Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України
Неспроможність агентств регіонального розвитку виконувати покладені на них завдання змушує шукати нові інструменти регіонального розвитку або ж удосконалювати наявні. Аналіз досвіду Великої Британії дав змогу сформулю вати рекомендації щодо діяльності таких агентств в Україні....
Gespeichert in:
Datum: | 2012 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2012
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58767 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України / М.М. Іжа // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 523-527. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-58767 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-587672014-03-31T03:01:44Z Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України Іжа, М.М. Політичні науки Неспроможність агентств регіонального розвитку виконувати покладені на них завдання змушує шукати нові інструменти регіонального розвитку або ж удосконалювати наявні. Аналіз досвіду Великої Британії дав змогу сформулю вати рекомендації щодо діяльності таких агентств в Україні. Неспособность агентств регионального развития исполнять возложенные на них задания вынуждает к поиску новых инструментов регионального развития или к усовершенствованию существующих. Анализ опыта Великобритании дал возможность сформулировать рекомендации относительно деятельности таких агентств в Украине. The failure of regional development agencies to comply their task compels to the search the new instruments of regional development or to improve the existing ones. The analysis of Great Britain’s experience gives an opportunity to formulate the recommendations for improvement their activity in Ukraine. 2012 Article Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України / М.М. Іжа // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 523-527. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58767 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Іжа, М.М. Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України Держава і право |
description |
Неспроможність агентств регіонального розвитку виконувати покладені на них завдання змушує шукати нові інструменти регіонального розвитку або ж удосконалювати наявні. Аналіз досвіду Великої Британії дав змогу сформулю вати рекомендації щодо діяльності таких агентств в Україні. |
format |
Article |
author |
Іжа, М.М. |
author_facet |
Іжа, М.М. |
author_sort |
Іжа, М.М. |
title |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України |
title_short |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України |
title_full |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України |
title_fullStr |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України |
title_full_unstemmed |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України |
title_sort |
відмова великої британії від агентств регіонального розвитку: уроки для україни |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2012 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58767 |
citation_txt |
Відмова Великої Британії від агентств регіонального розвитку: уроки для України / М.М. Іжа // Держава і право. — 2012. — Вип. 57. — С. 523-527. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT ížamm vídmovavelikoíbritaníívídagentstvregíonalʹnogorozvitkuurokidlâukraíni |
first_indexed |
2025-07-05T10:00:24Z |
last_indexed |
2025-07-05T10:00:24Z |
_version_ |
1836800673523433472 |
fulltext |
М. М. ІЖА
ВІДМОВАВЕЛИКОЇБРИТАНІЇВІДАГЕНТСТВ
РЕГІОНАЛЬНОГОРОЗВИТКУ:УРОКИДЛЯУКРАЇНИ
Не спро можність агентств регіональ но го роз вит ку ви ко ну ва ти по кла дені на них
за вдан ня зму шує шу ка ти нові інстру мен ти регіональ но го роз вит ку або ж удо с ко на лю-
ва ти на явні. Аналіз досвіду Ве ли кої Бри танії дав змо гу сфор му лю ва ти ре ко мен дації
що до діяль ності та ких агентств в Ук раїні.
Ключові слова: регіональ ний роз ви ток, регіональ не уп равління, агент ст ва
регіональ но го роз вит ку, дер жав но-при ват не парт нер ст во, не уря дові ор ганізації.
Не спо соб ность агентств ре ги о наль но го раз ви тия ис пол нять воз ло жен ные на них
за да ния вы нуж да ет к по ис ку но вых ин ст ру мен тов ре ги о наль но го раз ви тия или к усо вер-
шен ст во ва нию су ще ст ву ю щих. Ана лиз опы та Ве ли ко бри та нии дал воз мож ность сфор-
му ли ро вать ре ко мен да ции от но си тель но де я тель но с ти та ких агентств в Ук ра и не.
Ключевые слова: ре ги о наль ное раз ви тие, ре ги о наль ное уп рав ле ние, агент ст ва
ре ги о наль но го раз ви тия, го су дар ст вен но-ча ст ное парт нер ст во, не пра ви тель ст вен-
ные ор га ни за ции.
The failure of regional development agencies to comply their task compels to the search
the new instruments of regional development or to improve the existing ones. The analysis of
Great Britain’s experience gives an opportunity to formulate the recommendations for
improvement their activity in Ukraine.
Keywords: regional development, regional government, regional development agencies,
public-private partnership, non-government organization.
