Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права

Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права

Аналізуються основні контроверзи між універсалістським та партикуляристським підходами до онтологічної легітимації правової нормативності, а також можливості їх вирішення....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Цимбалюк, М.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2012
Назва видання:Держава і право
Теми:
Теорія держави і права
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59016
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права / М.М. Цимбалюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 9-14. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-59016
record_format dspace
spelling irk-123456789-590162014-04-06T03:01:33Z Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права Цимбалюк, М.М. Теорія держави і права Аналізуються основні контроверзи між універсалістським та партикуляристським підходами до онтологічної легітимації правової нормативності, а також можливості їх вирішення. Анализируются основные контроверзы между универсалистским и партикуляристским подходами к онтологической легитимации правовой нормативности, а также возможности их разрешения. The article deals with the analysis of the main controversies between universalistic and particularistic approaches to the ontological legitimation of legal normativity and the opportunities of their dissolving. 2012 Article Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права / М.М. Цимбалюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 9-14. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59016 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Теорія держави і права
Теорія держави і права
spellingShingle Теорія держави і права
Теорія держави і права
Цимбалюк, М.М.
Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
Держава і право
description Аналізуються основні контроверзи між універсалістським та партикуляристським підходами до онтологічної легітимації правової нормативності, а також можливості їх вирішення.
format Article
author Цимбалюк, М.М.
author_facet Цимбалюк, М.М.
author_sort Цимбалюк, М.М.
title Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
title_short Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
title_full Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
title_fullStr Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
title_full_unstemmed Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
title_sort універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2012
topic_facet Теорія держави і права
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59016
citation_txt Універсальний і партикулярний аспекти онтологічного обґрунтування права / М.М. Цимбалюк // Держава і право. — 2012. — Вип. 55. — С. 9-14. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT cimbalûkmm uníversalʹnijípartikulârnijaspektiontologíčnogoobgruntuvannâprava
first_indexed 2025-07-05T10:11:43Z
last_indexed 2025-07-05T10:11:43Z
_version_ 1836801383629586432
