Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність
Данило Лукич Мордовець (1830-1905) – письменник, історик, публіцист, етнограф, популяризатор і діяльний пропагандист української культури та української мови в Росії.
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2013
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57632 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність / Ю. Музика // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 80-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-57632 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-576322014-03-13T03:01:31Z Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність Музика, Ю. Розвідки Данило Лукич Мордовець (1830-1905) – письменник, історик, публіцист, етнограф, популяризатор і діяльний пропагандист української культури та української мови в Росії. 2013 Article Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність / Ю. Музика // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 80-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57632 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Музика, Ю. Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність Сiверянський лiтопис |
| description |
Данило Лукич Мордовець (1830-1905) – письменник, історик, публіцист, етнограф, популяризатор і діяльний пропагандист української культури та української мови в Росії. |
| format |
Article |
| author |
Музика, Ю. |
| author_facet |
Музика, Ю. |
| author_sort |
Музика, Ю. |
| title |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність |
| title_short |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність |
| title_full |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність |
| title_fullStr |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність |
| title_full_unstemmed |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність |
| title_sort |
д. л. мордовець: публіцистична діяльність |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57632 |
| citation_txt |
Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність / Ю. Музика // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 3. — С. 80-85. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT muzikaû dlmordovecʹpublícističnadíâlʹnístʹ |
| first_indexed |
2025-07-05T08:55:56Z |
| last_indexed |
2025-07-05T08:55:56Z |
| _version_ |
1836796615629733888 |
| fulltext |
80 Сіверянський літопис
УДК 94 (477)
Юрій Музика.
Д. Л. МОРДОВЕЦЬ:
ПУБЛІЦИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Данило Лукич Мордовець (1830-1905) – письменник, історик, публіцист, етно-
граф, популяризатор і діяльний пропагандист української культури та української
мови в Росії. Потомок запорозьких козаків, народившись волею долі на Дону, свято
зберігав сімейну легенду про зв’язок свого прадіда з гетьманом Мазепою та втраче-
ним сімейним архівом секретних документів козацького війська. Дід Данила Лукича,
козацький сотник, втягнутий у вир політичних подій, змушений був тікати з України
на Дон, де його сім’я потрапила у кріпацьку залежність. Батько Лука Андрійович,
звільнившись із кріпацтва, служив керуючим маєтком поміщиці Є. Єфремової в
слободі Данилівка області Війська Донського1.
Закінчивши Саратовську гімназію і Петербурзький університет, Д. Л. Мордовець
повернувся в Саратов, де редагував неофіційний розділ «Саратовских губернских
ведомостей» та працював секретарем губернського статистичного комітету, який
очолював М. І. Костомаров2. Посада секретаря губернського статистичного комітету,
знайомство з опальним професором, учасником Кирило-Мефодіївського товариства,
який відбував тут десятирічне заслання, вивчення місцевих архівів з великою кіль-
кістю фактичного матеріалу з економічних, соціальних і політичних питань сприяли
становленню молодого публіциста. Наслідком копіткої роботи над архівними мате-
ріалами стали перші нариси, опубліковані в «Саратовских губернских ведомостях»
з 1856 по 1863 роки.
Серед них – «Історія про народження, виховання і життя святійшого Никона
– патріарха», «Про важливість сполучення середнього Поволжя з центром Росії і
південними морями», «Значення ярмарків для Саратовського краю», «Досвід збору
моральної статистики», «Нарис заводського і фабричного виробництва у м. Кузнецьку
і його повіті», «Картини судноплавства по Медведиці і Дону», «Про початок дослід-
ження по лінії Саратовсько-Московської залізниці», «Характеристика поволзького
населення», «Замітки про школи, кількість випитого вина та селянських посіпак»,
а також «Саратовська губернія в минулому по відношенню до її сьогоднішнього
складу»3, – далеко не повний перелік авторських публікацій Д. Мордовця в газеті.
Тематика і зміст перших опублікованих нарисів свідчать про неабиякі здібності
молодого дослідника суспільно-економічного життя населення регіону. Складна для
висвітлення релігійна тема делікатно і доступно пов’язувалася у пресі з історичною
постаттю патріарха Никона. Актуальні проблеми транспорту і торгівлі, зв’язок про-
вінцій з центром і вихід до південних морів, значення ярмарків як важливого для
населення торгу, що влаштовувався регулярно у певну пору року і в певному місці
для продажу й купівлі необхідного для населення товару, – були завжди в центрі
уваги не тільки читачів газети та їх оточення, а й усіх жителів губернії.
