Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу

Обгрунтовано територіально-структурний підхід до моніторингових досліджень екомережі на прикладі заказника «Балка Північна Червона». Запропоновані додаткові критерії созологічної оцінки компонентів регіональної екомережі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Мазур, А.Ю., Сметана, О.М., Красова, О.О., Таран, Я.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут проблем природокористування та екології НАН України 2012
Schriftenreihe:	Екологія і природокористування
Schlagworte:	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57470
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу / А.Ю. Мазур, О.М. Сметана, О.О. Красова, Я.В. Таран // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 198-209. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-57470
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-574702014-03-10T03:01:24Z Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу Мазур, А.Ю. Сметана, О.М. Красова, О.О. Таран, Я.В. Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Обгрунтовано територіально-структурний підхід до моніторингових досліджень екомережі на прикладі заказника «Балка Північна Червона». Запропоновані додаткові критерії созологічної оцінки компонентів регіональної екомережі. Обоснован территориально-структурный поход к мониторинговым исследованиям на примере заказника «Балка Северная Красная». Предложены дополнительные критерии созологической оценки компонентов региональной экосети. The article reveals bases of territorial and structural approach to monitoring econetwork research at example of reserve “Balka Pivnichna Chervona". Authors propose additional criteria for regional econetwork components sozological assessment. 2012 Article Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу / А.Ю. Мазур, О.М. Сметана, О.О. Красова, Я.В. Таран // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 198-209. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0010 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57470 581.9 (477.63) uk Екологія і природокористування Інститут проблем природокористування та екології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
spellingShingle	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека Мазур, А.Ю. Сметана, О.М. Красова, О.О. Таран, Я.В. Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу Екологія і природокористування
description	Обгрунтовано територіально-структурний підхід до моніторингових досліджень екомережі на прикладі заказника «Балка Північна Червона». Запропоновані додаткові критерії созологічної оцінки компонентів регіональної екомережі.
format	Article
author	Мазур, А.Ю. Сметана, О.М. Красова, О.О. Таран, Я.В.
author_facet	Мазур, А.Ю. Сметана, О.М. Красова, О.О. Таран, Я.В.
author_sort	Мазур, А.Ю.
title	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу
title_short	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу
title_full	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу
title_fullStr	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу
title_full_unstemmed	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу
title_sort	територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі кривбасу
publisher	Інститут проблем природокористування та екології НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Моніторинг довкілля, екологічна та техногенна безпека
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57470
citation_txt	Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу / А.Ю. Мазур, О.М. Сметана, О.О. Красова, Я.В. Таран // Екологія і природокористування. — 2012. — Вип. 15. — С. 198-209. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Екологія і природокористування
work_keys_str_mv	AT mazuraû teritoríalʹnostrukturnijaspektmonítoringuroslinnogopokrivuelementívekomerežíkrivbasu AT smetanaom teritoríalʹnostrukturnijaspektmonítoringuroslinnogopokrivuelementívekomerežíkrivbasu AT krasovaoo teritoríalʹnostrukturnijaspektmonítoringuroslinnogopokrivuelementívekomerežíkrivbasu AT taranâv teritoríalʹnostrukturnijaspektmonítoringuroslinnogopokrivuelementívekomerežíkrivbasu
first_indexed	2025-07-05T08:45:56Z
last_indexed	2025-07-05T08:45:56Z
_version_	1836795986431705088
fulltext	ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 198 УДК 581.9 (477.63) А.Ю. Мазур, О.М. Сметана, О.О. Красова, Я.В. Таран ТЕРИТОРІАЛЬНО-СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ МОНІТОРИНГУ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ЕЛЕМЕНТІВ ЕКОМЕРЕЖІ КРИВБАСУ Криворізький ботанічний сад НАН України, м. Кривий Ріг, Україна Обґрунтовано територіально-структурний підхід до моніторингових досліджень еко- мережі на прикладі заказника «Балка Північна Червона». Запропоновані додаткові критерії созологічної оцінки компонентів регіональної екомережі. Обоснован территориально-структурный поход к мониторинговым исследованиям на примере заказника «Балка Северная Красная». Предложены дополнительные крите- рии созологической оценки компонентов региональной экосети. Вступ Концепція екомережі розглядається як нова форма охорони природи, що передба- чає врахування потреб і дикої природи, і су- спільства. Програмою формування націона- льної екомережі Дніпропетровської області на 2006-2015 