fulltext М. М. ЦИМ БА ЛЮК УНІВЕР­САЛЬ­НИЙ­І­ПАР­ТИ­КУ­ЛЯР­НИЙ­АС­ПЕК­ТИ­­ ОН­ТО­ЛОГІЧНО­ГО­ОБґРУН­ТУ­ВАН­НЯ­ПРА­ВА Аналізу ють ся ос новні кон тро вер зи між універ салістським та пар ти ку ля ристсь­ ким підхо да ми до он то логічної легіти мації пра во вої нор ма тив ності, а та кож мож ли­ вості їх вирішен ня. Клю­чові­сло­ва: пра во ва он то логія, обґрун ту ван ня пра ва, он то логічна легіти мація пра во вої нор ма тив ності. Ана ли зи ру ют ся ос нов ные кон тро вер зы меж ду уни вер са лист ским и пар ти ку ля­ рист ским под хо да ми к он то ло ги че с кой ле ги ти ма ции пра во вой нор ма тив но с ти, а так­ же воз мож но с ти их раз ре ше ния. Клю­че­вые­сло­ва: пра во вая он то ло гия, обос но ва ние пра ва, он то ло ги че с кая ле ги ти­ ма ция пра во вой нор ма тив но с ти. The article deals with the analysis of the main controversies between universalistic and particularistic approaches to the ontological legitimation of legal normativity and the oppor­ tunities of their dissolving.­ Key­words: legal ontology, justification of law, ontological legitimation of legal normativ­ ity. Однією­із­зна­ко­вих­рис­су­час­но­го­пра­во­ро­зуміння­є­де­далі­чіткіше­ут­вер­д­жен- ня­ у­ йо­го­ ос­но­вах­ прин­ци­пу,­ згідно­ з­ яким­ пра­во­ва­ нор­ма­тивність­ не­ по­вин­на­ бу­ти­похідною­ви­ключ­но­від­суб’єктив­ної­волі­за­ко­но­дав­ця,­а­пе­ре­дусім­легіти- му­ва­ти­ся­з­по­зиції­пев­них­не­за­леж­них­від­да­ної­волі­«зонішньо­буттєвих»­де­тер- мінант.­Тоб­то­раціональність­і­доцільність­цієї­нор­ма­тив­ності­має­оціню­ва­ти­ся­не­ ли­ше­в­пло­щині­відповідності­тій­чи­іншій­меті­суб’єкта,­але­й­у­плані­об’єктив- них­умов­здійснен­ня­тих­відно­син,­що­підля­га­ють­пра­во­во­му­ре­гу­лю­ван­ню. Ра­зом­з­тим,­та­ке­он­то­логічне­обґрун­ту­ван­ня­пра­ва,­по­чи­на­ю­чи­з­най­пер­ших­ спроб,­сти­кається­з­ди­ле­мою­йо­го­так­зва­них­«універ­саль­но­го»­та­«пар­ти­ку­ляр­но- го»­ас­пектів,­спри­чи­не­ну­по­ля­ри­зацією­уяв­лень­про­«за­галь­ну­сутність­ідеї­пра- ва»,­з­якою­має­уз­го­д­жу­ва­ти­ся­людсь­ке­існу­ван­ня,­та­спе­цифіко­ва­них­(куль­тур­но- національ­них,­гру­по­вих,­індивіду­аль­но-осо­бистісних­то­що)­орієнтирів­і­смислів­ да­но­го­ існу­ван­ня.­Не­вда­ю­чись­до­роз­гля­ду­ історії­ зга­да­ної­ди­ле­ми,­ за­зна­чи­мо,­ що­во­на­й­досі­має­вплив­на­клю­чові­тен­денції­філо­софсь­ко-пра­во­вих­досліджень.­ З­ од­но­го­ бо­ку,­ во­ни­ тяжіють­ до­ по­шу­ку­ тих­ фун­да­мен­таль­них­ он­то­логічних­ підва­лин,­які­мог­ли­би­пре­тен­ду­ва­ти­на­ста­тус­«універ­саль­них­прин­ципів­світо­у- по­ряд­ку­ван­ня»,­ відповідність­ яким­ виз­на­ва­ла­ся­ б­ за­ кри­терій­ раціональ­ності­ відно­шен­ня­індивіда­до­світу­при­род­них­і­суспільних­ре­алій;­тим­са­мим­підтри- мується­зорієнто­ваність­на­ство­рен­ня­так­зва­но­го­«чи­с­то­го­пра­ва»,­іде­а­ли­яко­го­ бу­ли­роз­ви­нуті­в­руслі­пла­тонівсько-кантівської­тра­диції.­З­іншо­го­ж­бо­ку,­про­ти- ва­гою­цій­тен­денції­ви­с­ту­пає­«пра­во­вий­пар­ти­ку­ля­ризм»,­спря­мо­ва­ний­на­відсто- ю­ван­ня­пріори­тетів­пра­ва­«вільно­го­ви­бо­ру»­суспільної­гру­пи­чи­ок­ре­мої­осо­би- с­тості,­ збе­ре­жен­ня­ са­мо­бут­ності­ й­ «ав­тен­тич­ності»­ людсь­ко­го­ існу­ван­ня,­ не­ «спо­тво­ре­но­го»­без­ли­ки­ми­стан­дар­та­ми­то­таль­ності­бут­тя. Гос­тро­та­ роз­гля­ду­ва­ної­ ди­ле­ми­ по­си­люється­ тим,­що­ обидві­ по­зиції­ ма­ють­ до­волі­ пе­ре­кон­ли­вий­ ви­гляд.