Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58370 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року / М.Г. Крикун // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 377-391. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58370 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-583702014-03-23T03:01:52Z Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року Крикун, М.Г. 2011 Article Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року / М.Г. Крикун // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 377-391. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58370 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Крикун, М.Г. |
| spellingShingle |
Крикун, М.Г. Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| author_facet |
Крикун, М.Г. |
| author_sort |
Крикун, М.Г. |
| title |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року |
| title_short |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року |
| title_full |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року |
| title_fullStr |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року |
| title_full_unstemmed |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року |
| title_sort |
гарнізон кам'янця-подільського 1734 року |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58370 |
| citation_txt |
Гарнізон Кам'янця-Подільського 1734 року / М.Г. Крикун // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 377-391. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT krikunmg garnízonkamâncâpodílʹsʹkogo1734roku |
| first_indexed |
2025-07-05T09:34:08Z |
| last_indexed |
2025-07-05T09:34:08Z |
| _version_ |
1836799019417862144 |
| fulltext |
377
Микола Крикун*
ГАРНІЗОН КАМ’ЯНЦЯ‐ПОДІЛЬСЬКОГО 1734 РОКУ
24 лютого 1734 р. своїм ординансом, виданим у Ярославі, київський во-
євода Юзеф Потоцький як генеральний реґіментар коронних військ Речі По-
сполитої1 призначив комендантом фортеці Кам’янця-Подільського коронного
польного писаря Вацлава Жевуського2. Останній заступив на цій посаді, про
що сказано в ординансі, генерал-майора Шиллінґа (ідеться про Флоріана Шил-
лінґа), і займав її до 1 червня 1735 р.3 З огляду на особливу важливість цієї
* Крикун Микола Григорович – доктор історичних наук, професор, Львівський національ-
ний університет ім. І. Франка.
1 Про нього: Link-Linczоwski A. Potocki Józef (1673-1751) / A. Link-Linczewski A. // Polski
Słownik Biografi czny. – T.27. – Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk, 1984. – S. 59-72.
Генеральний коронний реґіментар (regimentarz) призначався королем на пост команду-
вача польськими військами на час, коли посади коронних великого і польного гетьманів
вакували. Саме такою виглядала ситуація з цими посадами з осені 1728 до осені 1735 р.
(Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku: Spisy / Opracowali K. Chłapowski,
S. Ciara, Ł. Kądziela i inni; pod redakcją A. Gąsiorowskiego. – Kórnik, 1992. – S. 44, 47-48).
Ю. Потоцький став, щоправда, реґіментарем внаслідок не королівського призначення, а
передачі йому у вересні 1733 р. цієї посади Станіславом Понятовським (який дістав її
від Авґуста ІІ), невдовзі після обрання на польський престол Станіслава Лєщинського,
а останній його за сприяння йому затвердив на цій посаді (Kronika Podhorecka: 1706-
1779 / Ułożył L. hr. Rzewuski. – Kraków. 1860. – S. 18-19; Konopczyńskі W. Dzieje Polski
nowożytnej. – T.2: 1648-1795. – Warszawa etc. – S. 196-198; Link-Linczowski A. Potocki Józef.
– S. 66-67).
2 Kronika Podhorecka. – S. 19-20, 133; Archiwum Państwowe w Krakowie (далі – APK). – Zesp.
Archiwum Podhoreckie. – II/362. – S. 1-2; Zesp. Archiwum Podhoreckie Rzewuskich. – VII,
1/3. Про В. Жевуського: Zielińska Z. Rzewuski Wacław (1706-1779) / Z. Zielińska // Polski
Słownik Biografi czny. – T.34. – Wrocław – Warszawa – Kraków, 1992. – S. 469-480. Стосов-
но політичних обставин його призначення комендантом та перебування на цій посаді
див.: Крикун М. Люстрація Кам’янця-Подільського 1734 р. (до питання про житловий
фонд українського міста у XVIII ст.) / М. Крикун // Український археографічний що-
річник. Нова серія. – Вип.2. – Київ, 1993. – С. 225-226; Zielińska Z. Rzewuski Wacław.
– S. 169-170. Варто зазначити, що у міжусобній боротьбі, що точилася в Речі Поспо-
литій після смерті 1733 р. Авґуста ІІ між прихильниками майже одночасно обраних на
королівський престол С. Лєщинського і Августа ІІІ, В. Жевуський підтримував першого.
Писарем польним коронним він був від 17 жовтня 1732 р. (Urzędnicy centralni i nadworni
Polski. – S. 97). У диґнітарській ієрархії Речі Просполитої цей уряд стояв одразу після
урядів гетьманів великого і польного коронних. До “Німого” сейму 1717 р., який відбувся
у Варшаві, в обов’язок писаря польного входили огляд і перепис війська, визначення його
оплати; після ж сейму за ним залишили лише огляд війська (Zielińska Z. Magnateria polska
epoki saskiej: Funkcje urzędów i królewszczyzn w procesie przeobrażeń warstwy społecznej. –
Warszawa etc., 1977. – S. 23-24).
3 Król-Mazur R. Miasto trzech nacji: Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku.
– Kraków, 2008. – S. 124. Зофія Зєлінська твердить, що В. Жевуський був кам’янецьким
комендантом до початку 1735 р. (Zielińska Z. Rzewuski Wacław. – S. 170).
378
фортеці як форпосту Речі Посполитой влада кам’янецького коменданта була
дуже відповідальною.
З комендантством В. Жевуського пов’язана поява порівняно значної до-
кументації, яка характеризує стан у 1734 р. кам’янецького гарнізону та його
озброєння, виявлений в результаті обстеження за його, В. Жевуського, на-
казом. Не виключено, що обстеження, принаймні певною мірою, було на-
слідком виконання постанови конвокаційного Варшавського сейму, котрий
відбувався з 27 жовтня до 23 травня 1733 р., про призначення комісарів для
проведення люстрації (ревізії) фортифікаційних споруд Кам’янця. Сейм
зобов’язав цих комісарів доповісти про результати люстрації на наступному сей-
мі4. У матеріалах наступних сеймів, які відбулися до призначення В. Жевусь-
кого комендантом, – елекційного (Варшава, 25 серпня – 28 вересня 1733 р.)5
і коронаційного (Краків, січень 1734 р.) жодним словом про виконання цієї
постанови не сказано. Можливо, виявом його був документ “Інвентар амуніції
Кам’янця-Подільського”, датований 6 липня 1733 р.6.
Згадана документація дійшла до нас у складі джерельного комплексу, що
зберігається в Державному архіві Кракова і має назву “Підгорецький архів”
– від села Підгірці (нині в Бродівському районі Львівської області), котре від
1725 р. було власністю Жевуських, причому в числі перших його володільців
бачимо Вацлава7. Протягом багатьох років у тамтешньому замку нагромадило-
ся чимало матеріалів, які висвітлюють життя і діяльність Жевуських, зрозуміло
– і Вацлава.
