Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі
У статті проаналізовані підходи до визначення конкурентних переваг підприємств, галузі, регіонів. Уточнено визначення понять "ключовий фактор успіху", "конкурентні переваги підприємства", "конкурентний потенціал підприємства", що дозволило запропонувати авторське тракту...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5762 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі / О.В. Царенко // Інвестиції: практика та досвід. — 2009. — № 3. — С. 40-44. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-5762 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-57622010-02-05T12:00:51Z Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі Царенко, О.В. Загальні питання економіки У статті проаналізовані підходи до визначення конкурентних переваг підприємств, галузі, регіонів. Уточнено визначення понять "ключовий фактор успіху", "конкурентні переваги підприємства", "конкурентний потенціал підприємства", що дозволило запропонувати авторське трактування поняття "конкурентні переваги галузі" , обгрунтувати і доповнити визначення "конкурентні переваги регіону". In the article there are the analyses approaches to determination of competitive edges of enterprises, industry, regions. Determination of concepts is specified "key factor of success", "competitive edges of enterprise", "competition potential of enterprise", that author interpretation of concept allowed to offer "competitive edges of industry", ground arguments on experience and to complement determination "competitive edges of region". 2009 Article Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі / О.В. Царенко // Інвестиції: практика та досвід. — 2009. — № 3. — С. 40-44. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5762 339.137 uk Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Загальні питання економіки Загальні питання економіки |
| spellingShingle |
Загальні питання економіки Загальні питання економіки Царенко, О.В. Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| description |
У статті проаналізовані підходи до визначення конкурентних переваг підприємств, галузі, регіонів. Уточнено визначення понять "ключовий фактор успіху", "конкурентні переваги підприємства", "конкурентний потенціал підприємства", що дозволило запропонувати авторське трактування поняття "конкурентні переваги галузі" , обгрунтувати і доповнити визначення "конкурентні переваги регіону". |
| format |
Article |
| author |
Царенко, О.В. |
| author_facet |
Царенко, О.В. |
| author_sort |
Царенко, О.В. |
| title |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| title_short |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| title_full |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| title_fullStr |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| title_full_unstemmed |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| title_sort |
методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі |
| publisher |
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Загальні питання економіки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5762 |
| citation_txt |
Методологічні аспекти формування конкурентних переваг галузі / О.В. Царенко // Інвестиції: практика та досвід. — 2009. — № 3. — С. 40-44. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT carenkoov metodologíčníaspektiformuvannâkonkurentnihperevaggaluzí |
| first_indexed |
2025-07-02T08:49:31Z |
| last_indexed |
2025-07-02T08:49:31Z |
| _version_ |
1836524420801232896 |
| fulltext |
Інвестиції: практика та досвід № 3/200940
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ
ВСТУП
Сьогодні формування конкурентних переваг акту*
ально для будь*якого підприємства, галузі, регіону і на*
ціональної економіки.
Більшість сучасних досліджень головну увагу при*
діляють розробці проблем конкурентних переваг про*
дукції і країни. Не заперечуючи корисність даних роз*
робок, треба зазначити, що найбільш важливими як з
мікро*, так і з макроекономічних позицій є конкурентні
переваги підприємств, галузей, регіонів. Ядром дослід*
ження конкурентних переваг з методологічної точки
зору є конкурентні переваги продукції, оскільки конку*
рентні переваги підприємства залежать від досягнуто*
го рівня конкурентоспроможності всіх видів продукції,
які виробляються на даному підприємстві.
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
— систематизувати і узагальнити
підходи до визначення основних еле*
ментів теорії конкурентних переваг;
— привести класифікацію конкурент*
них переваг підприємства і ключових фак*
торів успіху;
— дослідити та уточнити категоріаль*
но*понятійний апарат конкурентних пере*
ваг підприємств, галузей, регіонів країни.
РЕЗУЛЬТАТИ
Важливою категорією сучасної еко*
номічної науки і практики виступають
УДК 339.137
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ
ПЕРЕВАГ ГАЛУЗІ
О. В. Царенко,
докторант, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
У статті проаналізовані підходи до визначення конкурентних переваг підприємств, галузі,
регіонів. Уточнено визначення понять "ключовий фактор успіху", "конкурентні переваги підприє�
мства", "конкурентний потенціал підприємства", що дозволило запропонувати авторське трак�
тування поняття " конкурентні переваги галузі " , обгрунтувати і доповнити визначення "конку�
рентні переваги регіону".
