Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну
З’ясовано літолого-фаціальні та літолого-літмологічні особливості середньомайкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну. Схарактеризовано геолого-палеоокеанографічні умови середньомайкопського осадонагромадження, седиментаційну циклічність та визначено просторово...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Геологія і геохімія горючих копалин |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58976 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну / К. Григорчук, В. Гнідець, Л. Баландюк, О. Кохан // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148-149). — С. 55-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-58976 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-589762014-04-05T03:01:29Z Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну Григорчук, К. Гнідець, В. Баландюк, Л. Кохан, О. Літологія З’ясовано літолого-фаціальні та літолого-літмологічні особливості середньомайкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну. Схарактеризовано геолого-палеоокеанографічні умови середньомайкопського осадонагромадження, седиментаційну циклічність та визначено просторово-вікову локалізацію алевролітово-піщаних акумулятивних тіл. Cyclic sedimentation characterizes the Middle Maykopian. There were three episodes of essential clastic influx connected with sea level falling moments: at the beginning, in the middle and at the end of Middle Maykopian. Three subregional silt-sandstone horizons were formed during these periods. In facial respect these horizons were consisting of the several accumulative bodies such as mouth bar, barrier island, alongshore bars and fans. 2009 Article Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну / К. Григорчук, В. Гнідець, Л. Баландюк, О. Кохан // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148-149). — С. 55-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0869-0774 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58976 551.863 /477.9/ uk Геологія і геохімія горючих копалин Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літологія Літологія |
| spellingShingle |
Літологія Літологія Григорчук, К. Гнідець, В. Баландюк, Л. Кохан, О. Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну Геологія і геохімія горючих копалин |
| description |
З’ясовано літолого-фаціальні та літолого-літмологічні особливості середньомайкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну. Схарактеризовано геолого-палеоокеанографічні умови середньомайкопського
осадонагромадження, седиментаційну циклічність та визначено просторово-вікову
локалізацію алевролітово-піщаних акумулятивних тіл. |
| format |
Article |
| author |
Григорчук, К. Гнідець, В. Баландюк, Л. Кохан, О. |
| author_facet |
Григорчук, К. Гнідець, В. Баландюк, Л. Кохан, О. |
| author_sort |
Григорчук, К. |
| title |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну |
| title_short |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну |
| title_full |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну |
| title_fullStr |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну |
| title_full_unstemmed |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну |
| title_sort |
літологія і седиментогенез майкопських відкладів каркінітсько-північнокримського осадово-породного басейну |
| publisher |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Літологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/58976 |
| citation_txt |
Літологія і седиментогенез майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну / К. Григорчук, В. Гнідець, Л. Баландюк, О. Кохан // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2009. — № 3-4 (148-149). — С. 55-69. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Геологія і геохімія горючих копалин |
| work_keys_str_mv |
AT grigorčukk lítologíâísedimentogenezmajkopsʹkihvídkladívkarkínítsʹkopívníčnokrimsʹkogoosadovoporodnogobasejnu AT gnídecʹv lítologíâísedimentogenezmajkopsʹkihvídkladívkarkínítsʹkopívníčnokrimsʹkogoosadovoporodnogobasejnu AT balandûkl lítologíâísedimentogenezmajkopsʹkihvídkladívkarkínítsʹkopívníčnokrimsʹkogoosadovoporodnogobasejnu AT kohano lítologíâísedimentogenezmajkopsʹkihvídkladívkarkínítsʹkopívníčnokrimsʹkogoosadovoporodnogobasejnu |
| first_indexed |
2025-07-05T10:09:59Z |
| last_indexed |
2025-07-05T10:09:59Z |
| _version_ |
1836801275354677248 |
| fulltext |
© Костянтин Григорчук, Володимир Гнідець, Ліна Баландюк, Оксана Кохан, 2009
ISSN 0869-0774. Геологія і геохімія горючих копалин. 2009. № 3–4 (148–149)
Літологія
УДК 551.863 /477.9/
Костянтин ГРИГОРЧУК, Володимир ГНІДЕЦЬ,
Ліна БАЛАНДЮК, Оксана КОХАН
ЛІТОЛОГІЯ І СЕДИМЕНТОГЕНЕЗ МАЙКОПСЬКИХ ВІДКЛАДІВ
КАРКІНІТСЬКО-ПІВНІЧНОКРИМСЬКОГО
ОСАДОВО-ПОРОДНОГО БАСЕЙНУ
Стаття 3. Середній майкоп. Геологічна палеоокеанографія та
седиментолітогенез
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів,
e-mail: igggk@mail.lviv.ua
З’ясовано літолого-фаціальні та літолого-літмологічні особливості середньо-
майкопських відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басей-
ну. Схарактеризовано геолого-палеоокеанографічні умови середньомайкопського
осадонагромадження, седиментаційну циклічність та визначено просторово-вікову
локалізацію алевролітово-піщаних акумулятивних тіл.
