Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України
Проанализированы существующие в экономической и географической литературе подходы к определению понятий производственного, информационного и финансового потенциалов региона и даны авторские их формулировки. Обоснована методика их исследования в современных условиях Украины. Проведен экономико-геогра...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут географії НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український географічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58591 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України / І.Г. Савчук // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 33–40. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58591 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-585912014-03-29T03:01:30Z Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України Савчук, І.Г. Суспільно-географічні дослідження Проанализированы существующие в экономической и географической литературе подходы к определению понятий производственного, информационного и финансового потенциалов региона и даны авторские их формулировки. Обоснована методика их исследования в современных условиях Украины. Проведен экономико-географический анализ каждого потенциала по административно-территориальным единицам Киевской области на основе имеющихся статистических данных. Авторская типизация позволила выявить два центра – город Киев и город Белая Церковь и две периферии , а также регионы с переходными значениями исследуемых потенциалов. The modern approaches to definition of productive, information and finance potentials of a region are analysed and the author’s definitions of these conceptions are given. The methodology of research of productive, information and finance potentials of a region under current conditions of Ukraine is grounded. The economic-geographical analysis of each of the potentials is carried out for administrative-territorial units of Kyiv oblast on the basis of statistical data. The author’s typification made it possible to define two centers (Kyiv and Bila Tserkva) and two peripheries as well as regions with transition values of productive, information and finance potentials. 2011 Article Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України / І.Г. Савчук // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 33–40. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1561-4980 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58591 911.3:[338.3+004+336](477.41) uk Український географічний журнал Інститут географії НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження |
| spellingShingle |
Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження Савчук, І.Г. Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України Український географічний журнал |
| description |
Проанализированы существующие в экономической и географической литературе подходы к определению понятий производственного, информационного и финансового потенциалов региона и даны авторские их формулировки. Обоснована методика их исследования в современных условиях Украины. Проведен экономико-географический анализ каждого потенциала по административно-территориальным единицам Киевской области на основе имеющихся статистических данных. Авторская типизация позволила выявить два центра – город Киев и город Белая Церковь и две периферии , а также регионы с переходными значениями исследуемых потенциалов. |
| format |
Article |
| author |
Савчук, І.Г. |
| author_facet |
Савчук, І.Г. |
| author_sort |
Савчук, І.Г. |
| title |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України |
| title_short |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України |
| title_full |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України |
| title_fullStr |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України |
| title_full_unstemmed |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України |
| title_sort |
методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону україни |
| publisher |
Інститут географії НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Суспільно-географічні дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58591 |
| citation_txt |
Методичні підходи та принципи дослідження виробничого, інформаційного і фінансового потенціалів регіону України / І.Г. Савчук // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 33–40. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Український географічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT savčukíg metodičnípídhoditaprincipidoslídžennâvirobničogoínformacíjnogoífínansovogopotencíalívregíonuukraíni |
| first_indexed |
2025-07-05T09:47:37Z |
| last_indexed |
2025-07-05T09:47:37Z |
| _version_ |
1836799867797635072 |
| fulltext |
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 ��
структурах регіонального базування (виробничо-
торговельних та виробничо-фінансових);
зростання прибутковості й конкурентоспро-
можності виробництва, причому як окремих компа-
ній, так і їх альянсів;
дифузії інновацій і в самих корпоративних
1. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.: теорія та механізм реалізації: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.: [монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.[монографія� – К. : КНЕУ, 2004. – 275 с.
2. �ойнаренко М.�ойнаренко М. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні // Економіст. – 2000. – № 1.
– С. 29-33.
3. �олкова Н. Н, �ахно Т.�.. Промышленные кластеры. – Полтава : Асми, 2005. – 272 с.
4. Захарченко �. И., Осипов �.М. Кластерная форма территориально-производственной организации. – [в 2 ч.�. – Ч. 1 : Экономи-
ческие кластеры как новая форма организации производства в регионе. – Одесса : «Фаворит» – «Печатный дом», 2010. – 122 с.
5. Захарченко �. И., Осипов �.М. Кластерная форма территориально-производственной организации [в 2 ч.�. – Ч. 2 : Повышение
региональной конкурентоспособности на основе кластерного подхода. – Одесса : «Фаворит» – «Печатный дом», 2010. – 236 с.
6. Захарченко �. І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України. – Вінниця : Гіпаніс, 2004. – 548 с.
7. Портер М.Портер М. Конкуренция /пер. с англ. О. Л. Пелявского и др. ; под ред. Я.В. Заблоцкого и др. – [испр. изд.�. – М. [и др.� :
Вильямс, 2006. – 602, [1� с. – (Библиотека S����e�i��).
8. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід) : навч. посіб. / Г. М. Заболотний, О. М. Дідик, В. І. Захар-
ченко, А. М. Ступницький. – Вінниця : вид. відділ ВДАУ. – 2006. – 395 с.
9. Руденко Л. Г. Виробничі системи: від локальних виробничо-територіальних систем до кластерів // Укр. геогр. журн. – 2002.
– № 1. – С. 77-78.
10. �околенко �. І.�околенко �. І. Кластери в глобальній економіці. – К. : Логос, 2004. – 848 с.
