Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину
Історія геологічного і геодинамічного розвитку Зовнішньої зони Передкарпатського прогину відобразилася на особливостях будови її окремих ділянок та умовах формування родовищ нафти та газу. Розташування живильних розломів і характер їхнього контакту з проникними горизонтами, якими відбувалася латерал...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
2009
|
| Назва видання: | Геологія і геохімія горючих копалин |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58960 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину / О. Павлюх // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148–149). — С. 31-43. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58960 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-589602014-04-03T03:01:19Z Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину Павлюх, О. Геологія горючих копалин Історія геологічного і геодинамічного розвитку Зовнішньої зони Передкарпатського прогину відобразилася на особливостях будови її окремих ділянок та умовах формування родовищ нафти та газу. Розташування живильних розломів і характер їхнього контакту з проникними горизонтами, якими відбувалася латеральна міграція газу в припідняті структури, наявність пасток та інші чинники вплинули на нерівномірний розподіл запасів газу в Зовнішній зоні. Виділено і проаналізовано 11 ділянок. Найсприятливішими умовами формування родовищ характеризується Більче-Волицько-Опарська, тому й концентрація запасів газу тут найвища. The geological and geodynamic history of the development of the Outer zone of the Carpathian Foredeep is reflected in the peculiarities of its single areas’ construction and conditions of the formation of oil and gas fields. Uneven distribution of gas reserves in the Outer zone is a result of diverse factors, among their number are stretching of the nourishing faults and the horizons with the covered structures of good collector quality, character of contact with permeable horizons, through which lateral migration took place in elevated structures, the presence of traps and others. In addition to the existing schemes of division of the Outer zone, it is substantiated its division in smaller units – areas with their certain peculiarities of construction. In general, 11 areas were distinguished and analized. The Bilche Volytsya-Opary area is characterized by the most favourable conditions of fields formation and the highest concentration of gas reserves. 2009 Article Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину / О. Павлюх // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148–149). — С. 31-43. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0869-0774 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58960 553.98(477.8) uk Геологія і геохімія горючих копалин Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геологія горючих копалин Геологія горючих копалин |
| spellingShingle |
Геологія горючих копалин Геологія горючих копалин Павлюх, О. Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину Геологія і геохімія горючих копалин |
| description |
Історія геологічного і геодинамічного розвитку Зовнішньої зони Передкарпатського прогину відобразилася на особливостях будови її окремих ділянок та умовах формування родовищ нафти та газу. Розташування живильних розломів і характер їхнього контакту з проникними горизонтами, якими відбувалася латеральна
міграція газу в припідняті структури, наявність пасток та інші чинники вплинули
на нерівномірний розподіл запасів газу в Зовнішній зоні. Виділено і проаналізовано
11 ділянок. Найсприятливішими умовами формування родовищ характеризується
Більче-Волицько-Опарська, тому й концентрація запасів газу тут найвища. |
| format |
Article |
| author |
Павлюх, О. |
| author_facet |
Павлюх, О. |
| author_sort |
Павлюх, О. |
| title |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину |
| title_short |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину |
| title_full |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину |
| title_fullStr |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину |
| title_full_unstemmed |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину |
| title_sort |
особливості геологічної будови та формування покладів газу в зовнішній зоні передкарпатського прогину |
| publisher |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Геологія горючих копалин |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58960 |
| citation_txt |
Особливості геологічної будови та формування покладів газу в Зовнішній зоні Передкарпатського прогину / О. Павлюх // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148–149). — С. 31-43. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Геологія і геохімія горючих копалин |
| work_keys_str_mv |
AT pavlûho osoblivostígeologíčnoíbudovitaformuvannâpokladívgazuvzovníšníjzoníperedkarpatsʹkogoproginu |
| first_indexed |
2025-07-05T10:09:07Z |
| last_indexed |
2025-07-05T10:09:07Z |
| _version_ |
1836801220343234560 |
| fulltext |
УДК 553.98(477.8)
Оксана ПАВЛЮХ
ОСОБЛИВОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ТА
ФОРМУВАННЯ ПОКЛАДІВ ГАЗУ В ЗОВНІШНІЙ ЗОНІ
ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
ГПУ “Львівгазвидобування”,
e-mail: oksana.pavlo@gmail.com
Історія геологічного і геодинамічного розвитку Зовнішньої зони Передкарпат-
ського прогину відобразилася на особливостях будови її окремих ділянок та умо-
вах формування родовищ нафти та газу. Розташування живильних розломів і ха-
рактер їхнього контакту з проникними горизонтами, якими відбувалася латеральна
міграція газу в припідняті структури, наявність пасток та інші чинники вплинули
на нерівномірний розподіл запасів газу в Зовнішній зоні. Виділено і проаналізовано
11 ділянок. Найсприятливішими умовами формування родовищ характеризується
Більче-Волицько-Опарська, тому й концентрація запасів газу тут найвища.
Ключові слова: Зовнішня зона Передкарпатського прогину, ділянки, концентра-
ція запасів, геологічна будова, розломи, формування газових родовищ.
Зовнішня зона Передкарпатського прогину виповнена товщею верхньо-
міоценових молас баденських і сарматських відкладів. Її основа складена
утвореннями рифею, палеозою і мезозою (юра, крейда). У південно-західній
частині вона знаходиться під покривом “нижніх” молас Самбірсько-Рожня-
тівської зони, представлених утвореннями воротищенської, стебницької і ба-
лицької світ та місцями баденськими відкладами. Донеогенове ложе Зовніш-
ньої зони розбите багатьма тектонічними порушеннями, поділеними на
регіональні, локальні і пластові (Разломная…, 1976).
