Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага"
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5825 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" / H. Юсова // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 98-105. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-5825 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-58252010-02-09T12:01:28Z Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" Юсова, H. Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень 2003 Article Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" / H. Юсова // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 98-105. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5825 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Юсова, H. Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| format |
Article |
| author |
Юсова, H. |
| author_facet |
Юсова, H. |
| author_sort |
Юсова, H. |
| title |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| title_short |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| title_full |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| title_fullStr |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| title_full_unstemmed |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| title_sort |
метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання україни до росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5825 |
| citation_txt |
Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії: від "абсолютного зла" до "безумовного блага" / H. Юсова // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 98-105. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ûsovah metamorfozaukraínsʹkoíradânsʹkoíístoríografíívocíncípodíípriêdnannâukraínidorosíívídabsolûtnogozladobezumovnogoblaga |
| first_indexed |
2025-07-02T08:52:13Z |
| last_indexed |
2025-07-02T08:52:13Z |
| _version_ |
1836524590755479552 |
| fulltext |
Юсова Н. (м.Киів)
МЕТАМОРФОЗА УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ
ІСТОРІОГРАФІЇ В ОЦІНЦІ ПОДІЇ ПРИЄДНАННЯ
УКРАЇНИ ДО РОСІЇ: ВІД "АБСОЛЮТНОГО ЗЛА"
ДО "БЕЗУМОВНОГО БЛАГА"
50-та річниця з дня виходу знакових тез і відновлення якщо не культурно-етнографічної
постанови ЦК КПРС "До 300-річчя возз'єднання єдності, то державно-релігійної єдності українців
України з Росією 1654-1954 рр", як і чергова і росіян, що розпочалося в 1654 р. - закономірне
кругла дата (350-та річниця Переяславського Й справедливе явище, "цілковите (або: безумовне)
акту), надають привід для нових дискусій та благо" для історичної долі всього східного
досліджень з цієї тематики. слов'янства. Так, в січневих тезах "возз'єднання"
В тоталітарному суспільстві опубліковані характеризується як "закономірний результат
партійні документи (подібні до вищевказаних) всієї попередньої історії двох великих братніх
набували догматичного значення для всіх слов'янських народів - російського й українсь-
прошарків, зокрема для науковців. Втім, січневі кого", а "актом возз'єднання український народ
тези 1954 p., що їх складали професійні історики, закріпив свій тісний і нерозривний історичний
а партійні функціонери їх лише відредаговували, зв'язок з російським народом, в особі якого він
підводили підсумок під історіографічним знайшов великого союзника, вірного друга і
процесом так званого "марксистсько-ленінського" захисника в боротьбі за своє соціальне і націо-
перегляду традиційних положень і концепцій, як нальне визволення"3.
української, так і російської історіографій Постулати про "спільну вітчизну", "спільне
національного напрямку. Цей процес розпочався походження", "спільність історії і культури"
ще у період дискусій 20-х pp. XX ст., але з слугували радянським ідеологам в якості засад
II пол. 30-х pp. він пішов у бажаному для теорії "єдиного радянського народу", який
сталінського режиму руслі. Декларовані в той витворюється шляхом "злиття націй"4. Застере-
період нові концепції про "спільне історичне ження радянських істориків, що російський царат
минуле" українців і росіян відповідали уявленню одинаковою мірою "експлуатував пригноблені
верхівки більшовицького режиму про україно- маси" росіян й українців не заперечувало тези
російський "братерський союз" - фундамент про "цілковите благо" возз'єднання "єдинокров-
могутності Радянського Союзу1. них братів". Спроби десакралізації січневих тез
Ключовими ланками в цьому історіогра- цк КПРС 1954 p., що здійснювалися деякими
фічному процесі стало вироблення двох знакових радянськими істориками (приміром,
положень: про Київську Русь як "спільну м. Брайчевським5) жорстко придушувалися
колиску" (тут і надалі - виділено Ю.Н.) трьох владою6. Лише історики української діаспори
східнослов'янських народів та про "возз'єднання" гостро критикували названі концепції радянської
України з Росією в 1654 р. Останнє почало історіографії, обстоюючи вцілому позиції школи
трактуватися як цілком позитивне явище, про м. Грушевського7.
