Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю

До середини XIX століття була усвідомлена необхідність упорядкування дельти Дунаю для здійснення регулярного судноплавства. Згодом для цього були перетворені Сулінське і Георгієвське гирла, також інші, менші за розмірами. Частина води пішла з Дунаю до шлюзованих каналів «Чернавода–Констанца» і «Черн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Шуйський, Ю.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Назва видання:	Геополитика и экогеодинамика регионов
Теми:	Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58335
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю / Ю.Д. Шуйський // Геополитика и экогеодинамика регионов. – Симферополь: ТНУ, 2007. — Т. 3, вип. 2. — С. 76-80. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-58335
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-583352014-04-03T21:40:47Z Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю Шуйський, Ю.Д. Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов До середини XIX століття була усвідомлена необхідність упорядкування дельти Дунаю для здійснення регулярного судноплавства. Згодом для цього були перетворені Сулінське і Георгієвське гирла, також інші, менші за розмірами. Частина води пішла з Дунаю до шлюзованих каналів «Чернавода–Констанца» і «Чернавода–Мідія». На окремих річищах дельти відбувались заходи по спрямуванню води в румунські судноплавні гирла. Все це призвело до зниження витрат в українському Кілійському гирлі з 62,5% в 1956 р. до 50,2% в 2004 р. Відповідно, кількість води підвищилася від 37,5% в 1956 р. до 49,8% в 2005 р. в румунському Тульчинському гирлі. Окрім природних процесів, суттєві штучні меліорації створили негативний вплив на господарське використання української частини дельти Дунаю. Природні процеси еволюції дельти не можуть вважатися шкідливими. Розчистка гирлового бару для відновлення судноплавства по гирлу Бистре не порушила суттєво водний режим дельти, бо може підвищити в Бистрому витрати води не більше, як 2% від того, що скидається по Кілійському річищу. До середины XIX столетия была осознана необходимость преобразования дельты Дуная для организации регулярного судоходства. В последующее время особенно сильно были преобразованы Сулинское и Георгиевское гирла вместе с другими менее крупными. Часть воды из Дуная пошла по шлюзованным каналам «Чернавода–Констанца» и «Чернавода–Мидия». На основном рукаве Дуная вода была напрямую направлена в румынские гирла. Все это привело к снижению расходов воды в украинском Килийском гирле с 62,5% в 1956 г. до 50,2% в 2004 г. Соответственно, в румынском Тульчинском рукаве расходы воды выросли с 37,5% в 1956 г. до 49,8% до 2004 г. Существенные искусственные преобразования обусловили негативное влияние на различные виды хозяйственного использования дельты, в первую очередь — транспортное. Природные процессы эволюции дельтовых ландшафтов не могут считаться негативными. Расчистка устьевого бара для возобновления судоходства по Быстрому несущественно повлияла на водный режим дельты, поскольку может повысить рост стока по гирлу Быстрое не более, чем на 2% от стока по Килийскому. In middle of XIX engineers and scientists understood that Danube delta would be reconstructed for implementation of navigation along Danube river to Central Europe. During a next period till current time, Sulina and St.George Arms with several other small brunches were reconstructed deeply. Part Danube water were intercepted two locked canals from Danube river to the Black Sea: «Chernavoda–Constanţa» and «Chernavoda–Midia». This actions directed to Romanian Arms the basic part of the river water, in Sulina navigable canal firstly. In 1956 in