Один із матеріалів “кам’янецької” документації нами опублікований і до-
кладно проаналізований. Ідеться про люстрацію Кам’янця-Подільського, да-
товану 22 березня 1734 р. і складену в зв’язку з розквартируванням у ньому
гарнізону капітаном Й. (Ю.?) Дальке (Dahlke), лейтенантом Вільгельмом фон
дер Брюггеном (Brüggen), поручниками Міхалом Менцинським, де Блокке (de
Blocke) та Стефаном Арцішевським (останній був у відставці (abszytowany))8.
Доречно вказати на те, що В. Жевуський, за цією люстрацією, зі своїм двором
займав дві кам’яниці міщанина Юзефа Секровича9; розташувався він тут, оче-
видно, після прибуття до Кам’янця для виконання комендантських обов’язків.
Згідно з люстрацією, у 393 із 475 житлових будівель міста було розквар-
тировано 48 офіцерів і 1447 жовнірів; крім того налічувалось 25 офіцерів, 27
жовнірів і 13 пушкарів, котрі мешкали у своїх власних будинках10. Інші цифри
4 Volumina legum. – T.6. – Petersburg, 1860. – S. 292.
5 Там само. – S. 301-302.
6 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie Rzewuskich. – VII, 1/3. Частково це джерело вико-
ристав Тадеуш Новак (Nowak T. Fortyfi kacje i artyleria Kamieńca Podolskiego w XVIII w. /
T. Nowak // Studia i Materiały do Historii Wojskowości. – T. XIX. – Warszawa, 1973. –
Cz. 1. – S. 139-186).
7 Kronika Podhorecka. – S. 13 i nast.
8 Крикун М. Люстрація. – С. 193-262. Оригінал люстрації: APK. – Zesp. Archiwum Podho-
reckie Rzewuskich. – VII, 1/4.
9 Крикун М. Люстрація. – С. 250.
10 Там само. – С. 197, 213, 233-262. Про розквартирування військовиків у різних частинах
Кам’янця: Там само. – С. 215.
379
станом на вересень 1734 р. подає “Генеральна таблиця кам’янецького
гарнізону”11 (див. її). Згідно з цим документом, якийсь час до його появи гар-
нізон становив 2322 особи, з чого до вересня з невказаних причин відійшло
64 (прибуло натомість 8), перебувало у відпустці 19, у відрядженні (kommen-
diowani) – 275, потрапило в полон 113, залишалось, отже, 1859 осіб; до них
таблиця доплюсовує візників (woznicy) – двох “під аптеку” і 16 “провіантових”.
Таблиця, крім того, наводить відомості про склад підрозділів гарнізону,
але стосовно лише 2322 осіб, причому поділяє кожен підрозділ на штаб і хо-
ругву (з дальшої розповіді видно, що означали ці поняття). 2322 особи несли
службу в таких підрозділах: 1) коронна артилерія (дві особи штабу і 86 – хо-
ругви), 2) реґімент королеви (точніше – імені королеви Ядвіґи12; відповідно 24
і 513 осіб), 3) реґімент великої коронної булави (12 і 485), 4) реґімент польної
коронної булави (29 і 422), 5) реґімент коронної артилерії (25 і 544), 6) лановий
реґімент (11 і 113), 7) хоругва “барських людей” – “козаків і пахолків” (56 осіб;
вони були тільки хоругвою).
Коронна артилерія і лановий реґімент у Кам’янці були представлені одним
зі своїх загонів – більша частина їх розміщувалась в різних місцях Польського
королівства. Хоругва барських людей, судячи з її назви, була регіональним, у
межах Подільського воєводства дислокованим, з’єднанням; зважаючи на її по-
рівняно незначний в Кам’янці контингент, можна твердити, що в основному
вона перебувала за межами цього міста. Далі побачимо, що на час появи лю-
страції частина реґіменту артилерії знаходилась у фортеці Святої Трійці, спо-
рудженої наприкінці XVII ст. при впадінні Збруча в Дністер, і що генеральна
таблиця врахувала цю частину як переведену до Кам’янця. Інші три підрозділи
1734 р. були в ньому представлені всім своїм складом. Вони, як і реґімент арти-
лерії, що обслуговував коронну артилерію, зокрема – забезпечував її конвоєм13,
являли собою піші з’єднання іноземного типу14; пішими були також лановий
реґімент і хоругва барських людей. Реґіменти королеви, обох булав і артилерії
виникли відповідно до постанов “Німого” сейму 1717 р.15. Лановий реґімент
створено 1729 р.16 – за постановою Варшавського сейму 1726 р.17 Підрозділ
коронна артилерія існував задовго до XVIII ст.
Генеральна таблиця, про яку йшлося вище, фіксує таку структуру чинів
кам’янецького гарнізону в цілому стосовно 2322 осіб: штаб: шефи (команду-
вачі реґіментів) – 3, генерал-майори – 2, полковники – 5, оберст-лейтенанти
(підполковники) – 6, майори – 8, аґреґовані капітани (належали до штабу під
11 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie Rzewuskich. – VII, 1/9.
12 Gembarzewski B. Rodowody pułków polskich i oddziałów równorzędnych od r. 1717 do r.
1831. – Warszawa, 1925. – S. 26.
13 Górski K. Historia piechoty polskiej. – Kraków, 1893. – S. 67.
14 Ibid. – S. 70; Gembarzewski B. Rodowody pułków. – S. 26-27.
15 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 69; Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku
1864. – T.2: 1648-1864. – Warszawa, 1966. – S. 162.
16 Винниченко О. З історії військових з’єднань Речі Посполитої на українських землях
у XVIII ст. / О. Винниченко // Вісник Львівського університету. Серія історична. –
Вип. 32. – Львів, 1997. – С. 219.
17 Volumina legum. – Т. 6. – S. 212-213.
380
час відсутності вакантної посади капітана – командира хоругви, яка була скла-
довою частиною підрозділу) – 20, квартирмейстери – 3, ад’ютанти – 4, аудито-
ри (чинили правосуддя) – 3, капелани – 2, реґіментс-цирульники (лікарі, фель-
дшери) – 4, підхорунжі – 15, гобоїсти – 14, возові майстри – 2, реґіментс-до-
боші (барабанщики) – 4, реґіментс-файфери (сопілкарі) – 2, реґіментс-профоси
(наглядачі за арештантами) – 3, профоси (помічники реґіментс-профосів) – 3,
разом – 103 особи; хоругва: капітани – 19, поручники – 35, цекварти (відпо-
відальні за стан арсеналу) – 3, штик-юнкери (молодші офіцери артилерії) – 5,
хорунжі – 36, ротмістр, унтер-офіцери – 232, цирульники – 22, файфери – 26,
добоші – 70, теслі – 17, пушкарі (всі належали до коронної артилерії) – 58, гре-
надери і ґемейни (одні й другі – рядові) – 1695, разом – 2219 осіб.
Штаб кожного з повністю наявних у місті підрозділів складався з власне
штабу, куди входили чини від майора і вище, та унтер-штабу (нижчого шта-
бу), який включав у себе всіх інших штабників. Хоругва поділялася на кілька
хоругв – кампаній. У реґіментах королеви, обох булав і артилерії їх було по
вісім18. Кампанія, своєю чергою, поділялася на капральства, капральство – на
шість-сім рот, кожна з яких мала шість рядових19. Кампанія, окрім того, скла-
далася з прімаплани – штабу, куди входили офіцери, підофіцери й нестройо-
ві (цирульники, файфери, добоші, теслі), і рядових20. Як показує зіставлення
генеральної таблиці з іншими документами 1734 р. відносно кам’янецького
гарнізону, про які йтиметься нижче, під унтер-офіцерами хоругви цієї таблиці
розуміли такі по низхідній за рангом чини – сержантів, підхорунжих, фурієрів
(доставляли продовольство, виконували функції квартирмейстерів), каптенар-
мусів (вирішували господарські питання) і капралів.