11. �околенко �. Стратегія конкурентоспроможності економіки України на основі інтеграційних систем-кластерів : мат-ли до
загальноукр. конф. «Кластеризація – шлях до підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів» (Севастополь, 23-25
трав. 2006 р.) [Електронний ресурс�. – Режим доступу : ����:���.�o�.�o�.��/so���e/����i�ion/1/00000039800001.��o�����:���.�o�.�o�.��/so���e/����i�ion/1/00000039800001.��o�
12. Чевганова �., �рижань І. Кластери та їх економічне значення // Економіка України. – 2002. – № 11. – С. 35-41.
Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна» Отримано 17.12.2010
структурах, і в інноваційному просторі навколо так
званих «полюсів економічного зростання».
ринкової самоорганізації господарства на
регіональному рівні, що вже проявляється у форму-
ванні регіональних систем ринкових відносин,
регіональних ринків та ринкової інфраструктури.
© І.Г.савчук, 2011
УДК 911.3:[338.3+004+336�(477.41)[338.3+004+336�(477.41)
І.Г. савчукавчук
МетодиЧнІ ПІдходи та ПРинциПи досЛІдження ВиРоБниЧоГо,
ІнфоРМацІйноГо І фІнансоВоГо ПотенцІаЛІВ РеГІонУ УкРаїни
и.Г. савчук
МетодиЧеские Подходы и ПРинциПы иссЛедоВания ПРоизВодстВенноГо, инфоРМационноГо и
финансоВоГо ПотенциаЛоВ РеГиона УкРаины
Институт географии НАН Украины, Киев
Проанализированы существующие в экономической и географической литературе подходы к определению понятий
производственного, информационного и финансового потенциалов региона и даны авторские их формулировки.
Обоснована методика их исследования в современных условиях Украины. Проведен экономико-географический
анализ каждого потенциала по административно-территориальным единицам Киевской области на основе имеющихся
статистических данных. Авторская типизация позволила выявить два центра – город Киев и город Белая Церковь и две
периферии , а также регионы с переходными значениями исследуемых потенциалов.
ключевые слова: производственный потенциал; информационный потенциал; финансовый потенциал; регион;
типизация.
I. Savchuk
METHODOLOGICAL APPROCHES AND PRINCIPALS OF RESEARCH OF RRODUCTIVE, INFORMATION AND FINANCIAL
POTENTIALS OF A REGION OF UKRAINE
Institute of Geography, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
The modern approaches to definition of productive, information and finance potentials of a region are analysed and the
author’s definitions of these conceptions are given. The methodology of research of productive, information and finance
potentials of a region under current conditions of Ukraine is grounded. The economic-geographical analysis of each of the
potentials is carried out for administrative-territorial units of Kyiv oblast on the basis of statistical data. The author’s typification
made it possible to define two centers (Kyiv and Bila Tserkva) and two peripheries as well as regions with transition values of
productive, information and finance potentials.
Keywords: economical potential; information potential; financial potential; region; typification.
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2��
Вивчення інтегрального потенціалу території є
важливим з огляду на два такі питання – виявлення
існуючих резервів економічного розвитку та
створення сприятливих умов для життєдіяльності
населення на певній ділянці Землі. Для України
в умовах кризи нагальною потребою є аналіз
існуючих передумов для відновлення зростання
головних показників господарського розвитку, що
є запорукою підвищення добробуту населення.
Існує кілька підходів до визначення базових
понять дослідження. Болгарська дослідниця
М. Йорданова вважає, що соціально-економічний
потенціал – це «цілісна система матеріальних і
духовних цінностей, створена під час історичного
і сучасного розвитку» [10, с. 3�. Чеські вчені
С. Ржехак і В. Тоушек стверджують, що «питання
оцінки міри насиченості території різними
явищами, пов’язаними з діяльністю суспільства,
оптимізації внутрішніх і зовнішніх зв’язків у
рамках просторових структур соціо-економічних
явищ у зв’язку з комплексною оцінкою всіх дже-
рел на території» є саме географічним вивченням
потенціалу території [15, с. 23� і це питання є
«одним із важливих завдань економічної геогра-
фії». В його складі автори виділяють окремо еко-
номічний потенціал – «властивість окремих
галузей народного господарства забезпечувати
промислову і сільськогосподарську продукцію,
капітальне будівництво, виконувати перевезення
вантажів, надавати послуги населенню тощо».
Як вони зазначають, при «визначенні змісту
поняття соціо-економічного потенціалу не можна
виходити лише з його простого складання, а та-
кож і з диференційного, компаративного і функ-
ціонального аспектів», адже «він відображає
діапазон можливостей використання окремого
явища на цій території» і саме тому під соціо-
економічним потенціалом вони розуміють «су-
купність соціальних і економічних чинників регі-
онального розвитку; його сенсом є ефективне
виконання соціальних і економічних функцій кон-
кретною територією. Він детермінований внут-
рішніми умовами (досягненням ступенів викорис-
тання, упорядкуванням просторових структур, ве-
личинами граничних щільностей часткових явищ
тощо), зовнішніми умовами і конкретними цілями
використання цієї території» [15, с. 25�. Саме тому
географічні дослідження такого виду потенціалу,
на думку цих дослідників, спрямовані на пізнання
«структури розселення, а також промислового і
сільськогосподарського виробництва в їх тери-
торіальній структурі» [15, с. 25�.
