Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55958 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки / О.С. Черемська, О.В. Маслó // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 211. — С. 113-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-55958 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-559582014-02-10T03:20:50Z Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки Черемська, О.С. Маслó, О.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 2011 Article Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки / О.С. Черемська, О.В. Маслó // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 211. — С. 113-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55958 82-343:81’373 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Черемська, О.С. Маслó, О.В. Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Черемська, О.С. Маслó, О.В. |
| author_facet |
Черемська, О.С. Маслó, О.В. |
| author_sort |
Черемська, О.С. |
| title |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| title_short |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| title_full |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| title_fullStr |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| title_full_unstemmed |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| title_sort |
лінгво-етнічні стереотип и української народної казки |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/55958 |
| citation_txt |
Лінгво-етнічні стереотип и української народної казки / О.С. Черемська, О.В. Маслó // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 211. — С. 113-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT čeremsʹkaos língvoetníčnístereotipiukraínsʹkoínarodnoíkazki AT masloov língvoetníčnístereotipiukraínsʹkoínarodnoíkazki |
| first_indexed |
2025-07-05T07:14:30Z |
| last_indexed |
2025-07-05T07:14:30Z |
| _version_ |
1836790234717618176 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
113
6. Городенська К. Г. Словотвірна структура слова (відіменні деривати) / К. Г. Городенська,
М. В. Кравченко. – К. : Наукова думка, 1981. – 199 с.
7. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / В. фон Гумбольдт. – М. : Прогресс, 1985. – 451 с.
8. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и языке / Г. В. Колшанский. – М. : Едиториал
УРСС, 2005. – 128 с.
9. Лисиченко Л. А. Багатозначність у лексико-семантичній системі : структурний, семантичний,
когнітивний аспекти / Л. А. Лисиченко. – Харків : Основа, 2008. – 272 с.
10. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник /
І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – К., 1991. – 400 с.
11. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики / В. М. Русанівський. – К. : Наукова
думка, 1988. – 232 с.
12. Словотвір сучасної української літературної мови / Г. М. Гнатюк, К. Г. Городенська, А. О. Грищенко та
ін. – К. : Наукова думка, 1979. – 406 с.
Черемська О.С., Маслó О.В. УДК 82-343:81’373
ЛІНГВО-ЕТНІЧНІ СТЕРЕОТИПИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ
Одним із актуальних питань сучасної лінгвістики є етнокультурна специфіка мови, осмислення її як
способу мислення, сприйняття, пізнання світу народом, що й зумовило окреслення етнолінгвістики як
самостійного наукового напряму. Представниками його в українському мовознавстві є О. Потебня,
В. Жайворонок, С. Єрмоленко, П. Гриценко, В. Кононенко, у польському – Є. Бартмінський, А. Вежбицька,
К. Мошинський, Б. Малиновський, у російському – М. Толстой, С. Толстая, В. Телія, Н. Арутюнова,
Д. Зеленін, Ю. Караулов, Ю. Степанов, у білоруському – І. Жилінська, В. Коваль, І. Швед, Л. Чумак.
Сучасний стан розвитку етнолінгвістики як антропоцентричної науки передбачає висвітлення проблеми
соціальної детермінованості мовно-культурних понять. Історія лексичної семантики, семасіологія,
ономасіологія, лінгвогеографія, зіставна лексична семантика, структурна етнологія, антропологія, деякі
суміжні філософські напрями – це той неповний спектр складників етнолінгвістики, - науки, що стоїть на
межі лінгвістики, етнографії, фольклористики, культурології, соціології, психології.
