Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України

Обобщены основы теории кластеров, мировой и отечественный опыт кластеризации экономики на региональном уровне. Обосновывается перспективность формирования в Украине региональных кластерных структур. Предложен проект организации регионального индустриального кластера....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Захарченко, В.І., Захарченко, С.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Винницкий социально-экономический институт Университета «Украина» 2011
Назва видання:	Український географічний журнал
Теми:	Суспільно-географічні дослідження
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58588
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України / В.І. Захарченко, С.В. Захарченко // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 28–33. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-58588
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-585882014-03-29T03:01:20Z Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України Захарченко, В.І. Захарченко, С.В. Суспільно-географічні дослідження Обобщены основы теории кластеров, мировой и отечественный опыт кластеризации экономики на региональном уровне. Обосновывается перспективность формирования в Украине региональных кластерных структур. Предложен проект организации регионального индустриального кластера. The foundations of cluster theory as well as the world and domestic experience of clusterization of economy on regional level are generalized. The prospects of formation of regional cluster structures in Ukraine are grounded. The project of organization of a regional industrial cluster is proposed. 2011 Article Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України / В.І. Захарченко, С.В. Захарченко // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 28–33. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1561-4980 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58588 911.3 + 332.1 : 338.24 uk Український географічний журнал Винницкий социально-экономический институт Университета «Украина»
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження
spellingShingle	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження Захарченко, В.І. Захарченко, С.В. Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України Український географічний журнал
description	Обобщены основы теории кластеров, мировой и отечественный опыт кластеризации экономики на региональном уровне. Обосновывается перспективность формирования в Украине региональных кластерных структур. Предложен проект организации регионального индустриального кластера.
format	Article
author	Захарченко, В.І. Захарченко, С.В.
author_facet	Захарченко, В.І. Захарченко, С.В.
author_sort	Захарченко, В.І.
title	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України
title_short	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України
title_full	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України
title_fullStr	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України
title_full_unstemmed	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України
title_sort	кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів україни
publisher	Винницкий социально-экономический институт Университета «Украина»
publishDate	2011
topic_facet	Суспільно-географічні дослідження
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58588
citation_txt	Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України / В.І. Захарченко, С.В. Захарченко // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 28–33. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Український географічний журнал
work_keys_str_mv	AT zaharčenkoví klasternijpídhíddopídviŝennâkonkurentospromožnostíregíonívukraíni AT zaharčenkosv klasternijpídhíddopídviŝennâkonkurentospromožnostíregíonívukraíni
first_indexed	2025-07-05T09:47:29Z
last_indexed	2025-07-05T09:47:29Z
_version_	1836799858613157888