рр., затвердженою рішенням обласної ради у 2006 році, передбачено створення повноцінних, реально діючих за- повідних об’єктів зі власною інфраструкту- рою, що повинна враховувати всі природні і соціально-економічні передумови для їх фу- нкціонування. На нинішньому етапі дії даної програми актуальними продовжують бути розробки теоретичних положень та прикла- дні дослідження, спрямовані на обґрунту- вання ефективних заходів для забезпечення раціонального використання ресурсів струк- турних елементів екологічної мережі, про- ведення оцінки їх сучасного стану. Відомо, що на територіях із високим сту- пенем господарського освоєння практично неможливо створити ефективно діючу еко- логічну мережу традиційними способами. Особливо гостро ця проблема постає у Кри- ворізькому гірничопромисловому регіоні, де тільки посттехногенні ландшафти та ланд- шафтно-техногенні системи займають бли- зько 30% загальної площі. Розбудова регіо- нальної екомережі Кривбасу, зокрема, стру- ктурування Інгулецького екокоридору, зна- чною мірою здійснюється силами спеціаліс- тів Інституту проблем природокористування © Мазур А.Ю., Сметана О.М., Красова О.О., Таран Я.В., 2012 та екології НАН України. Серед теоретич- них засад, обґрунтованих у руслі цих робіт, принципово новим є положення про техно- генний парк як елемент екологічної мережі [17, 26]. Безумовною заслугою фахівців ІП- ПЕ НАНУ стало створення у Криворізькому регіоні одного з перших в Україні техноген- них заказників – “Візирка”. Співвиконавцем розроблених інститутом заходів, передбаче- них «Програмою використання порушених земель гірничовидобувних підприємств у якості відновлюваних елементів екологічної мережі Криворізького залізорудного та Ні- копольського марганцеворудного басейнів на 2007 – 2009 роки» є Криворізький ботані- чний сад НАН України. Колективом відділу оптимізації техногенних ландшафтів КБС проведено інвентаризацію флористичного і ценотичного складу рослинного покриву відвалів центральної частини Кривбасу; створено карти ґрунтового і рослинного по- кривів відвалів №1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та №3 ВАТ «Інгулецький ГЗК». В руслі моніторингових спостережень за ділянками з відносно збереженими природ- ними ландшафтами, які у перспективі мають складати каркас Інгулецького меридіональ- ного екокоридору, працівники Криворізько- го ботанічного саду впродовж 12 років здій- снюють дослідження структурно- функціональної організації їх рослинного покриву. Одним з таких клаптиків дикої природи в оточенні мегаполісу є заказник «Балка Пів- нічна Червона». Ця територія була взята під ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 199 охорону як геологічний заказник місцевого значення в 1974 році; у 1983 р. територію балки площею 28,3 га оголошено ландшафт- ним заказником загальнодержавного зна- чення. Вздовж балки тягнеться ланцюг не- великих скель (відслонення саксаганської світи криворізької серії) [18, 28]. Ландшафти балки як у верхів’ї, так і у пониззі докорінно трансформовані внаслідок спорудження сис- теми ставків та водосховища, розорювання, житлової забудови, відсипки відвалів. Тери- торія заказника охоплює лише її середню частину. З точки зору екологічного моніто- рингу, балка являє собою зручний модель- ний об’єкт, що слугує еталоном при розроб- ці заходів з оптимізації структурної органі- зації біогеоценотичного покриву техногенно трансформованого регіону. Метою даної публікації є обґрунтування територіально-структурного підходу до со- зологічної оцінки компонентів системи еко- мережі на прикладі даної балкової системи. Методика та матеріали Вперше докладна характеристика флори і рослинності балки була опублікована у 1992 році В.В. Кучеревським [12]. Зокрема, ним наведена картосхема рослинного покриву, легенда якої складається з 7 номерів (рису- нок 1). Схема відображує диференціацію рослинності на рівні типологічних одиниць високого рангу – типів рослинності та класів формацій для степів. Однак недостатній ступінь деталізації фітоценоструктур не дає змоги для використання її у якості докумен- та, що фіксує «стартовий момент» моніто- рингових спостережень. Таким чином, об- межуються можливості для аналізу динаміки рослинності, основою якого є результати повноцінного вивчення роздробленості гео- ботанічних виділів з одного боку та цілісно- сті рослинного покриву – з другого. Рисунок 1 – Карта рослинності заказника «Балка Північна Червона» (за В.В. Кучеревським, 1992): 1 – різнотравно-типчаково-ковилові степи, 2 – рослинність кам’янистих відслонень, 3 – зарості степових чагарників, 4 – зарості лісових чагарників, 5 – лу- чна рослинність, 6 – прибережно-водна рослинність, 7 – синантропна рослинність. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 200 У своїх дослідженнях ми, в першу чергу, спираємося на положення про багаторівневу структуру рослинного покриву. Дана конце- пція трактується як система хорологічних одиниць (поєднань рослинних систем, пов'я- заних єдністю території). Теорія хорологічних одиниць (або цено- хор) розвивалася у зв'язку з потребами кар- тування рослинності і бере свій початок у працях Н.П. Гурічевої, З.В. Карамишевої та К.І. Рачковської [5], Т.І. Ісаченко [9], Б.М. Міркіна [14]. У найбільш загальному вигляді дана концепція розроблена В.