Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58353 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині / Р.Й. Голик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 212-236. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58353 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-583532014-03-23T03:01:48Z Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині Голик, Р.Й. 2011 Article Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині / Р.Й. Голик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 212-236. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58353 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Голик, Р.Й. |
| spellingShingle |
Голик, Р.Й. Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| author_facet |
Голик, Р.Й. |
| author_sort |
Голик, Р.Й. |
| title |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині |
| title_short |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині |
| title_full |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині |
| title_fullStr |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині |
| title_full_unstemmed |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині |
| title_sort |
війна і русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній галичині |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58353 |
| citation_txt |
Війна і Русь: еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньовічній й ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині / Р.Й. Голик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 212-236. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT golikrj víjnaírusʹevolûcíâuâvlenʹprozbrojníkonflíktiuserednʹovíčníjjrannʹomoderníjkulʹturítaíhrecepcíâumoderníjgaličiní |
| first_indexed |
2025-07-05T09:33:22Z |
| last_indexed |
2025-07-05T09:33:22Z |
| _version_ |
1836798971113111552 |
| fulltext |
212
Роман Голик*
ВІЙНА І РУСЬ: ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ЗБРОЙНІ
КОНФЛІКТИ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ Й РАННЬОМОДЕРНІЙ
КУЛЬТУРІ ТА ЇХ РЕЦЕПЦІЯ У МОДЕРНІЙ ГАЛИЧИНІ.
Свого часу дослідник античної цивілізації О. Мюррей називав війну
“природною діяльністю” людини, через яку більшість суспільств мусять вра-
ховувати потреби своїх мілітарних організацій1. Для середньовічного та ран-
ньомодерного соціуму воєнні конфлікти були так само звичними, як і для
античних спільнот. Тому категорія війни й пов’язані з нею уявлення вже давно
викликають зацікавлення істориків. У полі їхньої уваги опинилося широке
коло питань: від “ідеології меча” загалом до теорії й практики середньовіч-
них й ранньоновітніх війн зокрема. Інтерес до цієї теми присутній також і в
українській історичній науці, зокрема і у працях Леонтія Войтовича2. Наша ж
робота покликана висвітлити лише один з аспектів проблеми: образ війни як
елемент ментальності жителів середньовічної та ранньоновітньої Галичини і
його сприйняття в новітній ментальності.
Бесчисленьния рати: війна у княжу добу. Для середньовічних галичан
війна чи збройна сутичка була хоч і не повсякденною, проте доволі звичною
реальністю. Вона відігравала особливу роль і в історичній уяві тогочасних
книжників: про це свідчать їхні твори. Уже давно помічено, що текст Галиць-
ко-Волинського літопису (особливо його галицької частини) має риси ратної
повісті або щоденника воєнних походів3. Пов’язані зі збройним конфліктом
* Голик Роман Йосипович – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії
середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
1 Murray O. La Grece a l’ époque archaique – Toulouse,1995. – P.131.
2 Див. напр.: Войтович Л. Князівські династії Східної Європи ( кінець ІХ – поч. ХIV):
склад, суспільна і політична роль. – Львів,2000 – С.414–419, 469–467; Його ж. Військо
і військова організація // Історія української культури у 5 тт. – Т.2: ХІІІ- середина XVII
cт. – Київ, 2001. – С.93-108; Його ж. Військове мистецтво Галицько-Волинської держави:
князь Лев Данилович // Вісник національного університету “Львівська політехніка”- №
502. Держава та армія - Львів, 2004. – С.13-18; Його ж. Реформи армії князями Данилом
Романовичем та Левом Даниловичем у середині XIII ст. // Вісник національного універ-
ситету “Львівська політехніка”. – № 571. Держава та армія. – Львів, 2006. – С.89-93; Його
ж. Хроніка подій: війни, епідемії, пожежі // Історія Львова. – Т.1. – Львів,2006. – С. 103-
109; Ісаєвич Я, Войтович Л. Повстання, війни, стихійні лиха // Там само. – С.213-223;
Овсінський Ю., Войтович Л. Військова справа // Medium aevum: Середні віки. – Львів,
2010 – С.371-395.
3 Генсьорський А. Галицько-Волинський – літопис (Процес складання, редакції і редакто-
ри). – Київ, 1958; пор.: Галицко-Волынская летопись. Текст. Комментарий. Исследование.
/ Сост. Н. Котляр, В. Франчук, А. Плахонин. – Санкт-Петербург, 2005. – C.30-60. Справді,
війна – одне з наскрізних понять не лише цієї хроніки. Вона складає тематичний каркас
багатьох давньоруських літописів. З погляду такої ідеології, війна має більшу вагу для
підняття авторитету, аніж мир. Навіть більше – мир у літописному контексті може озна-
чати поразку. Тому в літописних повідомленнях інтерес до воєнних дій нерідко домінує
над іншими зацікавленнями. У певному сенсі, війна стає майже “звичкою”, а мир- лише
213
образи й стереотипи розпорошені на сторінках усієї галицько-волинської
пам’ятки. В окремих випадках категорія війни взагалі стає першоплановою.
Так, своєрідна анотація чи епіграф до житія Данила Романовича, яке можна
виділити у тексті літопису, два рази зводить усю діяльність князя до зброй-
них конфліктів: спочатку хроніст говорить про “бєсчилєньныя рати, и вєли-
ия труды, и частыя войны, и многыа крамолы, и чястая въстаныя и многыя
мятежи, измлада бо не имя покоя”, а пізніше ще раз повторює цю ж думку у
іншому вигляді4. Водночас, описуючи “раті”, “труди” та “заколоти” , автори чи
редактори літопису намагалися сконструювати в уяві читачів усталений образ
війни. На поверхневому рівні опис більшості збройних конфліктів у Галицько-
Волинському літописі побудований за традиційною для руських середньовіч-
них історіографів схемою5.
“добровільно чи за домовленістю взятим на себе зобов’язанням”, паузою у життєвому
ритмі (Кардини Ф. Истоки средневекового рицарства. – Москва, 1987. – С. 145). “Час
миру й тиші” для цієї доби часто є тільки перервою між війнами. Це підкреслюють і
літописні сюжети, наприклад, згадка про одруження дочки Василька Романовича Ольги
з Андрієм Всеволодовичем чернігівським. Коли на свято зібралося багато князів, “ока-
янний і проклятий Бурундай” на знак “мирництва” наказав їм розметати укріплення, що
зіпсувало усім присутнім на весіллі настрій:“і опечалилися вони вельми ” – констатував
літописець (Галицко-Волынская летопись. – С.133).
4 Галицко-Волынская летопись. – С.94, 98.
5 У типовому описі основними діячами (інціаторами) війни тут виступають, насамперед,
християнські володар (князь), які періодично то примиряються, то конфліктують між со-
бою. Цей семантичний кістяк обростав деталями й змінювався залежно від контексту.
Через це картина збройного протистояння набирала вигляду різних словесних формул.
Так, синонімами військового походу та приготування до нього у літописі стають фрази
на зразок “[князь] Х поидє на/ противу [князю] Y” або”[князі] Х і Z поидоша проти-
ву [князю] Y”/ ”[князі] Х і Z поидоша противу [князям] Y і С”, “[князь] Х привєдє Z
противу[князю] Y” “[князь] Х исполчишася противу [князю]Y”, які могли доповнюва-
тися та деталізуватися у вигляді “изидє Х в силі тяжці” ” “Х събралъ полки подє” тощо.
Картину бойових дій літописці нерідко передають кількома стандартними конструк-
ціями: “князь Х воєвалъ зємлю Y” , “Х і Z поидоша плиняща землю, и поимаша грады
многи ... взяша [гради] А, В, С” (Галицко-Волынская летопись. – С.103), “Х і Z пойдоша
къ [граду] А и взємшє полонъ великъ пойдоша” (Там само. – С.104). Водночас у Галиць-
ко-Волинському літописі зустрічаємо детальні описи окремих боїв. Насамперед, сюди
відносяться картини облоги міста. В їх описі також могли бути варіанти. У одних контек-
стах літописці акцентували саме на військово-технічній складовій облог: “був бій біля
Чернігова, що й таран на них ставили, метали каменем на півтора перестріли, а камінь
могли підняти 4 мужі сильні, звідси з миром прийшли до Києва” (Там само. – С.103). На
іншому місці літописець, наприклад, подав детальний опис облоги Каліша з перспек-
тиви нападників, серед яких були й руські воїни. Його цікавила і тактика осадників, і
їхні прорахунки та причини невдач, і кількісні показники бою. При цьому книжник на-
магався реконструювати картину облоги день за днем: “город бо оточувала вода і сильні
лози й верби, і вони самі не знали, хто де бився. Коли одні відступали від битви, інші
наступали, а коли другі відступали, ті наступали. Через те, що не бачили одні одних,
вони не взяли города того дня. Летіли ж камені з заборол, як дощ сильний. Вони ж стояли
на воді, але скоро стали, як на суші, на накиданому камінні. Спалили підйомний міст і
жеравець, ляхи ж ледве погасили міські ворота. Данило й Василько ходили біля города;
деякі стрільці ж стріляли в город, і було поранено 100 і 60 мужів, які стояли на заборолах.
Коли настав вечір, вони повернулися у свої стани” (Там само. – С.95-96). Натомість ще
в іншій ситуації літопис описує бій, зосередивши свою увагу на святотатських, з погляду
214
При описі битв також помітні дві літописні стратегії – умовно-фактогра-
фічна та риторико-метафорична. У першому випадку галицькі та волинські
літописці описували війну як ратний “труд” чи подвиг князів, підкреслюючи
їхню безпосередню участь у боях. У цьому разі описи боїв були досить де-
тальними, поданими з перспективи воїна, який бере учать у реальному проти-
стоянні6
В інших контекстах образ війни у літописі стилістично прикрашений.
Звідси – метафоричний опис “непереможного” війська Романовичів перед
боєм, позначений запозиченнями з літературних зразків7. Цей мотив повторю-
ється при описі облоги Володимира угорськими війcьками у 1231 році8. В ін-
шому випадку, при описі штурму одного з польських міст, літописець порівнює
християнина, діях і технічних конструкціях обложених в Галичі угорців: “він [Фільній]
влаштував укріплення з церкви Пречистої владичиці нашої Богородиці, яка не стерпіла
осквернення свого храму й віддала місто Мстиславу (...) і билися вони за міські ворота.
І забігли вони на церковні зводи ( комарі), і деякі з них піднялись на мотузках, а коней
їхніх зловили. На церкві було влаштоване укріплення (град). Вони ж, стріляючи і каміння
кидаючи в горожан, знемагали від спраги, бо там не було води. А коли приїхав Мстислав,
вони здалися, і їх звели з церкви” (Там само. – С.87). В інших випадках при описі облоги
міста хроністи робили основний акцент на дипломатичній складовій, наводячи діалоги
між представниками нападників та обложених городян (Там само. – С.96–98). Літописні
промови тих, хто ініціював облогу, містять широкий спектр аргументів, якими вони хо-
чуть примусити своїх жертв здатися: від декларації мирних намірів до психологічного
тиску й погроз на зразок “Нє имать остатися градъ вашь” ( напр.,“Не вистоїть град Га-
лич, ніхто не врятує його від руки моєї (...) Слухайте слова великого короля угорського.