ЛіквідаціяВеликоюБританієютакогопоширеногонаєвропейськомуконти-
ненті інструменту сприяння економічному розвитку регіонів, як агентства
регіональногорозвитку(надалі–АРР)улипні2012р.поставиланизкунепростих
питаньусферірегіональногоуправлінняякпередрозвиненимикраїнами,так і
перехіднимидержавами.
Традиційно вважається, що одним з основних інструментів стимулювання
економічногозростаннярегіонівіліквідаціїрегіональнихдиспропорційєпідви-
щення гнучкості економік регіонів шляхом створення сприятливих умов для
використаннярегіональнихімісцевихчинниківекономічногозростання.Якпра-
вило,цепередбачаєвикористанняпринципівсубсидіарностійдецентралізації–
делегуваннявідповідальностізавиконанняпевногонаборуекономічнихзавдань
управлінськиморганамнижчогорівня,якіспроможнізнимисправитися.Делегу-
вання повноважень може супроводжуватися покладанням на відповідні органи
законодавчо закріпленої відповідальності за виконання тих чи інших функцій;
однак органимісцевого самоврядування отримують право приймати рішення з
економічнихпитань,алеприцьомуненестиформальнихзобов’язаньщодовико-
нанняфункційекономічногоуправління.
Однак при прийнятті подібних рішень уряд стоїть перед вибором, на кого
самепокластивідповідальністьікомупередативідповідніповноваження.Вибір
здійснюється між органами місцевого самоврядування і регіональною владою,
органи якої можуть формуватися шляхом виборів. Навіть ті країни, в яких не
існуєавтономнихструктурдержавногоуправліннянарегіональномурівні,відда-
ють перевагу делегуванню відповідальності регіональним органам, створивши
відповідніспеціальніструктури.Ціструктуриможутьдіятиякнарегіональному,
такінижчомурівні,атакожбутилідерамищодоздійсненнястратегіїекономічно-
523Юридичні і політичні науки
горозвиткунавідповіднійтериторії1.
Представникамицієїструктуриєагентстваекономічногорозвитку,якінада-
ютьдопомогуврозробці тареалізації способівпоєднання ефекту«економіїна
масштабі», особливостей і можливостей даної території та позбавленні залеж-
ності від електорального циклу. Навіть у випадках, коли у таких агентств є
зобов’язання щодо регіональних чи національних урядів, вони, як правило,
підтримуютьдоситьтіснівідносинизорганамивладибудь-якогорівня,завдяки
чомумаютьпевнийступіньнезалежності.
Агентстварегіональногорозвиткуз’явилисяуВеликійБританіїу1999р.для
«сприяння економічному зростанню у регіонахАнгліїшляхом створення умов
длярозвиткупідприємництватанаданнядопомогиуствореннідодаткових,кра-
щеоплачуваних робочихмісць».На той час розмірВВПна душунаселення у
найбіднішихрегіонахкраїнибувна40%нижчим,ніжуЛондоні. Їхдіяльність
обходиласябританськомубюджетуу15млрдфунтівстерлінгів,однакнепривела
до економічного розвитку регіонів країни. Згідно з підрахунками експертів, їх
ліквідаціямоглабзекономити2,3млрдфунтівстерлінгівнарік2.Томузгідноз
анонсованим ще у 2010 р. рішенням уряду Великої Британії усі агентства
регіональногорозвиткуприпинилисвоюдіяльність31березня2012р.іповністю
були ліквідовані 1 липня того року.Усі свої ресурси, відповідальність,функції
вони передали іншим органам публічної влади, зокрема Агентству з питань
будинківігромад(HomesandCommunitiesAgency)3.
Існуєнизкапричин, які змусилиВеликуБританіювдатисядо такогокроку.
Насампередвонинеспромоглисяскоротитирегіональнідиспропорції:досліджен-
нясвідчать,щостійкийрозривміжПівніччютаПівднемтакінебулоподолано.
Крім того, у випадках, коли мало місце згладжування диспропорцій, виникало
питаннящодоспособудосягненняцієїмети.Іншимисловами,очевиднимєпри-
пущення, що зміцнення одних регіонів могло відбуватися за рахунок інших
замістьтого,щобпідтягуватинайбільшвідсталірегіонидорівнярозвинених.
БританськідослідникивбачаютьосновнупричинунедієздатностіАРРтакож
унадзвичайноширокійїхкомпетенції,яказавадилаїмзосередитисянаосновних
завданнях та ослабила результативність їх діяльності4. Крім того, необхідність
діятиурамкахумовнихадміністративно-територіальниходиницьможеусклад-
нюватизавданняповноцінноговикористанняприроднихперевагекономіко-гео-
графічногоположення.
