Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення

Стаття присвячена характеристиці соціальної відповідальності бізнесу, висвітленню соціальних аспектів розвитку бізнесу на прикладі металургійної промисловості України, дослідженню стану соціально відповідального бізнес-середовища в країні та окремих мотивів, які змушують та заохочують роботодавців в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Мороз, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57999
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Мороз // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 135-143. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-57999
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-579992014-03-18T03:01:13Z Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення Мороз, О.С. Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Стаття присвячена характеристиці соціальної відповідальності бізнесу, висвітленню соціальних аспектів розвитку бізнесу на прикладі металургійної промисловості України, дослідженню стану соціально відповідального бізнес-середовища в країні та окремих мотивів, які змушують та заохочують роботодавців вести соціально орієнтований бізнес. Запропоновано заходи, спрямовані на створення системи узгодження інтересів усіх учасників соціального діалогу та побудову соціально відповідального бізнес-середовища і посилення уваги до соціальних аспектів розвитку бізнесу в Україні. Статья посвящена характеристике социальной ответственности бизнеса, освещению социальных аспектов развития бизнеса на примере металлургической промышленности Украины, исследованию состояния социально-ответственной бизнес-среды в стране и отдельных мотивов, которые заставляют и поощряют работодателей проводить социально-ориентированный бизнес. Предложены меры по созданию системы, направленной на согласование интересов всех участников социального диалога и построение социально-ответственной бизнес-среды и усиление внимания к социальным аспектам развития бизнеса в Украине. The experience of leading developed countries dominated by the principles of market economy shows that today the creation offavourablebusiness environment and attractive conditions for investors by a state is impossible without effective social-oriented business that relies on a comprehensive system of protection of the interests of all participants of economic relations guaranteed by the state and perceived by society as a whole. At the same time, some social aspects of the business environment in Ukraine, including the application features of process harmonization of conflict of interest and ensuring the mutual cooperation of the state (regional) government, business owners (employers) and worker (trade unions), in our opinion, require further investigation. The aim of the article is to highlight some issues related to the social aspects of business development, particularly in industry, and their possible solutions. Analysis of specific existing interpretations of the concept of socially responsible business has shown that the implementation of social policies based on the business logic of market economy in the long run creates a favorable social environment and therefore provides the possibility of gaining well-established profits. In order to develop socially responsible business environment the paper presents proposals for the formation of uniform business rules that are socially responsible to salaried staff and society as a whole, as well as the assessment of CSR and its criteria, the specification of reconciling the interests of social dialogue, and social mechanism for monitoring compliance commitments and responsibilities of the parties. 2013 Article Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Мороз // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 135-143. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57999 005.35:330.342.146(Ч77) uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості Мороз, О.С. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення Економіка промисловості
description	Стаття присвячена характеристиці соціальної відповідальності бізнесу, висвітленню соціальних аспектів розвитку бізнесу на прикладі металургійної промисловості України, дослідженню стану соціально відповідального бізнес-середовища в країні та окремих мотивів, які змушують та заохочують роботодавців вести соціально орієнтований бізнес. Запропоновано заходи, спрямовані на створення системи узгодження інтересів усіх учасників соціального діалогу та побудову соціально відповідального бізнес-середовища і посилення уваги до соціальних аспектів розвитку бізнесу в Україні.
format	Article
author	Мороз, О.С.
author_facet	Мороз, О.С.
author_sort	Мороз, О.С.