Регіональні порушення (розломи) мають значну протяжність, велику
амплітуду, глибину закладення та тривалість розвитку. За розташуванням
щодо простягання прогину вони поділяються на повздовжні і поперечні. Більш
потужні регіональні розломи, які мають значні глибини проникнення і від-
ображаються в гравітаційному та магнітному полях, належать до глибинних.
Крім глибинного Передкарпатського, що розділяє Зовнішню і Внутрішню
зони прогину, головними повздовжніми розломами є Городоцький, Калу-
ський, Краковецький, а також менші за протяжністю й амплітудою Свидни-
цький, Судововишнянський, повздовжній Стрийський, Назавізівський, Ко-
валівський, Косівський, Красноїльський, Сторожинецький (рисунок).
По системі повздовжніх розломів платформне ложе Зовнішньої зони
опускається під складчасті структури Внутрішньої. За винятком Передкар-
патського, усі повздовжні порушення мають дещо інше простягання, ніж
Карпатська гряда і сам прогин. Вони трасуються під кутом до Передкар-
патського розлому і в південно-східній частині з’єднуються з ним або пере-
тинають його.
© Оксана Павлюх, 2009
ISSN 0869-0774. Геологія і геохімія горючих копалин. 2009. № 3–4 (148–149)
31
Схема тектоніки і нафтогазоносність
Зовнішньої зони Передкарпатського
прогину (тектонічна основа за В. М. Щер-
бою (Разломная..., 1976)).
Межі: 1 – північно-східна Самбірсько-
Рожнятівського покриву (Стебницький
насув); 2 – північно-східна Бориславсько-
Покутської зони; 3 – північно-східна
Скибових Карпат; 4 – глибинна південно-
західна Передкарпатського прогину. Роз-
ломи: 5 – повздовжні регіональні; 6 – по-
перечні глибинні; 7 – меридіональний
глибинний. Родовища: 8 – газові; 9 – наф-
тові і нафтогазові; 10 – сірчані. Ділянки
(цифри в колах): 1 – Більче-Волицько-
Опарська; 2 – Рудківська; 3 – Коханівсько-
Судововишнянська; 4 – Крукеницька;
5 – Дашавсько-Болохівська; 6 – Кадоб-
нянська; 7 – Гринівсько-Богородчанська;
8 – Печеніжинська; 9 – Косівська; 10 –
Лопушнянська; 11 – Сторожинецька.
32
Система повздовжніх розломів ділить Зовнішню зону на кілька окремих
блоків (підзон) (Разломная..., 1976):
– Сторожинецький – розташований у Покутській частині Передкарпаття
між розломами (Сторожинецьким з північного сходу і Косівським та Красно-
їльським з південного заходу);
– Косівсько-Угерський – простягається вздовж усієї Зовнішньої зони і об-
межений з північного сходу Городоцьким, Калуським, Косівським та Красно-
їльським порушеннями, а з південного заходу – Краковецьким та південно-
східною гілкою Передкарпатського розлому;
– Крукеницький – опущена в міоценовий час крайня північно-західна
частина Зовнішньої зони між Краковецьким та Передкарпатським диз’юнкти-
вами.
Поперечні розломи січуть донеогеновий фундамент Зовнішньої зони на-
вхрест до її простягання, що виражається зміною потужності одновікових
товщ. Сейсмічні дослідження фіксують їх як поперечні смуги в місцях, де
зникають відбиття хвиль від опорних горизонтів. У неогеновому чохлі вони
не відображаються. Потужніші поперечні розломи проявляються в гравітацій-
ному і магнітному полях та, на думку дослідників (Субботин, 1955; Доленко,
1962), належать до глибинних. Вони є в Складчастих Карпатах, проходять
через Внутрішню і Зовнішню зони, та деякі з них простягаються з прогину
на платформу. Загалом, це досить широкі (кілька кілометрів) смуги розущіль-
нених порід. Серед поперечних розломів найчастіше виділяють сім (з пів-
нічного заходу на південний схід): Дністровський, Дрогобицько-Щирецький
(Раточинський), Стрийський, Турянський (Свіцький), Лімницький, Манявсь-
кий, Покутський (Крупський, 2001). Покутський і Стрийський мають чітке
продовження на платформі в мезозойських відкладах у вигляді глибоких
Коломийської і Ходорівської тектоно-ерозійних структур.
Окрім вищезгаданих, виявлено низку менш виражених поперечних роз-
ломів: на північному заході від Дністровського – Стрв’язький; між Дністров-
ським та Дрогобицько-Щирецьким – Монастирецький; між Дрогобицько-
Щирецьким і Стрийським – Мединицький та Колодницький; між Стрийським
і Турянським – Бережницький; між Турянським та Лімницьким – Тростя-
нецько-Болохівський; між Лімницьким і Манявським – Гринівський і Бого-
родчанський; між Манявським і Покутським – ціла серія поперечних, серед
яких найпотужніший Надвірнянський, або Тисменицький. На південному
сході від Покутського простежуються Пістинський, Черемоський та Сучавсь-
кий.
