Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2003
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5829 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. / Л.Л. Місінкевич // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 94-97. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-5829 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-58292010-02-09T12:01:30Z Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. Місінкевич, Л.Л. Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень 2003 Article Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. / Л.Л. Місінкевич // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 94-97. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. ХХХХ-0001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5829 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень Місінкевич, Л.Л. Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| format |
Article |
| author |
Місінкевич, Л.Л. |
| author_facet |
Місінкевич, Л.Л. |
| author_sort |
Місінкевич, Л.Л. |
| title |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| title_short |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| title_full |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| title_fullStr |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. |
| title_sort |
реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на поділлі в 20-30-ті pp. xx ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Політична історія XX ст. в світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5829 |
| citation_txt |
Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі в 20-30-ті pp. XX ст. / Л.Л. Місінкевич // Краєзнавство. — 2003. — № 1-4. — С. 94-97. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mísínkevičll realízacíâderžavnoípolítikiŝodorelígíítavíruûčihnapodíllív2030típpxxst |
| first_indexed |
2025-07-02T08:52:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T08:52:23Z |
| _version_ |
1836524601848365056 |
| fulltext |
Місінкевич Л.Л. (м.Хмелъницькип)
■РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РЕЛІГІЇ
ТА ВІРУЮЧИХ НА ПОДІЛЛІ В 20-30-ТІ PP. XX СТ.
Упродовж XX століття українському народові округу "повсюдно існували богомольні "това-
довелося перенести безпрецедентні політичні та риства" під різними назвами, в яких було багато
етно-демографічні потрясіння. В умовах націо- молоді і особливо дівчат"2.
нально-культурного відродження України У відповідності до вищезгаданого Декрету
необхідно дати чимало пояснень про ті трагічні місцева влада отримала право вживати всі необ-
сторінки історії, які приховувалися упродовж хідні заходи при проведені релігійних обрядів,
десятиріч, зокрема, її трагічних сторінок, які б забезпечували у цих випадках громадський
пов'язаних з боротьбою проти релігії та віруючих. порядок. Саме ці положення стали тією основою
Вивчення цієї проблеми зобов'язує проаналізу- для подальшої боротьби з релігійними явищами,
вати сукупність причин, що зумовили хвилю оскільки релігійне вчення не співпадало з
антигуманних, неправомірних дій у сфері релігій- комуністичною ідеологією.
ного життя, що мало місце на Поділлі у 20-30- Вплив репресивної радянської політики щодо
ті pp. XX століття. Загалом, наукові дослідження релігії та церкви почав проявлятися вже в червні
щодо проведення антирелігійних кампаній у 1921 p., коли був утворений відділ Наркомату
Подільському регіоні були розглянуті у працях юстиції, який у вересні 1922 р. перейшов у
А.Лисого, Ю.Зінько, Б.Хіхлач, А.Матвеева, підпорядкування НКВС. Робота його структур
В.Нестеренка, І.Романюка та П.Слободянюка. проводилася у відповідності до вимог директив
Тому метою статті є вивчення на основі джерел КП(б)У щодо інституційованої релігії. Лікві-
державної політики радянської влади щодо даційні комісії НКВС відбирали землю, майно та
церкви, дослідження напрямів антирелігійної кошти церков, костьолів і духовенства. Вони
діяльності тоталітарної держави на прикладі закривали молитовні будинки, навчальні заклади
життя етнічних груп регіону. усіх конфесій, добродійні, просвітницькі та інші
Державна та партійна політика радянської релігійні товариства, переслідували священиків
влади щодо релігійних організацій була чітко за реєстрацію вінчань, проведення хрещень,
регламентована положеннями Декрету Тимча- притягували їх до кримінальної відповідальності
сового робітничо-селянського Уряду від 22 січня за ухиляння від сплати податків3.
1919 р. "Про відокремлення церкви від держави Політика примусових хлібозаготівель та пере-
та школи від церкви." Декрет надавав можливість розподілу хлібних ресурсів, що були викликані
громадянам сповідати будь-яку релігію, виконува- голодом надала необхідні підстави уряду для
ти релігійні обряди настільки, наскільки вони вилучення церковних цінностей. Ці заходи були
не порушують громадського порядку і не супро- обумовлені декретами "Про цінності, що знахо-
воджуються посяганнями на права громадян1. дяться в церквах і монастирях" від 27 грудня
В той час, як церкву було відокремлено від 1921 р. та "Про порядок вилучення церковних
держави, а школу від церкви, представники цінностей у фонд допомоги голодуючим",
владних структур активно залучали населення Вилучення культових цінностей сулровод-
України до радянського будівництва та нових жувалося насильницькими репресивними захо-
колективних форм господарювання. Проте у дами місцевих рад, військових організацій щодо
суспільному житті республіки не простежувалися священиків та віруючих, які піддавалися переслі-
тенденції до зменшення релігійного впливу на дуванню, конфіскації майна, тюремному ув'яз-
свідомість як корінного населення України, так і ненню. Очолив цю роботу в Україні нарком юсти-
національних меншин. Це переконливо засвідчують ції М.Скрипник та створена політбюро ЦК КП(б)У
аналітичні матеріали апарату Уповноваженого центральна комісія по вилученню культових
народного комісаріату закордонних справ СРСР в цінностей, а на місцях проводили роботу
УСРР, Центральної комісії у справах національних губернські та волосні комісії та спецкомісії.