що свідчить уже сам термін. Січневі тези ЦК Проте, як в працях істориків української
КПРС 1954 р. пов'язали між собою названі діаспори, та і в сучасній українській історичній
положення й сакралізували їх в дусі офіційної науці часів незалежності8 зазначений історіогра-
радянської ідеології. Зв'язуючою ланкою між фічний процес, який, зокрема, відбувався в
ними стали сформована в той же період в історичній науці УРСР кінця 1930-х - початку
радянській медієвістиці теорія про "давньоруську 1950-х pp., всебічно не розкрито і не проана-
народність" - спільного предка східних слов'ян. лізовано, спираючись, насамперед, на архівні
Ця теорія зводила фундамент не просто під матеріали, як на опубліковані9, так і не опублі-
"спорідненість", а під етнічну єдність трьох ковані10. В першу чергу не проаналізовано
східнослов'янських народів. Потрібно зауважити: позанаукові чинники, що впливали на вироблення
таке потрактування в перспективі давало тих чи інших положень уже названих концепцій;
можливість повернення на позиції "єдиного не з'ясовано фактичний та хронологічний перебіг
руського народу". І, дійсно, така тенденція історіографічних подій, особистий внесок
прослідковується в працях 40-х pp. частини українських істориків у започаткування і/або
авторитетних російських медієвістів2. Положення розробку концепцій про Київську Русь як
про спільну східнослов'янську державу, яка "спільну колиску", "давньоруську народність" та
об'єднала (або навпаки: народність витворила "возз'єднання" України з Росією,
державність) "єдину народність" східних Наявний в архівах України корпус джерел
слов'ян - слугувало в якості головного аргументу та матеріалів, тогочасна періодика, опубліковані
на користь споконвічної спільності історичного й неопубліковані праці істориків УРСР того
процесу у східних слов'ян. З такої точки зору періоду дозволяють дослідити метаморфозу
української радянської історіографії в оцінці події положення про "абсолютне зло" стосовно оцінки
приєднання України до Росії. входження до складу Росії інших народів та
Втім у даній студії зупинемося лише на почат- держав. Одним із актуальних завдань була
новому періоді (хронологіно - це кін. 30-х - поч. 40- декларована необхідність відновлення ролі історії
х pp. XX ст.) цієї трансформації, коли поступово в в патріотичному вихованні радянського суспільст-
українській історіографії і свідомості суспільства ва. Показовими в цьому відношенні є офіційні
відбувається зміна акцентів по відношенню до партійні та урядові документи. Це - постанова
оцінки Переяславської ради 1654 р. та її РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 16 травня 1934 р.
результатів, а також ролі і особи Б. Хмельницького. "Про викладання цивільної історії в школах
Як відомо, стара схема і положення дорево- СРСР" та "Зауваження з приводу конспекта під-
люційної російської історіографії вперше зазнали ручника історії СРСР" від 8 серпня 1934 р. за
"раціонального укладу" в творах авторством Й. Сталіна, С Кірова, А. Жданова. В
М. Грушевського11. Український історичний них вимагалося від радянських істориків напи-
процес був категорично відокремлений від сання нових підручників, витриманих в більш
російського; "єдиний руський народ", як в традиційному для російської історіографії руслі,
минулому, так і в сучасності, визнавався за такий, Сталінський режим взяв курс на фактичне
що розпадається на три самостійних "окремішних відродження Російської імперії під личиною
народності"; Київська Русь визнавалася лише СРСР. Втім, у національному аспекті імперський
утвором і першою державою українського народу; курс мімікрувався під "загальнорадянський
тощо. Відповідно, й приєднання України до Росії патріотизм" й "інтернаціоналізм" із урахуванням
та подальша колоніальна інкорпорація України національних особливостей СРСР. Останнє
у склад Російської імперії визнавалася негатив- проявлялося в продовженні політики "корені-
ним явищем. Втім, з позиції так званого зації" (в тому числі - "українізації"), яка по формі
"абсолютного зла" воно розцінювалося вже в залишалася національною, а по суті - набувала
пореволюційний період у офіційній марксистській де більше "загальнорадянських патріотичних
літературі 20-х -1 пол. 30-х pp., коли більшовики рис". Ставлення до спільного імперського й,
викорчовували залишки ідеології російського взагалі, історичного минулого ставало більш
націоналізму - однієї з трьох головних підвалин лояльним до російського народу, який знову
старого режиму. Однак і тоді партійна верхівка проголошувався "великим"14, тому що він
пильно слідкувала за тим, щоби цей процес не переможно завершив першу в світі соціалістичну
виходив за межі виголошеної більшовиками нової революцію і стоїть в авангарді всього прогре-
месіанської ідеї для російського народу - ідеї сивного людства.
світової соціалістичної революції та єднання В середині 1930-х pp. в партійній періодиці
"трудящих" всього світу навколо Москви у Ш-у та фахових історичних часописах розпочався
комінтерні. Так, наприклад, коли під час процес критики та засудження "антиісторичних"
літературної дискусії середини 20-х pp. та "антипатріотичних" положень історичної
М. Хвильовий висунув літературне гасло "Геть концепції М. Покровського та його учнів15. Було
від Москви ...", партійні ідеологи це потрактували визнано за необхідне створення справді
як політичне гасло, як прояв українського "марксистського" підручника з історії СРСР. В