Більш потужні поперечні Стрийський і Покутський розломи ділять
Зовнішню зону на північно-західну, центральну і південно-східну частини
(Разломная…, 1976). Іншими поперечними розломами вона розділяється на
дрібніші ділянки з особливими ознаками геологічної будови, структурної
форми ерозійних виступів донеогенової основи та форми структур у неогено-
вих моласових відкладах, які їх облямовують (див. рисунок). Особливості
будови та історія розвитку впливали на формування та збереження покладів
газу і є причиною нерівномірного розподілу його запасів у межах зони.
Отже, у Зовнішній зоні Передкарпатського прогину можна виділити такі
ділянки:
33
а) у північно-західній частині:
– Крукеницьку – розташовану між Передкарпатським і Краковецьким
розломами;
– Коханівсько-Судововишнянську – на північному заході від Дністровсь-
кого поперечного розлому;
– Рудківську – між Дністровським і Дрогобицько-Щирецьким розло-
мами;
– Більче-Волицько-Опарську – між Дрогобицько-Щирецьким і Стрийським;
б) у центральній:
– Дашавсько-Болохівську – між Стрийським і Турянським розломами;
– Кадобнянську – між Турянським і Лімницьким;
– Гринівсько-Богородчанську – між Лімницьким і Манявським;
– Печеніжинську – між Манявським і Покутським;
в) у південно-східній:
– Косівську – між Покутським і Черемоським розломами;
– Лопушнянську – між Черемоським і Сучавським;
– Сторожинецьку – між Калуським і Сторожинецьким.
Найкраще вивченою є Більче-Волицько-Опарська ділянка. Її межею з
південного заходу є Краковецький розлом. Його амплітуда згасає в сарматсь-
ких відкладах, частина яких над розломом зрізана насувом і перекрита насу-
неними утвореннями стебницької світи Самбірсько-Рожнятівської підзони.
На північному сході ділянки між Городоцьким і Калуським розломами
розташований Малогорожанський кулісоподібний тектонічний елемент,
який є перехідною структурою між прогином і платформою. У донеогеновій
основі ділянки залягають верхньокрейдові відклади, які, на відміну від типо-
вої карбонатної фації, складені товщею сенонських пісковиків з високими
колекторськими властивостями. Їхня потужність подекуди сягає понад 600 м
(св. 145-Угерсько). Тут також з’являються пласти мергелів та вапняків, і,
аналогічно до платформних відкладів, у ньому можна виділити сеноманський,
туронський, коньякський, сантонський та кампанський яруси.
У межах ділянки верхньокрейдові відклади розмиті неоднаково. На пів-
денному заході (площі Опари, Летня, Гаї) і північному заході (площа Північ-
ні Мединичі) під неогеновими утвореннями свердловинами розкриті нижні
яруси верхньої крейди (сеноманський, туронський, коньякський), а на площі
Південна Грабина присутні тільки нижньокрейдові, а подекуди юрські від-
клади. На всій площі ділянки еродовані верхньокрейдові утворення перекри-
ті горизонтом пісковиків карпатію (15–20 м), над яким залягають баденські
відклади, представлені кількаметровим горизонтом глинистих мергелів (ба-
ранівські верстви), гіпсо-ангідритовим горизонтом (20–30 м) і малопотужною
(до 30 м), переважно глинистою, косівською світою. Вище залягають сармат-
ські відклади дашавської світи. Із 31 горизонту дашавської світи (від НД-17
до НД-1 – у нижньодашавській підсвіті і від ВД-14 до ВД-1 – у верхньода-
шавській) у межах ділянки простежується лише частина розрізу. У південно-
західній частині (площі Гаї, Летня) розріз утворень сармату починається з
НД-16 або НД-15. Горизонт НД-17 виявлений тільки де-не-де в понижених
місцях ділянки. Верхні горизонти, вище від ВД-13, ВД-12, зрізані насувом. У
центральній частині ділянки (площі Угерсько, Більче-Волиця) розріз відкла-
34
дів сармату починається з НД-11, НД-10, а завершується (під четвертинними
відкладами) горизонтами ВД-7, ВД-8.
У межах Малогорожанського тектонічного елемента в напрямку до плат-
форми нижні горизонти дашавської світи поступово виклинюються аж до
ВД-13, ВД-12 (св. 25-Мала Горожанка), а розріз сарматських утворень завер-
шується молодшими, ніж у центральній частині, відкладами (горизонти
ВД-5, ВД-4).
Донеогенова (верхньокрейдова) основа ділянки має регіональний нахил
на південний захід. Її поверхня ускладнена як нерівностями ерозійного ре-
льєфу, так і локальними тектонічними порушеннями, здебільшого малоамплі-
тудними та поступово згасаючими в сарматських відкладах. Уже над горизон-
тами НД-8, НД-9 вони не проявляються, але разом з нерівностями рельєфу є
причиною утворення окремих виступів фундаменту.
Пісковики карпатію та сенону мають добрі колекторські властивості і
літологічно майже не змінюються на всій території ділянки. На південному
заході вони безпосередньо контактують з глибинним Краковецьким розломом.
Беручи до уваги те, що сенонські і карпатські пісковики перекриті надій-
ним флюїдотривом баденських відкладів (гіпсо-ангідритовий горизонт і ба-
ранівські верстви), то очевидно, що в межах Більче-Волицько-Опарської
ділянки виникли сприятливі умови не тільки для міграції газу із зони Крако-
вецького розлому на північний схід, але й для його нагромадження і збере-
ження в ерозійно-тектонічних виступах. Як наслідок, утворилися потужні
угерські і більче-волицькі газові поклади та менші скупчення Летнянського,
Гаївського, Глинківського, Південноугерського, Північномединицького, Гру-
дівського, Південнограбинського і Малогорожанського родовищ.