Різними є й погляди сучасних українських
вчених на це питання. Наведемо окремі з них.
В.В. Ромащенко розуміє під інтегральним
потенціалом території «поєднання часткових
(галузевих) потенціалів з впорядкованими взаємо-
зв’язками у рамках обмеженої територіальної ці-
лісності, що зумовлює формування певних значень,
якостей і властивостей поєднання, які виконують
функцію забезпечення стійкого розвитку цієї тери-
торіальної спільноти у певний часовий період».
Авторка наголошує на тому, що до складу цієї
важливої категорії суспільної географії входять:
природний, природно-ресурсний, економічний,
соціальний, геополітичний, рекреаційний, військо-
вий, екологічний, інвестиційний, науково-техніч-
ний, інформаційний потенціали [16, с. 324-325�.
С.В. Крижановський вважає, що існує три
головні підходи до вивчення економічного
потенціалу як об’єкта: ресурсний, структурний і
цільовий (результативний). За першим підходом
він є сумою «фізичних і вартісних оцінок окремих
його складових (матеріально-технічні ресурси з
окремим дослідженням засобів і предметів праці,
трудові ресурси, інформаційні ресурси, фінансові
ресурси і т.п.)», за другим «за об’єкт аналізу
приймаються … – технологія й організація», за
третім його встановлюють за «ступенем задово-
лення (порівняно з конкурентами) потреб клієнтів,
які споживають вироблену продукцію (надані
послуги)» [11, с. 131-132�.
В.Ф. Савченко стверджує, що економічний
потенціал «характеризує сукупні можливості
щодо виробничої діяльності всіх продуктивних
потужностей галузей суспільного виробництва»
[17, с. 78�. Значною мірою він визначений промис-
ловим потенціалом. На думку цього вченого, він
є сумою невикористаних потужностей і приросту
виробничих потужностей підприємств [17, с. 100�.
«Виробництво виступає як відтворення, при-
пускає постійне відновлення не тільки обсягів
випуску продукції, а всієї сукупності елементів
господарських систем, їх економічного потен-
ціалу» – вважає Л.М. Бондаренко [2, с. 49�.
У географічній і економічній науці існує кілька
підходів до розуміння поняття «виробничий
потенціал регіону». Зокрема, З.В. Герасимчук
виділяє такі:
1) р е с у р с н и й , згідно з яким під ним розу-
міють сукупність ресурсів, необхідних для
виробництва;
2) ф а к т о р н и й , в якому його розглядають як
сукупність чинників чи елементів виробництва;
3) т е х н о л о г і ч н и й , в якому його ототож-
нюють з максимально можливим випуском про-
дукції, робіт, послуг;
4) с п о ж и в а ц ь к и й , за яким його визначають
як «можливість забезпечення якісних і кількісних
характеристик розвитку виробництва у регіоні
шляхом найраціональнішого використання його
ресурсів для задоволення потреб споживачів при
завдаванні найменшої шкоди довкіллю» [4, с. 135-
136�.
Кожен з цих підходів має свої переваги і недо-
ліки. З.В. Герасимчук вважає, що саме останній з
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 ��
названих вище підходів найдоцільніше застосову-
вати при вивченні регіонів України. При цьому
вона включає до його складу природно-ресурсний,
трудовий, інвестиційний, науково-технічний потен-
ціали і виробничі потужності, що є дискусійним.
У Раді по вивченню продуктивних сил Укра-
їни НАН України виробничий потенціал
(фізичний капітал) розглядали «як можливість
забезпечення якісних і кількісних характеристик
розвитку виробництва, найбільш раціонального
використання всіх видів ресурсів для задоволення
потреб споживачів при найменшому негативному
впливі на навколишнє середовище. Нарощування
виробничого потенціалу – це сукупність засобів,
які активізують господарську діяльність для під-
вищення її конкурентоспроможності на ринку»
[21�. Важливе місце для створення виробництва
мають основні засоби, природний, фінансовий,
інформаційний та людський потенціали.
М е т о ю статті є обґрунтування авторського
бачення категорій: «виробничий потенціал», «фі-
нансовий потенціал», «інформаційний потенціал»
регіону та формування методики їх вивчення,
з а в д а н н я м – розкриття економіко-географіч-
ного змісту названих вище понять та виклад змісту
методики їх вивчення. Також важливим є означення
кола тих показників господарської діяльності, які
надає Державний комітет статистики України, з
метою визначення можливості їх застосування при
подальшому вивченні видів інтегрального потен-
ціалу території.
Насамперед важливо чітко визначити відно-
шення понять «потенціал» і «ресурс» для уникнен-
ня колізій при їх застосуванні. В «Економічній
енциклопедії» під «потенціалом» розуміють
«наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх опти-
мальну структуру та вміння раціонально вико-
ристати їх для досягнення поставленої мети»
[6, с. 14�. Важливо підкреслити, що у сучасних
теоріях інвестицій для успішної діяльності фірм
на світовому ринку вирішальною є їх здатність
«використовувати потенціал своєї країни (не лише
її ресурсонаділеність, а й низку факторів, що зу-
мовлюють якісні характеристики національної еко-
номіки і стан різноманітних інституцій, розвиток
науки, рівень освіти, економічну і соціальну політи-
ку та ін.). Створення такого потенціалу поклада-
ється на уряди країн, які, виходячи з принципів
національних пріоритетів і національних переваг,
мають будувати власну інвестиційну політику,
постійно й цілеспрямовано інвестуючи або ство-
рюючи сприятливе інвестиційне середовище для
розгортання кумулятивного інвестування. Ругман
довів, що складові національних переваг детер-
мінуються також впливом зарубіжних економік,
і використання іноземних інвестицій має контро-
лювати держава, що дасть змогу розвивати націо-
нально-пріоритетні галузі, а не сприяти зміцненню
економік зарубіжних країн» [6, с. 571-582�.
