Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України

В статье дана характеристика состояния демографического, экономического и социального развития малых городов Украины, их экологического состояния. Выделены функциональные типы малых городов. Рекомендованы приоритетные направления экономического развития каждого из выделенных функциональных типов мал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Доценко, А.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут географії НАН України 2011
Назва видання:	Український географічний журнал
Теми:	Суспільно-географічні дослідження
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58635
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України / А.І. Доценко // Український географічний журнал. — 2011. — № 1. — С. 51–55. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-58635
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-586352014-03-30T04:01:27Z Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України Доценко, А.І. Суспільно-географічні дослідження В статье дана характеристика состояния демографического, экономического и социального развития малых городов Украины, их экологического состояния. Выделены функциональные типы малых городов. Рекомендованы приоритетные направления экономического развития каждого из выделенных функциональных типов малых городов. The paper presents the characteristics of the state of the demographic, economic, social development and environmental conditions of small cities of Ukraine. The functional types of the small cities are defined. The priority directions of economic development of each of the defined functional types of Ukraine’s small cities are substantiated. 2011 Article Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України / А.І. Доценко // Український географічний журнал. — 2011. — № 1. — С. 51–55. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1561-4980 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58635 911.375.3 uk Український географічний журнал Інститут географії НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження
spellingShingle	Суспільно-географічні дослідження Суспільно-географічні дослідження Доценко, А.І. Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України Український географічний журнал
description	В статье дана характеристика состояния демографического, экономического и социального развития малых городов Украины, их экологического состояния. Выделены функциональные типы малых городов. Рекомендованы приоритетные направления экономического развития каждого из выделенных функциональных типов малых городов.
format	Article
author	Доценко, А.І.
author_facet	Доценко, А.І.
author_sort	Доценко, А.І.
title	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України
title_short	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України
title_full	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України
title_fullStr	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України
title_full_unstemmed	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України
title_sort	основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст україни
publisher	Інститут географії НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Суспільно-географічні дослідження
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58635
citation_txt	Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України / А.І. Доценко // Український географічний журнал. — 2011. — № 1. — С. 51–55. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Український географічний журнал
work_keys_str_mv	AT docenkoaí osnovnínaprâmisocíalʹnoekonomíčnogorozvitkumalihmonofunkcíonalʹnihmístukraíni
first_indexed	2025-07-05T09:49:47Z
last_indexed	2025-07-05T09:49:47Z
_version_	1836800004747952128
fulltext	Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 1 �1 © а.і. доценко, 2011 УДК 911.375.3 а.і. доценко осноВні напРями соціаЛьно-економічноГо РозВитку маЛих монофункціонаЛьних міст укРаїни а.