title	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення
title_short	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення
title_full	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення
title_fullStr	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення
title_full_unstemmed	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення
title_sort	соціальна відповідальність бізнесу в україні: проблеми та шляхи вирішення
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Соціально-економічні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/57999
citation_txt	Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення / О.С. Мороз // Економіка пром-сті. — 2013. — № 4 (64). — С. 135-143. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT morozos socíalʹnavídpovídalʹnístʹbíznesuvukraíníproblemitašlâhiviríšennâ
first_indexed	2025-07-05T09:15:44Z
last_indexed	2025-07-05T09:15:44Z
_version_	1836797861243650048
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 135 2013, № 4 (64) УДК 005.35:330.342.146(Ч77) Олег Семенович Мороз, канд. екон. наук, доцент Запорізька державна інженерна академія СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ Соціально значимі питання давно пе- ребувають у центрі уваги громадськості, то- му комерційні організації намагаються в міру сил "поводитися добре, не наступаючи на хворі мозолі" громадській думці. Економічні показники діяльності організації прямо по- в'язані із соціальною цінністю компанії (су- марним ефектом її позитивного впливу на суспільство), її репутацією та відданістю її споживачів бренду – прибутковість прода- жів, активів і капіталу в соціально активних компаній вище, ніж у компаній, що не про- являють себе в цій сфері. Сучасний менедж- мент передбачає перехід до соціально орієн- тованої концепції управління (Total Respon- sibility Management, TRM), що полягає у збі- льшенні уваги до вимог різних "зацікавлених сторін", під впливом яких перебуває комер- ційна організація, – від питань збереження навколишнього середовища до питань розви- тку громадянського суспільства як у регіонах присутності, так і в країні в цілому. Це ви- кликано тим, що чи не всі сфери бізнес- активності організації більшою або меншою мірою включають соціально значимі компо- ненти, наприклад: чи дотримуються норми безпеки й еко- логічні норми, а також охорона й гігієна пра- ці при здійсненні виробничих процесів; політика відносин із персоналом, заді- яним у виробництві, – рівень оплати праці й "соціального пакета", стратегії в навчанні співробітників, подоланні негативних нас- лідків реструктуризації, скорочення штату, тощо; політика закупівель і продажів, робота на внутрішньому та зовнішньому ринках, чи забезпечуються якість товарів і їх безпека для споживача; які механізми використовуються для вибудовування відносин між компанією та її клієнтами, органами державного та місцево- го управління, а також громадськістю; заходи щодо охорони довкілля тощо. Досвід провідних розвинутих країн, де домінують принципи ринкової економіки, свідчить, що в сучасних умовах вирішення питання забезпечення ефективного ведення бізнесу і розвитку державності неможливе без ефективного соціально орієнтованого бізнесу, що спирається на всебічну систему захисту інтересів усіх учасників економічних відносин, гарантовану державою та сприй- ману суспільством у цілому. Процес узго- дження цих інтересів потребує: чіткого визначення "зон відповідально- сті" кожного з учасників економічних відно- син; узгодженого всіма сторонами механіз- му надання інформації про свої наміри й мо- жливості; доведення кожної зі сторін соціального діалогу мотивації своїх позицій, доводів і очікувань до всіх учасників економічних від- носин. У новітній економіко-політичній ситу- ації першорядного значення набуває дослід- ження проблем, пов'язаних із формуванням в умовах ринкової економіки соціально зорієн- тованих бізнес-структур, а найбільш актуа- льним є вивчення окремих аспектів розвитку системи захисту й узгодження інтересів усіх учасників економічних відносин. Важливість соціального діалогу в Ук- раїні висвітлено у процесі нормотворчої ді- яльності, результатом якої стало прийнят- тя Закону України "Про соціальний діалог в Україні". Цей закон визначає правові основи СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ © О.