Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58367 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті / Н.Б. Козак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 346-352. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58367 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-583672014-03-23T03:01:50Z Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті Козак, Н.Б. 2011 Article Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті / Н.Б. Козак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 346-352. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58367 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Козак, Н.Б. |
| spellingShingle |
Козак, Н.Б. Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| author_facet |
Козак, Н.Б. |
| author_sort |
Козак, Н.Б. |
| title |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті |
| title_short |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті |
| title_full |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті |
| title_fullStr |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті |
| title_full_unstemmed |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті |
| title_sort |
плід утримання. відродження поствізантійських стінописів в галичині у хvii столітті |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58367 |
| citation_txt |
Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у ХVII столітті / Н.Б. Козак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 346-352. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT kozaknb plídutrimannâvídrodžennâpostvízantíjsʹkihstínopisívvgaličiníuhviistolíttí |
| first_indexed |
2025-07-05T09:34:00Z |
| last_indexed |
2025-07-05T09:34:00Z |
| _version_ |
1836799010768158720 |
| fulltext |
346
Назар Козак*
ПЛІД УТРИМАННЯ. ВІДРОДЖЕННЯ ПОСТВІЗАНТІЙСЬКИХ
СТІНОПИСІВ В ГАЛИЧИНІ У XVII СТОЛІТТІ
На початку XVII ст. в галицьких церквах знову почали малювати образи
на стінах. Знову, бо в другій половині XVI ст. на теренах Перемиської та
Львівської єпархій церкви не розписували. З цілого XVI ст. відомо лише про
шість ансамблів стінописів, й останній з них датується 1560-ми роками1.
Якщо в суспільстві, де розписують в основному церкви їх перестають
розписувати, то це свідчить про занепад монументального малярства. У цей
період Київська митрополія і зокрема її західні єпархії перебувала в кризі –
духовній і матеріальній2. А коли починається криза, такі коштовні і складні
проекти як розписи храмів не належать до питань першочергового вирішення
та інвестування. Монументальне малярство розвивається там, де є патронат,
де є ефективна система управління, де майстри мають замовлення впродовж
тривалого часу. Галичина у другій половині XVI ст. не була таким місцем. І
тому занепад монументального малярства там і тоді видається закономірним3.
Проте, в XVII ст. умови кардинально не покращились, але занепад змінився
відродженням. Ця зміна, отже, потребує пояснення.
Коли на початку XVII ст. в галицьких церквах знову почали малювати
образи на стінах, то на відміну від попередніх століть обирали “інші” стіни.
В XVI ст. розписували муровані церкви, а в XVII ст. – почали розписувати
дерев’яні4. Гіпотетично дерев’яні церкви могли розписувати і раніше, як це
* Козак Назар Богданович – кандидат мистецтвознавства, доцент, кафедра історії середніх
віків і візантиністики, Львівський національний університет імені Івана Франка.
1 Стінописи XVI ст. збереглись у церкві св. Онуфрія в Посаді Риботицькій, Вірменській
церкві у Львові та церкві св. Онуфрія в Лаврівському монастирі, окрім того збереглись
документальні свідчення про розписи ще у трьох храмах – церкві св. Iоанна Предтечі
на Владичу в Перемишлі, церкві Преображення Господнього в Спаському монастирі та
Успенській церкві у Львові. Детально див.: Козак Н. Проблемні питання вивчення га-
лицького монументального малярства пост-візантійського періоду / Н. Козак // Бюлетень
Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центра України.
– Вип. 10. – 2008. – С. 62-70.
2 Детально див.: Ґудзяк Б. Криза і реформа. Київська митрополія, царгородський патріар-
хат і генеза Берестейської унії. – Львів, 2000.
3 Також у другій половині XVI ст., як обґрунтував В. Александрович, спостерігається за-
непад малярського осередку в Перемишлі. Про цей найважливіший осередок поствізан-
тійського малярства в Галичині див: Александрович В. Західноукраїнські малярі XVI ст.
Шляхи розвитку професійного середовища. – Львів 2000. – С. 41-82.
4 Вивчення стінописів українських дерев’яних церков започаткував В. Залозецький на ма-
теріалах із Закарпаття (Залозецький В. Малярство Закарпатської України (XІV–ХІХ ст.) /
В. Залозецький // Стара Україна. – Ч. 7/10. – 1925.– С. 131–163). Щодо галицьких церков,
то тут пріоритет належить I. Свєнціцькому (Свєнціцький І. Тематичний уклад стінопису
церкви святого Юра в Дрогобичі / І. Свєнціцький // Літопис Бойківщини. – 1938. – №10.
– С.67–68). Найґрунтовніше стінописи дерев’яних церков Галичини досліджувала Л. Мі-
ляєва (див. праці в покликах далі).