Поклади газу, приурочені до карпатій-сенонських відкладів, екрануються
баденським флюїдотривом (баранівські верстви і гіпсо-ангідритовий гори-
зонт). Газ заповнив пастки повністю, до замка. Поклади пов’язані з єдиним
водоносним басейном. Зниження тиску в ньому в будь-якому місці переда-
ється в інші його ділянки. Зокрема, унаслідок експлуатації Угерського і Біль-
че-Волицького родовищ, тиск у басейні під покладами знизився зі 100 до
10 % від гідростатичного. Зниження поширилося на південний захід, де в
летнянських покладах, які тоді ще не розроблялися, пластовий тиск становив
усього 50–70 % від гідростатичного. Це призвело до розширення покладів та
перетікання газу до гіпсометрично вищого більче-волицького покладу.
Над покладами в карпатій-сенонських відкладах кожного родовища газ
є і в сарматських горизонтах.
Сприятливі умови для міграції газу, формування і збереження газових по-
кладів вплинули на високу концентрацію газу ділянки. Тут є приблизно 45 %
початкових запасів газу Зовнішньої зони. Площа газоносності – більш ніж
40 % від усієї площі ділянки. Концентрація запасів найвища і становить
163,9 млн м3/км2.
Сусідня з північного заходу Рудківська ділянка відрізняється історією
геологічного розвитку, і відповідно умови формування газових покладів тут
були іншими. Ділянка розташована між Краковецьким (з південного заходу)
і Городоцьким (з північного сходу) повздовжніми розломами та між Дніст-
ровським і Дрогобицько-Щирецьким поперечними порушеннями. У її цент-
35
ральній частині розташований ерозійно-тектонічний виступ донеогенових
утворень, представлених у межах ділянки верхньоюрськими карбонатни-
ми відкладами, а саме: нижнівською, рава-руською, подекуди і рудківською
(св. 300-Рудки) світами. Пісковики карпатію поширені не повсюдно. Сармат-
ські відклади мають більшу потужність на південному заході, поблизу Крако-
вецького розлому. Розріз сарматських відкладів починається з нижнього гори-
зонту НД-17, а завершується горизонтами ВД-5–ВД-4. У центральній частині
нижні горизонти НД-17–НД-13 майже не простежуються.
Головне скупчення газу міститься в тріщинуватих юрських вапняках і
карпатських пісковиках у найвищому місці ерозійного виступу (Рудківське
родовище). Дрібніші газові поклади розташовані в сарматських відкладах
Рудківської складки та прирозломних зонах Макунівського, Новосілківсько-
го, Городоцького, Верещицького родовищ.
Початкові газові запаси ділянки становили приблизно 12 % від усіх запа-
сів Зовнішньої зони. Їхня концентрація – 100,0 млн м3/км2.
Далі на північний захід розташована Коханівсько-Судововишнянська
ділянка. Її донеогенова основа складена переважно юрськими карбонатними
відкладами, тільки подекуди (Коханівська структура, Немирівський клин)
під неогеновими виявлені нижньокрейдові утворення (Закономірності...,
1969). Донеогенова поверхня поступово здіймається на північний захід від
гіпсометричних відміток -1650 м (Орховицька площа) до -930 м (Коханівсь-
ка структура). Попри ускладненість основи тектонічними порушеннями,
уздовж центральної частини ділянки виділяється припіднята смуга у вигляді
гребеня.
На відміну від попередніх, Коханівсько-Судововишнянська ділянка під
неогеновою покришкою не містить жодних газових покладів, навіть газопро-
явів. Однак тут відкриті невеликі поклади нафти на Орховицькому і Коха-
нівському родовищах та незначні нафтопрояви, що тяжіють до згаданого
гребеня (Павлюх Й. С., Павлюх О. Й., 2005).
Карпатські пісковики і баденські утворення, які перекривають мезозой-
ські відклади, такі самі, як і в інших ділянках Зовнішньої зони. Сарматські
відклади в північно-західному напрямку поступово молодшають: зменшу-
ються в потужності і виклинюються нижні горизонти нижньодашавської
підсвіти, а під четвертинними утвореннями з’являються молодші горизонти
верхньодашавської. Уже на Коханівській структурі майже повністю відсутні
горизонти НД, а подекуди й ВД-14 та ВД-13, зате виявлені всі верхні гори-
зонти, включно з ВД-1.
Газові поклади ділянки приурочені лише до сарматських відкладів, зокрема
в найбільшому Свидницькому родовищі – до горизонтів верхньодашавської
підсвіти. Усі поклади як Свидницького родовища, так і інших: Орховицького,
Вишнянського, Макунівського, Никловицького, Ретичинського, Віжомлянсь-
кого, – пов’язані з Краковецьким, Свидницьким та іншими розломами.
У межах ділянки знаходилося приблизно 7,5 % усіх початкових газових
запасів Зовнішньої зони. Концентрація – 26,3 млн м3/км2.
До північно-західної частини Зовнішньої зони належить також Круке-
ницька підзона, яка є найглибшою міоценовою западиною, розташованою
на опущеному крилі Краковецького розлому, де потужність баден-сарматсь-
36
ких відкладів місцями перевищує 5,5 км. Ще однією особливістю ділянки є
те, що під неогеновими відкладами відсутні мезозойські і палеозойські утво-
рення, але розкриті рифейські.