Ключові слова: середній майкоп, Причорноморсько-Кримський осадово-пород-
ний басейн, геологічна палеоокеанографія, седиментогенез.
Вступ. Стаття продовжує серію публікацій, що висвітлюють результати
вивчення літології та геологічної палеоокеанографії майкопської серії Каркі-
нітсько-Північнокримського прогину. У попередніх роботах було схарактери-
зовано літолого-літмологічну циклічність відкладів цього віку, аргументовано
естуарієву природу майкопського басейну осадонагромадження, створено
геолого-палеоокеанографічну модель ранньомайкопського седиментогенезу
(Григорчук і ін., 20091, 2).
У роботі розглянуто літологічні та седиментолого-палеоокеанографічні
особливості відкладів середнього майкопу Каркінітсько-Північнокримського
прогину.
Літофації та типи розрізів середнього майкопу. Середньомайкопські
відклади (керлеутська світа (Стратиграфія..., 2006)), як і нижньомайкопські,
регіонально поширені в Каркінітсько-Північнокримському осадово-пород-
ному басейні. За особливостями розподілу потужностей виділено два майже
ізометричні депоцентри: Михайлівський та Таврійський, розташовані в ме-
жах Чорного моря (товщина відкладів – понад 650 м) (рис. 1).
У складі середньомайкопської товщі домінують глинисті породи (28–75 %,
у середньому – 58 %) із включеннями окремих шарів алевролітів (27–43 %,
55
у середньому – 33 %) та пісковиків (0–26 %, у середньому – 9 %). За характе-
ром співвідношення цих порід виділено чотири основні типи розрізу: північ-
ний, південний, південно-західний та східний.
Рис. 1. Карти потужностей, літофацій (ізоліти: а – пісковиків,
б – алевролітів) та типи розрізу середньомайкопської товщі
Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну:
1 – ізопахіти; 2 – свердловини та сумарна потужність прошарків піс-
ковиків (а) та алевролітів (б); 3 – відсутність відкладів; 4 – сучасна
брівка шельфу; 5 – пісковики; 6 – алевроліти; 7 – аргіліти (глини).
Найбільш потужними є розрізи середнього майкопу північного борта
(св. Тендрівська-19) та східної центрикліналі (св. Борисівська-1) Каркініт-
сько-Північнокримського прогину. Утім вони мають не однакову літологіч-
ну структуру. Так, північному розрізу притаманна наявність у верхній та се-
редній частинах потужних (до 10–15 м) горизонтів пісковиків та алевролітів.
Східний розріз є істотно глинистим з рівномірним розвитком прошарків алев-
ролітів товщиною до 1 м. Подібним до нього є південно-західний тип розрі-
56
зу (св. Гамбурцева-2), однак він відрізняється наявністю ще й прошарків піс-
ковиків потужністю до 2 м, які тяжіють до його нижньої частини. Розріз
доволі скорочений через виклинювання нижніх горизонтів товщі.
Четвертий (південний) тип розрізу середньомайкопської товщі вивчений
у приосьовій зоні прогину (св. Центральна-1) і характеризується рівномірним
поширенням алевро-псамітових різновидів (потужність пластів – 0,2–1,5 м).
За особливостями латеральних варіацій сумарних товщин (ізоліт) піскови-
ків локалізовано п’ять ареалів їхнього максимального розвитку: два (райони
св. Тендрівська-19 та Шмідта-6) – з сумарною потужністю понад 100 м та три
(райони св. Флангова-2, Центральна-1, Десантна-1) – з потужністю 50–100 м
(див. рис. 1). Поле максимальних значень ізоліт алевролітів (200–350 м) тяжіє
до осьової зони седиментаційного басейну (Михайлівський та Таврійський
депоцентри).
Мінералого-петрографічна характеристика. У розрізі середнього май-
копу домінують слабкокарбонатні аргіліти (вміст СаСО3 до 7,8 %). Породи
зеленкувато-бурого або темно-сірого до чорного кольору, з алевритово-пелі-
товою структурою, масивною лінзоподібно-шаруватою текстурою (рис. 2, 3)
Рис. 2. Аргіліт з гніздоподібними (лін-
зоподібними) скупченнями алеври-
тового матеріалу (до 12 %) (св. Голі-
цина-1, інт. 585–590 м, ніколі ІІ)
Рис. 3. Аргіліт алевритовий з фраг-
ментами вуглефікованого рослин-
ного детриту (св. Голіцина-25,
інт. 704–714 м, ніколі ІІ)
за рахунок нерівномірного розподілу уламкового матеріалу (лінзи та прошар-
ки до 2–3 мм алевриту). Основна маса аргілітів тонкодисперсна, гідрослюдис-
того складу (рис. 4, 5), з домішкою пелітоморфного карбонату.
Кластичний матеріал (5–25 до 35–40 %) представлений кутастими та
напівобкатаними, іноді тріщинуватими зернами кварцу (0,04–0,1, рідше до
0,5 мм). У підпорядкованій кількості визначаються польові шпати (плагіо-
клаз, мікроклін), луски мусковіту, хлорит, уламки кременистих та ефузив-
них порід.
