Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)

Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Лиман, С.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Назва видання:Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58413
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894) / С.І. Лиман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 422-433. — Бібліогр.: 86 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-58413
record_format dspace
spelling irk-123456789-584132014-03-24T03:01:39Z Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894) Лиман, С.І. 2011 Article Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894) / С.І. Лиман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 422-433. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58413 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Лиман, С.І.
spellingShingle Лиман, С.І.
Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
author_facet Лиман, С.І.
author_sort Лиман, С.І.
title Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
title_short Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
title_full Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
title_fullStr Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
title_full_unstemmed Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894)
title_sort історія середніх віків у навчальних курсах професора харківського і новоросійського (одеського) університету в.к.надлера (1840-1894)
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58413
citation_txt Історія середніх віків у навчальних курсах професора Харківського і Новоросійського (Одеського) університету В.К.Надлера (1840-1894) / С.І. Лиман // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 422-433. — Бібліогр.: 86 назв. — укр.
series Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv AT limansí ístoríâseredníhvíkívunavčalʹnihkursahprofesoraharkívsʹkogoínovorosíjsʹkogoodesʹkogouníversitetuvknadlera18401894
first_indexed 2025-07-05T09:35:58Z
last_indexed 2025-07-05T09:35:58Z
_version_ 1836799134240079872
fulltext 422 Сергій Лиман* ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ У НАВЧАЛЬНИХ КУРСАХ ПРОФЕ- СОРА ХАРКІВСЬКОГО І НОВОРОСІЙСЬКОГО (ОДЕСЬКОГО) УНІВЕРСИТЕТУ В. К. НАДЛЕРА (1840–1894). У 1865–1891 рр. провідним медієвістом Харківського, а в 1891–1894 рр. – Новоросійського (Одеського) університету був Василь Карлович Надлер. Його наукові дослідження, присвячені аналізу різних проблем західноєвропей- ського, слов’янського, візантійського й арабського середньовіччя вже одержа- ли всебічну оцінку в історіографії1. Водночас педагогічна діяльність вченого і зміст курсів його лекцій відбиті досить фрагментарно. Між тим саме лекційні курси В. К. Надлера можуть дати уявлення про його погляди на ключові про- блеми середньовічної історії, періодизацію історії середніх віків, їхнє місце і значення у всесвітній історії, не відображені в його наукових працях. Перші спроби коротко охарактеризувати В. К. Надлера як викладача міс- тилися в спогадах його учнів В. П. Бузескула й А. С. Вязігіна2. Меморіальний * Лиман Сергій Іванович – доктор історичних наук, професор кафедри музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури. 1 Бузескул В. П. Всеобщая история и её представители в России в XIX – начале XX в. – Ч.1. – Ленинград, 1929. – С. 125-129; Вайнштейн О. Л. Историография средних веков. – Москва – Ленинград, 1940. – С. 304; Крачковский И. Ю. Очерки по истории русской арабистики. – Москва – Ленинград, 1950. – С. 155; Ковалівський А. П. Антологія літе- ратур Сходу. – Харків, 1961. – С. 38; Очерки истории исторической науки в СССР. – Т.2. – Москва, 1961. – С. 504; Лаптева Л. П. Русская историография гуситского движения. – Москва, 1978. – С. 61-69; Її ж. История славяноведения в России в XIX в. – Москва, 2005. – С. 450, 451. 801-804; Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографиче- ский словарь. – Москва, 1979. – С. 247-248; Славяноведение в дореволюционной России. Изучение южных и западных славян. – Москва, 1988. – С. 236; Митряев А. И., Голуб- кин Ю. А., Лиман С. И. Медиевистика в Харьковском университете / А. И. Митряев, Ю. А. Голубкин, С. И. Лиман // Вестник Харьковского университета. – №357. – Харьков, 1991.– С. 73, 77-78; Копилов С. А. Проблеми історії слов’янських народів в історичній думці України (остання третина XVII – початок XX ст.). – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 245-247, 280; Лиман С. І. З історії німецької діаспори в Харкові у ХІХ столітті: про- фесор Харківського університету Василь Карлович Надлер (1840-1894) / С. І. Лиман // Схід-Захід. – Вип. 2. – 1999. – С. 131-146; Його ж. Проблеми німецької історії й історіо- графії в працях медієвістів українських земель Російської імперії / С. І. Лиман // Вісник Харківської державної академії культури. – Вип.14. – 2004. – С. 63-64; Його ж. Идеи в латах: Запад или Восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804- первая половина 1880-х гг.). – Харьков, 2009. – С. 127-128, 176-177, 239-241, 369-370, 507-510, 520-522; Чувпило Л. А. Востоковедение в Харьковском университете (1805-1817 гг.). – Дисс… канд. ист. наук. – Харьков, 2002. – С. 131-134. 