Kiliya Arm 62,5% water did flow down to the Sea, and in 2004 — 50,2%, and in the same time along Romanian Tulcha Arm did flow 37,5% and 49,8%. Essential artificial reconstruction directed to negative impact on different economic usage of the delta, on navigable usage firstly. Natural processes of the deltaic landscapes cannot to be negative. Clearing of the Bystriy Arm within the mouth bar influenced on the deltaic water regime not considerable, because the water discharge rised on up to 2% of the water flow of Kiliya Arm. 2007 Article Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю / Ю.Д. Шуйський // Геополитика и экогеодинамика регионов. – Симферополь: ТНУ, 2007. — Т. 3, вип. 2. — С. 76-80. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. ХХХХ-0005 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58335 551.482.6 uk Геополитика и экогеодинамика регионов Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов
spellingShingle	Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов Шуйський, Ю.Д. Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю Геополитика и экогеодинамика регионов
description	До середини XIX століття була усвідомлена необхідність упорядкування дельти Дунаю для здійснення регулярного судноплавства. Згодом для цього були перетворені Сулінське і Георгієвське гирла, також інші, менші за розмірами. Частина води пішла з Дунаю до шлюзованих каналів «Чернавода–Констанца» і «Чернавода–Мідія». На окремих річищах дельти відбувались заходи по спрямуванню води в румунські судноплавні гирла. Все це призвело до зниження витрат в українському Кілійському гирлі з 62,5% в 1956 р. до 50,2% в 2004 р. Відповідно, кількість води підвищилася від 37,5% в 1956 р. до 49,8% в 2005 р. в румунському Тульчинському гирлі. Окрім природних процесів, суттєві штучні меліорації створили негативний вплив на господарське використання української частини дельти Дунаю. Природні процеси еволюції дельти не можуть вважатися шкідливими. Розчистка гирлового бару для відновлення судноплавства по гирлу Бистре не порушила суттєво водний режим дельти, бо може підвищити в Бистрому витрати води не більше, як 2% від того, що скидається по Кілійському річищу.
format	Article
author	Шуйський, Ю.Д.
author_facet	Шуйський, Ю.Д.
author_sort	Шуйський, Ю.Д.
title	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю
title_short	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю
title_full	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю
title_fullStr	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю
title_full_unstemmed	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю
title_sort	природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему дунаю
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Экогеодинамика природных и природно-антропогенных ландшафтов
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58335
citation_txt	Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю / Ю.Д. Шуйський // Геополитика и экогеодинамика регионов. – Симферополь: ТНУ, 2007. — Т. 3, вип. 2. — С. 76-80. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Геополитика и экогеодинамика регионов
work_keys_str_mv	AT šujsʹkijûd prirodnítaštučnífaktorivplivunadelʹtovysistemudunaû
first_indexed	2025-07-05T09:32:34Z
last_indexed	2025-07-05T09:32:34Z
_version_	1836798920593768448
