Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р.
У статті аналізуються зміни у господарській діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря, які відбулися внаслідок секуляризаційної реформи 1786 р.
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58230 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58230 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-582302014-03-21T03:01:24Z Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. Гапоненко, Д. Церковна старовина У статті аналізуються зміни у господарській діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря, які відбулися внаслідок секуляризаційної реформи 1786 р. В статье анализируются изменения в хозяйственной деятельности Нежинского Благовещенского монастыря, которые произошли в результате секуляризационной реформы 1786 г. Changes in the economic activity of Nizhyn Blagovishensky Monastery which happened as a result of secularization reform in 1786 are analyzed in the article. 2013 Article Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58230 94(477) «17–19» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Гапоненко, Д. Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті аналізуються зміни у господарській діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря, які відбулися внаслідок секуляризаційної реформи 1786 р. |
| format |
Article |
| author |
Гапоненко, Д. |
| author_facet |
Гапоненко, Д. |
| author_sort |
Гапоненко, Д. |
| title |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| title_short |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| title_full |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| title_fullStr |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| title_full_unstemmed |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| title_sort |
особливості господарської діяльності ніжинського благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58230 |
| citation_txt |
Особливості господарської діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря після секуляризації 1786 р. / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2013. — № 4-6. — С. 28-33. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT gaponenkod osoblivostígospodarsʹkoídíâlʹnostínížinsʹkogoblagovíŝensʹkogomonastirâpíslâsekulârizacíí1786r |
| first_indexed |
2025-07-05T09:27:46Z |
| last_indexed |
2025-07-05T09:27:46Z |
| _version_ |
1836798618091126784 |
| fulltext |
28 Сіверянський літопис
УДК 94(477) «17–19»
Дмитро Гапоненко.
ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ НІЖИНСЬКОГО
БЛАГОВІЩЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ ПІСЛЯ
СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ 1786 р.
У статті аналізуються зміни у господарській діяльності Ніжинського Благовіщен-
ського монастиря, які відбулися внаслідок секуляризаційної реформи 1786 р.
Ключові слова: Ніжинський Благовіщенський монастир, секуляризація, господар-
ство.
Реформи державного апарату в Росії упродовж XVIII ст. торкнулися і релігійних
установ, остаточно ліквідувавши залишки їхньої колишньої самостійності. Заборона
обирати патріарха, створення Монастирського приказу і Синоду були лише фунда-
ментом для здійснення радикальніших заходів. Перша спроба фактичної секуляри-
зації церковних володінь у Росії відбулася 21 березня 1762 р. за часів Петра ІІІ, який
видав указ про видалення з церков усіх ікон, окрім Христа і Богородиці, а також на-
казав священикам поголити бороди і носити цивільний одяг. У майнових питаннях
він діяв не менш рішуче. Посилаючись на постійні селянські виступи у церковних
володіннях, цар заснував у Москві нову Колегію економії для управління землями
церков. Замість духовних осіб у вотчини направили офіцерів, а усі судові справи про
селянські виступи припинили.
Однак цей досвід виявився недовготривалим. Користуючись слабкістю влади
Петра ІІІ, духовенство активно протестувало, і Катерина ІІ, прийшовши до влади
внаслідок двірцевого перевороту, побоюючись залишитися без підтримки ієрархів,
указом від 12 серпня 1762 р. повернула церковні володіння до їхніх попередніх влас-
ників. Проте вже через півроку вона заснувала особливу комісію з церковних володінь,
у інструкції котрої був намічений план секуляризації. Перетворення земель церкви
«на истинную пользу душеспасительную» не змусило довго чекати. 12 травня 1763 р.
була створена Колегія економії, яка прийняла в управління всі вотчини і склала їхній
баланс, а 26 лютого 1764 р. Катерина ІІ видала маніфест, яким остаточно позбавила
церкву всіх її володінь 1.