­ Що­до­ пер­шої­ з­ них,­ то­ цілком­ зро­зумілим­ є­ її­ 9Юридичні і політичні науки тяжіння­до­своєрідної­«універ­салізації»­та­«об’єктивізації»­ос­нов­пра­во­во­го­ре­гу- лю­ван­ня,­ оскільки­ за­ са­мою­ своєю­ при­ро­дою­ пра­во­ по­кли­ка­не­ уз­го­д­жу­ва­ти­ та­ при­во­ди­ти­до­пев­ної­«зне­о­соб­ле­ної­уніфікації»­нор­ми,­ре­алізація­яких­має­гар- монійно­врівно­ва­жу­ва­ти­різно­с­пря­мо­вані­індивіду­альні­дії­та­інте­ре­си,­бу­ти­дже- ре­лом­ суспільно­го­ по­ряд­ку,­ пе­ре­шко­д­жа­ю­чи­ цим­ ви­ник­нен­ню­ руйнівних­ ан­та- гонізмів­і­конфліктів.­Тоб­то­тут­йдеть­ся­про­не­за­леж­ний­від­кон­крет­но-емпірич- них­об­ста­вин­ха­рак­тер­пра­во­вих­іде­алів­і­прин­ципів.­Ад­же,­як­що­ос­танні­логічно­ підпо­ряд­ко­ву­ють­ся­стан­дартній­фор­мулі­кантівсько­го­ка­те­го­рич­но­го­ імпе­ра­ти­ву­ (чи­ни­ти­ли­ше­за­та­кою­мак­си­мою,­яка­ви­яв­ляє­свою­ба­жаність­в­якості­все­за­галь- но­го­ за­ко­ну­ на­ будь-які­ ча­си),­ то­ тоді,­ на­чеб­то,­ ста­ють­ «зай­ви­ми»­ будь-які­ їх­ емпіричні­ та­ ча­со-про­сто­рові­ кон­кре­ти­зації.­ «У­ цьо­му­ відно­шенні­ чи­с­те­ пра­во­ яв­ляє­со­бою­за­своєю­сут­тю­ре­аль­не­бут­тя­чи с то го­ро­зу­му,­при­чо­му,­як­мож­на­ при­пу­с­ти­ти,­чи с то го ро зу му в йо го най ви що му ви ра женні, ко т ре є мож ли вим у ре аль но му (зовнішньо му), прак тич но му житті лю дей.­З­роз­гля­ду­ва­ної­точ­ки­зо­ру­ чи­с­те­пра­во­ ви­яв­ляється­ «фор­мою»,­ здат­ною,­ а­мож­ли­во,­ і­ по­кли­ка­ною­«да­ти»­ лю­дям­в­найбільшій­мірі­зна­чу­ще­для­них,­для­їхньо­го­прак­тич­но­го­жит­тя­ду­хов- не­бла­го­–­ре­аль­не­нор­ма­тив­но-пра­во­ве­бут­тя­ка­те­го­рич­но­го­імпе­ра­ти­ву»1. На­при­клад,­на­дум­ку­А.­Ка­уф­ма­на,­фор­му­ван­ня,­обґрун­ту­ван­ня­й­ре­алізація­ пра­ва­ є­ су­то­ де­дук­тив­ни­ми,­ а­ не­ «істо­рич­ни­ми»­про­це­са­ми.­ Згідно­ з­ йо­го­ кон- цепцією,­зміст­«ос­нов­ної­нор­ми»,­на­базі­якої­логічно­роз­гор­тається­вся­си­с­те­ма­ пра­во­вої­нор­ма­тив­ності,­інтер­пре­тується­як­«транс­цен­ден­таль­на­умо­ва­пра­во­по- ряд­ку»2,­а­от­же,­цей­зміст­не­мо­же­бу­ти­уза­леж­не­ним­від­пев­них­ре­ля­тивізо­ва­них­ (що­до­національ­них,­куль­тур­них,­осо­бистісних­та­ін.)­ха­рак­те­ри­с­тик. Зви­чай­но­ж,­пра­во­по­вин­но­ма­ти­свої­логіко-он­то­логічні­виміри,­на­підставі­ яких­виз­на­чається­йо­го­«впи­су­ваність»­у­си­с­те­му­дійсно­го­та­по­тенційно­го­бут­тя.­ Од­нак­на­вряд­чи­такі­виміри­по­винні­бу­ти­безвідно­сни­ми­сто­сов­но­то­го­чи­іншо- го­ кон­крет­но­го­ соціокуль­тур­но­го­ кон­тек­с­ту.­ Ад­же­ сутність­ пра­ва­ по­ля­гає­ не­ стільки­ в­ уз­го­д­женні­ суспільно­го­ існу­ван­ня­ лю­ди­ни­ з­ буттєви­ми­ підва­ли­на­ми­ світо­бу­до­ви,­скільки­в­«за­данні»­пев­ної­на леж ності­да­но­му­існу­ван­ню,­уяв­лен­ня­ про­яку­зміню­ють­ся­ра­зом­із­зміною­умов­ос­тан­нь­о­го.­То­му,­ма­буть,­не­доцільно­ ве­с­ти­мо­ву­про­по­шук­пра­во­вих­нор­ма­тивів,­при­дат­них­«для­усіх­часів­і­на­родів». Подібні­кри­тичні­за­ува­жен­ня­на­ад­ре­су­«універ­салістсько­го»­підхо­ду­до­пра- ва,­зви­чай­но­ж,­сти­му­лю­ють­роз­ви­ток­аль­тер­на­тив­них­кон­цепцій,­у­яких,­на­впа- ки,­пе­ре­ва­жа­ють­пар­ти­ку­лярні­(куль­тур­но-істо­ричні,­національні,­ек­зи­с­тенційно- осо­бистісні­то­що)­ак­цен­ти­у­тлу­ма­ченні­пра­во­вих­явищ.