fulltext	Ю.Д. Шуйський Геополитика и экогеодинамика регионов. 2007. Вып.2. С. 76-80 76 УДК 551.482.6 ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ДЕЛЬТОВУ СИСТЕМУ ДУНАЮ Ю.Д. Шуйський Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Анотацiя:До середини XIX століття була усвідомлена необхідність упорядкування дельти Дунаю для здійснення регулярного судноплавства. Згодом для цього були перетворені Сулінське і Георгієвське гирла, також інші, менші за розмірами. Частина води пішла з Дунаю до шлюзованих каналів «Чернавода–Констанца» і «Чернавода–Мідія». На окремих річищах дельти відбувались заходи по спрямуванню води в румунські судноплавні гирла. Все це призвело до зниження витрат в українському Кілійському гирлі з 62,5% в 1956 р. до 50,2% в 2004 р. Відповідно, кількість води підвищилася від 37,5% в 1956 р. до 49,8% в 2005 р. в румунському Тульчинському гирлі. Окрім природних процесів, суттєві штучні меліорації створили негативний вплив на господарське використання української частини дельти Дунаю. Природні процеси еволюції дельти не можуть вважатися шкідливими. Розчистка гирлового бару для відновлення судноплавства по гирлу Бистре не порушила суттєво водний режим дельти, бо може підвищити в Бистрому витрати води не більше, як 2% від того, що скидається по Кілійському річищу. Ключові слова: Дельта, Дунай, вода, витрати, наноси, рельєф, судноплавство. Вступ В 2004 р. Україна відновила транзитне судноплавство крізь свою частину дельти Ду- наю по гирлу Бистре, яке в 40-50-ті роки ХХ століття вже було судноплавним. Але згодом, після відкриття судового шляху в гирлі Прорва, Бистре було законсервоване за-для по- треб Військово-Морського флоту СРСР. До кінця 80-х років річище Прорви замулилася, і тому постала задача визначити наступний водний шлях. Справа довго вирішувалася, а за цей час, в 1998 р., на всій український частині дельти був створений Дунайський Біос- ферний заповідник. Румунія погодилася пропускати український флот своїми гирлами, але за досить велику оплату. Всі можливості мати власний водний шлях крізь свою частину дельти для України були перекриті. Українське Придунав'я зазнало гуманітарної катаст- рофи [8]. Тоді зміною природоохоронного законодавства України гирло Бистре було вик- лючене із числа заповідних за причиною, що по ньому тече брудна вода з половини Євро- пи, і цей бруд несумісний із статусом заповідника. Тому в 2004 р. судноплавство по Бист- рому було відновлене. Але деякі дослідники, зокрема Молдови, Румунії та Великої Британії, вважають, що підготовка та здійснення судноплавства Україною спричиняє негативний вплив на природу Румунської частини дельти Дунаю. Буцім-то під цим впливом Румунія зазнає суттєвої шкоди, а тому вона вимагає виплат немалих компенсацій. Відтак, треба визначити, які за- ходи здійснила Румунія, і чи справді її водні меліорації в дельті завдають шкоди цій дер- жаві. Для цього потрібна відповідна інформація. Отже, тема статті є актуальною. Оскільки мова точиться навколо забезпечення транспортних потреб України, то тема статті є практично значимою. Питання водних меліорацій в дельті пов'язані з теоретич- ними положеннями гідрології та геоморфології, а тому тема статті має теоретичне зна- чення. Метою статті є аналіз впливу водних меліорацій на фізико-географічну систему дельти Дунаю. Для досягнення мети треба вирішити такі провідні задачі: а) аналіз антро- погенних водорегулюючих перетворень в дельті; б) оцінка впливу людини на судноплавні властивості дельти. Ця робота ще не публіковалася, а тому отримані висновки і положен- ня є новими. Матеріали і методи досліджень Основа географічної інформації про дельту Дунаю була отримана протягом кількох десятиріч досліджень автора [6, 8-11]. Допоміжні матеріали були запозичені в роботах Геополитика и экогеодинамика регионов. 