меншин при ВУЦВК, а також відповідні документи, У церквах Подільського краю було
підготовлені до Всеукраїнських конференцій, конфісковано 499712 золотників, 24 срібних
присвячені питанням національного й культурного вироби, 64 крб. золотої російської та 888 іноземної
розвитку деяких національних груп. монети за курсом, а також 11 676 крб. російської
Особливо активну релігійну пропаганду та 2 533 крб. іноземної валюти за оцінкою срібної
проводило католицьке духовенство. Майже у всіх монети. Націоналізовано 89,6 тисяч десятин
польських селах Подільської губернії споете- церковної та монастирської землі, сотні будинків,
рігалося значне збільшення релігійних гуртків, 27 магазинів, 20 лавок. Було заборонено
якими було охоплено більшість старшого церковний дзвін.4 Як правило, всі церковні
населення, а у місцях компактного проживання коштовності відправляли до Москви і лише 15
польської національної меншини Могилівського відсотків залишалося в Україні.0
Репресивні заходи по вилученню коштов- навколо костьолів. Пропозиція була підтримана
ностей, які були проведенні під час першої хвилі польською національною меншиною. Зокрема,
наступу на релігію, призводили до закриття батьки дітей польських шкіл міст Проскурова,
храмів та монастирів. Варто зазначити, що чимало Городка з гострою критикою виступили на зборах
монастирів закривалися через переховування проти антирелігійного виховання дітей у
селянського хліба, який мав бути вилучений радянських школах та проти тих підручників,
представниками органів владних структур. по яких навчалися їх діти, вносили пропозиції
Зокрема, у Браїлівському монастирі Вінницької щодо посилення роботи релігійних організацій9,
округи населення трьох сіл переховувало до 1000 Цілком зрозуміло, що в таких ситуаціях свя-
пудів хліба. Органи державної влади не тільки щеники, віруюче населення краю в багатьох
вилучали приховане збіжжя, арештовували свя- випадках позбавлялося своїх прав у виборах до
щенників, а й примушували населення навко- міських, селищних і сільських рад. Так, у 1926-
лишніх сіл голосувати за закриття монастиря.6 1927 pp. таких позбавленців у містах Поділля
У випадках закриття культових споруд вони нараховувалося 14,1 тисяча осіб (понад 25 відсот-
перетворювалися в груди каміння або були при- ків) від взятого на облік виборчкомами населення,
речені на повільне спустошення та руйнування. а серед жителів селищ ця цифра була майже 34
На кінець 20-х років більшість монастирів відсотки. Від виборів до місцевих рад було усунуто
України була пристосована під сільгоспартілі, майже 30 відсотків населення міст і сіл Поділля
колонії для безпритульних дітей, деякі вико- і більшість з них - за релігійними мотивами10,
ристовувалися як медичні та навчальні заклади, За висловом Й.Сталіна, "партія не може бути
а також для розташування військових частин. нейтральною щодо носіїв релігійних забобонів...
Органи радянської та партійної влади, Ми придушили релігійне духовенство..., але воно
силових структур ретельно відстежували та ще не повністю знищене. Антирелігійна пропа-
аналізували діяльність кожної релігійної громади, ганда є тим засобом, котрий повинен довести до
Зокрема, в політекономічному огляді Вінницького кінця справу ліквідації релігійного духо-
окружного комітету КП(б)У був викладений венства."11 У відповідь на звернення вождя в
матеріал про діяльність релігійних громад округу, травні 1928 р. на Всесоюзній нараді агітпропу
в яких нараховувалося 229597 віруючих, що релігійні організації були названі єдиними
належали до 10 конфесій. Зазначений документ легальними буржуазними організаціями в СРСР.
