Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Бугай, С.М., Жовнірчик, Я.Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України 2009
Schlagworte:	Регіональний розвиток
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5904
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування / С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик // Продуктивні сили України. — 2009. — № 1. — С. 126-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-5904
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-59042010-02-12T12:00:36Z Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування Бугай, С.М. Жовнірчик, Я.Ф. Регіональний розвиток 2009 Article Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування / С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик // Продуктивні сили України. — 2009. — № 1. — С. 126-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1990-6439 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5904 332.132 : 35.071.5 uk Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регіональний розвиток Регіональний розвиток
spellingShingle	Регіональний розвиток Регіональний розвиток Бугай, С.М. Жовнірчик, Я.Ф. Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
format	Article
author	Бугай, С.М. Жовнірчик, Я.Ф.
author_facet	Бугай, С.М. Жовнірчик, Я.Ф.
author_sort	Бугай, С.М.
title	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
title_short	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
title_full	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
title_fullStr	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
title_full_unstemmed	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
title_sort	про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування
publisher	Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Регіональний розвиток
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/5904
citation_txt	Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування / С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик // Продуктивні сили України. — 2009. — № 1. — С. 126-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bugajsm pronaprâmivdoskonalennâteritoríalʹnoíorganízacíímíscevogosamovrâduvannâ AT žovnírčikâf pronaprâmivdoskonalennâteritoríalʹnoíorganízacíímíscevogosamovrâduvannâ
first_indexed	2025-07-02T08:55:32Z
last_indexed	2025-07-02T08:55:32Z
_version_	1836524799849922560
fulltext	С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик 126 УДК 332.132 : 35.071.5 С.М. БУГАЙ, кандидат економічних наук Секретаріат Кабінету Міністрів України, Я.Ф. ЖОВНІРЧИК, кандидат з державного управління, доцент Академія муніципального управління ПРО НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Необхідність удосконалення територіальної організації влади взагалі та місцевого самоврядування зокрема, на наш погляд, обумовлена забезпеченням поширення місцевого самоврядування як найбільш раціонального типу управління на низовому рівні, формування дієздатних і самодостатніх територіальних громад, а також територіальності місцевого самоврядування. Формування самодостатніх громад передбачає, що вони володітимуть матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсягах, достатніх для ефективної реалізації завдань та управлінських функцій місцевого самоврядування, надання соціальних послуг на рівні, передбаченому загальнодержавними стандартами. Це відповідатиме Європейській хартії місцевого самоврядування, в якій зазначається, що місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевих властей у межах закону здійснювати регулювання та управління часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Між тим сучасний стан місцевого самоврядування характеризується відсутністю адекватного ресурсного забезпечення, необхідного для виконання завдань і повноважень місцевого самоврядування, кризою житлово-комунального господарства, систем інфраструктури, поглибленням диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів взагалі та територіальних громад зокрема. Спостерігається катастрофічна нестача коштів на рівні місцевого самоврядування. Наприклад, бюджетна © С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик, 2009 PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування 127 забезпеченість у розрахунку на одного мешканця села, селища, міста за стандартами ЄС має становити близько 2000 євро, в той час як в Україні вона не досягає такої суми навіть у гривнях. При цьому бюджетна система держави спрямована скоріше на підтримку дотаційних територіальних громад, а не самодостатніх, оскільки на практиці діє правило: чим більше надходжень до місцевого бюджету поступає за рахунок внутрішніх джерел, тим більше вилучень буде в наступному бюджетному році. І навпаки, чим менше таких надходжень, тим більше поступить до місцевого бюджету коштів з Державного бюджету України за рахунок трансфертів з метою фінансового вирівнювання. Сформована в 30-ті рр. ХХ ст. система адміністративно- територіального устрою України не дає змоги створити такі дієздатні територіальні громади, які б володіли достатніми матеріальними, фінансовими ресурсами, територією та об’єктами