2 Бузескул В. П. В. К. Надлер (некролог) / В. П. Бузескул // Журнал Министерства народ- ного просвещения. – 1894. – №5. – С. 43; Бузескул В. П. Некролог В. К. Надлера / В. П. Бузескул // Харьковские губернские ведомости. – 1894. – №86; Бузескул В. П. Из истории Харьковского университета второй половины 70-х гг. / В. П. Бузескул // Наукові записки науково-дослідницької катедри історії української культури. – Харків, 1927. – №6. – С. 2-3; Вязигин А. С. Воспоминания о В.К. Надлере (некролог) / А. С. Вязигин // Харьков- 423 і мемуарний жанр цих публікацій визначив лаконічність оцінок і переважну увагу авторів до зовнішньої форми викладу лекцій В. К. Надлером. Деякі з цих оцінок В.П. Бузескула перейдуть потім у його узагальнюючу працю “За- гальна історія та її представники в Росії”3. Тематична спрямованість деяких курсів його лекцій з історії середніх віків наведена також у дореволюційному ювілейному збірнику “Історико-філологічний факультет Харківського універ- ситету за перші сто років його існування (1805-1905)”4 і в сучасному україн- ському біографічному словнику “Професори Одеського (Новоросійського) університету”5. Оцінки лекторських дарувань В. К. Надлера, що наводяться на основі спогадів В. П. Бузескула й А. С. Вязигина, містяться в статті відомого харківського історіографа О. Д. Каплина6. У свою чергу ми у своїх попередніх публікаціях зверталися до окремих курсів лекцій В. К. Надлера, проте виключ- но у рамках загального огляду його наукової діяльності як історика-медієвіста або в контексті його поглядів на феодалізм7. Таким чином, цілком очевидна відсутність у сучасній історіографії спеціального наукового звертання до педа- гогічної діяльності В. К. Надлера. У зв’язку з цим мета даної статті – проаналі- зувати зміст загальних курсів та спецкурсу В. К. Надлера з історії середніх ві- ків і з’ясувати, якою мірою його оцінки відбивали прогресивні явища сучасної йому медієвістики. Василь Карлович Надлер (1840-1894) був нащадком німецьких емігрантів. Він народився в Харкові, в сім’ї провізора, керуючого аптекою. В дитячі роки майбутній учений виховувався у приватному пансіоні Цобеля. Протягом XIX ст. німецька громада Харкова зросла більше ніж у 10 разів (з 200 до 2353 мешканців)8, а діяльність багатьох з них була тісно пов’язана з культурним та науковим життям міста. Німцями були власник першого харків- ського театру, власники престижних пансіонів, перші аптекарі, лікарі, вчителі, професори університету9. Звичайно, харківське середовище суттєво вплинуло на національні рефлекси та віросповідання місцевих німців. З огляду на це, не- має нічого дивного в тому, що Василь Карлович був православною російсько- мовною людиною, стільки ж палким, скільки й щирим підданим Російської імперії, консерватором в гарному розумінні цього слова. В 1857 р. він вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Коло наукових інтересів майбутнього вченого сформувалося під ские губернские ведомости. – 1894. – №86. 3 Бузескул В. П. Всеобщая история и её представители в России в XIX – начале XX в. – Ч.1. – Ленинград, 1929. – С. 128. 4 Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). – Харьков, 1908. – С. 307. 5 Професори Одеського (Новоросійського) університету. – Т.3. – Одеса, 2005. – С. 368. 6 Каплин А. Д. В. К. Надлер – “историк-повествователь», историк-труженик / А. Д. Каплин // Віра і розум. – 2003. – №4. – С. 335. 7 Лиман С. І. З історії німецької діаспори в Харкові у ХІХ столітті: професор Харківського університету Василь Карлович Надлер (1840-1894) / С. І. Лиман // Схід-Захід. – Вип.2. – 1999. – С. 135, 138-139; Його ж. Идеи в латах: Запад или Восток? – С. 127-128, 176-177. 8 Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655- 1905). – Т.2. – Харьков, 1993. – С. 140-141. 9 Там само. – С. 140. 424 впливом його відомого учителя, професора кафедри загальної історії Михай- ла Назаровича Петрова (1826-1887). Саме тоді розпочалося їхнє багаторіч- не співробітництво. Іншим університетським наставником та покровителем В. К. Над лера був відомий славіст Петро Олексійович Лавровський (1827- 1886). Під впливом останнього Василь Карлович підготував обов’язковий кан- дидатський твір “Сербський народ і його доля під владою турків до початку національного руху в перші роки XIX ст.”