Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії

Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Овсінський, Ю.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58419
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії / Ю.В. Овсінський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 522-534. — Бібліогр.: 94 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-58419
record_format dspace
spelling irk-123456789-584192014-04-04T10:12:30Z Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії Овсінський, Ю.В. 2011 Article Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії / Ю.В. Овсінський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 522-534. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58419 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Овсінський, Ю.В.
spellingShingle Овсінський, Ю.В.
Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
author_facet Овсінський, Ю.В.
author_sort Овсінський, Ю.В.
title Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
title_short Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
title_full Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
title_fullStr Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
title_full_unstemmed Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
title_sort постать жанни д'арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58419
citation_txt Постать Жанни д'Арк у сучасній історіографії: нове й традиційне у “дворянській” версії / Ю.В. Овсінський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 522-534. — Бібліогр.: 94 назв. — укр.
series Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv AT ovsínsʹkijûv postatʹžannidarkusučasníjístoríografíínovejtradicíjneudvorânsʹkíjversíí
first_indexed 2025-07-05T09:36:17Z
last_indexed 2025-07-05T09:36:17Z
_version_ 1836799154617057280
fulltext 522 Юрій Овсінський* ПОСТАТЬ ЖАННИ д’АРК У СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ: НОВЕ Й ТРАДИЦІЙНЕ У “ДВОРЯНСЬКІЙ” ВЕРСЇЇ На сьогодні напевно немає людини, яка бодай одного разу не чула б про Жанну д’Арк (1407/12–1431?), чи Орлеанську Діву, як народну героїню Фран- ції, котра остаточно змінила на користь французів хід Столітньої війни (1337– 1453) – найтривалішого в середньовічній історії Західної Європи конфлікту між двома відносно централізованими європейськими монархіями – Англією та Францією. Бібліографія постаті Жанни д’Арк на сьогодні налічує понад 500 праць багатьма мовами1, однак, звичайно, найбільше було написано про неї на її бать- ківщині, у Франції. У 1979 р. в Орлеані з цього приводу вперше відбувся коло- квіум під назвою “Жанна д’Арк: епоха, вплив”, матеріали якого були опублі- ковані (за редакцією Ж.Гленіссона) у 1982 р. Національним центром наукових досліджень, а наукові слухання стали щорічними2. Початки наукової історіографії постаті Жанни д’Арк сягають у XVIII ст. Однією з перших і найвідоміших праць є “Історія Жанни д’Арк”, написана аба- том Ж. Лангле-Дюфернуа в 1753 р.3 Однак ініціатором руху за перегляд стану справ у національній історичній науці і привнесення в неї “нового духу” став відомий французький медієвіст Ф. де Куланж (1830–1899). Він, зокрема, за- кликав не акцентувати на поразках минулого4, а навпаки відшукувати базис для виховання мас у дусі національного єднання на ґрунті буржуазно-республікан- ського ладу5. Таким прикладом при дослідженні Столітньої війни мав стати подвиг селянської дівчини Жанни д’Арк чи здобутки Франції на завершально- му етапі конфлікту6. Cаме таку версію заклав у основу своєї 17-ти томної “Історії Франції” [“Histoire de France”] (Париж, 1833 – 1867) відомий французький історик, завідувач історичного відділу, а згодом й директор Національного архіву * Овсінський Юрій Володимирович – кандидат історичних наук, доцент, кафедра історії середніх віків і візантиністки Львівського національного університету ім. І Франка. 1 Найбільш повний перелік західноєвропейської (і не лише) історіографії питання, зокрема, див: Les compagnons d’Armes de Jeanne d’Arc // http://pagesperso-orange.fr/jean-claude.col- rat/bibliographie.htm 2 Перну Р., Клэн М.-В. Жанна д’Арк. – Москва, 1992. – C.7. 3 Гаран Л.В. Французька історіографія (70-ті роки XIX ст. – 80-ті роки ХХ ст.). – Київ, 1991. – С. 6–7. 4 Франція зазнала поразки у франко-прусській війні (1870–1871 рр.) та уклала принизливий Франкфуртський мир, внаслідок якого втратила панівне становище в Європі. Суспільний песимізм не оминув тоді й кола французьких істориків (Гаран Л.В. Французька історіографія… – С. 6–7). 5 Coulange F. De la maniere d’ecrire d’histoire en France et en Allemagne // Questions historique. – Paris. 1893. – P. 6. 6 Ibid. – P. 7. 523 (сер. XIX ст.) Ж.Мішле (1798–1874)7. Надалі певна типовість поглядів осно- вної маси дослідників, особливо французьких, витворила “офіційну” (“офіці- алістську”) версію селянського походження Жанни. Її остаточно зцементував С. Люс у працях: “Jeanne d’Arc et les ordres mendiants” [“Жанна д’Арк та жебра- куючі ордени”] (Париж, 1881), “Jeanne d’Arc et le culte de saint Michel” [Жан- на д’Арк та культ святого Михаїла”] (Париж, 1882), “Jeanne d’Arc a Domremy [“Жанна д’Арк з Домремі”] (Париж, 1885). У XX ст. найбільш вагомим щодо вивчення історії Жанни д’Арк є доро- бок французьких дослідників – А.Франса, Ж. Дюссана, П.Рокаля, Я.Грандо, А.Шам бона, Е. Перруа, П.Тіссе, П. Маро, П.