Еродована докембрійська поверхня утворює структурний гребінь, що
простягається через усю западину з південного сходу на північний захід і
здіймається в північно-західному напрямку від с. Ортиничі до с. Хідновичі
від глибини приблизно 6 км до 2,7 км відповідно. Міоценові відклади, які
перекривають ерозійну поверхню, частково повторюють її форму. Майже
вздовж осі гребеня проходить межа Самбірсько-Рожнятівського покриву
(Стебницький насув), поверхня якого круто опускається в південно-західно-
му напрямку, і вже за кілька кілометрів насунені утворення мають потуж-
ність понад 3 км, тому пробурені в цій частині свердловини не досягають
автохтонних відкладів.
Міоценові утворення представлені в північно-східній частині, як і в усій
Зовнішній зоні, баденськими і сарматськими відкладами, з яких останні ма-
ють значну потужність (до 5,5 км). Тут встановлені всі нижньосарматські
горизонти. У зоні Краковецького розлому загальна потужність різко зростає
внаслідок стрибкоподібного збільшення в кілька разів товщини косівської
світи та кожного з нижніх горизонтів дашавської.
Відомо п’ять родовищ: одне невелике – Майницьке, приурочене до зони
тектонічних порушень Краковецького розлому, та чотири – Залужанське,
Пинянське, Садковицьке, Хідновицьке, пов’язані зі смугою, яка збігається з
віссю ерозійного гребеня. Газоносними є горизонти дашавської світи від
НД-15 до ВД-12. Під регіональною неогеновою покришкою виявлено лише
невеликий поклад газу в межах Залужанського родовища в карпатських від-
кладах на глибині 4450 м (св. 201-Залужани).
Відомі початкові запаси Крукеницької підзони становили приблизно
22,5 % від запасів усієї Зовнішньої зони. Їхня концентрація – у середньому
24,6 млн м3/км2. При цьому значна частина підзони, особливо під насувом,
вивчена недостатньо.
Центральна частина Зовнішньої зони, на відміну від північно-західної,
характеризується дещо іншими умовами латеральної міграції газу та менш
сприятливою геологічною будовою для нагромадження і збереження його по-
кладів. Донеогенові ерозійно-тектонічні виступи фундаменту тут обводнені.
Як і на сусідній Більче-Волицько-Опарській, так і на Дашавсько-Боло-
хівській ділянці донеогенова основа складена верхньокрейдовими утворен-
нями, представленими перешаруванням пластів мергелю і пісковику. Безпо-
середньо під неогеновими простежуються відклади кампанського, а місцями
сантонського ярусів. Водоносний верхньокрейдовий басейн є закритим.
Зниження тиску в сенонському басейні на сусідніх Угерському і Більче-Во-
лицькому родовищах тут зовсім не позначилося – пластовий тиск залишаєть-
ся гідростатичним.
Упоперек Дашавсько-Болохівської ділянки, рівнобіжно зі Стрийським
поперечним розломом, простягається каньйоноподібна западина в донеоге-
нових відкладах – Ходорівська долина, яка продовжується й на прилеглій
території платформи. В її основі верхньокрейдові утворення розмиті аж до
туронського ярусу.
37
Важливою особливістю ділянки є більші потужності косівської світи, які
заповнюють нерівності донеогенового рельєфу. У горішній частині, безпосе-
редньо під сарматськими відкладами, косівська світа містить досить потужні
пласти пісковиків. Відмінністю Дашавсько-Болохівської ділянки від сусідньої
Більче-Волицько-Опарської є те, що локальні розломи порушують виступи
донеогенового фундаменту. В опущених крилах цих розломів пісковики косів-
ської світи контактують з верхньокрейдовими пісковиками. Крім того, гіпсо-
ангідритовий горизонт місцями розмитий. Ці чинники і є причиною відсут-
ності покладів газу в ерозійних донеогенових виступах (Павлюх, 2008).
Значно складнішими є умови міграції газу. Основний канал надходження
газу з глибин на Більче-Волицько-Опарській ділянці – Краковецький розлом
– у межах Дашавсько-Болохівської ділянки проходить 17 км на південь від
головних структур і перекритий потужною товщею Самбірсько-Рожнятівсь-
кого покриву, складеного не тільки стебницькими, але й молодшими балиць-
кими відкладами. Дещо ближче простежується Стрийський повздовжній
розлом. Завдяки великій амплітуді (до 3000 м) він, очевидно, є каналом по-
стачання газу з глибин. Однак і тут умови не такі сприятливі, як на сусідній
Більче-Волицько-Опарській ділянці. Північно-східне крило розлому майже
на всю довжину його простягання глибоко зрізане насувом аж до верхньо-
крейдових утворень, які є достатньо пористими для того, щоб ними могла
відбуватися латеральна міграція газу, але протилежне північно-східне падін-
ня пластів не сприяло цьому. Газ від розлому до структур міг рухатися тільки
карпатськими пісковиками, які збереглися в зануреній частині Ходорівської
долини.
Наведені факти, а також газопрояви у св. 35-Баличі, 8-Болохів свідчать,
що газ до Дашавського, Кадобнянського родовищ і Болохівської площі мігру-
вав карпатськими відкладами з боку Ходорівської долини.
Газові поклади цих родовищ пов’язані з сарматськими горизонтами і част-
ково з пластами пісковиків верхньої частини косівської світи баденського ярусу.