Дія указу стосувалася лише Великоросії і Сибіру, проте разом з тими подіями
розпочався і наступ на самостійність Української православної церкви, логічним за-
вершенням якого стала секуляризація її маєтностей і встановлення духовних штатів
10 квітня 1786 р. Унаслідок проведеної реформи майже всі маєтки і селяни, які нале-
жали монастирям, були вилучені до державної казни. Однак їм дозволили до 1 липня
отримувати попередні прибутки і зібрати посіяний хліб, а остаточне впровадження
всіх рішень запланували завершити до жовтня того ж року 2.
Замість нерухомого майна обителям призначили грошові оклади у відповідності
до класу. Загалом чоловічі монастирі поділили на 3 класи: в обителях І класу встанов-
лювався штат з 33 ченців, і монастир одержував на утримання до 2 500 крб. на рік; у
монастирях ІІ класу штат становив 17 ченців, а річне фінансування не перевищувало
1 500 крб.; обителі ІІІ класу мали у штаті 12 ченців і відповідно 950 крб. на рік 3.
© Гапоненко Дмитро Іванович – кандидат історичних наук, доцент кафедри
українознавства, політології і соціології ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка.
Сіверянський літопис 29
Утім, церква не залишилася без землі, хоча вже ніколи не володіла нею в по-
передніх розмірах. Закон про секуляризацію передбачав наділи для архієрейських
будинків у розмірі 30 дес., а для монастирів – від 6 до 9 дес. Відносно непоганими
виявилися наслідки реформи для Ніжинського Благовіщенського монастиря. Згідно
зі встановленим розподілом, його віднесли до другого класу 4 і залишили у підпоряд-
куванні обитель Різдва Пресвятої Богородиці з усіма угіддями, які зафіксували у спе-
ціальному геометричному плані, надісланому з Чернігівського намісництва 2 серпня
1786 р. Відповідно до складеного документа, в розпорядженні обителі залишилося
18 дес. 1 725 кв. сажнів землі під Ветхоріздвяним монастирем та конюшнею; 9 дес.
2 140 кв. сажнів – під городництвом, так звана «Репкаловщина»; 4 дес. 1 806 кв. саж-
нів – під садівництвом – «Вазмуловщина»; на вигін худоби між чагарниками у трьох
місцях, що позначені на плані під літерами D, E, i F; 3 дес. 200 кв. сажнів сінокосів;
10 дес. 1 000 кв. сажнів піщаних земель; 44 дес. 1 850 кв. сажнів чагарнику; 248 дес.
2 329 кв. сажнів біля р. Остер з мохом, болотами, рудками та глухими місцями. Отже,
загальна площа монастирських володінь значно перевищувала задекларовані у законі
ς – Ветхий монастир
Н – конюшний двір
І – городи «Репкаловщина»
К – сад «Вазмуловщина»
L – чагарник
М – пісок
D, E, F – пасовища
Опис прилеглих територій
Від А до В – м. Ніжин
Від В до С – приватні володіння ніжин-
ських жителів
Від С до А – болота, руди, р. Остер і землі
різних власників
Рис. 1. Геометричний план володінь Ніжинського Благовіщенського монастиря
(1786 р.)
30 Сіверянський літопис
розміри і становила 340 дес. 1 450 кв. сажнів. Хоча з перелічених земель придатних
для господарювання залишилося лише 17 дес. 1 746 кв. сажнів. А тому, виходячи із
розрахунку, що ця територія відводилася для двох монастирів, вона не перевищувала
норм, встановлених урядом 5.
