Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій

Рассмотрены концепция и принципы формирования экосети как многофункциональной системы, основные задачи которой – сохранение и восстановление природных геосистем, формирование целостного природного каркаса экологической безопасности региона. Особое внимание уделено вопросам ренатурализации и конструи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Приходько, М.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут географії НАН України 2011
Назва видання:	Український географічний журнал
Теми:	Геоекологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58594
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій / М.М. Приходько // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 41–48. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-58594
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-585942014-03-29T03:01:11Z Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій Приходько, М.М. Геоекологія Рассмотрены концепция и принципы формирования экосети как многофункциональной системы, основные задачи которой – сохранение и восстановление природных геосистем, формирование целостного природного каркаса экологической безопасности региона. Особое внимание уделено вопросам ренатурализации и конструирования устойчивых, экологически безопасных агрогеосистем как структурных элементов экосети. The paper deals with the conception and principles of ecological network formation as a multifunctional system, whose main tasks are conservation and restoration of natural geosystems, formation of consistent natural carcass of environmental safety in a region. The special attention is paid to renaturalization and creation of sustainable, environmentally sound agrogeosystems as structural elements of the ecological network. 2011 Article Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій / М.М. Приходько // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 41–48. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1561-4980 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58594 502.210 (477.51/52) uk Український географічний журнал Інститут географії НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геоекологія Геоекологія
spellingShingle	Геоекологія Геоекологія Приходько, М.М. Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій Український географічний журнал
description	Рассмотрены концепция и принципы формирования экосети как многофункциональной системы, основные задачи которой – сохранение и восстановление природных геосистем, формирование целостного природного каркаса экологической безопасности региона. Особое внимание уделено вопросам ренатурализации и конструирования устойчивых, экологически безопасных агрогеосистем как структурных элементов экосети.
format	Article
author	Приходько, М.М.
author_facet	Приходько, М.М.
author_sort	Приходько, М.М.
title	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій
title_short	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій
title_full	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій
title_fullStr	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій
title_full_unstemmed	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій
title_sort	екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні українських карпат і прилеглих територій
publisher	Інститут географії НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Геоекологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58594
citation_txt	Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій / М.М. Приходько // Український географічний журнал. — 2011. — № 2. — С. 41–48. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Український географічний журнал
work_keys_str_mv	AT prihodʹkomm ekomerežaâkfaktorekologíčnoíbezpekiprirodnihtaantropogennihgeosistemvregíoníukraínsʹkihkarpatíprileglihteritoríj
first_indexed	2025-07-05T09:47:45Z
last_indexed	2025-07-05T09:47:45Z
_version_	1836799876263837696
fulltext	Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �1 © М.М. Приходько, 2011 геоекологія УДК 502.210 (477.51/52) М.М. Приходько Приходько екоМеРежа як фактоР екоЛоГІЧної БезПеки ПРиРодних та антРоПоГенних ГеосистеМ В РеГІонІ УкРаїнських каРПат І ПРиЛеГЛих теРитоРІй н.н. Приходько Приходько Экосеть как фактоР ЭкоЛоГиЧеской БезоПасности ПРиРодних и антРоПоГенных ГеосистеМ В РеГионе УкРаинских каРПат и ПРиЛеГаюЩих теРРитоРий Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа Рассмотрены концепция и принципы формирования экосети как многофункциональной системы, основные задачи которой – сохранение и восстановление природных геосистем, формирование целостного природного каркаса экологической безопасности региона. Особое внимание уделено вопросам ренатурализации и конструирования устойчивых, экологически безопасных агрогеосистем как структурных элементов экосети. ключевые слова: экосеть, экологическая безопасность, геосистемы, ренатурализация. М. Prykhodko ECOLOGICAL NETWORK AS A FACTOR OF ENVIRONMENTAL SAFETY OF NATURAL AND ANTHROPOGENIC GEOSYSTEMS IN UKRAINIAN CARPATHIANS AND ON ADJACENT