Зокрема, основні поклади Дашавського родовища знаходяться в горизонтах
НД-8 і НД-9.
Запаси газу родовищ, виявлених у межах ділянки, становили лише 20 млрд м3.
Це 6 % від запасів усієї зони. Їхня концентрація – 33,6 млн м3/км2, що майже
уп’ятеро менше, ніж на Більче-Волицько-Опарській ділянці.
Сусідня на південному сході Кадобнянська ділянка схожа за будовою до
Дашавсько-Болохівської. Їй властиве збільшення потужності баденських від-
кладів і, відповідно, зменшення сарматських. Самбірсько-Рожнятівський по-
крив у передовій частині представлений, окрім стебницької світи, молодшими
відкладами балицької та богородчанської світ. Газові поклади невеликого Ка-
добнянського родовища знаходяться у верхніх піщаних баденських пластах
або в нижніх сарматських горизонтах, тобто приурочені до стратиграфічної незгід-
ності між ними. Концентрація запасів ділянки становить усього 3,4 млн м3/км2.
Розташована далі на південний схід, між Лімницьким і Манявським по-
перечними розломами Гринівсько-Богородчанська ділянка характеризується
потужною (понад 1000 м) товщею косівської світи і майже повною відсутніс-
тю сарматських відкладів. На донеогеновому фундаменті залягають кампан-
ські, місцями сантонські верхньокрейдові утворення, ерозійна поверхня яких
38
опускається на південний захід частково внаслідок нахилу, а частково за
рахунок скидів, пов’язаних з формуванням Калуського розлому, що відділяє
ділянку від платформи, і Назавізівського порушення на південному заході
ділянки. Падіння пластів крейдових утворень також південно-західне. Кар-
патські пісковики та гіпсо-ангідритовий горизонт перекривають донеогенову
основу тільки частково. У південно-західній частині вони зрізані насувом, а в
північно-східній, у зоні Калуського розлому, – розмиті.
Самбірсько-Рожнятівський покрив у фронтальній частині представлений
баденськими відкладами (богородчанська, тираська і косівська світи), втяг-
нутими в насув. Його передова луска складена косівською світою, і автохтон,
який вона перекриває, представлений також нею. Насунені й автохтонні від-
клади відрізняються тільки кутами падіння: 30–40° – характерні для алохтон-
них утворень, 3–7° – для автохтонних.
У південно-західній частині, на глибині приблизно 3,5–4 км, над систе-
мою скидів Назавізівського розлому залягають соленосні відклади вороти-
щенської світи, що утворюють екран для газу, що мігрує з глибин. Розлом не
має контакту з карпатським горизонтом, який міг би бути середовищем для
подальшої латеральної міграції газу, оскільки в цій частині він зрізаний на-
сувом. Латеральна міграція могла відбуватися піщаними крейдовими гори-
зонтами, з яких сеноманський ярус має найбільші проникність і пористість.
Можливим шляхом міграції можна вважати також поверхню незгідності між
юрськими і крейдовими відкладами.
Однак газових покладів у сеноманських утвореннях та у відкладах під
неогеновою оболонкою не виявлено, через відсутність пасток та наявність
локальних тектонічних порушень в автохтоні баденських відкладів. Зокрема,
між Богородчанським та Гринівським родовищами простежується попереч-
ний розлом з амплітудою приблизно 200 м, який перетинає всю автохтонну
частину баденських утворень (св. 24-Гринівка, 12-Богородчани), перешко-
джаючи акумуляції вуглеводнів.
Відомі газові поклади Гринівського, Богородчанського і Старобогород-
чанського родовищ пов’язані лише з автохтонними баденськими відкладами.
Початкові запаси газу ділянки були невеликими і становили приблизно 2 %
від запасів усієї Зовнішньої зони. Їхня концентрація – 17,8 млн м3/км2.
Далі на південний схід, між Манявським та Покутським поперечними
розломами розташована Печеніжинська ділянка, особливістю якої є інтенсив-
на тектонічна роздробленість донеогенової основи. Калуський і Назавізівсь-
кий розломи розпадаються на кілька скидів. Окрім того, між Манявським та
Покутським розломами спостерігається низка поперечних порушень, серед
яких найпотужнішим є Надвірнянський поперечний розлом, що простяга-
ється аж до платформи в районі смт Тисмениця. Донеогенова основа ділянки
складена нижніми ярусами верхньої крейди, рава-руською світою юрських
відкладів, а подекуди палеозойськими (силур) утвореннями.
У насуненому на баденські відклади Самбірсько-Рожнятівському покри-
ві переважають стебницька, добротівська світи та слобідські конгломерати,
які заміщують тут воротищенські соленосні відклади. У південно-західній
частині ділянки Самбірсько-Рожнятівська підзона перекрита Покутсько-
Бориславським покривом Внутрішньої зони.
39
У межах Печеніжинської ділянки газових покладів не виявлено. Однак
можна припустити, що газ мігрує з південного заходу, про що свідчать Цуци-
лівська і Тарковицька газові аномалії, розташовані в місцях виходу сеномансь-
ких проникних пісковиків під насув Самбірсько-Рожнятівського покриву, та
значні газопрояви в стебницьких відкладах у св. 32-Богородчани-Парище.