У породах постійно присутній глауконіт (4–10 %), світло-зелені овальні
стяжіння якого розміром 0,12–0,5 мм рівномірно розподілені по породі. Трап-
ляються порожнини, виповнені жовтими фосфатами, та поодинокі дрібні
зерна сидериту, вміст якого прошарками зростає до 10–15 %. Акцесорні міне-
рали – епідот, цоїзит, циркон, турмалін, рутил, гранат та лейкоксен. З рудних
– у вигляді тонкодисперсних зерен та лінзоподібних скупчень (1,2 х 0,12 мм)
спостерігається пірит (до 10 %).
57
Трапляються поодинокі фраг-
менти черепашок форамініфер, по-
рожнини яких виповнені кальци-
том. Повсюдно присутні рештки
вуглефікованого рослинного дет-
риту (див. рис. 3).
Алевроліти піскуваті та піс-
ковики у вивчених розрізах вияв-
лені переважно серед глинистих
нашарувань у вигляді прошарків
потужністю 0,3–1,0 м. Породи зе-
ленкувато-сірого та світло-сірого ко-
льору, псамо-алевритової структу-
ри, масивної лінзоподібно-шару-
ватої, рідше горизонтально-шару-
ватої текстури, за рахунок нерівно-
мірного розподілу псамітового та
глинистого матеріалу (рис. 6, 7).
Кластичний матеріал (70–75 %)
порід порівняно добре відсорто-
ваний та більш-менш рівномірно
розподілений; алевритові зерна –
кутастої та необкатаної форми, а
псамітові – кутасто-обкатані, інко-
ли зі звивистими (бухтоподібни-
ми) контурами. Представлений він
зернами кварцу, у підпорядкованих
кількостях визначаються таблички польових шпатів, луски мусковіту, рідко
спостерігаються уламки кременистих порід. Зерна кварцу здебільшого без-
колірні, розміром переважно 0,06–0,1 мм, лише поодинокі досягають 0,16 мм.
Польові шпати – плагіоклази з вузькими двійниками.
Ізометричні стяжіння глауконіту (4–5 %) розподілені в породі рівномірно.
Рудні мінерали – зерна ільменіту, лейкоксену та піриту. Останній простежу-
ється у вигляді окремих зерен та їхніх скупчень.
Цемент (до 25–30 %) глинистий, гідрослюдистого (див. рис. 4, 5), іноді
карбонатно-гідрослюдистого складу. Тип цементу – поровий, ділянками кон-
тактовий.
У розрізах часто спостерігаються породи змішаного типу (рис. 8, 9) – ар-
гіліти алевритово-псамітові або псамо-алевритові. Вміст кластичних зерен в
основній глинистій (гідрослюдистій) масі варіює від 4 до 40 % (у середньому
– 25–30 %). Розміри зерен змінюються від 0,02 до 0,4 мм; переважають дві
фракції (приблизно 0,08 та 0,2 мм).
Лише в поодиноких випадках досліджені псамітові породи (див. рис. 8),
представлені кварцовими різнозернистими пісковиками. Розміри добре об-
катаних зерен становлять 0,12–0,6 мм при домінуванні фракції приблизно
0,25 мм. У породах розвинений базальний пойкілітовий карбонатний (18–23 %)
та місцями кременистий (до 10 %) ізотропний цемент.
Рис. 4. Дифрактограми глинистих фракцій алев-
ритистих глин середньомайкопської товщі:
А – фракції, прожарені за 600 °С; Б – фракції,
насичені етиленгліколем; 1 – гідрослюда, монт-
морилоніт, хлорит (св. Архангельського-2, гли-
бина 848 м); 2 – гідрослюда, монтморилоніт, хло-
рит (св. Архангельського-2, глибина 857 м); 3 –
гідрослюда, монтморилоніт, хлорит (св. Архан-
гельського-2, глибина 858 м).
58
Рис. 6. Алевроліт глауконіт-кварцовий
з глинисто-гідрослюдистим цементом
(св. Голіцина-6, інт. 560–567 м, ніколі Х)
Рис. 8. Аргіліт алевритово-псамітовий
(св. Голіцина-2, інт. 565–579 м,
ніколі II)
Рис. 7. Пісковик з базальним пойкілі-
товим кальцитовим цементом (св. Тав-
рійська-9, інт. 750–751 м, ніколі Х)
Рис. 9. Аргіліт алевритово-псамітовий
(св. Шмідта-25, інт. 654–661 м,
ніколі Х)
Рис. 5. Діаграма А. А. Пре-
довського (Шванов, 1987)
первинного складу териген-
них порід. Середній майкоп
(св. Голіцина-1, Кримська-1).