Дюпарка8. Професор Р. Перну (1909–1998), одна з найвідоміших французьких дослід- ниць діяльності Жанни д’Арк, у другій половині XX ст. без перебільшення була берегинею як “офіціалістської” теорії походження Жанни д’Арк, так і витворе- ного образу народної героїні – Орлеанської діви9. Провідною у дослідженнях Р.Перну стала думка про те, що “ця тендітна дівчина в політичному і психо- логічному контексті врятувала Францію й приборкала амбіції англійців”10. У титулі однієї із своїх праць вона прямо назвала Жанну д’Арк “відвойовницею Франції”11. До останніх своїх днів Р. Перну очолювала створений нею “Центр історичних досліджень Жанни д’Арк” у Орлеані, який до певної міри став “контролером” історіографічного потоку праць, присвячених Жанні д’Арк. Із загального масиву кінця XX ст. можна було б виділити й монографію Ж. Бордонове, котрий намагався дати свою оригінальну й нетрадиційну оцінку військовому таланту та впливу Жанни д’Арк на хід Столітньої війни12. Але цей дослідник “великих історичних міфів”13 уникає формування наукового апарату, покликів на джерела, що перетворює його дослідження на науково-популярний твір з елементами роману. 7 Michelet J. Jeanne d’Arc. – Paris, 1912. – 242 р. [російський переклад: Мишле Ж. Жанна д’Арк. – Петроград, 1920. – 247 с.]. Однак Ж.Мішлє традиційно закидають недостатно критичний і часто однобокий аналіз джерел, схильність до інтуїтивної їх інтерпретації (Гутнова Е.В. Историография истории средних веков. – Москва, 1985. – C. 160). 8 Окремі, найбільш відомі, з-поміж них: France A. Vie de Jeanne d’Arc: 2 vol. – Paris, 1904. – Vol. 2. – 396 p.; Perroу E. La Guerre de Cent Ans. – Paris, 1945. – 285 p.; Tisset P. Les proces de condamation de Jeanne d’Arc. Memorial du Ve centenaire de la rehabilitation de Jeanne d’Arc. – Paris, 1956. – 342 p.; Marot P. De la rehabilitation a la glorifi cation de Jeanne d’Arc. Essai sur l’historiographie et le culte de la heroine en France pendant cinq siecles. Memorial du Ve centenaire de la rehabilitation de Jeanne d’Arc. – Paris, 1956. – 256 p.; Dussane J. Jeanne d’Arc et le Théâtre – Paris, 1958. – 80 p.; France F. La Visage de Jeanne d’Arc – Paris, 1979. – 120 p.; Chambon A. Histoire de Jeanne d’Arc – Paris, 1987. – 168 p. 9 Pernoud R. Vie et mort de Jeanne d’Arc; le temoignages du proces de rehabilitation. – Paris, 1953; Ejusd. La Liberation d’Orléans. – Paris, 1959; Ejusd. Jeanne d’Arc par elle-meme et par ses temoins. – Paris, 1962; Ejusd. Jeanne d’Arc. – Paris, 1969; Ejusd. Jeanne d’Arc et la guerre de Cent Ans. – Paris, 1990. 10 Pernoud R. Jeanne d’Arc et la guerre de Cent Ans. – P. 119. 11 Pernoud R. Réhabilitation de Jeanne d’Arc, reconquête de la France. – Monaco, 1995. – 154 p. 12 Bordonove G. Jeanne d’Arc et la guerre de Cent Ans. – Paris, 1994. – 451 p. 13 Так він сам себе називає, оскільки займається ще й Хрестовими походами, Альбігойськими війнами та Орденом Тамплієрів (Ibid. – P.5). 524 Не оминала цієї проблематики й радянська та російська історіографія, предствалена працями Д. Мережковського14, С. Сказкіна15, М. Розенталя16, В. Райцеса17 та А. Левандовського18, А. Д. Люблінської19, Н. Басовської20, Л. Регельсона21, С. Оболенського22, Е. Рижова23. XX ст. стало й часом появи наукових праць, в яких відображено альтер- нативні версії, зокрема “дворянська” (“роялістська”), щодо походження і ді- яльності Жанни д’Арк. Серед найбільш відомих її прихильників французи Ж. Грімо, Р. Амбелен24, Р. Каратіні25, А. Деко26; росіяни – Є. Черняк27. У наш час – М. Непомнящий28, А. Шаров29, А. Куль30, А. Балабуха31, Т. Славянова32. 14 Мережковский Д. Жанна д’Аркъ. – Петрополисъ, 1918. – 315 с. 15 Сказкін С. П. Жанна д’Арк – героїня французького народу / С. П. Сказкін // Книга для читання з історії середніх віків: у 2-х ч. – Ч.2. – Київ, 1952. – С.281–304. 16 Розенталь Н. Жанна д’Арк – народная героиня Франции. – Москва, 1958. – 65 с. 17 Райцес В. И. Жанна д’Арк. Популярный очерк. – Ленинград, 1961. – 96 с.; Його ж. Процесс Жанны д’Арк. – Москва–Ленинград, 1964. – 145 с.; Його ж. Жанна д’Арк. Факты, легенды, гипотезы, – Москва, 1982. – 200 с. 18 Левандовский А. П. Жанна д’Арк. – Москва [Серія: ЖЗЛ. Вип. 4], 1962. – 286 с.; Його ж. Жанна д’Арк (1412–1431). – Москва, 1962. – 310 с.; Його ж. Лже-Жанны д’Арк / А. П. Левандовский // Вопросы истории. – 1966. – № 9. – С. 211–215. 19 Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. – Ленинград, 1955. – С. 152; Її ж. Жанна д’Арк / А. Д. Люблинская // Средние века. – Вып. 22. – 1962.– С. 180–192. 20 Басовская Н.И. Столетняя война. 1337–1453 гг. – Москва, 1985. – 185 с.; Її ж. Идеи войны и мира в западноевропейском средневековом обществе. Правитель и народ в Столетней войне: миф и реальность. // Цель истории – история. – Москва, 2002. – С. 288–314. 21 Регельсон Л. Жанна д’Арк и её вера. / Л. Регельсон // Наука и религия. – 1991. – № 7. – С. 56. 22 Оболенский С. Жанна – Божья Дева. / С. Оболенский // Наука и религия. – 1992. – № 3. – С. 10–12. 23 Рыжов Э. Последняя победа Жанны д’Арк. / Э. Рыжов // Наука и религия. – 1994. – № 3. – С. 24–26. 24 Амбелен Р. Драмы и секреты истории (1306 – 1645). – Москва, 1992. – С. 100–232. 25 У 2001 р. Франції вийшла друком його книга “Жанна д’Арк: від Домремі до Орлеана” (Про це див.: Куль А. Жанна д’Арк: мифы и правда (гипотезы, домыслы, факты). – Наука и жизнь. – 2001. – № 4. – С. 85), якою авторові скористатися не вдалося. 26 Деко А. Была ли сожжена Жанна д’Арк? / А. Деко // Вокруг света. – 1993. – №1. – C.56–59. 