відображав вплив церков на населення районів, Друга хвиля репресивної політики, яка
відстежував заходи та тенденції у їх розвитку, розпочалася в ході масової колективізації призве-
Найчисельнішою та "реакційною" церквою була ла до широкомасштабного переслідування свя-
визнана тихонівська, яка нараховувала 51 щеннослужителів. Адміністративне і судове сва-
відсоток віруючих округу. З польським населен- вілля, моральні і матеріальні утиски духовенства
ням, яке складало майже 10 відсотків, активно призвели до нестерпних умов існування священ -
працювали костьоли і релігійні гуртки "Жива нослужителів. Варто зазначити, що саме це при-
ружа", "Терціарія", що активно пропагували мушувало священиків зрікатися сану задля того,
думку - "Поділля окуповане більшовиками, є щоб хоча таким чином врятувати найдорожче, що
частиною Польщі"7. Така увага до релігійних не є у людини - життя. Так, під впливом арешту
була чимось особливим. Партійна й державна ГПУ 11 листопада 1928 р. зрікся свого духовного
політика в її радянському варіанті вбачала в сану один із засновників УАПЦ, відомий вчений
релігійних громадах різних напрямків своїх та краєзнавець, протоієрей Юхим Сіцінський.12
потенційних суперників у справі "оволодіння Необхідно зазначити, репресивно-каральні
душами пастви". структури чітко організовували та проводили
Необхідно зазначити, що особливі зусилля з репресивні заходи проти священнослужителів.
боку радянської влади були направлені на Зрозуміло, що поза увагою не залишилася і УПАЦ,
боротьбу з релігійними пережитками у навчаль- яка існувала і діяла за умов жорсткого терору,
них закладах серед учнівської молоді. Підтверд- Саме тому протягом 1926-1929 pp. в Україні було
женням такого відношення до релігії відображено заарештовано п'ять ієрархів УАПЦ, а всього за
у наказі завідуючого губнаросвітою Орлика за добу сталінізму знищено 34 її єпископи та 2000
№24 від 10 квітня 1923 р., в якому відмічалося, священиків та інших церковних служителів.13
що "учні та вчителі шкіл м. Вінниці приймають Особливо широкого розмаху набула боротьба
активну участь у церковних співах, читанні та з релігією та церквою з початком колективізації,
прослуховуванні проповідей церковних служб". Тодішні партійні ідеологи вважали, що в країні,
У відповідності до наказу, вчителям та учням де переважна більшість населення складає
шкіл Поділля категорично заборонялося прий- селянство, релігійні організації стануть суттєвою
мати будь-яку участь у релігійних відправах як перешкодою на шляху просування селянства до
у церквах, так і в костьолах чи в синагогах. За соціалістичних форм господарювання. Підтри-
невиконання наказу учні шкіл підпадали під муючи гасло суцільної колективізації, окремі
виключення зі школи, а завідуючі негайно адміністратори втратили почуття реальності,
притягалися до відповідальності8. Голова Літинського райвиконкому, інструктуючи
Враховуючи дану ситуацію, ксьондзи уповноважених, вимагав "протягом 24 годин
виступили із зверненням до віруючих об'єднатися усуспільнити інвентар і посівний матеріал".
Особливо складним і трагічним було стано- Сазонович, який був заарештований 4 лютого
вище середняків, яких примушували вступати в 1930р. Відповідно до звинувачувального акту, він
колгоспи під загрозою "розкуркулення" і мав тісний зв'язок з вищим духовенством, був
репресій. Так в багатьох місцях залякували натхненником духовенства Шепетівської округи
сільське населення різними жорсткими методами. за розширення тихонівської орієнтації, займався
В Щепетівському окрузі практикувалися обшуки антирадянською діяльністю, яка була направлена
дворів із стріляниною. Мали місце факти закриття на зрив заходів радянської влади. Під час
ринків, заборони продажу селянам-одноосібникам колективізації агітував селян не вступати в
товарів першої необхідності14. колгоспи, а перед богослужінням в церкві
Помилок та головотяпства було чимало, а в виступав з антирадянською агітацією. За висунуті
окремих випадках справи доходили до того, що звинувачення особлива нарада при колегії ДПУ
не тільки не велася будь-яка робота з роз'яснення УСРР 22 березня 1930 р. прийняла рішення
переваг колективізації, а й були випадки, коли вислати Сіверського М.С. у північний край на
обманним шляхом записували у колгосп. Так, три роки за антирадянську агітацію проти заходів,
незважаючи на те, що на зборах селян села що проводилися партією на селі19.
Гнійниця Плужнянського району за організацію Початок масових репресій характеризувався
колгоспу проголосувало лише п'ять чоловік, тим, що за час з 18 лютого по 12 березня 1930 р.