Глини: І – гідрослюдисті, ІІ –
монтморилонітові, ІІІ – каолі-
нітові, IV – бокситові, V – вер-
микулітові; пісковики: VI –
поліміктові, VII – польово-
шпатові та серицитові, VIII –
кварцові; ІХ – змішані про-
дукти глибокого вивітрюван-
ня ультраосновних і основних
порід.
59
Літмологічна структура. Літмологічний аналіз розрізів товщі серед-
нього майкопу проводили за методикою, описаною в попередніх статтях
(Григорчук і ін., 20091, 2). Літміти виділяли на основі інтерпретації результа-
тів ГДС (оброблено 25 свердловин) шляхом визначення середньозваженого
вмісту основних типів порід (пісковик, алевроліт, аргіліт) у розрізі з кроком
20 м. Класифікували літміти з допомогою літологічної трикутної діаграми
(рис. 10).
Рис. 10. Літмологічні перетини середньомайкопської товщі Каркінітсько-Північно-
кримського осадово-породного басейну та класифікаційна літмологічна трикутна
діаграма. Положення профілів див. рис. 1.
60
Загалом найбільш поширеними в регіоні є глинисті (поля VІ та VІІ кла-
сифікаційного трикутника) літміти, які становлять у середньому 48 % від
потужності середньомайкопської товщі проти 68 % у нижньомайкопській
(Григорчук і ін., 20092). Проявляється певна латеральна неоднорідність літ-
мологічної структури товщі. Так, широкий, майже наскрізний, розвиток
псамо-алевролітових літмітів спостерігається в південно-західній частині ви-
вченого регіону (площі Олімпійська, Десантна, Гамбурцева). За потужності
середньомайкопської товщі 40–200 м у її розрізі домінують утворення зміша-
ного (ІІІ, до 100 %) та псамітового (ІІ, до 61 %) класифікаційних полів. По-
дібна картина і на півночі регіону (Таврійська, Херсонська площі), де сумарна
потужність середньомайкопської товщі варіює від 60 до 450 м. Тут виділя-
ються літміти всіх шести класифікаційних полів, але при цьому сумарний
об’єм утворень псамо-алевролітових полів (ІІ–V) становить 45–65 %. На
решті території частка псамо-алевролітових літмітів у розрізі середньомай-
копської товщі не перевищує 25 %.
Доволі однозначно в розрізі виділяються три субрегіональні кластогенні
пачки (МС–І, МС–ІІ, МС–ІІІ) (див. рис. 10).
Перша – МС–І (базальна), потужністю 20–80 м, локалізована переважно
в склепіннях та на схилах конседиментаційних піднять у північних, західних
та східних районах регіону. На півдні та в осьових зонах депресій ці утворення
не зафіксовані. Пачка МС–І складена в основному літмітами змішаного (ІІІ)
з локальним розвитком псамітового (ІІ) чи алевролітового (IV) полів класи-
фікаційного трикутника. Розріз характеризується тонким перешаруванням
алевролітів (0,2–1,0 м) та аргілітів (0,5–4,0 м), іноді пісковиків (0,1–0,5 м).
Друга пачка (МС–ІІ) тяжіє до середньої частини розрізу середньомай-
копської товщі і простежується в межах майже всієї вивченої території. По-
тужність варіює від 20 до 40 м, а формують її переважно утворення змішано-
го (ІІІ), місцями (у північних ділянках регіону) псамітового (ІІ) та алевро-
літового (IV) полів. Літологічній структурі на південному борті прогину
властиве перешарування пластів пісковиків (30 %, потужністю 0,5–2,0 м) та
алевролітів (55 %, потужністю 1,0–5,0 м) з поодинокими прошарками аргі-
літів (15 %, потужністю до 1,5 м).
Третя пачка (МС–ІІІ) доволі чітко проявляється лише в розрізах на схи-
лах Української монокліналі, де її потужність перевищує 50 м. У напрямку
депоцентрів седиментаційного басейну вона різко виклинюється. Складена
пачка кластогенними утвореннями змішаного (ІІІ), алевролітового (IV) та
піщаного (ІІ) полів. Розріз представлений перешаруванням псамітів (потуж-
ністю до 10 м) та алевролітів (0,5–15,0 м) з поодинокими прошарками аргі-
літів (1,0–3,0 м).
Умови середньомайкопського осадонагромадження. В історії роз-
витку майкопського басейну півдня України виділяється три крупні цикли,
які зумовили тричленну будову майкопської серії (Григорчук і ін., 20091;
Особенности…, 1971). Це пов’язано, насамперед, з евстатичними коливан-
нями рівня Світового океану. Кожний з циклів завершувався регресіями і
формуванням алевролітово-піщаних пачок.
Седиментаційні реконструкції ґрунтувалися на фаціальній діагностиці
результатів ГДС, за методичним підходом (Муромцев, 1983; Porębski, 1999).
61
Крім того, враховувалися й особливості поширення алевролітово-піщаних
тіл (карти ізоліт та процентного вмісту алевролітів та пісковиків (див. рис. 1)).