27 Черняк Е. Б. Жанна д’Арк / Е. Б. Черняк // Приговор веков. – Москва, 1971. – С. 12–29; Його ж. Тайны Франции. – Москва, 1996. – 511 с. 28 Непомнящий Н.Н. Была ли сожжена Жанна д’Арк? //100 великих загадок истории. – Мо- сква, 2002. – С. 262–271. 29 Шаров А. Жанна д’Арк: Новые разыскания / А. Шаров // Наука и жизнь. – 2001. – №5. – С.132–134. 30 Куль А. Жанна д’Арк: мифы и правда. – C. 84–87. 31 Балабуха А.Д. Когда врут учебники истории. Прошлое, котрого не было. – Москва, 2005. – 544 c. [Автор окрім міфу про Жанну д’Арк розвінчує тут ще низку загальновідомих і усталених міфів російської та західноєвропейської історіографії – про давньоруського князя Святополка, котрий не був “окаянним”; про князя Олександра Невського, котрий був далеко не “святим”; про англійського короля Річарда ІІІ Плантагенета, котрий не був лиходієм і дітовбивцею; про вигаданий подвиг Івана Сусаніна тощо]; Його ж. Покушение на миф – Жанна д’Арк // http://valentin-27.narod.ru/books/janna.htm 32 Славянова Т. Жанна д’Арк // www.peoples.ru./military/hero/jeanne/history1/html – С. 2. 525 Торкнулася цього питання й українська історіографія. На схожих позиці- ях перебуває й львівський історик В. Ададуров33. Нову хвилю у дослідження зазначеної проблематики вніс своїми гіпотезами та публікаціями у Франції й український історик, антрополог та лікар-стоматолог з Полтави С. Горбенко34, у нас відомий, насамперед, за антропологічною реконструкцією галицького князя Ярослава Осмомисла (1153–1187)35.    Як у західноєвропейській історіографії, так і у наших дослідників, на сьо- годні немає єдиної думки щодо багатьох дат біографії Жанни д’Арк – її наро- дження, військово-політичної діяльності, смерті. Табір прибічників дворянської версії походження Жанни д’Арк у другій половині XX очолював Р. Амбелен (1907–1997). Згідно з цією версією Орлеан- ська героїня – не селянка, а позашлюбна дочка, дитя-бастард, королеви Ізабел- ли Баварської36, дружини французького короля Карла VI Божевільного (1380– 1422) та її коханця37 Людовика Орлеанського38, що була віддана на виховання у родину д’Арк. Відтак процес і страта Жанни були добре спланованим фарсом, а сама народна героїня не померла на вогнищі в Руані39. Версія про королівське походження Жанни заслуговує на увагу, насам- перед, через те, що її прихильники наводять чимало аргументованих доказів, спираючись також і на офіційні джерела. Так Р. Амбелен стверджує що, “через своє королівське походження, Жанна не була спалена на вогнищі, вона врятува- лася, а незабаром одружилась з Робером де Армуазом, з яким і прожила решту свого життя”. Автор навіть закидає “офіціалістам” зачищування архівів, з яких 33 Ададуров В. Державне відродження ХV ст. / В. Ададуров // Історія Франції. Королівська держава та створення нації до кінця ХVІІ ст. – Львів, 2002. – С. 177–188. 34 Gorbenko S. A. Les cranes de caveau royal de Notre-Dame de Cléry de Louis XI / S. A. Gor- benko // Moyen Age. – № 29. – 2002. – P. 6–8; Ejusd. Identifi cation du crane de Louis XI, roi de France, et de son epouse, Charlotte de Savoie:Tableau anthropologique du “sarcophagi royal” et historiographie de l’inhumation du roi Louis XI (2-e partie) / S. A. Gorbenko // Moyen Age. – № 31. – 2003. – P. 16–21. Ejusd. Etude du contenu des sarkophages du tombeau (crypte) royal de la Basilique Notr Dame de Cléry (3-e partie) / S. A. Gorbenko // Moyen Age. – № 34. – 2003. – P. 30–36. 35 Горбенко С. Ярослав Осмомисл. Реконструкція антропологічна і історична. – Львів, 1996. – 218 с.; Його ж. Ярослав Осмомисл – реконструкція антропологічна та історична: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. – Харків, 1996. – 29 с. 36 Ізабелла Баварська (Ізабо́; фр. Isabeau de Bavière, нім. Elisabeth von Bayern) (бл.1370– 1435) – королева Франції, з 1403 р. періодично правила державою (З новіших праць про неї див.: Clin M.-V. Isabeau de Bavière la reine calomniée. – Paris, 1999. – 269 p.). 37 Слід зауважити, прямих тогочасних джерел, які б підтверджували інтимні стосунки між ними, немає. На цьому акцентують як Р. Амбелен (Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 149), так і Є. Черняк (Черняк Е.Б. Тайны Франции. – Москва, 1996. – С. 39). 38 Людовик Орлеанський (Louis d’Orléans) (1372–1407) – герцог Орлеанський (з 1392), син французького короля Карла V Мудрого (1364–1380) та Жанни де Бурбон, молодший брат Карла VI. Був убитий 23 листопада 1407 р. у Парижі бургіньйоном Раулем д’Анкетонвіллем. 39 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 101–102; Черняк Е.Б. Жанна д’Арк // Приговор. – С. 17. 526 раз-у-раз зникають докази цих подій, зокрема, зникли деякі томи “Рахунків Орлеанської фортеці”, шлюбний контракт Жанни зі своїм чоловіком. Всі ці до- кументи бачили дослідники, яким, на думку Р. Амбелена, “можна довіряти”, але “документи щезли, на радість захисникам офіційної версії”40. Головну причину Р.