347
робили деінде5, проте жодної пам’ятки саме на галицьких теренах до 1600 р. не
зафіксовано, ані документально, ані in situ. А з XVII ст. відомо одразу аж про
шістнадцять ансамблів. Ось їхній хронологічний перелік:
церква св. Якова Брата Господнього в Поврознику (1607 р.)6,
церква Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій (1611 р.)7,
церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі (вітар – 1613 р., нава
–1736 р., каплиця Iоана Хрестителя —1672 р.)8,
церква св. Козьми і св. Дем’яна у Старим Сьолє (1620 і 1681 рр.)9,
церква Святої Трійці в Потеличі (поч. XVII ст.)10,
церква Святого Духа в Потеличі (1620-ті–1640-ві роки)11,
церква Різдва Богородиці в Горайцю (2-га чверть XVII ст.)12,
церква в Судовій Вишні (1637 р.)13,
церква св. Параскеви в Радружі (1648 р.)14,
церква Преображення Господнього у Крехівському монастирі (1660-ті
роки)15,
церква св. Юра в Дрогобичі (нава – 1657-1659 рр.; купол – 1678 р.; стіна
під хорами – 1691 р., каплиця Введення Богородиці до храму – 1711 р.; притвор
– 1714)16,
5 Міляєва Л. До питання про генезис стінопису в культовому дерев’яному зодчестві
слов’ян / Л. Міляєва // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках: Дожовтневий пері-
од. – Київ, 1983. – С.60–66.
6 Giemza J. Malowidła ścienne jako element wystroju drewnianych cerkwi w XVII wieku /
J. Giemza // Sztuka cerkiewna w diecezji przemyskiej. Materiały z międzynarodowej konferencji
naukowej 25–26 marca 1995 roku. – Łańcut, 1999. – С. 105–109.
7 Алексанрович В. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво / В. Александрович //
Історія української культури. – Т.2. Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ ст.
– Київ, 2001.– С. 658
8 Логвин Г.Н. Монументальний живопис XІV – першої половини XVII ст. / Г. Логвин // Іс-
торія українського мистецтва. – Т.2. – Київ, 1967. – С. 200–204; Його ж. Настінний розпис
в дерев’яних будовах / Г. Логвин // Історія українського мистецтва. – Т.3. – Київ, 1968. – С.
162, 168; Миляева Л.С. Росписи церкви Воздвижения (в Дрогобыче) // Творчество. – 1980.
– № 7. – С. 29–31; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т.3.
Киев, 1985. – С. 96; Жолтовський П.М. Монументальний живопис на Україні XVII–XVIII
ст. – Київ, 1988. – С. 68–85; Giemza J. Malowidła ścienne. – S. 109–112.
9 Giemza J. Malowidła ścienne. – S. 89.
10 Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С. 68.
11 Логвин Г.Н. Монументальний живопис. – С. 190–198; Міляєва Л. Стінопис Потелича:
Визвольна боротьба українського народу в мистецті XVІІ ст. – Київ, 1969; Її ж. Росписи
Потелыча: Памятник украинской монументальной живописи XVII века. – Москва, 1971;
Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С. 60–66; Giemza J. Malowidła ścienne. –
S. 100–102.
12 Giemza J. Malowidła ścienne. – S. 90-91.
13 Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С. 59-60.
14 Giemza J. Malowidła ścienne. – S. 91-92.
15 Памятники градостроительства и архитектуры. – Т. ІІI. – С.161; Алексанрович В. Об-
разотворче і декоративно-ужиткове мистецтво / В. Александрович // Історія української
культури. – Т.3. Українська культура другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. – Київ, 2003. –
С.875.
16 Свєнціцький І. Тематичний уклад стінопису. – С.67–68; Логвин Г.Н. Настінний розпис. –
С.158–159, 162, 168–171; Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С. 59, 85–88, 90;
348
церква Вознесіння Христового в Улучі (бл. 1682/1683 р.)17,
церква Святої Трійці на Сихові у сучасних межах Львова (1683 р.)18,
церква в Котані (1688 р.)19,
церква св. Миколая в Дмитровичах (1698 р.)20,
церква Пророка Іллі в Лішні (XVII ст.)21
На мапі 1. показано географічне розташування цих пам’яток. Дуже
промовистим є порівняння з мапою 2., на якій відзначені ансамблі XVIII ст.
