Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві
Метою даної статті є дослідження шляхів зниження енерговитрат в собівартості продукції на підприємстві і впливу проведених заходівна підвищення конкурентоспроможності продукції....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55787 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві / С.П. Наливайченко, I.С. Гудiм // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 200. — С. 52-55. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-55787 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-557872014-02-10T03:22:58Z Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві Наливайченко, С.П. Гудім, І.С. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою даної статті є дослідження шляхів зниження енерговитрат в собівартості продукції на підприємстві і впливу проведених заходівна підвищення конкурентоспроможності продукції. 2011 Article Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві / С.П. Наливайченко, I.С. Гудiм // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 200. — С. 52-55. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55787 005.332.4-027.3:334.716 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Наливайченко, С.П. Гудім, І.С. Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві Культура народов Причерноморья |
| description |
Метою даної статті є дослідження шляхів зниження енерговитрат в собівартості продукції на підприємстві і впливу проведених заходівна підвищення конкурентоспроможності продукції. |
| format |
Article |
| author |
Наливайченко, С.П. Гудім, І.С. |
| author_facet |
Наливайченко, С.П. Гудім, І.С. |
| author_sort |
Наливайченко, С.П. |
| title |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| title_short |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| title_full |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| title_fullStr |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| title_full_unstemmed |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| title_sort |
шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55787 |
| citation_txt |
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції на промисловому підприємстві / С.П. Наливайченко, I.С. Гудiм // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 200. — С. 52-55. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT nalivajčenkosp šlâhipídviŝennâkonkurentospromožnostíprodukcíínapromislovomupídpriêmství AT gudímís šlâhipídviŝennâkonkurentospromožnostíprodukcíínapromislovomupídpriêmství |
| first_indexed |
2025-07-05T07:01:38Z |
| last_indexed |
2025-07-05T07:01:38Z |
| _version_ |
1836789425280909312 |
| fulltext |
Наливайченко С.П., Гудім І.С.
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПРОМИСЛОВОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ
52
Наливайченко С.П., Гудім І.С. УДК 005.332.4-027.3:334.716
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
Вступ. Проблема конкурентоспроможності продукції носить в сучасному світі універсальний характер.
Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато в економічному і соціальному житті будь-
якої країни, практично будь-якого споживача. Актуальність статті зумовлена тим, що у сучасних ринкових
відносинах будь-яке підприємство зацікавлене у підвищенні конкурентоспроможності своєї продукції.
Фактор конкуренції носить примусовий характер, змушуючи виробників під загрозою витіснення з ринку
невпинно займатися конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і суворо оцінює результати
їх діяльності. Конкурентоспроможність продукції, зважаючи на економічні умови господарювання,
головним чином залежить від ціни. Природно, що ціна залежить від собівартості продукції, де досить
високу частку займають енерговитрати. Скорочення матеріальних витрат та підвищення
конкурентоспроможності продукції можливо досягнути шляхом введення систем свідомо здійснюваних
заходів, спрямованих на економне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний внесок у розробку теорії управління
конкурентоспроможністю продукції внесли Волчкова Ю.Ф., Портер М., Савчук С.И., Харченко Т., Шамілева
Е.Е. [1-4]. Проблемам енергоефективності та енергозбереження присвятили свої праці Ганжа Н. Г.,
Жовтянський В. А., Колісник Ю. В., Кулик М. М., Мацевітий Ю. М., Неміровський Н. А., Стогній Б. С.,
Щокін А. Р. [5-7]
В цих працях енергозбереження розглядається, головним чином, в аспекті рішення екологічних завдань,
як ідея стійкого розвитку та реалізації програми енергонезалежності України та у якості нового виду
бізнесу.
Узагальнюючи ці та багато інших робіт, приходимо до висновку, що вплив введення енергозберігаючих
технологій на собівартість і конкурентоспроможність продукції досліджено досить слабо.
