізації, атмосфери, традиціями і звичаями. Екологічний стиль мислення – передумови
екологічного синтезу знань. Розуміння витоків і істоти екологічних проблем, їх оцінка, а також вироблення
певної позиції відносно стратегій їх дозволу і перспектив розвитку людської цивілізації. Сучасна екологічна
криза ставить під загрозу життя всього людства і подолання кризи можливо лише на основі формування
нового типа взаємин людини і природи, відповідно до адаптаційних здібностей природних систем, що
унеможливлюють руйнування і деградацію природного середовища.
В монографії використані сучасні матеріали, які характеризують екологічну ситуацію на планеті,
ситуацію в Україні, рівень екологічної культури людей. У частині критичного аналізу притягується ряд
праць, досліджень ближнього і далекого зарубіжжя, література німецькою мовою. Широкий культурний
Лучанська В.В.
РЕГІОНАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ
СУСПІЛЬСТВІ ЯК ЧИННИК ГУМАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
168
синтез необхідний, тому що екологічно позитивне відношення до природи властиве в різних ступенях і
напрямах різним галузям і типам культури. Екологічна криза активізувала увагу багатьох сучасних вчених
до проблем залежності існування природи від соціокультурної практики, від розвитку науки та техніки.
Культурологи перенесли свою увагу з еколого-технологічних проблем на духовні та морально-етичні
проблеми відношення людського суспільства до природи. Екологічна культура повинна складати основу
світогляду сучасної людини, оскільки вона є головною умовою її виживання на Землі.
Джерела та література:
1. Лучанська В. В. Методологічні підстави теоретичного аналізу екології культури в інформаційному
суспільстві : монографія / В. В. Луганська. – Рівне : РДГУ, 2011. – 194 с.
Полякова А.Ю. УДК 159.96:130.2
ПСИХОДЕЛИЧЕСКИЙ ЭСТЕТИЗМ ХИППИ
Проблема эстетизма связана с противопоставлением эстетического и этического в европейской
культуре. И. Кант первым показал, что этическое относится к сфере разума, а эстетическое – к способности
суждения, то есть они основываются на разных принципах и принадлежат разным способностям души.
Кантовская эстетика оказывается подчиненной этике. Способность судить, опираясь на чувство
удовольствия/неудовольствия, с которой мы имеем дело в эстетическом опыте, играет роль посредника
между рассудком и разумом. Способность суждения опирается на принцип целесообразности и это
очевидно для нас при обращении к искусству. Но в природе обнаружить (познать) целесообразность с
помощью рассудка не удается, поэтому рассудок оказывается напрямую связан со способностью суждения.
Способность суждения позволяет нам судить о целесообразности природы, с одной стороны, посредством
чувства удовольствия, и тогда мы имеем дело с субъективной целесообразностью, а с другой, обращаясь к
рассудку и разуму, и тогда можно говорить об объективной целесообразности. Первую Кант называет
эстетической способностью суждения, а вторую – телеологической. Именно в сочетании с рассудком и
разумом способность суждения позволяет нам выйти за рамки субъективности. Но последующие
интерпретации Канта, например, у Ф.Шиллера, а затем у ранних немецких романтиков акцентируют
внимание на указанной Кантом разделенности эстетики и этики. Этим была заложена возможность
возникновения эстетизма в качестве идеологии, которая впервые актуализировалась у ранних немецких
романтиков. В дальнейшем эстетизм стал популярной жизненной позицией в артистических кругах и, по
сути, стал идеологией богемы.
Под эстетизмом мы понимаем: 1) мировоззренческую установку, для которой характерна
направленность «Я» на самое себя, состояние замкнутости, а также жажда чувственных/психических
переживаний; 2) идеологию, чертами которой являются: аристократизм («аристократы духа»);
индивидуализм; удвоение мира; культ чувственных наслаждений (гедонизм); аморализм/имморализм;
жизнетворчество; эскапизм.
Обратившись к феномену контркультуры 1960-х – начало 1970-х годов, мы обнаружили, что для
идеологии этого социокультурного феномена характерны черты эстетизма и что контркультура отчасти
принадлежит к богемной традиции. Термин «контркультура» был веден Т.Роззаком в его известной работе
«Создание контркультуры» (The making of a counter culture, 1969) и использовался для характеристики типа
протестующего мироощущения, характерного для привилегированного студенчества и интеллигенции,
«детей технократов», конца 1960-х годов. Но это была не форма отрицания культуры, а протест против
репрессивной цивилизации, и, как пишет М. Султанова, «переводить на русский язык сам термин
«контркультура», возможно, было бы правильнее как «контрцивилизация», либо как «антитехногенная
культура», либо, например, как «культура-контр», «культура протеста» и т.д.» [8; с.26].
Внутри общего движения контркультуры можно выделить несколько групп, преследовавших в рамках
борьбы с современной техногенной цивилизацией свои более частные интересы. Среди них: борьба за
права национальных меньшинств (прежде всего чернокожих), женщин (феминизм), сексуальных
меньшинств, антивоенные протесты (пацифизм), борьба за защиту окружающей среды (экологизм,
энвайроментализм), коммунитаризм и движение хиппи. А. Минаев отмечает, что в молодежной
контркультуре 1960-х годов правомерно выделить два основных направления: общественно-политическое и
неполитическое. Наиболее массовым проявлением последнего стало движение хиппи [4]. Т. Миллер также
пишет, что альтернативная культура 1960-х никогда не была монолитом и в пределах этого явления можно
обнаружить, по крайней мере, две очень отличающихся позиции по отношению к социальному кризису:
«новых левых», открыто политическую оппозицию к доминирующей культуре, и хиппизм (hippiedom), мир
«выпавших» и культурно инакомыслящих [11; с.10].
Изначально представляя некоторую целостность, названную «контркультура», к 1967 году хиппи и
«новые левые» стали сильно расходиться во взглядах. Способ протеста хиппи и «новых левых» может быть
интерпретирован как бунт, в смысле, который придает этому слову А.Камю: «Я бунтую, следовательно, мы
существуем». Молодыми бунтарями мир ощущался как противостояние «мы – они», в котором «они»
олицетворяли экологический кризис, индустриальное общество, отчуждение, конформизм. Но формы этого
экзистенциального бунта отличались: для «новых левых» был характерен бунт политический, для хиппи –
|