Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце
Мета роботи - реалізація сакрального в семантичній структурі ФО з компонентом сонце.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2012
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55917 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце / Т.М. Лебедєва // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 224. — С. 191-193. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-55917 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-559172014-02-10T03:21:11Z Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце Лебедєва, Т.М. Национальные языки и их взаимодействие Мета роботи - реалізація сакрального в семантичній структурі ФО з компонентом сонце. 2012 Article Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце / Т.М. Лебедєва // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 224. — С. 191-193. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55917 811.161.2’373.7 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Национальные языки и их взаимодействие Национальные языки и их взаимодействие |
| spellingShingle |
Национальные языки и их взаимодействие Национальные языки и их взаимодействие Лебедєва, Т.М. Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце Культура народов Причерноморья |
| description |
Мета роботи - реалізація сакрального в семантичній структурі ФО з компонентом сонце. |
| format |
Article |
| author |
Лебедєва, Т.М. |
| author_facet |
Лебедєва, Т.М. |
| author_sort |
Лебедєва, Т.М. |
| title |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| title_short |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| title_full |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| title_fullStr |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| title_full_unstemmed |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| title_sort |
репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Национальные языки и их взаимодействие |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55917 |
| citation_txt |
Репрезентація сакрального в семантичній структурі фразеологічних одиниць з компонентом сонце / Т.М. Лебедєва // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 224. — С. 191-193. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT lebedêvatm reprezentacíâsakralʹnogovsemantičníjstrukturífrazeologíčnihodinicʹzkomponentomsonce |
| first_indexed |
2025-07-05T07:10:38Z |
| last_indexed |
2025-07-05T07:10:38Z |
| _version_ |
1836789990874415104 |
| fulltext |
НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЯЗЫКИ И ИХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
191
Список условных сокращений:
1. (М.А., Кар.), (М.А., Драч.) − Алексеев М. Н. Карюха. Драчуны. Дилогия / М. Н. Алексеев. – М. : Худож.
лит., 1985. – 287 с.
2. (В.А., Избр.) − Астафьев В. Печальный детектив : повести, роман, рассказ / В. Астафьев. – Кишинев :
Лит. артистикэ, 1988. – 670, [1] с.
3. (К.П., I) − Паустовский К. Собрание сочинений : в 9 т. / К. Паустовский. – М. : Худож. лит., 1981. –
Т. 1 : Романы и повести. – 623 с.
4. (В.Ш., Избр.) − Шукшин В. Я пришел дать вам волю : романы, повести, рассказы / В. Шукшин. –
Кишинев : Лит. артистикэ, 1984. – 639 с.
Источники и литература:
1. Русская грамматика : в 2 т. / редкол.; Н. Ю. Шведова и др.; АН СССР, Ин-т русск. яз. – М. : Наука, 1980.
–. Т. 2. – 710 с.
2. Сидоренко Е. Н. Функциональные особенности вопросительных местоимений (в сравнении с
функциональными особенностями морфологически соотносительных знаменательных частей речи) :
автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 660 «Русский язык» / Е. Н. Сидоренко. – Ростов н / Д., 1972. –
24 с.
3. Сидоренко Е. Н. Категория уточнения в современной лингвистике и школьном синтаксисе /
Е. Н. Сидоренко // Проблемы преподавания синтаксиса в школе : сб. ст. / под ред. В. В. Бабайцевой. –
М. : НИИ школ МП РСФСР, 1976. – С. 139-144.
4. Сидоренко Е. Н. Материалы по морфологии современного русского языка : учеб. пособие /
Е. Н. Сидоренко. – Симферополь : СГУ, 1978. –. Ч. 1 : Именные части речи. – 112 с.
5. Сидоренко Е. Н. Очерки по теории местоимений современного русского языка / Е. Н. Сидоренко. – К.,
Одесса : Лыбидь, 1990. – 148 с.
6. Фунтова Т. Б. Логіко-синтаксична категорія уточнення в сучасній російській мові (семантика, засоби
вираження) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Російська мова» / Т. Б. Фунтова. –
Сімферополь, 2002. – 20 с.
