З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона)
До даної публікації увійшли два листи, віднайдені шведським істориком-архівістом Хоканом Хенрікссоном. Перший з них – лист молдавського господаря Антіоха Кантемира, написаний в Яссах і датований 14 жовтня 1706 року. Другий – написаний Пилипом Орликом у м. Штральзунд і датований 20 квітня 1715 року....
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57625 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 ррю (Публікація Х.Хенрікссона) // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 22-26. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-57625 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-576252014-03-13T03:01:16Z З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) Мовою документів До даної публікації увійшли два листи, віднайдені шведським істориком-архівістом Хоканом Хенрікссоном. Перший з них – лист молдавського господаря Антіоха Кантемира, написаний в Яссах і датований 14 жовтня 1706 року. Другий – написаний Пилипом Орликом у м. Штральзунд і датований 20 квітня 1715 року. Перший лист написаний польською мовою; другий – макаронічною (сумішшю польської і латини). 2013 Article З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 ррю (Публікація Х.Хенрікссона) // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 22-26. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57625 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовою документів Мовою документів |
| spellingShingle |
Мовою документів Мовою документів З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) Сiверянський лiтопис |
| description |
До даної публікації увійшли два листи, віднайдені шведським істориком-архівістом Хоканом Хенрікссоном. Перший з них – лист молдавського господаря Антіоха Кантемира, написаний в Яссах і датований 14 жовтня 1706 року. Другий – написаний Пилипом Орликом у м. Штральзунд і датований 20 квітня 1715 року. Перший лист написаний польською мовою; другий – макаронічною (сумішшю польської і латини). |
| format |
Article |
| title |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) |
| title_short |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) |
| title_full |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) |
| title_fullStr |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) |
| title_full_unstemmed |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 рр. (Публікація Х.Хенрікссона) |
| title_sort |
з листування польських королів у період великої північної війни 1700 – 1721 рр. (публікація х.хенрікссона) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Мовою документів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57625 |
| citation_txt |
З листування польських королів у період великої Північної війни 1700 – 1721 ррю (Публікація Х.Хенрікссона) // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 22-26. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| first_indexed |
2025-07-05T08:55:39Z |
| last_indexed |
2025-07-05T08:55:39Z |
| _version_ |
1836796597991636992 |
| fulltext |
22 Сіверянський літопис
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
З ЛИСТУВАННЯ ПОЛЬСЬКИХ КОРОЛІВ
У ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ
1700 – 1721 рр.
(Публікація Хокана ХЕНРІКССОНА, переклад Ольги ЦИГАНОК,
коментар Олександра ДУБИНИ)
До даної публікації увійшли два листи, віднайдені шведським істориком-архівіс-
том Хоканом Хенрікссоном.
Перший з них – лист молдавського господаря Антіоха Кантемира, написаний в
Яссах і датований 14 жовтня 1706 року.
Другий – написаний Пилипом Орликом у м. Штральзунд і датований 20 квітня
1715 року.
Перший лист написаний польською мовою; другий – макаронічною (сумішшю
польської і латини).
Отже, читаємо переклади:
І.
Найясніший і непереможний королю,
Пане, Пане мій ласкавий!1
Прийшов мені наказ Вашої Королівської Милості, аби до справи можновладно-
го його милості пана Мазепи, гетьмана найяснішого військ запорізьких царя його
милості Московського мав особливу повагу, чого не лише з обов’язку дотримання
договору між монархами, але також особливо з Панської Вашої Королівської Милості
[?], з усім завзяттям буду прагнути, щоб до усіх його милості бажань ставитися з
особливою повагою, скільки б його милість не звертався до мене за підтримкою. По
тому, доброго здоров’я і успіхів Вашій королівській Милості від Пана Бога бажаючи,
ласці Вашої королівської милості віддаю себе.
Найяснішого Монарха Вашої
Королівської Милості Найприхильніший Слуга
............................[підпис]
В Яссах, 14 жовтня 1706 р.
ІІ.