соціальної інфраструктури, достатніми для ефективного виконання завдань та повноважень місцевого самоврядування. Серед проблем удосконалення просторової організації місцевого самоврядування однією з основних є трансформація адміністративно- територіального поділу держави. У другій половині ХХ ст. у країнах Європи були проведені структурні, функціональні та організаційні реформи систем організації влади на місцях, які стосувалися різних територіальних рівнів управління. Наслідком таких реформ стало укрупнення адміністративно- територіальних одиниць, скорочення чисельності місцевих органів влади. Ці процеси в своїй основі були спрямовані на формування самодостатності територіальної, демографічної та матеріально-фінансової бази для виконання повноважень і функцій. Так, наприклад, в Італії, відповідно до Закону про устрій місцевих автономій (1990 р.), нові комуни можуть створюватися при наявності не менше 10 тис. населення, а провінції – 200 тисяч. Передбачаються суттєві фінансові стимули для об’єднання і наступного злиття комун з населенням до 5 тис. або їх приєднання до більших комун. Радикальні заходи щодо зменшення чисельності комун застосовані в останні десятиріччя в Швеції, Бельгії, Данії, ФРН та інших європейських країнах. Так у Швеції , наприклад, їх кількість скоротилася з 848 (1969 р.) до 288 (1995 р.), у Бельгії – з 2359 (1975 р.) до 589 (1988 р.). У той же час чисельність низових самоврядних одиниць (комун) у країнах-членах Ради Європи ще залишається досить значною: Франції – 36757 (1851 р. – 36835); ФРН – 8500; Італії – 8090; Іспанії – 8056; Греції – 5750; Нідерландах – 714; Бельгії – 589; Фінляндії – 464; Португалії – 305; Данії – 275 одиниць. У більшості країн Ради Європи середня площа низових самоврядних одиниць (комун) становить від 10 до 40 км2, зокрема: Франції – 15; Люксембурзі – 22; Греції – 23; ФРН – 29; Італії – 37; Бельгії – 52; Нідерландах – 57; Іспанії – 62; Данії – 141; Португалії – 310; Великій Британії – 505; Ірландії – 837. Середня кількість населення в них дорівнює 5–7 тис. чоловік. В окремих країнах-членах Ради Європи значну питому вагу PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик 128 становлять малочисельні комуни. Так, наприклад, в Італії у 8,1% комун проживає менше ніж 500 чол., а у 60% – до 3 тис. чоловік. У той же час існують комуни-гіганти, наприклад, Рим –2,8 млн. чоловік. У багатьох державах вирішення проблеми формування належної матеріальної основи місцевого самоврядування вбачають не в укрупнені комун, а в розвитку співробітництва між окремими комунами (кооперативний підхід). Таке співробітництво звичайно здійснюється шляхом укладання контрактних угод щодо надання послуг та спільної діяльності в певних галузях між різними органами і рівнями місцевої влади. У США, наприклад, муніципалітети вступають у відносини з іншими муніципалітетами або органами влади графств у таких галузях, як будівництво, протипожежна безпека, цивільна оборона, охорона здоров'я, боротьба з наслідками стихійного лиха тощо. Виходячи з викладеного, метою статті є виявлення можливих напрямів удосконалення територіальної організації влади, повсюдне поширення місцевого самоврядування та гарантування його здійснення на територіях, відмежованих одна від одної. У цьому контексті зауважимо, що на одній території не може бути кількох територіальних громад, які були б самостійними суб’єктами права на місцеве самоврядування. Населені пункти, що перебувають під юрисдикцією органів місцевого самоврядування інших адміністративно-територіальних одиниць, мають втратити статус самостійних самоврядних адміністративно- територіальних одиниць. Наприклад, у межах адміністративних кордонів 83 міст загальнодержавного, обласного та республіканського значення (Автономна Республіка Крим) перебувають 36 міст, 218 селищ міського типу, 91 селище та 157 сіл, а в межах адміністративних кордонів міст районного значення – 249 селищ міського типу, близько 1150 селищ і сіл. При цьому значна частина населених пунктів, що входять до інших адміністративних одиниць, має власні органи місцевого самоврядування, хоча їх населення бере участь також у формуванні загальноміських органів місцевого самоврядування. Таким чином, створюється ситуація за якої частина територіальної громади міста являє собою самостійну територіальну громаду з власним конституційним статусом. Крім того, в Україні чітко й однозначно не визначено поняття адміністративно-територіальної одиниці, оскільки вона являє собою не тільки населений пункт у межах його забудови, але й частину території держави, на яку поширюється юрисдикція органу влади цієї території. У більшості країн Європи немає вільного простору між адміністративно-територіальними одиницями первинного рівня – вони межують між собою. В Україні області межують з областями, райони з громадами, а громади між собою не межують. Саме ця обставина і вимагає повсюдного запровадження місцевого самоврядування на всій території України. Повне або часткове обмеження прав громадян на місцеве самоврядування на окремих територіях не може бути пов’язане з їх місією (наприклад, виконання столичних функцій тощо), а можливе лише