У попередніх статтях (Григорчук і ін., 20091, 2) було показано, що, у зв’яз-
ку з певними геолого-палеоокеанографічними особливостями майкопського
Каркінітсько-Північнокримського седиментаційного басейну, найбільш по-
ширеними акумулятивними утвореннями в ньому були літоральні бари різ-
ного типу, пов’язані як з річковою (гирлові), так і морською (бар’єрні острови,
уздовжберегові) діяльністю. При цьому ідентифікувати їхній регресивний
чи трансгресивний характер майже неможливо через суперпозицію тенден-
цій. Ускладнюють фаціальну ГДС-характеристику й реліктові (неповністю
перероблені морем) фрагменти акумулятивних тіл алювіального походження.
У тісному парагенезі з барами розвиваються утворення типу конусів
виносу, що пов’язано з розривними течіями, які спричинюються проривом
річкових вод через бар; у зворотному напрямку діють припливно-відпливні
течії, стічні штормові води. Теригенний матеріал, винесений за межі барових
утворень у більш глибоководні ділянки водойми, може перерозподілятися
морськими течіями, у т. ч. контурними (Лукин, 2008), формуючи майже суціль-
ні покривні тіла з комбінованою ГДС-характеристикою (конус виносу–бар).
На рис. 11 наведено седиментолого-палеоокеанографічні перетини, які
являють собою підґрунтя для побудови седиментолого-палеогеографічних
карт.
У припідошовній частині середньомайкопської товщі (профіль І–І:
св. Олімпійська-400 – Херсонська-15) на північному борті прогину фіксу-
ється фаціально збалансована алювіально-дельтова система (МС–І).
За каротажними фаціальними ознаками в напрямку з півночі на південь
(див. рис. 11) руслові алювіальні утворення заміщуються відкладами гирло-
вого бару і далі нашаруваннями розривних течій (конуси виносу). У св. Голі-
цина-1 на глибині приблизно 900 м зафіксоване акумулятивне тіло типу бар’-
єрного острова. Відповідно дещо змінюється і літологічна структура розрізу.
Так, у св. Херсонська-15 розвинута алевролітово-піщана пачка потужністю
приблизно 30 м, складена піщаним пластом товщиною 15 м та шарами алев-
ролітів (до 3 м) (рис. 12). У св. Таврійська-11 ця пачка (40 м) представлена
перешаруванням трьох пластів пісковиків (9–16 м) з алевролітами (3–5 м).
У напрямку св. Таврійська-6 розріз (товщина приблизно 40 м) стає пі-
щано-алевролітово-глинистим. Чотири горизонти алевролітів (3–5 м) пере-
шаровуються з глинистими утвореннями (три пачки товщиною 2–7 м); по-
тужність горизонту пісковиків не перевищує 4 м. У св. Голіцина-1 структура
розрізу є подібною: товщина піщаного пласта досягає 5 м, алевролітів – три
горизонти по 2–4 м, аргілітів – три горизонти по 3–6 м.
У прибортових частинах прогину у верхній частині товщі середнього
майкопу простежується (див. рис. 10) єдина теригенна пачка (МС–ІІІ), яка в
напрямку депоцентру розщеплюється на 2–3 горизонти. Відповідно, спосте-
рігаються певні зміни фаціальних типів кластогенних тіл: літоральні бари
заміщуються утвореннями типу конусів виносу, які починають відігравати
вирішальну роль у розрізах св. Сельського-40, Архангельського-1, Голіцина-1.
Це дозволяє прогнозувати існування найбільш глибоководної ділянки водой-
ми між площами Сельського та Голіцина.
62
Рис. 11. Седиментолого-палеоокеанографічні перетини середньомайкопської товщі
Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну.
Седиментологічні (фаціальні) умови: 1 – русло; 2 – гирловий бар; 3 – бар’єрний острів; 4 –
конус виносу; 5 – уздовжбереговий бар; 6 – шельф.
Згідно з фаціальною зональністю змінюється й літологічна структура
розрізу. Так, виклинювання алевролітово-псамітових нашарувань проходить
між св. Таврійська-6 та Голіцина-1. Розріз останньої відрізняється тонким чер-
гуванням аргілітів (1–2,5 м), алевролітів (1–3 м), рідше пісковиків (0,5–3,5 м)
при домінуванні в цілому алевритової складової (рис. 13).
У розрізах св. Сельського-40 та Архангельського-1 домінують глинисті
пачки (5–15 м), які перешаровуються з горизонтами алевролітів (2–5 м), іноді
пісковиків (до 5 м).
63
На профілі ІІ–ІІ (св. Флангова-2 – Тетянівська-3) у припокрівельній клас-
тогенній пачці (МС–ІІІ) зафіксовані тіла (св. Каркінітська-1) алювіально-
дельтового походження (русло, гирловий бар) (див. рис. 11). Їхній локальний
розвиток вказує на ймовірне субмеридіональне положення водотоку. Це
підтверджується і доволі різкою зміною літологічної будови по латералі: за-
міщення істотно псамітових літмітів (поле ІІ) алевролітовими (поле ІV) та
Рис. 12. Літологічні розрізи літмітів пачки МС–І середньомайкопської товщі
Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну:
1 – пісковики; 2 – алевроліти; 3 – аргіліти (глини).