Щодо матеріального забезпечення монастиря, то в 1786 р. на його утримання
було призначено 1 511 крб. 90 коп. Однак невдовзі уряд покращив становище вищого
духовенства, коли указом від 1797 р. штатні асигнування на архієрейські будинки
і монастирі у порівнянні з 1764 р. було подвоєно 6. Розпорядження стосувалося і
релігійних установ Лівобережжя. Відповідно до указу Синоду від 27 травня 1798 р.,
Благовіщенській обителі призначили додатково 1 030 крб. Таким чином, на кінець
XVIII ст. штатна окладна сума становила 2 541 крб. 90 коп. 7
Підтвердженням тому слугували і пізніші документи, за якими вказані кошти,
хоча і стовідсотково не збігалися, проте суттєво не відрізнялися. Так, у відомості про
надходження та витрати монастиря від 10 липня 1805 р. міститься інформація, що з
Ніжинського повітового казначейства на другу половину 1805 р. прийнято 828 крб.
41 коп., причому сума призначалася тільки на жалування настоятелю, братії, штатним
службовцям і на придбання різних харчових продуктів8. Однак точну інформацію про
надходження і видатки з усіх наявних на той час джерел Благовіщенського монастиря
знаходимо у витязі до рапорта архімандрита В. Черняєва від 22 січня 1812 р. Згідно з
документом, річне фінансування обителі становило 2 610 крб. 32 коп. Загалом сума
поділялася на такі статті:
– на жалування настоятелю архімандриту – 370 крб.;
– на жалування скарбнику і ченцям – 375 крб.;
– на жалування листоноші і піддячому – 32 крб. 22 ½ коп.;
– на жалування 16 штатним працівникам – 339 крб. 60 коп.;
– на забезпечення трапези (риба, вино, пиво і дрова) – 540 крб.;
– на ремонт монастиря, церков і утримання ризниці – 600 крб.;
– на проскури, вино і ладан – 53 крб. 50 коп.;
– на догляд за конюшнею – 300 крб.
Надалі у витязі по кожному місяцю вказувалося, на які потреби витрачалися
отримані кошти, причому окремо виділялися такі статті: будівельна, церковна і з
догляду за конюшнею. Якщо звернутися до глибшого аналізу, то, окрім жалування,
монастирська адміністрація використовувала гроші для придбання риби (свіжої
і в’яленої), вина, пива, вершкового масла, сиру, солі, борошна, а також дров для
опалення приміщень і кухні. За будівельною статтею купувалися такі матеріали, як
цегла, дошки, цвяхи і штукатурка, а також оплачувалася праця найманих робітників.
Церковна стаття містила витрати на послуги Ніжинського Введенського монастиря з
проведення служб. Щодо утримання конюшні, то тут кошти йшли на купівлю вівса,
жалування конюху, підковування коней та дьоготь і сало для хомутів.
Окрім того, у документі зафіксовані і позаштатні надходження обителі, які, до
речі, перевищували державне фінансування і в основному складалися з різних зборів:
– економічний збір – 1 918 крб. 98 коп.;
– свічковий збір – 314 крб. 30 коп.;
– гаманцевий збір – 58 крб.;
– прийнятих у позику від настоятеля В. Черняєва – 903 крб. 50 коп.
Отже, загальна сума, яку монастир витратив на власне утримання у 1811 р., ста-
новила 5 805 крб. 10 ½ коп.9
У подібному документі від 4 січня 1826 р. містилися такі ж дані, що й у поперед-
ньому. Єдиною відмінністю було те, що кожна з вищезазначених статей штатної суми
підлягала детальнішому опису витрат. Що стосувалося неокладних коштів, то вони
так само перевищували державні видатки, але в даному випадку скарбник узагалі не
вказав, з яких джерел вони формувалися, а просто зазначив, що на кінець 1824 р. їх
залишок становив 1 423 крб. 47 коп., надходження за 1825 р. дорівнювали 5 426 крб.
11 ¼ коп., з яких у тому ж році витратили 4 930 крб. 1 ¼ коп.10
Невідомо, яким залишалося фінансування Благовіщенського монастиря впродовж
Сіверянський літопис 31
другої половини ХІХ – початку ХХ ст., проте можна припустити, що його зменшили.
Підтвердженням цьому слугували незадовільний стан будівель обителі, на ремонт
яких не вистачало грошей, а також дані, наведені А. Хойнацьким про те, що штатна
сума становила 1 249 крб. 35 коп. на рік, хоча автор не вказав, коли саме монастир
її отримував11.