Мета. Метою даної статті є дослідження шляхів зниження енерговитрат в собівартості продукції на
підприємстві і впливу проведених заходів на підвищення конкурентоспроможності продукції.
Виклад основного матеріалу. Якщо ставити завдання підвищення конкурентоспроможності за рахунок
управління витратами, тобто шляхом введення енергозберігаючих технологій, це призведе в кінцевому
підсумку до зниження собівартості продукції, не впливаючи на її якість.
Економне використання паливно-енергетичних ресурсів передбачає систему свідомо здійснюваних
заходів, спрямованих на скорочення матеріальних витрат суспільного виробництва, на усунення різного
роду втрат. В умовах розвиненого конкурентного ринку енергозберігаючі технології стає ефективним
засобом вирішення проблеми конкурентоспроможності товарів. Отож, одним з ефектів від заходів
енергозбереження є підвищення конкурентоспроможності, тобто зниження споживання енергоресурсів на
одиницю виробленої продукції. За даними фахівців, частка енерговитрат в собівартості продукції в Україні
досягає 30-40% [6-7], що значно вище, ніж, наприклад, у західноєвропейських країнах. Однією з основних
причин такого стану є застарілі енерговитратні технології, устаткування і прилади.
Існує багато можливих заходів з енергозбереження:
використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії - джерел електричної і теплової
енергії, що використовують енергетичні ресурси річок, водосховищ і промислових стоків, енергію вітру,
сонця, стічних вод і твердих побутових відходів, торфу, енергія біомаси, енергію водних потоків на суші,
середньо- і високо-потенційну геотермальну енергію, енергію морів і океанів (припливи і відливи, течії,
хвилі, температурний градієнт), низькопотенційну теплову енергію (ґрунту, будівель і приміщень,
сільськогосподарських тварин);
раціональне використання і економне витрачання ресурсів органічного палива (вугілля, нафта,
природний газ);
використання вторинних енергетичних ресурсів;
поліпшення теплоізоляції приміщень, підвищення ККД двигунів;
впровадження ефективних утеплювачів і виробів для зовнішніх огороджуючих конструкцій;
запровадження автономного інженерного обладнання будинків і споруд, включаючи "дахові"
котельні, автономні побутові теплогенератори й ін., а також прилади обліку та регулювання газо-,
теплопостачання;
заміна або реконструкція застарілої конструкції котлів;
використання енергозберігаючого освітлення; енергозберігаючі вікна;
поліпшення теплоізоляції приміщень, підвищення ККД двигунів
утеплення несвітлопрозорих зовнішніх огороджень.
Треба пам’ятати, що проблеми енергозбереження слід розглядати не тільки як комплекс технічних
завдань. Дуже важливим моментом у впровадженні енергозберігаючих технологій також є проведення
організаційних заходів. (рис. 1).
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
53
Рис. 1. Заходи з енергозбереження на підприємстві.
Для дослідження впливу впровадження енергозберігаючих технологій на підвищення
конкурентоспроможності продукції пропонується кілька заходів щодо зменшення енерговитрат, а
відповідно збільшення конкурентоспроможності продукції на прикладі підприємства ПАТ «Зоря» :
1. Використання частотного перетворювача
2. Утеплення несвітлопрозорих зовнішніх огороджень, заміна подвійного скла на потрійне. Утилізація
тепла витяжного повітря з проміжним теплоносієм. Встановлення автоматичних терморегуляторів в
опалювальних приладів, що дає можливість врахувати побутові тепловиділення і теплонадходжень від
сонячної радіації через вікна.
Перший етап. До 75% всієї електроенергії, що споживається на виробництвах використовується для
приведення в дію всіляких електроприводів [5]. Як правило, на більшості вітчизняних підприємств
встановлені електродвигуни з певним запасом потужності в розрахунку на максимальну продуктивність
обладнання, незважаючи на те, що годинник його пікового навантаження складають всього 15-20% від
загального часу роботи. Якщо середня навантаження двигуна становить менше 45 % номінальної
потужності, то заміна його менш потужним електричним двигуном завжди доцільна. При навантаженні
електродвигуна більше 70 % номінальної потужності можна вважати, що заміна його недоцільна. При
навантаженні електродвигуна в межах від 45 до 70 % номінальної потужності доцільність його заміни
повинна бути підтверджена техніко–економічним розрахунком на базі даних про зменшення сумарних
втрат активної потужності в електричній системі і в електродвигуні.