2007. Вып.2. С. 76-80 Раздел II.2. ЭКОГЕОДИНАМИКА ПРИРОДНЫХ И ПРИРОДНО- АНТРОПОГЕННЫХ ЛАНДШАФТОВ 77 інших авторів [1]. Також використовувалися великомірні карти, що складалися в різні роки. При обробці та інтерпретації материалів використовувалися методи: маршрутно- експедиційний, морфометричний, картографічний, аналітичний, порівняльно- географічний. Результати досліджень та їх аналіз В основі оцінок впливу антропогенного фактору на будь-яку природну систему по- винний бути генетичний принцип. Тому тема статті грунтується на теорії вчення про гир- лові області річок, що були розроблені І.В. Самойловим, В.М. Михайловим, В.Н. Коро- таєвим, Д.М. Колеманом, Д.Б. Пріором та іншими авторами. Аналіз водорегулювання в дельті Дунаю. Протягом багатьох сотень років дельта Ду- наю зазнавала природного режиму розвитку за суто певними закономірностями. Практич- но вони не залежали від економічної дяльності людини. Багатовіковий досвід довів, що природні закономірності є складними, багатофакторними, взаємопов'язаними. Сток річко- вої води і наносів відбувався у природному режимі, незалежно від роботи людини в дельті та поза нею. В море надходила вода, мул, пісок, рослинний детрит, і вони розповсюджу- валися в морі на південь, на схід, на північ і на різні глибини моря. Тому і зараз ці процеси є природними. Але останніми десятиліттями використання природних ресурсів гирлової області Ду- наю вже не могло компенсуватися тільки природними силами і можливостями. Зростання населення, потреба в транспортному сполученні по Дунаю та розвиток техніки призвели до практичної необхідності змін самої дельти під впливом антропогенного фактору. Зок- рема, вже в середині XIX століття почалося штучне поглиблення та розширення дельто- вих гирл для потреб навігації. Наприкінці XIX та на початку ХХ століть російськими інженерами прочищалися гирла Бєлгородське, Шабаш, Потаповське, Полуночне та ін. Та марно, бо через кілька років річка знищувала працю людей. Тому Румунія вирішила пи- тання капітально: вона майже в 2 рази зменшила довжину свого Сулінського гирла, поча- ла підвищувати ширину (на 10-65 м) та глибину (до 8-10 м), облямовувати новий канал кам'яними накидами. Тому в це гирло почало стікати більше води: якщо в 1921 г. по Сулінському гирлу в Румунії скидалося в море 12% дунайскої води, то в 2004 р. — вже 20,1%. Це на фоні суттєвого штучного нарощування довжини Сулінського гирла парою шпор, що висунулися в море. Дно гирла безперервно поглиблювалося, поки глибина не сягнула 10-11 м. Отже, був здійснений перший сильний водорегулюючий вплив на водний режим дельти. Протягом 70-80-х років минулого століття від Дунаю в море було відведено 2 шлюзо- ваних канали на території Румунії, бо одного Сулінського каналу вже було замало. Один виходив до моря південніше Констанци, другий — північніше, біля м. Мідія. Вони забира- ють пересічно близько 1,5% води з Дунаю кожного року. Ця вода не йде до дельти. Тому на її розподіл почали впливати вже три канали. Таке міроприємство обумовило другий водорегулюючий вплив на водний режим дельти. Протягом останніх років ХХ століття Георгієвське гирло було скорочене на 45%. Його річище почали поглиблювати і розширювати для судноплавного використання, як і раніше — Сулінський. По Георгіївському гирлу судна планується спрямовувати з моря в Дунай, а по Сулінському — з Дунаю в море, що суттєво відвищить суднорухи на території Румунії і транзитом в країни Європи. Так склався третій сильний водорегулюючий вплив, і теж — істотний. Після перетворення Сулінського гирла на судноплавний канал виникла потреба за- хисту руху суден від морських хвиль, а річище — від замулювання на вході. Тому при втіканні річища в море стали будувати дві захисні шпори. Вони в той же час сприяли фор- муванню вхідних кутів. А коли довжина шпор перевищила 7 км, то вони почали впливати на розвиток Старо-Стамбульського гирла. При відсутності огороджуючих шпор розвиток цієї частини дельти був би іншим, сприятливим для української частини дельти. Зараз довжина шпор становить майже 12 км, що почало вимагати більшої кількості води з Ду- наю. А головне, саме побудовані довгі шпори сприяли виникненню Мосурської бухти і ба- ру Нова Земля. Як наслідок, виник підпір річкової води в дельті, з'явилася ознаки відмерлості Старо-Стамбульського гирла, а вода попрямувала в Бистре та Циганське гир- ла. Цьому посприяв також тектонічний фактор. Кількість річкової води на виході із Старо- Стамбульського гирла зменшилась з 27,2% в 1966 р. до 19,2% в 2003 р., — майже на 42%. Ю.