TERRITORIES Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas The paper deals with the conception and principles of ecological network formation as a multifunctional system, whose main tasks are conservation and restoration of natural geosystems, formation of consistent natural carcass of environmental safety in a region. The special attention is paid to renaturalization and creation of sustainable, environmentally sound agrogeosystems as structural elements of the ecological network. Keywords: ecological network; environmental safety, geosystems; renaturalization. Виробничо-господарська діяльність в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій (у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франків- ської і Чернівецької областей) без урахування законів, правил і принципів природокористування призвела до виникнення й розвитку екологічних ризиків, що створює реальну загрозу функціону- ванню геосистем, життю і здоров’ю людей, еколо- гічній безпеці регіону. Враховуючи стратегію пріо- ритетного використання досліджуваного регіону для розвитку туризму і оздоровлення населення, проблема екологічної безпеки природних, антро- погенних і природно-техногенних геосистем, які формують середовище життєдіяльності людей, набуває особливої актуальності. Завдання полягає у недопущенні нових втрат і відновленні втрачених природних геосистем (лісових, водно-болотних, лучних та ін.). Вони формують природний каркас екологічної безпеки території, який внаслідок взаємозв’язку між його складовими, створює передумови для досягнення екологічної рівноваги [16, 18, 24�. Усвідомлення небезпеки втрати біотичного і ландшафтного різноманіття відображено у Кон- венції про біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992), Всеєвропейській стратегії збереження біотичного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995), Європейській ландшафтній конвенції (Флоренція, 2000), Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Київ, 2003) 8-10 вересня 2010 р. в Ужгороді відбулася Між- народна науково-практична конференція “Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Євро- пи, в якій взяли участь майже 150 представників з 18 європейських держав. Було схвалено декларацію цього форуму “Країни - члени Ради Європи за сталий розвиток гірських регіонів Європи” та проекти Резолюції й Рекомендації Конгресу Ради Європи з обговорюваних питань, які були прийняті 28 жовтня 2010 р. на 19-й сесії Конгресу місцевих і регіональних влад - “Сталий розвиток гірських регіонів і досвід Карпатських гір” [11�. У природних геосистемах досліджуваного регі- ону переважали ліси, і ще у І тисячолітті н. е. лісові ландшафти були найтиповішими на його терито- рії [3�. Сільськогосподарська діяльність була виз- наначальним чинником трансформації природних геосистем і формування антропогенних геосистем, серед яких переважають агрогеосистеми. При цьому руйнувалося біотичне і ландшафтне різно- маніття, які забезпечують суспільство продуктами харчування і сировиною, стійкість ландшафтів, формування сприятливого середовища для жит- тєдіяльності людей [6, 18, 26�. Порушення ціліс- ності рослинного покриву і балансу між стокофор- муючими і стокорегулюючими факторами (ліс – поле – водно-болотні угіддя – річка), зниження лісистості, збільшення частки орних земель нега- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�2 тивно впливають на гідрологічний режим терито- рії, процеси перерозподілу атмосферних опадів і надходження їх у річки. Знизилася водоакумулю- юча ємність території, порушилася структура стоку внаслідок збільшення об’ємів поверхневого стоку та скорочення часу добігання води до русел річок. Цим зумовлено формування паводків, зниження водності (обміління) річок у меженні періоди, виникнення й розвиток ерозійних процесів, зсувів і селей [19�. У цьому контексті постає питання про ренатуралізацію ландшафтної сфери. При цьому ренатуралізацію ми розглядаємо як систему заходів, спрямованих на відновлення природних геосистем, насамперед природного рослинного покриву. Основна роль у цьому процесі належить лісу, враховуючи виконувані ним функції Загрозами (ризиками) екологічно безпечному функціонуванню геосистем, біотичному і ланд- шафтному різноманіттю є: - антропогенна модифікація і руйнування природних геосистем, фрагментація рослинного покриву, збільшення площ орних земель, гідро- технічне будівництво, заготівля деревини, видо- бування корисних копалин, урбанізація, забруд- нення навколишнього середовища; - пряме або опосередковане винищення (вимирання) біологічних видів, їх окремих ізольо- ваних популяцій, унікальних флоро-фауністичних комплексів, ценозів та екосистем. Серед сучасних концепцій збереження та від- новлення (ренатуралізації) природного середови- ща, біотичного та ландшафтного різноманіття помітне місце посідає концепція формування екомережі як своєрідної комплексної технології екологічно доцільної консервації земель та відновлення природних властивостей геосистем. Екологічний імператив у процесі природокорис- тування полягає в необхідності узгоджувати системи економічної (виробничо-господарської) діяльності з екологічними вимогами і обмежен- нями. Одним із шляхів вирішення цього питання є оптимізація співвідношення природних і антро- погенних геосистем, яка забезпечується форму- ванням екомережі. Створення екомережі в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій має забезпечити реалізацію вимог екологічної без- пеки через підвищення захищеності геосистем та їх компонентів від можливих природних та антропогенно-техногенних уражень. При цьому екологічну безпеку ми розглядаємо як стан гео- систем, за якого забезпечується запобігання ви- никнення екологічних ризиків для компонентів геосистем, життєдіяльності та здоров’я людей [19�. Головна проблема при забезпеченні функ- ціонування і розвитку екомережі полягає в об- ґрунтуванні принципів і підходів її формування. Складність визначається значною кількістю зав- дань, пов’язаних з: 1) обгрунтуванням струк- турних елементів екомережі і управлінням нею; 2) оптимізацією територій та об’єктів природно- заповідного фонду; 3) збереженням і відновленням різноманіття природних геосистем. Забезпечення функціонування екомережі, як комплексного при- родоохоронного просторового об’єкта, потребує формування його оптимальної територіальної структури, визначення місця об’єктів і структурних елементів екомережі у складі земельного фонду. Зазначені аспекти проблеми є недостатньо обґрун- тованими з наукових і методично-прикладних позицій, особливо в регіональному аспекті. Концепція екомережі виявляється продуктив- ною як щодо наукового синтезу знань про природу, так і щодо практичної діяльності, спрямованої на вирішення комплексу соціально-економічних і екологічних проблем, результатом чого має бути відновлення природного каркасу території, збереження і відновлення природних геосистем, втілення стратегії невиснажного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Екомережа – це функціонально об’єднана система природоохоронних територій різного статусу і допоміжних територій, які забезпечують функціональні зв’язки між біотопами різних рангів, а також збереження умов для природного перебігу процесів функціонування і розвитку біосистем різного рівня організації [8, 26�. Таке визначення близьке до концепції біоцентрично- сітьової ландшафтно-територіальної структури, яка розглядається як сукупність ландшафних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрар- хічно впорядкованих просторовими відношен- нями певного типу. Біоцентрично-сітьову струк- туру утворюють біоцентри, біокоридори та інтерактивні елементи. Вони формують “ланд- шафтну сітку”. Буферне наповнення (“ткани- ну”) ландшафту складають антропічні угіддя [5�. Біоцентрам у структурі елементів екомережі відповідають ключові території (природні ядра), біокоридорам – сполучні території (екокоридори). Метою створення екомережі в регіоні Україн- ських Карпат і прилеглих територій є: - ренатуралізація порушених геосистем; - відновлення територіальної (просторової) цілісності геосистем; - збереження, відновлення і охорона біотич- ного та ландшафтного різноманіття; збільшення площі природних середовищ для видів рослин і тварин, у тому числі реліктових, ендемічних і зникаючих; - створення об’єднаної мережі заповідних територій, збільшення їх площі; - відновлення водоакумулюючої ємності і стокорегулюючої здатності територій; - сприяння переходу до невиснажливого при- родокористування і сталого (збалансованого) роз- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �� витку; забезпечення екологічної безпеки регіону; - створення умов для реалізації стратегічних цілей щодо використання природно-ресурсного потенціалу регіону в туристичних і рекреаційно- оздоровчих цілях. Аналіз підходів до побудови схеми екомережі свідчить про існування трьох основних їх типів: І тип – схема екомережі створюється відповідно до Закону України “Про екологічну мережу” з акцентом на особливості геоботанічної і ланд- шафтної структури території [1, 10, 12, 15, 25�. ІІ тип – схема розробляється згідно програм ECO�ET i ��-2000, Директиви ЄС “Біотопи” з акцентом на врахування природних біотопів як середовищ існування видів (фонових і рідкісних) та міграційних шляхів тварин [8, 24�. ІІІ тип – схема розробляється на основі по- єднання І і ІІ типів з урахуванням необхідності ренатуралізації лісових геосистем і агрогеосистем, формування „культурних” ландшафтів [18�. Третій тип передбачає, що екомережа повин- на включати не тільки території і біотопи із збереженим біотичним різноманіттям, але й території, на яких після проведення (ре)натура- лізаційних (відновлювальних) заходів формуються геосистеми, наближені до природних. До них відносяться ліси, які не входять до природно- заповідних територій та об’єктів, і сільськогоспо- дарські угіддя (агрогеосистеми), на яких здійсне- ні заходи щодо їх оптимізації [18�. Без включення до структурних елементів екомережі лісів, а також агрогеосистем, на яких згідно вимог законів України “Про землеустрій”, “Про охорону земель”, Лісового кодексу України, Водного кодексу України проведені відповідні заходи, сформувати екомережу, як цілісну систему, неможливо. На П’ятому