Рис. 13. Літологічні розрізи літмітів пачки МС–ІІІ середньомайкопської товщі
Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну.
Умовні позначення див. рис. 12.
64
змішаного типу (поле ІІІ). Це також доволі чітко відображається і на
породному рівні (див. рис. 13).
Так, у св. Каркінітська-1 у цій частині розрізу спостерігається три пласти
пісковиків (3,5; 1,5; 2,0 м), перекриті глинистою пачкою потужністю до 25 м.
У св. Шмідта-12 розвинуті лише алевролітово-глинисті нашарування. Спосте-
рігається зростання вмісту алевролітів донизу розрізом, що фіксується змен-
шенням товщини пластів аргілітів (від 5 до 1,5 м) і відповідним збільшен-
ням потужності алевролітів (від 1 до 5 м). Розріз св. Голіцина-1 відрізняється
більш тонкою шаруватістю: чергування аргілітів (1–2,5 м), алевролітів (1–3 м),
рідше пісковиків (0,5–3,5 м) при домінуванні алевритової складової.
У середній частині розрізу товщі розвинуті головним чином літміти гли-
нистого сімейства (поля VІІ, VІ), складені переважно перешаруванням гли-
нистих (до 15–25 м) та алевролітових (2–5 м) пачок. Розвинуті в цій товщі
малопотужні більш кластогенні літміти (поля ІІІ, ІV) мають переважно баро-
ве походження. Лише в західній частині профілю (св. Флангова-2, Голіцина-2)
фіксуються акумулятивні тіла типу бар’єрного острова та гирлового бару
(див. рис. 11), що може підтверджувати існування водотоку (русла) субширот-
ного простягання.
У низах товщі кластогенна пачка МС–І складена утвореннями зміша-
ного типу (поле ІІІ) з істотно алевролітовим горизонтом (приблизно 20 м)
(св. Каркінітська-1, Шмідта-12), у якому розвинуті пласти алевролітів (до
5–8 м), іноді пісковиків (1–2 м), що чергуються з нечисленними горизонтами
аргілітів (1–5 м). Загалом майже вся пачка МС–І за ГДС ознаками – барового
походження. Більша фаціальна різноманітність притаманна ділянці Флан-
гова–Голіцина, де фіксуються утворення конусів виносу та бар’єрних ост-
ровів.
У північно-східній частині вивченої території (Північне Причорномор’я)
у горішній частині розрізу (пачка МС–ІІІ) зафіксовані утворення типу гир-
лового бару, які досягають максимальної потужності (до 100 м) у св. Ново-
Маячкінська-71. Далі на південний схід їхня потужність зменшується і у
св. Таврійська-1 не перевищує 20 м. Це, вочевидь, вказує на існування в цьо-
му районі палеоводотоку, імовірно, субширотного простягання.
На ділянці площ Борисівська–Міжводненська (західні райони Тархан-
кутського півострова) домінувала пелагічна мулова седиментація.
У верхах розрізу св. Центральна-1 (північний схил Каламітського піднят-
тя) розвинуті акумулятивні тіла типу барів, бар’єрних островів, які доволі
різко виклинюються в напрямку площ Кримська, Архангельського, Гамбур-
цева (південний борт Михайлівської депресії). У тих самих районах у припі-
дошовній частині середньомайкопської товщі розвинуті переважно барові
утворення. Лише в розрізі св. Архангельського-1 та Гамбурцева-2 зафіксовані
конуси виносу. Це частково відображається і в особливостях літологічної бу-
дови розрізів.
У св. Міжводненська-4 у низах керлеутського горизонту виявлене тіло
типу гирлового бару, що може вказувати на періодичне існування теригенного
річкового скиду з південної (Каламітської) палеосуші.
Подібні утворення фіксуються і в середній частині розрізу у св. Гамбур-
цева-2. Це засвідчує певну роль Кілійсько-Зміїного підняття як джерела зно-
65
су, що підтверджено й іншими дослідженнями (Особенности…, 1971; Окулов-
ский, 1987).
Наявні геохімічні дані підтверджують існування декількох джерел по-
стачання уламкового матеріалу в середньомайкопський басейн. Так, відно-
шення Al2O3/TiO2 у відкладах, розкритих св. Голіцина-1, становить 10–14, а
у св. Кримська-1 – 33–45, що в першому випадку (Глинистые…, 1976) вка-
зує на гумідні, а в другому – аридні умови мобілізації кластичного матері-
алу.