In the article there are the analyses approaches to determination of competitive edges of
enterprises, industry, regions. Determination of concepts is specified "key factor of success",
"competitive edges of enterprise", "competition potential of enterprise", that author interpretation
of concept allowed to offer " competitive edges of industry ", ground arguments on experience and
to complement determination "competitive edges of region".
конкурентні переваги. У найбільш загальному вигляді
під конкурентними перевагами розуміють здатність
досягати, відповідати найвищим результатам у певній
сфері [2, с. 5].
Конкурентні переваги нерозривно пов'язані з кон*
куренцією. Конкурентні переваги виникають і виявля*
ються тоді і там, де виникає і розвивається конкурен*
ція. Все це означає, що чим більш всеосяжного харак*
теру набуває конкуренція, тим більше значущими для
успіху на ринку, в господарській діяльності окремих
підприємств, галузей стають їх конкурентні переваги.
Залежно від економічного об'єкта застосування
розрізняють такі категорії, як: конкурентні переваги
продукції, конкурентні переваги підприємства, конку*
Рис. 1. Співвідношення категорій конкурентних переваг
продукції, підприємства, галузі, регіону, національної
економіки
Конкурентні переваги
галузі
Конкурентні переваги
продукції
Конкурентні переваги
підприємства
Конкурентні переваги
національної економіки
Конкурентні
переваги регіону
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ
41
рентні переваги галузі і національної економіки, які за
своєю сутністю представляють різні рівні конкурентних
переваг (рис. 1) [3, с. 20].
На наш погляд, якщо конкурентні переваги про*
дукції і підприємства співвіднести як частину і ціле, то
можливості підприємств конкурувати на певному регі*
ональному і міжнародному ринках залежатимуть від кон*
курентних переваг продукції, а також від сукупності соці*
ально*економічних і організаційно*правових факторів і
методів діяльності підприємства. А конкурентні пере*
ваги галузі можна визначати наявністю конкурентоздат*
них підприємств. Конкурентоздатні регіони повинні
складатися з конкурентоздатних галузей промисло*
вості.
А.І. Аксененко [1] все різноманіття конкурентних
відносин, які виникають у сфері економіки, підрозділяє
на три рівні: мікрорівень (конкурентні види продукції,
виробництва, підприємства); мезорівень (галузі, корпо*
ративні об'єднання підприємств і фірм конгломератно*
го типу); макрорівень (народногосподарські комплек*
си). Конкурентні характеристики і фактори, які їх виз*
начають, умовно підрозділяє на мікрорівневі (які відоб*
ражають власне якість і ціни продукції); мезорівневі (які
забезпечують стійке поліпшення показників ефектив*
ності використання наявних виробничих ресурсів галу*
зей) і макрорівневі (які втілюють загальний стан госпо*
дарських систем, їх збалансованість, інвестиційний
клімат, податковий режим, тарифно*митну політику
тощо).
У літературі не існує єдиного підходу до класифі*
кації конкурентних переваг. Значна частина дослідників,
наслідуючи М. Портера, в якості базових виділяють дві
конкурентні переваги: більш низькі витрати, які дозво*
ляють встановлювати більш низькі ціни й отримувати
більш високі прибутки, і диферен*
ціацію (унікальність) товару, яка б
забезпечувала найвищу споживчу
цінність [5, с.100] . Причому,
І.М.Смолейчук зазначає, що ці кон*
курентні переваги властиві саме
товарам [8, с. 99].
Емпіричним підтвердженням
виділення цих двох видів конкурен*
тних переваг є дослідження В.К.
Холла, який вивчив конкурентні
стратегії двох лідируючих фірм для
випадку восьми зрілих галузей, які
характеризувались повільним зро*
станням і сильною конкуренцією. У
випадку кожної галузі два підприє*
мства*лідера або пропонували ви*
соку диференціацію товарів, або
мали найнижчі фактичні витрати. У
більшості випадків фірма*лідер ор*
ієнтувалась на одну з названих кон*
курентних переваг, у той час як
фірма, що займала друге місце, ви*
користовувала іншу конкурентну
перевагу [2 ].