Всесвітньому Конгресі Територій, що охороняються (Дурбан, ЮАР, 8-17 вересня 2003 р.) було відзначено неприпустимість ізоляції природних територій, що охороняються, від оточуючих територій, місцевого населення і суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим оче- видною є необхідність включення до структурних елементів екомережі територій господарського використання, як допоміжних (відновлюваних), з метою забезпечення функціональної цілісності екомережі. Важливим пустулатом методології та підходів щодо формування екомережі є необхідність збере- ження ландшафту в цілому. Структура екомережі має відповідати принципам достатності території для збереження та відновлення біотичного та ландшафтного різноманіття, забезпечення прос- торової цілісності і репрезентативності цих територій та формування, з урахуванням будови ландшафтних систем, їхніх біотичних складових та геопросторових зв’язків біоти із середовищем їх поширення (ландшафтний, біогеографічний та геоботанічний підходи). Складовою частиною процесу формування екомережі є добір достатньо збережених природних геосистем, які б складали її основу (природно-ландшафтний каркас). Такі об’єкти повинні бути багатофункціональними наземними, наземно-водними та акваторіальними ландшафтними комплексами [1, 15, 18�. Просторово-територіальною одиницею при формуванні екомережі доцільно обирати річковий басейн [9, 14, 17, 18�. Одним із завдань при формуванні екомережі є створення такої структури, яка б вирішувала не тільки проблеми збереження рослин, тварин та середовищ їх існування, але й надавала населенню соціальну та економічну користь і, поліпшуючи умови його життєдіяльності, сприяла сталому (збалансованому) розвитку територій. Важлива роль у збереженні біотичного і ландшафтного різноманіття належить заповідним територіям, насамперед великим за площею – біо- сферним заповідникам (БЗ), природним запо- відникам (ПЗ), національним природним паркам (НПП), регіональним ландшафтним паркам (РЛП). У регіоні Українських Карпат і прилеглих тери- торій основою екомережі, її ключовими тери- торіями (природними ядрами) є 15�� природно-�� природно- заповідні території та об’єкти, загальною площею 611 тис. га, що становить 10,2 % території досліджуваного регіону (табл. 1). Проте існуюча мережа природно-заповідних територій не формує цілісної системи – «еколо- гічного каркасу», який забезпечує збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. Тому актуальним завданням є створення нових запо- відних об’єктів, особливо на рівнинних і перед- гірських територіях. Важливою складовою екомережі є ліси, за- гальна площа яких у досліджуваному регіоні – 2 100 тис. га (37 % загальної площі), у тому числі лісів, які не входять до заповідних територій, – 1 600 тис. га. Вирубування лісів для поселень, експорту деревини, виробництва поташу, збіль- шення площ сільськогосподарських угідь поча- лося у XV� ст. У XV�ІІ ст. співвідношення між лісом і сільськогосподарськими угіддями стало близьким до сучасного [4�. Значні рубки в лісах, які почалися наприкінці ХІХ ст. після прокладання у Карпатах залізниць, продовжувалися до кінця 70-х років ХХ ст. Особливо інтенсивними були рубки у період 1950-1970 рр. [23�. Відбулося омолодження лісів внаслідок виру- бування стиглих і перестійних деревостанів. У су- часних деревостанах частка молодняків становить 24 %, середньовікових деревостанів – 54 %, пристигаючих – 12 %, стиглих і перестійних – 10 % вкритих лісом земель. У рівнинній частині практично не залишилося лісів, які б формували «екологічний каркас». Велика частка припадає на Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�� післялісових лук (сіножатей, пасовищ), орних зе- мель і урбанізованих територій (поселень) знач- но змінився гідрологічний режим території, її водозатримуюча (водоакумулююча) здатність. У зв’язку з цим при формуванні екомережі всі ліси необхідно відносити до відновлюваних терито- рій і здійснювати в них заходи щодо підвищення їх стійкості, водорегулюючих, протиерозійних і середовищеутворювальних функцій. Реалізація такого підходу забезпечується «По- рядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» (2007). З метою забезпечення виконання лісами екологічних функцій важливе значення має також розорані безлісі території, на яких в умовах роз- членованого рельєфу формуються значні об’єми поверхневого стоку, відбувається інтенсивне зми- вання та розмиванна ґрунтів. Зменшилися площі природних букових, ялицевих і дубових лісів. На їх місці утворилися похідні ялинові ліси, грабняки, березняки, вільшняки, осичники. Мішані із ялини, ялиці, дуба і бука ліси перетворилися на чисті або, у кращому випадку, двокомпонентні деревостани. Зміни у віковій і ценотичній структурі лісів зумовили зниження біотичної та ландшафтної різноманітності, а також стійкості фітоценозів. Внаслідок зменшення лісистості території порів- няно з первинною у 1,5-2 рази, збільшення площ Таблиця 1. Природно-заповідні території та об’єкти в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �� ренатуралізація лісових геосистем (насамперед похідних лісів) шляхом впровадження