Робота на посаді секретаря губернського статистичного комітету дала можливість
опанувати методи збору та аналізу статистичних матеріалів, ознайомитися зі станом
фабрично-заводського виробництва, розпочати дослідження діяльності Саратовсько-
Московської залізниці. Склад поволзького населення, територія губернії, її історія
та сьогодення цікавили автора нарисів не тільки як статистика, але й як допитливого
історика, майбутня діяльність котрого буде тісно пов’язана з підготовкою широких
історичних полотен – художніх повістей та романів.
© Музика Юрій Володимирович – аспірант кафедри українознавства, політології
і соціології ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка.
Сіверянський літопис 81
У кінці п’ятдесятих - шістдесятих років Д. Мордовець починає активно співро-
бітничати в цілому ряді періодичних видань, де він виступає як публіцист, еконо-
міст, статистик та історик. На характер його виступів вплинула атмосфера кінця
п’ятдесятих років, пристрасть до «викривань в обстановці суспільного піднесення»4.
За своїм напрямком газета і публіцистична діяльність Д. Мордовця примикали до
демократичного крила.
У кінці 50-х рр. провідною темою в газеті «Саратовские губернские ведомости»
стало обговорення селянського питання. Д. Мордовець підтримав ідею звільнення
селян з передачею їм за викуп земельних наділів. Виступаючи з критикою самарського
дворянства, яке твердило, що «звільнення селян з землею призведе не до облашту-
вання, а до руйнування суспільного землеволодіння», публіцист писав: «знищіть
ненависне і пагубне кріпосницьке право, і ми побачимо, як розіллються вільні робочі
сили повсюди, де тільки в них з’явиться потреба»5. На сторінках газети Д. Мордо-
вець звертав увагу читачів на тяжке становище кріпаків, виділяючи характерні риси
селянського побуту: «Грязні хатинки з хворими й каліками, черствий хліб, покритий
цвіллю, а попереду голод і несплачена недоїмка»6.
На сторінках губернської газети публіцист взяв активну участь у дискусії з при-
воду общинного упорядкування селян. Особливу гостроту проблема набула при
обговоренні варіантів реформи із скасування кріпосного права. Окремі автори, при-
хильники манчестерської школи економістів, виступали проти збереження общин-
ного землеволодіння. На захист общини став М. Г. Чернишевський. Д. Мордовець,
прихильник ідеолога селянської революції, російського революціонера-демократа,
також виступив за підтримку існування селянської общини і визначив комплекс
необхідних для процвітання общини умов: надання землі, організація самоуправління,
вільна торгівля, грошові позички, звільнення від податків і рекрутської повинності7.
На його думку, головне призначення общинної форми господарювання – ліквідація
соціальної нерівності.
Важливою умовою поліпшення матеріального становища селянського госпо-
дарства Данило Лукич вважав створення общин нового типу, в яких буде відсутня
дріб’язкова регламентація селянського життя і матиме місце достатня кількість землі.
Тому молодий публіцист ставив питання про переселення селян на незаселені землі
при умові глибокого усві домлення самими селянами нагальної необхідності такого
заходу. Одним з основних напрямків журналістської діяльності Д. Мордовця стало
публічне викриття вад і недоліків місцевої адміністрації, сваволі поміщиків-кріпосни-
ків. Про це свідчить звернення Г. Є. Благосветова, письменника і редактора «Русского
слова», в якому друкувалися Д. Писарєв, В. Зайцев, М. Шелгунов, А. Шилов, до
Д. Мордовця стати штатним співробітником журналу8. Тим часом, використовуючи
документи саратовського архіву, автор змальовував картини тяжкого безпорадного
життя кріпаків та зловживання поміщиків владою. Здавалось би, все йшло своєю
чергою. Д. Мордовець наполегливо працював, успішно друкувався і навіть розпочав
публікувати свою ґрунтовну працю «Накануне воли». Та саме ця праця і стала причи-
ною його негайного звільнення і відставки. На цьому закінчився перший саратовський
період у житті і творчості Д. Мордовця. Влітку 1864 р. він переїздить у Петербург9.