Нехай не (...) уповає ваш Данило на Господа, кажучи: “Не здасться це місто королеві
угорському”. Стільки ходив я в інші краї, хто може втриматися від руки моєї, від сили
полків моїх?” (Там само. – С.98). Лише при описі облоги Холма військами Бурундая
літописці виділили випадок фальшивого ультиматуму й прихованих домовленостей між
осадниками й обложеними. Василько Романович на словах вимагає від городян піддатися
(“Сє городь мой и брата моєго, передайтеся”), але водночас тричі кидає каменем додо-
лу, “даючи їм знак хитрістю, щоб вони билися, а не здавалися”. Ті ж “дешифровують “
таємний смисл цих слів, але вдають, що розуміють їх як вияв агресії: “Поїдь звідси, а
то буде тобі каменем в чоло. Ти вже не брат братові своєму, а ворог йому”. Татари, хоч з
ними і був тлумач, який знав руську мову, не запідозрюють підступу і їдуть ні з чим (Там
само. – С.138). Ще в іншому разі перемовини з обложеними городянами, за дорученням
Конрада І, контролює переодягнений в чужий шолом Данило Романович: тут союзники
остерігаються змови міщан з частиною нападників (Там само. – С.96).
6 “Данило ж гнався через глибокий яр, побиваючи ляхи та русь, та сумував за братом, бо
не знав про нього. Побачивши з його хоругви, що той гонить ляхів, був у радості великій”
(Галицко-Волынская летопись. – С.117) або “І була битва люта між ними Василько і Со-
мовит міцно трималися у битві. А двірський Андрій, хоч і мав міцне (мужнє) серце, але
болість охопила його тіло й руки, і коли він наштовхнувся на ратників, то опустив спис і
замалим не був убитий” (там само. – С.120–121).
7 “і воїни усі їхні спішилися, і піхотинці зі стану озброїлися; щити ж їхні були, як зоря, шо-
ломи ж їхні схожі на сонце, що сходить; списи ж їхні в руках, наче очеретини численні, а
з обох боків йшли лучники, тримаючи в руках самостріли (рожанці) cвої, і наклали на них
стріли проти ратників. Данило ж сидів на коні й воїнів розставляв рядами. І сказали пруси
ятвягам: “Чи можете підтримати дерево сулицями і на цю рать насмілитися [напасти]?”
(Галицко-Волынская летопись. – С.121).
8 “на міських стінах стояли оружні воїни, блищали щити й зброя, схожі на сонце” (Там
само. – С.100).
215
камені, кинуті на місто, з “сильним градом”, а мертвих захисників, які падають
з його заборол, – зі снопами9. Ще в одному місці літописець взагалі порівняв
бій із грою, тобто лицарським турніром чи поєдинком10.
Частиною перетворення війни на ідеальний ратний труд для давньорусь-
ких авторів слугували воєнні промови чи заклики, які мали підтримувати бо-
йовий дух воїнів. Більшість з них у літописі виголошують князі. Серед тем
цих промов, – заохочення до битви і пропагування хоробрості11. В іншому міс-
ці літопису князь спонукає підданих показати прагнення до бою на власно-
му прикладі12. Ще один сюжет воєнних промов – тема елітарної, достойної
смерті (“конєць побідный”) на війні. Треба відкинути мимовільний жах, який
викликає можлива загибель, і змиритися з її присутністю, закликають воло-
дарі підданих13. Ще в одній промові Данило ставить перед воїнами лише
дві альтернативи і так змушує їх до активних бойових дій14. Водночас, поруч
з “лицарським” трактуванням смерті, головним компонентом якого була без-
страшність, літопис подає її теологічну інтерпретацію: кінець життя на війні
означає небесну нагороду у вічності (“вінець мучеників”). Так, у повість про
“Батиєве побоїще” літописець вставляє “проповідь єпископа Митрофана до
володимирців” перед останнім боєм з татарами15. Натомість жителів Козель-
ська літописець зображує як тих, хто намагається примирити ідеологію меча
й слави з ідеями мучеництва й раю16.
Ці промови й короткі проповіді, як і багато інших моментів тексту, мали
визначену мету – формування ідеалу доброго воїна. Це – людина, змалку при-
вчена до зброї. На образі дитини-воїна побудовані, зокрема, розповіді про юні
роки Данила Романовича і його сина Лева. З дитинства їх виховують у “світі
війни”, де усі люди можуть бути потенційними ворогами. Молоді княжичі рано
привчаються їздити на коні та засвоюють “ідею меча” – основного засобу само-
захисту й вирішення конфліктів. Данило – дитина, яка не впізнає навіть матері,
ранить мечем коня під тивуном шумавинським Олександром, сприймаючи того
9 Там само. – С.153.
10 “ранком виїхали німці зі самострілами, і рушили на них русь з половцями і стрілами, і
ятвяги з сулицями, і гонили одні одних по полю, наче у грі” (Там само. – С.123).
11 “Мєдляи на брань страшливу душу имать” – такий афоризм літописець вкладає в уста
Данила Романовича, водночас підкреслюючи начитаність князя-воїна (“Данилови же рєк-
шю, яко же Писаніє глаголєть”) (Там само. – С.101).
12 “Поидете, да разумно будеть всимь не хотящимь ити на войну” (Там само. – С.124).
13 “Чого лякаєтеся? – звертається Данило Романович до воїнів перед боєм. – Хіба не зна-
єте, що війна без полеглих, мертвих не буває? Чи не знаєте, що на ратників пішли, а не на
жінок? Якщо муж убитий в бою, то яке диво є? Інші ж вдома вмирають без слави, а ці зі
славою померли; укріпіть серця ваші і підійміть зброю свою на ратників!” (Там само. –
С.125).
14 “воїну, що кинувся на брань, личить або здобути перемогу, або впасти від рук ратників
(....) Йдіть проти них” (Там само. – С.103).
15 “Чада! Не убоїмось облуди нечестивих і не візьмемо собі в ум тлінне це й скороминуще
живоття, а про інше (...) життя подбаємо, про життя, яке з ангелами. Якщо навіть город
наш вони списом полонять і смерті нас віддадуть, я того, чада, поручником є, що вінці
нетлінні ви од Христа-Бога дістанете” (Там само. – С.106).
16 “Наш князь молодий, тож покладемо життя своє за нього: і тут славу цього світу при-
ймемо, і там небесні вінці від Христа Бога отримаємо” (Там само. – С.107).
216
за ворога17. При цьому літописець детально зупиняється на тих моментах, коли
князь починає добре триматися в сідлі та здобуває перший бойовий досвід18.
Схожі моменти виділені й в літописній біографії Лева Даниловича. Руський
книжник, наприклад, вважав знаковим той епізод в бою, де юний князь (“младъ
сый”) зломив свій спис об “прегордого Філю” (угорського воєводу Фільнія)19.
Крім того, хроніст детально зупиняється на двобої Льва Даниловича зі Сте-
кинтом, коли княжич вбиває ворога, приносить його зброю як знак тріумфу
та викликає радість батька20. У такому контексті сутичка стає випробуванням
на шляху воїнського зростання, лицарського подвигу, мета якого – захист честі
й здобуття слави. Отож, літописні князі – “добрі борющи” воїни, здатні за-
хистити себе будь-якою зброєю у будь-якій ситуаціях. Наприклад, в одному з
боїв Данило Романович ламає спис і пробиває собі шлях, ранячи й убиваючи
супротивників мечем, а його брат Василько, навпаки, борониться сулицею21.
Натомість зброю знищеного ворога літописець вміщує серед знаків перемоги
та слави (для одних) і поразки та втрати честі (для інших). Так, зброя, яку су-
противник присилає сам, має означати його покору. Цю функцію виконує, на-
приклад, меч німецького воєводи Герборта, присланий Данилові Галицькому22.
Водночас серед символів тріумфу літопис згадує, наприклад, княжу хоругов на
городській стіні чи брамі: увійшовши до Галича, Данило Романович вивішує
свій стяг на Німецьких воротях міста23; таке ж знамено перемоги князь вивішує
в одному з градів в околицях Опави24. Навпаки, роздерта хоругва ворога Рома-
новичів – Фільнія – символізує у літописі його поразку25. Ще один тріумфаль-
ний знак на полі бою – поза воїна-переможця: княжич Лев Данилович гордо
стає посеред трупів на полі бою, щоб підкреслити свою “побіду”26 . Образ іде-
ального воїна у літописі отримує також інші атрибути: він добре володіє ме-
чем та списом, не зважає на рани, стійко зносить голод, не знає втоми тощо27.
Загалом, добрі князі – це звиклі до бою полководці, які стоять на чолі своїх
військ., даючи їм приклад дисципліни і воїнського вміння28. Зразковий князь,
підкреслює літописець - також людина, яка дбає про своє військо, наприклад,
17 Там само. – С.82-83.
18 Там само. – С.86.
19 Там само. – С.117.
20 “Лев же увіткнув свою сулицю, і не міг він захищатися, Лев Стекинта убив мечем і брата
його проткнув мечем (...) приніс Лев зброю Стекинтову й брата його, і показав перемогу
свою, батько ж його король у радості був великій через мужність і сміливість сина свого”
(Там само. – С.128).
21 “і сулиця його була покривавлена, а древко посічене від ударів мечів” (Там само. – С.101).
22 Там само. – С.127.
23 Там само. – С.105.
24 Там само. – С.126.
25 Там само. – С. 117
26 Там само. – С. 118.
27 “Данилови жє не спашю З дни и З нощи, тако же и воємъ єго” (Там само. – С.103).
28 “Ти єси король, голова військами ( полкомъ). Ти знаєш воєнну справу, звиклий до війн
(“на ратєхъ обычай ти єсть”), і кожен перед тобою засоромиться та побоїтся тебе: ви-
ступи ж сам наперед- переконують дружинники Данила Романовича (Там само. – С.129).
217
йде на полювання, щоб здобути м’яса для воїнів29. Водночас літописний воїн,
який кидається в бій, наділений рисами агресора. Приклади зустрічаємо уже
в “прославі” Романа Мстиславича, де хроніст наділяє володаря властивос-
тями лева, рисі, крокодила, орла і тура, акцентуючи на їхній безпощадності та
жорстокості30. Це закономірно: з погляду середньовічного автора, зразковий
воїн – той, хто різними способами перемагає своїх ворогів, захоплює чужі во-
лодіння тощо. Так, Данило Романович особливо радіє, вступивши з військом
на Чеську землю, і тішиться, проникши в глибину польської території, де до
цього не воював жоден з руських князів31. Винятком для князівського літопи-
сання були образи звичайних воїнів на зразок анонімного сандомирця, який,
обороняючи місто, убив татарина32. В уяві літописця цей вчинок був аналогією
лицарського подвигу насамперед тому, що “простий чоловік” бився з “без-
божними монголами”. В іншому місті літопис виділяє з посеред княжих військ
двох воїнів – придворного слугу Раха Михайловича та неназваного “прусина”,
які самостійно вели бій з чисельними ворогом і загинули, на думку літописця,
геройською смертю33. Але такі згадки поодинокі: більшість воїв у описах битв
зливаються у єдине ціле, з якого виокремлений хіба що князь.
Загалом літопис розрізняє війни між християнами і християнами, христи-
янами та поганами і окремо виділяє війни християн з татарами. Збройні кон-
флікти першого типу – це боротьба з ситуативними противниками. Частина з
них в одних випадках є “мирниками”, а в інших – ворогами руських володарів.
Сюди ж входили чисельні усобиці між самими русичами. Зразок війн другого
типу – конфлікти з прибалтійськими племенами: ятвягами, литовцями, жемай-
тами. У багатьох контекстах галицькі та волинські літописці дивляться на них
як на варварів, яких треба знищувати. Тому масові спалення їхніх поселень,
інші репресивні заходи вони вважають закономірними. Прибалти – язични-
ки, і навіть їхню військову тактику руські літописці вважають поганською34.