у виключних випадках – необхідності захисту PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування 129 конституційного ладу, екологічної катастрофи, забезпечення оборони країни тощо і виключно на підставі закону (наприклад, Чорнобильська катастрофа). Реалізація цього принципу, у свою чергу, вимагає зміни територіальної основи місцевого самоврядування: воно має здійснюватися не лише в межах адміністративних населених пунктів, а й на прилеглих до них територіях. Можна стверджувати, що існуюча система місцевого самоврядування і його територіальна організація є недостатньо ефективними, що спричиняє незадоволення ним як з боку місцевого населення, так і уряду. На нашу думку, це обумовлюється наступними обставинами: • неспроможністю місцевої влади вирішувати проблеми добробуту людини в населеному пункті, де проходить її життєдіяльність, і забезпечити адекватний рівень життя; • соціальною політикою уряду, який все більше повноважень передає на місцевий рівень, не забезпечуючи при цьому відповідної фінансової підтримки; • невизначеністю джерел фінансування місцевих програм і поточних видатків; • невирішеністю питань про розподіл податків між різними рівнями влади; • недостатнім урахуванням різниці в економічному й соціальному розвитку регіонів і територіальних громад, що призводить до великої диференціації у забезпеченні соціальних стандартів населення. В Україні ще не створена ефективна модель управління, яка забезпечує рівень життя людей, наближений до стандартів держав Європейського Союзу. Однією з причин цього є те, що не сформовано ефективного місцевого самоврядування та громадянського суспільства. На основі вивчення генезису територіальної організації місцевого самоврядування можна зробити висновки про те, що вона обумовлюється сукупністю різноманітних політико-економічних ситуацій у країні та тісно пов'язана із системою адміністративно-територіального устрою держави. В Україні система адміністративно-територіального устрою характеризується як застаріла, тому що сформована: • відповідно до критеріїв, принципів і пріоритетів централізованої адміністративної системи управління; • переважно на позаекономічній основі згідно з вимогами адміністративного управління не тільки господарством, але й усім суспільним розвитком; • як територіальна організація системи суворо супідрядних по вертикалі державних і партійних органів відповідно до потреб централізованої партійно-державної системи. Процеси становлення місцевого самоврядування в Україні супроводжуються спробами формування муніципальних утворень на базі міст, адміністративних районів і т.п., що виникли в інших політико- економічних умовах. Внаслідок цього численні муніципальні утворення, що в силу об'єктивних причин не в змозі реалізувати функції місцевого PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик 130 самоврядування відповідно до чинного законодавства, стають залежними від дотаційних надходжень. Тому реформування територіальної організації місцевого самоврядування в Україні слід здійснювати в рамках перетворення сформованої системи територіальної організації суспільства в цілому. Серед концептуальних шляхів вирішення проблеми вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування можна виділити два підходи: • переважно політичний, який передбачає встановлення території муніципального утворення як результат боротьби за право розпоряджатися місцевими ресурсами між суб’єктами, що представляють різні інтереси, а також прагнення кожної групи інтересів одержати в своє розпорядження максимально можливу кількість ресурсів для досягнення власних цілей. При цьому завдання формування територіальної основи місцевого самоврядування, що відповідає меті створення системи місцевої влади, спроможної задовольняти основні потреби населення муніципального утворення, може вирішуватися тільки в окремих випадках; • переважно функціональний, при якому формування територій муніципалітетів відбувається на основі ефективного виконання функцій, покладених на місцеве самоврядування. При цьому територія муніципального утворення визначається таким чином, щоб у його межах за рахунок наявних ресурсів і об’єктів інфраструктури могли вирішуватися всі питання, віднесені до повноважень місцевої влади чинним законодавством. З метою вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування необхідно створити адекватну правову базу і поліпшити територіальну основу місцевого самоврядування. Органи державної влади України мають одержати відповідні законодавчо встановлені повноваження і спиратися на наукову базу при вирішенні конкретних питань трансформації адміністративно-територіального устрою. В умовах, коли такої правової бази не створено, слід діяти в рамках чинного законодавства. На основі аналізу сформованої ситуації в сфері правового і наукового забезпечення трансформації муніципальних утворень в Україні можна зробити наступні висновки. По-перше, проблема формування територіальної основи місцевого самоврядування на державному рівні вирішена принципово, але не визначено законодавчо низку важливих процедур щодо врахування думки населення при ухваленні рішення про