системи ведення лісового господарства (лісівництва), на- ближеного до природного, яка базується на кон- цепції „постійності лісу та лісового середовища” і спрямована на формування таких деревостанів, які за видовим складом порід, ценотичною і віковою структурою близькі до природних фітоценозів [13�. У природних (натуральних) лісових екосистемах формування видового складу відбувається шляхом природного відбору, що забезпечує їм здатність адаптуватися до відповідних типів лісорослинних умов. Внаслідок наявності різних вікових груп і складної ценотичної структури природні ліси мають періодичний цикл розвитку, завдяки чому їх деревостани практично не старіють, вони мають здатність до саморегуляції і самовідновлення. У циклі розвитку природних лісів (пралісів) кінце- вою віковою стадією розвитку є стадія достигання деревостану, паралельно з якою настає стадія його регенерації [7, 21�. При системі ведення лісового господарства, наближеного до природного, виникає проблема оптимізації лісокористування і способів рубання лісу. На сучасному етапі відбувається зміна пара- дигми лісокористування від „ресурсного” до „біосферного”. Лісові екосистеми розглядають як головний компонент біосфери (геосистем), який забезпечує стабілізацію і природну рівновагу. На нараді Міністрів лісового господарства євро- пейських країн (Хельсінкі, 1993) основним виз- начено принцип сталого (збалансованого) лісо- користування, який передбачає управління і вико- ристання лісів та лісових земель таким чином і з такою інтенсивністю, щоб при цьому зберігалися біотичне різноманіття, продуктивність і здатність до відновлення, а також щоб воно сприяло тепер і в майбутньому виконанню лісами економічних, екологічних і соціальних функцій на локальному, регіональному, національному і загальносвітовому рівнях [27�. В основу ведення лісового господарства мають бути покладені не суцільнолісосічні рубання, а „селекційне лісівництво”[21�. стратегія управління лісами повинна базу- ватися на впровадженні ландшафтно-водозбірного принципу, який передбачає планування заходів з ведення лісового господарства і лісокористування по водозборах з урахуванням структурно-функ- ціональної організації наявних в їх межах ланд- шафтів на рівні урочищ і типів місцевостей. Цільовими показниками стратегії є: 1) збільшення площі лісів; підвищення лісистості водозборів до оптимальної; 2) збереження старовікових лі- сів і пралісів; 3) відновлення деревостанів, які за продуктивністю, породним складом, гори- зонтальною і вертикальною структурою набли- жені до природних деревостанів; 4) оптимізація у межах водозборів площ деревостанів різних груп віку; 5) значне зменшення площі суцільних рубань; перехід на вибіркові й поступові рубання; 6) впровадження еколого-безпечних технологій. Лісистість водозборів гірських річок повинна бути не меншою 70 %, передгірських – 30-40 %, рівнинних – 20-30 %. Еколого-економічна доціль- ність збільшення площі лісів (за рахунок низько- продуктивних орних земель, сіножатей і пасовищ) зумовлена такими чинниками: – близько 90 % загального об’єму стоку рік Дністер, Прут, Тиса формується на території досліджуваного регіону; ліси забезпечують форму- вання водних ресурсів високої якості (чиста вода), рівномірний розподіл стоку води в часі, підвищу- ють водність річок у меженний період; у ринкових умовах на законодавчому рівні повинна бути введена плата за ведення господарської діяльності на водозборах рік, яка забезпечує формування високого водно-ресурсного потенціалу; внаслідок цього у бюджети адміністративних областей дос- ліджуваного регіону надійдуть додаткові кошти, які компенсуватимуть втрати від передачі сіль- ськогосподарських угідь для залісення; – продуктивність лісів і вартість продукції з них значно вищі, ніж орних земель, сіножатей і пасовищ; у разі залісення певної їх площі підвищиться ресурсний і еколого-економічний потенціал регіону; – при підвищенні лісистості значно зменшиться ймовірність формування повеней і паводків, ви- никнення і розвитку ерозійних і зсувних процесів, а також руйнування берегів річок; відповідно зменшаться витрати на ліквідацію їх наслідків; – при підвищенні лісистості збільшиться поглинання (депонування) з атмосферного повіт- ря парникового газу (СО2); в Україні щорічно викидається в атмосферу близько 200 млн т СО2; для повного зв’язування цієї кількості СО2 площу лісів на території України треба збільшити на 8,0 млн га (із них на досліджуваній території – близько 1,0 млн га) Найскладнішим завданням при формуванні екомережі є просторова організація агрогеосис- тем. Вони являють собою докорінно змінені люди- ною геосистеми із переважанням у структурі угідь орних земель, значною площинною строкатістю елементів територіальної інфраструктури і пору- шеними речовинно-енергетичними потоками. У структурі земельного фонду досліджуваного регіону агрогеосистеми займають 2 840 тис. га (50 % загальної площі), із них орні землі – 1 820 тис. га (32 % загальної площі). Висока сільськогосподарська освоєність і розораність території, значна кількість осушених земель призвели до руйнування взаємозв’язків