У свідомості галичан та волинян конфлікти з цими племенами мають певні
риси сакральних, “Божих” війн, мета яких – навернення в істинну віру. Цей
момент був характерною рисою середньовічного християнства, яке частково
перетворювалося на воєнну ідеологію35. Водночас навіть поган в літописі не-
рідко зображають як достойних супротивників й визнають справедливою ви-
могу одного з ятвязьких вождів, який закидає русичам недостойний вершників
спосіб ведення війни проти піших36.
29 Там само. – С.128-129.
30 Там само. – С.78.
31 Там само. – С.125.
32 “Один з ляхів – не боярин, не знатного роду, але простий чоловік, не в доспіхах, з сули-
цею, захистився відчайдушністю як твердим щитом і сотворив справу, пам’яті достойну:
побіг проти татарина і, зійшовшись з ним, так убив татарина, аж другий татарин, надій-
шовши ззаду, потяв ляха, і тут убитий був лях” (Там само. – С.138).
33 Там само. – С.153.
34 “О мужі воєнні! Хіба не знаєте, що для християн силою є простір, а для поган – тіснота,
вони звикли до битви у лісах і заростях” – повчає Данило Романович воїнів перед одною
з русько-ятвязьких сутичок (Там само. – С.121).
35 Tyerman C. God’s War. A New History of Crusades. – Cambridge (Mass.), 2006. – P. 27-57.
36 “Добре сидіти на конях! Але якщо не жалієте нас, то спочатку себе пожалійте, і безчестя
218
Натомість війни руських князів з монголами потрапляють у дещо іншу
категорію. Причина – у самому сприйманні монгольських військ. Поява цих
“диявольських вершників з нізвідки”, які застосовували незнайому стратегію
й тактику бою, стала для європейців шоком, несподіваним візитом людей з
антисвіту (Тартару)37. Невипадково після перших сутичок з татарами і перед
битвою на Калці думки руських князів розділяються: одні недооцінюють мон-
голів (“прості люди (...), гірші від половців”), інші ж відразу бачать у них гід-
них супротивників (“стрільці”, ратники і “добрі вої”)38. Спочатку татари при-
тримуються обманної тактики: руські князі нападають на їхні передові загони,
збагачуються їхньою худобою й женуть їх далеко у степи39. Це породжує ілю-
зію перемоги. Однак подальші події підтвердили зовсім інший погляд: саме
монголи, а не русь чи половці виявляються кращими ”людьми війни”. Галиць-
ких літописців вразила не тільки ефективність монгольського способу ведення
війн та гіперболізована кількість татарських воїнів. Монголи, які керувалися
власними правилами поведінки з супротивниками, стали для них синонімом
абсолютної жорстокості й підступності40. Отож, це - “люті звірі”, які у 1240
році ріжуть старих, жінок і дітей41, безжально знищують жителів цілих міст:
Пронська, Козельська, Києва, Володимира. Тут літопис не шкодує описів драс-
тичних сцен. Так, дружина Романовичів не могла ввійти у Володимир42. Звідси
також - і страшна для руських читачів картина “судомирського взятія” – зни-
щення мешканців польського Сандомира у 1259 році43. Жорстокість як атрибут
татарів літописець відзначає також, описуючи похід Телебуги й Ногая 1283 р.:
під час облоги Володимира та Львова монголи вбивають або грабують й роз-
дягають догола кожного, хто виходить з міста, прирікаючи людей на смерть від
холоду.44
Водночас помітне двозначне ставлення літописців до проблеми масових
вбивств та насильства на війні загалом. Коли йдеться про війни галицьких і во-
линських князів з їхніми ворогами, то знищення недругів у літописному тексті
подано нейтрально. “Лев же, тихо оточивши село, усіх перебив, лише одного
свого: нашими бо головами рятуєте свою честь”. Як наслідок, загони Данила Романовича
спішуються й “пом’якшують ятвязькі серця”, демонструючи “руську й ляську силу”
(Галицко-Волынская летопись. – С.121).
37 Ле Гофф Ж. Людовик ІХ Святой. – Москва, 2001. – С.37-41.
38 Галицко-Волынская летопись. – С.89.
39 Там само. – С.90.
40 “не знала ж русь їхньої лесті, вийшли перед ними з хрестами, вони ж усіх убили” (Там
само. – С.90-91).
41 ( “и не пощади отъ отрочатъ до сосущихъ млеко” (Там само. – С.107).
42 “через сморід від численних убитих. Ніхто у Володимирі не залишився живим, церква
пресвятої Богородиці була наповнена трупами, та інші церкви були заповнені трупами й
тілами мертвими” (Там само. – С.110).
43 Частина вражених нападом городяни в паніці “подушилися самі, а інші падали з моста
в рів як снопи; рови ж наповнилися мертвими, і можна було ходити по трупах, як по
мосту” , ще частина згоріла у вогні. Решту жителів, які, висповідавшись, свідомо йдуть
на смерть, татари виводять за місто і там після публічного приниження вбивають: “І по-
садили їх татари на оболоні, біля Вісли, і сиділи два дні на оболоні. Тоді почали убивати
їх, чоловіків і жінок, і не залишилося з них ані одного” (Там само. – С.139).
44 Там само. – С.156.
219
залишив” – описує літописець знищення ятвязьких Болдикищ у 1256 році. Далі
він спокійно описує послідовне руйнування ятвязьких поселень та грабунок їх-
нього майна45. Схоже ставлення й до полонених з Возв´ягля: Данило Романович
наказує спалити їхнє місто, а людей ділить між князями як військову здобич46.
Війну між християнськими володарями літопис зображає як відносно ци-
вілізовану: ляхи (поляки), наприклад, не полонять і не убивають, а лише гра-
бують ворожу челядь47. (Зрештою, за умовою між руссю й поляками обидві
сторони обіцяють в бою не брати челяді). Водночас літописний текст фіксує
акти тотального знищення жителів у регіональних конфліктах48. Проте дійсно
страшною для руських авторів була, насамперед, жорстокість неприятелів – і
не тільки татарів. Так, літопис спеціально наголошує на кровожерливості угор-
ців, які приносять маленькому галицькому королю Калману (Коломану) голову
Михалка Скули, з тіла якого ще й знімають три золоті ланцюги49. Водночас у
літописний текст проникали вражаючі сцени загибелі ворогів, хоча й трактова-
ні як різновид Божої кари. Звідси – епізод зі смертю литовців під 1258 роком50.
Схожою для літописців була й ситуація із загибеллю угорців - воїнів короля
Бели IV під 1229 р.51.
Зрештою, війна у зображенні літописців – очікування потенційної смерті.
Недаремно міщани Городна, оточені військами руських князів, з літописом, ні-
міють, зазнаючи очевидної поразки після взяття оборонної башти (“стовпа”),
що була для них останньою надією52. З очікуванням війни пов’язане й сприй-
мання знамень на зразок комети, яку літописець описує під 1265 р. Її появу
трактували як знак “великого заколоту на землі” й раділи, коли нічого не ста-
лося53. З іншого боку, літописець виділяв незвичну поведінку птахів перед
45 “і була радість велика через погибель поган; і палили доми їх, і руйнували села їх...
Ставши у Привищах на ніч, захопили ж статки їх, спалили доми їх. Ранком пішли, ни-
щачи землю і спалюючи. Спалили Таїсевичі і Буряля, і Раймочі, і Комата, і Дора, і городи
нищили, і особливо спалили Стекинтів дім. Стали у селі Корковичах. І дивно було, що
можна було насититися такій кількості воїнів, їм самим і їх коням, на двох дворах. А що
не могли з’їсти самі й коні – усе спалили” (Там само. – С.120-121).
46 “це – брату cвоєму, це – Левові, інших – Шварнові” (Там само. – С.133).
47 Там само. – С.152.
48 “Пішов Лестько на Лева і захопив у нього місто Перевореськ, і зарубав там усіх людей
від малого до великого, город спалив, і поїхав назад до себе” – стверджує хроніст під
1281 р. (Там само. – С.151).
49 “Їх кололи й рубали, і загнали в озеро. Десять чоловік хапалися за хвоста одного коня,
сподіваючись: “Кінь винесе нас”. І так вони загрузали, топлені ангелом, якого послав Бог.
І було озеро сповнене трупів, і щитів, і шоломів: місцеві велику користь мали, витягуючи
їх” (Там само. – С.85).
50 Там само. – С.133.
51 “послав Бог на них кару і ангел побивав їх. Вони так помирали: в одних відпадали пі-
дошви, як від черевиків. А інші, вилізши на коней, померли; ще інші вмирали, зійшов-
шись довкола вогню і м’ясо піднісши до рота. Від багатьох недуг вони помирали, а по-
токи небесні все одно топили їх” (Там само. – С.98).
52 “і страх великий, і жах напав на город, і стояли вони, наче мертві, на заборолах” (Там
само. – С.149).
53 Там само. – С.143
220
одним з боїв біля річки Сян54.
Водночас війна для літописців - час двобоїв і пов’язаного з ними крику,
стогону, шуму ( невипадково мирний час – це літописна “тишина”). Так, вої-
ни криком координують свою діяльність під час боїв, криком повідомляють
про свою перемогу та просять підтримки. Під час битви з ятвягами, Данило і
Василько Романовичі заохочуючи воїнів продовжувати бій, “крикнули обидва
сильним голосом”, що їхні вороги тікають. Для підсилення ефекту, за одною з
гіпотез, князі повторювали вигуки переслідуваних супротивників, співзвучні з
руськими дієсловами руху (“Бігъ, бігъ!”, що перекладають або “гони”, “гони”
або “біжать”, “біжать”55. “Гласомъ великому” перед битвою співають пісні, що
підіймають “бойовий дух” воїнів. Так, поляки “міцно” ідуть на війська Василь-
ка Романовича, “ревучи сильним голосом, “керліш” / “корєлєс” співаючи”56.
Криком прохають про допомогу: у бою під Берестям 1228 р., за літописною
версією, Василько Романович переслідував ворога, але “був голосний крик:
“Брат твій б’ється позаду!”, і він, лишивши, вернувся брату на допомогу”57 .
Літопис пов’язує війну також із жалібними криками: в одному з епізодів цілу
ніч не вщухають крики поранених і тих, які шукають один одного. Поруч з
криком, війну супроводжує тріск та відлуння ударів. Таке сприймання ставало
основою для гіпербол і метафор: у одному з “кріпких” зіткнень, за словами
літописця, “списи так ламалися, ніби це були удари грому”. Особливо грізним
є літописний образ всепоглинаючого гулу війни, що нівелює “мирні” звуки58.
Інший сигнал наближення збройного конфлікту - “сильний голос” воро-
жих послів, які приходять з ультиматумами. Саме в такому тоні посланець
виголошує вимоги угорського короля Бели, адресовані оточеним галичанам.
Примушуючи городян слухати “словеса великого короля угорського” з погро-
зами, він прагне показати могутність свого володаря і змусити жителів Галича
припинити опір59. Попри жахи й небезпеки збройного конфлікту, принаймні у
галицькій частині літопису, домінує зацікавлення війною і навіть прагнення до
неї. Показовим є епізод, вміщений під 1254 р.60.
54 У той час як руські воїни озброїлися, “і прилетіли орли й багато воронів, як хмара велика,
і птахи ширяли, орли ж клекотали й плавали крилами своїми і здіймалися у повітрі, як
ніколи раніше не було”. Це також вважали знаменням, однак пізніші редактори літопису
не могли остаточно визначити – віщувало воно добро чи зло (Там само. – С.116).
55 Там само. – С.130.
56 Там само. – С.117.
57 Там само. – С.94.
58 Так, під час облоги Києва військом Батия – зауважує літописець, – не можна було нічого
почути “через скрипіння возів його, ревіння верблюдів його та іржання коней його” (Там
само. – С.108).
59 Там само. – С.98.