колгосп був утворений, а результати голосування із Вінницького, Кам'янецького, Могилівського та
фальсифіковані15. До селянського бунту спону- Шепетівського округів було заарештовано,
кало рішення бюро Шепетівського окружкому осуджено і вислано за межі України 4505 осіб20.
КП(б)У про закриття церкви в с. Плужному та У 1932 р. Вінницьким обласним відділом
виселення селянських сімей. 20 лютого 1930 року ДГПУ була сфабрикована справа проти секти
на площі біля церкви зібралося понад 1500 п'ятдесятників-сіоністів, що проживали у Воло-
чоловік. Селяни вимагали: "Не чіпайте церкви"; чиському, Проскурівському, Городоцькому,
"Геть колективізацію"; "Геть радянську владу." Теофіпольському, Антонінському, Михайлівсько-
Натовп кинувся розбирати усуспільнене зерно, му та Ярмолинецькому районах, яка нараховувала
інвентар. Після втручання військових виступ 923 віруючих. Після вилучення посівного
селян був придушений. Проте 26 лютого виступи матеріалу селяни не змогли провести посів зер-
проти колективізації і в захист церкви охопили нових, відмовилися від вступу до колгоспів. Це
майже всі села району й поширилися на інші інкримінувалося їм як контрреволюційна та
райони округу16. антирадянська діяльність. Рішенням судової
У Полонському районі з 27 населених пунктів трійки при колегії ДПУ УСРР від 5 квітня 1933 р.
бунтами були охоплені 24 села, Ляховецькому - із 79 віруючих, притягнутих до кримінальної
19, Антонінському - 25, Аннопольському - 22, відповідальності у справі, 6 осіб були засуджені
Грицівському - 18. Селянські виступи пройшли до розстрілу, решта - до ув'язнення в концтабори
в більшості сіл Теофіпольського та Ізяславського строком від 3 до 10 років або висланням на північ
районів. Подібні заворушення під аналогічними Росії на три роки21.
гаслами пройшли у Тульчинському окрузі, в селах На цьому переслідування "п'ятдесятників-
Ушиця та Кульчіївці Кам'янецького округу, сіоністів" не припинилося. 13 червня 1935 р.
Ясипільське, Бачинецьке та Юрківське Могилів- органами НКВС було заарештовано ще десять
Подільського округу17. громадян із сіл Теофіпольського району, які
Перебуваючи у цей час в республіці, звинувачувалися у тих же "гріхах", що і їх
Г.Орджонікідзе у своїх записках виклав враження попередники. Рішенням спецколегії Вінницького
від побаченого: "Україна поставила за мету облсуду від 23 грудня 1935 р. найактивніший
досягти стовідсоткової колективізації. Там, де не учасник цієї групи Ковалик Захар Венидиктович
вистачало розуму, в хід пускалося голе адмі- був позбавлений волі у виправно-трудових таборах
ністрування. Внаслідок чого село дуже стриво- на сім років з наступним обмеженням прав на
жене, жіночі бунти нерідкість, а в трьох округах: три роки. Через три місяці рішенням цієї ж
Тульчинському, Шепетівському і Могилівсь- колегії ще два учасники були позбавлені волі на
кому - справжні повстання селян. Повстання при- сім років, а троє - на п'ять років у виправно-
душено зброєю, застосовано кулемети, а в окремих трудових таборах з наступним обмеженням у
місцях - і гармати. Убитих і розстріляних 100, правах на два роки. Інші чотири учасники були
поранених декілька сотень... Причини: поспішна звільнені в зв'язку з тим, що слідством не добуло
колективізація, погоня за процентами, усуспіль- даних про їх контрреволюційну діяльність в секті,
нення корів, звірячі утиски при вилученні 3 поширенням колективізації все більшого
насіння, глумления над релігією і церквою, розмаху набув насильницький тиск на церкву та
обшуки, знімання дахів, підлоги, печей і ін."18. проведення репресій проти священиків та віруючих
Провалена швидкоплинна суцільна колекти- різних конфесій та віросповідань. Закривалися
візація призвела до справжньої війни проти храми, а їх майно, культові цінності конфіско-
релігії, яка захищала вікові традиції селянського вувалися. Зокрема, у Вінницькій області в 1934
життя, засуджувала антилюдську політику р. пройшло зменшення православних парафій у
колективізації. Першою жертвою цього гоніння два рази, в той час як у 1901 р. їх нараховувалося
став священик із Красилова Сіверський Матвій 1447. У листопаді 1938 р. була закрита церква у
Проскурові, а в 1940 р. проведено закриття церков кожному регіоні. Серед церковників та сектантів
у селах Фрамполі та Кадиївцях Ярмолинецького, Вінницької області у 1937 р. було репресовано
Везденьках, Ординцях, Пашутинцях 1188 осіб, або 29,9 відсотка від репресованого
Чорноострівського, Давидківцях, Аркадіївцях, духовенства по Україні24.