між агро- геосистемами і природними геосистемами, що ускладнює просторові процеси обміну. У структурі Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�� агрогеосистем наявний негативний баланс між ріллею (дестабілізуючі елементи) та лісами, луками, водно-болотними угіддями, заповідними ділянками (стабілізуючий елемент). Це є причиною того, що агрогеосистеми знаходяться в умовах нестабільної рівноваги, що не сприяє збереженню і відтворенню біотичного та ландшафтного різноманіття і унеможливлює їх включення до переліку територій та об’єктів регіональної чи місцевої екомережі. У зв’язку з цим необхідна регульована реконс- трукція і оптимізація агрогеосистем з наближен- ням їх просторової структури і речовинно-енер- гетичного обміну до рівня природних геосистем з урахуванням двох системних рівнів – басейнового і ландшафтного. Басейново-ландшафтний підхід передбачає формування у межах річкового басейну складної мозаїчної просторової структури і опти- мізацію співвідношення угідь (ліси, луки, рілля, водно-болотні угіддя). Удосконалення структури землекористування (регульована реконструкція) в агрогеосистемах базується на концепції еколого- господарського балансу території, згідно з якою землі, які зайняті природною рослинністю (ліси, луки), розглядаються як землі екологічного фонду, з яких формується „екологічний каркас” території. При оптимальному співвідношенні та раціональному просторовому розміщенні лісові насадження, сіножаті і пасовища, орні землі та інші компоненти утворюють парагенетичну систему і формують новий вид антропогенних геосистем – лісоагрогеосистеми, в яких відновлюється еко- логічна рівновага. В агрогеосистемах також необ- хідно виділити «полігони еталонних ґрунтів», відновити на них корінні (природні) рослинні угру- повання і надати їм статус заповідних об’єктів. Біотичне і ландшафтне різноманіття в агро- геосистемах забезпечується наявністю природних геосистем (ліси, водно-болотні угіддя, лучні і степові ділянки) між орними землями. Чергування природних і агрогеосистем сприяє утворенню мережі різноманітних екотопів, що забезпечує збільшення кількості видів і щільності популяцій, позитивно впливає на мікроклімат та водний режим території, підвищує естетичну цінність ландшафтів [2, 18�. Нині площа лісів в агрогеосистемах знижена до критичної (лісистість коливається у межах 7- 20 %), що не відповідає ерозійному потенціалу території і щільності гідрографічної мережі. Ліси мають острівну форму, розмішені нерівномірно, як правило, на верхніх частинах схилів та на вододілах. У зв’язку з цим при формуванні екомережі агрогеосистеми необхідно відносити до від- новлюваних територій, на яких слід провести ренатуралізацію, реконструкцію та оптимізацію з наближенням компонентної структури і речовин- но-енергетичного обміну до рівня природних геосистем. Для реалізації цієї мети необхідно роз- робити і впровадити проекти землеустрою агро- геосистем, складовими частинами яких є ґрунто- водоохоронні біоінженерні системи [17, 18, 20�. Грунто-водоохоронні біоінженерні системи базуються на принципах „відновленого” (наближе- ного до природного) ландшафту і розгляда- ються як сукупність впроваджуваних у межах елементарного водозбору (групи водозборів) і ба- сейну ріки в цілому організаційних і захисних (біо- логічних та інженерно-технічних) заходів, які створюють нові агрогеосистеми як відображення емерджентного цілого, забезпечують оптимі- зацію їх структурно-функціональної організації, комплексне водорегулювання, зниження інтенсив- ності ерозійних процесів, підвищення родючості ґрунтів, невиснажливе використання природних ресурсів, їх відновлення, збереження і охорону. ґрунто-водоохоронні біоінженерні системи базуються на таких конструктивно-географічних засадах: - формування в межах басейнів річок оптимального співвідношення природних і антро- погенних геосистем; - забезпечення мозаїчної структури і біо- тичного різноманіття агрогеосистем; - розміщення агроценозів, лісів та інших угідь з урахуванням екологічної придатності земель; - надання переваги лісомеліорації в системі ренатуралізаційних заходів. Важливим структурним елементом ґрунто- водоохоронних біоінженерних систем є захисні лісові насадження – стокорегулюючі лісові смуги на схилових землях, насадження в улоговинах, на ярах і балках; насадження у межах водоохоронних зон і прибережних захисних смуг уздовж рі- чок та навколо водойм. На 80-90 % площі водо- охоронних зон і прибережних захисних смуг повинні створюватися лісові насадження. Систе- ма створених захисних лісових насаджень у по- єднанні з існуючими природними лісами забез- печить взаємозв’язок між структурними елемен- тами екомережі, тобто їх цілісність. Захисні лісові насадження можуть використовуватися як «енергетичні ліси». Продуктивність насаджень, створених із верби різних видів у віці 2-3 роки, досягає 20-40 т/га, що еквівалентно 5 тоннам нафти [18�. Характерною ознакою досліджуваного регіону є велика кількість річок і різноманітність річкових долин. Внаслідок наявності різних біотопів долини річок є центрами біотичного та ландшафтного різ- номаніття. Їхня