и. доценко осноВные напРаВЛения социаЛьно-ЭкономическоГо РазВития маЛых монофункционаЛьных ГоРодоВ укРаины Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев В статье дана характеристика состояния демографического, экономического и социального развития малых городов Украины, их экологического состояния. Выделены функциональные типы малых городов. Рекомендованы приоритетные направления экономического развития каждого из выделенных функциональных типов малых городов. ключевые слова: территориальная организация расселения населения; малые города; полифункциональные города; монофункциональные города. A. Dotsenko THE MAIN DIRECTIONS OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF SMALL MONOFUNCTIONAL CITIES IN UKRAINE Council for Ukraine’s Productive Forces Studies, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv The paper presents the characteristics of the state of the demographic, economic, social development and environmental conditions of small cities of Ukraine. The functional types of the small cities are defined. The priority directions of economic development of each of the defined functional types of Ukraine’s small cities are substantiated. Keywords: territorial organization of population settlement; small cities; polyfunctional cities; monofunctional cities. У сучасному світі міста є головною формою територіальної організації розселення населення та продуктивних сил. Станом на 1 січня 2010 р. в Україні було 459 міст, в яких проживало 27,8 млн осіб, що становило 60% всього населення. Найпо- ширеніша мережа малих міст (людністю менше 50 тис. осіб), кількість їх досягла 363, або 79 % від загальної кількості. У малих містах проживало 6,3 млн осіб, що становило 23% від населення всіх міст. За останні два десятиріччя людський потенціал малих міст України значно скоротився, що зумовлено головним чином економічною та соціальною кризами у 90-х роках минулого століття, яка триває й дотепер. За характером економічної діяльності виділя- ють дві основні категорії міст: поліфункціональні й монофункціональні. Серед малих міст до поліфунк- ціональних ми відносимо районні центри і не роз- глядаємо їх у цій статті. Важливим методологічним завданням є обґрун- тування критеріїв виділення монофункціональних міст. Більшість учених пропонує використовувати як критерій частку населення, зайнятого у секторах (галузях) економіки. У Постанові Кабінету Мініст- рів України від 17 березня 2000 р. № 521 дано таке визначення: «Мале монофункціональне місто – ма- ле місто, спеціалізацію праці економічно активного населення в якому визначають підприємства зде- більшого однієї-двох профілюючих галузей еконо- міки, що формують дохідну частину бюджету міста, забезпечують функціонування соціальної інфраструктури та інших об’єктів життєзабезпе- чення населення» [5]. Згідно цього визначення у монофункціональному місті допускається поєд- нання двох видів економічної діяльності, хоча це слід розглядати як виняток. І.М. Жабінець запропонувала вважати місто монофункціональним, якщо в ньому понад 50% усіх працюючих зайнято на містоутворюючому підприємстві. За цим критерієм вона виділила в Україні 122 монофункціональних міста [4]. Ця цифра наведена і у вищеназваній Постанові Кабі- нету Міністрів України. Н.В. Васильєва нарахувала 120 монофункціональних міст [1]. Дещо інший підхід застосували розробники «Загальнодержав- ної програми розвитку малих міст», затвердженої 4 березня 2004 року, в якій виділено 111 малих монофункціональних міст [3]. Нами обґрунтовано перелік малих монофунк- ціональних міст, що включає 131 місто, з них 3 – республіканського підпорядкування, 41 – обласно- го значення, 36 – підпорядковані містам обласного значення та 51 – районного значення. Залежно від правового статусу, географічного положення, ресурсної бази та адміністративного значення можливості й напрями розвитку цих міст різні. Стан та проблеми розвитку монофункціональних міст Малі монофункціональні міста України мають значні відмінності за демографічним, економічним, соціальним та екологічним станом. Розглянемо ці чинники. Про особливості д е м о г р а ф і ч н о го п о т е н - ц і а л у свідчить розподіл малих міст за людністю (табл. 1). Як видно з таблиці, серед малих монофункціо- нальних міст більшу частину становлять міста люд- Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 1�2 Таблиця 1. Розподіл малих монофункціональних міст України за людністю станом на 1 січня 2010 р. Демографічний розвиток монофункціональ- них міст України характеризувався тенденціями зниження рівня народжуваності та підвищення смертності населення, а також від’ємним сальдо міграції. Наслідком цього стало зменшення люд- ності у переважній більшості міст (табл. 2). Як видно з таблиці, у 112 містах, що становлять 85 % малих монофункціональних міст України, протягом 1993-2009 рр. людність зменшилася, що зумовлено головним чином значним зниженням обсягів промислового виробництва та закриттям багатьох промислових підприємств. Незначну