С. Мороз, 2013 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 136 ISSN 1562-109X 2013, № 4 (64) організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення й реа- лізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин і забезпечення підви- щення рівня та якості життя громадян, соціа- льної стабільності в суспільстві. Актуальні аспекти функціонування си- стеми соціального партнерства й управління соціально-трудовою сферою досліджують- ся в роботах таких вітчизняних фахівців, як О. Амоша, В. Антонюк, Т. Артьомова, В. Вишневський, В. Геєць, Н. Дутова, Ю. За- лознова, Л. Збаразська, О. Новікова, Н. Сим- ченко, Л. Шинкарук та ін. Так, здійснено розмежування змісту державної та галузевої (на прикладі вугільної галузі) соціальної по- літики [1], визначено концептуальні орієнти- ри промислової політики України [2], запро- поновано шляхи вирішення проблем соціа- льного розвитку вугільної галузі [3], висвіт- лено соціальні проблеми, пов’язані з поглиб- ленням протиріччя між рівнем реальної заро- бітної плати в Україні та продуктивністю [4], а також відповідністю рівня професійної під- готовки найманих працівників вимогам ро- боти [5], соціально-економічні проблеми що- до зниження потенціалу української металу- ргії внаслідок недостатньої ефективності в підготовці фахівців у цій галузі [6] та поліп- шення стану охорони праці за рахунок як створення необхідних умов нівелювання ри- зиків, так і забезпечення дотримання вимог безпечної праці [7]. Однак потребують подальшого дослі- дження окремі аспекти розвитку бізнесу в Україні з точки зору його соціальної відпові- дальності, у першу чергу проблемні питання щодо критеріїв та оцінки рівня соціальної відповідальності бізнесу, прикладні особли- вості, пов’язані з існуючими проблемами становлення і розвитку соціально відпові- дального бізнесу як у країні в цілому, так і з урахуванням галузевих та регіональних особливостей зокрема. Метою статті є спроба висвітлення окремих існуючих проблемних питань, пов'я- заних із становленням та розвитком різних форм бізнесу в Україні як соціально відпові- дального і соціально орієнтованого, а також формулювання можливих шляхів вирішення зазначених проблем. Із існуючих інтерпретацій концепції соціально відповідального бізнесу приверта- ють особливу увагу такі: теорія корпоративного егоїзму – "аме- риканська модель соціальної відповідальнос- ті"; теорія корпоративного альтруїзму – "європейська модель соціальної відповідаль- ності"; теорія розумного егоїзму – "змішана модель соціальної відповідальності або мо- дель корпоративної соціальної відповідаль- ності". Теорія корпоративного егоїзму при- пускає, що єдина відповідальність бізнесу – це збільшення прибутків для своїх акціоне- рів. Нобелівський лауреат М. Фрідман суть даної теорії сформулював такими словами: "Існує одна й тільки одна соціальна відпові- дальність бізнесу: використовувати свої ре- сурси й енергію в діях, що ведуть до збіль- шення прибутків, поки це здійснюється в межах правил гри". З позиції цієї теорії бути соціально відповідальним означає платити податки й виконувати закони. "Мало що мо- же так загрожувати самим основам нашого вільного суспільства, як згода лідерів корпо- рацій добрати на себе іншу соціальну відпо- відальність, крім тієї, яка полягає в зароб- лянні грошей для своїх акціонерів", – відзна- чає М. Фрідман [8, с. 98-99]. Дану теорію відносять до так званої "американської моделі соціальної відповіда- льності", яка припускає, що для сучасної ком- панії достатньо, щоб її діяльність узгоджува- лася із загальними принципами захисту на- вколишнього середовища, здоров'я та безпеки, а відповідальність бізнесу перед суспільством обмежувалася створенням робочих місць і забезпеченням ефективності їх використання через формування умов праці. Виплата гідної заробітної плати найманим робітникам і висо- ких податків державі та в органи місцевого самосрядування – соціальна відповідальність бізнесу, а всі інші соціальні програми не по- винні стосуватися бізнесу, тому що лише при- зведуть до зайвих видатків, зменшення при- бутку й, відповідно, податків. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 137 2013, № 4 (64) Згідно з теорією корпоративного альт- руїзму сплата податків і виконання законо- давчих вимог – це мінімум, а корпорації зо- бов'язані робити значний внесок у поліпшен- ня якості життя суспільства. Досить чітко цю позицію сформулював американський під- приємець, співзасновник корпорації Hewlett- Packard, опікун декількох благодійних фон- дів Д. Паккард: "Багато хто помилково вва- жає, що мета існування будь-якої компанії – робити гроші. Однак, незважаючи на те, що гроші – важливий результат роботи, ми дій- шли висновку: група людей стає тим, що ми називаємо компанією, щоб одержати можли- вість колективно зробити те, що не під силу одинакам, – зробити внесок у життя суспіль- ства" [9, с. 57]. Прихильники даної теорії схильні до моделі соціальної відповідальності бізнесу ("європейська модель соціальної відповіда- льності"), яка передбачає перерахування біз- несом спеціальних податків і платежів, а держава й органи місцевого самоврядування на ці кошти повинні реалізувати соціальні програми для населення. Мета держави й органів місцевого самоврядування полягає в забезпеченні права на основні соціальні га- рантії в натуральному і грошовому виражен- ні – грошові трансферти, особливо для низь- кодохідних груп, які забезпечують "норма- льний" рівень життя. Західноєвропейські су- спільства мають розвинені системи грошової допомоги, але їх охоплення й розміри суттє- во різняться. Лише в деяких європейських країнах сформувалася система підтримува- них державою соціальних послуг в обсязі, який спостерігається у скандинавських краї- нах (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія), що одержала назву "скандинавська модель соці- альної держави" та менш відома "скандинав- ська модель соціальної відповідальності біз- несу". При цьому звертає на себе увагу на те, що якщо європейський бізнес розглядає дер- жаву як інститут, який має дотримуватися зазначених правил поведінки, то американ- ські підприємці подібне втручання держави розцінюють як порушення свободи бізнесу. Теорія розумного егоїзму наполягає на тому, що соціальна відповідальність бізне- су – це просто "гарний бізнес", який скоро- чує довгострокові втрати прибутку. Витра- чаючи гроші на соціальні та філантропічні програми, корпорація скорочує свої поточні прибутки, але в довгостроковій перспективі створює сприятливе соціальне оточення, а отже, стійкі прибутки. Соціально відповіда- льна поведінка – це можливість для корпора- ції реалізувати свої основні потреби у вижи- ванні, безпеці та стабільності. Цю теорію відносять до так званої "змішаної моделі со- ціальної відповідальності" або моделі "кор- поративної соціальної відповідальності" (КСО), згідно з якою відповідальність бізне- су поширюється на: умови праці, заробітну плату, виплату дивідендів акціонерам, ви- пуск якісної продукції та надання послуг, охорону навколишнього середовища, зайня- тість населення в конкретному регіоні, реалі- зацію соціальних проектів та ініціатив насе- лення цього регіону. Відповідальність бізне- су, пов'язана з реалізацією регіональних со- ціальних проблем, здійснюється через кон- курсні гранти разом із місцевим самовряду- ванням. Корпоративна діяльність, як прави- ло, регулюється нормами, стандартами й за- конами відповідних держав. Так, наприклад, у багатьох європейських країнах законодавчо закріплене обов'язкове медичне страхування, пенсійне регулювання, природоохоронна ді- яльність підприємств. У Японії та Південній Кореї, наприклад, досить широкого поши- рення набув різновид КСО у вигляді моделі "бізнес відповідає за все", окремі елементи цієї моделі – бізнес надає житло, заохочує сімейну династію, здійснює навчання фахів- ців за рахунок корпорацій тощо [10, с. 83-86]. Таким чином, реалізуючи соціальні програми, бізнес прагне, з одного боку, ре- абілітувати себе в очах суспільства, а з іншо- го – сподівається поліпшити свій імідж, змі- цнити репутацію брендів, підвищити конку- рентоспроможність продукції та прибуток. Тобто бізнесу необхідно позиціонувати себе як соціально відповідальний винятково ви- ходячи з логіки ринкових відносин для за- безпечення ефективного та прибуткового ведення бізнесу. Скорочуючи свої поточні прибутки, корпорація в довгостроковій перс- пективі створює сприятливе соціальне ото- чення, а отже, забезпечує стійку можливість одержання прибутку. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 138 ISSN 1562-109X 2013, № 4 (64) На думку Європейської комісії, бути соціально відповідальною комерційною ор- ганізацією в умовах високого рівня розвитку європейської економіки й добробуту насе- лення означає не обмежуватися дотриманням законодавчо встановлених вимог і зобов'я- зань, а інвестувати в людський капітал, на- вколишнє середовище й відносини з усіма зацікавленими сторонами, що є запорукою сталого розвитку комерційної організації, підвищення інноваційного потенціалу та кон- курентоспроможності. Саме такий підхід до економічного зростання через соціальну від- повідальність як фактор сталого розвитку покладений в основу прийнятої в 2000 р. Лі- сабонської стратегії як програмного докуме- нта соціально-економічного розвитку Євро- союзу [11]. Однак реалії економіко-політичного розвитку України призводять до того, що не кожний представник бізнесу (роботодавець) в країні прагне позиціонувати себе як соці- ально орієнований та соціально відповідаль- ний бізнес. Розглядаючи окремі види бізнесу з позиції його соціальної відповідальності, можна запропонувати таку їх класифікацію: 1. Більшість роботодавців малого та середнього бізнесу, який багатьма політика- ми та економістами розглядається як майбу- тня основа економіки країни, не тільки не беруть участі в реалізації соціальних програм у регіонах або благодійних акціях, але і практично нівелюють надання своїм найма- ним робітникам соціальних пільг, інших за- охочувальних і компенсаційних виплат. До- сить широко в цьому бізнесі розповсюджена практика оформлення трудових відносин зі своїми співробітниками у вигляді договорів цивільно-правового характеру з усіма нас- лідками з цього. Владою та суспільством та- кий стан речей сприймається як належний. 2. Складно також говорити і про соці- альну відповідальність найбільшого в Украї- ні роботодавця – держави. Наймані робітни- ки, зайняті в установах і організаціях, фінан- сованих з бюджету, не тільки не мають мож- ливості розраховувати на "солідний соціаль- ний пакет", але й на гідний рівень зарплати, відповідний економічним реаліям життя. Рі- вень зарплати таких працівників, навіть з урахуванням надання ними ряду "додаткових платних послуг", одержання "благодійної допомоги" і "спонсорської підтримки", до- сить низький. Так, наприклад, за 5 місяців 2013 р. рівень середньомісячної зарплати в освіті склав 2565 грн (на 18,4% нижче се- реднього рівня по країні та на 29,8% нижче середнього рівня по промисловості), а в галу- зі охорони здоров'я – 2264 грн (на 28,0% ни- жче середнього рівня по країні та на 38,0% нижче середнього рівня по промисловості) [12]. 