системоутворювальна вісь «рус- ло – заплава – прилеглі території низьких терас» формує сполучні території. Аспекти функціону- вання річково-долинної складової екомережі пов’язані з відновленням та охороною водних ресурсів. Приєднання національної екомережі Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2 �� України до Всеєвропейської екомережі потребує запровадження принципів охорони водних об’єк- тів, викладених у Директиві 2 000/60 ЄС, яка визначає, що природні води є загальнолюдською спадщиною, яка повинна передаватися нащадкам неушкодженою. Річки з водоохоронними зонами і прибережними захисними смугами в екомережі є сполучними те- риторіями (екокоридорами). Екокоридори з’єд- нують ключові й відновлювані території, а також є складовою частиною ценотичних утворень, що забезпечують зв’язок русла із заплавою і над- заплавними терасами та розташованими на них лісами, луками, водно-болотними угіддями. У досліджуваному регіоні екокоридори проходять по р. Дністер (з’єднує екомережі сусідніх областей – Тернопільської, Хмельницької), а також по річках Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська, Свірж, Гнила Липа, Прут, Черемош, Рибниця, Сірет та ін. Створено 5 гідрологічних заказників місцевого значення: „Річка Лімниця з водоохоронною сму- гою шириною 100 м уздовж берегів”, „Річка Свіча з притокою Мізунькою”, „Річка Пістинька з прибережною смугою”, „Річка Чорний Черемош з прибережною смугою”; „Річка Рибниця з прибережною смугою”. Для завершення формування екокоридорів необхідно створити нові заповідні території – гідрологічні заказники місцевого значення: „Річка Стрий з прибережною смугою”, „Річка Гнила Липа з прибережною смугою”, „Річка Свірж з прибережною смугою”, „Річка Золота Липа з прибережною смугою”, „Річка Серет з прибережною смугою” та ін. Важливою складовою управління екомережею є створення та ведення системи фонового моні- торингу, методологія, методика і методи якої викладені у роботі [22�. 1. �айдіков І.А., Пащенко �.М. Ландшафтний каркас як просторова і структурна основа екомережі //Укр..геогр. журн. – 2004. – № 4. – С. 11-18. 2. �оровка �.П., Демченко �.О., Коломійчук �.П. Значення сільськогосподарських угідь у формуванні екомережі в сучасних умовах розвитку агровиробництва (на прикладі Запорізької області) // Наук. вісник Нац. аграрного ун-ту. – 2006. – Вип. 93. – С. 104-116 3. Генсірук �.А. Ліси України – К.: Наук. думка, 1992. – 408 с. 4. Генсірук �.А. Зміна лісистості України // Ойкумена. – 1995. – № 1-2. – С. 26-30. 5. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. – К.: Либідь, 1993. – 224 �. 6. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. – К., 1995. – 233 �. 7. Європейські основи сталого лісокористування. Необхідність їх впровадження в Українських Карпатах / В.І. Парпан та ін. // Лісовий і мисливський журн. – 2002. – № 4. – С. 16-18. 8. Кагало О.О. Правові та організаційні засади формування екомережі: погляд з точки зору аналізу Європейських першоджерел. Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття // Матеріали міжнар. конф., присвяченої 50-річчю функціонування високогірного біологічного стаціонару «Пожежевська» (23-27 вересня 2008 р.). – Львів, 2008. – С. 156-159. 9. Коржик �.П. Долинно-річкові екологічні коридори: чинник консолідації чи фрагментації національної екологічної мережі // Географія в інформаційному суспільстві. Зб. наук. праць у 4 т. – К.: ВГЛ Обрії, 2008. – Т. 3. – С. 138-140. 10. Коржик �.П. Поняття і структура екомережі: буковинське бачення // Розвиток заповідної справи в Україні і формування Пан’єв- ропейської екологічної мережі. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-13 листопада 2008 р.). – Рахів, 2008. – С. 228-239. 11. Міжнародна науково-практична конференція “Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Європи / І. Діус, С. Поп, Г. Романенчук, Л. Руденко // Укр. геогр. журн. – 2010. – № 4. – С. 57 - 60. Висновки Стратегія формування екомережі та екологічної безпеки природних і антропогенних геосистем базується на таких конструктивно-географічних засадах: - збереження існуючих природних геосистем (середовищ існування видів і генетичного їх різноманіття); - відновлення (ренатуралізація) природних геосистем, які зазнали руйнації, а також біотичного механізму регулювання навколишнього середовища; - планування і конструювання агрогеосистем на принципах еколого-господарського балансу території, формування у них складної (мозаїчної) структури шляхом насичення екосистемами буферного типу (ліси, луки, водно-болотні угіддя); - забезпечення просторової цілісності екомережі. Реалізація концепції екомережі є вищим етапом у розвитку заповідної справи, оскільки чисто природних, чи умовно природних територій, не включених до територій та об’єктів природно- заповідного фонду, практично не збереглося. У зв’язку з цим виникає необхідність формувати нове середовище, адаптоване до сучасних умов із застосуванням басейнового, конструктивно- географічного, геосистемного, геоботанічного, історико-географічного підходів. Формування та- кого середовища забезпечується шляхом рена- туралізації антропогенних геосистем і констру- ювання „культурних” ландшафтів. Поєднання структурних елементів екомережі (ключові, відновлювані і сполучні території) дає змогу сформувати цілісну територіальну систему природних і антропогенних геосистем середовищеутворювального і природоохоронного призначення, яка формує природний каркас екологічної безпеки регіону. Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 2�� © ю.В. яцентюк, 2011 12. Мовчан �.І. Розбудова національної екомережі: поняття, методологія, шляхи втілення // Жива Україна. – 2006. – № 3-4. – С. 1-3. 13. Наближене до природи лісівництво в Українських Карпатах / М.В. Чернявський та ін. – Львів: ЛА «Піраміда», 2006. – 88 с. 14. Наукові основи басейнового управління природними ресурсами (на прикладі річки Гнила Липа) / М.М. Приходько та ін.; під ред. М.М. Приходька. – Івано-Франківськ, 2006. – 270 с. 15. Пащенко �.М. Природничо-географічні засади формування екомережі // Жива Україна. – 2006. – № 3-4. – С. 14-15. 16. Позаченюк Е.А. Территориальное планирование. – Сімферополь: Доля, 2003. – 383 с. 17. Приходько М. М. Регіональні геоекологічні дослідження і раціональне природокористування (на прикладі Івано-Франківської області). Монографія. – Івано-Франківськ: Фоліант, 2006. – 245 с. 18. Приходько М.М. Екомережа та екобезпека (на прикладі Івано-Франківської області). – Івано-Франківськ: Фоліант, 2009. – 200 с. 19. Приходько М.М. Екобезпека природних і антропогенних геосистем: проблеми, цілі, пріоритети //Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту. Серія: географія. Спеціальний випуск: стале природокористування, підходи, проблеми, перспектива. – Тернопіль: СМП «Тайп». – 2010. – № 1, вип. 27. – С. 219-225. 20. Приходько М.М. Стратегічні цілі екологічної безпеки водних ресурсів // Укр. геогр. журн. – 2010. – № 3. – С. 36-43. 21. �тойко �.М. Праліси як екологічні моделі для ренатуралізації вторинних фітоценозів // Укр.. ботан. журн. – 2006. – 63. – № 3. – С. 358-368. 22. Фоновий моніторинг навколишнього природного середовища / М.М. Приходько та ін.; під ред. М.М. Приходька. – Івано- Франківськ: Фоліант, 2010. – 320 с. 23. Фурдичко О.І. Карпатські ліси: проблеми екологічної безпеки і сталого розвитку. – Львів: Бібльос, 2002. – 192 �. 24. Царик Л.П. Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем (концептуальні підходи, практична реалізація). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 320 с. 25. Шеляг-�осонко Ю.Р., Гродзинский М.Д., Романенко �.Д. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины. – К.: Укрфитосоциоцентр, 2004. – 143 �. 26. Шеляг-�осонко Ю.Р. Біорізноманітність: значення, методологія, теорія та структура // Укр. ботан. журн. – 2005. – № 6. – С. 759-775. 27. Shima S. Fo�sl�n�� el� // P�. Os�e��. – 1995. – № 4. – Р. 5-8. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Отримано 27.01.2011 УДК 574:911.2 ю.В. яцентюк нацІонаЛьнІ ПРиРоднІ ядРа екоМеРежІ ВІнницької оБЛастІ ю.В. яцентюк национаЛьные ПРиРодные ядРа Экосети Винницкой оБЛасти Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского Рассмотрены национальные природные ядра экосети Винницкой области, особенности их биотического и ландшафт- ного разнообразия. Выделены существующие и перспективные биоцентры национальных природных ядер области. ключевые слова: экосеть; национальные природные ядра; биоразнообразие; ландшафтное разнообразие. Yu. Yatsentyuk THE NATIONAL CORE AREAS OF VINNYTSYA OBLAST ECONETWORK Vinnytsya Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University The national core areas of econetwork of Vinnytsya oblast, the features of their biotic and landscape diversity are considered. The existent and prospective biocentres of the national core areas in Vinnytsya oblast are defined. Keywords: econetwork; national core areas; biotic diversity; landscape diversity. Відповідно до концепції підтримуваного роз- витку і Загальнодержавної програми “Формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015 роки” важливим є формування екомереж на- ціонального, регіонального та локального рівнів. Особливо актуальна ця проблема для Вінницької області. Це викликано тим, що її ландшафти за- знають значного антропогенного впливу і транс- формації. У результаті стан навколишнього при- родного середовища регіону є незадовільним та, як наслідок, зростає захворюваність населення області. Важлива складова процесу формування екомережі – виділення її ключових територій, зокрема національних природних ядер. М е т о ю нашого дослідження є обґрунтування виділення та характеристика біотичного і ланд- шафтного різноманіття національних природних ядер Вінницької області. Для цього нами були проведені польові та камеральні дослідження природи регіону; визначені типові, цінні та уні- кальні ландшафтні комплекси території; виявлені території найбільшого біотичного та ландшафтного різноманіття; виділені існуючі та перспективні біо- центри ключових територій національного рівня;

Екомережа як фактор екологічної безпеки природних та антропогенних геосистем в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій

Репозитарії

Схожі ресурси