У 1734 р. шефами з’єднань, наявних у Кам’янці, були: граф Йоахім Фрі-
дріх Флєммінґ (реґімент королеви)21, згаданий вище київський воєвода і ге-
неральний реґіментар Юзеф Потоцький (реґімент польної булави)22, Ян Кле-
менс Браницький (реґімент коронної артилерії23 і коронна артилерія; шефом
останньої він був як такий, що посідав посаду генерала артилерії – один із
центральних урядів Польського королівства24), люблінський воєвода Ян Тарло
(лановий реґімент)25. За люстрацією Кам’янця 1734 р., в будівлі під № 343 на
постої перебував не вказаний на ім’я ротмістр od pachołków26. Його ж бачимо в
генеральній таблиці як другу після хорунжого особу в складі загону барських
людей. Не виключено, що він фактично ним командував. Згідно з тією самою
18 Korzon T. Dzieje wojn i wojskowości w Polsce. – T. 3: Dokończenie epoki przedrozbiorowej.
– Wydanie drugie, przejrzane i uzupełnione. – Lwów – Warszawa – Kraków, 1923. – S. 116;
Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 70; Zarys dziejów wojskowości. – Т.2. – S. 162.
19 Wimmer J. Wojsko polskie w drugiej połowie XVII wieku. – Warszawa, 1965. – S. 292.
20 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 70; Винниченко О. З історії військових з’єднань.
– С. 221.
21 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 94; Gembarzewski B. Rodowody pułków. – S. 26.
22 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 94; Gembarzewski B. Rodowody pułków. – S. 29.
23 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 94; Gembarzewski B. Rodowody pułków. – S. 39.
24 Gembarzewski B. Rodowody pułków. – S. 39; Urzędnicy centralni i nadworni Polski. – S. 38.
25 Винниченко О. З історії військових з’єднань. – С. 221; Górski K. Historia piechoty polskiej.
– S. 88.
26 Крикун М. Люстрація. – С. 256.
381
таблицею, посада шефа реґіменту великої булави зайнята не була. Константий
Ґурський твердить, що її займав вищеназваний Ю. Потоцький27. Та докумен-
тального підтвердження цієї думки ми не маємо і навряд чи вона відповідає
дійсності. Можна бути певним того, що зазначена посада вакувала, тому що во-
на належала гетьманові великому коронному28, а уряд цей у той час, як сказано
вище, був незайнятий. Нагадуємо, що тоді ж вакував уряд гетьмана польного
коронного, посідач якого був шефом реґіменту польної булави29. Шефом цього
з’єднання, як ми бачимо, став Ю. Потоцький, тому, імовірно, що займав уряд
генерального реґіментаря.
Маємо документи про склад реґіментів великої булави і королеви, синх-
ронні люстрації Кам’янця 1734 р. Ідеться про таблиці, з яких та, що стосується
першого з цих реґіментів, датована 23 березня (підписана майором Вирвічем),
друга, що розповідає про реґімент королеви, – “березнем” (in martio; підписана
бароном де Ваґенгеймом)30; остання з’явилася, імовірно, того самого числа, що
й перша, або близько нього. Згідно з цими джерелами, посадова структура да-
них з’єднань була такою. Реґімент великої булави: штаб – 12 осіб (полковник,
оберст-лейтенант, 2 майори, квартирмейстер, ад’ютант, аудитор, цирульник,
добош, файфер, профос, челядник профоса (мається на увазі штекенкнехт, або
степок31), кампанії – 345 (6 капітанів, 7 поручників, 4 хорунжих, 10 сержантів,
2 підхорунжих, 6 фурієрів, 6 каптенармусів, 3 цирульники, 20 капралів, 15 до-
бошів, 8 файферів, 258 ґемейнів); реґімент королеви: штаб – 17 осіб (полков-
ник, майор, ад’ютант, цирульник, 4 підхорунжих, 6 гобоїстів, добош, профос,
штекенкнехт – “слуга профоса”), кампанії – 460 (5 капітанів, 9 поручників,
5 хорунжих, 15 сержантів, 7 фурієрів, 6 цирульників, 6 каптенармусів, 20 ка-
пралів, 2 файфери, 15 добошів, 8 теслів та інших майстрів, 362 гренадери і
ґемейни).
Порівняння наведених відомостей цих таблиць і вересневої генеральної
таблиці доводить, що за півріччя чисельність реґіменту королеви дещо зросла
(до 537 осіб), тоді як чисельність реґіменту великої булави зросла значно (до
497 осіб).
Відповідно до згаданого ординансу Ю. Потоцького, виданого В. Жевусь-
кому, влада останнього поширювалась і на гарнізон Святої Трійці. За таблицею
цього гарнізону, датованою 27 березня 1734 р.32, частиною його був, зокрема,
реґімент коронної артилерії в такому складі: штаб – 12 осіб (майор, квартир-
мейстер, ад’ютант, аудитор, капелан, фельдшер, підхорунжий, добош, файфер,
2 профоси, штекенкнехт), кампанії – 196 (2 капітани, 3 поручники, 2 хорун-
жих, 5 сержантів, 3 фурієри, цирульник, 5 каптенармусів, 13 капралів, 8 до-
бошів, 4 профоси, 145 ґемейнів, 5 провіантових візників). Видається, що склад
27 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 94.
28 Górski K. Historia artyleryi koronnej. – Warszawa, 1902. – S. 319.
29 Górski K. Historia artyleryi koronnej. – S. 319.
30 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie. – I, 93.
31 В обов’язки штекенкнехта входило допомагати профосові в нагляді за арештантами, до-
ставляти на екзекуцію і забезпечувати її різками (до 300); профос платив йому за кожні
100 різок по 6 грошів (Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 72).
32 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie. – I, 93.
382
реґіменту, відомий з генеральної таблиці, включає в себе контингент зі Святої
Трійці. Справа як у тому, що за штатним розкладом для цього реґіменту від ча-
су його створення була передбачена кількість 550 осіб33 – близька до кількості,
яку зафіксувала генеральна таблиця, так і в тому, що відображений останньою
склад його штабу виключає наявність штабу (очевидно, й хоругви) реґіменту у
Святій Трійці (надто малим чисельно був штаб за даною таблицею, щоб вважа-
ти, що вона враховує й святотроїцькі штабні відомості). Залишається твердити,
що святотроїцький контингент реґіменту до появи генеральної таблиці був пе-
реведений до Кам’янця і там долучений до основної його частини.