­Такі­кон­цепції­ ґрун­ту- ють­ся­ на­ ідеї,­ згідно­ з­ якою­ «лю­дині­ бе­зу­мов­но­ да­ним­ є­ ли­ше­ існу­ван­ня,­ але­ сутність­ їй­ не­ да­на­ з­ са­мо­го­ по­чат­ку.­ Во­на­ здо­бу­ває­ її­ у­ про­цесі­ існу­ван­ня­ в­ соціаль­но­му­та­куль­тур­но­му­світах.­Не­су­чи­на­собі­відби­ток­на­леж­но­го,­сутність­ мо­же­бу­ти­роз­г­ля­ну­тою­як­нор­ма­тив­но-ціннісне­ут­во­рен­ня,­що­фіксує­ той­кон- крет­но-істо­рич­ний­ рівень­ роз­вит­ку­ лю­ди­ни,­ до­сяг­нен­ня­ яко­го­ во­на­ має­ пра­во­ роз­гля­да­ти­ як­ ме­ту­ та­ сенс­ влас­но­го­ існу­ван­ня»3.­ Ад­же,­ за­ вис­лов­лю­ван­ням­­ Ж.-П.Сар­т­ра,­«не­має­і­не­мо­же­бу­ти­ніякої­первісної­людсь­кої­сут­ності»,­що­пе­ре- ду­ва­ла­ би­ са­мо­му­ існу­ван­ню­ ре­аль­них­ лю­дей;­ «лю­ди­на­ спо­чат­ку­ існує,­ зустрічається,­з’яв­ляється­у­світі,­і­ли­ше­потім­во­на­виз­на­чається»;­от­же,­лю­ди­на­ «є­ли­ше­тим,­що­са­ма­з­се­бе­ро­бить»4.­Відповідно,­спро­би­по­яс­ни­ти­будь-які­пра- вові­фе­но­ме­ни­шля­хом­їх­логічно­го­зве­ден­ня­до­пев­них­все­за­галь­них­ме­тафізич- них­підва­лин­ або­па­ра­метрів,­що­ інте­г­ру­ють­ся­ в­по­нятті­ «людсь­ка­при­ро­да»,­ в­ ме­жах­ пар­ти­ку­ля­ристсь­ких­ підходів­ порівню­ють­ся­ із­ не­вда­ли­ми­ пре­тензіями­ 10 Держава і право • Випуск 55 кла­сич­но­го­раціоналізму­на­ви­яв­лен­ня­«гра­нич­них­та­універ­саль­них­ос­нов­бут- тя»,­з­яких­де­ду­ку­ва­ли­ся­б­усі­їх­он­то­логічні­про­яви. Справді,­ тра­диційний­ для­ кла­сич­но­го­ раціоналізму­ підхід­ до­ ре­аль­ності­ з­ позиції­апріор­них­ідей­та­схем­дав­но­дис­кре­ди­ту­вав­се­бе­че­рез­те,­що­ре­альність­ да­ле­ко­ не­ завжди­ є­ та­кою,­ що­ впи­су­ва­ла­ся­ б­ у­ жор­ст­кий­ ка­у­заль­но-де­термі- ністський­схе­ма­тизм.­Од­нак,­по-пер­ше,­лю­ди­на­під­час­сво­го­«са­мо­виз­на­чен­ня»­ не­зна­хо­дить­ся­по­той­бік­суспільно­го­бут­тя­з­усіма­йо­го­об’єктив­ни­ми­су­пе­реч- но­с­тя­ми,­а­то­му­уся­її­життєдіяльність,­її­бут­тя­в­світі­протікає­са­ме­як­розв’язан- ня­ цих­ су­пе­реч­но­с­тей,­ а­ та­кож­ су­пе­реч­но­с­тей­ між­ світом­ та­ йо­го­ «не­до­ско- налістю»­для­са­мої­лю­ди­ни.­Тим­са­мим­людсь­ке­ існу­ван­ня,­бу­ду­чи­ор­ганічною­ ча­с­ти­ною­ма­теріаль­ної­ історії,­не­мо­же­не­бу­ти­підпо­ряд­ко­ва­ною­універ­сальній­ логіці­гар­монізації­бут­тя»5.­По-дру­ге,­під­«універ­саль­ною­логікою»­слід­ро­зуміти­ аж­ніяк­не­«апріорні­схе­ми»,­що­при­вно­сять­ся­ро­зу­мом­у­бут­тя,­а­ті­за­гальні­прин- ци­пи­ йо­го­ са мо ор­ганізації,­ за­вдя­ки­ яким­ мож­на­ вза­галі­ го­во­ри­ти­ про­ світ­ як­ цілісне­ си­с­тем­не­ут­во­рен­ня­ (в­про­ти­леж­но­му­ви­пад­ку­ос­танній­поз­бав­ляв­ся­би­ будь-якої­своєї­інте­г­ру­ю­чої­ос­но­ви).­По-третє,­ця­логіка­роз­гля­дається­в­кон­тексті­ су­час­ної­на­уки­не­ли­ше­у­своєму­лінійно­му­(де­терміністсько­му)­варіанті,­але­й­як­ нелінійні­ прин­ци­пи­ взаємо­об­ме­жен­ня­ сво­бо­ди­ си­с­тем­ і­ про­цесів,­ у­ ре­зуль­таті­ чо­го­ во­ни­не­мо­жуть­ бу­ти­ су­то­ ха­о­тич­ни­ми­ (поз­бав­ле­ни­ми­ будь-яких­ логічних­ тен­денцій).­ От­же,­ фор­му­ван­ня,­ роз­ви­ток­ і­ функціону­ван­ня­ пра­во­вої­ нор­ма­тив- ності­ та­кож­ не­ є­ аб со лют но­ довільни­ми­ про­це­са­ми:­ во­ни­ впле­тені­ в­ кон­текст­ єди­ної­та­цілісної­си­с­те­ми­са­мо­ор­ганізації­бут­тя,­а­та­кож­ціннісно­го­універ­су­му­ то­го­соціу­му,­в­яко­му­протіка­ють.