Південно-східна частина Зовнішньої зони має дещо інші особливості
будови, ніж центральна. Донеогенова поверхня ускладнена мережею палео-
русел. Верхньокрейдові відклади в їхніх межах розмиті. Унаслідок річкової
ерозії утворилися глибокі (300–800 м) каньйони завширшки 1–2 км, якими
мезозойські утворення прорізані подекуди аж до палеозойських. Як і в усій
Зовнішній зоні прогину, донеогенові відклади перекриті малопотужними
шарами карпатських пісковиків, баранівськими верствами і гіпсо-ангідри-
товим горизонтом. Максимального прогинання ця територія зазнала в пізньо-
баденський час. Тоді й проходило нагромадження відкладів, яке в межах
від’ємних форм рельєфу відбувалося значно інтенсивніше, ніж на припідня-
тих ділянках. Матеріал для заповнення тальвегів надходив донними потока-
ми підводних течій з боку Карпат (Андрейчук, 2006).
Будова палеорусел визначила конфігурацію і напрямки руху течій. Їхня
інтенсивність не завжди була однаковою. У період активізації потоки розми-
вали і руйнували схили каньйонів, тому гіпсо-ангідритовий горизонт, баранів-
ські і карпатські відклади там відсутні, а денудована мезозойська і палеозой-
ська поверхні безпосередньо перекриті верхньобаденськими утвореннями.
Особливості Коломийсько-Заболотівської руслоподібної структури де-
тально вивчені в межах Сторожинецького блоку (Природа..., 2000), де вона за-
лягає неглибоко. На думку дослідників (Будова..., 2001; Галабуда і ін., 2008),
такі палеоврізи, заповнені баденськими відкладами, існують також уздовж
розломів субкарпатського простягання, зокрема Калуського.
Заповнені баденськими відкладами давні каньйони утворюють перепону
міграційним процесам і є важливим чинником у формуванні покладів нафти
та газу південно-східної частини Зовнішньої зони. У її межах виділяємо Ко-
сівську, Лопушнянську і Сторожинецьку ділянки.
Косівська ділянка розташована між Покутським і Черемоським попереч-
ними розломами. Ковалівською гілкою Калуського повздовжнього розлому
вона ділиться на дві частини: припідняту – між Косівським і Ковалівським
розломами, де розмиті крейдові відклади фіксуються на відмітках від -900 до
-2000 м; і опущену – де донеогенова основа знаходиться на відмітці -5500 м.
Нахил донеогенової поверхні на південний захід з наближенням до Калусь-
кого розлому зростає, і тому амплітуду порушення визначити складно.
На донеогеновій поверхні залягають баденські відклади, які, у свою
чергу, перекриті Самбірсько-Рожнятівським покривом, представленим стеб-
ницькою і добротівською світами. Ширина покриву значно менша, ніж у пів-
денно-західній частині Косівської ділянки Зовнішньої зони, яка додатково
перекрита утвореннями Бориславсько-Покутської підзони.
У північно-східній частині, де немає алохтонних утворень, угорі заляга-
ють сарматські відклади, потужність яких не перевищує 500 м.
У межах ділянки виявлено низку дрібних газових родовищ: Яблунівське,
Ковалівське, Косівське, Чорногузько-Славецьке. Усі вони приурочені до ко-
40
сівської світи в зоні Косівського і Ковалівського розломів. Початкові запаси
газу невеликі. Їхня концентрація становить 5,0 млн м3/км2.
Розташована на крайньому південному сході Лопушнянська ділянка в
основному охоплює піднасувну частину Зовнішньої зони і має аналогічну до
Косівської будову. Донеогенова основа припіднятої частини між Красно-
їльським скидом і Лопушнянською гілкою Калуського розлому залягає на
відмітках від -1000 до -2000 м; опущена частина – від -4000 до -6000 м. В
основі опущеної ділянки знаходяться юрські, верхньокрейдові, а подекуди
палеогенові відклади. Вона поширюється на південний захід майже на 20 км,
під насуви Самбірсько-Рожнятівського, Бориславсько-Покутського та Скибо-
вого покривів.
У межах ділянки Самбірсько-Рожнятівський покрив поширений мало,
натомість Бориславсько-Покутський – значно більше і представлений кілько-
ма лусками-насувами, складеними стрийською (крейда), ямненською, маняв-
ською, вигодською, бистрицькою, менілітовою (палеоген) і поляницькою
(неоген) світами.
З опущеною частиною цієї ділянки пов’язане Лопушнянське нафтове
родовище, поклади якого знаходяться в юрських, сеноманських і палеогено-
вих відкладах автохтона. З північного сходу екранування нафтових покладів
забезпечене каньйоном, який розвинувся на Калуському розломі внаслідок
розмиву продуктивних пластів і заповнення цієї западини непроникними ба-
денськими глинистими відкладами.
У припіднятій частині Лопушнянської ділянки виявлені два незначні
родовища газу в баденських відкладах: Красноїльське та Шереметівське.
Вони приурочені до повздовжнього тектонічного порушення. Концентрація
запасів становить 1,3 млн м3/км2.
У Сторожинецькому блоці донеогенова основа залягає неглибоко: у ме-
жах піднять на глибинах 50–200 м, а в каньйонах вона розмита часто до
палеозойських утворень і знаходиться на глибинах 700–1000 м. Основа пере-
крита переважно баденськими і незначної потужності сарматськими від-
кладами. У межах ерозійних виступів покладів газу не виявлено. Невеликі
скупчення присутні лише в баденських відкладах на схилах каньйонів По-
кутського (Пилипівське, Дебеславецьке і Гуцульське родовища) та Надвір-
нянського (Черемхівсько-Струпківське родовище) розломів. Газопрояви про-
стежені також в зоні зчленування прогину і платформи в поясі родовищ
самородної сірки (Жуківське, Тлумацьке та Загайпільське).