Доречно зазначити, що в Святій Трійці розміщувалась і частина ланового
реґіменту. За згаданою таблицею від 27 березня, вона включала в себе 11 осіб
штабу (полковник, майор, підхорунжий, 8 гобоїстів) і 103 – кампанії (капітан,
поручник, хорунжий, 4 сержанти, 2 фурієри, 2 цирульники, 6 капралів, 5 добо-
шів, 3 файфери, 78 ґемейнів). Наявність тут полковника (в генеральній таблиці
його немає) може свідчити про те, що в Святій Трійці розміщувалась більш
важлива, ніж у Кам’янці, з військової точки зору, частина цього з’єднання.
Потрібно вказати і на те, що за документом, складеним у Кам’янці 17 серп-
ня 1728 р. і підписаним якимсь Ріппе (Ryppe)34, реґіменти великої і польної бу-
лав35 і артилерії* були в його гарнізоні представлені не повністю, причому без
свого вищого керівництва (генерал-майорів, полковників); у першому з них на-
лічувалось 124 особи (майор, капітан, 3 поручники, 2 хорунжих, 9 унтер-офі-
церів, 4 добоші, 104 жовніри), в другому – 265 (в документі помилково – 298;
оберст-лейтенант, майор, ад’ютант, аудитор, реґіментс-фельдшер, реґіментс-
файфер, профос, 4 капітани, 2 капітан-лейтенанти, 5 поручників, хорунжий, 2
унтер-офіцери, цирульник, 10 добошів, 8 файферів, 225 ґефрейторів (рядових,
вільних від тілесного покарання) і ґемейнів), у третьому – 194 (в документі по-
милково – 132; майор, 2 капітани, 2 поручники, 3 хорунжих, 17 унтер-офіцерів,
цирульник, 3 файфери, 5 добошів, 160 ґефрейторів і ґемейнів). За штатною
нормою, реґіменти великої і польної булав мали мати відповідно 612 і 620 осіб;
щодо реґіменту королеви цей показник мав становити 60436.
За тим же серпневим документом, до гарнізону Кам’янця належав загін
коронної артилерії із 64 осіб (оберст-лейтенант, 2 поручники, цекварт (ceygew-
art), прем’єр-штик-юнкер, 4 феєрверкери, 3 штикельмани (штикельман – ун-
тер-офіцерський чин), ливарник (ludwisarz), цирульник, 24 пушкарі, 13 штан-
ґеншиців (відповідали за правильне горизонтальне розміщення лафету гарма-
ти), 9 помічників (при гарматах), 4 мінери), натомість присутність тут реґі-
менту королеви не зафіксована. Лановий реґімент, нагадуємо, був створений
щойно 1729 р.
33 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 70.
34 Górski K. Historia artyleryi koronnej. – S. 319.
35 Їхніми шефами були гетьмани відповідно великий і польний коронні – белзький воє-
вода Станіслав Матеуш Жевуський та мазовецький воєвода Станіслав Хоментовський
(Urzędnicy centralni i nadworni Polski. – S. 44, 47).
* Хто був у той час його шефом, встановити не вдалося.
36 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 70.
383
Той же документ подає, що, поза зазначеними у ньому з’єднаннями, на га-
уптвахті міста числилося 76 осіб (в документі помилково – 97; капітан, хорун-
жий, 4 унтер-офіцери, 2 пушкарі, 2 добоші, файфер, 65 ґемейнів), в замку – 36
(в документі помилково – 46; поручник, 2 унтер-офіцери, пушкар, добош, фай-
фер, 30 ґемейнів), в Польській брамі – 36 (поручник, 2 унтер-офіцери, пушкар,
добош, файфер, 30 ґемейнів), в Руській брамі – 36 (хорунжий, 2 унтер-офіцери,
пушкар, добош, файфер, 30 ґемейнів), в Замковій брамі – 37 (поручник, 3 ун-
тер-офіцери, пушкар, добош, файфер, 30 ґемейнів).
На час складання вересневої генеральної таблиці в гарнізоні Кам’янця без
відпускників, відряджених і взятих у полон, але з візниками налічувалось 1877
осіб, а з відпускниками і відрядженими – 2171 особа37. Це число включає і тих,
хто ніс службу на гауптвахті, в замку, в Польській, Руській і Замковій брамах.
Кількість їх від серпня 1728 р. до вересня 1734 р. могла зрости з 221 до 450
осіб38.
Отже, за час між складанням у березні люстрації і у вересні генеральної
таблиці контингент кам’янецького гарнізону значно зріс – за люстрацією, як
зазначено вище, він становив 1560 осіб; щоправда, не виключено, що це дже-
рело не повністю відбило чисельність гарнізону, та, можливо, певною мірою
те саме стосуються генеральної таблиці. Збільшення гарнізону безперечно від-
булося дякуючи старанням В. Жевуського. Він, до речі, витратив чимало своїх
коштів на його утримання і зміцнення фортифікаційних споруд міста39.
Кількісний склад кампаній-хоругв засвідчують цитовані вище таблиці,
датовані 23 березня і березнем 1734 р., – стосовно, нагадуємо, реґіментів від-
повідно великої булави і королеви, та зведення (regulamen) про реґімент ар-
тилерії, 9 квітня того ж року в копії переслане від імені його шефа (Я. К. Бра-
ницького) коронному польному писареві (В. Жевуському)40. У кожному з цих
37 З. Зєлінська бездоказово твердить, що за комендантства В. Жевуського кам’янецький
гарнізон надічував до п’яти тисяч осіб (Zielińska Z. Rzewuski Wacław. – S. 170).
38 Антоні Юзеф Ролле, непогано обізнаний з історією Кам’янця, зазначає, що у XVIII ст.
в його фортеці було дислоковано до 600 осіб (Antoni J. (Rolle A. J.) Zameczki podolskie
na kresach multańskich. – T. I: Kamieniec nad Smotryczem. – Wydanie drugie. – Warszawa,
1880. – S. 288). Цей автор, імовірно, мав на увазі не тільки власне фортецю (замок), а й
інші оборонні споруди міста, в тому числі Руську, Польську і Замкову брами. Ту саму
“гарнізонну” цифру стосовно фортеці, але для середини XVIII ст. на основі рукописних
документів подає Рената Круль-Мазур (Król-Mazur R. Miasto trzech nacji. – S. 135). Про
оборонні споруди Кам’янця у XVIII ст. див.: Jarochowski K. Kamieniec i Poznań po Augus-
towej restawracyi / K. Jarochowski // Opowiadania i studia Historyczne. Serya nowa. – Poznań,
1884. – S. 373-376; Nowak T. Fortyfi kacje i artyleria … S. 139-186; eiusd. Twierdza Kamienic
Podolski w XVIII w. na tle polskiej fortyfi kacji na ziemiach zagrożonych najazdami Turków i
Tatarów // Fortyfi kacja. – T.1. – Warszawa, 1995. – S. 25-29; Janczykowski J. O potrzebie badań
fortyfi kacji Kamieńca Podolskiego // Kamieniec Podolski: Studia z dziejów miasta i regionu
/ Pod redakcją F. Kiryka. – T.1. – Kraków, 2000. – S. 309-316; eiusd. Kamieniec Podolski –
fortyfi kacje twierdzy // Kamieniec Podolski: Studia z dziejów. – T.2. – 2005. – S. 421-435;
Król-Mazur R. Miasto trzech nacji. – S. 131-205; Król R. Prace fortyfi kacyjne w Kamieńcu
Podolskim w pierwszej połowie XVIII wieku / R. Król // Przegląd Historyczno-Wojskowy. –
R. VIII (LIX). – Warszawa, 2007. – № 4(219). – S. 5-22.
39 Zielińska Z. Rzewuski Wacław. – S. 170; Król-Mazur R. Miasto trzech nacji. – S. 169.
40 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie Rzewuskich. – VI, 3/1.