­То­му,­ма­буть,­не­ви­прав­да­ни­ми­є­та­кож­спро­би­ зве­с­ти­деон­то­логічний­зміст­пра­ва­ви­ключ­но­до­кон­кре­ти­ки­умов­людсь­ко­го­існу- ван­ня. Аналізу­ю­чи­он­то­логічне­підґрун­тя­ди­ле­ми­універ­саль­но­го­та­пар­ти­ку­ляр­но­го­ ас­пектів­ людсь­ко­го­ бут­тя,­ мож­на­ поміти­ти,­ що­ най­г­ли­биннішою­ при­чи­ною­ її­ ви­ник­нен­ня­є­те,­що­світо­вий­універ­сум­ос­мис­люється­лю­ди­ною­не­без­по­се­ред- ньо,­а­ви­ключ­но­крізь­приз­му­її­влас­но­го­індивіду­аль­но­го­існу­ван­ня.­То­му,­бу­ду­чи­ суб’єктом­куль­ту­ри,­осо­бистість­мо­же­не­тільки­адап­ту­ва­ти­ся­до­зовнішніх­об­ста- вин­і­суспільних­норм,­але­й­свідо­мо­про­ти­сто­я­ти­їм,­як­що­в­плані­життєво­зна- чу­щих­ смислів­ да­но­го­ існу­ван­ня­ во­ни­ ви­да­ють­ся­ їй­ не­ро­зум­ни­ми.­ При­ цьо­му­ кар­ди­наль­на­су­пе­речність­між­бут­тям­світу­й­існу­ван­ням­лю­ди­ни­по­ля­гає­у­ча­со- про­сто­ровій­об­ме­же­ності­ос­тан­нь­о­го,­тоді­як­сутнісні­смис­ли­пер­шо­го­поз­бав­лені­ та­ких­ меж.­ Відповідно,­ з­ од­но­го­ бо­ку,­ ця­ су­пе­речність­ сти­му­лює­ роз­ви­ток­ суб’єктив­них­праг­нень,­що­«ви­во­дять­фізич­но­го­індивіду­у­ма,­об­ме­же­но­го­гра­ни- ця­ми­ влас­них­ життєвих­ ритмів,­ у­ соціокуль­тур­ну­ сфе­ру,­ де­ пе­ред­ ним­ відкри- вається­ мож­ливість­ при­лу­чен­ня­ до­ без­меж­ності­ універ­су­му­ за­галь­но­людсь­ких­ цінно­с­тей,­ щоб­ звідти­ бра­ти­ не­обхідний­ ма­теріал­ для­ схо­д­жен­ня­ по­ щаб­лях­ ду­хов­ності.­Ди­наміка­та­ко­го­схо­д­жен­ня­є…­за­со­бом­вирішен­ня­знач­ної­ча­с­ти­ни­ су­пе­реч­но­с­тей,­пов’яза­них­з­ек­зи­с­тенційни­ми­по­тре­ба­ми»6.­З­іншо­го­бо­ку,­в­си­лу­ зга­да­ної­су­пе­реч­ності,­індивіду­аль­на­свідомість­здебільшо­го­сприй­має­«вічні»­й­ ак­ту­альні­ суспільні­ цінності­ в­ тій­ мірі,­ у­ якій­ во­ни­ здатні­ ви­я­ви­ти­ свою­ зна- чущість­ у­ пло­щині­ влас­них­ життєвих­ орієнтирів­ суб’єкта.­ Зо­к­ре­ма,­ на­ рівні­ індивіду­аль­ної­ пра­восвідо­мості­ спо­с­терігається­ знач­но­ більша­ внутрішня­ схильність­ до­ до­три­ман­ня­ норм,­ ви­мо­ги­ яких­ співпа­да­ють­ із­ суб’єктив­но- ціннісною­ орієнтацією­ осо­би­с­тості.­ На­при­клад,­ гро­ма­дя­ни,­ що­ зай­ма­ють­ся­ вільною­підприємниць­кою­діяльністю,­знач­но­схвальніше­й­ак­тивніше­сприй­ма- 11Юридичні і політичні науки ють­за­ко­но­давчі­ініціати­ви­з­лібе­ралізації­еко­номічно­го­та­соціаль­но­го­жит­тя,­ніж­ ті­ка­те­горії­гро­ма­дян,­до­ста­ток­яких­за­ле­жить­не­стільки­від­їхньої­влас­ної­тру­до- вої­са­мовіддачі,­скільки­від­дер­жав­ної­стан­дар­ти­зації­їхньої­праці.­ Про­бле­ма­ співвідно­шен­ня­ універ­саль­но­го­ та­ пар­ти­ку­ляр­но­го­ ас­пектів­ он­то- логічно­го­ обґрун­ту­ван­ня­ пра­во­вої­ нор­ма­тив­ності­ по­стає,­ зо­к­ре­ма,­ і­ в­ ме­жах­ су­час­но­го­дис­кур­су­сто­сов­но­виз­на­чен­ня­та­ре­алізації­прав­лю­ди­ни. Зга­даємо,­ що­ з­ пе­ре­хо­дом­ істо­ри­ко-цивілізаційно­го­ про­це­су­ від­ фа­зи­ без- роздільно­го­па­ну­ван­ня­тра­диційних­форм­цивілізації­(тоб­то­та­ких,­що­ґрун­ту­ють- ся­ на­ пріори­теті­ ідеї­ дер­жав­ності)­ до­ фа­зи­ так­ зва­ної­ «лібе­раль­ної­ домінан­ти»­ (ко­ли­на­пер­ший­план­ви­с­ту­пає­не­дер­жав­ний­інте­рес,­а­сво­бо­да­са­мо­ре­алізації­ осо­би­с­тості),­ відбу­вається­ відповідне­ пе­ре­ос­мис­лен­ня­ са­мої­ сут­ності­ пра­ва:­ ос­таннє­пе­ре­ста­ло­сприй­ма­ти­ся­ви­ключ­но­як­«пра­во­вла­ди»­і­по­сту­по­во­по­ча­ло­ ут­вер­д­жу­ва­ти­ся­ на­сам­пе­ред­ як­ пра во лю ди ни.