Важливим етнокультурним елементом когнітивної семантики є так звані “ментефакти” – стереотипи та
концепти [13:1], аналіз яких дає можливість реконструювати культурні, народно-психологічні уявлення в
діахронічному зрізі й, відповідно, дослідити особливості національно-мовних картин світу різних етнічних
спільнот. Поняття мовної картини світу органічно пов’язується з мовно-етнічними стереотипами. В основі
зміни таких стереотипів лежить динамічні лексико-семантичні процеси, зумовлені особливостями
міжособистісної, міжкультурної комунікації [7: 333],
Стереотипи розглядають у контексті їхнього зв’язку з ментальністю, тому вони стали об’єктом
вивчення філософії, культурології, антропології, соціології, як важливий атрибут суспільної свідомості їх
досліджують етнографи, психологи, етнопсихологи, лінгвісти. Соціологи, наприклад, розглядають
стереотип як елемент мислення й поведінки особистості; етнографи вважають, що стереотипи
функціонують у вигляді своєрідної мови – системи знаків (правил поведінки, ритуалу, жестів, міміки,
словесних формул). У філософії й культурології стереотип асоціюється з доцентровою спрямованістю
людської дії, яка припускає стійкі зразки й значеннєві константи поведінки, локалізовані “всередині
індивідуальної свідомості” [4:14]. В етнопсихолінгвістиці стереотипи визначають як стійкі, емоційні за
своєю природою психічні утворення, які в спрощеній формі відображають досить складний факт дійсності.
Це чуттєво забарвлені соціальні образи, що об’єднують у собі соціальний і психологічний досвід
спілкування, взаємин людей [1:87].
У лінгвістиці розмежовують етнічні стереотипи – “стійкі, схематизовані уявлення, судження, емоційно
забарвлені оцінки щодо моральних, розумових, фізичних якостей, характерних для представників різних
етносів”, національно-культурні стереотипи, що “відкладаються у свідомості носія певної лінгвокультурної
спільноти у вигляді соціокультурних маркованих одиниць”, а також стереотип комунікативної поведінки –
“усталені, найчастіше неусвідомлювані моделі вербальної та невербальної поведінки членів національної
лінгвокультурної спільноти” [2:5]. О. Селіванова зауважує: “Стереотип – детермінована культурою,
впорядкована й фіксована структура свідомості, фрагмент картини світу, що уособлює результат пізнання
дійсності певним угрупованням і є схематизованою стандартною ознакою, матрицею предмета, події,
явища. Стереотип є засобом економії зусиль людини при сприйнятті складних об’єктів і захищають її
цінності, позиції, права” [10:579]. І. Голубовська називає стереотипи національними інтелектуально-
оцінними концептами (НІОК), належать вони до тієї частини національно-мовної картини світу, яка є
носієм і виразником етнічно зумовлених нюансів світосприйняття, світоосмислення, світооцінки.
“Накладаючи на єдиний поняттєвий базис людської мови, мислення та культури, деталізуючи і втілюючи
його в національно-специфічних формах, НІОК значною мірою визначають характер національної
ментальності” [5:161].
Стереотипи існують не тільки на рівні сприйняття, мислення, вони здійснюють уплив на процес
комунікації, формуються зі стійких уявлень, закладених релігією, національним досвідом, фольклором.
Гендерні стереотипи є об’єктом досліджень Т. Дороніної, Т. Сукаленко, О. Вілкової; вербалізації образних
стереотипів сприйняття часу в російській мові присвячена дисертація М. Шведової; стереотипи
Черемська О.С., Маслó О.В.
ЛІНГВО-ЕТНІЧНІ СТЕРЕОТИПИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ
114
розглядають у фразеологічній картині світу (О. Левченко), піснях (Ю. Гарасим, І. Бокало), прислів’ях і
приказках, колядках і щедрівках. Етнічні стереотипи на матеріалі різножанрових творів проаналізовано у
працях І. Голубовської, С. Богдан, О. Калити, Р. Кіся, М. Красикова, С. П’ятаченко, Н. Слухай.