Свій внесок зробило і таке глобальне явище, як зростання мегаполісів,що
маютьстатусрегіону.Такі«міста-регіони»маютьзначнийекономічнийпотенціал
іможутьздійснюватизначнийвпливнасусіднірайони,розташованізамежами
території,підпорядкованоїміськійвладі.Мегаполісинелишевідіграютьдоміну-
ючурольумісцевійекономіці,алеізабезпечуютьзначнучасткуВВПтапраце-
влаштовуютьвеликукількістьгромадянізсусідніхтериторій.
УЄвропі«міста-регіони»досягаютьочевиднихуспіхів,наздоганяючистоли-
цю і створюючи різноманітні системи місцевого самоврядування, а їх вплив
також стабільно зростає. У Німеччині основні мегаполіси (Гамбург, Бремен,
Берлін) прагнуть до того, щоб приймати економічні рішення разом із владою
федеральних земель, на території яких вони знаходяться. Водночас у Великій
Британії законодавчо закріплена децентралізація економічних відносин була
доситьобмежена,навпаки,органаммісцевоївладинаданозначнусвободущодо
управлінняекономічноюсферою.Цедалозмогунайбільшим«містам-регіонам»,
зокрема Манчестеру, активно добиватися ролі ключових економічних гравців.
Зважаючинапроцеси,пов’язанізформуваннямланцюгівпоставокізалученням
робочоїсили,можнаприпустити,щоцілідериекономічногорозвиткупоширюва-
тимутьсвійвпливдалекозамежівласноїтериторії,формуючивпроцесізростан-
524 Держава і право • Випуск 57
няновіпідходидоекономічногорозвитку.
ТеперВеликаБританіядещозміниласвійпідхіддоінструментіврегіонально-
горозвитку,зробившиакцентнапосиленніроліприватногосекторууприйнятті
рішеньпрозаходищодопідтриманняістимулюванняекономічногозростанняна
місцях. Новою моделлю стало «партнерство місцевих підприємств»5 – доб-
ровільнеоб’єднанняпредставниківділовихкіліорганівмісцевоївлади.
Партнерствомісцевихпідприємствємісцевимприватнимпартнерствомміж
органамимісцевогосамоврядуванняіпідприємцямитавідіграєключовурольу
визначенні пріоритетів місцевої економічної політики та спільній діяльності
щодостимулюванняекономічногозростаннятастворенняновихробочихмісцьу
даніймісцевості.Вонотакожєключовимінструментомдляреалізаціїцілейуря-
дущодоекономічногозростаннятадецентралізації,забезпечуючиорганимісце-
вогосамоврядуванняінструментамидлякоопераціїзбізнесомдляпришвидшен-
ня економічного відродження. На сьогодні у Великій Британії зареєстровано
39такихпартнерств.
Цим партнерствам відводиться роль стратегічного лідера у географічних
районах,щовходятьузонуїхвідповідальності.Доїхкомпетенціївходитьплану-
вання, житлово-комунальне господарство, будівництво, місцевий транспорт та
інфраструктура,атакожпитаннязайнятості,розвиткупідприємництватамісце-
вихініціативусферінизьковуглецевоїекономіки.
Ціпартнерстванеєбюджетнимиорганізаціями,передбаченимизаконодавст-
вом,томуїхдіяльністьфінансуєтьсязарахунокдискреційногофондурегіональ-
ногоекономічногозростання(RegionalGrowthFund),кудипартнерствамісцевих
підприємствподаватимутьзаявкинафінансуваннябезобов’язковогоузгодження
зрегіональнимипланамирозвитку.
Автори такого підходу виходили з ідеї, що приватний сектор повинен
активнішевиступативролірушіярегіональноготамісцевогорозвитку,апроцеси
розвиткуповиннівідображатиприроднеекономіко-географічнеположенняпев-
ноготериторіальногоутворення,анезамикатисяусутоадміністративнихмежах.
Він також ставить під сумнів твердження, що регіональний розвиток можна
поєднатиізсільськимрозвиткомдлятого,щобдіяльністьзрегіональногорозвит-
куприпиняласянакордонахвеликихміст.Міськіагломерації,навпаки, ґрунту-
ються на зв’язках між селом і містом і залучені до розвитку територій, що
тяжіютьдоекономічнихіпромисловихцентрів.