кількість досліджуваних міст (21) віднесено нами до відносно стабільних, тому що людність їх мало зменшилася (до 10%). Це більша частина малих міст Львівської області, які переважно є центрами харчової промисловості, а також деякі міста Дон- басу та Придніпров’я (центри електроенергетики та гірничодобувної промисловості). Найбільшу кількість (42) становлять міста з помірними темпами зменшення людності (на 11-20%). Це енергетичні центри, в яких розташо- вані теплоелектростанції, та міста-центри вугле- видобування, в яких є відносно нові шахти, збу- довані у 50-60-х роках минулого століття. Проблема збереження чисельності населення постала досить гостро у 40 монофункціональних містах, де протягом 1993-2009 рр. вона зменшилась на 21-30%. Це переважно вугледобувні центри Донбасу, в яких у 1994-2005 рр. було закрито 123 шахти через вичерпання запасів вугілля, що зумо- Таблиця 2. Динаміка людності монофункціональних міст України протягом 1993 - 2009 рр. ністю 10-20 тис. осіб (37,4 %), трудовий потенціал яких достатній для виконання економічних функцій відповідно до їх місця у національному територіальному поділі праці. Значну частку ста- новлять міста людністю 20-50 тис.осіб (30,5 %). Це розвинені центри енергетики, вугільної, гірничо- добувної та хімічної промисловості. Причому людність міст, створених для працівників АЕС, протягом 1989-2001 рр. помітно збільшилась, а центри вугільної та гірничодобувної промисло- вості, які у 80-х роках були середніми за чисель- ністю населення, протягом 1989-2001 рр. через значне скорочення обсягів виробництва та люд- ності перейшли до групи малих міст. Серед монофункціональних міст України до- сить велику групу складають дрібні міста люд- ністю менше 10 тис осіб (42, або 32%), які не відповідають законодавчо визначеному крите- рію людності міста (10 тис. осіб). Більше того, у 14 містах проживає менше 5 тис. осіб. Ці населе- ні пункти, розташовані у Львівській та Волин- ській областях, набули статусу міста згідно кри- теріїв іншої держави, коли ця територія була у межах Польщі за часів польської окупації. Вирі- шувати проблему економічного розвитку таких міст досить складно через дуже малий трудовий потенціал. вило вивільнення значної кількості працюючих, високий рівень безробіття та міграційний відтік з цих міст працездатного населення через відсут- ність інших місць прикладання праці. До окремої групи належать 9 малих монофунк- ціональних міст, в яких спостерігались найбільші темпи зменшення людності (на 31-40%) та най- гостріші проблеми зайнятості й міграції населення. Це переважно міста Луганської області, в яких у 90-х роках минулого століття були закриті вугільні шахти (Привілля, Золоте, Ірміне, Артемівськ, Вахрушеве, Міусинськ), Алмазна, в якій закрито вагонобудівний та феросплавний заводи, а також шахтарське місто Вуглегірськ Донецької області. До цієї групи віднесено також курортне місто Моршин Львівської області, в якому людність зменшилася на 37 %, що зумовлене неконкурентоспромож- ністю його порівняно з Трускавцем. Важливо відзначити, що серед малих монофунк- ціональних міст України особливе місце посідають 19 міст, або 14,5 % їх загальної кількості, в яких спостерігалося зростання чисельності населення, з них 6 мали найбільші темпи зростання людності. Серед них – Кузнецовськ, в якому створено потуж- ний центр атомної енергетики, людність його про- тягом 1993-2009 рр. збільшилася у 12 разів, Нова Калинівка – військове містечко на Львівщині та Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 1 �� Южний – чорноморський порт на Одещині (на 37- 40 %), а також малі міста, розташовані у примісь- ких зонах Києва та Львова, – Вишневе, Винники та Дубляни (на 20-23 %). При визначенні напрямів та масштабів розвитку малих міст необхідний диференційований підхід, що має враховувати темпи їх розвитку в минулому, географічне положення, місце в системі розселення та економічні функції. Е ко н ом і ч н и й с т а н малих монофункціо- нальних міст України має важливе значення для оцінки рівня економічного розвитку, спеціалізації та комплексності господарства міст, що потрібно враховувати при визначенні напрямів і темпів їх подальшого розвитку. Однак існують певні труд- нощі у виконанні цих досліджень, пов’язані з відсут- ністю необхідних статистичних даних. На основі використання опосередкованих джерел розроблено функціональну типологію монофункціональних міст (табл. 3). Отже, серед монофункціональних міст України найпоширеніші спеціалізовані промислові