Лебедєва Т.М. УДК 811.161.2’373.7
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ САКРАЛЬНОГО В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ З КОМПОНЕНТОМ СОНЦЕ
Постановка проблеми. Генетичний код, що формував менталітет українського етносу, його духовний
досвід, репрезентують сакральні концепти. Сакралізацію (від лат. sacer – cвященний, святий, присвячений
божеству, непорушний, священний обряд, річ, дійство, жертва) трактують як надання предметам, явищам,
діям, людській свідомості надприродного значення, внаслідок чого вони виводяться за межі «природних
зв’язків», потрапляють у позицію виняткової ваги, цінності і на цій підставі вимагають благоговійного
ставлення до себе [8: 236]. В україністиці сакральну лексику досліджують Т. Вільчинська, Л. Гнатюк,
П. Мацьків, М. Скаб, Л. Струганець, О. Федик.
Фразеологічний аспект концептуалізації сакральної сфери поданий у роботах М. Жуйкової, А. Коваль,
Л. Савченко, М. Скаб. Зауважимо, що формою інтерпретації культурного в мові є не тлумачення, а
лінгвокульторологічний коментар, який не збігається з етимологічним [11: 288]. Його завдання полягає в
«спробі визначити умови формування культурного конструкта на матеріалі фразеології й коментування ФО
як цитат» [6: 132-133].
Реалізація сакрального в семантичній структурі ФО з компонентом сонце – мета пропонованої роботи.
Поставлена мета зумовила розв’язання таких завдань: виявити й систематизувати ФО з компонентом сонце
як відображення найвагоміших дохристиянських та християнських уявлень про святість, божественність і
довести, що у фразеологічному фонді мови надійно зберігається духовна спадщина народу, зокрема,
фіксується міфолого-релігійна сакральна інформація.
Наші предки особливим ореолом слави оточили «царя неба» – сонце [7: 241]. За твердженням
С.П. Плачинди, воно є найулюбленішим і найпопулярнішим образом давньоукраїнської міфології, предмет
найбільшого поклоніння давніх українців [10: 215]. Пращури вважали сонце найголовнішою свiтотворчою
силою, яка давала cвiтло, тепло, життя всьому живому. “...Сонце пресвятеє На землю радість принесло І
людям, і землі, моєї Туги-нудьги не розвело. Святий, огненний господине..” – через віки до нас долинули
слова молитви, мольби, заклинання, звернені до сонця – святині для кожного слов’янина-язичника,
невід’ємною основою його життя. Споконвіку людина розуміла, що сонце становить собою головний рушій
і джерело життя на землі: воно дає тепло й світло, без нього приходять ніч і зима, а за ними й смерть.
«Божественний» образ сонця зберегли колядки: Сонце – жінка, місяць – чоловік, зорі – діти, народні пісні:
Сонечко ясне, ти святе, ти прекрасне. Відгомоном поклоніння сонцю є народні вислови: Досить (буде)
одного сонця на небі; сонце на всіх однаково світить; сонце – батько, а місяць – вітчим; перед богом
Сонцем судиться й цариця. У народі створено чимало влучних прислів’їв та приказок, у яких денне світило
асоціюється з джерелом життя, тепла: Навіщо мені золото – світило б сонечко; засвітить сонце і в наше
віконце; на сонці тепло, а біля матері добре.
Сам Господь Бог, як джерело будь-якого світла, блага, блаженства, образно називається в Святому
Письмі сонцем [Книга Псалмів 83:12]. Він просвіщає людину, очищає, зміцнює, оживляє, зігріває й робить
здатним до благої справи. Для вірян Господь Бог, Христос є втіленням Сонця-Правди, Сонця-Знання,
Сонця-Справедливості і Сонця-Милосердя. Крім того воно символізує й слово Боже. Зіставляється роль
Лебедєва Т.М.