3. Лише більшість великих корпорацій та окремі представники середнього бізнесу (в основному за участю іноземних компаній або із залученням зарубіжних інвесторів) праг- нуть позиціонувати себе як соціально відпо- відальний бізнес. Металургійний комплекс України представлений підприємствами, що входять до складу великих корпорацій, таких як "Метінвест холдинг", "Індустріальний союз Донбасу", "Арсілор Міттал", "Євраз хол- динг", "Інтерпайп", які позиціонують себе як соціально орієнтований та соціально відпові- дальний бізнес. Таким чином, можливість розвитку бі- знесу в Україні з точки зору його соціальної відповідальності "на свій розсуд", а також відсутність чіткої визначеності у критеріях та оцінках ступеня соціальної відповідальності бізнесу віддаляє нашу державу від економіч- но розвинених і політично стабільних країн. Виходячи з викладеного соціальна від- повідальність бізнесу вимальовується як ви- будовування окремими підприємствами й корпораціями та діловим співтовариством у цілому своєї діяльності за такими напряма- ми: виробництво якісної продукції та пос- луг для споживачів; створення привабливих робочих місць, виплата легальних зарплат, інвестиції в роз- виток людського потенціалу; дотримання вимог законодавства (по- даткового, екологічного, трудового та ін.); ефективне ведення бізнесу, орієнтова- не на створення доданої економічної вартості та зростання добробуту своїх акціонерів; –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 139 2013, № 4 (64) урахування суспільних очікувань і за- гальноприйнятих етичних норм у практиці ведення справ; внесок у формування громадянського суспільства через партнерські програми та проекти розвитку місцевого співтовариства. Дотримання зазначених напрямів роз- витку соціальної відповідальності бізнесу потребує орієнтації бізнесу на такі принципи: [13, с. 237-238]: відповідальність бізнесу перед спожи- вачем, яка полягає у слушному ціноутворен- ні, якості товарів і послуг, турботі про здо- ров'я і безпеку споживачів, добросовісній конкуренції та рекламі, дотриманні етичних норм ведення бізнесу; соціальний захист найманих працівни- ків підприємств у вигляді дотримання трудо- вих прав і гідної винагороди за працю, охо- рони праці, забезпечення безпеки та здоров'я на робочому місці, розвитку і підтримки пер- соналу; ставлення до прав людини та до навко- лишнього середовища – забезпечення нор- мального співіснування виробництва й меш- канців регіонів присутності бізнесу, еколо- гічної безпеки виробництва, ощадливого споживання природних ресурсів і їх повтор- ного використання, утилізації відходів; партнерство з місцевим співтоварист- вом і владою також є обов'язковою умовою відповідальності, яка полягає у співучасті бізнесу в соціально-економічному розвитку територій за напрямами, що зачіпають осно- вну діяльність компаній або не стосуються основної діяльності (включаючи благодійні програми соціального й культурного розвит- ку), підтримці суспільних ініціатив, інститу- тів громадянського суспільства. Запорукою успіху бізнесу, що прагне усталити свої конкурентні переваги, багато в чому виступає його кадровий потенціал. Саме від співробітників, задіяних у бізнес- структурі, залежить стабільність її розвитку і успіх на ринку. Тому одним із головних завдань, що потребують вирішення бізнесом, є формування стабільного кадрового складу професіоналів, здатних продукувати та реалі- зовувати нові ідеї вдосконалення бізнес- процесів і підвищення ефективності бізнесу, а головне – доводити починання до їх логіч- ного завершення. При цьому, як і будь-який ресурс, задіяний у бізнесі, використання цього ресурсу вимагає певних видатків, які відображаються на результатах бізнес- діяльності. Працівники, задіяні в бізнес-процесах, зі своєї сторони, усе більш вимогливі до сво- їх роботодавців: віддаючи багато часу роботі, вони не бажають задовольнятися тільки пев- ним рівнем заробітної плати – їм потрібно відчувати як свою причетність до спільної справи, так і певну соціальну захищеність. Держава, здійснивши перехід до рин- кової економіки, відійшла не тільки від пря- мого централізованого регулювання умов оплати праці та розмірів зарплати більшості працівників, але і значної частини соціаль- них пільг працюючим, повністю сконцентру- вавши увагу на соціально незахищених верс- твах населення. Навіть у назві центрального органу влади, що здійснює державне регу- лювання даних питань, скасовано слово "праця" і збережені лише питання регулю- вання "соціальної політики". Це вимушує профспілки, як представ- ників найманих робітників, звертатися до бізнесу з вимогою забезпечити трудящим окремі соціальні пільги і гарантії, які не по- в'язані з характером і