міста (87%), у тому числі центри вугледобування (27%), розташовані в Донбасі та Львівському басейні. Значного розвитку набули спеціалізо- вані енергетичні центри, що поділяються на дві підрупи: центри теплоенергетики (13) та центри атомної енергетики (2), які значно відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку й зайнятості населення. Велика кількість центрів харчової промисловості припадає в основному на західні області. Напрями економічного розвитку монофункціо- нальних міст визначатиме їх виробнича спеціалі- зація, яка буде змінюватися залежно від зміни пріоритетів розвитку економіки України на дов- гострокову перспективу. С о ц і а л ь н и й с т а н малих малофункціо- нальних міст прямо залежить від рівня їх економіч- ного розвитку. Наприклад, міста-центри атомної енергетики мали великі прибутки та значні відра- хування до місцевих бюджетів, що дало можли- вість створити підприємства, спрямовані на забез- печення потреб міського населення, а також значно розвинути соціальну сферу. Разом з тим, у містах, де переважає легка та харчова промисловість, надходження до місцевих бюджетів були незнач- ними і рівень соціального розвитку їх низький. Вузька спеціалізація виробництва призводить до залежності малих міст від роботи одного-двох промислових підприємств, що в умовах економіч- ної та фінансової кризи ставить під загрозу функ- ціонування важливих сфер життєдіяльності міського населення (житлово-комунальне госпо- дарство, охорона здоров’я, зайнятість та соціальний захист населення тощо). До викликів та загроз, які обмежують розвиток деяких монофункціональних міст України, слід віднести їх е ко л о г і ч н и й с т а н . Враховуючи те, що більшість цих міст є центрами важкої про- мисловості, екологічна ситуація в них досить складна, а в деяких загрозлива, зокрема через за- бруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та джерел водопостачання. У шахтарських містах внаслідок закриття багатьох шахт обсяги викидів у повітря зменшилися, але збільшилося забруднення підземних джерел водопостачання шахтними мінералізованими водами та засолення присадибних ділянок. �сновні напрями соціально-економічного розвитку монофункціональних міст Стратегічним напрямом розвитку монофункціо- нальних міст України є поступове перетворення їх на поліфункціональні, що сприятиме вирішенню більшості їх проблем. Проте це не означає відмови від спеціалізації їхньої економіки, навпаки, у тих містах, де зараз не виражена економічна домінанта, слід визначити головний вид економічної діяльнос- ті та надавати можливості для його пріоритетного розвитку в перспективі. Одним з головних напрямів формування полі- функціональності малих міст є їх комплексний розвиток. Це передбачає створення підприємств, які технологічно будуть пов’язані зі спеціалізова- ними підприємствами, доповнювати їх, або обслу- говувати. Наприклад, у містах-центрах атом- ної енергетики слід створювати підприємства по забезпеченню безпеки експлуатації атомних електростанцій, технологій та систем поводжен- ня з відпрацьованим ядерним паливом та радіо- Таблиця 3. Функціональна типологія малих міст України Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 1�� активними відходами. У містах-центрах теп- лоенергетики доцільно створювати підприємства з виробництва будівельних матеріалів з відходів електростанцій, ремонту агрегатів та обладнан- ня, теплоенергомонтажу, з виробництва електро- апаратури та приладів, надання підприємствам та населенню електротехсервісу. Напрями економічного розвитку шахтарських міст слід розглядати диференційовано. У містах, де були закриті шахти, важливо створювати високо- технологічні підприємства обробної промисловос- ті з виробництва конкурентоспроможної продукції. До цих міст відносяться Жданівка, Кіровське, Ново- гродівка, Гірник та Моспине Донецької області, Брянка, Кіровськ, Привілля, Новодружеськ, Ірміне, Первомайськ Луганської області. Окремо слід розглядати питання економічного розвитку міст-центрів вуглевидобування, в яких шахти ще працюватимуть протягом певного пері- оду. Враховуючи виведення їх з експлуатації у майбутньому, необхідно розробити комплексну програму соціально-економічного розвитку шах- тарських міст Донбасу та Львівщини, передбачив- ши в ній будівництво промислових підприємств на новітній технологічній базі. У шахтарських міс- тах доцільно розміщувати машинобудівні підпри- ємства з виробництва та ремонту гірничих машин та обладнання, виробництва побутової техніки, радіотелевізійної