К. Хессіг і Г.Л. Азоєв значну
увагу приділяють часовому фактору, тобто швидкості
реагування на потреби ринку, і виділяють його в якості
однієї з ключових конкурентних переваг [5, с. 48].
За джерелами створення і стійкістю до копіювання,
конкурентні переваги поділяють на переваги:
1. "Низького рівня", які можуть бути легко досяг*
нуті чи скопійовані конкурентами (використання деше*
вої робочої сили, забезпеченість широким спектром си*
ровинних ресурсів тощо) [4, с.129]. Ці переваги базу*
ються на вартості чи доступності факторів виробництва
і не гарантують стабільного положення на ринку.
2. "Високого рівня", які є наслідком цілеспрямова*
ної діяльності підприємства, як правило, пов'язані зі
значними витратами і важко піддаються копіюванню
(спеціалізовані програми відтворення робочої сили ви*
сокої кваліфікації, висока репутація підприємства, на*
явність збутової мережі і мережі технічного обслугову*
вання) [6, с. 27].
3. "найвищого рівня", до яких відноситься постійна
модернізація виробництва і видів діяльності, що супро*
воджується виснаженням конкурента, якщо він їх і до*
сягає [7, с. 29].
Значно більш стійкими є переваги другої й третьої
груп, які дозволяють не лише підвищити конкурентний
потенціал підприємства, а й забезпечити можливість
тривалого збереження досягнутих конкурентних по*
зицій. З точки зору підприємства пріоритетною є орієн*
тація на створення та розвиток саме цих переваг, проте
процес їх формування в більшості випадків потребує
суттєвих інвестицій і достатньо тривалого періоду часу
[2, с. 28].
Такі автори, як Г.Л.Азоєв і Р.А.Фатхутдінов, розро*
били класифікації конкурентних переваг за декількома
критеріями : можливість імітації (унікальні / такі, що
Таблиця 1. Класифікація конкурентних переваг підприємства
№ Ознака класифікації Види переваг
1. Відношення до системи
(підприємства)
• зовнішні;
• внутрішні
2. Сфера прояву Конкурентні переваги, що створюються у
сферах:
• постачання;
• НДДКР;
• виробництва;
• реалізації;
• сервісу та експлуатації
3. Джерела створення та
можливість імітації
• конкурентні переваги “низького рівня”;
• конкурентні переваги “високого рівня”;
• конкурентні переваги “найвищого рівня”
4. Тривалість дії • стратегічні переваги;
• тактичні переваги.
5. Місце формування Переваги, які формуються:
• на робочому місці;
• в окремому підрозділі;
• в організації в цілому
6. Вид ефекту, який отримує
підприємство від реалізації
переваги
Конкурентні переваги, які дозволяють
отримати:
• науково-технічний ефект;
• економічний ефект;
• соціальний ефект;
• екологічний ефект
Інвестиції: практика та досвід № 3/200942
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ
піддаються імітації) і характер динаміки (стійкі / не*
стабільні) [3, с. 50]. Однак якщо певна конкурентна пе*
ревага віднесена до категорії тих, що піддаються
імітації, вона автоматично буде визнана нестабільною,
і навпаки. Тобто виділення двох близьких класифікац*
ійних ознак є зайвим і достатньо залишити одну з них.
Р.А. Фатхутдіновим запропоновано сім критеріїв
класифікації конкурентних переваг, серед яких, зокре*
ма:
— сфера виникнення переваги (природнокліма*
тичні; політичні; технологічні; культурні; економічні) —
стосується більше конкурентних переваг країни;
— зміст фактора переваги (якість товару (послуги);
ціна товару; витрати споживача; якість сервісу товару)
— безпосередньо відноситься до переваг товару;
— метод або засіб отримання переваги (у спадщи*
ну; навчання; впровадження нововведень; пересування)
— взагалі має умовний характер.
Проведений аналіз підходів до класифікації конку*
рентних переваг дає можливість зробити висновок, що
найбільш прийнятною як з наукової, так і з практичної
точки зору є класифікація конкурентних переваг фірми
за шістьма критеріями: відношенням до системи
(підприємства); сферою прояву; джерелами створення
та можливістю імітації; тривалістю дії; місцем форму*
вання; видом ефекту, який отримує
підприємство від реалізації переваги
(див. табл. 1).