Найяснішій Його Королівській Величності Польщі,
моєму ласкавому пану
Найясніший королю, мій ласкавий пане!2
Провіщала мені це плекана надія, «прозорлива [в бідах] душа»3, що мав я при
своєму прибутті у ці тутешні краї, після принесення присяги на вірність, [сподіва-
тися], що повірила [мені] Ваша Королівська Величність, мій ласкавий пан, однак, як
бачу, «часто обманюється надія у зроблених передбаченнях»4, коли й мої очікування
обманув протилежний результат і позбавив, здавалося б, [такого близького] дуже
щасливого споглядання Вашої Королівської Величності, від чого мушу сумувати над
своїм нещасливим жеребом. Щоб компенсувати, однак, зневажене щастя, пером, як
замінником, стаю туди, «куди не можна йти його господареві»5, а більше, як і належить,
Сіверянський літопис 23
припадаю до ніг Вашої Королівської Величності, пана мого милостивого, покірно
прохаючи, аби мене Ваша Королівська Величність як такого, який незаплямовану
жертву підданської вірності разом із життям і долею і до того ж з усім чим завгодно,
що може бути за це дорожче і миліше, присвятив себе бажанням і гідності Вашої
Королівської Величності, не захотіла позбавити своєї батьківської опіки, ласки й
протекції, до якої із сім’єю моєю, коли й зараз мандрівець у чужій землі, звертаюся,
цілуючи також священним поцілунком хоробру руку Вашої Королівської Величності,
залишаюся відданим усією душею
Вашої Королівської Величності
вірний підданий
і
найнижчий слуга
Філіп Орлик Г[етьман] В[ійська] З[апорізького]
У Штральзунді, квітня 20 1715 р.
І.
Лист молдавського господаря Антіоха Кантемира до Августа ІІ доповнює поки
що доволі фрагментарну картину зовнішньої політики Мазепи на південному напря-
мі, зокрема, стосовно Молдови й Валахії. Відомо, що старший з братів Кантемирів,
Антіох, ще у перший період свого перебування при владі (1695 – 1700 рр.; вдруге
– 1705 – 1707 рр.), продовжуючи політику своїх попередників, виношував плани за
допомогою Московії позбутися залежності від Османської імперії. Так, у 1700 році
він встановив таємні відносини з Московським царством. У шифрованому листі, на-
правленому Петру І, «він просив царя взяти Молдову під свій захист і ручався: якщо
російські війська вступлять у її межі, князівство перейде на бік Росії»6. У 1706 році
молодший з Кантемирів – Дмитро, перебуваючи в Константинополі, познайомився з
московським послом П. А. Толстим і став виконувати секретні доручення російського
дипломата7. Брати Кантемири взяли чіткий курс на союз із Московією.
Мазепа постійно тримає руку на пульсі відносин з Молдовою. У жовтні канцлер
Г. І. Головкін повідомляє його про приїзд до Москви посланця від молдавського
господаря8. Далі серед документів російського Посольського приказу маємо такий,
датований осінню 1706 року:
«1706-го ноября в 28 день явился в государственном Посольском приказе с про-
езжим листом волоского* господаря гречанин Иван Марков, а в роспросе сказал.
Нынешняго-де 706-го году октября в 3 день послан он из Яс от волоского господаря
с писмами ево к гетману и ковалеру Ивану Степановичю Мазепе. Да ему ж приказал
волоской господарь на Москве купить про домашней ево обиход товаров, соболей и
иной мяхкой рухледи, да особо сыскать купить же полонных шведов женского полу
человека 4 или 5. И о том он и к гетману и ковалеру писал. И те, вышепомянутые,
волоского господаря письма октября 20-го числа он в Киеве гетману и ковалеру вру-
чил. И гетман и ковалер, приняв те письма, отпустил ево для тех покупок к Москве»9.
Можна припустити, що лист Антіоха Кантемира, який тут публікується, радше
за все пов’язаний з приїздом до Мазепи посланця молдавського господаря. Якщо
А. Кантемир датував свій лист за григоріанським календарем, яким користувалися
в Польщі, то виходить, що він відіслав цей лист і свого емісара до Мазепи в один
день. Ясно, що «м’який мотлох», за яким його нібито відіслав господар до Москви
через Україну, був лише байкою, яку Іван Марков розповів у Посольському приказі.
Навіть якщо Кантемир користувався старим юліанським календарем, то проміжок
часу між двома згаданими вище подіями – зовсім незначний. Про яку ж «справу
Мазепи» йшлося в даному листі? І що обговорювали український гетьман з емісаром
молдавського господаря?
Після невдач першої половини 1706 року російська армія відступила до Києва.
4(14) липня туди прибув Петро І і вжив заходів з укріплення міста, очікуючи на-
* Йдеться про молдавського господаря Антіоха Кантемира.