60 Тут літописець повідомляє, що Данило Романович “тяжко болів на очі” і не зміг взяти
вороже укріплення, бо не помітив, що ворота в ньому були якийсь час відчинені. Пізні-
ше, дуже розчарований цим, “недугою знедолений і струджений”, подався в “колимагу
свою”. Проте князь не вважав цю хворобу чимось достойним більшої уваги, аніж війна:
відходячи до свого намету і скаржачись на недугу, наказав синові “палити усі навколишні
гради” (Там само. – С.126).
221
Військові досягнення були також визначальними для сусідніх з Руссю на-
родів. Так, об’єктом здивування іноплемінників – підкреслює літопис, – ста-
ють, передусім, мілітарні елементи в культурі Галицько-Волинського князів-
ства61.
Детально описані у літописі атрибути зброя (стріли, “сабля златом укра-
шєна”), доспіхи та одяг, який носили поверх доспіхів (“кожухъ же оловира
грєцкого и круживы златыми плоскими ошитъ”). Вони не лише засвідчували
соціальний статус чи естетичний смак князя-воїна, а й давали відчуття фізич-
ної захищеності та психологічної переваги й вищості над звичайними людьми,
які такого обладунку не мали62. Це – ще одна ознака суспільної ваги і влади,
яка підіймала тогочасну озброєну людину над оточуючими і підкоряла інших
її волі.
Загалом, проблема сприймання війни та військового компоненту в культу-
рі середньовічної Галичини й Волині дозволяє поставити кілька суміжних пи-
тань, які лежать поза межами літописного тексту. Перше – текстологічне. Воно
стосується участі військових людей в укладанні та редакції галицько-волин-
ського літописання. З одного боку, детальні описи боїв, подані з погляду безпо-
середнього учасника чи знавця військової справи, велика кількість війcькової
термінології63 дають частині вчених підстави виділяти у літописному тексті
не тільки ратні повісті, а й щоденники окремих походів. Разом з тим, помітно,
що воєнні події у Галицько-Волинському літописі нерідко подані крізь призму
релігійного світогляду, так, ніби автором тексту є не світська, а духовна особа.
Водночас суміщення світської й духовної візій – також дуже часте явище у лі-
тописі. І це не дивно. Наявність військових знань та досвіду не обов’язково має
вказувати, що літопис чи його частини творив воїн з княжого оточення. Вра-
ховуючи рівень мілітаризації тогочасного суспільства, знання духовних людей
про війну, їхня заангажованість у ратні справи могли бути більшими, аніж мож-
на б уявити нині. Тому наявність ратних повістей у літописі – не обов’язково
наслідок діяльності воїна. З іншого боку, нині мало відомо про релігійний
компонент у ментальності військових людей середньовічної Русі, їхнє став-
лення до книжності тощо. Отож, “аргумент війни” при ідентифікації редак-
торів Галицько-Волинського літопису може бути, образно кажучи, двосічним
мечем і свідчити як на користь світського, так і духовного походження тексту
та його елементів. Так, хоча галицька частина літопису більше сконцентрована
довкола образу війни, аніж відносно “мирна” волинська, проте ставлення до
війни у всьому творі, переважно, однакове.
Ще одна проблема, яка випливає з нашої теми, – ідеологічна. Вона сто-
сується самої природи соціальних відносин у середньовічній Галицько-
61 Мазовецький князь Конрад І, як союзник Романовичів, “любить руський бій” й спо-
нукає до нього своїх воїнів, щоправда без великого успіху (Там само. – С.95). Натомість
угорський король Бела ІV захоплений виглядом військ Данила Галицького, тим, що князь
приїхав “згідно зі звичаєм руським предків своїх” – у повнім воїнськім обладунку (Там
само. – С.122).
62 Keen M. Chivalry. – New Haven and London,1984. – P.220.
63 Генсьорський А. Галицько-Волиньский літопис ( лексичні, фразеологічні та стилістичні
особливості) – Київ, 1961. – С.51-66,112-120.
222
Волинській Русі. Насамперед, це торкається специфіки того, що на західно-
європейському досвіді прийнято називати феодалізмом, феодальним суспіль-
ством, побудованим на лицарстві і лицарському етосі. Відносини власності у
такому соціумі засновані на зв’язку сюзерена та васала, в основі яких, у свою
чергу, лежали воєнні потреби і військова сила, а з ними й лицарські ідеали
Зрозуміло, що аналогічні поняття не були чужими середньовічній Русі64. Од-
нак, попри цивілізаційну єдність тогочасної Європи, категоріальний апарат та
ментальність воїнів Данила Романовича усе ж відрізнялися від ідеалів, відо-
мих з “Пісні про мого Сіда”, “Пісні про Роланда” чи романів про лицарів Круг-
лого столу. Тому, наприклад, ще Р. Бутруш з великою обережністю та вагання-
ми шукав аналогів західноєвропейського феодалізму та лицарства у Київській
Русі65. Це не означає, що Русь обрала “особливий шлях” розвитку. Проте гене-
тично її військова ідеологія – сплав різних елементів: від (пост)норманських
(генеза її воїнської касти – княжих дружин, а також, можливо, деяких ритуалів
та категорій лицарської етики), (пост)візантійських (трактування воєнних дій
у руслі середньовічного християнства) та слов’янських компонентів до явних
і прихованих орієнтальних запозичень. Крім того, культура середньовічної
Галичини й Волині, принаймні частково, була наслідком русько-польських і
русько-германських контактів тощо, отже – породженням центрально-східно-
європейського цивілізаційного простору. Прямо чи посередньо цей контекст
вплинув на її загальну конфігурацію, у тому числі й у військовій сфері.
Ми вже зазначили, що концепт війни, у багатьох аспектах, визначив фор-
му й зміст Галицько-Волинського літопису, ставши його сюжетним кістяком.
Так само й сама війна, певною мірою, цементувала середньовічний соціум
Галичини й Волині, спричиняючи його урбанізацію, формуючи вертикаль і
горизонталь соціальних відносин; зрештою, вона конструювала його ідеоло-
гію, ментальність. Проте часті сутички також і роздрібнювали це суспільство,
підриваючи його економічну й політичну структуру. Саме війни з зовнішніми
ворогами й внутрішні збройні конфлікти послабили та, зрештою, знищили Га-
лицько-Волинське князівство, а згодом спричинили поступову інкорпорацію
його територій у склад сусідніх держав.
Стратегма козацкоє: збройні конфлікти раннього нового часу. Реаль-
ну межу між середньовічною і ранньоновітньою воєнними практиками прово-
дять по-різному66. У певних аспектах між ними бачать розлам, в інших – спад-
коємність і континуїтет. Провести ментальний кордон між середньовічною та
ранньоновітною рецепцією війн у певний моментах також досить складно, тоді
як в інших вона є доволі чіткою. Однак залишається фактом, що людей XVII-
64 Див.: Войтович Л. Феодалізм в українських землях: проблеми існування та періодизації
//Істину встановлює суд історії. Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. – Київ,
2004. – Т.2. – С.385-394. Його ж. Актуальні проблеми історії середніх віків // Medium
aevum: Середні віки. – Львів, 2010 – С.13-18.
65 Boutruche R. Seignierie et feodalite. – Paris,1968.
66 Вчені все ще дискутують довкола рівня й масштабів “мілітарної революції”, яка, на думку
М. Робертса, відокремила ранній новий час від середньовіччя Пор. Prestwich M. Armies
and Warfare in the Middle Age: The English Experience. – New Haven and London,1996. –
P.334-336.
223
XVIII ст. цікавили повідомлення про війни XIII cт. Про це свідчать покрайні
записи на тому ж Хлєбниківському списку Галицько-Волинського літопису.
Ранньоновітні читачі виділяли для себе, наприклад, описи Батиєвого втор-
гнення, кількість жертв військових конфліктів, деталі військових походів Рома-
новичів і конспектували їх67. Водночас в реальній дійсності вони мали справу
з іншими війнами, зокрема тими, які згодом назвали козацькими. Картинам
козацьких війн у ментальності їхніх галицьких сучасників властива та ж різка
контрастність і суперечливість, якою позначена уся культура ранньоновітнього
суспільства. Ілюстрацією цього можуть слугувати тексти українців/русі, поля-
ків та євреїв XVII ст., які стали свідками Хмельниччини68
Отож, прихильний до православ’я М. Гунашевський ставиться до козаків,
в основному, дуже позитивно, відверто симпатизуючи їм. Вирішальними для
нього були етнорелігійні критерії. З погляду Гунашевського, козаки викли-
кають симпатію як вороги “ляхів” і супротивники їхньої віри – католицизму.
Саме тому він збирає для своєї хроніки різні звістки з історії козацтва, де ко-
заки постають захисниками Русі від різноманітних ворогів. При цьому літо-
писець вибудовує своєрідну генеалогію козацьких війн. Символічно, що пер-
шим повідомленням, де зустрічаємо слово “козак”, на сторінках його літопису
є повідомлення з 1578 року про страту Івана Підкови69. Загальний тон запису
вказує на прихований підтекст. Гунашевський акцентує на тому, що, попри їхні
очевидні заслуги перед Річчю Посполитою, козаків тут постійно переслідують,
і навіть більше – переслідують через те, що вони захищають Польщу. Опосе-
редковано продовженням “козацької” теми у Львівському літописі стають дві
звістки про повстання під проводом Северина Наливайка70. Далі козаки по-
стають учасниками шляхетських конфліктів71. Однак тут знову бачимо певний
нюанс: приховано Гунашевський підтримує вчинок Шевлюги як справедливу
кару за провокування безглуздого кривавого конфлікту. У ту ж парадигму ге-
роїчних персонажів Львівського літопису вписано також образ “Сагайдачно-
го, гетьмана козацького”. У тексті його наділено напівміфічними атрибутами
67 “Галичь обляненъ на 4 части отъ Бобръки до Ущици и до Прута”, “Клятва межи ляхами
и русю не брати челяди подъ час войны” тощо (Цит за: Галицко-Волынская летопись. –
C.97).
68 Порівняємо відомі документи двох жителів тогочасного Львова – Львівський літопис,
вміщений серед інших записів українського міщанина Михайла Гунашевського (Цит
за: Бевзо О. Львівський літопис і Острозький літописець: Джерелознавче дослідження.
– Вид. 2.– Київ,1971), збережені у копіях “Листи зі Львова” представника польського
міського патриціату Самуїла Кушевича (Цит за.: Кушевич С. Листи зі Львова //Жовтень
– 1980. – № 1. – С.119-127; №2. – С.130-136; №3. – С. 99-106; – №4. – С.117-127) та кни-
ги єврейських хроністів Натана Ганновера і Мейєра з Шебржешина (Цит за: Еврейские
хроники XVII ст. Эпоха “Хмельничины”. – Москва – Иерусалим, 1997.
69 “Баторій бул во Львові і поїхал на лови, а казал козака Подкову стяти, бо посол турецький
скаржил на него, що татарув біял і до Польщі недопущал” (Бевзо О. Львівський літопис.
– С.101).
70 “Наливайко до Венгер ходил” (під 1596 роком) і “Наливайка згублено” (під 1597 р.) (Там
само. – С.102).
71 “Знову Опалінський зі Стадницьким о пса войну точил, і людий погубили много. На-
остаток Стадницькому козак Шевлюга голову втял, ланцуцькому” – читаємо під 1608 ро-
ком (Там само. – С.103).
224
безстрашного воїна, який гине лицарською смертю72. У контекст розповіді про
гетьмана автор вплітає також мотив заслуженого благословення усіх козаків
з рук самого “королевича Владислава”73. Тут простежується сюжет, незримо
присутній у більшості літописних згадок про козаків: попри конфлікт з “ляха-
ми”, Михайло Гунашевський зображає їх вірними підданими Речі Посполитої
та її володаря. Проте події 1625-1626 рр., які літописець дещо сумбурно резю-
мує, він усе ж опосередковано зводить до перемоги над тими ж поляками74.