У цьому контексті важливим є використання
поняття «інтегральний потенціал країни» [5�. Це
сукупність її ресурсів, що можуть бути використані
в економіці з урахуванням тенденцій науково-
технічного прогресу. До його складу входять також
експортний (сукупна максимальна можливість
продажу за кордон вітчизняних товарів) та імпорт-
ний (сукупна максимальна можливість спожи-
вання іноземних товарів) потенціал країни. Як
слушно зауважує Т.В. Пепа, експортний потенціал
країни – це «та частина її виробничого потенціалу,
результати розвитку якої реалізуються у сфері
зовнішньоекономічних зв’язків» [14, с. 165�.
Експортний потенціал вивчали українські вчені
Є.В. Булатова [3�, В. Слюсар [18�, В. Щелкунов
[23� та ін.
Поняття «ресурс» прямо залежить від поняття
«потенціал», адже перше з них – частина потен-
ціалу, що може бути залучена для створення благ за
існуючих умов. У вузькому значенні під ресурсами
розуміють запаси і джерела матеріальних засобів
і коштів, а у широкому значені – всі «джерела й
передумови для одержання необхідних людям
матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати
за наявних технологій і соціально-економічних
умов» [6, с. 194�. Е.Б. Алаєв наголошує на тому,
що ресурсом може бути «енергія, речовина, інфор-
мація, що виробляється поза цією системою і є
для неї вихідним матеріалом функціонування,
розвитку, існування» [1, с. 59-60�. Важливе уточ-
нення у поняття ресурсу вносить Ж. Леві, який
наголошує на тому, що ним може бути лише те, що
застосовують у процесі виробництва та «входить у
фінальний результат цього виробництва» [25�. При
цьому, як наголошує С.Б. Шліхтер, сама територія
є ресурсом, тому що залежно від ступеня її госпо-
дарського освоєння та стану інфраструктури на
ній є різні можливості розвитку відповідних видів
господарської діяльності [22, с. 9�.
Отже, на нашу думку, ресурс – це частина чо-
гось, придатна для використання вже сьогодні, а
потенціал – уся його наявна сукупність, що вклю-, що вклю-
чає у себе ту частину, яка може бути використана
у майбутньому, і ту, що вже використовується.
З розвитком технології дедалі більша частина
потенціалу стає ресурсом.
Розглянемо досліджувані види потенціалу.
Виробничий потенціал – це «реальний обсяг
продукції, яку можна виготовити за повного вико-
ристання наявних ресурсів» [6, с. 13�. При цьому
під останніми розуміють «основні елементи вироб-
ничого потенціалу, які має в розпорядженні система
і які використовуються для досягнення конкретних
цілей економічного розвитку» [6, с. 206�. Таке ви-
значення поняття «виробничий потенціал» в еко-
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2��
номічній науці істотно відрізняється від тих, що їх
застосовують в економічній географії.
За відсутності основних засобів, придатних
для створення благ, не можна вести мову про ви-
користання виробничого потенціалу, адже саме на
них створюють нові матеріальні й нематеріальні
цінності. Під ними у вітчизняній статистиці розу-
міють одну «із складових національного багатства
країни. До них належать земельні ділянки, будники,
споруди та передавальні пристрої, машини й
обладнання, транспортні засоби, інструменти,
багаторічні насадження, робоча і продуктивна
худоба та ін.» [19, с. 70�. Максимальне залучення
виробничого потенціалу до процесу створення благ
можливе за умови повного використання існуючих
на певній території сукупностей основних засобів.
Водночас, виходячи з реалій сьогодення та з
історичного досвіду, необхідно сказати, що це
відбувається дуже рідко на невеликих за площею
ділянках і має нетривалий у часі термін існування,
зважаючи на брак відповідних фінансових й
інформаційних ресурсів, а також на зношеність та
«моральне» і фізичне старіння основних фондів.
Другою важливою передумовою для викорис-
тання виробничого потенціалу є необхідність
існування певного природного потенціалу. За
французьким вченим І. Лакостом, – це ті ресур-
си, що «існують у певному географічному комп-
лексі до того, як їх почали використовувати у
господарській діяльності” [24�. Його частиною
є природно-ресурсний потенціал, що виступає
(за В.П. Руденком) як “сукупна продуктивність
природних ресурсів території (акваторії) як засо-
бів виробництва і предметів споживання, що
виражається в їхній суспільній вартості» [7, т. 3,
с. 129�. Для їх господарського освоєння необхідним
є залучення певних коштів (фінансовий потенціал)
та використання існуючих знань про їх запаси і
специфіку використання (інформаційний потен-
ціал), а також залучення певних людей (людський
потенціал) для створення відповідних виробничих
потужностей (виробничий потенціал).