(1862)10. Проте продовжувати цю на- укову тему молодий випускник Харківського університету не став. У 1862 р., після закінчення університету, В. К. Надлер був залишений на кафедрі загальної історії для підготовки до професорського звання. Протягом двох років він готував магістерську дисертацію “Причини і перші прояви опо- зиції католицизму в Чехії і Західній Європі у кінці XIV та на початку XV ст.”11 Її захист відбувся у 1864 р. в Петербурзькому університеті. Це дозволило В.К. Над - леру отримати посаду доцента загальної історії Харківського університету. Перші кроки факультетського обранця були пов’язані з низкою трудно- щів, причому не зовсім наукового характеру. При затверджені кандидатури В.К. Над лера в Раді університету розгорілися суперечки. Вчитель й покровитель Василя Карловича П.О. Лавровський з його войовничим слов’янофільством особливо часто зіштовхувався в Раді з професорами юридичного факультету, представники якого, насамперед Д. І. Каченовський, дотримувалися західниць- ких поглядів. Проте, крім ідеологічних розбіжностей, були і особисті причини: В. К. Надлер, одружився на родичці П. О. Лавровського12. Д. І. Каченовський дорікнув П. О. Лавровському в непотизмі, але, незважаючи на запеклі супер- ечки в Раді, перешкодити призначенню не зумів13. Зауважимо, що вибір П. О. Лавровського виявиться вдалим для розвитку всієї харківський медієвістики: В. К. Надлер протягом чверті століття зали- шатимиться провідним медієвістом університету і створить праці, присвячені західноєвропейському, слов’янському, візантійському й арабському середньо- віччю. В 1867 р. він захистив докторську дисертацію “Адальберт Бременський – правитель Німеччини в молоді роки Генріха IV”14. Новоспеченому доктору загальної історії було на ту пору усього 27 років. У наступному 1868 р. він стає екстраординарним, рік по тому – ординарним, а у 1890 р. – заслуженим 10 Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования. – С. 307; Славяноведение в дореволюционной России (Биобиблиографи- ческий словарь). – Москва, 1979. – С. 247. 11 Див.: Надлер В. К. Причины и первые проявления оппозиции католицизму в Чехии и За- падной Европе в конце XIV и начале XV вв. – Харьков, 1864. 12 Воронов А. [Г]. Воспоминания бывшего студента Харьковского университета 60-х гг. // Русская старина. – Кн. 6. – 1913.– С. 575. 13 Лиман С. І. Петро Олексійович Лавровський як історик-медієвіст: Харківський період науково-педагогічної діяльності / С. І. Лиман // Вісник Харківської академії культури. – Вип. 30. – Харків, 2010. – С. 39-40. 14 Извещение об учёном диспуте в императорском Харьковском университете 9 сентября 1867 г. по случаю защищения сочинения на степень доктора магистром В. Надлером. – Харьков, 1867. (Отд. оттиск из “Приложений к протоколам заседаний императорского Харьковского университета”). 425 професором15. Поряд з успіхами в галузі наукових досліджень швидко зростали й адміні- стративні успіхи В.К. Надлера. З 1869 по 1875 р. він був секретарем, з 1875 по 1891 р. – незмінним деканом історико-філологічного факультету Харківського університету16, а в 1877 р. – першим головою Харківського Історико-філологіч- ного товариства17. Згадаємо і про те, що В.К. Надлер очолював історико-філо- логічний факультет й у Новоросійському (Одеському) університеті, до якого перейшов у 1891 р. У 1893 р. він виконував обов’язки ректора цього універси- тету18. Викладання В.К. Надлером історії середніх віків почалося відразу після отримання ним посади доцента. Як свідчить зміст щорічних “Оглядів викла- дання предметів”, читання лекцій з цієї дисципліни В.К. Надлер здійснював у досить широкому обсязі. За винятком відомостей за деякі роки (1864/1865, 1865/1866, 1885/1886 та ін.), які не дають додаткової інформації щодо змісту курсу19, починаючи з 1866/1867 навч. р. в “Оглядах” містяться оголошення про щорічні читання переважно окремих періодів історії середніх віків. Так, протя- гом 1866/1867 навч. р. В. К. Надлер читав загальний курс “до Карла Великого”, у 1867/1868 навч. р. – “від Карла Великого до хрестових походів”, у 1868/1869 навч. р. – “від XIII до кінця XV ст.”20. Тенденція розбивати загальний курс на окремі періоди або заміняти його спецкурсами збережеться і надалі. Так, у 1871/1872 навч. р. В. К. Надлер читав “Історію ісламського світу до хрестових походів і епохи хрестових походів”21, у 1872/1873 навч. р. – “Історію західного 15 Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В. К. Надлера (копия). – Державний архів Одеської області. – Ф. 45. – Оп. 8 (1894). – Спр. 16. – Арк. 65-66. 16 Извлечение из отчёта о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1875 г. // Записки Харьковского университета. – 1876. – Т. 1. – С. 2; Извлечение из отчёта о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1879 г. // Записки Харьковского университета. – 1880. – Т. 1 (1882). – С. 18; Протокол заседаний Совета [Харьковского] университета 11 сентября 1875 г. // Записки Харьковского университета. – 1875. – Т. 3. – С. 84-85; Протокол заседаний Совета [Харьковского] университета 12 октября 1878 г. // Записки Харьковского университета. – 1878. – Т. 4 (1879). – С. 100. 