профілем бізнесу. Дер- жава, зі своєї сторони, також покладає на бі- знес ряд вимог щодо фінансування соціаль- них програм із розвитку територій і підтрим- ки певних верств населення, що не мають відношення до бізнесу. У цих умовах власники бізнесу в Укра- їні змушені поділяти соціальну політику, яку вони реалізують, на внутрішню соціальну (для своїх працівників) та зовнішню соціаль- ну (для населення території, на якій працює бізнес). Незважаючи на те що на металургій- них підприємствах, попри наслідки економі- чної кризи та несприятливу кон'юнктуру ри- нку, існує досить високий рівень заробітної плати працюючих (за 5 місяців 2013 р. рівень середньомісячної зарплати в галузі склав 4068 грн, що на 29,4% вище за середній рі- вень по країні та на 11,4% вище за середній рівень по промисловості [14]), роботодавця- ми цієї галузі здійснюється широка внутріш- ня та зовнішня соціальна політика. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 140 ISSN 1562-109X 2013, № 4 (64) Основним інструментом внутрішньої соціальної політики є укладання колективних договорів, у яких прописуються соціальні гарантії співробітникам. Колективні догово- ри регулярно переглядаються й удоскона- люються разом із профспілками й іншими зацікавленими сторонами. Основними засадами внутрішньої соці- альної політики, яка реалізується на підпри- ємствах металургійного комплексу України, є: створення та забезпечення нормальних умов праці та зайнятості трудового колекти- ву; забезпечення тісного взаємозв'язку між результатами праці та заробітною платою трудящих (як основного показника їх рівня доходів), а також моральною та матеріаль- ною винагородою працівників за працю; дотримання державних соціальних стандартів; недопущення заборгованості з виплати заробітної плати; турбота про зміцнення здоров'я пра- цівників підприємства (часткове фінансуван- ня надаваної працівникам медичної допомо- ги й медичних послуг, медичного страхуван- ня, витрат на вакцинацію, оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, санаторіях і базах відпочинку, матеріальна допомога на оздо- ровлення, додаткові пільги для донорів крові та ін.); надання цілого спектру соціальних пільг і гарантій працюючим і членам їх ро- дин (доставка працівників, які мешкають у віддалених мікрорайонах, на підприємство і додому, матеріальна допомога працівникам при одруженні, народженні дитини, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки при одруженні й народженні дитини, матері- альна допомога робітницям підприємства, які перебувають у відпустці по догляду за дити- ною до досягнення нею трирічного віку, від- починок членів родини й оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих центрах тощо); розвиток фізкультури і спорту на під- приємстві, організація дозвілля та вирішення побутових питань працівників підприємства (фінансування проведення робочої спарта- кіади, культурно-масових заходів, перера- хування коштів профспілковому комітету для організації та проведення цієї роботи, придбання дитячих новорічних подарунків та ін.); реалізація молодіжної політики (турбо- та про професійне зростання та розвиток на- уково-технічної творчості молоді (конкурси професійної майстерності, науково-технічні конференції молоді, підготовка резерву і планування кар'єри), її побут та відпочинок (культурно-масові та спортивні заходи, пози- ки молодим родинам), матеріальне й мораль- не заохочення молоді тощо); надання адресної допомоги соціально незахищеним категоріям населення, пов'яза- ним із підприємством (багатодітним родинам працівників, самотнім матерям, родинам працівників, які мають дітей-інвалідів, опі- кунам дітей, які є їх єдиними годувальника- ми, удовам (удівцям), що мають дітей, роди- нам, що втратили годувальника у зв'язку із травмою на виробництві тощо); надання соціальних пільг і гарантій ко- лишнім працівникам підприємства (виплата матеріальної допомоги й додаткової пенсії непрацюючим ветеранам, фінансування за- ходів, проведених Радою ветеранів, часткове фінансування надання медичних послуг і ме- дичного страхування, надання пільгових пу- тівок для оздоровлення та ін.). Зовнішня соціальна політика в діяль- ності бізнесу передбачає зовсім інші методи його роботи на території присутності, а та- кож відносин бізнесу із владою та суспільст- вом. Навіть в економічно розвинутих захід- них країнах в умовах низької залежності біз- несу від держави компанії використовують участь у соціальних програмах і добродій- ність, щоб "заслужити" лояльність із боку влади, одержати певні соціально-психоло- гічні переваги перед конкурентами, податко- ві пільги і т.