384
реґіментів (та й інших подібних з’єднаннях) першою за значенням, провідною,
головною кампанією була лейб-кампанія. Згадані документи не зазначають, під
чиїм командуванням лейб-кампанії перебували. Традиційно їх очолювали ше-
фи підрозділів. Нагадуємо, що шефами реґіментів королеви і артилерії були Й.
Ф. Флєммінґ і Я. К. Браницький і що шефа реґіменту великої булави не було.
Фактично керівництво лейб-кампанією здійснювала перша з рангово перелі-
чених у ній осіб. Половиною або більшістю інших семи кампаній у кожному
реґіменті керували члени його власне штабу (фактично – капітани, деякими –
поручники), рештою – капітани.
Особовий склад кампаній трьох реґіментів був такий (при цьому подаємо
за документами прізвища тих, хто очолювали ці кампанії; прізвища інших осіб
стосовно реґіментів великої булави і королеви у документах відсутні; стосовно
реґіменту артилерії вони подаються і для поручників та хорунжих). Реґімент
великої булави: лейб-кампанія – капітан, поручник, хорунжий, сержант, фурі-
єр, каптенармус, 2 капрали, 2 добоші, файфер, 33 ґемейни, разом – 44 особи;
кампанія генерал-майора фон Кампентіаузена (його в наведеному таблицею від
23 березня складі штабу реґіменту і вересневою генеральною таблицею немає;
це, імовірно, означає, що він постійно перебував поза Кам’янцем і числився в
його гарнізоні формально) – капітан, поручник, хорунжий, сержант, каптенар-
мус, цирульник, 2 капрали, 2 добоші, файфер, 26 ґемейнів, разом – 37; кампанія
полковника фон дер Мюльбе (Mülbe) – капітан, поручник, хорунжий, сержант,
підхорунжий, фурієр, каптенармус, цирульник, 3 капрали, добош, файфер, 35
ґемейнів, разом – 48; кампанія оберст-лейтенанта Шембека – поручник, хо-
рунжий, 2 сержанти, підхорунжий, фурієр, каптенармус, цирульник, 3 капра-
ли, 2 добоші, файфер, 33 ґемейни, разом – 47; кампанія майора Кросновського
– капітан, сержант, фурієр, 2 капрали, 2 добоші, файфер, 32 ґемейни, разом
– 40; кампанія майора Вирвіча – 2 поручники, сержант, фурієр, каптенармус,
3 капрали, 2 добоші, файфер, 34 ґемейни, разом – 45; кампанія капітана Бо-
женцького – цей капітан, 2 сержанти, 3 капрали, 2 добоші, файфер, 32 ґемейни,
разом – 41; кампанія капітана Тарно – цей капітан, поручник, сержант, фурієр,
каптенармус, 2 капрали, 2 добоші, файфер, 33 ґемейни, разом – 43. Реґімент
королеви: лейб-кампанія – поручник, хорунжий, 2 сержанти, фурієр, цируль-
ник, каптенармус, 2 капрали, файфер, 2 добоші, тесля, 40 гренадерів і ґемейнів,
разом – 53; кампанія полковника Воґа – капітан, поручник, 2 сержанти, фурієр,
цирульник, каптенармус, 2 капрали, файфер, 2 добоші, тесля, 47 гренадерів і
ґемейнів, разом – 60; кампанія оберст-лейтенанта Бутлема (в штабі реґіменту
його не вказано, з тієї ж, напевно, причини, з якої не вказано генерал-майора
реґіменту великої і польної булав) – капітан, поручник, 2 сержанти, фурієр, 3
капрали, 2 добоші, тесля, 41 гренадер і ґемейн, разом – 52; кампанія майора
Люка – поручник, хорунжий, 2 сержанти, фурієр, цирульник, каптенармус, 2
капрали, добош, тесля, 46 гренадерів і ґемейнів, разом – 57; кампанія капітана
Бахорського – цей капітан, поручник, хорунжий, 2 сержанти, фурієр, каптенар-
мус, 3 капрали, 2 добоші, тесля, 52 гренадери і ґемейни, разом – 65; кампанія
капітана Рейгердта – цей капітан, поручник, хорунжий, сержант, фурієр, ци-
рульник, каптенармус, 3 капрали, 2 добоші, тесля, 39 гренадерів і ґемейнів,
385
разом – 52; кампанія капітана Шимановського – цей капітан, поручник, хорун-
жий, 2 сержанти, цирульник, каптенармус, 3 капрали, 2 добоші, тесля, 49 гре-
надерів і ґемейнів, разом – 62; кампанія оберст-лейтенанта Ферраті (в штабі
реґіменту його не вказано) – 2 поручники, 2 сержанти, фурієр, цирульник, 2
капрали, 2 добоші, тесля, 48 гренадерів і ґемейнів, разом – 59.
Легко переконатися в тому, що посадовий склад кампаній в обох реґімен-
тах майже однаковий, різниця полягає як у тому, що реґімент королеви не мав
підхорунжих, так і в тому, що в першому з цих підрозділів цирульники і до-
боші стоять відповідно після фурієрів і файферів, тоді як у другому – після
каптенармусів і капралів. Варто при цьому звернути увагу на представництво в
кампаніях обох реґіментів аналогічних посад - чинів. У реґіменті великої була-
ви капітанів, поручників, фурієрів і каптенармусів бачимо в шести кампаніях,
хорунжих – у чотирьох, сержантів, капралів, добошів і файферів – у восьми,
підхорунжих – у двох, цирульників – у трьох; у реґіменті королеви: капітанів
і хорунжих – у п’яти кампаніях, поручників, сержантів, капралів і добошів – у
восьми, фурієрів – у семи, цирульників і каптенармусів – у шести, файферів – у
двох. Істотно кампанії обох реґіментів відрізняються представництвом цируль-
ників і файферів.
Кампанії реґіменту артилерії, поза лейб-кампанією, очолювали генерал-
майор Шиллінґ, полковник Лосокан, оберст-лейтенант Штампах, майор Об-
шольвіц, капітани Фельде, Ґрот і Пірх. Фактично лейб-кампанією керував аґре-
ґований капітан Рибінський, другою, третьою і четвертою кампаніями – відпо-
відно аґреґовані капітани Медем, Рибчинський (на ставці поручника) і Ганц-
кофф, п’ятою – поручник Каменський. Поручниками, крім останнього, були в
кампаніях, від першої починаючи, Буковський, Ротенмунтль, Лосокан, Брюгген
(один з укладачів люстрації Кам’янця 1734 р.: тут він фігурує як лейтенант; цей
чин був ідентичний чину поручника), Лаусон, Вєльовєйський, Шульц, Ганіш),
хорунжими – Баґґе, Добжинський, Дембський, Творович, Залєвський, Моґіль-
ницький (хорунжих не мали третя і п’ята кампанії).