fulltext	Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 22� сусПільно-географічні дослідження © В.І. захарченко, с.В. захарченко, 2011 УДК 911.3 + 332.1 : 338.24 В. І. захарченко, с. В. захарченко кЛастеРний ПІдхІд до ПІдВиЩення конкУРентосПРоМожностІ РеГІонІВ УкРаїни В.и. захарченко, с.В. захарченко кЛастеРный Подход к ПоВышению конкУРентосПосоБности РеГионоВ УкРаины Винницкий социально-экономический институт Университета «Украина» Обобщены основы теории кластеров, мировой и отечественный опыт кластеризации экономики на региональном уровне. Обосновывается перспективность формирования в Украине региональных кластерных структур. Предложен проект организации регионального индустриального кластера. ключевые слова: конкурентоспособность региона; кластерный подход; кластер; региональный индустриальный кластер. V. Zakharchenko, S. Zakharchenko CLUSTER APPROACH TO INCREASING COMPETITIVENESS OF REGIONS OF UKRAINE Vinnytsya Socio-Economic Institute of «Ukraine» University The foundations of cluster theory as well as the world and domestic experience of clusterization of economy on regional level are generalized. The prospects of formation of regional cluster structures in Ukraine are grounded. The project of organization of a regional industrial cluster is proposed. Keywords: competitiveness of a region; cluster approach; cluster; regional industrial cluster. В умовах недосконалих ринкових відносин і глибокої фінансово-економічної кризи традиційне економічне мислення – в образі окремо взятих під- приємств, галузей, підгалузей, міністерств – має поступитися регіонально-цілісному підходу, який дозволяє розглядати господарство регіону як сис- темне утворення (комплекс), що є органічною скла- довою національного господарського комплексу. Однак успішна реалізація на практиці регіо- нально-цілісного підходу можлива лише за умови використання більш вузьких (спеціалізованих) під- ходів, що мають чітко виражену практичну спря- мованість. Серед них особливу роль відіграє клас- терний підхід, оскільки він дає змогу запровадити інноваційно-інвестиційну модель розвитку госпо- дарства на регіональному рівні. Глибокий аналіз процесів кластеризації еконо- міки регіонів представляє значний науковий і прак- тичний інтерес, зокрема в контексті реалізації Дер- жавної стратегії регіонального розвитку України до 2015 р. Він забезпечує можливість істотно підвищити прогнозованість та врегульованість процесів регіонального економічного розвитку і окреслити реальний шлях до відродження та підви- щення конкурентоспроможності виробництва на регіональному рівні. Фундатором теорії кластерів вважають аме- риканського економіста М. Портера (1990; 1993; 2000; 2003; 2006), хоча ми вважаємо, що своїми витоками ця теорія має концепцію територіально- виробничих, зокрема міжгалузевих, комплексів, основи якої в Україні заклали А.Т. Ващенко (1966), М.М. Паламарчук (1967; 1972), М. Д. Пістун (1972), О.І. Шаблій (1973; 1976; 1978) та ін. Теорію кластерів М. Портер розробляє в лоні теорії конкурентних переваг. Щоб зрозуміти витоки конкурентоспроможності країни, він за одиницю аналізу бере галузь. Але при цьому зауважує, що країна досягає успіху не в окремих галузях, а в групах галузей, пов’язаних вертикальними і гори- зонтальними зв’язками, які, до того ж, вбудо- вані у світове господарство. Це привело його до поняття «кластер» і кластерного аналізу конкурен- тоспроможності країн. Він дав визначення кластера, а також дослідив причини виникнення кластерів, їх структурні особливості й переваги в розбудові національної і регіональної економіки. У межах реалій української економіки вагомий внесок у розвиток кластерної теорії зробили В. Прайс, М. Войнаренко та О. Костишина (1999; 2000; 2001), В. Чевганова та І. Брижань (2002), С.Соколенко (2004; 2006), Н. Волкова та Т. Сахно (2005), В. Труш та І. Бігун (2007), О. Михайловська (2007), О. Мороз (2009), Віт. І. Захарченко та В.М.Осипов (2010) та ін. Нині проблеми кластеризації української еконо- міки розглядаються здебільшого на регіонально- галузевому та регіонально-міжгалузевому рівнях. Однак для кардинального підйому економіки регіонів України необхідно перейти до формуван- ня асоційованих кластерних формувань та регіо- нальних індустріальних кластерів (РІК). У теоре- тичному і практичному плані ці питання на сьогодні є недостатньо вирішеними. Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 2� М е т а д о с л і д ж е н н я - на основі існуючих теоретичних напрацювань і накопиченого досвіду кластеризації економіки на регіональному рівні обґрунтувати ідею і спроектувати регіональний індустріальний кластер в контексті підвищення конкурентоспроможності економіки України та її регіонів. Для досягнення поставленої мети слід з’ясувати основи теорії кластерів, вивчити світовий і вітчизняний досвід кластеризації економіки, довести перспективність формування регіональних індустріальних кластерів та обґрунтувати проект такого кластера. Основи теорії кластерів. За М. Портером, кластер – це група фірм чи галузей, взаємопов’яза- них між собою та з фірмами, які географічно скон- центровані у певному місці, діють у певній