24 Сіверянський літопис
ступу шведського війська в цьому напрямі. Там, під час наради з Мазепою, Петро
виклав свій план: у зв’язку з дуже ймовірним наступом у напрямку України послати
на Волинь російські загони на чолі з Меншиковим, щоби там зустріти шведів. Геть-
ману належало приєднатися до царського улюбленця. Той царський наказ так і не
був виконаний – може, в цьому відіграв певну роль Мазепа, який аж ніяк не хотів
потрапляти під командування Меншикова. Але цілком імовірно, що, потрапивши у
скрутне становище, Петро збирав усіх своїх союзників, зокрема, Августа ІІ і Антіоха
Кантемира. Може, йшлося про спільні дії союзників на Волині. Може, розглядався
інший план дій.
Як би там не було, шведи вирушили до Саксонії, й Карл ХІІ змусив Августа ІІ
14(24) вересня (друга дата – по тодішньому шведському календарю) підписати
Альтранштадтську угоду, в якій останній зрікся польської корони й своїх союзниць-
ких зобов’язань по антишведській коаліції. Молдавський господар не міг знати про
капітуляцію польського короля: той доклав чималих зусиль, щоб утаємничити своє
приниження. Так, наприклад, Петро І дізнався про Альтранштадтську угоду десь на
початку листопада (за старим стилем)10. Отже, лист А. Кантимира був написаний у
порожнечу. Август ІІ здався і не мав намірів продовжувати війну.
Лист, що публікується, підтверджує думку відомої петербурзької дослідниці – Те-
тяни Таїрової-Яковлевої про те, що «У гетьмана були ключі до донесень резидентів,
він практично очолював увесь південний напрям зовнішньої політики, вів перего-
вори з Молдавією, Валахією, здійснював контроль за подіями в Туреччині й Криму,
контакти з грецькими ієрархами»11.
ІІ.
Лист Пилипа Орлика, датований 20 квітня 1715 р. точно адресований польському
королю. Тільки от якому: Августу ІІ чи Станіславу Лещинському? Серед невеличкої
групи фахівців, що опрацьовувала цей документ, думки розійшлися.
Так, Хокан Хенрікссон, якому поталанило натрапити на цей лист в архіві Копенга-
гена, не має жодних сумнівів, що адресатом послання Пилипа Орлика був Станіслав
Лещинський. Його аргументація базується на незаперечних фактах. Насамперед, по-
слання Орлика зберігається в одній теці з листами ад’ютанта Карла ХІІ – Станіслава
Понятовського до Станіслава Лещинського, перехопленими данцями. Крім того,
в цій же теці міститься значний масив польських листів, перехоплених данською
адміністрацією. З технічної та географічної точки зору можливість перехоплення
пошти данцями, що надходила зі Штральзунда до Пфальц-Цвейбрюккена, де пере-
бував на той час Станіслав Лещинський, – беззаперечна. Та й те, що лист, про який
ідеться, зберігається у копенгагенському архіві, – теж невідпорний аргумент щодо
імовірного адресата.
З іншого боку, з точки зору політичної доцільності, написання вірнопідданського
листа Пилипом Орликом, який докладав відчайдушних зусиль для утворення анти-
російської коаліції, всіма забутому польському королю, кілька років до того відсторо-
неному від влади, викликає певні сумніви. Тим паче, що, згідно зі слушною оцінкою
Бориса Крупницького, «Орликова політика була, починаючи з середини 1712 р.,
головним чином скерова на на те, щоб добитися згоди з Августом II і польськими
магнатами саксонської пар тії в справі Правобережної України»12.
Цю точку зору поділяє і сучасний український вчений – доктор історичних наук
Тарас Чухліб. «Доки існувало переконання, що султан і хан допоможуть Орликові
звільнити не лише спустошену Правобережну, а й Лівобережну Україну, гетьман
співпрацював з турками й татарами… не пориваючи зі шведським королем. Але
тільки-но можливість було втрачено, він звернувся до польського короля Августа ІІ
Сильного. У вересні [1713 р.] козацькі підрозділи вирушили на правобережні землі.