­ При­ цьо­му­ цілком­ за­ко­номірно­ по­ста­ло­ пи­тан­ня­ що­до­ розрізнен­ня­ прав,­ які­ «да­ру­ють­ся»­ во­лею­ влад­но­го­ суб’єкта­ і­прав,­що­ма­ють­ста­тус­«при­ро­д­же­них»,­а­то­му­об’єктив­них­за­своєю­ сут­тю­ і­ не­за­леж­них­ від­ будь-якої­ суб’єктив­ної­ волі.­ Тоб­то­ пев­на­ гру­па­ прав,­ во­лодіння­яки­ми­виз­на­чається­не­соціаль­ним,­а­при­род­ним­ста­ту­сом­індивіда­як­ пред­став­ни­ка­ро­ду­людсь­ко­го,­ма­ла­бу­ти­«об’єктивізо­ва­ною»­та­універ­салізо­ва- ною.­ У­філо­софсь­ко-он­то­логічно­му­плані­та­ка­об’єктивізація­по­ля­гає­на­сам­пе­ред­у­ по­шу­ку­ тих­ соціаль­но-буттєвих­ та­ ан­т­ро­по­логічних­ підва­лин,­ на­ підставі­ яких­ мож­на­бу­ло­б­го­во­ри­ти­про­об’єктивність­і­при­родність­цих­прав­з­точ­ки­зо­ру­їх­ відповідності­са­мо­му­гу­маністич­но­му­єству­лю­ди­ни.­Об’єктивізація­цих­прав­у­ те­о­ре­ти­ко-пра­вовій­пло­щині­оз­на­чає­їх­пе­ре­ве­ден­ня­на­рівень­ма­терії­по­зи­тив­них­ норм.­До­речі,­син­хронізацію­двох­ви­ще­заз­на­че­них­вимірів­пра­ва­мож­на­відне­с­ти­ до­фун­да­мен­таль­них­кри­теріїв­йо­го­раціональ­ності:­ад­же­по­зи­тив­ний­за­кон­є­тим­ більше­доцільним,­спра­вед­ли­вим­і­до­три­му­ва­ним,­чим­більше­він­ре­алізує­при- род­не­людсь­ке­праг­нен­ня­сво­бо­ди­суспільно­го­са­мо­ут­вер­д­жен­ня;­і­на­впа­ки­–­при- родні­людські­пра­ва­й­уяв­лен­ня­про­суспільну­спра­вед­ливість­мо­жуть­га­ран­ту­ва- ти­ся­ли­ше­мірою­їх­по­зи­тивізації­у­чин­но­му­за­коні. Що­до­універ­салізації­прав­лю­ди­ни,­то­на­разі­цілком­оче­вид­но,­що­ця­ідея­не­ мо­же­ бу­ти­ обґрун­то­ва­на­ її­ підве­ден­ням­ під­ уяв­лен­ня­ про­ «єди­ну­ людсь­ку­ сутність»­чи­«спільну­для­всіх­людсь­ку­при­ро­ду».­В­той­же­час,­у­да­но­му­відно- шенні­на­вряд­чи­доцільно­впа­да­ти­в­іншу­крайність­–­гра­нич­ну­пар­ти­ку­ля­ри­зацію­ та­ кон­венціоналізацію­ уяв­лень­ про­ до­б­ро,­ пра­во­ та­ спра­вед­ливість.­Як­ вва­жає,­ на­при­клад,­Дж.­Ро­улз,­підста­ви­для­уза­галь­нен­ня­та­ких­уяв­лень­як­що­й­існу­ють,­ то­во­ни­завжди­над­то­гли­бо­ко­при­хо­вані­так­зва­ним­«по­кро­вом­невідан­ня»:­«ніхто­ не­знає­сво­го­місця­в­суспільстві,…­сво­го­соціаль­но­го­ста­ту­су,…­сво­го­на­бут­ку­в­ роз­поділі­на­ту­раль­них­благ,­…­сво­го­по­нят­тя­про­до­б­ро»7,­(тоб­то­то­го,­що­є­«доб- ром­для­се­бе»),­не­го­во­ря­чи­вже­про­зміст­по­нят­тя­«до­б­ра­для­всіх»;­от­же,­при­ вирішенні­та­ких­пи­тань­мож­на­ве­с­ти­мо­ву­ли­ше­про­«по­го­д­женість­сторін»,­а­не­ про­он­то­логічну­відповідність.­Ра­зом­з­тим,­без­ок­рес­лен­ня­пев­них­«ре­зуль­ту­ю- чих­ ан­т­ро­по­логічних­ век­торів»­ пра­ва­ (по­при­ мно­жинність­ людсь­кої­ при­ро­ди)­ та­ка­«по­го­д­женість»­на­прак­тиці­ви­яв­ляється­суцільною­утопією. Пев­на­річ,­«при­ро­да­лю­ди­ни»­не­є­мо­но­сутнісною­та­суб­станційно­виз­на­че- ною:­у­своєму­бутті­«лю­ди­на­вільна.­Лю­ди­на­–­це­сво­бо­да,…­і­по­си­лан­ням­на­раз­ на­завжди­ да­ну­ людсь­ку­ при­ро­ду­ нічо­го­ не­ мож­на­ по­яс­ни­ти»8.