Масівцях Проскурівського районів, церкви та Репресії серед духовенства та віруючих були
костьолу в Чорному Острові22. зумовлені суто ідеологічними причинами, а їх
У 30-х роках в Україні було закрито 8 тисяч масштаби залежали від наявності у підрозділах
церков, а у Вінницькій та Хмельницькій областях НКВС відповідних агентурних даних про
на початок 40-х років майже не залишилося "антирадянську діяльність". Аналіз легітимності
жодної православної церкви23. формулювань обвинувачень переконливо свідчать,
Конфіскація майна, непосильні податки та що партійні, державні та каральні органи
штрафи за їх несплату, зривання хрестів, проводили широкомасштабну "чистку від
пограбування вівтарів, спалювання церковної ворожих елементів" усіма доступними у цій справі
літератури, переслідування священиків були заходами, які переконливо підкреслювали
характерними для владних структур. Політичний антигуманність та антиморальність політики по
та моральний утиск доводив багатьох священиків відношенню до церкви, до почуттів віруючих, до
і віруючих до зречення від церковного сану, культурних надбань народу,
церкви. І таких зреченців рідної віри під утиском Таким чином, викладені матеріали дають
тоталітарної системи було чимало. За вказівками підстави стверджувати, що антирелігійна політика
державних та партійних органів священиків радянської держави, що по суті була явним
виселяли з квартир, обкладали непомірними наступом на духовність нації, стала однією з
податками, не допускали не лише до релігійно- причин трагедії українського народу. Проте, попри
освітньої роботи, але й до звичайної громадської матеріальне, моральне та фізичне винищення за
діяльності і, навіть, до роботи в трудових часів сталінського режиму православ'я вижило і
колективах. Таких випадків, коли священики та з встановленням незалежності України переживає
віруючі були деморалізовані, духовно спустошені, період духовного ренесансу,
а то й знищені, було надзвичайно багато в
Примітки
1. Культурне будівництво в Українській РСР. - 13. Шаповал Ю. Невідомі сторінки про УАПЦ у
Т.1. - С.28-30. зв'язку із справою "Спілки визволення
2. Центральний державний архів вищих органів України" // Людина і світ, листопад-грудень
влади і управління.(далі ЦДАВО України) - 1996. - С.15.
Ф.413, оп.2, спр.5. - Арк.35. 14. ДАХм.О. - Ф.П.458, оп.1, спр.324. -
3. Державний архів Вінницької області (далі Арк.208-209.
ДАВін.О.) - Ф.Р. -197, оп.5, спр.2. - 15. Там само. - Арк.11.
Арк.2,32. 16. Там само. - Арк.6.
4. Центральний державний архів громадських 17. Там само. - Арк. 17,18,21,22,23,25.
організацій України.(даліЦДАГО України) - 18. Васильєв В., Віола П. Колективізація і
Ф.1. оп.6. спр.29. - Арк.68. селянський опір на Україні (листопад 1929-
5. ЦДАВО України. - Ф.5. оп.2. спр.190. - березень 1930 pp.) - Вінниця, 1997. - С.88.
Арк.56. 19. ДАХм.О. - Ф.Р.6193, оп.12, спр.П-1159. -
6. Там само. - Оп.4. спр.18. - Арк.108. Арк.17.
7. ДАВін.О. -Ф.П.29, оп.1, спр.325.-Арк.54-56. 20. ЦДАГО України. - Ф.1, оп.20, спр.3190. -
8. Там само. - Спр.121. - Арк.23. Арк.61-63.
9. Державний архів Хмельницької області (далі 21. ДАХм.О. - Ф.Р.6193, оп.12, спр.П-25791. -
ДАХм.О.) - Ф.П.ЗОЇ, оп.1, спр.176. - Арк.23. Арк.1905-1906.
10. Слободянюк П. Українська церква: історія 22. СлободянюкП. Вказ.праця. -С.150.
руїни і відродження. - Хмельницький, 23. Історія релігії в Україні/ За редакцією
2000.-С.143. A.M.Колодного, П.Л.Яроцького. - К.:
11. Церковники-сектанты - враги социализма. - Знання. - 1999. - С.513.
Иваново, 1938. - С.9. 24. Нікольський В.М. Національні аспекти
12. СлободянюкП. Вказ.праця. - С. 151. політичних репресій 1937 р. в Україні //
Укр.іст.журн. - 2001. - №2. - С.84.
|