Виділяють такі види ресурсів: л ю д с ь к и й
(навички, знання, здоров’я і придатність до праці;
знання своїх громадянських прав); с о ц і а л ь н и й
(формальні й неформальні соціальні зв’язки та
взаємовідносини з оточуючими, відповідальність
і придатність адаптуватися до змін); ф і з и ч н и й
(створювана у господарстві продукція та існуюча
виробнича і ринкова інфраструктура); ф і н а н -
с о в и й к а п і т а л (фінансові ресурси у будь-
якому вигляді); п о л о ж е н н я о б ’ є к т а у систе-
мі відносин з іншими об’єктами, що виникає внас-
лідок позиційної редукції.
З.В. Герасимчук розробила власну методику
оцінки рівня виробничого потенціалу регіону дер-
жави. Під ним вона розуміє «комплексний інтег-
ральний відносний показник якісних і кількісних
характеристик розвитку регіону відносно інших
адміністративних одиниць» [4, с. 136-140�. У ре-
зультаті запропонованої методики кожному з регі-
онів присвоюється певне місце у загальнодержав-
ному рейтингу. На нашу думку, таке визначення
містить у собі протиріччя, адже згідно з ним рівень
виробничого потенціалу регіону прямо залежить
від відповідних показників у інших регіонах та
його оцінювання детерміновано кількістю відпо-
відних адміністративних одиниць, а не визначено
реальним станом розвитку господарства у дослід-
жуваному регіоні.
Фінансовий потенціал – це сукупність усіх
наявних коштів фізичних і юридичних осіб на
певній території. Фінансовим ресурсом є лише та
їх частина, що може бути використана для спожи-
вання, створення нових благ (у т.ч. розширення
виробництва) та на існування інституту держави,
за умов нормального функціонування економіки.
В економічній науці під фінансовим ресурсом
розуміють «грошові фонди, створені в процесі
розподілу, перерозподілу і використання внутріш-
нього продукту» [6, с. 821�. Тут постає питання
існування ліквідних коштів, оборотних коштів та
коштів, використання яких відтерміноване (стро-
кові депозити у банках, приватні заощадження,
бони і внутрішні боргові термінові зобов’язання
держави, її структурних підрозділів та цінні папе-
ри). Реально фінансові ресурси – це наявна готівка
у населення, кошти на банківських розрахункових
рахунках, отримані прямі іноземні інвестиції
та міжбюджетні трансферти і субвенції [14�. Їх
поєднання з сукупністю інших коштів, що є у
фізичних і юридичних осіб на відповідній тери-
торії (строкові депозити у банках, приватні зао-
щадження, бони і внутрішні боргові термінові
зобов’язання та цінні папери), становлять її
фінансовий потенціал. При цьому його слід
відрізняти від поняття «фінансовий капітал», що
становить «поєднання банківського та виробничого
(промислово-інфраструктурного) капіталів. Однак
у практичній площині прогнозу він формується
як ресурсно-фінансове забезпечення соціально-
економічного розвитку. Тому фінансовий капітал
регіону розглядається як сукупність регіональних
фінансових ресурсів розвитку продуктивних сил
усіх галузей суспільного виробництва» [21, с. 17�.
Використання фінансового потенціалу значною
мірою пов’язане з інформаційним потенціалом.
Інформація відіграє провідну роль у виробничій і
соціальній сферах постіндустріального суспіль-
ства. Як зазначає Л.Г. Мельник, «вона є єдиним
продуктом, виробництво якого можна нарощувати
безмежно…, а також єдиною «субстанцією», добу-
вання… якої із середовища не завдає прямої шкоди
ні природі, ні суспільству» [7, т. 2, с. 136�. Отже,
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 ��
інформаційний потенціал – це сукупність усієї
наявної інформації про певну сферу дійсності, а
інформаційний ресурс – лише та його частина, що
може бути безпосередньо використана спожива-
чем. При цьому наголошують, що він «внутрішньо
пов’язаний з усіма іншими аспектами потенціалу в
суспільстві й певною мірою детермінує їх», адже
існує тісний зв’язок між ним та «економічним
потенціалом країн з найвищим рівнем розвитку
економіки» [6, с. 14�. Водночас його доволі важко
виміряти1. Питання визначення параметрів та
кількісних характеристик цього виду потенціалу
є важливою методологічною проблемою сучасної
науки. Докладніше географічні аспекти цього
питання розкрито у [12�.
Спираючись на наведене вище розуміння ви-
робничого, інформаційного і фінансового по-
тенціалів та виходячи з реальних показників дер-
жавної статистики [19�, автор пропонує таку м е -
т о д и к у їх вивчення для одного з регіонів України
– Київської області.
Виробничий потенціал визначається за:
1) вартістю основних засобів за галузевою
структурою по адміністративно-територіальних
одиницях регіону.
Фінансовий потенціал визначається за:
1) сумою доходної частина бюджетів адміністра-
тивно-територіальних одиниць регіону та вартістю
вітчизняних й іноземних інвестицій за галузевою
структурою по адміністративно-територіальних
одиницях регіону.