буржуазного націоналізму. Зокрема, тодішній 1936 р. було оголошено конкурс на написання
голова агітпропу ЦК КП(б)У А. Хвиля в дусі нової нових підручників з історії СРСР, а у серпні
ідеологічної доктрини запропонував інше гасло - 1937 р. вийшла постанова журі урядової комісії
"разом з літературою Росії"12. На цю літературну з конкурсу на найкращий підручник. Якраз
дискусію відгукнувся і сам Й. Сталін, який в постанова й визначила напрями перегляду
листі до Л. Кагановича та політбюро ЦК КП(б)У положень, що стосувалися місця й ролі Київської
від 26 квітня 1926 р. викрив антиросійськість Русі в історії східних слов'ян та приєднання
наркома освіти О. Шумського, що за ним України до Росії. Саме в ній вперше пролунала
прикривався М. Хвильовий. Й. Сталін нагадав, вказівка розглядати приєднання до Росії інших
що вище досягнення російської культури - народів і держав як "найменше зло". До цієї
ленінізм13. Тому, за логікою більшовицької постанови в офіційній радянській історіографії
верхівки, радянські народи мають бути "разом" Переяславський акт оцінювався як "союз
з російським в справі побудови соціалізму та українських феодалів з російськими", який, по
розгортання світової революції. Звідси можна суті, юридично оформив початок колоніального
вважати прогресивним явищем те, що завдяки панування Росії над Україною16. Відповідно до
історичним подіям минулого інші народи загальної концепції марксизму-ленінізму, як
опинилися у складі однієї держави - СРСР. зазначає М. Брайчевський, цей факт, як і всякий
Вже в 1934 р. компартійне керівництво тезово акт колоніального загарбання, розглядався як
сформулювало основний напрямок подальшої "безумовне зло"17. А в постанові журі вказу-
трансформації історичної науки у зв'язку з валося, що радянські історики "не бачать ніякої
необхідністю переглянути базові риси історичної позитивної ролі в діях Хмельницького в XVII ст.,
теорії та шкільної методики викладання історії в його боротьбі проти окупації України панською
пануючої на той час марксистської школи Польщею і султанською Туреччиною; факт
М. Покровського, в якій підтримувалося переходу... України під владу Росії, розгля-
дається... як абсолютне зло, поза зв'язком з 1939 р. книзі із серії ЖЗЛ22. В липні цього ж
конкретними історичними умовами того часу; року урочисто відзначається 230-річчя Полтавсь-
автори не бачать, що... перед Україною стояла кої битви. Новостворений Інститут історії України
тоді альтернатива - або бути поглинутою АН УРСР (далі - ИУ) проводить з цієї нагоди
панською Польщею і султанською Туреччиною, виїзну наукову сесію в м. Полтаві23. Згодом за
або перейти під владу Росії; вони не бачать, що матеріалами сесії був виданий збірник, у
друга перспектива була все ж найменшим злом". переважній частині статей якого, висвітлення
Отже, більшовицьке керівництво змінило подій початку XVIII ст.. було витримано в дусі
формулу "абсолютного зла" на іншу - "наймен- нового сталінського політичного курсу24.
шого зла", що нею радянські історики повинні Хоча українська історична наука й її носії
були користуватися як абсолютно вірною. були репресовані (в тому числі й марксистська
Після цієї постанови у науковій та популяр- школа М. Яворського) ще на рубежі 20-х - 30-
ній історичній літературі, а також періодиці різко х pp., проте справа перегляду засад національної
почали мінятися оцінки явищ, подій та героїв історіографії в руслі нового сталінського курсу
історії народів СРСР. Відбувається певна затягувалася, в першу чергу, через відсутність
"реабілітація" деяких героїв та подій дожовтневої кадрів: освічених, фахово підготовлених істориків
російської історії, що мали важливе значення для було обмаль та й ті, що були, в умовах великого
формування нового радянського патріотизму й, терору середини 30-х pp. (і пізніше) перманентно
які репрезентували собою часткове відновлення зазнавали репресій25. Лише зі створенням в
російського імперського патріотизму. Цьому 1936 р. Інституту історії України АН УРСР (далі -
сприяли також видання творів визначних ИУ) справа поступово зрушилася. Виконуючи
дореволюційних істориків - С. Соловйова, постанову ЦК КП(б)У від 11 квітня 1935 р. "Про
В. Ключевського, М. Костомарова та ін. Ці зміни підготовку курсу історії України", ИУ приступив
були необхідні сталінському режиму в умовах до складання марксистських курсів з української
наближення нової світової війни. Загострення історії26 - стислого курсу (посібник для середньої
міжнародної ситуації в кінці 30-х pp., а особливо школи), синтетичного багатотомного курсу
початок ІІ-Ї світової війни, військові акції СРСР (посібник для вузів) та ін. Одночасно колектив
проти Японії, Польщі, Фінляндії, Румунії Інституту приступив до написання окремих
каталізували перед сталінським режимом нарисів по періодах, в яких мали подаватися,
ідеологічну необхідність відродження імперського згідно новій направленості, виклад історичного
патріотизму. Для цього було вкрай необхідно процесу та оцінка подій, фактів та особистостей,
відновити історичну пам'ять про героїв Російської Взірцем для радянських історичних праць став
імперії та її переможні війни. Партійним сталінський "Короткий курс історії ВКП(б)", що
пропагандистам пропонувалося постійно нага- вперше публікувався на шпальтах газети
дувати в своїх лекціях про боротьбу з іноземними "Правда" у вересні 1938 р.