­ Ця­ при­ро­да,­ по-пер­ше,­ мно­жин­на­ (ад­же­ навіть­ у­ своїй­ біофізіологічній­ та­ пси­хо­логічній­ 12 Держава і право • Випуск 55 ос­нові­лю­ди­ду­же­різні,­то­му­бу­ває­до­сить­важ­ко­уза­галь­ни­ти­ці­людські­па­ра­ме- т­ри­при­виз­на­ченні­меж­між­нор­мою­та­ано­малією).­По-дру­ге,­во­на­до­сить­мінли- ва,­оскільки,­як­вже­зга­ду­ва­ло­ся,­лю­ди­на­постійно­«тво­рить­се­бе»­у­своєму­он­то- ге­незі­і­тим­са­мим­змінюється­філо­ге­не­тич­но.­До­то­го­ж­на­відміну­від­пред­став- ників­ інших­ видів­ жи­вих­ істот,­ людсь­ка­ при­ро­да­ ево­люціонує­ не­ стільки­ біологічно­(так­як­ос­нов­ним­фак­то­ром­її­са­моз­бе­ре­жен­ня­є­не­адап­тація­до­се­ре- до­ви­ща,­а­на­впа­ки­–­при­сто­су­ван­ня­се­ре­до­ви­ща­«під­свої­по­тре­би»­шля­хом­йо­го­ доцільно­го­пе­ре­тво­рен­ня),­скільки­соціаль­но.­В­ре­зуль­таті,­навіть­стійкі­ге­не­тич- но­зафіксо­вані­«су­то­тва­ринні»­її­якості­нерідко­підпо­ряд­ко­ву­ють­ся­про­ти­леж­но­ зорієнто­ва­ним­«людсь­ким­яко­с­тям»,­що­куль­ти­ву­ють­ся­че­рез­мо­ральні,­пра­вові­ та­ інші­ цінності­ (на­при­клад,­ ге­не­тич­но­ кож­на­ лю­ди­на­ є­ полігам­ною,­ тоді­ як­ у­ більшості­ си­с­тем­ мо­раль­но-пра­во­вої­ ре­гу­ляції­ по­зи­тивізу­ють­ся­ про­ти­лежні­ –­ мо­но­гамні­ –­ відно­си­ни­ ста­тей,­ а­ полігамія­ на­бу­ває­ не­га­тив­но­го­ за­барв­лен­ня).­ Про­те,­ по­при­ зга­дані­ мінливість­ та­ мно­жинність­ «сутнісних­ ха­рак­те­ри­с­тик»­ лю­ди­ни,­в­про­цесі­суспільно-ко­муніка­тив­них­взаємодій­фор­му­ють­ся­де­які­спільні­ ри­си­й­цінності.­Ад­же­мірою­єдності,­взаємо­пов’яза­ності­сво­го­бут­тя,­відповідно,­ об’єднується,­син­те­зується­соціокуль­тур­на­ос­но­ва­тво­рен­ня­то­го,­що­на­зи­ва­ють­ «людсь­кою­при­ро­дою»,­а­то­му­ство­рюється­мож­ливість­хо­ча­й­де­що­штуч­но­го,­ але­ все-та­ки­ прий нят но го­ її­ «підве­ден­ня»­ під­ певні­ уза­галь­ню­ючі­ мо­делі,­ без­ яких­зміст­і­об­сяг­невід’ємних­прав­лю­ди­ни­до­сить­важ­ко­обґрун­ту­ва­ти­та­нор­ма- тивізу­ва­ти­в­за­ко­но­давстві.­ Що­прав­да,­вар­то­зва­жа­ти­й­на­те,­що­зв’язок­між­ан­т­ро­по­логічни­ми­ос­но­ва­ми­ пра­ва­ та­ пра­во­ви­ми­ цінно­с­тя­ми­ й­ нор­ма­ми­ завжди­ є­ поліва­лент­ним;­ че­рез­ цю­ об­ста­ви­ну­ кожній­ си­с­темі­ «усе­ред­не­них­ па­ра­метрів»­ об­ра­зу­ лю­ди­ни­ мож­на­ по­ста­ви­ти­у­відповідність­цілий­спектр­по­тенційно­мож­ли­вих­варіантів­пра­во­вої­ рег­ла­мен­тації.­ Але­ це­ не­ оз­на­чає,­що­ вибір­ тут­ є­ су­то­ довільним,­ а­ зна­чить,­ –­ ірраціональ­ним.­У­да­но­му­ви­пад­ку­сво­бо­да­та­кож­є­«сво­бо­дою­у­пев­них­ме­жах»;­ тоб­то­не­аб­со­лют­ною,­а­об­ме­же­ною­рам­ка­ми­раціональ но го­ви­бо­ру.­Такі­«рам­ки»­ зу­мов­лені,­з­од­но­го­бо­ку,­он­то­логічною­доцільністю­(по­каз­ни­ка­ми­ефек­тив­ності­ вирішен­ня­суспільно-буттєвих­конфліктів­і­вста­нов­лен­ня­«ек­зи­с­тенційної­рівно- ва­ги»­за­вдя­ки­про­екції­ан­т­ро­по­логічних­мо­де­лей­на­пра­во­ву­ре­гу­ляцію),­а­з­іншо- го,­ –­ логічною­ сумісністю­ уяв­лень­ про­ «людсь­ку­ при­ро­ду»­ та­ «спра­вед­ливість­ пра­во­по­ряд­ку». Здійсню­вані­ на­разі­ чис­ленні­ спро­би­ уза­галь­нен­ня­ та­ кон­сти­туційно­го­ закріплен­ня­пев­но­го­«мінімаль­но­го­діапа­зо­ну»­невідчу­жу­ва­них­прав­лю­ди­ни­ (а­ от­же,­кож­ної­ок­ре­мої­осо­би)­є­свідчен­ням­поєднан­ня­за­галь­но­людсь­ких­(універ- саль­них)­ і­ пар­ти­ку­ляр­них­ мо­ментів­ людсь­ко­го­ бут­тя.