За іншими чинами кампанії того самого реґіменту були ідентичними, у то-
му числі чисельно майже, – мали по 2 сержанти (за винятком п’ятої кампанії,
де був один сержант), по одному фурієру, каптенармусу (у зведенні він зветься
по франзузьки – capitz des armes), цирульникові, по 3 капрали, 2 добоші, по
одному файферу і теслі, по 40 ґемейнів. Разом у восьми кампаніях числилось
108 осіб прімаплани і 320 ґеменів та 8 теслів. Доречно зазначити, що поряд
із шефом і пойменованими вище членами штабу реґіменту (генерал-майором,
полковником, оберст-лейтенантом і майором) в нього входили аґреґований ка-
пітан Місєвський (виконував функції реґіментс-квартирмейстера), ад’ютант,
капелан, аудитор, реґіментс-фельдшер, 4 підхорунжих, 6 гобоїстів, реґіментс-
добош, реґіментс-файфер, реґіментс-профос, штекенкнехт. Разом штаб із ше-
фом налічував 24 особи. А всього в реґіменті було 460 осіб. Слід звернути ува-
гу на те, що чотири аґреґовані капітани числились не в штабі, а в кампаніях*.
* Напевно, аґреґованими були і капітани, що в реґіментах великої булави й королеви (а
також в реґіменті польної булави) фактично очолювали кампанії, командирами яких вва-
жалися чини власне штабу.
386
До реґіменту належали й 8 провіантових візників.
Серед 40 пойменованих вище офіцерів трьох реґіментів, судячи з їхніх
прізвищ, 25 – це іноземці, в основному – німці, переважно, імовірно, із Саксо-
нії, на військовий устрій якої польське військо іноземного типу було орієнто-
ване з огляду на панування в Речі Посполитій від 1697 р. саксонської династії
Веттінів – в особі короля Авґуста ІІ (від 1733 р. – його сина Авґуста ІІІ) (2
генерал-майори, 3 полковники, 4 оберст-лейтенанти, 2 майори, 7 капітанів, 6
поручників, хорунжий); решту становили поляки (2 майори, 5 капітанів, 3 по-
ручники, 5 хорунжих). Згідно з датованим 23 березня 1734 р. списком офіцерів
кам’янецького загону коронної артилерії41, який статистично перегукується з
генеральною вересневою таблицею того ж року, цей загін очолював оберст-
лейтенант Арчібальд Ґловер (виходець з Англії)42, інші ж офіцери – це капі-
тани Казімєж Дрогомирецький, Міхал Раковський, Антоній Арцішевський,
Домінік Шепінґ, Марек Шорнель, поручники Ліпчинський, Стефан Арцішев-
ський (один із укладачів люстрації 1734 р., де, нагадуємо, фігурує як відстав-
ник), цекварти Казімєж Поліковський, Францішек Залєський, штик-юнкери
Єжи Цімерман, Антоній Ґловер, Адольфус Аушпіц, Ян де Вітте. За винятком
Д. Шепінґа, М. Шорнеля і штик-юнкерів, ці офіцери – поляки. Той же список
називає унтер-офіцерів – феєрверкера Антонія Кудельського, цейrc-грейбора
(cejkshrejbor) Станіслава Завішинського, штикедельманів (тобто – штикель-
манів) Єжи Садовського, Анджея Ґембажевського, Войцєха Ожешка, Людві-
ка Моґільницького, Вікторина Поморського, капралів Якуба Ковальковського,
Марціна Вінярського, Яна Ґвенона, Юзефа Ґорецького*.
Люстрація 1734 р. додає таких офіцерів: реґіментар Ґєдимін, оберст-лей-
тенант Камінський, майори Барщ (насправді – Барч (Bartsch)), Фінке, Альтин,
капітани Зориґлі, Геншель, Гребен, Ґєршдорф, Доссен, Дальке (брав участь у
складанні цієї люстрації), Лабанк, поручники Табель, Лісовський, Блотниць-
кий, Менцинський (на ім’я Міхал; один із укладачів люстрації), Мілашевський,
Друшковський, Хлєбовський, Забродовський, Вішоватий, цекварт Векер, хо-
рунжі Дзєрбицький, Якубовський, Кіцинський, Тишинський, каптенармус Но-
вицький, капрал Войдецький. Неозброєним оком видно, хто з них – іноземці43.
Одна з постанов “Німого” сейму 1717 р. запровадила систему оплати вій-
ська, основу якої склала одинарна ставка платні – порція, що її отримували
найнижчі чини. Платня інших чинів прирівнювалась до кількох таких порцій,
залежних від рангу цих чинів. Згідно з даною постановою, зокрема, було вста-
новлено для реґіментів королеви, великої і польної булав та артилерії штат у
межах відповідно 1000, 900, 800 і 850 порцій і вказано (це стосувалося й інших
41 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie. – I, 93.
42 Nowak T. Fortyfi kacje i artykeria. – S. 156; Król-Mazur R. Miasto trzech nacji. – S. 160.
* До списку офіцерів загону коронної артилерії додано перелік 16 пушкарів, усі вони – по-
ляки. Пушкарів було більше, та через відсутність кінця в документі їхні імена залиша-
ються невідомі.
43 Наведені вище імена дають підставу вважати невірним твердження Р. Круль-Мазур, що
до середини XVIII ст. весь офіцерський корпус у Кам’янці складався з іноземців (Król-
Mazur R. Miasto trzech nacji. – S. 136).
387
військових з’єднань Польського королівства), який чин скільки має отримува-
ти порцій44.
Коли ідеться про порційну розкладку кам’янецького гарнізону, то знана
вона поки що з цитованого уже зведення про реґімент артилерії від 23 березня
1734 р. Тут наводяться відомості щодо того, яким відповідно до вказаних для
чинів порцій є їхні оклад у злотих (злотий мав 30 грошів), піврічний – для влас-
не штабу (генерал-майор, полковник, оберст-лейтенант, майор), більшої час-
тини унтерштабу (аґреґований капітан на посаді квартирмейстера, ад’ютант,
капелан, аудитор, реґіментс-фельдшер), а також для капітанів, поручників і
хорунжих, місячний – для унтер-офіцерів, жовнірів і нестройових, а саме – ре-
шти складу унтерштабу (гобоїсти, реґіментс-добоші, реґіментс-файфери, ре-
ґіментс-профоси, штекенкнехт) і кампаній (сержанти, фурієри, каптенармуси,
цирульники, капрали, добоші, файфери, теслі, ґемейни, візники).