д. Для зовнішньої соціальної політики підприємств металургійного комплексу ха- рактерні такі моделі взаємодії бізнесу і навколишнього середовища: модель, яка обумовлює те, що розвиток бізнесу нерозривно пов'язаний із розвитком території (містоутворююче підприємство), коли межа між працівниками, безпосередньо задіяними в бізнес-структурах, та членами їх родин, а також іншим населенням території –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 141 2013, № 4 (64) присутності бізнесу дуже примарна. Бізнес у питаннях соціальної політики в цьому випа- дку орієнтується на інтереси всього населен- ня території, оскільки його благополуччя – найважливіша умова благополуччя самого бізнесу, тому підприємство не може працю- вати на території та бути осторонь від про- блем її розвитку; зовнішня соціальна політика підприєм- ства характеризується добродійністю – на- дання матеріальної допомоги та спонсорської підтримки на підставі звернення громадян, громадських організацій, органів державного управління та місцевого самоврядування, політичних партій, недержавних об’єднань тощо. Не є секретом той факт, що нерідко благодійна акція має добровільно-рекомен- даційний, а в деяких випадках навіть і при- мусовий характер та стає запорукою невтру- чання влади (громадсько-політичних органів та ін.) у процес реалізації того або іншого бізнес-проекту. Практично в кожному регіоні є якийсь яскравий об'єкт, який служить сим- волом такого роду моделі; модель соціального інвестування біз- несу шляхом реалізації соціальних програм як бізнес-проектів (з орієнтацією на кінцевий результат і наступною оцінкою ефективнос- ті) в обмін на певні поступки (дозвільні до- кументи та ін.) з боку влади й/або суспільст- ва; модель соціального партнерства бізне- су, органів державного управління та гро- мадських організацій, яка передбачає уточ- нення та регламентацію сфер відповідально- сті бізнесу, влади і суспільства у спільному розв'язанні суспільно значимих питань. При цьому найбільш перспективною вважається діяльність бізнесу соціальної спрямованості, що припускає взаємну відпо- відальність бізнесу і влади перед суспільст- вом, а також урахування інтересів підприєм- ців не тільки в економічній, але і в соціальній сфері. Створення взаємовигідних механізмів соціальних інвестицій бізнесу в суспільство стає важливим елементом переговірної стра- тегії бізнесу та влади. Перехід від добродійності до сфокусо- ваних соціальних інвестицій як на регіональ- ному, так і на національному рівнях розгля- дається роботодавцями металургійного ком- плексу як основа зовнішньої соціальної полі- тики корпорацій. Ці соціальні інвестиції ма- ють бути спрямовані на вирішення найбільш актуальних проблем у сфері зайнятості, осві- ти, безпеки, охорони здоров'я та середовища проживання. При цьому має бути викоріне- не соціальне утриманство, створені механіз- ми суспільного контролю за виконанням державою та суспільством своїх соціальних зобов'язань. Аналіз існуючих умов реалізації мета- лургійними підприємствами соціально від- повідальної позиції ведення бізнесу висвіт- лює окремі проблеми, які потребують вирі- шення. До таких проблем, що заважають пе- ретворенню зовнішніх соціальних програм бізнесу на ефективний інститут вирішення соціальних проблем населення, можна від- нести такі: частина "пожертвувань" бізнесу не до- ходить до соціальних споживачів. Керівники підприємств, що направляють кошти на зов- нішні соціальні програми, спонсорську і доб- родійну діяльність, найчастіше не можуть контролювати правильність і ефективність витрат цих коштів; окремі соціальні проекти бувають вкрай невигідними підприємцям, але під тис- ком адміністративних структур вони виму- шені їх фінансувати. Погляд на соціальну відповідальність бізнесу таким чином ви- кривляється, тому що соціальна відповідаль- ність перетворюється в такий спосіб на різ- новид "прихованого соціального податку", простого "соціального пожертвування"; в окремих випадках держава формує недостатньо ефективні правові та соціальні інститути, і, як наслідок, бізнес-структури змушені компенсувати "помилки" держави, здійснюючи значні соціальні інвестиції, тим самим "заміщуючи" державу в соціальній сфері. У відносинах держави та підприємців головну роль завжди відіграє держава, а під- порядковану – бізнес, тому необхідність і можливість реалізації окремих соціальних проектів задається саме владою. Формування соціально відповідального бізнесу пов’язане з цілим рядом протиріч та конфліктів: –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 142 ISSN 1562-109X 2013, № 4 (64) конфлікт інтересів при формуванні внутрішньої соціальної політики між бізне- сом і профспілками; конфлікт інтересів між бізнесом й ор- ганами державного управління та місцевого самоврядування при формуванні зовнішньої соціальної політики бізнесу. На жаль, дієва й ефективна система ре- алізації процесу узгодження інтересів та за- безпечення взаємовигідного співробітництва органів державної (регіональної, муніципа- льної) влади, власників бізнесу (роботодав- ців) та представників найманих робітників (профспілкових організацій), яка забезпечить попередження й/або пом'якшення протиріч, що виникають у процесі соціального діалогу, у даний час практично відсутня. Таку систе- му узгодження інтересів можливо створити тільки на базі досягнення сторонами соціа- льного діалогу фундаментального консенсу- су за питаннями: збереження стабільності розвитку на- ціональної економіки; сприяння економічному