формування, об'єднання, перетворення, скасування муніципальних утворень, визначення їхніх меж і найменувань. По-друге, зовсім не розроблена науково-методична база вирішення проблеми територіальної організації місцевого самоврядування, принципи і критерії територіальних змін муніципальних утворень. На нашу думку, оптимальною для організації і функціонування місцевого самоврядування буде система адміністративно-територіального устрою, яка базується на наступних методологічних принципах: • конституційності і законності; • гарантування прав і свобод людини й громадянина; PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування 131 • територіальності, що виражає локалізацію інтересів територіальної громади в межах населеного пункту. Як відомо, мешканці населених пунктів усвідомлюють свою належність до певної спільності людей за територіальною ознакою і відчувають свою безпосередню причетність до проблем свого міста, села, селища. Збільшення території до рівня району або області зменшує рівень усвідомленості загальних інтересів і причетності до їх реалізації, знижує ефективність самоорганізації як невід’ємної складової самоврядування; • збереження самобутності окремих частин країни на основі врахування історичних, економічних, демографічних, географічних особливостей регіонів та їх етнічних і культурних традицій; • доступності органів місцевого самоврядування для громадян- мешканців, оскільки значна частина послуг населенню надається органами місцевого самоврядування за місцем їх перебування, а також поліпшення умов для надання соціально-культурних послуг. Цей принцип передбачає наявність у межах муніципального утворення населеного пункту, здатного ефективно виконувати організаційно-господарські функції місцевого самоврядування і забезпечити при необхідності ефективну дієвість розташованих у його межах територіальних органів державного управління. У світовій практиці цей принцип відповідає теорії центральних місць і критерію доступності, що визначається втратами часу як на пересування від центру муніципального утворення до периферії, так і на досягнення організаційно-господарського центру муніципального утворення; • адаптації системи адміністративно-територіального устрою до змін в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах розвитку суспільства, держави та її регіонів; • соціально-економічної цілісності муніципального утворення, наявності виробничої і соціальної інфраструктури, необхідної для відтворення нормальних умов життєдіяльності на цій території. З цього принципу випливає, що муніципальним утворенням може стати не будь-яка населена територія, а лише така, що має комплекс умов, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування поставлених перед ними завдань; • субсидіарності, яка передбачає створення належних умов для поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, розвитку місцевого самоврядування; • підвищення ефективності управління території з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, збалансованого соціально- економічного розвитку населених пунктів і регіонів. Доцільність цього принципу обумовлена необхідністю підконтрольності органів і посадових осіб місцевого управління, а також чіткістю діяльності органів та посадових осіб самоврядних територій, населення яких здатне оперативно реагувати на дії місцевої влади; • самодостатності адміністративно-територіальних одиниць, що передбачає створення необхідних умов для формування фінансово- PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик 132 економічної бази, достатньої для реалізації органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування покладених на них повноважень у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць; • добровільності об’єднання органів місцевого самоврядування для розв’язання проблем розвитку регіонів і територіальних громад; • збереження єдності і цілісності держави. Запропоновані принципи і пов'язані з цим критерії територіальної організації місцевого самоврядування можуть застосовуватися при вирішенні практичних завдань удосконалення муніципального управління. У цьому випадку увага акцентується саме на вдосконаленні територіальної організації місцевого самоврядування, тому що процес формування муніципальних утворень в Україні практично повсюдно вже завершився. Причому, як підтверджує практика, далеко не завжди вдалося сформувати самодостатнє місцеве самоврядування. