Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття)
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Українське мінералогічне товариство
2011
|
| Назва видання: | Записки Українського мінералогічного товариства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57341 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) / І.В. Квасниця, Т.І. Шемякіна // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2011. — Т. 8. — С. 117-121. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-57341 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-573412014-03-08T03:01:23Z Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) Квасниця, І.В. Шемякіна, Т.І. Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства 2011 Article Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) / І.В. Квасниця, Т.І. Шемякіна // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2011. — Т. 8. — С. 117-121. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-7472 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57341 549.642.13 uk Записки Українського мінералогічного товариства Українське мінералогічне товариство |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства |
| spellingShingle |
Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства Квасниця, І.В. Шемякіна, Т.І. Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) Записки Українського мінералогічного товариства |
| format |
Article |
| author |
Квасниця, І.В. Шемякіна, Т.І. |
| author_facet |
Квасниця, І.В. Шемякіна, Т.І. |
| author_sort |
Квасниця, І.В. |
| title |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) |
| title_short |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) |
| title_full |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) |
| title_fullStr |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) |
| title_full_unstemmed |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) |
| title_sort |
ортопіроксен з неогенових туфів вигорлат-гутинського пасма (закарпаття) |
| publisher |
Українське мінералогічне товариство |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Матеріали VIII з’їзду Українського мінералогічного товариства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57341 |
| citation_txt |
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття) / І.В. Квасниця, Т.І. Шемякіна // Записки Українського мінералогічного товариства. — 2011. — Т. 8. — С. 117-121. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Записки Українського мінералогічного товариства |
| work_keys_str_mv |
AT kvasnicâív ortopíroksenzneogenovihtufívvigorlatgutinsʹkogopasmazakarpattâ AT šemâkínatí ortopíroksenzneogenovihtufívvigorlatgutinsʹkogopasmazakarpattâ |
| first_indexed |
2025-07-05T08:33:05Z |
| last_indexed |
2025-07-05T08:33:05Z |
| _version_ |
1836795179303960576 |
| fulltext |
11�ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2011, том 8
Піроксени є поширеною групою мінералів на території
України, яка входить до складу всіх мінералогічних ком-
плексів і мінералогічних провінцій України [3]. Однак
здебільшого цю групу мінералів вивчають петрографічни-
ми методами. Ортопіроксен є також важливим мінералом
вивержених порід Вигорлат-Гутинського пасма (ВГП) За-
карпаття [2], де він спостерігається у вкрапленниках, ут-
ворюючи стовпчасті кристали завдовжки 3—5 мм.
Мета цієї роботи — вивчення мінералогії ортопіро-
ксену з туфів ВГП. Предмет дослідження — кристали
ортопіроксену з кристалолітокластичного туфу нижньо-
анталівського комплексу ВГП, які зберегли свою форму.
Своєрідні кристалолітокластичні туфи залягають у пів-
нічно-східних відрогах г. Анталівська Поляна. Тут у рус-
лі струмка Клокотива, в одному з відслонень простежені
великоглибові несортовані агломератові туфи, складені
уламками пористих сірих андезитобазальтів, у нижній
частині виходів яких спостерігається прошарок потуж-
ністю близько 1 м світло-жовтуватого кристалолітоклас-
тичного туфу. Туф псефітової структури складений кутас-
тими уламками: 1) темно-сірих і червонуватих пористих
андезитів; 2) базальтами різного ступеня розкристаліза-
ції; 3) кристалами й уламками піроксенів і плагіоклазів.
Цемент представлений тонкороздрібненим попеловим
матеріалом, що зазнав інтенсивної гідратації та розпа-
ду. Характерною особливістю туфів є переважання у них
добре огранених кристалів ортопіроксенів. Останні пред-
ставлені здебільшого напівпрозорими витягнутими при-
зматичними поодинокими кристалами та їх зростками
розміром від 1 до 7 мм, темно-зеленуватого та буруватого
кольору, зрідка — ізометричними кристалами.
Для вивчення мінералу застосовано методи крис-
таломорфологічного аналізу, растрову електронну
мікроскопію і мікрозондовий аналіз. Хімічний склад
піроксенів вивчено на електронних мікроскопах JSM-
6700F з енергодисперсійною системою для мікроаналізу
JED-2300 і JXA-8200 (Jeol, Японія).