Б. Со- чавою і включає у себе ієрархічну систему мікро-, мезо-, макро- і мегаценохор [15, 21]. Фітоценохори є територіальними одиниця- ми, масштаб яких (протяжність у просторі) співвідноситься з різними рівнями організа- ції рослинного покриву. Так, фітоценотич- ному (або ценопопуляційному) рівню відпо- відають найменша територіальна одиниця – фітоценоз та мікрокомбінація. Фітоценози вважаються гомогенними територіальними одиницями; мікрокомбінації належать до ценохор першого рівня неоднорідності, їх елементами слугують фітоценози. Лінійні розміри їх вкладаються в параметри від кі- лькох метрів до кількох десятків метрів [15]. Ландшафтному (фітоценотопологічному) рівню відповідають мезокомбінації, ценохо- ри другого рівня неоднорідності. Розміри їх контурів можуть коливатися від сотень до кількох тисяч метрів [15]. З регіональним (фітоценохоричним) рівнем співвідносяться макро- та мегакомбінації [7]. Ці ценохори використовуються при розробці геоботаніч- ного районування. Б.В. Виноградов [3], про- довживши ряд униз, запропонував виділення нано-, піко- та фемтохор, і вгору – гіга- та терахор. Його пропозиції не отримали ши- рокого застосування, за виключенням по- няття нанокомбінації, оперування яким ви- явилося прагматичним при дослідженні рос- линного покриву арктичних тундр [13]. До теперішнього часу розглянута система вико- ристовується геоботаніками як базисна, отримуючи авторську інтерпретацію при врахуванні регіональних умов [6, 20]. Як правило, картографічні дослідження природно-заповідних територій в Україні здійснюються на фітоценотичному рівні [23]. У цьому плані цікавою є робота Є.П. Веденькова та А.Г. Веденькової [2], у якій на прикладі абсолютно заповідної діля- нки Біосферного заповідника «Асканія- Нова» показані переваги детального карту- вання у порівнянні з традиційною великома- сштабною зйомкою та наведені усереднені лінійні параметри фітоценозів, що належать до різних класів формацій степової рослин- ності.. Результати досліджень В результаті аналізу літературних джерел нами було виявлено, що за межами поля зо- ру дослідників опинився такий аспект тери- торіальної структури рослинності, як геоме- тричні форми контурів угруповань та їх про- сторова взаємосполученість. Ми вважаємо врахування просторового розміщення, площ і конфігурацій фітоструктур за необхідну умову повноцінного моніторингу об’єктів екологічної мережі. Адже форми літогеохі- мічних контурів, відображеннями яких є і форми геоботанічних контурів, є результа- том розвитку геохімічної обстановки тери- торії. Сучасні геохімічні фації можна дифе- ренціювати за даною ознакою на колоподіб- ні утворення з аномальними концентраціями речовин, які максимально довго зберігають ці концентрації у породах та зумовлюють повільне вивільнення хімічних речовин, ко- лоподібні акумулятивні, видовжені геохімі- чні контури, вздовж схилів та поперечно спрямовані, акумулятивні та елювіальні три- кутно-деревоподібні. На підставі проведе- них нами раніше досліджень виявлено, що контури літо- і ґрунтових контурів часто зміщені відносно виділів рослинності вна- слідок елювіювання та транзиту розчиненої, суспендованої та аерозольно-диспергованої речовини [1]. Важливим фактором, що зу- мовлює певне неспівпадіння форм контурів рослинного і ґрунтового покривів, є також і взаємовпливи між суміжними угруповання- ми та іншими фітоструктурами. Зміна форми контурів детермінується пе- вною мірою і біогенними чинниками. Угру- повання рослин формують власні специфічні середовища, які у процесі життєдіяльності весь час змінюються. Конкуренція угрупо- вань рослин пов’язана як з ресурсними об- меженнями, так і з проявами алелопатії [4]. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 201 Сусідні фітоценози витісняють один одного через зміну едафічних умов, чим змінюють контури угруповань. Так, якщо форма кон- туру фітоценозу буде наближена до колопо- дібної форми, то вірогідним є негативна, ви- тісняюча дія сусідніх фітоценозів, що в по- дальшому спричинить зникнення першого. Якщо контур має неправильну зірчасту фо- рму, це свідчить про експансію фітострукту- ри. В процесі розвитку фітоценози оточені як постійними сусідами (і це є закономірніс- тю, оскільки виявлено емпірично на бага- тьох дослідних ділянках), так і випадковими. Важливим фактором співіснування фітоце- нозів є їх контрастність, наслідком чого є явище витіснення одних фітоценозів інши- ми. Чим більшою є контрастність між фіто- ценозами, тим вірогіднішою є заміна одних угруповань рослин іншими. Обговорення результатів досліджень ба- зується на матеріалах, отриманих у резуль- таті польового обстеження території заказ- ника у червні – серпні 2011 року. Виконана загальна схема територіальної структури заказника, що являє собою складну мезоко- мбінації рослинності та детальні геоботаніч- ні плани окремих ключових ділянок, на яких зосереджені рослинні угруповання високої созологічної значущості – занесені до «Зе- леної книги України» [8], а також ті, у яких вагому ценотичну роль відіграють види, які охороняються на рівні держави та області [24, 25]. Ділянки мають точну географічну прив’язку, виконану за допомогою системи глобального позиціонування (GPS). У даній статті ми, у якості прикладу, наводимо кар- тосхеми 2 ключових ділянок. Перша з них розташована на крутому (перепад висоти між верхньою