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають проблеми, пов'язані з трансформацією вже діючих муніципальних утворень – злиттям, поділом тощо. Проблеми територіальної організації місцевого самоврядування мають стратегічний характер. Від їхнього вирішення значною мірою залежить вибір цілей і пріоритетів перспективного розвитку муніципального утворення, механізмів їх практичної реалізації. Тому доцільно розробити концепцію реформування системи територіальної організації місцевого самоврядування в Україні, яка може бути спеціальним розділом загальної концепції його перспективного комплексного соціально-економічного розвитку. Реформу адміністративно-територіального устрою слід проводити поетапно. На першому етапі першочергова увага повинна приділятися низовій адміністративно-територіальній одиниці – територіальній громаді. Необхідно створити економічно і фінансово самодостатні територіальні громади, спроможні ефективно здійснювати місцеве самоврядування, надавати послуги населенню на рівні визначених державою мінімальних стандартів. Формування нової низової адміністративно-територіальної одиниці сприятиме створенню самодостатньої територіальної громади. Це супроводжуватиметься укрупненням сільських і селищних територіальних громад. При цьому доцільно, як показують розрахунки, щоб селище мало не менше як 5–6 тис. населення. Потрібно привести мережу селищ міського типу та селищ у відповідність до Конституції України, згідно з якою до системи адміністративно-територіального устрою України включено лише селище. У Законі України “Про адміністративно-територіальний устрій України” слід передбачити віднесення всіх наявних зараз селищ до категорії сіл, а селищ міського типу – до категорії селищ. При цьому віднесені до категорії сіл населені пункти, які утворилися біля промислових підприємств, залізничних станцій та інші, що відповідають установленим критеріям, зокрема щодо кількості населення, відповідно до законодавства в індивідуальному порядку можуть бути віднесені до категорії селищ. PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування 133 Конституцією України до системи адміністративно-територіального устрою України не віднесено сільраду, селищну та міську ради. Тому під час опрацювання проекту Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України” особливе значення має законодавче визначення порядку встановлення меж сіл, селищ, міст і районів у містах. Водночас з метою недопущення погіршення фінансового забезпечення сільських і селищних територіальних громад вирішення цього питання необхідно узгодити з бюджетним, податковим, земельним законодавством та законодавством про місцеве самоврядування. Одним з важливих факторів прийняття рішень про утворення районів, віднесення населених пунктів до категорії міст, насамперед міст обласного та республіканського значення в Автономній Республіці Крим, а також селищ і сіл мають бути відповідні положення Генеральної схеми планування території України та інших містобудівних проектно-планувальних документів. Укрупнення міст, селищ, сіл і відповідних територіальних громад може здійснюватись насамперед у процесі злиття зазначених адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до Конституції України жителі кількох сіл можуть добровільно об’єднуватись у сільську громаду, обрати спільний орган місцевого самоврядування та сільського голову. При вирішенні питань щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць слід ураховувати перспективи їх соціально-економічного розвитку, наявність необхідного економічного потенціалу, інфраструктури, фінансових можливостей для задоволення потреб населення, межі землеволодінь, землекористувань, генеральні плани, іншу містобудівну документацію. Встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць повинні здійснювати відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо- геодезичної і картографічної діяльності в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Обласний адміністративно-територіальний підхід, що відображає історичні, економічні, екологічні, географічні, демографічні, соціальні та інші особливості території, на нинішньому етапі слід зберегти. Виконання функцій із самоврядування відповідними органами на рівні сільських, селищних і міських рад у різних регіонах України має спиратися не лише на однакові, передбачені чинним законодавством повноваження, але й на певну базу власного культурно-побутового обслуговування, представлену конкретними об’єктами обслуговування, здатну забезпечити приблизно однаковий спектр (набір) послуг в усіх низових адміністративно-територіальних утвореннях. Література 1. Бугай С.М. Сучасний адміністративно-територіальний устрій України: проблеми та можливі шляхи вирішення // Моделювання та PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com С.М. Бугай, Я.Ф. Жовнірчик 134 інформатизація соціально-економічного розвитку України: Зб. наук. праць. – К.: Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Мінекономіки України, 2002. – Вип. 2. – С. 129–136. 2. Бугай С.М. Досвід реформування адміністративно- територіального устрою у країнах Європи: уроки для України // Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України: Зб. наук. праць. – К.: Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Мінекономіки України, 2003. – Вип. 3 – С. 194–198. 3. Бугай С.М., Жовнірчик Я.Ф., Шандиба В.І. Формування самодостатніх територіальних громад шляхом інституціоналізації їх економічного саморозвитку // Моделювання та інформатизація соціально- економічного розвитку України: Зб. наук. праць. – К.: Державний науково- дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Мінекономіки України, 2005. – Вип. 6. – С. 164–173. ____________________________________ PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Про напрями вдосконалення територіальної організації місцевого самоврядування

Institution

Ähnliche Einträge