Д. Шуйський Геополитика и экогеодинамика регионов. 2007. Вып.2. С. 76-80 78 Відтак, перебудова гирла Старо-Стамбульського річища є четвертим суттєвим водоре- гулюючим впливом. Всі попередні власні впливи недвозначно змусили румунську сторону вжити заходів для забезпечення додаткових судноплавних властивостей Сулінського каналу. Саме тому на розгалужжі Кілійського та Тульчинського гирл була збудована спеціальна підводна дамба-розгалужувач, що і зараз спрямовує воду в Сулінське і Георгіївське гирла. Саме тому в 2003 р. Тульчинське гирло вбирало в себе 48,0%, хоча в 1956 р. — лише 37,4% ду- найського стоку. Свідоме штучне спрямування води в судноплавний Сулінський канал є п'ятим сильним водорегулюючим впливом. Будівництво гребель, водозабирачів, використання дунайської води для потреб побу- тових, сільськогосподарських, промислових та ін. призвели до зменшення скидів річкових наносів. Якщо на початку ХХ століття Дунай виносив пересічно 1920 кГ/сек наносів, то в 1971-2002 рр. — тільки 1150 кГ/сек, т.є. майже на 40% менше. Для подальшого розвитку дельти представлені явища є вкрай небажані, бо суттєво гальмують тотальне нарощуван- ня дельтового конусу виносу і сприяють його деградації. І в першу чергу — Кілійської час- тини як найактивнішої. Отже, на фоні інтегрального негативного впливу на сток Дунаю, в українське Кілійське гирло надходить менше і менше наносів, — майже на 11% протягом останніх 50 років. Порушення витрат річкових наносів є шостим регулюючим впливом. Це значення було би більшим, якби не тенденції до підвищення надходжень води в Дунай з площі водоживлення під впливом сучасних змін клімату [2]. Кілійська дельта та прилегла акваторія узмор'я зазнає сильного впливу забруднених вод Дунаю, куди скидається побутовий, сільськогосподарський і промисловий бруд з більше десятка країн Європи, а особливо багато — з території Румунії. Це призвело до глибоких змін у видовому різноманітті та чисельності фітопланктону вздовж всієї морської окрайки дельти Дунаю [3]. В 2003 р. скид суми біогенних речовин перевищив 900 тис. т/рік, що в 40 разів більше, ніж протягом 60-х років. Суттєво зросли надходження в дельту фе- нолів та вуглеводневих сполук, сильно зменшилася кількість кисню у воді, особливо — в придонному горизонты. Великий осередок надмірної чисельності ліполітичних бактерій кишкової групи (> 1000 кл·см 3) був простежений в складі дунайської водної маси [5]. До початку 90-х років ХХ століття площа зон цвітіння прилеглої води Чорного моря зросла на порядок величини у порівнянні із 50-ми роками. Ці та інші, менш суттєві, впливи на при- родну систему Кілійської дельти простежуються в межах гирлової області Дунаю. Всі перелічені провідні водорегулюючі дії були спрямовані на зменшення кількості во- ди в Кілійському гирлі, бо ще на початку 40-х років ХХ століття українським Кілійським гирлом скидалося в море 66,8% дунайської води, в 2001 р. — 52,0%, а в 2006 р — 50,2%. Хоча загальні витрати води в Дунаї взагалі мають тренд підвищення, що дорівнює +3,97 м 3 /(с·рік) в 1840-1990 рр. за румунськими даними і +4,78 м 3 /(с·рік) в 1840-2002 рр. за да- ними багаторічних інструментальних вимірювань [1]. Така ситуація наближається до сис- темних