Інформаційний потенціал визначається за:
1) кількістю офіційних інтерактивних сторінок
у мережі «Інтернет», присвячених адміністратив-
но-територіальній одиниці регіону.
При цьому наголошуємо, що названих показ-
ників недостатньо для повного оцінювання потен-
ціалу розвитку певної території, проте вони дають
загальне уявлення про можливості їх використан-
ня для розвитку регіону дослідження.
Сучасний виробничий, фінансовий та
інформаційний потенціали Київської області
�иробничий потенціал, як уже було зазначено,
ми визначаємо за вартістю основних засобів. З
табл. 1 видно, що у всій Київській області вона у
8,2 разу менша, ніж у м. Київ. Через вплив ефекту
столичності по території регіону основні засоби
розміщені доволі нерівномірно. Існування другого
полюсу економічної діяльності – м. Біла Церква по-
в’язано з ефектом метрополії. Отже, територіально
з а в и р о б н и ч и м п о т е н ц і а л о м виділяють:
1) два полюси – міста Київ і Біла Церква;
2) дві периферії;
3) перехідна зона між ними – райони і міста
обласного підпорядкування з середніми значен-
нями вартості основних засобів.
С.І. Іщук і В.Б. Шишацький [9, с. 55-59� в
1995р. розробили господарське районування Ки-
ївської області. Згідно з ним у регіоні є такі госпо-
дарські мікрорайони: Центральний (столичний),
Південний, Північний, Східний [9, с. 55�. Далі
вони зазначають: «Промислове виробництво Київ-
ського регіону не можна розглядати як єдину
територіально-функціональну систему з пропор-
ційною структурою. У його межах функціонує
високорозвинений науково-виробничий комплекс
Києва і профільно пов’язаний з ним Білоцер-
ківський промисловий вузол. Решта територіально-
виробничих утворень мають досить низький рівень
комплексності і взаємозв’язаності» [9, с. 59-60�.
Порівняння нашої типізації з проведеним в
1995 р. районуванням показало, що, незважаючи
на проміжок часу між цими дослідженнями, вони
є ідентичними, а це свідчить про певну інерцію у
розвитку господарства у будь-яких великих тери-
торіальних утвореннях.
Для розрахунку виробничого потенціалу за
в и д а м и е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і всієї
Київської області у 2008 р. нами було додано
до залишкової вартості вже існуючих основних
засобів вартість нових основних засобів, що були
введені у дію у відповідному році. За цим показ-
ником найбільша вартість основних засобів у
регіоні припадала на операції з нерухомим майном
(21321,99 млн грн з усієї суми у 72731,40 млн грн).
Це значною мірою зумовлено столичним статусом
цього регіону та високою ринковою вартістю
землі у районах, прилеглих до м. Київ. Саме цим
чинником можна пояснити друге місце діяльності
транспорту і зв’язку в структурі основних засобів
регіону (15713,87 млн грн). Завдячуючи існуванню
у Київській області значної частини промислових
об’єктів, що забезпечують потреби столиці Укра-
їни, промислова діяльність зайняла у 2008 р. третє
місце серед видів економічної діяльності регіону
(15290,78 млн грн). Четверте місце посідає сільське
господарство, мисливство та пов’язані з ним
послуги (6223,24 млн грн). На освіту припадало
962,69, на охорону здоров’я та надання соціальної
допомоги – 696,81 млн грн. Аналіз показників,
наведених у табл. 1, дає підстави стверджувати,
що розподіл основних засобів у Київській області
за видами економічної діяльності значною мірою
зумовлений ефектом столичності.
Фінансовий потенціал Київської області у 2008 р.
у 3840,15 разу менший, ніж у м. Київ (табл. 1). Для
1Недоцільно брати для вивчення територіальних
одиниць певного регіону такі показники як кількість
друкованих періодичних видань за адміністративно-те-
риторіальними одиницями регіону та існування інфор-
маційних й інвестиційних агенцій. Їх поширення зумов-
лене виключно адміністративним чинником і прямо
пов’язане з рангом відповідної територіальної одиниці
в адміністративно-територіальному устрої держави.
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2��
Таблиця 1. Виробничий, фінансовий та інформаційний потенціали Київської
області й м. Київ2 (2008)
Складено і розраховано за [8; 19, с. 77, 170, 224; 20, с. 61, 87, 135�.
2 Міста обласного підпорядкування розглянуто разом із відповідними районами
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 ��
3 У перерахунку на гривневий еквівалент: 1 дол. США
= 7,8 грн.
його підрахунку ми додали значення інвестицій в
основний капітал та значення прямих іноземних
інвестицій на кінець 2008 р.3 у територіальні оди-
ниці регіону. Його просторовий розподіл пока-
зує значну територіальну диференціацію, що
значною мірою викликано ефектом столичності.
Прилеглі до столиці України райони є лідерами за
кількістю інвестицій у Київській області. Як видно
з табл. 1, вони також концентруються у районах,
що оточують м. Біла Церква (ефект метрополії).
Найменші значення із залучення інвестицій мають
периферійні райони.