та електронної апаратури. Розвиток науково-технічного прогресу, значні зміни ринкової кон’юнктури та потреб населення у товарах і послугах зумовлюють необхідність виробництва нових видів товарів та створення відповідних промислових підприємств. Такі під- приємства доцільно створювати у містах – вугле- добувних центрах, де є трудові, фінансові й тери- торіальні ресурси. Крім того, у шахтарських містах слід розвивати промислові підприємства для використання жіночої робочої сили (легка та харчова промисловість). Оптимальним є розміщення нових підпри- ємств за кущовим принципом, у межах кожної агломерації: у центрах, або підцентрах агломе- рацій – головні підприємства, а у малих шах- тарських містах – їх філії або цехи. У такий спосіб можна підвищити промисловий потенціал Селидівсько-Добропільської, Єнакіївсько-Горлів- ської, Стахановсько-Алчевської, Краснолуцько- Антрацитівської та Ровеньківсько-Свердловської агломерацій, в яких були закриті шахти. У містах – гірничодобувних центрах Донба- су і Придніпров’я слід розширити та модернізу- вати підприємства з обслуговування гірничозба- гачувальних комбінатів, зокрема автопідприємства у Красногорівці та Часовому Ярі, ремонтно-ме- ханічні заводи в Орджонікідзе та Марганці. Крім цього, важливе значення для забезпечення потреб населення матиме модернізація підприємств лег- кої та харчової промисловості, зокрема меблевої й швейної фабрик у Марганці, фабрики штучного хутра у Жовтих Водах, хлібокомбінатів у Марганці та Орджонікідзе, м’ясокомбінату в Жовтих Водах. Можливості промислового розвитку малих міст-центрів хімічної промисловості обмежені через забрудненість довкілля шкідливими ви- кидами. Це стосується Нового Роздолу та Новояво- рівського, в яких добувають сірку, а також Южного і Армянська. У центрах хімічної промисловості Донбасу створені деякі допоміжні підприємства з метою комплексної переробки сировини та відходів, у Соледарі – українсько-німецька корпо- рація «Гіпс», в Авдіївці – шиноремзавод та швейна фабрика, Петрівському – хлібокомбінат. Ці підприємства в перспективі доцільно реконс- труювати й розширити. Пріоритетними напрямами розвитку малих міст-центрів машинобудування має стати модерні- зація та реконструкція на новітній технічній осно- ві діючих підприємств та будівництво нових. Це стосується, зокрема, Кіровська та Первомайська Луганської області, в яких унаслідок закриття шахт вивільнилася значна кількість працездатного населення. Економічний розвиток малих міст-центрів деревообробної промисловості пов’язаний з комп- лексною переробкою деревини. У Добромилі, Хирові та Комарному Львівської області доцільно побудувати меблеві фабрики, заводи з виробництва деревно-волокнистих плит, а також розмістити нові підприємства харчової промисловості. Розвиток міст-центрів легкої та харчової промисловості розглядається у контексті форму- вання агропромислових комплексів на базі діючих підприємств. Визначаючи основні н а п р я м и е ко н о м і ч - н о го р о з в и т к у монофункціональних міст Ук- раїни, можна зробити загальний висновок, що у довгостроковій перспективі слід очікувати зміц- нення промислового потенціалу цих міст, реструк- туризацію економіки деяких з них шляхом пере- профілювання промисловості та відповідну зміну функцій. Для міст – вугледобувних, гірничодо- бувних та гірничохімічних центрів це об’єктивний процес, до якого потрібно готуватися й обґрунту- вати нове місце кожного з них у територіальному поділі праці. Отже, процес трансформації функцій є неоднозначним і складним, його потрібно регу- лювати з позицій національних інтересів. С о ц і а л ь н и й р о з в и т о к монофункціональ- них міст залежатиме від рівнів та напрямів їх економічного розвитку. Для забезпечення соці- альних потреб населення цих міст необхідно зміц- нити існуючу соціальну інфраструктуру шляхом реконструкції та модернізації діючих об’єктів, значного розширення й оновлення асортименту Óêðà¿íñüêèé ãåîãðàô³÷íèé æóðíàë - 2011, ¹ 1 �� послуг та істотного підвищення їх якості. Другий стратегічний напрям полягає у рефор- муванні соціальної сфери відповідно до умов ринкових відносин. Окремі галузі сфери обслу- говування міста потребують значної перебудови для формування ринкових соціальних структур. Формування ринку послуг сприятиме збільшенню надходжень до бюджетів міст. Третім пріоритетним напрямом соціального розвитку монофункціональних міст є будівництво нових сучасних соціальних об’єктів повсякден- ного, періодичного та епізодичного