та нижньою межею ділянки складає 6 м) схилі північно- східної експозиції. Центральне положення на схемі займає фітоценоз формації Amyg- daleta nanae (мигдалю низького), занесеної до «Зеленої книги України». По периметру він оточений переважно угрупованнями фо- рмації спіреї звіробоєлистої (Spiraeta hy- pericifoliae) (рисунок 2). Рисунок 2 – Картосхема ключової ділянки: 1 – асоціація Amygdaletum (nanae) purum, 2 – ас. Spiraetum (hypericifoliae) caricosum (praecocis), 3 – ас. Spiraetum (hypericifoliae) elytrigiosum (intermediae), 4 – ас. Spiraetum (hypericifoliae) pyre- throsum (corymbosi), 5 – ас. Elytrigietum (intermediae) pyrethrosum (corymbosi), 6 – ас. Cratae- getum (fallacinae) prunosum (stepposae), 7 – нанокомбінації угруповань лишайників та мохів, 8 – окремі кущі Crataegus fallacina, 9 – куртина Cotoneaster melanocarpus, 10 – окремі кущі Euony- mus verrucosa, 11 – окремі кущі Rosa corymbifera. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 202 Високу ценотичну активність виявляє лу- чно-степовий злак – пирій середній (Elytrigia intermedia), займаючи в угрупованнях пози- цію домінанта і субдомінанта, а також Pyre- thrum corymbosum (марунка щиткова). Останній вид охороняється на рівні області. Такі фітоценози з високою ценотичною рол- лю рідкісних видів ми вважаємо созологічно значущими; до їх оцінки слід залучати дода- ткові критерії (не розроблені методично у другому виданні «Зеленої книги України», про що мова піде нижче). Як видно з рис.2, контури мигдальника мають форму, близьку до прямокутника, що свідчить про досить збалансовані конкурентні відносини між це- нозоутворювачами різних асоціацій. При заданому масштабі картування відо- бражуються найдрібніші виділи рослинного покриву. Це поєднання лишайникових і мо- хових угруповань (у ряді випадків і вищих рослин) на поверхнях кам’яних брил – улам- ків скельних відслонень. Виходячи із сучас- них фітоценохорних уявлень, подібні струк- тури мають усі ознаки нанокомбінацій. Такі виділи, а також окремі кущі, дерева тощо обмежені у можливостях територіальної ек- спансії внаслідок специфічного ценотично- го, літогеохімічного оточення або своєрід- них локальних умов отримали назву гранич- них структур рослинного покриву. Морфо- логічні параметри даних утворень жорстко детерміновані суміжними структурами рос- линного покриву, або специфікою літоосно- ви. Чагарникові граничні структури часто приурочені до невеликих западин та тріщин в кристалічних породах, що, як правило, властиве дуже незначним за площею зарос- тям кизильнику чорноплідного (Cotoneaster melanocarpus). Друга ділянка знаходиться нижче пере- гину більш пологого схилу південно- західної експозиції (рисунок 3). Рисунок 3 – Картосхема ключової ділянки 2: 1 – асоціація Stipetum (capillatae) purum, 2 – ас. Stipetum (pulcherrimae) purum, 3 – ас. Stipetum (ucrainicae) purum, 4 – угруповання зі співдомінуванням Stipa ucrainica та Stipa pulcherrima, 5 – ас. Teucrietum (chamaedrytis) purum, 6 – ас. Elytrigietum (intermediae) teucriosum (chamaedrytis), 7 – ас. Elytrigietum (intermediae) koeleriosum (cristatae), 8 – ас. Festucetum (valesiacae) purum, 9 – ас. Tanacetetum (millefoliae) purum, 10 – ас. Filipenduletum (vulgaris) teucriosum (chamaedrytis), 11 – ас. Amygdaletum (nanae) purum, 12 – ас. Crataegetum (fallacinae) prunosum (stepposae), 13 – нанокомбінації угруповань лишайників та мохів, 14 – окремі кущі Crataegus fallacina. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 203 На картосхемі абриси значної частини угруповань відображують потужний цено- тичний тиск з боку угруповання формації Teucrieta chamaedrytis (самосилу звичайно- го). У попередніх публікаціях нами відміча- лося, що фрагменти формації даної формації у басейні Інгульця займають на кам’янистих схилах більші площі, ніж чeбречники, які традиційно [10, 22] вважаються найпошире- нішими угрупованнями петрофітних степів Правобережного Степу. Складається вра- ження про підвищену толерантність самоси- лу звичайного до надмірного випасання. Се- ред найцінніших з созологічної точки зору ковилових фітоценозів відносно стабільну позицію займає угруповання Stipetum (pul- cherrimae) purum (ковили найкрасивішої). Найбільш вразливою до антропогенного тиску, як це зазначалося і іншими дослідни- ками, є формація Stipetа ucrainicae (ковили української) [27]. Про це у нашому випадку свідчить її вкрай незначна площа (рис. 3). Варто відзначити що контури фітоценозу чистої ковили мають трикутну форму і «за- тиснені» угрупованням самосилу звичайно- го. Обмеження на латеральне розширення площі «українськоковильника» створюється літохімічними умовами – западинами зі збі- льшеним зволоженням. Ми схильні вважати, що конфігурація су- сідніх контурів – ценозів з домінуванням пирію середнього та бідомінантного ковило- вого угруповання (Stipa ucrainica+ S. рul- cherrima) у верхній частині ділянки склалася в результаті експансії більш конкурентноз- датного пирійника на «прострову нішу» ко- вильника. Існує значна вірогідність подаль- шого розширення площі пирієвого ценозу і роздроблення ковилового контуру. Колоподібна форма фітоценозу асоціації Tanacetetum (millefoliae) purum (чистого пи- жма тисячолистого) може свідчити про рів- номірний тиск із боку всіх прилеглих угру- повань у невідповідних екологічних умовах для