Беручи до уваги численні визначення, можна стверджувати, що стереотипи – це лінгво-ментальні
комплекси, які акумулюють соціальний, психологічний, історичний досвід людини й виявляються у різних
сферах культурної діяльності людини. На відміну від концептів, які мають візуальний рівень сприйняття й
характеризуються історичною мінливістю, стереотипи становлять традиційні форми вираження певних
значень, які стали нормативними; стереотип існує він у свідомості як стабільний знак. Мовне вираження їх
різноманітне – це можуть бути порівняння, метонімія, метафора, внутрішня форма, сталі вирази зі стертою
образністю. Стереотипи можуть виражатися як словом, так і сталим виразом.
Цікавим об’єктом дослідження мовно-етнічних стереотипів є українські народні казки, адже
фольклорні стереотипи є результатом етико-естетичного світоглядного синкретизму. У сюжетну канву
української казки вміщено стереотипні уявлення про красу дівчини/парубка; сприйняття представників
інших етносів, переважно росіян, євреїв, циганів; “вербальні семантичні коди” [8] родинної обрядовості;
календарно-побутові обрядодії.
Різні асоціативні зв’язки, а також конотації (оцінні й емоційні відтінки), пов’язані з уявленням народу
про красу дівчини/парубка. Кожний народ за допомогою різних мовних формул відтворює особливості
свого світосприйняття. Він не лише інтерпретує світ засобами мовної символіки, “а й створює свій
ментальний портрет світу за допомогою мовних артефактів – образів, символів, знаків, які втілюють у собі
результати пізнавальної діяльності всієї етнокультурної спільноти. Національна мова у свій неповторний
спосіб інтерпретує різні явища, традиції, звичаї, обряди, спосіб життя, кодує досвід колективно-історичної
групи” [3:7]. У казці для образної характеристики завзятого хороброго чоловіка чи взагалі парубка
вживається слово козак: “Парубок стояв такий козак, що кращого у світі не знайти” (Возн. І, 10),
“Найменший брат поліз у ліве вухо, а в праве виліз та зробився таким козаком, що й не придумать”
(Грінч. І, 172); донька змія каже Івану: “Будь козаком, а я стану криницею…” (Грінч. І, 170); “перед ним
стояв такий козак, що кращого і в світі не знайти” (Чуб., 20); “закохався въ неі парубокъ, тожъ козакъ
гарний” (Основа: жовтень, 105), “дівиця-красавиця, що ні її написать, ні її намалювати, тільки доброму
козаку у казці сказати” (Чуб., 325).
У російській народній казці слово козак набуло іншої семантики - “работника, слуги, батрака” [9:506–
508]. “Лиска приказала в воду свезти всех их, казаки сейчас свезли в воду” (Афан. І, 396). Сын говорит
матери: “Пойду, наймусь к богатому мужику в казаки” (Афан. ІІ, 154).
Слово козак є складовою сталих висловів, зворотів. Іван-царевич каже відьмі: “Я козак не без долі,
зайшов сюди по неволі” (Дунаєв., 303); “сюди-туди обертається, козацького ума набирається” (Манж.,
44); “добрий козак усе по волі ходить” (Яйце-райце, 8).
Образно-ціннісні стереотипи, закріплені за образом козака, пов’язані з історичним подіями, коли у ХV–
ХVІІІ ст. так називали вільних людей, які брали участь у визвольній боротьбі проти загарбників. Козаки на
довгий час стали символом волі, незламності українського духу. “Маруся шаблею розмахує, мов проворний
козак” (Чуб., 92), “зайшов він (Марко) до кума і бачить, що з його хрещеника буде точно такий козарлюга,
як той, що йому сниться щоночі”; “з цього (хрещеника) я вигодую доброго козака”, – каже Марко куму
(Дунаєв., 361).
Отже, за словом козак закріпилися позитивні значення, навіть в похідному козарлюга (утворений за
допомогою аугментивного суфікса -юг-) відсутня негативна оцінка, окрім того, з’являються і додаткові
значення: “міцний”, “вольовий”. Слово козак виступає у функції звертання до парубка, чоловіка. Змія
звертається до парубка: “Руський козаче!” (Чуб., 238); дівчина звертається до хлопця: “Хто ти єсь,
козаче?” (Чуб., 20); дідусь до хлопця: “Пора, пора, козаче!” (Чуб., 22).