Одночасно в уже зазначеному указі від 1797 р. йшлося і про збільшення земельних
наділів, відповідно до 60 десятин – для архієрейських будинків і до 30 десятин – для
монастирів, а також передбачалося окремо надати лісові угіддя, млини і рибні ловлі.
Внаслідок такого рішення 18 грудня того ж року обитель отримала указ Синоду, за
яким до означених у геометричному плані володінь додали ще 12 дес. 654 кв. сажнів
орної землі у Мигалівці*12.
З часом православні монастирі набували все нові й нові земельні володіння. Так,
Олександр І двічі, у 1805 і 1810 рр., давав дозвіл обителям купувати нерухомі воло-
діння, а за правилами 1838 р., кожний церковний осередок отримував у власність
лісові ділянки площею від 50 до 150 дес.13 Однак, як свідчать документи, впродовж
першої половини ХІХ ст. Благовіщенський монастир навпаки тільки втрачав уже іс-
нуючі землі. В результаті такого процесу в 1818 р. архімандрит В. Черняєв розпочав
судову справу з жителями навколишніх сіл за монастирське майно, а у зверненні до
Чернігівської консисторії посилався на події, що сталися у вотчинах після реформи:
1. «...при отборе от монастырей в 1786 году в казенное ведомство монастырских
имуществ пять семейств крестьян при Ветхорождественском монастыре положено
было перевесть в село Волосиновку, а землю оставить в выгодность монастырю, но
крестьяне не переведены и владеют тою землею».
2. У 1799 р. для потреб селян від монастирських земель забрали 15 городів, у 1807 р.
за неправдивим представленням до Сенату цю територію визнали поселенням, а у
1812 р. на їхню користь відібрали ще 4 городи від монастирського сінокосу.
3. У 1804 р. за присутності землеміра і земської поліції до державної казни віді-
брали усю територію біля р. Остер з мохом, болотами, рудками та глухими місцями.
4. У 1807 р. землемір А. Брулеїв відібрав у монастиря ліс, який називався Білою
Шапкою, пасіку і три фруктові сади з цілим скитом.
5. Козак Синяк спустошив монастирський ліс.
6. Монастир позбавлений можливості ловити рибу через відсутність озер, які
мали надати згідно зі штатом14.
Однак ця справа так і не була розглянута єпархіальною владою. Взагалі з приводу
земельної власності монастиря після секуляризації відомо чимало суперечливих
фактів. Так, Л. Белоусович указував, що у справі Чернігівської консисторії за 1820 р.
про території, зафіксовані у геометричному плані, зазначалося: «...всего того ныне
и третей части за монастырем не осталось». Однак там само автор продовжував, що
за документами обитель мала 317 дес. 1 809 кв. сажнів орної і сінокісної землі, що
практично дорівнювало загальній площі, зафіксованій у геометричному плані15.
Окрім орної і присадибної землі, штатної окладної суми і різних церковних зборів,
у монастирі залишився млин на один постав (коло) у м. Мрин з дерев’яним будинком
для мірошника і сторожа, а також до вересня 1797 р. прибутки приносив гостинний
будинок, розташований у центрі м. Ніжина. Однак під час пожежі він згорів і згодом
був розібраний. У 1806 р. затвердили план розвитку міста, за яким на цій території
мали збудувати кам’яні лавки, через що Чернігівський генерал-губернатор О. Куракін
звернувся до В. Черняєва з проханням дозволити на землі монастиря державним
коштом збудувати ряд торговельних лавок і чотири з них передати у власність оби-
телі16. Проте окреслені заходи не були реалізовані, оскільки у 1818 р. план змінили
не на користь обителі, і з того часу на місці гостинного будинку була міська площа.