Кристаломорфологія. Гоніометричними досліджен-
нями [1] (гоніометр ГД-1) на кристалах ортопіроксену
© І.В. КВАСНИЦя,
Т.І. ШЕМяКІНА, 2011
УДК 549.642.13
І.В. КВАСНИЦя 1, Т.І. ШЕМяКІНА 2
1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90
E-mail: ikvasnytsya@gmail.com
2 Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та Міністерства України
з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи
03680, м. Київ, пр-т. Акад. Палладіна, 34а
ОРТОПІРОКСЕН З НЕОГЕНОВИх ТУфІВ
ВИГОРЛАТ-ГУТИНСЬКОГО ПАСМА (ЗАКАРПАТТя)
118 ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2011, том 8
І.В. Квасниця, Т.І. Шемякіна
встановлені такі прості форми (установка В. Гольдшмідта): габітусні — {100},
{010}, {110}, {210} і {122} (рис. 1, а); рідкісні другорядні, розвинуті на го-
ловках кристалів, — {121}, {362}, {342}, {111}, {551}, {212}, {211} і {102};
рідкісні другорядні, розвинуті у вертикальному поясі, — {120}, {130}, {140},
{150}, {230}, {310}, {320}, {510}, {520}, {560}, {570}, {650}, {910}, {1.11.0},
{1.19.0}, {10.11.0}, {11.10.0}, {13.10.0}. На вивчених кристалах виявлена 31
проста форма з відповідними міжплощинними відстанями (рис. 2). Видно, що
габітусне значення на досліджуваних кристалах мають форми з найбільшими
міжплощинними відстанями.
Аналогічна морфологія та гоніометрія для кристалів гіперстену із подіб-
ними геологічними умовами описана у 1951 р. японськими дослідниками [6],
зокрема було встановлено прості форми {100}, {010}, {110}, {250}, {120},
{530}, {320}, {210}, {212}, {211} (див. рис. 1, б).
Морфологічні типи. Морфологія кристалів ортопіроксену досить різно-
манітна, найпоширенішими є витягнуті вздовж осі с призматичні кристали де-
кількох типів: поодинокі кристали з гладкими блискучими гранями (рис. 3, а);
поодинокі кристали з включеннями і ямками розчинення—розплавлення на їх
поверхні, які мають близьку до ізометричної форму (рис. 3, б); сильно кородо-
вані кристали з неблискучими гранями (рис. 3, в).
Рис. 1. Ідеалізовані крис-
тали ортопіроксену: а —
з туфів Вигорлат-Гу-
тинського пасма; б — за
даними [6]
Рис. 2. Прості форми на кристалах ортопіроксену з туфів Вигорлат-Гутинського пасма (го-
ловні виділені жирним шрифтом, рідкісні другорядні — курсивом) та їх міжплощинні від-
стані dhkl
11�ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2011, том 8
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття)
Дуже рідко трапляються ізометричні та короткопризматичні кристали
(рис. 3, е). Спостерігаються також поодинокі, наближені до ізометричної фор-
ми, наче “оплавлені” кристали.
Характерною ознакою ортопіроксену є утворення ним паралельних і неза-
кономірних зростків різнорозмірних кристалів з різним рельєфом поверхні: за-
кономірні паралельні зростки двох різнорозмірних кристалів з гладкими блис-
кучими гранями та чіткими ребрами (рис. 3, а); зростки двох різнорозмірних
кристалів — менший за розміром кристал, розміщений під кутом 45° відносно
великого, наростає на гладкій грані призми (рис. 3, б); зростки декількох крис-
талів, що наростають як паралельно, так і під кутом 45° (рис. 3, в); зростки
двох і більше кристалів, грані яких мають численні ямки розчинення—роз-
плавлення чи численні включення ізометричних у перерізі зерен магнетиту
(рис. 3, г); зростки двох і більше кристалів з наче “оплавленими” поверхнями
граней, включення та ямки на їхніх поверхнях відсутні (рис. 3, д).
Крім того, спостерігаються двійники проростання.
Наявність кристалів ортопіроксену як з гладкими гранями і чіткими реб-
рами, так і округлих із згладженими ребрами може свідчити, за даними [5],
про реалізацію їх росту за пошаровим і нормальним механізмом відповідно.
Останній здійснюється у разі кристалізації з розчинів-розплавів з великим пе-
ресиченням. Тоді зміна пошарового механізму росту грані на нормальний ві-
дображається і на самому кристалі — кристал набуває округлої форми.
Мікроморфологія поверхонь. Поверхні кристалів ортопіроксену характе-
ризуються різноманітною морфологією. На макрорівні спостерігаються такі
форми рельєфу поверхні: округлі ямки-відбитки інших кристалів (магнетит),
нерівні дрібні виступи та западинки, глибокі канали, що перетинаються. елек-
тронно-мікроскопічні дослідження дають змогу деталізувати ці форми рельє-
фу. Округлі ямки-відбитки від включень ізометричних кристалів магнетиту
сягають розміру діаметром до 200, найчастіше — 100 мкм. Глибокі канали за
збільшення виявляються своєрідними формами розчинення (рис. 4, а) — ряда-
ми виступів із складною будовою їхніх схилів (рис. 4, б).