У столиці Данило Лукич планував повністю віддатися літературній праці, роз-
раховуючи на допомогу М. Костомарова, який після відбуття заслання в Саратові
переїхав сюди для подальшого проживання. Тепер Д. Мордовець працював головним
чином для газет «Неделя» і «Голос», з яких остання видавалася О. О. Краєвським,
котрий визнавав, що саме Мордовець «поставив «Голос» на істинний газетний шлях,
особливо в його фейлетонній і полемічній частині, надаючи газеті різноманітність,
гостроту і ту ідейність, яка створює щоденному органу становище і спрямованість»10.
У середині 60-х рр. автор публікує історичні та критичні статті і замітки в журналах
«Русское слово», «Отечественные записки», «Вестник Европы», «Дело», «Истори-
ческий вестник», газетах «Неделя» і «Голос».
У цей час Д. Мордовець пише багато статей про роботу земських установ як органів
місцевого самоврядування, котрі згодом вийшли окремою книгою. На самому виборі
82 Сіверянський літопис
тем, їх трактуванні автором до певної міри позначилася близькість публіциста до
Чернишевського, вчених і дослідників прогресивного напрямку. У своїх публікаціях
автор статей не міг не відгукнутися на актуальні проблеми епохи. Його хвилювали
гострі питання полеміки з лібералізму, пропаганди природничих наук, дискусії про
«нових людей», схоластики в університетській та шкільній освіті, «жіноче питання»
тощо. Втім, сам Д. Мордовець у листах пізніших років скаржився друзям, що інколи
заради заробітку доводилося відправляти в редакції часописів матеріали, загальний
напрямок яких він особисто не поділяв. Так, він з однаковою охотою виступав і в ради-
кальному «Русском слове», і в катковському «Русском вестнике», і в «Отечественных
записках», «Деле», і в «Древней и новой России», і в «Голосе», і в «Неделе», тобто
в часописах різних суспільно-політичних та ідейних напрямків11. При цьому слід
відзначити його активні полемічні виступи проти реакціонерів та слов’янофілів на
захист як української мови, так і свободи слова в цілому.
Сімейні обставини та незадоволення своїми матеріальними статками змусили
Д. Мордовця в 1867 р. повернутися до Саратова. Тепер він намагався знайти журнал,
співробітництво з яким стало б справою глибоко принциповою, заснованою на єдності
суспільних програм письменника і журналу. Таким часописом стали «Отечественые
записки», що 1868 р. перейшли від О. Краєвського до М. Некрасова. Налагодивши
зв’язки з редактором цього видання, що стало органом передової демократичної
думки, Д. Мордовець публікує в ньому серію статей на історичні, економічні і по-
літичні теми. Захопили його не тільки неординарна особистість самого редактора,
але й некрасівська поезія на сторінках журналу, в якій молодий публіцист побачив
той реальний напрямок літератури, по якому, на думку Д. Мордовця, вона мала роз-
виватися12.
Другий саратовський період у житті й творчості Данила Лукича ознаменувався
дослідженням таких проблем, як «новые русские люди» і «политическое движение
русского народа». Основна увага Мордовця-публіциста зосередилася на долі народу,
його історії, сучасному і майбутньому. До цієї теми він намагався привернути увагу
всього суспільства, віддаючи перевагу висвітленню «голоти, забутої історією»13. Ви-
ступаючи проти офіційних історичних доктрин, він був переконаний, що історія не
визнає відтінку масових народних рухів, а є лише хронологічним показником війн
і дипломатичних інтриг або послужним списком королів, їх фавориток, міністрів,
генералів та ін.14. Водночас Д. Мордовець свято вірив, що «завдання народу у май-
бутньому, його роль в історії людства, його взаємодія з іншими народами стануть
зрозумілими тільки тоді, коли про нього буде відтворена ґрунтовна, неупереджена
і розумно-художньо намальована картина того, як орав землю, відбував рекрутчи-
ну, страждав народ, як скнів і розвивався, як часом бунтував і розбійничав цілими
масами»15.