сфері та взаємодоповнюють одна одну [7, с. 528�. М. Портер вважає, що кластери утворюються завдяки таким економічним е ф е к т а м : 1) масштабу виробництва; 2) охоплення (використання одних і тих самих факторів виробництва багатьма фірмами); 3) синергії (спільної або кооперативної взаємо- дії, що дає можливість малим підприємствам подолати нижню межу рентабельності); 4) тріггерного ефекту (мінімізації витрат на освоєння нових технологій). У кластері підприємства мають можливість отримати додаткові конкурентні переваги, здійсню- ючи внутрішню спеціалізацію, стандартизацію, мінімізуючи витрати на впровадження інновацій. Особливо важливо те, що з’являються сприятливі можливості для впровадження інновацій без загро- зи жорсткої конкуренції. Більше того, у кластері найбільш конкурентоспроможні компанії пере- дають свої конкурентні переваги по технологіч- ному ланцюжку іншим його суб’єктам – проміжним і кінцевим споживачам. При цьому державні чи приватні інвестиції приносять одночасну користь багатьом фірмам. А наявність у кластерах гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, особ- ливо венчурного, дає змогу формувати інноваційні «точки зростання», впроваджувати нові форми і методи роботи з постачальниками і споживачами тощо [1, с. 72-73; 4, с. 86�. Переваги кластерів щодо інших корпоративних структур пояснюється тим, що вони: 1) забезпе- чують доступ до спеціалізованих послуг за порів- няно низькими цінами; 2) передбачають, хоча й широке, але обмежене членство; 3) базуються на контрактних відносинах, які передбачають взаєм- ну вигоду; 4) полегшують процес входження до горизонтальних корпоративних структур малих підприємств; 5) базуються на співробітництві, а тому не передбачають жорсткої конкуренції. Існування кластера дає змогу ефективно вес- ти діалог з урядовими структурами, оскільки державна підтримка та створення сприятливого інвестиційного середовища з метою поліпшення умов функціонування кластера приносять користь багатьом фірмам, а не лише обмеженому їх колу, як це відбувається при лобіюванні своїх інтересів представниками вузьких секторів виробництва. Формування кластерів переважно на регіо- нальному рівні вказує на важливість географічного місця розташування суб’єктів конкуренції для фор- мування їх конкурентних переваг, незважаючи на прогресуючу глобалізацію. Проте М. Портер застерігає [7�, що за певних умов участь у кластері може і сповільнювати про- цеси нововведень, особливо якщо в ньому засто- совується один підхід до конкуренції. Підпри- ємства кластера можуть не підтримувати впро- вадження радикальних інновацій, які змінюють стару рутинну поведінку. Але, незважаючи на деякі негативні чинники, кластери відіграють важливу роль у конкурентній боротьбі, що веде до підвищення конкурентних переваг для різних суб’єктів кластера. Загалом можна зробити висновок, що високу конкурентоспроможність національної економіки нині щонайбільше пов’язують зі створенням у регіонах інноваційних кластерів. Світовий досвід кластеризації економіки У світі є досить багато прикладів створення високоефективних територіальних об’єднань під- приємців окремих галузей економіки, які отримали назву кластерів. Значний досвід створення класте- рів нагромаджено в індустріально розвинених країнах (США, Італія та ін.). Наприклад, у США функціонують 380 кластерів. У них зайнято більше половини робочої сили країни і виробляється 60 % обсягу промислової продукції країни [8, с. 258�. Структура та особливості організації й функ- ціонування багатьох американських кластерів детально вивчені. Так, М. Портер [7� детально[7� детально розглянув структуру виноробного кластера у Калі- форнії. Цей кластер включає 680 комерційних вина- рень та декілька тисяч незалежних виноградарів. Ядро кластера функціонально доповнюється тими галузями, які підтримують виноробну промис- ловість і вирощування винограду, включаючи забезпечення сортами винограду, іригаційним та збиральним обладнанням, тарою тощо. До об’єднання входять також спеціалізовані гро- мадські організації та рекламні фірми, численні видавництва, що обслуговують виноробну промис- ловість, і торгові агенції. Чимало кластерів США мають чітко виражену фармацевтичну спеціалізацію. Причому кількість біотехнологічних фірм у кластерах постійно зрос- тає. Більше половини з них фінансується венчур- ним капіталом [1, с. 72-73�. Значний досвід організації кластерів нагро- маджено в Японії. Він показав, що ефективність кластерів буде зростати, якщо поглиблюватиметься Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�0 