17 Приложения к отчёту о состоянии и деятельности императорского Харьковского универ- ситета за 1877 г. // Записки Харьковского университета. – 1878. – Т. 1 (1879). – С. II. 18 Формулярный список о службе заслуженного ординарного профессора императорского Новороссийского университета В. К. Надлера (копия). – Арк. 73. 19 Див.: Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1864/65 уч.г. – Харьков, 1864. – С. 9; Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1865/66 уч.г. – Харьков, 1865. – С. 10; Обозрения преподавания предметов и распределения лекций в императорском Харьковском университете на первое полугодие 1885-1886 года. – Харьков, 1885. – С. 7. 20 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1866/67 уч.г. – Харьков, 1866. – С. 3; Обозрения преподавания предметов в импера- торском Харьковском университете на 1867/68 уч.г. – Харьков, 1867. – С. 3; Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1868/69 уч.г. – Харьков, 1868. – С. 3. 21 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1871/72 уч. г. – Харьков, 1871. – С. 3. 426 світу в XI-XII ст.”22, у 1874/1875 і 1875/1876 навч. р. – “Походження ісламу”23, у 1877/1878 – “Історію ісламського Сходу і Візантії”24, у 1878/1879 – “Історію Ві- зантійської імперії”25, у 1880/1881 – “Історію середніх віків в епоху хрестових походів”26. В окремих випадках у “Оглядах викладання предметів”, наприклад за 1882/1883 і 1883/1884 навч.р. значиться, що В. К. Надлер буде читати спец- курс з історії середніх віків, проте його назва не наводиться27 . Свій загальний курс історії середніх віків учений поділятиме на періоди й в роки свого викла- дання в Новоросійськом університеті (1891-1894 рр.)28 . Загальні і спеціальні курси В. К. Надлер читав по три (1864/1865 – 1867/1868, 1875/1876 та ін.), по чотири (1868/1869 – 1872/1873, 1876/1877 – 1880/1881, 1885/1886 та ін.), рідше – по дві години на тиждень (1874/1875, 1881/1882, 1883/1884). Ці лекції в різні роки відвідували студенти різних кур- сів, з першого по четвертий, оскільки чіткого розподілу предметів по роках навчання не існувало. В. К. Надлер мав репутацію блискучого лектора. Про його неабиякі педагогичні здібності збереглося зразу декілька свідоцтв. “Лектор він був чу- довий, – писав про В. К. Надлера його учень і колега, відомий історик анти- чності В. П. Бузескул. – Маючи чудову пам’ять і рідкісний дар висловлювання, він ніколи не записував своїх лекцій і читав напам’ять, не маючи навіть кон- спекту… Виписок не робив: його величезна пам’ять утримувала все суттєве і необхідне»29. В іншому виданні В. П. Бузескул залишив схожі спогади: “По- вільною ходою в аудиторію входить професор, на вид років під сорок, серед- нього росту, кремезний, з червонуватим обличчям, що носить, очевидно, сліди бешихового запалення... Це був В. К. Надлер. Він починає лекцію і незаба- ром захоплює нас своєю легкою, вільною, плавною мовою, без яких-небудь записок чи конспектів... Він був повним хазяїном свого матеріалу. З дивною пам’яттю В. К. Надлер з’єднував рідкий дарунок слова. Мова його була завжди проста, вільна і плавна: він наділяв свою думку в легку, доступну форму... Уна- 22 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1872/73 уч. г. – Харьков, 1872. – С. 4-5. 23 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1874/75 уч. г. – Харьков, 1874. – С. 5; Обозрения преподавания предметов в император- ском Харьковском университете на 1875/76 уч. г. – Харьков, 1875. – С. 5. 24 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1877/78 уч. г. – Харьков, 1877. – С. 5. 25 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1878/79 уч. г. – Харьков, 1878. – С. 3. 26 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1880-81 академический год. – Харьков, 1880. – С. 5. 27 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1882-83 академический год. – Харьков, 1882. – С. 5; Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1883-1884 академический год. – Харьков, 1883. – С. 5. 28 Див.: Лиман С. І. Медієвістика в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.(1880-1917 рр.): Дис….канд. іст. наук. – Харків, 1993. – С. 241. 29 Бузескул В. П. Некролог В.К. Надлера / В. П. Бузескул // Харьковские губернские ведо- мости. – 1894. – №86. 