Значене місце в публіцистичній діяльності Данила Лукича займала доля народних
рухів. На його думку, в основі таких явищ «лежала та безвихідь, в яку був поставлений
як великоруський, так і малоруський народи, образливо вибудуваній для них дер-
жавним устроєм і тією історичною несправедливістю до них, яка й була закріплена,
так би мовити, й освячена юридично, але з якою не могли примиритися ні моральне
почуття народів, ні їх громадянський сенс»16. У нарисах про становище селян перед
скасуванням кріпацтва Д. Мордовець подав яскраву історичну панораму «російської
винахідливості» у звірствах, п’янстві, розбещеності поміщиків та злиденному житті
селянства. Особливу увагу автор приділяв українському селянинові, доведеному
до крайнощів безправним існуванням на цій землі, звідки були родом його предки і
любов до яких він проніс через усе життя.
Своєю історичною публіцистикою Д. Мордовець стверджував, що «віддав свої
симпатії і свій труд як чорноробочого для майбутньої історії народу, виключно про-
стого народу і його історичним помилкам в недолі, а не полководцям і не державним
діячам, які вже внесені історією в пантеон нашого історичного минулого»17. Автор
вірив у те, що в нових історичних умовах саме його праправнуки «будуть виступати
як гласні в земстві, присяжні в нових судах, як літературні діячі, на державній службі
Сіверянський літопис 83
і взагалі всюди, де потрібні знання, розум, чесність, і на добро спрямована воля»18.
У нарисі «Один из Лже-Константинов» автор наголошує, що історія не повинна за-
йматися «виключно війнами, генералами та законодавцями, а має поставити перед
нами весь живий народ, з його нуждами і устремліннями, з його повільним ходом
від одної історичної фази до іншої»19.
В історії народних рухів Д. Мордовця у першу чергу цікавив їх соціальний зміст.
Він намагався з’ясувати, чи був цей рух звичайним розбоєм, чи це своєрідний прояв
політичних і суспільних інтересів народу, що виражалися в таким формах. Основним
протиріччям історичного розвитку Росії Д. Мордовець вважав збереження протягом
багатьох сторіч такого суспільного устрою, при якому народні маси були позбавлені
можливості проявити себе в громадянській творчій діяльності. Це призводило до
масового народного обурення, яке було «природним продуктом усієї Росії і плодом
ненормального стану всього державного ладу»20. Головний зміст історичного процесу,
на думку публіциста, становили повільні, поступові зміни, з одного боку, державного
устрою, а з іншого – ще повільніший ріст політичної і суспільної свідомості народу.
За публікаціями ненадійного автора почала пильно стежити цензура. У 1872 році
було припинено друкування в журналі «Діло» нарису Данила Лукича із його дослід-
ження «Російське селянство напередодні волі», де приведений багатий матеріал про
зловживання поміщиків своєю владою напередодні реформи 1861 р. Після цього мо-
лодого публіциста зачислили в розряд «ліберала майже революційного спрямування»,
а його літературна і громадська діяльність визнана «безумовно політично шкідливою
і нетерпимою»21. Саратовський період мав велике значення в житті Д. Мордовця.
Тут він розпочав активно займатися журналістикою, постійно виступав на сторінках
місцевої преси, відгукуючись як на події в житті міста, так і в обговоренні проблем,
що хвилювали громадськість всієї країни. На формування Д. Мордовця як публіциста
суттєвий вплив мали опозиційно налаштована інтелігенція Саратова з її напівлегаль-
ними гуртками молоді та дружба з М. І. Костомаровим, який у цей час відбував там
адміністративне заслання. Водночас особиста невлаштованість, складні стосунки з
дружиною змусили Д. Мордовця в 1872 р. залишити сім’ю і переїхати в столицю.
Петербурзький період на цей раз став надзвичайно плідним у діяльності Да-
нила Лукича. Не послаблюється його журналістська робота, в журналах «Дело»,
«Отечественные записки» він публікує серію нарисів з питань земського управління,
виступає зі статтею «Печать в провинции», яка викликала тривалу і бурхливу диску-
сію. Він багато пише про жіноче питання, причому паралельно з активними статтями
про емансипацію жінок створює чотиритомне дослідження «Русские исторические
женщины» – галерею потртретів від часів «допетровської Русі» до середини ХІХ ст.