Амбелен вбачає у тому, що традиційна версія, яка на сьогодні вже міфологізована й сакралізована, влаштовує як французьку спіль- ноту, так і католицьку церкву, через те, що cвята Жанна (була канонізована у 1920 р. папою Бенедиктом XV) виступає в ролі мучениці, яка несправедливо померла на вогнищі. Свята має бути чесною, справедливою, жінкою з народу, яка в середині XV ст. вирішила врятувати Францію від ворогів. Відтак Жанну краще зображати селянкою, яка досягає своєї мети, ніж незаконною дочкою Ізабелли Баварської та Людовика Орлеанського, – що порушить як ореол свя- тості, так і “народність” героїні41. А. Балабуха додає з цього приводу, що коли Ж. Мішле творив базис теорії про селянське походження Жанни д’Арк, йому як демократові за політичними переконаннями більше імпонував образ дівчини з народу, що врятувала Фран- цію42. Якщо стисло розглянути тут основні розбіжності між двома основними таборами дослідників, то власне у питанні походження Жанни д’Арк вони й починаються. Згідно з офіційною версією, Жанна д’Арк була дочкою се- лян Жака д’Арка та Ізабелли Роме (дворянське прізвище – де Вутон), однак Р. Ам белен відразу акцентує на тому, що родина д’Арк мала власний герб: “на блакитному полі золотий лук і три схрещені стріли, зі срібною головою, увін- чаною левом”43. Таким чином Ізабелла де Вутон (прийомна мати Жанни) і Жак д’Арк не були селянами. Щодо Ізабелли, то остання володіла землею по сусід- ству з Домремі, а її рід був пов’язаний шлюбними зв’язками з такими знатними родами, як Бово, Людр та Армуаз44. Р. Амбелен (як і Е. Черняк45), покликаючись на Ж. Грімо, книга котрого “А чи спалили Жанну д’Арк?” (Париж, 1952) свого часу наробила галасу, говорить про те, що чимало представників родини д’Арк служили при дворі. Можли- во саме тому цю родину було обрано виховувати незаконну дочку королеви Ізабелли, яка народилась 10 листопада 1407 р. (згідно з офіційною версією – 6 січня 1412 р.) й існування якої намагалися приховати46. Однак постає питання: навіщо було приховувати народження дитини? У зв’язку з цим Р. Амбелен пише: “якщо незаконна дитина для чоловіка-батька не викликала в суспільстві осуду, то для заміжньої жінки або дівчини це було неприпустимо”47. Аргумент, як на нас, заслабкий, бо у той час, коли нерідко 40 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 10–11. 41 Там само. – С. 100. 42 Балабуха А.Д. Покушение на миф – Жанна д’Арк // http://valentin-27.narod.ru/books/janna. htm 43 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С.102. 44 Там само. 45 Черняк Е.Б. Жанна д’Арк // Приговор. – С. 17. 46 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 117; Черняк Е. Б. Жанна д’Арк. – С. 20. 47 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 117 527 законні діти помирали зовсім маленькими, незаконні могли посісти їх місце. Окрім цього, дитина з аристократичної родини, навіть байстрюк, могла бути використана для укладення вигідного союзу – через шлюб, не обов’язково було знати матір дитини, достатньо того, що її батьком був Людовик Орлеанський. Дівчинку могли також віддати на виховання у монастир, але обрали чомусь, на думку Р. Амбелена та Ж. Грімо, саме родину д’Арк. Наступний доказ Р. Амбелена, стосовно приїзду маленької Жанни в Домре- мі, виглядає більш достовірним: “у ніч на Богоявлення люди зі смолоскипами порушили нічну тишу. Селяни, не знаючи про народження майбутньої героїні, бігали селом, намагаючись з’ясувати, що сталося”. Це відомий уривок з листа Персеваля де Буленвільє, камергера Карла VII, адресованого герцогу Філіпо Марія Вісконті. Амбелен не погоджується з тим, що Жанна народилась у До- мремі, оскільки виникає сумнів стосовно того, що у такому селищі (34 госпо- дарства) мешканці могли не помітити, що дружина Жака д’Арка була вагітною і народила в належний час48. Навіщо ж з цього приводу здіймати галас? Все стає на свої місця, якщо в цей час маленьку Жанну просто привезли у Домремі. Жанна виховувалася у Домремі до 1428 р., коли, як свідчать джерела, до селища прибув королівський посланець Жан Коллє де В’єн разом з майбут- нім ескортом Жанни. Також до від’їзду у Шинон, до резиденції дофіна Карла (майбутнього короля Карла VII (1422–1461)), Жанна побувала у Нансі, де зу- стрілася з герцогом Лотаринзьким, котрий передав їй листа для своєї матері – Йоланди Анжуйської49. Однак найважливішим є те, що у Нансі Жанна взяла участь у лицарсько- му турнірі в січні 1429 р., що зафіксовано в місцевій хроніці50. Зрозуміло, що проста селянка не могла взяти участь у турнірі – оскільки це були “ігри” для дворянства. До того ж герольдмейстер турніру просто не заявив би її серед учасників, якщо на той момент вона б не володіла родовим гербом. Підтриму- ючи версію Р. Амбелена, Т. Славянова, яку теж дивує те, що “селянка” вправно володіла мечем та списом, зазначає також, що пастушка Жанна, з’явившись у Шиноні цього ж року, нікого не вразила відсутністю манер, а на це неодмінно палацова знать звернула б увагу51. Збереглося й чимало джерельних свідчень прийому Жанни та її зустрічі з Карлом VI. Вона чудово знала палацовий етикет та манери, неначе все життя провела при дворі. У Жанни було три секретарі, також їй дали дванадцять ко- ней, надали право мати бойовий прапор (оріфламу). Жанна отримала обладун- ки, які коштували 100 турнейських ліврів (вартість середнього помістя), при цьому, наприклад, обладунки герцога де Алансона, кузена Карла VII, коштува- ли лише 80 ліврів. Майбутня орлеанська героїня мала меч, який колись нале- жав Людовикові Орлеанському, і бойову сокиру, зроблену спеціально для неї, оскільки на сокирі викарбувана літера “J”, увінчана короною. Про це у своїх 48 Там само. – С. 118. 49 Там само. – С. 125. 50 Там само. – С. 126. 51 Славянова Т. Жанна д’Арк. – С. 2. 