Наступні згадки про козацтво у Львівському літописі пов’язані з подіями 1630 р.
Тут автор, підкріплюючи власні думки включеним до літописного тексту до-
кументом, уже відкрито зображає козаків оборонцями руського народу. Їм
протистоять “ляхи” в особі Станіслава Конєцпольського і Самійла Лаща, які,
за Гунашевським, виношують не просто проект ліквідації козацтва, а й план
тотального знищення “усієї русі”75. Цю ідею, підкреслює Гунашевський, вино-
шують й львівські “латинннки”76. Певно, що в такому контексті невдачі корон-
ного гетьмана й успіхи козаків для львівського міщанина зовсім логічні. Він не
втримується від саркастичного вираження своєї антипатії до коронного геть-
мана й емоційного захоплення козацтвом77. Навіть козацька жорстокість щодо
ворогів , з погляду Михайла Гунашевського, виявляється цілком виправданою.
Це – відповідь на звірства “ляхів”, дзеркальне відображення жорстокості ко-
ронного війська. Так, Самійло Лащ нищить жителів “Лисінки містечка” на
сам Великдень78. Відповідно, літописець формує стереотип польського воїна
як жорстокого винищувача усього руського79. За це козаки мстяться на елітній
“Золотій Роті”80. Водночас, трактуючи козаків як виразників Божої справедли-
вості, автор літопису водночас і гордиться їхньою безпощадністю, і боїться її.
Він бачить, як у козацьких діях стирається різниця між сакральним і профан-
ним, дозволеним і забороненим. Так, нищачи загін коронного війська, козаки
72 “В той час Сагайдачний спосродку турков, беручи по єдному, водил до своєго обозу. Там
єго пострілено і умер, а в Києві лежить тіло єго” (Там само. – С.104).
73 “І так за помоччю божиєю а за стараннєм козацьким сталося, где видячи старання їх, сам
признал їм рицарство, і отримали звитязство великоє” (Там само. – С.104).
74 “гетьман Конєцпольський ходил за козаками аже до Медвежих Лоз і гетьмана дал їм
Дорошенка. Завіл був ляхов хорошенько, але не хотіл бити, мусили би ся були просити”
(Там само. – С.105).
75 “аби впрод козаков, а затим во вшисткой Україні русь вистинати аж до Москви” (Там
само. – С.105).
76 “теди мнісі домінікани меч повсящовали і коло костела носили і през вшистку мшу на
олтару лежал с тим докладом, же на то поганство, на русь, жеби їх викоренити” (Там
само. – С.111).
77 “[Конєцпольський] людий много стратил і ледве ся виніс, але предця гармати їм зоста-
вил, і познал, що козаки!” (Там само. – С.105).
78 Там само. – С.105.
79 “[Лащ] Лисінку містечко на самий день великодній вшистко вистинал, як мужов, так
і жон, так і дітей, в церкві будучих, і попа з ними. По дорозі людей невинних, буле би
тилько русин бил, забивали” (Там само. – С.106). “[Гетьман польський] розгнівавшися
барзо…, послал хорогвий п’ять, под котрими було людей 7 сот, казали місто козацькоє
висічи, і жонок, і дітей, аби єдно бул русин” (Там само. – С.117).
80 “на світанню вшистких побито, і ноги не впустили, і там в окопі поклали і ховати не
казали; где скарби великії окрутне побрали” (Там само. – С.108).
225
не лише залишають оголені тіла ворогів розкиданими на вулицях, “як в пові-
тря” (тобто під час епідемії), але й убивають “своїх” же81. У запалі бою козаки
не зважають ані на вік, ані на походження своїх ворогів. Як приклад у літопи-
сі наведено історію вісімнадцятирічного польського шляхтича Гломбоцького,
який, віддавши свою соболеву шубу, пропонував великий викуп, але теж не
уникнув козацької розправи82. Разом з тим, козацькі виступи 1630 р. у свідо-
мості літописця тісно пов’язані з обороною православ’я, а будь-яка поразка
козацтва для нього – загроза “усій русі”. Яскравий приклад – згадка про зна-
ковий осередок “святої віри” – Межигірський монастир, який у тексті літопису
прямо названий “козацьким”83. Звідси – протиставлення гротескно-іронічного
образу коронного “пана гетьмана” (Конєцпольського), який після завершення
бойових дій 1630 р. уособлює поразку “ляхів”, і постаті запорозького геть-
мана – “Тараса» (Трясила), який в Гунашевського символізує воєнний успіх
козаків й визнання їхніх вольностей84. Загалом же, на думку С. Плохія, автор
Львівського літопису зараховує події 1630 р. до категорій священної війни85.
Відповідно, дії козаків в його уяві також сакралізовані: вони перетворюють-
ся на знаряддя справедливої Божої кари. При цьому Гунашевський спеціально
підкреслює, що дані про усі події “за Дніпром” він запозичив з надійного дже-
рела – письмових вісток одного із запорозьких гетьманів (якого, проте, називає
досить невиразно – “якимось”)86. Тим самим, літописець ще раз акцентує на
постійному зв’язку між львівськими русинами-українцями і їхніми інформато-
рами “з України”. Однак після опису подій 1630 р. згадки про козаків на пев-
ний час зникають зі сторінок літопису Гунашевського і з’являються там лише
під 1635 р. Тут знову виникає мотив “ляських” підступів проти козацтва87.
81 “Єдного русина Попеля знашли в чернца, взяли і розстріляли, а другого с церкви святого
Феодосія” (Там само. – С. 108).
82 Там само. – С.108.
83 “німці (…) до Межигорського монастиря хтіли штурмовати, леч ся чернці постерегли
(…). Що ж, розумієте, в яком ми страху були, же юж в козацьком монастиру, на котрий
вшисткі зубами скреготали! І певне, гди би ся їм ведлуг замислов їх повело, вшисткой би
ся русі достало…” (Там само. – С.109).
84 “гди му [Конєцпольському] Тарас обраного війська показал позосталого: юж не 6 тися-
чий нех будет, гетьмана не он, ані кроль маєт надавати, тілько сами обирати, признал му
рицерство” (Там само. – С.110).
85 Плохій С. Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. – Київ 2005.
– C. 182-185.
86 “гетьманом козацьким ніякись Тимош Мигайлович Оренда, котрий рукою власною тії
новини посилал знаємим своїм в року 1630” (Бевзо О. Львівський літопис. – С.111).
87 На цей раз козакам у тексті літопису протистоїть “ніякий капітан, котрий ся був оженил у
Львові, у пана Дзяного, у влоха”. Він присягає світській і духовній владі Речі Посполитої
збудувати “на Україні, где Ніпр упадаєт в дунай” фортецю Кодак, щоб перешкоджати
морським походам запорожців. І в цьому випадку руйнування твердині та козацьку роз-
праву над капітаном і залогою Кодака Гунашевський вважає цілком виправданими і спра-
ведливими вчинками. Опис жорстоких “збитків козацьких над капітаном” у його тексті
подано до краю натуралістично й безпристрасно: “з вечера до світа збили вшисток люд і
ноги не оставили (…) А самого живо взявши, наперві руки му ізсікли і за пазуху вложи-
ли, і у плюдри пороху насипали і поставили у столпа над Дніпром і запалили і порох го
встинул в Дніпр. І на розсвіті скарбом ся ділили куршаком, розіславши килимув кілька, а
226
Проте на цьому список польських підступів проти козаків, яких постійно “хо-
тять зносити”, у Львівському літописі не закінчується. Під тим же роком він
розповідає про зраду супроти руйнівників Кодака – запорожців Івана Сулими,
яких реєстровці підступом запрошують до боротьби проти поляків, заманю-
ють до окопу, заковують у кайдани і страчують у Варшаві88. Як бачимо, і тут
зберігається та ж тенденція у трактуванні козацтва. Козаки – підкреслює ав-
тор літопису, – постійно захищають християн Речі Посполитої від “невірних”
(татар і турків), натомість їх несправедливо кривдять, називають зрадниками
держави намагаються знищити. Логічно, що далі, під 1636 роком, коментую-
чи успіхи польського війська (“пощастило ляхом”), літописець додає на полях
промовистий коментар89. Далі він розгортає образ козаків як особливого, не-
залежного лицарського стану, наділеного особливими правами і вольностями,
яких не мають звичайні міщани. Загальне уявлення про козацтво у Гунашев-
ського цілком відповідає етнорелігійним стереотипам його доби. Для нього
козаки –мешканці України, які живуть “за Дніпром” і сповідують православ’я,
частина русі, до якої зачислюють себе й галицькі русини-українці. Тому, з од-
ного боку, у Львівському літописі козацтво зображене в героїчно – пафосному
ключі90.
Водночас образ героїв у хроніці суміщений з образом безпощадних воїнів,
які не зупиняються ні перед чим. Особливо непростими постають стосунки
міщан з козаками під час облоги близького літописцеві Львова 1648 року91 .
Саме тому автор літопису сакралізує релігійні війни, але страхається їхніх
наслідків. Його повідомлення про насильство з козацького боку нерідко ство-
рюють враження суміші захоплення і жаху, іноді навіть своєрідного захоплення
цим жахом92. Так само й на облогу Львова 1648 р. Гунашевський дивиться вод-
ночас у двох перспективах. Як православний, котрий не симпатизує місцевим
полякам, він розповідає про них страшні історії – наприклад, про те, вони уби-
вають львівських русинів93. Проте, як житель обложеного міста, у якому козаки
нищать водопровід, а козацько-татарські загони грабують церкви, він займає
позицію пересічного львівського мешканця. Хроніст перераховує спільні для
потом, зробивши своє, поїхали” (Там само. – С.114).
88 Там само. – С.114-115.
89 “Початок неволі козацької” (Там само. – С.115).
90 “А козаки тиж не пишнії: єще ся войско лятськое не осмотрило, а они юж гдесь заділи 5
хорогвій (їдять не лупячи)” (Там само. – С.117).
91 “Замку Високого добули і люд вистинали, также і по кляшторах усе побрали і по церк-
вах” (Там само. – С.122-123).
92 “А на Україні козаки броїли, ляхом деспекти чинили, німцюв як мух били, жидов різали,
як кур, мніхов у костелах палили єдні, а другії гумна молотили, їздячи стада займова-
ли, м’яса до бочок солили, живность собі готовали. А потом, подїхавши под лядский
обоз, вшиткі коні займили, же небожата ляхи, поверши пиху, мусили піхотою ходити”
(Там само. – С.119) чи чи “Хмельницький розослал бул полковников ... з козаками, до
котрих навенцей хлопства в’язалося, і добивали містечок і міст, шляхту і жидов, і ляхов
всіх впень стинаючи, а добра у всіх огулом отбираючи і обдираючи, і людей невинних
губ’ячи, костели і кляштори луп’ячи” ( Там само. – С.121).
93 “у бернадинов русі ж, що була поутікала для оборони, на п’ятсот і большей постинано,
также і в місті, на ратушу, на валах” (Там само. – С.123).
227
усіх городян жертви облоги як приклад демографічного спустошення94. Проте,
в міру того як війна відходить від стін Львова, козаки для Гунашевського далі
стають героями.