427 слідок легкості викладу лекції... засвоювалися без особливих зусиль, і іспит у В. К. Над лера не був страшним; Надлер екзаменував добродушно”30. Солідарний з В. П. Бузескулом й інший учень В. К. Надлера, талановитий медієвіст і май- бутній керівник фракції правих у III Державній думі А. С. Вязігін: “В осно- ву свого викладання він завжди клав вивчення першоджерела і турбувався не стільки про свою ученість, скільки про наочність викладення і цілісність вра- ження… Його звороти й вирази запам’ятовують і засвоюють, і самому писати “надлеровським складом” для багатьох було заповітною мрією”31. Велика географія лекцій В. К. Надлера (Західна Європа, Візантія, Схід) цілком відбивали його загально-історичні підходи. Ще на зорі своєї науково- педагогічної діяльності В. К. Надлер гостро критикував зарубіжних і вітчиз- няних медієвістів за те, що у своїй творчості вони обмежуються висвітленням історії лише західноєвропейських народів. Серед інших недоліків сучасної йому історіографії він визначав повну перевагу політичної історії, слабке ви- світлення явищ суспільного життя, недооцінку авторами економіки, торгівлі, матеріального побуту32. Ці концептуальні висновки не були фразою, випадково кинутою в розпалі полеміки. Подібний підхід знаходив своє відображення і в курсах його лекцій. І хоча, наприклад, у “Огляді викладання предметів” на 1887/1888 навч. рік” зазначалося, що у своєму курсі історії середніх віків В. К. Надлер буде вико- ристовувати твори Ф. Шлоссера і Г. Вебера33 – кращі на той час – порівняння основних положень надлеровських лекцій з означеними вище “Всесвітніми іс- торіями” не дозволяє говорити про істотні запозичення харківського ученого. Більше того, в багатьох висновках він йшов набагато попереду своїх колег. У цих висновках виразно відчувається вплив нової позитивістської методології та однієї з головних її ідей – ідеї багатофакторності історичного розвитку. Так, наприклад, торкаючись в своїх лекціях причин катастрофи Західної Римської імперії В. К. Надлер вказував: “Імперія не могла бути зруйнована варварами. Серед джерел її падіння на першому плані стоять причини економічні”34. “Так зване велике переселення народів прискорило зовнішню катастрофу імперії, але не підлягає ніякому сумніву, що вона вчинилася б і сама по собі”35. Позити- вістська теза про еволюційний шлях розвитку суспільства міститься на сторін- ках його лекцій неодноразово. “Не може бути і мови, – підкреслював учений, – про зруйнування старої імперії, а лише про поступове її просякання новими елементами і про поступову метаморфозу елементів старих”36. На відміну від 30 Бузескул В. П. Из истории Харьковского университета второй половины 70-х гг. – С. 2-3. 31 Вязигин А. С. Воспоминания о В.К. Надлере (некролог) / А. С. Вязигин // Харьковские губернские ведомости. – 1894. – №86. 32 Надлер В. К. Русские исторические руководства и их отношение к науке всеобщей исто- рии. – Харьков, 1864. – С. 14-15. 33 Обозрения преподавания предметов в императорском Харьковском университете на 1887/88 уч. год. – Харьков, 1887. – С. 6. 34 Надлер В. К. Лекции по истории средних веков. [Литография курса]. – Харьков, б.г. – С. 24-25. 35 Там само. – С. 148. 36 Там само. – С. 48. 428 В. К. Надлера, Ф. Шлоссер вважав, що занепад імперії відбувся швидко37. Еволюціоністський підхід цілком пояснює періодизацію історії середніх віків, запропоновану В. К. Надлером. На його думку, власне середньовіччя охо- плює 800 років, з 500 до 1300 рр. “Історія не знає раптових і різких переходів, – зазначав учений, – усе відбувається поступово”38. У зв’язку з цим, час з I по V ст. зображувався ним як переходна епоха від стародавнього світу до середніх віків, а з XIV ст. “починається вже занепад середньовічних ідей”39. Незважаючи на еволюціоністські підходи, В. К. Надлер між стародав- ністю і наступними епохами проводив досить виразну грань. Він, по суті, аб- солютизував відмінності між ними, коли відзначав: “Вдивляючись в особли- вості стародавньої та середньовічної епохи, ви не знайдете нічого загально- го, а зустрінете, навпроти, усюди самі радикальні розходження”40. Він вважав недостатнім при характеристиці особливостей середньовіччя обмежуватися лише зовнішніми факторами: розширення сцени “історичної дії” (не тільки Середземномор’я, але і вся Європа, Азія і Північна Африка), поява нових на- родів, що “не грали досі ніякої історичної ролі” – слов’янських, німецьких, а також арабів41. “Якби всі зміни обмежувалися лише цими зовнішніми змінами, якби нові елементи підкорилися впливу старих ідей і форм, то ми не мали би права говорити про початок нової історичної епохи”42. Проте, наполягаючи на пріоритеті внутрішніх ознак двох епох над зовнішніми, В. К. Надлер лише спо- чатку представив явно звужену, вибіркову характеристику цих внутрішніх до- мінант: “Нові національні елементи принесли і нові зародки культурного жит- тя, і з цих зародків розвивається нова суспільна організація. Найглибша зміна відбувається в області релігійній”43. Надалі він виходить на новий, більш високий, рівень концептуалізації про- блеми. При характеристиці внутрішніх відмінностей середньовіччя від ста- родавності вчений не обмежується вже етнокультурними поняттями, такими, наприклад, як середньовічна тенденція “до створення національності”, на від- міну від стародавньої тенденції до її знищення44 . Дуже істотними він вважав розходження й в організації суспільства. Якщо інтереси історії стародавнього світу були підлеглі інтересам держави, то у германця, в трактуванні В. К. Над- лера, “все зводилося до поняття про особистість”. Тому “у середнім житті (се- редньовіччі . – С.