змін Кілійської дельти у негативний бік, до деструктивних явищ, особливо — для судноплавства. Оцінка судноплавних властивостей Кілійської дельти. Господарські традиції місцев- ого населення, наявність потужного Українського Дунайського пароплавства, загально- визнане важливе транзитне транспортне значення дельти Дунаю, висококваліфіковані кадри, розвинена інфраструктура зробили Українське Придунав'я осередком активної суд- ноплавної діяльності. Та за причиною сильного природного замулювання (переважно, — річищного подовження та зменшення кількості води) ще наприкінці 80-х років ХХ століття українське судноплавне річище остаточно замулилося. Зникнення СРСР зробило зайвим резерв гирла Бистре для військових потреб. Тому саме воно було обране для поновлення судноплавства, бо за глибинами, шириною, активною стадією розвитку всі інші 7 альтер- натив є значно гіршими [9]. Як вже зазначалося, 20 років тому природний закономірний процес замулювання вивів з ладу Прорву — судноплавне річище, бо в 1958-2003 рр. Очаківське гирло зменши- ло власну частку стоку — з 25,1% до 12,7%. До того ж, система Очаківських плавнів є однією з провідних трьох екологічно найцінніших ділянок Кілійської дельти. Другою такою найціннішою є Старо-Стамбульська ділянка плавнів, яка, до того ж, має ознаки відми- рання річища, а тому поточного часу не є оптимально судноплавною. В той же час, на фоні загального зниження витрат води в Кілійському гирлі, простежується їх зростання в Бистрому: якщо в 1958 р. по ньому стікало в море 648 м 3/(с·рік), або 16,0% Кілійського, а в Геополитика и экогеодинамика регионов. 2007. Вып.2. С. 76-80 Раздел II.2. ЭКОГЕОДИНАМИКА ПРИРОДНЫХ И ПРИРОДНО- АНТРОПОГЕННЫХ ЛАНДШАФТОВ 79 2003 р. — 1210 м3/(с·рік), або 36,6% Кілійського. Ділянка гирла Бистрого суттєво посту- пається іншим ділянкам Кілійської дельти за екологічною цінністю [4]. Такі зміни водного режиму Бистрого обумовили його природне поглиблення на 8% протягом вказаних років, розширення на 11%, а швидкість води — на 5%. Тому зараз уз- довж всього гирла, довжиною 9 км, глибини становлять від 7 до 18 м. Відтак, не треба тут будувати канал. Природне річище і без того може використовуватися як водний шлях для сучасних великотоннажних суден. На виході з Бистрого, в морі в 2-х км від дельти, на дні узмор'я розташувався гирло- вий бар, звичайна природна обмілина. Під впливом величин витрат річкової води, сили і напрямків морських штормів уздовжна вершина бару перманентно змінює глибину від 2 до 7 м. Отже, біота узмор'я і бару «звикла» до сильних деформацій підводного рельєфу, і це є природний режим існування живих організмів на барі. Саме на поверхні бару, по його поперечному профілю, в напрямку моря зроблена штучна канава, виємка, довжиною ≈ 3 км і глибиною до 7,5 м, для проходження кораблів. В результаті Бистре почало перехоп- лювати певну кількість води, але далеко не стільки, як після змін в Сулінському чи в Ге- оргієвському гирлах, а тільки ≤2%. Тому відновлення судноплавства по Бистрому не зав- дало скільки-небудь помітної шкоди судноплавству по Сулінському гирлу. Поглиблення барової борозни в морі, неподалік від входу в Бистрий, потребує утилізації — скиданню мулясто-піщаних осадків на донному звалищі. Звалище визначене на глибинах 20-22 м в морі, на відстані майже 20 км від дельти. Тут, в товщі морської во- ди, завись може бути захопленою відгалуженням другорядного траси Чорноморської вітрової течії і спрямована взагалі на південь, як це було сотні років. Але незначною част- кою, бо стокові «віджимні» течії віддаляють дампінгову завись далі від берегів у відкрите море (до 60 км), а, відтак, не спричиняють відчутних ушкоджень природі на узбережжі Ру- мунії. До того ж, барові