пижма. Дійсно, деякими дослідниками формація Tanacetetа millefoliae вважається пустельно-степовою [19]. Мигдальник же, на схилі південно-західної експозиції має стрічкоподібну витягнуту вздовж схилу фо- рму, яка значною мірою детермінується спрямованим униз літогеохімічним потоком. Цінність детального картування полягає також у можливості використання отрима- них матеріалів для ценопопуляційного моні- торингу рідкісних угруповань та інших при- кладних дослідженнях. При достатній кіль- кості детальних зображень емпірично вияв- ляються оптимальні просторові поєднання фітоценозів: ця інформація може бути по- кладеною в основу проектів корегування розвитку рослинного покриву урбоекосис- тем та посттехногенних об’єктів. Слід зазначити, що специфікою диферен- ціації природної рослинності степової зони є слабка вираженість мікрокомбінацій. Праг- матичність польових картографічних дослі- джень часто полягає у безпосередньому пе- реході від відображення граничних структур і гомогенних фітоценозів до побудови кар- тосхем на рівні мезокомбінацій [20]. Саме на цьому рівні нами виконана картосхема су- часного рослинного покриву балки (рисунок 4). Зазначимо також, що навіть у дрібному масштабі деякі виділи рослинності є сенс ви- діляти як гомогенні територіальні структури. У легенді вони представлені номерами 1-5. При співставленні даної картосхеми з ка- ртою В.В. Кучеревського виявляється деяке розширення площ високих чагарників, голо- вним чином за рахунок злиття окремих гра- ничних структур кущів глоду і терену у єди- ний контур. Формування його пов’язане зі сприятливими для лігнозних біоморф літо- геохімічними умовами, що створюються у розщелинах невеликих скель, ланцюг яких простягся над днищем по лівому борту бал- ки. Окремо ми виділяємо контури антропо- генних модифікацій чагарникової рослинно- сті, яка приурочена до днища балки. Домі- нантом у цих ценоструктурах виступає ан- тропофіт-трансформер маслинка вузьколис- та (Elaeagnus angustifolia), який становить найвищу небезпеку біологічного забруднен- ня для природних екосистем [16]. Видовий склад вторинної чагарникової рослинності, яка займає екотопи штучного походження (старі залізничні насипи) на даний час прак- тично не відрізняється від природних зарос- тей чагарників, з контурами яких вона зми- кається. Так, на стрімкому схилі північної експозиції поодиноко зустрічається рідкіс- ний для Дніпропетровської області вид – калина гордовина (Viburnum lantana). Синантропна рослинність сформувалася на межі з дачними селищами. Площі лісових насаджень співрозмірні зі степовими ділян- ками. На значні збитки, нанесені степовим екосистемам традиціями глобального заліс- ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 204 нення, є вказівки у літературних джерелах [11], тому ми на них не акцентуємо уваги. Рисунок 4 – Картосхема диференціації рослинності балки Північна Червона: Гомогенна рослинність: 1 – зарості чагарників, 2 – розріджені зарості Elaeagnus angustifolia, 3 – синантропна рослинність, 4 – штучні лісові насадження, 5 – вторинні чагарникові зарості. Це- нохори – елементарні мезокомбінації: 6 – петрофітних степів, 7 – антропогенно модифікованих справжніх степів, 8 – лучної та гігрофільної рослинності, 9 – демутаційної петрофітної рослин- ності, 10 – демутаційної рослинності черепашкових насипів. А – ключова ділянка 1; Б – ключо- ва ділянка 2. У якості одного типу мезохор природної рослинності ми розглядаємо елементарні мезокомбінації петрофітних степів (назва надається за переважаючою типологічною складовою). Даний тип простих мезохор має територіальне приурочення до складного комплексу мозаїк (примітивних, примітив- них фрагментарних і дерново-степових гру- нтів з різним ступенем кам’янистості), літо- ташетів (субстратів з ознаками ґрунтоутво- рення, примітивних ґрунтів різної потужно- сті та дерново-степових грунтів) на крутих схилах балки. Один контур знаходиться фа- ктично на плакорі: тут петрофітний степ зберігся лише затим, що ділянка виявилася непридатною для розорювання. У межах двох контурів (нижні частини схилів) до 60% території займають угрупо- вання формацій, які належать до класу Step- pa petrosa. По правому борту балки фонови- ми є угруповання формації перстачу сірого (Potentilleta incanae), по лівому – солонеч- ника волохатого (Galatelleta villosae). При- близно 15% займають угруповання, які ма- ють типологічну належність до класу спра- вжніх степів – Steppa genuina. Це ковилові угруповання, а також типчатники (угрупо- вання формації Festuceta valesiacae). Близь- ко 10% складають чагарникові степи класу Steppa fruticeta: угруповання формацій Amygdaleta nanae, Caraganeta fruticis (кара- гани кущової) та Spiraeta hypericifoliae. Таку ж відсоткову участь мають у складі мезоко- мбінації екстразональні лучні степи (Steppa subpratensia) по вибалках і западинах з до- мінуванням як злаків: пиріїв середнього і волосоносного, стоколосу безостого, так і ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 205 різнотрав’я: гадючника звичайного (Filipen- dula vulgaris). До 5% території цих мезохор займає рос- линність кам’янистих відслонень. Рослин- ність відслонень в умовах рівнинної частини України є подібною до скельної рослинності гірських систем, яку Я.