Л.) стоять на першому плані взаємні відношення різних станів і особистостей”45, а з цих відносин “випливає цілий ряд не тільки соціальних, 37 Шлоссер Ф. Всемирная история. – Т.2. – Санкт-Петербург, 1869. – С. 168. 38 Надлер В. К. Лекции по истории средних веков. – С. 13. 39 Там само. – С. 13-14. 40 Литографированные курсы проф. Надлера по средней истории. Лекции за 1875/1876 акад. г. – Центральний державний історичний архів (м. Київ). – Ф.2048. – Оп. 1. – Спр. 43. – Арк. 1 (зв.). 41 Там само. – Арк. 2. 42 Там само. 43 Там само. – Арк. 2 (зв.) 44 Там само. – Арк. 23. 45 Там само. – Арк. 24. 429 але й економічних, і інших наслідків”46 . Протиставляючи середньовіччя античності, В. К. Надлер у той же час не вважав за можливе зображувати середні віки частиною нового часу. Так, на- приклад, його вчитель М. Н. Петров поділяв всесвітню історію на дві частини – історію стародавнього світу та нову історію, початковим періодом якої вва- жав середньовіччя як “перехід від стародавнього світу до нинішнього часу”47. У цьому ж дусі висловлювався відомий медієвіст, професор Київського уні- верситету Св. Володимира В. О. Більбасов48. Протилежну точку зору в загаль- норосійській медієвістиці висловлював ще Т. М. Грановский. Він відзначав, що “між історією середньою і новою є глибоке розходження”49 . Цю традицію продовжував і В. К. Надлер: “…Під історією сред. вв. (так у тексті – С.Л.) варто розуміти той час, коли виникли, поступово розвилися і прийшли в зане- пад усі ті культурні форми, що прийнята називати средневеков…(так у тексті – С.Л.). Це не хронологічний відрізок, а цілий закінчений період всесвітнього історичного життя”50. В. К. Надлер вважав неспроможними спроби багатьох учених “ставити середні віки нижче античної стародавності”51. Відзначаючи більш високий рівень розвитку культури в античності, харківський вчений у той же час однозначно визнавав перевагу середньовіччя над рабовласницькою стародавністю в “суспільних відносинах”. У середні віки більше свободи, – до- водив він. – “У релігії внутрішня перевага виявляється також на стороні серед- ніх віків”52 . Головне місце у своїх лекціях з історії середніх віків В. К. Надлер тради- ційно прагнув відвести “явищам внутрішнього життя”53. “Таким чином, – ука- зував він, – буде звернена увага не на факти, а на зміст подій, на їхні причини, початки, що керували поступовим виникненням, розвитком і занепадом серед- ньовічних суспільств”54. Ці середньовічні суспільства “пов’язані відносина- ми особистими, іноді земельними”55, до середньовіччя перейшов “римський державний лад” і християнство, а життя Європи визначали тепер нові наро- ди56. Багато в чому схожу точку зору висловлював у своїх лекціях і молодший 46 Там само. – Арк. 25. 47 Петров М. Н. Программа для экзаменов по истории средних веков (1875). – Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Спр. 1808/с. – Арк. 1; [Петров М.Н.] Курс новой истории М.Н. Петрова. Период реформации (1882). – Центральний державний історичний архів (м. Київ). – Ф.2048. – Оп. 1. – Спр. 61. – Арк. 1-1(зв.); Петров М. Н. Главные отделы всеобщей истории и её время исчисления (1871). – Центральний державний історичний архів (м. Київ). – Ф.2048. – Оп. 1. – Спр. 74. – Арк. 1. 48 Протоколы заседаний Совета императорского Университета Св. Владимира 23 октября 1870 г. // Университетские известия. – 1871. – №1. – С. 32. 49 Грановский Т. Н. Лекции по истории средних веков. – Москва, 1987. – С. 8. 50 Литографированные курсы проф. Надлера по средней истории. – Арк. 25. 51 Там само. – Арк. 26. 52 Там само. – Арк. 27-28. 53 Надлер В. К. Лекции по истории средних векав. – С. 1. 54 Там само. 55 Там само. – С. 12. 56 Там само. – С. 14-15. 430 сучасник В. К. Надлера, відомий київський медієвіст Ф.