Режим енергозбереження особливо актуальний для механізмів, які частину часу працюють з меншим
навантаженням, - конвеєри, насоси, вентилятори і т.п. Комплексно підійти до вирішення цієї проблеми
дозволяє автоматизація технологічних і виробничих процесів на базі перетворювачів частоти. Зокрема,
добре себе зарекомендували частотно-електроприводи з вбудованими функціями оптимізації
енергоспоживання. Суть полягає в гнучкому зміні частоти обертання залежно від реального навантаження,
що дозволяє заощаджувати до 30-50% споживаної електроенергії [5]. При цьому, як правило, не потрібна
заміна встановленого електродвигуна, що особливо актуально при модернізації виробництв. Крім зниження
витрати електроенергії, економічний ефект від застосування частотнорегульованих електроприводів
досягається шляхом збільшення ресурсу роботи електротехнічного і технологічного обладнання, що стає
додатковим плюсом.
Частотний перетворювач N101 є перетворювачем векторного типу із застосуванням технологій
компенсації, забезпечує функції автоматичного пуску електроустаткування, повторного пуску після
аварійного відключення живлення, ресинхронізації після тестової зупинки, автоматичного вирівнювання
втрати швидкості, можливість роботи в різноманітних електричних лініях, контролю і стабілізації напруги,
триразового включення після аварійного відключення, швидкісного управління, енергозбереження і т.д.
Порівняння витрат фактичної електроенергії при використанні двигуна потужністю 75 кВт і при управлінні
повітряним потоком різними методами представлений в таблиці 1.
Таблиця 1. Порівняння витрат фактичної електроенергії
Потік Потужність двигуна З перетворювачем N101 З вентильним регулюванням
(%) (кВт) Потужність,яка споживається, кВт Втрати, кВт Потужність,яка споживається, кВт Втрати, кВт
100 75 81 6 80 5
90 50.6 56 5.4 77 21.2
80 31 35 4 74 43
70 18.8 22 3.2 69 50.2
60 12 15 3 64 52
Наливайченко С.П., Гудім І.С.
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПРОМИСЛОВОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ
54
Для забезпечення вентиляції потрібна установка з параметрами 75 кВт/380 В/50 Гц із регулюванням
повітряного потоку до 70 %. Підрахуємо, яка буде економія після застосування для керування приводом
вентилятора перетворювача.
При вартості 1 кВт електроенергії 0,63 грн, повна вартість спожитої електроенергії за 30 днів і 24
години роботи в добу становитиме: 0.63×69×24×30=24840 (грн.). При застосуванні перетворювача вартість
спожитої електричної енергії складе: 0.63×22×24×30=7920 (грн.).
Економія за рахунок зниження витрат електроенергії кожний місяць складе: 24840-7920=16920 (грн).
Припустимо, що перетворювач керування установкою потужністю 75 кВт коштує 4000 грн. Тоді за
економією кожний місяць 16920 грн. витрати окупляться за: 40000/16920=2.4 (місяця).
Другий етап. Утеплення несвітлопрозорих зовнішніх огороджень, заміна подвійного скла на потрійне.
Утилізація тепла витяжного повітря. Встановлення автоматичних терморегуляторів в опалювальних
приладів. Ефективність проведених енергозберігаючих заходів представлена у таблиці 2.