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ САКРАЛЬНОГО В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
З КОМПОНЕНТОМ СОНЦЕ
192
сонця у світі природи: подавця світла, тепла, життя, родючості, і слова Божого, наділеного подібною
функцією тільки у світі духовному [3: 43]. Світло сонця, що робить все ясним і відкритим, асоціюється з
відкриттям, виявленням, відплатою, праведним покаранням [Сир 17:16; Числа 25:4; 2Царств 12:11].
Нарешті, незмінний порядок, у якому сонце тисячі років здійснює свій денний і річний плин, є символом
незмінності та сталості Божественних настанов [Книга Псалмів 71:5,17; 89:36-37].
Дивовижну живучість прадавньої сонячної символіки простежуємо в 20 ФО з компонентом сонце.
У ФО відколи світа та сонця у значенні «вічно» сконденсовано міфологічна ідея про сонце як джерело
життя, як Матір Всесвіту. ФО доки світу, сонця, поки сонце світить в значенні «вічно» відображають
прадавнє уявлення про сонце як щось вічне, що не піддається зовнішнім чинникам, яке в той же час впливає
на все навколишнє. Воно існувало, існує й буде існувати поза залежності від зародження, еволюції, загибелі
будь-якої цивілізації [1: 394]. Зникнення сонця – смерть усьому живому, повна катастрофа, причому не
тільки на рівні природи, флори, фауни, людської цивілізації, але й на рівні космосу, планетного світу,
усього всесвіту.
Вислів сонце грає зафіксовано у словнику «Російська фразеологія» з позначкою «народний» із
тлумаченням: «про особливе оптичне явище, пов’язане із сонцем, космічну «гру», що фіксується перш за
все на Великдень, Іванів, рідше Михайлів день і Різдво» [4: 655]. Таку космічну гру, – зазначають автори
словника, – слід розуміти як знак поновлення світу й навіть його творення [4: 655]. Дослідник української
міфології С. Килимник стверджує, що наші пращури побожно ставилися до цього явища: «Віра в народі, що
сонце на Великдень «грає», була так велика, що всім уважалося, що дійсно грає, що воно чатує, радіє,
заглядає всюди, щоб принести щастя й добробут. На Великдень «сонце грає», тому ранком, уже перед
сходом сонця, відкриваються віконниці, щоб воно заглянуло до хати. Дівчата вижидають його з молитвою в
садочку, а хто побачить його, як сходить, побожно здіймає шапку, кланяється до сходу…» [9: 498].
За твердженням С.П. Плачинди, давні українці клялися сонцем: щоби мені Сонечка не бачити [10: 215].
Подібне самозакляття сягає язичницьких часів, коли людина урочисто й при свідках сама кличе на себе
нещастя в разі невиконання обіцяного.
Найвищою формою людської зневаги вважалися прокльони. До найстрашніших належать формули з
компонентом сонце: щоб ти не діждався сонечка праведного побачити; щоб ти крізь сонце пройшов; щоб
над тобою світ не світив, і сонце праведнеє не сходило [10: 216]. Наведені «напівфразеологізми» об’єднані
за спільною семантикою: побажання смерті – вербальна дія як спосіб нанесення шкоди [2: 395]. Проте в
сучасному мовленні ці формули переважно використовуються як лайливі експресивні одиниці, що служать
для вираження негативних емоцій мовця з приводу певної ситуації.
Центральне місце у ФО-прокльонів сонце б тя побило, щоб ти крізь сонце пройшов, щоб над тобою
світ не світив, і сонце праведнеє не сходило [10: 216] посідає сонце, яке виступає суб’єктом покарання за
гріхи або порушення присяги, тобто відіграє роль гаранта встановлення та підтримання справедливості в
соціумі. Нагадаємо, що ще в казках сонце виконує роль судді або захисника. З давніх-давен пращури
вважали сонце судом Божим. Коли починалася війна, воно мало спостерігати з неба на змагання воюючих
народів і визначати своє правосуддя перемогою одних і поразкою інших. Розпочинати бій тому, так само,
як і будь-який суд, увечері, при заході сонця вважалося неприпустимим. Загалом юридична угода, укладена
в нічний час, була недійсною. Крім того, під час її укладання сонцем присягалися: щоби мені Сонечка не
бачити [10: 216]. Праведним сонце постає й у низці прислів’їв: Ніхто не знайде правду, а сонечко красне
виведе і її на свіжу воду; у того совість не чиста, хто не погляне прямо в очі сонцю. У ФО за хвіст та на
сонце також простежується паралель між сонцем, його здатністю освітлювати все навкруги, і правдою. У
символіці компонента закодовано міфолого-релігійне уявлення про сонце як втілення людських прагнень до
правди та справедливості.