Запропонована класифікація
охоплює більшість конкурентних пе*
реваг, які можуть бути сформовані на
конкретному підприємстві.
Одним із економічних понять
теорії конкурентних переваг є факто*
ри успіху, хоча стосовно поняття
"фактор успіху" (табл. 2) в літературі
склалися досить суперечливі уявлен*
ня, більшість дослідників погоджуєть*
ся, що вони характеризують такі
змінні, які прямо впливають на рин*
кові досягнення підприємства [5].
Поняття ключового фактору усп*
іху тісно пов'язане з категорією "кон*
курентний потенціал фірми". У той
час як такий фактор являє собою па*
раметр, на якому підприємства га*
лузі будують свою конкурентну бо*
ротьбу, конкурентний потенціал ха*
рактеризує ступінь реалізації конк*
ретною фірмою ключових факторів
успіху на певний момент часу [9, с.
310]. Конкурентний потенціал охоп*
лює сукупність наявних у фірми рин*
кових факторів успіху і ключових
компетенцій.
Сучасні швейцарські і німецькі
економісти, які багато уваги при*
діляють розробці концепції фак*
торів успіху підприємства, поділя*
ють всі реалізовані певною фірмою
ключові фактори успіху на дві групи: стратегічні факто*
ри успіху і ключові компетенції [4, 5]. Перша група вклю*
чає реалізовані фактори успіху, які мають ринкове по*
ходження і безпосередньо сприймаються клієнтом [7,
с. 86].
Важливим інструментом формування конкурентних
переваг виступає конкурентна стратегія підприємства.
У сучасній літературі існує декілька підходів до виз*
начення поняття "конкурентна стратегія" та до класиф*
ікацій конкурентних стратегій підприємства. Узагаль*
нення цих підходів вимагає не визначення найбільш
прийнятного з них, а швидше розробки системи кон*
курентних стратегій підприємства, яка б охоплювала та
узагальнювала існуючі дефініції та класифікації.
Така система повинна включати: стратегії формуван*
ня і забезпечення конкурентних переваг підприємства та
стратегії конкурентної поведінки фірми ( рис. 2).
Системою конкурентних стратегій названа су*
купність стратегій, націлених на адаптацію до змін в
умовах конкуренції та на зміцнення довгострокової кон*
курентної позиції підприємства на ринку. До того ж ці
стратегії доцільно опрацьовувати в певній послідовності,
яка показана на рис 2. двома фігурними стрілками. В
літературі найбільш поширеною є класифікація стра*
тегій формування конкурентних переваг, яка запропо*
Таблиця 2. Класифікація ключових факторів успіху
Ознака класифікації Види ключових
факторів успіху
Зміст різновиду Приклади
За сферою застосування
загальні актуальні для багатьох
різноманітних галузей
якість та ціна
товару (послуги)
специфічні характерні лише для
окремих галузей
репутація
підприємства
За джерелами походження
ринкові
пов’язані зі сприйняттям
продукції та фірми
споживачами
ціна продукції,
імідж
підприємства
ресурсні
засновані на оригінальній
комбінації ресурсів
підприємства
особливі знання
персоналу,
рівень технології
За можливостями реалізації
інструментальні
їх реалізація
безпосередньо залежить
від дій фірми
розвиненість
збутової мережі
неінструментальні
формуються об’єктивно,
незалежно від діяльності
підприємства
зростання
обсягів ринку
Рис. 2. Система конкурентних стратегій підприємства
Конкурентні стратегії підприємства
• товарно-ринкова стратегія;
• ресурсно-ринкова стратегія;
• технологічна стратегія;
• соціальна стратегія;
• фінансово-інвестиційна
стратегія;
• інтеграційна стратегія;
• управлінська стратегія
Стратегія забезпечення
конкурентоспромож-
ності підприємства
Стратегії формування
конкурентних переваг
Стратегія контролю
над витратами
Стратегія
диференціації
Стратегія
фокусування
Наступальні
Стратегії конкурентної
поведінки
Оборонні
Коопераційні
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ
43
нована М. Портером і згідно якої виділяють три так звані
базові стратегії конкуренції [6, с. 115].