Таблица 2. Ефективність проведених енергозберігаючих заходів
Показники
Виробничий цех
кВт-г/м2 %
Використання енергії до впровадження заходів 364 100
Додатково прийняті енергозберігаючі технологічні рішення (у порівнянні з витратами на до їх впровадження): Економія енергії
1. Утеплення не світлопрозорих зовнішніх огороджень 89,1 24,5
2. Енергоефективні конструкції вікон
- від підвищення теплозахисних якостей
- від зниження інфільтрації
6,6
5,2
1,8
1,4
3. Утилізація тепла витяжного повітря 54,3 14,9
4. Додаткові теплонадходження (промислові та від людей) 81,3 22,4
5. Додаткові теплонадходження від сонячної радіації 5,3 1,5
Разом 242 66,5
Разом енерговитрати після впровадження заходів 122 33,5
Проведені розрахунки показують, що за рахунок заходів з енергозбереження витрати енергії на
опалення цехів скоротився на 66,5%. Якщо взяти для розрахунку площину для опалення 2894 м
2
, вартість
електроенергії – 0,63 грн/м
2
, вартість заходів – 1576562 грн., то економія за місяць складе: 364×0,63×2894 –
122×0,63×2894 = 441219,24 (грн.) Витрати окупляться за: 876562/441219,24= 3,6 (міс.)
Для аналізу ефективності впроваджених заходів та їх впливу на собівартість необхідно розглянути саму
структуру собівартості за елементами витрат. Аналіз структури витрат на виробництво та реалізацію
продукції передбачає порівняння фактичних витрат за економічними елементами фактичного року з
аналогічними показниками попереднього року. Дані структури собівартості приведені у таблиці 3.
Таблиця 3. Структура собівартості продукції ПАО «Зоря» за елементами витрат (тис. грн.)
Елементи витрат
2009г 2010г
Сума Сума
Сировина 2899,6 2899,6
Допоміжні матеріали 12,2 12,2
Електроенергія 460,4 320,5
Вода 8,5 8,5
Заробітна плата 570,7 570,7
Відрахування на соц. страхування 203,2 203,2
Амортизація 60,0 60,0
Транспортні витрати 100 100
Інші витрати 14,8 14,8
Повна собівартість 4329,4 4189,5
Таким чином, шляхом проведення енергозберігаючих технологій на розглянутому підприємстві можна
зменшити витрати на продукцію ПАТ «Зоря» на 139900 грн. за рік за рахунок зниження витрат на
електроенергію та отримувати нову собівартість 4189500 грн. Зниження собівартості склало 3,3%.
Тобто впровадження енергозберігаючих заходів є вагомим кроком на шляху підвищення
конкурентоспроможності як підприємства, так і продукції, яку воно випускає.
Висновки. У висновках необхідно сказати, що на даному етапі розвитку економіки України підвищення
енергетичної ефективності підприємства повинно розглядатися як виявлення і реалізація заходів і
інструментів з метою забезпечити задоволення потреб у послугах і товарах при найменших економічних і
соціальних витратах на необхідну енергію і при мінімальних витратах.
Здійснивши розрахунки за даними підприємства ПАТ «Зоря» можемо зробити висновки, що зменшення
витрат на електроенергію значним чином впливає на собівартість продукції, а саме: на розглянутому
підприємстві скорочення становить 3,3% від первісної собівартості продукції. Треба зазначити, що у даних
умовах хазяйнування підприємств в Україні, впровадження енергозберігаючих технологій потребує досить
коштовних організаційних на технічних змін на підприємстві, які були розглянуті у статті, але ці заходи
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
55
позволяють скоротити матеріальні витрати на виробництво продукції, а таким чином підвищити
конкурентоспроможність продукції.
Джерела та література:
1. Волчкова Ю. Ф. Обеспечение конкурентоспособности продукции и пути повышения ее качества /
Ю. Ф. Волчкова, Э. Э. Шамилева // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 105. – С. 88-90.
2. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер; пер. с англ. В. И. Щетинина. – М. : Межд. отн.,
1993.– 896 с.
3. Савчук С. И. Уровень конкурентоспособности и результаты конкурентной борьбы: проблема
корректного использования показателей / С. И. Савчук // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 6.
– С. 124-131.