Далі по висхідній наводимо виведені нами на підставі зведення кількості
порцій і місячної платні для чинів реґіменту. Одну порцію мали: штекенкнехт
– отримував 9 злотих, добош – 9,5, файфер, ґемейн, тесля, візник – по 9,8 зло-
того; 1,5 порції: гобоїст і підхорунжий – по 14,6, фур’єр – 16,5, каптенармус,
цирульник і капрал – по 17 злотих; 2 порції: реґіментс-профос, реґіментс-фай-
фер, реґіментс-добош і сержант – по 22 злотих; 3,5 порції: капелан – 50,8 злото-
го; 4 порції: хорунжий – 58 злотих; 5 порцій: ад’ютант – 72,5 злотого; 6 порцій:
реґіментс-фельдшер, аудитор і поручник – по 87 злотих; 9 порцій: аґреґований
капітан – 130,5 злотого; 12 порцій: капітан на чолі кампанії – 173,5 злотого;
19,5 порції (у тому числі 12 – за очолювання кампаній): майор і оберст-лейте-
нант – по 282,8 злотого; 29,5 порції (у тому числі 12 – за очолювання кампанії):
полковник – 427,8 злотого; 32 порції (у тому числі за очолювання кампанії):
генерал-майор – 464 злотих.
Різниця в оплаті нижчих і вищих чинів була величезною. Грало значення
те, що, з одного боку, працю офіцерів-професіоналів цінували високо, з друго-
го – члени власне штабу і капітани, що очолювали кампанії, були іноземцями,
які служили за “дорогими” для держави контрактами. Різниця в оплаті зумов-
лювалась і тим, що “вартість” порції вищих (і середніх) чинів та чинів нижчих
була далеко не однаковою: місячна порція генерал-майора, полковника, оберст-
лейтенанта, майора, капітанів і аґреґованих капітанів, ад’ютанта, аудитора, ка-
пелана, реґіментс-фельдшера і поручника становила 14,5 злотого, тоді як – ре-
ґіментс-добоша, реґіментс-файфера, реґіментс-профоса, сержанта і фурієра –
11,4, каптенармуса, цирульника і капрала – 11, гобоїста, файфера, теслі, візника
і ґемейна – 9,8, добоша – 9,5, підхорунжого (!) і штекенкнехта – 9 злотих.
Слід вказати на те, що при запровадженні порційної системи оплати ґе-
мейн мав отримувати 200 злотих щороку, щомісячно, отже, – 16 злотих 20 гро-
шів. Згодом цю норму урізали, вона стала становити відповідно 189 злотих і
15 злотих 221/2 гроші. З останньої суми, як вдалося встановити Константому
Ґурському, вираховували злотий поголовного на шефа, 3 – на великий мундир
ґемейна, злотий 221/2 гроші – на примундирок йому ж (білизну, черевики, шта-
ни), по 71/2 грошів – на лікування і до каси жовнірів, разом – 6 злотих 15 грошів
44 Górski K. Historia piechoty polskiej. – S. 69.
388
(а не 6 злотих 71/2 грошів, як у цього автора). Залишалося щомісячно ґемейнові
9 злотих 15 грошів45. Це дещо менше, ніж йому перепадало в реґіменті артиле-
рії станом на 23 березня 1734 р., тому, очевидно, що тут стягали з нього менше
того, на що вказано. Можна навіть полічити, наскільки менше, виходячи з того,
що норма 14,5 злотого на порцію щодо вищих і середніх чинів реґіменту не
підлягала відрахуванню і також стосувалась ґемейнів. У такому разі річна по-
рція кожного з них виносила 174 злотих (а не 189). Відмінусування від цього
показника 9,8 злотого, що їх ґемейн діставав на руки щомісячно, дає 4,7 злото-
го, що їх він втрачав унаслідок відрахувань. Таким чином, реальна річна сума,
яку йому доводилось одержувати, становила округлено 118 злотих. Зрозуміло,
сказане про ґемейнів відноситься і до гобоїстів, файферів, теслів, візників, бо
вони так само діставали на руки 9,8 злотого, та тією чи іншою мірою і до тих,
хто отримував менше від них або більше від них до 11,4 злотого.
Разом з тим наприкінці згадуваного зведення читаємо, що ґемейни, добо-
ші, файфери, теслі, візники і штекенкнехт (не згадано тут чомусь гобоїстів)
повинні діставати щомісяця 9,5 злотих, але дістають лише 8, решту ж, яка на
загал за півроку складає 3258 злотих, отримує шеф і витрачає їх на реґімент.
Станом на 23 березня 1734 р. на штаб реґіменту артилерії припадало 152,
на кампанії – 603 порції. До цього слід додати 30 порцій на шефа46 (сюди слід
додати 12 порцій за очолювання лейб-кампанії), а також, за тим же зведенням,
48 порцій на утримання 32 коней до провіантових возів (це вимагало видатків
на 696 злотих (на півроку?) і 8 – на репарацію (ремонт) зброї (116 злотих (на
півроку?)). Разом підрозділ мав без шефа 811 порцій – менше, ніж передбачено
було за постановою сейму 1717 р.
До 811 порцій зведення додає дві порції лимаря (на півріччя він отримує
132 злотих, тобто 22 щомісячно, його порція виносить 11 злотих на місяць),
порцію візника (має 58,5 злотого на півріччя, щомісяця 9,7) і 6 порцій стосовно
чотирьох осіб, які знаходяться при шефі (на півріччя разом дістають 522 зло-
того, з чого на одну особу припадало 130,5, щомісяця – 21,7 злотого, порція
дорівнювала 14,5 злотого).
Таким чином, усього реґімент артилерії налічував без шефа 466 осіб, 764
порції, що їх стосувалося, 48 порцій були призначені на 32 коней до провіанто-
вих возів, 8 – на ремонт зброї.
На час складання зведення із 466 осіб 105 із 166,5 порціями перебували за
межами Кам’янця; з них 66 – у відрядженні, а саме: капітан Пірх, аґреґований
капітан Ґанцкофф, поручник Вєльовєйський, 4 сержанти, 2 фурієри, цируль-
ник, 2 капрали, добош і файфер – при шефі в місті Білостоку, де була його
резиденція, 50 ґемейнів – при тому ж шефі і в Куявії, поручник Лаусон – при
реґіментарі Сокольницькому в Куявії, аґреґований капітан Рибінський – як по-
сол на сейм, у відпустці – поручник Буковський і хорунжий Творович, в неволі,
в яку потрапили під Білою Церквою, – аґреґований капітан Медем, хорунжий
Баґґе, цирульник, капрал, добош, 32 ґемейни.
45 Ibid. – S. 69, 74.
46 Ibid. – S. 69.
389
Те саме зведення повідомляє, що на відрахування з платні ґемейнів та ін-
ших молодших чинів реґіменту шеф його справляє для них великі мундири,
а шефи хоругв (кампаній) – малі мундури для них же. Там само читаємо, що
ад’ютант справляє малі мундири (раз у рік) для чинів малого штабу, тобто ун-
терштабу, - добоша, файфера, профоса, штекенкнехта – і зазначено, що малий
мундир включає в себе дві сорочки, штани, дві пари гамашів, пару панчох і
пару черевиків. За відомими К. Ґурському рукописними документами, великий
мундир видавався на два роки, складався з верхнього одягу (suknia), кафтана
(kamizelka), краватки, панчох і капелюха та коштував 60 злотих47.