Таким чином, уточнення основних понять теорії кон*
курентних переваг, характеристика їх взаємозв'язку й
опрацювання класифікацій факторів успіху, конкурен*
тних переваг і конкурентних стратегій формує переду*
мови для формування, підтримки та розвитку конкурен*
тних переваг підприємства на системній основі.
Останнім часом все більше уваги надається про*
блемі конкурентних переваг не тільки на рівні окремого
підприємства, але і на рівні регіону в цілому.
Найменш розробленими залишаються проблеми
конкурентних переваг галузей (мезорівень), хоча саме
галузевий ринок визначає особливості конкурентного
середовища і формує ключові фактори успіху як нації,
так і окремих підприємств і продуктів.
Проблема забезпечення конкурентних переваг га*
лузі постає в роботах зарубіжних і вітчизняних фахівців,
проте єдиної думки щодо сутності цієї категорії ринко*
вої економіки поки не вироблено.
Согомонов Є.С.[9, с. 311] конкурентоспроможність
галузі визначає через наявність конкурентних переваг,
що дозволяють виробляти продукцію високої якості, за*
довольняючу вимогам конкретних груп покупців. На наш
погляд, таке визначення носить дуже загальний харак*
тер, охоплює тільки одну сторону діяльності галузі —
виробничу і зовсім не враховує ринкові аспекти.
Трошина О.А. [6] вважає, що конкурентні переваги
галузі — це положення виробника на внутрішньому і
зовнішньому ринках, обумовлене економічними, соці*
альними, політичними факторами, яке відображається
через сукупність індикаторів, що характеризують це по*
ложення і його зміну. Пропонує використовувати різні
підходи до визначення конкурентних переваг : рейтин*
говий, що полягає в узагальненому віддзеркаленні ста*
ну економіки; факторний — відбиває зміни позицій краї*
ни залежно від використовування факторів економіч*
ного зростання. А також відзначає, що регіональні і га*
лузеві конкурентні переваги, зрештою, залежать від
можливості конкретного виробника випускати товар,
споживчі, цінові і якісні характеристики якого визнача*
ють його успіх на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Недоліком такого визначення конкурентоспроможності
є об'єднання в одному визначенні понять конкурентос*
проможності різних рівнів. Повніше визначення конку*
рентоспроможності галузі приведено в дослідженнях
Вдовенко З.В. [4] і Боярчук І.Г. [5].
Вдовенко З.В. дано системне представлення кате*
горії конкурентоспроможності на основі суб'єктно*об'єк*
тного підходу у вигляді матриці, яка відображає масш*
таб виробництва (продукція, підприємство, галузь, рег*
іон, країна, світова економіка) і рівень її дослідження
(мікро*, мезо*, макро*, метарівень). На її думку, сутність
конкурентоспроможності суб'єкта (підприємства, га*
лузі, країни) полягає у його здатності створювати і реа*
лізовувати переваги, за допомогою яких можна конку*
рувати і перемагати на певному ринку в певний відрізок
часу, а сутність конкурентоспроможності об'єкта — це
сукупність його переваг перед іншими об'єктами.
Боярчук І.Г. відзначає, що конкурентоспроможність
галузі (комплексу галузей) визначається наявністю у неї
певних конкурентних переваг, що дозволяють створю*
вати, виробляти продукцію високої якості, задовольня*
ти вимоги конкретних груп покупців (споживачів) щодо
споживчої цінності товарів, їх ринкової новизни і вар*
тості (ціни) і поставляти її на конкурентний світовий ри*
нок в оптимальні терміни, диктовані ринковою ситуацією
і поведінкою конкурентів.
Перш ніж дати авторське визначення конкурентних
переваг галузі, сформулюємо їх основні риси.
1. Конкурентні переваги галузі є категорією віднос*
ною, а не абсолютної. Важливими є не самі показники,
а те, як ці показники співвідносяться з динамікою по*
казників конкурентів.
2. Конкурентні переваги галузі знаходяться в тісно*
му взаємозв'язку з конкурентоспроможністю окремих
підприємств і регіонів. Більшість підприємств промис*
ловості веде свою діяльність у рамках галузевої прина*
лежності. Якщо основу конкурентних переваг підприє*
мства визначає конкурентоспроможність його потенці*
алу, його системи управління, то в основі конкурентних
переваг галузі промисловості лежить загальна страте*
гія розвитку всіх підприємств цієї галузі.