“Стереотипи становлять константи мовної картини світу, оскільки через ці номінації, образи в
концептуальну картину світу вплітається те побутове уявлення про націю, яке зафіксоване певною
національною мовою”[9 :275]. У дівчини, перш за все, цінувались такі риси: доброта, слухняність,
працьовитість, у парубка – відвага, працьовитість. Дідова дочка була “добра, слухняна, роботяща і гарна,
а бабина лінива, язиката, брехлива і погана. Нікого не слухала, не шанувала” (О. Мак, 14); “у багатого козака
дочка Маруся – гарна була дівчина на все село, та ще й покірна – батька і матір поважала і слухала”
(Возн., 74), “Іван був дуже працьовитий, статичний і розважний” (О. Мак, 42); парубки – “розумні й
працьовиті” (О.Мак., 58); “добрий молодець – сильний, могучий, багатий” (Кул., 48–72);
Стереотипні уявлення про красу дівчини / парубка в УНК сконденсовані у внутрішній характеристиці
героя. Зовнішність героя переважно виступає другорядним елементом характеристики героя й
експлікується обмеженою кількістю мовних одиниць: гарний, молодий: “Стрілець – гарний молодець”
(Возн. ІІ, 36); “Маруся молода, ставна, з себе гарна” (Возн. ІІ, 75);
У російських народних казках стереотипні уявлення про красу дівчини/парубка сконденсовані в
зовнішності героя, яка експлікується низкою лексем, а також антропонімів: “То у нас на горах стук стучит
и гром гремит, то Красная Краса, черная коса царь-девица катается” (Афан. І, 458); “брала его за руки
белые, целовала его в уста сахарные…” (Афан. І, 460); “ясные глазки, белые ручки” (Афан. ІІ, 160). “Елена
– царевна прекрасная – невиданной красоты, алый цвет у ней по лицу рассыпается, белый пух по груди
расстилается, видно, как мозжечок из косточки в косточку переливается” (Афан. І, 324).
Широко представлені в українській народній казці мовно-етнічні стереотипи, що є “національними
кличками”, даними особам однієї національності представниками іншою: національна ознака виявляється у
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
115
конотативному компоненті їхнього змісту – словами кацап, жид, лях, хохол зневажливо називали
відповідно росіян, євреїв, поляків, українців. “На дорозі чоловік зустрів кацапів – повозками їхали ладан
продавати” (Драгом., 291); “кацапи тягнуть бугая на землянку” (Кравч., 278). У казці “Про віночок
царівни і шапку-невидимку” цар каже хлопцю: “Як ти переб’єш усіх ляхів, то будеш царем” (Чуб., 359).
Євреї (жиди) займалися торгівлею, утримували шинок, у казці вони постають хитрими (“Язик всьому
голова”) (Манж.), вирізняються з-поміж інших персонажів грошолюбством. Герой казки “Про того
чоловіка, що Бог йому подарував столик, козу, і бубончик” зайшов до жида в шинок переночувати, а жид,
скориставшись нагодою, замінює чарівний столик, козу, “що грішми розсипається”, простим столом та
козою (Чуб., 347).
В основу номінацій кацап і хохол покладена внутрішня форма: українець у росіян асоціювався з довгим
чубом, в українців росіянин – з довгою бородою. Цю думку підтверджують етимологічні коментарі: кацап –
“очевидно, утворене від цап за допомогою специфічного компонента ка – як жартівливе позначення людей,
що носять довгі бороди” [6:408]; хохол – припущення експресивної відповідності латиському сękulis – “чуб,
хохол, коса, махор” [12:272]. “Дивлються кацапи, що в їх чуба великі, а в його далеко більш” (Кравч., 289).