Натомість у той же час на монастирській території у м. Ніжині збудували торго-
вельний ряд, що складався з 21 лавки, які здавали в оренду ніжинським купцям. На
сьогодні збереглася значна кількість документів, що підтверджували цей факт. Так,
у грудні 1837 р. ніжинські купці П. Олексіїв і Я. Абрамов зверталися до Ніжинської
* Мигалівка – історичний район м.Ніжина, заселений у XVII-XVIII ст.
32 Сіверянський літопис
міської думи з проханням подовжити термін оренди ренськових погребів під дзвіни-
цею і лавками обителі17. Також відоме подібне звернення від названих осіб, датоване
груднем 1840 р., що вказувало на зацікавленість купців у співпраці з монастирем18.
Наразі не виявлено документів, які б містили інформацію про те, скільки саме кош-
тувало право використання одного погреба, проте А. Хойнацький вказував, що що-
річний прибуток обителі від оренди лавок становив приблизно 1 000 крб19.
Надалі впродовж другої половини ХІХ ст. у джерелах не було жодних згадок
про стан, розміри або якісь зміни нерухомого майна Благовіщенського монастиря.
Останні відомості з цього приводу відносяться вже до радянських часів. Повне
уявлення про їхній стан наведене у акті від 28 лютого 1925 р., у якому зазначено, що
голова ніжинського окрземлеуправління С. Рослик, голова ради комуни «Червоний
партизан» М. Єсипенко разом із завгоспом тієї ж комуни Пархоменком провели огляд
господарства Ветхоріздвяної обителі, яка на той час перебувала у користуванні колек-
тиву «Кім». Загальна площа господарства становила 31 дес. 2 289 кв. сажнів, з яких:
– під монастирем, садом і городом – 5 дес. 2 318 кв. сажнів;
– орної землі – 13 дес. 209 кв. сажнів;
– під лугом – 8 дес. 900 кв. сажнів;
– під чагарниками і заростями – 2 дес. 634 кв. сажні;
– землі біля р. Остер із заростями очерету – 1 дес. 1 028 кв. сажнів.
Якщо порівняти наведені дані з площами, зафіксованими у геометричному плані,
то можна зробити висновок, що менше ніж за півтора століття монастир з різних
причин утратив 9 дес. 44 кв. сажні сільськогосподарської землі і практично всю –
непридатну для обробітку (300 дес. 1 283 кв. сажні).
Окрім того, у складеному акті перераховано поголів’я домашньої худоби, сільсько-
господарську продукцію і реманент, однак, зважаючи на те, що ченці вже тривалий
час не проживали у монастирі, то відносити такі дані до господарства обителі було
б недоцільним20.
Таким чином, тривалий розвиток господарств обителей Лівобережної України був
перерваний секуляризаційною реформою 1786 р., підготовка якої розпочалася ще на
початку XVIII ст. Унаслідок такої політики влади частину монастирів закрили, а в
інших на користь державної казни забрали майже всі володіння, обмежили чисельний
склад братії, а натомість призначили на утримання щорічну окладну суму. Проте на-
віть за таких обставин адміністрація Ніжинської Благовіщенської обителі намагалася
проводити усі можливі заходи для того, щоб забезпечити належне існування і духов-
ний рівень братії. Саме через це на його території виникає торговельний ряд, що
здавався в оренду ніжинським купцям. Позитивним був і той факт, що секуляризація
не торкнулася багатьох джерел церковного накопичення, не пов’язаних з нерухомою
власністю. До того ж монастирі продовжували збагачуватися за рахунок грошових і
земельних вкладів, на які не скупилася дворянська знать і купецька верхівка.
1. Никольский Н. М. История русской церкви / Н. М. Никольский. – М.: По-
литиздат, 1983. – С. 189 – 203.
2. ПСЗ. – СПб.: Типография ІІ Отделения Собственной его императорского ве-
личества канцелярии, 1830. Т. 22. – 1830. – С. 574 – 575.