Тим самим Орлик дуже хотів добитися від уряду Речі Посполитої дипломатичного ви-
знання. Однак і це не допомогло гетьману втримати під своєю владою хоча б території
Правобережжя. 22 квітня 1714 р. Османська імперія підписала договір з Річчю Пос-
политою, за яким Правобережна Україна остаточно відходила до володінь польсько-
Сіверянський літопис 25
го короля», – зазначає
історик13. Сподіватися
більше не було на що.
І все ж, навіть у цій,
здавалося б, безвихід-
ній ситуації, Орлик міг
здійснити відчайдушну
спробу схилити Августа
ІІ до утворення анти-
російської коаліції. Та
чи існувала така можли-
вість хоча б теоретично?
Так, існувала. Чудо-
во обізнаний у тогочас-
ній дипломатії, Пилип
Орлик, напевно, знав
про пропозицію Прус-
сії, яку вона зробила
Франції у лютому 1714
року. Суть цієї пропо-
зиції полягала в тому,
щоб допомогти Швеції
повернути частину її
втрачених територій на
основі укладення союзу
з Августом ІІ при ізоля-
ції Росії. За це Пруссія
хотіла отримати Штет-
тін (нині Щецин, Поль-
ща) і частину Померанії.
Людовік XIV схвалив
цей план і рекомендував
Карлу ХІІ прийняти його. Проте гордий шведський король відкинув ці пропозиції14.
Втім, варіанти ще залишалися. Орлик розумів їх малоймовірність і все ж…
Про душевний стан гетьмана в екзилі свідчать сповнені суму і розпачу цитати з
класиків античної літератури. Він ще не знає, де отримає пристанище. Та просити у
Станіслава Лещинського, який на той час також перебував у становищі вигнанця,
«батьківської опіки, ласки й протекції», було, принаймні, дивно. Більш логічним було
б звернення з таким проханням до Августа ІІ.
Та у який спосіб лист Пилипа Орлика до
Августа ІІ міг потрапити до копенгагенського
архіву? А якщо гетьман в екзилі насправді
адресував своє послання королю у вигнанні,
то це – акт небаченої тактовності.
Насамкінець, маємо в листі Орлика ще одну
вельми цікаву деталь. А саме – зображення його
особистої печатки. На сьогодні опубліковано
два відбитки печаток П. Орлика: на його листі
від 28 травня 1716 р. і на листі від 18 грудня
1719 р. його дружини Ганни15. Отже, перед нами
третє, а за хронологією – перше зображення
печатки гетьмана Пилипа Орлика. Датоване
20 квітня 1715 року.
26 Сіверянський літопис
1. Sächsisches Hauptstaatsarchiv Dresden – 10026 Geheimes Kabinett – Loc.3619/05.
2. Rigsarkivet, København, Danmark – Tyske Kancelli, Udenrigske Afdeling –
Opsnappede svenske breve fra Store Nordiske Krigs tid – vol 4.
3. Вергілій. Енеїда. X, 843.
4. Овідій. Героїди. XVII, 234.
5. Овідій. Скорботні елегії. І, 2. Цими словами поет, який перебував у засланні
в місті Томи, напучував написану ним там книгу «Скорботних елегій», яку він від-
правляв у Рим.
6. Шорников П. Участие Дмитрия Кантемира в тайной войне против Османской
империи // Русин. – 2008. – №1 – 2 (11 – 12). – С. 36.
7. Там само. – С. 37.
8. Таїрова-Яковлева Т. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». К.: Кліо.
– 2013. – С. 114.
9. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV – начале XVIII в.
Документы и материалы в трех томах. Том ІІІ. 1673 – 1711. М.: Наука, 1970. Док.
№74. – С. 241.
10. Голиков И. И. Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России. Том
третий. М.: В типографии Николая Степанова, 1837. – С. 158
11. Таїрова-Яковлева Т. – Вказана праця. – С. 200.
12. Крупницький Б. Останні моменти перебування козаків на Правобережній
Україні в 1714 р. / Ковалевська Ольга. Збірник «Мазепа»: Реконструкція видавничого
проекту 1939 – 1949 років. К., 2011. – С. 66.
13. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної
Європи. 1663 – 1713. К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – С. 257.
14. Bain R. Nisbet. Charles XII and the collapse of the Swedish empire, 1682-1719. –
New York : G.P. Putnam’s sons, 1895. – P. 253.
15. Ситий І. Герб і печатка Пилипа Орлика // Генеалогічні записки. – Львів, 2011.
– Вип. 9 (нової серії 3). – С. 34.
|