загарбниками, підкреслюючи при цьому роль Одночасно з появою формули "найменшого
державних діячів і полководців минулого. В зла" розпочався перегляд місця і ролі Київської
одному із виступів перед суспільствознавцями Русі в історії східного слов'янства. "Першою
начальник Управління пропагіту ЦК ВКП(б) ластівкою" такого перегляду став вихід у світ
Г. Александров піддав їх різкій критиці за початкового випуску "Нарисів з історії України"
недооцінку історичного значення розвитку ("Київська Русь і феодальні князівства"), що його
національної самосвідомості народів, зокрема підготували К. Гуслистий та Ф. Ястребов -
російського18. Напередодні війни в головному наукові співробітники НУ. В цьому виданні
партійному часописові СРСР "Большевик". вперше27 в українській радянській історіографії
виходить стаття Й. Сталіна, де піддано критиці було висунуто положення про Київську Русь як
працю Ф. Енгельса, присвячену викриттю "спільний початковий період" в історії українців,
імперіалістичної політики Росії. Ця стаття була росіян та білорусів. Зокрема, тут зазначається,
написана Й. Сталіним іще 10 років тому, але що Київська держава була «східнослов'янською
"чекала" слушного моменту для оприлюднення. державою... ні український, ні білоруський, ні
Втім, тут Й. Сталіним застосовуються досить російський народи в цей період ще не оформи-
обережні формулювання в рамках теорії про лися». На думку співавторів, вони почали зарод-
"найменше зло"19. . жуватися з кінця XI ст. Ці «народності, зв'язані
Після постанови 1937 р. урядового журі спільним початковим періодом історичного
починають інакше оцінювати також і персонажів розвитку, спільною боротьбою з зовнішнім
та події української історії. Зокрема, гетьман ворогом, споріднені одна з одною мовою,
Б. Хмельницький, який до постанови в так званій культурою і побутом»28. У перевиданні даної
марксистській історіографії іменувався не інакше монографії (1939 р.) науковці відносять початок
як "лотий кат українського народу"20, "зрадник зародження трьох народностей вже до XI-
повсталих козацько-селянських мас", який XII ст.29. А культурна спадщина Київської Русі,
сприяв встановленню "колоніального панування на їхню думку, стала надбанням усіх трьох
Росп над Україною і кріпосницького гніту"21, знов східнослов'янських народів30.
повернувся до лав "народних героїв" України та Зазначені погляди на Київську Русь та її
Росії. В такій якості він виступає у виданій культурну спадщину починають підтримувати
авторитетні радянські дослідники. Знову зрозумілим контекст цих ідеологічних заходів,
випливає із забуття вираз "спільна колиска". Так, Стаття називалася - "Крах польської держави і
відомий дослідник історії давньоруської літе- з'єднання великого Українського народу в єдиній
ратури академік АН УРСР М. Гудзій пише, що Українській державі - УРСР"37. В цьому ж році,
«Слово о полку Ігоревім» «виникло в тій спільній напевно, вперше за період існування Радянської
колисці, якою була Київська Русь для вели- України відзначалася у позитивному контексті
коросів, українців, білорусів, воно по праву ювілейна річниця приєднання України до Росії.
належить в рівній мірі всім цим трьом братнім 285-та річниця Переяславської ради була відмі-
народам»31. Але остаточне затвердження нової чена схвальними статтями співробітників ПУ38.
концепції про Київську Русь було зроблено в В тому ж збірнику "Західна Україна" була
працях офіційного лідера радянських істориків - опублікована стаття старшого наукового співро-
академіка Б. Грекова. Головна теза, яка згодом бітника ПУ М. Петровського, в якій події 1654 р.
постійно повторювалась радянськими істо- характеризуються як "об'єднання двох братніх
риками - наступна: «історія Київської держави - народів - українського і російського"39. В тому
це не історія України, не історія Білорусії, не ж спрямуванні викладені думки і в його
історія Великоросії. Це історія держави, яка дала докторській монографії, що вийшла 1940 р. в серії
можливість дозріти і вирости і Україні, і "Нариси історії України"(вип. IV) під назвою
Білорусії, і Великоросії»32. "Визвольна війна українського народу проти гніту
Окрім утвердження положень про Київську шляхетської Польщі і приєднання України до
Русь як "спільну колиску" в історичній науці Росії (1648-1654 pp.)". В доробку дається цілком
СРСР майже одночасно виникає ідея про єдиний схвальна оцінка діяльності Б. Хмельницького,
руський (східнослов'янський) народ Київської направленої на об'єднання українського народу з
Русі. Ця ідея висувається знову ж таки народом російським. М.Петровський наполягає,
академіком Б. Грековим в 1939 р. у монографії що слід "оцінювати роль Хмельницького в історії
"Київська Русь" та інших його працях33. Так України з погляду основного питання, яке тоді
співпало, що в цей рік відбувається вікопомна стояло і розв'язувалось українським народом -
подія в історії українського народу - об'єднання звільнення спід гніту шляхетської Польщі і
його в "єдиній радянській державі" - УРСР. об'єднання з братнім російським народом,
Відгукнувся на цю подію і Б. Греков, який в своїй приєднання України до Росії - питання, які були
доповіді, виголошеній 26 жовтня 1939 р. на для українського народу питаннями життя і
засіданні Відділення історії та філософії АН СРСР смерті"40. З цієї точки зору вчений називає
(опублікована в популярному журналі "Новый Б.Хмельницького "героєм українського народу",
мир"), прослідковує історію Західної України який має займати місце "поруч з такими героями
давньоруського періоду з метою показати нашого народу, як Олександр Невський, Мінін і
етнокультурну єдність і спільність її населення з Пожарський та інші"41. Звичайно, що факт
усім єдиним "руським народом" Давньої Русі34, приєднання України до Росії оцінюється вченим
Тут Б. Греков, щоправда, кілька разів вико- у позитивному ракурсі42. Втім, як пригадує в
ристовує більш коректний і історично вірний 1947 р. К. Гуслистий, - М. Петровський лише
термін - "народ Русь" та "русини". Підкреслимо, після постанови урядового журі (1937 р.) взявся
що під цими найменуваннями вчений мав на увазі до закінчення дисертації, тобто, він став на
всіх східних слов'ян. вищевказану точку зору, принаймні, в 1937 р.43
Радянська пропаганда і офіційна історіогра- В своїх працях до початку 30-х pp., M. Петровсь-
фія справедливо характеризувала входження кий дотримувався поглядів, характерних для
західноукраїнських земель в 1939-40 pp. до школи М. Грушевського, тобто відносився до
складу УРСР як возз'єднання українського приєднання і його наслідків для України
народу. Підкреслюється, що ця подія сталася негативно. Як каже О. Введенський (теж у
лише завдяки "мудрій" політиці більшовицького 1947 р.), у кінці 30-х pp. M. Петровський поміняв
керівництва і особисто Й. Сталіна. Українські свої погляди на цю проблему на 180 градусів44,
історики прийняли активну участь в новій Необхідно сказати, що в той період він наразився
ідеологічній кампанії з приводу події входження на різку критику. В самому Інституті його
Західної України до складу УРСР. Тоді ж і критикували О. Оглоблин, директор IIV
виникає, за словами К. Гуслистого - "ідея О. Белоусов та ін.45 З інших позицій критику
возз'єднання" (українського народу)33. Видається поглядів М. Петровського на приєднання України
ряд статей і брошур, в яких підкреслюється до Росії та на роль і особу Б. Хмельницького,
національний момент: історія Західної України пізніше продовжили М. Рубач і М. Супруненко46.