3. Конкурентні переваги галузі припускають на*
явність в ній: раціональної галузевої структури, групи
висококонкурентних підприємств (фірм) — лідерів, яки
підтягають інші підприємства галузі до свого рівня;
відладженої дослідно*конструкторської, прогресивної
виробничо*технологічної бази, розвиненої галузевої
інфраструктури; гнучкої системи науково*технічної, ви*
робничої, матеріально*технічної і комерційної співпраці
як усередині галузі, так і з іншими галузями в країні і за
її межами.
4. Конкурентні переваги галузі характеризуються
тимчасовою приналежністю, причому часовий інтервал
більше, ніж для конкурентних переваг продукції (жит*
тєвий цикл товару) і конкурентоспроможності підприє*
мства (період функціонування підприємства). Наприк*
лад, радикальне рішення проблеми конкурентоспро*
можності навіть на рівні підприємства вимагає 5—10
років, а для галузі — мінімум 10—15 років.
5. Конкурентні переваги галузі характеризуються те*
риторіальною приналежністю. Галузь може бути конку*
рентоздатною на світовому ринку, в національній гос*
подарській системі або на регіональному рівні.
В даний час не існує єдиної думки про сутність
конкурентних переваг регіонів. Якщо розглядати під
конкурентоздатними економіку країн, всі галузі яких
конкурентоздатні, то жодна країна взагалі не підходить
під це визначення. Таким чином, конкурентні переваги
регіонів — явище складне, неоднозначне. Воно оці*
нюється цілою системою оцінок і показників, деякі з них
можна виразити кількісно, а інші можливо оцінити тільки
експертним методом.
Чи правомірно ставити питання про конкурентні пе*
реваги регіонів в рамках єдиної держави? Як справед*
ливо вважає М. Гельвановській: "Стосовно економічної
сфери конкурентоспроможність в найзагальнішому виг*
ляді — володіння властивостями, що створюють пере*
ваги для суб'єкта економічного змагання. Область, або
Інвестиції: практика та досвід № 3/200944
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ
сферу, в якій ведеться змагання, можна назвати конку*
рентним полем" [8, с. 67]. Ми вважаємо, що конкурент*
на боротьба між регіонами має місце, хоча протікає в
інших формах і спричиняє за собою декілька інші на*
слідки, ніж на мікро* і макрорівнях. Це можна просліди*
ти на прикладі основних суб'єктів регіону. Так, підприє*
мства регіону конкурують:
а) усередині регіону між собою;
б) усередині регіону з підприємствами інших регі*
онів і країн;
в) на українському ринку;
г) на ринку країн СНД і світовому ринку.
Пропонуємо аналіз конкурентоспроможності регі*
онів проводити на основі моніторингу показників за на*
ступними рівнями:
1. Конкурентні переваги підприємства (частка на
внутрішньому і світовому ринку, чистий дохід на одно*
го зайнятого, обсяг продаж, чисельність зайнятих, чис*
ло основних конкурентів);
2. Конкурентні переваги галузі (чистий експорт, ча*
стка імпортної продукції на внутрішньому ринку, част*
ка галузі в світовому виробництві даного виду продукції,
чистий дохід на одного зайнятого, чисельність зайня*
тих, обсяг продаж).
3. конкурентні переваги промисловості (стан торго*
вого і платіжного балансів, частка в світовому експорті
і в світовому ВНП, реальний дохід на душу населення,
реальний ВВП і з розрахунку на одного зайнятого, при*
буток компаній промисловості).
Представники регіональної влади ведуть бороть*
бу на державному рівні за надання регіону сприятлив*
іших економічних умов в порівнянні з іншими, лобію*
ють інтереси великих структуроутворюючих підпри*
ємств регіону, шукають можливість для самостійного
налагодження міжнародних зв'язків, намагаються ад*
міністративними заходами захистити місцевого вироб*
ника і тощо.