У пресі з’являються його дорожні «арабески» (короткі розповіді), написані на осно-
ві вражень від закордонних подорожей і поїздок по країні («Поездка к пирамидам»,
«По Италии», «Дорожные арабески», «На Арарат», «Под небом Украины» та ін.).
Стиль нарисів-арабесок Д. Мордовця заслуговує на увагу дослідників його твор-
чості, бо в них з’явилася нова художньо-образова форма відтворення історичного
минулого України. Зміст окремих з них «Сон не сон», «Із уст немовлят» автор подає
через призму суб’єктивного сприйняття, у той час, як такі нариси, як «Сорока на
лозі», «Супліка для В. Лукича», «Ще супліка для Лукича» присвячені висвітленню
окремих автобіографічних епізодів з життя Д. Мордовця. У нарисах «Скажи, міся-
ченьку», «Ні собі, ні людям», «Сорока на лозі», «Не дайте на поругу» автор пере-
конливо обстоює права української мови на самостійне і вільне існування поряд з
російською та іншими слов’янськими мовами22. Сама манера побудови цих ліричних
нарисів-мініатюр є прологом і алегоричною ілюстрацією до важливих майбутніх іс-
торичних полотен, задуманих автором і зумовлених гнітючою суспільно-політичною
атмосферою царського режиму.
У 1883 р. Д. Мордовець здійснив поїздку в Україну. Свої враження від пережитого
він відтворив у нових, пройнятих глибоким ліризмом, автобіографічних нарисах. У
них опоетизовано природу, побут, пісні, звичаї та обряди українського народу, звучать
глибока повага до героїчного історичного минулого своїх предків і велике бажання
84 Сіверянський літопис
передати все побачене і пережите у художніх творах. Уже в перших своїх оповіданнях
«А все пречиста», «Луна з «Нової України» автор подає сумні легенди про тяжке
життя українського селянства, про гноблених і гнаних, безвинних, змушених через
злиденне становище залишати рідні місця і шукати собі кращої долі в інших світах.
Важливе значення для розуміння української культури має гострополемічний
нарис Д. Мордовця «За крашанку – писанка. П. О. Кулішеві» (1882) – відповідь на
публікацію П. Куліша «Крашанка русинам і полякам на великдень 1882 р.» (Львів,
1882). Д. Мордовець звинувачує П. Куліша в недооцінці героїчної історії українського
народу, особливо козацтва, називаючи його «запорозькою голотою», «паливодами»,
«гультяями» (як відомо, П. Куліш після роману «Чорна рада» змінив свою симпатію
до козацтва на його осуд як деструктивної сили. – Ю. М.), в тому, що він заграє перед
польською шляхтою. Використовуючи значний фактичний матеріал, Д. Мордовець
пише про діяльність «Основи» – першого українського громадсько-політичного і
літературного-мистецького щомісячного журналу, котрий виходив у той час у Пе-
тербурзі українською мовою. Як відомо, часопис обстоював розвиток української
національної культури, друкував твори українських письменників, історичні праці та
документи, художню критику та публіцистику. Віддавши належне «Основам», автор
нарису рішуче засуджує П. Куліша за необ’єктивну оцінку творчості Т. Шевченка,
недооцінку його образу як поета-революціонера23. Спроби П. Куліша представити в
«Крашанках» епоху напруженої боротьби українців проти іноземних поневолювачів
як важливу корисну ідилію під егідою «освіченого» польського панства Д. Мордовець
оцінює як нерозуміння ним цілого ряду об’єктивних процесів в історичному розвитку
українського народу. Відповідь П. Кулішеві була проявом глибокого усвідомлення
Данилом Лукичем політичних, економічних і культурних процесів, які відбувалися
в суспільному житті. На сильні сторони нового публіцистичного виступу Д. Мор-
довця звернув увагу І. Франко, назвавши його «прекрасною і з глибоким ліризмом
написаною відповіддю»24.