спеціалізація регіонів, а місцевим органам влади буде надано більше прав і відповідальності щодо розвитку бізнесу в них [11, с. 8-9�. Кластери, що виникають на основі малих та се- редніх підприємств в Італії, називаються «індуст- ріальними округами». За визначенням Італійського інституту статистики, «індустріальний округ» – це соціоекономічна одиниця на локальній територіальній основі, де взаємодіють спільності людей, що беруть участь в одному й тому ж виробничому процесі» [8, с. 260�. Варто зауважити, що на «індустріальні округи» в Італії припадає 30% усіх зайнятих [8, с. 260�. Найвідомішим у світі є «індустріальний округ» з виготовлення взуття, до якого входять компанії Ферагамо й Гучі, а також численні спеціалізовані постачальники. У контексті кластеризації економіки України значний інтерес становить досвід формування й функціонування кластерів у країнах з перехідною економікою (Китай, Польща, Чехія, Словенія, Румунія, В’єтнам) та в країнах, що розвиваються (Індія та ін.). Оригінальне узагальнення цього досвіду зробив С. Соколенко [10; 11�. Зарубіжна практика кластеризації економіки в регіонах підтверджує доцільність та актуальність створення кластерних структур в Україні. Більше того, ми вважаємо, що конкурентоспроможність України загалом і на регіональному рівні зокрема, значною мірою буде залежати від того, наскільки оперативно формуватиметься й розгортатиметься модель підтримки та розвитку найсучасніших клас- терних структур. Однак при створенні кластерів в Україні не слід механічно копіювати зарубіжні технології кластеризації економіки [9, с. 78�.[9, с. 78�. Досвід і проблеми створення кластерів в Україні Кластери в українських реаліях ми розглядаємо як найпрогресивнішу територіально-галузеву кор- поративну структуру, що створюється на базі спе- ціалізованих виробничо-територіальних систем [6, с. 188�. За визначенням М. Войнаренка, в умовах України «кластер – це галузево-територіальне добровільне об’єднання підприємств, що тісно співпрацюють із науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону» [2, с. 31�. Ідею кластеризації економіки України на ре- гіональному рівні вперше почали реалізовувати у Хмельницькій області з 1998 р. з ініціативи відомо- го американського економіста Вольфганга Прайса та науковців Технологічного університету Поділля (нині – Хмельницький національний університет). Завдяки реалізації Програми «Поділля Перший» в області було створено перші три кластери – швей- ний, будівельний та харчовий. У швейний кластер об’єдналися понад 20 підприємств. Вони відійшли від масового виробництва уніформ і розпочали формування своїх модельних ліній, раціонально розподіливши між собою ринки збуту продукції. Створення на базі 30 підприємств будівельної галузі кластера «Поділля» сприяло збільшенню обсягів будівельних робіт, впровадженню нової технології випуску суміші типу «Церезит», яка вдвічі дешевша ніж польського виробництва та виготовляється з місцевих компонентів. З 2005 р. на Хмельниччині розпочато новий етап формування кластерів – в напрямі вироб- – в напрямі вироб- ництва нових будівельних матеріалів, охорони та комерціалізації культурної спадщини, інфор- маційно-освітньої сфери, кластерів органічного землеробства, фруктового «Подільське яблуко». Створено також кластер еко-агротуризму в селі Грицеві Шепетівського району [11, с. 22-23�. Нині в Україні кластерні структури сформовані вже в 7 областях та у м. Севастополь. Крім Хмельницької області, кластери виникли в Івано-Франківській (з туризму і виробництва сувенірної продукції – «Сузір’я», виготовлення виробів з овечої вовни – «Ліжникарство та інші художні промисли на Прикарпатті»), Рівненській (з деревообробки в Рокитнівському районі), Херсонській (транспортно-логістичний «Південні ворота України»), Полтавській (екологічно чистого дитячого харчування «Полтавщина»), Одеській (органічного землеробства і зеленого сільського туризму у Придунав’ї), Харківській (свинарства та м’ясних виробів). У м. Севастополь створено 7 кластерних об’єднань, у т. ч. туристсько-рекре- аційні «Херсонес» та «Байдари-тур») [4, с. 50-56; 5, с. 79-85; 11, с. 21-33; 12�. Певні успіхи у створення кластерних структур в Україні можна пояснити не тільки об’єктивними чинниками (занепадом економіки більшості регі- онів тощо). Важливу роль відіграли й суб’єктивні чинники, зокрема діяльність групи Прайса у Хмельницькій області та ініціатива М.