528 працях згадують і Р. Амбелен52, і Е. Б. Черняк53 і М. Турньє54. Р. Амбелен також звертає увагу на новонабуті у 1429 р. (за заслуги перед короною) дворянство і герб Жанни: “щит з блакитним полем, на якому зобра- жено дві золоті лілії і срібний меч, гострою стороною вверх, увінчаний золо- тою короною”55. Саме така корона надавалася принцам крові. Прапор Жанни має п’ять лілій так само, як і меч, який вона знайшла в абатстві Сен-Катрін де Ф’єрбуа, має п’ять хрестів. Лілії на гербах були виключною прерогативою представників дому Валуа. Як же ж тоді “бідна пастушка” з Домремі удосто- їлась честі мати їх: на своєму прапорі – 5, на гербі – 2, на бойовій сокирі – 1? Навіть зважаючи на її виняткові заслуги перед Францією, неймовірно, щоби французький дворянин (не кажучи вже про селянку) міг мати стільки королів- ських відзнак, якщо лише він не є членом королівської родини. Як відомо з матеріалів судового процесу, Жанна відмовилась відповідати, куди вона поділа меч з абатства Сен-Катрін. Р. Перну зазначає з цього приводу, що реліквії Жанни д’Арк не збереглися56. Очевидно зображення меча і прапора було реконструйовано за малюнками або словесним описом у хроніках. Поді- бна ситуація склалась і з обладунками Жанни57. У своїй праці Р. Амбелен неодноразово вказує на те, що вся історія Жанни д’Арк пов’язана з Орлеаном: меч Жанни, необхідність звільнити оточене місто, Жан Бастард Орлеанський58 (її брат по батькові), котрий був у армії Жанни, і, зрештою, сам Карл VII, котрого деякі прихильники дворянського походження Жанни вважають сином герцога Орлеанського59. Відтак стає зрозуміло, чому Жанна (котрій Карл VII доводився рідним братом, причому також бастардом), робила все можливе, щоб Карл швидше став королем. Цікавим є й той факт, що немає достовірної дати смерті Жанни, зараз у Франції прийнято вважати, що це сталося 31 травня 1431 р., в свою чергу, де- які радянські історики подають 30 травня 1431 р. Однак англійські літописці Уільям Кекстон та Полідор Віргіліус наполягають, що це відбулося у лютому 1432 р. Жан де Серр у своєму “Огляді історії Франції” пише, що це відбулося 6 липня 1431 р.60 Дивною виглядає і сама процедура страти. Зокрема, її описує у своїй статті Е.Рижов: “вісім сотень англійських солдат оточили вогнище, не підпускаючи глядачів. Жінку, голова якої була під капюшоном, вели 120 солдат. Її обличчя 52 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 125. 53 Черняк Е. Б. Жанна д’Арк // Приговор. – С. 19. 54 Мишель Турнье: писатель и философ – Легенды: Жанна д’Арк. // tournier.narod.ru/legen- des2.htm 55 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С.140. 56 Pernoud R. Jeanne d’Аrc et la guerre de Cent Ans. – P. 131. 57 Бернард Л. Меч с небес. – Москва, 2001. – С. 80. 58 Жан, бастард Орлеанський (фр. Jean le Bâtard d’Orléans), згодом Жан де Дюнуа, (фр. Jean de Dunois) (1402–1468) – граф де Дюнуа і де Лонгвіль, прославлений французький воєначальник часів Столітньої війни, соратник Жанни д’Арк. Після смерті батьків (з 1407 р.) виховувався разом з дофіном Карлом. 59 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С.141. 60 Рыжов Э. Последняя победа Жанны д’Арк. – С. 24. 529 ніхто не бачив”61. Р. Амбелен (як і Є. Черняк з Е. Рижовим), вважають незрозумілим те, що Жанну не соборували62, в XIV–XV ст. цієї процедури могли уникнути лише діти і праведники. З цього слідує, що Жанні відмовили у соборуванні через те, що не збиралися її страчувати63. Р. Амбелен (як і Ж. Грімо та Є. Черняк, Е. Ри- жов і М. Непомнящий) також вважає, що Жанна не була страчена, а замість неї померла інша жінка (мешканка Руана), яка була засуджена за важкий злочин64. На думку Ж. Грімо легенду про спалення Жанни створили, щоби вона ви- глядала мученицею, яка померла на вогнищі, як справжня християнська свята. Однак після того, як Жанна “воскресла”, у Франції почали з’являтися й інші Жанни. А. Левандовський, описуючи ситуацію після спалення Жанни (а він, зауважимо, прихильник офіційної версії), стверджує, що це просто був спри- ятливий момент для появи жінок, яким вигідно було видавати себе за Жанну. Він називає трьох з-поміж них. Перша – Жанна д’Армуаз, справжнє ім’я якої Клод, цю Жанну визнали “її брати” Жан і П’єр. Вона була дружиною Робе- ра д’Армуаза і народила йому двох синів, однак в 1439 р. Клод або Жанна д’Армуаз була суворо покарана за те, що видавала себе за Жанну д’Арк, і їй за- боронили з’являтися у Франції. Ще одна Жанна з’явилась у 1452 р. у м. Сомюр. Цю Жанну було заарештовано, вона провела у в’язниці три місяці, пізніше ви- йшла заміж за Жана Дуйє, а в 1456 р. усі звинувачення були зняті. Остання “Жанна” походила з м. Лаваля, її справжнє ім’я – Жанна Ферон. У грудні 1460 р. їй влаштували перевірку і оголосили відьмою, після чого вона 6 років прове- ла у в’язниці65. На відміну від Левандовського М. Непомнящий не сумнівається у тому, що Жанна д’Армуаз справді була Жанною д’Арк 66. А. Деко також проаналізувавши постать Жанни д’Арк, дійшов іншого (ніж Ж. Грімо, Р. Амбелен та М. Непомнящий) висновку. За його версією справжня Жанна все ж була спалена на вогнищі. Згідно із збереженими джерелами, у серпні 1440 р. народ мав змогу бачити жінку при королівському дворі, яка у присутності судової влади голосно і чітко зізналась у самозванстві. З її слів, вона певний час видавала себе за Жанну д’Арк, що вона не Орлеанська діва, а обдурила свого чоловіка, Робера д’Армуаза, видавши себе за неї, що тепер щиро кається і молить пробачити її. Так, – пише далі А.Деко, – “на очах у зди- вованого натовпу була зруйнована велика легенда”67. Щодо Карла VII, котрого прихильники офіційної версії звинувачують у бездіяльності стосовно вирішення долі Жанни, то він, власне, на думку 61 Там само. – С. 25. 