Контраст очевидний. Шістандцять проти десяти, при цьому слід зважити,
що два з тих десяти (а саме, дрогобицькі церкви) це доповнення ансамблів
створених у попередньому XVII ст. Ось хронологічний перелік решти восьми
ансамблів стінописів XVIIІ ст.:
церква Різдва Богородиці в Хотинці (1735 р.)22,
церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Вислобоках (1763 р.)23,
церква з Кожуховців, перенесена до Кошице (1785 р.)24,
церква св. Василія в Бодруджалі (1790-ті роки)25,
церква в Пійло (1778–1794 рр.)26,
церква Святої Трійці в Жовкві (XVIII ст.)27,
церква св. Симеона Стовпника в Коцурові (XVIII ст.)28,
церква Святого Духа в Рогатині (XVIII ст.)29
Контраст між XVII та XVIII ст. можна увиразнити зіставивши дані про
Скоп Л.А. Церква св.Юра в Дрогобичі 15 – 18 ст.: нові дослідження / Л. Скоп // Пам’ятки
архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень. – Київ, 1996. –
С. 81–82; Летнянчин Л. Трактування сюжету “Древо Ієрея” в стінописі церкви св. Юра в
Дрогобичі / Л. Летнянчин // Дрогобицькі храми Воздвиження та святого Юра у дослі-
дженнях. – Дрогобич, 1998. – С. 96 – 102; Giemza J. Malowidła ścienne. – S.112–115.
17 Dwornik-Gutowska E. Polichromia cerkwii w Uluczu / E. Dwornik-Gutowska // Materiały
Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku. – 1965. – N.2. – P. 14-20; Giemza J. Malowidła
ścienne. – S. 102–105.
18 Логвин Г.Н. Настінний розпис. – С. 165–166; Жолтовський П.М. Монументальний живо-
пис. – С. 97; Himka J.-P. Last Judgment Iconography in the Carpathians. – Toronto, 2009. – P.
154, 233.
19 Логвин Г.Н. Настінний розпис. – C. 157, 359.
20 Откович В.И. Архитектурно-художественный ансамбль в Дмитровичах / В. Откович //
Памятники культуры : новые открытия (1988 г.). – Москва, 1989. – С. 382 – 392; Otko-
vych V. Wyposażenie cerkwi p.w. świętego Mikołaja w Dmytrowicach koło Sądowej Wiszni /
V. Otkovych // Zachodnioukraińska Sztuka Cerkiewna: Część II/ Materiały z miedzynarodowej
konferencji naukowej Łańcut - Kotań 17-18 kwietnia 2004 roku. – Łańcut 2004. – S.497-503.
21 Памятники градостроительства и архитектуры. – Т. ІІI. – С. 127; Міляєва Л. До питання
про генезис стінопису. – С. 62.
22 Himka J.-P. Last Judgment Iconography... – P. 157; Памятники градостроительства и
архитектуры. – Т.3. – С.143; Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С.91–97.
23 Там само. – С. 97.
24 Himka J.-P. Last Judgment Iconography. – P. 160
25 Himka J.-P. Last Judgment Iconography. – P. 160, 162
26 Жолтовський П.М. Монументальний живопис. – С. 116–119
27 Памятники градостроительства и архитектуры. – Т. ІІI. – С.155
28 Памятники градостроительства и архитектуры. – Т. ІІI. – С.181
29 Памятники градостроительства и архитектуры. – Т. ІІ. – С.246; Міляєва Л. До питання
про генезис стінопису. – С. 62.
349
загальну кількість дерев’яних церков. Як свідчать дані каталогу В. Слободяна
церков XVIII ст. збереглося майже втричі більше ніж церков XVII ст.30, однак
щодо стінописів, то статистика обернено пропорційна. Отже, якщо трактувати
цю статистику як правдиве відображення реалій, то можна зробити висновок,
що відродження поствізантійського монументального малярства в Галичині
завершилося в основному до 1700 р., а у XVIII ст. дерев’яні церкви розписували
порівняно рідше.
Зіставимо виявлені хронологічні межі відродження стінописів у галицьких
церквах – умовно 1600–1700 рр. – з подіями тогочасного церковного життя.
Причина цього відродження стає очевидною. Найближча подія до нижньої
хронологічної межі то Берестейська унія – рішення собору Київської
митрополії 1596 р., про вихід з юрисдикції Константинопольського патріарха
і перепідпорядкування Папі Римському, рішення, яке Перемиська та Львівська
єпархії не прийняли аж до кінця століття, тобто до верхньої хронологічної межі
– Перемиська єпархія перейшла на унію 1692 р., а Львівська – 1700 р. Життя
цих єпархій в XVII ст. визначалося конфліктом довкола унії. Монументальне
мистецтво як одна з найдієвіших форм пропаганди не залишилось осторонь. Не
маючи змоги будувати нові кам’яні храми і оздоблювати їх високопрофесійним
малярством, священники та парохіяни Перемиської та Львівської єпархій
знайшли доступне і практичне рішення – оздобити розписами стіни дерев’яних
церков31.