в контексті національної боротьби українського Ідеалізуючи постать Б. Хмельницького та
народу проти поляків та інших загарбників. В позитивно оцінюючи приєднання, М. Петровсь-
листопаді 1939 р. ПУ провів наукову сесію кий вже до війни, фактично, відійшов від
присвячену історії Західної України36. На формули "найменшого зла". Позиція (що постійно
матеріалах сесії був виданий збірник наукових популяризувалася ним в масових виданнях) по
статей під загальною назвою "Західна Україна". цьому питанню такого компетентного дослідника-
Достатньо навести для прикладу назву "офіціоз- джерелознавця сприяла утвердженню саме такої
ної" статті директора НУ С. Бєлоусова, щоби став оцінки приєднання і особи Б. Хмельницького, як
в усьому суспільстві взагалі, так і серед партійно- 1944 р. для пропагіту ЦК58. В статті М. Петровсь-
державного керівництва, зокрема47. кий підкреслює, що приєднання України до Росії
Возз'єднання українського народу надихнуло зіграло "виключно важливу роль в подальшій
партійних ідеологів спробувати провести цю ідею історії українського і російського народів"59. На
"червоною ниткою" через всю історію України. початку статті М.Петровський сформулював
Виконання цього завдання було покладено саме на "формулу", як він сам указував пізніше60,
М. Петровського. Замовлення йому поступило від українського історичного процесу. Цю формулу
Українського філіалу ІМЕЛ при ЦК КП(б)У, а постійний опонент М. Петровського М. Рубач
друкувати майбутню працю мав Укрполітвидав48. назвав "ревізією ленінізму"61. Формула
Вже на початку літа 1941 р. була набрана в М. Петровського, також була не сумісна з
типографії його велика монографія з відповідною формулою "найменшого зла". Фактично, вона
назвою - "Возз'єднання українського народу в підводила базу для тези про "безумовне благо"
єдиній українській радянській державі", але в щодо приєднання України до Росії та його
умовах війни вже готовий набір і, навіть, наслідків. Ось ця формула: "Історія українського
машинопис - загинули49. Очевидно, що вчений народу - це історія споконвічної боротьби
готував її приблизно з 1939 p., коли ця тема стала народних мас проти соціального і національного
гостро актуальною. На жаль, архівних документів, гніту, за возз'єднання в єдиній українській
які свідчили би про момент початку роботи над державі, за об'єднання з братським, єдинокров-
нею не збереглося. Сам автор свідчить, що в ним російським народом"62.
монографії він "підсумував свою багаторічну Таким чином, майже одночасно відбуваються:
роботу"50. Тут, історик ставив собі за мету показати поява тези про "найменше зло", що міняє
розвиток українського народу від його початків до відношення до факту приєднання України до
1939 - 40 pp., як історію боротьби за возз'єднання Росії, відзначення 285-річчя цього приєднання з
в єдиній українській державі та "об'єднання з урахуванням тези про "найменше зло", прийняття
російським народом"51. Фактично, це був короткий в радянській історичній науці нового положення
курс історії України, якому надавалося великого про Київську Русь як "спільний початковий
суспільно-політичного значення. Не дивно, що період" історії трьох східнослов'янських народів
значне місце в монографії займало висвітлення та висунення ідеї про "народ Русі" як спільного
подій Визвольної війни українського народу предка білорусів, росіян і українців і, нарешті, в
середини XVII ст. та приєднання України до Росії. 1939 - 1940 рр. - возз'єднання українських
Виклад цього матеріалу відповідав докторській земель і українського народу. Аналіз джерел, що
монографії М. Петровського 1940 р. стосуються історіографічної ситуації наступних
Однією з перших публікацій на основі років свідчить, що в українській історіографії
чернеток монографії, стала стаття "Київська поступово відбулася екстраполяція оцінки подій
Русь - спільний початковий період історії російсь- 1939-40 pp. на події середини XVII ст.; або,
кого, українського і білоруського народів"02, інакше, термін "возз 'єднання", який був
Фактично, вона собою становила скорочений правильно застосований до факту об'єднання в
виклад перших 3-х параграфів монографії53. 1939-40 pp. українського народу, тепер зазнав
Вийшла стаття на початку 1942 p., але, як акомодації щодо характеристики приєднання
зазначає сам автор, вона була ним написана ще України до Росії в 1654 р.63 Такій акомодації
до війни54. Тут, вперше, на основі положень, посприяло впровадження концепції про Київську
сформульованих Б. Грековим, була викладена у Русь як «спільну колиску» та концепції про
головних рисах концепція про давньоруську «давньоруськународність».