4. Харченко Т. Якість виробів як засіб задоволення потреб споживача і забезпечення
конкурентоспроможності продукції / Т. Харченко // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 3. – С. 3-5.
5. Стратегія енергозбереження в Україні : аналітично-довідкові матеріали : в 2-х т. / за ред.
В. А. Жовтянського, М. М. Кулика, Б. С. Стогнія.– К. : Академперіодика, 2006. – Т. 1 : Загальні засади
енергозбереження. – 510 с.
6. Мацевитый Ю. М. Концепции региональной политики энергосбережения / Ю. М. Мацевитый,
Н. А. Немировский, Н. Г. Ганжа // Энергосбержение. Энергетика. Энергоаудит. – 2008. – № 3. – С. 43-
49.
7. Щокін А. Р. Стратегічні напрямки розвитку альтернативної енергетики в Україні / А. Р. Щокін,
Ю. В. Колісник // Енергоефективність. – 2003. – № 3. – С. 11-13.
Полищук Е.А. УДК 330.837
ЭВОЛЮЦИЯ ВЗГЛЯДОВ НА СУЩНОСТЬ И СТРУКТУРУ
ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОЙ ТЕОРИИ
Актуальность темы. Одним из важнейших направлений экономической теории в настоящее время
является «институционализм», появившийся на рубеже XIX-XX вв., главной особенностью которого
является исследование всей совокупности социально-экономических факторов (институтов),
рассматриваемых во взаимосвязи и взаимообусловленности, а также идея социального контроля общества
над экономикой.
В последние годы отечественные экономисты активно уделяют внимание институциональной
экономической теории, однако в их исследованиях не всегда проводятся четкие разграничения между ее
направлениями, в итоге не все положения, сформулированные в рамках данной теории, считаются
справедливыми и принимаются. Поэтому возникает необходимость проследить эволюцию взглядов на
развитие институционализма, встречающихся в экономической литературе.
Цель статьи: проследить и проанализировать эволюцию взглядов на развитие институционализма.
Методологической основой написания данной статьи являются научные труды ведущих экономистов,
касающиеся развития и становления институциональной теории [1-7, 9-10].
Результаты исследования. В рамках развития институционализма выделяют следующие этапы:
Первый этап (1898-1940 гг.) – «старый институционализм» (традиционный), к представителям которого
относят таких известных экономистов как Торсен Веблен, Уэсли Митчелл, Джон Коммонс, Вернер Зомбарт,
Джон Гэлбрейт, и др.
Второй этап – «новый институционализм» (неоинституционализм), который можно разделить на два
периода:
1) «новая институциональная экономика» (1960-1970 гг.), основными представителями которой
являются Рональд Коуз, Мансур Олсон, Оливер Уильямсон, Ричард Нельсон и др.;
2) «новейший институциональный подход» (1990-е гг.), представителями которого являются Дуглас
Норт, Джеффри Ходжсон.
Методология «старого институционализма» предусматривала: использование историко-генетического и
описательно-статистического методов, начальной категорией являлся институт.
В данном направлении были разработаны три течения:
– технократическое (социально-психологическое) – Торсен Веблен;
– конъюнктурно-статистическое (эмпирико-прогностическое) – Уэсли Митчелл;
– социально-правовое (юридическое) Джон Коммонс.
Условной датой возникновения институционализма можно считать 1898 г., когда американский экономист
Торсен Веблен (1857-1929) выступил с критикой немецкой исторической школы за чрезмерный эмпиризм
(направление в теории познания, признающее чувственный опыт источником знаний и утверждающее, что
все знания основываются на опыте). По его мнению, институты – это, по сути дела, распространенный
образ мысли о том, что касается отдельных отношений между обществом и личностью и отдельных
выполняемых ими функций; и система жизни общества, которая основана на совокупности действующих в
определенное время или в любой момент развития общества, может с психологической стороны быть
охарактеризована в общих чертах как духовная позиция или распространенное представление об образе
жизни в обществе [1].
|