­ З­ ме­тою­ інтен­сифікації­ та­ких­спроб­у­су­часній­те­орії­та­філо­софії­пра­ва­роз­роб­ля­ють­ся­мо­делі­«об­ра­зу­ лю­ди­ни»,­що­ма­ють­ре­пре­зен­ту­ва­ти­па­ра­ме­т­ри­виз­на­чен­ня­да­них­прав­та­їх­за­ко- но­дав­чо­го­ га­ран­ту­ван­ня.­ Зга­дані­ мо­делі­ пе­ре­важ­но­ орієнту­ють­ся­ на­ фор­му­лу­ «са­мо­виз­на­чаль­но­го,­зна­чу­що­го­та­відповідаль­но­го­спо­со­бу­жит­тя»,­яка­мог­ла­би­ «ста­ти­ спільним­ зна­мен­ни­ком­ та­ універ­саль­ним­ нор­ма­тив­ним­ іде­а­лом­ різних­ куль­тур»9.­ Од­нак­ цей­ «нор­ма­тив­ний­ іде­ал»­ не­ по­ви­нен­ роз­гля­да­тись­ як­ пев­на­ «кон­стан­та»,­ а­ рад­ше­ як­ «змінна­ ха­рак­те­ри­с­ти­ка»,­ що­ онов­лює­ свій­ зміст­ відповідно­ до­ роз­вит­ку­ ціннісних­ уяв­лень­ суспільства­ та­ йо­го­ мож­ли­во­с­тей­ у­ плані­їх­ре­алізації. На­самкінець,­ як­ слуш­но­ за­ува­жує­С.І.­Мак­си­мов,­про­бле­ма­ співвідно­шен­ня­ універ­саль­но­го­ та­ куль­тур­но-різно­манітно­го­ в­ об­го­во­ренні­ змісту­ й­ прак­ти­ки­ 13Юридичні і політичні науки здійснен­ня­прав­лю­ди­ни­«ви­хо­дить­на­пер­ший­план­в­умо­вах­гло­балізації…­Зда- ва­ло­ся­ б,­ що­ наслідка­ми­ гло­балізації,­ на­сам­пе­ред­ еко­номічної,­ ма­ла­ б­ бу­ти­ уніфікація­ всіх­про­цесів­ у­ світі,­ вклю­ча­ю­чи­пра­вові­ і­ куль­турні.­Про­те­пев­ною­ ре­акцією­на­про­це­си­уніфікації­ста­ла­особ­ли­ва­ува­га­до­збе­ре­жен­ня­куль­тур­но­го­ різно­маніття.­Особ­ли­во­гос­тро­цей­стан­ви­я­вив­ся­у­сфері­пра­ва­і­прав­лю­ди­ни»10.­ От­же,­вва­жаємо,­що­«знят­тя»­су­пе­реч­но­с­тей­між­універ­салістськи­ми­та­пар­ти­ку- ля­ристсь­ки­ми­підхо­да­ми­у­даній­сфері­стає­мож­ли­вим­за­умо­ви­уніфікації­змісту­ цих­прав­ли­ше­в­міру­то­го,­наскільки­во­ни­ут­вер­д­жу­ва­ти­муть­ся­у­міжкуль­тур­но- му­дис­курсі­са­ме­вя­кості­за галь но людсь ких цінно­с­тей,­а­не­«нав’яза­них­чу­жи­ми­ тра­диціями». Ад­же­ на­ шля­ху­ та­ко­го­ діало­гу­ куль­тур­ мо­же­ ство­рю­ва­ти­ся­ та­ спільна­он­то­логічна­ос­но­ва,­на­якій­людсь­кий­індивід­зда­тен­іден­тифіку­ва­ти­се­бе­ не­тільки­в­якості­пред­став­ни­ка­пев­ної­куль­тур­но-національ­ної­спільно­ти,­але­й­ вза­галі­як­са­мо­до­стат­ню­та­са­моцінну­лю ди ну. 1.­ Алек се ев С.С.­ Пра­во:­ опыт­ ком­плекс­но­го­ ис­сле­до­ва­ния.­ –­ М.:­ Ста­тут,­ 1999.­ –­ С.­577.­2. Kaufmann A.­Preliminary­Remarks­on­a­Legal­Logic­and­Ontology­of­Relation­//­ Law,­Interpretation­and­Reality.­Essays­in­Epistemology,­Hermeneutics­and­Jurisprudence.­–­ Dordrecht,­1990.­–­P.­104-123.­3. Ба чи нин В.А.­Фи­ло­со­фия­пра­ва­и­пре­ступ­ле­ния.­–­Х.:­ Фо­лио,­ 1999.­ –­С.­ 294.­4.­Сартр Ж.­П.­ Эк­зи­с­тен­ци­а­лизм­ –­ это­ гу­ма­низм­ //­ Су­мер­ки­ бо­гов.­–­М.:­По­ли­тиз­дат,­1989.­–­С.­323.­5. Гвоздік О.І.­Раціональність:­за­галь­на­те­орія­ та­логіка.­ –­К.:­НА­ВСУ,­1994.­–­С.­154.­6. Ба чи нин В.А.­Цит.­ ра­бо­та.­ –­С.­293-294.­7. Рікер П.­Пра­во­і­спра­вед­ливість­.­–­К.:­Дух­і­літе­ра,­2002.­–­С.­79.­8. Сартр Ж.­П.Цит.­ ра­бо­та.­–­С.­327.­9. Брюг гер В.­Об­раз­лю­ди­ни­у­кон­цепції­прав­лю­ди­ни­//­Про­бле­ми­філо- софії­пра­ва.­–­Т.­1.­–­К.-Чернівці:­Ру­та,­2003.­–­С.­145.­10. Мак си мов С.­Пра­ва­лю­ди­ни:­ універ­сальність­і­куль­тур­на­різно­манітність­//­Пра­во­Ук­раїни.­–­2010.­-­№2.­–­С.­36. 14 Держава і право • Випуск 55

Схожі ресурси