У розподілі установ фінансової інфраструктури
(карти «Ринкова інфраструктура», «Банківська
система», «Ринок фінансових послуг», «Ринок цін-
них паперів», «Страхові послуги» у «Національ-
ному атласі України») чітко видно гіпертрофовану
концентрацію їх навколо м. Київ, тоді як за межа-
ми безпосередньо прилеглих до нього адміністра-
тивно-територіальних одиниць вони знаходяться
виключно у районних центрах і містах обласного
підпорядкування.
Отже, територіально з а ф і н а н с о в и м
п о т е н ц і а л о м типізація є тотожною типізації
за виробничим потенціалом:
4) два полюси – міста Київ і Біла Церква;
5) дві периферії ;
6) перехідна зона між ними – райони з середніми
значеннями вартості інвестицій.
За в и д а м и е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і
на першому місці інвестиції у промисловість
(4969,50 млн грн із загальної суми у 2008 р.
27070,26 млн грн), друге місце – у торгівлю; ремонт
автомобілів, побутових виробів та предметів
особистого вжитку (1893,20 млн грн), на третьому
– діяльність транспорту і зв’язку (1746,0 млн грн),
на четвертому – сільське господарство, мисливство
та пов’язані з ним послуги (1449,80 млн грн). В
освіту було інвестовано лише 124,0 млн грн, в
охорону здоров’я та надання соціальної допомоги
– 43,90 млн грн.
Існує зв’язок між фінансовим і виробничим по-
тенціалом, що значною мірою зумовлений подіб-
ною економічною природою цих явищ. Першість
промисловості у загальному обсязі інвестицій
в економіку Київської області зумовлена саме її
столичним положенням, адже, як видно на кар-
ті «Загальна характеристика промисловості» у
«Національному атласі України», фактично у регі-
оні є два райони зосередження промислових цент-
рів – навколо м. Київ та навколо м. Біла Церква.
Інформаційний потенціал територіальних
одиниць Київської області оцінено за кількістю
офіційних інтерактивних сторінок у мережі
«Інтернет» (табл. 1). Як видно з цієї таблиці,
кількість офіційних інтерактивних сторінок у
мережі «Інтернет» м. Києва у 2,08 разу більше, ніж
у Київської області. При цьому найбільшу кількість
документів у вільному доступі у цій мережі про
територіальні одиниці Київської області мають
райони, прилеглі до столиці України, а також,
через події, пов’язані з ліквідацією наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС, Поліський район
і м. Славутич. На півдні регіону виділяється за
цим показником Білоцерківський район і м. Біла
Церква. Така сама ситуація й щодо розподілу
по територіальних одиницях Київської області
сайтів, що діють у рамках українського домену
*.�A, а також різних видів зв’язку. Слід зазначити,�A, а також різних видів зв’язку. Слід зазначити,
що у Київській області знаходяться 58,43% всіх
українських користувачів мережі «Інтернет»,
зареєстровано найбільше у державі регіональних
доменів у рамках українського домену *.�A
(31,71%) та отримані найбільші доходи від надання
послуг доступу до цієї мережі в Україні: у 2008 р.
– 45,76% (розраховано за [13, с. 138, 141�).
Як видно на картах «Мережа підприємств
зв’язку» і «Телефонна мережа зв’язку загального
користування» у «Національному атласі України»,
у регіоні є два райони зосередження центрів
зв’язку – навколо м. Київ та у м. Біла Церква. Така
сама ситуація і з розміщенням центрів мобільного
зв’язку.
Спираючись на проведений нами аналіз
і н ф о р м а ц і й н о г о п о т е н ц і а л у, можемо
провести таку типізацію територіальних одиниць
Київської області:
1) два полюси – міста Київ і Біла Церква;
2) дві периферії;
3) перехідна зона між ними – райони з середніми
значеннями вартості інвестицій.
Висновки
Проаналізовані вище теоретико-методичні під-
ходи до вивчення виробничого, інформаційного
і фінансового потенціалів дають підстави ствер-
джувати, що ці поняття є значною мірою взаємо-
пов’язаними. Методика їх дослідження потребує
подальшої розробки на основі узагальнення на-
працювань різних наукових шкіл та залучення
більшого обсягу статистичних даних. Це пов’язано
з наявністю різних фундаментальних позицій, що
зумовлюють напрям і використання відповідних
методик наукових досліджень. Саме з цієї причини
існують різні, часто не схожі, погляди на ті чи інші
процеси і явища, причини, що їх породжують, і
чинники, які зумовлюють їх розвиток у просторі
й часі.
Існує тісний зв’язок між структурою фінансо-
вого і виробничого потенціалу Київської області за
видами економічної діяльності, що зумовлений їх
економічною природою.
Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�0
1. Алаев �.�. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
2. �ондаренко Л.М. Економічний потенціал, його роль в розвитку продуктивних сил / Матеріали �V Всеукр. наук. конф.�V Всеукр. наук. конф. Всеукр. наук. конф.
«Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (Київ, 16–17 травня 2007 р.). – К.: Вид. геогр. літ-ри. «Обрії»,
2007. – С. 49-50.
3. �улатова Е.�. Экспортный потенциал аграрного сектора Украины как фактор инвестиционной привлекательности отрасли //
Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч.
ст. – Донецк: Донеччина, 1999. – С. 348-352.
4. Герасимчук З.�. Производственный потенциал региона: методика оценки и стратегия его наращивания // Страны и регионы
на пути к сбалансированному развитию: Сб. науч. тр. – К.: Академпериодика, 2003. – С. 135-140.