користування (супермаркетів, комп’ютерних центрів, сервісних служб тощо). Перш за все це стосується економічно слаборозвинених міст, у яких соціальна сфера застаріла і не відповідає сучасним вимогам. Четвертий напрям стосується задоволення головної соціальної потреби населення – потреби у житлі. Як відомо, у малих містах переважає приватний житловий фонд. У зв’язку зі значним зниженням життєвого рівня населення можливості побудови власних житлових будинків у малих містах обмежені. Житлові будинки, передані під- приємствами на баланс міських рад, мають незадо- вільний технічний стан і на ринку житла некон- курентоспроможні. Отже, в перспективі головне завдання полягає у здійсненні ремонту та модерні- зації комунального житла. Одним із важливих напрямів соціального роз- витку малих монофункціональних міст є розви- ток сфери охорони здоров’я, зокрема, забезпечення лікарняних закладів медичною технікою та апа- ратурою, лікарськими засобами за доступними цінами, розширення мережі лікарняних закладів. Деякі монофункціональні міста, які мають унікальні природні умови, історико-культурні та архітектурні пам’ятки, доцільно розвивати як туристичні центри регіонального, національного або міжнародного значення. Для подолання е ко л о г і ч н и х з а г р о з т а о б м е ж е н ь соціально-економічного розвитку монофункціональних міст України, особливо центрів енергетики, добувної, хімічної, металургій- ної промисловості, важливе значення має впро- вадження безвідходних та екологічно чистих технологій, модернізація технологічних процесів. Комплексний розвиток монофункціональних міст у науково обґрунтованих напрямах сприятиме вирішенню існуючих у них економічних, соціаль- них, демографічних та екологічних проблем, під- вищенню їхньої ролі у національному терито- ріальному поділі праці та територіальних системах розселення. Важливу роль у вирішенні зазначених проблем відіграє програмно-цільовий метод. Державна програма розвитку малих міст України на 2004 – 2010 роки, незважаючи на її недостатнє фінан- сування, сприяла певній активізації соціально- економічного розвитку деяких міст. Кабінет Мі- ністрів України постановою № 1090 від 29 листо- пада 2010 р. затвердив нову «Державну цільову програму підтримки соціально-економічного роз- витку малих міст на 2011 – 2015 рр.», розроблену Мінрегіонбудом України, яка істотно відрізняється від попередньої. Метою програми є сприяння за- безпеченню розбудови інфраструктури малих міст, підвищення якості послуг, що надаються насе- ленню органами місцевого самоврядування таких міст [2]. Для досягнення цієї мети визначено головні завдання за такими напрямами: впровадження енергозберігаючих технологій у сферах тепло- та водопостачання і вуличного освітлення, реконст- рукція автодоріг та вивіз побутових відходів. Для реалізації Програми потрібне її фінансове забезпечення в обсязі 1,7 млрд грн, з них 91% за рахунок Державного бюджету. Якщо навіть такі інвестиції будуть виділені, то це забезпечить вирі- шення лише деяких проблем розвитку міського господарства малих міст. На жаль, головні пробле- ми - модернізація промисловості, створення нової економічної бази, запровадження ефективного механізму активізації соціально-економічного розвитку малих міст – ця Програма не вирішить. Для цього потрібна інша програма, яку слід розробити із залученням не лише архітекторів та будівельників, а й економістів, а також географів, які мають напрацювання у цій сфері. 1. Васильєва Н.В. Науково-методичні засади удосконалення механізму соціально-економічного розвитку монофункціональних міст України // Автореф. дис... к.е.н. – К.: РВПС України, 2008, – 20 с. 2. Державна цільова програма підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011 – 2015 роки. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.10. № 1090 // Урядовий кур’єр, 2010. – 15 грудня. – С. 14 – 15. 3. Загальнодержавна програма розвитку малих міст. Закон України від 4.03.04 // Голос України, 2004, 15 квітня. 4. Жабінець І.М. Удосконалення механізму регулювання ринку праці монофункціональних міст України // Автореф. дис… к.е.н. – К.: РВПС України, – 2009, – 19 с. 5. Про основні напрями забезпечення комплексного розвитку малих монофункціональних міст. Постанова КМ України від 17.03.2000, №521 // Офіційний вісник України. - К., 2000, – № 12. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ �тримано ��

Основні напрями соціально-економічного розвитку малих монофункціональних міст України

Репозитарії

Схожі ресурси