П. Дідух називає пет- рофітоном [6]. Контрастність екологічних режимів освітлених та затінених скельних екотопів зумовлює такі ж різкі відмінності у видовому складі характерних для них угру- повань. Пласкі поверхні плит під наметом чагарників майже повність вкриті килимом зелених мохів; вертикальні розщелини скель є оптимальними екотопами для папоротей. На поверхнях освітлених плит складаються умови для розвитку накипних лишайників та мохоподібних. По горизонтальних тріщинах формуються стрічкоподібні наноструктури з квіткових рослин; найвищу постійність у них має очиток їдкий (Sedum acre). Освітле- ні вертикальні площини, як правило, позба- влені рослинного вкриття. Саме скельна ро- слинність є найбільш вразливою щодо ан- тропогенного впливу. Так, відмічені В.В. Кучеревським у 1992 р 4 види папоротей у тріщинах скель, сьогодні, очевидно, слід вважати зниклими. Дещо відрізняється за пропорційною уча- стю угруповань контур, що має плакорне положення: тут відсутні лучні степи, і майже до 20 % збільшується участь петрофітону. Другий тип мезокомбінацій приурочений до варіацій чорноземів звичайних, розвину- тих на лесових породах в умовах пологих схилів. Базовий варіант цього типу описаний нами як «справжньостеповий» [20]. Проте в умовах заказника ценотичний склад цієї те- риторіальної одиниці має трансформований характер, і ми, слідуючи за розробками Б.М. Міркіна, який запропонував виділяти антро- погенні варіанти мезотипів [14], виділяємо елементарну мезокомбіцію антропогенно модифікованих справжніх степів. Частка зональних угруповань у складі мезокомбіна- ції не перевищує 20 %. Решту складають дигресивні ценози, що сформувалися під впливом надмірного випасання та синантро- пна рослинність на місці механічних пору- шень ґрунту. На даний момент угруповання різноспрямованих сукцесійних рядів набули фізіономічної подібності. Злакову основу їх утворюють тонконіг вузьколистий (Poa an- gustifolia) та пирій повзучий; значна рясність притаманна також однорічним рудералам - бромусу розчепіреному (Bromus sqarrosus), анізанті покрівельній (Anisantha tectorum) та іншим. Серед видів з групи різнотрав’я най- більшої ценотичної ролі набувають шандра рання (Marrubium praecox), полин австрійсь- кий (Artemisia austriaca), шавлія сухостепова (Salvia tesquicola), молочай степовий (Euphorbia stepposa), деревій паннонський (Achillea pannonica), безсмертки однорічні (Xeranthemum annuum). Останній вид є фо- новим на перелогах (покинутих городах). За практично 20-річний відрізок часу ма- ло змінилися контури лучної та прибережно- водної рослинності. Однак, внутрішня цено- тична структура їх досить лабільна. У порів- нянні з нашими попередніми даними (отри- маними наприкінці 90-х років минулого сто- річчя) за рахунок неконтрольованих дій міс- цевого населення спостерігалася їх рудера- лізація: на домінуючі позиції у ряді ценост- руктур вийшов будяк акантовидний; пізніше з послабленням антропогенного впливу вони поступово почали повертатися до вихідного стану заплавних пирійних луків. У складі гігрофільної рослинності, окрім типових угруповань, на які вказує В.В. Кучеревсь- кий, нами зафіксоване незначне розширення площ формації Phalaroides arundinaceae (очеретянки звичайної), яка, за нашими спо- стереженнями, на території Криворіжжя, зустрічається лише тут. Одним контуром представлена елемента- рна мезокомбінація демутаційної петрофіт- ної рослинності. Територіально вона співпа- дає з комплексом невеликих відвалів та кар’єрів кустарного видобутку залізної руди на початку ХХ сторіччя. Близько 60 % площі тут займають чагарникові угруповання з до- мінуванням вишні магалебської (Cerasus mahaleb). Серед трав’яних фітоценозів пере- важають угруповання формації тонконогу стиснутого (Poeta compressae) та фітоценози з домінуванням пілозели волохатенької (Pilosella echioides). Досить своєрідною є рослинність, яка формується на валах – залишках залізничних насипів, відсипаних черепашковим матеріа- лом. Це комплекс деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності. Дерева майже ви- ключно представлені абрикосом звичайним (Armeniaca vulgaris); чагарникові куртини утворюють терен, глід, маслинка вузьколис- та. Трав’яні угруповання розріджені, фоно- ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 206 вим видом є полин Маршаллів (Artemisia marschalliana). Подекуди на схилах зустрі- чаються угруповання з домінуванням кови- ли волосистої. Відмічено два осередки мо- новидових заростей свинорию пальчастого (Cynodon dactylon) – поки що рідкісного для Кривбасу адвентивного злаку, який поши- рюється по залізничних коліях переважно разом з черепашником. Інформація про територіальну диферен- ціацію рослинності будь-якого елементу екомережі є основою для інтегральної оцін- ки його созологічної цінності. Якщо для со- зологічної оцінки синтаксонів рослинності України розроблена і апробована методика, що складається із трьох методів досліджень: методу інвентаризації синтаксонів, матрич- ного методу синфітосозологічної оцінки фі- тоценофонду та синфітосозологічної класи- фікації [2009], то проблема такої оцінки пе- вних територій до цього часу не вирішена. Ми пропонуємо здійснення синфітосозоло- гічного аналізу розглядати тільки як перший етап такої оцінки. На другому етапі ми пропонуємо залуча- ти критерії територіальної представленості созологічно цінних компонентів