Я. Фортинський. Для нього первісними “елементами” середніх віків були “християнство, римська культура і варвари”57 . Серед нових народів, що відіграли винятково важливу роль у долях Єв- ропи, В. К. Надлер, на відміну від Ф. Шлоссера і Г. Вебера, називає не тільки германців, але і слов’ян. Харківський професор підкреслював, що відносини слов’ян до Візантійської імперії “представляє багато в чому аналогію відно- синам германців із Західною Римською імперією”58. Водночас В. К. Надлер не захоплювався вихвалянням середньовічного слов’янства і не розділяв край- ностей слов’янофілів. Він не тільки доводив, що “думка про якийсь мирний характер слов’ян позбавлено всякої підстави”59, але і приписував слов’янам більш низьку ступінь “розвитку волі” у порівнянні з кельтами і германцями60. Слов’янські держави, – доводив В. К. Надлер, – “виникли безсумнівно пізніше, ніж держави німецькі, і безсумнівно під тиском німецької раси”61 . Ці мірку- вання дуже важливі, оскільки вони, по суті, ставлять крапку в історіографічній дискусії про нібито слов’янофільські погляди харківського вченого, відбитих у деяких його працях. Полярні точки зору з цього питання були присутні ще в радянській історичній науці 1960-1980-х років62 . Одне з центральних місць у лекціях В. К. Надлера посідала історія Франк- ської держави і проблема зародження в цій державі феодальних відносин. Уче- ний визнавав стійкість “римського елемента” у Галлії, але вказував на те, що в своїй основі франкське панування було явищем новим, варварським, а не рим- ським63. Виділимо в цьому контексті його позицію в дискусії з питання про час зародження і поширення феодальних відносин. В. К. Надлер відзначав помил- ковість думки, начебто виникнення феодальної системи відноситься “ледве ні до першого століття варварського панування в Західній Європі”64. “Не підлягає сумніву, – доводив він, – що феодальні відносини в Меровінгську епоху не іс- нували; існував ряд інших відносин, з яких при подальшому розвитку склалася система феодальних порядків”65. На думку В. К. Надлера, висловленому ним ще в одній зі своїх ранніх спробних лекцій, феодалізм затвердився лише до Х століття. До цього часу феодалізм ще “не зробився всепроникаючою суспіль- ною силою”66 . 57 Фортинский Ф. Я. История средних веков. Лекции. – Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Спр. 1849/с. – Арк. 4. 58 Надлер В. К. Лекции по истории средних веков… – С. 67. 59 Там само. – С. 69. 60 Там само. – С. 68. 61Там само. – С. 69. 62 Докладно. див.: Очерки истории исторической науки в СССР. – T.2. – Москва, 1961. – С. 504; Славяноведение в дореволюционной России. Изучение южных и западных славян. – Москва, 1988. – С. 236. 63 Надлер В. К. Лекции по истории средних векав. – С. 216. 64 Там само. – С. 221. 65 Там само. – С. 227. 66 Надлер В. К. Состояние Западной Европы в конце IX – начале X столетия. – Харьков, 1865. – С. 6-7. 431 Ця думка в цілому відбивала стан сучасної йому науки. Ще Ф. Гізо на- полягав на тому, що феодальна система охоплює час з Х по XIII ст.67 Один з перших професорів загальної історії Харківського університету М. М. Лунін висловлювався в тім же дусі. На його думку, феодальна система починає розви- ватися “наприкінці Х сторіччя на великих руїнах монархії Карла Великого”68 . Цієї ж точки зору дотримувався й М. Н. Петров69. Часом “після Карла Великого і його найближчих спадкоємців” датував остаточне установлення феодальної системи Н. І. Карєєв70 . В. К. Надлер додавав заслужено велике значення ролі християнської церк- ви в історії середньовічної Європи. З цієї причини, подібно до Леопольда фон Ранке71, він вважав, що, наприклад, “прийняття християнства Хлодвігом є справою тонкого розрахунку”72. У цьому контексті доречно вказати на порів- няння монархії Меровінгов і Каролінгів, зроблені В. К. Надлером. “Каролінг- ська монархія, – указував він, – була природним продовженням попередньої їй монархії меровінгської… Єдине розходження між колишніми і новими поряд- ками полягає в тих християнських ідеях, що лежали в основах монархії Карла Великого”73. Стосовно розвитку культури при Карлі Великому, В. К. Надлер затверджував, що вона “мала характер суто церковний”, а “усі заходи Карла Великого відрізняються характером суто церковним”74. Величезна значимість конфесіонального аспекту в Каролінгській імперії визнавалася сучасниками В. К. Надлера – Л. Ранке75 і Г. Вебером76 , а в сучасній західній медієвістиці, наприклад, Д. Хегерманном77 . Визнання В. К. Надлером величезного значення християнства у Європі, а ісламу – в Азії робить зрозумілим його концептуальне твердження про не- минучість зіткнення між ними78. За його твердженням, “зіткнення двох світів веде до більш швидкого розвитку людства79”. Це зіткнення Європи зі Сходом учений простежив на прикладі хрестових походів. Спецкурс В. К. Надлера, присвячений хрестовим походам, відбивав най- більше передові тенденції в медієвістиці з цього питання. До 1880-х років іс- торичний аналіз хрестоносних заходів мало задовольняв науку. Автори праць 67 Гизо Ф. История цивилизации в Европе. – 2-е изд. – Санкт-Петербург, 1864. – С. 72. 68 Лунин М. М. Переход средней истории к новой и значение сей последней / М. М. Лунин // Журнал Министерства народного просвещения. – 1835. – №7. – С. 448–468. 