зростанню й конкурентоспроможності бізнесу; спільного регулювання і контролю у сфері економічної та соціальної політики сторонами соціального партнерства (діало- гу); підтримки соціального миру. Створення зазначеної системи усклад- нюється, з одного боку, різними підходами до оцінки соціальної орієнтації бізнес-струк- тур через особистісні, політичні, економічні та інші особливості цих структур, з іншого – взаємовиключними вимогами, які пропону- ються бізнесу соціальними партнерами. На- приклад, профспілкові лідери поєднують ви- моги до роботодавця про розширення в коле- ктивному договорі переліку й обсягу соціа- льних пільг і компенсацій для трудящих з одночасним висуванням вимог до збільшен- ня як розмірів тарифних ставок (окладів) працівникам, так і їх питомої ваги в структу- рі заробітної плати. Є цілий перелік взаємо- виключних вимог до бізнесу як з боку проф- спілок, так і з боку органів державного управління та місцевого самоврядування. Висновки. Для розвитку соціально від- повідального бізнес-середовища в державі необхідно: 1) сформувати єдині правила ведення бізнесу тільки як соціально орієнтованого та відповідального перед власним персоналом та суспільством у цілому; 2) визначити методологічні основи і методичні рекомендації щодо кваліфікації та оцінки бізнесу з точки зору його соціальної відповідальності; 3) виробити єдині критерії оцінки сту- пеня соціальної відповідальності бізнесу; 4) уточнити систему узгодження інте- ресів сторін соціального діалогу на основі реальних можливостей кожної зі сторін; 5) створити механізм суспільного кон- тролю за дотриманням сторонами соціально- го діалогу взятих зобов'язань і відповідаль- ності за їх невиконання. Таким чином, потребують подальшого дослідження розробка методології кваліфіка- ції бізнесу та його оцінки з точки зору його соціальної відповідальності, а також питан- ня, пов’язані з підготовкою законодавчих та нормативних актів щодо забезпечення конт- ролю за дотриманням сторонами соціального діалогу взятих зобов'язань і встановлення дієвої міри відповідальності за їх невиконан- ня. До таких досліджень необхідно залу- чити представників кожної сторони соціаль- ного діалогу, але функція підготовки зазна- чених документів в остаточній редакції для їх подальшого затвердження має бути покла- дена на орган, що користується авторитетом у всіх сторін соціального діалогу, політично не упереджений та економічно незалежний від цих сторін. Таким органом могли б ви- ступити дослідницькі центри НАН України. Література 1. Основные направления социаль- ной политики и социальной защиты в уголь- ной промышленности / О.Ф. Новикова, А.И. Амоша и др. – Донецк: ИЭП НАН Ук- раины, 1994. – 119с. 2. Амоша О. Промислова політика Ук- раїни: концептуальні орієнтири на середньо- строкову перспективу / О. Амоша, В. Виш- невський, Л. Збаразська // Економіка Украї- ни. – 2009. – №11 (576). – С. 4-114. 3. Залознова Ю.С. Формування та роз- виток системи управління персоналом вугі- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 143 2013, № 4 (64) льних шахт: моногр. / Ю.С. Залознова. – До- нецьк: ІЕП НАН України, 2010. – 444с. 4. Структурні зміни та економічний розвиток України: моногр. / В.М. Геєць, Л.В. Шинкарук, Т.І. Артьомова та ін. / Ін-т економіки та прогнозування НАН України. – К., 2011. – 696 с. 5. Антонюк В.П. Формування та вико- ристання людського капіталу в Україні: соці- ально-економічна оцінка та забезпечення ро- звитку: моногр. / В.П. Антонюк / НАН Укра- їни, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 348 с. 6. Дутова Н.В. Оценка состояния и перспективы развития металлургического комплекса Украины / Н.В. Дутова // Вісник Донецького університету економіки та права. – 2011. – №2. – С. 179-183 7. Симченко Н.О. Соціально орієнто- вані системи управління підприємством: мо- ногр. / Н.О. Симченко. – К.: ТОВ "ДСК центр", 2010. – 340с. 8. Фридман М. Капитализм и свобода / М. Фридман. – М.: Новое издательство, 2006. – 240 с. 9. Паккард Д. Путь НР / Д. Паккард. – М.: Аквамариновая Книга, 2008. – 136 с. 10. Корпоративная социальная ответ- ственность / под ред. Э.М. Короткова. – М.: Юрайт, 2013. – 448 с. 11. Сафина Р. Развития корпоративной социальной ответственности бизнеса в Рос- сии [Электронный ресурс] / Р. Сафина // Фак- тор будущего: молодёжь, инициатива, разви- тие. – 2011. – Режим доступа: http://future- factor.ru/socialnaya-otvetstvennost-biznesa/. 12. Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності за період з початку року у 2013 році [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://www.ukr- stat.gov.ua/. 13. Перегудов С.П. Корпорации. Об- щество. Государство: эволюция отношений / С.П. Перегудов / РАН, ИМЭМО. – М.: Наука, 2003. – 350 с. 14. Середньомісячна заробітна плата за видами промислової діяльності за період з початку року у 2013 році [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua/. Надійшла до редакції 23.10.2013 р.

Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: проблеми та шляхи вирішення

Репозитарії

Схожі ресурси