Протепостаєочевиднезапитання:чибудутьаналогічніпроблеми,пов’язаніз
діяльністю агентств регіонального розвитку, виникати у розвинених країнах та
країнах,щорозвиваються?ДещосхожаситуаціямаємісцеуЧехії,деужевислов-
люються сумнівищодонаявності у таких агентствнеобхідногопотенціалудля
виконання своїх завдань. Функції багатьох агентств регіонального розвитку
суттєворозширилися, оскількиуправління структурнимифондами,щовимага-
ютьвіднихвладніорганиЄвропейськогоСоюзу,можевідволікатиїхресурсивід
виконаннямісцевихпрограмрозвитку, залученняпрямих іноземних інвестицій
тощо.
ОднакновийдосвідВеликоїБританіїщодозалученняприватногосекторудо
спільноїдіяльностівекономічнійсферіможестатипроблематичнимдлякраїнз
перехідноюекономікою,зважаючинависокийрівенькорупціїтасприйняттядер-
жавиякобмежуючогочинникаурозвиткуприватної ініціативи.Ситуаціяможе
ускладнюватися тим, що багато державних господарських суб’єктів схильні
змішуватикомерційні,регулятивнійсоціальніфункції,недотримуючисьприн-
ципівпрозорості.Цінедолікизнижуютьймовірністьформуванняпартнерствза
зразкомбританськихтазбільшуютьризикзахопленняприватнимсекторомдер-
жавнихорганізацій,щоберутьучастьутакихпартнерствах.
525Юридичні і політичні науки
В Україні нормативно-правова основа для появи АРР була закладена Кон-
цепцієюдержавноїрегіональноїполітики6,яканапершомуетапісвоєїреалізації
(2001–2003 роки) передбачала формування мережі агентств регіонального роз-
витку. Досить швидко, у тому ж 2001 р., було створено Асоціацію агенцій
регіонального розвиткуУкраїни, яка об’єднала спочатку 17, а на сьогодні – 43
агентстварегіональногорозвиткузусіхобластейдержави7.Ціданімістятьсяна
сайтісамоїасоціації,однакпобіжнийпереглядспискуїїчленівсвідчить,щознач-
наїхчастинаужетривалийчаснездійснюєжодноїдіяльностійнавітьнеонов-
лює своєї власної сторінки в Інтернеті. Так, у Київській області з шести
організацій–членів асоціації фактично функціонують лише дві. Однак навіть
вониненадаютьінформаціїщодобюджетуреалізованихпроектівабожобсягу
інвестицій,залученихурегіон.
ЯкщоуВеликійБританіїзанепадагентстврегіональногорозвиткубувзумов-
ленийїхнеспроможністювиконуватипокладенінанихзавдання,товУкраїні,на
нашудумку,причинаневдачітакогопідходудоуправліннярегіональнимрозвит-
комсталавідсутністьналежногозаконодавчогозабезпеченняцихорганів.
Усерпні2002р.Міністерствомекономікитазпитаньєвропейськоїінтеграції
УкраїнибулипідготовленійнадісланідоВерховноїРадитаРадиМіністрівАвто-
номної Республіки Крим, обласних рад і облдержадміністрацій, Київської та
СевастопольськоїміськихрадідержавнихадміністраційМетодичнірекомендації
щодоствореннятафункціонуванняагентстврегіональногорозвитку8,яківизна-
чалипоняття,види,статусізавданняАРР,формиїхвзаємодіїзорганамивлади,
джерелазалученняфінансовихресурсівдляїхдіяльності.Зокрема,АРРвизнача-
лисяяк«інституції,основнимзавданнямякихєсприяннярозвиткуізростанню
соціально-економічногопотенціалутаконкурентоспроможностіпевноїтериторії,
а також рівня та якості життя її населення. Це структури, створені на засадах
партнерстваміжприватним,державнимтагромадськимсекторамизметоюком-
плексноговирішенняпроблемпевноїтериторії».ЯкслушнозазначаєТ.Берегой,
хоча у рекомендаціях АРР визначалися як один з інструментів реалізації
регіональної політики і визнавалася необхідність співробітництва з органами
місцевогосамоврядуваннятаорганамивиконавчоївлади,однакрекомендаційний
статусдокументадаєкерівникамрегіонуправовиборущодоствореннятазалу-
ченнядоспівпраціцихорганізацій9.