3. Віроцький В. Монастирі та храми землі Сіверської / В. Віроцький, А. Карнабід,
В. Киркевич. – К.: Техніка, 1999. – С. 173.
4. ПСЗ. – СПб.: Типография ІІ Отделения Собственной его императорского ве-
личества канцелярии, 1830. Т. 22. – 1830. – С. 574 – 575.
5. ЦДІАК України. – Ф. 145. – Оп. 1. – Од. збер. 136. – Арк. 1. Геометрический план
земельных владений Благовещенского монастыря (в т. ч. Ветхого [Рождественского]).
6. Церковь в истории России (ІХ в. – 1917 г.). Критические очерки. – М.: Изда-
тельство «Наука». – 1967. – С. 188 – 189.
7. Белоусович Л. Нежинский Благовещенский второклассный монастырь на-
Сіверянський літопис 33
зываемый «Назарет» Пресвятой Богородицы / Л. Белоусович // Прибавления к
ЧЕИ. – 1867. – № 21. – С. 692.
8. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 4. – Од. збер. 697. – Арк. 1 – 3. Ведомости о приходе и
расходе Нежинского мужского Благовещенского монастыря.
9. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 2. – Од. збер. 1719. – Арк. 1 – 5. Сведения о приходе и
расходе неокладной суммы по Нежинскому благовещенскому монастырю за 1813 г.
10. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 2. – Од. збер. 3951. – Арк. 3 – 8. Ведомость о приходе
и расходе окладной и неокладной суммы Нежинского Благовещенского монастыря
за 1825 г.
11. Хойнацкий А. Ф. Очерк истории Нежинского мужского Благовещенского
монастыря / А. Ф. Хойнацкий. – Нежин, 1906. – С. 96.
12. ІР НБУВ. – Ф. ХХІІІ. – Од. збер. 321. – Арк. 2. Прибавление к описанию Не-
жинского монастыря. [Копия тетради настоятеля монастыря, архимандрита Григория,
сделанная [А. Добислив]. 14 июня 1901 г.
13. Церковь в истории России (ІХ в. – 1917 г.). Критические очерки. – М.: Из-
дательство «Наука». – 1967. – С. 210.
14. Хойнацкий А. Ф. Вказана праця / А. Ф. Хойнацкий. – Нежин, 1906. – С. 43 – 44.
15. Белоусович Л. Вказана праця / Л. Белоусович // Прибавления к ЧЕИ. –
1867. – № 21. – С. 692.
16. Белоусович Л. Вказана праця / Л. Белоусович // Прибавления к ЧЕИ. –
1867. – № 20. – С. 659.
17. НФ ДАЧО. – Ф. 341. – Оп. 1. – Од. збер. 313. – Арк. 15, 19. Переписка с Чер-
ниговским губернским правлением о выдаче свидетельств на содержание гостиниц
и трактирных заведений.
18. НФ ДАЧО. – Ф. 341. – Оп. 1. – Од. збер. 370. – Арк. 14, 17. Переписка с Чер-
ниговским губернским правлением о выдаче свидетельств на содержание гостиниц
и трактирных заведений.
19. Хойнацкий А. Ф. Вказана праця / А. Ф. Хойнацкий. – Нежин, 1906. – С. 96.
20. НФ ДАЧО. – Ф. Р-508. – Оп. 1. – Од. збер. 813. – Арк. 88 – 89. Журнал про-
токолів землеустрійної наради та окрпланової комісії про відвод земель, акти об-
слідування земель нетрудових господарств та передачі земельних ділянок школам.
В статье анализируются изменения в хозяйственной деятельности Нежинского
Благовещенского монастыря, которые произошли в результате секуляризационной
реформы 1786 г.
Ключевые слова: Нежинский Благовещенский монастырь, секуляризация, хозяйство.
Changes in the economic activity of Nizhyn Blagovishensky Monastery which happened
as a result of secularization reform in 1786 are analyzed in the article.
Key words: Nizhyn Blagovishensky Monastery, secularization, economy.
|