62 Cоборування (або єлеопомазання) – одне із семи Таїнств Церкви, встановлене ще за часів апостолів, через яке віруючі отримують зцілення від тілесних і духовних недугів. Свою назву це таїнство отримало через те, що за традицією здійснюється воно собором із семи священиків. 63 Рыжов Э. Последняя победа Жанны д’Арк. – С.26. 64 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 199. 65 Левандовский А.П. Лже-Жанны д’Арк. – С. 214. 66 Непомнящий Н.Н. Была ли сожжена Жанна д’Арк? – С. 262–271. 67 Деко А. Была ли сожжена Жанна д’Арк? / А. Деко // Великие загадки истории. – Москва, 2000. – C. 126. 530 Ж. Грімо і Р. Амбелена, і потурбувався про Орлеанську героїню: “він знав, що йому ніколи не пробачать, якщо він погодиться на довічне ув’язнення Жанни […], тому саме Карл допоміг організувати її втечу”68. Окремі факти також свідчать на користь того, що невдовзі після свого звільнення Жанна вийшла заміж за Робера д’Армуаза. Інформація про це збе- рігається в архівах цієї родини, зокрема, там міститься документ наступного змісту: “благородний Робер д’Армуаз одружився з Жанною дю Ліс в Гранж- оз-Орн 7 листопада 1436 р.”69 Оригінал шлюбного контракту знаходиться у м. Френ-ан-Вуавр у конторі нотаріуса Марті. Саме цей шлюбний контракт у 1907 р. тримав у своїх руках французький історик професор А. Байє, відвіда- вши м. Френ-ан-Вуавр. Для нас тут важливим є те, що А. Байє не сумнівався стосовно того, що підпис цієї Жанни ідентичний з підписом історичної Жанни д’Арк на листі жителям Реймса, датованому 16 березня 1430 р.70 Перед смертю, він ще раз публічно підтвердив цей факт71. Не можемо оминути й факту, на якому акцентує Є. Черняк, зустрічі Жанни д’Армуаз з королем, яка відбулася у серпні–вересні 1439 р. у Орлеані. Тут “її радо вітали, її визнали міщани і дворяни, які добре знали Діву під час облоги – Ніколя Льов, Ніколя Груан’є, Обер Буле”72. Важливо також, що напередодні до Орлеана прибула й Ізабелла де Вутон, на той час вже вдова, – офіційна мати Жанни, якій була призначена пенсія (виплачувалась до 1458 р., часу її смерті). Після цього візиту Жанни до Орлеана припинились щорічні обідні за упокій душі Діви. Т. Славянова вражає цей факт зайвим доказом того, що Жанна д’Арк і Жанна д’Армуаз, котра у 1439 р. з’явилась в Орлеані, одна й та ж особа. Офі- ціалісти завжди підкреслюють те, що самозванка у вересні 1439 р. навколішки благала короля пробачити її, однак вони невірно трактують цю подію. Автор пише, що король був незадоволений тим, що Жанна викрила таємницю, їй не можна було з’являтися у людних місцях, оскільки цим вона могла себе видати. Визнаючи свою провину, Жанна навколішки просила пробачення в короля73. Про походи після часу офіційної страти Жанни, зокрема, йдеться у “Іс- торії Карла VII”: “у червні 1439 р. Дама д’Армуаз, що очолювала військо, від- значилась у Пуату, де спалахнула громадянська війна. Вона перебувала там у супроводі Жіля де Ре, маршала Франції”.. Ще одним доказом того, що в Пуату була саме Жанна д’Арк, було перебування там Жана Потона де Ксентрая, ко- трий знав її особисто і звичайно відмовився б воювати під командуванням “не- справжньої Жанни”74. Як стверджує Р. Амбелен, після 4 вересня 1440 р., часу, коли Жанна ви- їхала з Орлеана, немає жодного офіційного документу, який би вказував на її подальше життя. Дослідник подає цікавий витяг (датований 4 вересня 1440 р.) 68 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – C. 201. 69 Там само. – С. 208. 70 Письмо Жанны д’Арк, написанное жителям Реймса 16 марта 1430 г. // www.Christianity. org.ru 71 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С.195. 72 Черняк Е.Б. Жанна д’Арк. – С. 21. 73 Славянова Т. Жанна д’Арк. – С. 3. 74 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 221. 531 із архіву “Рахунків Орлеанської фортеці”, в якому востаннє згадується Жан- на д’Армуаз. Йдеться про влаштоване на її честь частування вином. Згідно із текстом документу Жану Пішону було видано 4 соля 4 деньє за вино, яким він пригощав мадам Жанну д’Армуаз”75. Р.Амбелен та Е.Черняк, з цього роблять слушний висновок про те, що з 1440 р. Жанна більше ніколи не виїздила з те- риторії Лотарингії76. На сьогодні немає й єдиної думки щодо того, коли померла Жанна, зокре- ма, Р.Амбелен (покликаючись на Ж. Грімо) вважає, що Жанна д’Армуаз помер- ла між квітнем і липнем 1446 р., а чоловік її, Робер д’Армуаз, у 1450 р.77 Цікавим є те, що про Жанну д’Армуаз пишуть як прихильники версії про королівське походження, так і прихильники офіційної версії, проте у їх версіях є відмінності. Зокрема, А. Левандовський стверджує, що Жанна д’Армуаз мала двох синів. Р. Амбелен пише, що вона взагалі дітей не мала, всі землі після смерті Робера успадкував його племінник – Філіп, до речі, Жанна була хреще- ною матір’ю його сина, останнього назвали на честь Людовика Орлеанського – Луї (Людовик)78. Чимало запитань у сучасних дослідників постаті Жанни д’Арк викликає й реабілітаційний процес у її справі. Так Є. Черняк вважає, що процес, який розпочався в 1450–1451 рр., відбувся з надзвичайною обережністю, свідкам задавали заздалегідь підготовлені запитання. Відповіді на них мали на меті до- вести, що Жанна народилася у Домремі, це було зроблено з метою приховати її незаконнонародженість, а найважливіше – незаконнонародженість Карла VII79. Сама ж Жанна, на думку Є. Черняка, неодноразово підтверджувала своє похо- дження і свій справжній вік. Коли в Шиноні Жанну