Зовсім не так дивився на козацьку війну інший львівський мешканець –
Самуїл Кушевич. Під час облоги Львова він репрезентував польську спільноту
міста. У його відомих листах, де львівський райця описував події в Руському
воєводстві, це – зрадники, “підлі слуги з борисфенських долин”, “козацька
сарана”, “чернь українна”, “гультяйство”, що зливається з “татарським плю-
гавством” й загрожує існуванню Корони. Поруч з тим, він дивиться на війну
1648 року поглядом ерудита – книжника як на астрологічну необхідність і під-
креслює, що її напророчив у своєму календарі Микола Ходович95. (Зрештою,
Кушевич постійно порівнює сучасний йому конфлікт то з рекомендаціями ан-
тичних авторів щодо воєнної стратегії й тактики та громадянської війни зага-
лом96 то з повідомленнями польських хроністів про давні війни97.) Крім того,
його турбують приховані внутрішні вороги – православні / люди грецької віри.
Ззовні вони лояльні щодо міської громади Львова, яку урядник ідентифікує з
польською етнічною спільнотою, однак внутрішньо, підозрює автор листів,
“виглядають ворога з охотою”. Згодом на сторінках своїх листів Кушевич зга-
дує ще й про якихось98. Ще далі у тексті з’являється картина тотальної русь-
кої загрози, яка оточує польську спільноту усього воєводства99. Ще одним під-
твердженням цього стереотипу стає перехоплений лист гологірських селян до
Хмельницького, де ті просять захисту від “польської тиранії” (цей вислів осо-
бливо обурює Кушевича). Тому закономірно, що сцену публічного виявлення і
знищення шпигуна-русина під час елекції Вишеневецького у францискансько-
му костелі автор листів зі Львова трактує як добре знамення100. В іншому місці
появу лихого ворога в іпостасі бунтівної русі Кушевич ладен трактувати, на-
впаки, як Господню кару за гордість великих польських володарів101. Тому не
дивно, що військові перемоги козацько-татарських сил Кушевич описує як злі
знаки. Козацьке військо для автора листів – дуже серйозна загроза. Він постій-
но звертається до його чисельності на тлі малої кількості “своїх” – коронних
94 “І люд єден татари вибрали, другий от меча погинул, третій- от голоду, четвертий – от по-
вітря (мору). У церкві святого Юря трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол
упадши, розбився” (Там само. – С.123).
95 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 1. – С.122.
96 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 2. – C.131,133,134-135
97 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 1. – С.123-124; – № 2. – C.134.
98 “опришків”, які з власної ініціативи нападають на поляків, нібито не координуючи своїх
дій з козацьким військом (Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 2. – C.136).
99 “вже стало небезпечним по селах і містах через бунти “всієї русі, яка з (...) неприми-
ренною ненавистю до католиків убиває і жахливо мордує піших і кінних.” Водночас на
сторінках кушевичевих листів знову з’являється тема змови: русини Львова приймають
ночами невідомих гультяїв, організовують підозрілі збори. Усе це лише підтверджує пер-
вісну уявлення автора про зрадливу русь, яка “відмовляє у послуху” (Кушевич С. Листи
зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 3. – С.100).
100 Там само. – С.105
101 Там само. – С.106.
228
сил102. Водночас стосунки з козаками Кушевич намагається описувати у рамках
лицарського етосу, покликаючись на релігійні принципи103. Ті ж риси він пері-
одично бачить і в поведінці Хмельницького, з сатисфакцією констатуючи його
поміркованість. У момент смерті короля козацький провідник відмовляється
від наступу, отже, тимчасово перестає бути “варваром” для Кушевича104. Однак
загалом козаки та їхні союзники для львівського автора – безоглядні злочинці й
вбивці мирного населення. Православні вороги разом з татарами – підкреслює
він, вирізують жителів руських містечок без огляду на їхню віру, спалюючи і
костели і церкви105. Водночас повідомлення про насильство з боку польських
військ здаються Кушевичу неперевіреними чутками106. І це закономірно, бо
для нього ідеальними лицарями є саме польські воїни, а не їхні опоненти.
У цьому контексті він вибудовує образ Львова – міста в облозі. Тут па-
нує постійний страх перед нападом ззовні й змовою зсередини, доповнений
матеріальним дискомфортом, великим скупченням переляканого населення та
військ. На цьому тлі зростає релігійний пієтизм, що лише підсилює емоцій-
не напруження107. Цей образ з першого листа Кушевича у наступних текстах
лише розширюється, деталізується й набуває драматичніших барв. В міру на-
ближення ворога до стін Львова його жителів опановує паніка та безнадія (“з
нами покінчено”), і міська влада змушена перетворити місто у повністю за-
криту фортецю, яку мужчини не мають права покидати108. На цьому етапі поль-
ські оборонці Львова декларують свою мужність та вірність Короні109. Проте
безпосередній контакт з козацьким військом знову збуджує серед польських
горожан не лише бажання оборонятися, але й масовий страх. Щоправда,
Кушевич повсякчас наголошує на гендерній специфіці війни. Для нього це –
чоловіча, а не жіноча справа110. Жіноче безсилля у воєнній ситуації Кушевич
змальовує зі співчуттям. Водночас він безпощадний до жінок, які виступають
на боці козаків111. Паралельно львівський автор спеціально змальовує спа-
лах патріотичних почуттів та войовничого запалу серед жителів міста: купці,
102 “проти величезного війська... це – бджола супроти слона” (Кушевич С. Листи зі Львова
// Жовтень. – 1980. – № 1. – С.122.
103 “обіцянки, дані навіть ворогам, треба виконувати. Цього вчить свята теологія” (Там
само. – С.121).
104 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 2. – C.130.
105 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 3. – C.102.
106 “про різанину людей грецької віри в Кам’янці ми з великим подивом і навіть сміхом ді-
зналися лише з Варшави” (Там само. – С.101).
107 “у Львові ... перебуває велика кількість людей всіх станів, становища й віку у страху й
трепеті вдень і вночі. Відчинена лише одна брама, при якій, через тисняву людей і майна,
велике сум’яття. Військо в кам’яницях, військо в мурах, а решта, йдучи за духовенством
з жінками і малими дітьми, вимолюючи відпущення гріхів, і просить Бога покласти край
поразкам” (Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 1. – С.120).
108 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 3. – С.100.
109 “не треба сумніватися у нашій вірності; вороги міст побачать, як їх треба боронити” (Там
само. – С.100).
110 “міщани на валах, а біла стать в той час залишала місто з безладдям і тиснявою на воро-
тах” (Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 3. – C.104).
111 “З огляду на слабку стать її помилували, що, на мою думку, не дуже добре й не дуже
слушно” – зауважує він, описуючи “розкаяння” виявленої розвідниці (Там само. – С.105).
229
ремісники, монастирі жертвують свої статки, щоби врятувати батьківщину. На
цьому тлі з’являється мотив володаря-патрона, у якому бачать єдиного рятів-
ника112. Поступово Львів паралізує страх смерті: міщани дізнаються про те,
що вороги нібито вирубують брюховицьких мужчин113. Водночас на вулицях
обложеного міста від негоди й голоду починають вмирати люди114. Паралельно
починається атака козацько-татарських військ, і Львів перетворюється на сце-
ну боїв, які Кушевич широко й детально змальовує. З одного боку, він акцентує
на героїзмі міщан, які “кладуть дуже багато ворога”, підпалюють будинки,
щоби спровокувати відступ ворожих сил тощо. З іншого – наголошує на силі й
здобутках козаків, які займають передміські території, перетинають водогони,
підкопують замковий мур й загрожують існуванню міста. Водночас всереди-
ні Львова – підкреслює Кушевич, – панує страх й непевність у завтрашньому
дні. Мешканці довіряють чуткам і постійно очікують на загибель. Це провокує
масову паніку115. Усе це, зрештою, в уяві львівського міщанина виправдовує
шлях компромісу та переговорів обложених з козацько-татарським військом,
які Кушевич детально описує (При цьому Хмельницький постає у його тексті
людиною, яка співчуває столичному місту Русі і хоче його врятувати)116. Зре-
штою, закінчення бойових дій біля міських мурів від змальовує не просто з по-
зицій очевидця, а зі становища людини, яка віч-на-віч зіштовхується з воєнною
небезпекою117. Зрештою, після облоги міста для польських міщан настає час
подячних відправ за відвернення воєнної небезпеки118 . В міру того, як козацьке
військо відходить від львівських мурів, воєнна загроза доходить до Кушевича
лише у вигляді окремих відголосків (наприклад, козацьких звірств над руським
монахом-зрадником, якого ”на глум” присилають до Львова)119. В останньому
з його листів образ війни перетворюється на картину віддалених боїв, відомих
лише з розповідей їхніх учасників120. Візуальним відповідником того, як уявляли
112 “пані Слоневська від кармеліток принесла срібло, і кинувши його під ноги князю Ви-
шневецькому в костьолі отців францисканців, просила рятунку. Військо... з гірким пла-
чем просило його мосць князя прийняти командування і допомогти твердістю з огляду на
близьку загибель вітчизни” (Там само. – С.104).
113 Кушевич С. Листи зі Львова // Жовтень. – 1980. – № 4. – С.117.
114 Там само. – С.118.
115 “на Ринку крикнули, що ворог буцімто взяв Галицькі ворота, й жінки, зчинивши в місті
крик, кинулись зі своїх домів з малими дітками до костьолів, прагнучи там, серед святая
святих, умерти від рук ворога” (Там само. – С.118).
116 Там само. – С.119-120.
117 “одне ядро вдарило в кам’яницю ... львівського архієпископа, друге в єврейську
кам’яницю, а третє, не без загрози для мене, пролетіло повз вежу ратуші, де я стояв, спо-
стерігаючи, як починали виступати ворожі полки” (Там само. – С.121).
118 “на другий день після його [Хмельницького] відходу, тобто 27 жовтня, ми відправили
службу в митрополичому костьолі дякуючи Господу Богу за те, що звільнив нас. Співаю-
чи “Тебе, Бога, хвалимо”, третього дня листопада відправляли службу в Ратуші у палаті
райців, як там, так і в залі наших засідань, просячи Пана Бога захищати нас і в май-
бутньому (...), Четвертого листопада в костьолі отців францисканів відправили службу й
казання, яке поспільство на валах супроводжувало врочистим співом: “Тебе, Бога, хвали-
мо” (Там само. – С.121).
119 Там само. – С.126.
120 Там само. – С.126.
230
облогу Львова 1648 року поляки XVII- XVIII ст., слугує часто репродукований
мідьєрит К.-А. Недбаловича 1702 р.121 На ньому зображене місто у мурах звіду-
сіль оточене козацькими й татарськими військами: вони штурмують Високий
замок, випускають у городян стріли, зрештою, обстрілюють з гармат виділе-
ні на загальному львівські храми та ратушу, на яких висять польські хоругви.
Водночас з міських споруд їм також відповідають пострілами; на картині ви-
дно й жертви війни – фігурки мертвих людей. Однак найголовнішою тут є зо-
бражена на тлі нічного неба постать Яна з Дуклі на хмарі, який здіймає руки,
охороняючи місто від напасників. Справді, в уявленнях тогочасних польських
жителів Львів врятувала не збройна оборона чи грошовий викуп, а чудо цього
святого122. Картина Недбаловича зображує облогу міста як драму; цікаво, що
рисунок XVII cт, який зображає другий прихід Хмельницького під Львів у
1655 році, показує облогу міста у спокійнішому тоні. Козацькі війська тут ви-
рисувані паралельно до міста та його мурів, і не в час атаки, отже, як потенцій-
на, а не пряма загроза123
Дещо інакше на козацькі війни дивилися євреї Руського воєводства, яких
козаки та навіть окремі польські автори називали опосередкованими при-
звідцями збройних виступів124. (Не випадково однією з ультимативних вимог
Богдана Хмельницького до львів’ян було видача міських євреїв). У хроніках
ранньомодерних єврейських книжників ці збройні конфлікти отримали місти-
ко-апокаліптичне витлумачення. Так з’явилися метафорико-алегоричні окрес-
лення Хмельниччини на зразок гематричної “пучини бездонної” Натана Ган-
новера, у якій - за традиціями мідрашів, – можна було вбачати і цитату з Тори,
і зашифрований образ козака/православного як напівдемонічної істоти125. Цю
подвійну логіку можна простежити у єврейському образі повстання загалом.