Сонце символізує життєдайну та живодайну силу: під ним “розквітає” і земля, і людина. У ФО до
сонечка в значенні “прагнення на краще”, під сонцем, місце під сонцем у значенні “призначення в житті;
право на існування”, як сонце на небі в значенні “на своєму місці” зіставляється цінність сонця у всесвіті та
життя для людини. Для вираження найвищого ступеня вияву якої-небудь дії, розкриття своїх почуттів знову
ж таки звертаємося до сонця: радий сонце прихилити у значенні “ хто-небудь готовий зробити для когось
більше, ніж це можливо”.
Захід сонця у праслов’ян асоціювався із завершальним етапом людського життя (старість,
передсмертний час або перебування в «іншому» світі – смерть): на заході життя (літ). Став крилатим і
вислів немає нічого нового під сонцем. Він походить із біблійного тексту: "Що було, воно й буде, і що
робилося, буде робитись воно, – і немає нічого нового під сонцем!.." [Книга Екклезіаста 1: 9].
У ФО зайшло сонце навіки в значенні «хто-небудь помер» знайшло відображення міфологічне
уявлення: нічне зникнення сонця асоціювалося зі смертю. Подібно до того, як існування світла припускає
наявність темряви, так і «нічна переправа» сонця уподібнює неминучість смерті, темряви, гріха й одночасно
включає ідею воскресіння. У «Ведах» наголошується: «Сонце, яке щонічно заходить і вмирає, було першою
істотою, що пройшла життєвий шлях зі сходу на захід. Воно було першим смертним, першим указало шлях
людям». Етнографічні записи В. Петрова фіксують, що ще в кінці ХІХ ст. українці вірили: «Сонце, що
заходить, опускається в інший світ, який знаходиться під землею»; «Сонце опускається в море, яке
підтримує землю. Під землею ж знаходиться інший світ»; «Сонце вночі перебуває на тому світі і там воно
бачить людей, засуджених за різні гріхи…» [9: 497]. Отже, коли життя для людини завершується, то його
власне сонце також заходить навіки, тобто настає смерть. Ці уявлення закодовано в семантиці ФО зайшло
сонце навіки, який на сьогодні є евфемізмом. Зауважимо, що в давній літературі такий вислів пов’язувався
НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЯЗЫКИ И ИХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
193
перш за все з фактом смерті князя, пізніше – зі смертю видатних осіб. Напр.: Сонце нашої поезії
закотилося! (Повідомлення про смерть О.С. Пушкіна). 24 липня славному синові українського народу
Максимові Рильському зайшло сонце навіки (Нар. тв. та етн.). Таким чином, ФО зайшло сонце навіки
містить метафору, у якій переноситься мовно-фразеологічна форма з небесного тіла на особу, а саме: захід
як смерть для сонця уподібнюється смерті людській.
Отже, центральне місце з-поміж знаків національної культури посідає сонце як основа небесного
простору, носій світла, небесного вогню, життя на землі. Із приходом християнства, українці почали
«бачити» в сонці сяйво лиця Божого, порівнювати небесне світило зі Всевидячим Божим оком, Христа
називати Сонцем Правди. Сонце є символом незмінності й сталості Божественних настанов, гніву Божого,
страждання, судного дня.