запитали, скільки їй років, вона відповіла: 3 рази по 7, що в сумі становить 21, а це доводить, факт її на- родження у 1407 р.80 Серед українських дослідників Р. Амбелена та його прихильників підтри- мує В. Ададуров, котрий хоч і не писав спеціальної праці, присвяченої Жанні д’Арк, однак є автором “Історії Франції”, де чимало місця відводить й цьому питанню. На його думку легенду про селянське походження Діви було створе- но набагато пізніше на підставі єдиної згадки Жанни у квітні 1429 р. в Пуатьє про те, що вона пасла отару, та свідчень, зібраних у 1455 р. в Домремі й, оче- видно, навмисно перекручених королівськими чиновниками81. Інший український історик С. Горбенко у 2002 р. висунув свою оригіналь- ну версію походження, діяльності і смерті Жанни д’Арк. Стосовно її передіс- торії, то як у 2004 р. писала (зі слів дослідника) газета “Урядовий кур’єр”, С. Гор бенко “чотири роки працював у Львові й очолював Інститут антропології 75 Там само. 76 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 221; Черняк Е. Б. Жанна д’Арк. – С. 23. 77 Амбелен Р. Драмы и секреты истории. – С. 222. 78 Левандовский А. П. Лже-Жанны д’Арк. – С. 212. 79 Див.: Протоколы обвинительного процесса Жанны д’Арк // Хрестоматия по истории средних веков: в 3-х т. / Под ред. С.Д. Сказкина. – Москва, 1963. – Т. 2. – С. 428–437. 80 Черняк Е. Б. Жанна д’Арк. – С. 30. 81 Ададуров В. Державне відродження ХV ст. – С. 177–188. 532 при тамтешньому музеї релігії”82, та налагодив контакти з французькими коле- гами Нантського і Ліонського університетів. Внаслідок такої співпраці йому у Франції вдалося відновити зображення амазонки ІІ ст. н. е., а також портрет св. Бернарда де Клерво – дуже шанованого у Франції церковного діяча ХІІ ст. Однак прославився С. Горбенко завдяки тому, що розпочав роботу над антро- пологічною реконструкцією французького короля Людовіка ХІ (1461–1483), похованого у храмі Нотр Дам де Клері Сан-Андре, що поблизу Орлеана83. У королівському саркофазі історик виявив, що у цьому храмі замість чере- па короля зберігалися рештки черепа жінки, а черепом короля виявився зовсім інший, який вважали черепом його дружини королеви Шарлотти. Однак, як з’ясував дослідник, жіночий череп не належить королеві, оскільки Шарлотта Савойська померла в 38 років, а жінці, чий череп виявлено, на момент смерті, було 55–57 років84. С. Горбенко вирішив з’ясувати, хто ця жінка. На те, щоб ви- вчити давньофранцузьку мову, переглянути середньовічні французькі хроніки, вивчити усі необхідні документи, дослідникові, з його власних слів, знадоби- лося півтора року!85 У результаті С. Горбенко дійшов наступного висновку: “жінка, чий череп майже 100 років вважали черепом короля Людовіка ХІ, 600 років тому була ві- дома як Орлеанська діва – Жанна д’Арк”86. Досліджуючи кістяк, він зазначив, що жінка була надзвичайно фізично розвинутою, носила обладунки і їздила верхи87. На відміну від Р. Амбелена, котрий вважає Жанну дочкою Ізабелли Ба- варської і Людовика Орлеанського, С. Горбенко вважає її батьками французько- го короля Карла VI і його фаворитку-коханку Одетту д’Шампдівер. Справжнє ім’я Жанни, на думку історика, – Маргарита. Король виховував свою доньку, як воїна, щоб вона могла захистити себе, через те, що його обидва сини в ході бо- ротьби за владу були знищені прибічниками герцога Людовика Орлеанського. Як стверджує дослідник, те, що Маргарита є дочкою Карла VI, вів встано- вив на основі того, що на обличчі простежується схожість з королем і є окремі генні особливості, притаманні лише династії Валуа. Однак, зважаючи на це, можна припустити, що Жанна могла бути йому і племінницею або якоюсь ін- шою родичкою. C. Горбенко пише, що тіло Маргарити було поховане у Нотр Дам де Клері пізніше 1483 р.88 Тоді відразу ж виникає низка логічних запитань: а де перебував кістяк Маргарити д’Шампдівер (Жанни д’Арк) усі ці роки; хто ним опікувався; кому і навіщо було потрібно через понад 30 років після її смер- ті перепоховувати її кістяк у інше місце; чому саме до усипальниці Людовіка XI, котрий не мав до Жанни жодного відношення, цей кістяк зрештою було 82 Зауважимо, що насправді такий інститут існував лише у одній особі – власне С. Горбенка – й здебільшого на папері. 83 Посухов В. “Після страти Жанна д’Арк жила ще 38 років” – стверджує полтавець Сергій Горбенко // Урядовий кур’єр. – 16 січня 2004. – № 8. – С. 9. 84 Gorbenko S.A. Les cranes de caveau royal. – P. 6–8. 85 Посухов В. “Після страти Жанна д’Арк …” – С. 9. 86 Там само. 87 Українець замахнувся на Жанну д’Арк // Експрес (газета). Львів, 25–30 грудня 2003. – № 195 (1864). – С. 17. 88 Gorbenko S.A. Etude du contenu des sarkophages. – P. 30–32. 533 покладено? Як зазначає сам С. Горбенко: “уперше всі факти й матеріальні докази про Жанну д’Арк та ще кількох історичних осіб Франції XV cт. я надав 15 січня 2002 р. на закритому засіданні в м. Клері Сан-Андре керівництву мерії і церк- ви. Того ж дня були підписані протоколи про це повідомлення”. При цьому мер Клері Сан-Андре пан Клемент Озьєль сказав: “справа настільки серйозна, що треба поставити до відома уряд”. Разом з тим мер попросив відправити звіт го- лові регіональної археологічної комісії міста Орлеан панові Олів’є Руф’є. Від- повідний звіт було надіслано 12 травня 2002 р., а відповідь не отримано досі. Більше того, призупинено й заблоковано дослідження С. Горбенка у Франції, а французькі партнери перестали відповідати на листи. Замість цього у теле- фонних розмовах і електронною поштою від нього вимагають нових матеріалів і фотографій. Французька сторона скасувала й відкриту наукову конференцію в Парижі, на якій С. Горбенко мав намір повідомити про знахідки в Клері. Саме тому вперше про це дослідник публічно повідомив 20 травня 2003 р. у Львові89. Сам С. Горбенко говорить, що його “перша резонансна публікація відбу- лася у Великій Британії (при цьому не вказується де саме. – Ю.