Седиментолого-палеоокеанографічні перетини доволі чітко фіксують
існування певної циклічності змін умов осадонагромадження упродовж
керлеутського часу (див. рис. 11), на початку якого падіння рівня океану обу-
мовило формування “базальної” кластогенної пачки (МС–І). Пізніше транс-
гресивна тенденція спричинила нагромадження переважно пелагічних пелі-
тових та алевритово-пелітових мулів у межах майже всього седиментаційного
басейну. Пачка МС–ІІ фіксує момент зниження рівня океану в середині керле-
утського часу. Наприкінці середньомайкопського седиментаційного циклу
знову проявився регресивний епізод з формуванням алевритово-піщаних
акумулятивних тіл пачки МС–ІІІ.
Оскільки найбільший нафтогазопошуковий інтерес представляють клас-
тогенні утворення, було побудовано палеоокеанографічні моделі для початку
та закінчення керлеутського часу. В основу побудов покладено результати
седиментологічних реконструкцій по перетинах (рис. 14, 15). Латеральне
поширення того чи іншого генетичного типу утворень прогнозували виходя-
чи з положення про стабільність фаціальної структури теригенного шельфу
(Селли, 1989) та припущення про повноту комплексу акумулятивних тіл та
їхнє закономірне просторове співвідношення в дельтовій системі (Муромцев,
1983): русло – гирловий бар – бар’єрний острів – конус виносу. При локаліза-
ції вздовжберегових барів брали до уваги конфігурацію та морфоструктурні
особливості седиментаційного басейну.
На початок середньомайкопського часу локалізовано три водотоки, які
дренували Молдовську палеосушу. Основний об’єм кластичного матеріалу
постачався вірогідно р. пра-Дністер, авандельта якого складалася з декількох
рукавів.
Схили крупних конседиментаційних піднять (Новоселівське, Кілійсько-
Зміїне) облямовувалися вздовжбереговими барами, які також простежуються
в центральних районах седиментаційного басейну, де в склепінних зонах ло-
кальних конседиментаційних піднять формують невеличкі за площею та по-
тужністю тіла.
У Михайлівському та Таврійському депоцентрах басейну нагромаджува-
лися пелагічні мули з локальним розвитком алевритових тіл.
Більш молоді горизонти середньомайкопської товщі формувалися пере-
важно в спокійних гідродинамічних умовах шельфового басейну. Віддалення
областей живлення та збільшення дзеркала водойми призвело до скорочення
обсягів надходження псамо-алевритового матеріалу і сприяло нагромаджен-
ню в основному глинистих та алевро-глинистих мулів. Причому скид тери-
генного матеріалу, судячи з палеоокеанографічних перетинів, також відбу-
вався, як правило, із західного суходолу.
66
Рис. 14. Седиментолого-палеоокеанографічна карта Чорноморсько-Кримського
регіону. Початок середнього майкопу.
1 – ізопахіти.
Рис. 15. Седиментолого-палеоокеанографічна карта Чорноморсько-Кримського
регіону. Кінець середнього майкопу. Умовні позначення див. рис. 14.
67
У зоні Голіцинського підняття простежується майже наскрізний розвиток
алевро-глинистих та алевритових мулів фаціальних зон типу “конус виносу”
та “уздовжбереговий бар”. Такі самі утворення розвинуті й на північному
схилі Каламітського підняття (св. Кримська-1, Центральна-1 та ін.).
Наприкінці середньоолігоценового часу (формування пачки МС–ІІІ) па-
леоокеанографічна ситуація в межах Причорноморсько-Кримського регіону
зазнала певних змін. Так, інтенсивність теригенного скиду з Молдовського
суходолу зменшилася. Три невеликі водотоки субширотного простягання спри-
чиняли формування акумулятивних утворень: русел, гирлових барів, конусів
виносу та вздовжберегових барів. Основний обсяг кластичного матеріалу в
седиментаційний басейн постачала з північного суходолу р. пра-Дніпро – річ-
кова система субмеридіонального простягання (див. рис. 15). Доволі чітко ці
утворення простежуються у верхній частині середньомайкопської товщі в
Північному Причорномор’ї (св. Ново-Маячкінська-71, Каіркінська-1, Тав-
рійська-1). Складені вони пачками перешарування дрібнозернистих пісків та
алевритів із включенням прошарків глинистих мулів. Такого самого типу оса-
ди вивчені і в акваторіальній частині північно-західного шельфу Чорного
моря (св. Каркінітська-1), де останні фаціально заміщують догори по розрі-
зу утворення “гирлових барів”. Це також свідчить про розвиток регресивних
тенденцій в описуваному седиментаційному басейні наприкінці пізньоолі-
гоценового часу.
Висновки. Каркінітсько-Північнокримський басейн характеризувався
циклічністю середньомайкопського осадонагромадження. Інтенсифікація річ-
кової діяльності фіксується трьома віковими рівнями розвитку кластоген-
них горизонтів субрегіонального (МС–І, МС–ІІ, МС–ІІІ) рангу, які у фаціально-
му відношенні представлені акумулятивними тілами русел, барів (гирлових,
уздовжберегових) та конусів виносу. Ці нашарування розмежовані глинисти-
ми пачками – муловими утвореннями шельфу.