5. Горленко І.О. Суспільно–географічні чинники формування зовнішньої функції господарства України // Фундаментальні
географічні дослідження (стан, проблеми, напрямки): Тези доповідей наук. конф. (Київ, 27–29 вересня 1994 р.) [гол. ред.
Л.Г. Руденко�. – К., 1994. – С. 52.
6. Економічна енциклопедія [відп. ред. С.В. Мочерний�: У 3-х т. – Т.3 П – Я. – К.: Вид. центр «Академія», 2002. – С. 13-15, 206,
571-582, 821.
7. Екологічна енциклопедія [гол. ред. А.В. Толстоухов�: У 3-х т. – Т.3 О – Я. – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації»,
2008. – С. 129, 194.
8. Інформаційно-пошуковий інтерактивний портал ����://�e��.��/ [Електронний ресурс�; Дата відвідання 22.05.2010 р.
9. Іщук �.І., Шишацький �.�. Господарське районування Київського столичного регіону // Економічна та соціальна географія.
– 1995. – Вип. 46. – С. 54-61.
10. Йорданова М. Комплексният географически подход при изследоване на ресурсния потенциал на територията // Проблеми на
географията. – 1993. – № 3. – С. 3-9.
11. Крыжановский �.�. Морские торговые порты Украины в рыночных условиях: Монография. - Одесса: Астропринт, 2008.
– 184 с.
12. Леснова О.�. Особенности информационного пространства России // Известия Русского геогр. общества. – 2004. – Т. 136.
– Вып. 6. – С. 30-38.
13. Лисенко �.�. Географія Інтернет-послуг в Україні // Економічна та соціальна географія. – 2010. – Вип. 60. – С. 137-142.
14. Пепа Т.�. Методологічні основи формування експортного потенціалу харчової промисловості // Продуктивні сили і
регіональна економіка: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2000. – С. 165-168.
15. Ржехак �., Тоушек �. Исследование социо-экономического потенциала территории (теоретические исходные пункты) //
S�o�nн�� ����н. – 1984. – № 4. – S. 23-27.н�� ����н. – 1984. – № 4. – S. 23-27.�� ����н. – 1984. – № 4. – S. 23-27. ����н. – 1984. – № 4. – S. 23-27.����н. – 1984. – № 4. – S. 23-27.н. – 1984. – № 4. – S. 23-27.S. 23-27.. 23-27.
16. Ромащенко �.�. Проблема оценки интегрального потенциала региона // Молоді науковці – географічній науці: Зб. наук. пр.
– 2008. – Вип. �V. – С. 324-325.�V. – С. 324-325.
17. �авченко �.Ф. Потенціал національної економіки України. – Чернігів: ЧДІЕіУ, 2009. – 274 с.
18. �люсар �. Експортний потенціал харчової промисловості України // Економіка України. – 1994. – № 10. – С. 44-49.
19. Статистичний щорічник Київської області за 2008 рік [за ред. С.І. Коханчик�. – К.: Головне управління статистики у Київський
області, 2009. – 517 с.
20. Статистичний щорічник м. Києва за 2009 рік [за ред. Р.Г. Віленчук�. – К.: Консультант, 2008. – 388 с.
21. Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Одеської області на період до 2015 року. – К.: РВПС України НАН
України, 2005. – 196 с.
22. Шлихтер �.�. Транспорт в территориальных системах капиталистического хозяйства / Автореф. … д. геогр. н. – М.: Ин-т
географии АН СССР, 1990. – 48 с.
23. Щелкунов �.І. Маркетинг. Стратегія реалізації експортного потенціалу української економіки // Фінансова Україна. – 1999.
– № 9. – С. 77-82.
24. Lacoste Y. Po�en�i�li�e n����elle / De l� �eo�oli�iq�e ��x ���s��es. Di��ionn�i�e ��e l� �eo�����ie. – P��is: A���n�� Colin, 2003. – P.
311.
25. Levy J. Resso���e / Di��ionn�i�e ��e l� �eo�����ie e� ��e l’es���e ��es so�ie�e [so�s l� ��i�. ��e J. Le�� e� �. L�ss��l��. – P��is: �elin,
2003. – P. 779.
Інститут географії НАН України, Київ Отримано 15.02.2011
Проведена типізація територіальних одиниць
Київської області за виробничим, фінансовим
та інформаційним потенціалами показала, що
у цьому регіоні чітко виділяються два ядра
– міста Київ і Біла Церква та дві периферії, а
розміщені між ними одиниці адміністративно-
територіального устрою займають проміжне по-
ложення за проаналізованими показниками. Ця
типізація тотожна наведеному вище господар-
ському районуванню Київської області С.І. Іщука
і В.Б.Шишацького (1995). Отже, можна стверд-
жувати, що у розміщенні господарського потен-
ціалу цього регіону України не відбулося істотних
змін на рівні саме адміністративно-територіальних
одиниць, а мали місце лише зміни певних кількіс-
них параметрів, зумовлені трансформаційними
процесами.
Подальші дослідження слід спрямувати на вив-
чення ролі різних чинників господарського роз-
витку у використанні виробничого, фінансового й
інформаційного потенціалів та на обґрунтування
пропозицій щодо його покращання.
|