О.), бо справа стосується її історичної спадщини теж”. При цьому він скаржиться на те, що “деякі російські інтернет сайти”, за якими він стежить, “спотворюють його від- криття, пересмикуючи фактаж і зміщуючи акценти”90. С. Горбенко дотримується версії, згідно з якою Жанна народилась у 1407 р., а померла у 1462–1464 рр.. Дуже цікаво автор пояснює появу Маргарити на по- літичній арені. Він пише, що зважаючи на складну ситуацію, що склалась в той час у Франції, прибічники Карла VII домовилися з Маргаритою про те, що вона буде грати роль Діви, про яку ходили чутки по всій Франції. За це позашлюбна дитина короля, що не має жодних прав і засобів до існування, ці права отримає. Проте після досягнутих перемог Карлу і Маргариті ця роль стала заважати. Зокрема щодо Карла, то його непокоїло те, що військом командує жінка – це не сприяло зміцненню його авторитету. Маргарита була знесилена постійним напруженням і відповідальністю. Крім цього вона мала нареченого і збиралася вийти заміж. Тому було зроблено так, щоб Жанна зникла. Замість Маргарити потрапила в полон і була спалена зовсім інша жінка91. Щодо цього, то автор пише: “з відомих мені фактів випливає, що вона про- тивилася такому розвитку подій як могла, а потім до кінця життя страждала, разом з усією своєю родиною замовляла меси за упокій душі нещасної, яку спалили в Руані. Гадаю, рішення про страту було прийнято таємно і в остан- ній момент кимось із вищих керівників, – додає далі дослідник”92. При цьому С. Гор бенко не вказує, з яких саме джерел йому це відомо. На його думку, з Жанною під Комп’єном (1430 р.) було чимало відомих воєначальників, які туди не пішли б з “підставною” Дівою. Окрім цього, як 89 Бородай О. Полтавський антрополог Сергій Горбенко показав французькій адміністрації справжню Жанну д’Арк // ПостМетодика. – № 1 (53). – Полтава, 2004. – C. 2. 90 Там само. 91 Посухов В. “Після страти Жанна д’Арк жила ще 38 років”... – С. 9. 92 Посухов В. “Після страти Жанна д’Арк жила ще 38 років”... – С. 9. 534 підтверджують документи, на судовому процесі 1431 р. була присутня саме Жанна, це можна зрозуміти, прочитавши характерні для неї відповіді. Саме в такому “стилі” були написані її листи, саме так вона зверталась до короля ї його вельмож. Дослідник зазначає також, що Жанна дожила до 57 років і на- родила 6 дітей: 3 дочок і 3 синів. Щоправда сини були знищені, як можливі претенденти на престол93. Це видається найбільш фантастичним. По-перше, ніяких доказів того, що Жанна справді мала дітей немає. По- друге, навіть якщо припустити, що вони в неї таки були, то вони не мали жод- них прав на престол через те, що їх мати незаконнонароджена, а їхній батько не належить до королівської родини, не кажучи вже про те, що у Карла VII був спадкоємець – майбутній король Людовик XI. У цілому ж проанонсована С.Горбенком монографія “Les enigmes du tombeau de Louis XI” (“Таємниці поховання Людовика XI”), подана ним в 2003 р. до друку у видавництві “Heimdal” (Байє, Франція), з певних мірку- вань була відкладена. Наразі не побачила світ і монографія, присвячена постаті Жанни д’Арк, яку він планував опублікувати в Україні. Нажаль дослідник не розвивав надалі науково своєї гіпотези. Відтак науковий доробок історика з означеної проблематики надалі становлять три вищезгаданих статті у фран- цузькому науковому журналі “Середні віки”, низка інтернетних матеріалів та декілька інтерв’ю пресі. Стосовно ж розглянутої версії С. Горбенка, то у ба- гатьох речах історик повторює версію Р. Амбелена та Ж. Грімо, сам цього не помічаючи. А самостійній її частині очевидно бракує доказовості. Підсумовуючи, зазначимо, що існує чимало динамічних альтернативних версій щодо життя і діяльності Жанни д’Арк94. Серед них безперечно заслуго- вує на увагу і подальше дослідження версія про дворянське (королівське) похо- дження Жанни, яка має велику кількість прихильників, постійно доповнюється й створює здорову конкуренцію “офіціалістській”. В цілому ж у історії Орлеанської діви ще чимало нез’ясованого, що по- требує нових архівних досліджень і аналізу та перегляду вже існуючого науко- вого доробку з порушеної у статті проблематики. Проблема полягає у тому, що більшість дослідників цієї історичної особи вивчають постать Жанни д’Арк однобоко, надаючи перевагу одним фактам і свідомо нехтуючи іншими, в за- лежності від того, до якого “табору” належать. Yuriy Ovsinskyy. THE FIGURE OF JEANNE d’ARC IN THE CON- TEMPORARY HISTORIOGRAPHY: NEW AND TRADITIONAL IN THE “GENTRY” VERSION. 93 Бородай О. Полтавський антрополог Сергій Горбенко показав французькій адміністрації справжню Жанну д’Арк // ПостМетодика. – № 1 (53). – Полтава, 2004. – C. 2–7. 94 Автор свідомо уникав тут аналізу тих альтернативних версій, які межують зі здоровим глуздом: як-от, про космічне походження Жанни і її тривалі контакти з НЛО, чи про гермафродизм та її статеві відхилення, або галюциногенно-параноїдальну шизофренію Жанни тощо (однак, як і будь-які версії, і вони мають право на існування).

Ähnliche Einträge