осадки (d = 0,5–0,01 мм), як свідчать численні натурні експеримен- ти [7, 12], розповсюджуються на відстань не більше 100 м від скидної баржі в точці дампінгу, а під час хвилювання — на відстань ≤ 500 м. Тому немає сенсу турбуватися, що розчистка борозни на узморному барі завдасть відчутної шкоди сусіднім берегам. Як відомо, Дунай тече від центру Європи в Чорне море. Тому певне невелике забруд- нення з території України складає тільки 4% від сумарного. Решта відноситься до гідрохімічного впливу інших країн, в тому числі і Румунії. Отже, цей фактор не можна вва- жати шкідливим з боку України. Разом із цим, Україна може вимагати компенсацію за таке забруднення своєї частини дельти Дунаю, особливо тієї, що входить до кордонів Дунайсь- кого Біосферного заповідника. Висновки Наведені дані свідчать про те, що протягом останніх 150 років відбувається підвищений вплив водних перетворень в дельті Дунаю, причому, Румунія вдається до особливо глибоких водорозподільчих заходів. Тому в якості провідних висновків зазначи- мо наступне: 1. Найбільше сильні перетворення зроблені Румунією у вигляді побудови двох судно- плавних каналів у дельті та двох каналів на корінному суходолі від Дуная до моря. Всі во- ни повинні бути гарантовано багатоводні для забезпечення безперервного судноплавства, а тому потребують значно більших витрат води, ніж було в природному вигляді. 2. Потреба у воді румунських судноплавних каналів спонукало наших сусідів по дельті зробити пряме перехоплення дунайської води з Кілійського гирла. З цією метою була по- будована спеціальна дамба, яка направила частину води з Кілійського гирла в Тульчинсь- ке. Такі заходи погіршили процес формування Кілійської дельти і привели до зменшення стоку води в ньому з 62,5% в 1956 р. до 50,2% в 2006 р. В результаті кількість гирл змен- шилась до 15. 3. Будівництво двох огороджуючих шпор на виході з Сулінського гирла стало прово- кувати замулення в річищі, що підсилило потреби у більшій кількості води для цього гир- ла. Разом з цим ці шпори порушили закономірний режим розвитку Старо-Стамбульського гирла, зробили неможливим використання його виходу для судноплавства, змінили на- прямки розвитку української частини дельти, а тому завдали великої шкоди Україні. 4. Скиди побутових, сільськогосподарських та промислових забруднень в країнах Європи, що розташовані в басейні Дунаю, обумовлюють надходження їх більшої частини в гирло Дунаю (більше 96%), в тому числі і з території Румунії. Цей вплив є дуже Ю.Д. Шуйський Геополитика и экогеодинамика регионов. 2007. Вып.2. С. 76-80 80 шкідливим для ірігаційних, промислових, побутових, транспортних потреб, для збережен- ня здорових екосистем та доброї якості грунтів. Література 1. Гидрология дельты Дуная // Монография. Под ред. В.Н. Михайлова и В.Н. Морозова. – Москва: ГЕОС, 2004. – 448 с. 2. Горячкин Ю.Н., Иванов В.А. Уровень Черного моря: прошлое, настоящее и будущее. – Севастополь: МГИ НАН Украины, 2006. – 210 с. 3. Зайцев Ю.П. Самое синее в мире. – Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1998. – 142 с. 4. Котенко Т.І., Волошкевич О.М. Створення Дунайського Біосферного заповідника — один із шляхів вирішення екологічних проблем регіону // Екологічні проблеми басейну Дунаю в межах України: Зб. наук. праць. – Під ред. В.Д. Романенка. – Київ: Наукова думка, 1996. – С. 102 – 111. 5. Северо-западная часть Черного моря: биология и экология // Монография. Отв. ред. Ю.П. Зайцев, Б.Г. Александров, Г.Г. Миничева. – Киев: Наукова думка, 2006. – 702 с. 6. Шуйский Ю.Д. О динамике морского края Килийской дельты реки Дунай // Океанология (Москва). – 1968. – Т. 8. – Вып. 5. – С. 858 – 864. 7. Шуйский Ю.