Питання впливу Берестейської унії на мистецтво неоднозначне. Не існує, ані
стилістичних, ані іконографічних критеріїв для розмежування “православного”
та “унійного” мистецтва. Навпаки, як з цього приводу висловився М. Яноха,
мистецтво швидше “спонтанно об’єднувало” обидві конфесії.32 Може зрештою
скластися враження, що унія узагалі не мала очевидних наслідків для мистецтва.
Однак кореляція хронологічних меж відродження монументального малярства
в Перемиській та Львівській єпархії з конфліктом довкола унії свідчить про
хибність такого враження. Берестейська унія спровокувала це відродження і в
такий опосередкований і спосіб, отже, проявилася у мистецтві.
Розпис церкви вже сам по собі був резонансною подією – визначним
досягненням громади, що мало укріплювати її членів у вірі. Однак для
пропаганди використовувались й тонші інструменти. Їх можна виявити
проаналізувавши тематику розписів. Розглянемо лише один приклад –
інтеграцію образів засновників Києво-Печерської Лаври св. Антонія та
св. Феодосія в іконографічні програми двох потелицьких церков. В церкві
30 Слободян В. Каталог існуючих дерев’яних церков України і українських етнічних земель
/ В. Слободян // Вісник Укрзахідпроектреставрація. – Вип. 4. – 1996.– С. 74–159.
31 Тут зауважимо, що розписами оздоблювали не лише стіни інтер’єру, але і екстер’єру пе-
редовсім довкола порталів та галереї. До сьогодні від цих розписів збереглись втім лише
незначні фрагменти.
32 Janocha M. Wpływ brzeskiej unii kościelnej na refl eksję o sztuce oraz ikonografi ę malarstwa
cerkiewnego w XVII i XVIII wieku / M. Janocha // Polska - Ukraina. 1000 lat sąsiedztwa /
Pod redakcją Stanisława Stępnia. Tom 5: Miejsce i rola kościoła grekokatolickiego w kościele
powszechnym. – Przemyśl, 2000. – S.190. Там само див. основну бібліографією на тему
впливу Берестейської унії на розвиток мистецтва.
350
Мапа 1. Стінописи в галицьких дерев’яних церквах XVII ст.
Мапа 2. Стінописи в галицьких дерев’яних церквах XVIII ст.
351
Святої Трійці святі ченці були зображені обабіч сцени Успіння Богородиці,33
а в церкві Святого Духа їхні образи розташовані напроти Успіння обабіч
Богородиці з Дитям на престолі (іл.1). Таке вирішення недвозначно вказує на
зв’язок потелицьких стінописів з Успенською Києво-Печерською лаврою, що
як і Перемиська та Львівська єпархії теж не прийняла унії. У цьому контексті
образи святих Антонія та Феодосія набувають значення символів конфесійної
ідентичності. Орієнтовно в той час, коли розписувались згадані церкви,
виходець з Потелича Касіян Сакович став ректором Київської Братської школи
(1620-1624). Згаданий зв’язок, отже, міг мати дуже персональний характер. Як
писала з цього приводу Л. Міляєва: “Може бути сам Касіян Сакович хотів
розширити сфери київських впливів, а може подібні задачі переслідувало
потелицьке духовенство, прагнучи звернути на себе увагу свого впливового
земляка?”34
В церкві Святого Духа в Потеличі св. Антоній тримає розгорнутий сувій,
на якому читаємо напис: МОЛЮ ВАСЪ ОУБО БРАТИЕВЪ ДЕ[Р]ЖАНИЕМЬ
ОУДЕ[Р]ЖИМСЯ (“Молю вас, браття, утриманням утримаємось”). Якщо
цю фразу інтерпретувати в антиунійному контексті, то можна припустити,
що йшлося не лише про заклик до ченців утриматись від принад світу, але
33 Церкву було розібрано 1937 р. І. Свєнціцький згадує про окремі композиції зняті зі стін,
проте їхня доля не відома. Частковий опис системи розписів церкви на основі фотографій
див.: Миляева Л.С. Росписи Потелыча. – С. 20; Жолтовський П.М. Монументальний жи-
вопис. – С. 68.
34 Миляева Л.С. Росписи Потелыча. – С. 152.
Іл. 1. Потелич, церква Святого Духа.
Богородиця з Дитям на престолі, обабіч св. Антоній і св. Феодосій
352
і про заклик до всіх православних галичан зберегти вірність їхній конфесії.
Щоправда сам Касіян Сакович вже 1625 р. вирішив перейти в унію.
Більшість його земляків утримувались від такого кроку аж до кінця століття
і поствізантійські стінописи в галицьких дерев’яних церквах можна вважати
плодом цього утримання.
Nazar Kozak. FRUIT OF RETENTION. THE REBIRTH OF POST-
BYZANTINE WALL PAINTINGS IN GALICIA IN THE SEVENTEENTH
CENTURY
|