народність (у М. Петровського - "єдиний народ Зміна акцентів в українській історіографії та
Київської Русі і феодальних князівств")55. офіційній пропаганді в оцінці названої події
Скорочені варіанти, науково-популярні за відбувалася в цілому з огляду на зміни (внутрішні
характером, вищевказаної монографії вийшли в й зовнішні) в політичній ситуації СРСР та УРСР.
роки війни, як українською, так і російською Необхідно закцентувати, що більшовицький
мовами56. Серед них, найбільш важливою в ідеологічний апарат не диктував науковцям - істо-
політичному сенсі, була публікація на шпальтах рикам - конкретних положень, а зказував лише
головного союзного партійного часопису - загальний напрямок перегляду старих концепцій,
"Більшевик"57. Вона вийшла в січні 1944 р. в дні як української, так і російської історіографій.
відзначення 290-ї річниці Переяславського акту Перипетії і нюанси подальшого ідеологічного та
і, фактично, відображала офіційну позицію історіографічного процесу, вплив суспільно-
Компартії щодо нової схеми історії України. Цю політичної ситуації в державі, відзначення
статтю М. Петровського особливо відзначає ювілейних дат тощо вносили свої корективи до
директор Інституту історії партії при ЦК КП(б)У справи оцінки приєднання і остаточної відмови
Ф. Єневич в своїй довідці про роботу ПУ з часів від формули "найменшого зла". Але про це - в
його заснування, яку він підготував в травні наступних наших дослідженнях.
Примітки
1. Про це прямо йшлося в інструкціях 1948 p. України. Вони до сих пір, практично не
ЦК КП(б)У з нагоди відзначення 300-річчя задіяні в історіографічних працях, напевно
початку Визвольної війни українського через свій обмежений наклад. Маються на
народу. Див., напр.: ЦДАГО України. -Ф.1, увазі наступні публікації: У лещатах
оп.70, спр.1635. - Материалы к 300-летию тоталітаризму: Інститут історії України HAH
начала освободительной, войны (1648 - України (1936 - 1956 pp.): 36. документів і
1654 гг.). - 1948 г. - Арк.5. матеріалів: У 2-х частинах / Упоряд.:
2. Ісаєвич Ярослав. Проблеми походження Р.Я. Пиріг (керівник), Т.Т. Гриценко,
українського народу: історіографічний і В.М. Мазур, О.С. Рубльов. - К., 1996;
політичний аспект // Україна давня і нова. Юркова О.В. Документи про створення і
Народ, релігія, культура. - Львів, 1996. - перші роки діяльності Інституту історії
С.27-29. України АН УРСР (1936-1941 pp.). - К., 2001.
3. Тези ЦК КПРС до 300-річчя возз'єднання 10. Автором цієї статті використано для власного
України з Росією. - К., 1954, - С.5, 10-12. дослідження із неопублікованих джерел в
4. Оглоблин О. Думки про сучасну українську основному матеріали ЦДАГО України.
історіографію. - Нью-Йорк, 1963. - С.19-20. 11. Див. прим.: Грушевський М.С. Звичайна
5. Названий історик, як відомо, піддав критиці схема "русской" історії й справа
схему січневих тез у праці "Приєднання чи раціонального укладу історії Східного
возз'єднання" (1966 p.), що поширювалася у Слов'янства // Статьи по славяноведению. -
самвидаві, а вийшла друком у Торонто в Сп-б, 1904. - Вып. І. - С.291-304.
1972 р. - Див.: Брайчевський Михайло. 12. Хвиля А. Про наші літературні справи. -
Вибрані твори. - Нью-Йорк - Київ, 1999. - Коммунист. - 1926. - 28 апреля. - С.2.
С.7-8; С.489-535. 13 . Сталин И. Тов. Кагановичу и другим членам
6. Див., напр.: Брайчевський М. Як Президія ПБ ЦК КП(б)У // Сталин И.В. Сочинения. -
Академії наук розправлялася з непокірливим Т.8. -М., 1954. - С.152-153.
істориком. //Українськийісторик. - 1997. - 14. Одним із перших цей епітет застосовує
Т. XXXIV. - Ч. 1-4. - С.216-221. головний редактор провідного історичного
7. Див. напр.: Оглоблин О. Вказ пр. - С.19; журналу СРСР Б.Волін. Див.: Великий
Крупницький Б. Основні проблеми історії русский народ // Исторический журнал. -
України. - Мюнхен, 1955. - С.7-8; Его 1937. - №5. - С.1-17.