69 Петров М. Н. Средняя история. – Центральний державний історичний архів (м. Київ). – Ф.2048. – Оп. 1. – Спр. 40-42. – Арк. 1, 4. 70 Кареев Н. Введение в курс истории средних веков. – Санкт-Петербург, 1886. – С. 5. 71 Ранке Л. Об эпохах новой истории. Лекции, читанные Баварскому королю Максимилиа- ну II в 1854 г. – Москва, 1898. – С. 36 72 Надлер В. К. Лекции по истории средних векав. – С. 199. 73 Там само. – С. 290-291. 74 Там само. – С. 304. 75 Ranke L. von. Weltgeschichte. – Teil 6. – Abt. 1. – Leipzig, 1885. – S. 4. 76 Вебер Г. Всеобщая история. – Т. 5. – Москва, 1893.– С. 329. 77 Hägermann D. Karl der Grosse: Herrscher des Abendlandes. – Berlin – Műnchen, 2000. – S. 440. 78 Надлер В. К. Лекции по истории средних векав. – С. 2. 79 Там само. 432 з цієї тематики звичайно абсолютизували суто конфесійні причини походів80. Початок нової розробки історії хрестових походів поклали публікації німець- кого вченого Г. Зибеля. В. К. Надлер високо оцінив значення цих публікацій для науки, оскільки Г. Зибель “зумів установити новий погляд на цю епоху і вперше критично поставився до неї”81 . Критичний підхід до історії хрестових походів виявив і В. К. Надлер. Від- кинувши застарілі концепції Мишо і Вількена, що зображували ці походи як суто релігійні заходи, харківський учений виділив цілий комплекс причин, що викликали їх. Серед них він особливо підкреслював соціально-політичні зміни, що відбулися усередині самого західноєвропейського суспільства82. В. К. Над лер контрастно зобразив відсталу, неосвічену Європу і цивілізований Схід. У так звану “культурну протилежність” Сходу і Заходу він включав, поряд з розхо- дженням віри, розходження політичного ладу і невідповідність економічного розвитку. “У той час як на Заході промисловість у повному розумінні цього слова була невідома зовсім, на мусульманському Сході вона розвивалася вже в значній мірі”83. Ці й інші висловлення В. К. Надлера завдавали могутнього удару по європоцентризму, властивому не тільки багатьом закордонним, але і вітчизняним медієвістам. Головним ініціатором хрестових походів В. К. Надлер справедливо вважав не Петра Ам’єнського, а Римського папу Урбана II84. Це цілком випливало з “ієрархічних прагнень пап, що стоять на чолі західного світу”85 . Проте, визна- ючи наукову новизну курсу В. К. Надлера, варто вказати на істотну помилку в його викладі історії хрестових походів. Прийнятий згідно із загальновідомою класифікацією Другий хрестовий похід (1147-1149) він називав Третім, запро- понувавши в такий спосіб власну нумерацію походів, який не призначено було затвердитися в науці. Однак більшість інших оцінок В. К. Надлера витримали іспит часом. Зокрема стала вже хрестоматійною думка про те, що в Ієрусалим- ському королівстві хрестоносців феодалізм “виразився в чистій формі”86. Подібно літографії і рукопису загальних курсів, спецкурс В. К. Надлера з історії хрестових походів дійшов до нас у незавершеному вигляді. Ці курси охоплюють лише частину епохи середньовіччя (V-IX, XI- XII ст.), проте саме вони дають відносно цільне, зв’язне і більш повне, чим у нечисленних конкрет- но-наукових працях, уявлення про історіософські погляди дослідника. Зміст цих курсів частково підтверджує окремі положення загально-істо- ричної концепції В. К. Надлера, відомої по його наукових працях, частково розширює наше представлення про них. Але, головним чином, аналіз його лекцій дає новий цінний матеріал для вивчення наукових поглядів цієї неор- динарної талановитої особистості. Ці лекції з історії середньовічної епохи, що 80 Мишо М. История крестовых походов. – Т. 1. – Москва, 1832. – С. 115; Гегель Г. Сочинения. – Т.8. – Москва, 1935. – С. 367. 81 Надлер В. К. История крестовой эпохи. – Харьков, 1890. – С. 2. 82 Там само. – С. 18. 83 Там само. – С. 6,. 84 Там само. – С. 43. 85 Там само. – С. 18. 86 Там само. – С. 272. 433 відрізнялися великим тематичної і фактологічною розмаїтістю, учений читав протягом усіх 30 років своєї науково-педагогічної діяльності. Він відкидав єв- ропоцентризм, розглядав у своїх лекціях історію не тільки романо-германських, але і слов’янських народів, народів Сходу і Візантії. Учений вважав середньо- віччя не частиною нової історії, а особливим періодом всесвітньо-історично- го процесу, якому властиві специфічні ознаки. Однією з головних таких ознак він вважав феодальну систему. Прогресивні підходи В. К. Надлера виразилися в спробах розглядати, насамперед, “явища внутрішнього життя”, до яких він відносив економічні і соціальні аспекти. Такий підхід і еволюціоністські кон- цептуальні побудови дозволяють прилічити дослідника до прихильників нової прогресивної в той час методології – позитивізму. Sergiy Lyman. HISTORY OF MIDDLE AGES IN THE EDUCATIONAL COURSES OF PROFESSOR OF KHARKIV AND NOVOROSIYSK (ODESA) UNIVERSITIES V. K. NADLER (1840– 1894).

Схожі ресурси