Я. Азарова щодо проведення міжнародного економічного форуму «Нові виробничі системи та прискорений розвиток регіонів» (2001 р.), на якому детально обговорювалися шляхи кластеризації економіки України на регіональному рівні. Однак потенціал регіональної кластерної еко- номіки в Україні ще далеко не вичерпаний. На наш погляд, шляхом кластеризації необхідно розвивати машинобудівні райони, насамперед Харківський. Ядром кластера у цьому районі міг би стати регіональний технопарк. Кластери типу індустріальних округів доцільно формувати й у регіонах з достатнім рівнем підприємницької ініціативи та розвитком дрібних промислів (При- карпаття, Закарпаття та ін.). Для координації діяльності кластерів на регі- ональному рівні необхідно створювати асоціації. Перша така асоціація була створена в Хмельниць- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �1 кій області в рамках реалізації Програми «Поділля Перший». Нещодавно було прийнято рішення про формування на базі семи кластерних об’єднань Севастополя мегакластера «Севастополь» [11, с. 25-26�. Створення мегакластерних структур забезпечує можливість повніше використовувати переваги від кооперації та об’єднання зусиль (ефект синергії) їх учасників. Нині до співпраці в Асоціації «Поділля Перший» залучені наукові установи та органи місцевої влади. Наприклад, до керівного комітету асоціації входять провідні вчені Хмельницького національного університету, начальники управлінь економіки обласної адміністрації та міськви- конкому, керівники банківських структур, торгово- промислової палати тощо. Підприємства, що входять до Асоціації «Поділля Перший», мають такі вигоди від цього: допомога експертів із питань технологічної модернізації виробництва, запровадження торгових знаків та експортних стандартів, новітніх технологій та маркетингу, участь у промислових виставках, ярмарках, програмі стандартизації тощо. Ми вважаємо, що виникнення кластерних асоціацій в Україні – важлива ланка на шляху до створення регіональних індустріальних кластерів. Проектування і створення регіональних індустріальних кластерів – шлях до конкурентоспроможної економіки регіону У ситуації, що склалася в економіці України, необхідно використати найбільш прагматичну форму корпоративного укладу економічних сто- сунків. Такою формою, на наш погляд, є індуст- ріальні кластери. Вони можуть бути як горизон- тального, так і вертикального типу і мати вигляд конгломератного мережного об’єднання [3�. Отже, індустріальні кластери – це ліберальні (добровільні) відкриті організаційно-правові та ви- робничо-торговельні структури з високим рівнем координування функцій та стосунків, спрямованих на досягнення кінцевих позитивних результатів. Виходячи зі специфіки виробництва, індустрі- альні кластери можуть формуватися як високоспе- ціалізовані (гомокластери), і як слабоспеціалізо- вані (гетерокластери). Гомокластери більш харак- терні для підприємств машинобудівного профілю, вугільної спеціалізації, тоді як гетерокластери – для підприємств переробних галузей, пов’я- заних насамперед із сільськогосподарським виробництвом. Особливий тип гетерокластерів складають так звані регіональні індустріальні кластери (РІК), під якими ми розуміємо інноваційну структуру, що формується в регіоні на основі концентрації мереж виробників, постачальників і споживачів, пов’язаних спільними схемами виробництва і реа- лізації продукції, проблемами регіонального від- творення та розвитку інституційного середовища. Основна мета їх створення полягає в необхідності налагодження кооперативної взаємодії між су- б’єктами регіональної економіки для реалізації власних цілей та конкурентних переваг регіону. Особливості проектування РІК розглянемо на прикладі кластера «Науковий виробничо-торго- вельний альянс». Проектування його передбачає розроблення спеціального Положення, яке має титульний аркуш і викладені нижче основні роз- діли [8, с. 263-282�. З а г а л ь н і п о л ож е н н я . Учасники (дійсні члени РІК), реалізуючи належне їм право добровільного об’єднання своєї виробничої, наукової, комерційної та інших видів діяльності з іншими суб’єктами (асоційованими членами РІК), створюють об’єднання суб’єктів господарської діяльності – регіональний індустріальний кластер «Науковий виробничо-торговельний альянс». РІК не є статутним об’єднанням, він функціонує на договірних засадах з метою науково-технічного та виробничо-торговельного співробітництва учас- ників, здійснення ними спільної діяльності на основі координації управлінських рішень у сфері інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності. Ст ру кту р а к л а с т е р а . Положення перед- бачає добровільне нестатутне об’єднання існую- чих суб’єктів господарювання (вітчизняних і зару- біжних комерційних банків [філій�, страхових компаній, торгово-промислових палат, товарних універсальних бірж, районних агроторгових домів, Центрів стандартизації і метрології, підприємств та інших зацікавлених господарських суб’єктів), а також добровільне створення таких установ, як аналітичний центр торгово-промислової пала- ти, районні консалтинг-центри, центральна торговельна компанія, торговий дім з власною мережею роздрібної торгівлі, науково-дослідні і дослідно-конструкторські організації, технопарки, бізнес-інкубатори тощо (рис. 1). 