КрімокремихспробвизначитистатусізначенняАРРузаконопроектах,стра-
тегічнихдокументахвиконавчоївлади,жодногонормативно-правовогодокумен-
тадлястворенняправовоїбазидляїхдіяльностізамайжедесятиліттяїхіснуван-
нятакінебулоприйнято.Такіневизначенірамкидаютьзмогупретендуватина
статус АРР будь-якій громадській, благодійній, дослідницькій чи іншій неуря-
довійорганізації,щодекларуєнамірзайматисяаналізомрегіональнихпроцесів
абожздійснюватисвоюдіяльністьнарегіональномурівні(усферітуризму,еко-
логії, транскордонного співробітництва тощо), а також комунальним
підприємствам.Уцьомуперелікунепредставленітакіпотенційноможливіфор-
ми,якдержавнаорганізаціятадержавнаустанова,щоповноюміроювідображає
декларативністьдержавноїполітикиусферірозбудовиінституційноїінфраструк-
тури регіонального розвитку в Україні10. З одного боку, це сприяло розвитку
неурядовихорганізаційурегіонахУкраїни,стимулювалорозвитокгромадянсько-
го суспільства як такого, а з іншого–перешкоджало залученнюАРРреальних
інвестицій,якінемогливидаватисяюридичнійособізневизначенимстатусомта
відповідальністю.
Урезультатіперелікпроблем,зякимистикалисяагентстварегіональногороз-
виткустаномна2005р.зчасомтакінезмінився.Зокрема,вонимайженезалу-
526 Держава і право • Випуск 57
чалися до розробки місцевих і регіональних програм та стратегій розвитку та
процесу їх подальшої реалізації; їх діяльність можлива насамперед за рахунок
фінансовоїпідтримкизбокуіноземнихіміжнароднихдонорів(арізкескорочен-
ня фінансування з їх боку в результаті економічної кризи 2008 р. призвело до
зникнення значної частини таких АРР); координація та узгодження діяльності
організацій,щозаявляютьпросебеякАРР,нарегіональномурівнівідсутня11.
Якужезазначалося,УкраїніважкобудепітишляхомВеликоїБританіїіради-
кальнозмінитиіснуючийпідхіддорегіональногорозвитку.Однак,нанашудум-
ку, його можна значно удосконалити створивши умови для реальної участі в
агентствахрегіональногорозвиткуприватногокапіталу.Правовіосновидляцьо-
го уже закладені Законом України «Про державно-приватне партнерство»12,
додаткового врегулювання потребує лише законодавче визначенняюридичного
статусу агентств регіонального розвитку. Ефективній діяльності вітчизняних
агентств,навідмінувідбританських,сприятиме ітойфакт,щовонинебудуть
обмеженівимогамиЄвропейськогоСоюзущодоперелікузавданьіфункційтаких
організацій.
1.Halkier H., Damborg C., Danson M.RegionaldevelopmentagenciesinEurope.–L.:
Taylor&Francis,2002.–Р.31.2. Kite M.Coalitionannouncesplans toabolishRegional
DevelopmentAgencies//TheTelegraph.–2010.–June12.–P.7.3. Archivedregionaldevel-
opmentagencyinformation[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.bis.gov.
uk/policies/economic-development/regional-support/rda-archive. 4. Maddock N. Goodbye
regionaldevelopmentagencies//DevelopmentandTransition.–2011.–July.–Р.29.5. Local
enterprisepartnership[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://www.communities.
gov.uk/localgovernment/local/localen-terprisepartnerships/. 6. Указ Президента України
«Про Концепцію державної регіональної політики» № 341/2001 від 25.05.2001 //
ОфіційнийвісникУкраїни.–2011.–№22.–Ст.983.–Кодакта18982/2001.7. Асоціація
агенційрегіональногорозвиткуУкраїни[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://
www.narda.org.ua/. 8. Ме то дичні рекомендації щодо створення та функціонування
агентстврегіональногорозвитку:ЛистМіністерстваекономікитазпитаньєвропейської
інтеграціїУкраїниВерховнійРадіАвтономноїРеспублікиКрим,обласним,Київськійта
Севастопольськійміськимрадам, РадіМіністрівАвтономної РеспублікиКрим, обла-
сним,КиївськійтаСевастопольськійміськимдержавнимадміністраціямвід22.08.2002
р.№24-24/195.9. Бе ре гой Т. А.Ретроспективнийаналіззаконодавчоїбазистановлення
агентстврегіональногорозвиткувУкраїні//Теоріятапрактикадержавногоуправління.
– 2009. –№3 [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
Soc_Gum/Tpdu/2009_3/doc/2/06.pdf.10. Сту денніков І., Тка чен ко В. Інституційнаінфра-
структурарегіональногорозвиткувУкраїні:сучаснийстан іпроблемиформування //
Економічнийчасопис–XXI.–2005.–№9/10.–С.38.11. Тамсамо.–С.39.12. За кон
Укра їни «Про дер жав но-при ват не парт нер ст во»
№2404-VIвід01.07.2010//ВВРУкраїни.–2010.–№40.–Ст.524.
527Юридичні і політичні науки
|