Рис. 3. Типи кристалів ортопіроксену та їх зростки із туфів Вигорлат-Гутинського пасма: а — пі-
накоїдально-призматичний (стовпчастий); б — незакономірний зросток двох кристалів; в — па-
ралельний зросток декількох кристалів; г — незакономірний зросток “оплавлених” кристалів;
д — двійник кристалів з кутом 45° між індивидами вздовж осі [001]; е — ізометричний кристал
120 ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2011, том 8
І.В. Квасниця, Т.І. Шемякіна
Найцікавішим є третій тип рельєфу поверхні, сформований з дрібних па-
ралельно розміщених клиноподібних виступів (1 мкм за видовженням) (рис. 4,
в—є). Останні утворюють як майже однорідну поверхню, так і своєрідний ві-
зерунок з гладких і нерівних поверхонь, западин та виступів. Самі виступи ма-
ють досить гладку поверхню. Крім візерунчастої та однорідної поверхні вони
утворюють і східчасту поверхню (рис. 4, ж). Остання, можливо, є відображен-
ня шаруватого росту грані, на ній можна вирізнити принаймні чотири шари,
утворені клиноподібними виступами. На грані призми форми розчинення на-
бувають форми витягнутих клиноподібних западинок (рис. 4, е).
Хімічний склад ортопіроксену (за даними мікрозондового аналізу), %
Аналіз,
номер SiO2 TiO2 Al2O3 FeO MnO MgO CaO Na2O K2O Cr2O3 BaO Cl F Сума
1 54,36 0,25 1,39 16,64 0,34 25,92 1,83 0,06 0,00 0,06 0,00 0,01 0,00 100,87
2 54,12 0,23 1,39 15,98 0,39 26,28 1,83 0,01 0,01 0,05 0,02 0,01 0,08 100,35
Рис. 4. елементи мікромор-
фології поверхні кристала
ортопіроксену: а, б — канали
розчинення та їх деталізація;
в—е — клиноподібні висту-
пи та рельєф, який вони фор-
мують на поверхні кристала;
є — западинки розчинення
клиноподібної форми; ж —
шари росту
Рис. 5. Включення скла
в кристалах ортопірок-
сену (б — деталізація)
121ISSN 2218-7472. Записки Українського мінералогічного товариства. 2011, том 8
Ортопіроксен з неогенових туфів Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпаття)
Структурні параметри. За даними рентгеноструктурного аналізу (рент-
генівський апарат ДРОН-2,0, аналітик О.Є. Гречановська), параметри комірки
мінералу становлять, нм: 1 — a = 18,346(14); b = 8,892(4); c = 5,222(3); 2 —
a = 18,312(7); b = 8,850(3); c = 5,222(2); 3 — a = 18,274(20); b = 8,901(9); c =
= 5,224(8); 4 — a = 18,347(22); b = 8,886(10); c = 5,230(5).
Хімічний склад. За даними мікрозондового аналізу ортопіроксен найближ-
чий до гіперстену (Wo : En : Fs = 3,59 : 70,89 : 25,53). Типовий аналіз скла-
ду кристала наведено в таблиці (електронний мікроскоп JXA-8200, аналітик
В.Б. Соболєв).
За даними [4], залізистість гіперстену у вивержених породах Закарпаття
зростає від основних порід до кислих, %: у базальтах 30—38; андезитобазаль-
тах 32—40 (у середньому 35); у двопіроксенових андезитах 40; гіперстенових
андезитах 48; дацитах 44—52; у ріолітах — 55—60 %.
Включення у кристалах ортопіроксену. За результатами дослідження
на електронному мікроскопі приполірованих зрізів кристалів ортопіроксену
(рис. 5), мінерал містить деяку кількість включень скла неправильної форми.
Висновки. За даними гоніометричних досліджень, на кристалах наявні
типові для ортопіроксену прості форми. За структурними параметрами і хіміч-
ним складом досліджений ортопіроксен належить до гіперстену. Наявність
двох основних морфологічних типів кристалів (з чіткими та згладженими реб-
рами) з підпорядкованою кількістю останнього свідчить про зміну ступеня на-
сиченості розплаву у процесі кристалізації ортопіроксену. Розмаїття елемен-
тів мікроморфології поверхні граней кристалів ортопіроксену з переважними
формами розчинення також відображає зміну умов кристалізації. На швидке
охолодження системи мінералоутворення вказує наявність включень скла у
кристалах ортопіроксену.
СПиСОК ЛІТеРАТУРи
1. Квасница И.В., Шемякина Т.И. Кристалломорфология ромбического пироксена из ту-
фов Закарпатья (Украина) // Материалы конф.: Федоров. сес., 2010. — СПб., 2010. —
С. 102—104.
2. Лазаренко Е.К., Лазаренко Э.А., Барышников Э.К., Малыгина О.А. Минералогия Закар-
патья. — Львов: изд-во Львов. ун-та, 1963. — С. 266—268.
3. Минералы Украины: Краткий справочник / Н.П. Щербак, В.и. Павлишин, А.Л. Литвин и
др. — Киев: Наук. думка, 1990. — 408 с.
4. Соболев В.С., Костюк В.П., Бобриевич А.П. и др. Петрография неогенових вулканических
и гипабиссальных пород Советских Карпат. — Киев: изд-во АН УССР, 1955. — 248 с.
5. Тимофеева В.А. Рост кристаллов из растворов-расплавов. — М.: Наука, 1978. — 268 с.
6. Takeshi Ichimura, Hideo Minato. Augite and Hyperstene Crystals from the Zao Volcanoes //
Bull. the Tokyo Univ. — 1951. — 29. — Р. 341—348.
|