Д. О распределении взвешенных наносов в прибрежных водах Черного моря в районах добычи строительных песков // География и природные ресурсы (Новосибирск). – 1988. – № 4. – С. 123 – 128. 8. Шуйский Ю.Д. Гидролого-морфологические черты формирования современной Килийской дельты Дуная // Вісник Одеського університету. Екологія. – 2003. – Т. 8. – Вип. 11. – С. 4 – 17. 9. Шуйский Ю.Д. Килийская дельта Дуная и вопросы водных путей // Проблемы экологической безопасно- сти транспортных коридоров в Черноморском Регионе: Сб. научн. статей. – Отв. ред. О.В. Недоступ. – Одесса: ОЦНТЭПИ, 2003. – С. 148 – 159. 10. Шуйский Ю.Д. Закономерности формирования морского края и дна устьевого взморья Килийской дельты Дуная // Актуальні екологічні проблеми Півдня України: Зб. наук. праць. – Херсон: Вид-во ПП Вишемирсь- кий В.С., 2006. – С. 187 – 199. 11. Шуйский Ю.Д. К вопросу о нарастании морского края Килийской дельты Дуная // Екологічні проблеми Чорного моря: Зб. наукових праць. – 2007. – Вип. 7. – С. 389 – 396. 12. Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В., Педан Г.С. Основные результаты исследования влияния подводных карь- еров по добыче песка на динамику берегов Черного моря // Природные основы берегозащиты. Сб. научн. трудов: Отв. ред. В.П. Зенкович, Е.И. Игнатов, С.А. Лукьянова. – Москва: Наука, 1987. – С. 68 – 82. Аннотоция:До середины XIX столетия была осознана необходимость преобразования дельты Дуная для организации регулярного судоходства. В последующее время особенно сильно были преобразованы Сулинское и Георгиевское гирла вместе с другими менее крупными. Часть воды из Дуная пошла по шлюзованным каналам «Чернавода–Констанца» и «Чернавода–Мидия». На основном рукаве Дуная вода была напрямую направлена в румынские гирла. Все это привело к снижению расходов воды в украинском Килийском гирле с 62,5% в 1956 г. до 50,2% в 2004 г. Соответственно, в румынском Тульчинском рукаве расходы воды выросли с 37,5% в 1956 г. до 49,8% до 2004 г. Существенные искусственные преобразования обусловили негативное влияние на различные виды хозяйственного использования дельты, в первую очередь — транспортное. Природные процессы эволюции дельтовых ландшафтов не могут считаться негативными. Расчистка устьевого бара для возобновления судоходства по Быстрому несущественно повлияла на водный режим дельты, поскольку может повысить рост стока по гирлу Быстрое не более, чем на 2% от стока по Килийскому. Ключевые слова: дельта, Дунай, вода, сток, наносы, рельеф, судоходство. Summary :In middle of XIX engineers and scientists understood that Danube delta would be reconstructed for implementation of navigation along Danube river to Central Europe. During a next period till current time, Sulina and St.George Arms with several other small brunches were reconstructed deeply. Part Danube water were intercepted two locked canals from Danube river to the Black Sea: «Chernavoda–Constanţa» and «Chernavoda–Midia». This actions directed to Romanian Arms the basic part of the river water, in Sulina navigable canal firstly. In 1956 in Kiliya Arm 62,5% water did flow down to the Sea, and in 2004 — 50,2%, and in the same time along Romanian Tulcha Arm did flow 37,5% and 49,8%. Essential artificial reconstruction directed to negative impact on different economic usage of the delta, on navigable usage firstly. Natural processes of the deltaic landscapes cannot to be negative. Clearing of the Bystriy Arm within the mouth bar influenced on the deltaic water regime not considerable, because the water discharge rised on up to 2% of the water flow of Kiliya Arm. Key wards: Danube, delta, water, flow, sediment, relief, navigation. Поступила в редакцию.

Природні та штучні фактори впливу на дельтовy систему Дунаю

Репозитарії

Схожі ресурси