Набір жовнірів до військових підрозділів, дислокованих у Кам’янці, від-
бувався відповідно до поширеної в Польському королівстві системи. За опи-
сом її К. Ґурським, його здійснював командир хоругви (кампанії) – капітан або
фактичний її командир (капітан чи поручник, що заступав у ній формального
командира – шефа або вищий чин штабу), або ж здійснювали відряджені ко-
мандиром для цього офіцери, унтер-офіцери з кількома ґемейнами. Командир
зобов’язаний був мати штатний склад своєї кампанії. Якщо набрана кампанія
була недоукомплектована, то до неї долучали “зайвих” з набраних до інших
кампаній. Командир, у разі як інспектор виявляв відсутність штатного складу,
повинен був віддати до каси вакансій недобрані порції і за свій рахунок доста-
вити ґемейнів, яких бракувало до комплекту. Звільнитися зі служби можна було
тільки за письмовим дозволом командувача реґіменту, причому звільнений мав
право взяти зі собою великий і малий мундир і отримував на дорогу місячну
платню. Відпустка ґемейнам надавалась за письмовим дозволом лише в час,
вільний від навчань, що відбувалися в квітні-червні. За повернення з неї із за-
пізненням карали різками.
Дотичну роль щодо гранізону Кам’янця відігравали його міщани-госпо-
дарі (власники житлових будівель), озброєні рушницями (strzelby) й зарядами
(ładunki) до них. Згідно з реєстром цих міщан, датованим 28 квітня 1734 р.48,
вони поділялися на шість дивізій, очолюваних, за номерами останніх, райцями
Павличем, Базилієм Фостиком, Барановичем, Шагином, Ґжеґожем Яроцьким,
Стефаном Бакаловичем. У дивізіях було зазначених міщан відповідно 30, 36,
38, 40, 35, 36, разом – 215, вони мали рушниць 36,36, 38, 40, 37, 37, разом – 224,
зарядів до них – 779, 769, 923, 823, 738, 712, разом – 4744. Міщан без зброї на-
звано 0, 7, 3, 9, 11, 12, разом – 42. Насправді беззбройних міщан було набагато
більше: за згадуваною люстрацією, 1734 р. в місті 344 житлові будівлі належа-
ли 309 міщанам49.
Виявлені рукописні матеріали, своїм походженням пов’язнані з діяльніс-
тю польного коронного писаря Вацлава Жевуського як коменданта Кам’янця-
Подільського, містять чимало цінної інформації про гарнізон цього міста-фор-
теці у 1734 р. Поява її зумовлювалась особливою увагою владних кіл Поль-
ського Королівства до даного оборонного об’єкта – найпотужнішої опори Речі
47 Ibid. – S. 73.
48 APK. – Zesp. Archiwum Podhoreckie Rzewuskich. – VII, 1/7; опубл.: Król-Mazur R. Miasto
trzech nacji. – S. 599-610.
49 Крикун М. Люстрація. – С. 201, 233-262.
390
Посполитої на українських землях, що ними вона володіла, в системі захисту
нею своїх південно-східних кордонів. На підставі зазначених матеріалів вдало-
ся встановити, що чисельність гарнізону становила близько 2200 осіб, вказати
на те, які з’єднання (підрозділи) входили до його складу, визначити, якою ор-
ганізаційно була їхня структура, чим і як керувалися в оплаті офіцерів, унтер-
офіцерів, рядових та нестройових чинів.
Документи 1734 р. й суміжних з ним років містять також багато відомос-
тей про озброєння кам’янецьких оборонних споруд, та розповідь про це – тема
окремого дослідження.
Генеральна таблиця складу гарнізону Кам’янця-Подільського
станом на вересень 1734 року
Військові підрозділи
Штаб
ш
еф
и
ге
не
ра
л-
ма
йо
ри
по
лк
ов
ни
ки
об
ер
ст
ле
йт
ен
ан
ти
ма
йо
ри
аґ
ре
ґо
ва
ні
к
ап
іт
ан
и
ре
ґім
ен
тс
кв
ар
ти
рм
ей
ст
ер
и
ад
’ю
та
нт
и
ау
ди
то
ри
ка
пе
ла
ни
ре
ґім
ен
тс
ци
ру
ль
ни
ки
пі
дх
ор
ун
ж
і
го
бо
їс
ти
во
зо
ві
м
ай
ст
ри
ре
ґім
ен
тс
до
бо
ш
і
ре
ґім
ен
тс
фа
йф
ри
ре
ґім
ен
тс
пр
оф
ос
и
пр
оф
ос
и
ра
зо
м
коронна артилерія — — — 1 1 — — — — — — — — — — — — — 2
реґімент королеви 1 — 1 2 1 2 1 1 — — 1 4 6 1 1 — 1 1 24
реґімент великої коронної
булави — — 2 1 2 — — 1 — — 1 4 — — 1 — — — 12
реґімент польної коронної
булави 1 1 1 1 2 11 1 1 1 1 1 3 — — 1 1 1 1 29
реґімент коронної артилерії 1 1 1 1 1 6 1 1 1 1 1 4 — 1 1 1 1 1 25
лановий реґімент — — — — 1 1 — — 1 — — — 8 — — — — — 11
козаки і пахолки хоругви
барських людей — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
Р а з о м : 3 2 5 6 8 20 3 4 3 2 4 15 14 2 4 2 3 3 103
391
Генеральна таблиця складу гарнізону Кам’янця-Подільського станом на
вересень 1734 року (продовження)
Хоругвa
Ш
та
б
і х
ор
уг
ва
р
аз
ом
П
ри
бу
ло
Уб
ул
о
За
ли
ш
ає
ть
ся
в
н
ая
вн
ос
ті
Відсутні
За
ли
ш
аю
ть
ся
н
а
сл
уж
бі
В
із
ни
ки
п
ід
а
пт
ек
у
В
із
ни
ки
п
ро
ві
ан
то
ві
ка
пі
та
ни
по
ру
чн
ик
и
це
кв
ар
ти
ш
ти
к’
ю
нк
ер
и
хо
ру
нж
і
ро
тм
іс
тр
и
ун
те
ро
фі
це
ри
ци
ру
ль
ни
ки
фа
йф
ер
и
до
бо
ш
і
те
сл
і
пу
ш
ка
рі
гр
ен
ад
ер
и
і ґ
ем
ей
ни
ра
зо
м
у
ві
др
яд
ж
ен
ні
у
ві
дп
ус
тц
і
вз
ят
і в
н
ев
ол
ю
ра
зо
м
5 2 3 5 — — 12 1 — — — 58 — 86 88 — — 88 — — — — 88 — —
5 9 — — 7 — 56 8 2 18 8 — 400 513 537 1 46 492 57 — 5 62 430 1 8
4 7 — — 9 — 42 3 4 16 — — 400 485 497 2 1 498 42 3 35 80 418 — —
2 8 — — 10 — 53 4 8 16 1 — 320 422 451 1 1 451 87 11 36 134 317 — —
3 8 — — 8 — 56 4 8 16 8 — 433 544 569 4 7 566 89 5 37 131 435 1 8
— 1 — — 1 — 13 2 4 4 — — 88 113 124 — 9 115 — — — — 115 — —
— — — — 1 1 — — — — — — 54 56 56 — — 56 — — — — 56 — —
19 35 3 5 36 1 232 22 26 70 17 58 1695 2219 2322 8 64 2266 275 19 113 407 1859 2 16
Mykola Krykun. KAM’YANETS-PODILSK GARNISON OF 1734
|