Д. Мордовцю належить ряд літературно-критичних нарисів на захист євреїв,
які він публікував з 1873 р. у часописах «Дело» і «Рассвет» під псевдонімом Берне
із Бердичева. Особливо гостро автор таврував ганьбою антисемітів-підбурювачів,
котрі виступали в правонаціоналістичній пресі та поширювали в суспільстві (в
тому числі і серед лібералів) антиєврейські забобони. На погроми 1881 р. в Росії
Д. Мордовець відгукнувся «Письмами містера Плумпуддинга» і «Письмами хрис-
тианина по еврейскому вопросу» («Рассвет», 1882) із закликом, як крайній вихід,
емігрувати у Палестину чи Америку. Автору належать також нариси про творчість
письменників-євреїв, у тому числі про С. Фруга («Певец гонимого народа», 1886),
підтримує їх переконання в тому, що єврейський народ безвинно страждає через без-
глузду політику держави. У 1881 р. Д. Мордовець відвідав Палестину, де зустрівся
з євреями-емігрантами з Росії, які втекли від погромів. У наступних своїх нарисах
«Грустные воспоминания», «Наши пирамиды», «Поездка в Иерусалим», «Наброски
дорожных впечатлений» він звертається до народів світу із закликом повернути
євреям Палестину. З цього часу Д. Мордовець послідовно підтримував єврейський
національний рух, одночасно виступаючи проти політичних принципів Всесвітньої
сіоністської організації. Твори автора, присвячені еврейській тематиці, перекладені
на іврит та ідіш25.
Таким чином, багаторічна публіцистична діяльність Данила Лукича у пресі
сприяла розвиткові та утвердженню реальних і демократичних тенденцій, а його
особисті погляди наближалися до світоглядних установок революційних демократів.
У виборі тематики та їх тлумаченні автор був прихильником учених і послідовників
прогресивного напрямку суспільно-політичної думки Росії другої половини ХІХ ст.
1. Панов С. Д. Л. Мордовцев и его историческая проза // Д. Л. Мордовцев «За
чьи грехи?» «Великорусский раскол». – М.: Правда, 1990. – С. 5.
2. Мороз В. Слово про автора. // Д. Л. Мордовець. Гайдамаччина. – Дніпропе-
тровськ: 2004. – С. 354.
Сіверянський літопис 85
3. Путря Наталия Владимировна. Д. Л. Мордовцев – публіцист. Copyright: П.Н.В,
2010.
4. Беляев В. Передмова. // Мордовець Д. Л. Твори. У 2-х т. – К.; Держліт, 1958.
Т. 1. – С. 14.
5. Мордовцев Д. Опыт приложения вольнонаёмного труда к сельскому хозяйству
// Саратовские губернские ведомости. (СГВ). – 1859. – 13 ноября.
6. Д. М. Смесь // СГВ. – 1859. – 18 июня.
7. Мордовцев Д. Л. Сарента // СГВ. – 1858. – 10 декабря.
8. Беляев В. Передмова. // Мордовець Д. Л. Твори. У 2-х т. – К.; Держліт, 1958.
Т. 1. – С. 14–15.
9. Там само. – С. 24.
10. Исторический вестник. – 1905. – № 2. – С. 590.
11. Беляев В. Вказана праця. – С. 15.
12. Панов С. Вказана праця. – С. 9.
13. Мордовцев Д. Л. Представляет ли прошлое руського народа какие-либо по-
литические двежения? – Отечественные записки. – 1871. – № 3. – С. 117.
14. Там само. – С. 130.
15. Там само. – С. 113.
16. Мордовцев Д. Л. Собранные сочинения. – СПб. – 1902. – Т. 22. – С. 37.
17. Мордовцев Д. Л. Политические движения русского народа. – СПб. – 1871. –
Т. 1. – С. ІІІ.
18. Там само. – С. IV.
19. Мордовцев Д. Л. Розбойники России. – М., 1991. – С. 128.
20. Мордовцев Д. Л. Политические движения русского народа. – СПб. – 1871. –
Т. 1. – С. 7
21. Александрова В. Д. Данило Лукич Мордовець (Спогади його доньки). – Укра-
їна, 1930. – Січень-лютий. – С. 117.
22. Беляев В. Вказана праця. – С. 28.
23. Там само. – С. 26.
24. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. – Львів. –
1910. – С. 257.
25. Электронная еврейская энциклопедия. Мордовцев Даниил Лукич // http//
urklhcx.ejwiki.org/wiki/
|