рослинного покриву, співвідношення «критичних» та «експансивних» форм контурів угруповань. Найбільшу увагу повинні привертати коло- подібні форми контурів, оскільки угрупо- вання саме такої конфігурації часто виявля- ють ознаки деградації. Для додаткової діаг- ностики стану найбільш «критичних» струк- тур необхідно провести ценопопуляційний аналіз їх домінантів. Наступним кроком є аналіз цілісності літогеохімічної та/або ландшафтної системи. Інтегральна оцінка здійснюється за сумою балів (таблиця 1). Таблиця 1 – Критерії і ознаки оцінки созологічної цінності територій – складових екологічної мережі (для балкових систем) Градація ознак та їх оцінка (у балах)Критерії оцінки 1 2 3 4 Сумарна площа созологічної цінних угрупо- вань Менше 10% 10 – 20% 20 – 50% 50% і більше – Співвідношення форм контурів угруповань Відсутність вира- женої морфології контурів Переважання ко- лоподібних форм Відсутність чи- сельної переваги контурів певно- го типу Переважання «експансивних» форм Цілісність ландшафтної системи Значна фрагмен- тація території внаслідок госпо- дарського освоєн- ня Порушення ланд- шафтної структу- ри на значному відрізку водозбо- ру балки Відсутність по- рушень ланд- шафтів відрогів балки Відсутність по- рушення ланд- шафтної ціліс- ності всієї бал- кової системи Дані критерії та ознаки наводяться нами у першому наближенні, тому, звичайно, во- ни є дискусійними та підлягають подальшо- му обговоренню. На підставі запропонованих критеріїв со- зологічний стан балки Північна Червона може бути оціненим як: 1 (сумарна площа созологічної цінних угруповань менше 10%) + 3 (співвідношення форм контурів угрупо- вань - відсутність чисельної переваги конту- рів певного типу) + 2 (цілісність ландшафт- ної системи - порушення ландшафтної стру- ктури на значному відрізку водозбору бал- ки) = 6. Така оцінка відповідає середньому рівню созологічної цінності території (при максимально можливій – 12 балів). Аналіз топологічної і морфологічної ор- ганізації рослинного покриву балки Північ- ної Червоної дозволяє стверджувати, що внаслідок значної деструкції літогеохімічної цілісності системи неминучим є процес по- дальшої деградації рослинного покриву. По- перше, цей процес стимулюється зміною гідрорежиму у верхів’ї та гирлі балки. По- друге, буферність ландшафтної екосистеми балки в цілому суттєво зменшується за ра- хунок заміщення корінної степової рослин- ності на штучну лісову, що знаходиться в ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 207 умовах, далеких від екологічної відповідно- сті. Слід наголосити, що лише цілісні літоге- охімічні системи здатні забезпечити норма- льне функціонування підсистем, однією з яких є рослинний компонент. Тому органі- зація охорони окремих екземплярів, популя- цій та угруповань рослин не може бути ефе- ктивною. При плануванні розширення запо- відної мережі, окрім затверджених критеріїв, доцільно використовувати критерії, запро- поновані нами в даній роботі.Моделювання розподілу літогеохімічних потоків з викори- станням картографічних матеріалів надає можливість не лише вичленувати цілісні си- стеми, а й на підставі виявлення детермінант існування екосистем, прогнозувати розвиток созологічної цінних угруповань. Висновки 1. Форми контурів рослинних угрупо- вань є діагностичною ознакою їх стабільно- сті / нестабільності у просторі і часі. 2. Застосування запропонованих критеріїв созологічної оцінки територій надає можливості здійснити обґрунтований вибір природних ядер при розширенні регіональної екологічної мережі. Так, в балці Північній Червоній найбільш созологічно цінні території розташовані на північний захід від старого залізничного насипу. 3. Рослинний покрив балки Північна Червона має середній рівень созологічної цінності, внаслідок порушення літогеохімічної цілісності системи. Процес деградації рослинності території внаслідок господарської дії на суміжних територіях (дачі, відвал, залізнична станція) буде продовжуватись. Перспективним є виявлення «ваги» гра- ничних структур у созологічній оцінці охо- ронюваних територій. Перелік посилань 1. А.с. 33653 Україна. Теоретичне обгрунтуванняуправління літогеохімічними потоками для збільшення потенціалу розвитку екосистем на порушених гірничими роботами землях (управління літогеохімічними потоками / О.М. Сметана, С.М. Сметана (Україна). – № 33653; зареєстровано 09.06.2010. 2. Веденьков Е.П. Сравнительное изучение результатов крупномасштабного и детального картографирования асканийской целины / Е.П. Веденьков, А.Г. Веденькова // Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова». – 2000. – С. 53 – 57. 3. Виноградов Б.В. Иерархия топологических единиц растительного покрова / Б.В.Виноградов // 23 междунар. географ. конгресс. Биогеография и география почв. Секция 4. – М., 1976. – С.128-133. 4. Гродзинский А.М. Аллелопатия в жизни растений и их сообществ. Основы химического взаимодействия растений / А.М. Гродзинский.- Киев: Наукова думка, 1965. – 200 с. 5. Гуричева Н.П. Опыт составления легенды к крупномасштабной карте растительности в пустынно-степной полосе Казахстана / Н.П. Гуричева, З.В. Карамышева, Е.И. Рачковская // Геобот. картографирование. 1967. – Л.: Наука, 1967. – С. 57 – 67. 6. Дідух Я.П. Топологічна диференціація рослинного покриву відслонень кристалічних по- рід лісової зони України / Я.