1). Ініціаторами-засновниками РІК можуть бути будь-які суб’єкти господарської діяльності, які розуміють важливість такого акту і формують Президентську раду РІК як координатора групи, з подальшим її розширенням за рахунок інших членів, які виявили бажання бути учасниками кластера. Дійсними членами РІК вважаються суб’єкти господарювання (підприємства, організації), які визнають це положення, і від імені яких, за рішен- ням відповідного органу, наприклад, загальних зборів акціонерів підприємства або організації, уповноважені керівники подали лист-заяву в Президентську раду кластера. Асоційованими членами РІК вважаються су- б’єкти господарювання, які об’єднані, наприклад, у науково-технологічний центр при кластері і Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�2 співпрацюють з дійсними членами кластера на договірних засадах. П р а в о в и й с т ат у с . Членами РІК є юридичні особи, які мають право самостійно здійснювати свою господарську діяльність у відповідності з чинним законодавством України. Вони делегують Президентській раді РІК повноваження з цент- ралізованої координації своєї діяльності на основі прийнятих рішень призначених членів рад директорів. Мет а т а предмет д іяльно ст і . Метою діяльності РІК є захист комерційних та інших інте- ресів його учасників, підвищення конкуренто- спроможності, стимулювання розвитку та розши- рення ринків збуту товарів (робіт, послуг), що виробляються учасниками кластера, координу- вання їх діяльності, реалізація спільних інвес- тиційних програм. Предмет діяльності РІК включає реалізацію повноважень з централізованої координації діяль- ності учасників кластера з таких питань:  виробництво та реалізація продукції (робіт, послуг) у рамках спільної діяльності;  організація виробничого, комерційного, кон- сультаційного, інформаційного, технічного обслу- говування учасників кластера;  здійснення інвестиційної діяльності, створен- ня інвестиційних фондів, інвестиційних компаній та інших організаційних структур для проведення операцій з цінними паперами, залучення додатко- вих коштів для фінансування учасників кластера;  проведення маркетингових досліджень кон’- юнктури ринку та інших досліджень, організація і проведення рекламної роботи;  проведення наукових досліджень та дослідно- конструкторських робіт;  організація постачання та збуту, зовнішньо- економічної, комерційної та інших видів діяльності в інтересах учасників кластера;  координація та узгодження діяльності учасни- ків кластера;  пошук потенційних партнерів для встанов- лення комерційних, виробничих, науково-техніч- них та інших форм співробітництва і кооперації на території України та за її межами;  будь-які види діяльності, здійснення яких не суперечить чинному законодавству України, і які відповідають цілям організації РІК «Науковий ви- робничо-торговельний альянс». П о в н о в а ж е н н я і ф у н к ц і ї у ч а с н и к і в к л а с т е р а . Для досягнення цілей діяльності РІК «Науковий виробничо-торговельний альянс» його учасники добровільно делегують Президентській раді кластера відповідні повноваження. Функції дійсних членів кластера визначаються чинним Положенням, статутними документами та норма- тивними і законодавчими актами України. актами України. Висновки З позицій трансформаційної економіки ство- рення кластерів у регіонах має забезпечити підви- щення її конкурентоспроможності за рахунок:  перепрофілювання компаній та організації нового виробництва у компаніях та корпоративних Рисунок 1. Схема регіонального індустріального кластера “Науковий виробничо-торговельний альянс” Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �� структурах регіонального базування (виробничо- торговельних та виробничо-фінансових);  зростання прибутковості й конкурентоспро- можності виробництва, причому як окремих компа- ній, так і їх альянсів;  дифузії інновацій і в самих корпоративних 1. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.: теорія та механізм реалізації: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.[монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с. 2. �ойнаренко М.�ойнаренко М. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 29-33. 3. �олкова Н. Н, �ахно Т.�.. Промышленные кластеры. – Полтава : Асми, 2005. – 272 с. 4. Захарченко �. И., Осипов �.М. Кластерная форма территориально-производственной организации. – [в 2 ч.�. – Ч. 1 : Экономи- ческие кластеры как новая форма организации производства в регионе. – Одесса : «Фаворит» – «Печатный дом», 2010. – 122 с. 5. Захарченко �. И., Осипов �.М. Кластерная форма территориально-производственной организации [в 2 ч.�. – Ч. 2 : Повышение региональной конкурентоспособности на основе кластерного подхода. – Одесса : «Фаворит» – «Печатный дом», 2010. – 236 с. 6. Захарченко �. І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України. – Вінниця : Гіпаніс, 2004. – 548 с. 7. Портер М.Портер М. Конкуренция /пер. с англ. О. Л. Пелявского и др. ; под ред. Я.В. Заблоцкого и др. – [испр. изд.�. – М. [и др.� : Вильямс, 2006. – 602, [1� с. – (Библиотека S��e�i��). 8. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід) : навч. посіб. / Г. М. Заболотний, О. М. Дідик, В. І. Захар- ченко, А. М. Ступницький. – Вінниця : вид. відділ ВДАУ. – 2006. – 395 с. 9. Руденко Л. Г. Виробничі системи: від локальних виробничо-територіальних систем до кластерів // Укр. геогр. журн. – 2002. – № 1. – С. 77-78. 10. �околенко �. І.�околенко �. І. Кластери в глобальній економіці. – К. : Логос, 2004. – 848 с. 11. �околенко �. Стратегія конкурентоспроможності економіки України на основі інтеграційних систем-кластерів : мат-ли до загальноукр. конф. «Кластеризація – шлях до підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів» (Севастополь, 23-25 трав. 2006 р.) [Електронний ресурс�. – Режим доступу : ��:��.�o�.�o�.��/so��e/��i�ion/1/00000039800001.��o��:��.�o�.�o�.��/so��e/��i�ion/1/00000039800001.��o� 12. Чевганова �., �рижань І. Кластери та їх економічне значення // Економіка України. – 2002. – № 11. – С. 35-41. Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна» Отримано 17.12.2010 структурах, і в інноваційному просторі навколо так званих «полюсів економічного зростання».  ринкової самоорганізації господарства на регіональному рівні, що вже проявляється у форму- ванні регіональних систем ринкових відносин, регіональних ринків та ринкової інфраструктури. © І.Г.савчук, 2011 УДК 911.3:[338.3+004+336�(477.41)[338.3+004+336�(477.41) І.Г. савчукавчук МетодиЧнІ ПІдходи та ПРинциПи досЛІдження ВиРоБниЧоГо, ІнфоРМацІйноГо І фІнансоВоГо ПотенцІаЛІВ РеГІонУ УкРаїни и.Г. савчук МетодиЧеские Подходы и ПРинциПы иссЛедоВания ПРоизВодстВенноГо, инфоРМационноГо и финансоВоГо ПотенциаЛоВ РеГиона УкРаины Институт географии НАН Украины, Киев Проанализированы существующие в экономической и географической литературе подходы к определению понятий производственного, информационного и финансового потенциалов региона и даны авторские их формулировки. Обоснована методика их исследования в современных условиях Украины. Проведен экономико-географический анализ каждого потенциала по административно-территориальным единицам Киевской области на основе имеющихся статистических данных. Авторская типизация позволила выявить два центра – город Киев и город Белая Церковь и две периферии , а также регионы с переходными значениями исследуемых потенциалов. ключевые слова: производственный потенциал; информационный потенциал; финансовый потенциал; регион; типизация. I. Savchuk METHODOLOGICAL APPROCHES AND PRINCIPALS OF RESEARCH OF RRODUCTIVE, INFORMATION AND FINANCIAL POTENTIALS OF A REGION OF UKRAINE Institute of Geography, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv The modern approaches to definition of productive, information and finance potentials of a region are analysed and the author’s definitions of these conceptions are given. The methodology of research of productive, information and finance potentials of a region under current conditions of Ukraine is grounded. The economic-geographical analysis of each of the potentials is carried out for administrative-territorial units of Kyiv oblast on the basis of statistical data. The author’s typification made it possible to define two centers (Kyiv and Bila Tserkva) and two peripheries as well as regions with transition values of productive, information and finance potentials. Keywords: economical potential; information potential; financial potential; region; typification.

Кластерний підхід до підвищення конкурентоспроможності регіонів України

Репозитарії

Схожі ресурси