Проте головним суб'єктом регіону, на наш погляд,
є населення, оскільки саме тут люди реалізують свої
економічні інтереси і задовольняють потреби. Як успі*
хи підприємства в конкурентній боротьбі, так і положен*
ня регіональної влади багато в чому визначаються тією
соціально*політичною обстановкою, яка складається в
регіоні.
В зв'язку з цим доцільно при визначенні конкурент*
них переваг регіону узяти за основу критерії, що харак*
теризують рівень і якість життя населення. Тим паче, що
подібний підхід поширений в світовій практиці. Наприк*
лад, країни ОЕСР визначають конкурентоспроможність
як "здатність компаній, галузей, регіонів і націй забез*
печувати порівняно високий рівень доходів і заробітної
платні, залишаючись відкритими для міжнародної кон*
куренції".
ВИСНОВОК
Виходячи з вищевикладеного, ми робимо висновок
про те, що конкурентні переваги галузі — це відносна ка*
тегорія ринкового господарства, що є сукупністю, з одно*
го боку — характеристик галузі в цілому і підприємств, які
її складають, (виробничий, науково*технічний, фінансовий,
кадровий, інфраструктурний, організаційний потенціал,
структура галузі), з другого боку, зовнішніх факторів (дер*
жавний, суспільний, політико*правовий пристрій країни,
фінансово*кредитна, податкова політика, рівень розвит*
ку національного ринку тощо), що визначають здатність
галузі ефективніше функціонувати на зовнішньому, внут*
рішньому і регіональних ринках країни в певний період часу
в порівнянні з конкурентами, дістаючи при цьому широкі
можливості для подальшого розвитку галузі. На наш по*
гляд, в цьому визначенні враховуються конкурентоспро*
можність продукції, конкурентні переваги підприємств га*
лузі, можливість конкурентів, тимчасова і територіальна
приналежність цієї категорії, наявність потенціалу для по*
дальшого розвитку галузі.
Нами також пропонується таке визначення конку*
рентних переваг регіону, яке включає два основопо*
ложні моменти: необхідність досягнення високого рівня
життя населення і ефективність функціонування госпо*
дарського механізму регіону. В даний час в основі гос*
подарського механізму регіону є регіональний ринок
при визначеній законодавством регулюючій ролі дер*
жавних і місцевих органів влади.
Тому під конкурентними перевагами регіону ми ро*
зуміємо можливість і здатність регіону забезпечувати
виробництво конкурентоздатних товарів і послуг в умо*
вах ефективного використання існуючих факторів ви*
робництва (конкурентного потенціалу), залучення тих,
що є і створення нових конкурентних переваг, збере*
ження та підвищення рівня життя при дотриманні націо*
нальних нормативів якості у відповідності з міжнарод*
ними стандартами ( у т.ч. екологічними).
Література:
1. Аксененко А.И. Исследование механизма фор*
мирования конкурентных преимуществ предприятий. —
Арт*Луганск, 2000. — 23 с.
2. Боровиков Г.Н. Улучшение качества промышлен*
ной продукции как средство повышения ее конкурен*
тоспособности: Учеб. пособие / Боровиков Г.Н., Тихо*
нов Р.М. — К., 1996. — 114 с.
3. Герчикова И.Н. Маркетинг — М.: Банки и биржи,
ЮНИТИ, 1994. — С. 349—350.
4. Кравченко Н.А. Проблеми формування інвести*
ційний ринків: регіональний аспект. — К.: ІЕП НАНУ,
2001. — 216 с.
5. Котов В. Экономические принципы — научная
форма управления экономикой в условиях рынка //
Маркетинг, 1999. — № 5. — С. 109—112.
6. Портер М. Международная конкуренция. — М.:
Междунар. отношения, 1993. — 896 с.
7. Рубін Ю.Б. Портфель конкуренції та управління
справами. — К.: Укрминтек, 1996. — 734 с.
8. Смолейчук І.М. Конкурентоспроможність галузей
промисловості: методологія та досвід / Смолейчук І.М. —
Дніпропетровськ: Видавництво УВСІК, 2002. — 260 с.
9. Царенко О.В. Методологічні засади управління
конкурентоспроможністю виробів та підприємств. — К.:
Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємницт*
во, 2006. — № 5. — С. 310—313.
Стаття надійшла до редакції 12 січня 2009 р.
|