же. Українська історична наука під 15. Див., напр.: Фохт А.О. О методических и
советами. - Мюнхен, 1957. - С. 13; Чубатий педагогических ошибках М.Н. Покровского
М. Княжа Русь-Україна та виникнення трьох // Исторический журнал. - 1937. - № 3.
східнослов'янських націй. - Нью-Йорк, 16. БСЭ. Первое издание. Том LIX. - М., 1935. -
1964. - С. 14; Его же. Українська історична С.818.
наука (її розвиток та досягнення). - 17. Брайчевський Михайло. Вибрані твори... -
Філадельфія, 1971. - Сб.; Ждан Михайло С.492.
Княжа доба історії України в інтерпретації 18. Див.: Петров В.А. Страна готовилась к
радянських істориків // Український отражению агрессии // Военно-исторический
історик. - 1977. - Х° 1-2 (53-54). Рік. XIV. - журнал. - 1995. - № 6. - С.5, а також у:
С.38; Голубенко Петро Україна і Росія у світлі Коваль М.В., Рубльов О.С. Вк. пр. - С.13-17.
культурних взаємин. - К., 1993. - С.93-95 19. Сталин И. О статье Энгельса «Внешняя
(Перевид. 1987 г.) та ін. политика русского царизма» // Большевик. -
8. Див.: Коваль М.В., Рубльов О.С. Передмова 1941. - № 9. - С. 1-5.
// У лещатах тоталітаризму: Інститут історії 20. Див., напр., свідчення істориків під час нара-
України НАН України (1936 - 1956 pp.): 36. ди з партійно-державним керівництвом у
документів і матеріалів: У 2-х частинах / 1947 р.: ЦДАГО України. - Ф.1, оп.70,
Упоряд.: Р.Я. Пиріг (керівник), спр. 756. - Стенограмма совещания историков
Т.Т. Гриценко, В.М. Мазур, О.С. Рубльов. - при ЦК КП(б)У. 6 мая 1947 г. - 2-е
К., 1996. - Ч.І; Коваль М.В. Сталін, засідання. - Арк.96.
тоталітаризм і українська історіографія (30- 21. БСЭ. - Т. LIX. - М., 1935. - С.819.
40-і pp.)//Сторінки воєнної історії України. 22. Осипов К. Богдан Хмельницкий. (Серия
36. наук. ст. Вип. 1. - К., 1997; Санцевич А. "Жизньзамечальных людей). № 34. -М., 1939.
Інститут історії України Національної 23. Див.: Юркова О.В. Вк. пр. - С.93-95.
академії наук України: Історіографічний 24. Див.: Полтавська битва: Труди наукової сесії
нарис: До 60-річчя установи. - К., 1998; Удод Інституту історіїУ країни, присвяченої 230-
О.А. Кость Гуслистий - історик України. К., літтю Полтавської битви (1709 - 1739) / Під
1998 та ін. ред. СМ. Бєлоусова і О.П. Оглобліна. - К.,
9. Ряд цінних архівних документів і матеріалів 1940. - 138 с
з нашої теми є у збірниках, виданих в роки 25. Див.: Коваль М.В., Рубльов О.С. Вк. пр. -
незалежності Інститутом історії України НАН С. 8-12.
26 . Юркова O.B. Вк. пр. - С.9. 44. Див. ЦДАГО України. - Ф.1, on. 70,
27. Власне, вперше це було здійснено спр.753. - Совещание историков при ЦК
М.Л. Рубінштейном в книзі: Нарис історії КП(б)У. 1947 г. 1-е засідання Упр. пропа-
Київської Русі. - Харків-Одеса, 1930. - С.5. гітації. Стенограма совещания историков при
Але на той момент положення одеського ЦК КП(б)У. 29 апреля 1947 г. - Арк.59-61
вченого були не актуальними і залишилися 45. ЦДАГО України. - Ф.1, оп.70, спр.756. -
не поміченими. Стенограма совещания историков при ЦК
28. Нариси з історії України. Вип. І. / Під заг. КП(б)У. 6 мая 1947 г. - 2-е засідання. -
ред. СМ. Бєлоусова - К., 1937. - С.81. Арк. 12, 97.
29. Нариси з історії України. Вип. І. / Під заг. 46. Див., зокрема: ЦДАГО України. - Ф.1, оп.70,
ред. СМ. Бєлоусова - К., 1939. - С.81. спр.383. - Стенограмма совещания по
30. Нариси з історії України ... - 1937; 1939. - вопросам истории Украины, сосоявшегося
С. 160, 184. при Отделе Пропаганды и Агитации ЦК
31. Гудзий Н. "Слово о полку Игореве" и его КП(б)У. - 2-е заседание от 17 марта 1945 г. -
историческая почва // Исторический Арк.47-50, 57-59.
журнал. - 1938. - № 7. -С. 13. 47. Про це свідчить, зокрема, такий відомий
32. Греков Б.Д. Киевская Русь. - М.-Л., 1939. - державний і партійний діяч, як
С.8-9. Д. Мануїльський. Див: ЦДАГО України. -
33. Див., напр.: Юсова Н. Зародження теорії про Ф.1, оп.70, спр.756. - Арк.118.