Побудовано седиментолого-палеоокеанографічні карти на початок та кі-
нець середнього майкопу (час формування кластогенних пачок МС–І і МС–ІІІ).
У першому випадку скид теригенного матеріалу здійснювався р. пра-Дністер (?)
з північного заходу (Молдовська палеосуша). У другому – основний об’єм
кластики надходив з північного сходу (р. пра-Дніпро (?)). Руслові утворення
цих алювіальних систем у напрямку пелагічної частини басейну заміщуються
гирловими барами, бар’єрними островами та конусами виносу. На конседи-
ментаційних підняттях, зокрема Голіцинському, формувалися вздовжберегові
бари, розвиток яких прогнозується також у приберегових ділянках та по пе-
риферії Кримського, Кілійського островів.
Незважаючи на циклічність осадонагромадження, існувала певна успад-
кованість седиментаційних умов упродовж керлеутського часу, що підтвер-
джується стабільністю просторового поширення алевролітово-піщаних літо-
фацій.
Глинистые минералы как показатель условий литогенеза / ред. Е. П. Акуль-
шина. – Новосибирск : Наука, 1976. – 189 с.
Григорчук К., Гнідець В., Баландюк Л. Літологія і седиментогенез майкопських
відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну. Стаття 1.
68
Літологічні комплекси та седиментаційна циклічність майкопських відкладів // Гео-
логія і геохімія горючих копалин. – 20091. – № 1 (146). – С. 69–78.
Григорчук К., Гнідець В., Баландюк Л. Літологія і седиментогенез майкопських
відкладів Каркінітсько-Північнокримського осадово-породного басейну. Стаття 2.
Ранній майкоп. Геологічна палеоокеанографія та седиментолітогенез // Там само. –
20092. – № 2 (147). – С. 71–83.
Лукин А. Е. О перспективах нефтегазоносности Прикерченского шельфа // Геол.
журн. – 2008. – № 2. – С. 7–20.
Муромцев В. С. Диагностика континентальных и прибрежно-морских терриген-
ных осадков по электрометрическим моделям фаций // Методы прогнозирования и
закономерности размещения литологических и стратиграфических ловушек нефти
и газа : сб. науч. тр. – Л. : ВНИГРИ, 1983. – С. 7–37.
Окуловский С. Н. Майкопские отложения северо-западного шельфа Черного
моря // Геология нефти и газа. – 1987. – № 10. – С. 36–40.
Особенности распространения песчано-алевритовых пачек в майкопских от-
ложениях на юге Украины / Л. Г. Плахотный, В. А. Григорьева, И. С. Гайдук и др. //
Геол. журн. – 1971. – Т. 31. – Вып. 4. – С. 41–51.
Селли Р. Ч. Древние обстановки осадконакопления. – М. : Недра, 1989. – 294 с.
Стратиграфія мезокайнозойських відкладів північно-західного шельфу Чорно-
го моря / П. Ф. Гожик, Н. В. Маслун, Л. Ф. Плотнікова і ін. – К. : ІГН НАН України,
2006. – 171 с.
Шванов В. Н. Петрография песчаных пород (компонентный состав, системати-
ка и описание минеральных видов). – Л. : Недра, 1987. – 269 с.
Porębski S. I. Środowisko depozycyjne sukcesij nadewaporatowej w rejone Kraków
Brztsko (Zapadlisko Przedkarpackie) // Prace Państwowego Instytutu Geologicznego. –
1999. – Vol. 168. – P. 97–118.
Стаття надійшла
20.07.09
Kostyantyn GryGorchuK, Volodymyr Gnidets,
Lina BaLandyuK, Oksana KoKhan
LithoLoGy and sediMentoGenesis oF the MayKoPian dePosits
oF the KarKinit-northern criMea sediMentary-rocK Basin
Article 3. Middle Maykopian. Geological paleoceanography and
sedimento-lithogenesis
Cyclic sedimentation characterizes the Middle Maykopian. There were three episodes
of essential clastic influx connected with sea level falling moments: at the beginning, in
the middle and at the end of Middle Maykopian. Three subregional silt-sandstone horizons
were formed during these periods. In facial respect these horizons were consisting of the
several accumulative bodies such as mouth bar, barrier island, alongshore bars and fans.
Paleoceanographic conditions at the beginning of Middle Maykopian (time of lower
terrigenous horizon formation) were characterized by clastic supply from the northwestern
land. Three river-channels drained the latter. At the end of Middle Maykopian (time of
upper terrigenous horizon formation) essential clastic supply was from northeastern land.
In deeper parts of the basin, these river channels continue by the mouth bars and barrier
islands. In deepest basin zones, fans silt bodies were formed. On the slopes of Novoselivska
and Kilia-Zmiiny paleouplifts alongshore bars developed.
In spite of sedimentation cyclic nature, some inheritances during whole Middle May-
kopian of the facial zones development exist. The latter is characterized by the features of
lithofacies distribution emphasized in particular by maximum of sand thickness develop-
ment.
69
|