П. Дідух, І.С. Контар // Укр. ботан. журн. – 1999. – Т. 56, № 5. – С.454 – 460. 7. Дідух Я.П. Геоботанічне районування України та суміжних територій / Я.П. Дідух, Ю.Р.Шеляг-Сосонко // Укр. ботан. журн. – 2003. – Т.60, № 1. – С. 6 – 17. 8. Зелена книга України. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення та типові природні рослинні угруповання, які підлягають охороні / [під заг. ред. Я.П. Дідуха]. – К.: Аль- терпрес, 2009. – 448 с. 9. Исаченко Т.И. О картографировании серийных и микропоясных рядов в долинах и озер- ных котловинах / Т.И. Исаченко // Геобот. картографирование. – Л.: Наука, 1967. – С.42 – 57. 10.Красова О.О. Домінантний підхід до класифікації рослинного покриву басейну р.Інгулець та фітоценотичні особливості регіону / О.О. Красова // Й.К. Пачоський та сучасна ботаніка. – Херсон: Айлант, 2004. – С. 212 – 217. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 208 11.Крицкая Л.И. Оптимизация и ландшафтно-флористическая репрезентативность экосети Северо-Западного Причерноморья как основа стабильности и устойчивого функционирования степных экосистем в условиях усиливающейся антропопрессии / Л.И. Крицкая, В.В. Новосад // Флорологія та фітосозологія. – Т.1. – Київ: Фітон, 2011. – С. 155 – 184. 12.Кучеревський В.В. Ботанічний нарис заказника «Балка Північна Червона» / В.В. Куче- ревський // Укр. ботан. журн. – 1992. – Т.49, № 4. – С. 25 – 28. 13.Матвеева Н.В. Гетерогенность растительного покрова в Арктике и подходы к ее типиза- ции / Н.В. Матвеева // Актуальные проблемы геоботаники: III Всероссийская школа- конференция. Лекции. – Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2007. – C. 212 – 225. 14.Миркин Б.М. О принципах типизации хорологических единиц растительного покрова речных пойм / Б.М. Миркин // Ботан. журн. – 1975. – Т. 60. № 3. – С. 313 – 321. 15.Миркин Б.М. Современная наука о растительности / Б.М. Миркин, Л.Г. Наумова, А.И.˚Соломещ. – М.: Логос, 2001. – 264 с. 16.Мойсієнко І.І. Флора Північного Причорномор’я (структурний аналіз, синантропізація, охорона) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора біол. наук : спец. 03.00.05 «Ботані- ка» / І.І. Мойсієнко. – К., 2011 – 35 с. 17.Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, поруше- них гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних кори- дорів, відновлення екосистем) / [Шапар А.Г., Скрипник О.О., Копач П.І. та ін.]; за ред. А.Г.˚Шапара. – Дніпропетровськ: Моноліт, 2007. – 270 с. 18.Паранько І.С. Необхідність збереження скельних виходів Дубової балки як геологічної пам’ятки Криворізького басейну / І.С. Паранько, В.Д. Євтєхов, Є.В. Євтехов // Геолого- мінералогічний вісник. – 2006. – № 2 (16). – C. 112 – 115. 19.Попова Е.Н. Современное ценотическое разнообразие степной растительности Одесской области (в пределах степной зоны) / Е.Н. Попова, О.Ю. Уманец // Степи Северной Евразии. Эталонные степные ландшафты: проблемы охраны, экологической реставрации и использова- ния: III междунар. симпоз. – Оренбург: ИПК «Газпромпечать» ООО «Оренбурггазпромсервис», 2003. – С. 405 – 407. 20.Сметана А.Н. О территориальной структуре растительности склонов (бассейн нижнего Ингульца) / А.Н. Сметана, О.А. Красова // Актуальные проблемы геоботаники: Мат. МНК. – Алматы, 2011. – С. 98 – 103. 21.Сочава В.Б. Растительный покров на тематических картах / В.Б. Сочава. – Новосибирск: Наука, 1979. – 190 с. 22.Ткаченко В.С. Тенденції динаміки степової рослинності Північно-Західного Причорно- мор’я / В.С. Ткаченко // Укр. ботан. журн. – 1985. – Т. 42, № 1. – С. 17 – 22. 23.Ткаченко В.С. Фітоценотичний моніторинг резерватних сукцесій в Українському степо- вому природному заповіднику / В.С. Ткаченко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2004. – 184 с. 24.Червона книга Дніпропетровської області. (Рослинний світ) / [під ред. А.П. Травлєєва]. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2010. – 500 с. 25.Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с. 26.Шапарь А.Г. Экологическая сеть – территориальная система решения экологических проблем ноосферы / А.Г. Шапарь, О.А. Скрипник // Екологія і природокористування: Зб. наук. праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2004, вип. 7. – С. 41 – 50. 27.Шеляг-Сосонко Ю.Р. Степова рослинність схилів Тілігульського лиману / Ю.Р. Шеляг- Сосонко, О.В. Костильов // Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 38, № 4. – С. 10 – 13. 28.Ландшафтный заказник балка Северная Красная / http://www.tourdnepr.com/content/view/ 919/845 ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2012, Випуск 15 209 A.J. Mazur, O.M. Smetana, O.O.Krasova, Y.V. Tara TERRITORIAL AND STRUCTURAL AS- PECTS OF VEGETATION COVER MONI- TORING OF KRYVBAS ECONETWORK ELEMENTS Kryvyi Rih Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine, Kryvyi Rih, Ukraine The article reveals bases of territorial and structural approach to monitoring econetwork re- search at example of reserve “Balka Pivnichna Chervona”. Authors propose additional criteria for regional econetwork components sozological assessment. Надійшла до редколегії 13 жовтня 2011 р. Рекомендовано членом редколегії канд. біол. наук О.О. Скрипником

Територіально-структурний аспект моніторингу рослинного покриву елементів екомережі Кривбасу

Institution

Ähnliche Einträge