Таким чином, аналіз мовно-етнічних стереотипів, представлених у казках, ілюструє відмінне
сприйняття довколишнього світу, спосіб мислення, мовну модель світу, репрезентує суттєві відмінності,
закладені в ментальний простір українця чи росіянина специфікою історико-культурологічних, політичних,
географічних, соціальних умов розвитку конкретної держави.
Джерела та література:
1. Баронин А. С. Этнопсихология : учеб. пособие / А. С. Баронин. – К. : МАУП, 2000.
2. Бацевич Ф. С. Словний термінів лінгвокультурної комунікації / Ф. С. Бацевич. – К. : Довіра, 2007.
3. Бесєдіна Т. П. Специфіка української ментальності : мовний аспект / Т. П. Бесєдіна // Наука. Релігія.
Суспільство / Донецький держ. ін-т штучного інтелекту. – 2000. – № 2. – С. 4-9.
4. Гріценко І. П. Етнокультурний стереотип як феномен культури : автореф. дис. ... канд. філос. наук :
09.00.04 „Філософія” / І. П. Гріценко. – Сімферополь, 2004.
5. Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу : монографія / І. О. Голубовська. – К. :
Логос, 2004.
6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К. :
Наукова думка, 1982-2006. – Т. 1-5.
7. Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури / С. Я. Єрмоленко. – К. : Ін-т української
мови НАН України, 2009. – 352 с.
8. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика : Нариси : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /
В. В. Жайворонок. – К. : Довіра, 2007. – 262 с.
9. Ляшук Н. В. Стереотип як субєкт лінгвістичного аналізу / Н. В. Ляшук // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі
Українки. Серія філологічна. – 2006. – № 6. – С. 270-276.
10. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Полтава : Довкілля,
2006.
11. Словарь малоупотребительных и областных слов // Народные русские сказки А. Н. Афанасьева : в 3 т. –
М. : Гослитиздат, 1957. – Т. 2. – С. 506-508.
12. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / М. Фасмер; пер. с нем. и доп.
О. Н. Трубачёва. – 4-е изд., стер. – М. : Астрель; АСТ, 2003. – Т. 4.
13. Шведова М. О. Вербалізація образних стереотипів сприйняття часу в російській мові : автореф. дис. ...
канд. філол. наук : 10.02.02 „Російська мова” / М. О. Шведова. – К., 2008.
Перелік скорочень:
Афанас. – Афанасьєв А. Н. Народные русские сказки : в 3 т. / А. Н. Афанасьєв. – М. : Гос. изд-во
худож. литературы, 1957. – Т. 1-3.
Возн. І, ІІ, ІІІ. – Українські народні Казки : в 3 кн. / упоряд. М. Возняк. – К. : Держлітвидав, 1946-1948.
– Кн. 1-3.
Грінч. І – Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях :
Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр. / изд. Б. Гринченко. – Чернигов: Тип. губерн. Земства,
1895. – Вып. 1. – С. 144-218.
Драгом. – Малорусские народные предания и рассказы : свод Михаила Драгоманова : изд. Рус. геогр. о-
ва. – К. : Тип. М. П. Фрица, 1876. – 434 с.
Дунаєв. – Золота книга казок. Українські народні казки / упоряд., передм. та приміт. Л. Дунаєвської. –
К. : Веселка, 1990. – 429 с.
Кравч. – Народні оповідання й казки (етнографічні матеріали) / зібрані В. Кравченком. – Житомир :
Друкарня “Робітник”, БД. – Т. 2. – 312 с.
Лук’ян. – Українські народні казки. З народних уст записала Марія Лук’яненко. – Б. м. : Прометей, б. р.
– 143 с.
Манж. – Казки, прислів’я і т. п., записані в Катеринославській і Харківській губерніях І. І. Манжурою /
І. І. Манжура; післямова В. С. Мороз. – Дніпропетровськ : Січ, 2003. – 239 с.
Чуб. – Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край / собран.
П. П. Чубинским. – СПб. : Тип. К. В. Трубникова, 1878. – Т. 2. – 688 с.
|