давньоруську народність в історичній науці 48. Там само. - Арк. 1.
СРСР// Український історичний збірник- 49. Див.: ЦДАГО України.-Ф.1, оп.70, спр.52.-
2001. - К., 2002. - С.34-50. Арк.1. Відновлений варіант монографії, що
34. Див.: Греков Б.Д. Древнейшие судьбы повністю так і не була опублікована, збері-
Западной Украины // Новый мир. - 1939. - гається в особовому фонді М.Н. Петровського
№10-11. - С.248-256. в ІА НБУ ім. В.І. Вернадського: Ф.230, оп.1,
35. З стенограми наради в ЦК КП(б)У про спр.61 (181 арк.), спр.62 (192 арк.), спр.63
боротьбу з проявами націоналізму в істо. (184 арк.), спр.64. (219 арк.).
ричній науці. 29 - ЗО квітня 1947 р. // У 50. ЦДАГО Украйни. - Ф.1, оп.70, спр.52. -
лещатах тоталітаризму ... - Ч. II. - С.54. Стаття проф. М. Петровського "Воссое-
36. Див. програму сесії, опубліковану в збірнику: динение украинского народа в Украинском
O.B. Юркова: Вк. пр. - С.103-105. советском государстве". 1943 р. ( на 106
37. Белоусов СМ. Крах польської держави і арк.). - Арк.1. Див., також, позитивний
з'єднання великого українського народу в відгук П.Г. Тичини: Розвиток української
єдиній Українській державі - УРСР // радянської культури за 25 років // Вісті АН
Західна Україна. Збірник під ред. УРСР. - 1943. -№ 1-2. - С49.
СМ. Бєлоусова і О.П. Оглобліна. - К., 51. Див.: ЦДАГО України.-Ф.1, оп.70, спр.52. -
1940. - С.97-109. Арк.1.
38. Див., напр.: Марченко М. Присоединение 52. Аналіз її див., напр.: Юсова Н. Зародження
Украины к Росии 1654 г. // Большевистское теорії про давньоруську народність в істо-
знамя. - Одесса, 1939. - 18 января. - С.2; ричній науці СРСР // Український історич-
Петровський М. Переяславська Рада 1654 ний збірник-2001. -К.,-2002. - С.50-52.
року: До 285-річчя з часу приєднання Украї- 53. Петровський М.Н. Київська Русь - спільний
ни до Росії//Пролетарська правда. - 1939. - початковий період історії російського,
18 січня. - С.2: Його ж: Визвольна війна українського і білоруського народів//Праці
українського народу проти гніту шляхетської січневої сесії АН УРСР. - 4.1: Доповіді
Польщі і приєднання України до Росії: До відділу суспільних наук. - Уфа, 1942. - С.о-
285 річниці // Чорноморська Комуна. - 22. Пор.: ІА НБУ ім. В.І. Вернадського. -
Одеса, 1939. - 18 січня. - С.З та ін. Ф.230, оп.1, спр.61. - Арк.83-128.
39. Петровський М.Н. Західна Україна у 54. ЦДАГО України. - Ф.1, оп.70, спр.759. -
визвольній війні українського народу проти Арк.30.
шляхетської Польщі (1648 - 1654 рр.) // 55. Петровський М.Н. Київська Русь ...-С.5-22.
Західна Україна. - С64. 56. Петровський М. Возз'єднання українського
40. Петровський М. Визвольна війна українсь. народу в єдиній українській радянській
кого народу проти гніту шляхетської Польщі державі. - К.-Х., 1944. - 28с; Петровский
і приєднання України до Росії (1648- Н.Н. Воссоединение украинского народа в
1654 рр.). / Нариси з історії України. едином украинском советском государстве.-
Вип. IV. - К., 1939. - С.243. М., 1944. - 87с. та ін.
41. Там само. - С.254-255. 57. Петровский Н.Н. Воссоединение
42. Там само. -С.200-211. украинского народа в едином украинском
43. З стенограми наради в ЦК КП(б)У про советском государстве // Большевик. -
боротьбу з проявами націоналізму в істо. 1944. - №2. - С.42-55.
ричній науці. 29 - ЗО квітня 1947 р. ... - С.52.
58. Довідка директора Інституту історії партії 62. Петровский Н.Н. Воссоединение украинского
при ЦК Компартії України Ф.Ф. Єневича народа в едином украинском советском
"Про недоліки в роботі Інституту історії государстве // Большевик. - 1944. - №2. -
України Академії наук УРСР" (17 травня С.42.
1944 р.) // У лещатах тоталітаризму ... - 63. Найбільш яскраво пітверджує нашу думку
Ч. І. -С.126. відповідний фрагмент виступу М. Петровсь-
59. Петровский Н.Н. Воссоединение украинского кого на цю тему на останньому засіданні
народа в едином украинском советском наради в ЦК КП(б)У, що проходила в квітні-
государстве // Большевик. - 1944. - №2. - травні 1947 р. Див.:: ЦДАГО України. - Ф.1,
С.51. оп.70, спр.756. - Стенограма совещания
60. Див.: ЦДАГО України. - Ф.1, оп.70, историков при ЦК КП(б)У. 6 мая 1947 г. -
спр.756. - Арк.94. 2-е засідання. - Арк.91-94.
61. Там само. - Арк..95.
|