З одного боку, усі заворушення, в яких брали участь козаки, були трактовані як
вияви Господньої кари – “жезл кари”, опущений Богом на вибраний народ126.
121 Див., напр.: Українська графіка XI- поч. ХХ ст. – Київ, 1994. – С.141; Історія Львова. –
Т.1. – Львів, 2006. – С.213 тощо.
122 Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький. – Перемишль–Львів, 1996. – С.84.
123 Історія Львова. – Т.1. – Львів, 2006. – С.215.
124 Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький. – С.51-52, 84; Плохій С. Хмельниччина і
євреї. Причинки до ідеології повстання //Prosphonema. Історичні та філологічні розвідки,
присвячені 60- річчю акад. Я. Ісаєвича. – Львів, 1998. – С.475-487. Боровой С. Классовая
борьба на Украине XVII века в свете современных еврейских хроник // Еврейские хрони-
ки XVII ст. Эпоха “хмельничины”. – Москва – Иерусалим, 1997. – С.36-40.
125 Еврейские хроники XVII ст. Эпоха “хмельничины”. – С.138.
126 Там само. – С.83. Водночас козаки, які, за цією концепцією, мали б виступати знаряддям
гніву, Божим мечем, були проголошені представниками абсолютного зла, яке нищить єв-
рейську спільноту. Звідси – повторюване у Ганновера ритуальне прокляття ( “нехай буде
стерте”) іменам Наливайка, Павлюка та Хмельницького, а також намагання пояснити ім’я
ненависного “Хмеля” як закодоване месіаністичне пророцтво (Там само. – С.84). Коза-
ки тут зображені як високомірні, жорстокі та лицемірні грабіжники/злочинці/бунтівники
(але водночас досвідчені воїни), котрі не з Божої волі, а самостійно приносять євреям
нещастя. Як наслідок, козацькі повстання у свідомості єврейських авторів перетворили-
ся на низку страшних звірств, від яких гинуть “мученики” з різних міських кагалів. Їх
каменують, душать, спалюють, піддають жахливим тортурам: здирають шкіру, викида-
ють тіла псам, відрубують руки і ноги та топчуть кіньми, рубають на шматки “як рибу”,
231
Мейер з Щебржешина додавав до цього списку також злочини святотатства,
що підсилювали сакрально-містичне сприймання збройного конфлікту127. Та-
кий загальний образ формував уявлення про козака-бестію, якою рухають
нелюдські інстинкти.
Водночас козацькі війни у єврейських хроніках описані як конфлікт між
козаками/православними та поляками/католиками (і навіть ще конкретніше –
польськими можновладцями), побічною жертвою яких стають євреї як “люди
короля”. Такий статус зближував їх з польськими міськими спільнотами Русь-
кого воєводства, які також боялися козацьких військ. Про це свідчили, зокре-
ма, описи облоги Львова та Жовкви 1648 року в єврейських ранньоновітніх
пам’ятках. З одного боку, у Натана Ганновера ці міста описані саме як єврей-
ські святі общини, тобто без огляду на інші національні громади. Водночас у
його тексті львівські євреї постають невід’ємною частиною міського соціуму,
а місцеві поляки – їхніми захисниками. Так, хроніст спеціально зазначає, що
“з Високого Замку стріляли у неприятеля і убили тисячі православних і татар
– до того часу, поки поляки не були змушені через відсутність води відступити
з Високого замку у місто”128. Облогу Львова Ганновер описує як суміш страху
перед можливим захопленням міста і реальних небезпек – епідемії, голоду та
холоду. Міські жителі остерігаються виходити на вулиці, їм не вистачає їжі
та води129. У цьому контексті викуп, який міщани виплачують військам Хмель-
ницького, виглядає цілком виправданим. Водночас і тут у тексті Ганновера
бачимо роздвоєння. З одного боку, він трактує викуп як тотальний грабунок,
після якого місто та його єврейський кагал нагадує “річку без риби”. З іншого –
відхід козацьких військ від стін Львова хроніст подає як чудесне заступництво
єврейських праведників, які вимолюють такий хід подій у Бога130. Отож, істо-
ричний факт стає релігійним феноменом. За схожою схемою описана й облога
Жовкви. Тут ворог (козаки) також зіштовхується з неприступністю твердині та
мужністю її захисників, які виливають на нападників кип’ячу воду та вбивають
їх з рушниць. Водночас і тут захисники змушені платити викуп131. Поруч з тим,
Ганновер з задоволенням перелічує міста (за його термінологією – общини), в
яких жителі, хоч і стали жертвами голоду та епідемій, не піддалися козацько-
татарському війську й не заплатили йому нічого ( Язловець, Бучач, Комарно,
Безл, Сокаль). Натомість Перемишль у трактуванні єврейського автора поста-
вав містом, яке вдалося врятувати лише за особливим Божим заступництвом132.
закопують живцем; єврейських дітей вішають на грудях матерів чи смажать на рожні,
зрештою, роблять з них міст і їздять по ньому тощо (Там само. – С.94).
127 “православні” палять синагоги, використовують завіси кивотів як дитячі пеленки, а су-
воями Тори обв’язують собі ноги (Там само. – С.159).
128 Там само. – С.115.
129 “І у місті був мор та великий голод. Навколо шаленів меч і жителів опанував страх. Від
голоду та мору померло в місті біля 10 тисяч душ” (Там само. – С.115).
130 “якщо б Господь не змилостивився над (...) синами Ізраїлю, (...) які вирізнялися великою
вченістю і здійснили таку велику покуту, що їх молитви досягнули небес, через що Гос-
подь спонукав злодіїв піти на угоду,- якщо би не все це, і місто залишалося б в облозі ще
з тиждень, усі жителі загинули б від голоду й спраги” (Там само. – С.115).
131 Там само. – С.116
132 Там само. – С.117
232
Зрештою, ці образи козацької війни стали трафаретами – майже дослівне їх по-
вторення бачимо й у хроніці Мейєра з Шебржешина133 . Водночас цей хроніст
додає свої метафори та інтерпретації. Так, доволі скупий опис облоги Жовкви
за Ганновером у нього перетворюється на деталізовану картину134.
Водночас козацькі війни вписувалися у загальну історіософію єврейських
авторів XVII- XVIII cт. Для них – це ще одна спонука до покаяння за гріхи,
ланка у ланцюгу біблійної історії. Зрештою, Ганновер і Мейєр з Щебржешина
розглядали Україну як тимчасове й потенційно вороже для євреїв пристанище
та сподівалися, що “Бог помсти”, відплативши кривдникам, поверне їх у “зем-
лю обітовану”135.
Як бачимо, між українською, польською та єврейською візією козацьких
війн можна побачити як подібні, так і відмінні риси. З одного боку, і українці
(русь), і поляки, і євреї дивляться на збройний конфлікт крізь призму його са-
кральних та містичних витоків. Проте ця сакральність війни уявляється їм по-
різному. Для автора того ж Львівського літопису козацькі війни – справедлива
боротьба за православну віру, яка освячує насилля над тими, хто чинить над
нею наругу. Натомість для Кушевича, Ганновера чи Мейєра з Шебржешина ві-
йни козаків – “бич Божий” і кара за гріхи католиків чи іудеїв, підступний бунт
та жорстока розправа над невинними. Помітна також різниця в риторичному
та ідейному оформленні наративів кожного з цих авторів. Гунашевський го-
ворить про війну мовою руських релігійних полемістів. Кушевич використовує
дискурс латиномовної культури, характерний для польських ерудитів XVII ст.
Єврейські хроністи переносять в контекст своєї епохи стилістику Тори й Тал-
муду. І це – реалії ранньомодерного світу, поділеного на кілька відмежованих
один від одного світів, етноконфесійних середовищ, в яких ці автори жили і
за межі яких намагалися не виходити. Цим можна пояснити, зокрема, й малий
успіх місії Адама Кисіля, посередника між шляхтою та Хмельницьким, який
прагнув поєднати руську і польську ідентичність та сформувати уявлення
про козацтво як ідеальну сукупність збройних людей, яка могли б стати за-
хистом для Корони136. Водночас проблема Кисіля відсилає до іншої, пов’язаної
з рецепцією і (само) репрезентацією козаків у культурі його часу. На певному
етапі прихильники запорожців, а згодом і вони самі, почали зображати себе
представниками лицарського стану, які сповідують особливі моральні засади
та вимагають відповідного ставлення до себе. Водночас зрозуміло, що між
уявленням про лицаря (і воїна загалом) у XVII і, допустимо, XIII cт. існувала
133 Там само. – С.168-169
134 “Православні” тут оточують місто “з заходу, сходу, півночі й півдня”, їх обливають
кип’ятком, і вони розбігаються “з поспіхом пташенят”. Водночас послання козацьких
послів до жителів Жовкви у Мейєра перетворюється на довгу промову, прикрашену гі-
перболами в орієнтальному стилі: “якщо Львів не устояв проти нас, (...) якщо ми знесли,
наче потік, тисячі міст, то невже ви думаєте, що ви можете врятуватися від нас?”. Проте
загалом, підкреслює Мейєр, козацьке військо в околицях Львова стає для місцевих євреїв
“воротами смерті” (Там само. – С.169).
135 Там само, – С.83.
136 Sysyn F. E. Between Poland and the Ukraine. The Dilemma of Adam Kysil,1600-1653. – Cam-
bridge ( Mass), 1985. – P. 85.
233
не лише часова, але й змістова дистанція. Тому застосування категорій кла-
сичного лицарського етосу до ранньоновітнього воїнства, на нашу думку, має
багато слабких сторін137 .“Козацька” категорія лицарства має ту ж генезу, що й
шляхетська, оперта на тогочасних західноєвропейських зразках і вписана у со-
ціальні уявлення раннього нового часу. Невипадково М. Гунашевський у своє-
му літописі раз по раз наголошує, що представники польської шляхти та й сам
король признають козакам “рицерство”). Водночас варто підкреслити усвідом-
лене застосування категорії “лицарського стану” щодо козаків, культура яких
була своєрідною сумішшю західної і східної цивілізацій. У контексті їхньої
діяльності вона постійно міняла своє значення. Так, на певному етапі козаки
відчували себе частиною Речі Посполитої, і “підданими короля його милості”
(отже, його “лицарями”). Однак пізніше, зокрема в ході Хмельниччини, цей
погляд змінився. Тепер козаки прагнули бачити себе не стільки воїнами, тобто
одним зі станів суспільства, і навіть не так політичною елітою суспільства, як
незалежною силою, здатною повністю трансформувати мирний соціум й по-
будувати новий – мілітарний. (Якщо враховувати окреслення тої ж держави
Хмельницького як “козацької”, то на певний час це їм вдалося). Паралельно
можна говорити про певний історичний парадокс. Дружинники Данила Рома-
новича, де-факт дотримувалися загальних принципів середньовічної воїнської
моралі, однак сучасники не називали їх “лицарями” (таке окреслення було їм
чужим, бо належало іншій етноконфесійній зоні). Козаки ж Хмельницького
пропонували суспільству власні принципи, нерідко виступаючи проти захід-
ної культури (латинницва), але водночас прагнули подати себе за її зразком.
Проте діяли вони за своїми правилами, вважаючи, очевидно, що не лише Річ
Посполита, але й Московське царство мають миритися з існуванням “право-
славних лицарів”. Але якщо у тогочасній Польщі ідея лицарського стану
була природною, то у свідомості росіян XVII еліт вона взагалі не була пе-
редбачена: їхній соціум будувався за іншими принципами. І це спочатку стало
причиною тріумфу, а згодом, навпаки, – трагедії козацтва.