Виводи та перспектива. На ділянці фразеології виокреслюється фразеосемантична мікроструктура з
компонентом сонце як відображення міфолого-релігійної сакральної інформації. Мотиваційною основою
ФО з компонентом сонце постає цілий комплекс ідей, виражених цим символом. Такі символічні значення
сонця, як: джерело життя, смерть, правда – беруть безпосередню участь у семантичній структурі ФО. Треба
зазначити, що переважна більшість ФО з компонентом сонце вживається з позитивним значенням, нами не
виявлено жодної ФО з цим компонентом на позначення небезпеки, нещастя, скорботи, хвороби. Проте, у
міфолого-релігійному уявленні сонце постає караючою силою, що вершить закон на землі. Із негативною
оцінкою вживалися лише ФО-прокльони, але в сучасних фразеологічних словниках ці стійкі вислови не
фіксуються. На лінгвальному рівні через семантику ФО, ФО-прокльонів, ФО-клятви з компонентом сонце
відтворюється ментальна архетипна опозиція правда – неправда. Фразеологічна система української мови
не містить ФО, де компонент сонце як джерело світла символізує знання, істину, ясність, що становить
основу релігійного уявлення.
Джерела та література:
1. Багдасарян В. Э. Символы, знаки, эмблемы : энциклопедия / В. Э. Багдасарян, И. Б. Орлов,
В. Л. Телицын. – 2-е изд. – М. : Локид-Пресс, 2005. – 494 с.
2. Байбурин А. Полузабытые слова и значения : словарь русской культуры ХVІІІ-ХІХ вв. / А. Байбурин,
Л. Беловинский, Ф. Конт. – СПб., М. : Европейский дом; Знак, 2004. – 680 с.
3. Библейская энциклопедия. Архим. Никифор : [Электронный ресурс]. – М., 1891. – Режим доступа :
http://mystudies.narod.ru/library/n/nichifor/preface.html
4. Словарь русской фразеологии : историко-этимологический справочник / А. К. Бирих и др.; Санкт-
Петербургский гос. ун-т. – СПб. : Фолио-Пресс, 1998. – 704 с.
5. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської та грецької на
українську наново перекладена.
6. Брагина Н. Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) / Н. Г. Брагина //
Фразеология в контексте культуры / отв. ред. В. Н. Телия. – М. : Языки русской культуры, 1999. – С.
131-138.
7. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г. О. Булашев //
Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К. : Довіра, 1993. – 414 с.
8. Вільчинська Т. П. Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVII-XVIII ст. :
монографія / Т. П. Вільчинська. – Тернопіль : Джура, 2008. – 424 с.
9. Войтович В. М. Українська міфологія / В. М. Войтович. – К. : Либідь, 2002. – 664 с.
10. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології / С. Плачинда. – К. : Велес, 2007. – 240 с.
11. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : навч. посіб. / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. –
К. : Знання, 2007. – 494 с.
Мезенцева В.Д. УДК 172.3:316.454.52
О СООТНОШЕНИИ ПОЛИТИКО-ПРАВОВЫХ, ТОЛЕРАНТНЫХ
И МОРАЛЬНО-НРАВСТВЕННЫХ НОРМ ОБЩЕНИЯ
Современный мир переживает глубокие социальные конфликты между различными социальными
группами, между обществом и личностью, между отдельными индивидами. Особенно опасны конфликты
цивилизаций. Они возникают в условиях глобализации и, следовательно, приобретают глобальный
характер и могут привести к глобальной катастрофе. В связи с этим возникает настоятельная
необходимость совершенствовать механизмы организации общественной жизни, регулирования
общественных отношений на всех уровнях социальной системы.
В социально-философской, социологической, психологической, педагогической литературе большое
внимание уделяется принципу толерантности. Многие авторы утверждают, что толерантность - это то
эффективное лекарство, которое необходимо для лечения современного общества от тяжёлой социальной
болезни – конфликтности в жизни людей. Исследуя толерантность, философы, социологи, психологи,
педагоги забыли о таких общечеловеческих ценностях, как преданность, долг, добро, любовь и др. На наш
взгляд, значимость принципа толерантности преувеличивается, а морально-нравственные нормы
принижаются или вытесняются.
В российской социальной философии, политологии тема толерантности крайне популярна. Например, в
Институте философии РАН под руководством академика А.А.Гусейнова была защищена диссертация
http://mystudies.narod.ru/library/n/nichifor/preface.html
|