Вивчення особливостей газоносності Зовнішньої зони дозволяє припус-
тити, що газ із південного заходу мігрував не під самим неогеновим флюїдо-
тривом карпатськими пісковиками, які розрізані каньйонами і не суцільні,
а глибшими проникними горизонтами, зокрема сеноманським ярусом або
поверхнею незгідності між крейдовими і юрськими чи навіть юрськими і
палеозойськими утвореннями. Через те, що карпатські відклади поширені
лише частково, надходження газу в ерозійні виступи під неогеновий флюїдо-
трив було ускладненим. Горизонти автохтона мають моноклінальне заляган-
ня з нахилом на південний захід і не утворюють чітко виражених структур
антиклінального типу. Тому газ мігрував ними, але не затримувався через
відсутність пасток. Це і стало причиною загазованості схилів каньйонів, де
41
гіпсо-ангідритовий горизонт розмитий, а нижні відклади перекриті малопро-
никними верхньобаденськими утвореннями.
Початкові запаси газу дуже незначні. Їхня концентрація – 0,09 млн м3/км2.
Таким чином, у межах Зовнішньої зони умови формування покладів газу
різні, про що свідчить нерівномірна концентрація його запасів. Причиною
цього є низка геодинамічних чинників. Головними, очевидно, є наявність
живильних глибинних розломів, характер їхнього контакту з проникними
пластами, якими газ мігрував у припідняті структури; присутність горизонтів
з добрими колекторськими властивостями, перекритих флюїдотривами, та
наявність на шляху газової міграції пасток з відповідними умовами для на-
громадження вуглеводнів та їхнього тривалого збереження. Більче-Волицько-
Опарська ділянка має найсприятливіші умови формування родовищ, тому й
концентрація запасів газу в ній найвища.
Андрейчук М. М. До питання про пізньобаденське осадонагромадження у Коло-
мийській системі палеоврізів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Геологія
і геохімія горючих копалин. – 2006. – № 1. – С. 66–76.
Будова Лопушнянської структури з позиції ерозійних процесів на поверхні мезо-
зойської основи / Х. Заяць, Т. Ізотова, Р. Морошан та ін. // Геологія і геохімія горючих
копалин : тези доп. Міжнар. наук. конф. (Львів, 13–15 листоп. 2001 р.). – Львів, 2001.
– С. 93–94.
Галабуда М., Андрейчук М., Корчинський В. Альтернативний погляд на геологіч-
ну будову і нафтогазоносність Лопушнянського родовища в Передкарпатті // Геологія
і геохімія горючих копалин. – 2008. – № 1. – С. 78–89.
Доленко Г. Н. Геология нефти и газа Карпат. – Киев : Изд-во АН УССР, 1962. –
368 с.
Закономірності нафтогазоносності Передкарпатського і Закарпатського про-
гинів / Г. Н. Доленко, Б. І. Ярош, В. І. Хоменко, Б. М. Улізло. – К. : Наук. думка, 1969.
– 202 с.
Крупський Ю. З. Геодинамічні умови формування нафтогазоносності Карпатсь-
кого та Волино-Подільського районів України. – К. : УкрДГРІ, 2001. – 144 с.
Павлюх Й. С., Павлюх О. Й. Нафтові поклади Орховицького родовища у контекс-
ті загальної нафтоносності Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Нафтова
і газова промисловість. – 2005. – № 3. – С. 17–20.
Павлюх О. Й. Геологічні умови формування газових покладів родовищ Дашавсь-
кої групи // Там само. – 2008. – № 4. – С. 8–10.
Природа Коломийсько-Заболотівської русловидної структури / І. Б. Вишняков,
В. О. Ващенко, Г. А. Гаврилко, О. В. Гоник // Геологія і геохімія горючих копалин.
– 2000. – № 1. – С. 3–12.
Разломная тектоника Предкарпатского и Закарпатского прогибов и ее влияние
на распределение залежей нефти и газа / Г. Н. Доленко, Л. Т. Бойчевская, И. В. Ки-
лын и др. – Киев : Наук. думка, 1976. – 127 с.
Субботин С. И. Глубинное строение Советских Карпат и прилегающих террито-
рий по данным геофизических исследований. – Киев : Изд-во АН УССР, 1955. – 260 с.
Стаття надійшла
03.03.09
42
Oksana PAVLYUKH
THE PECULIARITIES OF THE GEOLOGICAL CONSTRUCTION
AND THE FORMATION OF GAS DEPOSITS OF THE OUTER ZONE
OF THE CARPATHIAN FOREDEEP
The geological and geodynamic history of the development of the Outer zone of the
Carpathian Foredeep is reflected in the peculiarities of its single areas’ construction and
conditions of the formation of oil and gas fields.
Uneven distribution of gas reserves in the Outer zone is a result of diverse factors,
among their number are stretching of the nourishing faults and the horizons with the
covered structures of good collector quality, character of contact with permeable horizons,
through which lateral migration took place in elevated structures, the presence of traps
and others.
In addition to the existing schemes of division of the Outer zone, it is substantiated its
division in smaller units – areas with their certain peculiarities of construction. In general,
11 areas were distinguished and analized.
The Bilche Volytsya-Opary area is characterized by the most favourable conditions
of fields formation and the highest concentration of gas reserves.
43
|