Від “княжих усобиць” до “національної революції”: рецепція серед-
ньовічних та ранньоновітніх війн у ХІХ- ХХ ст. Проблема середньовічних
та ранньоновітніх збройних конфліктів стала однією з тем, на яких сконцен-
трували увагу свого галицькі інтелектуали модерного часу. Одним з імпульсів
для цього став воєнний досвід галичан ХІХ – ХХ ст.: драматичні події пер-
шої та другої світової воєн, україно-польської боротьби за Галичину у 1919-
1920 рр. тощо. Через це у різний час образ давніх воєн використовували не
тільки для об’єктивної історичної реконструкції, але й для підсилення пев-
них суспільно-політичних проектів: формування й розвитку національної сві-
домості, конструювання ідеалу героя та стереотипу ворога тощо. Тут можна
виділити дві ідейні лінії.
У руслі першої особливий акцент клався на “бойовий дух” середньовіч-
чя. Ланками цієї лінії стало, зокрема, уславлення княжої доби та її постатей
серед галицьких українців. Звідси, наприклад, – часте використання зображень
137 Пор.: Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследования по истории морали. – Москва, 1987.
– С.98-99.
234
середньовічних воїнів в ілюстраціях українських видань 20-30 рр. ХХ ст. та по-
пулярність історичних романів (твори І. Филипчака, Ю. Опільського, К. Грине-
вичевої) й досліджень, посвячених історії (студії І. Крип’якевича, С. Томашів-
ського, Т. Коструби тощо) чи археології (розкопки Я. Пастернака) княжого часу
у міжвоєнний період. Часто використовуваний тоді ідеал княжого дружинника
та князя-воїна добре відповідав поширеній у тогочасній Європі естетиці сили,
волі і натиску. Крім того, він мав нагадувати галицьким українцям про “золоту
добу” їхньої історії (до польського завоювання ), а водночас символізував їхню
готовність до національно-визвольної боротьби (мотив, особливо актуальний
після поразки Листопадового зриву 1918 р.). Для галичан – поляків, навпаки,
близьке їм середньовіччя починалося після 1340 р., тобто нападу польських
військ на Львів (тому для них знакової постаттю доби став Казимир Великий).
Крім того, для польської спільноти першої половини ХХ ст. актуальною стала
історія Грюнвальду та боротьби з хрестоносцями. Це чітко виявилося у період
зростання польсько-німецького напруження у другій половині 30-х років та
безпосередньо у конфлікті 1939 р. У післявоєнній Галичині війни княжого часу
отримали нові інтерпретації. З одного боку, радянська ідеологія використову-
вала окремі з них як моделі для сприймання недавнього радянсько-німецько-
го конфлікту (наприклад, образ Данила Галицького як переможця тевтонців у
однойменній поемі М. Бажана). З іншого боку, місцева інтелігенція прагнула
використати образи давніх конфліктів для збереження чи реконструкції наці-
ональної свідомості галичан. Звідси, зокрема, – популярність серед галицької
інтелігенції 70- 80 рр. не лише історичних романів Т. Микитина, А. Хижня-
ка, Ю. Опільського чи невеликої поеми В. Малика про “Воєводу Дмитра”, але
й наукових досліджень на цю тему: від праць І. Крип’якевича до досліджень
М. Котляра та П. Толочка. У добу незалежності України інтерес до постатей
галицьких князів як воїнів лише зріс: цьому сприяла як повторна публікація
міжвоєнних видань з військової історії, так і поява нових текстів з цієї темати-
ки. Звідси – й своєрідний культ Данила Галицького та концепція його львів-
ського пам’ятника, і активна діяльність галицьких клубів історичної рекон-
струкції, які прагнуть у сучасному контексті відтворити бої середньовічних
лицарів тощо. Водночас наголос на “княжих міжусобицях”, що спричинили
кризу середньовічної Русі, у сучасній історичній свідомості галичан відіграє
роль історичного попередження: ним ілюструють потребу інтегрування сус-
пільства та його політичних сил.
Друга лінія історичної свідомості галичан ХІХ – ХХ ст. сконцентрова-
на довкола теми козацьких війн. Одним з перших її утілень можна вважати
козакофільство галицьких народовців з його атрибутами та ритуалами. Хоча
уявлення про козаків в українських середовищах Галичини суттєво зміни-
лися навіть упродовж середини – кінця ХІХ ст., проте упродовж цього часу
утвердився образ козацьких війн як форму національно-визвольної боротьби
українців. Звідси – романтичний образ подій 1648 року у творі М. Шашкеви-
ча “Хмельницкого обступленіє Львова”, де провідник козацьких військ пере-
творювався у фольклорного героя, наділеного магічними властивостями. Так
поступово викристалізувався ідеал козака як чесного, мужнього, аскетичного
235
представника лицарського стану й захисника “своєї” віри (схожий образ роз-
повсюджували ще руські автори XVII cт). Одним з поштовхів до цього стали
твори І. Котляревського і Т. Шевченка, а також його галицьких адептів. Отож,
образ козацьких війн середини XVIII cт. у свідомості галицьких українців до-
повнився образом Коліївщини, у якій також бачили народне повстання проти
гнобителів. Згодом сюди додався ще й позитивний образ опришківського руху
на Прикарпатті, підсилений популярністю постаті Олекси Довбуша у місцево-
му фольклорі. При цьому конфесійний аспект діяльності козаків та гайдама-
ків поволі був поглинутий етнокультурним. Галичани ХІХ – початку ХХ ст.
були греко-католиками, тобто фактично новітніми “уніатами”, проти яких були
скеровані козацькі і гайдамацькі виступи. Однак на тлі зростаючого польсько-
українського протистояння вони усе одно ототожнювали себе з представни-
ками козацтва та “коліями”, намагаючись протиставити сенкевичівській візії
козацьких війн свою власну. Конфлікт 1918-1919 рр. лише увиразнив цю тен-
денцію, про що свідчила популярність пісень на кшталт “Ми – гайдамаки,
вічно однакі” серед галицької інтелігенції міжвоєнного часу. Натомість серед
галицьких поляків, попри короткочасну популярність образу козака у серед-
овищі польських романтиків середини ХІХ ст., уявлення про козацтво було,
переважно, негативним. Цю тенденцію особливо увиразнила популярність ро-
ману “Вогнем і мечем” Г. Сенкевича, де повстання під проводом Хмельниць-
кого ставало зрадливим бунтом, а козаки були наділені напівазійськими рисами
підступних “дикунів зі сходу”. Повторення тих стереотипів, які циркулювали
ще у середовищі С. Кушевича, в умовах Галичини ХІХ – першої половини ХХ
ст. лише підсилювало актуальні на той час ксенофобні уявлення. Невипадково
штамп “козацько-гайдамацького потопу” і тема “орд зі Cходу” перетворилися
на ключові поняття міжвоєнної польської літератури, присвяченої подіям 1918-
1919 р. У текстах Я. Геллі, Ч. Мончинського “оборона Львова” від українців
у 1918 р. мимоволі cтавала аналогом оборони міста від козацько-татарських
військ у 1648 р. Радянська реальність, в якій Галичина опинилася уже в 1939 р., а
остаточно – після Другої світової війни, повністю змінила акценти. Козацькі
війни XVII cт, Коліїївщина та карпатське опришківство стали розглядати як
ланки “антифеодальної боротьби” проти соціального та національного гніту.
Повстання під проводом Хмельницького було назване “Визвольною війною
українського народу проти польсько-шляхетського поневолення”. Акт Пе-
реяславської ради 1654 р. у офіційному дискурсі лише підсилював “прогре-
сивний” характер цього повстання і майже виключав згадки про його “тем-
ний бік”. Водночас такий погляд був позитивно сприйнятий і в середовищі
галицької інтелігенції, але з інших мотивів. Під впливом довоєнної традиції у
виступі Хмельницького та козаків бачили будівництво незалежної української
держави. Таке враження опосередковано підсилювала як наукова монографія
І. Крип’якевича “Богдан Хмельницький” ( де повстання було подане як “про-
цес складання української державностi”138), так і популярний у 1980-х рр. істо-
ричний роман П. Загребельного “Я, Богдан” , твори С. Тельнюка, М. Пригари,
популярні нариси й наукові праці В. Голобуцького, В. Грабовецького тощо.
138 Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. Ви. 2, випр. і доп. – Львів,1990. – С.224-261.
236
Національне відродження 90–х ХХ ст. породило нові форми козакофільства:
популярність “Історії запорізьких козаків” Д. Яворницького, заснування коза-
чих товариств в Галичині, прагнення створити культ страченого у Львові Івана
Підкови, уславлення образу Петра Сагайдачного та відстоювання православної
церкви у Галичині як “козацької”, побудову в Львові чайки, яка мала б презен-
тувати Україну як ”козацьку націю”; створення на підставі українських народ-
них танців та східних бойових мистецтв “козацьких” єдиноборств – “спаса” та
“бойового гопака”, центром розповсюдження якого став теж Львів тощо. Про-
те у другій половині 2000-х галичани знову опинилися перед вибором різних
інтерпретацій козацьких воєн: наприклад, тієї, яку репрезентувала створена на
підставі роману Г. Сенкевича кінострічка Є. Гоффмана “Ogniem i mieczem”, і
тієї, яку популяризував російський кінематограф, екранізуючи “Тараса Буль-
бу” М. Гоголя як оповідь про війну “братів-православних” проти “ворогів-ка-
толиків”. Поява ж досліджень, у яких козацькі війни позбавлялися ідеальної
аури, поставила перед історичною свідомістю галичан нові виклики. Поруч з
образом Хмельниччини як “всенародного зриву” українського населення Речі
Посполитої139 з’явилися концепції, що підважували теорію національної рево-
люції XVII cт.140 або ж трактували її як суміш народного повстання й “сліпого
селянського бунту” з насильством, погромами та іншими “жахами війни”141.
Осмислення цих питань стало каменем спотикання для галицької інтелігенції.
Проте у сучасній масовій свідомості середньовічні та ранньоновітні збройні
конфлікти є не так об’єктом історичного наукового дослідження, як полем для
дискусій довкола цілком сучасних категорій національної ідентичності, тери-
торіальних претензій, прав людини й нації, проблем воєнного насильства, мілі-
таризму й пацифізму тощо. Водночас кожен збройний конфлікт минулого таїть
у собі психологічну пастку. Так, для одних війна – героїчний тріумф та віднов-
лення історичної справедливості. Для інших – трагедія, насилля, убивство.
Однак проблема у тому, що ці дві іпостасі нероздільні. Тактично й технічно
середньовічні війни відрізняються від ранньоновітніх, а ті – від сучасних; їхні
ментальні образи також різні. Прогрес у сфері воєнних технологій – очевидний.
Що більше – у багатьох сферах він став синонімом цивілізаційного прогресу.
Однак у чисто людському, гуманітарному, вимірі навіть найбільш справедлива
війна завжди залишається молохом, який постійно потребує жертв, – техніч-
них, природних, людських.
Roman Holyk. THE WAR AND RUS’: THE EVOLUTION OF IDEAS ON
ARMED CONFLICTS IN MEDIEVAL AND EARLY MODERN CULTURES
AND THEIR RECEPTION IN THE MODERN GALICIA
139 Історія Львова у 3 – х тт. – Львів,2006. – Т.1. – С.213.
140 Сисин Ф. Чи було повстання Богдана Хмельницького революцією?// Prosphonema. Іс-
торичні та філологічні розвідки, присвячені 60- річчю акад. Я. Ісаєвича. – Львів, 1998.
– С.571-578.
141 Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньоновітньої України. Вид 2. – Київ,
2005. – С.313-343.
|